Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ПЕРВИННА ТА ПОСТОСТЕОІНТЕГРАЦІЙНА СТАБІЛЬНІСТЬ КОРОТКИХ (УЛЬТРАКОРОТКИХ) ІМПЛАНТАТІВ НА БЕЗЗУБИХ АТРОФОВАНИХ ДИСТАЛЬНИХ СЕГМЕНТАХ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ – ІНДИКАТОР НЕГАЙНОГО, АБО ВІДТЕРМІНОВАНОГО ЇХ НАВАНТАЖЕННЯ
No full textIntroduction. The issue of determining the possibility of immediate or long-term load on the selected type of implants, which will ensure the predictable result of their long-term functionality, remains an ongoing discussion. The results of the resonance frequency analysis, which perfectly characterize the stability of short and ultrashort implants at all stages of their osseointegration and post-osseointegration periods, can serve as such an indicator basis.
Aim. To analyze the primary and post-osseointegration stability of short (ultra-short) implants placed by the methods at the level of the cortical bone layer and subcortically in case of bone atrophy caused by acquired final dentition defects.
Materials and methods. The primary and post-osseointegration stability of thirty-nine dental short (h = 6.5 mm X b = 4.0 mm – 20 pieces) and ultra-short (h = 5.5 mm X b = 4.0 mm – 19 pieces) implants placed on the edentulous distal segments of the human mandible was studied. According to the clinical assessment that met the aim and objectives of this study, all patients were divided into four study groups: the first group consisted of patients with a preserved dentition who did not require dental implantation; the second group – 25-45 years old, the third group – 46-60 years old, and the fourth group – ≥ 61 years old. Using the resonance frequency analysis (RFA) method by Penguin Instruments, the results were interpreted in declarative units of measurement – the implant stability quotient (ISQ).
Results. The installed short (ultrashort) implants, according to the methodology by the level of the cortical layer of bone tissue, are characterized by their high primary stability by anti-rotational force: in the second group of the study (25-45 years old) with a mean number (M) of 87.0 and an error of the mean (± m) of ± 2.3 ISQ; in the third group (46-60 years old) – 76.4 ± 3.0 ISQ; in the fourth group (persons ≥ 61 years old) – 69.8 ± 4.8 ISQ. Low values of primary stability were obtained in implants installed by the subcortical implantation technique in the second age group of the study and amounted to 59.6 ± 2.7 ISQ with a slight increase to 66.0 ± 4.1 ISQ in the third group and 71.7 ± 4.2 ISQ in the fourth group of the study, which do not guarantee the prognosis of functional redistribution of the supra occlusion immediate load on the biological basis, with further preservation of the course of normal physiological processes in the bone tissue around the implanted implants.
Conclusions. Rehabilitation of patients with bone atrophy caused by the loss of the masticatory group of teeth is possible using short (h = 6.5-6.0 mm) and ultra-short (h = 5.5 mm) implants, with clinical justification for the choice of methods of immediate or post-osseointegration load, with a detailed resonance frequency analysis as a priority and reliable method – an effective indicator of their stability, at all stages of clinical rehabilitation of patients.Вступ. Актуальною дискусією залишається питання щодо визначення можливості негайного чи віддаленого навантаження на обраний вид імплантатів, які забезпечуватимуть прогнозований результат їх тривалої функціональності. Такою індикаторною основою можуть стати отримані результати проведеного резонансно-частотного аналізу, які досконало характеризують стабільність коротких та ультракоротких імплантатів на всіх етапах їх остеоінтеграційного та постостеоінтеграційного періодів.
Мета. Провести аналіз первинної та постостеоінтеграційної стабільності коротких (ультракоротких) імплантатів, що встановлені за методиками по рівню кортикального шару кісткової тканини та субкортикально, при атрофії кісткової тканини, зумовленої набутими кінцевими дефектами зубних рядів.
Матеріали та методи. Досліджено первинну та постостеоінтеграційну стабільність у тридцяти дев’яти дентальних коротких (h = 6,5 mm X b = 4.0 mm – 20 шт.) й ультракоротких (h =5,5 mm X b = 4.0 mm – 19 шт.) імплантатів, встановлених на беззубих дистальних сегментах нижньої щелепи людини. За клінічною оцінкою, що відповідала меті та завданням даної роботи, всіх пацієнтів розділено на чотири групи дослідження: першу групу складали пацієнти зі збереженим зубним рядом, які не потребували дентальної імплантації; другу групу – 25-45 років, третю групу – 46-60 років та четверту групу – ≥ 61 року. Методом резонансно-частотного аналізу (RFA) техніки Penguin Instruments, проведено інтерпретацію результатів у декларативних одиницях вимірювання – коефіцієнта стабільності імплантату (ISQ).
Результати. Встановлені короткі (ультракороткі) імплантати, за методикою по рівню кортикального шару кісткової тканини, антиротаційною силою характеризують свою високу первинну стабільність: у другій групі дослідження (25-45 років), що складає за середнім числом (M) – 87,0 та похибки середнього значення (± m) – ± 2,3 ISQ; у третій групі (46-60 років) – 76,4 ± 3,0 ISQ; у четвертій групі (особи ≥ 61 року) – 69,8 ± 4,8 ISQ. Низькі значення первинної стабільності отримано в імплантатах, що були встановлені за методикою субкортикальної імплантації у другій віковій групі дослідження, та склали 59,6 ± 2,7 ISQ з незначним зростанням до 66,0 ± 4,1 ISQ у третій групі та 71,7 ± 4,2 ISQ у четвертій групі дослідження, що не гарантують прогнозу функціонального перерозподілу супраоклюзійного негайного навантаження на біологічну основу, з подальшим збереженням перебігу нормальних фізіологічних процесів у кістковій тканині навколо встановлених імплантатів.
