Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ДОСЛІДЖЕННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В МЕДИЧНІЙ ОСВІТІ
No full textIntroduction. Integration into the modern European educational environment brings a series of changes and modernization in approaches to the educational process, professional activities, and the need for digital solutions in everyday life. At the same time, the application and impact of artificial intelligence (AI) in the educational, scientific, and healthcare remain controversial.
Aim. To highlight the results of the analysis of readiness and experience in the application of artificial intelligence in medical education in Ukraine.
Materials and methods. To accomplish the tasks set, the following theoretical and empirical research methods were used: bibliosemantic method, system analysis method, conversations and interviews with participants in the educational process, analysis of readiness and experience in the application of artificial intelligence in medical education in Ukraine, surveying (464 respondents participated in the survey: 439 higher education students and 25 students of professional pre-higher education from Bogomolets National Medical University).
Results. We conducted a questionnaire on the use of AI by medical education students. The results of the survey showed widespread use of AI, and the respondents was indicated by the positive effect of its use. We also summarized the functions and capabilities of AI that respondents would like to have in educational applications and grouped them into five categories. We conducted a thorough analysis of the Digital Competency Frameworks to determine readiness for AI applications in various industries, including the healthcare.
Conclusions. The analysis key Frameworks shows that AI is an important tool that can be applied in various fields of activity and also create a foundation for integrating AI into education and healthcare. AI is a crucial element of Ukraine’s digital transformation and has significant potential for application in healthcare. The development of AI requires a comprehensive approach, including regulation, education, and professional training.Вступ. Інтеграція в сучасне європейське освітнє середовище несе низку змін і модернізації підходів освітнього процесу, професійної діяльності та потреби в цифрових рішеннях у повсякденному житті. У той же час застосування та вплив штучного інтелекту (ШІ) в освіті, науці та охороні здоров’я залишаються суперечливими.
Мета. Висвітлення результатів аналізу готовності та досвіду застосування штучного інтелекту в медичній освіті в Україні.
Матеріали та методи. Для виконання поставлених завдань були використані такі теоретичні та емпіричні методи дослідження: бібліосемантичний метод, метод системного аналізу, бесіди та інтерв’ю з учасниками навчального процесу, аналіз готовності та досвіду застосування штучного інтелекту в медичній освіті в Україні, опитування (в опитуванні взяли участь 464 респонденти: 439 студентів вищих навчальних закладів та 25 студентів професійної передвищої освіти НМУ імені О. О. Богомольця).
Результати. Проведено анкетування щодо використання ШІ здобувачами вищої медичної освіти. Результати опитування показали широке використання ШІ, а респонденти відзначили позитивний ефект від його використання. Також узагальнено функції та можливості ШІ, які респонденти хотіли б мати в освітніх програмах, і згруповано їх у п’ять категорій. Здійснено ретельний аналіз Рамок цифрових компетентностей, з метою визначення готовності до застосування ШІ в різних галузях, включаючи охорону здоров’я.
Висновки. Аналіз ключових Рамок цифрових компетентностей показує, що ШІ є важливим інструментом, який можна застосовувати в різних сферах діяльності, а також створює основу для інтеграції ШІ в освіту та охорону здоров’я. ШІ є ключовим елементом цифрової трансформації України та має значний потенціал для застосування в охороні здоров’я. Розвиток штучного інтелекту потребує комплексного підходу, що включає регулювання, освіту та професійну підготовку
ОПЕРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ТРАВМ ЖИВОТА ПРИ ПОЄДНАНІЙ ТРАВМІ ТА ПОЛІТРАВМІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРИ І КОМПОНЕНТІВ АБДОМІНАЛЬНОГО ОПЕРАТИВНОГО ПРИЙОМУ (ПОВІДОМЛЕННЯ ДРУГЕ)
No full textIntroduction. Blunt abdominal trauma is recognized as one of the leading causes of preventable death among people of working age. In Ukraine, the system of anatomical and functional prediction of the course of trauma, which determines the time, volume, and sequence of surgical interventions for each specific casualty, is considered to be the most advanced technology for the treatment of polytrauma in general, and particularly of combined thoracoabdominal trauma.
Aim. To research treatment tactics in patients with combined thoracoabdominal trauma through a retrospective expert analysis of the content of abdominal surgery for treatment of abdominal injuries.
Materials and methods. Through a retrospective expert analysis of the operative techniques used to address abdominal injuries in 2009 patients with combined thoracoabdominal trauma, we identified 21 key components of the abdominal intervention. These techniques were applied in 306 (15.2%) abdominal surgeries, which ranged from exploratory laparotomies to various resection procedures.
Results. It was found that 72 (23.5%) of the laparotomies were performed on an exploratory basis. No instances of nonoperative management of solid organs injuries or damage control procedures were observed. A comparative analysis of the distribution of surgical components between patients with combined thoracoabdominal trauma and those with polytrauma revealed a high level of consistency, with a statistically significant difference (p < 0.01).
