Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ СОЦІАЛЬНО-ГІГІЄНІЧНОЇ НАУКОВОЇ ШКОЛИ У НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ (До 180-річчя НМУ імені О.О. Богомольця)
No full textThe aim of the work is to study the processes of development of the Kyiv Social and Hygienic Scientific School during the period of Ukraine’s independency, it’s contribution to the development of medical and social research and development of the health care system.
Materials and methods. Published scientific papers and reports were used like sources of information. The methodology was based on the using of historical-bibliographic and information-analytical methods.
Results. Since 1991, a new stage of development of the Kyiv Social and Hygiene Scientific School has been started, closely connected with the state-forming processes in the country. Important scientific tasks of the representatives of this school were the scientific substantiation of the new national health care system, preparation of modern specialists in the sphere of social medicine and health care organization, optimization of organization and management of medical services, development of public health system, etc. Department of Social Medicine and Health Care of Bogomolets National Medical University later was transformed into the Department of Social Medicine and Public Health and continue the traditions according previous years in the development of scientific and educational direction in social medicine and health care organization, filled it with modern content. Members of the school became developers of a number of important strategic and program documents on development of the field, including concepts, state programs, national plans. They actively worked on forming the regulatory and legal base of health care. The department, as a scientific and methodological center of educational process implementation in medical and social direction, has carried out development of new modern educational programs on social medicine, public health and their educational and methodical support. The staff members of the department are developers of educational standards and programs.
The pedagogical staff of the department headed the work on writing and publishing a number of new national editions and educational manuals to provide teaching of specialized educational disciplines. Over time, the Department’s graduates have joined to the groups of other scientific and educational institutions, which contributed to the expansion and progressive development of the Kyiv Social and Hygiene Scientific School. Active preparation of new personnel of social workers for scientific and educational institutions and practical health care was carried out. International cooperation, cooperation of school representatives with WHO, WHO/Europe and other international healthcare organizations have been strong developed.
Conclusion. The repairing of Ukraine's independence marked the beginning of a new stage in the development of the Kyiv Social and Hygienic Scientific School, which continues nowadays. It is characterized by active transformation and internationalization of medical, social, scientific and educational trends in health care in the context of building a new national health care system, scientific support of reforms, preparation of a new modern constellation of social hygienists, creation of new and strengthening existing schools and development of international cooperation.Метою роботи є дослідження процесів розбудови Київської соціально-гігієнічної наукової школи в період незалежності України, її внеску у розвиток медико-соціального наукового напряму та розбудову системи охорони здоров’я.
Матеріали і методи. Джерелами інформації стали опубліковані наукові праці та звітні матеріали. Методологія будувалася на застосуванні історико-бібліографічного та інформаційно-аналітичного методів.
Результати. З 1991 р. розпочався новий етап розвитку Київської соціально-гігієнічної наукової школи, тісно пов’язаний з державотворчими процесами в країні. Важливими науковими завданнями представників цієї школи стали наукове обгрунтування нової національної системи охорони здоров’я, підготовка для неї сучасних спеціалістів у сфері соціальної медицини та організації охорони здоров’я, оптимізація організації та управління медичними службами, розвиток системи громадського здоров’я тощо. Кафедра соціальної медицини та охорони здоров’я НМУ імені О.О. Богомольця, згодом трансформована у кафедру соціальної медицини та громадського здоров’я, продовжила традиції, закладені у попередні роки, з розвитку науково-освітнього напряму в соціальній медицині та організації охорони здоров’я, наповнила його сучасним змістом. Представники школи стали розробниками низки важливих стратегічних та програмних документів з розбудови галузі, у т.ч. концепцій, державних програм, національних планів, активно працювали над формуванням нормативно-правової бази охорони здоров’я. Кафедра в якості науково-методичного центру провадження освітнього процесу за медико-соціальним напрямом здійснювала розробку нових сучасних освітніх програм з соціальної медицини, громадського здоров’я та їх навчально-методичного забезпечення. Співробітники кафедри є розробниками освітніх стандартів та примірних програм. Педагогічний персонал кафедри очолив роботу з написання та видання низки нових національних підручників та навчальних посібників для забезпечення викладання профільних навчальних дисциплін. З часом вихідці кафедри поповнили колективи інших науково-освітніх закладів та установ, що сприяло розгалуженню Київської соціально-гігієнічної наукової школи, її розширенню та поступальному розвитку. Велася активна підготовка нових кадрів соціальних гігієністів для науково-освітніх установ та закладів, практичної охорони здоров’я. Потужного розвитку набуло міжнародне співробітництво, співпраця представників школи з ВООЗ, ЄРБ ВООЗ, іншими міжнародними організаціями в охороні здоров’я.
