Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ПОШИРЕНІСТЬ ФАКТОРІВ РИЗИКУ ОСТЕОАРТРОЗУ КОЛІННОГО СУГЛОБА (РЕЗУЛЬТАТИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ)
No full textAim. To investigate the risk factors of knee joint osteoarthritis and to propose improvements in preventive technologies for this pathology.
Materials and methods. Questionnaires of 105 patients (46 men, 59 women) of a private specialized orthopaedic clinic with knee joint osteoarthritis were selected as research materials. Methods: sociological, medical and statistical; graphic.
Results. It was found that the average body mass index in the sample exceeded the norm and was 27.1±4.8 kg/cm3, in particular, in men it was 28.2±4.2 kg/cm3, in women it was 26.2±5.1 kg/cm3; 34 (32.4%) respondents performed labour functions mostly while standing; 61 (58.1%) respondents had a history of trauma to the affected knee. The food behaviour of respondents was irrational, as they preferred several undesirable food products in their diet at once: 48 (45.7%) respondents preferred fatty meat products, 46 (43.8%) – sweets, 33 (31.4 %) – fatty dairy products, 32 (30.5%) – fried products, 31 (29.5%) – smoked products, 23 (21.9%) – butter, 22 (21.0%) – hot spices, 15 (14.3%) respondents consumed excessive salt. All patients had concomitant diseases, in particular, 27 (25.7%) individuals had diseases of the circulatory system, 14 (13.3%) – diseases of the endocrine system, 20 (19.0%) – other diseases of the musculoskeletal system, in addition to knee joint osteoarthritis (OA), 38 (36.2%) patients had diseases of the digestive organs, 6 (5.7%) patients had other diseases. Active primary, secondary, and tertiary prevention of knee joint OA is proposed, taking into account the complex of risk factors at the individual level and the presence of concomitant diseases in the patients, with the involvement of public health specialists, medical workers of primary and secondary medical care.
Conclusions. The results of the conducted research confirmed the data of the world scientific literature on the risk factors of OA of the knee joint. It is proposed to carry out active primary, secondary, tertiary prevention, taking into account the complex of managed individual risk factors and concomitant diseases of the patient at all levels of medical care and in the community with the involvement of a public health specialists, medical workers of primary and secondary medical care.Мета. Дослідити фактори ризику остеоартрозу (ОА) колінного суглоба та запропонувати удосконалення профілактичних технологій цієї патології.
Матеріали та методи. Матеріалами дослідження обрано заповнені анкетні опитувальники 105 пацієнтів (46 чоловіків, 59 жінок) приватної спеціалізованої ортопедичної клініки з ОА колінного суглоба. Методи: соціологічний, медико-статистичний; графічний.
Результати. Виявлено, що середній індекс маси тіла (ІМТ) по вибірці перевищував норму і складав 27,1±4,8 кг/см3 , зокрема, у чоловіків 28,2±4,2 кг/см3, у жінок – 26,2±5,1 кг/см3. Трудові функції 34 (32,4%) респондента виконували переважно стоячи; травму хворого коліна в анамнезі мали 61 (58,1%) респондентів. Виявлено нераціональну харчову поведінку у респондентів, оскільки вони віддавали перевагу в дієті одразу кільком небажаним продуктам харчування: 48 (45,7%) опитаних віддавали перевагу жирним м’ясним продуктам, 46 (43,8%) – солодощам, 33 (31,4%) – жирним молочним продуктам, 32 (30,5%) – смаженим продуктам, 31 (29,5%) осіб – копченим продуктам, 23 (21,9%) – здобі, 22 (21,0%) – гострим приправам, 15 (14,3%) опитаних надмірно споживали сіль. Усі пацієнти мали супутні хвороби, зокрема, 27 (25,7%) осіб мали хвороби системи кровообігу, 14 (13,3%) – хвороби ендокринної системи, 20 (19,0%) – інші хвороби кістково-м’язової системи, крім ОА колінного суглобу, 38 (36,2%) – хвороби органів травлення, 6 (5,7%) осіб – інші хвороби. Запропоновано проведення активної первинної, вторинної і третинної профілактики ОА колінного суглоба з урахуванням комплексу факторів ризику на індивідуальному рівні та наявності супутніх хвороб у пацієнта з залученням фахівців громадського здоров’я, медичних працівників первинної і вторинної медичної допомоги.
Висновки. Результати проведеного дослідження підтвердили дані світової наукової літератури щодо факторів ризику ОА колінного суглоба. Запропоновано проведення активної первинної, вторинної, третинної профілактики з урахуванням комплексу керованих індивідуальних факторів ризику та супутніх захворювань пацієнта на всіх рівнях медичної допомоги і в громаді із залученням фахівця громадського здоров’я, медичних працівників первинної і вторинної медичної допомоги
КОНЦЕПЦІЯ ЗАСТОСУВАННЯ АУТОМЕЗОКОНЦЕНТРАТУ ТРОМБОЦИТІВ В КОМПЛЕКСНОМУ ВІДНОВЛЕННІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІСЛЯ ВОГНЕПАЛЬНИХ ПОРАНЕНЬ З ДЕФЕКТАМИ ПОКРИВНИХ ТКАНИН
Get PDFAim. To identify the reparative processes mediation and improvement by growth factors from platelets automesoconcentrate (AMC) in the treatment of gunshot wounds. An additional aim was to perform a comparative analysis of the AMC-therapy efficacy with and without the wound defect area autodermatoplastic closure.
Materials and methods. The clinical case of the wounded V., who was admitted for rehabilitation treatment following gunshot wounds to both hands from a gas cylinder explosion, is presented. As a result of the explosion, there were objectively observed residual skin wounds on both hands in the regenerative period. Dynamic monitoring was carried out in the form of photo-fixation of the results of treatment of wound defects of the palmar and back surfaces of the left and right hands.
