Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ДІАГНОСТИКУ ТА ЛІКУВАННЯ МІАСТЕНІЇ. ВИПАДОК З ПРАКТИКИ
No full textIntroduction. Myasthenia gravis (MG) or Erb-Goldflam syndrome is an autoimmune neuromuscular disease based on autoaggression of humoral immunity against elements of neuromuscular synapses and intracellular structures of muscle fibers (antibodies to acetylcholine receptors (AchR), muscle-specific tyrosine kinase (MuSK), protein 4 related to low-density lipoprotein receptors (LRP4), ryanodine receptors (RyR), titin, and skeletal muscle antigens). The exact causes of autoimmune processes in MG are unknown, but abnormalities of the thymus gland (hyperplasia and neoplasia), especially in patients with antibodies to AchR, as well as genetic predisposition are of indisputable importance [1].
Aim. To analyze the researches of pathogenesis, diagnosis and treatment for patients with severe MG from latest literature sources to optimize the treatment of this group of patients. To analyze the own experience of implementing a patient-oriented approach to the treatment and rehabilitation of MG.
Materials and methods. Bibliosemantic, comparative and system analysis methods, and clinical and neurological examination of patients with MG.
Results. The course of MG is variable and can be represented by episodic muscle weakness, stationary flow, slow or rapid progression [2]. Currently, the complex therapy of patients with MG has a clear tendency to move from symptomatic (acetylcholinesterase inhibitors, potassium preparations, potassium-sparing diuretics) treatment to pathogenetic, mainly etiopathogenetic concepts of therapy are being formed (immunosuppressive therapy, antigen-specific immunotherapy, monoclonal antibodies), and it is also being clarified effectiveness of early thymectomy [3].
Conclusions. Complex therapy of patients with MG is based on the use of a differential diagnostic algorithm for various pathogenetic variants of MG, which forms a mainly etiopathogenetic concept of therapy. Antigen-specific immunotherapy, aimed at restoring tolerance to the attacked autoantigen by targeting only the damaged part of the immune system, while leaving the rest intact, is considered more promising for the treatment of MG. MG treatment should be carried out in the conditions of a specialized neurological center, where a full examination and targeted pathogenetic therapy can be carried out.Вступ. Міастенія гравіс (МГ) або хвороба Ерба-Гольдфлама-Джолі, – аутоімунне нервово-м'язове захворювання, в основі якого лежить аутоагресія гуморального імунітету щодо елементів нервово-м'язових синапсів та внутрішньоклітинних структур м'язових волокон (антитіла до ацетилхолінових рецепторів, мʼязовоспецифічної тирозінкінази (MuSK), білку 4, пов'язаному з рецепторами ліпопротеїдів низької щільності (LRP4), ріанодиновим рецепторам (RyR), тітіну та антигенам скелетної мускулатури). Точні причини аутоімунних процесів при МГ невідомі, але безперечне значення мають аномалії вилочкової залози (гіперплазія та неоплазія), особливо у пацієнтів з антитілами до ацетилхолінових рецепторів (AchR), а також генетична схильність [1].
Мета. Проаналізувати проблематику патогенезу, діагностики та лікування тяжкої МГ із джерел сучасної літератури для оптимізації проведення лікування у цієї групи пацієнтів. Проаналізувати власний досвід впровадження пацієнт-орієнтованого підходу до лікування та реабілітації пацієнтів з МГ.
Матеріали та методи. Бібліосемантичний метод, метод системного аналізу та клініко-неврологічне обстеження хворих на МГ.
Результати. Перебіг МГ відрізняється варіабельністю і може бути представлений епізодичною м'язовою слабкістю, стаціонарною течією, повільним або швидким прогресуванням [2]. В даний час комплексна терапія хворих з МГ має чітку тенденцію до перехода від симптоматичного (інгібітори ацетилхолінестерази (ІАХЕ), препарати калію, калійзберігаючі діуретики) лікування до патогенетичного, формуються переважно етіопатогенетичні концепції терапії (імуносупресивна терапія, антиген-специфічна імунотерапія, моноклональні антитіла), а також уточнюється ефективність ранньої тимектомії [3].
Висновки. Комплексна терапія хворих з МГ заснована на використанні діференційного діагностичного алгоритму при різних патогенетичних варіантах МГ, що формуює переважно етіопатогенетичну концепцію терапії. Антиген-специфічна імунотерапія, спрямована на відновлення толерантності до атакованого аутоантигену шляхом цілеспрямованого впливу тільки на пошкоджену частину імунної системи, залишаючи при цьому решту незайманої, вважається більш перспективною для лікування МГ. Лікування МГ доцільно проводити в умовах спеціалізованого неврологічного центру, де можна провести повноцінне обстеження та цілеспрямовану патогенетичну терапію
ОЦІНКА ПРОТИМІКРОБНОЇ АКТИВНОСТІ ХАРЧОВИХ КОНСЕРВАНТІВ З ЧИСЛА ОРГАНІЧНИХ КАРБОНОВИХ КИСЛОТ
No full textIntroduction. Microbial spoilage of food products has been a perennial problem. According to the WHO, the world records between 68.4 to 275 million cases of acute infectious diarrhea annually. The microbiological safety of food products is crucial as one of the criteria for their quality.
Aim. Antimicrobial activity detection of organic carbonic acids against the most common causative agents of food-borne toxic infections.