Conclusions. Thus, within the broader clinical context, the system of anatomical and functional prediction played a crucial role in determining the approach for treating abdominal injuries in patients with polytrauma. The optimization of surgical management for abdominal injuries in combined thoracoabdominal trauma hinges on avoiding exploratory laparotomies and incorporating surgical strategies outlined in the concepts of nonoperative management of solid organ injuries and damage control surgery.Вступ. Закрита травма живота визнана однією з основних причин смертності людей працездатного віку, якій можна запобігти. В Україні на даний час найбільш прогресивною технологією лікування політравми в цілому і поєднаної торакоабдомінальної травми зокрема, вважається система анатомо-функціонального прогнозування перебігу травми, яка визначає час, об’єм і послідовність оперативних втручань у кожного конкретного постраждалого.
Мета. Аудит лікувальної тактики у постраждалих із поєднаною торакоабдомінальною травмою шляхом ретроспективного експертного аналізу змісту абдомінального оперативного прийому при корекції травм живота.
Матеріали та методи. При ретроспективному експертному аналізі змісту оперативного прийому щодо корекції ушкоджень при закритій травмі живота у 2009 постраждалих із поєднаною торакоабдомінальною травмою ми виділили 21 компонент абдомінального оперативного прийому, який було виконано при 306 (15,2%) операціях на животі. Абдомінальний оперативний прийом варіював від експлорації живота до резекційних методик.
Результати. Було встановлено, що 72 (23,5%) лапаротомії мали експлоративний характер, а випадків застосування хірургічних технологій неоперативного лікування травм паренхіматозних органів живота та контролю ушкоджень не виявлено. Порівняльний аналіз розподілу компонентів абдомінального оперативного прийому у групах пацієнтів із поєднаною торакоабдомінальною травмою і торакоабдомінальною політравмою мав високу узгодженість і статистично значущу різницю (р<0,01).
Висновки. Таким чином, у загальному клінічному масиві система анатомо-функціонального прогнозування перебігу травми суттєво впливала на визначення лікувальної тактики щодо корекції закритої травми живота у групі постраждалих із політравмою. Оптимізація хірургічного лікування закритої травми живота при поєднаній торакоабдомінальній травмі полягає у запобіганні експлоративним лапаротоміям та запровадженні хірургічних тактичних підходів, декларованих у концепціях неоперативного лікування травм паренхіматозних органів живота та контролю ушкоджень
ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ КЛІЄНТІВ ІЗ НАБУТИМИ УШКОДЖЕННЯМИ МОЗКУ ЧЛЕНАМИ МІЖПРОФЕСІЙНОЇ КОМАНДИ В КОНТЕКСТІ КООРДИНОВАНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ НА ДОМУ
No full textIntroduction. The functional abilities limitations of clients with acquired brain injury affect self-sufficiency and activities of daily living, which is a burden on both the client and their families. For this reason, it is essential to analyze the needs of individual clients and look for suitable solutions, especially after clients return to their homes.
Aim. This study aimed to determine ways for a PT, occupational therapist, and social worker to work together as an interprofessional team to meet the needs of clients with acquired brain injury during coordinated home rehabilitation.
Materials and methods. Twenty clients with acquired brain damage were given access to an interprofessional team consisting of a physiotherapist, occupational therapist, and social worker as part of a coordinated home rehabilitation program. The study used a qualitative research strategy and an interview to determine the needs of clients. The data were analyzed using the axial coding method and the ATLAS.ti program. Results identified how individual professional skills are best used to meet these needs.
Results. An interprofessional coordinated home rehabilitation team was able to meet most of the needs conveyed by clients with acquired brain injury. Each skill, i.e., physiotherapist, occupational therapist, and social worker, was involved, to varying degrees, in meeting the needs of clients. However, client needs exist as a complex network, and meeting those needs cannot be easily divided based on expertise.
Conclusions. Only through mutual and coordinated cooperation among the members of interprofessional home environment rehabilitation teams can the needs of clients with acquired brain injury, and their families be effectively addressed and resolved.Вступ. Обмеження функціональних можливостей клієнтів із набутими ушкодженнями мозку впливають на їхню самостійність і виконання щоденних справ, що створює навантаження як для клієнта, так і для їхніх сімей. Тому важливо аналізувати потреби кожного клієнта та шукати відповідні рішення, особливо після повернення клієнта додому.
Мета. Метою цього дослідження було визначити способи співпраці фізіотерапевта, ерготерапевта та соціального працівника в складі міжпрофесійної команди для задоволення потреб клієнтів із набутими ушкодженнями мозку під час координованої реабілітації на дому.
Матеріали та методи. Двадцять клієнтів із набутими ушкодженнями мозку отримали доступ до міжпрофесійної команди, до складу якої входили фізіотерапевт, ерготерапевт і соціальний працівник, у межах програми координованої реабілітації на дому. Дослідження використовувало якісну стратегію дослідження та інтерв’ю для визначення потреб клієнтів. Дані аналізувалися методом аксіального кодування за допомогою програми ATLAS.ti. Результати виявили, як найкраще використовувати професійні навички кожного фахівця для задоволення цих потреб.