Results. A wounded person entered rehabilitation treatment with wound defects in the regeneration phase and foci of weak marginal epithelisation. The wounded received classical treatment (in the form of staged debridement) of 2 wounds of the left hand (without the AMC), 1 wound of the left hand was treated only with AMC, the thenar wound on the right hand was decided to be closed by the autodermatoplastic method according to Thirsch with the use of AMC. Complete epithelisation of all wound defects was achieved within 21 days. The use of AMС therapy made it possible to avoid rejection and necrosis of transplanted skin grafts, to achieve rapid epithelisation of wounds without the formation of a pathological scar at the edge of the wound defect, to restore skin sensitivity in the affected area, to achieve regression of interstitial edema and contractures in the phalanges of the fingers.
Conclusions. AMC-therapy improves the results of treatment, allows to shorten significantly both treatment and rehabilitation duration, improves the quality of life by wound healing acceleration which is also an economically important when the need for further treatment, long-term dressings and work capacity restoration disappears. We consider the use of automesoconcentrate of platelets to be justified and expedient from a fundamental, scientific, clinical and economic point of view within the framework of our proved multimodal approach to the soft tissues’ gunshot defects reconstruction in the aspect of majority of military personnel suffering from gunshot wounds comprehensive recovery.Мета. Виявити опосередкування та покращення факторами росту з аутомезоконцентрату тромбоцитів репаративних процесів при лікуванні ран внаслідок вогнепального ураження. Додатковою метою було проведення порівняльного аналізу ефективності АМК-терапії з проведенням та без проведення аутодерматопластичного закриття площі ранового дефекту.
Матеріали та методи. Наведено клінічний випадок пораненого В., який надійшов на реабілітаційне лікування з вогнепальним пораненням обох кистей після вибуху газового балону, внаслідок чого об’єктивно були залишкові рани шкіри обох кистей в періоді регенерації. Проводили динамічний моніторинг у вигляді фотофіксації результатів лікування ранових дефектів долонних та тильних поверхонь лівої та правої кистей.
Результати дослідження. Поранений, який надійшов на реабілітаційне лікування з рановими дефектами в фазі регенерації та осередками кволої крайової епітелізації. Поранений отримав класичне лікування (у вигляді етапного дебрідменту) 2 ран лівої кисті (без застосування АМК), 1 рану лівої кисті було ліковано лише АМК, рану тенара на правій кисті вирішено закрити аутодерматопластичним способом по Тиршу з застосуванням АМК. За термін в 21 день досягнута повна епітелізація всіх ранових дефектів. Ускладнень або негативних реакцій не відмічено. Застосування АМК-терапії дозволило уникнути відторгнення та некроз пересаджених шкірних трансплантатів, досягнути швидкої епітелізації ран без формування патологічного рубця по краю ранового дефекту, відновити шкірну чутливість в ураженій ділянці, досягнути регресу інтерстиційного набряку та контрактур в фалангах пальців.
Висновки. АМК-терапія покращує результати лікування як операційним, так і безопераційним підходів, дозволяє значно скоротити терміни лікування і реабілітації, підвищити якість життя шляхом прискореного загоєння ран, що також є економічно важливим аспектом у разі зникнення необхідності в подальшому лікуванні, тривалих перев'язок та відновленню працездатності. Застосування аутомезоконцентрату тромбоцитів вважаємо виправданим, доцільним з фундаментальної, наукової, клінічної та економічної точок зору в межах обґрунтованого нами мультимодального підходу до реконструкції вогнепальних дефектів м’яких тканин в аспекті комплексного відновлення значного контингенту військовослужбовців, які страждають внаслідок вогнепальних поранень
ЕПІДСИТУАЦІЯ ЩОДО СКАЗУ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Get PDFAim. To analyze the epidemiological data on the incidence of rabies among animals and people in the Dnіpropetrovsk region, to evaluate the effectiveness of the implemented animal vaccination system, to assess the quality and timeliness of anti-rabies assistance in order to select priority areas in planning, monitoring, forecasting, and carrying out preventive measures in the implementation of the anti-rabies program.
Materials and methods. The paper presents data from an analysis of statistical indicators of the State Institution “Dnipropetrovsk OCFDCAP Ministry of Health of Ukraine", Department of Animal Health and Welfare of the Department of Food Safety and Veterinary Medicine of the State Food and Consumer Service, the annual frequency of rabies epizootics and the incidence of rabies among people in the Dnіpropetrovsk region over the past 5-10 years. Also used were regulatory documents (orders, instructions, guidelines on rabies), reviews of literature and scientific articles (including foreign ones).
Results. Analysis of rabies epizootic indicators reveals an unfavorable situation with rabies among animals in the Dnipropetrovsk region, which has been observed over the past four years. An analysis of rabies epizootics depending on the animal species found that in the wild, foxes are the most dangerous reservoir of lyssaviruses, and in anthropurgical foci the main danger is cats and dogs. The frequency of registration of rabies among people in Ukraine and the Dnipropetrovsk region over the past 20 years has been sporadic. The highest rates of rabies cases among humans were recorded during the second decade of the current century, with a definite downward trend in recent years. Of the total number of people who sought rabies medical care, 87,94% received a full course of rabies vaccination.
Conclusions. The epidemiological situation regarding rabies epizootics in the Dnipropetrovsk region requires the continuation of the wild and domestic animal vaccination program in order to eliminate rabies foci among wild and domestic animals. The implementation of a program of combined anti-rabies care with the simultaneous use of anti-rabies vaccine and anti-rabies immunoglobulin is a positive fact for the medicine of the Dnipropetrovsk region.Мета. Проаналізувати дані щодо епідеміологічного благополуччя захворюваності на сказ серед тварин та людей в Дніпропетровській області, оцінити ефективність впровадженої системи вакцинації тварин, оцінити якість та своєчасність антирабічної допомоги з метою вибору пріоритетних напрямків в плануванні, моніторингу, прогнозуванні, проведенні профілактичних заходів в реалізації антирабічної програми.
