Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ХРОНІЧНА АЛКОГОЛЬ-ІНДУКОВАНА ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ: ПРЕДИКТОРИ РОЗВИТКУ КОГНІТИВНИХ ПОРУШЕНЬ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ НЕСПРОМОЖНОСТІ
No full textIntroduction: Predicting the risk of cognitive dysfunction and disability in everyday life among chronic alcohol-induced encephalopathy (CAIE) patients allows timely treatment to prevent dementia.
The aim: to develop a mathematical model for predicting the risk of developing cognitive disorders and functional disability in patients with CAIE based on the analysis of polymorphic variants of the genes ACE, AT2R1, eNOS, PON1, IL-1β, IL-10, TNF-α, as well as cofactors (gender, age group, the disease duration, and presence/absence of somatic comorbidity).
Materials and methods: We examined the 102 patients with CAIE who were undergoing inpatient treatment in the communal non-profit enterprise «Ternopil Regional Clinical Psychoneurological Hospital» during 2021-2022 and were included in the retrospective analysis. The molecular-genetic testing was performed for 26 patients of the general group. The molecular-genetic differentiation of the studied polymorphic variants of genes was carried out in the molecular-genetic laboratory of the state institution «Reference Centre for Molecular Diagnostics of the Ministry of Health of Ukraine», Kyiv. Cognitive functions were assessed using the Montreal Cognitive Test (MoCA); activities of daily living were assessed using the Barthel index. A logistic regression analysis was performed to determine the risk of cognitive impairment and functional disability developing in patients with CAIE.
Results: Analyzing polymorphic variants of the ACE, AT2R1, eNOS, PON1, IL-1β, IL-10, TNF-α genes, as well as such cofactors as gender, age group, history and presence/absence of somatic comorbidity in the context of the development of cognitive disorders in patients with CAIE it has been established that the C108T polymorphism of the PON1 gene has the most significant prognostic value (in the presence of the T/T genotype, the probability of cognitive impairment is 39.84 %). At the same time, carriage of both the T allele and the C allele of the PON1 gene is associated with a significant decrease in the MoCA score. Regarding the development of functional disability in patients with CAIE, the C108T polymorphism of the PON1 gene also has the most significant prognostic value (in the presence of the T/T genotype, the probability of functional disability is 48.08 %, respectively, C/C – 30.96 % and CT – 39.22 %, however, no statistically significant differences in the Barthel index values were found in carriers of the above genotypes).
Conclusions: It was established that the C108T polymorphism of the PON1 gene is significantly associated with the development of cognitive impairment and functional disability in patients with CAIE, which indicates the feasibility of further studies involving a larger sample of patients.Вступ. Прогнозування індивідуального ризику розвитку когнітивної дисфункції та функціональної неспроможності у повсякденному житті у пацієнтів з хронічною алкоголь-індукованою енцефалопатією (ХАЕ) дозволить своєчасно призначити адекватне лікування для запобігання розвитку деменції.
Мета: розробити математичну модель прогнозування ризику розвитку когнітивних порушень та функціональної неспроможності у пацієнтів з ХАЕ на основі аналізу поліморфних варіантів генів ACE, AT2R1, eNOS, PON1, IL-1β, IL-10, TNF-α, а також кофакторів (стать, вікова категорія, катамнез та наявність/ відсутність соматичної коморбідності).
Матеріали та методи. Обстежено 102 пацієнти з ХАЕ, які перебували на стаціонарному лікуванні на базі комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» впродовж 2021-2022 рр. та яких включили у ретроспективний аналіз, з них 26 хворим проводили молекулярно-генетичне дослідження. Молекулярно-генетичну диференціацію досліджуваних поліморфних варіантів генів здійснювали в молекулярно-генетичній лабораторії державного закладу
«Референс-центр з молекулярної діагностики МОЗ України», м. Київ. Когнітивні функції оцінювали за допомогою Монреальського когнітивного тесту (MоCA); повсякденну життєдіяльність оцінювали за допомогою індекса Бартела. Для оцінки ризику розвитку виникнення когнітивних порушень та функціональної неспроможності у пацієнтів із ХАЕ проведено логістичний регресійний аналіз.
Результати. Аналізуючи поліморфні варіанти генів ACE, AT2R1, eNOS, PON1, IL-1β, IL-10, TNF-α, а також кофактори (стать, вікову категорію, катамнез та наявність/відсутність соматичної коморбідністі) в контексті розвитку когнітивних порушень у пацієнтів з ХАЕ встановлено, що найбільшу прогностичну цінність має C108T поліморфізм гена PON1 (за наявності генотипу Т/Т ймовірність виникнення когнітивних порушень складає 39,84 %). При цьому носійство як алелі Т, так і алелі С гена PON1 асоціюється із вірогідним зниженням кількості балів за шкалою MоC A. Щодо розвитку функціональної неспроможності у пацієнтів із ХАЕ, то найбільшу прогностичну цінність також має C108T поліморфізм гена PON1 (за наявності генотипу T/T ймовірність виникнення функціональної неспроможності становить 48,08 %, відповідно, С/С – 30,96 % та С/Т – 39,22 %, проте статично значимих відмінностей за індексом Бартела у носіїв вище-вказаних генотипів не виявлено).
Висновки. Встановлено, що C108T поліморфізм гена PON1 вірогідно асоціюються із розвитком як когнітивних порушень, так і функціональної неспроможності у пацієнтів з ХАЕ, що свідчить про доцільність подальших досліджень із залученням більшої вибірки пацієнтів
ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ТА ЛІКУВАННЯ БОЛЮ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ВОГНЕПАЛЬНИХ ПОРАНЕНЬ
No full textIntroduction. In 1948, the World Health Organization defined health as not only the absence of disease but also the presence of physical, psychological and social well-being. Quality of life is a somewhat new concept borrowed from sociology, where it is understood as the ability of an individual to function in society in accordance with his or her position and to enjoy it. A number of researchers have studied the quality of life of patients after injuries, but there are very few results in Ukraine. Given the increasing number of patients with gunshot wounds, our study aims to highlight this issue, as it will be of national importance in the long term.
