Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ІСТОРИЧНІ ТА ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕНІЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ
Get PDFIntroduction. To date, despite significant progress in the field of erectile dysfunction (ED) pharmacotherapy, for a certain group of patients, the implantation of a penile prosthesis is the only possible way to return them to an active sexual life. To increase the satisfaction with the sexual life of men and their partners, the improvement of models of penile prostheses, which has its own history, is being carried out. In addition, in andrology, methods of psychotherapeutic correction of ED are introduced for both men and their partners.
The aim. To determine the influence of the type of penile implant and psychotherapeutic correction on the frequency of satisfaction of sexual partners.
Materials and methods. Out of 354 patients operated on by us, 80 men with severe organic ED and their sexual partners consented to participate in the study. Men underwent penile implantation. Participants were divided into two groups:
1st group – 40 couples in which men had a plastic implant installed;
The 2nd group – 40 couples in which men had a hydraulic implant installed.
Each group was divided into two subgroups. In subgroups 1a (20 couples) and 2a (20 couples), psychological counseling was given to both partners before and after the operation, in subgroups 1b and 2b no psychological counseling was given.
Results: Between subgroups 1b and 2b, patients whose psychological counseling was not performed, differences in the general satisfaction with sexual life in women were not observed, and it was observed in both subgroups in 65% of the patients' partners. Men of these subgroups were satisfied with their sex life after implantation in 80% and 85%, respectively.
In 95% of women after psychotherapeutic support (subgroups 1a and 2a), satisfaction with sexual life was noted, which was statistically significantly higher (Fisher's exact test, p < 0.05) than in women of subgroups 1b and 2b.
In men of subgroups 1a and 2a, this indicator corresponded to 90% and 95%, respectively. Dissatisfaction among partners in subgroups 1b, 2b, respectively, was 35%, among women after psychotherapeutic correction (subgroups 1a, 2a), 10% and 5%, respectively.
Conclusions. The obtained data show that satisfaction with sexual life in men does not depend on the implant model and psychological counseling. Unlike men, the frequency of satisfaction with sexual life in female partners after psychotherapeutic correction reaches 95%, which is statistically significant more than without it (р˂0.05).Вступ: на сьогоднішній день, незважаючи на істотні успіхи в галузі фармакотерапії еректильної дисфункції (ЕД), для певної групи пацієнтів імплантація протеза статевого члена є єдиним можливим способом повернути їх до активного статевого життя. Для підвищення задоволеності статевим життям чоловіків та їх партнерок проводиться вдосконалення моделей протезів статевого члена, яке має свою історію. Крім того, в андрології впроваджуються методики психотерапевтичної корекції ЕД як для чоловіків так і їх партнерок.
Мета дослідження: визначити вплив виду пенільного імпланту та психотерапевтичної корекції на частоту сатисфакції сексуальних партнерів.
Матеріали та методи: із 354 прооперованих нами пацієнтів дали згоду на участь в дослідженні 80 чоловіків із ЕД важкого ступеня органічної форми та їх статеві партнерки. Чоловікам було проведено пенільну імплантацію. Учасники були розділені на дві групи:
1-а група – 40 пар, у яких чоловікам було встановлено пластичний імплант; 2-а група – 40 пар, у яких чоловікам було встановлено гідравлічний імплант. Кожна група була поділена на дві підгрупи. У підгрупах 1а (20 пар) та 2а (20 пар) – обом партнерам було проведено психологічне консультування до та після операції, у підгрупах 1б та 2б психологічного консультування проведено не було.
Результати: Між підгрупами 1б та 2б, пацієнтам яких психологічне консультування не проводили, відмінності між загальною задоволеністю статевим життям у жінок не спостерігали та вона в обох підгрупах спостерігалась у 65% партнерок пацієнтів. Чоловіки цих підгруп були задоволені статевим життям після імплантації у 80% та 85% відповідно.
У 95% жінок після психотерапевтичного супроводу (підгрупи 1а та 2а) відмічена задоволеність статевим життям, що було статистично значимо більше (точний критерій Фішера, p < 0,05) ніж у жінок підгруп 1б та 2б.
У чоловіків підгруп 1а та 2а цей показник відповідав 90% та 95%, відповідно. Диссатисфакція у партнерок в підгрупах 1б, 2б відповідно становила 35%, у жінок після проведеної психотерапевтичної корекції (підгрупи 1а, 2а) відповідно 10 % та 5%.
Висновки: Отримані дані показують, що задоволеність статевим життям у чоловіків не залежить від моделі імпланту та психологічного консультування. На відміну від чоловіків, частота задоволеності статевим життям у партнерок після психотерапевтичної корекції досягає 95%, що статистично значимо більше ніж без неї (р˂0,05)
ОЦІНКА МІХУРОВО-СЕЧОВІДНОГО РЕФЛЮКСУ ПРИ НЕЙРОГЕННИХ ДИСФУНКЦІЯХ СЕЧОВОГО МІХУРА ТА ВИБІР ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ
No full textThe aim of the research is to enhance the treatment outcomes of vesicoureteral reflux (VUR) that arises in the context of neurogenic bladder dysfunction (NBD) by developing a systematically justified approach for selecting treatment strategies for patients and improving existing treatment methods accordingly.
Materials and Methods. A clinical examination was conducted on 279 patients with vesicoureteral reflux (VUR) that occurred in the context of neurogenic bladder dysfunction (NBD). Out of these, 87 patients received conservative treatment. The study design employed was a longitudinal (prospective) case-control study. Randomization was not used. Inclusion criteria required the presence of VUR in patients concurrently with NBD. Patients with Grade V VUR were excluded from the study. Clinical and laboratory manifestations of VUR and its complications were studied and assessed. A comprehensive evaluation of the severity of VUR and treatment effectiveness was performed. Patients were divided into three groups based on the proposed system "Method for a Comprehensive Assessment of the Severity of Vesicoureteral Reflux Disease and Treatment Effectiveness."
