Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
МАНІФЕСТАЦІЯ КЛІНІЧНОЇ СИМПТОМАТИКИ БЛАСТОЦИСТОЗУ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЙОГО ТЕРАПІЇ
Get PDFIntroduction. The individualization of therapy for patients with blastocystosis primarily depends on the clinician's ability to predict the effectiveness of the chosen treatment tactics before the start of its implementation. The predictive properties of the clinical symptoms of patients are not excluded.
Materials and methods. To determine whether there is a relationship between the clinical manifestations of blastocystosis and the effectiveness of its therapy, the data on clinical symptoms in 300 patients with blastocystosis in alternative groups were compared: group A – with a good therapeutic effect (n=162), and group B – with a satisfactory effect (n=138). Group A included patients who had a clinical symptom regression rate of ≥33% after 1 month of treatment, and group B - ≤ 32%.
Results and discussion. The analysis revealed that in the group with effective therapy, compared with the alternative group, the following were significantly more often diagnosed: age of patients ≤ 20 years (2.3 times; p < 0.001); severe (≥ 11 points) total manifestation of the disease (1.9 times; p < 0.001); significant (≥ 3.1 years) duration of the disease (2.8 times; p < 0.001); reduction in the incidence of the disease (2.8 times; p < 0.001), as well as the presence of subfebrile temperature (1.8 times; p < 0.001); decreased performance throughout the day (2 times; p < 0.001); headache during exercise or at rest (1.4 times; p < 0.001); dizziness during exercise (2.7 times; p < 0.001); heaviness in the right hypochondrium (7.1 times; p < 0.001); severe muscle pain (1.9 times; p < 0.001); joint pain in both single joints (1.7 times; p < 0.001) and in a group of joints (2.7 times; p < 0.001); pain in the heart area (1.9 times; p < 0.05); tachycardia at rest (3,4 times; p < 0.001); hyperplasia of single lymph nodes (1.4 times; p < 0.001); moderate hepatomegaly (2 times; p < 0.001) and splenomegaly (1.7 times; p < 0.01); vegetative-visceral dysfunctions (1,5 times; p < 0.001). There were no significant differences between the groups in the manifestation of the following symptoms: memory impairment (p > 0.05), as well as the presence of dyspeptic syndrome and skin manifestations (p > 0.05). The greatest differences in the frequency of clinical symptoms in groups with different efficacy of therapy were found in the presence of: tachycardia at rest (3.4 times; p < 0.001); duration of the disease (2.8 times; p < 0.001); dizziness during exercise (2.7 times; p < 0.001) and pain in the joint group (2.7 times; p < 0.001).
Conclusions. In patients with blastocystosis, a significant relationship between the nature of clinical symptoms and the effectiveness of therapy was found, which makes it possible to use them for prognostic purposes.Вступ. Індивідуалізація терапії хворих на бластоцистоз насамперед залежить від уміння клініциста передбачити ефективність обраної тактики лікування ще до початку її проведення. Не виключені при цьому предикторські властивості клінічної симптоматики хворих.
Матеріали та методи. Для визначення наявності зв'язку між клінічними проявами бластоцистозу та ефективністю його терапії було проведено зіставлення даних клінічної симптоматики в 300 хворих на бластоцистоз в альтернативних групах: група А − з добрим лікувальним ефектом (n=162), і група Б − із задовільним ефектом (n=138). До групи А відносили пацієнтів, у яких через 1 місяць від початку лікування ступінь регресії клінічної симптоматики становив загалом ≥33%, а до групи Б − ≤ 32%.
Результати та обговорення. Проведений аналіз виявив, що в групі з ефективною терапією, порівняно з альтернативною групою, достовірно частіше діагностували: вік хворих ≤ 20 років (у 2,3 раза; р < 0,001); виражена (≥ 11 балів) загальносумарна маніфестація захворювання (у 1,9 раза; р < 0,001); значну (≥ 3,1 років) тривалість хвороби (у 2,8 раза; р < 0,001); зниження рівня захворюваності на хворобу (у 2,8 раза; р < 0,001), а також наявність субфебрильної температури (у 1,8 раза; р < 0,001); зниження працездатності протягом усього дня (у 2 раза; р < 0,001); головний біль під час фізичного навантаження або у спокої (в 1,4 раза; р < 0,001); запаморочення під час фізичного навантаження (у 2,7 раза; р < 0,001); тяжкість у правому підребер'ї (в 7,1 разів; р < 0,001); виражений м'язовий біль (у 1,9 раза; р < 0,001); суглобовий біль як у поодиноких суглобах (у 1,7 раза; р < 0,001), так і в групі суглобів (у 2,7 раза; р < 0,001); біль у ділянці серця (у 1,9 раза; р < 0,05); тахікардія у спокої (у 3,4 раза; р < 0,001); гіперплазія поодиноких лімфовузлів (в 1,4 раза; р < 0,001); помірна гепатомегалія (у 2 раза; р < 0,001) і спленомегалія (в 1,7 раза; р < 0,01); вегето-вісцеральні дисфункції (в 1,5 раза; р < 0,001). Не виявлено достовірних відмінностей між групами щодо прояву таких симптомів: погіршення пам'яті (р > 0,05), а також наявність диспепсичного синдрому та шкірних проявів (р > 0,05). Найбільші відмінності в частоті виникнення клінічних симптомів у групах із різною ефективністю терапії встановлені щодо наявності: тахікардії у спокої (у 3,4 раза; р < 0,001); тривалості захворювання (у 2,8 раза; р < 0,001); запаморочення під час фізичного навантаження (у 2,7 раза; р < 0,001) і болю в групі суглобів (у 2,7 раза; р < 0,001).
