Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ЕФЕКТИВНІСТЬ КОРЕКЦІЇ МОТОРИКИ РУКИ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ, ЕРГОТЕРАПІЇ (КИСТЬОВОЇ ТЕРАПІЇ) У ПРОЦЕСІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З НАСЛІДКАМИ ВОГНЕПАЛЬНИХ ПОЛІСТРУКТУРНИХ ПЕРЕЛОМІВ КІСТОК ПЕРЕДПЛІЧЧЯ
No full textAim: to evaluate the effectiveness of the developed program of hand therapy on the parameters of upper limb motility in wounded military servants with the consequences of a gunshot polystructural forearm bones fracture in the post-immobilization period
Materials and methods. 49 military servants with the consequences of a gunshot polystructural forearm bone fractures were examined. The control group (23 persons) underwent rehabilitation according to general polyclinic principles. The main group (26 persons) underwent rehabilitation using tools and principles of hand therapy (therapeutic exercises and functional training for the wrist and fingers, forearm, shoulder, all joints of the upper limb, exercises on the mechanotherapeutic table MAPS THERAPY; Proprioceptive Neuromuscular Facilitation, massage of the upper limbs; kinesiological taping; orthotics) lasting 1 month. The effectiveness of the program was evaluated by the functioning of the upper limb when performing the Action Research Arm Test and dexterity by the Nine-hole peg test.
Results. In the injured persons with the consequences of a gunshot polystructural fracture of the bones of the forearm in the post-immobilization period, deterioration of the motility of the upper limb according to the Action Research Arm Test and dexterity according to the Nine-hole peg test, which are factors of disruption of the normal functioning of the upper limb, were determined. After the rehabilitation intervention, all examined persons showed an improvement in motility according to the Action Research Arm Test in the control group by 14.7%, in the main group by 35.4%, according to the Nine-hole peg test - by 61.8% and 22.3%, respectively. According to all studied parameters, the patients of both groups showed a statistically significantly better result compared to the initial data (p<0.05), however, the subjects of the main group showed a better result than the patients of the control group (p<0.05).
Conclusions. The hand therapy program demonstrated a statistically significantly better effect (p<0.05) on all studied indicators of upper limb motility compared to the polyclinic rehabilitation program, which confirms the need for the use of specialized rehabilitation directions in patients with upper limb injuries that take into account the anatomical and physiological features of the hand and its role in activities of daily living.Мета: оцінити ефективність розробленої програми кистьової терапії на показники моторики верхньої кінцівки у поранених військовослужбовців з наслідками вогнепального поліструктурного перелому кісток передпліччя в постіммобілізаційному періоді.
Матеріали та методи. Обстежено 49 військовослужбовців з наслідками вогнепальних поліструктурних переломів кісток передпліччя. Контрольна група (23 особи) проходила реабілітацію за загальнополіклінічними принципами. Основна група (26 осіб) проходила реабілітацію із застосуванням засобів та принципів кистьової терапії (терапевтичні вправи та функціональне тренування зап’ястя і пальців, передпліччя, плеча, усіх суглобів верхньої кінцівки, вправи на механотерапевтичному столі MAPS THERAPY; пропріоцептивна нервово-м’язова фасилітація, масаж верхніх кінцівок; кінезіологічне тейпування; ортезування) тривалістю 1 місяць. Ефективність програми оцінювалася за функціонуванням верхньої кінцівки під час виконання тесту Action Research Arm Test та спритності за допомогою Nine-hole peg test.
Результати. У постраждалих з наслідками вогнепального поліструктурного перелому кісток передпліччя у постіммобілізаційному періоді спостерігалост погіршення моторики верхньої кінцівки за Action Research Arm Test та її спритності за Nine-hole peg test, що є факторами порушення нормального функціонування верхньої кінцівки. Після проведеного реабілітаційного втручання у всіх обстежених відмічено покращення моторики за Action Research Arm Test в контрольній групі на 14,7%, в основній групі на 35,4%, за Nine-hole peg test – на 61,8% і 22,3%. % відповідно. За всіма досліджуваними параметрами пацієнти обох груп показали статистично достовірно кращий результат порівняно з вихідними даними (p<0,05), однак суб’єкти основної групи показали кращий результат, ніж пацієнти контрольної групи (p< 0,05).
Висновки. Програма кистьової терапії продемонструвала статистично достовірно кращий ефект (p<0,05) за всіма дослідженими показниками моторики верхніх кінцівок порівняно з поліклінічною програмою реабілітації, що підтверджує необхідність використання спеціалізованих напрямів відновлення у хворих з травмами верхніх кінцівок, які враховують анатомо-фізіологічні особливості кисті та її роль у повсякденній діяльності
САМОЗВАНЦІ СЕРЕД СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ
No full textIntroduction. Human resources policy issues in medicine have always played a significant role in ensuring quality medical care for the population. Young specialists face high labor market demands and constant management pressure, without having ready adaptation strategies. The beginning of a success story is always challenging, and sometimes the impostor syndrome can have its influence. Persistent self-doubt leads to emotional exhaustion and the development of a cynical attitude towards others, which can further transform into burnout syndrome.
THE AIM: To analyze the prevalence of the impostor phenomenon among young doctors in the field of “General Practice – Family Medicine” and explore potential correlations with burnout syndrome.
