Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНА МЕМБРАННА ОКСИГЕНАЦІЯ ЯК МЕТОД ТИМЧАСОВОЇ МЕХАНІЧНОЇ ПІДТРИМКИ КРОВООБІГУ У ХВОРИХ З ТЕРМІНАЛЬНОЮ СТАДІЄЮ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ
Get PDFIntroduction. Mechanical circulatory support systems are used in three categories of patients. The first group includes patients who cannot be weaned off the circulatory support machine after open-heart surgery (2–8% of patients). The duration of such support ranges from several days to several weeks. The second group includes patients with acute damage to the heart muscle (myocardial infarction, acute myocarditis, etc.). The third group includes patients with chronic severe forms of heart failure. The latter group involves different approaches in determining the strategy for using mechanical circulatory support (MCS): two-stage heart transplantation; reverse cardiac remodeling with repair; permanent pump implantation (DT – destination therapy) in patients for whom HTx is not recommended for certain reasons (age, concomitant diseases preceded by surgery, etc.). Extracorporeal membrane oxygenation (ECMO) is the standard of care for patients with refractory heart failure worldwide, but it is recognized that such advanced procedures should only be performed in specialized centers with high volume and extensive experience. This is a barrier to the introduction of such procedures in other centers that do not yet perform ECMO. However, by 2023, according to the Extracorporeal Life Support Organizations (ELSO), 583 centers were registered, and 14,836 ECMO procedures were performed in adults in 2022. This means that the majority of ECMO therapy is provided in low-volume centers. Therefore, building on the experience of previous years in veno-arterial ECMO therapy, we decided to expand our efforts to improve outcomes for patients with refractory residual heart failure. We describe our initial experience of implementing the ECMO program in the Kovel City District Territorial Medical Association, Kovel-ECMO hospital district (1182) ELSO.
Materials and methods. Since the launch of the ECMO program, between January 2023 and November 2024, 25 patients underwent ECMO, reflected according to our protocol, we retrospectively collected preoperative information, treatment course and clinical outcomes.
Results. The survival rate (from 3-month follow-up to 1 year) was 56% (14 patients). The successful cannulation rate was 100%. The median cannulation time (minutes) was 15 (10–30) and the median time (minutes) to ECMO was 54 (25–150). The median age was 50 (34–66), 100% were male. It is worth emphasizing that the above results that we report are at least as good as those obtained by many other ELSO member centers that have been operating for several years.
Conclusions. Our preliminary results confirm that after implementing appropriate educational programs aimed at all levels of personnel, achieving the necessary technical skills and teamwork, implementing a qualification protocol and procedures based on ELSO recommendations, a new ECMO center can be launched with initial satisfactory results.Вступ. Системи механічної підтримки кровообігу використовуються у трьох категоріях пацієнтів. До першої групи належать пацієнти, яких після проведення операції на відкритому серці неможливо відключити від апарата штучного кровообігу (2–8 % пацієнтів). Тривалість такої підтримки становить від декількох днів до декількох тижнів. До другої групи належать пацієнти з гострим ураженням серцевого м’яза (інфаркт міокарда, гострий міокардит тощо). До третьої групи належать пацієнти з хронічними важкими формами серцевої недостатності. Остання група передбачає різні підходи при визначенні стратегії використання механічної підтримки кровообігу (МПК): двоетапна трансплантація серця; зворотнє ремоделювання серця з відновленням; імплантація насосів на постійній основі (DT – destination therapy) пацієнтам, яким через певні причини ТС не рекомендовано (вік, супутні захворювання, яким передує хірургія тощо). Екстракорпоральна мембранна оксигенація (EКMO) є стандартом лікування пацієнтів з рефрактерною серцевою недостатністю у всьому світі, однак визнано, що такі передові процедури повинні проводитися тільки в спеціалізованих центрах з великим об’ємом і великим досвідом. Це є певний бар’єр для впровадження таких процедур в інших центрах, які ще не проводили ЕКМО. Однак до 2023 року, за даними Організацій екстракорпоральної підтримки життєдіяльності (ELSO), було зареєстровано 583 центри, а в 2022 році було проведено 14 836 процедур EКMO у дорослих. Це означає, що більша частина терапії ЕКМО надається в центрах з низьким об’ємом. Таким чином, спираючись на досвід минулих років у терапії вено-артеріальної EКMO, ми вирішили розширити наші зусилля щодо покращення результатів для пацієнтів з рефрактерною серцевою недостатністю. Ми описуємо наш початковий досвід впровадження програми EКMO в Ковельському міськрайонному територіальному медичному об’єднанні, Kovel-ECMO hospital district (1182) ELSO.
Матеріали та методи. З моменту запуску програми EКMO, у період з січня 2023 року по листопад 2024 року, 25 пацієнтів перенесли процедуру EКMO, відображену згідно з нашим протоколом; ми ретроспективно зібрали передопераційну інформацію, хід лікування та клінічні результати.
Результати. Рівень виживаності ( від 3-місячного спостереження до 1 року) склав 56% (14 пацієнтів). Рівень успішної канюляції склав 100%. Середній час канюляції (хвилин) становив 15 (10–30), а середній час (хвилин) до EКMO становив 54 (25–150). Середній вік склав 50 (34–66), 100% були чоловіками. Варто підкреслити, що наведені вище результати, про які ми повідомляємо, принаймні не гірші, ніж отримані багатьма іншими центрами-членами ELSO, які працюють протягом кількох років.