Висновки. Реабілітація пацієнтів із атрофією кісткової тканини, зумовленою втратою жувальної групи зубів є можливою, використовуючи короткі (h = 6,5-6,0 mm) та ультракороткі (h = 5,5 mm) імплантати, за клінічним обґрунтуванням обрання методик негайного чи постостеоінтеграційного навантаження, при детальному резонансно-частотному аналізі, як пріоритетному та достовірному методі – ефективному індикаторі їх стабільності, на всіх етапах клінічної реабілітації пацієнтів
МЕДИКО-СОЦІАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ ДО РОЗРОБКИ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МОДЕЛІ РЕГІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ КАРДІОЛОГІЇ НА ПРИНЦИПАХ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА (на прикладі Київської області)
Get PDFIntroduction. The transformation of our country's healthcare system is impossible without quality medical reform. One of the reform's starting directions is improving the provision of cardiac care to the population.
Aim. Medical and social substantiation of directions for developing a conceptual model of a regional cardiology centre based on the principles of public-private partnership (on the example of the Kyiv region).
Materials and methods. Data from state and industry statistical reports of healthcare institutions of the Ministry of Health of Ukraine and data from the State Statistics Service of Ukraine, as well as materials from a sociological survey of cardiologists and patients and a survey of 31 experts (highly qualified health care organizers) conducted according to specially developed programs) were the materials in this study. The research used complex methods: systematic approach and analysis, synthesis, generalization, interpretation, medical-statistical and sociological method, expert assessment and conceptual modelling method.
Results. Stable high levels of circulatory system disease prevalence among the adult population of the Kyiv region and differences depending on different age groups, increase in the mortality rate due to cardiovascular diseases (CVD) in the studied time intervals and the mortality rate of cardiac patients were established. At the same time, there was a decrease in the level of hospitalization of patients along with a decrease in the average number of beds for the treatment of cardiology patients; there were no significant changes in the staffing indicators of health centres of the Kyiv region, which provide cardiac medical care to patients with CVD in 2018-2022. However, there was an increase in the number of cardiovascular surgeon positions for the adult population of the Kyiv region in 2020 by 12.9%, and then a decrease of 7.01% in 2021. The insufficient resource provision of healthcare facilities in which cardiac medical care is provided as evidenced by a significant decrease in the coverage of echocardiography in the study, despite the reform of the network of healthcare facilities in the region. The results of the survey of patients and cardiology specialists revealed significant levels of dissatisfaction with the possibilities of providing and receiving quality cardiology care.
Conclusions. A range of problems in the field of providing high-quality cardiac care to the population was determined on the example of the Kyiv region, and a strategy with phased and complex steps to solve the most acute problematic issues was proposed with the proposed project of the Strategic Plan for the development of the regional system of cardiac care for the population of the region for the period 2024-2029.Вступ. Трансформація системи охорони нашої країни є неможливою без проведення якісної медичної реформи. Одним із найважливіших напрямків реформування є удосконалення надання кардіологічної допомоги населенню.
Мета. Медико-соціальне обґрунтування напрямів до розробки концептуальної моделі регіонального центру кардіології на принципах державно-приватного партнерства (на прикладі Київської області).
Матеріали та методи. Дані державних і галузевих статистичних звітів закладів охорони здоров’я системи Міністерства охорони здоров’я України та даних Державної служби статистики України, а також матеріали соціологічного опитування лікарів-кардіологів та пацієнтів та опитування 31 експерта (організаторів охорони здоров’я вищої кваліфікації), які проводились за спеціально розробленими програмами) були матеріалами в даному дослідженні. У дослідженні використано комплекс методів: системний підхід та аналіз, синтезу, узагальнення, інтерпретування, медико-статистичний та соціологічний метод, експертна оцінка та метод концептуального моделювання.
Результати. Встановлено стабільно високі рівні поширеності хвороб системи кровообігу (ХСК) серед дорослого населення Київської області і відмінності в залежності від різних вікових груп, підвищення рівня смертності внаслідок ХСК у досліджені часові інтервали та рівня летальності кардіологічних хворих. Водночас відбувалось зниження рівня госпіталізації хворих разом із зниженням середньої кількості ліжок для лікування кардіологічних хворих; показники кадрового забезпечення ЗОЗ Київської області, які надають кардіологічну медичну допомогу пацієнтам з ХСК в 2018-2022 рр., достовірних змін не мали. Однак було збільшення кількості посад лікарів-хірургів серцево-судинних для дорослого населення Київської області в 2020 році на 12,9%, а потім зниження на 7,01% в 2021 році. Про недостатню ресурсну забезпеченість ЗОЗ, в яких надається кардіологічна медична допомога свідчило достовірне зниження охоплення ЕХО КГ дослідженням, незважаючи на реформування мережі закладів охорони здоров’я (ЗОЗ) області. Результати опитування пацієнтів і фахівців кардіологічного профілю виявили суттєві рівні незадоволеності щодо можливостей надання та отримання якісної кардіологічної допомоги.
Висновки. Було визначено коло проблем у сфері надання якісної кардіологічної допомоги населенню на прикладі Київської області та запропоновано стратегію з поетапними і комплексними кроками щодо вирішення найбільш гострих проблемних питань із запропонованим проєктом Стратегічного плану розвитку регіональної системи кардіологічної допомоги населенню області на період 2024-2029 років
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МАГНІТНО-РЕЗОНАНСНОЇ ТОМОГРАФІЇ У ПАЦІЄНТІВ З ГОСТРИМ ТЯЖКИМ ПАНКРЕАТИТОМ
Get PDFIntroduction. Acute pancreatitis (AP) is among the most prevalent surgical conditions affecting the abdominal cavity, with the incidence steadily rising each year. Despite advancements in diagnosis and treatment, mortality rates remain alarmingly high, particularly among young, working-age patients.
