Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ВІСЦЕРАЛЬНА МІГРУЮЧА ЛИЧИНКА. КЛІНІЧНІ ВИПАДКИ. УКРАЇНСЬКИЙ ТЯГАР
No full textIntroduction. The work highlights the problematic issues of diagnosis and treatment of toxocariasis infection in people in Ukraine, which become even more acute and urgent due to the migration of the population and animals, and the destruction of the country's infrastructure as a result of the war unleashed by Russia.
The aim of the study. Improvement of aspects of clinical, laboratory and instrumental diagnostics, as well as treatment of VML in humans
Materials and methods. A literature research of the state of the problem of primary and differential diagnosis of the migrating larva in Ukraine and the world has been conducted. 2 clinical cases of diagnosis and treatment of migrating larva in are described.
Results. The article describes two clinical cases of visceral migrating larva. The differences of these cases, in addition to the migrating formations in the lungs, were the asymptomatic course, the absence of eosinophilia, and the simultaneous determination of blood class G antibodies by ELISA to Toxocar and human roundworm (A. lumbricoide), which persisted even after treatment. Patients at the stage of diagnosis were examined in an oncology hospital, were consulted by thoracic surgeons and oncologists to exclude lung cancer. Both women were immunocompetent, one patient had a history of cervical cancer. From the epidemiological anamnesis, both women kept cats, and one of them, during chemotherapy for the treatment of a tumor, had a propensity for carnivorous raw-eating. Before prescribing systemic antiparasitic chemotherapy, the patients were examined by an ophthalmologist to exclude parasitic chorioretinitis. The patients were prescribed a 20-day course of albendazal 800 mg/day in two doses. Support therapy consisted of a 5-day course of prednisolone at a dose of 30 mg/day orally in two doses, which started one day before the appointment of albendazole. A control CT scan of the lungs after therapy did not reveal any formations, fibrosis, or calcifications.
Discussion. This case proves that tocoscarosis in humans is a multidisciplinary medical and social problem. Conclusions were made on the need to restore the national registration of the disease, adopt national consensuses on treatment and diagnosis, and implement into clinical practice modern methods of verification of specific antibodies to nematodes based on immunoblotting.
Conclusions. The registration of cases of VML and T. in the system of control and prevention of infectious diseases in Ukraine should be resumed. It is expedient to introduce specific studies on nematodes in clinical laboratory practice.Вступ. В роботі висвітлюються проблемні питання діагностики та лікування токсокарозної інфекції людей в Україні, які стають ще більш гострими та актуальними за рахунок міграції населення i тварин, та руйнування інфраструктури країни внаслідок війни, яку розв’язала Росія.
Мета дослідження. Удосконалення аспектів клініко-лабораторної та інструментальної діагностики, а також лікування ВМЛ у людини.
Матеріали та методи. Проведено літературний огляд стану проблеми первинної та диференційної діагностики мігруючої личинки в Україні та світі. Описано два клінічних випадки діагностики та лікування мігруючої личинки
Результати. В статті надано опис двох клінічних випадків вісцеральної мігруючої личинки. Відмінностями цих випадків, крім мігруючих утворень в легенях, були: асимтомний перебіг, відсутність еозинофілії та визначення водночас антитіл класу G до токсокар і до аскариди людини (A. lumbricoide) у крові методом ІФА, які зберігались і після лікування. Пацієнтки на етапі діагностики були обстежені в лікарні онкологічного профілю, їм була надана консультація торакальними хірургами та онкологами для виключення раку легенів. Обидві жінки були імунокомпетентними, одна пацієнтка в анамнезі мала рак шийки матки. З епідеміологічного анамнезу обидві жінки утримували котів, також одна з них під час хіміотерапії з приводу лікування пухлини мала схильність до м'ясоїдного сироїдіння. Перед призначенням системної антипаразитарної хіміотерапії пацієнтки були оглянуті офтальмологом для виключення паразитарного хоріоретиніту. Пацієнткам було призначено 20-и добовий курс альбендазалу 800 мг/добу в два прийоми. Терапія супроводу складала 5тиденний курс преднізолону в дозі 30 мг/добу внутрішньо в два прийоми, яка на добу попереджала призначенню альбендазолу. Контрольна КТ легень після терапії не виявило будь яких утворень, фіброзу, або кальцинатів.
Обговорення. Даний випадок доводить, що токсокароз у людини це мультидисциплінарна медико-соціальна проблема. Зроблено висновки в потрібності відновлення національної реєстрації захворювання, прийняття національних консенсусів щодо лікування та діагностики, та втілення в клінічну практику сучасних методів верифікації специфічних антитіл до нематод на підставі імуноблотингу.
Висновки. Необхідно відновити еєстрацію випадків ВМЛ та токсокарозу в системі контролю та профілактики інфекційних захворювань в Україні. Слід продовжити провадження специфічних досліджень нематод у клінічну лабораторну практику
ОЦІНКА ЯКОСТІ СНУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ ТА РИЗИКУ РОЗВИТКУ СКАРГ З БОКУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ НА ФОНІ КЛІНІЧНО ВИРАЖЕНОГО БЕЗСОННЯ
No full textThe aim: To study the problem of insomnia in Ukrainians during the first 11 months of the martial law in the country. To determine the predominant type of insomnia in the population. To calculate and assess the risk indicator for the development of cardiovascular complaints in the context of deteriorating sleep quality during the martial law and the risk ratio.