MATERIALS AND METHODS. We conducted an anonymous cross-sectional survey of 27 young family doctors using The Clance Impostor Phenomenon Scale and Maslach Burnout Inventory Human Services Survey for Medical Personnel. The research procedure adhered to accepted moral norms, rights, interests, and personal dignity of the participants, in line with the principles of bioethics outlined in the Helsinki Declaration “Ethical Principles for Medical Research Involving Human Subjects” and the “Universal Declaration on Bioethics and Human Rights (UNESCO)”.
RESULTS. All respondents demonstrated a certain level of impostor syndrome severity, which might be related to a shift in professional role – the transition from intern to independent practitioner – a family doctor. Every fourth intern already showed signs of emotional exhaustion and depersonalization, with 7% having developed burnout syndrome. It is not excluded that these changes are linked to working conditions and military actions on the territory of Ukraine.
CONCLUSIONS. Nearly half of the respondents were categorized under intermediate burnout syndrome profiles (Overloaded, Ineffective, Detached), which can be corrected with timely identification and effective management. Without exception, all respondents exhibited various degrees of the impostor phenomenon. The impostor syndrome is closely related to emotional exhaustion (p=0.002) and depersonalization (p=0.000214) within the structure of burnout syndrome, allowing for the development of new correction approaches and optimization of burnout prevention strategies.ВСТУП. Проблеми кадрової політики в медицині завжди відігравали провідне місце в забезпеченні якісної медичної допомоги населенню. Молоді спеціалісти стикаються з високими вимогами ринку праці та постійним тиском керівництва, не маючи при цьому готових стратегій адаптації. Початок історії успіху завжди важкий, іноді свій вплив має синдром самозванця. Постійні сумніви у власних силах призводять до емоційного знесилення та розвитку цинічного ставлення до оточуюючих, що надалі може трансформуватися у синдром професійного вигорання.
МЕТА: проаналізувати розповсюдженість феномену самозванця серед молодих лікарів за фахом «Загальна практика – сімейна медицина» та дослідити можливі зв’язки з феноменом професійного вигорання.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ. Нами було проведено анонімне одномоментне анкетування 27 молодих сімейних лікарів з допомогою опитувальників The Clance Impostor Phenomenon Scale та Maslach Burnout Inventory Human Services Survey for Medical Personnel. Процедура проведеного дослідження цілком відповідала загальноприйнятим нормам моралі, вимогам дотримання прав, інтересів та особистої гідності учасників дослідження, власне відповідно до принципів біоетики, викладених у Гельсінській декларації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» та «Загальній декларації про біоетику та права людини (ЮНЕСКО)».
РЕЗУЛЬТАТИ. Всі респонденти продемонстрували наявність синдрому самозванця певного ступеню важкості, що може бути пов’язано зі зміною професійної ролі – перехід від лікаря-інтерна до самостійної одиниці – сімейного лікаря. Кожен четвертий лікар-інтерн вже має прояви емоційного виснаження та деперсоналізації, 7% опитаних мають сформований феномен професійного вигорання. Не виключено, що ці зміни пов’язані з умовами праці та воєнними діями на території України.
ВИСНОВКИ. Майже половина респондентів була віднесена до проміжних профілів синдрому вигорання (Перевантажений, Неефективний, Відсторонений), які піддаються корекції за умови вчасного виявлення та вдалого менеджменту. Всі без виключення респонденти мали прояви феномену самозванця різного ступеня вираженості. Синдром самозванця має тісний зв’язок з емоційним виснаженням (р=0,002) та деперсоналізацією (р=0,000214) в структурі синдрома професійного вигорання, що дозволяє розробляти нові підходи корекції та оптимізувати шляхи профілактики СПВ
ПСИХОСОМАТИЧНІ ПРОЯВИ ВІЙСЬКОВОЇ ПСИХОТРАВМИ
No full textIntroduction. War is a super-powerful extreme event that causes adaptive capacity to decline. The need for a clearer understanding of the specifics of war psychotrauma and its clinical consequences for all components of human health determines the relevance of the topic of this study.
The aim of the work is to study the peculiarities of psychosomatic relationships in persons with the consequences of war psychotrauma.
Materials and methods. The experimental study group consisted of 32 patients from the number of temporarily displaced persons, the control group – 34 patients who did not change their place of residence during the entire period of the full-scale war. The diagnosis was aimed at identifying neurotic, stress-related and somatoform disorders, according to the rubric (F40-F48) of the ICD-10. Assessment of the somatic condition was carried out on the basis of analysis of anamnestic data, clinical examination of the patient and indicators of laboratory tests. Psychodiagnostic methods were used to assess the mental states of patients (Clinical Questionnaire for the Detection and Assessment of Neurotic States; Methodology for the express diagnosis of neurosis by K. Heck and H. Hess; Questionnaire SAN (Mood, Activity, Mood); Methodology for the diagnosis of Taylor's anxiety level; Self-assessment of mental states according to Eysenck; Ch. Spibleger's Reactive and Personal Anxiety Assessment Scale in the modification of Y. Hanin. Statistical processing of the research results was carried out in the Microsoft Excel program and with the help of the Social Science Statistics online calculator.
Results. As a result of the analysis of anamnestic data, clinical examination and analysis of laboratory tests, psychosomatic disorders were found in patients of both research groups: in 29 (90.63%) patients of the experimental group and in 26 (74.47%) patients of the control group.
