Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ПЕРИОПЕРАЦІЙНИЙ МЕТАБОЛІЗМ У ПАЦІЄНТІВ З ТИРЕОТОКСИКОЗОМ, МОЖЛИВОСТІ ЙОГО КОРЕКЦІЇ
Get PDFIn the past, thyroid surgery has been the most common cause of thyroid storm, but recently, preoperative drugs that create a euthyroid state before surgery have somewhat improved treatment outcomes. Therefore, the anesthesia of such operations is very important.
The aim of this work: to evaluate the possibility of using dexmedetomidine for perioperative correction of metabolism in thyroidectomy under general anesthesia in patients with thyrotoxicosis.
Materials and methods. The study was prospective, not randomized. The study involved 137 patients (53 men, 84 women, aged 21 to 76 years) with thyrotoxicosis, who underwent planned thyroidectomy under general anesthesia, using the inhalation anesthetic sevoflurane and the narcotic analgesic fentanyl, in low-flow artificial lung ventilation. Perioperative monitoring was complemented by the use of indirect calorimetry. The degree of preoperative risk of patients is ASA III-IV. In group I (n=71), situationally, during the operation, with a heart rate of > 90 beats/min, a selective β-blocker esmolol hydrochloride was administered intravenously (25-50 μg×kg-1×min-1) under the control of ECG and hemodynamic parameters until the heart rate normalizes. In group II (n=66) - dexmedetomidine – 0,1 μg×kg-1×h-1.
Results and discussions. The initial metabolic parameters in both groups were high and amounted, respectively, 830±15 cal×min-1×m-2 in group I and 832 ± 13 cal×min-1× m-2 in group II, which exceeded their basal metabolic rate: in group I - by 54,9% and in group II - by 58,5% (p <0.01). At the stage of induction of anesthesia in group I, a depression of the hemodynamic profile was revealed, probably associated with the effect of the introduction of esmolol hydrochloride, which led to a decrease in oxygen transport without metabolic disturbances. At the stages of mobilization and removal of the thyroid gland, manifestations of hyperdynamia and hypermetabolism were observed in both groups. Metabolism at these stages, in group II, respectively, was lower, by 9,3% and 10,1%, than in group I. The degree of metabolic disorder, in group I, was 42,8% ± 2,3 % and 32,6 ± 1,8%, in group II – 31,2 ± 1,6% and 22,3 ± 1,2% (p <0.05). The blood cortisol level in group I was higher than in group II (p <0.05).
Conclusions. Perioperative energy monitoring using indirect calorimetry allows timely detection of metabolic disorders and appropriate pathogenetic correction. The use of dexmedetomidine at a dose of 0.1 μg × kg-1 × h-1 is quite effective as an intravenous adjuvant for general anesthesia during thyroidectomy in patients with thyrotoxicosis.Резюме. У минулому, хірургія щитоподібної залози була найпоширенішою причиною виникнення тиреотоксичного кризу, але останнім часом, передопераційні препарати, які створюють еутиреоїдний стан перед операцією, дещо покращили результати лікування. Тому, анестезіологічне забезпечення таких оперативних втручань має дуже важливе значення.
Мета дослідження – оцінити можливості використання дексмедетомідину для периопераційної корекції метаболізму при загальному знеболюванні під час тиреоїдектомії у хворих тиреотоксикозом.
Матеріал і методи. Дослідження було проспективним, не рандомізованим. Для дослідження залучені 137 пацієнтів (53 чоловіки та 84 жінки, віком від 21 до 76 років) з тиреотоксикозом, яким були проведені планові тиреоїдектомії під загальним знеболюванням, з використанням інгаляційного анестетика севофлюрана та наркотичного анальгетика фентаніла в умовах низько-поточної штучної вентиляції легень. Периопераційний моніторинг був доповнений використанням непрямої калориметрії. Ступінь передопераційного ризику пацієнтів - ASA IІI-ІV. У групі І ( n=71), ситуаційно, при ЧСС> 90 уд./хв., внутрішньовенно вводився селективний β-адреноблокатор есмололу гідрохлорид (25-50 мкг×кг-1×хв-1), під контролем ЕКГ та показників гемодинаміки, до нормалізації ЧСС. У групі ІІ (n=66) - дексмедетомідин (0,1 мкг×кг-1×год.-1).
Результати. Вихідні показники метаболізму в обох групах були високі та складали, відповідно, 830±15 кал×хв-1×м-2 в групі І та 832±13 кал×хв-1×м-2 в групі ІІ, що значно перевищувало їх базальний рівень (p<0,01). На етапі індукції наркозу, в групі І виявлена депресія гемодинамічного профілю, ймовірно пов’язана з ефектом введення есмололу гідрохлориду, що призвело до зниження транспорту кисню без порушень метаболізму. На етапах мобілізації та видалення щитоподібної залози, в обох групах, спостерігалися прояви гіпердинамії та гіперметаболізму. Метаболізм у групі ІІ, на цих етапах відповідно, був нижчим, на 9,3% та на 10,1%, ніж в групі І. Ступіть порушення метаболізму, при цьому, в групі І складала - 42,8±2,3% і 32,6±1,8%, в групі ІІ – 31,2±1,6% і 22,3±1,2% (р<0,05). Рівень кортизолу крові був вищим, ніж в групі ІІ (р<0,05).
Висновки. Проведення периопераційного енергомоніторингу, з використанням непрямої калориметрії, дозволяє своєчасно виявляти порушення метаболізму та проводити відповідну патогенетичну корекцію. Використання дексмедетомідину в дозі 0,1 мкг×кг-1×год.-1 достатньо ефективне в якості внутрішньовенного ад'юванта при загальному знеболюванні під час тиреоїдектомії у хворих тиреотоксикозом
ВИСВІТЛЕННЯ ПИТАНЬ ВПЛИВУ СТРЕСІВ НА ЗДОРОВ’Я ТА ЗАХОДІВ ПРОТИДІЇ В НАВЧАЛЬНОМУ КУРСІ З ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я
Get PDFAim: substantiation of educational content on the impact of stress on health and countermeasures in a public health curriculum.
