Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ЛОГІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОБРОВІЛЬНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МЕДИЧНИХ ПРАВОВІДНОСИН
No full textAim. To investigate the logistical support of voluntary social insurance among the subjects of medical legal relations who, in the course of performing professional duties as healthcare providers, do not always prioritize their own lives and health by neglecting to insure their own life and health. Additionally, consumers of such services may not be fully aware of the risks and the severity of the disease course, as well as the need for treatment.
Materials and methods. In conducting an in-depth investigation into the implementation of voluntary social insurance among the subjects of medical legal relations, we conducted a survey of 500 individuals who are healthcare providers. The survey focused on the feasibility and necessity of introducing social insurance for the subjects of medical legal relations in healthcare institutions in the Kyiv region. As a result, a significant number of healthcare workers do not support the implementation of any type of insurance, primarily because it does not cover treatment costs (76%). About 14% express support for social insurance, but they are not fully informed about it. Additionally, 5% do not fully support any type of insurance, and 5% chose not to respond.
Results. As of January 1, 2024, the number of insured individuals in the Social Insurance Fund of Ukraine was 3,236,285 (in 2023, this number was 4,436,584, indicating a decrease). Among them were 1,558,764 legal entities, 1,677,521 individuals, and 152 voluntarily insured individuals. An analysis of healthcare expenditures compared to European Union countries for the years 2019-2023 reveals that in the United States, 16.7% of the GDP is allocated to healthcare (with a GDP volume of 3.8 trillion USD), in Poland – 4.86% (GDP – 414 billion USD), in the United Kingdom – 9.8% (GDP – 161 billion USD).
Conclusions. The main steps have been formulated to increase the legal awareness of the respective category and, accordingly, to enhance the role of both state social insurance and additional medical insurance in the process of providing and receiving medical services, including: 1) clear definition of medical services not covered by the program of medical guarantees, as well as other cases in which medical services can be provided to patients at the expense of individuals and legal entities; 2) development of pharmaceutical insurance. Pharmaceutical insurance provides reimbursement for expenses related to the purchase of medicines and/or medical products; 3) improvement of cooperation between participants in the systems of state financial guarantees for medical services and private insurers; 4) simplification of mechanisms for the introduction of additional medical insurance; 5) raising the level of public awareness.Мета. Дослідити логістичне забезпечення добровільного соціального страхування серед суб’єктів медичних правовідносин, які у процесі виконання професійних обов’язків, як надавачі медичних послуг, не завжди бережуть своє життя та здоров’я і не страхують власне життя та здоров’я та споживачів таких послуг, котрі теж не усвідомлюють небезпеки важкості перебігу захворювань та потреб на лікування.
Матеріали та методи. При проведенні ґрунтовного дослідження впровадження добровільного соціального страхування суб’єктів медичних правовідносин нами проведено анкетування 500 осіб, які є надавачами медичних послуг у частині доцільності та необхідності впровадження соціального страхування суб’єктів медичних правовідносин у лікувально-профілактичних закладах Київської області, в результаті чого велика кількість працівників сфери охорони здоров’я не підтримують впровадження жодного виду страхування через те, що воно не покриває витрат на лікування (76%); 14% підтримують соціальне страхування, але не в повній мірі проінформовані про нього, а 5% не в повній мірі підтримують будь-який вид страхування, 5% – утрималися від відповіді.
Результати. За станом на 1 січня 2024 р. кількість страхувальників у Фонді соціального страхування України становила 3 236 285 осіб (у 2023 році ця кількість була 4 436 584, що свідчить про її зменшення), із них: юридичних осіб – 1 558 764, фізичних осіб – 1 677521, добровільно застрахованих осіб – 152. Із проведеного аналізу видатків на охорону здоров'я у порівняні з країнами Європейського Союзу за 2019-2023 рр. треба відзначити, що в США на охорону здоров’я спрямовується 16,7 % ВВП (при обсязі ВВП – 21,3 трлн дол. США), у Німеччині 11,1 % (ВВП – 3,8 млрд дол. США), в Польщі – 4,86 % (ВВП – 592 млрд дол. США), у Чехії – 7,4 % (ВВП – 414 млрд дол. США), у Великій Британії – 9,8 % (ВВП – 2830 млрд дол. США) та в Угорщині – 7,4 % (ВВП – 161 млрд дол. США).
Висновки. Сформульовано основні кроки, за допомогою яких підвищиться правосвідомість відповідної категорії та, відповідно зросте роль як державного соціального страхування, так і додаткового медичного страхування у процесі надання та отримання медичних послуг, зокрема: 1) чітке визначення медичних послуг, які не покриваються програмою медичних гарантій, а також інших випадків, за яких медичні послуги можуть надаватись пацієнтам за кошти фізичних та юридичних осіб; 2) розвиток фармацевтичного страхування. Фармацевтичне страхування забезпечує відшкодування витрат на придбання лікарських засобів та/або медичних виробів; 3) покращення рівня співробітництва між учасниками систем державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення та приватними страховиками; 4) спрощення механізмів для запровадження додаткового медичного страхування; 5) підвищення рівня поінформованості населення
СУЧАСНІ ПІДХОДИ В ДІАГНОСТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ПРІАПІЗМУ ЧОЛОВІКІВ ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК БОЙОВИХ ДІЙ
No full textIntroduction. Priapism is a frequent painful erection that lasts more than 4 hours and is not caused by sexual stimulation, occurs when blood is blocked in the penis and cannot leave it. It is believed that the increase in the frequency of priapism directly depends on the prevalence of intracavernous injections of vasoactive substances in the treatment of erectile dysfunction.
Aim. To evaluate the pathogenetic features of the development of priapism, as one of the forms of sexual dysfunction, in men injured as a result of combat operations (combat trauma) and to optimize treatment methods.