Conclusions. It has been confirmed that a prolonged stressful extreme situation of a full-scale war causes the formation of negative mental states accompanied by psychosomatic manifestations, the formation of a closed vicious circle of a pathological psychosomatic process. A high close direct correlation was found between the level of reactive anxiety, autonomic disorders, well-being, activity, mood of patients and psychosomatic symptoms. The absence of a statistically significant difference in the risk of developing psychosomatic disorders as a result of war psychotrauma in temporarily displaced persons and those who did not change their place of residence was revealed.Вступ. Війна — це надпотужна екстремальна подія, що спричиняє зниження здатності до адаптації. Необхідність більш чіткого розуміння специфіки воєнної психотравми та її клінічних наслідків для всіх складових здоров’я людини визначає актуальність теми даного дослідження.
Мета роботи – вивчити особливості психосоматичних співвідношень у осіб із наслідками воєнної психотравми.
Матеріали та методи. Експериментальну досліджувану групу склали 32 пацієнти з числа тимчасово переміщених осіб, контрольну групу – 34 пацієнти, які не змінювали місця проживання протягом усього періоду повномасштабної війни. Діагностика була спрямована на виявлення невротичних, стресових та соматоформних розладів, відповідно до рубрики (F40-F48) МКХ-10. Оцінку соматичного стану проводили на підставі аналізу анамнестичних даних, клінічного огляду хворого та показників лабораторних досліджень. Для оцінки психічних станів пацієнтів використовували психодіагностичні методики (Клінічний опитувальник для виявлення та оцінки невротичних станів; Методика експрес-діагностики неврозів К. Хека та Х. Гесса; Опитувальник САН (Самопочуття, Активність, Настрій); Методика діагностики рівня тривожності Тейлора; Самооцінка психічних станів за Айзенком; Шкала оцінки реактивної та особистісної тривожності Ч. Спіблегера в модифікації Ю. Ханіна). Статистичну обробку результатів дослідження проводили в програмі Microsoft Excel та за допомогою онлайн-калькулятора Social Science Statistics.
Результати. В результаті аналізу анамнестичних даних, клінічного обстеження та аналізу лабораторних досліджень психосоматичні розлади виявлені у пацієнтів обох досліджуваних груп: у 29 (90,63%) пацієнтів експериментальної групи та у 26 (74,47%) пацієнтів контрольної групи.
Висновки. Підтверджено, що тривала стресова екстремальна ситуація повномасштабної війни спричиняє виникнення негативних психічних станів, які супроводжуються психосоматичними проявами із формуванням замкненого порочного кола патологічного психосоматичного процесу. Встановлено високий тісний прямий кореляційний зв'язок між рівнем реактивної тривожності, вегетативними розладами, самопочуттям, активністю, настроєм пацієнтів і психосоматичною симптоматикою. Виявлено відсутність статистично значущої різниці у ризику розвитку психосоматичних розладів внаслідок воєнної психотравми у тимчасово переміщених осіб та тих, хто не змінював місце проживання
МОЛЕКУЛЯРНІ МЕХАНІЗМИ НОЦИЦЕПЦІЇ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПРОСТАТИТІ
Get PDFIntroduction. The need to understand the pathophysiology of prostatitis is determined by its prevalence, usually chronic progressive course, significant impact on quality of life, fertility and sexuality. The modern arsenal of medicines allows us to achieve a clinically significant effect. Along with this, non-pharmacological methods are widely used to increase the effectiveness of treatment. However, despite significant successes in the treatment of prostatitis, the problems of insufficient efficiency remain unsolved by modern urology, and it is extremely difficult to help these patients. Understanding the pathophysiology of the disease has always been the key to successful diagnosis and treatment. That is why it is important to determine the mechanisms of development of painful manifestations of prostatitis.
The aim. To describe the main molecular mechanisms of tissue damage reception, in particular of the prostate gland, which are perceived as pain sensations.
Materials and methods. An evaluation of modern literature devoted to the mechanisms of creation of nerve impulses due to damage and inflammation of the prostate gland was carried out. The search was conducted in the MEDLINE and databases of the National Library of Ukraine named after V.I. Vernadsky.
Results. The main molecular mechanisms of nociception in chronic prostatitis have been determined. A review of modern literature devoted to the study of pain mechanisms as a biologically significant signal of damage at the molecular level of reception is presented. Attention is focused on the features of nociception in prostatitis, its connection with the production of inflammatory mediators, possible mechanisms of hyperalgesia and allodynia.
As a result of stress and tissue damage, the production and release of inflammatory mediators such as interleukins, interferon, prostaglandins, bradykinin, adenosine triphosphate, protons and nerve growth factor increase. These mediators activate pain receptors located on nerve endings and are ion channels of various types: transient receptor potential, acid, purinergic, and potassium ion leak channels.
Conclusions. The presented literature data describe the mechanisms of nociception, hyperalgesia and allodynia in chronic prostatitis, the understanding of which can be the basis for the development of new methods of diagnosis and treatment.Вступ. Необхідність розуміння патофізіології простатиту визначається його поширеністю, зазвичай хронічним прогресуючим перебігом, значимим впливом на якість життя, фертильність та сексуальність. Сучасний арсенал лікарських засобів дозволяє досягти клінічно значимого ефекту. Поряд з цим, для підвищення ефективності лікування широко застосовують нефармакологічні методики. Однак, не зважаючи на значні успіхи лікування простатиту, проблеми недостатньої ефективності залишаються невирішеними сучасною урологією і допомогти цим хворим вкрай важко. Розуміння патофізіології захворювання завжди було ключем для успіхів діагностики та лікування. Саме тому актуальне визначення механізмів розвитку больових проявів простатиту.