Results. Vesicoureteral reflux (VUR) was most frequently observed in patients between the ages of 6 and 10, constituting 44.4% of the cases. VUR of Grade III-IV was more commonly diagnosed in patients under 5 years of age. Complaints related to urinary disorders tended to decrease or disappear with age (t= -0.1533; p=0.010). As patients grew older (after 7-8 years), the frequency of pyelonephritis exacerbations decreased (t= -0.1344; p=0.025). However, dilatation of the upper urinary tract (t=0.2157; p=0.001) and deterioration of kidney function (t=0.2354; p=0.001) were observed more frequently. Inflammation of the urinary tract occurred more frequently in women (t=0.1419; p=0.018), while renal function impairment due to VUR was more common in men (t= -0.1733; p=0.004).
Conclusions. Most clinical and laboratory manifestations of vesicoureteral reflux (VUR) do not correlate with its grade. A reverse correlation was found between the grade of VUR and age, and a direct correlation with leukocyturia. Urinary disorders, leukocyturia, and the frequency of pyelonephritis exacerbations are components of VUR's clinical presentation that affect the quality of life and are among the first to change due to treatment, primarily through the normalization of bladder function. Clinical manifestations and complications of VUR negatively impact the quality of life in 66.2% of patients. The assessment of treatment effectiveness takes into account the grade of VUR and the complex of main clinical manifestations and complications, which can be considered using the proposed system "Method for a Comprehensive Assessment of the Severity of Vesicoureteral Reflux Disease and Treatment Effectiveness."Мета дослідження. Покращання результатів лікування міхурово-сечовідного рефлюксу (МСР), що виник на тлі нейрогенних дисфункцій сечового міхура (НДСМ), шляхом розробки об’єктивно обґрунтованої системи диференційованого підходу до вибору тактики лікування хворих та удосконалення на цій підставі існуючих методів лікування.
Матеріали та методи. Клінічно обстежено 279 хворих на МСР, який виник на тлі НДСМ. Отримали консервативне лікування 87 пацієнтів. Варіант дослідження: поздовжнє (проспективне дослідження, випадок-контроль). Відсутня рандомізація. Критеріями включення: наявність у пацієнта МСР одночасно з НДСМ. У дослідження не ввійшли пацієнти з МСР V ступеня. Вивчали і оцінювали клініко-лабораторні прояви МСР та його ускладнень. Проводили комплексну оцінку важкості захворюваності на МСР та ефективності лікування. Пацієнтів поділили на 3 групи за запропонованою системою “Спосіб комплексної оцінки тяжкості захворювання на міхурово-сечовідний рефлюкс та ефективності лікування”.
Результати досліджень. Найбільш часто МСР спостерігається у віці від 6 до 10 років – 44,4% пацієнта. У віці до 5 років частіше діагностується МСР ІІІ-ІV ст. Скарги на дизуричні розлади з віком зникають або зменшуються (t= -0,1533; p=0,010). Зі збільшенням віку хворих (після 7–8 років) частота загострень пієлонефриту зменшується (t= -0,1344; p=0,025), але частіше спостерігається дилятаційне розширення верхніх сечовивідних шляхів (t=0,2157; p=0,001) та погіршення функції нирок (t=0,2354; p=0,001). Запальні процеси сечовивідних шляхів частіше виникають у жінок (t=0,1419; p=0,018). У чоловіків порушення функції нирки зі сторони МСР зустрічається частіше (t= -0,1733; p=0,004).
Висновки. Більшість клінічних та лабораторних проявів МСР не мають кореляційного зв’язку із його ступенем. Встановлена зворотна кореляційна залежність ступеня МСР з віком та пряма – з лейкоцитурією. Дизуричні розлади, лейкоцитурія, частота загострень пієлонефриту є складовими клініки МСР, що впливають на якість життя і змінюються першими внаслідок лікування за рахунок нормалізації функції сечового міхура. Клінічні прояви та ускладнення МСР погіршують якість життя у 66,2% хворих. Оцінка ефективності лікування хворих приймає до уваги ступінь МСР і комплекс головних клінічних проявів та ускладнень, що можливо при використанні запропонованої системи “Спосіб комплексної оцінки тяжкості захворювання на міхурово-сечовідний рефлюкс та ефективності лікування”
ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІ ЗАСОБИ В РОБОТІ З НЕГАТИВНИМИ ПСИХОЕМОЦІЙНИМИ СТАНАМИ НА ПРИКЛАДІ ОНЛАЙН ІГОР «ТЕТРИС» ТА «ФЕРМА»
No full textIntroduction: The war has exacerbated the negative psycho-emotional states of people living in Ukraine and abroad. Right now, there is an urgent need for quality mental health care. The search for new effective and at the same time simple methods of providing relevant psychological and psychotherapeutic assistance determines the relevance of this research.
The aim: To investigate and prove the effectiveness of the dosed daily use of an online game as a psychotherapeutic tool in dealing with the negative psychoemotional states of people living abroad during the war in Ukraine.
Materials and Methods: 500 people took part in the experimental research - Ukrainian immigrants in China, the USA, Portugal and Germany – 267 women and 233 men aged 18-35, who were randomly divided into control and experimental groups of 250 each. The research continued for 13 months. Methods: psychological counselling, psychoeducation, dosed daily using online games «Tetris» and «Farm» in the control and experimental groups, respectively. Diagnostic methods: Questionnaire for the detection of psychosomatic disorders, Depression Self-Assessment Scale and Anxiety Self-Assessment Scale.
Results: In the primary diagnosis, the following results were obtained: high rates of psychosomatic disorders in 70,8% of the control and 66,7% of the experimental groups; depression in 63,3% of the control and 66,7% of the experimental groups; high rates of anxiety in 66,7% of the control and 70% of the experimental groups. After using the online games «Tetris» and «Farm» in the control and experimental groups, respectively, the following results were obtained: high rates of psychosomatic disorders decreased to 37,5% of people in the control group and 33,3% in the experimental group; 33,3% of people in the control group and 30% in the experimental group have depression; high rates of anxiety were found in 33,3% of people in the control group and 26,7% in the experimental group, which is half as much as the previous indicators.