Materials and methods. The study included 14 priapism patients who were treated at the urology clinic in 2022-2024. Priapism as a complication developed in 2 (4.4%) of 45 patients after intracavernous injection of 20 μg of prostaglandin E1 (PGE1) (group 1), in 1 (10%) of 10 patients after sequential injection of 20 μg of PGE1 and 0,5 mg of phentolamine (group 2), in 3 (20%) of 15 patients after injection of 2% solution papaverine (group 3). In 5 patients, priapism occurred against the background of systematic use of anticoagulants (low molecular weight heparin) in the treatment of severe vascular pathology (phlebothrombosis, thrombophlebitis) (group 4). In another 3 patients, the cause that led to priapism was not found, so the idiopathic form was established (group 5).
Results. It was shown that in 3 cases, the duration of priapism in patients with psychogenic ED was insignificant, since all patients were warned about the possible development of priapism before the injection of the vasoactive drug and recommended to seek medical help immediately in case of its occurrence. Three out of three patients with a previous diagnosis of mixed erectile dysfunction (with an organic vascular component) failed to restore erectile function after shunting. Three out of four patients diagnosed with idiopathic priapism reported the absence of erections during several months of postoperative follow-up. In no case was there a recurrence of priapism in the postoperative period.
Conclusions. The obtained data allow us to recommend prostaglandin E1 as the drug of choice among vasoactive substances for intracavernous use due to its highest safety. Unilateral transcaputal puncture of the cavernous body (Winter shunt) in patients with ischemic priapism made it possible to achieve detumescence in 100% of cases without subsequent recurrence and restore erectile function in 40% of patients.Вступ. Пріапізм – це часта болюча ерекція, яка триває понад 4 год. і не виникає від сексуальної стимуляції, трапляється тоді, коли кров блокується у пенісі й не може відійти з нього. Вважається, що зростання частоти пріапізму напряму залежить від поширеності інтракавернозних ін’єкцій вазоактивних речовин у лікуванні еректильної дисфункції (ЕД).
Мета. Оцінити патогенетичні особливості розвитку пріапізму, як однієї із форм сексуальної дисфункції, у чоловіків постраждалих внаслідок бойових дій (бойова травма) та оптимізувати методи лікування.
Матеріали та методи. У дослідження включено 14 хворих на пріапізм, які проходили лікування у клініці урології у 2022-2024 роках. Пріапізм як ускладнення розвинувся у 2 (4,4%) з 45 пацієнтів після інтракавернозної ін’єкції 20 мкг простагландину Е1 (ПГЕ1) (група 1), у 1 (10%) з 10 пацієнтів після послідовного введення 20 мкг ПГЕ1 та 0,5 мг фентоламіну (група 2), а також у 3 (20%) з 15 пацієнтів після введення 2% р-ну папаверину (група 3). У 5 хворих пріапізм виник на фоні систематичного застосування антикоагулянтів (низькомолекулярного гепарину) при лікуванні тяжкої судинної патології (флеботромбоз, тромбофлебіт) (група 4). Ще в 3-ох хворих не виявлено причини, яка призвела до пріапізму, отже констатовано ідіопатичну форму (група 5).
Результати. Показано, що в 3 випадках тривалість пріапізму у пацієнтів із психогенною ЕД була незначною, оскільки всіх пацієнтів до введення вазоактивного препарату попереджено про можливий розвиток пріапізму та рекомендовано негайно звернутись за медичною допомогою у випадку його виникнення. У трьох із трьох хворих з попереднім діагнозом змішаної ЕД (з органічним судинним компонентом) відновити еректильну функцію після шунтування не вдалось. Троє з чотирьох хворих з діагнозом ідіопатичного пріапізму доповіли про відсутність ерекцій протягом кількох місяців післяопераційного спостереження. В жодному випадку не спостерігалось рецидиву пріапізму в післяопераційному періоді.
Висновки. Отримані дані дозволяють рекомендувати простагландин Е1 як препарат вибору серед вазоактивних речовин інтракавернозного застосування завдяки його найвищій безпечності. Одностороння транскапутальна пункція кавернозного тіла (шунтування за Вінтером) у хворих з ішемічним пріапізмом дозволила досягти детумесценції у 100% випадків без наступного рецидиву та відновити в подальшому еректильну функцію у 40% пацієнтів
ВПЛИВ МІННО-ВИБУХОВОЇ ТРАВМИ ТА БОЙОВОГО СТРЕСУ НА СТАН ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Get PDFAim. In order to study the disorders of the autonomic nervous system as a result of mine-blast trauma and combat stress, as well as to analyze the dependence of the manifestation of these disorders on the age and duration of the injury, 62 people were examined.
Materials and methods. The main group consisted of 37 servicemen with mine-blast trauma (MBT) and surgical interventions, and the control group consisted of 25 civilian men. The age of the subjects ranged from 18 to 45 years. The state of the autonomic nervous system was determined using ANS Analysis equipment and included three main parameters: resting heart rate, sympathetic nervous system parameters, and parasympathetic nervous system parameters. The significance of the difference between the groups of results was checked using the Mann-Whitney test, and the relationship between them, the age of patients and the time interval from the injury was checked using the Spearman rank correlation coefficient.
Results. According to the results of the study, changes in the autonomic nervous system indices were absent in the group of civilians, while significant changes in the ANS indices in the group of servicemen with combat trauma were found for all three parameters: heart rate, sympathetic and parasympathetic autonomic nervous system indices. Also, in the group with MBT, a pronounced dissonance between the indicators of the autonomic nervous system was revealed: against the background of a significant increase in sympathetic status, a significant decrease in parasympathetic status was observed (179,0 (57,5; 309,0) vs. 13,0 (10,0; 28,0). Changes in the indicators of autonomic nervous system with combat trauma did not depend on the age of patients. Instead, there was a weak but statistically significant positive correlation between the duration of the injury and the parasympathetic nervous system: rs=0.325 (p=0.049). Therefore, the early use of a set of measures that increase the activity of the parasympathetic nervous system is logical.
