Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ПАЦІЄНТИ З ГЕМІПАРЕЗОМ І МІОФАСЦІАЛЬНИМ БОЛЬОВИМ СИНДРОМОМ ПРИ ВПРОВАДЖЕННІ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
No full textIntroduction. Hemorrhagic stroke causes significant deviations in the psycho-emotional, moral-volitional and social spheres. Kinesiotherapy is a new effective method used in rehabilitation and physical therapy programs for post-stroke patients with myofascial pain syndrome. This publication presents the results of the study of the quality of life of post-stroke patients before and at different times after complex kinesiotherapy, as well as the characteristics of the answers related to the quality of life after the program of combined rehabilitation and physical therapy are given.
The aim of the study is to substantiate the inclusion of kinesiotherapy in the basic rehabilitation and physical therapy programs for post-stroke patients with myofascial pain syndrome.
Materials and methods. The study included 105 patients aged 57 to 64 with a verified diagnosis of hemorrhagic stroke complicated by myofascial pain syndrome." The SF-36 general questionnaire was used to assess the quality of life.
Results. It was established that indicators of the quality of life of post-stroke patients before implementation programs of rehabilitation and physical therapy are significantly reduced on most scales of physical, mental and social functioning; the quality of life profile of patients is characterized by compression and deformation. Conducting kinesiotherapy with acupuncture is accompanied by a marked improvement in quality of life indicators of post-stroke patients with myofascial pain syndrome. Responses related to the quality of life, in the form of improvement or stabilization, were registered in the majority of post-stroke patients with myofascial pain syndrome after complex kinesiotherapy – in 96% of patients after a combined program of rehabilitation and physical therapy and in 87% of patients after kinesiotherapy.
Conclusions. The profile of the quality of life of patients with hemiparesis indicates its compression and deformation, which is caused by a significant decrease in indicators that characterize the physical, mental and social scales of functioning. Long-term monitoring of such patients after the implementation of the author's physical rehabilitation program indicates a stabilization of the quality of life, which is manifested by a pronounced improvement in the profile of 96% of post-stroke patients with myofascial pain syndrome after complex and in 87% of patients in combination with acupuncture.Вступ. Геморагічний інсульт викликає суттєві відхилення психо-емоційної, морально-вольової і соціальної сфери. Кінезіотерапія – відносно новий та ефективний метод, який застосовується у програмах реабілітації і фізичної терапії для постінсультних хворих із міофасціальним больовим синдромом. У цій публікації представлені результати вивчення якості життя постінсультних хворих до і в різні терміни після комплексної кінезіотерапії, а також дається характеристика відповідей, пов’язаних із якістю життя після програми комбінованої реабілітації і фізичної терапії.
Мета дослідження – обгрунтувати включення кінезіотерапії в базові програми реабілітації і фізичної терапії для постінсультних пацієнтів із міофасціальним больовим синдромом. Матеріали та методи. У дослідження включено 105 пацієнтів у віці від 57 до 64 років із верифікованим діагнозом геморагічний інсульт, ускладнений міофасціальним больовим синдромом». Для оцінки якості життя використано загальний опитувальник SF-36.
Результати. Установлено, що показники якості життя постінсультних хворих до впровадження програми реабілітації і фізичної терапії істотно знижені за більшістю шкал фізичного, психічного та соціального функціонування; профіль якості життя хворих характеризується компресією і деформацією. Проведення кінезіотерапії з голкотерапією супроводжується вираженим поліпшенням показників якості життя постінсультних хворих із міофасціальним больовим синдромом. Відповіді пов’язані з якістю життя, у вигляді поліпшення або стабілізації, зареєстровані у більшості постінсультних хворих із міофасціальним больовим синдромом після комплексної кінезіотерапії – у 96% хворих після комбінованої програми реабілітації і фізичної терапії і у 87% хворих після кінезіотерапії. Висновки. Профіль якості життя хворих на розсіяний склероз указує на його компресією та деформацією, що зумовлено суттєвим зниженням показників, які характеризують фізичну, психічну й соціальну шкали функціонування. Моніторинг таких хворих у віддалені терміни після впровадження авторської програми фізичної реабілітації вказує на стабілізацію якості життя, що проявляється вираженим поліпшенням профілю в 96% постінсультних хворих із міофасціальним больовим синдромом після комплексних та у 87% хворих у поєднанні з акупунктурою
ЗАХИСТ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТЛІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
No full textThe aim of the article is to thoroughly characterize the rights of all health care workers in accordance with the current legislation of Ukraine, as well as to identify problems that arise in the process of protecting the rights of health care workers and to propose ways to eliminate them.
Materials and methods. In the course of the research 1,000 healthcare workers were interviewed and surveyed regarding the violation of their fundamental rights in the city of Kyiv and medical and preventive institutions of the Kyiv region. Evaluating the violation of the rights of health care workers, it was found that every fifth medical worker notes the violation of his rights by patients, which is 70%, and by health care institutions – 25%; from colleagues – 3%; the other 2% refrained from answering.
The results. As of January 1, 2024, according to the statistical data of the National Health Service of Ukraine, it is stated that from January 1, 2022 to December 31, 2023 in Ukraine: the number of specialist doctors increased by 5.2% (+4667), by 4.9% (+1280) – primary care physicians (PHC), by 6.7% (+9961) – secondary medical personnel [1]. Thus, the number of medical workers (doctors, middle and junior staff (without pharmacists)) in the Electronic Health Care System as of January 1, 2022 was more than 288000, as of January 1, 2024 – 345000, and medical institutions – 7,393. In July 2023, the number of medical workers was already 396000, and the number of medical institutions was 6559. Whereas in December, the number of medical workers increased to almost 520000, and medical institutions – to 8444 [2].