Materials and methods: bibliographic, information and analytical methods and content analysis were used in the work. The study was carried out as part of the research work of the Bogomolets National Medical University on the topic «Medical and social substantiation of the optimization of the healthcare organization in the context of the public healthcare system development» (state registration number 0120U100807).
Sources of information included scientific literature on the research topic, strategic and policy documents of WHO and WHO / Europe, including the WHO-ASPHER Competency Framework for the Public Health Workforce in the European Region, the Health 2020: the European policy for health and well-being, the European Action Plan for Strengthening Public Health Capacities and Services, educational standards for the preparation of Masters in Medicine and Public Health, an exemplary curriculum of the discipline «social medicine, public health» for the preparation of Masters of Medicine.
Results. A study of scientific sources of literature has shown the growing influence of psychological factors, including stress, on the formation of population health and the need for countermeasures, which requires, among other things, the training of health care professionals able to determine the impact of stresses on public health, assess their prevalence, justify countermeasures.
Justification of educational content on these issues was carried out on the basis of an analysis of the provisions of educational standards for the training of masters of health, an exemplary curriculum "social medicine, public health" for training masters of medicine, WHO documents, including the WHO-ASPHER Competency Framework for the Public Health Workforce in the European Region, the Health 2020: the European policy for health and well-being, the European Action Plan for Strengthening Public Health Capacities and Services etc.
Learning content includes a statement of the purpose of the lesson on the topic «Stresses and Conflicts, mechanisms of protecting people from stress actions», its rationale, a list of basic concepts, educational target tasks, pre-classroom training issues, basic theoretical questions, typical examples of solving specific situational tasks, a list of recommended literature. The theoretical part of the lesson includes versatile questions of the prevalence of stressful situations in society, their causes, types and signs of stress, the impact of stressful situations on the health of the population, types of conflicts, their consequences, causes of conflicts, phases of their deployment and methods of settlement, measures to protect people from stress, psychoprophylaxis, strategies and measures to counter the negative impact of stress on public health.
Conclusions. Training of Masters of Health Care in countering the negative effects of stressful situations on health will contribute to improving the preventive component in health care, reducing the global burden of disease caused by stressful situations, maintaining and strengthening the health of the population.Мета дослідження: обґрунтування навчального контенту з питань впливу стресів на здоров’я та заходів протидії в навчальному курсі з громадського здоров’я.
Матеріали і методи: В роботі застосовано бібліографічний, інформаційно-аналітичний методи та контент-аналізу. Дослідження виконано в рамках науково-дослідної роботи НМУ імені О.О. Богомольця на тему «Медико-соціальне обґрунтування оптимізації організації медичної допомоги в умовах розвитку системи громадського здоров’я» (№ держреєстрації 0120U100807).
Джерелами інформації були дані наукової літератури за темою дослідження, стратегічні і програмні документи ВООЗ та ЄРБ ВООЗ, у т. ч. Модель компетенцій ВООЗ-ASPHER для кадрів громадського здоров’я в Європейському регіоні, Основи Європейської політики «Здоров’я – 2020», Європейський план дій зі зміцнення потенціалу і послуг громадського здоров’я, стандарти освіти підготовки магістрів за напрямом «медицина» та «громадське здоров’я», примірна навчальна програма навчальної дисципліни «Соціальна медицина, громадське здоров’я» підготовки магістрів медицини.
Результати. Дослідження наукових джерел літератури засвідчило зростаючий вплив психологічних чинників, зокрема стресів, на формування популяційного здоров’я населення та потребу в заходах протидії, що потребувало, окрім іншого, підготовки кадрів охорони здоров’я, здатних визначати вплив стресів на здоров’я населення, оцінювати їх поширеність, обґрунтовувати заходи протидії.
Обґрунтування навчального контенту з вказаних питань здійснювалося на основі аналізу положень стандартів освіти підготовки магістрів охорони здоров’я, примірної навчальної програми «Cоціальна медицина, громадське здоров’я» підготовки магістрів медицини, документів ВООЗ, у т. ч. Моделі компетенцій ВООЗ-ASPHER для кадрів громадського здоров’я, Основ Європейської політики «Здоров’я – 2020», Європейського плану дій зі зміцнення потенціалу і послуг громадського здоров’я тощо.
Навчальний контент включає формулювання мети заняття на тему «Стреси і конфлікти. Механізми захисту людей від дій стресу», її обґрунтування, перелік основних понять, навчально-цільові завдання, питання передаудиторної підготовки, основні теоретичні питання, типові приклади вирішення конкретних ситуаційних завдань, перелік рекомендованої літератури. Теоретична частина заняття охоплює різнобічні питання поширеності стресових ситуацій у суспільстві, їх причини, видів та ознак стресу, впливу стресових ситуацій на здоров’я населення, видів та типів конфліктів, їх наслідків, причин конфліктів, фаз їх розгортання та методи врегулювання, заходів захисту людей від стресу, психопрофілактики, стратегій і заходів протидії негативному впливу стресів на здоров’я населення.