Conclusions: the results of the experimental research suggest that the dosed daily use of the online game «Farm» is an effective psychotherapeutic tool in dealing with negative psycho-emotional states, proven by the authors.Актуальність: Війна призвела до загострення негативних психоемоційних станів людей, які мешкають в Україні та за її межами. Саме зараз є гостра необхідність в отриманні якісної допомоги в галузі психічного здоров'я. Пошук нових ефективних та водночас простих методів надання актуальної психологічної та психотерапевтичної допомоги зумовлює актуальність наведеного дослідження.
Мета дослідження: дослідити та довести ефективність дозованого щоденного застосування онлайн гри як психотерапевтичного засобу в роботі з негативними психоемоційними станами осіб, які під час війни в Україні проживають за її межами..
Матеріали та методи: в експериментальному дослідженні взяли участь 500 осіб – представники української діаспори в Китаї, США, Португалії та Німеччині, – 271 жінки та 229 чоловіків віком 18-35 років, яких у рандомному порядку було поділено на контрольну та експериментальну групи по 250. Тривалість дослідження – 13 місяців. Методи роботи: психологічне консультування, психоосвіта, дозоване щоденне використання онлайн ігор «Тетрис» та «Ферма» у контрольній та експериментальній групі відповідно. Діагностичні методи: Анкета для виявлення психосоматичних розладів, Шкала самооцінки депресії та Шкала самооцінки тривоги.
Результати: у первинній діагностиці отримано результати: високі показники психосоматичних розладів у 70,8% осіб контрольної та 66,7% експериментальної груп; показники депресії у 63,3% осіб контрольної та 66,7% експериментальної груп; високі показники тривожності у 66,7% осіб контрольної та 70% експериментальної груп. Після використання онлайн ігор «Тетрис» та «Ферма» в контрольній та експериментальній групах відповідно, отримано результати: високі показники психосоматичних розладів знизились до 37,5% осіб у контрольній та 33,3% в експериментальній групі; наявні показники депресії мають 33,3% осіб у контрольній та 30% в експериментальній групі; високі показники тривожності виявлено у 33,3% осіб у контрольній та 26,7% в експериментальній групі, що вдвічі менші за попередні показники.
Висновки: результати експериментального дослідження дають змогу стверджувати, що дозоване щоденне використання онлайн гри «Ферма» є доведеним авторами ефективним психотерапевтичним засобом в роботі з негативними психоемоційними станами
ПРОГНОСТИЧНІ ОЗНАКИ ФОРМУВАННЯ ГЕПАТОПАТІЇ У ПІДЛІТКІВ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 1 ТИПУ
Get PDFIntroduction. The incidence of diabetes mellitus in the world among children is steadily increasing. The main striking factor in type 1 diabetes mellitus (T1DM) is hyperglycemia, which affects the formation of liver complications such as glycogenic hepatopathy and non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD).
The aim of the study is to determine the prognostic signs of hepatopathy formation in adolescents with type 1 diabetes mellitus.
Materials and methods. Clinical-anamnestic and laboratory-instrumental examination: glycosylated hemoglobin (HbA1c), aspartate aminotransferase (AST), alanine aminotransferase (ALT), total bilirubin and its fractions, lipidogram. According to the results of ultrasound of the hepatobiliary system, girls and boys with T1DM were divided into groups taking into account the size of the liver. The study included 87 girls and 86 boys aged 8-18 years. Methods of mathematical statistics, system-information analysis, Wald’s heterogeneous sequential statistical procedure with Kulbak’s information measure were used.
Results. A comprehensive examination of adolescents with T1DM revealed that 70% of patients had digestive system disorders in the form of pain and dyspeptic syndromes. In 88% of boys and 68% of girls, palpation and ultrasound revealed liver enlargement (χ2 < 0,05). Atherogenic orientation of lipidogram was determined in all adolescents with T1DM. In girls, the difference in β-lipoprotein level and atherogenicity coefficient reached statistical significance compared with boys. In most adolescents, the content of high-density lipoprotein cholesterol was within normal limits, but the frequency of its decrease in boys with liver enlargement was greater compared with girls with liver enlargement (32% and 24%, respectively, χ2 < 0,05). ALT activity significantly exceeded the upper limit of normal only in the group of girls with liver enlargement. Increased ALT activity in girls with enlarged liver appeared 1.5 times more often than in boys of the similar group (respectively 68% and 43%, χ2 < 0,05).
Conclusions. In boys with T1DM, significant informative prognostic factors for the formation of hepatopathy are the duration of the disease, increased levels of HbA1c, atherogenic lipoprotein fractions, and ALT activity. In girls with T1DM, the most significant prognostic factor was an increase in ALT activity; the overall informativeness of lipid profile parameters in girls was three times lower compared with boys. The duration of the disease and the degree of compensation were less significant for the formation of hepatopathy in girls.Вступ. Захворюваність на цукровий діабет у світі серед дитячої популяції невпинно збільшується. Основним вражаючим фактором при цукровому діабеті 1 типу (ЦД1) є гіперглікемія, яка впливає на формування таких ускладнень з боку печінки, як глікогенова гепатопатія та неалкогольна жирова хвороба печінки (НЖХП).
Метою дослідження є визначення прогностичних ознак формування гепатопатії у підлітків з ЦД1.
Матеріали та методи. Клініко-анамнестичне та лабораторно-інструментальне обстеження: глікозильований гемоглобін (HbA1c), аспартатамінотрансфераза (АСТ), аланінамінотрансфераза (АЛТ), загальний білірубін і його фракції, ліпідограма. За результатами УЗД гепатобіліарної системи дівчат і хлопців з ЦД1 поділено на групи з урахуванням розміру печінки. У дослідження включено 87 дівчат і 86 хлопців віком 8–18 років. Застосовано методи математичної статистики, системно-інформаційний аналіз, методика неоднорідної послідовної статистичної процедури Вальда із застосуванням інформаційної міри Кульбака.