Aim. To analyze the diagnostic effectiveness of magnetic resonance imaging (MRI) in identifying local parapancreatic complications in severe acute pancreatitis and its impact on surgical decision-making in these patients.
Materials and methods. The study involved 127 patients with moderate and severe acute pancreatitis, divided into two groups. The comparison group consisted of 87 patients who received treatment based on traditional approaches, while the main group included 40 patients who underwent additional magnetic resonance imaging to diagnose local parapancreatic complications.
Results. The analysis of the prevalence and nature of local parapancreatic complications revealed no significant differences between the two groups. The initial severity of the condition, assessed using the BISAP scale, was nearly identical: 3.2±0.32 points in the comparison group and 3.1±0.31 points in the main group. Organ dysfunction at the onset of the disease was observed in 67.8% of patients in the comparison group and 65.0% in the main group. All patients who developed local parapancreatic fluid collections underwent diagnostic puncture, followed by drainage if purulent contents were detected. Dynamic ultrasound assessments were used to evaluate the volume of the drained cavity and monitor the patient’s overall condition. In cases where there was no local improvement (reduction of parapancreatic fluid) or systemic improvement (regression of SIRS and/or signs of severe intestinal obstruction), patients in the comparison group underwent traditional "open" surgical intervention, whereas patients in the main group received MRI of the abdominal cavity.
Conclusions. MRI is a crucial tool for diagnosing local parapancreatic complications and it plays a significant role in optimizing surgical strategies for patients with severe acute pancreatitis.Вступ. Гострий панкреатит (ГП) на сьогодні є одним із найпоширеніших хірургічних захворювань органів черевної порожнини, з щорічним збільшенням відсотку хворіючих. Незважаючи на прогрес у діагностиці та лікуванні даного захворювання, смертність залишається високою, включаючи пацієнтів молодого працездатного віку.
Мета. Проаналізувати діагностичну цінність магнітно-резонансної томографії для діагностики локальних парапанкреатичних ускладнень гострого тяжкого панкреатиту та її вплив на хірургічну тактику у даної категорії пацієнтів.
Матеріали та методи. У дослідження включено 127 пацієнтів з тяжким та середньотяжким перебігом гострого панкреатиту з поділом на 2 групи: 87 пацієнтів – група порівняння – де лікування проводилося за «традиційними» підходами; та 40 пацієнтів – основна група – де для діагностики локальних парапанкреатичних ускладнень додатково виконували магнітно-резонансну томографію (МРТ).
Результати. За результатами аналізу поширеності та характеру локальних парапанкреатичних ускладнень, суттєвих відмінностей у пацієнтів порівнюваних груп не виявлялося. Тяжкість стану (за шкалою BISAP) в дебюті захворювання була теж майже однаковою: 3,2±0,32 бали – у групі порівняння та 3,1±0,31 бали – у основній групі. Органна дисфункція в дебюті захворювання у групі порівняння визначалася у 67,8% пацієнтів, у основній групі – 65,0%. Всім пацієнтам після виявлення рідинного локального парапанкреатичного скупчення, виконувалася діагностична пункція, і у разі отримання гнійного вмісту – дренування. За результатами УЗД в динаміці, оцінювали об’єм задренованої порожнини, а також загальний стан пацієнта. При відсутності локальної (зменшення парапанкреатичного рідинного скупчення) та системної (відсутність регресу SIRS та/або ознак високої кишкової непрохідності) динаміки, пацієнтам групи порівняння виконували «відкрите» хірургічне втручання, тоді як пацієнтам основної групи виконувалося МРТ органів черевної порожнини.
Висновки. МРТ є цінним методом діагностики локальних парапанкреатичних ускладнень, та допомагає оптимізувати хірургічну тактику у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом
ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я НА РОБОЧОМУ МІСЦІ
No full textAim. To assess the effectiveness of a three-month corporate health program (CHP) at the workplace that utilized digital tools for implementation.
Materials and methods. The study involved 22 employees of an IT company in Ukraine. The CHP was developed and implemented using a digital tool with a special algorithm for collecting, processing, and sharing information within the CHP. For further implementation, a chatbot with an intuitive interface was constructed, which allowed a personalized access to the account for each CHP participant. It has become possible to obtain personalized information regarding changes in CHP participation and to provide personalized recommendations. The CHP plan also included educational events on healthy lifestyles, accompanied by interactive materials in the chatbot. The CHP's effectiveness was assessed based on the results of the survey using standardized scales of the Health Promoting Lifestyle Profile Questionnaire (HPLP-II) before and after CHP implementation.
Results. The overall score of the Healthy Lifestyle Profile increased significantly (from 52.9% to 57.9%, p=0.025), the same as the individual scales of Health Responsibility (from 38.4% to 48.8%, p=0.00621) and Stress Management (from 45.1% to 55.3%, p=0.00104) before and after CHP implementation. Although positive changes were observed in the Physical Activity, Nutrition, Spiritual Growth, and Interpersonal Relationships scales, they did not reach statistical significance. The survey participants' responses to individual questions suggest that their behavior has undergone positive changes. Specifically, respondents are opting for lower-fat and sugar foods, visiting their doctor regularly, eating healthy foods, taking care of their own mental health, and effectively managing their workload.