Висновки. Наші попередні результати підтверджують, що після впровадження відповідних освітніх програм, призначених для персоналу всіх рівнів, досягнення необхідних технічних навиків і командної роботи, впровадження протоколу кваліфікації та процедур, заснованих на рекомендаціях ELSO, можна запустити новий центр EКMO з первинними задовольняючими результатами
АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ КАТЕТЕР-СПРЯМОВАНОЇ ТРОМБОЛІТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ТРОМБОЗОМ АРТЕРІЙ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ З УРАЖЕННЯМ АРТЕРІЙ ВІДТОКУ
No full textAim. To evaluate the effectiveness of catheter-directed thrombolysis (CDT) in patients with critical lower limb ischemia (CLI) due to thromboembolic arterial occlusions and to study the long-term outcomes of the treatment.
Materials and methods. Over 2020-2023, 35 patients (13 females, 22 males, aged 53-75) were studied. A total of 57% of patients had femoro-popliteal and below-the-knee (BTK) thromboclusion, 43% had BTK thrombotic occlusion. The study included 35 patients with acute limb ischemia (ALI) classified as Rutherford Category IIA-IIB: 17 patients (48.6%) in Category IIA and 18 patients (51.4%) in Category IIB. All patients underwent catheter-directed thrombolysis (CDT) after diagnostic arteriography and confirmation of acute lower limb arterial thrombosis (ALLAT) with involvement of the outflow arteries.
Results. In most patients, significant ischemia regression, pain relief, and absence of critical haemorrhagic complications were observed. In 93.3% of patients, limb preservation was achieved within 2 months after CDT. Limb preservation was achieved in all 11 (100%) patients. CDT combined with percutaneous transluminal angioplasty (PTA) does not affect the frequency of rethrombosis in the revascularized segment, with a p-value of 0.0185 (statistical significance determined by the one-sided Fisher's exact test). The use of CDT led to a high frequency of revascularization and a reduced risk of recurrent thrombosis. One (20%) of the 5 patients who underwent CDT (catheter-directed thrombolysis) developed lower limb arterial rethrombosis, leading to subsequent amputation.
Conclusions. CDT is an effective treatment method for patients with lower limb arterial thrombosis and arterial outflow lesions. It provides a high rate of revascularization, significant symptom relief, and a low risk of complications. Regular monitoring and anticoagulant therapy are essential to maintain treatment effectiveness and prevent recurrences. Optimising the CDT protocol in patients and ensuring close monitoring during treatment are critically important for identifying cases that may require alternative interventions. A key component in preventing rethrombosis is long-term angiographic follow-up after CDT to identify causative stenoses or subocclusions involved in ALLAT progression.Мета. Оцінити ефективність катетер-спрямованої тромболітичної терапії (КСТТ) у пацієнтів із критичною ішемією нижньої кінцівки (КІНК) внаслідок тромбозу артерій нижньої кінцівки та вивчити віддалені результати лікування.
Матеріали та методи. У 2020-2023 рр. обстежено 35 пацієнтів (13 жінок, 22 чоловіка, віком 53-75 років). У 57% діагностовано стегново-підколінний та гомілковий артеріальний тромбоз, у 43% – гомілково-педальний. Дослідження включало 35 пацієнтів з КІНК, класифікованою за Rutherford (1997), категорія IIA-IIB: 17 пацієнтів (48,6%) категорії IIA та 18 пацієнтів (51,4%) категорії IIB. Усім пацієнтам після діагностичної артеріографії підтвердили тромбоз артерій нижньої кінцівки із ураженням артерій відтоку, проводили катетер-спрямовану тромболітичну терапію (КСТТ).
Результати. У більшості пацієнтів спостерігався значний регрес ішемії, зниження рівня болю та відсутність критичних геморагічних ускладнень. У 93,3% пацієнтів збереження кінцівки досягнуто протягом 2 місяців після КСТТ. КСТТ у поєднанні з ЧТА не впливає на частоту ретромбозів у реваскуляризованому сегменті, із значенням p 0,0185 (статистична значущість визначається однобічним точним критерієм Фішера). Використання КСТТ призвело до високої частоти реваскуляризації та зниження ризику повторного тромбозу. У одного (20%) із 5 пацієнтів, які пройшли КСТТ (катетер-спрямований тромболізис), виник ретротромбоз артерій нижньої кінцівки, що призвело до подальшої ампутації.
Висновки. КСТТ є ефективним методом лікування пацієнтів з тромбозом артерій нижніх кінцівок і ураженням артеріального відтоку. Він забезпечує високу швидкість реваскуляризації, значне регресування симптомів і низький ризик ускладнень. Регулярний моніторинг і антикоагулянтна терапія є важливими для підтримки ефективності лікування та запобігання рецидивам. Оптимізація протоколу КСТТ у пацієнтів і забезпечення ретельного моніторингу під час лікування є критичним для виявлення випадків, які можуть потребувати альтернативних втручань. Ключовим компонентом запобігання ретромбозу є віддалене ангіографічне спостереження після проведення КСТТ для виявлення причинних стенозів або субокклюзій, пов’язаних з прогресуванням тромбозу артерій нижньої кінцівки
ЄДИНИЙ МЕДИЧНИЙ ПРОСТІР В УКРАЇНІ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
No full textAim. The purpose of this study is to improve the theoretical and methodological foundations and practical experience in the development of a unified medical space, as well as to identify ways to enhance the regulatory and legal mechanisms for the interaction of healthcare institutions of various ownership forms and departmental subordination under the conditions of the transformation of Ukraine’s security environment during martial law.
Materials and methods. Retrospective, analytical, and modelling methods were used to assess the processes of creating a unified medical space under the conditions of the transformation of Ukraine’s security environment. Using synthesis and modelling methods, recommendations were developed for the further reform of Ukraine’s healthcare sector under martial law.