Conclusions. In order to improve the protection of the rights of healthcare workers, it is necessary to implement at the legislative level the concept of medical neutrality, which should apply in all democratic countries, regardless of the situations that arise in society. The authors formulated the main principles of medical neutrality, in particular: protection of medical workers, patients, health care institutions and other medical formations, medical vehicles from attacks or from illegal interference; free access to medical care, in particular treatment, as well as necessary medicines and medical devices; humane treatment of the entire civilian population; lack of discrimination in the treatment of the sick or injured; observance of the rights of patients, in particular, to keep a secret about the state of health, to refuse treatment.Мета статті полягає у ґрунтовній характеристиці прав усіх працівників сфери охорони здоров’я у відповідності до чинного законодавства України, а також визначити проблеми, які виникають у процесі захисту прав працівників сфери охорони здоров’я та запропонувати шляхи їх усунення.
Матеріали та методи. У процесі дослідження проінтер’ювовано та проанкетовано 1000 працівників сфери охорони здоров’я щодо порушення їх основоположних прав у місті Києві та лікувально-профілактичних закладах Київської області. Оцінюючи порушення прав працівників сфери охорони здоров’я з’ясовано, що кожен 5 медичний працівник відзначає порушення його прав як з боку пацієнтів, що складає 70%; з боку закладів охорони здоров’я – 25%; з боку колег – 3%; інших 2% утрималося від відповіді.
Результати. За станом на 1 січня 2024 р. у відповідності статистичних даних Національної служби здоров’я України стверджує, що з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року в Україні: на 5,2% збільшилася кількість лікарів-спеціалістів (+4667), на 4,9% (+1280) – лікарів первинної медичної допомоги (ПМД), на 6,7% (+9961) – середнього медичного персоналу (Krechetova D, 2022). Так кількість медпрацівників (лікарів, середнього та молодшого персоналу (без фармацевтів) в Електронній системі охорони здоров’я станом на 1 січня 2022 року становила понад 288000, на 1 січня 2024 року – 345000, а медичних закладів – 7393. У липні 2023 року кількість медпрацівників становила вже 396000, а медичних закладів – 6559. Тоді як у грудні кількість медпрацівників зросла майже до 520000, а медичних закладів – до 8444 [2].
Висновки. З метою удосконалення захисту прав працівників сфери охорони здоров’я необхідно впровадити на законодавчому рівні Концепцію медичного нейтралітету, який має діяти в усіх демократичних країнах не залежно від ситуацій, що виникають у суспільстві. Авторами сформульовано основні принципи медичного нейтралітету, це зокрема: захист медичних працівників, пацієнтів, закладів охорони здоров’я та інших медичних формувань, медичних транспортних засобів від нападів або від незаконного втручання; вільний доступ до медичної допомоги, зокрема лікування, а також необхідних лікарських засобів і виробів медичного призначення; гуманне ставлення до всього цивільного населення; відсутність дискримінації при лікуванні хворих чи поранених; дотримання прав пацієнтів, зокрема на збереження таємниці про стан здоров’я, на відмову від лікування
ВПЛИВ ПЕРМАНЕНТНОГО СТРЕСУ, СПРИЧИНЕНОГО ВІЙНОЮ В УКРАЇНІ, НА СТАН ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОРТАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ НА ТЛІ ЦИРОЗУ ПЕЧІНКИ
No full textThe aim of the study was to evaluate the impact of permanent stress and features of medical care in martial law on the indicators of liver function and quality of life of patients with portal hypertension due to liver cirrhosis.
Materials and methods. The study included 37 patients with a confirmed diagnosis of liver cirrhosis complicated by portal hypertension and esophageal variceal bleeding. According to performed interventions all patients were divided into 3 groups: Group 1 – endoscopic band ligation and partial splenic artery embolization; Group 2 – endoscopic band ligation; Group 3 – endoscopic band ligation. The difference between Group 2 and Group 3 patients was that Group 2 patients were in a state of permanent stress due to the war. There were 4 visits with an interval of 1 month. At each time point, the levels of laboratory parameters of functional state of the liver and quality of life using RAND SF-36 questionnaire were evaluated.
Results. Patients in all three groups during the first month showed an improvement in both laboratory indicators of liver function and integrated quality of life. In patients of Group 1 there was a progressive improvement in both the functional status of the liver and quality of life. In Group 2 the lack of any manipulations and maintenance therapy led to a lack of positive dynamics in patients. Staying in a state of permanent stress led to a progressive deterioration in the condition of patients in Group 3 starting from the second visit. Initially, the deterioration affected only the quality of life, but later it also manifested itself as a violation of the indicators of the functional state of the liver.
Conclusions. The cumulative effect of permanent stress in patients with liver cirrhosis complicated by portal hypertension is manifested by an early deterioration in the quality of life with later violations of liver function.Метою дослідження було оцінити вплив перманентного стресу та особливостей надання медичної допомоги в умовах воєнного стану на показники функціонального стану печінки та якість життя пацієнтів з портальною гіпертензією, зумовленою цирозом печінки.