Результати. Під час комплексного обстеження підлітків із ЦД1 встановлено, що 70% пацієнтів мали порушення травної системи у вигляді больового та диспепсичного синдромів. У 88% хлопців і 68% дівчат виявлено при пальпації та УЗД збільшення печінки (χ2 < 0,05). У всіх підлітків з ЦД1 визначалась атерогенна спрямованість ліпідограми. У дівчат за рівнем β-ліпопротеїдів і коефіцієнту атерогенності різниця досягнула статистичної значущості у порівнянні з хлопцями. У більшості підлітків вміст холестерину ліпопротеїдів високої щільності був в межах нормальних показників, але частота його зниження у хлопців з збільшенням печінки була більшою у порівнянні з дівчатами зі збільшенням печінки (відповідно – 32% та 24%, χ2 < 0,05). Активність АЛТ достовірно перевищувала верхню межу норми лише у групі дівчат зі збільшенням печінки. Збільшення активності АЛТ у дівчат зі збільшеною печінкою виявлялася у 1,5 рази частіше, ніж у хлопців аналогічної групи (відповідно 68% та 43%, χ2 < 0,05).
Висновки. У хлопців з ЦД1 значущими інформативними прогностичними чинниками щодо формування гепатопатії є тривалість захворювання, підвищення рівнів HbA1c, атерогенних фракцій ліпопротеїдів, активності АЛТ. У дівчат з ЦД1 найбільш значущим прогностичним чинником виявилося підвищення активності АЛТ; загальна інформативність показників ліпідограми у дівчат була втричі нижчою у порівнянні з хлопцями. Менш вагомими щодо формування гепатопатії у дівчат виявились тривалість захворювання і ступінь компенсації
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОРІВНЯННЯ ТРИВАЛОСТІ ЧАСТКОВОЇ РЕЗЕКЦІЇ МЕНІСКІВ ЗА ДОПОМОГОЮ АРТРОСКОПІЧНИХ ВИКУСУВАЧІВ, РАДІОЧАСТОТНОГО АБЛЯТОРА ТА РАДІОЧАСТОТНОГО ІНСТРУМЕНТУ ДЛЯ РЕЗЕКЦІЇ МЕНІСКІВ "MENISCUS RESECTOR"
No full textIntroduction. An experimental study comparing the duration of partial resection of 500 mm3 of meniscus by a combination of arthroscopic punchers with a radiofrequency ablator and a radiofrequency resection tool "Meniscus Resector" was conducted in isolated laboratory conditions.
The aim of the study. To determine and compare the duration of partial meniscus resection using arthroscopic punchers, radiofrequency ablator and Meniscus Resector radiofrequency resection tool in isolated laboratory conditions.
Materials and methods. The study was conducted on 30 macropreparations of human knee menisci obtained during total knee arthroplasty, which were divided into two groups: Group 1 – 15 macroscopic specimens, partial resection of which was performed using an arthroscopic biter, and the contours of the meniscus surface after resection were treated with a radiofrequency ablator; Group 2 – 15 macroscopic specimens, partial resection of which was performed using the Meniscus Resector radiofrequency resection tool. In both groups, the same volume of meniscus was resected – 500 mm3. Visualization and timing were performed using an arthroscopic system (Smith & Nephew, USA; Loran, China). Statistical processing of the study data was performed using the licensed software IBM SPSS Statistics Base v 22. MedCalc (Healthcare Technology, USA).
Results and Discussion. In group 1, the mean duration (median, interquartile range) of partial resection of a 500 mm3 fragment was 11.8 (10.2-12.9) seconds, in group 2, the mean duration of partial resection of a 500 mm3 fragment was 1.9 (1.4-2.3) seconds (p=0.000061). Thus, the use of the Meniscus Resector (group 2) contributed to an average of 6.2 times faster partial meniscus resection compared to arthroscopic punchers and radiofrequency ablator (group 1).
Conclusions. The study suggests that the use of the Meniscus Resector provides a faster method of radiofrequency meniscus resection compared to arthroscopic punchers and radiofrequency ablators. Further studies and trials are needed to confirm these results and evaluate safety in different clinical settings.Вступ: Проведено експериментальне дослідження порівняння тривалості часткової резекції 500 мм3 меніска комбінацією артроскопічних викусувачів з радіочастотним аблятором та інструментом для радіочастотної резекції "Meniscus Resector" в ізольованих лабораторних умовах.
Мета дослідження: Визначити та порівняти тривалість часткової резекції менісків за допомогою артроскопічних викусувачів, радіочастотного аблятора та інструменту для радіочастотної резекції менісків "Meniscus Resector" в ізольованих лабораторних умовах.
Матеріали та методи. Дослідження проведено на 30 макропрепаратах менісків колінного суглоба людини, отриманих під час тотального ендопротезування колінного суглоба, які були розподілені на дві групи: 1 група – 15 макропрепаратів, часткову резекцію яких виконували за допомогою артроскопічного викусувача, а контури поверхні меніска після резекції обробляли радіочастотним аблятором; 2 група - 15 макропрепаратів, часткову резекцію яких виконували за допомогою інструмента для радіочастотної резекції меніска "Meniscus Resector". В обох групах резекції піддавався однаковий об'єм меніска – 500 мм3. Візуалізація та хронометраж виконувалися за допомогою артроскопічної системи (Smith & Nephew, США; Loran, Китай). Статистична обробка даних дослідження виконана з допомогою ліцензійного програмного забезпечення IBM SPSS Statistics Base v 22. MedCalc (Healthcare Technology, USA).