Results. It was established that public health, with its triadic biopsychosocial nature, can be considered a core component of the population potential of society (and any specific community), which is functionally interconnected with other structures of the social system (public production, wealth distribution systems and social inequality, governance, culture, and information). It was determined that the issue of the functioning of a unified medical space under martial law can be resolved through the reform of the healthcare delivery system and the creation of a modern information support system for healthcare during martial law.
Conclusions. The study confirmed the need to approve directions for public administration in the creation and functioning of a unified medical space in Ukraine, which would contribute to the realisation of the human right to health. It was determined that under the legal regime of martial law, state authorities can take extraordinary measures to ensure the protection of citizens’ life and health.Мета. Метою цього дослідження є удосконалення теоретико-методологічних основ та власного досвіду розбудови єдиного медичного простору, а також визначення шляхів удосконалення нормативно-правового механізму взаємодії закладів охорони здоров’я різних форм власності та відомчого підпорядкування в умовах трансформації безпекового середовища України в умовах воєнного стану.
Матеріали та методи. Ретроспективні, аналітичні та моделюючі методи для оцінки процесів створення єдиного медичного простору в умовах трансформації безпекового середовища України. За допомогою методів синтезу та моделювання, сформовано рекомендації щодо подальшого реформування сфери охорони здоров’я України в умовах воєнного стану.
Результати. Встановлено, що громадське здоров’я, маючи триєдиний біопсихосоціальний характер, який можна розглядати як стрижневий компонент популяційного потенціалу суспільства (і будь-якої конкретної спільноти), знаходиться у функціональному взаємозв’язку з іншими структурами соціальної системи (суспільне виробництво, система розподілу благ і соціальної нерівності, влада, культура та інформація). Визначено, що проблему функціонування єдиного медичного простору в умовах воєнного стану можливо вирішити за рахунок реформи системи надання медичної допомоги; створення системи сучасного інформаційного забезпечення охорони здоров’я в умовах воєнного стану.
Висновки. Дослідження підтвердило необхідність затвердження напрямів публічного адміністрування, створення й функціонування єдиного медичного простору в Україні, що сприятимуть забезпеченню в реалізації права людини на здоров’я. Визначено, що за умови правового режиму воєнного стану органи державної влади можуть вживати надзвичайних заходів для забезпечення охорони життя і здоров’я громадян
ЕНДОСКОПІЧНА ТРИВЕНТРИКУЛОЦИСТЕРНОСТОМІЯ У ЛІКУВАННІ НОРМОТЕНЗИВНОЇ ГІДРОЦЕФАЛІЇ. КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК
Get PDFIntroduction. Normotensive hydrocephalus is an abnormal accumulation of cerebrospinal fluid in the ventricles of the brain. This causes an increase in the enlargement of the ventricles and an increase in intracranial pressure. Finally, this will cause gait impairment, decreased cognitive function, and urinary incontinence. Normal pressure hydrocephalus is a potentially clinically reversible disease. For this purpose, ventriculoperitoneal shunt is used. However, ventriculoperitoneal shunting has a high rate of complications. An alternative to ventriculoperitoneal shunting is endoscopic third ventriculostomy.
Aim. To determine the possibility and evaluate the results of treatment of normotensive hydrocephalus using endoscopic third ventriculostomy.
Materials and methods. At the preoperative stage, the patient underwent the following: a review of complaints and medical history, a neurological examination, a Tap test or lumbar puncture test with a large volume, and an MRI of the brain with intravenous contrast. In the postoperative period, a control MRI of the brain was performed with intravenous enhancement using the CSF Drive mode. The level of cognitive-amnestic disorders was assessed using the Montreal Cognitive Scale at both the pre- and postoperative stages.
Results. Based on the clinical and anamnestic data, as well as the results of neuroimaging and instrumental diagnostic methods, the patient was diagnosed with normotensive hydrocephalus. The operation performed was an endoscopic third ventriculostomy using an endoscopic, frontal, transcortical approach on the right. In the early postoperative period, the patient experienced partial regression of preoperative symptoms, with gradual complete regression occurring 4 years after the operation.
Conclusions. Endoscopic third ventriculostomy can be used in the treatment of normotensive hydrocephalus because it leads to complete regression of symptoms and can be offered as an alternative to ventriculoperitoneal shunting.Вступ. Нормотензивна гідроцефалія – аномальне скупчення спинномозкової рідини в шлуночках головного мозку, що спричиняє її збільшення та підвищення сили тиску на мозкову речовину і призводить до таких змін як: порушення ходи, зниження когнітивних функцій, нетримання сечі. Гідроцефалія нормального тиску є клінічно потенційно зворотнім станом. З цією метою застосовують венрикулоперитонеальне шунтування. Однак вентрикулоперитонеальне шунтування має високу частоту ускладнень. Альтернативою вентрикулоперитонеального шунтування є ендоскопічна тривентрикулоцистерностомія.
Мета. Визначити можливість та оцінити результати лікування нормотензивної гідроцефалії за допомогою проведення ендоскопічної тривентрикулоцистерностомії.
Матеріали та методи. Хворій на доопераційному етапі проведено збір скарг та анамнезу, неврологічний огляд, Tap test або поперековий пункційний тест з великим об’ємом та МРТ головного мозку з в/в контрастуванням з режимом CSF Drive. В післяопераційному періоді проводилися контрольні МРТ головного мозку з в/в контрастуванням з режимом CSF Drive. Рівень когнітивно-амнестичних порушень оцінювався за допомогою Монреальської когнітивної шкали на до- та післяопераційному етапах.