The aim is to study the level of quality of life in patients after gunshot wounds.
Materials and methods. The treatment of 769 patients was analyzed. The level of quality of life was studied using the Chaban quality of life scale (CQLS). The groups were compared by the Mann-Whitney test and the chi-square test.
Results. The CQLS diagnosis indicates that at the time of discharge from inpatient treatment, the quality of life was at a high level (76 points), but then, 1 month after discharge, it decreased to a low level (64 points) and did not change in the following months – 3, 6 and 12 months.
Conclusions. The results of the study indicate that more attention should be paid to the problem of quality of life in patients after gunshot wounds and that we should strive to study this issue and identify new ways to improve the situation. In our opinion, one of the factors that affect the quality of life is the formation of chronic pain, which requires further study.Вступ. В 1948 році Всесвітня організація охорони здоров’я визначила визначення здоров'я не лише як відсутність хвороби, але й як наявність фізичного, психологічного та соціального благополуччя. Якість життя є дещо новим поняттям, яке запозичене з соціології, де під ним розуміють здатність індивідуума функціонувати в суспільстві відповідно до свого положення і отримувати задоволення від цього. Ряд дослідників вивчають якість життя пацієнтів після поранень, проте, що стосується даних результатів в Україні, то їх дуже мало. Враховуючи збільшення кількості пацієнтів з вогнепальними пораненнями наше дослідження спрямоване на висвітлення даної проблематики, адже у віддаленій перспективні це буде мати Державне значення.
Мета: дослідити рівень якості життя у пацієнтів після вогнепальних поранень.
Матеріали та методи. Проаналізовано лікування 769 пацієнтів. Рівень якості життя вивчали за допомогою шкали оцінки якості життя (Chaban quality of life scale (CQLS). Порівняння груп проводилося за критерієм Манна-Уітні та за критерієм хі-квадрат.
Результати. Діагностика за CQLS свідчить, що на момент виписки зі стаціонару якість життя була на високому рівні (76 балів), але потім, через 1 місяць після виписки, вона знизилася до низького рівня (64 бали) і не змінювалася в наступні місяці – 3, 6 і 12 місяців.
Висновки. Результати дослідження свідчать про те, що проблемі якості життя пацієнтів після вогнепальних поранень слід приділяти більше уваги та прагнути до вивчення цього питання та пошуку нових шляхів для покращення ситуації. На нашу думку, одним із факторів, що впливають на якість життя, є формування хронічного болю, що потребує подальшого вивчення
ДИНАМІКА КІНЕЗІОФОБІЇ ТА ПАРАМЕТРІВ ФІЗИЧНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ ІЗ САРКОПЕНІЧНИМ ОЖИРІННЯМ ПІД ВПЛИВОМ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ
No full textAim: to determine the effectiveness of a physical therapy program for the elderly with sarcopenic obesity in terms of the kinesiophobia and physical functioning parameters.
Materials and methods: We examined 106 elderly people, who were divided into 3 groups. The control group consisted of individuals with normal body weight and they had no sarcopenia. The main group 1 consisted of individuals with sarcopenic obesity and a weak therapeutic alliance; they were given general recommendations for modifying the diet and expanding physical activity. The main group 2 included patients with a strong therapeutic alliance. A one-year physical therapy program with the use of kinesitherapy, massage, dietary intervention, patient education, the elements of cognitive training and occupation therapy was developed for them. The dynamics were assessed by Tampa Kinesiophobia Scale, Fullerton Fitness Test, Edmonton Frail Scale.
Results: Elderly people with sarcopenic obesity have a high level of kinesiophobia (Tampa Kinesiophobia Scale), their physical status (coordination, balance, strength, flexibility, endurance, agility) significantly lags behind that of their peers (Fullerton Fitness Test), they suffer from the frailty (Edmonton Frail Scale). After applying the developed physical therapy program, it was possible to state that the individuals of the main group 2 showed a statistically significant (p <0.05) improvement in their physical functioning parameters relative to the indicators of their peers and initial parameters, a reduction in the frailty, decreasing in the level of kinesiophobia. The low level of the therapeutic alliance, despite the awareness of the negative consequences for the health, led to unsatisfactory implementation or non-implementation of the recommendations provided for the elderly with sarcopenic obesity and was associated with no improvement in the physical status, signs of frailty, kinesiophobia.
Conclusions: The developed physical therapy program for elderly patients with sarcopenic obesity against a background of a high level of the therapeutic alliance showed a statistically significant improvement in all studied indicators of kinesiophobia and physical functioning parameters compared to the initial level and the indicators of people with low levels of the therapeutic alliance.Мета: визначити ефективність програми фізичної терапії для осіб похилого віку з саркопенічним ожирінням за показником кінезіофобії та параметрами фізичного функціонування.
Матеріали та методи. Обстежено 106 людей похилого віку, яких було розподілено на 3 групи. Контрольну групу склали особи з нормальною масою тіла, які не мали саркопенії. Основна група 1 складалася з осіб із саркопенічним ожирінням та слабким терапевтичним альянсом; їм було надано загальні рекомендації щодо корекції режиму харчування та розширення фізичної активності. До основної групи 2 увійшли пацієнти з високим терапевтичним альянсом. Для них була розроблена річна програма фізичної терапії з використанням кінезотерапії, масажу, дієтичного втручання, навчання пацієнтів, елементів когнітивного тренінгу та ерготерапії. Динаміку оцінювали за Tampa Kinesiophobia Scale, Fullerton Fitness Test, Edmonton Frail Scale.