Матеріали та методи. У дослідження було включено 37 пацієнтів з підтвердженим діагнозом цирозу печінки, ускладненого портальною гіпертензією та кровотечою з варикозно розширених вен стравоходу. Відповідно до виконаних втручань усі пацієнти були розподілені на 3 групи: 1 група – ендоскопічне лігування та часткова емболізація селезінкової артерії; 2 група – ендоскопічне лігування; 3 група – ендоскопічне лігування. Різниця між пацієнтами 2-ї та 3-ї груп полягала в тому, що пацієнти 2-ї групи перебували в стані перманентного стресу через війну. Було проведено 4 візити з інтервалом в 1 місяць. У кожний момент часу оцінювались рівні лабораторних показників функціонального стану печінки та якості життя за допомогою опитувальника RAND SF-36.
Результати. У пацієнтів усіх трьох груп протягом першого місяця спостерігалося покращення як лабораторних показників функціонального стану печінки, так і інтегральних показників якості життя. У пацієнтів 1-ї групи спостерігалося поступове покращення як функціонального стану печінки, так і якості життя. У групі 2 відсутність будь-яких маніпуляцій та підтримуючої терапії призвела до відсутності позитивної динаміки у пацієнтів. Перебування в стані перманентного стресу призвело до поступового погіршення стану пацієнтів 3-ї групи, починаючи з другого візиту. Спочатку погіршення стосувалося лише якості життя, але в подальшому проявилося також порушенням показників функціонального стану печінки.
Висновки. Кумулятивний ефект перманентного стресу у пацієнтів з цирозом печінки, ускладненим портальною гіпертензією, проявляється раннім погіршенням якості життя з подальшими порушеннями функції печінки
МІСЦЕВЕ АНТИБАКТЕРІАЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ У ПАЦІЄНТІВ З ІНФІКОВАНИМ ПРИСТІНКОВИМ НЕКРОЗОМ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ: СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД
No full textIntroduction. Systemic antibacterial treatment in patients with infected pancreatic necrosis often fails to resolve the infection due to impaired penetration in necrotic areas. The endoscopic step-up approach based on endoscopic transmural drainage followed, if necessary, by endoscopic necrosectomy has become the standard of care in patients who do not respond to systemic antibiotics. The additional local administration of antibiotics may increase their concentration in necrotic tissue.
Aim. To evaluate the efficacy of local infusion of antibacterial agents to the site of infection in addition to systemic treatment after endoscopic drainage to resolve the infection and decrease the need for necrosectomy in patients with walled-off infected pancreatic necrosis.
Materials and methods. Major databases were searched for clinical studies assessing the efficacy of local perfusion of antibiotics for the treatment of infected pancreatic necrosis.
Results. Four studies were included, two cohort studies and two single-case reports. The majority of patients with infected pancreatic necrosis developed polymicrobial infection. More than one-third of patients additionally had fungal infection. Local irrigation of antibiotics in patients with infected pancreatic necrosis resulted in the eradication of bacteria and fungi, avoiding necrosectomy in almost half of cases. No local or systemic side effects were reported with this strategy.
Conclusions. Evidence evaluating the efficacy of local antibiotics for the treatment of infected pancreatic necrosis is scarce. Simultaneous local and systemic administration of antibiotics after endoscopic drainage could reduce the need for necrosectomy. Randomized clinical trials are needed to evaluate the impact of adding local to systemic antibiotics in the prognosis of patients with infected pancreatic necrosis.Вступ. Системне антибактеріальне лікування у пацієнтів з інфікованим панкреатичним некрозом (ІПН) часто не приводить до усунення інфекції через порушення проникності в некротичні ділянки. Ендоскопічний поступовий підхід (step-up approach), заснований на ендоскопічному трансмуральному дренуванні з наступною, за необхідності, ендоскопічною некрозектомією, став стандартом лікування пацієнтів, які не реагують на системну терапію. Додаткове місцеве застосування антибактеріальних засобів може підвищити їх концентрацію в некротичних тканинах.
Мета. Оцінити ефективність додавання місцевих антибіотиків до системної терапії після ендоскопічного дренування в усуненні інфекції та зменшенні потреби в некрозектомії у пацієнтів з ІПН.
Матеріали та методи. Було проведено аналіз основних баз даних на наявність клінічних досліджень, що оцінюють ефективність місцевого застосування антибактеріальних засобів для лікування ІПН.
Результати. У роботу увійшло чотири дослідження: два когортних дослідження та два звіти про окремі клінічні випадки. У більшості хворих на ІПН спостерігалась полімікробна інфекція. Більше третини хворих додатково мали грибкову інфекцію. Місцеве застосування антибактеріальної терапії у пацієнтів з ІПН призвело до ерадикації бактеріальної та грибкової флори, що дозволило уникнути некрозектомії майже в половині випадків. Жодних місцевих або системних побічних ефектів при застосуванні цієї стратегії не повідомлялось.
Висновки. На сьогоднішній день доказова база щодо ефективності застосування місцевої антибактеріальної терапії для лікування ІПН є недостатньою. Одночасне місцеве та системне введення антибактеріальних засобів після ендоскопічного дренування може зменшити потребу в некрозектомії. Необхідні рандомізовані клінічні дослідження для оцінки впливу додавання місцевих антибактеріальних засобів до системної терапії на прогноз пацієнтів з ІПН
ЕНДОВАСКУЛЯРНА АНГІОПЛАСТИКА ПРИ ПОВТОРНІЙ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ АРТЕРІАЛЬНОГО РУСЛА У ХВОРИХ З РЕЦИДИВОМ ХРОНІЧНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ
No full textAim. To improve the results of repeated reconstruction of the great vessels in case of relapse of chronic arterial insufficiency by differentiated use of popliteal tibial autovenous bypass grafting and endovascular angioplasty for revascularization of the arteries of the leg.
