Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ОЦІНКА ДІАГНОСТОВАНИХ ЗМІН У ТКАНИНАХ ПАРОДОНТА У ПАЦІЄНТІВ НА ТЛІ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ
No full textAim. To assess the condition of periodontal tissues in patients with gastroesophageal reflux disease.
Materials and methods. For the study, 65 patients with GERD were selected who were hospitalized in the gastroenterology department of Ternopil City Hospital No. 2. In total, the sample included 34 (52.31%) men and 31 (47.69%) women. To identify inflammatory changes in the gum mucosa, the papillary-marginal-alveolar index (PMA) and the complex periodontal index (CPI) according to P.O. Leus (1989) were used. Statistical processing of the data obtained during the study was carried out using licensed statistical analysis packages Microsoft Excel 2016 and Statsoft Statistica 12.
Results. As a result of our study, we found that only 18.5% of patients suffering from GERD had clinically healthy gums. 9.2% of patients showed signs of mild gingivitis (PMA index values were within 20%). According to the PMA index, 33.8% of patients in the main group were diagnosed with moderate gingivitis (values ranged from 25-50%). In 38.5%, manifestations of severe gingivitis were visualized (the PMA index value was more than 51%). We have found that in patients with GERD, the manifestations of inflammatory phenomena in periodontal tissues increase with age and their severity increases. Manifestations of moderate gingivitis predominated in people of mature age, while severe gingivitis in the senile group. According to the data obtained when determining the CPI index, 11.2 % of patients with erosive lesions of the esophagus were diagnosed with moderate periodontal tissue damage (CPI value was (2.9±0.1)). In 44.4 % of patients with the erosive form of GERD, mild periodontal tissue damage was visualized (CPI = (1.6 ± 0.1)). All patients with periodontitis secondary to erosive GERD were elderly (45-59 years, according to WHO). Only 44.4 % of patients with the erosive form of GERD and 100.0 % of patients with non-erosive GERD had no inflammation of periodontal tissue (the average CPI value did not exceed 1.0).
Conclusions. Based on the studies described above, we can come to the conclusion that inflammatory processes in the tissues of the periodontal complex and oral mucosa in patients suffering from gastroesophageal reflux disease are interconnected processes that aggravate each other.Мета. Оцінка стану тканин пародонту у пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою.
Матеріали та методи. Для проведення дослідження відібрано 65 хворих на ГЕРХ, які знаходились на стаціонарному лікуванні в гастроентерологічному відділенні Тернопільської міської лікарні № 2. Загалом вибірка включала 34 (52,31%) чоловіків й 31 (47,69%) жінку. Для виявлення запальних змін у слизовій оболонці ясен використали папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА) та комплексний пародонтальний індекс (КПІ) за П.О. Леусом (1989). Статистичну обробку отриманих при дослідженні даних виконували із використанням ліцензованих пакетів статистичного аналізу Microsoft Excel 2016 та «Statsoft Statistica 12».
Результати. В результаті проведеного нами дослідження встановлено, що лише у 18,5% пацієнтів, які хворіють на ГЕРХ, підтверджено клінічно здоровий стан ясен. У 9,2% пацієнтів виявлено ознаки легкого ступеня гінгівіту (показники індексу РМА знаходились в межах 20%). У 33,8% пацієнтів основної групи згідно індексу РМА діагностовано гінгівіт середнього ступеня тяжкості (значення варіювалися в межах 25-50%). У 38,5% осіб візуалізовано прояви тяжкого ступеня гінгівіту (значення індексу РМА становили понад 51%). Нами встановлено, що у хворих на ГЕРХ із віком зростають прояви запальних явищ у тканинах пародонта і підвищується ступінь їх тяжкості. Прояви гінгівіту середнього ступеня тяжкості переважали у осіб зрілого віку, тоді як гінгівіту тяжкого ступеня у старечій групі. Згідно даних, отриманих при визначенні індексу КПІ, у 11,2% хворих з ерозивним ураженням стравоходу діагностовано ураження тканин пародонта середнього ступеня тяжкості (значення КПІ становило (2,9±0,1)). У 44,4% пацієнтів з ерозивною формою ГЕРХ візуалізовано ураження тканин пародонта легкого ступеня тяжкості (КПІ=(1,6±0,1)). Усі пацієнти з пародонтитом на фоні ерозивного ГЕРХ були зрілого віку (45-59 рр., згідно ВООЗ). Лише у 44,4% пацієнтів із ерозивною формою ГЕРХ та у 100,0% пацієнтів з неерозивною ГЕРХ запалення тканин пародонту були відсутніми (середнє значення КПІ не перевищувало позначку 1,0).
Висновки. На основі вищеописаних досліджень, можна дійти висновку, що запальні процеси у тканинах пародонтального комплексу та слизової оболонки порожнини рота у пацієнтів, які хворіють на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, являються взаємопов’язаними процесами, які обтяжують перебіг один одного
ОЦІНКА РИЗИКІВ ВИНИКНЕННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ У НАСЕЛЕННЯ ПРИ ПОВТОРНОМУ ВИКОРИСТАННІ ШАХТНИХ ВОД
No full textIntroduction. Extraction of iron ore is accompanied by the formation of significant volumes of mine waters, which are characterized by high mineralization. In the process of draining mine waters into surface reservoirs without their proper purification from pollutants and demineralization, it poses a significant environmental hazard and a threat to human health. The high incidence of malignant neoplasms in the population of Ukraine requires new approaches to the development of ways and methods of prevention, taking into account all determinants, including environmental factors.
Aim. Establishing the risk of developing malignant neoplasms in the population when re-using mine water.
Materials and methods. The methodological approach to the comprehensive assessment of the state of mine waters of the Kryvyi Rih iron ore basin involved the use of a complex of hygienic, experimental, epidemiological and medical-statistical research methods.