Висновки. Підготовка магістрів охорони здоров’я з питань протидії негативним наслідкам впливу стресових ситуацій на здоров’я сприятиме удосконаленню профілактичної складової в охороні здоров’я, зменшенню глобального тягаря хвороб, викликаного стресовими ситуаціями, збереженню та зміцненню здоров’я населення
КЛІНІКО-РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПОВОГО СИНУСУ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ВИДАЛЕННЯ ГРИБКОВИХ ТІЛ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЧАСТОТУ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ СУБАНТРАЛЬНІЙ АУГМЕНТАЦІЇ КІСТКИ
Get PDFAbstract. The mucoperiostitis and local osteitis are radiological symptoms of the fungal ball of the maxillary sinuses. The condition of the mucoperiosteum and the adjacent bone in the alveolar bay of the maxillary sinus predict the results of dental implantation and subantral augmentation. The endoscopic access to the sinus by the antrostomy in the middle meatus and infraturbinal have been used to avoid excessive tissue injury during the removal of the fungal ball.
Aim: To assess the condition of the bone and mucoperiosteum of the maxillary sinus in patients with fungal ball after rhinosurgery by the antrostomy with additional osteoplastic infraturbinal access.
Methods and materials: The data of 102 patients who underwent surgery for the fungal ball of the maxillary sinus were analyzed, and subsequently - subantral bone augmentation and dental implantation were performed. In patients of the first group (67 people) - endoscopic intervention was performed by antrostomy in the middle meatus, and in 2nd group (35 people) - additional osteoplastic infraturbinal access was used.
Result: Computed tomography data were evaluated before endoscopic sinus surgery and before subantral augmentation. The frequency of signs and severity of osteitis according to Kannedy Osteitis Score, after the intervention did not change significantly, and was established as 0.90 ± 0.07 in patients of group №1 and 0.77 ± 0.08 – group №2. The total frequency of complications with subantral augmentation in the comparison groups was 17.91 ± 4.68% and 17.14 ± 6.37%, respectively. Symptoms of osteitis in patients with fungal ball of the maxillary sinus after endoscopic removal, in the first 4 - 6 months of observation tend to regress, but do not disappear.
Conclusions: The incidence of osteitis in computed tomography in patients with maxillary sinuses fungal balls in 4.8 months after endoscopic removal tends to decrease and is 77.61 ± 5.09% when approach through the middle meatus and 74.29 ± 7, 39% in patients with combined infraturbinal approach. The use of additional infraturbinal approach in patients with a fungal ball does not adversely affect the results of subsequent subantral augmentation and dental implantation.Резюме. Одним із характерних рентгенологічних симптомів грибкового тіла верхньощелепних синусів є ознаки мукопериоститу та локального остеіту. Стан мукоперіосту та прилеглої кістки в альвеолярній бухті верхньощелепного синусу є визначальними при прогнозуванні результатів дентальної імплантації та субантральної аугментації. Для уникнення зайвого травмування тканин при видаленні грибкового тіла, в останній час широко застосовуються ендоскопічні доступи до осередку через антростому в середньому носовому ході та інфратурбінальний доступ.
Мета дослідження: Оцінити стан кістки та мукоперіосту верхньощелепного синусу у пацієнтів з грибковим тілом після ендоринохірургічного втручання через антростому з додатковим остеопластичним інфратурбінальним доступом.
Методи і матеріали: Проаналізовано дані 102 пацієнтів, яким виконувалось хірургічне лікування з приводу грибкового тіла верхньощелепного синуса, а в подальшому - була проведена субантральна аугментація кістки та дентальна імплантація. У пацієнтів першої групи (67 осіб) – ендоскопічне втручання виконувалось через антростому в середньому носовому ході, а у пацієнтів 2-ї групи (35 осіб) – застосовували додатковий остеопластичний інфратурбінальний доступ.
Оцінювались дані комп’ютерної томографії перед ендоскопічним втручанням на синусі та перед субантральною аугментацією.
Результати: Частота виявлення ознак та вираженість остеїту за Kannedy Osteitis Score, після втручання суттєво не змінилась, і склала при повторному дослідженні 0,90±0,07 у хворих групи №1 та 0,77±0,08 – групи №2. Сумарна частота розвитку ускладнень при субантральній аугментації у групах порівняння склала – 17,91±4,68% та 17,14±6,37% відповідно. Симптоми остеїту у пацієнтів з грибковим тілом верхньощелепного синусу після ендосокпічного їх видалення, у перші 4 – 6 місяці спостереження мають тенденцію до регресування, але не зникають.
Висновки: Частота виявлення остеїту при комп’ютерній томографії у пацієнтів з грибковими тілами верхньощелепних синусів через 4,8 місяців після ендоскопічного видалення має тенденцію до зниження і складає 77,61±5,09% при доступі через середній носовий хід та 74,29±7,39% у пацієнтів із комбінованим інфратурбінальним доступом. Застосування додатково інфратурбінального доступу у пацієнтів з грибковим тілом не має негативного впливу на результати наступної субантральної аугментації та дентальної імплантації
ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО ТРОМБОЗУ АРТЕРІЙ ПІДКОЛІННО-ГОМІЛКОВОГО СЕГМЕНТУ
Get PDFAim of the study. Aim of the study was to analyze the outcomes of surgical treatment of acute thrombosis of the popliteal-tibial segment arteries with various etiological factors of its occurrence.
The analysis of the surgical treatment of 40 patients with acute thrombosis of the popliteal-tibial segment arteries was carried out for the period from 2014 to 2020. Depending on the pathogenesis of acute thrombosis of the popliteal-tibial segment arteries, the patients were divided into three groups: Group 1 – 17 (42.5%) patients with acute arterial thrombosis of the popliteal-tibial segment caused by embolism or thrombosis in the background of stenotic-occlusive diseases of the lower extremitiesvessels; Group 2 – 15 (37.5%) patients with acute arterial thrombosis of the popliteal-tibial segment in the background of thromboangiitisobliterans of the lower extremities (Buerger's disease); Group 3 – 8 (20%) patients with acute arterial thrombosis of the popliteal-tibial segment in the background of popliteal artery aneurysm. During the follow-up period of 2 months, the incidence of rethrombosis and amputation of the lower limb in the patients of Group A was 5.9% and 5.9%, respectively. In Group B, the incidence of rethrombosis and amputation of the lower limb was 73.3% and 40.0%, respectively. In group C, the incidence of rethrombosis and amputation of the lower limb was 12.5% and 12.5%, respectively.