Conclusions. The CHP, which utilized digital tools, had a positive impact on the development of healthy habits and practices among participants. As evidenced by the data collected, the CHP increased participants' sense of responsibility for their own health and stress management skills. These findings suggest that implementing similar programs using digital tools is feasible.Мета. Оцінити ефективність трьохмісячної корпоративної програми охорони здоров’я на робочому місці, для імплементації якої використовувалися цифрові інструменти.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 22 працівники однієї з ІТ-компаній в Україні. Було розроблено та впроваджено корпоративну програму охорони здоров’я на робочому місці з використанням цифрового інструмента зі спеціальним алгоритмом для збору, обробки та обміну інформацією. Для реалізації програми було розроблено чат-бот з інтуїтивним інтерфейсом, через який було забезпечено персоналізований доступ кожного з учасників дослідження до особистого кабінету. Це дало змогу отримати персоніфіковану інформацію про відстеження змін щодо участі у програмі, а також дозволило надавати індивідуальні рекомендації. Додатково проводилися освітні заходи на теми здорового способу життя, які супроводжувались інтерактивними матеріалами у чат-боті. Ефективність програми оцінювалась на основі результатів опитування з використанням стандартизованих шкал опитувальника щодо визначення профілю способу життя, що сприяє зміцненню здоров’я (HPLP-II), до і після запровадження програми.
Результати. Виявлено статистично значуще зростання показника загальної шкали щодо профілю способу життя, що сприяє зміцненню здоров’я (з 52.9% до 57.9%, p=0,025), а також окремих шкал "Відповідальність за здоров’я" (з 38.4% до 48.8%, p=0,00621) та "Управління стресом" (з 45.1% до 55.3%, p=0,00104). За шкалами "Фізична активність", "Харчування", "Внутрішнє зростання" та "Міжособистісні відносини" також було виявлено позитивні зміни показників, однак вони не досягли рівня статистичної значущості. Аналіз відповідей респондентів за окремими запитаннями анкети вказує на появу позитивних зрушень щодо поведінкових змін. Зокрема, це стосується обрання респондентами продуктів харчування з меншим вмістом жирів та цукру, регулярності звернень до лікаря, споживання корисних продуктів, психічного здоров’я та контролю робочого навантаження тощо.
Висновки. Корпоративна програма охорони здоров’я на робочому місці з використанням цифрового інструмента мала позитивний вплив на формування здорових звичок та практик серед учасників. Зафіксовано факт підвищення відповідальності учасників програми за власне здоров’я та навичок управління стресом. Отримані дані вказують на доцільність впровадження таких програм із використанням цифрових інструментів
ВІДНОСНІ МЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ ВЕРХНЬОГО ТА НИЖНЬОГО ВІДДІЛІВ ПРОСВІТУ ВНУТРІШНЬОГО НОСОВОГО КЛАПАНА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ДИХАЛЬНУ ТА НЮХОВУ ФУНКЦІЇ НОСА
No full textThe aim of the article: To study the influence of absolute and relative metric indicators of the lumen of certain parts of the internal nasal valve on the effectiveness of olfactory and respiratory functions of the nasal cavity.
Materials and methods: A comparison of the metric values of the internal nasal valve, air resistance and odor perception in 32 patients after septoplasty was performed, depending on the quality of life and complaints according to SNOT 22. Group 1 consisted of 22 patients who complained of subjective feelings of nasal insufficiency (SNOT 22 – 9-20 scores). Control group consisted of 10 patients who were satisfied with septoplasty results (SNOT 22 – 0-7 scores). Rhinomanometry was performed according to the PARM method, olfactometry was carried out using the Sniffin’ Sticks psychophysical tests, and planimetry on CT was performed in the RadiAnt DICOM Viewer 2022.1 program, using the closed polygon tool.
Results: Significant differences in the relative values of the ratio of the upper part of the valve area to the lower part were observed between the two groups of patients. A significant difference in better odor perception was noted in group 2. It was 0.7±0.02 in patients of the control group, and 0.4±0.02 in patients of Group 1. Air resistance in the nasal cavity during unilateral rhinomanometry did not significantly differ (0.28±0.04 and 0.26±0.07 Pa/cm3/sec). The average score during olfactometry in patients of the control group was 11.4±0.13, in patients of Group 1 it was 8.8±0.2, which indicates the presence of hyposmia (p>0.05).
Conclusions: The ratio of the areas of the upper and lower parts of the internal nasal valve does not affect the overall airway resistance in the nose, but it can disrupt the distribution of air between the nasal passages. When evaluating the results of septoplasty, in particular, if the patient is not satisfied with nasal breathing, it is important to pay attention to the ventilation of the upper parts of the nasal cavity. One of the markers of its impairment may be hyposmia.Мета: Вивчити вплив абсолютних та відносних метричних показників просвіту окремих частин внутрішнього носового клапану на ефективність нюхової і дихальної функцій носової порожнини.
Матеріали та методи: Проведено порівняння співвідношення метричних величин внутрішнього носового клапана, опору повітря та сприйняття запахів у 32 пацієнтів після виконання септопластики, в залежності від якості життя та скарг згідно SNOT 22. І група (22 пацієнта), що скаржились на суб’єктивне відчуття недостатності носового дихання (SNOT 22 – 9-20 балів). Групу контролю склали 10 пацієнтів, які були задоволені результатами проведеної септопластики (SNOT 22 – 0-7 балів). Риноманометрію проводили за методикою ПАРМ, ольфактометрію – за психофізичними тестами «Sniffin’ Sticks», планіметрію на КТ виконували в програмі RadiAnt DICOM Viewer 2022.1, використовуючи інструмент «closed polygon».