Матеріали та методи. В роботі представлені дані аналізу статистичних показників ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ», Управління здоров'я та благополуччя тварин Департаменту безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Держпродспоживслужби, щорічної частоти епізоотій сказу та людського сказу в Дніпропетровській області за останні 5-10 років. Також використовувалися нормативно-правові документи (накази, інструкції, методичні настанови щодо сказу), огляди літератури та наукових статей (в т. ч. іноземних).
Результати. Аналіз показників епізоотій сказу свідчить про несприятливу ситуацію щодо сказу серед тварин в Дніпропетровській області, яка спостерігається протягом останніх чотирьох років. Аналіз епізоотій сказу в залежності від виду тварин виявив, що в дикій природі лисиці є найнебезпечнішим резервуаром лісавірусів, а в антропургічних осередках основну небезпеку представляють коти і потім собаки. Частота реєстрації сказу серед людей в Україні та в Дніпропетровській області в останні 20 років має спорадичний характер. Найбільші показники людського сказу були впродовж другого десятиріччя сучасного віку, з певною тенденцією до зменшення в останні роки. Із загальної кількості осіб, які звернулися за антирабічною медичною допомогою, 87,94 % отримали повний курс антирабічної вакцинації.
Висновки. Епідеміологічна ситуація щодо епізоотій сказу в Дніпропетровській області потребує продовження програми вакцинації диких та домашніх тварин з метою виключення осередків сказу серед диких та домашніх тварин. Втілення у практику програми комбінованої антирабічної допомоги із одночасним застосуванням антирабічної вакцини і антирабічного імуноглобуліну є беззаперечно позитивним фактом для медицини Дніпропетровщини
МУЛЬТИМОДАЛЬНЕ ЗНЕБОЛЕННЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ КОМПОНЕНТ ERAS
Get PDFIntroduction. The ideology of Fast Track-Surgery (FTS) and Enhanced Recovery After Surgery (ERAS) represents modern trends in global surgical practice. Anesthesiology aims to provide ideal and universal solutions for protecting patients from surgical aggression. A multimodal approach, which includes multilevel, multifaceted antinociception, is well-founded, where maximum effectiveness is combined with minimal side effects.
The aim. To analyze the issue of multimodal pain management as an important component of ERAS (Enhanced Recovery After Surgery) from modern sources of literature for optimizing perioperative care in the minimally invasive surgery department.
Materials and methods. Bibliosemantic, comparative, and systemic analysis methods were employed. The proposed recommendations were developed based on an analysis of modern literature, the results of randomized trials and meta-analyses, as well as our own studies dedicated to the study of perioperative pain issues.
The results. It has been proven that the use of opioids in anesthesia practice is decreasing. New and modern methods of continuous monitoring of vital organs in patients are being introduced as supplements to classical monitoring protocols. These methods are used to avoid excessive or inadequate dosing of anesthetics, adjust the concentration of substances used, reduce post-anesthesia complications, and improve patient comfort. The method of perioperative energy monitoring significantly complements the "International Standards for Safe Anesthetic Practice", WFSA (2010), and enhances perioperative patient safety by detecting metabolic disturbances and implementing appropriate pathogenetic correction. The importance of regional anesthesia under ultrasound control, nociception-antinociception balance management, and the impact of these methods on opioid consumption, patient satisfaction, and postoperative recovery have been proven.
Conclusions. The most commonly used combination of drugs for multimodal analgesia often includes acetaminophen and NSAIDs (strong recommendation). It has been proven that deep and prolonged sedation in intensive care unit (ICU) patients is associated with worse outcomes, longer mechanical ventilation duration, extended ICU and hospital stays, and higher rates of complications, including infections and sometimes even death.Вступ. Ідеологія Fast Track-Surgery (FTS), Enhanced Recovery After Surgery (ERAS) це сучасні напрямки у світовий хірургічній практиці. Продовжується створення стандартизованих протоколів періопераційного ведення пацієнтів, започаткованих професором Хенріком Келетом у 1990-х роках, які трансформовані в даний час у протоколи покращеного відновлення після операцій (ERAS). Анестезіологія розробляє ідеальні та універсальні рішення проблеми захисту пацієнта від хірургічної агресії. Обґрунтованим є мультимодальний підхід, який має на увазі багаторівневу, багатоцільову антиноцицепцію, при якій максимум ефекту поєднується з мінімумом побічних проявів.
Мета роботи. Проаналізувати проблематику мультимодального знеболення як важливого компоненту ERAS із джерел сучасної літератури для оптимізації ведення периопераційного періоду у відділі малоінвазивної хірургії.
Матеріали та методи. Бібліосемантичний, порівняльний та метод системного аналізу. Пропоновані рекомендації розроблені на даних аналізу сучасної літератури, результатах рандомізованих досліджень та мета-аналізів, власних досліджень, присвячених вивченню проблеми периопераційного болю.
Результати. Доведено, що застосування опіоїдів в анестезіологічній практиці зменшується. Опіоїди повинні бути допоміжними засобами, які використовуються під час хірургічних процедур для індукції та підтримки анестезії, що знижує частоту та тяжкість побічних ефектів, які зазвичай супроводжують вживання опіоїдів. Впроваджуються нові і сучасні методики безперервного моніторингу життєво важливих органів у пацієнтів, призначені як доповнення до класичних протоколів моніторингу, які використовуються для уникнення надмірного або недостатнього дозування анестетиків, адаптації концентрації для використовуваних речовин, зменшення ускладнень після анестезії та підвищення комфорту пацієнта. Метод периопераційного енергомоніторингу істотно доповнює «Міжнародні стандарти безпечної анестезіологічної практики», WFSA (2010), підвищує периопераційну безпеку пацієнтів за рахунок виявлення порушень метаболізму та проведення відповідної патогенетичної корекції. Настійно рекомендується післяопераційна оцінка болю в спокої і, якщо можливо, під час руху. Валідізовані шкали болю повинні бути включені до планування лікування, постійної оцінки та процесу коригування. Доведено важливість регіональної анестезії під контролем ультразвуку, управління балансом ноцицепції та антиноцицепції та вплив цих методів щодо споживання опіоїдів, задоволеності пацієнтів та післяопераційного відновлення.