Conclusions. In patients with acute arterial thrombosis of the popliteal-tibial segment in the background of embolism or stenotic-occlusive diseases, combined endovascular or hybrid surgical interventions showed better results compared to open thrombectomy, in which rethrombosis was diagnosed in 14.3% of cases. In patients with thromboangiitis obliterans of the lower extremities, regional catheter-directed thrombolysis showed better (p=0,04) results compared to open thrombectomy and endovascular interventions, in which rethrombosis was diagnosed in 90% and 100% of cases, respectively. In patients with popliteal artery aneurysm, open surgical interventions or regional catheter-directed thrombolysis showed better results compared to endovascular interventions, in which rethrombosis was diagnosed in 50% of cases.Мета дослідження: проаналізувати результати хірургічного лікування гострого тромбозу артерій підколінно-гомілкового сегменту при різних етіологічних факторах його виникнення. Проведений аналіз хірургічного лікування 40 пацієнтів із гострим тромбозом артерій підколінно-гомілкового сегменту за період 2014 – 2020 років. В залежності від патогенезу виникнення гострого тромбозу артерій підколінно-гомілкового сегменту пацієнти були поділені на три групи: група 1 – 17 (42,5%) пацієнтів із гострим артеріальним тромбозом підколінно-гомілкового сегменту, який виник внаслідок емболії або тромбозу на фоні стенотично-оклюзійних захворювань судин нижніх кінцівок. Група 2 – 15 (37,5%) пацієнтів із гострим артеріальним тромбозом підколінно-гомілкового сегменту на фоні облітеруючого тромбангіїту нижніх кінцівок (хвороба Бюргера). Група 3 – 8 (20%) пацієнтів із гострим артеріальним тромбозом підколінно-гомілкового сегменту на фоні аневризми підколінної артерії. Терміном спостереження 2 місяці, в групі 1 ретромбоз та ампутація нижньої кінцівки становила 5,9% та 5,9% відповідно. В групі 2 ретромбоз та ампутація нижньої кінцівки становила 73,3% та 40,0% відповідно. В групі 3 ретромбоз та ампутація нижньої кінцівки становила 12,5% та 12,5% відповідно. Висновки. У пацієнтів із гострим артеріальним тромбозом підколінно-гомілкового сегменту на фоні емболії або стенотично-оклюзійних захворювань при виконанні комбінованих ендоваскулярних або гібридних оперативних втручань ретромбоз та ампутації не діагностовано, у пацієнтів, яким виконували відкриту тромбектомію ретромбоз та ампутації діагностовано у 14,3% спостережень. У пацієнтів із облітеруючим тромбангіїтом нижніх кінцівок проведення реґіонарного катетер спрямованого тромболізису показали кращі (p=0,04) результати в порівнянні із відкритою тромбектомією та ендоваскулярними втручаннями, при яких ретромбоз та ампутації діагностовано у 90% та 100% спостережень відповідно. У пацієнтів із аневризмою підколінної артерії, яким виконували відкриті оперативні втручання або реґіонарний катетер спрямований тромболізис - ретромбозу та ампутації не діагностовано, у пацієнтів із ендоваскулярними втручаннями - ретромбоз та ампутації діагностовано у 50% спостережень
КЛІНІКО–МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕЙОМІОМ ШЛУНКОВО – КИШКОВОГО ТРАКТУ, ЩО УСКЛАДНИЛИСЯ КРОВОТЕЧЕЮ
Get PDFAim: Investigation of the morphological structure of gastrointestinal leiomyomas which complicated by bleeding, and also reveal the reasons of such complications.
Material and methods: There are 36 patients in the study group. All patients were hospitalized in Vinnitsa Regional Clinical Hospital during 2010-2021years with the features of acute gastrointestinal bleeding from the upper gastrointestinal tract. The verification of the tumor was carried out using histopathological and immunohistochemical studies in the postoperative period. According to the results of these studies, all patients were diagnosed with leiomyoma.
Results: Among all patients hospitalized with an acute GI bleeding during 2010 - 2021, GI leiomyomas were diagnosed in 0.41%. Men accounted for 56.4%, women - 43.6%. Most of all there were patients aged 50-70 years. The size of the smallest tumor witch removed was 2.5 × 2 cm, the largest - 10 × 8 cm. In our study, leiomyomas that were complicated by bleeding were most often localized in the stomach (88.9%) and duodenum (8.3%), and only in one case (2.8%) in the esophagus. Most of the complicated leiomyomas became leiomyomas of such pathomorphological types as cellular, epitheloid and weird leiomyomas. Their histological structure has its own characteristics. The manifestations of neoangiogenesis and destruction of the blood vessels are clearly visible. There is a thin, it is extensions, all vessels are lacunars and sinusoidal. Also it has sings of angiomatosis. Immunohistochemical analysis of all leiomyomas in the study group showed a positive reaction to smooth muscle actin and desmin, and was negative for CD117 and CD34. In all complicated leiomyomas, the intensity of expression of the immunohistochemical marker of endothelial vessels CD31, which is responsible for the level of vascularization, was high, which confirms the results obtained in histopathological examination. The proliferation index of all complicated leiomyomas was below 5%, which confirms the benign nature of these tumors. But the mean expression level of Ki-67 was statistically higher for complicated leiomyomas.