Висновки. У хворих на бластоцистоз виявлено достовірний зв'язок між характером клінічної симптоматики та ефективністю терапії хворих, що дає змогу використовувати їх із прогностичною метою
ДИНАМІКА КЛІНІКО-БІОХІМІЧНИХ ТА ТЕРАПЕВТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ПЕРЕБІГУ ДІАБЕТИЧНОЇ НЕФРОПАТІЇ У ДИТИНИ: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК
No full textIntroduction. Diabetic nephropathy (DN) is a chronic microvascular complication of type 1 diabetes mellitus (T1DM). DN incidence has been gradually increased worldwide. Prevalence of the DN varies between age groups, patients’ cohorts, countries, and continents. Factors such as smoking, hypertension, hyperglycemia, hyperfiltration and late nephroprotective treatment are the major risk factors in the DN progression. Numerous diverse causes are associated with kidney function impairment in children with DN. The latter are uncompensated kidney failure and hypertensive nephrosclerosis, leading to the complications, i.e. hypertension, proteinuria, and progressive reduction in the kidney function. DN remains incompletely understood in pediatric practice, particularly requiring an understanding of the individual course, mechanisms of pathogenesis and progression of its early stages in children.
Case presentation. We describe a 17-year-old female patient diagnosed type 1 diabetes followed by Diabetic nephropathy development. We conducted an analysis of the dynamics of clinical, biochemical and therapeutic indicators in the course of type 1 diabetes mellitus with the development of diabetic nephropathy in a child during 4 years.
Conclusions. Diabetic nephropathy is a life-threatening progressive complication of type 1 diabetes. Course of the DN is accompanied by a range of biochemical and clinical deviations and disorders. In this study we show that diabetic nephropathy is accompanied by a wide range of biochemical and clinical disorders, i.e. hyperglycemia-related disorders, hypercholesterolemia, pro-inflammatory status, functional changes in ECG, compensatory hypertrophy of the kidneys, glomerular hyperfiltration and disorders of Vitamin D system. Monitoring of patients with diabetic nephropathy requires constant and timely assessment of both standard indicators of the course of type 1 diabetes (blood glucose, Hb1Ac, albuminuria, GFR, serum cholesterol, albumin/globulin ratio) and additional ones – vitamin D. Nephroprotective therapy should be started as soon as possible in diabetic nephropathy to guarantee that kidney damage markers return to normal. A crucial component of the treatment of diabetic nephropathy is correcting vitamin D insufficiency.Вступ. Діабетична нефропатія (ДН) є хронічним мікросудинним ускладненням цукрового діабету 1 типу (ЦД І типу). Захворюваність на ДН поступово зростає у всьому світі. Поширеність ДН варією в залежності від вікової групи, когорти пацієнтів, країни і континенту. Такі фактори, як паління, гіпертонія, гіперглікемія, гіперфільтрація та пізнє нефропротекторне лікування, є основними факторами ризику прогресування ДН. Численні різноманітні причини пов’язані з порушенням функції нирок у дітей з ДН. До останніх відносяться некомпенсована ниркова недостатність і гіпертонічний нефросклероз, що призводить до ускладнень – артеріальної гіпертензії, протеїнурії та прогресуючого зниження функції нирок. ДН залишається не до кінця вивченим у педіатричній практиці, особливо потребує розуміння індивідуального перебігу, механізмів патогенезу та прогресування його ранніх стадій у дітей.
Презентація кейсу. Описано клінічний випадок дитини, 17 років, у якої діагностовано цукровий діабет І типу з подальшим розвитком діабетичної нефропатії. Проведено аналіз динаміки клініко-біохімічних та терапевтичних показників при перебігу цукрового діабету 1 типу з розвитком діабетичної нефропатії у дитини протягом 4 років.
Висновки. Діабетична нефропатія є небезпечним для життя прогресуючим ускладненням цукрового діабету І типу. Перебіг ДН супроводжується низкою біохімічних і клінічних відхилень і порушень. У цьому дослідженні ми показуємо, що діабетична нефропатія супроводжується широким спектром біохімічних і клінічних розладів, тобто розладів, пов’язаних з гіперглікемією, гіперхолестеринемією, прозапальним статусом, функціональними змінами на ЕКГ, компенсаторною гіпертрофією нирок, клубочковою гіперфільтрацією та розладами в системі вітаміну Д. Моніторинг хворих на діабетичну нефропатію потребує постійної та своєчасної оцінки як стандартних показників перебігу ЦД 1 типу (глюкоза крові, Hb1Ac, альбумінурія, ШКФ, холестерин сироватки крові, співвідношення альбумін/глобулін), так і додаткових – вітаміну D. Нефропротекторна терапія повинна починатись якнайшвидше при діабетичній нефропатії, щоб гарантувати нормалізацію маркерів ураження нирок. Важливим компонентом лікування діабетичної нефропатії є корекція недостатності вітаміну D
ВПЛИВ РАННЬОГО ЕНТЕРАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ НА ПЕРЕБІГ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДА У ХВОРИХ НА ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ З КРОВОТЕЧЕЮ З ВАРИКОЗНО-РОЗШИРЕНИХ ВЕН СТРАВОХОДУ ТА ШЛУНКА
Get PDFAim. To determine the effectiveness and safety of early enteral protein nutrition (ЕEPN) using the clinical nutrition «FontActiv Forte Protein» to correct dysproteinemia and hypoalbuminemia in patients with esophageal variceal bleeding, gastric variceal bleeding in the context of liver cirrhosis during the post-hemorrhagic and postoperative periods.
Materials and methods. The results of treatment of 71 patients who were treated in the Kyiv City Clinical Emergency Hospital were retrospectively analyzed. The first group of the study consisted of 34 patients who were treated between 2020-2024. The second control group of the study consisted of 37 patients treated between 2015 and 2019. All patients were admitted on an emergency basis for bleeding from esophageal varices in the setting of liver cirrhosis and were operated on after stabilization of hemodynamic parameters. Surgical treatment included porto-azigal disconnection: devascularization of the proximal stomach, distal esophagus, and hardware transection of the esophagus with or without splenectomy. Patients in the first study group received early enteral protein nutrition (EEРN) with protein mixtures (FontActive Forte Protein). Patients of the second control group received parenteral nutrition with Hepasol A, Hepasol Neo, enteral nutrition was started on day 6 of the postoperative period.
Results. The intergroup comparison showed that all laboratory parameters, including the levels of total protein and albumin in the posthemorrhagic and early postoperative periods, decreased significantly in all patients of both groups and recovered slowly. Patients in the first group of the study who received REPX had a faster recovery of total protein and albumin, fewer complications, and shorter hospital stay after surgery (p<0.05).