Результати та обговорення. У групі 1 середня тривалість (медіана, інтерквартильний розмах) часткової резекції фрагмента об'ємом 500 мм3 становила 11,8 (10,2-12,9) сек, у групі 2 середня тривалість часткової резекції фрагмента об'ємом 500 мм3 становила 1,9 (1,4-2,3) сек (p=0.000061). Таким чином, використання "Meniscus Resector" (група 2) сприяло в середньому в 6,2 рази швидшому виконанню часткової резекції меніска порівняно з артроскопічними викусувачами та радіочастотним аблятором (група 1).
Висновки. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що використання "Meniscus Resector" забезпечує більш швидкий метод радіочастотної резекції менісків порівняно з артроскопічними викусувачами та радіочастотними абляторами. Необхідні подальші дослідження та випробування для підтвердження цих результатів та оцінки безпеки в різних клінічних умовах
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДИНАМІКИ СТАНУ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ПАЦІЄНТІВ У ЛІКАРНЯНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ ТА США В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО ЛІКАРНЯНОГО СЕРЕДОВИЩА
Get PDFIntroduction. WHO widely draws the attention of the world community to safety culture as an effective basis for ensuring safety in the hospital environment. However, WHO warns that "changing culture is more difficult than introducing new structural and organizational mechanisms". Therefore, systems for assessing patient safety culture in hospitals are widely used in many countries today.
The aim of the study. To analyze and compare the dynamics of patient safety culture in Ukraine and the USA healthcare facilities.
Materials and methods. The study utilized bibliographic, statistical, and sociological research methods. The research material consisted of a questionnaire survey of medical personnel on patient safety culture in 2016 (163 surveys from 3 healthcare facilities) and a questionnaire survey conducted in 2023 (174 surveys from 4 healthcare facilities). Results of patient safety culture monitoring in US hospitals for 2014 and 2021 were used for comparison. The survey of medical personnel was conducted using the AHRQ leadership questionnaire.
Results. The percentage of positive responses for 5 out of the 12 characteristics of patient safety culture that we investigated in domestic healthcare facilities in 2023 was significantly lower than in 2016. The main reason for this negative trend in patient safety culture within domestic healthcare facilities can be attributed to the COVID-19 pandemic and Russia's military aggression, but the primary cause lies in the absence of a comprehensive strategy for improving this culture. Over the past 8 years, the proportion of respondents willing to disclose errors in their professional activities, as well as the mistakes of their colleagues and other incidents, without fearing that their mistakes and incident reports will harm them, has remained largely unchanged. The slight trend toward improvement in patient safety culture indicators in US hospitals, despite significant attention to it, indicates the challenges we face in the journey towards forming a positive safety culture.
Conclusions. The prevailing reactive safety culture in domestic healthcare, along with the lack of positive changes, hinders the implementation of modern safety strategies in the medical field. The data from our own research and scientific literature highlight the urgent need for in-depth examination of the state of patient safety culture in domestic healthcare facilities and the development of a methodological framework adapted to international standards for evaluating safety culture in medical institutions. The formation of a positive national culture in general, and safety culture within healthcare facilities in particular, should be regarded as a crucial prerequisite for the post-war reconstruction of the country and its integration into the civilized, economically developed global community.Вступ. ВООЗ широко привертає увагу світової спільноти до культури безпеки як ефективної основи забезпечення безпеки в лікарняному середовищі. Однак ВООЗ попереджає, що "змінити культуру складніше, ніж запровадити нові структурні та організаційні механізми". Тому сьогодні в багатьох країнах широко використовуються системи оцінки культури безпеки пацієнтів у лікарнях.
Мета дослідження. Проаналізувати в динаміці та порівняти стан культури безпеки пацієнтів у лікарняних закладах України та США.
Матеріали і методи. В роботі використовувалися бібліографічні, статистичні та соціологічні методи дослідження. Матеріалом дослідження слугували результати анкетного опитування медичного персоналу з культури безпеки пацієнтів у 2016 році (163 анкети із 3-х ЗОЗ) та анкетного опитування проведеного у 2023 році (174 анкети із 4-х ЗОЗ). Для порівняння використовувались результати моніторингу культури безпеки у лікарнях США за 2014 і 2021 роки. Опитування медичного персоналу проводилось за анкетою керівництва AHRQ.
Результати. Відсоток позитивних відповідей за 5-ма із 12-ти характеристик культури безпеки, які ми досліджували у вітчизняних ЗОЗ у 2023 році був суттєво нижчим ніж у 2016 році й певною причиною такої негативної динаміки культури безпеки вітчизняних ЗОЗ стала пандемія COVID-19 та воєнна агресія росії, але головна причина полягає в тому, що відсутня комплексна стратегія зміни цієї культури на краще. Протягом останніх 8-ми років практично не змінилась частка респондентів, готових оприлюднювати помилки у своїй професійній діяльності і помилки колег по роботі та інших інцидентів не побоюючись, що їх помилки та звіти про події не матимуть негативного впливу на них. Слабкий тренд до покращення показників культури безпеки у лікарнях США за значної уваги до неї свідчить про труднощі, що чекають нас на шляху до формування позитивної культури безпеки.
Висновки. Реактивна культура безпеки, що переважає у вітчизняній охороні здоров’я, відсутність змін її на краще, гальмують реалізації сучасних безпекових стратегій у медичній сфері. Представлені дані власних досліджень та наукової літератури свідчать про нагальну необхідність поглибленого вивчення стану культури безпеки у вітчизняних ЗОЗ та наукового обґрунтування методологічного підґрунтя та розробки адаптованого до міжнародних вимог національного алгоритму з оцінки культури безпеки у медичних закладах. Формування позитивної національної культури загалом і культури безпеки в ЗОЗ зокрема слід розглядати як важливу передумову післявоєнної відбудови країни та її інтеграції у цивілізовану, економічно розвинуту світову спільноту
ОКРЕМІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО СТАНУ ЗДОРОВ’Я ЧОЛОВІЧОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Get PDFThe aim of the study. To investigate certain aspects of the state of health of the male population of Ukraine in the period 2014-2021; justify the value of a separate analysis of men's health; to determine the need for personalized accounting of the health status of persons who took part in military operations, in particular men.