Conclusions. There were no changes in the autonomic nervous system parameters in the civilian group, but significant changes in the ANS parameters were found in the group of military personnel with combat trauma.Мета. З метою дослідження порушень вегетативної нервової системи внаслідок мінно-вибухової травми та бойового стресу, а також аналізу залежності прояву цих порушень від віку та давності отримання травми було обстежено 62 особи.
Матеріали та методи. Основну групу склали 37 військовослужбовців з мінно-вибуховою травмою та перенесеними оперативними втручаннями, групу контролю склали 25 цивільних чоловіків. Вік досліджуваних склав від 18 до 45 років. Визначення стану вегетативної нервової системи проводилось за допомогою обладнання ANS Analysis та включало три основні параметри: частота пульсу в стані спокою, показники симпатичної нервової системи, показники парасимпатичної нервової системи. Значущість різниці між групами отриманих результатів перевіряли за допомогою критерія Манна-Уітні, а взаємозв'язок між ними, віком пацієнтів та інтервалом часу від набуття травми за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Спірмена.
Результати. За результатами дослідження зміни показників вегетативної нервової системи були відсутні у групі цивільних, натомість виявлено суттєві зміни показників ВНС у групі військовослужбовців з бойовою травмою за всіма трьома параметрами: ЧСС, показниками симпатичної та парасимпатичної вегетативної НС. Також у групі з МВТ виявлено виражений дисонанс між показниками вегетативної нервової системи: на тлі значного підвищення показників симпатичного тонусу спостерігалось суттєве зниження показників парасимпатичного (179,0 (57,5; 309,0) проти 13,0 (10,0; 28,0). Зміни показників вегетативної НС з бойовою травмою не залежали від віку пацієнтів. Натомість встановлено слабкий, але статистично значущий позитивний зв'язок між давністю травми та показником парасимпатичної НС: rs=0,325 (р=0,049). Тому раннє застосування комплексу заходів, що збільшують активність парасимпатичної НС є логічним.
Висновки. Зміни показників вегетативної нервової системи були відсутні у групі цивільних, натомість виявлено суттєві зміни показників ВНС у групі військовослужбовців з бойовою травмою
ФІБРИЛЯЦІЯ ПЕРЕДСЕРДЬ ПРИ ІШЕМІЧНІЙ ХВОРОБІ СЕРЦЯ: ХАРАКТЕРИСТИКИ ТРОМБОЦИТІВ ТА ПОКАЗНИКИ ЕХОКАРДІОГРАФІЇ
No full textThe aim: To reveal the connections between platelets morphological and biochemical characteristics and echocardiography (TTE) indexes in patients with coronary artery disease (CAD) and atrial fibrillation (AF).
Materials and methods: 300 patients were divided into 3 groups: first (CAD) – 149 patients with CAD but without arrhythmias, second (CAD+AF) – 124 patients with CAD and AF paroxysm and control group – 27 patients without CAD and arrhythmias. TTE was done by ALOKA SSD-5000. Platelets count (PC), mean platelet volume (MPV), platelets distribution width (PDW) and platelet-to-leucocyte ratio (PLR) was obtained by common blood count. Platelets amino acids spectrum was detected by method of ion exchange liquid column chromatography.
Results: II group patients had significantly lower PC (12.20%) and higher MPV (9.30%) and PLR (41.12%) then in I group, P<0.05. II group patients had significantly higher levels of platelets isoleucine (10.73%), leucine (12.63%) and lower threonine (23.05%), serine (5.06%), glycine (32.21%), valine (30.83%) levels then in I group, P<0.05. II group patients had significantly higher levels of left atrium diameter (10.03%), left atrium volume (15.40%) and left atrium volume index (11.48%) then in I group, P <0.05. Left atrium volume and left atrium volume index were corelated with PC (r=-0.315 and r=-0.444 consequently), MPV (r=0.327 and r=0.331 consequently), PLR (r=0.313 and r=0.303 consequently) and platelets serine (r=-0.302 and r=-0.310 consequently), alanine (r=-0.306 and r=-0.355 consequently) and leucine (r=0.346 and r=0.311 consequently), P<0.05. Left ventricular mass and left ventricular mass index were corelated with MPV (r=0.308 and r=0.301 consequently), PLR (r=0.307 and r=0.305 consequently) and platelets arginine (r=0.366 and r=0.305 consequently), threonine (r=-0.474 and r=-0.383 consequently), serine (r=-0.387 and r=-0.361 consequently), alanine (r=-0.342 and r=-0.326 consequently), isoleucine (r=0.355 and r=0.328 consequently) and tyrosine (r=0.307 and r=0.321 consequently), P<0.05.
Conclusions: Left atrium size and left ventricular mass are connected with MPV, PLR and platelets amino acids content: serine, threonine, alanine, leucine, isoleucine and tyrosine levels.Мета: виявити зв’язок між амінокислотним спектром тромбоцитів та показниками ехокардіографії (ТТЕ) у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та фібриляцією передсердь (ФП).
Матеріали та методи: 300 хворих було розподілено на 3 групи: перша (ІХС) – 149 пацієнтів з ІХС, але без аритмій, друга (ІХС+ФП) – 124 пацієнти з ІХС та пароксизмом ФП та контрольна група (КГ) – 27 пацієнтів без ІХС та аритмії. TTE виконано за ALOKA SSD-5000. Кількість тромбоцитів (PC), середній об’єм тромбоцитів (MPV), ширину розподілу тромбоцитів (PDW) і співвідношення тромбоцитів до лейкоцитів (PLR) отримували за допомогою загального аналізу крові. Амінокислотний спектр тромбоцитів визначали методом іонообмінної рідинної колонкової хроматографії.