Результати: Особи похилого віку з саркопенічним ожирінням мали високий рівень кінезіофобії (Tampa Kinesiophobia Scale), їх фізичний стан (координація, рівновага, сила, гнучкість, витривалість, спритність) значно відставав від своїх однолітків (Fullerton Fitness Test), визначалась фізична астенія (Edmonton Frail Scale). Після застосування розробленої програми фізичної терапії можна констатувати, що в осіб основної групи 2 спостерігалося статистично достовірне (p<0,05) покращення показників фізичної активності відносно показників однолітків та вихідних параметрів, зменшення слабкості, зниження рівня кінезіофобії. Низький рівень терапевтичного альянсу, незважаючи на усвідомлення негативних наслідків для здоров’я, призводив до незадовільного виконання або невиконання рекомендацій, наданих людям похилого віку з саркопенічним ожирінням, і був пов’язаний з відсутністю покращення фізичного стану, ознаками слабкості, кінезіофобією.
Висновки. Розроблена програма фізичної терапії для пацієнтів похилого віку з саркопенічним ожирінням на фоні високого рівня терапевтичного альянсу показала статистично значуще покращення всіх досліджуваних показників кінезіофобії та фізичного функціонування порівняно з вихідним рівнем та показниками осіб з низьким рівень терапевтичного альянсу
ПОЗИТИВНІ ЕФЕКТИ СТАТИНІВ НА РІВЕНЬ АДРОПІНУ У ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ
Get PDFIntroduction. Adropin is a new secretory hormone that takes part in the regulation of energy homeostasis. Hormone is known to have positive effects on endothelial cell proliferation and prevention of atherosclerosis, and low adropin level may be a risk factor and potential predictor of atherosclerosis. Arterial hypertension (AH), which remains one of the most common somatic pathologies among middle-aged and older people, plays an important role in predicting cardiovascular morbidity and mortality. A number of medications that are used as antihypertensive therapy contribute to an increase in the content of adropin. At the same time there are not enough studies on the effect of statins on the content of adropin.
Aim of the study.To investigate the effects of statins on adropin level in patients with AH.
Material and methods. 70 patients with hypertension aged 62,1 ± 9,9 years were examined. They were divided into 2 groups: 1 group – patients with AH, overweight and obesity who did not take statins (n=40); group 2 – persons with AH, overweight and obesity who took statins (n=30). All individuals underwent determination of basic indicators of biochemical blood analysis, lipid profile (total cholesterol (TC), low-density lipoprotein cholesterol (LDL), high-density lipoprotein cholesterol (HDL), triglycerides (TG), atherogenicity ratio). The level of adropin was determined by enzyme immunoassay (Finetest Elisa Kit) in blood serum.
Results. Systolic blood pressure (BP) was significantly higher in group 1 individuals (p<0.05), while diastolic BP remained unchanged (p>0.05). Among patients who took statins, a significantly lower level of TC, LDL, atherogenicity ratio (p<0.01), HDL (p<0.05) was found, while the level of TG remained unchanged.
Taking statins and achieving the target level of LDL improves the prognosis of patients with cardiovascular pathology, as evidenced by a significant increase in the content of adropin in blood serum in patients of the 2nd group. In women who took statins, a direct correlation was found between the level of adropin and HDL (r=0.609; p<0.05).
Conclusions. Taking statins is associated with significantly higher levels of adropin in patients with AH compared to individuals who did not take these drugs. A direct correlation was noted between the level of adropin and HDL in women who took statins. Statins effectively reduce atherogenic fractions of cholesterol and help to increase the concentration of adropin in blood serum.Вступ. Адропін – новий секреторний гормон, який приймає участь у регуляції енергетичного гомеостазу. Відомі позитивні ефекти адропіну щодо сприятливого впливу на проліферацію ендотеліальних клітин та попередження розвитку атеросклерозу, а низький рівень адропіну може бути фактором ризику та потенційним предиктором виникнення атеросклерозу. Важливе значення у прогнозі серцево-судинної захворюваності та смертності відіграє артеріальна гіпертензія (АГ), яка залишається однією з найбільш поширених соматичних патологій серед осіб середнього та старшого віку. Медикаменти, які використовують в якості антигіпертензивної терапії, сприяють підвищенню вмісту адропіну, проте проведено недостатньо досліджень з приводу впливу статинів на вміст адропіну.
Мета дослідження. Дослідити ефекти статинів на рівень адропіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Матеріал і методи. Обстежено 70 пацієнтів з АГ віком 62,1 ± 9,9 років, яких було розділено на 2 групи: 1 група – пацієнти з АГ, надмірною масою тіла та ожирінням, які не приймали статини (n=40); 2 група – особи з АГ, надмірною масою тіла та ожирінням, які приймали статини (n=30).Усім особам проводили визначення базових показників біохімічного аналізу крові, ліпідограми (загального холестерину (ХС), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПНЩ), тригліцеридів (ТГ), коефіцієнту атерогенності). Рівень адропіну визначали шляхом імуноферментного аналізу (Finetest Elisa Kit) у сироватці крові.
Результати. Систолічний артеріальний тиск (АТ) був достовірно вищим у осіб 1-ї групи (p<0,05), тоді як діастолічний АТ залишився без змін (p>0,05).Серед пацієнтів, котрі приймали статини знайдено достовірно нижчий рівень ХС, ЛПНЩ, показник коефіцієнту атерогенності (p<0,01), ЛПВЩ (p<0,05), тоді як рівень ТГ залишився без змін.
Прийом статинів та досягнення цільового рівня ЛПНЩ покращує прогноз пацієнтів з серцево-судинною патологією, про що свідчить достовірне підвищення вмісту адропіну в сироватці крові у пацієнтів 2-ї групи.У жінок, які приймали статини знайдено пряму кореляцію між рівнем адропіну та ЛПВЩ (r=0,609; p<0,05).