Materials and methods. The long-term results of surgical treatment of 522 patients were examined, including 353 patients with bilateral atherosclerotic occlusion of the aortic-femoral zone and 159 patients with unilateral occlusion of the ileo-femoral segment. At the primary surgical intervention, 98 patients were diagnosed with chronic arterial insufficiency (CAI) of stage II B, in 228 – CAI of stage III, in 196 – chronic critical ischemia of the lower extremities, stage III – IV. In the long-term postoperative period, 146 (27.97 %) late complications were diagnosed, of which 78 (56.1 %) had a relapse of chronic arterial insufficiency. In 36 patients, CAI stage II B was established, and in 42 – CAI stage III. Patients were re-operated in the period of 5.4 ± 1.9 years after primary revascularization. All men were 64.4 ± 3.1 years old.
Results. The multilevel atherosclerotic lesions of the reconstructed arterial bed, cicatricial changes after the initial surgical intervention, progressive atherosclerotic lesions of the outflow tract required multi-story shunting operations. The success of shunting surgery depends on sufficient revascularization of the outflow paths – the arterial bed of the ankle segment. Revascularization of the distal arterial bed was achieved using popliteal-tibial autovenous bypass grafting (19 cases) and endovascular angioplasty (30 observations). To reduce peripheral vascular resistance and increase the volume of the peripheral vascular bed in 19 (63.3%) cases, endovascular balloon angioplasty of two tibial arteries was performed simultaneously. The postoperative period in 10 (12.8%) patients was complicated by the development of thrombosis of the reconstruction segment. In 7 cases, thrombosis of the reconstruction segment was eliminated. The using of popliteal-tibial autogenous bypass grafting and endovascular angioplasty during revascularization of the ankle segment provided satisfactory results in repeated reconstructive operations in 87.2 % of cases.
Conclusions. For the revascularization of the lower leg arteries, the use of popliteal autovenous shunting and endovascular angioplasty provides 87.2% satisfactory results in repeated reconstructive operations for chronic arterial insufficiency relapse.Мета. Покращити результати повторної реконструкції магістральних судин при рецидиві хронічної артеріальної недостатності шляхом диференційованого застосування для реваскуляризації артерій гомілки підколінно-гомілкового аутовенозного шунтування та ендоваскулярної ангіопластики.
Матеріали та методи. Обстежені протягом 2006-2019 років. Віддалені результати хірургічного лікування 522 пацієнтів, з них 353 пацієнтів з двосторонньою атеросклеротичною оклюзією аорто-стегнової зони та 159 хворих з одностороннім оклюзійним процесом клубового сегмента. При первинному хірургічному втручанні у 98 пацієнтів діагностовано ХАН ІІ Б ст. (за класифікацією Fontaine R. з урахуванням критеріїв Європейської робочої групи (1992)), у 228 – ХАН ІІІ ст., у 196 – хронічна критична ішемія нижніх кінцівок ІІІ-IV ст. Хворі повторно оперовані через 5,4±1,9 років після первинної реваскуляризації. Усі чоловіки віком 64,4±3,1 років.
Результати дослідження та обговорення. Багаторівневість атеросклеротичного ураження реконструйованого артеріального русла, рубцеві зміни після первинного оперативного втручання, прогресуюче атеросклеротичне ураження шляхів відтоку, вимагали проведення багатоповерхових шунтуючих операцій. Успішність при таких оперативних утручаннях, як шунтування, знаходиться в прямій залежності від достатньої реваскуляризації шляхів відтоку – артеріального русла гомілковостопного сегмента. Остання досягалася застосуванням підколінно-гомілкового аутовенозного шунтування (19 випадків) та ендоваскулярної ангіопластики (30 спостережень). Для зниження периферичного судинного опору та збільшення обсягу периферичного судинного русла у 19 (63,3%) спостережень проводили одночасно ендоваскулярну балонну ангіопластику двох гомілкових артерій. Післяопераційний період у 8 (10,3%) пацієнтів ускладнився розвитком тромбозу сегменту реконструкції. У 5 спостереженнях удалося ліквідувати тромбоз сегмента реконструкції. Використання при ревакуляризації артерій гомілки підколінно-гомілкового аутовенозного шунтування та ендоваскулярної ангіопластики забезпечило у 87,2 % спостережень задовільні результати повторних реконструктивних операцій.
Висновки. Для реваскуляризації артерій гомілки використання підколінно-гомілкового аутовенозного шунтування та ендоваскулярної ангіопластики забезпечують отримання 87,2% задовільних результатів при повторних реконструктивних операціях щодо рецидиву хронічної артеріальної недостатності
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УНІЛАТЕРАЛЬНОЇ БІПОРТАЛЬНОЇ ЕНДОСКОПІЧНОЇ ДИСКЕКТОМІЇ В ПОРІВНЯННІ З ІНТЕРЛАМІНАРНОЮ МІКРОДИСКЕКТОМІЄЮ В ЛІКУВАННІ ГРИЖ МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ ПОПЕРЕКОВОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА
Get PDFThe aim of the study is to conduct a comparative analysis of the effectiveness of the methods of unilateral biportal endoscopic discectomy and interlaminar microdiscectomy among patients operated on for herniated intervertebral discs of the lumbar spine.