Results. We found that the concentrations of chemical substances exceed the maximum permissible levels for total mineralization by 22–25 times, by chloride content by 31–37 times, by suspended substances by 140–156 times, by iron by 4,4–4,9 times, and leads to changes in smell, colour, taste and increased aggressiveness of water to metals. Mine water of the Kryvyi Rih iron ore basin belongs to brines and is characterized as chloride-sulfate. The level of biochemical oxygen demand exceeds the maximum allowable standards by 2,64–2,76 times, and chemical oxygen consumption by 10–11 times, which can lead to a decrease in the oxygen content in natural reservoirs and create unsuitable conditions for the life of living organisms. The probability of developing malignant neoplasms for residents of the city of Kryvyi Rih is 0,05935, which is 15,71–23,62 times higher than the similar indicator for residents of the Dnipropetrovsk and Chernivtsi regions respectively. The additional (attributable risk) caused by environmental pollution is 0,05683 for residents of the city of Kryvyi Rih, while this indicator for residents of the Dnipropetrovsk region is 0,001264, which is 44,96 times lower. The need for a comprehensive approach to risk management is proven, which is based on a probabilistic assessment of the negative consequences of the impact of environmental factors on health and consists of certain stages: data collection and evaluation, impact and hazard assessment, environmental risk characterization.
Conclusions. Taking into consideration the indicators of the content of chemicals in mine water and the analysis of the levels of morbidity of the population with malignant neoplasms, the need for mandatory cleaning and demineralization of mine water when it is reused is scientifically substantiated.Вступ. Видобування залізної руди супроводжуються утворенням значних об’ємів шахтних вод, які характеризуються високою мінералізацією. В процесі відведення шахтних вод в поверхневі водойми без належного їх очищення від забруднюючих речовин та демінералізації становить значну екологічну небезпеку та загрозу здоров’ю людей. Високий рівень захворюваності на злоякісні новоутворення населення України вимагає нових підходів до розробки способів та методів профілактики з урахуванням всіх детермінант, в тому числі і факторів довкілля.
Мета. Встановлення ризику розвитку злоякісних новоутворень населення при повторному використанні шахтної води.
Матеріали та методи. Методологічний підхід до комплексної оцінки стану шахтних вод Криворізького залізорудного басейну передбачав застосування комплексу гігієнічних, експериментальних, епідеміологічних та медико-статистичних методів дослідження.
Результати. Нами встановлено, що концентрації хімічних речовин перевищують гранично допустимі рівні по загальній мінералізації у 22-25 разів, за вмістом хлоридів у 31-37 разів, по завислим речовинам у 140-156 разів, по залізу у 4,4-4,9 разів, та призводить до змін запаху, кольору, смаку та підвищення агресивності води до металів. Шахтна вода Криворізького залізорудного басейну відноситься до розсолів і характеризується як хлоридно-сульфатна. Рівень біохімічної потреби кисню перевищує гранично допустимі нормативи у 2,64-2,76 разів, а хімічне споживання кисню у 10-11 разів, що може призводити до зниження вмісту кисню у природних водоймах та створювати непридатні умови для життя живих організмів. Ймовірність захворіти на злоякісні новоутворення для мешканців м. Кривий Ріг становить 0,05935, що в порівнянні з аналогічним показником для мешканців Дніпропетровської та Чернівецької областей перевищує у 15,71-23,62 разів відповідно. Додатковий (атрибутивний ризик), спричинений забрудненням навколишнього середовища становить для мешканців м. Кривий Ріг 0,05683, в той час, коли цей показник для мешканців Дніпропетровської області становить 0,001264, що у 44,96 разів нижчий. Доведено необхідність комплексного підходу до керування ризиком, який базується на ймовірнісній оцінці негативних наслідків впливу екологічних чинників на здоров'я та складається з певних етапів: збір та оцінка даних, оцінка впливу та небезпек, характеристика екологічного ризику.
Висновки. Враховуючи показники вмісту хімічних речовин у шахтній воді та аналіз рівнів захворюваності населення злоякісними новоутвореннями науково обґрунтовано необхідність обов’язкового очищення та демінералізації шахтної води при її повторному використанні
ВПЛИВ ІМПУЛЬСНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ РІЗНИХ ДІАПАЗОНІВ НА ПРОЛІФЕРАЦІЮ ТА МІГРАЦІЮ МЕЗЕНХІМАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН ЛЮДИНИ IN VITRO
No full textAim. To experimentally study the effect of light of different ranges on the proliferation and migration of mesenchymal stem cells of human MSCs and to select its optimal parameters for treatment.
Materials and methods. The experiment was conducted in vitro on 260 cultures of human MSCs isolated from peripheral blood by magnetic separation. Cells were treated with pulsed LED light: 475 nm, 516 nm, 635 nm or left unstimulated. All LED devices had a peak radiation intensity of 80 mW/cm2. The average radiation intensity reached 40 mW/cm2. Irradiation was carried out at room temperature for 10 minutes at a distance of 2 cm from the cells. Cells embedded in a 2D fibrin gel matrix to study cell proliferation and a 3D fibrin gel matrix to study cell migration were studied. Hereby, cells used for 2D experiments were stimulated on day 0, while cells embedded in 3D arrays were stimulated on day 0 and then every 24 h until quantification. The effect of different wavelengths on both proliferation and cellular metabolic activity of MSCs from peripheral blood was evaluated after initial light treatment at 24 hours, 48 hours and 72 hours.
Results. During the first 48 hours after stimulation, cells proliferated in all studied groups (stimulated and non-stimulated). At the same time, there were no significant differences between the groups at 24 hours and 48 hours. For 2D experiments, cells were stimulated only on day 0, whereas for 3D experiments, stimulation was performed every 24 h. Quantification of cells migrating into the surrounding fibrin gel matrix showed that red and green light stimulation significantly affected 3D migration after 4 days. Irradiation with blue light had no significant effect on migration.