Висновок. Відновлення незалежності України поклало початок новому етапу розвитку Київської соціально-гігієнічної наукової школи, який триває дотепер. Він характеризується активною трансформацією та інтернаціоналізацією медико-соціального наукового та освітнього напрямів в охороні здоров’я в контексті побудови нової національної системи охорони здоров’я, наукового супроводу реформ, підготовки нової сучасної плеяди соціальних гігієністів, створенням нових та зміцненням існуючих осередків цієї школи, розширенням міжнародного співробітництва
СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ ДО МОЛЕКУЛЯРНИХ КОМПОНЕНТІВ АЛЕРГЕНІВ MALASSEZIA У ДІТЕЙ З АТОПІЄЮ
Get PDFThe aim
Violation of the epidermal barrier can lead to percutaneous sensitization to microbial products or allergens. The interaction between the yeast Malassezia and the skin's immune system contributes to skin inflammation in patients with atopic dermatitis. The aim of this study was to determine the sensitization to the molecular components of the yeast Malassezia (Mala s 5, Mala s 6, Mala s 11) in children with atopy.
Methods
The study included 333 children aged 1 to 18 with atopy, with symptoms of bronchial obstruction, allergic rhinitis, atopic dermatitis or urticaria. All patients / parents gave informed consent to participate. Spearman's rank test (ρ) was used to assess the correlation between total sIgE, specific sIgE, and age.
Results
Among 333 children with atopy, specific IgE to Mala s 5 was detected in 20.1 % children, to Mala s 6 in 64.6 %, and to the allergen Mala s 11 in 23.1 % children. The level of antibodies to Mala s 5 and Mala s 6 correlate with total serum IgE (ρ = 0.161 and ρ = 0.112, respectively). The correlation was also found between the level of specific IgE to Mala s 11 and to Mala s 6 (ρ = -0.351), and Mala s 5 and Mala s 6 (ρ = -0.490). Correlation of specific IgE and age was detected for the molecular component Mala s 6 (ρ = -0.126).
Conclusions
Sensitization to the molecular components of yeast (Mala s 5, Mala s 6, Mala s 11) was quite common among children with allergic diseases. Sensitization to Mala s 6 was most common in children. The highest values of sIgE were observed for Mala s 11 ‒ in 23.9% of patients. For future clinical trials, it is important to consider intrapersonal anatomical variations in skin microbiota, individual susceptibility, sex, age, seasonality, and ethnicity.Мета
Порушення епідермального бар’єру може призводити до черезшкірної сенсибілізації до мікробних продуктів або алергенів. Взаємодія між дріжджовим грибом Malassezia та імунною системою шкіри сприяє запаленню шкіри у хворих на атопічний дерматит. Метою цього дослідження було визначити сенсибілізацію до молекулярних компонентів дріжджів Malassezia (Mala s 5, Mala s 6, Mala s 11) у дітей з атопією.
Методи
У дослідження було включено 333 дитини віком від 1 до 18 років з атопією, зі скаргами на симпоми бронхіальної обструкції, алергічний риніт, атопічний дерматит або кропив’янку. Усі пацієнти/батьки дали інформовану згоду на участь. Рівень специфічного IgE у сироватці крові оцінювали за допомогою мультиплексного тесту ALEX 2 (Allergy Explorer (ALEX®; MacroArray Diagnostics, Wien, Austria). Для оцінки кореляційного зв’язку між показниками загального sIgE, специфічного sIgE та віку використовувався ранговий критерій Спірмена (ρ).
Результати
Серед 333 дітей з атопією специфічний IgE до Mala s 5 виявлено у 20,1 % дітей, до Mala s 6 ‒ у 64,6 %, до алергену Mala s 11 ‒ у 23,1 % дітей. Рівень антитіл до Mala s 5 та Mala s 6 корелюють з загальним сироватковим IgE (ρ =0,161 та ρ =0,112 відповідно), також виявлено кореляційний звязок між рівнем специфічного IgE до Mala s 11 та до Mala s 6 (ρ =-0,351), та Mala s 5 і Mala s 6 (ρ =-0,490). Кореляція специфічного IgE та віку була виявлена для молекуряного компоненту Mala s 6 (ρ =-0,126).
Висновки
Сенсибілізація до молекулярних компонентів дріжджів (Mala s 5, Mala s 6, Mala s 11) виявилася досить поширеною серед дітей з алергічними захворюваннями. Сенсибілізація до Mala s 6 була найбільш поширеною серед дітей. Найвищі значення показнику sIgE спостерігалися до Mala s 11 ‒ у 23,9 % пацієнтів. Для майбутніх клінічних досліджень важливо враховувати внутрішньоособистісні анатомічні варіації мікробіоти шкіри, індивідуальну сприйнятливість, стать, вік, сезонність та етнічну приналежність
МЕТОДИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ З РЕВМАТОЇДНИМ АРТРИТОМ
Get PDFThe strategic goal of health care is to maintain and enhance health, prolong life expectancy and improve it’s quality. In view of this, the assessment of the quality of patients life with diseases is an important medical and social task in the context of determining the effectiveness of treatment and justification and development of preventive measures and corrective actions.