Materials and methods. The study was conducted at the Department of spine and spinal cord neurosurgery of the Regional Clinical Hospital of the Ivano-Frankivsk from May 2021 to August 2022. The sample consisted of 99 patients with intervertebral disc herniation (at the level of L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1), including 44 men and 57 women. Criteria for intergroup distribution: group 1 (n = 43) – removal of the intervertebral disc herniation was performed by the method of unilateral biportal endoscopic discectomy; group 2 (n = 56) – interlaminar microdiscectomy was performed. Examination methods - VAS (cm), Oswestry questionnaire after 1 month, 6 and 12 months, respectively. Statistical processing of the results was carried out using Microsoft Excel and Statistica 8.0 (StatSoft Inc.).
Results. In the preoperative period, the back pain index was 6,9±1,1 and 6,7±1,4 in groups 1 and 2, respectively. In the postoperative period in group 1, the back pain index according to VAS decreased from 6,9±1,1 cm to 1,9±0,5 cm the next day, with positive dynamics remaining during the year of observation of 0,2±0,2 cm, respectively. In group 2, at the time of discharge, the pain index was noted at the level of 3,5 ± 0,9 cm with a gradual improvement to 0,7 ± 0,5 cm. Assessment of the severity of radicular pain in the leg in the postoperative period after 1 month showed a significant improvement in both groups: in group 1 from 7,2±0,6 cm to 0,5±0,5 and in group 2 from 7,8±0,5 cm to 0,5±0,3 cm. Significant differences between observation groups during the last survey was not detected. The duration of the operation when using endoscopic access was lower than during microdiscectomy (35,7±15,2 min (M±SD)) and (45,8±13,7 min (M±SD)), respectively (р≤0, 05). The amount of blood loss was 3,8 times less determined during endoscopic access ((35,4±18,9 ml (M±SD)) and (122,2±90,9 ml (M±SD)), respectively (р≤0,05). The length of stay in the hospital was shorter in the endoscopic discectomy group.
Conclusions. The method of unilateral biportal endoscopic microdiscectomy, due to its low trauma, allows the patient to return to an active lifestyle more quickly compared to open microdiscectomy. No significant differences were found according to VAS and Oswestry indicators at the remote stage of observation.Мета дослідження – провести порівняльний аналiз ефективностi методiв унiлатеральної бiпортальної ендоскопiчної дискектомiї та iнтерламiнарної мiкродискектомiї серед пацiєнтів, прооперованих з приводу гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта.
Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі відділення нейрохірургії хребта і спинного мозку Івано-Франківської обласної клінічної лікарні з травня 2021 року до серпня 2022 року. Вибірку склали 99 пацієнтів із грижами МХД (на рівні L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1), серед яких чоловіків – 44, жінок – 57 осіб. Критерії міжгрупового розподілу: 1 група (n = 43) – було виконано видалення грижі МХД методом унілатеральної біпортальної ендоскопічної дискектомії; 2 група (n = 56) – було виконано інтерламінарну мікродискектомію. Методи обстеження – VAS (см), анкетування Oswestry через 1 місяць, 6 та 12 місяців, відповідно. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою Microsoft Excel та Statistica 8.0 (StatSoft Inc.).
Результати. В передопераційному періоді показник болю в спині складав 6,9±1,1 та 6,7±1,4, у 1 та 2 групі, відповідно. У післяопераційному періоді в 1 групі показник болю в спині за VAS зменшився з 6,9±1,1 см до 1,9±0,5 см на наступний день зі збереженням позитивної динаміки протягом року спостереження 0,2±0,2 см, відповідно. В 2 групі на момент виписки показник болю відмічений на рівні 3,5±0,9 см з поступовим покращенням до 0,7±0,5 см. Оцінка вираженості радикулярного болю в нозі в післяопераційному періоді через 1 місяць показала достовiрне покращення в обох групах: в 1 групi з 7,2±0,6 см до 0,5±0,5 i в 2 групi з 7,8±0,5 см до 0,5±0,3 см. Достовiрно значущих вiдмiнностей мiж групами спостереження пiд час останнього опитування не виявлено. Тривалість операції при використанні ендоскопічного доступу була нижче, ніж при мікродискектомії (35,7±15,2 хв (М±SD)) та (45,8±13,7 хв (М±SD)), відповідно (р≤0,05). Обсяг крововтрати в 3,8 рази менше визначений при ендоскопічному доступі ((35,4±18,9 мл (М±SD)) та (122,2±90,9 мл (М±SD)), відповідно (р≤0,05). Термін перебування в стаціонарі виявився меншим в групі ендоскопічної дискектомії.
Висновки. Метод унiлатеральної бiпортальної ендоскопiчної мiкродискектомiї завдяки малiй травматичностi дозволяє бiльш швидко повернути пацiєнта до активного способу життя у порiвняннi з вiдкритою мiкродискектомiєю. Достовiрних вiдмiнностей за показниками VAS та Oswestry на вiддаленому етапi спостереження не виявлено
ВПЛИВ БІОСУМІСНОСТІ ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНОГО КОНТУРУ ОКСИГЕНАТОРА НА РІВЕНЬ ГЕМОЛІЗУ ТА ОПТИМІЗАЦІЮ КИСНЕВОГО СТАТУСУ ПІД ЧАС МІНІІНВАЗИВНОГО АОРТО-КОРОНАРНОГО ШУНТУВАННЯ
No full textIntroduction. A distinctive feature of cardiopulmonary bypass in minimally invasive coronary artery bypass grafting (CABG) is the significantly longer perfusion time, involving active blood drainage from the vein to the cardiotomy reservoir, which carries the risk of hemolysis development. In this context, mechanical hemolysis disrupts the gas transport function of the blood.
The aim of the research. Reducing hemolysis and optimizing oxygen status of patients during minimally invasive coronary artery bypass grafting surgeries.