Conclusions. Thus, exposure of MSCs to red and green light increases cell proliferation in 2D and 3D environments, while exposure to blue light decreases their metabolic activity. In our opinion, this fact should be used to modernize laboratory equipment and improve treatment regimens for patients using MSCs. Further research on the influence of light on the differentiation of MSCs is promising.Мета. Метою даної роботи було експериментальне вивчення впливу світла різних діапазонів на проліферацію та міграцію мезенхімальних стовбурових клітин МСК людини та вибір її оптимальних параметрів для лікування.
Матеріали та методи. Експеримент проводився invitro на 260 культурах МСК людини, виділених з периферичної крові методом магнітної сепарації. Клітини оброблялися імпульсним світлодіодним світлом: 475 нм, 516 нм, 635 нм або залишалися нестимульованими. Усі світлодіодні пристрої мали пікову інтенсивність випромінювання 80 мВт/см2. Середня інтенсивність випромінювання сягала 40 мВт/см2. Опромінення проводилося за кімнатної температури протягом 10 хвилин на відстані 2 см від клітин. Досліджували клітини, вбудовані в 2D-матриці фібринового гелю для вивчення проліферації клітин та 3D-матриці фібринового гелю для вивчення міграція клітин. При цьому клітини, що використовуються для 2D-експериментів, стимулювалися на 0-й день, тоді як клітини, вбудовані в 3D-матриці, стимулювалися на 0-й день, а потім кожні 24 години до кількісної оцінки. Вплив різних довжин хвиль як на проліферацію, так і на клітинну метаболічну активність МСК з периферичної крові, було оцінено після початкової світлообробки при 24 годинах, 48 годинах і 72 годинах.
Результати. Протягом перших 48 годин після стимуляції клітини розмножувалися у всіх досліджуваних групах (стимульованих та нестимульованих). При цьому у терміни 24 години та 48 годин не було суттєвих відмінностей між групами. Для 2D-експериментів клітини стимулювалися лише на 0-й день, тоді як для 3D-експериментів стимуляція виконувалася кожні 24 години. Кількісна оцінка клітин, які мігрують в навколишню матрицю фібринового гелю, показала, що стимуляція червоним і зеленим світлом суттєво вплинули на 3D-міграцію через 4 дні. Опромінення синім світлом не чинило суттєвого ефекту на міграцію.
Висновки. Таким чином, опромінення МСК червоним і зеленим світлом збільшує поширення клітин у середовищі 2D і 3D, в той час як опромінення синім світлом знижує їх метаболічну активність. Цей факт, на наш погляд, доцільно використовувати з метою модернізації лабораторного обладнання та удосконалення схем лікування пацієнтів із використанням МСК. Перспективними є подальші дослідження щодо світлового впливу на диференціювання МСК
МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ПЕЧІНЦІ У ХВОРИХ НА ОПІОЇДНУ ЗАЛЕЖНІСТЬ ЗА ВІДСУТНОСТІ ТА НАЯВНОСТІ СУПУТНЬОГО ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ С
No full textAim. To determine the clinical significance of morphological features in assessing toxic or viral liver damage in patients with comorbid opioid dependence and chronic hepatitis C.
Materials and methods. The study involved histological preparations of liver tissue from 48 patients with opioid dependence according to ICD-10 criteria (F 11.30). Among them, 18 patients had opioid dependence without chronic hepatitis C, aged 22 to 40 years (16 males and 2 females), and 30 patients had opioid dependence with chronic hepatitis C according to ICD-10 criteria (B18.2), aged 22 to 38 years (27 males and 3 females). Ultrathin liver tissue sections were examined using an EM-100 electron microscope at an accelerating voltage of 75 kV and a magnification of x12000.
Results. In cases of high-progressive opioid dependence without chronic hepatitis C, significant features included the presence of large steatotic granules in the centrilobular and periportal zones, impaired lipid granule degradation processes, a significant increase in Kupffer cell activity, and the transformation of Ito cells into fibrocytes.
Low histological activity of comorbid chronic hepatitis C is characterized by moderate lymphomonocytic infiltration in the portal tracts, increased lipid granule destruction in the centrilobular zone of liver lobules. In cases of moderate activity of comorbid chronic hepatitis C in drug-dependent patients, there is a significant increase in necrotic and apoptotic changes in hepatocytes of the portal and periportal zones, an increase in the number and density of lipid granules, and a significant increase in collagen deposits in the perisinusoidal space, periportal, and centrilobular zones of liver lobules.
Conclusions. 1. In clinical practice, it is advisable to use morphological studies of the liver in patients with opioid dependence and chronic hepatitis C to verify significant profibrogenic factors: the progression of steatotic granule deposits in hepatocytes, impaired degradation processes, Kupffer cell activation, and Ito cell transformation into fibrocytes. 2. Morphological studies of the liver in patients with opioid dependence with and without comorbid chronic hepatitis C allow for an objective assessment of the predominance of toxic or viral liver damage in each patient and determine the priority in treatment.Мета. Визначити клінічну значущість морфологічних ознак в оцінці токсичного або вірусного генезу ураження печінки у хворих із коморбідним перебігом опіоїдної залежності та хронічного гепатиту C.
Матеріали та методи. Гістологічні препарати тканини печінки 48 хворих на опіоїдну залежність за критеріями МКБ.10 (F 11.30), з них – 18 пацієнтів із опіоїдною залежністю без хронічного гепатиту C у віці від 22 до 40 років (16 осіб чоловічої статі і 2 – жіночої) та 30 хворих із опіоїдною залежністю та наявністю хронічного гепатиту C за критеріями МКБ.10 (B18.2) віком від 22 до 38 років (27 чоловіків та 3 жінки). Ультратонкі зрізи тканини печінки вивчали в електронному мікроскопі ЕМ-100 при прискорювальній напрузі 75 кВ та збільшенні ×12000.