Materials and methods: Anamnestic, statistical and calculative methods were used. 321 participants from Ukrainian population took part in an anonymous online survey. 210 respondents were female (65.4 %) and 111 were male (34.6 %). The age distribution was as follows: 18-19 years old (23.1 %), 20-21 years old (14 %), 22-23 years old (28.7 %), 24-25 years old (8.1 %), 26-27 years old (6.2 %), 28-29 years old (6.2 %), 30 years and older (13.7 %). The questionnaire included several sections: general questions regarding the respondents’ characteristics and presence of sleep disorders; questions of the Pittsburgh Sleep Quality Index (PSQI) [2]; subjective assessment of the sleep quality of the respondents during the first 11 months of the martial law and the presence of cardiovascular complaints that appeared or intensified during this period; details of mentioned complaints.
Results: 245 respondents (76.3 % of 321) of the entire sample reported about sleep disturbances that developed after February 24, 2022. According to the PSQІ, only 17 respondents (7 %) scored 0-7 points, indicating the absence of insomnia, 180 respondents (73 %) scored 8-14 points, suggesting subclinical insomnia, 48 respondents (20 %) scored 15-21 points, indicating clinically significant insomnia. 209 (85.3 %) attributed these changes to the wartime events in the country. The most significant deterioration in sleep quality during the first 11 months of martial law in the country was observed in March 2022 and the best level of sleep quality was indicated in July. The odds ratio in risk calculation was 3.01; the significance level of the obtained data is 0.006.
Conclusions: Subclinical insomnia dominates among Ukrainians during the martial law in the country. There is an increased risk of cardiovascular complaints in the population of Ukraine in the presence of clinically significant sleep disorders related to the martial law. Prolonged exposure to stress for Ukrainians can result in deteriorating sleep quality and increasing in cardiovascular complaints.Мета: Дослідити проблему безсоння серед населення України протягом перших 11 місяців воєнного стану у країні. Встановити тип безсоння, який домінує серед населення. Розрахувати та оцінити показник ризику розвитку скарг з боку серцево-судинної системи на фоні погіршення якості сну під час воєнного стану, показник відношення ризиків.
Матеріали та методи: анамнестичний, статистичний, розрахунковий.
В анонімному онлайн-опитуванні взяв участь 321 представник населення України, з яких 210 респондентів – жіночої статі (65,4 %) та 111 – чоловічої (34,6 %)), віком: 18-19 років (23,1 %), 20-21 рік (14 %), 22-23 роки (28,7 %), 24-25 років (8,1 %), 26-27 років (6,2 %), 28-29 років (6,2 %), 30 та більше років (13,7 %). Анкета складалась з кількох розділів, які почергово включали у себе: загальні питання щодо характеристик респондентів, а також питання стосовно наявності розладів сну; Піттсбурзький опитувальник якості сну [2]; суб’єктивну оцінку якості сну респондентів за перші 11 місяців воєнного стану та наявність скарг з боку серцево-судинної системи, що з’явилися чи посилилися на фоні цього; деталізацію скарг з боку серцево-судинної системи.
Результати: З усієї вибірки відмітили у себе появу розладів сну 245 респондентів (76,3 % генеральної сукупності з 321 людини) після 24.02.22. За Піттсбурзьким опитувальником якості сну 17 (7 %) респондентів отримали 0-7 балів, що відповідає відсутності безсоння, 180 (73 %) респондентів – 8-14 балів, субклінічне безсоння, 48 (20 %) респондентів – 15-21 бал, клінічно виражене безсоння. 209 (85,3 %) респондентів пов’язують дані зміни з боку власного сну з воєнними подіями у країні. Найбільш виражене погіршення якості сну за суб’єктивною оцінкою респондентів спостерігалося у березні 2022 року, а найкращий рівень якості сну за воєнного стану в країні зафіксовано у липні. Показник відношення шансів при розрахунку ризику становив 3,01, рівень значущості отриманих даних становить 0,006.
Висновки: Серед населення Україні домінує наявність субклінічного безсоння, яке розвилося під час воєнного стану. Наявний підвищений ризик розвитку скарг з боку серцево-судинної системи серед населення України на фоні присутніх клінічно виражених розладів сну, пов’язаних з воєнним станом. Тривале перебування у стані стресу для українців може бути причиною погіршення якості сну та скарг з боку серцево-судинної системи
КЛІНІЧНА ОЦІНКА МЕНЕДЖМЕНТУ ПРИ ВИБОРІ МЕТОДУ НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПАЦІЄНТАМ З ВІДКРИТОКУТОВОЮ ГЛАУКОМОЮ
No full textIntroduction: glaucoma is an essential international social and medical problem, as it leads to irreversible blindness in patients worldwide. Organization of treatment and prevention of complications using the most effective methods is the most important task of ophthalmologists at the present stage of the fight against glaucoma.
The purpose of the study: to evaluate the management of assistance under the monitoring program «STOP! Glaucoma» to patients with suspected glaucoma, open-angle glaucoma, and more advanced stages of glaucoma. To compare the effectiveness of therapeutic and surgical methods of glaucoma treatment.
Materials and methods: To detect and prevent the progression of glaucoma in patients, the LLC «VISIOBUD» Clinic developed and implemented the monitoring program «Stop! Glaucoma». The main task of program was to analyze the dynamics of glaucomatous changes in the optic nerve and, based on this, to determine whether glaucoma compensation is complete and whether the patient does not need a more radical treatment method to preserve visual functions. The following methods of empirical research were used: systematic approach - to determine the research elements between which there are relationships of objects and their properties; observation - to identify signs and external manifestations of facts; comparison – to determine similarities and differences and identify regularities; measurement; monitoring.