Мета. Описати основні молекулярні механізми рецепції пошкодження тканин, зокрема передміхурової залози, які сприймаються як больові відчуття.
Матеріали та методи. Проведено оцінку сучасної літератури, присвяченої механізмам створення нервових імпульсів внаслідок пошкодження та запалення передміхурової залози. Проведено пошук у базах даних MEDLINE та Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.
Результати. Визначено основні молекулярні механізми ноцицепції при хронічному простатиті. Представлено огляд сучасної літератури, присвяченої дослідженню механізмів болю, як біологічно значимого сигналу про пошкодження на молекулярному рівні рецепції. Зосереджено увагу на особливостях ноцицепцї при простатиті, її зв’язку з продукцією медіаторів запалення, можливих механізмах гіпералгезії та алодинії. Внаслідок стресу та пошкодження тканин посилюється продукція і вивільнення медіаторів запалення, таких як інтерлейкіни, інтерферон, простагландини, брадикінін, аденозинтрифосфат, протони та фактор росту нервів. Ці медіатори активують больові рецептори, які розташовані на нервових закінченнях та являють собою іонні канали різних типів: транзиторного рецепторного потенціалу, кислотні, пурінергічні та канали витоку іонів калію.
Висновок. Представлені дані літератури описують механізми ноцицепції, гіпералгезії та алодинії при хронічному простатиті, розуміння яких може бути підґрунтям для розробки нових методів діагностики та лікування
МЕДИКО-СОЦІАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФІЛАКТИКИ ТА БОРОТЬБИ З РАКОМ ШКІРИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я
Get PDFIntroduction. Scientific reasoning for improving the organisation of cancer prevention and the providing onco-dermatological care to the population in the conditions of the public health system development.
Materials and methods. The article includes the method of system approach as well as bibliosemantic, epidemiological, medical and statistical, sociological, expert assessment, content analysis, structural and logical analysis, modelling methods. Sources of information are the data from scientific literature, the Center for Medical Statistics of the Ministry of Health Care of Ukraine, the National Cancer Registry of Ukraine, the sociological research among various groups of participants in providing healthcare services and strategic documents of the national and international levels.
Results. Unfavourable trends in skin malignancies spread, an increase in their contribution to the burden of the disease and the imperfection of the organisation of skin cancer prevention and the onco-dermatological care to the population were revealed. According to the principles of the state policy and the recommendations of the international organisations the directions of improving the preventive, therapeutic and diagnostic services were reasoned out on the basis of the data from the scientific literature, epidemiological research, spread, locational, gender and age peculiarities of skin cancer among the population, risk factors for their development, estimating the health care resource support, scale and results of the activities, studies of the patients, doctors and health care professionals' opinions. The modern functional-organisational model of the prevention system and control of skin cancer in the conditions of the public health system development with the definition of its principles, structures and functions was reasoned and worked out.
Conclusions. The practical implementation of the measures for improving the prevention organisation and therapeutic and diagnostic work to fight skin cancer and the developed functional and organisational model of the system of prevention and control of onco-dermatological pathology in conditions of the public health development will effectively prevent onco-dermatological diseases, reduce the burden of skin cancer, improve people’s health and health care performance indicators and contribute to the health care sustainable development and the population’s well-being.Мета дослідження. Наукове обґрунтування удосконалення організації профілактики раку та надання онкодерматологічної допомоги населенню в умовах розвитку системи громадського здоров’я.
Матеріали та методи. У роботі використано методи системного підходу, бібліосемантичний, епідеміологічний, медико-статистичний, соціологічний, експертних оцінок, контент-аналізу, структурно-логічного аналізу, моделювання. Джерела інформації: дані наукової літератури, матеріали Центру медичної статистики МОЗ України, національного канцер-реєстру України, дані соціологічних досліджень серед різних груп учасників процесу надання послуг охорони здоров’я, стратегічні документи національного та міжнародного рівнів.
Результати. Виявлено несприятливі тенденції до поширеності злоякісних новоутворень шкіри, збільшення їх внеску у формування тягаря хвороб та недосконалість організації профілактики раку шкіри і надання онкодерматологічної допомоги населенню. На основі узагальнення даних наукової літератури, епідеміологічних досліджень, поширеності та територіальних і статево-вікових особливостей захворюваності населення на рак шкіри, чинників ризику їх розвитку, оцінок ресурсного забезпечення охорони здоров’я, обсягів і результатів діяльності, вивчення думок пацієнтів, лікарів та фахівців громадського здоров’я та з урахуванням засад державної політики в охороні здоров’я і рекомендацій міжнародних організацій обґрунтовано напрями удосконалення організації профілактичної та лікувально-діагностичної діяльності. Обґрунтовано та розроблено сучасну функціонально-організаційну модель системи профілактики та боротьби з раком шкіри в умовах розвитку системи громадського здоров’я з визначенням її засад, структур та функцій.