Результати. При високопрогредієнтному перебізі опіоїдної залежності без хронічного гепатиту C значущою була наявність великих стеатозних гранул в центролобулярній та перипортальній зонах, порушення процесів деградації ліпідних гранул, значне зростання активності клітин Купфера та трансформація клітин Іто до фіброцитів.
Наявність малої гістологічної активності коморбідного хронічного гепатиту C обумовлює: помірну лімфомоноцитарну інфільтрацію саме портальних трактів, збільшену активність процесів руйнації ліпідних гранул в центролобулярній зоні печінкових часточок. При помірній активності коморбідного хронічного гепатиту C у наркозалежних хворих суттєво зростають некротичні та апоптотичні зміни в гепатоцитах портальної та перипортальної зон, зростання кількості та щільності ліпідних гранул, значне збільшення відкладень колагену в перисинусоїдальному просторі, перипортальній та центролобулярній зонах печінкових часточок.
Висновки. 1. В клінічній практиці доцільними є використання морфологічних досліджень печінки у хворих на опіоїдну залежність та хронічний гепатит C для верифікації значущих профіброгенних факторів: прогресування відкладень стеатозних гранул в гепатоцитах, порушення процесів їх деградації, активацію клітин Купфера, трансформацію клітин Іто до фіброцитів. 2. Морфологічні дослідження печінки у хворих на опіоїдну залежність з наявністю та відсутністю коморбідного хронічного гепатиту C дозволяють об’єктивно оцінити переважання токсичного або вірусного генезу ураження печінки у кожного з обстежених хворих та визначити пріоритетність в призначенні лікування
ОЖИРІННЯ ЯК СВІТОВА ПРОБЛЕМА (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
Get PDFIntroduction. WHO draws the attention of the entire medical scientific community to the relevance of studying public health problems related to obesity, as well as to the implementation of joint efforts within the framework of the implementation of the WHO program for the countries of the European region to prevent the spread of obesity and its negative impact on health population, taking into account the regional characteristics of each of them.
Aim. To conduct an analysis of modern scientific information content for the presence of convincing data on the problem of the growing prevalence of overweight and obesity, as well as the impact of these conditions on the health of the population.
Materials and methods. The work used the published results of modern scientific research on the problem of the growth rate of overweight and obesity among different sex-age strata of the population. To carry out scientific research, we used: a systematic approach and systematic analysis; bibliosemantic; content analysis.
Results. The analysis of the published results of scientific studies on the prevalence of obesity in different countries of the world showed the presence of significant regional features, with a prevalence of prevalence indicators among the population of North America and certain countries of the European region. It is predicted that by 2030, the number of adults suffering from obesity will increase in all countries of the world. A comparative analysis of the growth rates of obesity prevalence among adults and children revealed a significant preponderance of them over the latter. Summarized results of scientific research on the influence of obesity and the metabolic syndrome caused by it on the occurrence and course of diseases of the cardiovascular system, endocrine (diabetes) diseases, oncological processes of various localization, polyarthropathies, etc.
Conclusions. Despite the efforts united to implement WHO programs and achieve the target indicators of these programs, no country in the world has managed to completely stop the established trends in the growing prevalence of obesity. The increase in the prevalence of obesity leads to an increase in the burden of chronic non-communicable diseases associated with a high body mass index, by combining years spent in poor health and years lost due to premature mortality and disability.Вступ. ВООЗ привертає увагу всієї медичної наукової спільноти до актуальності вивчення проблем здоров’я населення, пов’язаних з ожирінням, а також до реалізації спільних зусиль в рамках виконання програми ВООЗ для країн європейського регіону із попередження поширення ожиріння та його негативного впливу на стан здоров’я населення, з урахуванням регіональних особливостей кожної з них.
Мета. Проведення аналізу сучасного наукового інформаційного контенту на предмет наявності переконливих даних щодо проблеми зростаючого поширення надмірної ваги та ожиріння, а також впливу цих станів на стан здоров’я населення.
Матеріали та методи. В роботі використовувалися опубліковані результати сучасних наукових досліджень з проблеми зростання темпів поширення надмірної ваги та ожиріння серед різних статево-вікових верств населення. Для проведення наукового дослідження використовували: системний підхід та системний аналіз; бібліосемантичний; контент-аналіз.
Результати. Аналіз опублікованих результатів наукових досліджень поширеності ожиріння в різних країнах світу показав наявність значних регіональних особливостей з переважанням показників поширеності серед населення Північної Америки та окремих країн європейського регіону. Прогнозується, що до 2030 року у всіх країнах світу зросте кількість дорослих, які страждатимуть від ожиріння. Порівняльний аналіз темпів приросту поширеності ожиріння серед дорослих та дітей виявив суттєве їх переважання щодо останніх. Узагальнені результати наукових досліджень щодо впливу ожиріння та спричиненого ним метаболічного синдрому на виникнення, перебіг хвороб серцево-судинної системи, ендокринних (цукрового діабету) хвороб, онкологічних процесів різної локалізації, поліартропатій, тощо.