Conclusions: During the histopathological examination it was found that leiomyomas of the proliferative pathomorphological subspecies, which include cellular, epitheloid, and weird leiomyomas, were most often complicated by bleeding. Factors that affect the growth rate of gastrointestinal leiomyomas include the level of proliferative activity of the tumor and the level of its vascularization. Determination of the level of tumor proliferation is performed using the immunohistochemical marker Ki-67, and to determine the level of vascularization is responsible for the immunohistochemical marker CD31. Upper gastrointestinal leiomyomas, which complicated by bleeding were characterized by high levels of Ki-67 and CD31 expression. The obtained research data can be used in the selection of diagnostic and treatment management for patients with leiomyomas of the upper gastrointestinal tract.Мета дослідження: Вивчення особливостей морфологічної будови лейоміом верхніх відділів ШКТ, що ускладнилися кровотечею, а також визначення причини такого ускладнення.
Матеріали і методи: Групу дослідження склали 36 пацієнтів, які були госпіталізовані у Вінницьку обласну клінічну лікарню ім. М.І. Пирогова протягом 2010-2021 років з явищами гострої шлунково-кишкової кровотечі з верхніх відділів ШКТ. Усім пацієнтам після подальшого дообстеження виконувалось оперативне втручання з приводу підслизового новоутворення порожнистого органу верхніх відділів ШКТ. У післяопераційному періоді верифікація новоутворення здійснювалась з використанням патогістологічного та імуногістохімічного досліджень, за результатами яких усім пацієнтам було встановлено діагноз лейоміоми.
Результати дослідження: Серед усіх хворих, госпіталізованих з клінікою гострої ШКК впродовж 2010-2021 рр., лейоміоми ШКТ були діагностовані у 0,41%. Чоловіки склали 56,4%, жінки - 43,6%. Найбільше було хворих у віці 50-70 років. Розмір найменшої видаленої пухлини склав 2,5×2 см, найбільшої – 10×8см. У нашому дослідженні лейоміоми, що ускладнилися кровотечею, найчастіше розміщувалися в шлунку(88,9%) та дванадцятипалій кишці(8,3%), і лише в одному випадку (2,8%) в стравоході. Переважну більшість ускладнених кровотечею лейоміом становили лейоміоми таких патоморфологічних підвидів, як клітинна, епітелоїдна, чудернацька лейоміоми, а також внутрішньосудинний лейоміоматоз (91,6%), гістологічна будова яких мала свої особливості. Чітко візуалізуються явища неоангіогенезу і порушення будови судинної стінки: вона витончена, просвіт судини розширений, судини переважно лакунарного і синусоїдного типу. Також вони мали ознаки ангіоматозу. При імуногістохімічному аналізі усі лейоміом групи дослідження виявили позитивну реакцію на гладком’язовий актин та десмін, а також були негативними до таких маркерів, як CD117 і CD34. У всіх ускладнених лейоміомах інтенсивність експресії імуногістохімічного маркера ендотеліальних судин CD31, який відповідає за рівень васкуляризації, була в межах 2-3 балів, що підтверджує результати, отримані при патогістологічному дослідженні. Індекс проліферації усіх ускладнених лейоміом був нижчим за 5%, це підтверджує доброякісних характер цих новоутворень. Але середній показник рівня експресії Ki-67 був статистично вищим для ускладнених лейоміом.
Висновки: Під час патогістологічного дослідження було виявлено, що найчастіше кровотечею ускладнювались лейоміоми так званих проліферативних патоморфологічних підвидів, до яких належить клітинна, епітелоїдна, чудернацька лейоміоми. До факторів, які впливають на інтенсивність росту лейоміом ШКТ відносяться рівень проліферативної активності пухлини і ступінь її васкуляризації. Визначення рівня проліферації новоутворення проводять за допомогою імуногістохімічного маркера Ki-67, а за визначення ступеня васкуляризації відповідає імуногістохімічний маркер CD31. Ускладнені кровотечею лейоміоми верхніх відділів ШКТ відзначались високими рівнями експресії Ki-67 і CD31. Отримані дані дослідження можуть використовуватись при підборі діагностично-лікувальної тактики для хворих із лейоміомами верхніх відділів ШКТ
ФОРМУВАННЯ ШЛЯХІВ ВІДТОКУ У ХВОРИХ ІЗ ПОЄДНАНИМ СТЕНОТИЧНО-ОКЛЮЗІЙНИМ УРАЖЕННЯМ СТЕГНОВОГО ТА ГОМІЛКОВОГО СЕГМЕНТІВ
Get PDF The aim of the study. To prevent the development of postoperative thrombosis of the reconstruction segment after endovascular and hybrid revascularization of the femoral-distal arterial portion in the conditions of stenotic-occlusive process of the tibial arteries by forming functionally capable pathways in the tibial segment.
Materials and methods. The results of treatment 135 patients with atherosclerotic occlusive-stenotic lesions of the infrainguinal arterial segment of the lower extremities were analyzed. According to the severity violation of chronic arterial insufficiency of the lower extremities, grade IIB was detected in 50 (37.04%) patients, grade III - in 63 (46.66%) examinee, grade IV- in 22 (16.30%) examinee. Patients were divided into 2 groups. Group I included 61 (45.19%) patients with occlusal-stenotic lesions at the level of the infrainguinal segment, who underwent only endovascular correction of the peripheral arterial portion, the second group consisted of 74 (54.81%) patients with multilevel occlusive-stenotic lesions of the infrainguinal arterial segment which was performed hybrid arterial reconstruction.
Results and discussion. The proposed tactic involves endovascular angioplasty of at least two tibial arteries. During revascularization of 135 patients by endovascular (61 supervision) and hybrid (74 supervision) methods of a femoral-distal arterial blood flow under conditions of arterial sclerotic disease of tibial arteries carried out in 115 (85,18%) patients endovascular dilatation of two arteries.