Результати: У хворих ІІ групи були достовірно нижчі рівні РС (12,20 %) та вищі MPV (9,30 %) і PLR (41,12 %) порівняно з І групою, P<0,05. У хворих ІІ групи був достовірно вищий рівень ізолейцину (10,73%), лейцину (12,63%) та нижчий рівень треоніну (23,05%), серину (5,06%), гліцину (32,21%), валіну (30,83%) тромбоцитів порівняно з І групою, P<0,05. У хворих ІІ групи показники діаметра лівого передсердя (10,03%), об’єму лівого передсердя (15,40%) та індексу об’єму лівого передсердя (11,48%) були достовірно вищими, ніж у І групі, Р<0,05. Об’єм лівого передсердя та індекс об’єму лівого передсердя корелювали з PC (r=-0,315 і r=-0,444 відповідно), MPV (r=0,327 і r=0,331 відповідно), PLR (r=0,313 і r=0,303 відповідно) і рівнем серину (r=-0,302 і r=-0,310 відповідно), аланіну (r=-0,306 і r=-0,355 відповідно) та лейцину (r=0,346 і r=0,311 відповідно) тромбоцитів, P<0,05. Маса лівого шлуночка та індекс маси лівого шлуночка корелювали з MPV (r=0,308 і r=0,301 відповідно), PLR (r=0,307 і r=0,305 відповідно) та рівнем аргініну (rу=0,366 і r=0,305 відповідно), треоніну ( r=-0,474 і r=-0,383 відповідно), серину (r=-0,387 і r=-0,361 відповідно), аланіну (r=-0,342 і r=-0,326 відповідно), ізолейцину (r=0,355 і r=0,328 відповідно), тирозину (r=0,307 і r=0,321 відповідно) тромбоцитів, P<0,05.
Висновки. Розмір лівого передсердя та маса лівого шлуночка пов’язані з MPV, PLR та вмістом амінокислот тромбоцитів: серину, треоніну, аланіну, лейцину, ізолейцину та тирозину
ПОКАЗНИКИ ЕКСПРЕСІЇ МУКОПОЛІСАХАРИДІВ MUC 5АС ТА MUC 1 В СЛИЗОВІЙ ОБОЛОНЦІ НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ У ПАЦІЄНТІВ З СИНДРОМОМ ПОСТНАЗАЛЬНОГО СТІКАННЯ ТА ВИКРИВЛЕННЯМ НОСОВОЇ ПЕРЕДІЛКИ
No full textIntroduction. Determining the cause of postnasal drip syndrome can be quite challenging. Nasal septum deformation has been recognized as one possible factor. Understanding the fundamental processes of postnasal drip syndrome is crucial for developing targeted therapeutic strategies for treating this pathology. In our study, we examined the clinical and histological features of postnasal drip syndrome in individuals with nasal septum deformation and investigated the expression of mucopolysaccharides, specifically the indicators of MUC 5AC and MUC 1.
The aim. This study aims to investigate the clinical and histological aspects of postnasal drip syndrome (PNDS) in patients with nasal septum deformation. Specifically, the study aims to explore the expression levels of MUC5AC and MUC1 in biopsies of the nasal turbinate mucosa.
Materials and methods. A total of 29 samples of nasal mucosa from the lower nasal turbinates were collected. These samples were divided into two groups: patients with nasal septum deviation with and without postnasal drip syndrome. Levels of MUC5AC and MUC1 were determined using Western blot analysis.
Results. Upon analysis of histological sections, we identified a significant increase in tissue metaplasia and lymphoid infiltration in the nasal mucosa of patients with postnasal drip syndrome compared to the control group. The levels of mucopolysaccharides, MUC5AC and MUC1, were higher in the nasal mucosa of the research group compared to the control group.
Conclusions. The obtained data suggest that anatomical changes in the nasal cavity may play a role in the development of postnasal drip syndrome through alterations in mucin secretion.Вступ. Визначити причину синдрому постназального стікання доволі важко. Одним з можливих факторів була визнана деформація носової перегородки. Розуміння основних процесів синдрому постназального стікання має вирішальне значення для створення цілеспрямованих терапевтичних стратегій в лікуванні даної патології. В нашому дослідження ми розглянули клінічні та гістологічні особливості синдрому постназального стікання у осіб з деформацією носової перегородки, та дослідили експресії мукополісахаридів, а саме показників MUC 5АС та MUC 1.
Мета дослідження. Метою даного дослідження є вивчення клінічних та гістологічних аспектів СПС у пацієнтів з деформацією носової перегородки. Конкретною метою дослідження є пошук показників MUC 5АС та MUC 1 у біопсії слизової оболонки носових раковин.
Матеріали та методи. Всього було взято 29 зразків слизової оболонки з нижніх носових раковин. Ці зразки були розділені на дві групи: пацієнти, що мають викривлення носової перегородки без та з синдрому/ом постназального стікання. Рівні MUC5АС та MUC1 визначали за допомогою Вестерн-Блот-аналізу.
Результати. При аналізі гістологічних зрізів ми виявили достовірне підвищення тканинної метаплазії та лімфоїдної інфільтрації в слизовій оболонці пацієнтів з синдромом постназального стікання в порівнянні з контрольною групою. Рівень мукополісахаридів MUC5АС та MUC1 був вищим у слизовій оболонці носової порожнини у дослідницької групи порівняно з контрольною групою.