Conclusions. The administration of early enteral protein nutrition (FontActive Forte Protein) does not increase the risk of recurrent bleeding compared to delayed enteral nutrition. Nutritional support of protein homeostasis with liquid protein mixtures (FontActive Forte Protein) in patients with bleeding from esophageal/ gastric varices in the post-hemorrhagic/postoperative period is a safe method of correcting amino acid imbalance, reducing protein catabolism, maintaining protein synthesis function of the liver and serum albumin synthesis, which improves the results of surgical treatment, reduces the number of postoperative complications and the length of hospital stay.Мета. Визначити ефективність та безпеку призначення раннього ентерального протеїнового харчування (РЕПХ) препаратом ФонтАктив Форте Протеїн (FontActiv Forte Protein) з метою корекції диспротеїнемії та гіпоальбумінемії у хворих з кровотечею з варикозно-розширених вен стравоходу, шлунка (ВРВС,Ш) на тлі цироза печінки в постгеморагічний та післяопераційний періоди.
Матеріали та методи. Ретроспективно проаналізовано результати лікування 71 хворого, які знаходились на стаціонарному лікуванні КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» в І хірургічному відділенні. Перша група дослідження склала 34 хворих, які лікувались в період між 2020-2024 роками. Другу контрольну групу дослідження склали 37 пацієнтів, які лікувались в період між 2015-2019 роками. Всі хворі поступили в ургентному порядку з приводу кровотечі з ВРВС/Ш та тлі цирозу печінки та були оперовані після стабілізації гемодинамічних показників. Хірургічне лікування передбачало порто-азигальне роз’єднання: деваскуляризацію проксимального відділу шлунка, дистального відділу стравоходу, апаратну транссекцію стравоходу з або без спленектомії. Хворі прешої групи дослідження отримували раннє ентеральне протеїнове харчування (РЕПХ) протеїновими сумішами (ФонтАктив Форте Протеїн). Хворі другої контрольної групи дослідження отримували парентеральне харчування препаратами Гепасол А, Гепасол Neo, ентеральне харчування починали з 6 доби післяопераційного періода.
Результати. Міжгрупове порівняння показало, що всі лабораторні показники, включаючи рівні загального білка та альбуміну в постгеморагічному та в ранньому післяопераційному періодах значно знизилися у всіх хворих обох груп, і відновлялися повільно. У пацієнтів першої групи дослідження, що отримували РЕПХ спостерігали більш швидке відновлення показників загального білка та альбуміну, меньшу кількість ускладнень та меньшу тривалість перебування в лікарні після операції (p<0,05).
Висновки. Призначення раннього ентерального протеїнового харчування (ФонтАктив Форте Протеїн) не збільшує ризик повторної кровотечі порівняно з відстроченим ентеральним харчуванням. Нутрітивна підтримка білкового гомеостазу рідкими протеїновими сумішами (Фонт-Актив Форте Протеїн) у хворих з кровотечами з ВРВС,Ш у постгеморагічному/післяопераційному періодах є безпечним методом корекції амінокислотного дисбалансу, зменшення білкового катаболізму, підтримки білоксинтетичної функції печінки та синтезу сироваткового альбуміну що покращує результати оперативного лікування, зменшує кількість післяопераційних ускладнень та терміни перебування хворого в стаціонарі
МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖУВАЛЬНОГО М’ЯЗУ У ПАЦІЄНТІВ З ПОСТІММОБІЛІЗАЦІЙНИМИ ПОЗАСУГЛОБОВИМИ КОНТРАКТУРАМИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ
Get PDFAim. To determine the morphological features of the musculus masseter in patients with extra-articular post-immobilization contractures of the mandible.
Materials and methods. The research material was fragments of the musculus masseter, which were divided into three groups. Group 1 included musculus masseter fragments from 8 people, whose autopsy did not reveal any pathology of the head and neck. Group 2 included fragments of the macroscopically altered musculus masseter from 6 people who underwent immobilization of the lower jaw using a double-jaw splinting during the first hospitalization, and metal-osteosynthesis during the second hospitalization. Group 3 included fragments of the macroscopically altered musculus masseter from 6 people who underwent immobilization of the lower jaw using a parieto-chin sling bandage during the first hospitalization, and metal-osteosynthesis during the second hospitalization. In patients of groups 2 and 3, an average of 37.6 days passed between the use of conservative immobilization methods and metal-osteosynthesis. Microslides stained with hematoxylin and eosin, picrofuchsin according to van Gieson were subjected to morphometric examination.
Results. In patients with post-immobilization extra-articular contractures of the mandible, changes in the morphofunctional state of the parenchymal and stromal components of the musculus masseter were recorded. In the parenchymal component, wave-like deformation, ischemic-dystrophic and atrophic changes in muscle fibers were noted. The stromal component was characterized by the presence of focal-diffuse polymorphic cellular infiltration; excessive content of connective tissue fibers with the presence of adipocytes between them; a decrease in the number of vessels with the presence of dystrophic-necrotic and desquamative changes in endothelial cells, sclerotic changes in all layers of the vascular wall; dystrophic-sclerotic changes in nerve fibers.
Conclusions. The structural changes in the musculus masseter identified by the authors, which are more pronounced in cases of using a parieto-chin sling bandage and less pronounced in cases of using a double-jaw splinting, may underlie the development of post-immobilization extra-articular contractures of the mandible.Мета. Визначити морфологічні особливості жувального м’язу у пацієнтів з позасуглобовими постіммобілізаційними контрактурами нижньої щелепи.
Матеріали та методи. Матеріалом дослідження були фрагменти жувального м’язу, що розподілені на три групи. До групи 1 були віднесені фрагменти жувального м’язу 8 осіб, у яких під час проведення розтину та гістологічного дослідження аутопсійного матеріалу не було виявлено будь-якої патології голови та шиї. До групи 2 були віднесені фрагменти макроскопічно зміненого жувального м’язу 6 осіб, яким при першій госпіталізації проводили іммобілізацію нижньої щелепи за допомогою двощелепного шинування, а при повторній госпіталізації – металоостеосинтез. До групи 3 увійшли фрагменти макроскопічно зміненого жувального м’язу 6 осіб, яким при першій госпіталізації проводили іммобілізацію нижньої щелепи за допомогою тім’яно-підборідної пращеподібної пов’язки, а при повторній госпіталізації – металоостеосинтез. У пацієнтів груп 2 та 3 між застосуванням консервативних методів іммобілізації та металоостеосинтезом пройшло в середньому 37,6 діб. Мікропрепарати, забарвлені гематоксиліном та еозином, пікрофуксином за ван Гізоном, піддавали морфометричному дослідженню.