Результати: Отримані достовірні відмінності відносного показника співвідношення площ верхньої та нижньої частин внутрішнього носового між двома групами обстежених пацієнтів. У пацієнтів контрольної групи він становив 0,7±0,02, а у пацієнтів першої групи – 0,4±0,02. Опір повітрю в носовій порожнині при унілатеральному риноманометричному дослідженні не мав достовірної різниці (0,28±0,04 і 0,26±0,07 Па/см3/сек). Середній бал при ольфактометрії у пацієнтів контрольної групи дорівнював 11,4±0,13, у пацієнтів першої групи - 8,8±0,2, що вказує на наявність у них гіпосмії (p>0,05).
Висновки: Показник співвідношення площ верхнього та нижнього відділів ВНК не впливає на загальний опір проходження повітря через ніс, але може порушувати розподіл повітря між носовими ходами. При оцінці результатів септопластики, зокрема коли пацієнт не задоволений якістю носового дихання, варто звернути увагу на вентиляцію верхніх відділів носової порожнини, одним із маркерів її порушення може бути гіпосмія
ОЦІНКА ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ РОЗЛАДАМИ ЗУБО-ЩЕЛЕПНОГО АПАРАТУ, ПОЄДНАНИХ З ДЕНТОАЛЬВЕОЛЯРНОЮ ФОРМОЮ ГЛИБОКОГО ПРИКУСУ
Get PDFIntroduction. Patients with a deep bite and dental restorations are at increased risk of unfixing of fixed appliances and other complications due to occlusal defects. The problem of the volume of dental interventions and rational choice of the type, as well as the elimination of complications after their implementation, is relevant and unsolved, especially in patients with disorders of the dental and jaw apparatus, combined with the dentoalveolar form of a deep bite.
The aim of the research was to improve the quality of orthodontic treatment of patients with a deep bite, existing reconstructive restorations and occlusal disorders by developing a scientifically based clinical algorithm for fixation of fixed orthodontic equipment.
Materials and methods. The main group – 29 patients who were treated according to the scheme of fixation of non-removable equipment developed by us and the use of myorelaxation methods, and the research group – 22 people who were treated with generally accepted method. Methods: questionnaires, clinical and radiological, instrumental and statistical.
The results of our experimental study of patients illustrated that the scheme of the proposed algorithm for fixing fixed appliances in the future will have the opportunity to increase the efficiency of providing dental care and will be implemented in the treatment process in patients with a deep bite, because they are in the group of increased risk of unpredicted debonding of fixed orthodontic appliances.
Conclusions. The results of our experimental study of patients illustrated that the scheme of the proposed algorithm for fixing fixed appliances in the future will have the opportunity to increase the efficiency of dental care and will be implemented in the treatment process in patients with a deep bite, because they are in the group of increased risk of unpredicted debonding of fixed orthodontic appliances.Вступ. Пацієнти, що мають глибокий прикус та стоматологічні реставрації, є в підвищеній групі ризику щодо розфіксування незнімної апаратури та інших ускладнень в зв’язку з оклюзійними недоліками. Проблема раціонального вибору виду та обсягу стоматологічних втручань, так само як і усунення ускладнень після їх проведення дотепер залишається невирішеною та актуальною, особливо у пацієнтів з розладами зубо-щелепного апарату, поєднаних з дентоальвеолярною формою глибокого прикусу.
Мета. Підвищити якість ортодонтичного лікування пацієнтів з глибоким прикусом, оклюзійними порушеннями та наявними реконструктивними реставраціями шляхом розробки науково обґрунтованого клінічного алгоритму фіксації незнімної ортодонтичної апаратури.
Матеріали та методи. Основна група – 29 пацієнтів, що були проліковані за розробленою нами схемою фіксації незнімної апаратури та застосування методів міорелаксації та група дослідження – 22 особи, що лікувались за загальноприйнятою методикою. Методи: анкетування, клініко-рентгенологічні, інструментальні та статистичні.
Результати проведеного нами експериментального дослідження пацієнтів проілюстрували, що схема запропонованого алгоритму фіксації незнімної апаратури в перспективі матиме можливість підвищити ефективність надання стоматологічної допомоги та буде впровадженим в лікувальний процес у пацієнтів з глибоким прикусом, адже вони знаходяться в групі підвищеного ризику непрогнозованого дебондингу незнімної ортодонтичної апаратури.
Висновки. Результати проведеного нами експериментального дослідження пацієнтів проілюстрували, що схема запропонованого алгоритму фіксації незнімної апаратури в перспективі матиме можливість підвищити ефективність надання стоматологічної допомоги та буде впровадженим в лікувальний процес у пацієнтів з глибоким прикусом, адже вони знаходяться в групі підвищеного ризику непрогнозованого дебондингу незнімної ортодонтичної апаратури
РЕОЛОГІЧНА ЕКСТРАКЦІЯ ТРОМБУ ПРИ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ТРОМБОЗІ ПІДКОЛІННО-ГОМІЛКОВОГО СЕГМЕНТА ПІСЛЯ ЕНДОВАСКУЛЯРНИХ МЕТОДІВ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ
No full textIntroduction. The use of endovascular methods of revascularization of the atherosclerotic stenotic-occlusive process of the femoral-distal arterial bed leads in 1/4 of the primary surgical interventions to the need for repeated surgical intervention, in 6-32% of cases it is complicated by the development of thrombosis of the reconstruction segment, restenosis of the surgical intervention segment [6, 7].
Aim. The main goal of the study was to improve the results of endovascular methods of revascularization of multi-level stenotic-occlusive femoral-distal arterial bed by performing rheological thrombus extraction with the Angiojet system in postoperative thrombosis of the popliteal-tibial segment.
