Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ТРАЄКТОРІЇ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ (1991–2025): АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПРОМОЖНОСТІ МЕРЕЖІ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВʼЯ
Get PDFIntroduction. The effectiveness of the healthcare system is determined by the ability of the network of institutions and management to ensure the availability and quality of services with limited resources and in crisis conditions. Ukraine entered 2020 with a long-term optimization of the hospital bed capacity and primary health care reform; a full-scale war has increased the challenges to the infrastructure, personnel and financing of the industry.
Aim. To analyze the state and effectiveness of the healthcare network of Ukraine by 2025 (beds, bed days, visits, hospitalizations, coverage by patient declarations, staffing) and to justify management decisions for its improvement.
Materials and methods. Retrospective descriptive analysis of official statistical data 1991-2024; aggregated data of the electronic healthcare system / National Health Service on signed declarations as of 01.01.2025; a scanned consolidated document on medical personnel numbers. Relative indicators (per 10 thousand population), dynamic series, shares and percentage changes were calculated; comparison with pre-war periods and managerial interpretation were made.
Results. The hospital bed capacity decreased by more than half from 1990 to 2021, while the average length of stay remains higher than the European average, which indicates potential for improving efficiency. The war caused damage and forced relocation of institutions, uneven load between regions, the need for rehabilitation and mental health services.
During the study, we identified managerial priorities: completion of network optimization of hospital districts; repurposing of underutilized hospitals into rehabilitation and palliative units; integration of international humanitarian law and telemedicine norms at the primary health care level; staff retention programs (wages, continuous training, support to prevent professional burnout); transparent financing mechanisms and digital quality control.
Conclusions. The medical network of Ukraine demonstrates resilience and adaptability, but requires targeted management: network planning based on population needs, strengthening primary health care with the expansion of MHP and rehabilitation services, staff incentives and specialized training, controlled quality management and transparent financing mechanisms. The implementation of these steps will increase the efficiency of resource use, reduce unjustified hospitalizations and ensure continuity of medical care in post-war recovery.Вступ. Ефективність системи охорони здоровʼя визначається спроможністю мережі закладів і менеджменту забезпечувати доступність та якість послуг за обмежених ресурсів і в умовах кризи. Україна увійшла у 2020-ті з тривалою оптимізацією ліжкового фонду та реформою первинної медичної допомоги; повномасштабна війна посилила виклики інфраструктурі, кадрам і фінансуванню галузі.
Мета. Проаналізувати стан і ефективність медичної мережі України до 2025 року (ліжка, ліжко-дні, відвідування, госпіталізації, охоплення деклараціями, кадрове забезпечення) та обґрунтувати управлінські рішення для її удосконалення.
Матеріали та методи. Ретроспективний описовий аналіз офіційних статистичних даних 1991-2024 рр.; агреговані дані електронної системи охорони здоровʼя / Національної служби здоровʼя щодо укладених декларацій станом на 01.01.2025; сканований зведений документ про чисельність медичного персоналу. Розраховано відносні показники (на 10 тис. населення), динамічні ряди, частки та відсоткові зміни; здійснено порівняння з довоєнними періодами та управлінську інтерпретацію.
Результати. Ліжковий фонд зменшився більш ніж удвічі від 1990-х до 2021 р., тоді як середня тривалість перебування залишається вищою за середньоєвропейську, що вказує на резерви ефективності. Війна спричинила пошкодження і вимушені релокації закладів, нерівномірне навантаження між регіонами, потребу у реабілітації та послугах психічного здоровʼя.
В ході дослідження нами ідентифіковано управлінські пріоритети: завершення мережевої оптимізації госпітальних округів; перепрофілювання малозавантажених стаціонарів у реабілітаційні й паліативні підрозділи; інтеграція норм міжнародного гуманітарного права та телемедицини на рівні первинної медичної допомоги; програми утримання кадрів (оплата праці, безперервне навчання, підтримка запобігання професійному вигоранню); прозорі механізми фінансування та цифровий контроль якості.
Висновки. Медична мережа України демонструє стійкість і адаптивність, однак потребує цілеспрямованого менеджменту: мережеве планування за потребами населення, підсилення первинної медичної допомоги з розширенням послуг МГП та реабілітації, кадрові стимули і профільна підготовка, кероване управління якістю та прозорі фінансові інструменти. Реалізація цих кроків дозволить підвищити ефективність використання ресурсів, скоротити необґрунтовані госпіталізації та забезпечити безперервність медичної допомоги у післявоєнному відновленні
НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОПТИМІЗОВАНОЇ МОДЕЛІ СКРИНІНГУ КОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКУ В МЕЖАХ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Get PDFIntroduction. Colorectal cancer remains one of the leading causes of mortality worldwide. In the context of Ukraine’s aging population, the increasing incidence among younger individuals, and limited healthcare resources, the implementation of an effective population-based screening model has become particularly relevant. International experience confirms the effectiveness of using a home-based fecal immunochemical test in combination with digital solutions for automated patient routing.
Aim. To provide scientific justification and develop an optimized model of a colorectal cancer screening program in Ukraine using digital tools, logistical solutions, and with a focus on primary healthcare.
Materials and methods. The study is based on an analysis of current legislation, the Medical Guarantees Program, data from the Electronic Health System, results of a sociological population survey, and international experience. Systemic, sociological, bibliosemantic, conceptual modeling, and statistical analysis methods were applied.