Materials and methods. The antimicrobial action detection of organic carbonic acids was carried out on bacterial strains S. aureus, S. typhimurium, E. coli, P. vulgaris, C. freundii, K. pneumoniae, P. aeruginosa by the dilution method in tryptone-soy broth and in a buffer solution of sodium chloride with peptone (pH 7.0). The minimum inhibitory concentration (MIC) was determined by the highest value from three determinations for each culture taken in the study. The pH of the medium was determined using a portable pH meter AMT16V (Amtast USA Inc).
Results. The growth of all bacterial species, that were used in the study, stopped in tryptone-soy broth with a formic acid content of 0.0625%, and the concentration of acetic acid for these microorganisms ranged from 0,0625% to 0,125%. Propionic and lactic acids inhibited the growth of the vast majority of investigated bacterial species at the same concentration (0,125%). Citric acid stopped the growth of Salmonella spp. and Klebsiella spp., at a concentration of 0,5%. Therefore, S. aureus, P. vulgaris, and C. freundii demonstrated the highest level of sensitivity to the action of organic acids. On the other hand, Salmonella spp. were the least sensitive to the acid action, as propionic and lactic acids inactivated them at a concentration of 0,25%, but citric acid at 0,5% one.
Conclusions. Organic carboxylic acids demonstrate sufficiently high antimicrobial activity and inhibit the growth of bacteria which are the most common causative agents of food-borne infections.Вступ. Проблема псування мікробних продуктів є споконвічною. За даними ВООЗ, у світі щорічно реєструють від 68,4 до 275 млн випадків гострих діарей інфекційної природи. Важливою є мікробіологічна безпека харчових продуктів, як один із критеріїв їх якості.
Мета. Визначення рівня протимікробної активності органічних карбонових кислот щодо найбільш частих збудників харчових токсикоінфекцій.
Матеріали та методи. Визначення протимікробного ефекту органічних карбонових кислот щодо штамів бактерій S. aureus, S. typhimurium, E. coli, P. vulgaris, C. freundii, K. pneumoniae, P. аeruginosa проводили методом послідовних серійних розведень у триптон-соєвому бульйоні та у буферному розчині хлориду натрію з пептоном (рН 7,0). Мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) визначали за найбільшим показником з трьох визначень для кожної взятої у досліді культури. Визначення рН середовища проводили з використанням портативного рН-метра АМТ16В (Amtast USA Inc).
Результати. Розмноження усіх використаних у дослідженні видів бактерій припинялось у триптон-соєвому бульйоні із вмістом мурашиної кислоти 0,0625%, концентрація оцтової кислоти для цих же мікроорганізмів становила від 0,0625% до 0,125%. Пропіонова і молочна кислоти пригнічували розмноження переважної більшості досліджених видів бактерій у однаковій концентрації (0,125%). Лимонна кислота зупиняла ріст сальмонел і клебсієл у 0,5% концентрації.
Отже, найвищий рівень чутливості до дії органічних кислот виявляють S .aureus, P. vulgaris та C. freundii. Найменш чутливими до дії кислот є сальмонели, адже пропіонова і молочна кислоти зупиняють їх розмноження у концентрації 0,25%, а лимонної кислоти необхідно 0,5%.
Висновки. Органічні карбонові кислоти виявляють достатньо високу протимікробну активність і зупиняють вегетацію бактерій, що є найбільш частими збудниками харчових токсикоінфекцій
ЛІКУВАННЯ БІЛОМИ ПЕЧІНКИ ПІСЛЯ ВОГНЕПАЛЬНОГО ТОРАКО-АБДОМІНАЛЬНОГО ПОРАНЕННЯ: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК
No full textIntroduction. During the Russian armed aggression against Ukraine, a large number of Ukrainian civilians were injured or killed since 2022. The rate of penetrating abdominal injuries during active military action varies from 2% to 15%. The small intestine, colon, liver and intra-abdominal vessels are most often affected. Patients with gunshot abdominal injuries and liver lacerations are more likely to have specific complications such as necrosis or abscesses, bilomas or biliary leakage. Ultrasound-guided drainage is a common treatment of biloma, but persistent bile leakage requires further endoscopic or surgical treatment and remains an important issue that needs to be resolved.
Aim. To present a case report of liver biloma management after gunshot thoraco-abdominal injury.
Case presentation. We present the case of a 22-year-old man who got a penetrating gunshot thoraco-abdominal wound with the damage to the VI-VII segments of the liver as a result of military operations. Among other surgical interventions, the patient underwent cholecystectomy with external drainage of the common bile duct. The case was complicated by the formation of liver and subhepatic bilomas, which required drainage under ultrasound control. Prolonged bile secretion from the drainage in the amount of about 100-150 ml per day prompted the search for a solution to this problem and providing of endoscopic internal bile drainage. It allowed to terminate bile leakage and remove drainage from the liver and subhepatic space.
Discussion. The case is noteworthy, as the literature review found few reports of bilomas in patients after gunshot injuries of the liver and no cases were found that were the result of military operations.
Conclusions. Endobiliary drainage in a patient with a gunshot liver injury allows to effectively treat biliary leakage. The use of such endoscopic method in the treatment of patients with gunshot liver injuries complicated by bilomas is an actual issue that needs to be studied.Вступ. Під час російської збройної агресії проти України з 2022 року було поранено та загинула велика кількість мирних громадян України. Частота проникаючих поранень живота під час активних бойових дій коливається від 2% до 15%. Найбільш часто уражаються тонка кишка, товста кишка, печінка та внутрішньочеревні судини. Пацієнти з вогнепальними пораненнями живота та розривами печінки часто мають специфічні ускладнення, такі як некроз або абсцеси, біломи або витік жовчі. Дренування під ультразвуковим контролем є поширеним методом лікування біломи, але постійне витікання жовчі вимагає подальшого ендоскопічного або хірургічного лікування та залишається важливою проблемою, яка потребує вирішення.