Висновки. Отримані дані свідчать про те, що анатомічні зміни в носовій порожнині можуть відігравати певну роль у розвитку синдрому постназального стікання через зміни в секреції муцинів
АЛЕРГІЧНИЙ КОНТАКТНИЙ ДЕРМАТИТ І АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ: АКЦЕНТИ ОВЕРЛАП СИНДРОМУ
Get PDFIntroduction. The combination of atopic dermatitis (AD) with allergic contact dermatitis (ACD) or the occurrence of ACD on the background of atopic dermatitis is called the overlap syndrome. Studies have demonstrated several reasons why patients with AD have a similar or even increased risk of developing ACD compared to those without AD. Allergens and haptens are trigger factors in a group of patients with AD and ACD overlap syndrome.
The aim of the study. To confirm the diagnosis of ACD in a group of patients with AD – diagnose the overlap syndrome and analyze which allergens and haptens were the trigger factors in this group.
Materials and methods. To confirm IgE-dependent sensitization in atopic dermatitis, skin prick tests or determination of specific IgE in blood serum were performed. Skin patch tests (European series S-1000) were performed to determine the mechanisms of delayed-type hypersensitivity.
Results. It was found that the highest specific weight of positive allergic reactions has been recorded in response to the following allergens: ticks, ticks/ambrosia, birch and mold. The absolute majority of patients demonstrated positive specific IgE-dependent sensitization to Dermatophagoides pteronyssinus and Dermatophagoides farinae – 24 (50%), in turn, on Ambrósia – 14 (29.2%), and on Alternaria alternata – 8 (16.7%). Also, the reaction was most often recorded to haptens: cobalt, nickel, formaldehyde, PPD, textile dyes. Deterioration of the clinical course and shortening of AD remission periods were observed due to the formation of ACD against the background of impaired skin barrier function and the presence of chronic immune inflammation.
Conclusions. Patients with AD are more often diagnosed with ACD, which predictably worsens the course of AD. Patients with confirmed overlap syndrome "AD + ACD" most often show reactions to haptens: Cobalt, Nikel, Formaldehyde, PPD, Textile dye mix – and in the vast majority to 2 haptens or more in one patient.Вступ. Поєднання атопічного дерматиту (АД) з алергічним контактним дерматитом (АКД) або виникнення АКД на тлі атопічного дерматиту отримало назву оверлап-синдрому. Дослідження продемонстрували декілька причин того, що пацієнти з AД мають подібний або навіть підвищений ризик розвитку АКД порівняно з тими, хто не має AД. Алергени та гаптени є тригерними факторами в групі пацієнтів з оверлап синдромом АД та АКД.
Мета. Здійснити у групі пацієнтів з АД підтвердження діагнозу АКД – діагностувати оверлап синдром та проаналізувати, які алергени та гаптени були трігерними факторами в цій групі.
Матеріали та методи. Для підтвердження IgE-залежної сенсибілізації при атопічному дерматиті проводились шкірні прік-тести або визначення специфічного IgE в сироватці крові. Для визначення механізмів гіперчутливості сповільненого типу було проведено шкірні патч-тести (Європейська серія S-1000).
Результати. Виявлено, що найбільша питома вага позитивних алергічних реакцій була зафіксована у відповідь на наступні алергени: кліщі, кліщі/амброзія, береза та плісінь. Абсолютна більшість пацієнтів продемонструвала позитивну специфічну IgE залежну сенсибілізацію на Dermatophagoides pteronyssinus и Dermatophagoides farinae. – 24 (50%), у свою чергу на Ambrósia – 14 (29,2%), а на Alternaria alternata – 8 (16,7%). Також, найчастіше фіксувалася реакція на гаптени: кобальт, нікель, формальдегід, PPD, текстильні фарби. Погіршення клінічного перебігу та скорочення періодів ремісії АД спостерігалося внаслідок формування АКД на фоні порушення бар’єрної функції шкіри і наявності хронічного імунного запалення.
Висновки. У пацієнтів з АД частіше діагностується АКД, який прогнозовано погіршує перебіг АД. Пацієнти з підтвердженим оверлап-синдромом «АД + АКД» найчастіше демонструють реакції на гаптени: Cobalt, Nikel, Formaldehyde , PPD, Textile dye mix – і в переважній більшості на 2 гаптени і більше у одного хворого
ВПЛИВ ВІЙСЬКОВИХ ПОДІЙ ЯК СУСПІЛЬНО СТРЕСОВОГО ФАКТОРУ НА ПОКАЗНИК СМЕРТНОСТІ ВІД САМОГУБСТВ
Get PDFIntroduction. Russia's aggression, which began in 2014 with the occupation of Crimea and parts of Donetsk and Luhansk regions, is considered a powerful long-term socially stressful factor. The suicide rate, as an indicator of troubles in society and its health as a whole, helps to identify a vulnerable contingent of the population and evaluate the effectiveness of state preventive measures implemented in socially stressful conditions.
The aim: to investigate the dynamics of suicide mortality in Ukraine for the period 2005-2021. and the impact on this indicator of a socially stressful factor – Russian aggression in order to determine the stability of Ukrainian society in the conditions of war, identify the most vulnerable contingent of the population and evaluate the state's multi-selective approach aimed at preventing suicide.
Materials and methods. The research materials were official statistical data from the "Population of Ukraine" reports of the State Statistics Service of Ukraine for 2005-2021. Cases of suicide of men and women in the period 2005-2013 served as a comparison group. The analysis provided for the clarification of annual rates and dynamics of suicide mortality and its gender characteristics during the period of the social stress factor in 2014-2021, in comparison with the control period and world indicators (WHO).
Bibliographic, epidemiological, analytical, statistical methods were used in the research.