Результати. Міжпрофесійна команда координованої реабілітації на дому змогла задовольнити більшість потреб, висловлених клієнтами із набутими ушкодженнями мозку. Кожна спеціальність – фізіотерапевт, ерготерапевт і соціальний працівник – брала участь у задоволенні цих потреб у різному ступені. Однак потреби клієнтів існують як складна мережа, і їхнє задоволення не можна легко розподілити за окремими спеціалізаціями.
Висновки. Лише через взаємну та координовану співпрацю між членами міжпрофесійних команд з реабілітації в домашніх умовах можна ефективно задовольнити та вирішити потреби клієнтів із набутими ушкодженнями мозку та їхніх сімей
ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ У МЕДСЕСТЕР: ДІАГНОСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИКА
No full textIntroduction. The presence of burnout, anxiety, and depression among health professionals is a crucial issue that must be carefully addressed. The signs of a burnt-out in nurses are not always easy to identify and may be physical, psychological, emotional, and/or behavioral. The article provides a theoretical analysis of the problem of emotional burnout and also concludes that it is one of the central issues in becoming a professional nurse.
Aim. This study examines the prevalence, distribution, and severity of emotional burnout syndrome among nurses in Chernihiv and Ternopil who work in dental care facilities serving the general population. The Maslach Burnout Inventory was used to evaluate three subscales of burnout.
Materials and methods. This descriptive cross-sectional study. Data was voluntarily collected from the nurses through surveys that included demographic information and the Maslach Burnout Inventory (MBI), which measures three dimensions of burnout: emotional exhaustion (EE), depersonalization (DP), and personal accomplishment (PA).
Results. We analyzed responses from 89 participants (registered nurses). The prevalence of burnout was 38.2%. Most of the nurses scored within the range indicative of burnout. Regarding burnout dimensions, the most affected was high emotional exhaustion: nearly three quarters (67.41%) reported emotional exhaustion, followed by 23.08% with high depersonalization, 16.86% experienced reduced sense of personal accomplishment.
Conclusions. The study showed that most nurses either fit the burnout criteria or are at a high risk of burnout.Вступ. Наявність синдрому вигорання, тривоги та депресії серед медичних працівників є важливою проблемою, яку необхідно ретельно вирішувати. Ознаки вигорання медсестри не завжди легко визначити, вони можуть бути фізичними, психологічними, емоційними та/або поведінковими. У статті проведено теоретичний аналіз проблеми емоційного вигорання, а також встановлено, що це явище є одним з центральних у становленні професійної медичної сестри.
Мета. У цьому дослідженні вивчається поширеність, поширення та тяжкість синдрому емоційного вигорання серед медичних сестер Чернігова та Тернополя, які працюють у стоматологічних закладах, що обслуговують загальне населення. Для оцінки трьох субшкал емоційного вигорання використовували опис вигорання Maslach.
Матеріали та методи. Це описове перехресне дослідження. Дані були добровільно зібрані від медичних сестер за допомогою опитувань, які включали демографічні дані та інвентаризацію вигорання Maslach (MBI), яка вимірює три аспекти вигорання: емоційне виснаження (EE), деперсоналізацію (DP) і особисті досягнення (PA).
Результати. Ми проаналізували відповіді 89 учасників (дипломованих медичних сестер). Поширеність синдрому вигорання склала 38,2 %. Більшість медичних сестер мали бали, які свідчили про наявність вигорання.
Щодо складових вигорання, найпомітнішим було високе емоційне виснаження: майже три чверті (67,41 %) повідомили про емоційне виснаження, за ними 23,08 % повідомили про високу деперсоналізацію, 16,86 % відчували низький рівень особистих досягнень.
Висновки. Дослідження показало, що більшість медсестер або відповідають критеріям вигорання, або мають високий ризик вигорання
ПІДГОТОВКА ЛІКАРЯ-ХІРУРГА ДЕРМАТОЛОГА: КОНЦЕПЦІЯ ОСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Get PDFIntroduction. The growing demand for comprehensive treatment of dermatological diseases requiring surgical intervention, the development of aesthetic and oncological dermatology, as well as the integration of digital technologies into clinical practice, underscore the need to establish a specialized educational program in surgical dermatology in Ukraine aligned with European standards.
Aim. To substantiate approaches to the development and implementation of a specialization program in "Surgical Dermatology" in Ukraine, based on the analysis of qualification requirements and international experience, with the goal of enhancing the effectiveness of medical care and integrating Ukrainian medical education into the European educational space.
Materials and methods. The study involved analysis of the current qualification characteristics for the specialty "dermatologic surgeon" (Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 117 dated 29.03.2002), international training models for dermatologic surgeons (EU, United Kingdom, USA, Australia), and a SWOT analysis of relevant competencies. Research methods included content analysis, comparative analysis, and expert evaluation.