Results: In the course of the study, the dynamics of changes in intraocular pressure in patients who follow the annual monitoring program «Stop! Glaucoma» in the clinic of LLC «VISIOBUD». 4 groups of patients (116 patients – 156 eyes) were under observation. Installed that in 75% of cases, patients need surgical treatment of glaucoma to preserve their visual functions. Surgical treatment of patients with open-angle glaucoma effectively preserves vision in 89% of cases.
Conclusions: Timely detection, monitoring, and treatment of initial signs of open-angle glaucoma and symptoms of its progression affects the preservation and prolongation of visual functions in patients. In the long term, surgical treatment of glaucoma is more cost-effective, as the need to use expensive hypotensive drops is significantly reduced (by 2.5 times).Вступ. Глаукома є важливою міжнародною соціальною-медичною проблемою, оскільки призводить до незворотньої сліпоти пацієнтів у всьому світі. Організація лікування і профілактики ускладнень з застосуванням самих дієвих методів є важливим завданням офтальмологів на сучасному етапі боротьби з глаукомою.
Мета дослідження: оцінити організацію допомоги пацієнтам із підозрою на глаукому, відкритокутову глаукому та при її пізніх стадіях у рамках програми «СТОП! Глаукома». Порівняти ефективність терапевтичних і хірургічних методів лікування глаукоми.
Матеріали та методи: Для виявлення і попередження прогресування глаукоми у пацієнтів в клініці ТОВ «VISIOBUD» розроблена і започаткована програма моніторингу «Стоп! Глаукома». Основним завданням програми був аналіз динаміки глаукоматозних змін оптичного нерву і на основі цього визначитися чи є повною компенсація глаукоми і чи не потребує пацієнт більш радикального методу лікування для збереження функції зору. Використано такі методи емпіричного дослідження: системний підхід – для визначення елементів дослідження між якими є відносини об’єктів та їх властивостей; спостереження – для виявлення ознак і зовнішніх проявів фактів; порівняння – для визначення подібності і відмінності та виявлення закономірностей; вимір; моніторинг.
Результати: В ході дослідження було проаналізовано та вивчено динаміку змін внутрішньоочного тиску у пацієнтів, які спостерігаютья за річною програмою моніторингу «Stop! Глаукома» у ТОВ «Клініка Візіобуд». Під спостереженням перебували 4 групи пацієнтів ( 116 пацієнтів-156 очей). Встановлено, що у 75% випадків для збереження зорових функцій пацієнти потребували хірургічного методу лікування. Хірургічний метод лікування відкритокутової глаукоми ефективно зберігає зір у 89% випадків.
Висновки. Своєчасне виявлення, моніторинг та лікування початкових ознак відкритокутової глаукоми і симптомів її прогресування впливає на збереження і пролонгацію зорових функцій у пацієнтів. В довгостроковій перспективі хірургічне лікування глаукоми є більш економічно вигідним, оскільки значно (у 2,5 разів) зменшується необхідність застосування високовартісних гіпотензивних крапель
БРОНХОЛЕГЕНЕВА ДИСПЛАЗІЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ ТА ПЕРСПЕКТИВИ КЛІТИННОЇ ТЕРАПІЇ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
Get PDFIntroduction. Premature birth is a serious challenge for modern medicine – in the world, about 14.9 million babies are born before 37 weeks of pregnancy, which is approximately 11.0% of all newborns. Bronchopulmonary dysplasia (BLD) is the most common form of chronic lung disease that affects premature babies and contributes to their morbidity and mortality. BPD develops in approximately 25.0% of infants with a birth weight of less than 1,500 g. Among infants born at less than 28 weeks' gestational age, the overall incidence of BPD is estimated to be 48–68%. The limited possibilities of BPD pharmacotherapy prompted the search for new therapeutic approaches. One of the alternatives is biological therapy based on mesenchymal stem cells (MSCs), secretome of MSCs, cryopreserved tissue extracts, etc.
The aim of the study: to characterize current information on the therapeutic potential of mesenchymal stem cells in the treatment of newborns with bronchopulmonary dysplasia.
Materials and methods. Publications were selected based on the databases PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection, and Google Scholar, which covered information about the pathogenesis of BPD and the prospects for the use of MSCs in the treatment of newborns.
Results. Over the past decades, the understanding of the pathogenesis of BPD has evolved from a complication of secondary lung damage after mechanical ventilation and the effect of increased oxygen concentration to a multifactorial disease in which prenatal and postnatal factors are involved. Adult stem cells have been found to be naturally capable of sustaining, generating and replacing terminally differentiated cells. Stem cells function in response to physiological cell turnover or tissue damage due to trauma caused by mechanical ventilation, barotrauma, volutrauma, and hyperoxia in preterm infants. It is believed that the therapeutic effect of MSCs is related to their immunomodulatory, anti-inflammatory, angiogenic, antibacterial and regenerative effects. According to ClinicalTrials.gov, out of 301 clinical studies devoted to BPD, 18 clinical studies are currently known to study the effectiveness of MSCs in the treatment of newborns with BPD, which have already involved 770 newborns. The largest number of studies is conducted in East Asian countries (5 in China, 5 in the Republic of Korea, and 2 in Taiwan).