Results. The Electronic Health System can identify the target group aged 45–75 years, provide electronic referrals, monitor results, and ensure patient notification. The proposed model involves mailing fecal immunochemical test kits along with invitations and informed consent forms, automatic generation of colonoscopy referrals in the event of a positive test result, and standardized recording of outcomes. Sociological data indicate a high readiness to use fecal immunochemical test kits (70.24%) and highlight the key role of general practitioners–family doctors in communication (71.14%). International experience supports the effectiveness of automated mailing, centralized logistics, digital patient support, and reduction of workload for primary care physicians.
Conclusions. The proposed colorectal cancer screening model for Ukraine is based on modern digital approaches, providing process automation and centralized logistics. This ensures broad population coverage, reduces access barriers to screening, and enhances the overall effectiveness of the program. Implementation requires adaptation of the regulatory framework, establishment of logistical infrastructure, development of a laboratory network, and active involvement of the primary healthcare sector.Вступ. Колоректальний рак залишається одним із провідних чинників смертності населення. В умовах старіння населення України, зростання захворюваності серед осіб молодшого віку та обмежених ресурсів охорони здоров’я, особливої актуальності набуває впровадження ефективної популяційної моделі скринінгу. Міжнародний досвід підтверджує ефективність застосування фекального імунохімічного тесту у домашніх умовах у поєднанні з цифровими рішеннями для автоматизованої маршрутизації пацієнтів.
Мета. Наукове обґрунтування та розробка оптимізованої моделі програми скринінгу колоректального раку в Україні з використанням цифрових інструментів, логістичних рішень і фокусом на первинну медичну допомогу.
Матеріали та методи. Дослідження базується на аналізі чинного законодавства, Програми медичних гарантій, даних Електронної системи охорони здоров’я, результатів соціологічного опитування населення та міжнародного досвіду. Застосовано системний, соціологічний, бібліосемантичний методи, концептуального моделювання та статистичного аналізу.
Результати. Електронна система охорони здоров’я може ідентифікувати цільову групу 45–75 років, забезпечує електронні скерування, контроль результатів та інформування. Запропонована модель передбачає розсилку наборів фекального імунохімічного тесту поштою із запрошенням та інформованою згодою, автоматичне формування скерувань на колоноскопію у випадку позитивного результату, а також фіксацію результатів в уніфікованому форматі. Соціологічні дані засвідчують готовність до використання наборів фекального імунохімічного тесту (70,24%) та ключову роль лікарів загальної практики‒сімейних лікарів у комунікації (71,14%). Іноземний досвід підтверджує ефективність автоматизованої розсилки, централізованої логістики, цифрового супроводу пацієнта та зменшення навантаження на лікарів первинної медичної допомоги.
Висновки. Запропонована модель скринінгу колоректального раку в Україні ґрунтується на сучасних цифрових підходах, передбачає автоматизацію процесів і централізовану логістику, що забезпечує широке охоплення та зменшує бар’єри доступу до обстежень і підвищує ефективність програми. Реалізація вимагає адаптації нормативної бази, логістичного забезпечення, розвитку лабораторної мережі та активної участі первинної ланки медицини
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РЕЗЕКЦІЙНИХ ТА НЕРЕЗЕКЦІЙНИХ МЕТОДИК РЕКОНСТРУКЦІЙ ВУШНОЇ РАКОВИНИ ПРИ СИНДРОМІ «ДАМБО ВУХА» В СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЯХ ПРОВЕДЕННЯ ОТОПЛАСТИКИ
No full textIntroduction. Deformity of the auricle is not a disease, but it can cause aesthetic, social, and mental disorders. Timely correction of deformations using modern techniques can eliminate undesirable consequences, but the search for the "ideal variant" of surgical intervention is still ongoing and it is the basis for further scientific research in this field.
Aim. To increase the effectiveness of surgical treatment in patients with auricular deformities.
Materials and methods. A total of 38 patients with deformation of the auricle took part in the study. They were divided into 2 groups for performing otoplasty by resection and non-resection methods. The distribution of patients by gender and age was approximately the same, with a predominance of women over men in both groups. Only adult patients who did not have previous otoplasty and secondary deformations of the auricle were selected for surgical intervention to correct auricle deformities. Patients with "Dumbo ears" syndrome were selected for the study (protruding ears, large in size, projecting out more than the average distance from the head, and with an underdeveloped antihelix). The exclusion group consisted of patients who had previously undergone otoplasty, patients with acquired deformations of the auricles, patients with purulent skin diseases, with acute infectious processes, other somatic diseases in the stage of decompensation, and neoplasms of various localizations.
Results. To evaluate the effectiveness of otoplasty of various modifications (resection and non-resection), we used the assessment of early (pain, infections, hematomas) and late (deformations, keloid scars, relapses, suture extrusions, loss of local sensitivity, chondritis, necrosis) complications and general satisfaction of patients and surgeons. At the same time, a higher frequency of early complications was found in the first group of patients (the group in which the resection technique of otoplasty was used). On the contrary, late complications were more common in the second group of patients (a group in which a non-resection technique with preserving the integrity of the ear cartilage was used).
Conclusions. The choice of an otoplasty option should be selected individually and taking into account possible postoperative complications. Resection techniques of otoplasty give better results in the long term, compared to non-resection techniques.Вступ. Деформація вушної раковини не є захворюванням, проте вона може бути причиною естетичних, соціальних та психічних розладів. Своєчасна корекція деформацій за допомогою сучасних методик здатна нівелювати небажані наслідки, проте пошук "ідеального варіанта" оперативного втручання досі триває та є підґрунтям для подальших наукових досліджень в цій галузі.