Results. Strengths and weaknesses of the current qualification for dermatologic surgeons were identified, including broad clinical competencies and interdisciplinary focus, alongside insufficient coverage of digital, psychosomatic, and aesthetic aspects. Opportunities for program development were identified through the integration of modern technologies, cross-sectoral collaboration, and a continuous professional development model. Prospects for adapting European approaches to dermatologic surgery training in Ukraine were substantiated.
Conclusions. The development of an educational program in the specialization "Surgical Dermatology" should be based on harmonizing Ukrainian qualification requirements with international standards, which will enhance the quality of medical care and contribute to the professional recognition of physicians within the European space.Вступ. Зростання потреби в комплексному лікуванні дерматологічних захворювань, що потребують хірургічного втручання, розвиток естетичної та онкологічної дерматології, а також інтеграція цифрових технологій у клінічну практику обумовлюють необхідність створення спеціалізованої освітньої програми з хірургічної дерматології в Україні відповідно до європейських стандартів.
Мета. Обґрунтувати підходи до розробки та впровадження освітньої програми зі спеціалізації «Хірургічна дерматологія» в Україні на основі аналізу кваліфікаційних вимог та міжнародного досвіду з метою підвищення ефективності медичної допомоги й інтеграції в європейський освітній простір.
Матеріали та методи. Аналіз чинної кваліфікаційної характеристики спеціальності «лікар-хірург дерматолог» (наказ МОЗ України №117 від 29.03.2002), міжнародних моделей підготовки дерматохірургів (ЄС, Велика Британія, США, Австралія), а також SWOT-аналіз відповідних компетентностей. Використані методи дослідження: контент-аналіз, порівняльний аналіз, експертне оцінювання.
Результати. Визначено сильні та слабкі сторони чинної кваліфікації лікаря-хірурга дерматолога, серед яких широкі клінічні компетентності, міждисциплінарна орієнтація, але недостатня деталізація цифрових, психосоматичних та естетичних аспектів. Ідентифіковано можливості для розробки освітньої програми через інтеграцію сучасних технологій, міжгалузеву співпрацю та модель безперервного професійного розвитку. Обґрунтовано перспективи адаптації європейських підходів до підготовки лікарів з хірургічної дерматології в Україні.
Висновки. Розробка освітньої програми зі спеціалізації «Хірургічна дерматологія» має ґрунтуватися на гармонізації українських кваліфікаційних вимог із міжнародними стандартами, що сприятиме підвищенню якості медичної допомоги та професійному визнанню лікарів в європейському просторі
ВИПАДКИ РАКУ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ У ПАЦІЄНТІВ ВІКОМ 85+ РОКІВ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, УКРАЇНА (1991–2024): РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ НА ОСНОВІ ДАНИХ РЕГІОНАЛЬНОГО КАНЦЕРРЕЄСТРУ
No full textAim. To analyze thyroid cancer cases among individuals over 85 years old in the Lviv region (Ukraine) during 1991–2024.
Materials and methods. Our retrospective study analyzed thyroid cancer cases among 22 patients aged 85+ living in urban and rural areas of the Lviv region (Ukraine) within 34 years based on the Cancer Registry of Lviv Oncology Regional Treatment and Diagnostic Center.
Results. As of January 1, 2022, the population of the Lviv region was 2.478 million, including 37,757 individuals aged over 85. The database registered 6,499 long-lived patients with cancer and 22 patients (19 women and three men) with thyroid cancer aged 85+ (median age 87.5 ± 2.3 years). The male-to-female ratio was 1 to 6.3. We analyzed demographics, cancer stage, treatment approaches, and survival outcomes. All cases were diagnosed by ultrasound because biopsy was considered too risky for the elderly due to the high risk of life-threatening complications. Three women had a history of multiple myeloma, malignant neoplasm of the cervix uteri, and breast cancer. Thyroid cancer developed from 13 to 33 years after the women were diagnosed with the first tumor. Urban residents over 85 were more frequently diagnosed with thyroid cancer than rural residents (p = 0.045), likely due to better diagnostic access in cities. Survival was generally poor (median 3 months), with men (p = 0.029) showing better outcomes than women. Untreated patients sometimes exhibited unexpectedly longer survival, possibly reflecting biological or care-related differences.
Conclusions. This study highlights the increasing diagnosis of thyroid cancer in the elderly over 85, particularly among women, with a very short survival time averaging 2-3 months. This research underscores the importance of balancing treatment decisions with quality of life for elderly patients and emphasizes the need for targeted approaches to manage thyroid cancer in the aging population.Мета. Проаналізувати випадки раку щитоподібної залози серед людей старше 85 років у Львівській області (Україна) протягом 1991–2024 рр.
Матеріали та методи. У нашому ретроспективному дослідженні за період 34 роки проаналізовано випадки раку щитоподібної залози серед 22 пацієнтів віком 85+, які проживають у Львівської області (Україна), на основі даних канцерреєстру Львівського онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру.