Висновки. Незважаючи на зусилля, об’єднані для реалізації програм ВООЗ та досягнення цільових показників цих програм, жодній країні світу не вдалося повністю зупинити сформовані тенденції зростаючого поширення ожиріння. Зростання поширеності ожиріння призводить до зростання тягаря хронічних неінфекційних хвороб, пов’язаних із високим індексом маси тіла, шляхом поєднання років, проведених у стані поганого здоров’я та років, втрачених з причини настання передчасної смертності, інвалідності
ВПЛИВ ЕФІРНИХ ОЛІЙ НА ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ ТА АДҐЕЗИВНІ ВЛАСТИВОСТІ КЛІНІЧНИХ ШТАМІВ СANDIDA ALBICANS І CANDIDA GLABRATA, ОТРИМАНИХ ВІД ПАЦІЄНТІВ З ФАРИНГОМІКОЗОМ
No full textAim. To investigate the antifungal and anti-adhesive activities of Monarda fistulosa essential oil and cinnamon essential oil on clinical strains of fungi of the genus Candida obtained from patients with pharyngomycosis.
Materials and methods. The object of the study was essential oil of Monarda fistulosa and essential oil of cinnamon, the subject of the study was clinical strains of Candida albicans and Candida glabrata isolated from patients with pharyngomycosis. Antifungal effect of essential oils was determined by micromethod of serial dilutions with determination of minimum inhibitory concentration and minimum fungicidal concentration according to the recommendations of International Standards Organisation. The viability of micromycetes was determined by crossing the suspension from the test and control wells on Sabouraud dense nutrient medium with subsequent determination of colony-forming units/ml. Adhesion of Candida fungi was determined according to the method of Brilis V. I. and co-authors.
Results. Our studies proved the antifungal effect of essential oil of Monarda fistulosa and essential oil of cinnamon on the studied clinical strains of Candida fungi. The range of subinhibitory concentrations of essential oils that inhibited the viability and adhesive activity of clinical strains of C. albicans and C. glabrata was established. Under the conditions of our experiment, the greatest suppressive ability of subinhibitory concentrations affecting the biological properties of Candida spp. was demonstrated by essential oil of Monarda fistulosa.
Conclusions. The antifungal effect of essential oils on clinical strains of micromycetes differed in the strength of effect. The maximum expression of antimycotic effect was demonstrated by the essential oil of Monarda fistulosa. Under the conditions of action of subinhibitory samples of essential oil of Monarda fistulosa and cinnamon essential oil, the viability indices of Candida spp. were significantly lower than those of the culture control, which was not exposed to the action of essential oils. Clinical strains of C. albicans and C. glabratа isolated from patients with pharyngomycosis were characterised by medium-adhesive and low-adhesive activity, respectively. Essential oils in subinhibitory concentrations led to inhibition of the adhesive potential of the studied Candida spp isolates, namely, there was a decrease in the adhesive activity of C. albicans strains from the category of ‘medium-adhesive’ to the category of ‘non-adhesive’ and ‘low-adhesive’, and of C. glabrata isolates – from the category of ‘low-adhesive’ to the category of ‘non-adhesive’.Мета. Вивчення протигрибкової та протиадгезивної активностей ефірної олії монарди трубчастої та ефірної олії кориці на клінічні штами грибів роду Сandida, отримані від пацієнтів з фарингомікозом.
Матеріали та методи. Об’єктом дослідження були ефірна олія монарди трубчастої та ефірна олія кориці, предметом дослідження – клінічні штами Candida albicans і Candida glabrata, виділені від пацієнтів з фарингомікозом. Протигрибкову дію ефірних олій визначали мікрометодом серійних розведень з визначенням мінімальної інгібуючої концентрації та мінімальної фунгіцидної концентрації відповідно до рекомендацій International Standards Organization. Життєздатність мікроміцетів визначали шляхом пересіву суспензії з досліджуваних і контрольних лунок на щільне живильне середовище Сабуро з наступним визначенням колонієутворюючих одиниць/мл. Визначення адгезії грибів роду Candida проводили за методом Бриліса В. І. та співавторів.
Результати. Проведені нами дослідження довели протигрибкову дію ефірної олії монарди трубчастої та ефірної олії кориці на досліджувані клінічні штами грибів роду Candida. Встановлено діапазон субінгібуючих концентрацій ефірних олій, які пригнічували життєздатність та адгезивну активність клінічних штамів C. albicans і C. glabrata. В умовах нашого експерименту найбільшу пригнічуючу здатність субінгібуючих концентрацій, що впливають на біологічні властивості Candida spp. продемонструвала ефірна олія монарди трубчастої.
Висновки. Протигрибкова дія ефірних олій на клінічні штами мікроміцетів різнилася за силою впливу. Максимальну виразність антимікотичного ефекту продемонструвала ефірна олія монарди трубчастої. В умовах дії субінгібуючих зразків ефірної олії монарди трубчастої та ефірної олії кориці показники життєздатності Candida spp. були значно нижчими від показників контролю культури, яка не піддавалася дії ефірних олій. Клінічні штами C. albicans і C. glabratа виділені від пацієнтів з фарингомікозом, характеризувалися відповідно середньоадгезивною та низькоадгезивною активністю. Ефірні олії в субінгібуючих концентраціях призводили до пригнічення адгезивного потенціалу досліджуваних ізолятів Candida spp, а саме відбувалося зниження адгезивної активності штамів C. albicans з категорії «середньоадгезивних» в категорію «неадгезивних» і «низькоадгезивних», а ізолятів C. glabratа – з категорії «низькоадгезивних» в категорію «неадгезивних»
РІВЕНЬ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ КУРСАНТІВ, ЯКІ ЗАЙМАЛИСЯ СПОРТИВНИМ ОРІЄНТУВАННЯМ, ПОРІВНЯНО З ПРЕДСТАВНИКАМИ ІНШИХ ВИДІВ СПОРТУ
No full textAim. To examine the level of psychophysical development of cadets who were engaged in orienteering during their training compared to cadets who were engaged in other sports. Tasks: 1) to find out the attitude of cadets to orienteering during their training; 2) to conduct a comparative analysis of the level of development of motor skills in cadets who were engaged in orienteering and cadets who were engaged in other sports.