Мета. Підвищення ефективності хірургічного лікування пацієнтів з деформацією вушної раковини.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 38 пацієнтів з деформацією вушної раковини, яких поділили на 2 групи для виконання отопластики резекційним і нерезекційним способами. Розподіл пацієнтів за статтю та віком був приблизно однаковим, в обох групах переважала кількість жінок над чоловіками. Для проведення оперативного втручання з корекції деформацій вушної раковини відбиралися лише повнолітні пацієнти, у яких не було попередніх отопластик та вторинних деформацій вушної раковини. Для дослідження відбирались пацієнти із синдромом «Дамбо вуха» – відстовбурчені вуха, великі за розміром, які відступають від голови на відстань, що перевищує середню та мають недорозвинену антиспіраль. Групу виключення склали пацієнти, які раніше перенесли отопластику, хворі з набутими деформаціями вушних раковин, хворі з гнійними захворюваннями шкіри, з гострими інфекційними процесами, іншими соматичними захворюваннями в стадії декомпенсації, новоутвореннями різної локалізації.
Результати. Для оцінки ефективності отопластики різних модифікацій (резекційної та нерезекційної), використовували оцінку ранніх (біль, інфекції, гематоми) та пізніх (деформації, келоїдні рубці, рецидиви, екструзії швів, втрата місцевої чутливості, хондрит, некроз) ускладнень та загальну задоволеність пацієнтів та хірургів. При цьому виявлено більшу частоту ранніх ускладнень у групі пацієнтів, яким застосовували резекційну методику отопластики. Пізні ускладнення навпаки частіше зустрічалися у групі пацієнтів, яким використовували нерезекційну методику, зі збереженням цілісності вушного хряща.
Висновки. Вибір варіанта проведення отопластики повинен здійснюватися індивідуально та з урахуванням можливих післяопераційних ускладнень. Резекційні методики отопластики дають кращі результати у довгостроковій перспективі, у порівнянні з нерезекційними методиками
ОЦІНКА РИЗИКУ ГОСТРОГО КУМУЛЯТИВНОГО АЛІМЕНТАРНОГО ВПЛИВУ ТРИАЗОЛВМІСНИХ ФУНГІЦИДІВ, ЗДАТНИХ ВИКЛИКАТИ ЧЕРЕПНО-ЛИЦЕВІ ВАДИ РОЗВИТКУ
Get PDFIntroduction. A significant share of the list of mixed pesticides registered in Ukraine is made up of the group of triazole fungicides, most of which are capable of showing remote effects of exposure, including craniofacial malformations. Therefore, an important and urgent task of preventive medicine when determining the potential danger of pesticides for human health is to take into account their possible cumulative effects of exposure.
Aim. To assess the potential risk of cumulative acute dietary exposure to triazole fungicides for the health of women of childbearing age under the scenario of using maximum permissible levels and to provide recommendations for its minimization.
Materials and methods. The materials of the studies were reports of the European Food Safety Authority on the toxicological properties of triazole-containing pesticides capable of causing craniofacial alterations (Cumulation Assessment Group – "Developmental toxicity/Acute/Craniofacial alterations", CAG-DAC), as well as head soft tissue alterations and brain neural tube defects (Cumulation Assessment Group – "Developmental toxicity/Acute/Head alteration", CAG-DAN). Bibliosemantic, systematic, structural-logical, analytical methods, regulatory search, comparative analysis, and semi-quantitative risk assessment methods were used in the work.
Results. The risk of exposure to the residues of each substance in bread products when using reference values – the maximum permissible levels of triazoles in the grain of bread cereals are acceptable (danger coefficients, HQ < 1). At the same time, the simultaneous intake of several substances that manifest craniofacial malformations increases their adverse effect on health. This is evidenced by the total hazard index (HI > 1) and the total exposure margin (MOET), the value of which, although within the limits of permissible values (MOET > 100), is nevertheless insignificant, taking into account the seriousness and irreversibility of the consequences of such exposure. The contribution of each active substance to the total exposure was determined and recommendations were given to reduce cumulative exposure.
Conclusions. The research results indicate the need to monitor pesticide residues in food using the cumulative risk assessment methodology in order to develop appropriate measures to reduce such exposure.Вступ. Значну частку у списку зареєстрованих в Україні сумішевих пестицидів складає група триазольних фунгіцидів, більшість із яких здатні проявляти віддалені ефекти впливу, зокрема, черепно-лицеві вади розвитку. Тому важливим і актуальним завданням профілактичної медицини при визначенні потенційної небезпеки пестицидів для здоров’я людини є врахування їх можливих кумулятивних ефектів впливу.
Мета. Оцінити потенційний ризик гострого кумулятивного аліментарного впливу триазолвмісних фунгіцидів для здоров’я жінок дітородного віку за сценарієм використання максимально допустимих рівнів та надати рекомендації щодо його мінімізації.
Матеріали та методи. Матеріалами досліджень були звіти Європейської агенції з безпечності харчових продуктів з токсикологічних властивостей триазолвмісних пестицидів, здатних викликати черепно-лицеві зміни (група сукупної оцінки під назвою «Токсичність розвитку/Гострі/Черепно-лицеві зміни», група CAG-DAC), та зміни м’яких тканин голови і дефектів нервової трубки (група сукупної оцінки «Токсичність розвитку/Гострі/Зміни голови, CAG-DAН). У роботі використані бібліосемантичний, системний, структурно-логічний, аналітичний методи, нормативно-пошуковий, порівняльний аналіз та напівкількісний метод оцінки ризику.