Materials and methods. The study included 60 patients, who underwent minimally invasive coronary artery bypass grafting (CABG) with cardiopulmonary bypass (CPB) under moderate hypothermia. The patients were divided into two groups of 30 individuals each. To improve the biocompatibility of the oxygenator, the circuit in Group 1 (Gr1) was treated with an adaptive composition, while in Group 2 (Gr2), the oxygenator circuit remained untreated. The following parameters were examined: hemoglobin (Hb), hematocrit (Ht), red blood cell count (RBC), oxygen delivery index (DO2I), oxygen consumption index (VO2I), oxygen extraction ratio (O2ER%), oxygen extraction index (O2EI%), venous (SpvO2), and arterial (SpaO2) oxygen saturation, oxygen tension in arterial (PaO2) and venous blood (PvO2), acid-base status of the blood (pH, pCO2,HCO3ˉ, BE), and the degree of hemolysis.
Results. Before initiation of cardiopulmonary bypass (CPB), an insignificant increase in O2IE% was observed in Gr1 (26.07±1.57) and Gr2 (27.11±0.81); p=0.875, indicating an increase in tissue oxygen consumption. At the hypothermic stage CPB, both Gr1 and Gr2 demonstrated a statistically significant decrease in Hb, Ht, and RBC levels (p<0.05) due to hemodilution, accompanied by a decrease in IDO2, IVO2, O2IE%, and O2ER% in both groups due to hypothermia. After rewarming, O2ER% in Gr1 (22.91±2.68) and Gr2 (24.59±2.02); p=0.191, and O2EI% in Gr1 (22.92±2.44) and Gr2 (24.61±2.01); p=0.215, were in the normal range. After weaning off cardiopulmonary bypassin Gr2, O2EI% was 27.34±1.97, indicating an increase in oxygen consumption and oxygen extraction. Upon separation from CPB, Gr2 showed a tendency to mild compensated metabolic acidosis, mainly due to HCO3ˉ 21.9±0.3. During the rewarming stage, the hemolysis value was 0.36±0.09in Gr1 and 0.45±0.17 in Gr2 (p<0.001). After CPB, hemolysis was 0.41±0.15 in Gr1 and 0.61±0.22 in Gr2 (p<0.001).
Conclusions. Improving the biocompatibility of the extracorporeal oxygenatorcircuit makes it possible to reduce hemolysis and optimise the patient's oxygen status after cardiopulmonary bypass in minimally invasive coronary artery bypass grafting.Вступ. Особливістю штучного кровообігу при мініінвазивному аорто-коронарному шунтуванні (АКШ) є значне збільшення тривалості перфузії та використання активного дренування крові з вени до кардіотомічного резервуару, що є ризиком розвитку гемолізу. На тлі механічного гемолізу порушується газотранспортна функція крові.
Мета дослідження. Зниження рівня гемолізу та оптимізація кисневого статусу пацієнтів під час операцій мініінвазивного аорто-коронарного шунтування.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 осіб, яким було проведеномініінвазивне АКШ з штучним кровообігом в режимі помірної гіпотермії. Пацієнтів було розділено на 2 групи по 30 осіб. Для покращення біосумісності оксигенатора в групі 1 (Gr1) контур оброблявся адаптуючою композицією, а в групі 2 (Gr2) контур оксигенатора залишався без обробки. Досліджено гемоглобін (Нb), гематокрит (Нt), кількість еритроцитів (RBC), індекс доставки кисню (IDO2), індекс споживання кисню (IVO2), коефіцієнт екстракції кисню (O2ER%), індекс екстракції кисню (O2EI%), венозну (SpvO2) та артеріальну (SpaO2) сатурацію, напруження кисню в артеріальній (PaO2) і венозній крові (PvO2), кислотно-основний стан крові (pH, рСО2, НСО3ˉ, ВЕ), рівень гемолізу.
Результати дослідження. До штучного кровообігу відмічається невелике підвищення O2IE% в Gr1 (26.07±1.57) і в Gr 2 (27.11±0.81); р=0.875, що свідчить про збільшення потреби тканин в кисні. З початком ШК на етапі охолодження в Gr1 і в Gr2 відбувається статистично значуще зниження показників Hb, Ht і RBC (р<0.05) за рахунок гемодилюції, при цьому спостерігалося зниження рівня IDО2, IVO2, O2IE% і O2ER% у двох групах через зниження температури тіла. Після зігрівання показник О2ER% в Gr1 (22.91±2.68) і в Gr2 (24.59±2.02); р=0.191 і O2EI% в Gr1 (22.92±2.44) і в Gr 2 (24.61±2.01); р=0.215 були в межах норми. Після зупинки ШК в Gr2 значення O2EI% склало 27.34±1.97, що свідчить про збільшення споживання та екстракції кисню після перфузії у цій групі хворих. Після зупинки ШК в Gr 2 спостерігалась тенденція до невеликого компенсованого метаболічного ацидозу, головним чином за рахунок НСО3ˉ 21.9±0.3. На етапі зігрівання рівень гемолізу в Gr1 був 0.36±0.09, в Gr2 0.45±0.17 (р<0.001). Після ШК гемоліз в Gr1 був 0.41±0.15, в Gr2 0.61±0.22 (р<0.001).