Результати. У пацієнтів з постіммобілізаційними позасуглобовими контрактурами нижньої щелепи реєструвалися зміни морфо-функціонального стану паренхіматозного та стромального компонентів жувального м’язу. У паренхіматозному компоненті відмічалися хвилеподібна деформація, ішемічно-дистрофічні та атрофічні зміни м’язових волокон. Стромальний компонент характеризувався наявністю вогнищево-дифузної поліморфної клітинної інфільтрації; надмірним вмістом волокон сполучної тканини з наявністю між ними адипоцитів; зменшенням кількості судин з наявністю в них дистрофічно-некротичних та десквамативних змін ендотеліоцитів, склеротичних змін усіх шарів судинної стінки; дистрофічно-склеротичними змінами в нервових волокнах.
Висновки. Виявлені авторами структурні зміни у жувальному м’язі, що є більш вираженими при застосуванні тім’яно-підборідної пращеподібної пов’язки та менш виражені при двощелепному шинуванні, можуть лежати в основі розвитку постіммобілізаційних позасуглобових контрактур нижньої щелепи
ПОШИРЕНІСТЬ ПОРУШЕНЬ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ СЕРЕД ЛЮДЕЙ СТАРШИХ ВІКОВИХ ГРУП ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СКРИНІНГУ ICOPE
No full textIntroduction. Improving the quality of medical and preventive care for elderly patients is an important and timely task. Ensuring access to quality medical care that takes into account the specific needs of older people was proclaimed in the Concept of 'Integrated Care for Older People' (ICOPE), developed in 2017. It is a key element of the 'Decade of Healthy Ageing'—the action plan of the World Health Organization (WHO) Global Strategy for 2020-2030.
Aim. To study the prevalence of intrinsic capacity impairments among older age groups based on the results of ICOPE screening.
Materials and methods. In 2023, a prospective study (selective, cross-sectional) was conducted at the State Institution of Science “Center of innovative healthcare technologies” State Administrative Department to assess functional impairments of intrinsic capacity among patients from older age groups using the adapted questionnaire (WHO ICOPE). The study involved 577 individuals over 60, including 238 men (41.2%) and 339 women (58.8%).
Results and discussion. Among 318 individuals aged 60-74 years (127 men and 191 women), 97.2% (95% CI 94.7-98.5) had various impairments, with the most common being vision problems (95.9%; CI 93.1-97.6), followed by symptoms of depression (63.8%; CI 58.4-68.9), and hearing loss (34.6%; CI 29.6-40.0). Reduced motor activity and cognitive abilities were found in 15.4% (CI 11.9-19.8) and 9.1% (CI 6.4-12.8) of participants, respectively, while nutritional disorders were present in 8.8% (CI 6.2-12.4). In the group aged 75-89 years (250 individuals), all participants had impairments, with the most common being vision problems (98.4%; CI 96.0-99.4), followed by symptoms of depression (64.8%; CI 58.7-70.5) and hearing loss (44.0%; CI 38.0-50.2). In the 90+ age group (9 individuals), impairments were found in 100% (CI 70.1-100.0) of cases, with the highest frequency of vision problems and depression (100%). The frequency of cognitive impairments and reduced motor activity significantly increases with age (p<0.001).
Conclusions. Implementing screening tools is a priority in diagnosing intrinsic capacity impairments in older age groups. The WHO screening tool “Integrated Care for Older People” (ICOPE) enables the effective detection of key disorders associated with reduced intrinsic capacity, allowing for the assessment of their prevalence, planning further diagnosis, and organizing long-term home care based on the collaboration of medical and social services.Вступ. Підвищення якості лікувально-профілактичної допомоги для пацієнтів літнього віку є важливим і своєчасним завданням. Забезпечення доступу до якісної медичної допомоги, що враховує специфічні потреби літніх людей, проголошено у Концепції «Інтегрованої допомоги літнім людям» (ICOPE), розробленої у 2017 році, і є ключовим елементом «десятиліття здорового старіння» — плану дій Глобальної стратегії Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) на 2020-2030 роки.
Мета. Вивчити розповсюдженість порушень індивідуальної життєздатності серед осіб старших вікових груп за результатами скринінгу ICOPE.
Матеріали та методи. В ДНУ «ЦІТОЗ» ДУС в 2023 році було проведено проспективне дослідження (вибіркове, одночасне) для оцінки функціональних порушень внутрішньої життєздатності пацієнтів старших вікових груп за допомогою адаптованого опитувальника (ВООЗ ICOPE). У дослідження було залучено 577 осіб старше 60 років, з них чоловіків – 238 (41,2%) осіб, жінок – 339 (58,8%) осіб.
Результати дослідження та обговорення. 318 осіб віком 60-74 роки (127 чоловіків і 191 жінка) мали різні порушення у 97,2% (95% ДІ 94,7-98,5) випадків, найчастіше – порушення зору (95,9%; ДІ 93,1-97,6), на другому місці – симптоми депресії (63,8%; ДІ 58,4-68,9), на третьому – втрата слуху (34,6%; ДІ 29,6-40,0). Зниження рухової активності та когнітивних здібностей виявлено у 15,4% (ДІ 11,9-19,8) і 9,1% (ДІ 6,4-12,8) відповідно, порушення харчування – у 8,8% (ДІ 6,2-12,4). У групі 75-89 років (250 осіб) всі учасники мали порушення, найбільш поширене – порушення зору (98,4%; ДІ 96,0-99,4), далі – симптоми депресії (64,8%; ДІ 58,7-70,5) та втрата слуху (44,0%; ДІ 38,0-50,2). У віковій групі 90+ (9 осіб) порушення зафіксовано у 100% (ДІ 70,1-100,0) випадків, з найвищою частотою порушень зору і депресії (100%). Частота когнітивних порушень та зниження рухової активності суттєво зростає з віком (р<0,001).