Результати. Ризик впливу залишків кожної речовини у хлібопродуктах при використанні референтних величин – максимально допустимих рівнів триазолів у зерні хлібних злаків є допустимим (коефіцієнти небезпеки, HQ < 1). Разом з тим, одночасне надходження до організму кількох речовин, які викликають черепно-лицеві вади розвитку, посилює їх несприятливий вплив на здоров’я. Про це свідчать сумарний індекс небезпеки (HI > 1) та загальний запас експозиції (МОЕТ), значення якого хоч і лежить в межах допустимих величин (MOET > 100), проте запас експозиції є незначним, враховуючи серйозність та незворотність наслідків такого впливу. Визначено внесок кожної діючої речовини у загальну експозицію та надані рекомендації щодо зниження кумулятивного впливу.
Висновки. Отримані результати досліджень вказують на необхідність моніторингу залишків пестицидів у харчових продуктах з використанням методології оцінювання кумулятивних ризиків з метою розробки відповідних заходів щодо зменшення такого впливу
CПОНТАННИЙ ПНЕВМОГЕМОТОРАКС: 23-РІЧНИЙ ШЛЯХ ДО ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ БЕЗ ІНТУБАЦІЇ
No full textIntroduction. Spontaneous hemopneumothorax is a rare but potentially fatal complication of spontaneous pneumothorax, with a reported incidence of 0.5%–12%. It is characterized by the rapid accumulation of blood and air in the pleural cavity, most often due to rupture of fragile vascularized adhesions. SHP may cause acute respiratory compromise and hemodynamic instability, and if not promptly treated, can progress to shock or death. Although tube thoracostomy is frequently used as an initial intervention, its limitations in preventing clot retention, recurrence, and secondary infection are well documented. Despite decades of clinical experience, standardized guidelines regarding anesthetic strategy and timing of surgical intervention remain lacking, and the role of minimally invasive approaches is still under evaluation.
Aim. The objective of this study was to analyze 23 years of single-center experience in SHP management, to describe patient characteristics, perioperative approaches, and outcomes, and to propose a rational treatment algorithm with emphasis on surgical timing, and the feasibility of non-intubated anesthesia within enhanced recovery after surgery protocols.
Materials and methods. A registry of all patients treated for Spontaneous hemopneumothorax at Kyiv City Hospital No. 17 from January 2000 to December 2023 was reviewed. Data included demographics, clinical presentation, imaging, perioperative findings, surgical techniques, anesthetic management, and long-term follow-up.
Results. Thirty patients were surgically treated: thoracotomy (n=18), video-assisted thoracic surgery (n=10), and non-intubated video-assisted thoracic surgery (n=2). Active bleeding was confirmed in 20 cases, all from torn vascular adhesions. Surgery was performed within the first 24 h in 20 patients (66.7%), on days 2–3 in 8 patients (26.7%), and after day 10 in 2 patients (6.7%) with clotted hemothorax.
Conclusions. SHP remains a grave thoracic emergency in which early surgery provides the best chance of survival and avoidance of complications. VATS and NIVATS are feasible and safe alternatives to open thoracotomy in appropriately selected patients, especially when integrated into ERAS protocols that emphasize early mobilization, reduced analgesic use, and shortened hospital stay. Broader implementation of minimally invasive and non-intubated techniques may further optimize outcomes in this high-risk population.Вступ. Спонтанний пневмогемоторакс є рідкісним, проте потенційно загрозливим для життя ускладненням спонтанного пневмотораксу, що зустрічається у відносно невеликого відсотка пацієнтів. Незважаючи на те, що кількість публікацій зростає, дотепер не існує уніфікованих клінічних протоколів щодо вибору анестезіологічного забезпечення та оптимальних термінів хірургічного втручання.
Мета. Метою дослідження було узагальнити 23-річний досвід лікування спонтанного пневмогемотораксу у багатопрофільному міському стаціонарі, визначити клінічні характеристики, оцінити ефективність різних методів хірургічного втручання та анестезіологічного супроводу, а також обґрунтувати доцільність впровадження сучасних концепцій прискореного відновлення після операції.
Матеріали та методи. Проаналізовано 2596 випадків спонтанного пневмотораксу, з яких 30 пацієнтів мали пневмогемоторакс. Серед них було 28 чоловіків та 2 жінки віком від 21 до 44 років. Виконувалися три основні типи втручань: торакотомія у 18 пацієнтів, відеоасистована торакоскопічна операція у 10 пацієнтів та неінтубована відеоасистована торакоскопічна операція у 2 пацієнтів. Оцінювалися обсяг початкового дренування, інтраопераційна крововтрата, тривалість перебування у стаціонарі, особливості післяопераційного знеболення та віддалені результати.
Результати. Активна кровотеча була виявлена у більшості пацієнтів, її джерелом у всіх випадках став розрив судини в злуках між легенею та плеврою. Двадцять пацієнтів були прооперовані протягом перших 24 годин, вісім – на 2–3 добу, ще двоє – після 10 днів через згорнутий гемоторакс. Після торакотомії медіанна тривалість перебування у стаціонарі становила 11 днів, після відеоасистованої операції – 10 днів, а після неінтубованої відеоасистованої операції – 8 днів. Потреба в опіоїдних анальгетиках була характерною для групи торакотомії, тоді як після малоінвазивних втручань достатньо було застосування нестероїдних протизапальних засобів. У віддаленому періоді, середня тривалість якого становила п’ять років, випадків рецидиву не зареєстровано.