Materials and methods. 164 patients with multilevel stenotic-occlusive atherosclerotic lesions of the femoral-distal arterial bed were under observation. Thrombosis of the popliteal segment was diagnosed in 17 (73.9%) cases in patients with endovascular angioplasty of one of the tibial arteries, in 6 (26.1%) cases with endovascular angioplasty of two arteries of the tibial segment. Surgical treatment of thrombosis of the popliteal segment was performed by the method of minimally invasive rheological thrombus extraction using the Angiojet device (Possies, USA).
Results. A patient with a multilevel stenotic-occlusive process of the femoral-distal arterial bed at clinical stage 3 (according to WIFI classification) had a two-level endovascular angioplasty of the infrainguinal arterial channel. Rheological thrombus extraction from the popliteal-tibial segment using the Angiojet system was used in 14 (60.9%) patients who underwent two-level endovascular angioplasty of the femoral-distal arterial bed. Rheological thrombus extraction from the popliteal-tibial segment with the Angiojet system was used in 9 (34.8%) patients who underwent revascularization of the infrainguinal arterial bed by the hybrid revascularization method.
Conclusions. 1. Endovascular methods of revascularization of multilevel stenotic-occlusive femoral-distal arterial bed are complicated in 14.0% of observations by the development of postoperative thrombosis of the popliteal-tibial segment.
The effectiveness of the application of rheological thrombus extraction by the Angiojet system of postoperative thrombosis from the popliteal-tibial segment after endovascular methods of revascularization of multilevel stenotic-occlusive femoral-distal arterial bed is at the level of 82.6%.Вступ. Застосування ендоваскулярних методів реваскуляризації атеросклеротичного стенотично-оклюзійного процесу стегно-дистального артеріального русла призводить в 1/4 первинних оперативних втручань до необхідності повторного оперативного втручання, в 6-32% випадків ускладнюється розвитком тромбозу сегмента реконструкції, рестенозом сегмента оперативного втручання [6, 7].
Мета. Основною метою дослідження було покращення результатів ендоваскулярних методів реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзійного стегно-дистального артеріального русла шляхом проведення реологічної екстракції тромбу системою Angiojet при післяопераційному тромбозі підколінно-гомілкового сегмента.
Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 164 хворих з багаторівневими стенотично-оклюзійними атеросклеротичними ураженнями стегно-дистального артеріального русла. Тромбоз підколінного сегмента діагностовано у 17 (73,9%) пацієнтів з ендоваскулярною ангіопластикою однієї з великогомілкових артерій, у 6 (26,1%) випадках з ендоваскулярною ангіопластикою двох артерій великогомілкового сегмента. Хірургічне лікування тромбозу підколінного сегмента проводили методом малоінвазивної реологічної екстракції тромбу на апараті Angiojet (Possies, США).
Результати. Хворому з багаторівневим стенотично-оклюзійним процесом стегно-дистального артеріального русла 3 клінічної стадії (за класифікацією WIFI) виконана дворівнева ендоваскулярна ангіопластика інфраінгвінального артеріального русла. У 14 (60,9%) пацієнтів, яким виконано дворівневу ендоваскулярну ангіопластику стегно-дистального артеріального русла, застосовували реологічну екстракцію тромбу з підколінно-тибіального сегмента за допомогою системи Angiojet. У 9 (34,8%) пацієнтів, яким проводили реваскуляризацію інфраінгвінального артеріального русла методом гібридної реваскуляризації, застосовували реологічну екстракцію тромбу з підколінно-гомілкового сегмента системою Angiojet.
Висновки. 1. Ендоваскулярні методи реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзійного стегно-дистального артеріального русла ускладнені в 14,0% спостережень розвитком післяопераційного тромбозу підколінно-гомілкового сегмента.
Ефективність застосування реологічної екстракції тромбу системою Angiojet післяопераційного тромбозу з підколінно-гомілкового сегмента після ендоваскулярних методів реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзійного стегно-дистального артеріального русла знаходиться на рівні 82,6 %
РОЛЬ ФАРМАКОГЕНОМНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТИНІВ
Get PDFIntroduction. Currently, hydroxymethylglutaryl-coenzyme A reductase inhibitors (statins) are among the most widely used hypolipidemic drugs worldwide. However, to date, the problems of the insufficient effectiveness of statin therapy and the development of unwanted side effects in patients remain not fully resolved. The identification of key variants in genes whose protein products are involved in statin metabolism and their effect on carriers during therapy may improve the efficacy of statin treatment and help prevent unwanted side effects, and therefore may be a valuable tool for clinicians when monitoring the progress of patients. to whom these medicines were prescribed.
Aim. To summarize the information available in the literature on variants in genes that affect the effectiveness and safety of statins during treatment.
Materials and methods. An assessment of the current literature on the role of genetic variants in the effectiveness and safety of statins was made. The search was performed in Scopus, Web of Science, Google Scholar, and PubMed databases.
Results. The chemical structure and metabolism of statins are described. A review of the current literature on the impact of variants in ABCB1, ABCG2, CYP3A4, CYP3A5, and SLCO1B1 genes on the effectiveness of statin therapy and the development of unwanted side effects in patients is presented. These genes have been shown to be associated with the pharmacodynamics and pharmacokinetics of statins, which affect their efficacy and safe use.