The relevance of assessing the quality of life of patients with rheumatoid arthritis is obvious, given the prevalence among the population and the severity of the pathology, reforming the health care system, complicating factors, including the SARS-CoV-2 pandemic [1]. There is a need to include quality of life assessment in the list of mandatory research methods to study the effectiveness of pharmacological and non-pharmacological treatments for patients with rheumatoid arthritis in the dynamics, given the long course of the disease and it’s impact on daily life.
In modern conditions, a number of methods and tools are used to assess the quality of life of patients, which have their own characteristics and benefits. Obviously, the search for more accurate methods of assessing the quality of life of this category of patients will continue, which will become the standard for assessing the effectiveness of treatment.
Numerous studies confirm that rheumatoid arthritis causes a deterioration in all aspects of quality of life, including mental health disorders and social dysfunction. Disease activity, assessed using the DAS-28 scale [2], is the most prognostic factor in patients. It negatively correlates with quality of life and positively correlates with depression and anxiety.
According to modern intensive changes in approaches to the organization of health care, systemic challenges such as the COVID-19 pandemic, it is important to identify and apply rapid and most effective methods of assessing the condition of patients with chronic pathology, including rheumatoid arthritis, before and after treatment. It is also important to identify the main factors that lead to a decrease in the quality of life of patients, and to develop an action plan to optimize the organization of medical care in accordance with the needs of patients.Стратегічною метою охорони здоров’я є збереження та зміцнення здоров’я, подовження тривалості життя та покращення його якості. З огляду на це, оцінка якості життя пацієнтів з певною патологією є важливим медико-соціальним завданням в контексті визначення ефективності лікування та обгрунтування і розробки профілактичних заходів та коригуючих впливів.
Актуальність оцінки якості життя пацієнтів з ревматоїдним артритом є очевидною, з огляду на поширеність серед населення та тяжкість перебігу патології, реформування системи надання медичної допомоги, ускладнюючі чинники, у т. ч. пандемію SARS-CoV-2 [1]. Існує необхідність включення оцінки якості життя у перелік обов'язкових методів дослідження з метою вивчення ефективності фармакологічних та нефармакологічних методів лікування пацієнтів з ревматоїдним артритом в динаміці, враховуючи тривалий перебіг захворювання та його вплив на повсякденне життя.
В сучасних умовах використовується низка методів та інструментів з оцінки якості життя пацієнтів, які мають свої особливості та переваги. Очевидно, буде продовжено пошук більш точних методик оцінки якості життя даної категорії пацієнтів, які стануть стандартом оцінки ефективності лікування.
Численні дослідження підтверджують, що ревматоїдний артрит викликає погіршення всіх аспектів якості життя, зокрема, розлади психічного здоров’я, а також соціальну дисфункцію. Активність захворювання, оцінена за допомогою шкали DAS-28 [2], є найбільш прогностичним фактором у пацієнтів. Вона негативно корелює з якістю життя і позитивно корелює з депресією та тривогою.
В сучасних умовах активних змін в підходах до організації надання медичної допомоги, системних викликів на кшталт пандемії COVID-19 важливим є виявлення та застосування швидких і найбільш ефективних методів оцінки стану пацієнтів з хронічною патологією, у т. ч. з ревматоїдним артритом, до та після лікування. Також важливо ідентифікувати основні фактори, що призводять до зниження якості життя пацієнтів, та розробити план заходів щодо оптимізації організації надання медичної допомоги відповідно до потреб пацієнтів
МІСЦЕ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ МЕДИЧНОЮ РЕАБІЛІТАЦІЄЮ ОСІБ З УРАЖЕННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ: РЕКОМЕНДАЦІЇ ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ
Get PDFThe aim of the research is to analyse the recommendations of the World Health Organization (WHO) on the involvement of primary health care in the implementation of rehabilitation in case of musculoskeletal disorders and describe the situation in this area in Ukraine.
Materials and methods. Methods of system and structural-logical analyses, bibliosemantic method were used during the research. The materials included published documents and information sources of the WHO, regulations of Ukraine on the implementation of medical rehabilitation, publication of scientific research.
Results: WHO points out that rehabilitation integrated into primary medical care is one of the categories of rehabilitation care. It has a number of obstacles and requires more active action by the state leadership. The people with musculoskeletal disorders are also identified as key group of consumers of rehabilitation at the level of primary medical care. In Ukraine in recent years, the development of rehabilitation is constantly being improved by regulations. They create the possibility of providing rehabilitation services at all levels of medical care, identify the consumers and scope of rehabilitation services, regulate the use of telerehabilitation. However, the possibility of receiving rehabilitation services for persons with musculoskeletal disorders at the level of primary medical care in Ukraine is still limited by certain regulations and levels of staffing and technical support of the health care system.
Conclusions. Securement of rehabilitation services to people with musculoskeletal disorders in the provision of primary health care requires the development of new approaches to its organization, taking into account the recommendations of the WHO.Мета дослідження. Проаналізувати рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щодо залучення первинної медичної допомоги до реалізації реабілітаційного напрямку при ураженнях опорно-рухового апарату та охарактеризувати ситуацію щодо цього напрямку в Україні.