Результати. Станом на 1 січня 2022 року населення Львівської області становило 2,478 мільйона, включаючи 37 757 осіб віком старших 85 років. У базі даних канцерреєстру зареєстровано 6 499 довгожителів із злоякісними пухлинами, зокрема 22 пацієнтів (19 жінок та троє чоловіків) з раком щитоподібної залози віком 85+ (медіанний вік 87,5±2,3 роки).
Співвідношення чоловіків та жінок становило 1 до 6,3. Було проаналізовано демографічні показники, стадію раку, методи лікування та результати виживання. Усі випадки були діагностовані за допомогою ультразвукового дослідження, оскільки біопсія вважалася занадто ризикованою для людей похилого віку через високий ризик ускладнень, що загрожують життю. Три жінки мали в анамнезі множинну мієлому, злоякісне новоутворення шийки матки та рак грудної залози. Рак щитоподібної залози розвинувся через 13-33 роки після того, як у жінок діагностували першу пухлину. У міських жителів старших 85 років рак щитоподібної залози діагностували частіше, ніж у сільських жителів (p = 0,045), ймовірно, через кращий доступ до діагностики в містах. Виживання було загалом низьким (медіана 3 місяці), причому чоловіки (p=0,029) показували кращі результати, ніж жінки. Пацієнти, які не отримували лікування, іноді мали несподівано довше виживання, що, можливо, відображає біологічні особливості пробанда або відмінності пов’язані з доглядом.
Висновки. Це дослідження виявляє зростання діагностики раку щитоподібної залози серед людей віком понад 85 років, особливо жінок, із дуже короткою середньою тривалістю виживання — лише 2–3 місяці. Отримані результати підкреслюють необхідність ретельного балансування рішень щодо лікування з урахуванням якості життя пацієнтів похилого віку та важливість розробки цілеспрямованих терапевтичних підходів для цієї групи
ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ COVID-19 ТА ВІЙНИ НА ВЧАСНІСТЬ ВИЯВЛЕННЯ РАКУ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ В УКРАЇНІ (ЗА ДАНИМИ АНАЛІЗУ ДЕСЯТИРІЧНОЇ ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ)
No full textIntroduction. The problem of thyroid cancer requires increased attention to prevention and early detection of pathology.
Aim. To analyze indicators of timely detection of thyroid cancer in Ukraine over the last decade.
Materials and methods. According to data from the National Cancer Registry of Ukraine for 2014-2024, national, regional, and gender indices were analyzed: incidence rate, % detection of thyroid cancer during preventive examinations, distribution of newly detected cases by stages, and one-year fatality rate.
Results. Despite the visually detectable nature of thyroid cancer, between 2015 and 2024, 20-25% of cases were detected at stages III-IV. The incidence of thyroid cancer among women is 3.5-4.5 times higher than among men, and as of 2019, their standardized indicators were practically the same as the global ones, amounting to 10.5 per 100,000 women and 2.8 per 100,000 men. During the lockdown in 2020-2021, the incidence of thyroid cancer and its detection during preventive examinations decreased significantly. The full-scale war was accompanied by a further decline in the detection of thyroid cancer during medical check-ups and an increase in its detection at stages III-IV in southern and eastern Ukraine. Both before and during the lockdown and war, the best situation in terms of early detection of thyroid cancer was observed in Kyiv, where the people had the best access to medical care. It was found that the lower incidence of thyroid cancer in men was accompanied by higher one-year fatality rates, along with a lower percentage of cases detected during preventive examinations in the pre-war period. There are negative correlations between detecting thyroid cancer during medical check-ups and the diagnosis at stages III-IV (rxy=-0.82) and one-year fatality rate (-0.54), as well as positive correlations between the early detection of thyroid cancer and one-year survival rate (0.59).
Conclusions. The COVID-19 pandemic and the full-scale war with russia have negatively affected the timeliness of detection and survival rates for thyroid cancer. This points to the need for adequate strategies to improve the accessibility of preventive services for the population, especially in the face of global threats.Вступ. Проблема раку щитоподібної залози (РЩЗ) потребує посиленої уваги до профілактики та раннього виявлення патології.
Мета. Проаналізувати індикатори вчасності виявлення РЩЗ в Україні за останнє десятиріччя.
Матеріали та методи. За даними Національного канцер-реєстру України за 2014-2024 рр. проаналізували національні, регіональні та гендерні показники: захворюваності, % виявлення РЩЗ під час профілактичних оглядів, розподілу вперше виявлених випадків по стадіях, летальності до року.