Висновки. Поліпшення біосумісності екстракорпорального контуру оксигенатора дають змогу зменшити рівень гемолізу та оптимізувати кисневий статус пацієнта після штучного кровообігу при мініінвазивному аорто-коронарному шунтуванні
СОНОГРАФІЧНІ ПАРАМЕТРИ В ДІАГНОСТИЦІ ХРОНІЧНОГО ЦЕРВІЦИТУ
No full textIntroduction. Inflammatory diseases of the pelvic organs (IDPO) remain the most relevant issue in contemporary gynecology. In modern diagnostics of reproductive organ pathologies, a highly effective and accessible method is ultrasound examination. Recent studies in this field, conducted using high-frequency digital transvaginal echography, have significantly contributed to reevaluating the potential of ultrasonographic diagnosis of the cervix; however, further research is warranted.
The aim of this research is to enhance the diagnosis of cervical changes in cervicitis.
Materials and methods. The study included 68 women with chronic cervicitis. The diagnosis was established based on clinical, colposcopy, and bacterioscopist examinations. During transvaginal ultrasound examinations, the cervix was visualized in both longitudinal and transverse projections for all patients. The patients with chronic cervicitis were divided into two groups: Group I consisted of 37 patients with visual changes in the cervix, while Group II comprised 31 women without any changes. A comparison group included 35 healthy women.
Results. Chronic cervicitis is characterized by an increase in the thickness and volume of the cervix, as well as the heterogeneity of the stroma due to cystic cavities, with elevated ratios of cervix thickness to length and endocervix thickness to cervix thickness. Significant sonographic signs of the inflammatory process in the endocervix also include certain structural features, such as indistinct contours, increased echogenicity, small cysts, and multiple microcalcifications in the endocervix, uneven dilation of the cervical canal, and an area of reduced echogenicity.
Conclusions. Therefore, a thorough ultrasound examination to determine the condition of the cervix, thickness, and structure of the endocervix can be a valuable adjunct non-invasive tool in the diagnosis of chronic cervicitis and can assist clinicians in diagnosing this pathology even in cases where there are no visual changes in the cervix during an examination.Вступ. Запальні захворювання органів малого тазу (ЗЗОМТ) залишаються найактуальнішою проблемою сучасної гінекології. В сучасній діагностиці патології репродуктивних органів велике значення має такий високоефективний та доступний метод, як ультразвукове дослідження. Останні дослідження в цій галузі, проведені за допомогою високочастотної цифрової трансвагінальної ехографії, суттєво допомогли переглянути можливості ультразвукової діагностики шийки матки, однак вивчені недостатньо.
Мета роботи. Удосконалити діагностику змін шийки матки при цервіцитах.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 68 жінок з хронічним цервіцитом. Діагноз встановлювали на підставі клінічних, кольпоскопічних та бактеріоскопічних досліджень. Всім пацієнткам при трансвагінальному ультразвуковому дослідженні візуалізували шийку матки в поздовжній та поперечній проекціях. Пацієнтки з хронічним цервіцитом були розподілені на 2 групи: І групу склали 37 пацієнток з візуальними змінами шийки матки, ІІ – 31 жінок без змін. Групу порівняння склали 35 здорових жінок.
Результати. Для хронічного цервіциту характерне збільшення товщини та об’єму шийки матки, неоднорідність строми за рахунок кістозних порожнин з підвищенням показників співвідношення товщини та довжини шийки матки та співвідношення товщини ендоцервіксу до товщини шийки матки. Вагомими сонографічними ознаками запального процесу в ендоцервіксі є також деякі структурні особливості, зокрема нечіткість контурів, підвищена ехогенність, дрібні кісти та множинні мікрокальцинати ендоцервіксу, нерівномірне розширення цервікального каналу та зона зниженої ехогенності.
Висновки. Отже ретельне, ультразвукове дослідження з визначенням стану шийки матки, товщини та структури ендоцервіксу може бути цінним допоміжним неінвазивним інструментом в діагностиці хронічного цервіциту та допомогти клініцисту в діагностиці даної патології навіть за умови відсутності при огляді візуальних змін шийки матки
ОЦІНКА ДИНАМІКИ ПСИХОПАТОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК НЕГАТИВНОЇ СИМПТОМАТИКИ ПРИ ШИЗОФРЕНІЇ
No full textThe aim of the study. To determine the dynamics of the psychopathological structure and severity of negative symptoms depending on the stage of the disease in patients with negative symptoms in schizophrenia in order to improve the diagnosis and treatment of patients with schizophrenia.
Materials and methods: 252 patients with negative symptoms of schizophrenia took part in the study: 83 patients with the first episode of schizophrenia, 88 patients with schizophrenia in a state of exacerbation, and 81 patients with schizophrenia in a state of remission. A comprehensive approach, which consisted from clinical-psychopathological, psychometric (Scale for Evaluating Negative Disorders, G.V. Logvinovych, 1990) and statistical research methods, were used in the study.
Results. Features of the dynamics of negative symptoms in patients with negative symptoms in schizophrenia at different stages of the disease were established: patients with the first episode of schizophrenia were characterized by mild quantitative and qualitative impairments in the emotional sphere, slight quantitative and qualitative changes in the associative sphere, and mild quantitative impairments in the volitional sphere in combination with moderate qualitative changes in the volitional sphere. Patients with schizophrenia in a state of exacerbation were characterized by moderate quantitative impairments of the emotional sphere and manifested distortion of the emotional sphere, manifested quantitative and qualitative impairments in the associative sphere and minor quantitative and qualitative impairments of the volitional sphere. Patients with schizophrenia in a state of remission were characterized by moderate and manifested quantitative and qualitative impairments in the emotional-volitional sphere and moderate quantitative and qualitative impairments in the associative sphere.