Матеріал і методи. Використані методи системного та структурно-логічного аналізів, бібліосемантичний. Матеріалами опрацювання стали оприлюднені документи та інформаційні джерела ВООЗ, нормативно-правові акти України щодо реалізації медичної реабілітації, публікації наукових досліджень.
Результати: ВООЗ вказує, що реабілітація, інтегрована в первинну медичну допомогу, – це одна з категорій реабілітаційної допомоги. Вона має ряд перешкод і потребує більш активних дій з боку керівництва держав. Ключовою групою споживачів реабілітації на рівні первинної медичної допомоги визначено і осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. В Україні в останні роки розвиток реабілітаційного напрямку постійно удосконалюється нормативно-правовими документами. Вони розкривають можливість надання послуг з реабілітації на всіх рівнях медичної допомоги, визначають суб’єктів надання реабілітаційних послуг та їхній обсяг, регламентують використання телереабілітації. Але можливість отримання реабілітаційних послуг особами з ураженнями опорно-рухового апарату на рівні первинної медичної допомоги в Україні поки обмежена як окремими нормативними документами, так і рівнями кадрового та технічного забезпечення системи охорони здоров’я.
Висновки. Забезпечення реабілітаційними послугами осіб з ураженнями опорно-рухового апарату при наданні первинної медичної допомоги потребує розробки нових підходів до його організації з врахуванням рекомендацій ВООЗ
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИЧНІ ПІДХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ І ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ НАСЛІДКІВ КРИЗОВИХ СТАНІВ У НАСЕЛЕННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ
No full textPurpose - to present an analysis of the theoretical foundations and practical approaches to preventing and overcoming the negative mental consequences of crisis situations in the population during the war.
Material and methods -The study used the bibliographic method, as well as the method of analysis and synthesis of scientific materials from scientific sources.
Results and discussion. The results of our study showed that it is important for specialists involved in the organization and provision of crisis psychological assistance to take into account that in traumatic situations, victims and their relatives are in dire need of information, social, medical and other types of assistance. Orientation is towards an integrated approach in providing assistance contributes to a more rapid recovery of the pre-crisis functional state of a person, his ability to adequately perceive reality, greater self-control of behavior in a crisis situation and a decrease in the likelihood of mental disorders and psychosomatic diseases as a result of a traumatic experience.
Of particular importance in the provision of emergency psychological assistance are theoretical ideas about mental (cognitive, emotional, behavioral, etc.) changes caused by the influence of extreme, crisis situations. In the cognitive-cognitive sphere of a person, there are violations of perception, attention, thinking, memory. There are serious negative changes in volitional actions (decision-making, control, self-regulation). On the part of the emotional sphere, there are anxiety, panic states, fear, horror, aggression, anger, guilt, shame, depression, apathy, etc. Among somatovegetative disorders there are loss of appetite, sleep disturbance, a sharp weight decrease (or increase), a decrease in the overall tone of the body, flabbiness, muscle tension, trembling, etc. are observed. In behavioral manifestations, there is a general disorganization, which manifests itself in the loss of purposefulness of behavior, its controllability by a person; aimless increased activity prevails or, on the contrary, passivity, lethargy. In the sphere of social interaction, aggressive behavior, conflict, the search for the perpetrators and blaming others, alienation, social isolation, etc. are often observed.
Conclusion. Being in crisis conditions and experiencing the traumatic consequences of war, a person experiences a whole range of negative emotional states. Mental processes and states experienced by a person as a result of a crisis event are characterized by the obsessive reproduction of the traumatic experience, which is embodied in symptomatic behavior, and is caused by the desire to avoid repeating the emotional experiences that took place during the traumatic event. The central idea of the vast majority of theoretical and practical approaches to overcoming the traumatic consequences of crisis events is that the use of certain psychotechniques should deprive a person of experiencing negative emotional manifestations and behavior aimed at avoiding everything that can remind of the experience, or at least weaken these symptoms.Мета роботи – представити аналіз теоретичних засад та практичнихпідходів до попередження і подолання негативних психічних наслідків кризових станів у населення під час війни.
Матеріали і методи - у дослідженні було застосовано бібліографічний метод, а також метод аналізу та синтезу наукових матеріалів із наукових джерел.
Результати дослідження і їх обговорення. Результати нашого дослідження показали, що спеціалістам, які беруть участь в організації та наданні кризової психологічної допомоги важливо враховувати, що у травматичних ситуаціях постраждалі та їх близькі гостро потребують інформаційної, соціальної, медичної та інших видів допомоги. Орієнтація на комплексний підхід під час надання допомоги сприяє більш швидшому відновленню докризового функціонального стану людини, її здатності до адекватного сприйняття реальної дійсності, більшого самоконтролю поведінки за умов кризової ситуації та зниженню вірогідності появи психічних розладів та психосоматичних захворювань внаслідок пережитого травматичного досвіду.