Висновки. Найчастіше вживаною комбінацією препаратів для мультимодальної аналгезії рекомендовано ацетамінофен, НПЗЗ (сильна рекомендація). Доведено, що у пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії глибока та тривала седація пов'язана з найгіршими результатами, більшою тривалістю ШВЛ, більш тривалим перебуванням у ICU та лікарні та вищими показниками таких ускладнень, як інфекції та іноді навіть смерть. Техніки регіонарної анестезії ефективні при хірургічних втручаннях у конкретній локалізації. Блокада в поперечній площині живота, блокаду квадратного м’яза попереку можна вважати методом з опіоїдзберігаючим ефектом, виявилася безпечним та ефективним методом лікування післяопераційного болю
ЗМІНИ РІВНЯ 25-ГІДРОКСИВІТАМІНУ Д У РОТОВІЙ РІДИНІ У ДІТЕЙ З ПРОГРЕСУЮЧОЮ МІОПІЄЮ
No full textAim. Assess the level of 25-hydroxyvitamin D in oral fluid in children with progressive myopia.
Materials and methods. We examined 34 children (68 eyes) with mild myopia and 18 conditionally healthy children (36 eyes) without ophthalmological pathology. The children were divided into 2 groups: Group I (main) – 34 children (68 eyes) with mild myopia, in which subgroup Ia – 16 children (32 eyes) – with a progressive course of myopia and subgroup Ib – 18 children (36 eyes) – with a stable course of myopia. The control group consisted of 18 conditionally healthy children (36 eyes) without ophthalmological pathology. A standard ophthalmological examination was carried out: visometry, autorefractokeratometry before and after cycloplegia, biomicroscopy, ophthalmoscopy, determination of the axial length of the eye. The level of 25-hydroxyvitamin D in oral fluid was determined by the immunoenzymatic method.
Results. In children with a progressive course of myopia, the indicator of 25-hydroxyvitamin D is 1,2 times lower than in children with a stable course of myopia and 2,4 times lower than in children of the control group (p<0,05). Correlation analysis showed a significant inverse relationship between the axial length of the eye and the level of 25-hydroxyvitamin D (r=–0,50,p<0,05) and between the progressive course of myopia and the level of 25-hydroxyvitamin D (r=–0,69,p<0,05). According to the ROC analysis the optimal value of the cut-off threshold for the indicator of 25-hydroxyvitamin D in oral fluid in children was ≤ 20,154 ng/ml. (sensitivity is 87,9%, specificity is 94,7%), (р <0,001).
Conclusions. In children with a progressive course of myopia, the level of 25-hydroxyvitamin D is 2,4 times lower than the level of conditionally healthy children. A decrease in the level of 25 hydroxyvitamin D in the oral fluid is an additional risk factor of the progressive course of myopia in children.Мета роботи. Оцінити рівень 25-гідроксивітаміну Д у ротовій рідині у дітей з прогресуючою міопією.
Матеріали та методи. Під обстеженням перебувало 34 дитини (68 очей) з міопією слабкого ступеню та 18 умовно-здорових дітей (36 очей) без офтальмологічної патології. Діти були розподілені на 2 групи: І група (основна) – 34 дитини (68 очей) з міопією слабкого ступеню, в якій було виділено підгрупу Іa – 16 дітей (32 ока) – з прогресуючим перебігом міопії та підгрупу Іb – 18 дітей (36 очей) – з стабільним перебігом міопії. Контрольну групу склали 18 умовно-здорових дітей (36 очей) без офтальмологічної патології. Проведено стандартне офтальмологічне обстеження: візометрію, авторефрактокератометрію до та після циклоплегії, біомікроскопію, офтальмоскопію, визначення аксіальної довжини ока. Імуноферментним методом визначено рівень 25-гідроксивітаміну Д у ротовій рідині.
Результати. У дітей з прогресуючим перебігом міопії показник 25-гідроксивітаміну Д в 1,2 рази нижче дітей з стабільним перебігом міопії та у 2,4 рази нижче дітей контрольної групи (p<0,05). Кореляційний аналіз показав достовірний зворотній зв’язок між аксіальною довжиною ока та рівнем 25-гідроксивітаміну Д (r= –0,50, р<0,05) і між прогресуючим перебігом міопії та рівнем 25-гідроксивітаміну Д (r= –0,69, р<0,05). За даними ROC-аналізу отримано оптимальне значення порогу відсікання для показника 25-гідроксивітаміну Д у ротовій рідині у дітей ≤ 20,154 нг/мл (чутливість становить 87,9%, специфічність – 94,7 %), (р <0,001).
Висновки. У дітей з прогресуючим перебігом міопії рівень 25-гідроксивітаміну Д у 2,4 рази нижче від рівню умовно-здорових дітей. Зниження рівню 25 гідроксивітаміну Д у ротовій рідині є додатковим фактором ризику прогресуючого перебігу міопії у дітей
МІКРОФЛОРА БОЙОВОЇ РАНИ ОРГАНІВ ТАЗУ ЧОЛОВІКІВ І ДИСБАКТЕРІОЗ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ
No full textIntroduction. Identification of microorganisms that colonize combat wounds and cause wound infection is of primary importance for the subsequent successful treatment of the patient. The resistance of microorganisms to antimicrobial drugs makes the efforts of modern medicine in the fight against infectious agents ineffective. The problem of infertility is closely related to combat injuries, their infection, stress, and neurotic disorders.