Thrombosis of the reconstruction segment in the postoperative period was finding in 9 (6.67%) cases: when using endovascular and hybrid revascularization methods, respectively - in 4 (6.56%) and 5 (6.76%) cases. Thrombosis of the reconstruction segment in the early postoperative period in 8 cases developed after endovascular angioplasty of one of the tibial arteries and only in 1 observation after endovascular angioplasty of 2 tibial arteries.
Conclusion. Reconstruction of outflow pathways at the tibial arterial segment with occlusive-stenotic lesions of the infranguinal arterial portion during endovascular and hybrid techniques of revascularization by performing angioplasty of the two tibial arteries of the tibia can provide a positive result of revascularization in the early postoperative period, respectively in 95.08% and 95.95% of cases.Мета роботи. Попередити розвиток післяопераційного тромбозу сегмента реконструкції після ендоваскулярної і гібридної реваскуляризації стегно-дистального артеріального русла в умовах стенотично-оклюзивного процесу артерій гомілки шляхом формування функціонально спроможних шляху у гомілковому сегменті.
Матеріали і методи. У роботі проаналізовано результати лікування 135 пацієнтів із атеросклеротичним оклюзійно-стенотичним ураженням інфраінгвінального артеріального русла нижніх кінцівок. За ступенем порушення хронічної артеріальної недостатності нижніх кінцівок ІІВ ступінь було виявлено у 50 (37,04%) пацієнтів, ІІІ ст. – у 63 (46,66%) пацієнтів, IV ст. – у 22 (16,30%) хворих. Пацієнти були розділені на 2 групи. У І групу увійшов 61 (45,19%) пацієнт із оклюзійно-стенотичним ураженням на рівні інфраінгвінального русла, яким було виконано тільки ендоваскулярну корекцію периферійного артеріального русла, ІІ групу склали 74 (54,81%) хворих із багаторівневим оклюзійно-стенотичним ураженням інфраінгвінального артеріального сегменту яким було виконано гібридну артеріальну реконструкцію.
Результати та їх обговорення. Запропонована тактика передбачає ендоваскулярну ангіопластику щонайменше двох артерій гомілки. При реваскуляризації 135 пацієнтів ендоваскулярним (61 спостереження) і гібридним (74 спостереження) методами стегно-дистального артеріального русла за умови атеросклеротичного стенотично-оклюзивного ураження гомілкових артерій провели у 115 (85,18%) хворих ендоваскулярну дилятацію двох артерій гомілки. Тромбоз сегмента реконструкції у післяопераційному періоді діагностували у 9 (6,67%) спостереженнях: при застосуванні ендоваскулярних і гібридних методів реваскуляризації, відповідно, - у 4 (6,56%) і 5 (6,76%) спостереженнях. Тромбоз сегмента реконструкції у ранньому післяопераційному періоді у 8 випадках розвинувся після 7ендоваскулярної ангіопластики 2 гомілкових артерій.
Висновки. Реконструкція шляхів відтоку на рівні гомілкового сегменту при оклюзійно-стенотичному ураженні інфраінгвінального артеріального русла при проведенні ендоваскулярної та гібридної методик реваскуляризації шляхом виконання ангіопластики двох гомілкових артерій гомілки дозволяє забезпечити позитивний результат реваскуляризації у ранньому післяопераційному періоді, відповідно, у 95,08% і 95,95% спостережень
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК КОГНІТИВНИХ ПОРУШЕНЬ І КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРИ ПРОЛОНГОВАНІЙ ДЕПРЕСИВНІЙ РЕАКЦІЇ
Get PDFAim of research. The aim of the study was to determine the relationship between the clinical and psychopathological features of anxiety and depressive manifestations and the features of cognitive dysfunctions in patients with prolonged depressive reaction.
Materials and methods. The study involved 98 patients with prolonged depressive reactions. The study used an integrated approach, which consisted in the use of clinical-psychopathological, psychometric, psychodiagnostic and statistical research methods.
Results. According to the research results, a correlation analysis was carried out, which made it possible to determine the combination of clinical and psychopathological symptoms with the features of the cognitive functioning of patients with prolonged depressive reaction. Obsessive thoughts and hypochondriacal ideas have been shown to be associated with marked levels of anxiety; suicidal thoughts - with a protracted onset of depression and a minor depressive episode; mild violations of verbal productivity were associated with a major depressive episode and with a prolonged onset of depression, with 1-2 episodes of depression in anamnesis; a low level of attention switching was associated with an episode duration of up to 2 years, a protracted onset of depression, a major depressive episode, and an increased level of anxiety; average work efficiency correlated with a low level of anxiety, an episode duration of up to a year, 1-2 episodes of depression in anamnesis, a remission duration of more than 24 months; mobilization of mental processes was associated with a remission duration of more than 24 months and a reduced level of anxiety; high selectivity of attention to negative stimuli was combined with the duration of the episode up to 2 years and a pronounced level of anxiety; moderate disturbances in aggressive behavior patterns were associated with an episode duration of up to a year and a moderate level of anxiety.
Conclusions. The relationship between clinical and psychopathological features of anxiety and depressive manifestations and features of cognitive dysfunction in patients with prolonged depressive reaction were identified. It should be considered in the differential diagnosis and in the development of psychocorrective measures to reduce cognitive impairment in patients with depressive disorders.Мета дослідження. Метою дослідження стало визначення взаємозв’язку між клініко-психопатологічними особливостями тривожних та депресивних проявів та особливостями когнітивних дисфункцій у пацієнтів з пролонгованою депресивною реакцією.
Матеріали та методи дослідження. В дослідженні прийняло участь 98 пацієнтів з пролонгованою депресивною реакцією. У дослідженні був використаний комплексний підхід, що полягав у використанні клініко-психопатологічного, психометричного, психодіагностичного та статистичного методів дослідження.