Особливе значення під час надання екстреної психологічної допомоги мають теоретичні уявлення щодо психічних (когнітивних, емоційних, поведінкових тощо) змін, які спричинюються впливом екстремальних, кризових ситуацій. В пізнавально-когнітивній сфері людини спостерігаються порушення сприйняття, уваги, мислення, пам’яті. Спостерігаються серйозні негативні зміни вольових процесів (прийняття рішення, контролю, саморегуляції). З боку емоційної сфери, мають місце тривога, панічні стани, страх, жах, агресія, гнів, почуття провини, сором, пригніченість, апатія тощо. Серед соматовегетативних порушень спостерігаються: втрата апетиту, порушення сну, різке зниження (або збільшення) ваги, зниження загального тонусу організму, в’ялість, м’язова напруженість, дрож тощо. У поведінкових проявах спостерігається загальна дезорганізація, яка проявляється втрата цілеспрямованості поведінки, її контрольованості людиною; переважає безцільна підвищена активність або, навпаки, пасивність, загальмованість. В сфері соціальної взаємодії часто спостерігається агресивна поведінка, конфліктність, пошук винуватців та звинувачення оточуючих, відчуження, соціальна ізоляція тощо.
Висновок. Перебуваючи у кризових умовах та переживаючи травматичні наслідки війни, людина переживає цілий спектр негативних емоційних станів. Психічні процеси та стани, які переживає людина внаслідок кризової події характеризуються нав’язливим відтворенням травматичного досвіду, яке втілюється у симптоматичній поведінці, та зумовлене прагненням уникнути повторення емоційних переживань, що мали місце під час травматичної події. Центральною ідеєю переважної більшості теоретичних та практичних підходів до подолання травматичних наслідків кризових подій є те, що використання тих чи інших психотехнік має позбавити людину переживання негативних емоційних проявів та поведінки, орієнтованої на уникання всього, що може нагадати про пережите, або, хоча б, послабити ці симптоми
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ЗАОЧНОЇ ЧАСТИНИ ІНТЕРНАТУРИ НА КЛІНІЧНІЙ БАЗІ СТАЖУВАННЯ
Get PDFAbstract. In the conditions of the rapid development of modern medicine, the search and implementation of new approaches to the study of the diagnostic and treatment process of diseases with the mastery of manual methods are of great importance. The inability to apply acquired knowledge in practice is often the basis of medical errors and ineffective medical measures. There are new requirements for the training program for medical interns using modern medical technologies. Therefore, ensuring the availability of high-quality training for interns on a clinical internship basis should be considered a mandatory component of maintaining the high-quality level of training of medical interns at the current stage of medical reform in Ukraine. This is evidenced by our survey of intern doctors, who emphasized the importance of the availability and staffing of workplaces with awareness of safety techniques, the availability of sufficient volumes of medical care and the availability of standards of medical care based on internships, training with a sufficient level of comfort and a level of timely awareness.Резюме. В умовах стрімкого розвитку сучасної медицини пошук і впровадження нових підходів до вивчення діагностично-лікувального процесу захворювань з освоєнням мануальних метод мають неабияке значення. Неможливість застосовувати набуті знання на практиці часто лежить в основі лікарських помилок та неефективних лікувальних заходів. З’являються нові вимоги до програми підготовки лікарів-інтернів з використанням сучасних медичних технологій. Тому обов’язковою складовою підтримання якісного рівня підготовки лікарів-інтернів на сучасному етапі реформування медицини в Україні слід вважати забезпечення доступності лікарям-інтернам якісного навчання на клінічній базі стажування. Про це свідчить проведене нами опитування лікарів-інтернів, які підкреслили важливість наявності та укомплектованості робочих місць з інформованістю щодо техніки безпеки на них, наявності достатніх обсягів медичної допомоги та доступністю стандартів медичної допомоги на базі стажування, навчання з достатнім рівнем комфортності та рівня своєчасної інформованості
ВПЛИВ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ НА РОЗВИТОК СКЛЕРОЗУЮЧОГО ЛІХЕНУ ВУЛЬВИ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ
Get PDFSclerosing lichen (SL) of the external genitalia is a chronic slowly progressive disease with pronounced focal atrophy of the skin of the perineum and visible mucous membranes of the vulva and has two main peaks of clinical manifestations: childhood and perimenopausal age. It is associated with an increased risk of developing vulvar cancer, even though it is not a malignancy in itself. The true precursor of SL-associated cancer is intraepithelial vulvar neoplasia (VIN). The diagnosis is usually clinical, but in some cases a biopsy may be performed, especially to rule out VIN or cancer. In this study, 180 patients with SL vulva were examined on the basis of two clinical bases (National Cancer Institute, MC "Verum"). After examining the patients, the diagnosis was made on the basis of examination, complaints, advanced biochemical blood