Conclusions. Currently, research into the clinical therapy of BPD with stem cells is mainly focused on umbilical cord blood MSCs, umbilical cord MSCs, and bone marrow MSCs. Success in proving the safety and feasibility of incorporating stem cells for BPD led to the appearance of the biological drug PNEUMOSTEM® – a product of allogeneic MSCs obtained from human umbilical cord blood.Вступ. Передчасні пологи є серйозним викликом для сучасної медицини – у світі близько 14,9 мільйонів дітей народжуються до 37 тижнів вагітності, що становить приблизно 11,0% усіх новонароджених. Найпоширенішою формою хронічного захворювання легень, яке вражає недоношених дітей і сприяє їх захворюваності та смертності виступає бронхолегенева дисплазія (БЛД). БЛД розвивається приблизно у 25,0% немовлят з вагою при народженні менше 1500 г. Серед немовлят, які народилися менше 28 тижнів гестаційного віку, загальна захворюваність на БЛД оцінюється в межах 48–68%. Обмежені можливості фармакотерапії БЛД спонукали до пошуку нових терапевтичних підходів. Однією з альтернатив є біологічна терапія на основі мезенхімальних стовбурових клітин (МСК), секретому МСК, кріоконсервованих екстрактів тканин та ін.
Ціль дослідження: охарактеризувати сучасні відомості щодо терапевтичного потенціалу мезенхімальних стовбурових клітин у лікуванні новонароджених з бронхолегеневою дисплазією.
Матеріали та методи. Підбір публікацій виконано за базами даних PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection, та Google Scholar, у яких висвітлювались відомості про патогенез БЛД та перспективи застосування МСК у лікуванні новонароджених.
Результати. За останні десятиліття уявлення про патогенез БЛД еволюціонувало від ускладнення вторинного ураження легень після механічної вентиляції та дії підвищеної концентрації кисню до мультифакторного захворювання, у якому задіяні пренатальні та постнатальні фактори. Було виявлено, що стовбурові клітини дорослої людини природно здатні підтримувати, генерувати та замінювати кінцево-диференційовані клітини. Стовбурові клітини функціонують у відповідь на фізіологічний обмін клітин або пошкодження тканин внаслідок травми, викликаної механічною вентиляцією, баротравмою, волютравмою та гіпероксією у недоношених дітей. Вважається, що терапевтична дія МСК пов’язана з їх імуномодулюючою, протизапальною, ангіогенною, антибактеріальною та регенеративною ефектами. За даними ClinicalTrials.gov з 301 клінічного дослідження, присвячених БЛД, на сьогодні відомо про 18 клінічних досліджень, присвячених вивченню ефективності МСК у лікуванні новонароджених з БЛД, у які на сьогодні вже залучено 770 новонароджених. Найбільша кількість досліджень у проводиться у країнах Східної Азії (5 у Китаї, 5 у Республіці Корея та 2 на Тайвані).
Висновки. В даний час дослідження клінічної терапії БЛД стовбуровими клітинами в основному зосереджені на МСК пуповинної крові, МСК пуповини та МСК кісткового мозку. Успіхи у доведенні безпеки та доцільності включення стовбурових клітин для БЛД привів до появи біологічного препарату PNEUMOSTEM® – продукту алогенних МСК, отриманих з пуповинної крові людини
КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОЦІНКА ТРУБНИХ ВАЛИКІВ У ДІТЕЙ ІЗ ГІПЕРТРОФІЄЮ ГЛОТКОВГО МИГДАЛИКА
No full textIntroduction: Among children with hypertrophy of pharyngeal tonsils undergoing adenoidectomy, 31.3% of cases show hypertrophy of the torus tubarius, even in the absence of middle ear pathology. However, the nature of the changes in this anatomical area in these children has not been described.
The aim of the study: to investigate and evaluate morphological changes of pharyngeal tonsil and torus tubarius in children with hypertrophy of pharyngeal tonsil.
Materials and methods: histological investigation and scanning electron microscopy were performed on fragments of pharyngeal tonsil and torus tubarius, obtained during adenoidectomy of 12 children with nasal breathing disturbances (Group 1) and 13 children with concomitant inflammatory diseases of the upper respiratory tract (Group 2).
Results: In patients of Group 2, changes in the pharyngeal tonsil were more pronounced, showing inflammatory alterations such as infiltration by polymorphonuclear leukocytes in the covering epithelium and subepithelial layer, as well as lymphocytes in the covering epithelium, along with the presence of fibrosis compared to patients of Group 1. Additionally, samples covered by biofilms were significantly more frequently identified in Group 2 compared to Group 1 (53.8% vs. 16.6%, p<0.05). The mucosal changes in the torus tubarius corresponded to the nature of the changes observed in the pharyngeal tonsil in the respective group. Biofilms in the torus tubarius samples were found in 38.5% of cases in Group 2 and 8.3% of cases in Group 1 (p<0.05).
Conclusions: 1. In children with hypertrophy of pharyngeal tonsil and torus tubarius, the morphological characteristics of the mucous membrane of torus tubarius are similar to those observed in the mucous membrane of pharyngeal tonsil of the respective group. 2. Biofilms were reliably more frequently identified on the surface of pharyngeal tonsil and torus tubarius in children with upper respiratory tract infections than in patients with nasal breathing disturbances. 3. The detected changes provide a basis for revising the therapeutic approach to hypertrophic torus tubarius in children with pharyngeal tonsil hypertrophy.Вступ: Серед дітей із гіпертрофією глоткового мигдалика, яким виконується аденотомія у 31,3% випадків відмічається гіпертрофія трубного валика, навіть при відсутності патології середнього вуха. Проте характер змін даної анатомічної ділянки у цієї категорії дітей не описаний.