Conclusions. Since recent studies have demonstrated the influence of protein transporters such as ABCB1, ABCG2, OATP and BCRP, as well as the cytochrome P450 system, on the pharmacokinetics and pharmacodynamics of statins, further large-scale studies focusing on drug transporters are needed. The review focused on finding correlations between polymorphic variants in the genes encoding the aforementioned transporters and CYP enzymes and the efficacy and safety of statins. The presented data of the literature emphasize the importance of pharmacogenetic studies of statins, which can be useful to clinicians to minimize the negative consequences of taking these drugs and improve the effectiveness of treatment of patients who are carriers of risk alleles.Вступ. Наразі інгібітори гідроксиметилглутарил-коензим А-редуктази (статини) є одними з найбільш поширених гіполіпідемічних лікарських засобів в усьому світі. Однак, на сьогоднішній день проблеми недостатньої результативності статинотерапії та розвитку у пацієнтів небажаних побічних ефектів залишаються не до кінця вирішеними. Визначення ключових варіантів в генах, білкові продукти яких беруть участь в метаболізмі статинів, та їх впливу на носіїв під час терапії може покращити ефективність лікування статинами та допомогти запобігти небажаним побічним ефектам, а отже може бути цінним інструментом для клініцистів під час моніторингу процесу лікування пацієнтів, яким були призначені ці лікарські засоби.
Мета. Узагальнити наявну в літературі інформацію щодо варіантів в генах, які впливають на ефективніть та безпечність застосування статинів під час лікування.
Матеріали та методи. Проведено оцінку сучасних літературних джерел, присвячених ролі поліморфних генетичних варіантів в ефективності та безпечності застосування статинів. Пошук проводився у базах даних Scopus, Web of Science, Google Scholar та PubMed.
Результати. Описано хімічну структуру та метаболізм статинів. Представлено огляд сучасної літератури, присвяченої впливу варіантів в генах ABCB1, ABCG2, CYP3A4, CYP3A5 та SLCO1B1 на ефективність терапії статинами та розвиток у пацієнтів небажаних побічних ефектів. Доведено, що ці гени пов’язані з фармакодинамікою та фармакокінетикою статинів, що впливає на їх ефективність і безпечне застосування.
Висновки. Оскільки останні дослідження продемонстрували вплив білкових транспортерів, таких як ABCB1, ABCG2, OATP і BCRP, а також cистеми цитохрому P450 на фармакокінетику та фармакодинаміку статинів, необхідні подальші масштабні дослідження, зосереджені та транспортерах ліків. Огляд був сфокусований на пошуках кореляції між поліморфними варіантами в генах, які кодують згадані транспортери та ферменти CYP і ефективністю та безпекою статинів. Представлені дані літератури підкреслюють важливість фармакогенетичних досліджень статинів, які можуть бути корисні клініцистам для зведення до мінімуму негативних наслідків прийому даних лікарських засобів та підвищення ефективності лікування пацієнтів, які є носіями алелів ризику
ПЕРЕБІГ ДИСЦИРКУЛЯТОРНОЇ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ У ПАЦІЄНТІВ З ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ ТА СУПУТНІМ ЕРИТРОЦИТОЗОМ
No full textAim. To determine the clinical course features of dyscirculatory encephalopathy (DE) in patients with hypertension (HT) and concomitant erythrocytosis.
Materials and methods. In a single-center cross-sectional study, clinical and instrumental data of 90 patients were consecutively included and analyzed. The patients were divided into the following groups: 1) Group I (n=30) – patients with DE on the background of HT (hypertensive DE [HDE]) combined with erythrocytosis (median age [Me, interquartile range (IQR)] 61 (55-63) years; 20 men (67%) and 10 women [33%]); 2) Group II (n=30) – patients with HDE who had a history of mild ischemic stroke (up to 4 points on the NIHSS scale) (62 (57-66) years; 19 men (64%) and 11 women [36%]); 3) Group III (n=30) – patients without cerebrovascular diseases who sought medical help for acute non-vascular conditions (49 (40-54) years; 13 men (43%) and 17 women [57%]). Cognitive function was assessed using the Mini-Mental State Examination (MMSE) scale. The severity of anxiety and depression was assessed using the Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS). Patients whose erythrocytosis was a manifestation of true polycythemia (JAK2-positive) were not included in the study.
Results. The MMSE scale showed that the cognitive function score of patients with HDE and erythrocytosis was comparable to that of individuals who had suffered a mild stroke with neurological deficit on the background of HT. When evaluating the psycho-emotional state using the HADS scale, a higher level of anxiety was found in Group I patients (15 [12-18] points) compared to Groups II (12 [9-14] points; p˂0.05) and III (7 [5-9] points; p˂0.05). Approximately half (47%) of Group I patients demonstrated severe anxiety (16-21 points). Meanwhile, the level of depression in Group II patients, on average, corresponded to a moderate degree of severity (11-15 points) and was higher than that of Group III individuals ([mean±standard deviation] 13.5±5.34 versus 7.8±2.43 points, respectively; p˂0.05).
Conclusions. The course of DE on the background of HT combined with erythrocytosis has its own characteristics. The anxiety state was more pronounced in patients with HDE and erythrocytosis compared to those who had experienced a mild ischemic stroke on the background of HT. On the contrary, among the study participants, manifestations of depression were most pronounced in patients who had suffered a stroke, corresponding, on average, to a moderate degree of severity.Мета. Визначити особливості клінічного перебігу дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ) у пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) та супутнім еритроцитозом.
Матеріали та методи. В одноцентровому крос-секційному дослідженні послідовно включили та проаналізували клінічно-інструментальні дані 90 пацієнтів, які були розподілені на такі групи: 1) група І (n=30) – пацієнти з ДЕ на тлі ГХ (гіпертензивною ДЕ [ГДЕ]) у поєднанні з еритроцитозом (середній вік [медіана (Ме), міжквартильний інтервал (МКІ)] 61 (55-63) роки; 20 чоловіків (67%) та 10 жінок [23%]); 2) група ІІ (n=30) – пацієнти з ГДЕ, що перенесли у минулому легкий ішемічний інсульт (до 4 балів за шкалою NIHSS) (62 (57-66) років; 19 чоловіків (64%) та 11 жінок [36%]); 3) група ІІІ – пацієнти без цереброваскулярних захворювань (n=30), які зверталися за медичною допомогою з приводу гострих несудинних станів (49 (40-54) роки; 13 чоловіків (43%) та 17 жінок [57%]). Стан когнітивної сфери вивчали за допомогою короткої шкали MMSE (Mini-Mental State Examination). Для оцінки тяжкості тривоги та депресії застосовували шкалу HADS (Hospital Anxiety and Depression Scale). У дослідження не включали пацієнтів, в яких еритроцитоз був проявом справжньої поліцитемії (JAK2-позитивної).