Висновки. Впровадження скринінгових інструментів є пріоритетом у діагностиці функціональних розладів життєздатності у людей старших вікових груп. Скринінговий інструмент ВООЗ «Інтегрована допомога для людей похилого віку» (ICOPE) забезпечує ефективне виявлення ключових розладів, пов’язаних зі зниженням життєздатності, що дозволяє оцінити їх поширеність, спланувати подальшу діагностику та організувати довгостроковий догляд вдома на основі взаємодії медичних і соціальних служб
МЕТОДИКА ЗАНЯТЬ ПАУЕРЛІФТИНГОМ ДЛЯ ЖІНОК 35–40 РОКІВ: ОРГАНІЗАЦІЯ ТА СТРУКТУРА ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ МАКСИМАЛЬНОГО СПОРТИВНОГО РЕЗУЛЬТАТУ
No full textIntroduction. Powerlifting by women aged 35–40 years in the challenges of today and the realities of Ukraine is relevant, as it contributes to physical and psychological and social communication.
Aim. To conduct a comprehensive analysis of the factors impacting powerlifting on the health of women aged 35–40 years, to develop an author's method of training to achieve high sports results and prevent injuries. In this study, women aged 35–40 from the sports club "Olimp" and "Prometheus", Poltava, Ukraine, were involved.
Materials and methods. A group of powerlifting women aged 35–40 years was selected based on age, training experience, physical parameters. The collected data was analysed to determine the relationship between indicators of physical and psychological health, and to identify injury risk factors.
Results. Based on the results, an author's training method was developed, taking into account the peculiarities of the female body. Comparative analysis of the results was carried out with the control group. The training methodology developed on the basis of macrocycles and mesocycles of training, is an effective tool for preparing athletes for competitions with maximum sports results. The division of training into mesocycles with different durations and types of loads contributes to a gradual increase in results. The use of the technique allows to avoid overloads and injuries, provides control of cardiovascular activity and timely prevention of overtraining.
Conclusions. The methodology is flexible to the needs and capabilities of female athletes. Development prospects and scientific significance of the research: The current research in powerlifting don’t focus sufficiently on optimal training approaches, taking into account physiological and hormonal characteristics, as well as their impact on training efficiency and achieving maximum results. This study makes a significant contribution to the field of powerlifting in women aged 35–40, a new training program contributes to a significant improvement in results on all indicators by 21%. This study confirms the effectiveness of the developed program and can become a valuable basis for developing personalized training approaches and improving athletic performance in women of this age range.Вступ. Дослідження спрямоване на вивчення впливу пауерліфтингу в умовах сучасної України на фізичне, психологічне та соціальне здоров’я жінок 35–40 років.
Мета. Проведення комплексного аналізу впливу занять пауерліфтингом на здоров’я жінок 35–40 років та створення авторської методики підготовки, спрямованої на досягнення високих результатів у даному виді спорту та профілактику травматизму. Для досягнення поставленої мети розроблено й застосовано авторську методику тренувань, яка враховує особливості жіночого організму та спрямована на забезпечення високих спортивних результатів і профілактику травматизму.
Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 12 жінок 35–40 років, що тренувались на базі спортивних клубів «Олімп» і «Прометей» (м. Полтава, Україна). Було проаналізовано зміни фізичних та психологічних параметрів учасниць, щоб визначити вплив пауерліфтингу на їхнє здоров’я та фактори ризику отримання травм.
Результати. На основі отриманих результатів розроблено ефективну методику тренувань, яка дозволяє досягти максимальних спортивних результатів та уникнути травматизму. Розподіл тренувального процесу на структурні утворення (мезоцикли) різної тривалості та типу навантажень сприяє поступовому підвищенню результатів. Застосування розробленої методики дозволяє ефективно контролювати фізичний та психологічний стан жінок 35–40 років, а також запобігати можливості виникнення перетренованості і травм.
Висновки. Методика підготовки, розроблена на основі чергування мезоциклів різної тривалості та насиченості, є ефективним засобом підготовки спортсменок до змагань і досягнення максимальних спортивних результатів. Розподіл тренувань на мезоцикли за тривалістю і видами навантажень, а також їхньою інтенсивністю та спрямованістю, сприяє поступовому підвищенню результатів. Використання методики дозволяє уникнути перевантажень і травм, забезпечує контроль серцево-судинної діяльності та своєчасну профілактику перетренованості. Методика є гнучкою відповідно до потреб і можливостей спортсменок
ДИНАМІКА РІВНІВ АСИМЕТРИЧНОГО ДІМЕТІЛАРГІНІНУ ТА ІНГІБІТОРА АКТИВАТОРА ПЛАЗМІНОГЕНУ 1 ТИПУ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА З ЕЛЕВАЦІЄЮ СЕГМЕНТА ST ТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТАКТИКИ РЕПЕРФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ
No full textIntroduction. Despite the major successes achieved in the treatment of acute coronary syndromes (ACS), acute myocardial infarction (AMI) remains the main cause of death among the working-age population of Ukraine. The means of treatment of interventional cardiology can actually reduce the mortality of patients with ACS, improve the course of the acute period of the disease and ensure less reduction in the functional capabilities of the heart in the future. Among the many pathogenetic mechanisms of vascular inflammation in coronary heart disease and type 2 diabetes, endothelial dysfunction is the determining factor.
The aim of the study. To evaluate the levels of plasminogen activator inhibitor type 1, asymmetric dimethylarginine and endothelial nitric oxide synthase on the 10-14th day in patients depending on the presence or absence of concomitant diabetes type 2 and the type of reperfusion therapy.
Materials and methods. 130 patients with acute myocardial infarction were examined, who were divided into 2 groups: 1 group consisted of patients with acute myocardial infarction with accompanying type 2 diabetes (n=73), 2 group – patients with acute myocardial infarction without type 2 diabetes (n =57). The quantitative content of the plasminogen activator inhibitor type 1 (PAI-1) was determined by the immunoenzymatic method using a commercial test system manufactured by Technoclone PAI-1 ELISA Kit (Austria), endothelial nitric oxide synthase (NOS) – Enzyme-Linked Immunosorbent Assay (ELISA) Kit For Nitric Oxide Synthase Endothelial, asymmetric dimethylarginine (ADMA) – Immunodiagnostik ADMA ELISA Kit (Austria).