Висновки. Спонтанний пневмогемоторакс є ургентним станом, який у більшості випадків потребує своєчасного хірургічного втручання. Найкращі результати досягаються при проведенні операції протягом першої доби з моменту госпіталізації. Використання відеоасистованих методів і особливо неінтубованих технік у ретельно відібраних пацієнтів забезпечує скорочення тривалості перебування у стаціонарі, зменшення потреби у знеболюванні та більш швидке відновлення. Інтеграція принципів прискореного відновлення після операції до ургентної торакальної хірургії може стати важливим кроком до оптимізації результатів лікування
ПЛАЦЕНТАРНІ ЕКСТРАКТИ ЯК ПОЛІКОМПОНЕНТНА СИСТЕМА РЕГУЛЯЦІЇ: ТЕХНОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОТРИМАННЯ ТА БАГАТОРІВНЕВИЙ ВПЛИВ НА КЛІТИННУ, ТКАНИННУ Й ОРГАННУ ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ
Get PDFIntroduction. Placental extracts attract growing interest due to their ability to influence reparative processes, modulate inflammation, and support the structural and functional integrity of cells, tissues, and organs. Their composition is shaped by technological approaches, which creates a need to systematize available data on their production and biological properties.
Aim. To characterize modern methods of obtaining placental extracts, summarize their technological principles, compare their composition and biological properties.
Materials and methods. A literature search was conducted in PubMed, Clinical Key Elsevier, the Cochrane Library, the eBook Business Collection, and Google Scholar. The first stage included keyword-based searching. The second stage involved screening abstracts and excluding studies that did not meet the criteria. The third stage consisted of evaluating full texts according to inclusion criteria: coverage of current knowledge on placental extracts, adherence to evidence-based principles, and full-text availability.
Results. The analysis demonstrated that physical, chemical, and enzymatic methods determine the structural and functional characteristics of placental extracts. Physical methods preserve extracellular matrix components and natural signaling molecules. Chemical and enzymatic techniques yield fractions enriched with proteins, peptides, and growth factors. At the cellular level, the extracts influence proliferation, differentiation, and migration. At the tissue level, they modulate remodeling and support restoration of structural organization. At the organ level, they reduce inflammation, decrease oxidative stress, and enhance reparative processes. The integrated data indicate that placental extracts function as a multicomponent regulatory system with multidirectional effects on biological mechanisms.
Conclusions. Placental extracts represent a promising bioactive platform with multilevel action. Standardization of extraction technologies is essential for further scientific development and clinical translation.Вступ. Плацентарні екстракти привертають значну увагу завдяки здатності впливати на процеси відновлення, регуляцію запалення та підтримання структурно-функціональної цілісності клітин, тканин і органів. Їхній склад формується під дією технологічних підходів, що зумовлює потребу в систематизації наявних даних щодо отримання та біологічних властивостей цих продуктів.
Мета. Охарактеризувати сучасні методи отримання плацентарних екстрактів, узагальнити їхні технологічні принципи, порівняти їхній склад та біологічні властивості.
Матеріали та методи. Пошук літератури проводили у базах PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection та Google Scholar. На першому етапі застосовували пошук за ключовими словами. На другому етапі аналізували резюме публікацій та виключали роботи, що не відповідали критеріям. На третьому етапі оцінювали повні тексти на відповідність сучасним уявленням про плацентарні екстракти, принципам доказової медицини та наявність відкритого доступу.
Результати. Аналіз джерел показав, що фізичні, хімічні та ферментативні методи отримання визначають структурні та функціональні властивості плацентарних екстрактів. Фізичні способи сприяють збереженню компонентів позаклітинного матриксу та природних сигнальних молекул. Хімічні й ферментативні технології забезпечують одержання фракцій, багатих на білки, пептиди й фактори росту. Сформовано уявлення про їх дію на клітинному рівні, зокрема вплив на проліферацію, диференціацію та міграцію. На тканинному рівні виявлено здатність модулювати ремоделювання та сприяти відновленню структурної організації. На органному рівні описано зменшення запалення, зниження оксидативного стресу та посилення репаративних процесів. Узагальнені дані свідчать, що плацентарні екстракти діють як полікомпонентна регуляторна система з багатовекторним впливом на біологічні механізми.
Висновки. Плацентарні екстракти є перспективною біоактивною платформою з багаторівневою дією. Стандартизація технологій їх отримання є необхідною умовою для подальшого наукового розвитку та клінічного використання
ДІАГНОСТИКА ПОСТ-COVID-19 ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІЇ ЕНДОТЕЛІЮ
No full textIntroduction. One of the characteristics of COVID-19, caused by the SARS-CoV-2 virus, is the broad, nonspecific nature of the pathological processes that develop in almost all organs and organ systems of the human body. At the same time, the development of endothelial dysfunction has been identified by many investigators as the pathological process that integrates these disorders and is considered the primary pathophysiological mechanism in severe cases.
Aim. Post-COVID-19 infection survivors in 2021–2022 (n = 502) underwent a Flow-Mediated Dilation (FMD) test of upper arm occlusion by the brachial artery.
Materials and methods. In the non-invasive study, endothelial dysfunction (ED) was induced with a pneumatic cuff, thereby inflicting compression only on the distal circulation with reactive hyperemia. Manifestation of ED was evaluated by the diameter of the brachial artery (BA) being less than 10% compared to the baseline, or vasoconstriction.