Materials and methods. The research involved 346 male cadets aged 20-22 years. Of these, 32 cadets were engaged in orienteering and 314 cadets were engaged in other sports. Research methods: theoretical analysis and generalization of literary sources and Internet data, questionnaires, testing the level of development of motor skills, and methods of mathematical statistics. The level of psychophysical development was investigated by the results of the following tests: 100 m run, pull-ups, exercise on the combined-arms obstacle course (12 obstacles, 400 m), 3 km run, 5 km accelerated march, 6x100 m shuttle run.
Results. It was found that more than 95 % of cadets noted that the qualities and skills developed and formed during orienteering training sessions are professionally important for every serviceman. The comparative analysis of the level of development of motor skills in cadets who were engaged in orienteering and other sports showed a positive effect of orienteering on improving the level of cadets’ psychophysical development. The results of the cadets engaged in orienteering were significantly better in most tests, except for the representatives of polyathlon and military pentathlon, where the test exercises are competitive. The most pronounced effect of orienteering training was found on cadets’ endurance.
Conclusions. This suggests that orienteering training has a positive effect on improving the level of cadets’ psychophysical development, which will contribute to the effectiveness of their future professional and combat activities. Moreover, unlike other sports, orienteering is an effective means not only of developing cadets’ motor skills but also of forming military-applied skills in orienteering in unfamiliar terrain and quick decision-making skills against the background of high mental and physical stress.Мета. Дослідити рівень психофізичного розвитку курсантів, які займалися спортивним орієнтуванням, порівняно з курсантами, які займалися іншими видами спорту. Завдання: 1) з’ясувати ставлення курсантів до занять спортивним орієнтуванням під час навчання; 2) здійснити порівняльний аналіз рівня розвитку рухових якостей у курсантів, які займалися спортивним орієнтуванням, та курсантів, які займалися іншими видами спорту.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 346 курсантів чоловіків Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова (Україна) віком від 20-22 роки. Із них 32 курсанти, які під час навчання займалися спортивним орієнтуванням та 314 курсантів, які займалися іншими видами спорту. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел та даних мережі Інтернет, анкетування, тестування рівня розвитку рухових якостей та методи математичної статистики. Рівень психофізичного розвитку досліджувався за результатами виконання курсантами таких тестів: біг на 100 м, підтягування на перекладині, вправа на загальновійськовій смузі перешкод (12 перешкод, 400 м), біг на 3 км, марш-кидок на 5 км, човниковий біг 6х100 м.
Результати. Виявлено, що понад 95% курсантів вважають, що якості і навички, розвинені і сформовані під час занять спортивним орієнтуванням, є професійно важливими для кожного військовослужбовця. Порівняльний аналіз рівня розвитку рухових якостей у курсантів, які під час навчання займалися спортивним орієнтуванням та іншими видами спорту, засвідчив позитивний ефект від занять спортивним орієнтуванням на підвищення рівня психофізичного розвитку курсантів. Результати курсантів, які займалися спортивним орієнтуванням виявилися достовірно кращими за більшістю тестів, окрім представників поліатлону та військового п'ятиборства, де тестові вправи є змагальними. Найбільш виражений ефект від занять спортивним орієнтуванням виявлено на розвиток витривалості курсантів
Висновки. Це дозволяє стверджувати, що заняття спортивним орієнтуванням позитивно впливають на підвищення рівня психофізичного розвитку курсантів, що сприятиме забезпеченню ефективності їх майбутньої професійної та бойової діяльності. Більше того, на відміну від інших видів спорту, спортивне орієнтування є ефективним засобом не тільки розвитку рухових якостей курсантів, а й формування у них військово-прикладних навичок в орієнтуванні в незнайомій місцевості та навичок швидкого прийняття рішень на тлі великих психічних і фізичних навантажень
ВИЗНАЧЕННЯ ТА ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ СЕГМЕНТАРНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ ПОПЕРЕКОВО-КРИЖОВОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
Get PDFIntroduction. According to the world literature, from 60% to 80% of the population experience pain of varying intensity in the lower back against the background of dorsopathy, with manifestations of unstable spinal segments reaching 45%, and pain of a discogenic nature against the background of unstable segments of the lumbosacral spine occurs in every seventh patient older than 30 years. According to literature data, damage to the ligamentous apparatus in the case of lumbar instability accounts for 39.5% of all manifestations of instability, a pathological process based on the mechanical displacement of the vertebrae relative to each other, which is accompanied by pain syndrome in the lumbar spine. An increase in the range of motion in the spinal motor segment without pathological displacement is also considered as a manifestation of instability.
Aim. To highlight and analyze modern approaches to the definition of segmental instability of the lumbosacral spine in degenerative-dystrophic diseases of the spine.
Materials and methods. Search, selection and analysis of modern publications, systematic reviews using PubMed and Google Scholar databases.
Results. An in-depth analysis of modern literature was carried out with the aim of defining the concept of segmental instability, analysis of modern approaches to the classification of segmental instability of the lumbosacral spine in degenerative-dystrophic diseases of the spine. We have identified a list of the main modern neuroimaging methods used in the diagnosis of an unstable spinal motor segment and an analysis of the most common provocative tests used in the diagnosis of instability. The presence of inconsistencies between the data of instrumental examinations, patient complaints, the little-studied pain syndrome with instability of the lumbar spine indicates the need for a more detailed study of segmental instability of the lumbosacral spine as a whole.