Мета дослідження: Вивчення та оцінка морфологічних змін глоткового мигдалика і трубного валика у дітей із гіпертрофією глоткового мигдалика.
Матеріали та методи: виконано гістологічне дослідження та скануючу електронну мікросокпію фрагментів глоткового мигдалика та трубного валика, взятого при виконанні аденотомії у 12 дітей із порушенням носового дихання (І група) та 13 – із супутньою запальною патологією верхніх дихальних шляхів (ІІ група).
Результати: у пацієнтів ІІ групи зміни глоткового мигдалика мали більш виражені запальні зміни – інфільтрація поліморфноядерними лейкоцитами покривного епітелію та субепітеліального шару, та лімфоцитами покривного епітелію, наявність фіброзу у порівнянні із пацієнтами І групи. Також достовірно частіше ідентифікувались зразки, вкриті біоплівками (53,8% у ІІ та 16,6% у І групах (p<0,05). Зміни слизової оболонки трубного валика відповідали характеру змін глоткового мигдалика у відповідній групі. Біоплівки у зразках трубного валика зустрічались у 38,5% ІІ та 8,3% І груп (p<0,05).
Висновки: 1. У дітей із гіпертрофією глоткового мигдалика та гіпертрофією трубного валика морфологічні характеристики слизової оболонки останнього відповідали таким у слизовій оболонці глоткового мигдалика відповідної групи. 2. Біоплівки достовірно частіше ідентифікувались на поверхні глоткового мигдалика та трубного валика у дітей із запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, ніж у пацієнтів лише із порушенням носового дихання. 3. Виявлені зміни є підґрунтям для перегляду лікувальної тактики по відношенню до гіпертрофованого трубного валика у дітей із гіпертрофією глоткового мигдалика
ВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА ПОКАЗНИКИ ЛОКОМОТОРНОГО СИНДРОМУ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ З ОСТЕОАРТРОЗОМ КОЛІННИХ СУГЛІВ ТА ОЖИРІННЯМ
No full textAim: to assess the effectiveness of the developed physical therapy program on locomotive syndrome parameters in elderly people with osteoarthritis of the knee and obesity.
Material and methods. 93 elderly people were examined. The control group consisted of 31 people without osteoarthritis of the joints, with no obesity. The main group 1 consisted of 33 people who received rehabilitation according to the general principles of osteoarthritis correction. Representatives of the main group 2 (31 people) were engaged in a physical therapy program using functional training on the «Prosedos» platform, therapeutic exercises, Proprioceptive Neuromuscular Facilitation; massage, kinesiological taping, nutritional correction, patient education. The effectiveness of the program was evaluated according to the dynamics of the Short Physical Performance Battery, Functional Gait Assessment, Tinetti-test (Performance-Oriented Mobility Assessment), 25-question Geriatric Locomotive Function Scale.
Results. Elderly patients with osteoarthritis of the knee and obesity were found to have impaired balance (Short Physical Performance Battery), altered gait stereotype (Functional Gait Assessment), risk of falling when performing activities of daily living (Tinetti-test) at the level of locomotive syndrome II degree (25- question Geriatric Locomotive Function Scale). The developed program of physical therapy in persons of the main group 2 revealed a statistically significantly better effect on the components of the locomotive syndrome compared to the initial examination in all studied parameters (p<0.05). Elderly patients who underwent rehabilitation according to the standard program for the correction of osteoarthritis achieved a statistically significant improvement compared to the initial state according to the studied parameters (p<0.05), but less pronounced compared to the tested program.
Conclusions. Elderly patients with osteoarthritis of the knee joints and obesity need to develop physical therapy programs taking into account and correcting the specifics of each condition, the presence of static and dynamic balance disorders and the risk of falling, which will increase the overall effectiveness of rehabilitation measures.Мета: оцінити ефективність розробленої програми фізичної терапії на показники локомоторного синдрому у осіб похилого віку з остеоартрозом колінного суглоба та ожирінням.
Матеріали та методи. Обстежено 93 людини похилого віку. Контрольну групу склала 31 особа без остеоартрозу суглобів, без ожиріння. Основну групу 1 склали 33 людини, які проходили реабілітацію за загальними принципами корекції остеоартрозу. Представники основної групи 2 (31 особа) займалися за програмою фізичної терапії з використанням функціонального тренування на платформі «Prosedos», терапевтичних вправ, пропріоцептивної нервово-м’язової фасилітації, масажу, кінезітейпування, корекціі харчування, навчання пацієнтів. Ефективність програми оцінювали за динамікою Short Physical Performance Battery, Functional Gait Assessment, Tinetti-test (Performance-Oriented Mobility Assessment), 25-question Geriatric Locomotive Function Scale.
Результати. У пацієнтів похилого віку з остеоартрозом колінного суглоба та ожирінням виявлено порушення рівноваги (Short Physical Performance Battery), змінений стереотип ходи (Functional Gait Assessment), високий ризик падіння під час виконання активностей повсякденного життя (Tinetti-тест) на рівні локомоторного синдрому II ступеня (25-question Geriatric Locomotive Function Scale). Розроблена програма фізичної терапії в осіб основної групи 2 виявила статистично достовірно кращий вплив на компоненти локомоторного синдрому порівняно з первинним обстеженням за всіма досліджуваними показниками (р<0,05). Пацієнти похилого віку, які проходили реабілітацію за стандартною програмою корекції остеоартрозу, досягли статистично значущого покращення порівняно з вихідним станом за досліджуваними показниками (р<0,05), але менш вираженого порівняно з апробованою програмою.