Results. The patients were divided into four groups by the severity of the disease. Group I (n = 262) comprised home-quarantined patients with mild symptoms (HQM); Group II (n = 183), patients hospitalized with moderate symptoms (HMO); Group III (n = 41), patients hospitalized with severe symptoms who required oxygen therapy (HSV); and Group IV (n = 16), patients in the Intensive Care Unit (ICU) hospitalized with critical symptoms (HCR). In HCR (Group IV), the reaction of the BA diameter on the FMD in 100% of cases was vasoconstriction. In HSV (Group III), 37 (90.2%) patients demonstrated a vasospastic reaction of the BA. In HMO (Group II), vasoconstriction was detected in 23 (12.6%) patients, and 29 (15.9%) patients demonstrated a spastic reaction. In HQM (Group I), 27 (10.3%) patients were detected with vasoconstriction, while in 31 patients (11.83%) a BA spastic reaction was recorded.
Conclusions. Endothelium-dependent vasodilation determined by FMD is a practical and affordable method for the detection of endothelial dysfunction in post-COVID-19 patients and allows identification of patients with a higher risk of cardiovascular complications.Вступ. Однією з особливостей COVID-19, спричиненого вірусом SARS-CoV-2, є вражаюча неспецифічність патологічних процесів, які розвиваються практично у всіх органах і системах організму людини. Водночас розвиток ендотеліальної дисфункції багатьма дослідниками визначено як патологічний процес, що об’єднує ці порушення та вважається первинним патофізіологічним механізмом в ускладнених випадках.
Мета. Пацієнти, які вижили після інфікування COVID-19 у 2021–2022 роках (n = 502), пройшли тест на потокозалежну вазодилятацію плечової артерії (FMD).
Матеріали та методи. У неінвазивному дослідженні ендотеліальної дисфункції (ЕД) її індукували пневматичною манжетою, спричиняючи компресію лише на дистальний кровообіг із появою реактивної гіперемії. Прояв ЕД оцінювали за зміною діаметра плечової артерії (ПА): він був меншим на 10 % порівняно з вихідним рівнем або спостерігалася вазоконстрикція.
Результати. Хворих було розподілено на 4 групи за ступенем важкості захворювання.
І група (n = 262) — пацієнти на домашньому карантині з легкими симптомами (HQM),
II група (n = 183) — госпіталізовані з помірними симптомами (HMO),III група (n = 41) — госпіталізовані з важкими симптомами, які потребували кисневої терапії (HSV),IV група (n = 16) — пацієнти у відділенні інтенсивної терапії (ICU), госпіталізовані з критичними симптомами (HCR). У пацієнтів IV групи реакція діаметра плечової артерії під час тесту FMD у 100 % випадків була вазоконстрикцією. У пацієнтів III групи у 37 (90,2 %) хворих виявлено вазоспастичну реакцію плечової артерії. У хворих II групи вазоконстрикцію виявлено у 23 (12,6 %) пацієнтів, а у 29 (15,9 %) спостерігалася спастична реакція. В І групі у 27 (10,3 %) пацієнтів зафіксовано вазоконстрикцію, а у 31 (11,83 %) — спастичну реакцію на рівні плечової артерії.
Висновки. Ендотелійзалежна вазодилятація, що визначалась за допомогою неінвазивного тесту на потокозалежну вазодилятацію плечової артерії (FMD), є практичним і доступним методом виявлення ендотеліальної дисфункції у пост-COVID-19 пацієнтів і дозволяє ідентифікувати хворих із вищим ризиком серцево-судинних ускладнень
ВИВЧЕННЯ РОЛІ МІКРОБІОТИ КИШКІВНИКА У ПАЦІЄНТІВ З РОЗСІЯНИМ СКЛЕРОЗОМ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОПУЛЯЦІЇ: ПОПЕРЕЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
No full textIntroduction. Multiple sclerosis (MS) is an inflammatory disorder characterized by demyelination in the central nervous system (CNS), linked to both genetic predispositions and environmental influences. Gut microbiota can be considered as an environmental factor that plays a role in MS disease.
Aim. The study aims to assess enterotype and microbiota composition in multiple sclerosis patients and a control group in the Ukrainian population, as well as to identify factors influencing their formation and role in disease pathogenesis.
Materials and methods. A total of 33 subjects, from which 28 diagnosed with multiple sclerosis (MS) and 5 healthy volunteers participated in this single-center cross-sectional study. Data were collected from stool samples obtained from participants, medical records and neurological exam during 2025. Microbiome analysis was performed via 16S rRNA gene sequencing on the Illumina MiSeq platform.
Results. The MS and control cohorts had comparable demographic characteristics. The median age was 33 (IQR: 31-37). In this study we investigated the impact of gut microbiota on adults with multiple sclerosis in Ukraine and found that enterotype has potential moderate-strong association with MS, and were significantly related to treatment status. The association among enterotype distribution and treatment status was with large effect (Cramér’s V = 0.41), indicating relationship between microbiome changes and DMT therapy. In our study MS patients also had an increased level of the phylum Proteobacteria (d=-0,36) and decreased levels for Bacteroidetes (d=0.27) and Firmicutes (d=0.44) compared to healthy controls. Kruskal-Wallis H test showed that Firmicutes (H = 12.262, p = 0.016) and Proteobacteria (H = 10.18, p = 0.037) differ significantly between control group, group without treatment and preventive therapy groups. Other phyla do not show statistically significant differences.