Результати. Згідно клініко-анамнестичних даних та результатів нейровізуалізаційних та інструментальних методів дослідження хворій встановлено діагноз – нормотензивна гідроцефалія. Проведено операцію – ендоскопічну тривентрикулоцистерностомію. Ендоскопічний, фронтальний, транскортикальний доступ праворуч. В ранньому післяопераційному періоді хвора відмічає частковий регрес доопераційної симтоматики з поступовим повним її регресом через 4 роки після операції.
Висновки. Ендоскопічна тривентрикулоцистерностомія може використовуватися при лікуванні нормотензивної гідроцефалії, оскільки призводить до повного регресу симптоматики та може бути запропонована як альтернатива вентрикулоперитонеальному шунтуванню
ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ АДМІНІСТРУВАННЯ АНТИМІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ В ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (РЕЗУЛЬТАТИ АНКЕТУВАННЯ ЛІКАРІВ ТА ФАРМАЦЕВТІВ)
Get PDFIntroduction. Antimicrobial stewardship (AMS) is considered a key strategy for preventing and addressing the problem of antimicrobial resistance. Most recent data on challenges in AMS implementation come from well-resourced hospitals and high-income countries. It remains unclear whether the findings of these studies can be applied to resource-limited hospitals [3].
Aim. To examine the challenges identified by healthcare professionals in implementing AMS in healthcare institutions in Ukraine.
Materials and methods. An anonymous online survey was conducted between November 11 and December 20, 2024, involving 146 specialists (50 pharmacists and 96 physicians) responsible for AMS implementation in various healthcare institutions across Ukraine. The reliability of differences in the frequency of certain features was analyzed using the chi-square test.
Results. The study noted a decrease in overall antimicrobial consumption, adherence to documenting antimicrobial prescriptions in medical records, a reduction in the duration of antimicrobial therapy, and shorter durations of intravenous antibiotic administration. Pharmacists were significantly more likely than physicians to report a reduction in the use of reserve group drugs (85.7% vs. 55.2%, p=0.0035). Insufficient microbiological diagnostic support was reported by 61% of respondents, communication challenges in coordinating antimicrobial therapy by 44.5%, difficulties in teamwork development by 35.6%, antibiotic shortages by 28.8%, lack of time by 23.3%, inadequate administrative support by 20.5%, insufficient regulatory support by 19.9%, and challenges in creating standard operating procedures (SOPs) by 19.2%. Training prescribers of antimicrobial agents was considered the most significant intervention by 45.9% of respondents; 13% cited preauthorization; 8.9% mentioned prospective audit with feedback; 8.2% each mentioned optimizing the duration of antimicrobial therapy and developing SOPs; and 2.7% identified stepwise therapy. Conclusions. Three main groups of challenges in AMS implementation were identified: insufficient material resources, lack of prioritization of AMS measures by hospital administration, and socio-psychological barriers that hinder communication. The reduction in the use of reserve group antibiotics was predominantly achieved through passive AMS interventions.Вступ. Адміністрування антимікробних препаратів (ААП) вважається головною стратегією з профілактики та вирішення проблеми антимікробної резистентності. Більшість з останніх даних про проблеми впровадження ААП отримані в лікарнях з великою кількістю ресурсів та в країнах з високим рівнем доходу. Невідомо, чи можна застосувати результати цих досліджень до лікарень з обмеженими ресурсами [3].
Мета. Вивчити проблеми, які відмічають фахівці охорони здоров’я при впровадженні ААП в закладах охорони здоров’я України.
Матеріали та методи. За допомогою анонімного он-лайн анкетування опитано з 11 листопада по 20 грудня 2024 р. 146 фахівців (50 фармацевтів та 96 лікарів), які відповідають за впровадження ААП в різних закладах охорони здоров’я України. Аналіз достовірності відмінності частоти виникнення певної ознаки проводився за допомогою критерію хі-квадрат.
Результати. Відмічено зменшення загального споживання антимікробних препаратів, усталення практики обґрунтування призначень антимікробних препаратів в історії хвороби, зменшення тривалості антимікробної терапії і зменшення тривалості внутрішньовенного введення антибіотиків. Фармацевти достовірно частіше, ніж лікарі, відмічали зменшення споживання препаратів групи резерву (відповідно 85,7% проти 55,2%, p=0,0035). Недостатнє забезпечення мікробіологічної діагностики відмітили 61% респондентів, складнощі у комунікації при узгодженні антимікробної терапії – 44,5%, складнощі у побудові командної роботи – 35,6%, нестачу антибіотиків – 28,8%, нестачу часу – 23,3%, недостатню підтримку адміністрації – 20,5%, недостатнє нормативне забезпечення – 19,9%, складнощі у створенні стандартних операційних процедур – 19,2%. Серед респондентів 45,9% вважали найбільш значимим втручанням навчання лікарів, які призначають антимікробні лікарські засоби; 13% – преавторизацію; 8,9% – проспективний аудит із зворотним зв’язком, по 8,2% – оптимізацію тривалості антимікробної терапії та створення стандартних операційних процедур (СОПів); 2,7% – ступеневу терапію.
Висновки. Встановлено 3 основні групи проблем з впровадження ААП: недостатнє матеріальне забезпечення; відсутність пріоритетності заходів з ААП для адміністрації лікарні; соціально-психологічні бар’єри, які визначають складнощі у комунікації. Зменшення споживання антибіотиків групи резерву переважно забезпечено пасивними втручаннями ААП
ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПЕРЕКОНАНЬ ТА ПОВЕДІНКИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЗДОРОВОМУ СПОСОБУ ЖИТТЯ ПІДЛІТКІВ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ У ШКОЛІ
Get PDFIntroduction. Engagement of adolescents in health-promoting behaviour requires creating favourable conditions to shape their personal desire to maintain a healthy lifestyle and recognise their own health as the greatest value. Organising an intervention system which changes adolescents’ beliefs in order to modify their lifestyle requires information about the current situation regarding their knowledge about health, beliefs in the necessity of health-preserving skills, and the behaviour they practice every day.