Результати. При дослідженні когнітивної сфери за шкалою MMSE показник пацієнтів з ГДЕ та еритроцитозом був зіставним з таким в осіб, що перенесли інсульт з легким неврологічним дефіцитом на тлі ГХ. При оцінці психоемоційного стану за шкалою HADS виявлено вищий рівень тривожності у пацієнтів групи І (15 [12-18] балів), порівняно з групами ІІ (12 [9-14] балів; р˂0,05) і ІІІ (7 [5-9] балів; р˂0,05). Близько половини (47 %) пацієнтів групи І демонстрували тяжкий ступінь тривожності (16-21 бал). Водночас, рівень депресії у пацієнтів групи ІІ, у середньому, відповідав помірному ступеню її вираженості (11-15 балів), і був вищим за такий в осіб групи ІІІ ([середнє±стандартне відхилення] 13,5±5,34 проти 7,8±2,43 бала, відповідно; р˂0,05).
Висновки. Перебіг ДЕ на тлі ГХ у поєднанні з еритроцитозом має свої особливості. Тривожний стан був вираженішим у пацієнтів з ГДЕ та еритроцитозом, порівняно з таким серед осіб, що перенесли легкий ішемічний інсульт на тлі ГХ. На противагу, серед включених у дослідження осіб прояви депресії були найбільш вираженими у пацієнтів після перенесеного інсульту, і відповідали, в середньому, помірному ступеню вираженості
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ У СИРОВАТЦІ КРОВІ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ ТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ
No full textAim. To determine the activity of superoxide dismutase and catalase, the content of SH groups in the blood serum of patients with generalized periodontitis in patients with diabetes mellitus 2 type and in their combination.
Materials and methods. The study involved 68 people with a clinically established diagnosis of type 2 diabetes mellitus, as well as 32 patients with confirmed generalized periodontitis, divided into 4 groups. The concentration of superoxide dismutase and catalase and the content of SH groups in the blood serum of patients were determined using a biochemical method. Statistical processing of data was carried out using the Shapiro-Wilk criterion. The level of statistical significance of differences between samples was assessed using the nonparametric Mann-Whitney test.
Results. The highest levels of catalase activity and the lowest levels of superoxide dismutase activity were found in patients of group 4 with generalized periodontitis against the background of type 2 diabetes mellitus. The indicator of catalase activity in the subjects of the 4th group exceeded by 45.2% the results of the 2nd group and by 28.1% – of the 3rd group. At the same time, the SOD activity of the 4th group was not only lower than the control data, but also 26.8% of the results of the 2nd group (p<0.01) and practically did not differ from the indicators of the 3rd group. It should be noted that the combination of generalized periodontitis and type 2 diabetes causes a decrease in the content of SH groups by 12.7% relative to group 3. This indicates that against the background of type 2 diabetes, the development of combined pathology is accompanied by inhibition of the functional capabilities of antioxidant defense.
Conclusions. In the comorbid course of generalized periodontitis and type 2 diabetes mellitus, the intensity of free radical oxidation processes in the blood serum increases with an increase in the concentration of catalase and superoxide dismutase, which indicates the strain of enzyme antioxidant processes with inhibition of functional glutate reserves.Мета. Визначити активнiсть супероксиддисмутази та каталази, вмiст SH-груп у сироватці крові хворих на генералізований пародонтит у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та при їх поєднанні.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 68 осіб із клінічно встановленим діагнозом цукрового діабету 2 типу, а також 32 пацієнти із підтвердженим генералізованим пародонтитом, яких поділили на 4 групи. Біохімічним методом визначали концентрацію супероксиддисмутази та каталази, вміст SH-груп у сироватці крові хворих. Проведена статистична обробка даних за критерієм Шапіро-Уілка. Рівень статистичної значущості відмінностей вибірок оцінювали за допомогою непараметричного критерію Манна-Уітні.
Результати. Найвищі показники активності каталази і найнижчі – активності супероксиддисмутази були встановлені у пацієнтів 4-ї групи із генералізованим пародонтитом на фоні цукрового діабету 2 типу. Показник активності каталази у досліджуваних 4-ї групи перевищував на 45,2 % результати 2-ї групи і на 28,1 % – 3-ї групи. У той же час активність СОД 4-ї групи була не тільки нижча даних контроля, але й на 26,8 % результатів 2-ї групи (p<0,01) і практично не відрізнялася від показників 3-ї групи. Слід зазначити, що поєднання генералізованого пародонтиту і ЦД 2 типу зумовлює зменшення вмісту SH-груп на 12,7 %, стосовно 3-ї групи. Це вказує на те, що на фоні ЦД 2 типу розвиток поєднаної патології супроводжується пригніченням функціональних можливостей антиоксидантого захисту.
Висновки. При коморбідному перебігу генералізованого пародонтиту та цукрового діабету 2 типу підвищується інтенсивність процесів вільнорадикального окиснення у сироватці крові із зростанням концентрації каталази та супероксиддисмутази, що свідчить про напруження ензимних антиоксидантних процесів з пригніченням функціональних резервів глутатіонової системи