test, detailed blood test, hormonal examination and ultrasound. In most cases, the diagnosis of SL vulva is clinical. As a result of a number of examinations of patients of reproductive age in patients with SL vulva, it was found that SL vulva is a consequence of thyroid disease (82.2%) of different types compared with patients in the control group (32.7%). The diagnosis of SL vulva was established in young patients mainly with AIT (48.6%) and with AIT accompanied by hypothyroidism or nodular thyroid disease (27%). When comparing the diagnostic findings of thyroid disease in patients with SL vulva and the control group, no significant differences were found. Therefore, timely detection of latent forms of AIT, hypothyroidism, nodular goiter, adequate treatment of thyroid dysfunction will allow to normalize changes in the reproductive system and prevent the formation of pathological lesions of the reproductive organs of women.Склерозуючий ліхен (СЛ) зовнішніх статевих органів - хронічне повільно прогресуюче захворювання з вираженою вогнищевою атрофією шкірних покривів проміжності і видимих слизових оболонок вульви і має два основні піки клінічних маніфестацій: дитинство та перименопаузальний вік. Його пов’язують з підвищеним ризиком розвитку раку вульви, навіть незважаючи на те, що він сам по собі не є злоякісним станом. Справжнім попередником раку, пов'язаним з СЛ, є внутрішньоепітеліальна неоплазія вульви (VIN). Діагноз, як правило, клінічний, але в деяких випадках може бути проведена біопсія, особливо для виключення VIN або раку. У даному дослідженні було обстежено 180 пацієнтів зі СЛ вульви на основі двох клінічних баз (Національний Інститут раку, МЦ «Верум»). Після обстеження пацієнтів вдалося встановити діагноз на основі огляду, скарг, розширеного біохімічного аналізу крові, розгорнутого аналізу крові, гормонального обстеження та ультразвукового дослідження. У більшості випадків діагноз СЛ вульви клінічний. В результаті проведення ряду обстежень пацієнтів репродуктивного віку хворих на СЛ вульви, вдалося встановити, що СЛ вульви є наслідком захворювань ЩЗ (82,2%) різного типу у порівнянні з пацієнтами контрольної групи (32,7%). Діагноз СЛ вульви був встановлений у молодих пацієнток в основному із АІТ (48,6%) та з АІТ, що супроводжувався гіпотиреозом або вузловими захворюваннями ЩЗ (27%). При порівнянні діагностичних встановлень захворювань ЩЗ у хворих на СЛ вульви та контрольної групи особливих відмінностей не було встановлено. Тому, своєчасне виявлення прихованих форм АІТ, гіпотиреозу, вузлового зобу, адекватне лікування дисфункції ЩЗ дасть змогу вчасно нормалізувати зміни з боку репродуктивної системи та запобігти формуванню патологічних уражень репродуктивних органів жінок
СУЧАСНІ НАПРЯМКИ ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ
Get PDFAbsract. Having analyzed the data of scientific and methodological literature, information was presented on the status and topical trends in the development of physiotherapy. The principle of action, the effect on the human body, the main indications and contraindications of various methods of physiotherapy are considered.
Nowadays, interest in methods of exposure to physical factors is growing significantly. This is due to the safety and availability of non-drug treatments. Of course, the importance of drug therapy cannot be denied. However, there are many contraindications to the use of drugs, including allergies and drug intolerances. In such cases physiotherapy as a method becomes one of the most important.
The article presents data on the principle of magnetic stimulation, in particular transcranial magnetic stimulation, magnetic therapy and functional magnetic stimulation. Transcranial magnetic stimulation allows non-invasive action on the cerebral cortex with short-term magnetic impulses. The method of magnetic therapy is based on the effect of a magnetic field (constant or variable) on the human body. Using this technique it is possible to achieve analgesic, anti-inflammatory and anti-edematous effect. Functional magnetic stimulation is a unique method of nerve myostimulation that allows to affect the deepest muscles, inaccessible to other forms of action in the patient's body. Also TEСAR-therapy is considered: an approach that stimulates the regeneration and recovery of muscles with high-frequency electric stream that penetrates the tissues with electromagnetic waves and generates heat. The principle of action on the human body of the most common electrophysical device, therapeutic ultrasound, was analyzed. Ultrasound therapy can affect almost all body systems and has physicochemical, mechanical and thermal effects. Vibrotraction therapy (traction, spinal traction), which has an instant analgesic and long-term therapeutic effect on areas of spinal lesions, also has been analysed. In addition, the article concludes on the viability of physiotherapy techniques and the need for their improvement.Анотації. Зробивши аналіз даних науково-методичної літератури, було представлено інформацію щодо стану та основних тенденцій розвитку фізіотерапевтичного лікування. Розглянуто принцип дії, вплив на організм людини, основні показання та протипоказання різних методів фізіотерапії.