Висновки. Рівень адропіну є достовірно нижчим у пацієнтів з АГ, які приймали статини, порівняно з особами, котрі не приймали ці препарати. Відмічено пряму кореляцію між рівнем адропіну та ЛПВЩ у жінок, які приймали статини. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази ефективно знижують атерогенні фракції ХС та сприяють підвищенню концентрації адропіну у сироватці крові
ЕФЕКТИВНІСТЬ КОРЕКЦІЇ ГЕРІАТРИЧНОГО СТАТУСУ ПАЦІЄНТІВ ПОХИЛОГО ВІКУ З РУХОВИМИ НАСЛІДКАМИ ТОТАЛЬНОГО ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ КОЛІННОГО СУГЛОБА ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ
Get PDFThe aim of the study was to evaluate the effectiveness of the influence of the developed program of physical therapy on the parameters of the geriatric status of elderly patients with motor consequences of total knee arthroplasty in the long-term period after surgery.
Material and methods. 80 elderly people were examined. The control group consisted of 24 people without joint endoprostheses with no signs of geriatric syndromes. The comparison group consisted of persons with a knee joint endoprosthesis and sarcopenia with low rehabilitation compliance with respect to rehabilitation intervention. Representatives of the main group with a knee joint replacement and sarcopenia were engaged in a physical therapy program using functional training on the Prosedos platform, therapeutic exercises, massage, kinesiology taping, nutrition correction, and patient education. The effectiveness of the program was evaluated by the dynamics of the Senior Fitness Test, Tinetti-test (Performance-Oriented Mobility Assessment), Geriatric Depression Scale, Tampa Kinesiophobia Scale.
Results. The geriatric status of the examined patients was characterized by muscle weakness (statistically significant lag in parameters of physical status - coordination, static and dynamic balance, strength, flexibility, endurance, dexterity compared to their peers according to the Senior Fitness Test, Tinetti-test), high risk of falling, kinesiophobia and psycho-emotional depression, which increases the risk of loss of autonomy and death. The developed program of physical therapy revealed an improvement in the condition of the patients of the main group due to the influence on the links of the pathogenesis of geriatric syndromes due to the improvement of balance and gait parameters, reduction of the risk of falling and fear of movements, improvement of the psycho-emotional status in comparison with the initial indicators in all studied parameters (р<0.05). The low rehabilitation compliance of patients in the comparison group, despite the awareness of the risks of poly morbidity, was associated with the lack of improvement in the condition after a similar observation period.
Conclusions. Elderly patients with the consequences of total knee arthroplasty and signs of geriatric syndromes need to develop physical therapy programs that take into account and correct the specifics of each condition, which will increase the overall effectiveness of rehabilitation measures.Мета дослідження: оцінити ефективність впливу розробленої програми фізичної терапії на параметри геріатричного статусу пацієнтів похилого віку з руховими наслідками тотального ендопротезування колінного суглоба у віддаленому періоді після операції.
Матеріали і методи. Обстежено 80 осіб похилого віку. Контрольну групу склали 24 особи без ендопротезів суглобів, з відсутністю ознак геріатричних синдромів. Групу порівняння склали особи з ендопротезом колінного суглоба та саркопенією, з низьким реабілітаційним комплаєнсом щодо реабілітаційного втручання. Представники основної групи з ендопротезом колінного суглоба та саркопенією займались за програмою фізичної терапії із застосуванням функціонального тренування на платформі «Prosedos», терапевтичних вправ, масажу, кінезіологічного тейпування, корекції харчування, навчання пацієнта. Ефективність програми оцінювали за динамікою Senior Fitness Test, Tinetti-test (Performance-Oriented Mobility Assessment), Geriatric Depression Scale, Tampa Kinesiophobia Scale.
Результати. Геріатричний статус обстежених пацієнтів характеризувався м’язовою слабкістю (статистично значуще відставання параметрів фізичного статусу – координації, статичної та динамічної рівноваги, сили, гнучкості, витривалості, спритності від своїх однолітків за Senior Fitness Test, Tinetti-test), високим ризиком падіння, кінезіофобією та психоемоційним пригніченням, що підвищує ризик несприятливих наслідків для здоров’я, втрати автономності та смерті. Розроблена програма фізичної терапії виявила покращення стану пацієнтів основної групи через вплив на ланки патогенезу геріатричних синдромів за рахунок покращення рівноваги та параметрів ходи, зниження ризику падіння та страху рухів, покращення психоемоційного статусу у порівнянні із вихідними показниками за усіма досліджуваними параметрами (р<0,05). Низька реабілітаційна комплаєнтність пацієнтів групи порівняння, незважаючи на інформованість щодо ризиків поліморбідності, асоціювалась з відсутністю покращення стану через аналогічний період спостереження.
Висновки. Пацієнти похилого віку із наслідками тотального ендопротезування колінного суглоба та ознаками геріатричних синдромів потребують розробки програм фізичної терапії з урахуванням та корекцією специфіки кожного стану, що підвищить загальну ефективність відновних заходів
РЕЗУЛЬТАТИ ПРОТИФІБРОТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ В+С
Get PDFModern antiviral therapy regimens for patients with chronic viral hepatitis aim to achieve either long-term suppression of pathogen replication (e.g., nucleoside analogs in chronic hepatitis B) or complete elimination of the virus (such as direct-acting antiviral drugs in chronic hepatitis C). However, antiviral agents do not have a significant impact on the complete restoration of biochemical processes or the prevention of further progression of morphological changes in the liver. These limitations emphasize the ongoing need for new therapeutic strategies that target the processes of fibrogenesis.