Метою дослідження було представлення клінічного випадку лікування біломи печінки після вогнепального торако-абдомінального поранення.
Презентація клінічного випадку. Ми наводимо клінічний випадок проникаючого вогнепального торако-абдомінального поранення з ураженням VI-VII сегментів печінки внаслідок бойових дій у 22-річного чоловіка. Серед інших оперативних втручань хворому виконано холецистектомію із зовнішнім дренуванням загальної жовчної протоки. Випадок ускладнився утворенням печінкової та підпечінкової біломи, що потребувало дренування під контролем УЗД. Тривале виділення жовчі з дренажу в обсязі близько 100-150 мл на добу спонукало до пошуку вирішення цієї проблеми та забезпечення ендоскопічного внутрішнього дренування жовчі. Це дозволило припинити витік жовчі та видалити дренаж з печінки та підпечінкового простору.
Обговорення. Випадок заслуговує на увагу, оскільки в огляді літератури виявлено небагато повідомлень про біломи у пацієнтів після вогнепальних ушкоджень печінки і не виявлено випадків, які були б наслідком військових дій.
Висновки. Ендобіліарний дренаж у хворого з вогнепальним ураженням печінки дозволяє ефективно лікувати підтікання жовчі. Застосування такого ендоскопічного методу в лікуванні хворих з вогнепальними ураженнями печінки, ускладненими біломами, є актуальним питанням, яке потребує подальшого вивчення
СУСПІЛЬНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ВПЛИВУ НА СТАН ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я У ЧАС ВОЄННИХ ПОДІЙ В УКРАЇНІ (ДОСЛІДЖЕННЯ ЗА ОЦІНКОЮ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ)
No full textIntroduction. The study of the population's mental health outlines a systematic analysis of the study's results on the determinants of its impact and the identification of potential determinants for building effective mechanisms to reduce their adverse effects. In Ukraine, the state of mental health of the population is affected by such global factors as full-scale military operations.
Aim. To study the role of public (social) determinants in influencing the state of mental health of the population during the war in Ukraine.
Materials and methods. The study was based on a survey of healthcare professionals to assess the level of influence of social determinants on the state of mental health of the population. The research methods employed included bibliosemantic and sociological surveys, and two statistical analysis methods were a description of the study and an analysis of the facts obtained.
Results. It has been established that the critical social determinant of the impact on the state of mental health in Ukraine is the war with Russia. Based on this, the authors identified specific determinants that are closely related to this fact, namely the impact of the political situation, the effectiveness of public administration, the level of democracy, social conflicts, the organization of social protection, inflationary processes, corruption, migration processes, crime, and the organization and accessibility of the healthcare system. The assessment results showed that, according to healthcare professionals, the state of mental health is most affected by such factors as corruption (3.71±0.07 points out of 5 maximum), inflationary processes (3.58±0.07), and political situation (3.54±0.07). Respondents with less than ten years of work experience scored highest for all these factors. Social determinants: "Social conflicts in the environment," "Organization of social protection of the population," "Crime," and "Migration processes" were significantly more often mentioned by healthcare workers with up to 20 years of work experience than with more than 20 years of experience. Heads of healthcare facilities primarily pointed to the influence of such social factors as "Corruption" (3.81±0.14), "State of organization and accessibility in healthcare system" (3.74±0.13), "Political situation" and "Efficiency of public administration" (3.54±0.14 and 3.54±0.15, respectively).
Conclusions. The critical social determinants that affect the population's mental health are corruption in the state, inflationary processes, and the political situation. The correlation between the length of service and the position held regarding the level of assessment of the impact of social factors is revealed.Вступ. Вивчення стану психічного здоров'я населення окреслює систематичний аналіз результатів дослідження щодо детермінант впливу на нього та визначення потенційних детермінант для побудови дієвих механізмів задля зменшення їх негативного впливу. В Україні стан психічного здоров’я населення підданий дії такого глобального фактору як
повномасштабні воєнні дії.
Мета. Дослідження ролі суспільних (соціальних) детермінант у впливі на стан психічного здоров’я населення в час воєнних подій в Україні.
Матеріали та методи. Основу дослідження склали результати опитування медичних працівників щодо оцінки рівня впливу суспільних детермінант на стан психічного здоров’я населення. Методами дослідження слугували: бібліосемантичний, соціологічного опитування та два типи методів статистичного аналізу: опис дослідження і аналіз одержаних фактів.
Результати. Встановлено, що ключовою суспільною детермінантою впливу на стан психічного здоров’я в Україні є війна з росією. Виходячи з цього, виділено окремі детермінанти, які є тісно пов’язаними з цим фактом, а саме: вплив політичного становища, ефективність державного управління, рівень демократії, соціальні конфлікти, організація соціального захисту, інфляційні процеси, наявність корупції, міграційні процеси, злочинність та організація і доступність у системі охорони здоров’я. Результати оцінювання показали, що на стан психічного здоров’я, за оцінкою медичних працівників, у найбільшій мірі впливають такі фактори, як наявність корупції (3,71±0,07 бали з 5 максимальних), інфляційні процеси (3,58±0,07) та політичне становище (3,54±0,07). Найвищі бали при всіх визначених факторах були зазначені опитаними зі стажем роботи до 10 років. Суспільні детермінанти: «Соціальні конфлікти в оточенні», «Організація соціального захисту населення», «Злочинність» та «Міграційні процеси» медичними працівниками зі стажем роботи до 20 років зазначалися достовірно частіше, аніж медиками зі стажем поза 20 років. Керівники закладів охорони здоров’я в першу чергу вказали на вплив таких соціальних факторів, як «Наявність корупції» (3,81±0,14), «Стан організації та доступності в системі охорони здоров'я» (3,74±0,13) та «Політичне становище» і «Ефективність державного управління» (3,54±0,14 та 3,54±0,15, відповідно).