Conclusions. When conducting an in-depth content analysis, we found that diagnostic tests can effectively detect the pathology of the lumbar spine, and the complex of diagnostic tests with low back pain syndrome is caused by the instability of the lumbosacral spine.Вступ. За даними світової літератури від 60% до 80% населення відчувають біль різної інтенсивності в нижній частині спини на фоні дорсопатії. Із них у 45% спостерігаються прояви нестабільних сегментів хребта, а біль дискогенного характеру на тлі нестабільних сегментів попереково-крижового відділу хребта зустрічається у кожного сьомого пацієнта старше 30 років. Згідно з літературними даними, пошкодження зв'язкового апарату при нестабільності попереку складає 39,5% всіх проявів нестабільності і є патологічним процесом, в основі якого лежить механічне зміщення хребців відносно один одного, що супроводжується больовим синдромом в поперековому відділі хребта. Збільшення об'єму рухів в хребтово-руховому сегменті без патологічного зміщення також розглядають як прояви нестабільності.
Мета. Висвітлити та проаналізувати сучасні підходи до визначення сегментарної нестабільності попереково-крижового відділу хребта при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта.
Матеріали та методи. Пошук, підбір та аналіз сучасних публікацій, системних оглядів за допомогою баз даних PubMed та Google Scholar. Проведено глибинний аналіз сучасної літератури з метою визначення поняття сегментарної нестабільності, аналізу сучасних підходів до класифікації сегментарної нестабільності попереково-крижового відділу хребта при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта. Нами визначено перелік основних сучасних методів нейровізуалізації, котрі застосовуються при діагностиці нестабільного хребтово-рухового сегменту та аналіз найпоширеніших провокаційних тестів, які застосовують в діагностиці нестабільності. Наявність невідповідностей поміж даними інструментальних обстежень, скарг пацієнта, маловивчений больовий синдром при нестабільності поперекового відділу хребта вказує на необхідність більш детального вивчення сегментарної нестабільності попереково-крижового відділу хребта в цілому.
Висновки. При проведенні глибинного контент-аналізу, нами встановлено, що діагностичні тести дозволяють ефективно виявити патологію поперекового відділу хребта та комплекс діагностичних тестів з попереково-больовим синдромом, зумовленим нестабільністю попереково-крижового відділу хребта
РЕЗУЛЬТАТИ ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБА ПІСЛЯ ВИДАЛЕННЯ ПУХЛИН ПЛЕЧОВОЇ КІСТКИ
Get PDFIntroduction. The use of endoprostheses of the shoulder joint is possible with primary and secondary (metastatic) tumor lesions of the proximal part of the humerus. The possibility of using both individual oncological endoprostheses and modular oncological endoprostheses for tumors of the proximal part of the humerus is reported.
Aim. To assess the effectiveness of restoring the function of the shoulder joint and upper limb and improving the patient's quality of life after shoulder joint arthroplasty for tumors of the proximal part of the humerus.
Materials and methods. The results of the treatment of 27 patients who underwent shoulder arthroplasty in the conditions of the clinical departments of the "Institute of Traumatology and Orthopedics of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine" for tumors of the proximal part of the humerus from 2014 to 2024 were evaluated. Endoprosthesis was performed in 22 (81.5%) patients with primary tumors of the proximal part of the humerus and in 5 (18.5%) with metastatic tumors. Endoprosthesis of the shoulder joint was performed with individual oncological endoprostheses in 24 (88.9%) patients and modular oncological endoprostheses in 3 (11.1%) patients. Arthroplasty was primary in 25 (92.6%) patients and secondary in 2 (7.4%) patients.
Results. During follow-up, 3 (11.1%) patients died with an average follow-up period of 10.3±1.9 months, the other 24 (88.9%) were alive, with an average follow-up period of 88.1±8.7 months. The overall frequency of complications in our study was 6 (22.2%) cases, 3 (11.1%) patients had an infectious complication in the late postoperative period after 12, 24 and 36 months, 1 (3.7%) patient had aseptic loosening of the leg of the endoprosthesis after 36 months, in 2 (7.4%) patients after 5 and 6 months, dislocation of the head of the endoprosthesis from the joint cavity was noted. Local tumor recurrence was observed in 2 (7.4%) patients. The overall mean MSTS total limb functional outcome after shoulder arthroplasty for all 27 patients was 74.2%, and of the 24 patients who survived, the mean limb functional outcome after shoulder arthroplasty was 78.4%. The patients' quality of life (according to the EORTQ-QLQ-С30 questionnaire) increased from 32 points in the preoperative period to 78 points after shoulder joint replacement.
Conclusions. Endoprosthetics is a modern method for reconstructing bone segments in the surgical treatment of tumors of long bones in the limbs. This method allows for the replacement of bone defects of any size (volume) and length. Shoulder joint endoprosthetics within the framework of combination and multimodal treatment of primary and metastatic tumors of the proximal part of the humerus provides restoration of both shoulder joint functions and the upper limb as a whole, thereby improving the quality of life for this group of patients.Застосування ендопротезів плечового суглоба можливе при первинному та вторинному (метастатичному) пухлинному ураженні проксимального відділу плечової кістки. Повідомляється про можливість застосування, як індивідуальних онкологічних ендопротезів так і модульних онкологічних ендопротезів при пухлинах проксимального відділу плечової кістки.
Мета. Оцінити ефективність відновлення функції плечового суглоба і верхньої кінцівки та покращання якості життя пацієнта після ендопротезування плечового суглоба при пухлинах проксимального відділу плечової кістки.
Матеріали та методи. Проведено оцінку результатів лікування 27 пацієнтів, яким виконано ендопротезування плечового суглоба в умовах клінічних відділів ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України” з приводу пухлин проксимального відділу плечової кістки з 2014 по 2024 рік. Виконано ендопротезування у 22 (81,5%) хворих з первинними пухлинами проксимального відділу плечової кістки та у 5 (18,5%) з метастатичними пухлинами. Ендопротезування плечового суглоба виконано індивідуальними онкологічними ендопротезами у 24 (88,9%) пацієнтів та модульними онкологічними ендопротезами у 3 (11,1%) пацієнтів. Ендопротезування було первинним у 25 (92,6%) пацієнтів і вторинним у 2 (7,4%) пацієнтів.