Aim. Obtaining and summarizing data on microbial colonization of mine-blast wounds of pelvic organs and the microbiome of the genitourinary system of combatants.
Materials and methods. 84 smears were taken from 56 wounds of 36 patients with injuries of the pelvic organs who were being treated. 73 patients with injuries were examined for the presence of mycoflora in the urogenital tract. Isolation of pure bacterial cultures was carried out by inoculating the studied material using meat-peptone agar, blood agar, chromogenic agars. For the diagnosis of urogenital or other infections by the PCR method, a scraping from the back wall of the urethra was taken from the patients.
Results. Predominant microorganisms in positive cultures of smears were non-fermenting gram-negative rods, which in 28% of cultures belonged to the genus Acinetobacter, in 26% to the genus Pseudomonas. As for associated infections, 20% of them consisted of the genus Acinetobacter, 32% – Enterobacter, 4% – Klebsiella and 29% – Pseudomonas. Gram-positive cocci were isolated in 37% of positive smear cultures. The frequency of isolation of the genus Streptococcus in monoinfection was 2.5%, followed by the genus Clostridium – 2%, Bacillus – 3%, Enterococcus – 4% and Actynomycceas – 4%. In associated infections, the frequency of isolation of the genus Streptococcus was 4%, followed by the genus Clostridium – 2%, Bacillus – 4%, Enterococcus – 3% and Actynomycceas – 5%. When analyzing the microflora of the genitourinary system, it was found that the priority role belongs to the combined infection, when there are associations of specific pathogens such as Ureaplasma spp., Mycoplasma spp., Chlamidia spp., Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas vaginalis, Streptococcus spp., Enterococcus faecalis, which is 80% of the entire microbiome.
Conclusions. Acinetobacter baumanii and Klebsiella pneumoniae are the dominant microflora complicating the course of combat wounds during almost two years of Russia's full-scale war against Ukraine. Probably, the duration of hostilities, the large number of wounded, and the forced mass unsystematic use of various antibiotics lead to rapid changes in the spectrum of pathogens of combat wounds. Combat wounds and their infection, stress, and nervous disorders lead to an imbalance of microflora, in particular microflora of the genitourinary system, which can be one of the causes of infertility. Chlamydia and Ureaplasma are the most common microorganisms that colonize the urogenital tract of men injured as a result of hostilities.Вступ. Стійкість мікроорганізмів до протимікоробних препаратів робить неефективнми чи малоефективними зусилля сучасної медицини у боротьбі з інфекційними агентами. Із бойовими травмами, їх інфікуванням, стресами, невротичними розладами тісно пов’язана проблема непліддя.
Мета. Отримання та узагальнення даних про мікробну колонізацію мінно-вибухових ран органів тазу та мікробіом сечостатевої системи учасників бойових дій.
Матеріали та методи. Були взяті 84 мазки із 56 ран 36 пацієнтів з пораненнями органів тазу, які знаходились на лікуванні. 73 пацієнтів з пораненнями досліджували на предмет мікорофлори в урогенітальному тракті. Виділення чистих культур бактерій проводили шляхом посіву досліджуваного матеріалу з використанням м'ясо-пептидного агару, кров’яного агару, хромогенних агарів. Для діагностики урогенітальних чи інших інфекцій методом ПЛР у пацієнтів брали зішкріб із задньої стінки уретри.
Результати. Переважаючими мікроорганізмами в позитивних посівах мазків були неферментуючі грамнегативні палички, які в 28% посівів належали до роду Acinetobacter, в 26% – до роду Pseudomonas. Щодо асоційованих інфекцій, то на 20% вони складались із роду Acinetobacter, 32 % – Enterobacter, 4% – Klebsiella і 29% – Pseudomonas. Грампозитивні коки були виділені в 37% позитивних посівів. При асоційованих інфекціях частота виділення роду Streptococcus становила 4%, потім роду Clostridium – 2%, Bacillus – 4%, Enterococcus – 3 % та Actynomycceas – 5%. При аналізі мікрофлори сечостатевої системи виявлено, що пріоритетна роль належить комбінованій інфекції, коли присутні асоціації специфічних патогенів таких як Ureaplasma spp., Mycoplasma spp., Chlamidia spp., Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas vaginalis, Streptococcus spp., Enterococcus faecalis, що складає 80% усього мікробіому.
Висновки. Домінуючою мікрофлорою, що ускладнює перебіг бойових поранень, протягом практично двох років повномасштабної війни Росії проти України є Acinetobacter baumanii і Klebsiella pneumoniae. Бойові рани та їх інфікування, стреси, нервові розлади призводять до дисбалансу мікрофлори, зокрема мікрофлори сечостатевої системи, що можуть бути одними із причин розвитку непліддя. Найпоширенішими мікроорганізмами, що колонізують урогенітальний тракт чоловіків постраждалих внаслідок бойових дій є хламідії та уреаплазми
ВЕНТИЛЯЦІЙНА ФУНКЦІЯ ЛЕГЕНЬ ТА ЛЕГЕНЕВИЙ ГАЗООБМІН У ХВОРИХ ПОХИЛОГО ВІКУ З ХРОНІЧНИМ ОБСТРУКТИВНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬ ПРИ КОМБІНОВАНОМУ ЗАСТОСУВАННІ ГІПОКСИЧНИХ ТРЕНУВАНЬ ТА ДИХАЛЬНИХ ТРЕНУВАНЬ З ПОЗИТИВНИМ ТИСКОМ НАПРИКІНЦІ ВИДИХУ
No full textIntroduction. Treatment of chronic obstructive pulmonary disease (COPD) in elderly patients is often limited, leading to inadequate disease control. To enhance treatment effectiveness in elderly individuals with COPD, attention has been drawn to non-pharmacological methods, including hypoxic training and respiratory training with positive end-expiratory pressure (PEEP).