Aim. To investigate and identify differences between adolescents' awareness of a healthy lifestyle, their beliefs about its necessity, and their actual behaviour; to determine the need for health promotion considering priority sources of information.
Materials and methods. The research materials included the results of an anonymous survey of 206 students from secondary education institutions using a specially designed questionnaire. During the study the following methods were used: sociological; medical and statistical; generalization.
Results. It was found that the existing knowledge and beliefs of adolescents do not correspond to their actual behaviour. Despite high levels of belief in the importance of healthy lifestyle components, the surveyed students do not follow recommendations regarding rational nutrition and sleep. The questionnaire established the prevalence of certain harmful habits among the surveyed people at school: alcohol consumption (23.4 %) and nicotine products use (12.7 %). The most prioritized (56.3 %) and reliable (85.4 %) source of information about health and a healthy lifestyle for students is doctors.
Conclusions. The formation of health promotion measures among adolescents requires the participation of three components: acquiring reliable knowledge about the components of a healthy lifestyle; strengthening beliefs about the necessity of adhering to them; and using health-enhancing life skills in real behaviour. However, the effectiveness of such interventions is possible only if the desires and expectations of the adolescents themselves are taken into account.Вступ. Використання підлітками спрямованої на зміцнення здоров’я поведінки потребує створення сприятливих умов для формування у них особистого бажання дотримуватись здорового способу життя та визнання власного здоров’я найбільшою цінністю. Організація системи інтервенцій для зміни переконань підлітків з метою модифікації їхнього способу життя потребує інформації про наявну ситуацію щодо їхніх знань про здоров’я, переконань у необхідності навичок збереження здоров’я та поведінки, яку вони практикують щодня.
Мета. Дослідити і з’ясувати відмінності між інформованістю підлітків про здоровий спосіб життя, переконаннями щодо його необхідності та їхньою реальною поведінкою; визначити потребу в заходах промоції здоров’я з врахуванням пріоритетних джерел інформації.
Матеріали та методи. Матеріалами дослідження стали результати анонімного опитування 206 учнів закладів середньої освіти за спеціально розробленою анкетою. При проведенні дослідження використані такі методи: соціологічний; медико-статистичний; узагальнення.
Результати. Визначено, що наявні знання і переконання підлітків не відповідають їхній реальній поведінці. При встановлених високих частках переконань щодо важливості складників здорового способу життя опитані учні не дотримуються рекомендацій щодо раціонального харчування та сну. Визначено поширеність окремих шкідливих звичок серед опитаних школярів – вживання алкогольних напоїв (23,4%) та продуктів з нікотином (12,7%). Найбільш пріоритетним (56,3%) та достовірним (85,4%) джерелом інформації про здоров’я та здоровий спосіб життя для школярів є лікарі.
Висновки. Формування заходів промоції здоров’я серед підлітків потребує участі трьох складників: набуття достовірних знань про компоненти здорового способу життя; посилення переконань щодо необхідності їхнього дотримання; використання життєвих навичок зміцнення здоров’я в реальній поведінці, але ефективність таких інтервенцій можлива за умови врахування бажань та очікувань самих підлітків
ПРОБЛЕМА НОРМУВАННЯ ІНСЕКТИЦИДІВ НА ПОВЕРХНІ ШКІРИ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ШКІРНОЇ ПАТОЛОГІЇ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ
No full textAim. To establish insecticide surface skin exposure standards and predict the risk of occupational skin pathology in agricultural workers to develop preventive measures against diseases caused by dermal pesticide exposure.
Materials and methods. A field experiment was conducted in accordance with the latest requirements of the European Food Safety Authority (2022), and risk assessment was performed following the Recommendations approved by the Ministry of Health of Ukraine (Order No. 324 dated 13.05.2009) under different pesticide application methods: boom, fan airblast, pre-planting, aerial, and knapsack spraying. A total of 27 field experiment series were conducted, and air samples from the working area (n=68) as well as dermal exposure levels (n=68) were analyzed for each worker engaged in various pesticide application methods. The quantitative determination of pesticide content was carried out using gas-liquid chromatography and high-performance liquid chromatography. Statistical analysis of the results was performed using the licensed statistical software packages MedStat v.5.2 (Copyright © 2003-2019) and Python 3.11; for data storage – Microsoft® Excel® for Microsoft 365 MSO.
Results. The presence of insecticide contamination was predominantly detected on gloves worn by operators during the preparation of working solutions. No direct contamination of the skin surface was identified, with only residual traces found on workers' protective clothing. A comparison of the exposure dose from percutaneous absorption during technological operations under different application methods, the acceptable dermal exposure level of insecticides for workers (DE AOEL), the allowable percutaneous dose for occupational groups (ADderm), and hazard coefficients for percutaneous absorption (HCderm) revealed significant differences in dermal exposure between different application methods, whereas no significant differences were observed within the same method.
Conclusions. When comparing hazard coefficients for percutaneous absorption calculated using different models, no significant differences were found between the risks assessed using DE AOEL and ADderm for individual technological operations across different application methods, except for knapsack spraying operators. The risk calculated using ADderm was significantly lower compared to the risk estimated with DE AOEL.Мета. Встановлення нормативів інсектицидів на поверхні шкіри та прогнозування ризику виникнення професійної шкірної патології у сільськогосподарських працівників для розробки заходів профілактики захворювань, зумовлених дермальним впливом пестицидів.