Результати. Попри візуальність РЩЗ, впродовж 2015-2024 рр. 20-25% його випадків виявлялись на пізніх ІІІ-ІV стадіях. Захворюваність жінок на РЩЗ у 3,5-4,5 разів вища, ніж чоловіків, і станом на 2019 рік їх стандартизовані показники практично не відрізнялись від загальносвітових та становили 10,5 на 100 тисяч жінок та 2,8 – у чоловіків. Під час локдауну 2020-2021 рр. суттєво знизилась захворюваність на РЩЗ та його виявлення під час профілактичних оглядів. Повномасштабна війна супроводжувалась подальшим зниженням виявлення РЩЗ під час профілактичних медичних оглядів та зростанням його виявлення на ІІІ-ІV стадії на Півдні та Сході України. Показано, що як до локдауну та війни, так і під час них найліпша ситуація щодо вчасного виявлення РЩЗ спостерігалась в м. Києві, де найоптимальніший доступ населення до всіх видів медичної допомоги. З’ясовано, що нижча захворюваність на РЩЗ чоловіків супроводжувалась вищою летальністю до року на тлі нижчого відсотка виявлених випадків під час профілактичних оглядів у довоєнний період. Доведені зворотні кореляційні взаємозв’язки між виявленням РЩЗ на профілактичних медичних оглядах з частотою діагностування на ІІІ-ІV стадіях (rxy = -0,82) та летальністю до року (-0,54), а також прямий взаємозв’язок між вчасністю виявлення РЩЗ та річною виживаністю (0,59).
Висновки. Пандемія COVID-19 та повномасштабна війна з російською федерацією негативно вплинули на вчасність виявлення та виживаність при РЩЗ. Це, на тлі встановлених особливостей десятирічної динаміки регіональних та гендерних показників, виявлених кореляційних взаємозв’язків, вказує на потребу адекватних управлінських рішень із поліпшення доступності для населення профілактичних послуг в умовах загроз глобального характеру
ПІДХІД ПРИСКОРЕНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ (ERAS) У ЛІКУВАННІ СПОНТАННОГО ПНЕВМОТОРАКСУ У ЧОЛОВІКІВ
No full textIntroduction. Spontaneous pneumothorax in men is a clinically relevant condition with recurrence rates up to 30% after the first episode. Advances in thoracic surgery have shifted management from conservative observation to minimally invasive strategies prioritizing functional preservation. Non-intubated uniportal video-assisted thoracoscopic surgery combined with Enhanced Recovery After Surgery protocols is considered a promising option, though evidence on long-term outcomes remains limited.
Aim. To assess the feasibility, safety, and long-term results of non-intubated uniportal video-assisted thoracoscopic surgery performed within Enhanced Recovery After Surgery protocols in men with spontaneous pneumothorax.
Materials and methods. A retrospective analysis of 80 men treated between 2017 and 2023 was conducted. Data included demographics, operative time, blood loss, anesthesia safety, postoperative pain, chest drainage duration, hospital stay, complications, and recurrence. All procedures were performed under thoracic epidural anesthesia with multimodal pain management. Follow-up averaged 60 months.
Results. All surgeries were completed without conversion to thoracotomy. The mean operative time was 67 minutes, and blood loss was minimal. Physiological stability was preserved, with no anesthesia-related complications. Pain intensity was low (mean visual analogue scale 1.9), oral intake resumed within 1 hour, and mobilization within 2–3 hours. Chest drainage lasted a mean of 3.3 days. Complications were rare, with prolonged air leak in 10% of cases. Recurrence was documented in 5% during long-term follow-up, all successfully managed with repeat minimally invasive surgery.
Conclusions. Non-intubated uniportal video-assisted thoracoscopic surgery within Enhanced Recovery After Surgery protocols is a safe and effective strategy for men with spontaneous pneumothorax. It minimizes perioperative trauma, accelerates functional recovery, reduces opioid use, and provides durable control of recurrence. Larger multicenter trials are required to confirm these findings and refine patient selection criteria.Вступ. Спонтанний пневмоторакс у чоловіків є актуальною клінічною проблемою з частотою рецидивів до 30% після першого епізоду. Сучасна торакальна хірургія пройшла шлях від консервативного спостереження до малоінвазивних методів, спрямованих на збереження функціонального стану. Неінтубована однопортова відеоасистована торакоскопічна хірургія у поєднанні з протоколами прискореного відновлення після операції розглядається як перспективний підхід, проте даних щодо її довгострокової ефективності недостатньо.
Мета. Оцінити доцільність, безпечність та результати застосування неінтубованої однопортової відеоасистованої торакоскопічної хірургії у рамках протоколів прискореного відновлення після операції у чоловіків зі спонтанним пневмотораксом.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз лікування 80 чоловіків у 2017–2023 роках. Вивчали демографічні показники, тривалість операції, крововтрату, безпечність анестезії, інтенсивність болю, тривалість дренування, госпіталізацію, ускладнення та рецидиви. Усі втручання виконували під торакальною епідуральною анестезією з мультимодальним знеболенням. Середній період спостереження становив 60 місяців.