The aim of the work is to assess the possibility of the effect of the drug "Bicyclol" on fibrotic changes in patients with chronic hepatitis B+C using a non-invasive scale of the rate of fibrosis.
Materials and methods
An analysis of the dynamics of 62 patients with chronic hepatitis B and C (HCV+C) was conducted. All patients received long-term antiviral therapy consisting of pegylated interferon for 48 weeks. In the main group (Group I), patients with chronic hepatitis B and C were prescribed the drug "Bicyclol" after completing antiviral treatment with interferon. The control group (Group II) followed the principles of proper nutrition and took traditional hepatoprotectors. Based on the identified correlations, a non-invasive scale was proposed to assess the individual risk of liver fibrosis progression.
Research results
Against the background of the use of an antiviral treatment regimen, the normalization of cytolysis indicators was observed in most patients with CHB+C, but in some patients it was short-lived. Treatment with the drug "Bicyclol" contributed to a further decrease in cytolysis indicators, in the vast majority of patients with CHB+C, the activity of ALT and AST reached the upper limit of the norm. In patients with CHB+C who received only basic treatment without an antifibrotic component, a tendency to maintain an elevated level of transaminases was observed.
Conclusions.
Thus, the use of the hepatoprotector "Bicyclol" for 12 months ensures a decrease in cytolysis in the liver, is accompanied by a decrease in the severity of fibrosis, and in some patients - its reverse development. The use of the proposed prognostic scale makes it possible to assess the need for early appointment of antifibrotic therapy.Сучасні схеми противірусної терапії хворих на хронічні вірусні гепатити забезпечують або тривале пригнічення реплікації збудника (наприклад, аналоги нуклеозидів при хронічному гепатитів В), або повну елімінацію вірусу (як препарати прямої противірусної дії при хронічному гепатиті С). Але противірусні засоби не справляють суттєвого впливу на повне відновлення біохімічних процесів та попередження подальшого прогресу морфологічних змін печінки. Все вище зазначене спонукає до продовження пошуку нових терапевтичних стратегій, які пов'язані зі впливом на процеси фіброгенезу.
Метою роботи є оцінка можливості впливу препарату «Bicyclol» на фібротичні зміни у хворих на хронічний гепатит В+С з використанням неінвазивної шкали швидкості фіброзоутворення.
Матеріали і методи
Проведено обстеження в динаміці 62 хворих на хронічний гепатит В+С (ХГВ+С). Всім хворим була призначена тривала противірусна терапія (пегільований інтерферон 48 тижнів). В основній групі (І група) хворим на ХГВ+С після завершення противірусного лікування інтерфероном призначали препарат «Bicyclol», а контрольна група (ІІ група) –дотримувалася принципів правильного харчування та приймала традиційні гепатопротектори. На підставі виявлених кореляційних зв'язків було запропоновано неінвазивну шкалу для оцінки індивідуального ризику швидкості прогресування фіброзу печінки.
Результати дослідження
На фоні застосування противірусної схеми лікування у більшості хворих на ХГВ+С спостерігалась нормалізація показників цитолізу, але у деяких хворих вона була нетривалою. Лікування препаратом «Bicyclol» сприяло подальшому зниженню показників цитолізу, у переважної більшості хворих на ХГВ+С активність АлАТ та АсАТ досягла верхньої границі норми. У хворих на ХГВ+С, які отримували тільки базисне лікування без протифібротичного компонента, спостерігалась тенденція до збереження підвищеного рівня трансаміназ.
Висновки.
Таким чином, використання гепатопротектора «Bicyclol» протягом 12 місяців забезпечує зниження цитолізу в печінці, супроводжується зменшенням виразності фіброзу, а у деяких пацієнтів - зворотним його розвитком. Застосування запропонованої прогностичної шкали дозволяє оцінити необхідність раннього призначення протифібротічної терапії
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОРТОПЕДИЧНИХ ІМПЛАНТАТІВ НА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ МОДЕЛІ СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ ДО НІКЕЛЮ (NI)
No full textIntroduction. The theme of metal hypersensitivity (MHS) reactions is among the most controversial and complex issues in orthopedic and trauma practice. MHS diagnoses are diagnostically challenging because they are exclusionary diagnoses. It is currently uncertain which biomarkers can reliably predict a potential pathological response to implants.
The aim of this research is to investigate hypersensitivity reactions to orthopedic implants containing nickel (Ni).
Materials and methods. This research was conducted on female Wistar rats in accordance with the standards of bioethical principles. To obtain conclusive results, the animals were divided into two experimental groups: with prior sensitization to Freund's adjuvant containing Ni and without it. Nickel plates with a total surface area of 24 mm2 were implanted in the rats under general anesthesia. Five months after the intervention, the animals were removed from the experiment, and histological examination of the obtained samples was conducted. Extracted implants were examined using electron microscopy to assess the implant surface. The local elemental composition of the implants was analyzed using an energy-dispersive spectrometer.
Results. Under the experimental conditions, it was demonstrated that after 5 months following the operation, a dense connective tissue capsule with an inflammatory infiltrate in the capsule lumen had formed around the implants in the rats. This suggests a possible manifestation of hypersensitivity reactions to implants containing Ni. Electron microscopy of the surface of the extracted implants revealed corrosion phenomena in all the samples. The degree of corrosion was more pronounced in the group of animals with prior sensitization to Ni, and distant particles of Ni were detected, which can be characterized as the beginning of implant degradation.
Conclusions. A connective tissue capsule forms around the implants, and it was found to be 34.8% denser in animals sensitized to Ni prior to implantation, which may indicate tissue reactions with signs of hypersensitivity. Further research will provide a deeper understanding of the fundamental inflammatory and immunological reactions to metals present in implants. This, in turn, will facilitate the identification of clinically useful applications necessary for the development of diagnostic or prognostic tests for patients with metal implants.Вступ. Тема реакції гіперчутливості до металів (РГМ) входить у перелік найбільш суперечливих та складних в ортопедо-травматологічній практиці. РГМ є діагностично складними, оскільки вони є діагнозом виключення. Достеменно невідомо, які біомаркери можуть достовірно передбачити потенційну патологічну реакцію на імплантати.