Результати дослідження. За результатами досліджень був проведений кореляційний аналіз, який дозволив визначити поєднання клініко-психопатологічної симптоматики з особливостями когнітивного функціонування пацієнтів з пролонгованою депресивною реакцією. Було доведено, що нав’язливі думки та іпохондричні ідеї були пов’язані з вираженим рівнем тривоги; суїцидальні думки - з затяжним початком депресії і малим депресивним епізодом; слабкі порушення вербальної продуктивності були пов’язані з великим депресивним епізодом та з затяжним початком депресії, наявністю 1-2 епізодів в анамнезі; низький рівень переключення уваги був пов'язаний з тривалістю епізоду до 2-х років, затяжним початком депресії, великим депресивним епізодом, підвищеним рівнем тривоги; середня ефективність роботи корелювала з низьким рівнем тривоги, тривалістю епізоду до року, наявністю 1-2 епізодів в анамнезі, тривалістю ремісії більше 24 місяців; мобілізація психічних процесів асоціювалась з тривалістю ремісії більше 24 місяців і зниженим рівнем тривоги; висока вибірковість уваги на негативні стимули була поєднана з тривалістю епізоду до 2-х років і вираженим рівнем тривоги; помірні порушення агресивних патернів поведінки були поєднані з тривалістю епізоду до року і помірним рівнем тривоги.
Висновки. Визначений взаємозв’язок між клініко-психопатологічними особливостями тривожних та депресивних проявів та особливостями когнітивних дисфункцій у пацієнтів з пролонгованою депресивною реакцією, який слід враховувати при проведенні диференціальної діагностики та при створенні психокорекційних заходів, спрямованих на редукцію когнітивних порушень при депресивних розладах
УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Get PDFObjective of the study: to substantiate the theoretical approaches and develop priority areas for improving public administration to ensure the system of medical rehabilitation and recreation in Ukraine.
Material and methods. To achieve this goal, a set of interconnected and complementary general and special research methods was used, in particular, specific search methods (detection, selection, theoretical analysis, synthesis, updating, classification) were used to summarize regulatory, documentary, printed and electronic sources of information on public administration of the system of medical rehabilitation and sanatorium services.
Results. Theoretical principles of public administration of the medical rehabilitation system are investigated. The current state of medical rehabilitation and sanatorium treatment in the health care system of Ukraine is analyzed, namely: regulatory and legal support of medical rehabilitation and sanatorium treatment in the health care system of Ukraine. The priority directions of improvement of the state administration concerning maintenance of system of medical rehabilitation and recreation in Ukraine are substantiated and the ways of improvement of the state management of system of medical rehabilitation as a component of the state policy in the field of public health services are offered.
Findings. Support for the development of sanatorium-resort activities should be carried out using the methodology of program-targeted management, which provides for the development and adoption of comprehensive programs aimed at implementing specific measures to develop resort potential, improve quality and efficiency of sanatorium-resort services, strengthen the material and technical base of resort management at the level of the state and regions.Метою дослідження є обґрунтування теоретичних підходів та розроблення пріоритетних напрямів удосконалення державного управління щодо забезпечення системи медичної реабілітації та рекреації в Україні.
Матеріал і методи. Для реалізації поставленої мети застосовувався комплекс взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема конкретно-пошукові методи (виявлення, відбір, теоретичний аналіз, синтез, актуалізація, класифікація) використовувалися для узагальнення нормативних, документальних, друкованих та електронних джерел інформації з питань державного управління системи медичної реабілітації та санаторно-курортних послуг.
Результати. Досліджено теоретичні засади державного управління системи медичної реабілітації. Проаналізовано сучасний стан медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування в системі охорони здоров’я України, а саме: нормативно-правове забезпечення діяльності медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування в системі охорони здоров’я Україні. Обґрунтовано пріоритетні напрями удосконалення державного управління щодо забезпечення системи медичної реабілітації та рекреації в Україні та запропоновані шляхи удосконалення державного управління системою медичної реабілітації як складової частини державної політики у сфері охорони здоров’я.
Висновки. Підтримку розвитку сфери санаторно-курортної діяльності необхідно здійснювати з використанням методології програмно-цільового управління, що передбачає розробку та ухвалення комплексних програм, спрямованих на реалізацію конкретних заходів розвитку курортного потенціалу, підвищення якості та ефективності санаторно-курортних послуг, зміцнення матеріально-технічної бази курортного господарства на рівні держави й регіонів
ЗАХИСТ ЕРИТРОЦИТІВ ПРИ ШТУЧНОМУ КРОВООБІГУ
No full textAim. This study was aimed at developing biocompatibility of extracorporeal components due to the use of «adaptation composition» (AdC), reducing the negative impact of perfusion on the state of red blood cell due to the use of fructose-1,6-diphosphate (FDP) to decrease intraoperative hemolysis and tissue hypoxia.
Material and methods. The study included 225 patients undergoing cardiac surgery with cardiopulmonary bypass (CPB). The first group included patients who underwent surgery with the treatment of an extracorporeal circuit by AdC, the second group included patients who were administered the drug with the active substance FDP, the third group was the control group. The oxygenator was treated with AdC and PDF was administrated according to the protocol. Patient blood was sampling for complete blood cell count (CBC) and blood smears were at 4 stages of surgery: before CPB, at 10 min. CPB-time, at 60 min. CPB-time (rewarming stage) and after separation from CPB. Several parameters were studied: plasma free hemoglobin (plfHb), the erythrocytes osmotic, mechanical resistance of erythrocytes, erythrocyte membrane permeability (EMP), acid hemolysis, the blood smears were stained according to Pappenheim.