Висновки. Впровадження в практику заходів з удосконалення організації профілактичної і лікувально-діагностичної роботи щодо боротьби з раком шкіри та розробленої функціонально-організаційної моделі системи профілактики та боротьби з онкодерматологічною патологією в умовах розвитку громадського здоров’я дозволить ефективно попереджати онкодерматологічні хвороби, зменшити тягар хвороб, поліпшити стан здоров’я населення та показники діяльності охорони здоров’я, сприятиме досягненню цілей сталого розвитку щодо здоров’я і благополуччя населення
ДЕГЕНЕРАТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ МІЖХРЕБЦЕВОГО ДИСКУ: ТРУДНОЩІ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ І ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ЯВИЩА. КОРОТКЕ ПОВІДОМЛЕННЯ
Get PDFThe aim. The significant prevalence of intervertebral discs chronic pathology in the human population against the background of the lack of a clear and unified definition of the concept of «degenerative [intervertebral] disc disease» (DDD) creates difficulties in the study and formation of treatment protocols for this pathology. This study aims to clarify the epidemiological characteristics and terminological features of the pathology of the intervertebral discs covered by the term «DDD».
Materials and methods. A systematic search in pubmed and related scientific and professional databases for publications devoted to DDD’s terminological features and epidemiology was conducted. In the analysis, the papers in which DDD and semantically related concepts and clinical phenomena are included as the primary research objects.
Results. Based on the analysis, it is found that there is no unified defining the concept of DDD, which includes both initial degenerative changes in the disc, regardless of the manifestation of the pain syndrome, and conditions with a clear pathomorphological picture, such as intervertebral disc herniation, degenerative spinal stenosis, etc. DDD is pathophysiological and conventional; its list of pathomorphological and clinical correlates still needs to be completed. Clinical phenomena, considered the most certain correlates of DDD, can be caused by other pathological processes. Currently, the only but somewhat inaccurate indicator of the prevalence of back pain in the human population is the epidemiological characteristic of back pain, which, according to available calculations, can reach 800 million people at any given time, i.e., 10 % of the human population. Uncertainty regarding the semantics of the term DDD makes it challenging to unify research results and develop effective clinical protocols.
Conclusions. The meaning of the term DDD remains unclear and non-unified, and the epidemiological characteristics of the phenomenon of back pain can only be used with significant caution for a rough estimate of the prevalence of clinically significant forms of ddd. Unifying and clarifying terminology, prevalence, and identification of benchmark etiological factors of DDD will allow to improve treatment protocols for this pathology and improve its results.Мета. Значна поширеність хронічної патології міжхребцевих дисків у людській популяції на тлі відсутності однозначного й уніфікованого визначення поняття «дегенеративне захворювання [міжхребцевого] диску» (ДЗД) створює труднощі у вивченні і формуванні протоколів лікування цієї патології. Метою цієї роботи є з’ясування епідеміологічних характеристик і термінологічних особливостей патології міжхребцевих дисків, охоплюваної терміном «ДЗД».
Матеріали та методи. Систематичний пошук публікацій, присвячених термінологічним особливостям та епідеміології ДЗД, здійснено у базах даних pubmed і у суміжних науковопрофесійних базах. До аналізу залучали праці, у яких ДЗД і семантично пов’язані поняття й клінічні явища були основним об єктом дослідження.
Результати. На основі проведеного аналізу виявлено відсутність уніфікованого визначення поняття «ДЗД», яке охоплює як початкові дегенеративні змін у диску, незалежно від маніфестації больового синдрому, так і стани з чіткою патоморфологічною картиною – грижа міжхребцевого диску, стеноз каналу хребта тощо. Термін «ДЗД» – патофізіологічний і конвенційний; перелік усіх його патоморфологічних і клінічних корелятів залишається неповним. Клінічні явища, розглядувані у якості найпевніших корелятів ДЗД, можуть обумовлюватися й іншими патологічними процесами. На даний час, єдиним, однак доволі неточним виразником розповсюдженості ДЗД у людській популяції є епідеміологічна характеристика болю у спині, яка, за наявними розрахунками, у кожен момент часу може сягати 800 млн. осіб, тобто 10 % людської популяції. Ситуація невизначеності щодо семантики терміну ДЗД утруднює уніфікацію результатів досліджень та розробку ефективних клінічних протоколів.
Висновки. Значення терміну ДЗД залишається нечітким і неуніфікованим, а епідеміологічні характеристики явища болю у спині можна лише із суттєвими пересторогами використовувати для грубої оцінки розповсюдженості клінічно значущих форм ДЗД. Уніфікація й уточнення термінології, з’ясування розповсюдженості і виявлення реперних етіологічних факторів ДЗД дозволять вдосконалити протоколи лікування цієї патології і покращити його результати
СТРУКТУРА ТРИВОЖНИХ РОЗЛАДІВ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ МІГРЕНЬ ТА АБДОМІНАЛЬНЕ ОЖИРІННЯ
No full textIntroduction. In Ukraine, on average, 30% of people are obese and 25% are overweight. In parallel with the increase in the number of overweight patients, the percentage of people with migraine is increasing. The prevalence of migraine is high, it affects 12-15% of the population. Both diseases negatively affect not only the function of internal organs, but also the nervous-psychological state of patients, leading to anxiety and depressive disorders.
The aim of the study was to analyze the features of the structure of anxiety disorders in obese patients with chronic migraine.