Результати. При контрольному спостереженні померло 3 (11,1%) пацієнтів при середньому періоді спостереження 10,3±1,9 місяців, інші 24 (88,9%) були живі, при середньому періоді спостереження 88,1±8,7 місяців. Загальна частота ускладнень у нашому дослідженні становила 6 (22,2%) випадків, у 3 (11,1%) хворих спостерігалося інфекційне ускладнення в пізньому післяопераційному періоді через 12,24 та 36 місяців, у 1 (3,7%) пацієнта спостерігалося асептичне розхитування ніжки ендопротеза через 36 місяців, у 2 (7,4%) пацієнтів через 5 та 6 місяців відмічено звих голівки ендопротеза з суглобової западини. Місцевий рецидив пухлини спостерігався у 2 (7,4%) пацієнтів. Загальна середня оцінка функціонального результату кінцівки після ендопротезування плечового суглоба за шкалою MSTS для всіх 27 пацієнтів становила 74,2%, з 24 пацієнтів, які вижили, середній функціональний результат кінцівки після ендопротезування плечового суглоба становив 78,4%. Якість життя пацієнтів (згідно опитувальника EORTQ-QLQ-С30) підвищилася з 32 балів в передопераційному періоді до 78 балів після ендопротезування плечового суглоба.
Висновки. Ендопротезування – сучасний метод реконструкції сегментів кісток при хірургічному лікуванні пухлин довгих трубчастих кісток кінцівки, що дозволяє проводити заміщення кісткових дефектів будь-якого розміру (об’єму) та довжини. Ендопротезування плечового суглоба в схемах комплексного та комбінованого лікування первинних та метастатичних пухлин проксимального відділу плечової кістки забезпечує відновлення функції як плечового суглоба, так і верхньої кінцівки в цілому та сприяє покращанню якості життя даного контингенту хворих
ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ МЕТОДОМ АНАЛІЗУ ІЄРАРХІЙ НА ОСНОВІ ОПИТУВАННЯ ВИКЛАДАЧІВ КЛІНІЧНИХ КАФЕДР СТОМАТОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ЕТАПИ
Get PDFAim. Determining the features of safety culture, the assessment by using the method of analysis of hierarchies based on the survey of teachers of clinical departments of the dental profile and establishing its main stages.
Materials and methods. The research was conducted on the basis of departments of stomatological profile O. O. Bogomolets National Medical University using hygienic, medical sociological and statistical methods, which should be considered a prerequisite for the implementation of the method of analysis of hierarchies (methodology of group examination followed by ranking and pairwise comparison).
Results. Based on the application of the method of analysis of hierarchies based on a survey of teachers of clinical departments of the dental profile, the leading components of safety culture were determined, namely: the degree of influence on the level of safety culture and the patient's body of the leading characteristics of dangerous actions of medical personnel related to the operation of equipment, the organization of medical and diagnostic process, use of means of individual and collective protection (component No. 1); the degree of influence on the level of safety culture and the patient’s organism of both strengths and weaknesses in creating the safety of the treatment environment through the culture of awareness, reporting, justice, training (component No. 2), the degree of influence on the level of safety culture and the patient's organism of hygienic and safe working conditions at the workplace of medical personnel (component No. 3), as well as a scientifically based algorithm for assessing the level of safety culture in modern health care institutions.
Conclusions. The created algorithm for analytical assessment of the level of safety culture in modern health care institutions provides for the implementation of the following stages: determination of the structural features of the leading components of safety culture and the development of a scoring scale for their evaluation; carrying out an expert assessment of the leading components of the safety culture and establishing the degree of consistency of experts' opinions; calculation of the weighting coefficients of the influence of various components on the formation of a certain level of safety culture; justification of objective statistical approaches to assessing the level of safety culture.Мета дослідження. Визначення особливостей оцінки культури безпеки шляхом використання методу аналізу ієрархій на основі опитування викладачів клінічних кафедр стоматологічного профілю та встановлення його основних етапів.
Матеріали та методи. Дослідження проводились на базі кафедр стоматологічного профілю Національного медичного університету імені О. О. Богомольця із використанням гігієнічних, медико-соціологічних і статистичних методів, які слід було вважати передумовою для реалізації методу аналізу ієрархій (методики групової експертизи з наступним ранжуванням та попарного порівняння).
Результати. На підставі застосування методу аналізу ієрархій на основі опитування викладачів клінічних кафедр стоматологічного профілю визначені провідні компоненти культури безпеки, а саме: ступінь впливу на рівень культури безпеки провідних характеристик небезпечних дій медичного персоналу, пов’язаних з експлуатацією обладнання, організацією лікувально-діагностичного процесу, використанням засобів індивідуального і колективного захисту (компонент № 1); ступінь впливу на рівень культури безпеки та організм пацієнта як сильних, так і слабких сторін у створенні безпеки лікувального середовища через культуру інформованості, звітності, справедливості, навчання (компонент № 2); ступінь впливу на рівень культури безпеки та організм пацієнта гігієнічних та безпекових умов праці на робочому місці медичного персоналу (компонент № 3), а також науково-обґрунтований алгоритм аналітичної оцінки рівня культури безпеки у сучасних закладах охорони здоров’я.
Висновки. Алгоритм аналітичної оцінки рівня культури безпеки у сучасних закладах охорони здоров’я, що створений, передбачає реалізацію наступних етапів: визначення структурних особливостей провідних компонентів культури безпеки та розроблення бальної шкали їх оцінки; здійснення експертної оцінки провідних компонентів культури безпеки та встановлення ступеня узгодженості думок експертів; розрахунок величин вагових коефіцієнтів впливу різних компонентів на становлення певного рівня культури безпеки; обґрунтування об’єктивних статистичних підходів до оцінки рівня культури безпеки