Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
Мистецька вертикаль Харківщини: розвиток початкової, середньої та вищої освіти кінця ХХ – початку ХХІ ст.
Full text linkThe purpose of the study is to provide a comprehensive analysis of the development of the Kharkiv region’s arts education vertical in the late twentieth – early twenty-first centuries, taking into account its structural characteristics, dynamics, and interrelations between the primary, secondary specialized, and higher levels of arts education, as well as identifying the factors that ensured the stability of this system under post-Soviet transformations. The methodological framework is based on the historical-genetic and comparative methods, the structural-functional approach, institutional analysis, and content analysis of scholarly works, which together made it possible to trace the evolution of arts training, determine the mechanisms of its continuity, and reconstruct the actual configuration of the region’s educational network. The results reveal the historical foundations of artistic and musical education in the Kharkiv region, outline the influence of M. Raievska-Ivanova’s art school and the musical institutions of the late nineteenth – twentieth centuries on the formation of local traditions, and analyze the development of primary arts education, which remained the most stable and numerous segment due to the combination of individual instruction, collective forms of training, and a strong methodological base. It is demonstrated that in the 1990s–2000s arts education experienced a significant expansion of educational directions and a shift toward an integrated model of schools of arts, reflecting community needs and nationwide trends toward the synthesis of the arts. The study highlights the structural differentiation of secondary specialized arts education, represented by traditional academic colleges and newly established professional colleges, which functioned as a bridge between the primary and higher levels and ensured regional staff stability. The role of higher arts institutions – the Academy of Design and Arts, the University of Arts, and the Academy of Culture – is revealed as foundational to the professional, academic, and methodological underpinnings of the arts education vertical, influencing curriculum updates, teacher training, and the development of artistic and aesthetic practices. The scientific novelty lies in the improved classification of arts institutions in the Kharkiv region, achieved through consideration of the contemporary institutional configuration, expanded specialization, and territorial distinctions, as well as in the first comprehensive interpretation of the arts education vertical as a coherent system that ensures content continuity, staff succession, and methodological coherence across educational levels. The practical significance of the study lies in its applicability for forecasting the development of the arts education network, optimizing its structure, modernizing curricula, and designing regional strategies to support arts institutions in the context of current sociocultural challenges. It is concluded that the artistic vertical of the Kharkiv region at the end of the 20th – beginning of the 21st century is one of the most stable and balanced in Ukraine’s educational landscape. Its development was grounded in deep historical traditions, a strong pool of qualified educators, active involvement of higher art institutions, and the ability of the regional educational network to adapt to new sociocultural conditions.Метою дослідження є комплексний аналіз розвитку мистецької вертикалі Харківщини наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття з урахуванням структурних особливостей, динаміки та взаємозв’язків між початковою, середньою спеціаль ною та вищою освітою, а також виявлення факторів, що забезпечили стійкість цієї системи в умовах пострадянських трансформацій. Методичну основу становлять історико-генетичний і порівняльний аналіз, структурно-функціо нальний підхід, інституційний аналіз та контент-аналіз наукових праць, що дозволило простежити еволюцію мистецької підготовки, визначити механізми її наступності та реконструювати реальну конфігурацію освітньої мережі регіону. У результаті встановлено історичні передумови становлення художньої та музичної освіти Харківщини, окреслено вплив художньої школи М. Раєвської Іванової та музичних інституцій кінця ХІХ – ХХ століття на формування локальних традицій, а також проаналізовано розвиток початкової мистецької освіти, що залишалася найбільш стабільною й чисельною ланкою завдяки поєднанню індивідуальних занять, колективних форм і сильної методичної бази. Показано, що у 1990–2000-х роках відбувалося суттєве розширення мистецьких напрямів та перехід до інтегрованої моделі шкіл мистецтв, яка відповідала потребам громад та загальноукраїнським тенденціям синтезу мистецтв. Висвітлено структурну диференціацію середньої спеціальної мистецької освіти, що поєднала академічні