Results. In Ukraine, as well as in the world, in the period 2005-2021, a decrease in the death rate due to suicides is noted, however, the Ukrainian rates significantly exceed the world rates. In a relatively prosperous period, the mortality rate due to suicide was 20.8±0.3, and it decreased statistically significantly (p<0.001) to 16.1±0.36 in the socially stressful period of 2014-2021. The number of suicides among the male population significantly exceeds its number among the female population and is significantly higher than the world indicators, in contrast to the female population, where the indicators are even lower. During the socially stressful period, the number of suicides among men remains reduced to 28.76±0.92 (р<0.001) and among women to 5.64±0.3 (р<0.05), with more stable rates of decline among women.
Conclusions. In Ukraine, there is a dynamic decrease in the number of deaths due to suicides, which correlates with global indicators. However, our country, despite the faster rate of decline of this indicator, still belongs to the countries with a high rate of suicide mortality.
During the military events of 2014-2021, the death rate from suicides decreased significantly, compared to the previous relatively prosperous period of 2005-2013 (p<0.001), which indicates the stability of Ukrainian society in war conditions. Mortality due to suicides in Ukraine significantly prevails among men (p<0.001) and significantly exceeds global indicators, which makes them a vulnerable contingent of the population that needs socially oriented support. The positive dynamics of the decrease in the number of suicides among men (p<0.001) and women (p<0.05) in the conditions of war testifies to the effectiveness of the state's multi-selective approach aimed at preventing suicide.Вступ. Агресія росії, яка почалася у 2014 р. окупацією Криму та частково Донецької та Луганської областей, вважається потужним тривало діючим суспільно стресовим фактором. Показник самогубств, як індикатор негараздів в суспільстві, так і його здоров’я в цілому, допомагає виявити вразливий контингент населення та оцінити ефективність державних профілактичних заходів, впроваджених в суспільно стресових умовах.
Мета: дослідити динаміку смертності від самогубств в Україні за період 2005-2021 рр. та вплив на цей показник суспільно стресового фактору – російської агресії задля визначення стійкості українського суспільства в умовах війни, виявлення найбільш вразливого контингенту населення та оцінки державного багатоселективного підходу, спрямованого на запобігання суїциду.
Матеріали та методи. Матеріалами дослідження були офіційні статистичні дані звітів «Населення України» Державної служби статистики України за 2005-2021 роки. Групою порівняння слугували випадки самогубств чоловіків та жінок в період 2005-2013 років. Аналіз передбачав з'ясування щорічних показників та динаміки смертності від самогубств і його гендерних особливостей в період дії суспільно стресового фактору в 2014-2021 роках, в порівнянні з контрольним періодом та світовими показниками (ВООЗ).
У дослідженні використовувались бібліографічний, епідеміологічний, аналітичний, статистичний методи.
Результати. В Україні, як і в світі, в період 2005-2021 років відмічається зниження показника смертності внаслідок самогубств, однак українські показники значно перевищують світові. У відносно благополучний період показник смертності внаслідок самогубств складав 20,8±0,3 і він статистично достовірно зменшився (р<0,001) до 16,1±0,36 в суспільно стресовий період 2014-2021 років. Кількість самогубств серед чоловічого населення суттєво перевищує його кількість серед жіночого і є значно вищою, аніж світові показники на відміну від жіночого, де показники є навіть меншими. В суспільно стресовий період зберігається зменшення кількості самогубств серед чоловіків до 28,76±0,92 (р<0,001) та жінок до 5,64±0,3 (р<0,05) з більш стабільними показниками зниження серед жінок.
Висновки. В Україні відбувається динамічне зменшення випадків смертності внаслідок самогубств, що корелює із світовими показниками. Однак, наша держава, не дивлячись на більш швидкий темп зниження цього показника, все ж таки відноситься до країн із високим показником смертності від самогубств.
Під час військових подій 2014-2021 р. показник смертності від самогубств суттєво зменшився, порівнюючи з попереднім відносно благополучним періодом 2005-2013 р. (р<0,001), що свідчить про стійкість українського суспільства в умовах війни. Смертність внаслідок самогубств в Україні суттєво превалює серед чоловіків (р<0,001) і значно перевищує світові показники, що робить їх вразливим контингентом населення, який потребує соціально спрямованої підтримки. Позитивна динаміка зменшення кількості самогубств серед чоловіків (р<0,001) та жінок (р<0,05) в умовах війни свідчить про ефективність державного багатоселективного підходу, спрямованого на запобігання суїциду
ОБҐРУНТУВАННЯ ПІДХОДІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СЕЧОКАМ’ЯНОЮ ХВОРОБОЮ
Get PDFIntroduction. Rehabilitation makes it possible to improve the results of treatment and the quality of a person's life, as well as to reduce health care costs. Evidence-based domestic technologies for the rehabilitation of patients with a surgical profile have not been developed, in particular, for patients with urolithiasis.
Aim. To investigate traditional clinical practice for the rehabilitation of a patient with urolithiasis in a multidisciplinary healthcare facility and to justify and develop a typical patient clinical pathway incorporating rehabilitation technologies.
Materials and methods. European clinical guidelines for the treatment of urolithiasis, systematic reviews and scientific sources from the PUBMED and NICE databases, administrative data for the years 2019-2023 and 236 medical records of inpatients operated on for urolithiasis were selected as research materials; methods: bibliosemantic, systematic approach and analysis, medical-statistical, descriptive and graphic modeling.
Results. It was found that traditional rehabilitation measures on the clinical path of a patient with urolithiasis are fragmentary and limited in content and scope. At the same time, manageable risk factors have been identified that can be targeted for rehabilitation: high levels of chronic non-infectious diseases – circulatory system and endocrine system (respectively, 8,826.7 and 4,809.1 per 10,000 population). In general, there were 1.6 manageable risk factors (irrational diet, overweight, low physical activity, smoking) common to chronic non-communicable diseases per person. The specific weight of urolithiasis in the structure of urological pathology (12.7%) remained stable during the study, and the specific weight of patients with the need for surgical treatment was equal to 90.7%-93.2%. A typical clinical route of a patient with urolithiasis has been substantiated and developed. A feature of the route is the use of a short-term rehabilitation program during conservative treatment, perioperative rehabilitation - in the case of operative treatment, long-term rehabilitation – at the ambulatory stage after conservative and/or operative treatment of urolithiasis. The programs are aimed at reducing the impact of risk factors on the development and/or recurrence of urolithiasis and other most common chronic non-infectious diseases. The programs are carried out by multidisciplinary teams of specialist doctors. The interaction of doctors is ensured by the local medical information system.