Висновки. Ключовими суспільними детермінантами, які впливають на стан психічного здоров’я населення є наявність корупції в державі, інфляційні процеси та політичне становище. Виявлено взаємозв'язок між стажем роботи та займаною посадою щодо рівня оцінки дії суспільних чинників
СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПАЦІЄНТІВ З ПОПЕРЕКОВО-КРИЖОВОЮ РАДИКУЛОПАТІЄЮ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
Get PDFAim. Review of current literature on lumbosacral radiculopathy (LSR) and modern management of individuals with this condition.
Materials and methods. A systematic review of literature on LSR was conducted using electronic resources Web of Science and PubMed, with the hashtag radiculopathy, for the last 5 years (2019-2023). This review was conducted according to PRISMA recommendations and PICOT search strategy. The initial electronic search in Web of Science yielded 1634 documents, and in PubMed - 2706 documents. Additionally, electronic archives of domestic medical journals for the last 7 years were reviewed, resulting in 16 articles that met the inclusion criteria. In the final result, 56 articles were selected.
Results. The article highlights the main diagnostic and therapeutic aspects of LSR. A review of contemporary literature on pain in the lumbar spine with radiculopathy is presented.
Conclusions. The most common cause of LSR is herniated intervertebral disc (HIVD), but there is no clear correlation between the size of HIVD herniation and the severity of neurological manifestations. The Lasègue test is not always perfect for diagnosis, so the use of other tests for stretching the sciatic nerve (Slump test, Bowstring test) may help identify lumbar root damage. MRI at 3 Tesla, electroneuromyography, and genotyping as a prognostic biomarker become common for diagnosing LSR. Treatment of LSR (conservative, minimally invasive) should be aimed at both HIVD herniation and radiculopathy itself, and a multidisciplinary team should be involved in restoring the patient's impaired functioning. Conservative treatment is preferred at the initial stage of LSR treatment. Manual therapy is used in the form of neuromuscular therapy (post-isometric muscle relaxation) and traction techniques on the spine. Hardware physiotherapy and traction for radicular syndromes are recommended by clinical experience. As studies have shown, lumbosacral injections of platelet-rich plasma (PRP therapy) initiate or accelerate the resorption of HIVD material, stimulate reparative and regenerative processes in peripheral nerves. Minimally invasive treatment tends to be ultrasound-guided and includes epidural steroids and immunosuppressants, injections of structure-modifying drugs in the area of disc-radicular conflict, and percutaneous endoscopic lumbar discectomy.Мета. Огляд поточної літератури щодо попереково-крижової радикулопатії (ПКР) та сучасного менеджменту людей з даною патологією.
Матеріали та методи. Системний огляд літератури щодо ПКР було виконано через електронні ресурси Web of Science та PubMed з використанням хештегу radiculopathy за період останніх 5 років (2019-2023 рр.). Даний огляд було виконано відповідно до рекомендацій PRISMA та стратегії пошуку PICOT. Початковий електронний пошук у Web of Science виявив 1634 документи, у PubMed – 2706 документів. Додатково було переглянуто електронні архіви вітчизняних медичних журналів за останні 7 років, критеріям включення відповідало 16 статей. В кінцевому результаті було відібрано 56 статей.
Результати. В статті висвітлено основні лікувально-діагностичні аспекти щодо ПКР. Представлено огляд сучасної літератури, присвяченої болю в поперековому відділі хребта із радикулопатією.
Висновки. Найчастішою причиною виникнення ПКР є кила МХД, але немає чіткої кореляції між розміром грижі МХД та вираженістю неврологічних проявів. Тест Ласега не завжди ідеальний для діагностики, тому використання інших тестів на розтягування сідничного нерву (Slump test, Bowstring test) може допомогти розпізнати пошкодження поперекового корінця. Для діагностики ПКР поширеним стає МРТ в 3 Тесла, електронейроміографія, генотипування як прогностичний біомаркер. Лікування ПКР (консервативне, мінімально-інвазивне) повинно бути направлене як на грижі МХД, так і на саму радикулопатію, а для відновлення порушеної життєдіяльності пацієнтом має займатись мультидисциплінарна команда. На початковому етапі лікування ПКР перевагу віддають консервативному лікуванню. Мануальну терапію використовують у вигляді нейром’язової терапії (постізометрична релаксація м’язів) та тракційних прийомів на хребті. Апаратну фізіотерапію і тракцію при корінцевих синдромах рекомендовано клінічним досвідом. Як показали дослідження, поперекові ін'єкції збагаченої тромбоцитами плазми (PRP-терапія) ініціюють або прискорюють резорбцію матеріалу МХД, стимулюють репаративний та регенеративний процес в периферичних нервах. Мінімально-інвазивне лікування має тенденцією до УЗД-навігації, включає стероїди та імуносупресори епідурально, ін'єкції структурно модифікуючих препаратів в ділянку дискорадикулярного конфлікту, черезшкірну ендоскопічну поперекову дискектомію
РОЛЬ ТА КОРЕКЦІЯ СЕКСУАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ, ЯК СКЛАДОВОЇ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ ОПЕРОВАНИХ З ПРИВОДУ РОЗРИВУ ЦЕРЕБРАЛЬНОЇ АНЕВРИЗМИ
No full textIntroduction. Hemorrhagic stroke due to the rupture of the intracranial aneurysm (IA) is a typical clinical manifestation of the disease and one of the main causes of disability, affecting the quality of life in operated patients.