Conclusions. This study demonstrates that gut microbiota composition in MS patients differs from that of healthy controls, with enterotype distribution potentially influenced by disease-modifying therapies. Increased levels of proinflammatory phylum have been identified in the MS cohort, so further studies on genus and species level is needed.Вступ. Розсіяний склероз (РС) — це аутоімунне демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС) розвиток якого пов’язаний як з генетичною схильністю, так і з впливом навколишнього середовища. Мікробіоту кишечника можна розглядати як фактор навколишнього середовища, який може відігравати важливу роль у патогенезі розсіяного склерозу.
Мета. Дослідження спрямоване на визначення ентеротипу та складу мікробіоти у дорослих пацієнтів з розсіяним склерозом та групі контролю в українській популяції з визначенням факторів, що впливають на їх формування та ролі в патогенезі захворювання.
Матеріали та методи. В одноцентровому поперечному дослідженні взяло участь 33 учасники, серед яких 28 пацієнтів з діагнозом розсіяний склероз (РС) і 5 здорових добровольців. Дані були зібрані зі зразків стулу, наданих учасниками, і медичних записів та неврологічного огляду протягом 2025 року. Аналіз мікробіоти кишківника проводився за допомогою секвенування гена 16S рРНК на платформі Illumina MiSeq.
Результати. Група дослідження та група контролю мали порівнянні демографічні характеристики. Середній вік становив 33 роки (IQR: 31-37). У цьому дослідженні ми вивчали вплив кишкової мікробіоти на дорослих із розсіяним склерозом в Україні та виявили, що ентеротип має потенційний помірний або сильний зв’язок із РС і достовірно пов’язаний з хворобо-модифікуючою терапією (ХМТ). Виявлено великий ефект (V Крамера = 0,41) зв’язку між ентеротипом та ХМТ. У нашому дослідженні виявлено, що пацієнти з РС мали підвищений рівень бактерій типу Proteobacteria (d=-0,36) і знижений рівень Bacteroidetes (d=0,27) і Firmicutes (0,44) порівняно із групою контролю. Критерій Kruskal-Wallis H показав, що Firmicutes (H = 12,262, p = 0,016) і Proteobacteria (H = 10,18, p = 0,037) значно відрізняються між контрольною групою, групою без лікування та групами профілактичної терапії. Інші типи не виявляють статистично значущих відмінностей.
Висновки. Це дослідження демонструє, що склад мікробіоти кишечника у хворих на РС відрізняється від складу здорової контрольної групи, причому на розподіл ентеротипів потенційно може впливати хворобо-модифікуюча терапія. Підвищені рівні прозапального типу Proteobacteria були виявлені в групі РС, тому необхідні подальші дослідження на рівні роду та виду
АНАЛІЗ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ФАКТОРІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ
No full textIntroduction. In recent years, in Ukraine, the role of socio-economic factors in the mechanisms of arterial hypertension (AH), which provide for socially determined economic factors, has been increasing. The level of health of citizens, and accordingly the average duration of their quality life, is formed under the influence of such internationally recognized components: natural, socio-economic, socio-political, preventive conditions and medical care. According to the WHO, 1,130 million people worldwide suffer from AH, and most of them (about two-thirds) live in low- and middle-income countries; in 2015, AH affected 1 in 4 men and 1 in 5 women; only 1 in 5 people with AH control the condition; AH is one of the main causes of premature death in the world. The research is aimed at studying the role of medico-social and social factors, general well-being, and the level of quality of life in patients with AH and shows that AH definitely worsens their quality of life, which is characterized by a decrease in indicators of both physical and psychological conditions.
Aim. To conduct an analysis of psychosocial factors affecting the quality of life of patients with hypertension.
Materials and methods. In total, 120 patients with diagnostically confirmed hypertension aged 23 to 79 years participated in the study, among whom 56.67% were women and 43.33% were men. The main part of patients, 60.83%, had AH of the first degree, 24.17% – of the second, and 15% – of the third degree. A questionnaire was conducted among all respondents to study the influence of medical and social factors on the development, course and quality of life of patients with hypertension.
Results. Among the patients with AH who participated in the study, the preference was for persons with secondary special education and those who work (71.62%), with excellent and good sanitary and technical conditions (60.47%) and satisfactory and poor psychological working conditions (39.53%), with an average material condition (42.5%) and a fluctuation in the level of quality of life from very high to extremely low, and deterioration of the quality of life of patients with AH was established, which, accordingly, causes a decrease in indicators of both physical and psychological conditions.
Conclusions. AH worsens the quality of life of patients, so it is necessary to develop the patient's ability to understand, control and correct risk factors for cardiovascular diseases.Вступ. Останніми роками в Україні зростає усвідомлення впливу соціально-економічних факторів на розвиток та прогресування артеріальної гіпертензії (АГ). До цих чинників належать соціальні та економічні умови, які суттєво позначаються на стані здоров’я населення, а отже, впливають на середню тривалість і якість життя. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 1,13 мільярда людей у світі страждають на АГ, причому дві третини з них мешкають у країнах із низьким і середнім рівнем доходу. У 2015 році це захворювання було зафіксоване у кожного четвертого чоловіка та кожної п’ятої жінки в світі. Однак лише 20% пацієнтів ефективно контролюють свій стан. Артеріальна гіпертензія є одним із головних факторів передчасної смертності на глобальному рівні. Дане дослідження присвячене аналізу впливу медико-соціальних і соціально-економічних факторів на загальне самопочуття та якість життя людей із діагнозом АГ. Отримані результати свідчать про негативний вплив АГ на фізичний та психологічний стан пацієнтів, що суттєво знижує рівень їхнього життя.
Мета. Основною метою дослідження є оцінка впливу психосоціальних факторів на якість життя хворих на АГ.