Матеріали та методи. Натурний експеримент виконано відповідно до новітніх вимог (European Food Safety Authority (2022)), а оцінку ризиків виконано згідно Рекомендацій (Затв. МОЗ України № 324 від 13.05.2009) за різних способів обприскування: штангової, вентиляторної, передпосадкової, авіаційної, ранцевої обробок. Виконано 27 серій натурних експериментів та проаналізовано повітря робочої зони (n=68), дермальна експозиція (n=68) для кожного працівника при різних способах застосування пестицидів. Кількісне визначення вмісту пестицидів проводили методами газорідинної і високоефективної рідинної хроматографії. Статистичну обробку результатів проводили з використанням пакету ліцензійних статистичних програм MedStat v.5.2 (Copyright © 2003-2019) та Python 3.11; для зберігання даних – Microsoft® Excel® для Microsoft 365 MSO.
Результати. Встановлено наявне забруднення інсектицидами переважно рукавичок у заправників при приготуванні робочих розчинів. Не виявлено забруднення поверхні шкіри, лише присутні залишки на поверхні спецодягу працівників. Порівняння експозиційної дози при перкутанному впливі під час виконання технологічних операцій за різних способів обробки, допустимого рівня впливу інсектициду на шкіру працівників (ДЕ ДРВП) та допустимої перкутанної дози для професійних контингентів (ДДшк) й коефіцієнтів небезпечності при перкутанному надходженні (КНшк) показало, що дермальна експозиція під час виконання окремих технологічних операцій різними способами обробки мала достовірну відмінність між способами обробки, проте відсутньою у межах одного способу.
Висновки. Під час порівняння коефіцієнтів небезпечності при перкутанному надходженні, розрахованих за різними моделями, не було виявлено достовірної розбіжності між ризиками, що розраховані за ДЕ ДРВП та ДДшк для окремих технологічних операцій різних способів обробки, окрім як для оператора ранцевої обробки: ризик, що розрахований за ДДшк, є достовірно нижчим порівняно із ризиком при ДЕ ДРВП
ВИБІР ТАКТИКИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА НЕРЕЗЕКТАБЕЛЬНИЙ РАК ГОЛОВКИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ
No full textIntroduction. Due to the late diagnosis of the pancreatic head cancer, up to 80% of patients are subjected only to palliative surgical treatment to eliminate complications, i.e., obstructive jaundice and stenosis of the duodenum by a tumor, through a hepaticojejunostomy or transpapillary stenting of the common bile duct with self-expanding metal stents (SEMS). The disadvantages of open surgery include a high incidence of postoperative complications and mortality, and those of the transpapillary stenting – obstruction of up to 40% of stents in 6-8 years after implantation. With modern polychemotherapy, the survival rate of patients exceeds a year, when the drainage function of stents is impaired, and surgical bypass functions without complications. Therefore, it is relevant to personalize the choice of treatment for the patients.
Aim. To improve the results of palliative surgical treatment of patients with unresectable pancreatic head cancer, complicated by obstructive jaundice, by improving the choice of methods and techniques of surgical interventions.
Materials and methods. The randomized prospective study is based on the analysis of the obstructive jaundice treatment outcomes after the Roux hepaticojejunostomy with prophylactic gastrojejunostomy (main group, 53 patients) or transpapillary stenting of the common bile duct with SEMS (study group, 54 patients) were performed. The authors evaluated the effect of multiple organ failure and the Karnofsky index on the choice of patient treatment strategy, on the immediate and remote results, as well as the quality of life of patients in the postoperative period, using the EORTC QLQ-C30 V.3 and EORTC QLQ-PAN26 questionnaires.
Results. The use of self-expanding metal stents for internal drainage of the biliary system, compared with open surgery of double bypass reduces the incidence of postoperative complications by 29.9% (χ2=13.7, 95% CI 14.38-44.08, p=0.0002), and mortality by 7. 5% (χ2=4.16, 95% CI - 0.05-17.79, p=0.04). However, the course of the remote postoperative period (from 8 to 11 months) is complicated in 11.1% of cases by acute, in 37.1% by chronic recurrent cholangitis, and in 7.4% of cases an obstructive duodenal obstruction develops, which deteriorates the quality of patients’ lives, and requires re-hospitalization and reconstructive interventions.
Conclusions. With a Karnofsky index <80, it is advisable to perform stenting of the common bile duct with SEMS, with a Karnofsky index >80, double biliodigestive and prophylactic gastrodigestive bypass surgery should be performed. When multiorgan dysfunction and cholangitis develop against the obstructive jaundice, the treatment consists of two stages, the first – transpapillary biliary drainage with plastic stents, the second – elective surgical intervention.Вступ. Через пізню діагностику до 80% хворих на рак головки підшлункової залози проводять лише паліативне хірургічне лікування з метою усунення ускладнень: обструктивної жовтяниці та стенозування пухлини дванадцятипалої кишки шляхом операції гепатикоєюностомії або транспапілярним протезуванням загальної жовчної протоки саморозширювальними металевими стентами (СМС). Недоліками відкритих операцій є висока частота післяопераційних ускладнень і летальність, а транспапілярних стентувань – обструкція до 40% стентів через 6-8 років після їх імплантації. При використанні поліхіміотерапії виживаність хворих перебільшує річний термін, коли дренажна функція стентів порушена, а хірургічні шунти функціонують без ускладнень. Тому актуальною є персоніфікація вибору тактики лікування хворих.