Materials and methods: 180 patients (90 women and 90 men) were examined and divided into two clinical groups: 1st group – 60 persons with chronic migraine with an average BMI=23.5.8±1.10 kg/m2; 2nd group – 60 obese patients with chronic migraine, BMI=34.6±1.42 kg/m2. The control group consisted of 60 patients without a headache and with averange BMI=19.5±0.7 kg/m2. The ICHD-3 criteria were used to diagnose migraine. The DSM-5 criteria were used to diagnose anxiety disorders. The patient's level of anxiety was measured using Taylor Manifest Anxiety Scale (TMAS). Statistical processing was performed using dispersion and correlation analysis.
Results: Phobic anxiety disorders were in 1.5 times more common in 2nd group patients (c2=9.81, p<0.001) than in 1st group patients; panic disorder was in 1.8 times more frequent in 2nd group (c2= 11.99, p<0.001) than in the 1st group, generalized anxiety disorder was in 2 times (c2=13.08, p<0.0001) less common in patients with chronic migraine than in comorbid patients. The total number of patients with anxiety disorders in patients with chronic migraine on the background of abdominal obesity was twice folds higher (c2=20.93, p=0.00001) than in 1st group patients.
Conclusions: the presence of concomitant abdominal obesity in patients with chronic migrane, not only increases the total number of anxiety disorders, but also affects their structure. Therefore, in addition to basic anti-migraine therapy, non-medicinal therapy in the form of a balanced diet, an individual exercise program and 10-12 sessions of cognitive-behavioral therapy (CBT) should be supplemented for the treatment of such patients.Актуальність. В Україні в середньому 30% осіб працездатного віку мають ожиріння та 25% – надмірну масу тіла. Паралельно зі збільшенням кількості пацієнтів із надмірною вагою зростає відсоток людей з мігренню. Поширеність мігрені висока, на неї страждає 12-15% популяції. Обидва захворювання негативно впливають не тільки на функцію внутрішніх органів, але й на нервово-психічний стан пацієнтів, призводячи до тривожних та депресивних розладів.
Мета дослідження – проаналізувати особливості структури тривожних розладів у пацієнтів з хронічною мігренню на фоні абдомінального ожиріння.
Матеріали та методи: було обстежено 180 пацієнтів (90 жінок та 90 чоловіків), які були розподілені на дві клінічні групи: 1 група – 60 осіб з хронічною мігренню (ХМ) з ІМТср.=23,5.8±1,10 кг/м2; 2 група – 60 пацієнтів з ХМ та абдомінальним ожирінням з ІМТср.=34,6±1,42 кг/м2. Контрольну групу склали пацієнти без головного болю та з ІМТср.=19,5±0.7 кг/м2. Мігрень діагностували за критеріями ICHD-2. Для встановлення клінічного діагнозу тривожних розладів використовували критерії Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-5)). Для оцінки рівня тривоги пацієнта використовували шкалу проявів тривоги Тейлора (Taylor Manifest Anxiety Scale, TMAS). Статистичну обробку проводили за допомогою дисперсійного та кореляційного аналізу.
Результати: фобічні тривожні розлади зустрічалися в 1,5 рази частіше у пацієнтів 2 групи (c2=9,81, p<0,0001), ніж у пацієнтів 1 групи; панічний розлад , фіксували в 1,8 рази частіше у 2-й групі (c2=11,99, p= p<0,0001), ніж у 1-й групі, а генералізований тривожний розлад був в 2 рази (c2=13,08, p<0,0001) рідше зафіксований у пацієнтів з ХМ, ніж у пацієнтів із супутніми ожирінням. Загальна кількість хворих на тривожні розлади у 2-й групі пацієнтів була вдвічі більшою (c2=20,93, p<0,0001), аніж у осіб 1-ї групи.
Висновки: наявність супутнього абдомінального ожиріння у пацієнтів з ХМ, збільшує не лише загальну кількість тривожних розладів, але й впливає на їх структуру. Тому крім базової протимігренозної терапії, до лікування таких пацієнтів повинна додатково призначатись немедикаментозна терапія у вигляді: збалансованого раціонального харчування, індивідуальної програми з фізичного навантаження та 10-12 сеансів когнітивно-поведінкова терапії (КПТ)
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ (огляд літератури)
Get PDFThe aim: to conduct an analysis and generalization of scientific publications regarding the current state and prospects for further development of the ophthalmological care system in Ukraine.
Materials and methods. An analysis and generalization of scientific research and publications regarding the current state and prospects for further development of the ophthalmological care system in Ukraine has been carried out. Methods were used: systematic approach, bibliosemantic, analytical.
Results and discussion.
According to medical statistics, the most common eye pathology is inflammatory eye diseases, which in 80% of cases lead to temporary disability.
Age-related macular degeneration occupies the leading position in the world ranking of causes of blindness. On average, the incidence is about 15 people per 1,000 population, increasing significantly with age, for example, in the age group from 52 to 64 years it is 1.6%, from 65 to 74 years - 15%, from 75 to 84 years - 25% , and among people over 85 years old – 30%.
The strategic areas of WHO activity are embodied in the national health care policy of Ukraine.
When developing programs to preserve and improve the health of the population of disabled age at the state and regional levels, attention should be paid to measures against the most common age-related pathology.
In addition, issues of ensuring the availability of high-quality ophthalmic care remain unresolved; the activity of the ophthalmology service in conditions of deficit of budget funding of the health care system; reduction of the cost of ophthalmic care against the background of maintaining its high quality; modernization of the system for managing the efficiency and quality of ophthalmic care, etc.