Materials and methods. The research materials were official statistical data from the reports of the State Statistics Service, the Center for Medical Statistics of the Central Health Service of the Ministry of Health of Ukraine for 2014–2021, the National Cancer Registry of Ukraine, the Institute of Health Metrics and Evaluation (IHME, USA) on the global burden of diseases, data individual sociological studies. The female population of Ukraine served as a comparison group.
Results. The dynamics of the state of health of the male population by individual indicators (mortality, average life expectancy, morbidity, disease burden) in recent years compared to the female population were analyzed. It was established that the health of the male population has negative trends and is inferior to the vast majority of the relevant indicators of the health of the female population. In addition, the severe consequences of military operations, men's lack of attention to their own health, particularly reproductive health, and an unhealthy lifestyle significantly worsen the health of the male population. An in-depth study of the health of the male population is needed to understand its specific needs in health care services, to develop prevention, treatment and rehabilitation programs.
Conclusions. Against the background of the deterioration of the health of the male population, especially during the war, it is necessary to provide him with all kinds of support, to improve the quality and availability of various types of medical care, to introduce personalized records of the health of combatants (military and civilians), as well as children of war.Мета дослідження. Дослідити окремі аспекти стану здоров’я чоловічого населення України за 2014-2021 р.р.; обґрунтувати значення окремого аналізу здоров’я чоловіків; визначити необхідність персоніфікованого обліку стану здоров’я осіб, що брали участь у військових діях, зокрема чоловіків.
Матеріал та методи. Матеріалами дослідження були офіційні статистичні дані звітів Державної служби статистики України, Центру медичної статистики ЦГЗ МОЗ України за 2014–2021 рр., Національного канцер-реєстру України, Інституту показників і оцінки здоров'я (IHME, США) про глобальний тягар хвороб, дані окремих соціологічних досліджень. Група порівняння – жіноче населення України.
Результати. Проаналізовано динаміку стану здоров’я чоловічого населення за окремими показниками (смертності, середньої очікуваної тривалості життя, захворюваності, тягаря хвороб) за 2014-2021 рр. протягом останніх років у порівнянні з жіночим населенням. Встановлено, що здоров’я чоловічого населення має негативні тенденції і поступається переважній більшості відповідних показників здоров’я жіночого населення. Середня очікувана тривалість життя чоловіків – 65,16 років, що на 9,2 років менше, ніж у жінок. Рівень смертності чоловіків становить 19,17‰, перевищує таку в жінок на 7,3%, особливо від новоутворень, хвороб органів травлення та дихання. Загальний тягар хвороб від усіх причин вищий на 50,9% у чоловіків, ніж у жінок. Незважаючи на позитивну динаміку захворюваності населення в цілому на окремі соціально-значущі хвороби (злоякісні новоутворення, активний туберкульоз та хвороби, що передаються статевим шляхом), їх рівень у чоловіків вищий, ніж у жінок. Крім того тяжкі наслідки воєнних дій, недостатня увага чоловіків до власного здоров’я, зокрема репродуктивного, нездоровий спосіб життя значно погіршують здоров’я чоловічого населення. Поглиблене вивчення здоров’я чоловічого населення потрібно для обґрунтування його специфічних потреб в послугах охорони здоров’я, розробки програм профілактики, лікування та реабілітації.
Висновки. На фоні погіршення стану здоров’я чоловічого населення, особливо під час війни, потрібна його всебічна підтримка, підвищення якості та доступності різних видів медичного обслуговування, запровадження персоніфікованого обліку стану здоров’я учасників бойових дій, постраждалого цивільного населення, а також дітей війни
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНЦЕНТРАЦІЇ СУБСТАНЦІЇ Р ТА НЕЙРПОАТИЧНОГО КОМПОНЕНТУ БОЛЮ У ПАЦІЄНТІВ З ГОСТРИМ ТА ХРОНІЧНИМ ПЕРЕБІГОМ ВЕРТЕБРОГЕННИХ ПОПЕРЕКОВО-КРИЖОВИХ БОЛЬОВИХ СИНДРОМІВ
Get PDFThe aim. The primary aim of this study is to assess the variance in substance P concentration, taking into account pain intensity and the presence of a neuropathic component, among patients experiencing acute and chronic vertebral lumbosacral pain syndromes.
Materials. Measurement of substance P concentration in serum blood, evaluation of pain syndrome using the VAS scale, and assessment of pain according to the DN4 questionnaire were performed in patients receiving comprehensive treatment. A total of 125 patients were included in the study, comprising 65 patients with acute pain and 60 patients with chronic pain syndrome.
Results. Pain ratings according to the Visual Analog Scale (VAS) among patients from the acute pain group was 7.15±1.07 on the VAS scale, while patients in the chronic pain group rated it at 6.09±0.96. On the 7th day of treatment, patients in the acute pain group reported a pain rating of 4.46±0.73, whereas those in the chronic pain group reported a rating of 4.22±0.97. The level of substance p(SP) in serum blood on the first day of treatment was 13.96±1.93 ng/mL in the acute pain group and 10.34±2.92 ng/mL in the chronic pain group. By the 7th day of treatment, the level decreased to 7.72±1.90 ng/mL in the acute pain group and 8.03±2.14 ng/mL in the chronic pain group. According to the DN4 questionnaire, neuropathic component was ascertained in 38% of patients with acute pain syndrome and 56% of participants with chronic pain. The average DN4 score in the acute pain group was 2.26±1.01, while in the chronic pain group, it was 4.53±1.02. In the group of patients with chronic pain syndrome and the presence of a neuropathic component, the level of SP was 10.89±1.78 ng/mL. In contrast, without the presence of a neuropathic component, it was 6.51±1.94 ng/mL.
Conclusions. The trajectory of acute and chronic pain syndromes in patients with lumbosacral vertebral pain syndromes exhibits dissimilarities. Patients experiencing acute pain displayed a more favorable trend characterized by a reduction in pain intensity and a decrease in pain-related neurotransmitter concentration in the bloodstream.Мета дослідження: Оцінити відмінність концентрації субстанції Р, залежно від вираженості болю та наявність нейропатичного компоненту у пацієнтів з гострим та хронічним перебігом вертеброгенних попереково-крижових больових синдромів.