Висновки. Пацієнти похилого віку з остеоартрозом колінних суглобів та ожирінням потребують розробики програм фізичної терапії з урахуванням та корекцією особливостей кожного стану, наявності порушень статичної та динамічної рівноваги та ризику падіння, що підвищить загальну ефективність реабілітаційних заходів
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПОКАЗНИКІВ БАЛАНСУ НЕРВОВИХ ПРОЦЕСІВ З ЛОКАЛІЗАЦІЄЮ КОНТРОЛЮ У ЕЛІТНИХ ГАНДБОЛІСТОК
No full textIntroduction. The problem of finding the psychological resource of the athlete remains relevant. Success in sports largely depends on the athlete’s individual psychological characteristics. Many authors, based on research, conclude that the internal locus of control has a positive effect on performance in team and non-team sports. It seems to be an interesting scientific problem to study the gender aspect of this problem.
The purpose of the study: to establish a relation between the locus of control and the characteristics of the response to the moving object of elite women handball players.
Materials and Methods: Athletes of the Ukrainian National women handball team (21 players aged 17 to 28, experience in this sport from 5 to 19 years) took part in the research. To study the locus of athletes' control over significant events, the method for the research of the level of subjective control (LSC) by J. Rotter was used. Software and hardware complex “BOS-test-Professional” for psychological and psychophysiological diagnostics was used to determine the characteristics of the athlete’s response to the moving object.
Results: A study of internality found that the majority of skilled handball players (61.9%) have a general internal type of locus of control. The vast majority of athletes tend to take responsibility in the field of productive (sports) relations (81%), areas of achievement (71.4%) and failures (52.4%). However, in areas such as family relationships, health and illness, most athletes share responsibility with the social environment and feel unable to control external circumstances. A correlation has been identified between the internality of locus of control and the ratio of nervous processes (inhibition and excitation) in elite women handball players. Higher stability of athletes' responses to a moving object is associated with a more pronounced internal locus of control, but only in the field of family relations. The obtained data indicate a more optimal functional state of the athlete’s central nervous system with internal locus of control.
Conclusions: Family relationships and health & illness are the most sensitive areas for female athletes. This fact provides a basis for gender mainstreaming in psychological support activities.Вступ. Проблема пошуку психологічного ресурсу спортсмена залишається актуальною. Успіх у спорті багато в чому залежить від індивідуально-психологічних особливостей спортсмена. Багато авторів на основі досліджень роблять висновок, що внутрішній локус контролю позитивно впливає на результативність у командних і некомандних видах спорту. Цікавою науковою проблемою видається вивчення гендерного аспекту цієї проблеми.
Мета дослідження: встановити зв’язок між локусом контролю та особливостями реакції на рухомий об’єкт елітних гандболісток.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь спортсменки жіночої збірної України з гандболу (21 гравець віком від 17 до 28 років, стаж у цьому виді спорту від 5 до 19 років). Для вивчення локусу контролю спортсменів над значущими подіями була використана методика дослідження рівня суб’єктивного контролю (РСК) Дж. Роттера. Для визначення особливостей реакції спортсмена на рухомий об’єкт використовувався програмно-технічний комплекс психолого-психофізіологічної діагностики «БОС-тест-Професіонал».
Результати: Дослідження інтернальності виявило, що більшість кваліфікованих гандболістів (61,9%) мають загальний внутрішній тип локусу контролю. Переважна більшість спортсменів схильні брати на себе відповідальність у сфері продуктивних (спортивних) стосунків (81%), сфер досягнень (71,4%) і невдач (52,4%). Однак у таких сферах, як сімейні стосунки, здоров’я та хвороба, більшість спортсменів поділяють відповідальність із соціальним оточенням і відчувають нездатність контролювати зовнішні обставини. Виявлено кореляцію між інтернальністю локусу контролю та співвідношенням нервових процесів (гальмування та збудження) у гандболісток елітного рівня. Більш висока стійкість реакцій спортсменів на рухомий об'єкт пов'язана з більш вираженим внутрішнім локусом контролю, але тільки в сфері сімейних відносин. Отримані дані свідчать про більш оптимальний функціональний стан центральної нервової системи спортсмена з внутрішнім локусом контролю.
Висновки: сімейні відносини, здоров'я та хвороба є найбільш чутливими сферами для жінок-спортсменок. Цей факт є основою для впровадження гендерного мейнстрімінгу в діяльність психологічної підтримки
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ІН'ЄКЦІЙ ГІАЛУРОНОВОЇ КИСЛОТИ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ РОЗМІРІВ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА
Get PDFIntroduction. Penis enlargement procedures are becoming increasingly common among men seeking to achieve more desirable aesthetics of their male organ. This paper reviews the literature to identify and analyze scientific studies on the use of hyaluronic acid in andrology to increase penis size.
The aim. To evaluate the effectiveness and safety of the procedure of injectable penis enlargement using hyaluronic acid filler.
Materials and Methods. We evaluated the current scientific evidence on all available injectable penis enlargement methods to assess their effectiveness. To achieve this goal, we conducted a systematic search for scientific medical information in English-language databases such as MEDLINE, Embase, AMED (Allied and Complementary Medicine) and HMIC (Health Management Information Consortium). We analyzed all articles that met the specified search parameters. In addition, we manually searched for relevant references in the found texts.