Conclusions. The obtained data can be used to establish diagnostic criteria for patients with negative symptoms in schizophrenia, depending on the dynamics of the disease.Мета: визначити динаміку психопатологічної структури та вираженості негативної симптоматики залежно від стадії захворювання у хворих на шизофренію з негативною симптоматикою з метою вдосконалення діагностики та лікування хворих на шизофренію.
Матеріали та методи: у дослідженні взяли участь 252 пацієнта з негативною симптоматикою шизофренії: 83 хворих з першим епізодом шизофренії, 88 хворих на шизофренію у стані загострення та 81 хворий на шизофренію у стані ремісії. У дослідженні використовувався комплексний підхід, який полягав у використанні клініко-психопатологічних, психометричних (Шкала оцінки негативних розладів, Г.В. Логвинович, 1990) та статистичних методів дослідження.
Результати. Встановлено особливості динаміки негативної симптоматики у хворих з негативною симптоматикою при шизофренії на різних стадіях захворювання: хворі з першим епізодом шизофренії характеризуються легкими кількісно-якісними порушеннями в емоційній сфері, незначними кількісно-якісними змінами асоціативної сфери, легкими кількісними порушеннями вольової сфери в поєднанні з помірними якісними змінами вольової сфери. Хворі на шизофренію у стані загострення характеризуються помірними кількісними порушеннями емоційної сфери та вираженим спотворенням емоційної сфери, вираженими кількісно-якісними порушеннями асоціативної сфери та незначними кількісно-якісними порушеннями вольової сфери. Для хворих на шизофренію у стані ремісії були характерні помірні та виражені кількісно-якісні порушення в емоційно-вольовій сфері та помірні кількісно-якісні порушення в асоціативній сфері.
Висновки. Отримані дані можуть бути використані для встановлення діагностичних критеріїв хворих з негативними симптомами при шизофренії в залежності від динаміки захворювання
НОВИЙ АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИКИ ОЖИРІННЯ НА ОСНОВІ ПОКАЗНИКІВ КОМПОНЕНТНОГО СКЛАДУ ТІЛА
Get PDFIntroduction. Body mass index (BMI), which is measured as the ratio of body weight to height squared, is one of the widely used criteria for classifying overweight and obesity. Despite its popularity, BMI is often criticized for not taking into account individual differences in body composition and fat distribution, which can lead to inaccuracies in the classification of the degree of obesity.
Aim. To develop and test a somatotype diagnostic algorithm based on the integration and comprehensive analysis of fat content, skeletal muscle mass, and fat distribution.
Materials and methods. The study was conducted on a group of 82 men with different indicators of BMI. A developed algorithm was used to diagnose somatotype, which included body fat index (IBF), limb muscle mass index (IASM), and waist circumference to height ratio (WHtR). The results were analyzed and classified according to the defined criteria.
Results. The proposed algorithm was tested on a sample of 82 examined men, who were divided into 2 groups depending on BMI. Thanks to our algorithm, it was possible to identify prognostically unfavorable somatotypes characterized by sarcopenia with a central type of fat distribution. These are F1S1C1 and F2S1C1 somatotypes, the total number of which was 9 examined (10.96% of the sample). Approbation of the algorithm was carried out on a group of examined men, confirmed its effectiveness and ability to detect different somatotypes, taking into account complex parameters of the body.
Conclusions. Our research algorithm turned out to be a useful tool for somatotype diagnosis, especially in cases where BMI may not accurately reflect the real state of health. Taking into account individual differences in body components such as fat content, skeletal muscle mass and fat distribution, we provide a more accurate classification of somatotype and the possibility of a more individualized approach to treatment and prevention.Вступ. Однією з широко вживаних метрик для класифікації надлишкової ваги та ожиріння є індекс маси тіла (ІМТ), який вимірюється як співвідношення маси тіла до квадрату зросту. Незважаючи на свою популярність, ІМТ часто критикується за неврахування індивідуальних відмінностей у складі тіла та розподілі жиру, що може призводити до неточностей у класифікації ступеня ожиріння.
Метою нашого дослідження було розроблення та апробація алгоритму діагностики соматотипу, який базується на комплексному аналізі вмісту жиру, маси скелетних м'язів та характері розподілу жиру в тілі.
Матеріали та методи. Дослідження проводилося на групі з 82 чоловіків з різними показниками ІМТ. Для діагностики соматотипу застосовувався розроблений алгоритм, який включав індекс вмісту жиру (ІBF), індекс маси м'язів кінцівок (ІASM), та відношення окружності талії до зросту (WHtR). Результати були проаналізовані та класифіковані за визначеними критеріями.
Результати. Апробація запропонованого алгоритму була проведена на вибірці обстежених чоловіків у кількості 82 осіб, які були розподілені на 2 групи в залежності від ІМТ. Завдяки нашому алгоритму вдалося виявити прогностично несприятливі соматотипи, що характеризуються саркопенією з центральним типом розподілу жиру. Це соматотипи F1S1C1 та F2S1C1, загальна кількість яких склала 9 обстежених (10,96% вибірки). Апробація алгоритму проведена на групі обстежених чоловіків підтвердила його ефективність та здатність виявляти різні соматотипи, враховуючи комплексні параметри тіла.
Висновки. Наш дослідницький алгоритм виявився корисним інструментом для діагностики соматотипу, особливо у випадках, коли ІМТ може недостатньо точно відобразити реальний стан здоров'я. Враховуючи індивідуальні відмінності у компонентному складі тіла ми забезпечуємо більш точну класифікацію соматотипу та можливість більш індивідуалізованого підходу до лікування та профілактики