Мета даної роботи – дослідження реакції гіперчутливості на ортопедичні імплантати, що містять у своєму складі нікель.
Матеріали та методи. Дослідження проведено на щурах-самках лінії Wistar, відповідно до стандартів біоетичних принципів. Для отримання доказових результатів, тварин було розподілено на дві експериментальні групи: з попередньою сенсибілізацією ад’ювантом Фрейнда до Ni та без неї. Щурам під загальною анестезією були імплантовані нікелеві пластини загальною площею 24 мм2. Через 5 місяців після втручання тварин виводили з експерименту, було проведено гістологічне дослідження отриманих зразків. Вилучені імпланти досліджували методом електронної мікроскопії для оцінки стану поверхні імплант. Локальний елементний склад імплантів аналізували за допомогою енергодисперсійного спектрометра.
Результати. За даних експериментальних умов було показано, що через 5 місяців після операції, у щурів навколо імплантів сформувалась щільна сполучнотканинна капсула з запальним інфільтратом у просвіті капсули. Це свідчить про можливий прояв реакції гіперчутливості на імпланти, що містять у своєму складі Ni. Електронна мікроскопія поверхні вилучених імплантів дозволила виявити явища корозії в усіх вилучених зразках. Ступінь корозії був більш вираженим у групі тварин з попередню сенсибілізацією до Ni, були виявлені віддалені часточки (Nі), що можна охарактеризувати, як початок руйнації імпланту.
Висновки. Навколо імплантатів формується сполучнотканинна капсула, яка за щільністю колагену на 34,8% була більшою у піддослідних тварин до імплантації сенсибілізованих нікелем, що можуть відповідати проявам тканинних реакції з ознаками гіперчутливості. Подальше дослідження дасть глибше розуміння фундаментальної запальної та імунологічної реакцій на метали, що входять до складу імплантів. Це в свою чергу полегшить ідентифікацію клінічно корисних призначень, необхідних для розробки діагностичних або прогностичних тестів для пацієнтів з металевими імплантатами
СЕРЦЕВО-СУДИННИЙ РИЗИК У ЧОЛОВІКІВ ПРАЦЕЗДАТНОГО ВІКУ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЮ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ДОБОВОГО ПРОФІЛЮ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ
Get PDFAim: to investigate the relationship between cardiovascular risk (CVR) and different types of diurnal blood pressure (BP) profile among men of working age with arterial hypertension (AH).
Materials and methods. The study included 83 men of working age (average age 48±2 years) with II stage, 2 and 3 degrees of AH. The risk of death due to cardiovascular diseases during the next 10 years was assessed using the SCORE scale. All patients underwent ambulatory BP monitoring (ABPM), according to the results of which the following diurnal BP profiles were identified: 23 (28%) patients – normal (optimal) level of nocturnal decrease in BP («dipper»; daily index (DI) 10-20%); 10 (12%) – excessive nocturnal lowering of BP («over-dipper»; DI >20%); 38 (46%) – insufficient nocturnal lowering of BP («non-dipper»; DI <10%); and 12 (14%) patients had an inverted diurnal curve («night-peaker»; DI <0%).
Results and discussion. According to the SCORE scale, the CVR profile in «dipper» group (n=23) was as follows: low – 6 (26%) patients; moderate – 15 (65%); and high – 2 (9%). Among 10 patients of «over-dipper» group, 7 had low, 2 – moderate, and 1 – high CVR. In «non-dipper» group (n=38), there were 4 (11%) patients with low CVR, 10 (26%) with moderate, 14 (37%) with high, and 10 (26%) with very high CVR. At the same time, 7 out of 12 patients of «night-peaker» group showed very high CVR, 3 – high, and 2 – moderate (overall p<0,001). The frequency of patients with high CVR was higher in the pooled «non-dipper» and «night-peaker» group (pathological BP profile; n=50), as compared to the pooled «dipper» and «over-dipper» group (n=33): 34% vs. 9%, respectively. At the same time, the pooled «dipper» and «over-dipper» group was characterized by the higher frequency of patients with moderate (52%) and low CVR (39%), in contrast to the pooled «non-dipper» and «night-peaker» group (24% and 8%, respectively). Finally, all 17 patients with very high CVR had an abnormal diurnal BP profile (34% in the pooled «non-dipper» and «night-peaker» group) (overall p<0,001).
Conclusions. It was established that, according to ABPM, 60% of men of working age with the AH of II stage, 2- and 3-degrees, had pathological BP profiles of the «non-dipper» and «night-peaker» types. Individuals diagnosed with nocturnal rise or insufficient diurnal BP decrease have a higher risk of cardiovascular death in the next 10 years according to SCORE. Patients with a «non-dipper» and «night-peaker» diurnal BP profiles require more aggressive drug therapy and re-examination with ABPM to control the normalization of the diurnal BP profile.Мета: дослідити зв’язок між серцево-судинним ризиком (ССР) у чоловіків працездатного віку, хворих на артеріальну гіпертензію (АГ), та різними типами добового профілю артеріального тиску (АТ) за даними добового моніторингу АТ (ДМАТ).