Results. The best erythrocyte indices, hemolysis, osmotic, mechanical, acid, urea resistance of erythrocytes were observed in the groups where fructose-1,6-diphosphate and «adaptation composition» were used. At the preoperative stage, hypophosphatemia was detected in 16.8% out of 225 patients and 26.6% out of 225 patients have a clear tendency to ones. After CPB, there was no hypophosphatemia in the group where fructose-1,6-diphosphate was administered. The higher peripheralization of reticulocytes, echinocytes, and spherocytes was observed in the control group after perfusion.
Conclusion. The use of AdC and FDP during CPB helps to reduce hemolysis and the better state of erythrocytes.
Cardiopulmonary bypass (CPB) can negatively affect the state of red blood cell. The effect of fructose-1,6-diphosphate and «adaptation composition» on the state of erythrocytes during perfusion was studied.Мета дослідження. Метою даної роботи було поліпшення біосумісності екстракорпорального контуру за рахунок використання «адаптуючої композиції» (АК), зменшення негативного впливу перфузії на стан еритроцитів завдяки введенню фруктозо-1,6-дифосфата (ФДФ) для зменшення інтраопераційного гемолізу і тканинної гіпоксії.
Матеріал і методи. У дослідження було включено 225 осіб, яким були виконані кардіохірургічні операції з використанням штучного кровообігу (ШК). До першої групи увійшли пацієнти, у яких контур оксигенатора був оброблений «адаптуючою композицією», до другої групи включені пацієнти, яким вводили ФДФ, третя група була контрольною. Обробку оксигенатора АК і введення ФДФ проводили згідно з протоколом. Забір крові і мазки брали на 4 етапах: до ШК, на 10 хв. ШК, на 60 хв. ШК (етап зігрівання) і після відключення ШК. Досліджували параметри: гемоліз, осмотичну, механічну, резистентність еритроцитів, проникність еритроцитарної мембрани, кислотний гемоліз, мазки крові фарбували по Паппенгейму.
Результати. Були отримані кращі показники еритроцитарних індексів, гемолізу, осмотичної, механічної, кислотної, сечовинної резистентності еритроцитів в групах, де використовували фруктозо-1,6-дифосфат і «адаптуючу композицію». У доопераційному періоді гіпофосфатемія була у 16,8% з 225 пацієнтів, а у 26,6% з 225 пацієнтів спостерігалася нижня межа норми вмісту фосфору в крові. Після операції в групі, де вводили фруктозо-1,6-дифосфат, гіпофосфатемії не було. Більш високий викид ретикулоцитів, ехіноцитів і сфероцитів в кров після перфузії спостерігався в контрольній групі.
Висновки. Використання АК і ФДФ під час штучного кровообігу сприяє зниженню гемолізу і кращому стану еритроцитів
ОСОБЛИВОСТІ ГЕМОСТАЗУ ПРИ РІЗНИХ ПРОФІЛЯХ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП
No full textIn most patients of both groups revealed changes in hemostasis in the direction of increasing the aggregation properties of platelets. However, more pronounced trends in such changes were found in patients with insufficient blood pressure at night.
Given the fact that not only in the absence of control over hypertension and failure to achieve target blood pressure levels, but also with different daily blood pressure profiles, there is a high probability of thrombotic complications. That is why it was important for us to find out the peculiarities of the state of platelet aggregation indicators depending on 24 hours day’s profile of blood pressure. To date there are only isolated reports of hemostasis in this category of individuals. We conducted such studies in middle-aged and elderly patients.
The aim of the study was to identify the baseline levels of hemostasis indices depending on 24 hours day’s profile of blood pressure in middle-aged and elderly hypertensive patients.
Material and methods. We performed the comparative assessment of status of hemostasis in 30 middle-aged (group I) and 30 elderly patients (group II) respectively to clarify this issue in our work. Patients of the surveyed groups were comparable in age, sex and related pathology. Control group consisted of 15 patients for every of the surveyed groups (group III the middle-aged and group IV the elderly respectively) matched with basic by age and gender.
Conclusions. Thus, in hypertensive patients there is an increase in platelet activity with age which is more pronounced when stimulating ADP in non-dipper group compared to dipper. In addition in older patients the most significant changes are determined in spontaneous and adrenaline-induced aggregation compared with middle-aged patients.При відсутності контролю над артеріальною гіпертензією і недосягненні цільових рівнів артеріального тиску, а також при різних добових профілях, існує висока ймовірність тромботичних ускладнень. Тому нам важливо було з’ясувати особливості стану показників агрегації тромбоцитів залежно від добового ритму артеріального тиску. На сьогодні існують лише поодинокі повідомлення щодо особливостей тромбоцитарного гемостазу у хворих середнього і похилого віку.
Мета – виявлення вихідного рівня показників тромбоцитарного гемостазу при різних профілях артеріального тиску у хворих середнього і похилого віку на гіпертонічну хворобу ІІ стадії.
Матеріал і методи. У нашій роботі ми проводили порівняльну оцінку стану гемостазу у 30 хворих середнього (група І) та 30 похилого віку (група ІІ) відповідно. Контрольну групу склали по 15 хворих для кожної з обстежених категорій (відповідно ІІІ група – обстежені середнього віку та ІV група – обстежені похилого віку) з порівнянним статевим складом.
Висновки. У хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії з віком відбувається збільшення тромбоцитарної активності, що найбільш виразно проявляється при стимуляції АДФ у групі non-dipper порівняно з dipper. Крім того, у хворих старшої вікової групи найбільш суттєві зміни визначаються при спонтанній та адреналін-індукованій агрегації у порівнянні з хворими середнього віку.
У більшості хворих обох груп виявлені зміни тромбоцитарного гемостазу у бік підвищення агрегаційних властивостей тромбоцитів. Однак, більш виразні тенденції таких змін були виявлені у хворих із недостатнім зниженням артеріального тиску в нічний час