The aim. To determine the feasibility and safety of implementing protocols for diabetes mellitus (DM) treatment as part of rehabilitation interventions in patients who have undergone surgery for the rupture of intracranial aneurysm (IA) in the brain.
Materials and methods. To determine the effectiveness and safety of implementing diabetes mellitus (DM) treatment protocols in individually developed rehabilitation interventions following surgery for the rupture of intracranial aneurysm (IA) in the brain, a retrospective cohort study was conducted in parallel groups.
Results. Sexual dysfunctions (SD) resulting from the rupture of IA are multifactorial. The causes of SD can be categorized as primary, secondary, and tertiary. Primary causes include damage to brain structures by hemorrhagic stroke or vascular ischemic events affecting sexual functioning, pre-existing medical conditions, and side effects related to medication therapy during treatment. Secondary causes encompass persistent sensorimotor disturbances due to a prior stroke. Issues related to cognitive, behavioral, and psychosocial adaptation constitute tertiary causes of SD. The effective and prompt correction of sexual dysfunction in patients following the rupture of cerebral blood vessel aneurysms largely depended on the proper administration of anesthesia during surgical interventions and intensive therapy in the perioperative period. This includes preoperative preparation and patient analgesia, the administration of anesthesia, and adequate postoperative care.
Conclusions. The application of SD correction in men as part of rehabilitation measures from the 6th to the 24th month after surgical treatment of intracranial aneurysm (IA) has a positive impact, reducing SD regression from 88.9% (n=56/63) to 34.9% (n=22/63).Вступ. Геморагічний інсульт внаслідок розриву ІA (аневризма мозкової артерії) головного мозку (ГМ) є типовим клінічним проявом захворювання та однією з основних причин інвалідності, яка впливає на якість життя оперованих пацієнтів.
Мета. Визначити можливості та безпечність застосування протоколів лікування СД у комплексі реабілітаційних заходів у хворих, оперованих з приводу розриву церебральної аневризми ГМ.
Матеріали та методи. Для визначення ефективності та безпечності застосування протоколів лікування СД в індивідуально розроблених реабілітаційних заходах після операцій з приводу розриву церебральної аневризми проведено ретроспективне когортне дослідження в паралельних групах.
Результати дослідження. Статеві дисфункції (СД) внаслідок розриву аневризми мозкової артерії ГМ – багатофакторні. Причини СД мають: первинний, вторинний і третинний характер. До первинних причин відносять: ураження інсульт-гематомою чи ВІУ ГМ структур, які впливають на статеве функціонування; преморбідні захворювання; побічні ефекти пов’язані з медикаментозною терапією під час лікування. До вторинних причин належать стійкі розлади у сенсомоторній сфері внаслідок перенесеного інсульту. Проблеми когнітивної, поведінкової та психосоціальної адаптації формують третинні причини СД. Ефективна і швидка корекція сексуальної дисфункції у пацієнтів внаслідок розриву аневризми судин головного мозку значною мірою залежала також від правильного проведення анестезіологічного забезпечення хірургічного втручання та інтенсивної терапії в периопераційному періоді: підготовки до операції та знеболення пацієнта, власне анестезії, адекватного лікування в післяопераційному періоді.
Висновки. Застосування корекції СД у чоловіків в комплексі реабілітаційних заходів з 6-го по 24 міс після хірургічного лікування BGA ГМ має позитивний вплив на регрес СД з 88,9% (n=56/63) до 34,9% (n= 22/63)
ВПЛИВ ЛІКУВАЛЬНОЇ ТАКТИКИ НА РІВЕНЬ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ТА СТАН ПОРОЖНИНИ НОСА У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ АТРОФІЧНИЙ РИНІТ, СПРОВОКОВАНИЙ ШКІДЛИВИМИ УМОВАМИ ВИРОБНИЦТВА
No full textIntroduction. Various types of occupational hazards can cause the development of occupational atrophic rhinitis (AR). Researches determine the high prevalence of professional AR among workers in various fields of production. Drug treatment of RA is an important issue. The effectiveness of the use of autologous platelet-enriched plasma is determined. Determining the possibilities of increasing the effectiveness of treatment of professional AR with platelet-enriched plasma is a very relevant issue of modern medicine.
The aim. To evaluate the use of autologous platelet-rich plasma in occupational chronic AR compared to standard treatment (irrigation with oil solutions).
Materials and methods. 141 patients were examined: I group (32.6%) received irrigation with oil solutions, II (39.7%) – injections of platelet-rich plasma, and III (27.7%) – injections of platelet-rich plasma and irrigation with oil solutions.