В умовах сьогодення інтерес до методик впливу фізичними факторами значно зростає. Існує багато протипоказань що до застосування медикаментозних засобів, зокрема при алергозах та лікарській непереносимості. В таких випадках фізіотерапія як метод набуває найбільшого значення. У статті наведено дані про принцип дії магнтіної стимуляції: транскраніальної магнітної стимуляції, магнітотерапії та функціональної магнітної стимуляції. Транскраніальна магнітна стимуляція дозволяє неінвазивно впливати на кору головного мозку за допомогою короткочасних магнітних імпульсів та досягати болезаспокійливого, протизапального, протинабрякового ефекту. Функціональна магнітна стимуляція є унікальним методом нервової міостимуляції, що дає змогу впливати на найглибші м’язи, недоступні іншим формам дії на огранізм пацієнта. Розглянута Текар-терапія – технологія, що стимулює процеси регенерації та відновлення м’язів за допомогою високочастотного електричного струму, який проникає в тканини у вигляді електромагнітних хвиль та генерує тепло. Проаналізовано принцип дії на організм людини найбільш поширеного електрофізичного засобу – лікувального ультразвуку. Ультразвукова терапія дає можливість вплинути майже на всі системи організму та чинить фізико-хімічний, механічний та тепловий ефекти. Розглянуто вібротракційну терапію, яка чинить миттєвий знеболюючий та тривалий терапевтичний ефект на ділянки уражень хребта. У статті зроблено висновок про перспективність фізіотерапевтичний методик та необхідність їх удосконалення
РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА ПРИ СЕРЦЕВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ (ЧАСТИНА І): СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ПАТОМЕХАНІЗМИ ТА АСОЦІЙОВАНУ ДИСФУНКЦІЮ МІОКАРДА
No full textAim: to provide a literature review of the current data on various pathomechanisms of left ventricular (LV) remodeling in heart failure (HF) patients and their role in the development and progression of myocardial dysfunction. This paper is a first part of the review, devoted to the current state of pathophysiology of LV remodeling in HF.
Material and methods. The thematic scientific papers, published during the last decade, constituted the study material. The research methodology involved bibliosemantic method and structural and logical analysis.
Results and discussion. LV remodeling is the result of complex changes at the molecular, cellular and tissue levels, affecting the myocardial mass, geometry and performance, and ultimately leading to HF development and progression. LV systolic dysfunction occurs through the numerous mechanisms, including the defects in sarcomere function, abnormal excitation-contraction coupling and calcium homeostasis, ion channel dysfunction, mitochondrial and metabolic abnormalities, depressed cardiomyocytes survival signaling, redox pathobiology, inflammation and inadequate vasculogenesis. The term «LV diastolic dysfunction» covers the alterations in diastolic distensibility, filling or relaxation of the LV, regardless of whether LV (global) systolic function is normal or abnormal, and regardless of whether the patient has clinical manifestations of HF. The up-to-date pathophysiological paradigm of the development and progression of HF with LV diastolic dysfunction and preserved LV (global) systolic function considers systemic inflammation as a key pathomechanism of structural and functional changes of the myocardium, promoted by various cardiovascular and extracardiac conditions. In its turn, the systemic inflammation promotes endothelial dysfunction, contributing to multiple end-organ damage.
Conclusion. The deepening one`s knowledge of various pathomechanisms of LV remodeling and related myocardial dysfunction in HF patients is an important prerequisite for identifying new perspectives on further fundamental research аnd more rational designing of future clinical trials.Мета: здійснити огляд сучасних літературних даних щодо провідних патомеханізмів ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) у пацієнтів з серцевою недостатністю (СН), а також їхньої ролі у виникненні і прогресуванні дисфункції міокарда. Нинішня стаття є першою частиною огляду, присвяченого сучасним уявленням про патофізіологію ремоделювання ЛШ при СН.
Матеріал і методи. Тематичні наукові праці, опубліковані впродовж останнього десятиліття, були використані як матеріал для дослідження. Методологія дослідження передбачала застосування бібліосемантичного методу та структурно-логічного аналізу.
Результати та обговорення. Ремоделювання ЛШ формується внаслідок складних порушень на молекулярному, клітинному і тканинному рівнях, що призводять до змін маси, геометрії та функціонального стану міокарда, і, зрештою, виникнення та прогресування СН. Відомі численні патофізіологічні механізми, що створюють підґрунтя для систолічної дисфункції ЛШ, зокрема такі: дефекти функціонування саркомерів, порушення спряження збудження/скорочення, кальцієвого гомеостазу та роботи іонних каналів, мітохондріальна дисфункція та метаболічні порушення, пригнічення сигнальних шляхів, відповідальних за виживання кардіоміоцитів, прооксидантний стан, запалення і неналежний васкулоґенез. Під діастолічною дисфункцією ЛШ розуміють порушення діастолічного розтягнення, наповнення та релаксації міокарда, незалежно від стану його (глобальної) систолічної функції, а також безвідносно до наявності клінічних проявів СН. Сучасна патофізіологічна парадигма СН з діастолічною дисфункцією та збереженою (глобальною) систолічною функцією ЛШ розглядає системне запалення як ключовий патомеханізм структурно-функіональних змін міокарда, що виникає на тлі різноманітних кардіоваскулярних та естракардіальних станів. У свою чергу, системне запалення ініціює ендотеліальну дисфункцію, яка чинить внесок у виникнення множинних уражень органів-мішеней.