Результати. Усі операції виконано без конверсії до торакотомії. Середня тривалість становила 67 хвилин, крововтрата була мінімальною. Фізіологічна стабільність підтримувалась, ускладнень, пов’язаних з анестезією, не зафіксовано. Інтенсивність післяопераційного болю була низькою (середній показник за візуально-аналоговою шкалою – 1,9), відновлення перорального харчування відбувалося протягом години, мобілізація – через 2–3 години. Тривалість дренування становила в середньому 3,3 доби. Ускладнення відзначено у 10% пацієнтів (пролонгована повітряна нориця). Рецидиви зареєстровані у 5% випадків, усі успішно повторно прооперовані малоінвазивним методом.
Висновки. Поєднання протоколів прискореного відновлення після операції з неінтубованою однопортовою відеоасистованою торакоскопічною хірургією є безпечним, ефективним та орієнтованим на пацієнта підходом. Методика знижує періопераційну травму, прискорює відновлення, зменшує потребу в опіоїдах і забезпечує тривалий контроль рецидивів. Для підтвердження результатів необхідні багатоцентрові дослідження
ВУЛЬГАРНІ ВУГРІ: ПАТОГЕНЕЗ ТА ЛІКУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ДОВГОІМПУЛЬСНОГО ЛАЗЕРА ND:YAG (1064 НМ) – СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД
No full textIntroduction. Acne vulgaris is a common chronic inflammatory skin disease that mainly affects adolescents and young adults but is also increasingly recognized in adults. It can cause physical discomfort, permanent scarring, and significant psychosocial distress. Conventional topical and systemic therapies often lead to slow or incomplete improvement and are frequently associated with adverse effects, poor compliance, and relapse. Consequently, there is an increasing interest in innovative treatment modalities such as long-pulsed Nd:YAG (1064 nm) laser therapy, which has shown promising efficacy and safety.
Aim. This systematic review aims to summarize and critically evaluate current knowledge on epidemiology, pathogenesis, clinical presentation, and treatment of acne vulgaris, with a special focus on the role of advanced laser technologies such as the long-pulsed neodymium-doped yttrium aluminum garnet (1064 nm) laser (Nd:YAG) therapy.
Materials and methods. A structured search of PubMed/MEDLINE, Scopus, Web of Science, Google Scholar, and SpringerLink databases was performed using the keywords “acne vulgaris,” “pathogenesis,” “laser therapy,” “Nd:YAG,” and “moderate-to-severe acne.” The initial search yielded 680 records, with 12 additional articles identified through manual reference screening. After removing duplicates and applying inclusion and exclusion criteria, 40 peer-reviewed studies published between 2015 and 2025 were included in the final qualitative synthesis. These provided relevant data on epidemiology, pathogenesis, diagnostic classification, and therapeutic approaches to moderate-to-severe acne vulgaris, with a particular focus on long-pulsed Nd:YAG (1064 nm) laser therapy.
Results. The analyzed literature indicates a multifactorial pathogenesis involving sebaceous gland hyperactivity, hormonal dysregulation, microbial colonization by Cutibacterium acnes, immune system activation, oxidative stress, and microbiome imbalance. Several therapeutic approaches are available, ranging from topical and systemic agents to light- and laser-based modalities. The long-pulsed Nd:YAG (1064 nm) laser demonstrates promising efficacy and safety, especially in recalcitrant cases and scar-prone individuals.
Conclusions. Acne vulgaris remains a complex dermatologic condition with evolving pathophysiological insights and therapeutic strategies. The long-pulsed Nd:YAG (1064 nm) laser represents a valuable addition to conventional therapy for acne vulgaris, warranting further integration into routine clinical practice.Вступ. Вульгарні вугрі це поширене хронічне запальне захворювання шкіри, яке переважно вражає підлітків і молодих дорослих, однак усе частіше спостерігається і в осіб зрілого віку. Захворювання може спричиняти фізичний дискомфорт, стійкі рубці та значний психосоціальний дистрес. Традиційні місцеві та системні методи лікування часто забезпечують повільне або неповне покращення й нерідко супроводжуються побічними ефектами, низькою прихильністю пацієнтів та рецидивами. У зв’язку з цим зростає інтерес до інноваційних терапевтичних методів, зокрема до довгоімпульсного Nd:YAG (1064 нм) лазера, який демонструє перспективні результати щодо ефективності та безпеки.
Мета. Провести систематичний огляд сучасних даних щодо епідеміології, патогенезу, клінічних проявів і підходів до лікування вульгарних вугрів, приділивши особливу увагу ролі сучасних лазерних технологій, зокрема довгоімпульсного неодимового лазера на ітрієво-алюмінієвому гранаті (Nd:YAG, 1064 нм).
Матеріали та методи. Проведено структурований пошук у базах даних PubMed/MEDLINE, Scopus, Web of Science, Google Scholar і SpringerLink із використанням ключових слів: «acne vulgaris», «pathogenesis», «laser therapy», «Nd:YAG», «moderate-to-severe acne». Початковий пошук виявив 680 записів; ще 12 статей було додано після ручного аналізу списків літератури. Після видалення дублікатів і застосування критеріїв включення та виключення у фінальний якісний аналіз включено 40 рецензованих досліджень, опублікованих у 2015–2025 рр. Ці джерела містили актуальні дані щодо епідеміології, патогенезу, діагностичної класифікації та терапевтичних підходів до лікування вугрової хвороби середнього та тяжкого ступеня з акцентом на застосування довгоімпульсного Nd:YAG (1064 нм) лазера.