училища з новими фаховими коледжами, які виконували функцію містка між початковим і вищим рівнями підготовки та забезпечували кадрову стабільність регіону. Розкрито роль закладів вищої мистецької освіти – академії дизайну і мистецтв, університету мистецтв та академії культури – які формували професійний, науковий і методичний фундамент мистецької вертикалі та здійснювали вплив на оновлення навчальних програм, підвищення кваліфікації педагогів і розвиток художньо-естетичних практик. Наукова новизна роботи полягає в удосконаленні класифікації мистецьких закладів Харківщини шляхом врахування сучасної інституційної конфігурації, профільного територіальних відмінностей та вперше поданій комплексній інтерпретації мистецької вертикалі як цілісної системи, що забезпечує наступність змісту, кадрову безперервність і методичну узгодженість між рівнями освіти. Практична значущість полягає у можливості використання результатів для прогнозування розвитку мистецької освітньої мережі, оптимізації її структури, модернізації навчальних програм та розроблення регіональних стратегій підтримки мистецьких закладів у контексті сучасних соціокультурних викликів
Корекційно-розвитковий потенціал лялькотерапії у формуванні мовленнєвої взаємодії у дітей з РАС
Full text linkGiven the peculiarities of communicative and social interaction in children with ASD (autism spectrum disorder), there is a constant need to research and implement play methodologies, among which doll therapy holds significant potential. Therefore, the purpose of the article is the theoretical substantiation of the correctional and developmental potential of doll therapy, the definition of its psycho-pedagogical mechanisms, and the possibilities of its practical application in inclusive education settings. The article examines the specifics of using doll therapy as an effective method of correctional and developmental work with children who have autism spectrum disorders. It is proven that playing with dolls stimulates the activation of "Internal State Language" (ISL) in these children-namely, words related to the emotions, desires, and thoughts of others, which is critically important for the development of social skills and emotional intelligence. Attention is focused on the psycho-pedagogical mechanisms of the puppet play’s influence on speech development, particularly through the mediation of emotions, motor skills, and imitative behavior. It is emphasized that the use of dolls in shared play situations allows for the activation of observational skills and stimulates the desire to imitate, respond to addresses, and participate in dialogue. The potential of doll therapy in forming speech interaction, developing emotional and communicative skills, and overcoming difficulties in social adaptation is highlighted. The psychological effect of doll therapy is substantiated as a stimulant for the development of verbal and non-verbal components of communication and the child’s natural inclusion into society. The practical significance lies in the fact that the research has important practical value for specialists (speech therapists, psychologists, teachers of inclusive resource centers), as well as for parents, since doll therapy is a relatively inexpensive and accessible method that can be applied in various settings, including the family and educational institutions. The theoretical significance of the work is determined by the presented analysis of the correctional and developmental potential of doll therapy in working with children with ASD in the formation of speech interaction skills. The practical significance of the study lies in the fact that the conducted analysis can be used in the work of psychologists, teachers of social rehabilitation institutions, as well as by parents in the formation of social and communicative skills in children with ASD.Враховуючи особливості комунікативної та соціальної взаємодії дітей з РАС існує постійна потреба в дослідженні та впровадженні ігрових методик, серед яких значний потенціал має лялькотерапія. Тому метою статті є теоретичне обґрунтування корекційно-розвиткового потенціалу лялькотерапії, визначення її психолого-педагогічних механізмів і можливостей практичного застосування в умовах інклюзивної освіти. У статті розглянуто особливості використання лялькотерапії як ефективного методу корекційно-розвиткової роботи з дітьми, що мають розлади аутистич ного спектра. Доведено, що гра з ляльками стимулює використання у дітей цієї категорії активізацію «мови внутрішнього стану» (Internal State Language), тобто слів, що стосуються емоцій, бажань і думок інших, що є критично важливим для розвитку соціальних навичок та емоційного інтелекту. Акцентовано увагу на психолого-педагогічних механізмах впливу лялькової гри на розвиток мовлення, зокрема через посередництво емоцій, моторики та наслідувальної поведінки. Підкреслено, що використання ляльок у спільних ігрових ситуаціях дозволяє активізувати спостережливість, стимулювати бажання наслідувати, реагувати на