Висновок. Поглиблення уявлень про різноманітні патомеханізми ремоделювання ЛШ, а також їхню роль у виникненні і прогресуванні дисфункції міокарда у пацієнтів з СН, є важливою передумовою для визначення перспективних напрямів подальшого фундаментального наукового пошуку та удосконалення дизайну майбутніх клінічних досліджень
МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ФАЗАГРАФІЇ В ЯКОСТІ МАРКЕРА ІШЕМІЧНИХ ЗМІН В МІОКАРДІ У КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ХВОРИХ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ АОРТОКОРОНАРНЕ ШУНТУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ШТУЧНОГО КРОВООБІГУ
Get PDFIntroduction. Heart rate variability is a non-invasive method used to assess the modulation of the autonomic nervous system in the sinus node of the heart, which reflects the variability of the durations of successive R-R intervals on electrocardiograms. Phasagraphy is an innovative method of cardiology that allows to estimate the indicator of βT - symmetry of the T wave, which reflects the period of early repolarization of the heart.
The aim. To expand the diagnostic criteria for perioperative hemodynamic disorders in patients who underwent surgery - coronary artery bypass grafting with cardiopulmonary bypass.
Materials and methods. 500 patients were operated on at the State Institution of Science «Research and Practical Center of Preventive and Clinical Medicine» State Administrative Department. All underwent coronary artery bypass graft surgery with cardiopulmonary bypass. 80 patients were selected and examined by Fazagraf®, βT and LF / HF were analyzed. The main group included 35 patients who developed hemodynamic disorders in the early postoperative period. Inotropic support with dobutamine and metabolic support with a combination of levocarnitine and arginine were used to stabilize hemodynamics. The control group included 45 patients who did not have hemodynamic disorders.
Results. At the stages of this study, the stability of LF/HF values was recorded, which indicates the adequacy of perioperative anesthesia and analgesia. The LF/HF in the preoperative period of the main group differed from the control group. After stabilization of hemodynamics LF/HF reached reference values. In order to correct acute left ventricular failure with dobutamine and the combination of levocarnitine and arginine in the main group of patients, the βT index shifted to the zone corresponding to the "health" of the myocardium.
Conclusions. The LF/HF value reliably reflects the ratio of sympathetic and parasympathetic parts of the autonomic nervous system. An increase in LF/HF before surgery indicates the risk of hemodynamic disorders after surgery, and its decrease in the postoperative period - to stabilize the patient's condition. βT is associated with clinical data on myocardial status and can be used to determine myocardial health in patients with coronary heart disease. The combination of levocarnitine and arginine has a pronounced metabolic effect on the myocardium, which underwent surgery with cardiopulmonary bypass.Актуальність. Варіабельність серцевого ритму – неінвазивний метод, що використовується для оцінки модуляції вегетативної нервової системи у синусовому вузлі серця, який відображає мінливість тривалостей послідовних інтервалів R-R на електрокардіограм. Фазаграфія – інноваційний метод кардіології, який дозволяє оцінювати показник βТ – симетрію зубця Т, котрий відображає період ранньої реполяризації серця.
Мета дослідження: Розширити діагностичні критерії періопераційних порушень гемодинаміки у пацієнтів, які перенесли оперативне втручання – аорто-коронарне шунтування зі штучним кровообігом.
Матеріали та методи. У Державій науковій установі «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами було прооперовано 500 пацієнтів. Усім виконувалася операція аорто-коронарного шунтування зі штучним кровообігом. Відібрано 80 пацієнтів, які були обстежені на Фазаграфі®, аналізувалися показники βТ і LF/HF. До основної групи увійшли 35 пацієнтів, у яких в ранньому післяопераційному періоді виникли гемодинамічні розлади. Для стабілізації гемодинаміки застосовувалася інотропна підтримка добутаміном та метаболічна підтримка поєднанням левокарнітину та аргініну. До контрольної групи увійшли 45 пацієнтів, у яких гемодинамічних розладів не було.
Результати та обговорення. Зафіксовано стабільність значень показника LF/HF, що свідчить про адекватність періопераційної анестезії та аналгезії. Показник LF/HF у доопераційному періоді основної групи відрізнявся від показника контрольної групи. Після стабілізації гемодинаміки LF/HF досягав референтних значень. Після корекції гострої лівошлуночкової недостатності із застосуванням добутаміну та поєднання левокарнітину та аргініну у пацієнтів основної групи, показник βТ змістився в зону, яка відповідає «здоров'ю» міокарда.
Висновки. Показник LF/HF достовірно відображає співвідношення симпатичної та парасимпатичної ланок вегетативної нервової системи. Підвищення LF/HF до операції свідчить про ризик розвитку гемодинамічних розладів після операції, а його зниження у післяопераційному періоді - про стабілізацію стану пацієнтів. Показник βТ має зв'язок з клінічними даними стану міокарда і може бути використаний для визначення показника здоров'я міокарда у пацієнтів з ІХС. Поєднання левокарнітину та аргініну має виражений метаболічний ефект щодо міокарда, що переніс операцію в умовах штучного кровообігу