Aim. To assess the duration and effectiveness of combined application of hypoxic training and respiratory training with PEEP on lung ventilation function and pulmonary gas exchange in elderly patients with COPD.
Materials and methods. Forty-six elderly patients with COPD were examined: a group (15 individuals) with the application of respiratory training with PEEP, a group (15 individuals) with the application of hypoxic training, and a group (16 individuals) with the application of respiratory training with PEEP and hypoxic training. Before training, immediately after the training course, one month, and three months after the course of hypoxic and/or respiratory training with PEEP, lung ventilation function, bronchial patency, and blood saturation were determined.
Results. The application of hypoxic training and/or respiratory training with PEEP in elderly patients with COPD led to increased speed parameters reflecting bronchial patency. Also, after the course of hypoxic and/or respiratory training with PEEP, the FVC parameter increased in the examined patients, mainly due to ERV. Hypoxic training, compared to respiratory training with PEEP, had slight advantages in its effect on lung ventilation function in elderly patients with COPD. Application of INGT and/or breathing training with PEER resulted in an increase in SpO2. The combined application of hypoxic training and respiratory training with PEEP in elderly patients with COPD led to increased effectiveness and duration of therapeutic effect. The impact on bronchial patency and SpO2 of respiratory training with PEEP and/or hypoxic training was greater in patients with pronounced disease symptoms.
Conclusions. Separate application of respiratory training with PEEP or hypoxic training contributes to increased ventilation, decreased bronchial obstruction and increasing blood saturation, but the therapeutic effect is short-term and lasts no longer than a month. Meanwhile, the combined application of hypoxic training and respiratory training with PEEP in elderly patients with COPD leads to more significant improvement in ventilation and bronchial patency. At the same time, the duration of the therapeutic effect persists for three months. The effectiveness of respiratory training with PEEP and/or hypoxic training in elderly patients with COPD depends on the clinical symptoms of the disease: the more pronounced the symptoms, the greater the impact.Вступ. Лікування ХОЗЛ у пацієнтів старшого віку часто обмежено, що призводить до недостатнього контролю захворювання. Для підвищення ефективності лікування у людей старшого віку з ХОЗЛ привертають увагу безмедикаментозні методи, зокрема гіпоксичні тренування та дихальні тренування з позитивним тиском наприкінці видиху.
Мета. Оцінити тривалість та ефективність комбінованого застосування гіпоксичних тренувань та дихальних тренувань з позитивним тиском наприкінці видиху при їх впливі на вентиляційну функцію легень та легеневий газообмін у хворих похилого віку з ХОЗЛ.
Матеріали та методи. Обстежено 46 людей похилого віку з ХОЗЛ: група (15 осіб) із застосуванням дихальних тренувань з позитивним тиском наприкінці видиху; група (15 осіб) із застосуванням гіпоксичних тренувань та група (16 осіб) із застосуванням дихальних тренувань з позитивним тиском наприкінці видиху та гіпоксичних тренувань. До тренувань, відразу після курсу тренувань, через місяць та через три місяці після курсу гіпоксичних та/або дихальних тренувань з позитивним тиском наприкінці видиху визначали вентиляційну функцію легень, бронхіальну прохідність та сатурацію крові.
Результати. Застосування ІНГТ та/або дихальних тренувань з PEEP у хворих похилого віку з ХОЗЛ призводить до збільшення швидкісних показників, що відображають прохідність бронхів. Також після курсу ІНГТ та/або дихальних тренувань з PEEP у обстежених хворих підвищився показник FVC, переважно, за рахунок ERV. Застосування ІНГТ, у порівнянні з дихальними тренуваннями з PEEP, мало невеликі переваги щодо впливу на вентиляційну функцію легень у хворих похилого віку з ХОЗЛ. Комбіноване застосування ІНГТ та дихальних тренувань з PEEP у хворих похилого віку з ХОЗЛ призводило до зростання ефективності та тривалості лікувального ефекту. Вплив на бронхіальну прохідність та SpO2 дихальних тренувань з PEEP та/або ІНГТ була більшою у хворих з вираженою симптоматикою хвороби.
Висновки. Окреме застосування дихальних тренувань з PEEP або ІНГТ сприяє підвищенню вентиляції та зниженню бронхіальної обструкції, але лікувальний ефект при цьому нетривалий та зберігається не більше місяця. Водночас комбіноване застосування ІНГТ та дихальних тренувань з PEEP у хворих похилого віку з ХОЗЛ призводить до більш значного покращення вентиляції та бронхіальної прохідності. При цьому тривалість терапевтичного ефекту зберігається протягом трьох місяців. Ефективність застосування дихальних тренувань з PEEP та/або ІНГТ у хворих похилого віку з ХОЗЛ залежить від клінічної симптоматики хвороби: чим більш виражена симптоматика, тим більший ефект впливу
КЛІНІЧНІ ТА ІМУНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГОСТРИХ ОБСТРУКТИВНИХ БРОНХІТІВ У ДІТЕЙ, ЩО ІНФІКОВАНІ ХЛАМІДІЇЯМИ
Get PDFAim. To improve the prognosis of the course of acute bronchitis based on the study of the etiological factor, clinical and anamnestic and laboratory and instrumental characteristics of acute bronchitis in children infected with chlamydia.
Materials and methods. 73 children with acute obstructive bronchitis (AOB) were studied, including 32 children with AOB infected with chlamydia and 41 children with AOB not infected with intracellular infection (ICI).