Results. The analysis of the literature shows that the use of hyaluronic acid to increase penile girth is a fairly effective method. The injection of hyaluronic acid demonstrates safety and effectiveness in practice, contributing to an increase in penis circumference. The results of studies confirm the long-term success and satisfaction of patients using this method, in particular in long-term follow-up.
Conclusions. The use of hyaluronic acid as a filler to increase the size of the penis is effective and has several advantages. This minimally invasive method has fast and noticeable effect, increasing both the volume and length of the penis. This can improve patients' self-esteem and quality of life in the area of sexual relations. In addition, the procedure does not require complex surgical interventions and has a minimal recovery time, because hyaluronic acid is injectable. In general, the use of hyaluronic acid for penis enlargement is a convenient and effective option that allows patients to quickly achieve the desired result and improve the quality of their intimate life.Вступ. Процедури збільшення статевого члена стають все більш поширеними серед чоловіків, які прагнуть досягти бажанішої естетики цього чоловічого органа. У роботі проведений огляд літератури для виявлення та аналізу наукових досліджень щодо використання гіалуронової кислоти в андрології з метою збільшення розмірів статевого члена.
Мета. Оцінити ефективність та безпечність процедури ін’єкційного збільшення розмірів статевого члена за допомогою наповнювача гіалуронової кислоти.
Матеріали та методи. Ми провели оцінку сучасних наукових доказів щодо всіх доступних ін'єкційних методів збільшення статевого члена з метою оцінки їх ефективності. Для досягнення цієї мети, ми здійснили системний пошук наукової медичної інформації в англомовних базах даних, таких як MEDLINE, Embase, AMED (Allied and Complementary Medicine) і HMIC (Health Management Information Consortium). Ми аналізували всі статті, що відповідали заданим пошуковим параметрам. Крім того, був проведений ручний пошук відповідних посилань у знайдених текстах.
Результати. Аналіз літератури доводить, що використання гіалуронової кислоти для збільшення обхвату статевого члена є досить ефективним методом. Введення гіалуронової кислоти демонструє безпечність та ефективність у практиці, сприяючи збільшенню окружності статевого члена. Результати досліджень підтверджують тривалу успішність і задоволеність пацієнтів при використанні цього методу, зокрема при тривалому спостереженні.
Висновки. Застосування гіалуронової кислоти як наповнювача для збільшення розміру статевого члена є ефективним і має декілька переваг. Цей малоінвазивний метод швидко надає помітний ефект, збільшуючи як обсяг, так і довжину члена. Це може покращити самооцінку та якість життя пацієнтів у сфері сексуальних відносин. Крім того, процедура не вимагає складних хірургічних втручань і має мінімальний час відновлення, оскільки гіалуронову кислоту вводять шляхом ін'єкцій. Загалом, використання гіалуронової кислоти для збільшення статевого члена є зручним і ефективним варіантом, який дозволяє пацієнтам швидко досягти бажаного результату і поліпшити якість їхнього інтимного життя
ВПЛИВ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ КВАЛІФІКОВАНИХ ГАНДБОЛІСТОК НА ВИБІР СТРАТЕГІЙ ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ
No full textIntroduction. The problem of finding optimal strategies for overcoming stress by elite athletes remains relevant. Many authors study the problem of stress resistance in sports from the standpoint of forming a set of athlete’s personal qualities. The emotional intelligence is such athlete’s personal characteristics that affect the ability to withstand competitive stress.
The aim of the study: to establish a relation between coping strategies and emotional intelligence of elite women’s handball players.
Materials and methods: Athletes of the Ukrainian national women’s handball team (21 players aged 17 to 28, experience in this sport from 5 to 19 years) took part in the research. The following methods: questionnaire «Ways of coping behaviour» by R. Lazarus, the Nelson-Hall methodology devised to diagnose EI, was used. Data was processed by non-parametric descriptive statistics, Shapiro-Wilk normality test, and correlation analysis.
Results: Strategies using by athletes to increase the ability of the psyche to adapt to anxiety, the level of emotional intelligence and its components, the characteristics of motivation to succeed and motivation to avoid failure have been identified. 61.9 % of elite women’s handball players showed a low level of general emotional intelligence; 38.1 % of people showed a middle level. Correlation analysis between athletes’ choice of coping strategies and manifestations of emotional intelligence revealed certain patterns. «Confrontational coping» correlated with empathy (r = 0.45). Coping «Distancing» correlated with self-control (r = 0.59) and self-motivation (r = 0.53). Coping «Positive reappraisal» correlated with emotional awareness (r = 0.47), self-emotion management (r = 0.52) and overall emotional intelligence (r = 0.59). Coping «Self-control» had a positive correlation with self-motivation (r = 0.53).
Conclusions: The obtained results give grounds to assert the expediency of applying the correction of emotional intelligence by increasing one in the practice of psychological training of athletes, which will increase their stress resistance.Вступ. Проблема пошуку оптимальних стратегій подолання стресу спортсменами високої кваліфікації залишається актуальною. Багато авторів вивчають проблему стресостійкості в спорті з позицій формування комплексу особистих якостей спортсмена. Емоційний інтелект – це така особистісна характеристика спортсмена, яка впливає на здатність протистояти змагальному стресу.
Мета дослідження: встановити зв’язок між стратегіями опанування та емоційним інтелектом елітних гандболісток.