Results. Percutaneous coronary intervention (PCI) contributes to a more significant decrease in the content of the marker of endothelial dysfunction – ADMA and an increase in NOS on the 10-14th day of acute myocardial infarction in comparison with standard therapy. During PCI, the level of PAI-1 did not reliably change during treatment due to post-inflammatory and post-traumatic activation of platelets in the vascular wall.
Conclusions. In patients with acute myocardial infarction with type 2 diabetes mellitus, percutaneous coronary intervention contributes to a significant decrease in the content of asymmetric dimethylarginine and an increase in NOS on the 10-14th day of acute myocardial infarction, but was not accompanied by a significant decrease in the level of PAI-1, which in general indicates positive effect of performed myocardial revascularization.Вступ. Незважаючи на серйозні успіхи, досягнуті у лікуванні гострих коронарних синдромів (ГКС), гострий інфаркт міокарда (ГІМ) залишається основною причиною смертності працездатного населення України. Засоби лікування інтервенційної кардіології дозволяють фактично знизити смертність хворих з ГКС, покращити перебіг гострого періоду захворювання та забезпечити менше зниження функціональних можливостей серця в майбутньому. Серед багатьох патогенетичних механізмів запалення судин при ішемічній хворобі серця та цукровому діабеті 2 типу визначальним є ендотеліальна дисфункція.
Мета. Оцінити рівні інгібітора активатора плазміногену 1 типу, асиметричного діметіларгінину та ендотеліальної синтази оксиду азоту на 10-14-й день у хворих в залежності від наявності або відсутності супутнього цукрового діабету 2 типу та виду репер фузійної терапії.
Матеріали та методи. Обстежено 130 хворих на гострий інфаркт міокарда, яких було розподілено на 2 групи: 1 групу склали хворі на гострий інфаркт міокарда з супутнім цукровим діабетом 2 типу (n=73), 2 групу ‒ хворі на гострий інфаркт міокарда без цукрового діабету 2 типу (n=57). Кількісний вміст інгібітора активатора плазміногену 1 типу (ІАП-1) визначали імуноферментним методом з використанням комерційної тест-системи виробництва фірми Technoclone PAI-1 ELISA Kit (Австрія), ендотнліальної синтази оксиду азоту (NOS) – Enzyme-Linked Imunosorbent Assay (ELISA) Kit For Nitric Oxide Synthase Endothelial, асиметричного діметіларгінину (АДМА) – Immunodiagnostik ADMA ELISA Kit (Австрія).
Результати. Проведення черезшкірного коронарного втручання сприяє більш значному зниженню вмісту маркеру ендотеліальної дисфункції ‒ АДМА та підвищенню NOS на 10-14-й день гострого інфаркта міокарда у порівнянні зі стандартною терапією. При проведенні ЧКВ рівень ІАП-1 достовірно не змінювався у динаміці лікування за рахунок постзапальної та посттравматичної активації тромбоцитів у судинній стінці.
Висновки. У хворих на гострий інфаркт міокарда з цукровим діабетом 2 типу проведення черезшкірного коронарного втручання сприяє достовірному зниженню вмісту асиметричного діметіларгінину та підвищенню NOS на 10-14-й день гострого інфаркту міокарда, але не супроводжувалось достовірним зниженням рівню ІАП-1, що в цілому свідчить про позитивний вплив проведеної реваскулярізації міокарда
ВИКОРИСТАННЯ ПРЕПАРАТУ ГІНКГО БІЛОБА В ПРОЦЕСІ НАДАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ ДОПОМОГИ СІМ'ЯМ З НАСЛІДКАМИ ПСИХОТРАВМИ ВІЙНИ
No full textIntroduction. The prolonged extreme crisis situation of the full-scale war in Ukraine has a negative impact on the institution of the family, the structure and functions of the modern Ukrainian family. Therefore, the development of effective approaches to the psychocorrection of family relations in wartime is an urgent topic of research.
The aim. The purpose of the work is to develop and test a model of complex psychocorrection of family relations using the drug Ginkgo biloba in wartime conditions.
Materials and methods. Analytical, psychodiagnostic, statistical research methods and the method of conceptual modeling are used in the work. The methodological basis of the study was the understanding of a person as a whole multi-level biopsychosocial living system and an empirical approach. The research sample consisted of 44 young couples (88 people), temporarily displaced from the zone of active hostilities. The subjects were randomly divided into two groups: experimental (21 couples, 42 people) and control (23 couples, 46 people). Psychodiagnostic methods were used in the work: Questionnaire "Diagnosis of personality behavior in a conflict situation" (O.S. Kocharyan); Methodology "Settings in a married couple" (Y.Ye. Alyoshina); Communication in the family (Y.Ye. Alyoshina, L.Ya. Gozman, O.M. Dubovska); Marriage satisfaction test questionnaire (V. V. Stolin, T.L. Romanova, G.P. Butenko); Connor-Davidson resilience scale-10. Complex psychocorrective intervention was carried out in both groups for three weeks based on the author's model, which contained four groups of factors: individual, family, group, social, and consisted of seven content blocks: 1) correction of individual mental states of each spouse and development of resilience; 2) correction of communication skills and internal and external communication styles of spouses; 3) correction of family attitudes and values; 4) correction of the educational function of the family; 5) correction of the protective function of the family; 6) increasing the vitality of the family and forming its psychotherapeutic function; 7) formation of satisfaction with marriage and determination of constructive prospective directions for the development of family relations. In addition, the respondents of the experimental group received the Ginkgo biloba drug in the form of a standardized leaf extract (Ginkgo biloba-F capsules 400 mg No. 60 of the domestic manufacturer PTF LLC Pharmacom) for three weeks.
Results. A complex model of psychocorrection of family relationships using the drug gingko biloba was theoretically substantiated, developed and tested, and its effectiveness in providing medical and psychological assistance to families with the consequences of war psychotrauma was demonstrated.
Conclusions. It has been proven that the developed and tested comprehensive psychocorrective technique is effective in increasing the resilience of families with the consequences of war psychotrauma. A statistically reliable and significant positive effect of the Ginkgo biloba drug on the adaptive resources and vitality of the individual has been demonstrated, which contributes to the increase of stress resistance and the normalization of family relationships and allows to recommend the Ginkgo biloba drug in a complex of psychocorrective and psychoprophylactic measures to overcome the consequences of war psychotrauma.