Results. For patients with AOB infected with chlamydia, in comparison with non-infected patients, the presence of febrile fever, intoxication syndrome, absence of expiratory shortness of breath and whistling wheezes, as well as a longer duration of treatment (more than 10 days) are characteristic. In patients infected with chlamydia compared to the norm, there is an increase in the number of T- and B-lymphocytes, which is manifested by an increase in the absolute number of CD3, CD8, CD25, CD4, CD22, the relative content of CD8, CD4, CD16 and CD22, as well as the level of serum IgA, IgG and IgM on against the background of suppression of innate immunity in the form of a decrease in the absorbing function of phagocytes, phagocytosis, phagocytic number and their digestive function; spontaneous and stimulated HST-test, the index of activity of stimulated neutrophils and the level of lysosomal-cationic proteins. That is, the child's immune system in conditions of persistence of ICI is in the mode of overload and imbalance. In patients with chlamydia infection, compared to patients without infection, in relation to T-lymphocytes, the following were found: higher values of the absolute number of CD3, CD4, CD8 and the relative number of CD3, as well as lower values of the absolute number of CD4, CD16, CD25 and the relative content of CD16; relative to B-lymphocytes: higher values of the relative amount of CD22, the level of serum IgA and a low level of IgG in the blood serum; in relation to indicators of innate immunity: a higher value of the phagocytic number, spontaneous HCT test and low values of phagocytosis, phagocytic index; relative to the non-specific humoral link of immunity – a higher level of CIC with 3.5% PEG.
Conclusions. The revealed reliable differences in clinical and immunological indicators between groups of patients with AOB, depending on the presence of chlamydia infection, provide a basis for their use for diagnostic purposes as a supplement to traditional, protocol methods of diagnosis.Мета. Удосконалення прогнозу перебігу гострих обструктивних бронхітів у дітей, що інфіковані хламідіями на основі вивчення клінічних, анамнестичних, лабораторних та інструментальних особливостей.
Матеріали та методи. Було досліджено 73 дитини з гострим обструктивним бронхітом, із них 32 дитини інфіковано хламідіями та 41 дитини не було інфіковано внутрішньоклітинною інфекцією.
Результати. Для хворих, інфікованих хламідіями, в порівнянні з неінфікованими характерним є наявність фебрильної лихоманки, інтоксикаційного синдрому, відсутність експіраторної задишки та свистячих хрипів, а також більш тривалий період лікування. У хворих, інфікованих хламідіями, в порівнянні з нормою, відзначається підвищення кількості Т- і В-лімфоцитів зі збільшенням кількості CD3, CD8, CD25, CD4, CD22, CD8, CD4, CD16, CD22, а також рівня сироваткових IgA, IgG і IgM на тлі пригнічення показників вродженого імунітету у вигляді зниження поглинаючої функції фагоцитів, фагоцитозу, фагоцитарного числа; спонтанного та стимульованого НСТ-тесту, індексу активності нейтрофілів стимульованого і рівня лізосомально-катіонних білків. Тобто, імунна система дитини знаходиться у режимі перевантаження та дисбалансу. У хворих із інфікуванням хламідіями в порівнянні з хворими без інфікування, відносно Т-лімфоцитів встановлено: більш високі значення абсолютної кількості CD3, CD4, CD8 і відносної кількості CD3, а також більш низькі значення абсолютної кількості CD4, CD16, CD25 й відносного вмісту CD16. Щодо В-лімфоцитів: більш високі значення відносної кількості CD22, рівня сироваткових IgA і низький рівень IgG в сироватці крові. А відносно показників вродженого імунітету: більш високе значення фагоцитарного числа, спонтанного НСТ-тесту і низькі значення фагоцитозу, фагоцитарного індексу. Для неспецифічної гуморальної ланки імунітету характерно збільшення рівня циркулюючих імунних комплексів.
Висновки. Виявлені достовірні відмінності клінічних та імунологічних показників між групами хворих на гострі обструктивні бронхіти у залежності від наявності інфікування хламідіями дають підставу для використання отриманих результатів як доповнення до традиційних, протокольних методів діагностики
ПЕРВИННА ПРОФІЛАКТИКА СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ОЦІНКИ РИЗИКУ ЇХ РОЗВИТКУ В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ
Get PDFIntroduction. Cardiovascular diseases are a global problem and one of the main causes of death worldwide.
Aim. To highlight and analyze modern approaches to the use in routine practice of risk factors for the development of cardiovascular pathology, which is appropriate for further clinical decision-making based on a meta-analysis of literary sources, clinical guidelines and the results of multicenter studies.
Materials and methods. The search and selection of publications, systematic reviews and current recommendations is carried out using PubMed and Google Scholar databases, their detailed analysis and description.
Results and discussion. The article provides data on primary prevention, which includes assessment and implementation of measures to reduce the overall risk of developing cardiovascular diseases in patients. Methods for assessing individual total or relative risk (use of SCORE and SCORE 2 scales, various risk calculators, etc.) taking into account the level of cholesterol and its various fractions are given. The importance of taking into account additional independent risk factors for the development of cardiovascular diseases is also considered. The possibility of taking into account the level of lipoprotein (a), high-density lipoprotein, and high-sensitivity C-reactive protein to improve the accuracy of predicting cardiovascular risk is discussed. Attention is paid to the possibility of using such "non-metabolic" factors as environmental pollution, psychosocial stress and stressful conditions, sleep disorders and obstructive sleep apnea syndrome, family history and genetic factors to change the risk category.
Conclusions. The results of the conducted analysis prove that the given methods and importance of detection of subclinical atherosclerosis especially in patients with low or medium (marginal) cardiovascular risk. The use of both primary and secondary risk factors may be appropriate to inform decisions about changes in the calculated risk of such patients, the use and effectiveness of specific cardiac treatments, and the implementation of preventive measures such as statin therapy.Вступ. Серцево-судинні захворювання – глобальна проблема та одна з основних причин смерті у всьому світі.
Мета. Висвітлити та проаналізувати сучасні підходи до застосування у рутинній практиці факторів ризику розвитку серцево-судинної патології, що є доцільним для подальшого прийняття клінічних рішень на основі метааналізу літературних джерел, клінічних настанов та результатів багатоцентрових досліджень.