Матеріали та методи. В дослідженні взяли участь спортсменки жіночої збірної України по гандболу (21 гравець у віці від 7 до 28 років, стаж занять даним видом спорту від 5 до 19 років). Використані методи: опитування з використанням опитувальника Р. Лазаруса, методика Нельсона-Холла, розроблена для діагностування ЕІ. Отримані дані оброблялися за допомогою непараметричної описувальної статистики, теста нормальності Шапіро-Уілка та кореляційного аналізу. Стаття фінансується авторами.
Результати: виявлені стратегії, що використовуються спортсменами для підвищення здатності психіки адаптуватися до тривоги, рівня емоційного інтелекту та його компонентів, особливостей мотивації досягнення успіху та мотивації уникання невдач. 61,9 % елітних гандболісток показали низький рівень загального емоційного інтелекту, у 38,1 % відмічено середній рівень. Кореляційний аналіз між вибором спортсменами копінг-стратегій і проявами емоційного інтелекту виявив певні закономірності.
«Конфрантаційний копінг» корелював з емпатією (r = 0,45). Копінг «Дистанція» корелював з самоконтролем (r = 0,59) та самомотивацією (r = 0,53). Копінг «Позитивна переоцінка» корелювала з емоційною обізнаністю (r = 0,47), управлінням емоціями (r = 0,52) та загальним емоційним інтелектом (r = 0,59). Копінг «Самоконтроль» мав позитивну кореляцію з самомотивацією (r = 0,53).
Висновки: отримані результати дають підставу стверджувати про доцільність застосування коррекції емоційного інтелекту шляхом підвищення у практиці психологічної підготовки спортсменів, що дозволить підвищити їх стресостійкість
ВАЖЛИВІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВІДБОРУ ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ РИЗИКОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРОФЕСІЙ
No full textThe aim of the study. It was compared the adaptive potential and readiness to perform professional duties among the medical students and cadets of NANGU.
Materials and methods. There were 134 respondents, who took part in a survey which was based on «Adaptability» questionnaire by A. Maklakov. The total time of the survey was thirty minutes. The criteria included respondents at the age from 18-30 and their regular physical activity for at least three times a week. The criteria included respondents at the age from 18-30 and their regular physical activity for at least three times a week. Among the exclusion criteria were duty or night shift in the hospital, taking psychotropic drugs, acute respiratory viral diseases during the survey period.
Results and discussion. Average indices of NANGU cadets belong to the third group of human adaptive abilities (satisfactory abilities), meanwhile the medical students show the prevailing indices of the fourth group (unsatisfactory abilities). Medical students demonstrate lower indices of neuropsychological stability (28,13±12,97 c.u.), comparing to cadets (13,29±9,01 c.u.; t1-2 = 6,87, at p 0,001). The group of medical students demonstrates worse indices on all scales of the «Adaptability» questionnaire, except for the «Probability» scale, comparing to the group of NANGU cadets. It is worth mentioning that medical students reveal greater self-criticism, introversion, they tend to self-reflection that hinders the process of secondary adaptation in society and reduces resistance to stressful conditions.
Conclusions. It indicates a poor adaptation to the requirements of professional activity and determines the need to conduct mandatory psychological selection among medical students during admission to an educational institution. In the future, the level and development of adaptive capabilities of young professionals among students might become one of the main reasons for their change of professional area and subsequently might lead to significant loss of state economic resources which were spent on their training.Мета роботи. Проведення порівняння адаптаційного потенціалу та готовності виконувати свої професійні обов’язки у студентів-медиків та курсантів НАНГУ.
Матеріали та методи. Було проведено обстеження 134 респондентів з використанням опитувальника «Адаптивність» (в модифікації А. Г. Маклакова). Опитування тривало тридцять хвилин. Критеріями включення респондентів були вік від 18 до 30 років, наявності фізичної активності не рідше 3-х разів на тиждень. Критерії включення респондентів: їх вік від 18 до 30 років і їхню регулярну фізичну активність не менше трьох разів на тиждень. Критеріями виключення: чергування в наряді або нічне чергування в лікарні, вживання психотропних препаратів, наявність гострих респіраторно-вірусних захворювань на період обстеження.
Результати дослідження та їх обговорення. Середні показники курсантів НАНГУ відносяться до 3-ї групи адаптаційних здібностей людини (задовільні здібності), в той час як у студентів-медиків превалюють показники, що характерні для 4-ї групи (незадовільні здібності). Студенти-медики мають суттєво нижчі показники нервовопсихічної стійкості (28,13±12,97 у.о.), ніж курсанти (13,29±9,01 у.о.; t1-2 = 6,87, при p 0,001). Група студентів-медиків демонструє гірші показники за всіма шкалами опитувальника
«Адаптивність», крім шкали «Вірогідність», порівняно з групою курсантів НАНГУ. Варто зазначити, що студенти-медики виявляють більшу самокритичність, замкнутість, схильні до саморефлексії, що перешкоджає процесу вторинної адаптації в суспільстві та знижує стійкість до стресових умов.
Висновки. Це свідчить про низьку адаптованість до вимог професійної діяльності та зумовлює необхідність проведення обов’язкового психологічного відбору студентів-медиків під час вступу до навчального закладу. Рівень і розвиток адаптаційних можливостей молодих спеціалістів серед студентів у майбутньому може стати однією з головних причин зміни ними професійної діяльності та згодом призвести до значних втрат державних та економічних ресурсів, які були витрачені на їхню підготовку