Матеріали і методи: Проведено визначення концетрації субстанції Р в сироватці крові, оцінка больвого синдрому за шкалою ВАШ а також оцінка болю згідно опитувальника DN4 у пацієнтів на фоні комплексного лікування. Обстежено 125 пацієнтів, зокрема 65 пацієнтів із гострим та 60 із хронічним перебігом больового синдрому.
Результати: На момент госпіталізації пацієнти з групи гострого больового синдрому за шкалою ВАШ оцінили біль на 7,15±1,07 бали, пацієнти з групи хронічного болю на 6,09±0,96 балів. На 7й день лікування у групі гострого болю пацієнти оцінили біль на 4,46±0,73 бали, а в групі хронічного болю на 4,22±0,97 бали. Рівень субстанції Р в сироватці крові на 1й день лікування у групі гострого болю становив 13,96±1,93 нг/мл, у групі хронічного болю 10,34±2,92 нг/мл, на 7й день лікування показник зменшився до 7,72±1,90 нг/мл у групі гострого болю та до 8,03±2,14 нг/мл у групі хронічного болю. У групі практичного здорових добровольців рівень субстанції Р в сироватці крові становив 0,073±0,012 нг/мл. За даними опитуальника DN4 на момент госпіталізації нейропатичний компонент у пацієнтів із гострим больовим синдромом був виявлений у 38 %, у пацієнтів із хронічним болем – у 56 %. Середній бал згідно опитувальника DN4 у групі гострого болю становив 2,26 ± 1,01 бали, у групі хронічного болю - 4,53 ± 1,02 бали. У групі з хронічним перебігом больового синдрому серед пацієнтів та наявністю нейропатичного компоненту рівень субстанції Р становив 10,89±1,78 нг/мл, без наявності нейропатичного компоненту - 6,51±1,94 нг/мл
Висновки: Перебіг гострого та хронічного больового синдрому у пацієнтів з вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами відрізняється. У пацієнтів з гострим болем зафіксовану кращу динаміку зменшення болю та зниження концетрації нейромедіатора болю в крові. Серед пацієнтів з хронічним болем зафіксована вища поширеність нейропатичного компоненту
КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ В ТА С У ДІТЕЙ ПОДІЛЬСЬКОГО РЕГІОНУ: МОЖЛИВОСТІ СУЧАСНОГО МОНІТОРИНГУ
Get PDFIntroduction. In modern hepatology, a special place is occupied by chronic viral hepatitis, including B and C, because today they occupy the leading positions due to their high prevalence, the possibility of severe complications, and also they could lead to death in both adults and children. Specialists should have a comprehensive understanding of the clinical course and laboratory diagnosis of viral hepatitis to facilitate timely diagnosis and effective management of this condition.
The aim: to evaluate the clinical and laboratory features of the course of chronic viral hepatitis B and C in children by determining patterns between parametric indexes characterizing the processes of liver fibrosis.
Materials and methods. In the process of scientific research, 49 children were examined, including 29 children with diagnosed chronic viral hepatitis B and C (group I) and 20 almost healthy children (group II). The diagnoses of CHB and CHC were confirmed by the PCR method and specific markers detected by ELISA. All examined patients underwent anamnesis collection, general clinical examination, laboratory examination, calculation of CDS, Lok, GUCI, APRI, FIB-4 and "Fibrotest" diagnostic indexes. Statistical data analysis was carried out with "R-Studio" and "Statistica 10.0" software, using the methods of descriptive statistics, correlation analysis. Significance was considered significant at p<0.05. The study was conducted in compliance with the principles of the Declaration of Helsinki.
Results. It was established that the levels of ALT, AST, GGT, ALP, indirect bilirubin, international normalized ratio (INR) were significantly higher in the examined patients of the I group. The level of the CDS index was significantly higher in the examined patients of the I group (5,97±0,30), compared with the patients of the II group (4,35±0,28) (p<0,001). A similar trend was noted with the Lok index and FIB-4 (p<0,001). The GUCI and APRI indices were significantly higher in patients of the I group (1,02±0,22; 0,73±0,04), compared to the examined patients of the II group (0,27±0,02; 0,23±0,02) (p<0,01).
Conclusions. Implementation of non-invasive indices into clinical practice for the management of children with chronic hepatitis B and C will allow for dynamic monitoring of liver fibrogenesis processes.Вступ. У сучасній гепатології особливе місце посідають хронічні вірусні гепатити, у тому й числі В та С, адже сьогодні вони займають лідируючі позиції за поширеністю, можливістю виникнення важких ускладнень, а також стають причиною смерті, як дорослого, так й дитячого населення. Фахівці повинні розуміти особливості клінічного перебігу, лабораторної діагностики вірусних гепатитів, адже дані аспекти допоможуть імплементувати своєчасну діагностику та лікування даної патології.
Мета. Оцінити клініко-лабораторні особливості перебігу хронічних вірусних гепатитів В та С у дітей шляхом визначення закономірностей між параметричними індексами, що характеризують процеси фіброзу печінки.
Матеріали та методи. У процесі наукового дослідження обстежено 49 дітей, серед яких – 29 дітей із діагнозом хронічного вірусного гепатиту В та С (група І) та 20 практично здорових дітей (група ІІ). Діагнози ХГВ та ХГС були підтвердженими методом ПЛР та специфічними маркерами, що виявляються ІФА. Усім обстеженим пацієнтам проводився збір анамнезу, загальноклінічний огляд, лабораторне обстеження, розрахунок діагностичних індексів CDS, Lok, GUCI, APRI, FIB-4 та «Fibrotest». Статистична обробка даних проводилась за допомогою програмного забезпечення «R-Studio» та «Statistica 10.0» із використанням методів дескриптивної статистики, кореляційного аналізу. Достовірність вважалась значущою при p<0,05. Дослідження проводилось з дотриманням принципів Гельсінської декларації.