Results. Significant (p < 0.001) chances of improvement in quality of life levels were found in groups I and II compared to III one month after treatment, based on decreases in the values of the NOSE scale (respectively by 0.946 points and by 5.285 points) and increases values in the SF-36 questionnaire (RE scale and RR by 13.899 points; p = 0.004 and by 15.914 points only with combined treatment; MH scale – by 4.028 points and by 17.880 points; VT scale – by 5.136 points; p = 0.005 and by 24.158 points). Significant (p < 0.001) chances of an increase in nasocytogram indicators were determined in groups I and II compared to III: respectively, the pH of mucus (by 1.029 and by 1.333), the quantitative composition of neutrophils (by 18.958% and by 21.078%) and eosinophils (by 3.540%) combined treatment only) and saccharin test indicators (at 0.3 min; p = 0.005 and at 1.696 min).
Conclusions. An improvement in the quality of life and parameters of the nasocytogram and saccharin test was determined when injections of platelet-rich plasma were used (both separately and in combination with irrigation with oil solutions) in patients with occupational chronic AR. Reliable chances of a decrease in NOSE scale values and an increase in SF-36 questionnaire indicators and chances of an increase in nasocytogram and saccharin test indicators were established.Вступ. Різні види професійних шкідливостей можуть викликати розвиток професійного атрофічного риніту (АР). Дослідження визначають високу поширеність професійного АР у працівників різних сфер виробництва. Важливим питанням є медикаментозне лікування АР. Визначається ефективність застосування аутологічної збагаченої тромбоцитами плазми. Визначення можливостей підвищення ефективності лікування професійного АР збагаченою тромбоцитами плазми є особливо актуальним питанням сучасної медицини.
Мета дослідження. Оцінити використання аутологічної збагаченої тромбоцитами плазми при професійному хронічному АР порівняно зі стандартним лікуванням (іригації масляними розчинами).
Матеріали та методи. Обстежено 141 хворого: I група (32,6%) отримувала іригації масляних розчинів, II (39,7%) – ін’єкції збагаченої тромбоцитами плазми та III (27,7%) – ін’єкції збагаченої тромбоцитами плазми й іригації масляними розчинами.
Результати. Констатовано достовірні (р < 0,001) шанси на покращення рівнів якості життя в I та II групах порівняно з III через місяць після лікування за зниженнями значень шкали NOSE (відповідно на 0,946 балів і на 5,285 балів) і збільшенням показників опитувальника SF-36 (шкала RE і RР на 13,899 балів; р = 0,004 і на 15,914 балів лише при комбінованому лікуванні; шкала МН – на 4,028 балів і на 17,880 балів; шкала VT – на 5,136 балів; р = 0,005 і на 24,158 балів). Визначено достовірні (р < 0,001) шанси на збільшення показників назоцитограми в I і II групах порівняно з III: відповідно рН слизу (на 1,029 і на 1,333), кількісного складу нейтрофілів (на 18,958% і на 21,078%) та еозинофілів (на 3,540% лише комбіноване лікування) і показників сахаринового тесту (на 0,3 хв; р = 0,005 і на 1,696 хв).
Висновки. Визначено покращення якості життя та показників назоцитограми й сахаринового тесту при застосуванні ін’єкцій збагаченої тромбоцитами плазми (як окремо, так і комбіновано з іригаціями масляними розчинами) у хворих із професійним хронічним АР. Встановлено достовірні шанси на зниження значень шкали NOSE і збільшення показників опитувальника SF-36 та шанси на збільшення показників назоцитограми й сахаринового тесту
АНАЛІЗ СТАНУ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ
No full textThe aim of the study. To analyze the current state of psychiatric care in Ukraine against the background of its reform; to investigate the dynamics of individual indicators of mental health and the activity of institutions providing psychiatric care for the period 2008-2021.
Material and methods. The materials of the study were official statistical data from the reports of the State Statistics Service of Ukraine, the Center for Medical Statistics of the Central Health Service of the Ministry of Health of Ukraine for 2008–2021, and the Institute of Health Indicators and Evaluation (IHME, USA) on the global burden of diseases. Bibliographic, epidemiological, medical-statistical, analytical methods were used in the research.
The results. The relevance of studying the current state of the organization of psychiatric care in Ukraine is primarily determined by the growing need of the population in connection with the negative impact of the consequences of the war on mental health. It was established that the prevalence of mental disorders in Ukraine in the period from 2008 to 2017 decreased by 17.8% and amounted to 3944.8; primary morbidity decreased by 38.7% and amounted to 300.9 cases per 100,000 population in 2017. Mortality from mental disorders in the period 2008-2017 decreased by 2.7 times to 2.3 cases per 100,000 population. However, in 2021 it was already 2.4. According to the second stage of the health care reform, there is a reduction in inpatient psychiatric facilities and their bed fund (by 40-50% on average). Medical facilities that provide psychiatric care lack qualified specialists (53-73% of positions are filled).
Conclusions. Deinstitutionalization, which is carried out in Ukraine, is consistent with the Concept of the state target program of mental health care in Ukraine for the period until 2030. When reducing beds in psychoneurological hospitals, it is necessary to create conditions for alternative treatment of mentally ill patients in order to maintain the availability of care. The dynamics of changes in mental health indicators and the activity of healthcare institutions have regional features that must be taken into account when calculating the need for various types of psychiatric care. Optimizing psychiatric care is hindered by a lack of psychiatrists and psychologists, but the involvement of family doctors in the provision of psychological care and the introduction of mobile interdisciplinary teams will help.Мета дослідження. Проаналізувати сучасний стан психіатричної допомоги в Україні на фоні її реформування; дослідити динаміку окремих показників психічного здоров’я та діяльності закладів, що надають психіатричну допомогу за період 2008-2021 рр.