Матеріали та методи. Обстежено 120 пацієнтів віком від 23 до 79 років із встановленим діагнозом АГ. Серед них: Жінки – 56,67% ;Чоловіки – 43,33% Більшість учасників (60,83%) мали АГ першого ступеня, тоді як 24,17% та 15% страждали на АГ другого та третього ступеня відповідно. Для оцінки впливу медико-соціальних факторів на розвиток, прогресування захворювання та якість життя пацієнтів застосовували анкетування та аналіз життєвих умов.
Результати. Дослідження виявило, що: Освітній рівень: 71,62% респондентів мають середню спеціальну освіту та є працевлаштованими. Житлові умови: 60,47% мешкають у відмінних або добрих санітарно-технічних умовах. Умови праці: 39,53% респондентів працюють у несприятливих психологічних умовах. Фінансовий стан: 42,5% опитаних мають середній рівень матеріального забезпечення. Якість життя серед учасників дослідження варіювалася від дуже високої до надзвичайно низької. АГ мала значний негативний вплив як на фізичне, так і на психологічне благополуччя.
Висновки. Артеріальна гіпертензія суттєво знижує якість життя пацієнтів. Тому важливо забезпечити їм необхідні знання та можливості для контролю факторів ризику серцево-судинних захворювань, що допоможе мінімізувати негативні наслідки АГ
ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
Get PDFIntroduction. The poor health of the Ukrainian population has worsened due to the war. However, financial barriers to medical care for citizens – particularly out-of-pocket expenses – remain the highest in Europe.
Aim. To investigate the problems of financial support for the healthcare sector and to substantiate conceptual approaches to the implementation of mandatory state health insurance in Ukraine.
Materials and methods. State and sectoral statistical data; regulatory legal acts; draft laws of Ukraine on health insurance; scientific literary sources (23 items). Methods: analytical; synthesis; comparison; generalization; conceptual modelling.
Results. The allocated funding for the medical guarantee program amounted to UAH 157.3 billion in 2022, or 2.9% of gross domestic product (GDP) instead of the 5.0% provided for by law, UAH 142.7 billion (2.3%) in 2023, UAH 158.8 billion (2.1%) in 2024, and UAH 175.5 billion (2.1%) planned for 2025. International experience shows that most countries in the world use a mixed form of financing the healthcare sector to increase the population’s financial access to medical care. In Ukraine, a number of draft laws on mandatory state health insurance turned out to be flawed and were not adopted by the Verkhovna Rada. A conceptual approach to introducing mandatory state health insurance in Ukraine is proposed, through the adoption of a Law on Mandatory State Health Insurance. The proposed model defines the sources of funding for medical services: insurance payments of employers, state budget allocations, and funds from other sources not prohibited by law. Insurance funds will be directed to cover medical services in insured cases: for working persons – at the expense of employers’ insurance contributions; for the disabled population of retirement age and for persons with disabilities – at the expense of the Pension Fund of Ukraine; and for children, pregnant women, and marginalised groups of the population – at the expense of the Fund of Compulsory State Social Insurance of Ukraine in case of unemployment, without the use of citizens’ taxes for compulsory state medical insurance.
Conclusions. Reducing financial barriers to medical care for the population consists in introducing compulsory state medical insurance with a significantly new approach to the sources of formation of insurance funds.Вступ. Незадовільний стан здоров’я населення України погіршився внаслідок воєнних подій. Однак фінансові бар’єри для громадян на шляху до медичної допомоги, зокрема витрати «з кишені», залишаються найвищими в Європі.
Мета. Дослідити проблеми фінансового забезпечення сфери охорони здоров’я та обґрунтувати концептуальні підходи до впровадження обов’язкового державного медичного страхування в Україні.
Матеріали та методи. Дані державної і галузевої статистики; нормативно-правові акти; проєкти законів України щодо медичного страхування; наукові літературні джерела (23 од.). Методи: аналітичний; синтезу; порівняння; узагальнення; концептуального моделювання.
Результати. На 2022 рік обсяг коштів на програму медичних гарантій становив 157,3 млрд грн, або 2,9 % від внутрішнього валового продукту (ВВП) замість 5,0%, передбачених законодавством, у 2023 році – 142,7 млрд грн (2,3 %), у 2024 році – 158,8 млрд грн (2,1 %), на 2025 рік передбачено 175,5 млрд грн (2,1 %). Міжнародний досвід свідчить, що більшість країн світу користуються змішаною формою фінансування сфери охорони здоров’я з метою збільшення фінансового доступу населення до медичної допомоги. В Україні низка законопроєктів щодо обов’язкового державного медичного страхування виявилася недосконалою і не була прийнята Верховною Радою. Запропоновано концептуальний підхід до впровадження обов’язкового державного медичного страхування в Україні шляхом прийняття Закону про обов’язкове державне медичне страхування з визначенням джерел фінансування медичних послуг: страхові виплати роботодавців, кошти державного бюджету та кошти з інших джерел, не заборонених законодавством. Страхові кошти будуть спрямовані на покриття медичних послуг при страхових випадках працюючим особам за рахунок страхових внесків роботодавців, непрацездатному населенню пенсійного віку та особам з інвалідністю за рахунок страхових внесків Пенсійного фонду України, дітям, вагітним, маргінальним групам населення за рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, без податків громадян на обов’язкове державне медичне страхування.
Висновки. Зменшення фінансових бар’єрів до медичної допомоги для населення полягає у запровадженні обов’язкового державного медичного страхування із суттєво новим підходом до джерел формування страхових коштів