Prospective research is planned to be directed to the study of the impact of the war psychotraumatic situation on children and the elderly and the development of appropriate psychocorrective and psychoprophylactic methods.Вступ. Тривала екстремальна кризова ситуація повномасштабної війни в Україні здійснює негативний вплив на інститут сім’ї, структуру та функції сучасної української родини. Тому розробка ефективних підходів щодо психокорекції родинних стосунків в умовах війни є актуальною темою дослідження.
Мета роботи – розробити та апробувати модель комплексної психокорекції сімейних відносин із використанням препарату Гінкго білоба в умовах війни.
Матеріали та методи. В роботі використані аналітичний, психодіагностичний, статистичний методи дослідження та метод концептуального моделювання. Методологічною основою дослідження були розуміння людини як цілісної багаторівневої біопсихосоціальної живої системи та емпіричний підхід. Вибірка досліджуваних склала 44 молоді подружжя (88 осіб), тимчасово переміщені із зони активних бойових дій. Випадковим чином досліджувані були розділені на дві групи: експериментальну (21 подружжя, 42 особи) та контрольну (23 подружжя, 46 осіб). В роботі були використані психодіагностичні методики: Опитувальник “Діагностика поведінки особистості в конфліктній ситуації” (О.С. Кочарян); Методика “Установки в сімейній парі” (Ю.Є. Альошина); Спілкування в сім’ї (Ю.Є. Альошина, Л.Я. Гозман, О.М. Дубовська); Тест-опитувальник задоволеності шлюбом (В.В. Столін, Т.Л. Романова, Г.П. Бутенко); Connor–Davidson resilience scale-10. Комплексне психокорекційне втручання здійснювалося в обох групах протягом трьох тижнів на основі авторської моделі, що містила чотири групи чинників: індивідуальні, сімейні, групові, суспільні, та складалася з семи змістових блоків: 1) корекція індивідуальних психічних станів кожного з подружжя та розвиток резільєнтності; 2) корекція комунікативних навичок і внутрішніх та зовнішніх стилів спілкування подружжя; 3) корекція сімейних установок і цінностей; 4) корекція виховної функції сім’ї; 5) корекція захисної функції сім’ї; 6) підвищення життєстійкості сім’ї та формування її психотерапевтичної функції; 7) формування задоволеності шлюбом та визначення конструктивних перспективних напрямків розвитку родинних взаємин. Крім того, респонденти експериментальної групи протягом трьох тижнів отримували препарат Гінкго білоба у вигляді стандартизованого екстракту листя (капсули Гінкго білоба-Ф 400 мг No 60 вітчизняного виробника ПТФ ТОВ Фармаком).
Результати. Теоретично обгрунтовано, розроблено та апробовано комплексну моделі психокорекції сімейних стосунків з використанням препарату Гінгко білоба, показано її ефективність щодо надання медико-психологічної допомоги сім’ям із наслідками воєнної психотравми.
Висновки. Доведено, що розроблена та апробована комплексна психокорекційна методика є ефективною щодо підвищення резільєнсу сімей із наслідками воєнної психотравми. Продемонстровано статистично достовірний та значущий позитивний вплив препарату Гінкго білоба на адаптаційні ресурси та життєстійкість особистості, що сприяє підвищенню стресостійкості та нормалізації сімейних взаємовідносин і дозволяє рекомендувати препарат Гінкго білоба в комлексі психокорекційних і психопрофілактичних заходів подолання наслідків воєнної психотравми.
Перспективні дослідження планується спрямувати на вивчення впливу воєнної психотравмуючої ситуації на дітей і осіб похилого віку та розробку відповідних психокорекційних і психопрофілактичних методик
МАРКЕРИ УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОГО ШУНТУВАННЯ ШЛУНКУ У ХВОРИХ НА ОЖИРІННЯ
Get PDFIntroduction. Bariatric surgery is one of the most effective methods of treating morbid obesity, which allows for a long-lasting result. Along with the increase in the number of operative methods of obesity treatment, the relevance of issues related to postoperative complications is increasing. In recent years, the issue of using special checklists after surgery has been actively investigated. This will help optimize the process of monitoring patients' condition in the postoperative period.
The aim of the study: to develop a check-list model to prevent the detection of complications after laparoscopic gastric bypass in obese patients.
Materials and methods. On the basis of the developed checklist, a study of the condition of obese patients, who underwent laparoscopic gastric bypass during 2019-2023, was conducted on the basis of the Department of General Surgery No. 2 of the Bogomolets National Medical University. The checklist included the following criteria: the level of pain on the VAS scale, the level of nausea, eating, mobility, whether there is a desire to be discharged home, abdominal muscle tension, pain in the calf muscles, heart rate, oxygen saturation in the blood, the number drainage discharge within 24 hours, temperature, systolic blood pressure, central venous pressure, laboratory diagnosis, decrease in hemoglobin concentration, leukocyte level after surgery, C-reactive protein level after surgery, blood procalcitonin level, erythrocyte sedimentation rate level, the presence of a shift in the leukocyte formula to the left. The presence of complications was assessed, the parameters of the checklist were analyzed using univariate logistic regression and ROC analysis for early detection of complications and determination of the chance of complications in the future.
Results. Complications occurred in 18/218 (8.2%). The most frequent complication was bleeding in 6/18 (33.3%). Reoperation was performed in 12 cases of 12/18 (66.6%), endoscopic treatment was performed in 1 case, and conservative methods were used in 5 cases. According to the checklist, 31.81% had a positive predictive value (PPV) and 99.56% had a negative predictive value (NPV). The optimal cut-off point of the total score of the checklist was 6. Patients with a positive prognosis of the checklist have a higher chance of developing complications of VSH – 4.5 (95% CI 1.8-9.72), p <0.001.
Conclusions. The complication rate was 18/218 (8.2%). According to the checklist, heart rate, systolic blood pressure and mobility are very good predictors of postoperative complications. The checklist is the best option for determining the readiness of patients to be discharged from the hospital due to a high prognostic negative result. Due to the low prognostic positive result, the evaluated checklist needs additional modification and optimization taking into account the results already obtained.Вступ. Баріатрична хірургія є одним з найбільш ефективних методів лікування морбідного ожиріння, який дозволяє забезпечити тривалий результат. Разом зі зростанням кількості оперативних методів лікування ожиріння збільшується актуальність питань пов’язаних з післяопераційними ускладненнями. Протягом останніх років активно досліджується питання використання спеціальних чек-листів після операції. Це допоможе оптимізувати процес моніторингу стану пацієнтів в післяопераційному періоді.