Матеріали та методи. Матеріалами дослідження були офіційні статистичні дані звітів Державної служби статистики України, Центру медичної статистики ЦГЗ МОЗ України за 2008–2021 рр., Інституту показників і оцінки здоров'я (IHME, США) про глобальний тягар хвороб. У дослідженні використовувались бібліографічний, епідеміологічний, медико-статистичний, аналітичний методи.
Результати. Актуальність вивчення сучасного стану організації психіатричної допомоги в Україні визначається в першу чергу зростаючою потребою населення у зв’язку з негативним впливом наслідків війни на психічне здоров’я. Встановлено, що поширеність психічних розладів в Україні в період з 2008 по 2017 рік зменшилась на 17,8% та складала 3944,8; первинна захворюваність зменшилась на 38,7% і становила 300,9 випадків на 100000 населення у 2017 р. Смертність від психічних розладів в період 2008-2017 рр. знизилась у 2,7 рази до 2,3 випадків на 100000 населення. Однак у 2021 р. вона вже становила 2,4. Згідно другого етапу реформи охорони здоров’я відбувається скорочення стаціонарних психіатричних закладів та їх ліжкового фонду (в середньому на 40-50%). Медичним закладам, що надають психіатричну допомогу, бракує кваліфікованих спеціалістів (укомплектованість посад становить 53-73%).
Висновки. Деінституціоналізація, яка проводиться в Україні, узгоджується з Концепцією державної цільової програми охорони психічного здоров'я України на період до 2030 року. При скороченні ліжок у психоневрологічних стаціонарах потрібно створити умови для альтернативного лікування психічно хворих з метою збереження доступності допомоги. Динаміка змін показників психічного здоров’я та діяльності закладів охорони здоров’я мають регіональні особливості, які необхідно враховувати при розрахунках потреби у різних видах психіатричної допомоги. Оптимізації психіатричної допомоги заважає брак лікарів-психіатрів та психологів, проте сприятиме залучення сімейних лікарів до надання психологічної допомоги та запровадження мобільних міждисциплінарних команд
ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКОГО ТА УПРАВЛІНСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
Get PDFIntroduction. Building a robust healthcare system aimed at improving overall population health and a reliable electronic health system requires a corresponding level of proficiency in digital competences (DC) among future healthcare professionals. The relevance of this research lies in the understanding that the effective execution of medical and managerial responsibilities is impossible without an adequate level of DC, and mastering them must occur during the education of future healthcare professionals.
The aim. To investigate the levels of proficiency in DC and the understanding of their importance among students enrolled in institutions of higher medical education (IHME) for the development of leadership and management potential during the educational process of future healthcare professionals.
Materials and methods. A cross-sectional study was conducted among 265 students (1st-6th years) at Dnipro State Medical University. Bibliosemantic and sociological methods were used. Students were grouped by academic year: junior (1-2), middle (3-4), and senior (5-6). Results were analyzed using widely accepted statistical approaches and the integrated development environment Jupyter Notebook (https://jupyter.org/install). A significance level of p<0.05 was considered statistically significant for all hypotheses.
Results. According to the obtained data all students, regardless of their academic year, understand the importance of studying digital competences. On average, the overall importance level for all DC was 6.99 (95% CI 6.72-7.26) on a ten-point scale. Proficiency in DC significantly (p=0.002) varied depending on the academic year, with seniors scoring higher than middle (in all aspects) and junior students (for most aspects). No significant differences were found between the proficiency levels of junior and middle students (p>0.05). Proficiency in general DC was significantly higher compared to special medical and cybersecurity DC, both within each group and for all respondents. More than 80% of respondents stated that mastering DC is important for performing managerial functions, with no differences between groups (p>0.05).
Conclusions. Present-day healthcare professionals require a proper level of proficiency in DC. The study demonstrates that students' motivation to learn DC is more than sufficient, but proficiency in special medical and cybersecurity DC needs improvement. The majority of respondents consider mastering DC an integral element in the formation of health-oriented leadership and effective management in healthcare. Mastering of DC should occur systematically with active involvement of IHME in the process.Вступ. Розбудова міцної системи охорони здоров’я (ОЗ), спрямованої на підвищення здоров’я населення загалом та надійної електронної системи охорони здоров’я зокрема потребує відповідного рівня володіння цифровими компетентностями (ЦК) у майбутніх працівників ОЗ. Актуальність дослідження обумовлена тим, що належне виконання професійних медичних та управлінських обов’язків неможливе без достатнього рівня володіння ЦК, а набуття їх повинно відбуватися під час навчання майбутніх працівників ОЗ.
Мета. Дослідити рівні володіння ЦК і розуміння їх важливості серед здобувачів, що навчаються у закладах вищої медичної освіти (ЗВМО), для формування під час навчального процесу лідерського та управлінського потенціалу майбутніх працівників ОЗ.
Матеріали та методи. Поперечне дослідження проведене серед 265 студентів (1-6 курси) Дніпровського державного медичного університету. Використовувалися бібліосемантичний та соціологічний методи. Студентів було розділено на групи відповідно до року навчання: молодші (1-2), середні (3-4), старші (5-6). Результати аналізувалися із використанням загальноприйнятих статистичних підходів за допомогою інтегрованого середовища розробки Jupyter Notebook (https://jupyter.org/install). Значення р<0,05 вважалося статистично значущим при перевірці всіх статистичних гіпотез.