Матеріали та методи. У дослідження включили 83 чоловіки працездатного віку (середній вік 48±2 років) з АГ ІІ стадії, 2 та 3 ступеня. Ризик смерті внаслідок ССЗ упродовж найближчих 10-ти років оцінювали за шкалою SCORE. В усіх пацієнтів був проведений ДМАТ, за результатами якого виділили такі добові профілі АТ: нормальний (оптимальний) рівень нічного зниження АТ («dipper»; добовий індекс (ДІ) 10-20%) – 23 (28%) особи; надмірне нічне зниження АТ («over-dipper»; ДІ >20%) – 10 (12%); недостатнє нічне зниження АТ («non-dipper»; ДІ <10%) – 38 (46%); інвертований характер добової кривої («night-peaker»; ДІ <0 %) – 12 (14%) пацієнтів.
Результати та обговорення. За даними шкали SCORE, профіль ССР у групі «dipper» (n=23) був таким: низький – 6 (26%) осіб; помірний – 15 (65%); і високий – 2 (9%). Серед 10 пацієнтів групи «over-dipper» низький ССР був у 7 осіб, помірний – 2, і високий – в 1 випадку. У групі «non-dipper» (n=38) було 4 (11%) випадки низького ССР, 10 (26%) – помірного, 14 (37%) – високого, і 10 (26%) – дуже високого. Водночас, 7 з 12 пацієнтів групи «night-peaker» демонстрували дуже високий ССР, 3 – високий, і 2 – помірний (для всього тесту: р<0,001). Частота виявлення пацієнтів з високим ССР була вищою в об’єднаній групі («non-dipper» + «night-peaker») (патологічний профіль АТ; n=50), порівняно з об’єднаною групою («dipper» + «over-dipper») (n=33): 34% проти 9%, відповідно. У той же час, об’єднана група («dipper» + «over-dipper») характеризувалася частішим виявленням пацієнтів з помірним (52%) та низьким ССР (39%), на відміну від об’єднаної групи («non-dipper» + «night-peaker») (24% і 8%, відповідно). Нарешті, всі 17 пацієнтів з дуже високим ССР мали патологічний добовий профіль АТ (34% в об’єднаній групі [«non-dipper» + «night-peaker»]) (для всього тесту: р<0,001).
Висновки. Установлено, що, за даними ДМАТ, у 60% чоловіків працездатного віку з АГ ІІ стадії, 2 та 3 ступенів, спостерігались патологічні профілі АТ за типом «non-dipper» та «night-peaker». Особи, в яких діагностовано підвищення АТ у нічний час або недостатнє його зниження впродовж доби, мають вищий ризик серцево-судинної смерті у найближчі 10 років за шкалою SCORE. Пацієнти із добовим профілями АТ «non-dipper» та «night-peaker» потребують більш агресивної медикаментозної терапії та повторного обстеження за допомогою ДМАТ з метою контролю нормалізації добового профілю АТ
ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МАРКЕРІВ КРОВІ В ПРОГНОЗУВАННІ ЙМОВІРНОСТІ РОЗВИТКУ ФІБРОТИЧНОГО ПРОЦЕСУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ С
No full textIntroduction. Recently, a negative trend of increasing the levels of prevalence, disability and mortality caused by chronic viral hepatitis C (HCV) infection has been determined. Around the world is defined 0.6-10.0 % suffer from chronic HCV (about 71 million with an annual increase of 1.75 million cases). Even higher are the levels of HCV seropositivity, which according to the WHO are about 100 million people (1.6 % of the world population). The WHO identified the need to improve the diagnosis of chronic HCV and to identify its asymptomatic forms and irreversible consequences (liver fibrosis and liver cirrhosis). Increasing the effectiveness of existing and developing new diagnostic approaches to improve early detection of chronic HCV and its consequences (liver fibrosis) is an urgent issue.
The aim. To determine the prognostic possibilities of blood markers for the diagnosis of the development of the fibrotic process in chronic viral hepatitis C.
Materials and methods. 78 people were examined: 47 (main group) – with chronic HCV and 31 – without chronic HCV (comparison group).
Results. Probable associations with increased risks of development of LF in chronic HCV were: increased Mean Corpuscular Volume (MCV) (OR=4.305; 95.0 % CI 1.187-15.619; p=0.026) and Platelets (OR=0.955; 95.0 % CI 0.922-0.989; p=0.011), which indicated increased chances of developing LF in chronic HCV when exceeding the standard MCH indicators (by 4.305 times) and reduced chances – when increasing Platelets (on 4,5 %).
Conclusions. Based on the research, it was determined that blood markers can be used as a significant predictor of the development of LF of patients with chronic HCV. Increased levels of MCH and Platelets in blood serum characterize a significant relationship with the development of LF in patients with chronic HCV, which indicates a significant influence of blood markers on the pathogenesis of LF in patients with chronic HCV.Вступ. Останнім часом спостерігається негативна тенденція зростання рівня поширеності, інвалідності та смертності від хронічного вірусного гепатиту С (ВГС). У всьому світі визначено 0,6-10,0 % хворих на хронічний ВГС (близько 71 мільйона з щорічним збільшенням на 1,75 мільйона випадків). Ще вищими є рівні серопозитивності ВГС, які за даними ВООЗ становлять близько 100 млн. осіб (1,6 % населення світу). ВООЗ визначила необхідність удосконалення діагностики хронічного ВГС та виявлення його безсимптомних форм і необоротних наслідків (фіброз печінки та цироз печінки). Тому, підвищення ефективності існуючих та розробка нових діагностичних підходів для покращення раннього виявлення хронічного ВГС та його наслідків (фіброзу печінки) є актуальним питанням.
Мета. Визначити прогностичні можливості маркерів крові для діагностики розвитку фіброзного процесу при хронічному вірусному гепатиті С.
Матеріали та методи. Обстежено 78 осіб: 47 (основна група) – з хронічним ВГС та 31 – без хронічного ВГС (група порівняння).