Мета. Покращити результати паліативного хірургічного лікування хворих на нерезектабельний рак головки підшлункової залози, ускладнений обструктивною жовтяницею, шляхом удосконалення вибору тактики та техніки хірургічних втручань.
Матеріали та методи. В рандомізованому проспективному дослідженні проведено аналіз результатів корекції обструктивної жовтяниці шляхом гепатикоєюностомії за Ру із профілактичним гастроєюноанастомозом (основна група, 53 хворих) або транспапілярним протезуванням загальної жовчної протоки СМС (група порівняння, 54 хворих). Оцінено вплив поліорганної дисфункції та індексу Karnofsky на вибір тактики лікування хворих, на безпосередні і віддалені результати та якість життя хворих у післяопераційному періоді за даними анкет EORTC QLQ-C30 V.3 та EORTC QLQ-PAN26.
Результати. Використання саморозширювальних металевих стентів для внутрішнього дренування біліарної системи, у порівнянні з відкритими операціями подвійного шунтування, знижує частоту післяопераційних ускладнень на 29,9% (χ2=13.7, 95% ДІ 14.38-44.08, p=0,0002), а летальність ‒ на 7,5% (χ2=4.16, 95% ДІ - 0.05-17.79, p=0,04). Однак, перебіг віддаленого післяопераційного періоду (із 8 по 11 місяці) у 11,1% випадках ускладнюється гострим, у 37,1% – хронічним рецидивуючим холангітом, у 7,4% випадків розвивається обструктивна дуоденальна непрохідність, що погіршує якість життя хворих та вимагає повторної госпіталізації та реконструктивних втручань.
Висновки. При індексі Karnofsky <80 доцільно виконувати протезування загальної жовчної протоки СМС, при індексі Karnofsky >80 слід проводити хірургічні операції подвійного біліодигестивного і профілактичного гастродигестивного шунтування. При розвитку на тлі обструктивної жовтяниці поліорганної дисфункції і холангіту лікування проводять у два етапи, на першому – здійснюють транспапілярне дренування біліарної системи пластмасовими стентами, на другому – заплановане хірургічне втручання
ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ НИЗЬКИХ РІВНІВ АЛКОГОЛЬНОГО СП'ЯНІННЯ НА ФУНКЦІЇ ЛЮДСЬКОГО МОЗКУ
No full textAim. To investigate the influence of subclinical levels of alcohol intoxication on human cognitive functions, in particular attention, and to develop forensic criteria for their assessment. This study is motivated by the need to improve existing standards, especially given the varying legal limits for intoxication around the world and the cognitive risks that occur even at low blood alcohol concentration levels.
Materials and methods. A sample of 42 healthy volunteers (men and women aged 21–63 years) participated in the assessment of attention by the "arrangement of numbers" method. In this test, participants had to arrange randomly placed numbers in a grid of 25 cells within two minutes. The study-controlled alcohol consumption with a maximum blood alcohol concentration of 0.5‰ measured by the AlcoControl 9.0 PRO MEDICA+ Breathalyzer. Statistical analysis was performed using McNemar's test with Yates correction and two-sample t-test using software packages including EZR, MedStat, and GNU Octave. A significance level of p=0.05 was applied.
Results. The results showed that at blood alcohol concentration levels between 0.31 and 0.5‰, there was a statistically significant decrease in attention (p<0.05), which was manifested in slower performance of the test and a higher rate of errors. Gender and age differences emerged, with women and those over 40 showing more pronounced declines in attention compared to men and younger participants. Levels of alcohol concentration in the blood of 0.1–0.3‰ did not show significant changes compared to the sober initial level.
Conclusions. Alcohol at subclinical levels, particularly between 0.31 and 0.5‰, negatively affects cognitive performance in attention-based tasks, with increased effects seen in women and the elderly. Given that blood alcohol concentrations as low as 0.3‰ indicated minimal cognitive impairment, this study suggests revising current forensic standards to reflect these findings, potentially adjusting the legal threshold of intoxication for drivers.Мета. Дослідити вплив субклінічних ступенів алкогольного сп’яніння на когнітивні функції людини, зокрема увагу, та розробити криміналістичні критерії їх оцінки. Це дослідження мотивовано необхідністю вдосконалити існуючі стандарти, особливо з огляду на різні законодавчі обмеження для сп’яніння в усьому світі та когнітивні ризики, які виникають навіть при низьких рівнях алкоголю в крові.
Матеріали та методи. Вибірка з 42 здорових добровольців (чоловіків і жінок віком 21–63 роки) брала участь в оцінці уваги методом «розташування чисел». У цьому тесті учасники повинні були розташувати випадково розміщені числа в сітці з 25 клітинок протягом двох хвилин. Дослідження контролювало вживання алкоголю з максимальною концентрацією алкоголю в крові 0,5‰, виміряною алкотестером AlcoControl 9.0 PRO MEDICA+. Статистичний аналіз проводили за допомогою тесту Мак-Немара з поправкою Єйтса та двовибіркового t-критерію з використанням програмних пакетів, включаючи EZR, MedStat і GNU Octave. Було застосовано рівень значущості p=0,05.
Результати. Результати показали, що при рівнях концентрації алкоголю в крові від 0,31 до 0,5‰ спостерігалося статистично значуще зниження уваги (p<0,05), що проявлялося у повільнішому виконанні тесту та вищому рівні помилок. З’явилися гендерні та вікові відмінності, при цьому жінки та ті, хто старше 40 років, демонстрували більш виражене зниження уваги порівняно з чоловіками та молодшими учасниками. Рівні концентрації алкоголю в крові 0,1–0,3‰ не зазнали істотних змін порівняно з тверезим вихідним рівнем.