Матеріали та методи. Пошук та підбір публікацій, системних оглядів та діючих рекомендацій проведено за допомогою баз даних PubMed та Google Scholar, проведення їх детального аналізу то опис.
Результати дослідження та обговорення. В статті наведені данні щодо первинної профілактики, яка включає оцінку та проведення заходів щодо зниження загального ризику розвитку серцево-судинних захворювань у пацієнтів. Наведені методи оцінки індивідуального загального або відносного ризику (використання шкал SCORE та SCORE 2, різних калькуляторів ризику, тощо) з урахуванням рівня холестерину та його різних фракцій. Розглядається також важливість урахування додаткових незалежних факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Обговорюється можливість урахування рівня ліпопротеїнів (а), ліпопротеїнів високої щільності та високочутливого С-реактивного білку для підвищення точності прогнозування серцево-судинного ризику. Приділяється увага можливості використання таких «неметаболічних» факторів, як забруднення навколишнього середовища, психосоціальний стрес і стресові стани, порушення сну та синдром обструктивного апное сну, сімейного анамнезу та генетичних факторів, для змін категорії ризику.
Висновки. Результати проведеного аналізу доводять, що наведені методи та важливість виявлення субклінічного атеросклерозу особливо у пацієнтів із низьким або середнім (граничним) серцево-судинним ризиком. Використання як основних, так і додаткових факторів ризику може бути доцільним для прийняття рішень щодо змін розрахованого ризику таких пацієнтів, використання та ефективності специфічних кардіологічних методів лікування та проведення таких профілактичних заходів, як терапія статинами
ВПЛИВ РАННЬОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ НА ФУНКЦІЮ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ
No full textAim. To investigate and compare the effectiveness of early mobilization approaches on external respiratory function in cardiac surgery patients.
Materials and methods. The study involved 90 patients, who were split up into two groups according to the specifics of early mobilization. The first group of patients (n=49) received earlier mobilization, which was determined by the day of the surgery (Monday or Tuesday) and, therefore, was independent of the researchers. On the first postoperative day, all the patients of this group performed standing and, if possible, walking in place with the help of a physical therapist. The second group of patients (n=41) received less early mobilization, since all the patients were operated on Friday. On the first postoperative day, all the patients of the second group performed sitting on a bed (with the assistance of medical personnel). Other elements of early mobilization (walking in the ward and corridor) were also performed earlier in the first group. Other characteristics of physical therapy (therapeutic and breathing exercises) did not differ between the groups. Patient histories (demographic data, anthropometric indicators, protocols of research and operations) were analyzed. Spirography was performed before the surgery and on the seventh postoperative day.
Results. The groups had no statistical differences in terms of patient age, anthropometric parameters, body mass index, left ventricular ejection fraction, durations of the surgery, artificial blood circulation, artificial lung ventilation, anesthesia and aortic clamping. The analysis of the preoperative spirography results did not reveal any significant differences between the examined groups of patients. Most of the key spirography indicators decreased during re-examination. The second group demonstrated a significant increase in respiratory volume, and the first group showed a significant increase in respiratory rate. Minute ventilation increased statistically in both groups. At the same time, the postoperative results of external respiratory function assessment were the same in both groups. This confirms the lack of influence of standing on the first postoperative day and other elements of early mobilization, which were performed statistically earlier in the first group, on the dynamics of external respiratory function recovery.
Conclusions. Approaches to early mobilization of cardiac surgery patients are equally effective in terms of external respiratory function indicators.Мета. Дослідити та порівняти ефективність впливу підходів до ранньої мобілізації на функцію зовнішнього дихання в кардіохірургічних пацієнтів.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 90 пацієнтів. Учасники були розділені на дві групи відповідно до особливостей ранньої мобілізації. Перша група (n=49) отримувала більш ранню мобілізацію, що було обумовлено незалежним від дослідників фактором, а саме: днем виконання операції (понеділок чи вівторок). У перший післяопераційний день усі пацієнти цієї групи виконували стояння та, за можливості, ходьбу на місці з фізичним терапевтом. Друга група (n=41) отримувала менш ранню мобілізацію, оскільки всі пацієнти оперувалися у п’ятницю. У перший післяопераційний день усі пацієнти другої групи мобілізувалися до виконання сидіння на ліжку (виконувалося за допомогою медичного персоналу). Інші елементи ранньої мобілізації (ходьба палатою та коридором) також виконувалися раніше у першій групі. Інші характеристики фізичної терапії (терапевтичні та дихальні вправи) не відрізнялися в групах. Поведено аналіз даних з історій хвороб пацієнтів (демографічні дані, антропометричні показники, протоколи досліджень та операції). Спірографія проводилася перед операцією та в сьомий післяопераційний день.
Результати. Групи пацієнтів не мали статистичних відмінностей за віком пацієнтів, антропометричними показниками, індексом маси тіла, фракцією викиду лівого шлуночка серця, тривалістю операції, тривалістю штучного кровообігу, тривалістю штучної вентиляції легень, тривалості наркозу та перетискання аорти. Проведений аналіз передопераційних результатів спірографії не встановив значущих відмінностей між обстеженими групами пацієнтів. Більшість ключових показників спірографії знизилася при повторному обстеженні. У другій групі встановлено значуще збільшення дихального об’єму, а в першій – частоти дихання. Хвилинна вентиляція легень статистично зросла в обох групах. Водночас післяопераційні результати оцінки функції зовнішнього дихання були однаковими в групах пацієнтів. Це вказує на відсутність впливу виконання стояння у перший післяопераційний день та інших елементів ранньої мобілізації, котрі виконувалися у першій групі статистично раніше, на динаміку відновлення функції зовнішнього дихання.
Висновки. Підходи до ранньої мобілізації кардіохірургічних пацієнтів мають однакову ефективність за показниками функції зовнішнього дихання