Результати. Визначено, що всі студенти незалежно від курсу навчання розуміють важливість вивчення цифрових компетенцій – в середньому для усіх опитаних загальний рівень важливості для всіх ЦК становить 6,99 (95% ДІ 6,72-7,26) балів за десятибальною шкалою. Рівні володіння ЦК значуще (p=0,002) розрізняються залежно від періоду навчання: старші курси мають вищі бали, ніж середні (за всіма пунктами) та молодші (за більшістю пунктів). Між рівнем володіння ЦК молодших та середніх курсів розбіжностей не виявлено (р>0,05). Рівні володіння загальними ЦК були значно вищі порівняно зі спеціальними медичними та кібербезпековими ЦК як в кожній групі окремо так і для всіх опитаних. Більше 80% опитаних відмітили важливість опанування ЦК для виконання управлінських функцій, без розбіжностей між групами (р>0,05).
Висновки. Сьогодення вимагає від працівників охорони здоров’я належного рівня володіння ЦК. Доведено, що мотивація студентів для вивчення ЦК є більш ніж достатньою, але рівні володіння спеціальними медичними та кібербезпековими ЦК необхідно підвищувати. Переважна більшість респондентів вважає опанування ЦК невід’ємним елементом формування здоров’яспрямовуючого лідерства та ефективної управлінської діяльності в сфері ОЗ. Опанування ЦК повинно відбуватися системно із активним залученням до цього процесу ЗВМО
КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ВИКОНАННЯ ОРТОТОПІЧНОЇ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ СЕРЦЯ У ПАЦІЄНТА З ДОДАТКОВОЮ ЛІВОЮ ВЕРХНЬОЮ ПОРОЖНИСТОЮ ВЕНОЮ
Get PDFIntroduction. Persistent left superior vena cava is the most common congenital venous abnormality of the thorax and has a prevalence of 0,3-0,5% among the general population. In most cases, the presence of a persistent left superior vena cava is asymptomatic and is usually a finding during surgery. Most often additional left superior vena cava coexists with superior vena cava in 80-90% cases. This feature is extremely important for choosing the optimal surgical tactics.
Case Presentation. Patient Sh., 44 years old, was urgently hospitalized for orthotopic heart transplantation. From the anamnesis it is known that in 2017 the patient was diagnosed congenital heart disease: critical stenosis of the bicuspid aortic valve. However, the patient refused surgery at that moment. Conservative treatment was carried out. In 2022, the patient`s condition progressively worsened: severe exertional dyspnea, increased shortness of breath at rest, pitting edema in the lower extremities, interruptions in the work of the heart. The patient is diagnosed: dilated cardiomyopathy. The patient was included in the waiting list on the heart transplantation. In March 2023, patient underwent orthotopic heart transplantation with reconstruction a persistent left superior vena cava. A tubular conduit from the autopericardium with a diameter of 20 mm and a length of 5 cm was used for reconstruction. An anastomosis was formed between the distal part of the accessory left superior vena cava and the right atrial auricle. The patient was discharged without any complications and no signs of venous congestion in the upper body were detected during the follow-up examination after three months of observation.
Conclusions. Our clinical observation demonstrates the feasibility of successful orthotopic heart transplantation using an autologous autopericardium graft in patients with a persistent left superior vena cava and shows encouraging immediate follow-up results.Вступ. Додаткова ліва верхня порожниста вена (ДЛВПВ) є рідкісною вродженою аномалією, яка поширюється від 0,3% до 0,5% серед загальної популяції населення. В більшості випадків наявність додаткової ВПВ протікає безсимптомно, і зазвичай є знахідкою під час проведення оперативного втручання. ДЛВПВ може виникати в кількох анатомічних варіаціях. Найчастіше ДЛВПВ співіснує з правою верхньою порожнистою веною – у 80-90% випадків. У багатьох випадках двобічні верхні порожнисті вени мають відносно однаковий розмір, проте, може існувати суттєва різниця в розмірах обох верхніх порожнистих вен. Ця особливість є надзвичайно важливою для вибору оптимальної хірургічної тактики.
Презентація клінічного випадку. Хворий Ш., 44 роки госпіталізований в ургентному порядку для виконання ортотопічної трансплантації серця. З анамнезу відомо, що у 2017 році, за місцем проживання пацієнту було встановлено діагноз: вроджена вада серця: двостулковий аортальний клапан. Проте, від хірургічного втручання на той момент пацієнт відмовився. Проводилося консервативне лікування за місцем проживання. У 2022 році загальний стан пацієнта значно погіршився: з’явилася задишка в стані спокою, набряки на нижніх кінцівках, перебої в роботі серця. Хворому встановлено діагноз: Дилатаційна кардіоміопатія. Пацієнта включено в листок очікування на трансплантацію серця. У березні 2023 році пацієнту виконано ортотопічну трансплантацію серця з реконструкцією ДЛВПВ. Для реконструкції було використано трубчастий кондуїт з аутоперикарду діаметром 20 мм та довжиною 5 см. Сформовано анастомоз між дистальною частиною додаткової лівої верхньої порожнистої вени та вушком правого передсердя. Пацієнт був виписаний без будь-яких ускладнень і не було виявлено жодних ознак венозного застою у верхній частині тіла під час контрольного огляду через три місяці спостереження відзначено відсутність скарг у пацієнта.
Висновки. Наше клінічне спостереження демонструє можливість успішного виконання ортотопічної трансплантації серця з використанням аутологічного графту з аутоперикарду у пацієнтів із додатковою лівою верхньою порожнистою веною та показує обнадійливі безпосередні результати спостереження