Висновки. Алкоголь на субклінічних рівнях, особливо між 0,31 і 0,5‰, негативно впливає на когнітивні показники при виконанні завдань, пов’язаних із концентрацією уваги, причому посилений ефект спостерігається у жінок і людей похилого віку. Враховуючи, що концентрація алкоголю в крові лише 0,3‰ вказує на мінімальні когнітивні порушення, це дослідження пропонує переглянути поточні стандарти судово-медичної експертизи, щоб відобразити ці висновки, потенційно скоригувавши законний поріг сп’яніння для водіїв
ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЗДОБУТТЯ ДОДАТКОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СПЕЦІАЛІСТА З МАНУАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИ В УКРАЇНІ
Get PDFAim. To develop a training program for the professional training of a specialist aimed at acquiring additional postgraduate competence in "Manual Medicine" (MM) in Ukraine, which would meet the modern requirements for its training according to the recommendations of the International Federation of Manual/Musculoskeletal Medicine (FIMM) and the European Scientific Society of Manual Medicine (ESSOMM). To reveal the content and structure of the thematic blocks that are mandatory to study; to establish the educational model in Ukraine; to determine the duration of study and the conditions for starting to master the program; to provide the core qualification requirements for a specialist and a specialist in MM upon completion of studies, in compliance with current Ukrainian legislation and regulatory guidelines from the Ministry of Healthcare of Ukraine.
Materials and methods. The primary materials of the study were the FIMM Basic Curriculum and Safety Guide and the ESSOMM European Basic Curriculum and Principles of Manual Medicine. In addition, materials from open-access resources with educational programs of various countries of the world, which are members of FIMM and already have experience in training MM specialists according to a 300-hour program, with different levels of economic development and health care systems and different models of obtaining MM education, were used. Research methods included: content analysis of both primary and supplementary materials individually, a comparative assessment of diverse educational programs and models based on predefined criteria, and subsequent comparative analysis of advantages and disadvantages when specifying and modeling the implementation of the program in Ukraine. The historical method was used, which took into account the stages of development of MM in Ukraine, alongside the "brainstorming" method.
Results. To address the education and further practical application of manual medicine in Ukraine, a model for additional competence was formed, which provides a 300-hour program in the form of postgraduate modular education in 2 levels: basic (104 hours) and advanced (200 hours). In this model, manual medicine is considered a sub-specialty or competency applicable to any medical specialty within the realm of clinical medicine. It is assumed that specialization within a chosen medical field can be completed within 2 years.
Conclusions. The implementation of this training program will allow to meet the demands of Ukraine's professional medical community for the expediency of using the methods of manual medicine from the point of view of evidence base, the need for comprehensive and long-term training of a specialist in manual/musculoskeletal medicine. This approach highlights the importance of interdisciplinary collaboration and treatment modalities for patient care, thus laying the groundwork for the emergence of a new medical specialty in the future.Мета. Створити навчальну програму професійної підготовки спеціаліста з метою отримання додаткової післядипломної компетентності «Мануальна медицина» (ММ) в Україні, яка відповідала б сучасним вимогам щодо його підготовки відповідно до рекомендацій Міжнародної Федерації Мануальної/м’язово-скелетної Медицини (International Federation for Manual/Musculoskeletal Medicine, FIMM) та Європейського наукового товариства Мануальної медицини (European Scientific Society of Manual Medicine, ESSOMM). Розкрити зміст та структуру тематичних блоків, обов’язкових до вивчення; визначити модель освіти в Україні, тривалість навчання та умови для старту опанування програмою; надати основні кваліфікаційні вимоги до фахівця та спеціаліста з ММ по завершенню навчання, згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативних документів Міністерства охорони здоров’я України.
Матеріали та методи. Основним матеріалом дослідження стали «Керівництво з базової навчальної програми та безпеки» FIMM [1] та «Європейська основна навчальна програма та принципи мануальної медицини» ESSOMM [2]. Додатково були використані матеріали відкритих джерел з навчальними програмами різних країн світу, що є членами FIMM і вже мають досвід підготовки спеціалістів ММ за 300-годинною програмою, з різними рівнями економічного розвитку та систем охорони здоров’я і різними моделями здобуття освіти ММ. Методи дослідження включали: контент-аналіз основних та додаткових матеріалів окремо, порівняння різних навчальних програм та моделей освіти за визначеними критеріями, подальший порівняльний аналіз за перевагами та недоліками при конкретизації та моделюванні впровадження програми в Україні. Був використаний історичний метод, що врахував етапність розвитку ММ в Україні, бібліосемантичний метод і метод «мозкового штурму».
Результати. З метою отримання освіти та подальшого практичного використання ММ в Україні була розроблена модель додаткової компетентності, що забезпечується 300-годинною програмою післядипломної модульної освіти, яка поділяється на два рівні: базовий (104 години) та просунутий (200 годин). У цій моделі мануальна медицина розглядається як підспеціальність або компетентність, що стосується будь-якої медичної спеціальності, яка займається клінічною медициною. Передбачається, що завершити навчання за цією спеціальністю можна буде протягом 2-х років.
Висновки. Впровадження навчальної програми дозволить задовольнити попит професійної медичної спільноти України на доцільність використання методів мануальної медицини з позицій доказовості, необхідність комплексної та тривалої підготовки спеціаліста або фахівця з мануальної/м’язово-скелетної медицини; демонструє важливість міждисциплінарних зв’язків та підходів в лікуванні пацієнтів; закладає основу для виокремлення в майбутньому нової лікарської спеціальності