Conclusions. A typical clinical pathway for a patient with urolithiasis includes short-term, perioperative and long-term rehabilitation programs. They have the potential to affect not only the health of an individual, but also the entire contingent of the population being served.Вступ. Реабілітація дозволяє покращити результати лікування і якість життя людини, а також зменшити витрати охорони здоров’я. Вітчизняних технологій, заснованих на доказах, з реабілітації пацієнтів хірургічного профілю не розроблено, зокрема, пацієнтів із сечокам’яною хворобою.
Мета. Дослідити традиційну клінічну практику з реабілітації пацієнта із сечокам’яною хворобою (СКХ) у багатопрофільному закладі охорони здоров’я та обґрунтувати й розробити типовий клінічний маршрут пацієнта з включенням реабілітаційних технологій.
Матеріали та методи. Матеріалами обрані Європейські клінічні рекомендації з лікування СКХ, систематичні огляди та наукові джерела з баз даних PUBMED і NICE, адміністративні дані за 2019-2023 роки та 236 медичних карт стаціонарних хворих, прооперованих з приводу СКХ; методи: бібліосемантичний, системного підходу і аналізу, медико-статистичний, описового та графічного моделювання.
Результати. Доведено, що традиційні заходи реабілітації на клінічному шляху пацієнта із СКХ фрагментарні та обмежені за змістом і обсягом. Водночас виявлено керовані фактори ризику, на які може бути направлена реабілітація: високі рівні супутніх хвороб – системи кровообігу та ендокринної системи (відповідно 8 826,7 та 4 809,1 на 10 тис. населення). Загалом в популяції на 1 особу припадало 1,6 керованих факторів ризику (нераціональне харчування, надлишкова вага, низька фізична активність, куріння), спільних для хронічних неінфекційних хвороб. Питома вага СКХ в структурі урологічної патології (12,7%) залишалась стабільною протягом дослідження, а питома вага пацієнтів з потребами в хірургічному лікуванні дорівнювала 90,7%-93,2%. Обґрунтовано й розроблено типовий клінічний маршрут пацієнта із СКХ, особливістю якого є використання програми короткотривалої реабілітації під час консервативного лікування, периопераційної реабілітації – в разі оперативного лікування, довготривалої реабілітації – на амбулаторному етапі після консервативного та/або оперативного лікування СКХ. Програми спрямовані на зменшення впливу факторів ризику на розвиток та/або рецидив СКХ та інших найбільш поширених хронічних неінфекційних захворювань. Програми виконуються мультидисциплінарними командами лікарів-спеціалістів, взаємодія яких забезпечується локальною медичною інформаційною системою.
Висновки. Типовий клінічний маршрут пацієнта із СКХ містить програми короткотривалої, периопераційної та довготривалої реабілітації як потенціал впливу не лише на здоров’я окремої особи, але й всього контингенту населення, яке обслуговується
ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОДРУЖЖЯ В СПІВЗАЛЕЖНИХ СТОСУНКАХ
No full textIntroduction. Marital codependency is a common form of family relationships that has significant socio-psychological consequences due to the persistent influence on the personal characteristics of codependent persons. In the sources of scientific literature, the gender-individual-psychological features of marital codependency are insufficiently covered, which determined the relevance of the topic of this study.
Aim. The purpose of the study is to determine the individual psychological characteristics of men and women in codependent marital relationships.
Materials and methods. 39 men and 46 women who are in codependent family relationships took part in the study. The following psychodiagnostic techniques were used: The Codependency Self-Inventory Scale (CSIS); Scale for measuring the level of codependency (D. Spann and D. Fisher); R. M. Hirschfeld Interpersonal Dependency Inventory (IDI); Test-questionnaire for determining self-esteem (S. V. Kovalev); Diagnosis of emotional intelligence (N. Hall); Coping test (R. Lazarus and S. Folkman).
Results. It was established that the formation of codependent marital relationships is influenced by self-esteem, which is low in both codependent men and codependent women. It was found that codependent men and women equally have a low level of emotional intelligence.
Conclusions. Gender differences in the manifestations of interdependence have been revealed. The hypothesis that the individual psychological characteristics of men and women influence the formation of codependent relationships in married couples has been confirmed. It is shown that a low level of the ability to manage emotions and to self-motivate, in combination with greater empathy, makes the coping strategies of codependent women more adaptive, determining their adaptation to codependent relationships and their inability to actively resist, while men are more prone to confrontation and distancing.
Prospective research. An interesting direction of prospective research may be to find out the gender characteristics of the conflict behavior of spouses in codependent relationships. Also, in the future, it is planned to investigate the ability of codependent persons to self-regulate behavior and to cognitively regulate emotions.Вступ. Подружня співзалежність є розширеною формою сімейних відносин, що має значущі соціально-психологічні дослідження через стійкий вплив на особистісні характеристики співзалежних осіб. В джерелах наукової літератури недостатньо висвітлені гендерні індивідуально-психологічні особливості подружньої співзалежності, що й обумовило актуальність теми даного дослідження.