Conclusions. The analysis of the domestic and foreign experience in the theory and practice of quality assurance and management in health care, its types, approaches and methods showed that one of the priority directions of the development of the domestic health care system at present is the creation and development of the management system of health care , in particular in the system of ophthalmological care for the population.Мета: провести аналіз і узагальнення наукових публікацій щодо сучасного стану та перспектив подальшого розвитку системи офтальмологічної допомоги в Україні.
Матеріали і методи. Проведено аналіз та узагальнення наукових досліджень і публікацій щодо сучасного стану та перспектив подальшого розвитку системи офтальмологічної допомоги в Україні. Використовувались методи: системний підхід, бібліосемантичний, аналітичний.
Результати та обговорення.
Згідно з медичною статистикою, найпоширеніша очна патологія – це запальні захворювання очей, які в 80% випадків призводять до тимчасової втрати працездатності.
Лідируючі позиції в світовому рейтингу причин сліпоти посідає вікова макулярна дегенерація. В середньому захворюваність становить близько 15 осіб на 1000 населення, значно збільшуючись з віком, так, у віковій групі від 52 до 64 років вона становить 1,6%, від 65 до 74 років – 15%, від 75 до 84 років – 25%, а серед осіб старше 85 років – 30%.
Стратегічні напрями діяльності ВООЗ знаходять своє втілення в національній політиці охорони здоров’я України.
При розробці програм збереження та поліпшення здоров'я населення непрацездатного віку на державному та регіональному рівнях слід приділяти увагу заходам проти найбільш поширеної вікозалежної патології.
Окрім того, залишаються невирішеними питання забезпечення доступності високоякісної офтальмологічної допомоги; діяльності офтальмологічної служби в умовах дефіциту бюджетного фінансування системи охорони здоров’я; зниження собівартості офтальмологічної допомоги на фоні збереження її високої якості; модернізації системи управління ефективністю і якістю офтальмологічної допомоги тощо.
Висновки. Проведений аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду з теорії і практики забезпечення і управління якістю в охороні здоров'я, її видам, підходам і методам показав, що одним із пріоритетних напрямків розвитку вітчизняної системи охорони здоров'я в даний час є створення і розвиток системи управління ЯМД ,зокрема в системі офтальмологічної допомоги населенню
КОМПОНЕНТ ОБСТЕЖЕННЯ, ЯК СКЛАДОВА ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ, ДЛЯ ДІТЕЙ З БРОНХОЛЕГЕНЕВИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ З ПОГЛЯДУ МІЖНАРОДНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ, ОБМЕЖЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗДОРОВ’Я
Get PDFIntroduction. The Ministry of Economy of Ukraine, by its order No. 810-22 of April 9, 2022, approved the International Classification of Functioning, Limitations of Vital Activities and Health (ICF) as National Classifier NC 030:2022. This, in turn, requires appropriate approaches to both the entire rehabilitation process and its components.
Purpose: to model the components of examination directions, as a component of the physical therapy program, for children with bronchopulmonary diseases, according to the international classification of functioning, limitations of life activities and health.
Methods: General and specialized methods of cognition: analysis, generalization, systematization and comparison of information from scientific and methodical literature on the problems of physical therapy in bronchopulmonary diseases.
Results. Rehabilitation examination of children with bronchopulmonary diseases includes both objective and subjective assessments, as well as observations, which are interconnected. Changing the focus from the classification of «disease consequences» to «health components», which is the basis of the ICF, requires looking at the examination component in the process of physical therapy from the side of the health components of a child with bronchopulmonary diseases. Based on this, we considered the examination as a component of the physical therapy program for children with bronchopulmonary diseases, classified using the ICF model. In our approach, we determined the main directions of the examination, based on the components of the ICF, since when selecting tests and scales, the child’s age and development must be taken into account first and foremost.
Conclusions. Rehabilitation examination is a component of physical therapy, which is carried out with the aim of determining a rehabilitation diagnosis and is based on subjective, objective assessments and observational data. In this work, we identified the main directions for choosing examination methods based on ICF, which will contribute to the selection of examination tools, determining their priorities, and formulating a categorical profile of patients with bronchopulmonary diseases.Вступ. Міністерство економіки України своїм наказом № 810-22 від 9 квітня 2022 року затвер- дило Міжнародну класифікацію функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ) у якості Національного класифікатора НК 030:2022. Це в свою чергу вимагає відповід- них підходів як до всього процесу реабілітації так і до його складових.
Мета: змоделювати складову напрямків обстеження, як компонента програми фізичної тера- пії, для дітей з бронхолегеневими захворюваннями, згідно міжнародної класифікації функці- онування, обмеження життєдіяльності і здоров’я.
Методи: Загальні та спеціалізовані методи пізнання: аналіз, узагальнення, систематизація та порівняння відомостей науково-методичної літератури з проблем фізичної терапії при бронхолегеневих захворюваннях.
Результати. Реабілітаційне обстеження дітей з бронхолегеневими захворюваннями включає як об’єктивну і суб’єктивну оцінки, так і спостереження, які є взаємопов’язані між собою. Зміна фокусу від класифікації «наслідків захворювання» до «компонентів здоров’я», яке є основою МКФ, вимагає спрямувати погляд до складової обстеження в процесі фізичної терапії зі сто- рони компонентів здоров’я дитини з бронхолегеневими захворюваннями. Виходячи з цього, ми розглянули обстеження, як складову програми фізичної терапії, для дітей з бронхолегене- вими захворюваннями, класифіковану за допомогою моделі МКФ. У своєму підході ми визна- чили основні напрямки обстеження, виходячи із складових МКФ, оскільки при підборі тестів та шкал, першочергово потрібно враховувати вік дитини та її розвиток.