Результати. Аналіз літератури засвідчив багатофакторний характер патогенезу захворювання, що включає гіперактивність сальних залоз, гормональні порушення, мікробну колонізацію Cutibacterium acnes, активацію імунної системи, оксидативний стрес і дисбіоз мікробіому. Існують різні терапевтичні підходи – від місцевих і системних засобів до світлових і лазерних технологій. Довгоімпульсний Nd:YAG (1064 нм) лазер демонструє високу ефективність і сприятливий профіль безпеки, особливо у пацієнтів із резистентними формами акне або схильністю до рубцювання.
Висновки. Вульгарні вугрі залишаються складним дерматологічним захворюванням із постійно оновлюваними уявленнями щодо патогенезу та методів лікування. Довгоімпульсний Nd:YAG (1064 нм) лазер є цінним доповненням до традиційної терапії та заслуговує на ширше впровадження в клінічну практику
ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ДІТЕЙ ІЗ СПАСТИЧНОЮ ДИПЛЕГІЄЮ
No full textIntroduction. Spastic diplegia, a specific form of cerebral palsy, significantly hampers mobility and independence in children, disrupting their normal lifestyle and development. Primarily affecting the lower limbs, this condition not only limits a child's physical activity but can also lead to a range of psychological and social issues, including reduced self-esteem and isolation from peers. Given the importance of physical therapy in a comprehensive approach to caring for children with spastic diplegia, the medical community continuously seeks to identify the latest and most improved techniques to ensure better living conditions for these patients. Data from the WHO and the Center for Medical Statistics of Ukraine emphasize the need for the development of physical therapy in the context of comprehensive treatment and rehabilitation of this category of children, confirming the importance of further research in this direction.
Aіm. To analyze and evaluate the effectiveness of physical therapy as the primary means of rehabilitation for children suffering from spastic diplegia, with the aim of identifying the most effective methods and approaches that contribute to the improvement of motor functions, reduction of muscle spasticity, and enhancement of the quality of life for these children.
Materials and methods. General and specialized cognitive methods were used, including comparative and logical methods. The study involved the analysis of specialized scientific and methodological literature, information sources, and the application of the systems analysis method.
Results. The analysis of modern physical therapy methods for children with spastic diplegia confirmed that personalized programs are the most effective. A comprehensive approach that combines physical exercises, motor skills development, and spasticity reduction improves mobility and life quality. The significant role of family and play-based elements contributes to the child's emotional well-being.Вступ. Спастична диплегія, яка є специфічною формою церебрального паралічу, викликає значні труднощі в рухливості та самостійності у дітей, порушуючи їхній звичний спосіб життя та розвиток. Впливаючи переважно на нижні кінцівки, цей стан не тільки обмежує фізичну активність дитини, але й може спричинити ряд психологічних та соціальних проблем, включаючи знижену самооцінку та ізоляцію від однолітків. Враховуючи значення фізичної терапії у всебічному підході до догляду за дітьми зі спастичною диплегією, медична спільнота постійно прагне ідентифікувати новітні та вдосконалені методики для забезпечення кращих умов життя цих пацієнтів. Дані ВООЗ та Центру медичної статистики України наголошують на необхідності розвитку та оптимізації стратегій фізичної терапії в контексті комплексного лікування та реабілітації цієї категорії дітей, що підтверджує важливість подальших досліджень у цьому напрямку.
Мета. Аналіз та оцінка ефективності фізичної терапії в якості основного засобу реабілітації дітей, які страждають на спастичну диплегію, з метою визначення найбільш ефективних методів та підходів, що сприяють покращенню рухових функцій, зниженню м’язової спастичності та підвищенню якості життя цих дітей.
Матеріали та методи. Загальні та спеціалізовані методи пізнання: порівняльний та логічний методи. Аналіз спеціальної науково-методичної літератури та інформаційних джерел, метод системного аналізу.
Результати. Аналіз проведеного літературного огляду та вивчення сучасних підходів до фізичної терапії дітей зі спастичною диплегією виявив, що індивідуалізовані програми, які адаптовані до конкретних потреб кожної дитини, демонструють найкращі результати. Застосування комплексного підходу, що включає різноманітні техніки фізичної активності, вправ для розвитку моторики, а також методики для зниження м’язової спастичності, сприяє покращенню рухливості, зниженню ризику розвитку контрактур та підвищенню загальної якості життя дітей. Ефективність терапії значно зростає завдяки включенню ігрових елементів та активної участі сім’ї у процесі реабілітації, що сприяє фізичному розвитку дитини та позитивно впливає на її емоційний стан