Мета. З’ясування індивідуально-психологічних особливостей чоловіків та жінок у співзалежних подружніх стосунках.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 39 чоловіків та 46 жінок, які перебувають у співзалежних сімейних стосунках. Були використані такі психодіагностичні методики: The Codependency Self–Inventory Scale (CSIS); Шкала вимірювання рівня співзалежності (Д. Спанн і Д. Фішер); R. M. Hirschfeld Interpersonal Dependency Inventory (IDI); Тест-опитувальник для визначення самооцінки (С. В. Ковальов); Діагностика емоційного інтелекту (Н. Холл); Копінг-тест (Р. Лазарус та С. Фолкман).
Результати. Встановлено, що на формування співзалежних подружніх стосунків впливає самооцінка, яка є низькою як у співзалежних чоловіків, так і у співзалежних жінок. Виявлено, що співзалежі чоловіки та жінки в однаковій мірі мають низький рівень емоційного інтелекту.
Висновки. Виявлено гендерні відмінності у проявах зовнішньої співзалежності. Підтверджено гіпотезу, що індивідуально-психологічні особливості чоловіків та жінок впливають на формування співзалежних стосунків у подружніх парах. Показано, що низький рівень здатності до управління емоціями та до самомотивації, у поєднанні з більшою емпатійністю, робить копінг-стратегії співзалежних жінок більш адаптивними, обумовлюючи їхню пристосованість до співзалежних стосунків та нездатність до активного спротиву, тоді як чоловіки більш схильні до конфронтації та дистанціювання. Перспективи дослідження. Цікавим напрямком майбутніх досліджень може бути з’ясування гендерних особливостей конфліктної поведінки подружжя в співзалежних стосунках. Також в перспективі планується дослідити здатність співзалежних осіб до саморегуляції поведінки та до когнітивної регуляції емоцій
ПОРІВНЯННЯ ЕНДОСКОПІЧНИХ ТА МАЛОІНВАЗИВНИХ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ ПРИ ГРИЖАХ МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ ПОПЕРЕКОВОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА
No full textIntroduction. Intervertebral disc herniations are a common condition that is often associated with painful sensations and restricted spinal mobility. Since this condition can significantly deteriorate a patient's quality of life, it is essential to seek effective and safe methods for its treatment. Therefore, evaluating the effectiveness and safety of treating patients with pain caused by intervertebral disc herniation, which includes performing surgical interventions for hernia removal using endoscopic and minimally invasive techniques, is a relevant task today. In this context, comparing endoscopic and minimally invasive surgical interventions becomes a pertinent topic for research, as it can help determine the optimal treatment method for each patient.
The aim of the study is to compare endoscopic and minimally invasive surgical procedures for intervertebral disc herniations in the lumbar spine.
Materials and Methods. The study involved 100 patients diagnosed with lumbar intervertebral disc herniation. Of these, 50 patients underwent endoscopic surgery, while the remaining 50 underwent minimally invasive surgery. The effectiveness and safety of both methods were compared using several criteria, including the duration of surgery, blood loss, length of hospital stay, pain level, overall health status, the incidence of complications, and patient satisfaction with the procedure.
Results. Compared to minimally invasive surgery, endoscopic surgery resulted in lower blood loss, shorter treatment duration, reduced pain levels, and fewer complications. All patients in both groups returned to normal activity according to their health status.
Conclusions. Endoscopic surgery is more effective and safer compared to minimally invasive surgery in the treatment of herniated intervertebral discs in the lumbar spine. The endoscopic technique allows for better visualization and more precise manipulation in hernia removal, which positively affects treatment outcomes, reduces the risk of complications, shortens hospitalization, and leads to faster patient recovery. The results of this study can be valuable for physicians and patients when choosing the method of treatment for herniated intervertebral discs in the lumbar spine.Вступ. Грижі міжхребцевих дисків є поширеним захворюванням, яке супроводжується болісними відчуттями та обмеженням рухливості хребта. Оскільки це захворювання може значно погіршити якість життя пацієнта, необхідно шукати ефективні та безпечні методи його лікування. Саме тому оцінка ефективності та безпечності лікування пацієнтів із больовим синдромом, спричиненим грижею міжхребцевого диску, яке включає проведення оперативного втручання з видалення грижі із застосуванням ендоскопічної та мікроскопічної методик є актуальним завданням сьогодення. У зв'язку з цим порівняння ендоскопічних та малоінвазивних оперативних втручань є актуальною темою для дослідження, яка може допомогти вибрати оптимальний метод лікування для кожного пацієнта.
Мета дослідження. Порівняння ендоскопічних та малоінвазивних оперативних втручань при грижах міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 100 пацієнтів з діагнозом грижа міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта. 50 пацієнтам було проведено операцію ендоскопічно, а іншим 50 – за допомогою малоінвазивної хірургії. Ефективність та безпека обох методів порівнювались з використанням декількох критеріїв, включаючи тривалість операції, крововтрату, тривалість лікарняного перебування, рівень болю, стан здоров'я, кількість ускладнень та ставлення пацієнтів до процедури.
Результати. У порівнянні з малоінвазивною хірургією, ендоскопічна хірургія забезпечує меншу крововтрату, коротший термін лікування, менший рівень болю та меншу кількість ускладнень. Всі пацієнти з обох груп повернулися до нормальної активності відповідно до рівня їх здоров'я.
Висновки. Ендоскопічна хірургія є більш ефективною та безпечною у порівнянні з малоінвазивною хірургією при лікуванні гриж міжхребцевих дисків у поперековому відділі хребта. Ендоскопічна техніка дозволяє досягнути кращого візуалізації та точнішої маніпуляції з усуненням грижі, що позитивно впливає на результати лікування, зменшує ризик ускладнень, менший термін госпіталізації та швидше відновлення пацієнтів. Результати цього дослідження можуть бути корисними для лікарів та пацієнтів при виборі методу лікування гриж міжхребцевих дисків в поперековому відділі хребта