Висновки. Реабілітаційне обстеження є складовою фізичної терапії яке проводиться з метою визначення реабілітаційного діагнозу та базується на суб’єктивній, об’єктивній оцінках та да- них спостереження. У даній роботі ми виокремили основні напрямки для вибору методів об- стеження на основі МКФ, які сприятимуть вибору інструментів обстеження, визначенням їх пріоритетів та формулюванню категоріального профілю пацієнтів з бронхолегеневими захво- рюваннями
МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ У КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ СЬОГОДЕННЯ
Get PDFResume. The article deals with current issues in the organization of providing dental care to the population in today's conditions. Regulatory documents were studied and modern and global approaches to the prevention of common dental diseases in the population were analyzed. The influence of the organization of preventive work in the dental industry on the prevention of common dental diseases in the population has been clarified.
Introduction. Dental health is an integral part of the overall health of each individual and society in general. The medical and social significance of the problem of oral cavity diseases is determined not only by its significant spread but also by the high rate of complications [5, 8].
The process of treatment of patients with diseases of the oral cavity should be complex and should be part of a multidisciplinary approach and should be carried out with the aim of prevention, complications, or weakening of the functional overload of the periodontium and the tooth as a whole. According to scientists in Ukraine, the rate of dental morbidity among adults and children reaches 93%, which means that this is the proportion of the country's population that needs dental care.
It is worth noting that the priority in the activities of executive authorities at all levels is the provision of high-quality and affordable medical care with the orientation of the health care system on the prevention of diseases, a safe and health-friendly environment for human life (working, living, training, relaxing, nutrition), healthy lifestyle of the population and improvement of the demographic situation. The legal regulation of the mentioned activity is ensured by the Law of Ukraine "Basics of the Legislation of Ukraine on Health Protection" dated November 19, 1992 No. 2802-ХІІ (as amended from November 6, 2017), where several articles indicate measures for the prevention of diseases. In the aforementioned Law of Ukraine, the organizational aspects of prevention of all classes of diseases are singled out, in particular, Article 4 "Basic principles of health care" emphasizes one of the principles of the approach to health care, which is preventive [14].
The purpose of the article. To analyze domestic and global approaches to the prevention of common dental diseases of the population. To conduct an analysis of modern trends in medical care and medical and social support of dental care to the population in the context of modern challenges.
Research materials and methods. Analysis and generalization of data based on domestic and foreign sources. Used methods of systemic and structural-logical analyses. The materials were documents and information sources, normative legal acts of Ukraine regarding medical and dental care for the population.Резюме. У статті розглянуто актуальні питання в організації надання стоматологічної допомоги населенню в умовах сьогодення. Вивчено нормативні документи і проаналізовано сучасні та світові підходи щодо профілактики поширених стоматологічних захворювань населення. З’ясовано вплив щодо організації профілактичної роботи стоматологічної галузі на попередження поширених стоматологічних захворювань населення.
Вступ. Стоматологічне здоров’я є невід’ємною частиною загального здоров’я кожної людини та суспільства загалом. Медико-соціальне значення проблеми захворювань порожнини рота визначається не тільки її значним поширенням, але і високим показником ускладнень [5, 8].
Процес лікування пацієнтів із захворюваннями ротової порожнини повинен носити комплексний характер і має бути частиною мультидисциплінарного підходу та проводитися з метою профілактики, ускладнень або ослаблення функціонального перевантаження пародонту та зуба в цілому. За даними науковців в Україні показник стоматологічної захворюваності серед дорослих і дітей сягає 93%, а значить, саме така частка населення країни потребує стоматологічної допомоги.
Варто зазначити, що пріоритетом у діяльності органів виконавчої влади на всіх рівнях є забезпечення високоякісної та доступної медичної допомоги з орієнтацією системи охорони здоров’я на попередження захворювань, безпечного і сприятливого для здоров’я середовища життєдіяльності людини (умов праці, проживання, навчання, відпочинку, харчування), здоровий спосіб життя населення і покращення демографічної ситуації. Правове регулювання зазначеної діяльності забезпечено Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 р. №2802-ХІІ (із змінами від 06.11.2017 р.), де ряд статей чітко вказують на заходи з профілактики захворювань. У вище зазначеному Законі України виокремлено організаційні аспекти профілактики усіх класів захворювань, зокрема, у ст.4 «Основні принципи охорони здоров’я» наголошується на один із принципів підходу до охорони здоров’я, який носить попереджувально-профілактичний характер [14].
Мета статті. Проаналізувати вітчизняні та світові підходи щодо профілактики поширених стоматологічних захворювань населення. Провести аналіз сучасних тенденцій медичної допомоги та медико-соціального супроводу стоматологічної допомоги населенню в контексті сучасних викликів.
Матеріали та методи дослідження. Аналіз та узагальнення даних на основі вітчизняних та зарубіжних джерел. Використані методи системного та структурно-логічного аналізів. Матеріалами стали документи та інформаційні джерела, нормативно-правові акти України щодо медичної та стоматологічної допомоги населенню