Мета дослідження: розробити модель чек-листа для попередження виявлення ускладнень після лапароскопічного шунтування шлунку у хворих на ожиріння.
Матеріали та методи. На основі розробленого чек-листа проведено дослідження стану пацієнтів з ожирінням, яким виконано лапароскопічне шунтування шлунку протягом 2019-2023 років на базі кафедри загальної хірургії №2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Чек-лист включав в себе такі критерії: рівень болі за шкалою VAS, рівень нудоти, вживання їжі, рухливість, чи є бажання виписуватися додому, напруження м’язів живота, біль в литкових м’язах, ЧСС, сатурація кисню в крові, кількість виділень з дренажа протягом 24 годин, температура, систолічний артеріальний тиск, центральний венозний тиск, лабораторна діагностика, зменшення концентрації гемоглобіну, рівень лейкоцитів після операції, рівень С-реактивного протеїну після операції, рівень прокальцитоніну крові, рівень швидкості осідання еритроцитів, наявність зсуву лейкоцитарної формули вліво. Оцінювалась наявність ускладнень, аналізувалися параметри чек-листа за допомогою однофакторної логістичної регресії та ROC-аналізу, на предмет раннього виявлення ускладнень, та визначення шансу ускладнень у майбутньому.
Висновки. Рівень ускладнень склав 18/218 (8,2%). За даними чек-листа – показники частоти серцевих скорочень, систолічний артеріальний тиск та рухливість є дуже добрими предикторами післяопераційних ускладнень. Чек-лист є оптимальним варіантом для визначення готовності пацієнтів до виписки з лікарні через високий прогностично негативний результат. Через низький прогностично позитивний результат оцінюваний чек-лист потребує додаткової модифікації та оптимізації з врахуванням уже отриманих результатів
ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ ТА ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНА РЕФЛЮКСНА ХВОРОБА: ДОСЛІДЖЕННЯ СПІЛЬНИХ ПАТОГЕНЕТИЧНИХ МЕХАНІЗМІВ ТА ШЛЯХІВ КОРЕКЦІЇ
Get PDFThe aim. To determine the role and place of endothelial dysfunction in the pathogenesis of comorbid gastroesophageal reflux disease (GERD) and obesity by studying the levels of nitric oxide (NO) metabolites in blood and urine. To evaluate the efficacy and benefits of the prescribed therapy, which included the additional inclusion of a peptide compound analogous to leu-enkephalin tyrosine-2-alanine-glycine-phenylalanine-leucyl-arginine diacetate (Dalargin).
Materials and methods. Clinical manifestations were assessed using the GERD-HRQL questionnaire, levels of stable nitric oxide metabolites NO2 and total metabolites NO2 + NO3 were determined by spectrophotometric method, leptin levels were determined by enzyme-linked immunosorbent assay, pH-metry and motor function was studied by ultrasound. 130 patients were examined, including 70 patients with GERD with comorbid obesity of the first degree, 40 patients with GERD without concomitant pathology and 20 healthy individuals. The study was divided into 3 groups.
Results. It was determined that the levels of stable metabolites NO2, NO2 + NO3 in blood and urine in the group of GERD with obesity are significantly lower than in the group of isolated GERD (p<0.001). A direct correlation between the level of nitric oxide metabolites in blood and urine and acidity in the stomach and oesophagus was established; an inverse relationship between NO metabolites and the degree of gastrointestinal motor and functional disorders, the severity of clinical manifestations, and the level of hormonal secretion by adipocytes. The supplemental inclusion of Dalargin improved the effectiveness and quality of pathogenetic therapy and achieved a more positive disease dynamics and is recommended for prescription in practice.
Conclusions. Obesity is a predictor of a more severe course of GERD and more severe endothelial dysfunction. There is a correlation between the severity of endothelial dysfunction and the degree of functional, motor and secretory disorders of the stomach and oesophagus.Мета. Визначити роль та місце ендотеліальної дисфункції у патогенезі коморбідного перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та ожиріння шляхом дослідження рівнів стабільних метаболітів оксид азота (NO) в плазмі крові та сечі. Оцінити ефективність та переваги призначеної терапії, що передбачала додаткове включення пептидної сполуки, аналогу лей-енкефаліну – тирозин-2-аланіл-гліцин-фенілаланіл-лейцил-аргініну діацетату (Даларгін).
Матеріали та методи. Проведено оцінку клінічних проявів за опитувальником GERD-HRQL, визначення рівнів стабільних метаболітів оксиду азоту NO2 та сумарних метаболітів NO2 + NO3 спектрофотометричним методом, рівня лептину імуноферментно, рН-метрію та дослідження моторної функції за УЗД. Обстежено 130 пацієнтів, з яких 70 хворих на ГЕРХ з коморбідним ожирінням І ст., 40 хворих на ГЕРХ без супутньої патології та 20 практично здорових осіб. Виділено 3 групи дослідження.
Результати. Визначено, що рівні стабільних метаболітів NO2, NO2+NO3 крові та сечі в групі ГЕРХ з ожирінням достовірно нижчі за рівні групи ізольованої ГЕРХ (p<0,001). Встановлено пряму кореляційну залежність між рівнем метаболітів оксиду азоту крові й сечі та кислотністю в шлунку та стравоході; обернену залежність між метаболітами NO та ступенем моторно-функціональних порушень ШКТ, вираженістю клінічних проявів, рівнем гормональної секреції адипоцитами. Додактове включення Даларгіну дало змогу покращити ефективність та якість патогенетичної терапії та досягти більш позитивної динаміки захворювання та рекомендовано до призначень у практиці.
Висновки. Ожиріння є предиктором більш тяжкого перебігу ГЕРХ та вираженішої ендотеліальної дисфункції. Існують кореляційні зв’язки між вираженістю ендотеліальної дисфункції та ступенем функціональних, моторних та секреторних порушень шлунка та стравоходу