Результати. Встановлено, що рівні АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ, непрямого білірубіну, міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) були достовірно вищими у обстежених пацієнтів І групи. Рівень індексу CDS був достовірно вищим у обстежених І групи (5,97±0,30), порівняно із пацієнтами ІІ групи (4,35±0,28) (p<0,001). Подібна тенденція мала місце із індексом Lok та FIB-4 (p<0,001). Індекси GUCI та APRI були достовірно вищими у пацієнтів І групи (1,02±0,22; 0,73±0,04), порівняно із обстеженими пацієнтами ІІ групи (0,27±0,02; 0,23±0,02) (p<0,01).
Висновки. Імплементація системи неінвазивних індексів у клінічну практику з метою менеджменту дітей із хронічними гепатитами В та С дозволить динамічно відслідкувати процеси фіброгенезу печінки
РОЗРОБКА МЕТОДОЛОГІЇ ТА ІНСТРУМЕНТАРІЮ РЕГУЛЯРНОГО МОНІТОРИНГУ ОЦІНКИ ЯКОСТІ РОБОТИ ЕЛЕКТРОННОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА УДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ІСНУЮЧИХ СЕРВІСІВ
Get PDFIntroduction. Medical information systems have become an important tool in the complex of providing medical care. They allow storing the patient's medical data, analyzing information at many levels, and using modern electronic and telemedicine technologies. The glossary of the concept of health care informatization defines a medical information system as a type of system characterized by a complex of methodological principles, technical means, management algorithms designed for the collection, storage, analysis, forecasting and transmission of medical information in health care institutions.
The aim: To analyze the level of satisfaction of medical workers regarding the functioning of the electronic health care system and medical information systems in all areas of medical activity, by evaluating the data of the electronic questionnaire.
Materials and methods: A group of 213 user experts from 11 regions of Ukraine and the city of Kyiv was formed to assess the overall quality of the electronic health care system. Informational, analytical-statistical, graphic, and system analysis methods were applied.
Results. The information entered into the medical information systems is subsequently widely used by doctors, other medical personnel, patients, and the administration of the health care facility. However, numerous functional deficiencies, and user wishes were identified. Assessing them will contribute to the improvement of e-Health.
Conclusions: Medical information systems (MIS) have become an integral attribute of the practical activity of all doctors. The development of MIS in Ukraine continues in intensive and extensive ways. The first MIS were autonomous and responded to local clinical and administrative needs. The problems of the country's health care management can be corrected through the wide and rational use of MIS, their integration into a single electronic system. This will make it possible to analyze medical data at the level of the country, region, institution and thus be able to apply the correct management decisions. Informatization of health care is a global trend, and in Ukraine it is developing at an unusually fast pace. Therefore, the assessment of convenience, efficiency, and interoperability of MIS should become a permanent tool for monitoring and prompt response by both doctors and health care managers. Medical workers are quite satisfied with the functioning of medical information systems in Ukraine, but the issues between technical solutions and practical use of the application remain unresolved.Вступ. e-Health – це сучасний сервіс для лікарів, пацієнтів та органів системи охорони здоров’я для надання та отримання економічно ефективної та якісної медичної допомоги. Для цього e-Health пов'язується з різними типами медичних інформаційних систем (МІС). В сучасних умовах медичні інформаційні системи стали важливим інструментом у комплексі надання медичної допомоги. Вони дозволяють зберігати медичні данні пацієнта, аналізувати інформацію на багатьох рівнях, застосовувати сучасні електронні і телемедичні технології. Глосарій концепції інформатизації охорони здоров’я визначає медичну інформаційну систему ,як різновид системи, що характеризується комплексом методологічних принципів, технічних засобів , алгоритмів управління, призначених для збору, збереження, аналізу, прогнозування та передавання медичної інформації в закладах охорони здоров'я.
Мета дослідження. Проаналізувати задоволеність медичних працівників функціонуванням електронної системи охорони здоров’я і медичних інформаційних систем у всіх сферах медичної діяльності шляхом оцінки даних електронного анкетування.
Результати дослідження. Інформація, що внесена в медичні інформаційні системи, у подальшому широко використовується лікарями, іншим медичним персоналом, пацієнтами, адміністрацією закладу охорони здоров’я. Проте, виявлені численні недоліки функціонування і побажання користувачів, оцінка яких сприятиме покращенню роботи e-Health.
Матеріали та методи. Сформована група з 213 експертів-користувачів з 11 областей України та м. Києва. для оцінки загальної якості роботи електронної системи охорони здоров’я. Були застосовані інформаційний, аналітико-статистичний, графічний методи, а також метод системного аналізу.
Висновки. Медичні інформаційні системи (МІС) стали невід’ємним атрибутом практичної діяльності усіх лікарів. Розвиток МІС в Україні продовжується інтенсивними і екстенсивними способами. Перші МІС були автономними і відповідали локальним клінічним і адміністративним потребам. Проблеми менеджменту охорони здоров’я країни можуть бути виправлені шляхом широкого та раціонального застосування МІС, інтеграції їх в єдину електронну систему. Це дозволить аналізувати медичні дані на рівні країни, регіону, закладу і таким чином мати можливість застосовувати правильні управлінські рішення. Інформатизація охорони здоров’я є загальносвітовим трендом, і в Україні вона розвивається надзвичайно швидкими темпами. Тому оцінка зручності, ефективності, інтероперабельності МІС має стати постійним інструментом моніторингу і оперативного реагування як лікарями , так і керівниками охорони здоров’я. Медичні працівники досить задоволені функціонуванням медичних інформаційних систем в Україні, проте залишаються невирішеними питання між технічними рішеннями і практичним використанням застосуванням . Показники задоволеності та зручності використання медичних інформаційних систем можна використовувати для розвитку електронної охорони здоров’я в Україні