Результати. Були визначені ймовірні асоціації з підвищеним ризиком розвитку фіброзу печінки при хронічному ВГС: збільшення середнього корпускулярного об’єму (ВШ=4,305; 95,0 % ДІ 1,187-15,619; p=0,026) і тромбоцитів (ВШ=0,955; 95,0 % ДІ 0,922-0,989; p=0,011), що вказувало на підвищення шансів розвитку фіброзу печінки при хронічному ВГС при перевищенні нормативних показників середнього корпускулярного об’єму (у 4,305 рази) та зниження шансів – при підвищенні рівня тромбоцитів (на 4,5 %).
Висновки. На основі проведених досліджень встановлено, що маркери крові можуть бути використані як значущий предиктор розвитку фіброзу печінки у пацієнтів із хронічним ВГС. Підвищення рівня середнього корпускулярного об’єму і тромбоцитів у сироватці крові характеризує значний зв’язок із розвитком фіброзу у хворих на хронічний ВГС, що свідчить про суттєвий вплив маркерів крові на патогенез фіброзу у цих хворих
ОЦІНКА ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ: ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ТА НОВІТНІ ПІДХОДИ
No full textIntroduction. Today, there are new approaches to assessing the potential impact of alternative nicotine delivery systems, such as systemic toxicology and biomarker assessment. The modern development of science and technology, including laboratory research, allows for a detailed assessment of the biological effects of a substance or complex of substances on the human body as a whole.
The aim of the study: to compare and assess based on literature data possibility to broaden the standard approach for risk reduction assessment for lifestyle (potentially correctable) risk factors, especially tobacco smoking (TS). While epidemiology remains a golden standard for risk reduction assessment, novel approaches are based on preventive or system toxicology analysis and biomarkers of harm evaluation, thus it is crucial to understand both benefits and limitations of novel and standard approaches to complete risk reduction assessment for potentially correctable risk factors.
Materials and methods. The thematic scientific papers, published predominantly during the last decade, constituted the study material. The research methodology involved bibliosemantic method and structural and logical analysis.
Results and discussion. Level of modern scientific development already can help us to assess the harm made by new/emerging products based on epidemiological, toxicological data and evaluation of biomarkers of potential harm for specific risk or disease. For TS biomarkers of harm are mostly well established and include 15 Harmful and Potentially Harmful Constituents (HPHCs) of tobacco smoke and their metabolites in the body. Reduction in Total-3-OH-B[a]P, S-PMA, COHb and other can show reduction in harm and risk caused by new/emerging product. So far most comprehensive analysis of reduction in HPHCs and biomarkers manifestation was concluded for tobacco heating system as TS alternative. Switching from cigarettes to THS for 5 days resulted in 56 % to 96 % reductions in 15 exposure biomarkers in the THS group compared to the TS group. These values approached the decrease in effect observed in the group of complete refusal of TS. Similar observations were made for the 90-day studies, where the reduction observed on day 5 was maintained until the end of the three-month studies and confirmed by other 3 clinical studies.
Conclusions. In general, the results of the risk reduction assessment based on novel approaches
confirms that THS is an acceptable alternative to cigarettes for adult smokers, and based on the positive biological effects, the transition to THS represents a lower risk for the smoker’s body with regard to the effects of HPHCs.Вступ. На сьогодні існують нові підходи щодо оцінки потенційного впливу застосування альтернативних систем доставки нікотину – системна токсикологія та оцінка біомаркерів. Сучасний розвиток науки і техніки, в тому числі лабораторних досліджень дозволяє детально оцінити біологічний вплив речовини або комплексу речовин на організм людини в цілому.
Мета дослідження: на основі літературних даних порівняти та оцінити можливість розширення стандартного підходу до оцінки зниження ризику та факторів ризику, пов’язаних зі способом життя (які потенційно піддаються корекції), зокрема тютюнокуріння (ТК). У той час як епідеміологія залишається золотим стандартом для оцінки зниження ризику, нові підходи базуються на превентивному або системному токсикологічному аналізі та оцінці біомаркерів шкоди, тому дуже важливо розуміти як переваги, так і обмеження нових і стандартних підходів для повноцінної оцінки зниження ризику для потенційно коригованих факторів ризику.
Матеріали та методи. Матеріалом дослідження слугували тематичні наукові статті, опубліковані переважно впродовж останнього десятиліття. Методологія дослідження включала бібліосемантичний метод та структурно-логічний аналіз.
Результати та їх обговорення. Рівень розвитку сучасної науки вже дозволяє оцінювати шкоду від нових (або тих, що знову з’являються) продуктів на основі епідеміологічних, токсикологічних даних та оцінки біомаркерів потенційної шкоди для конкретного ризику або захворювання. Для ТК біомаркери шкоди здебільшого добре відомі і включають 15 шкідливих і потенційно шкідливих складових (ШіПШК) тютюнового диму та їх метаболітів в організмі. Зменшення вмісту Total-3-OH-B[a]P, S-PMA, COHb та інших може свідчити про зменшення шкоди та ризику, спричиненого новим продуктом. Наразі найповніший аналіз зниження рівня ШіПШК та прояву біомаркерів було зроблено для системи нагрівання тютюну (THS) як альтернативи ТК. Перехід від сигарет до THS на 5 днів призвів до зниження рівня 15 біомаркерів впливу від 56 % до 96 % у групі ТHS порівняно з групою ТК. Ці значення наближалися до зниження ефекту, що спостерігалося в групі повної відмови від ТК. Аналогічні спостереження були зроблені в 90-денних дослідженнях, де зниження, що спостерігалося на 5-й день, зберігалося до кінця тримісячних досліджень і було підтверджено іншими 3 клінічними дослідженнями.
Висновки. Загалом, результати оцінки зниження ризику, проведеної на основі нових підходів, підтверджують, що ТHS є прийнятною альтернативою сигаретам для дорослих курців, а з огляду на позитивні біологічні ефекти, перехід на ТHS становить менший ризик для організму курця щодо впливу ТК