звернення, брати участь у діалозі. Висвітлено потенціал лялькотерапії у формуванні мовленнєвої взаємодії, розвит ку емоційно-комунікативних умінь та подоланні труднощів соціальної адаптації. Обґрунтовано психологічний ефект лялькотерапії як стимулятора розвитку вербальних і невербальних компонентів спілкування, природне включення дитини в соціум. Практична значущість полягають в тому, дослідження мають важливе практич не значення для фахівців (логопедів, психологів, педагогів інклюзивних ресурсних центрів), а також для батьків, оскільки лялькотерапія є відносно недорогим і доступним методом, який можна застосовувати в різних умовах, включаючи сім’ю та освітні заклади. Теоретичне значення роботи визначається представленим аналізом корекцій но-розвиткового потенціалу лялькотерапії, в роботі з дітьми з РАС у формуванні навичок мовленнєвої взаємодії. Практична значущість дослідження полягає в тому, що проведений аналіз може бути використаний в роботі психологів, педагогів соціально-реабілітаційних установ, а також батьками у формуванні соціально-комунікативних навичок дітей з РАС
Вплив аерополютантів примагістральних територій на активність антиоксидантних ферментів вегетативних органів дерноутворюючих трав
Full text linkPhytocenoses of urban areas and industrial zones are chronically affected by air pollutants, a significant part of which is emissions from motor vehicles. Sod-forming plant species are an integral and important component of urbophytocenoses, therefore it is important to study the stability and adaptive potential of these species in the conditions of the urban environment. Under conditions of air pollution, the metabolic reactions of the plant organism are disrupted, plants are exposed to oxidative stress, therefore, in response, the antioxidant enzyme system is activated, in particular catalase and peroxidase, which neutralize reactive oxygen species. The aim of the study was to determine the activity of catalase and peroxidase in the vegetative organs of sod-forming grasses at different stages of ontogenesis under the influence of air pollution in the urban environment in the city of Dnipro. The objects of research were couch grass (Elytrigia répens (L.) Nevski.) and green foxtail (Setaria viridis (L.) Beauv.). It was established that in the sod-forming plants Elytrigia répens and Setaria viridis, a significant increase in the activity of catalase and peroxidase was observed in vegetative organs under the influence of air pollutants compared to the control in both leaves and roots. Elytrigia répens catalase activity increased by 16-46 % in leaves and by 10-49 % in roots. An increase in peroxidase activity was observed at all stages of ontogenesis, but the highest values were recorded at the subsenile stage, 46% in leaves and 38.5% in roots. For the Setaria viridis, there was also an increase in the activity of enzymes in the experimental areas, catalase by 23- 70% in leaves and 20-68% in roots, and a significant increase in peroxidase activity in all phases of development, especially in the generative phase by 67.5% and 56.5%, respectively, in leaves and roots. Indicators of catalase and peroxidase activity are important for monitoring the state of sod-forming plants under stressful conditions and their resistance to the effects of air pollution in the urban environment. The maximum enzyme activity values are recorded in subsenile individuals, which emphasises the importance of antioxidant protection in the later stages of development. The greatest differences between control and experimental plants are observed in the leaves, which may be due to the more intense impact of air pollutants on the leaf surface. The results of the study confirm the feasibility of using Elytrigia repens (L.) Nevski and Setaria viridis (L.) Beauv as indicator species for monitoring the state of urban phytocenoses.Дерноутворюючі види трав, що зростають у фітоценозах промислових зон та вздовж автомагістралей, зазнають хронічного впливу аерополютантів, що призводить до порушення метаболічних процесів рослинного організму і може проявлятись у зниженні адаптивного потенціалу видів. У відповідь на стресові чинники активується антиоксидантна ферментативна система, зокрема каталаза та пероксидаза, які нейтралізують активні форми кисню. Метою дослідження було визначення активності антиоксидантних ферментів, а саме каталази (КФ 1.11.1.6.) та пероксидази (КФ.1.11.1.7), на різних етапах онтогенезу рослин для оцінки стійкості видів дерноутворюючих трав в умовах урбанізованого середовища за впливу викидів автотранспорту в м.Дніпро. Об’єктами досліджень були пирій повзучий (Elytrigia répens (L.) Nevski.) та мишій зелений (Setaria viridis (L.) Beauv.). Встановлено, що в дерноутворюючих рослин Elytrigia répens та Setaria viridis, спостерігалось достовірне підвищення активності каталази та пероксидази у вегетативних органах за впливу аерополютантів. Виявлено посилення активності каталази порівняно з контролем відповідно на 16-46 % в листках і 10-49 % в коренях (пирій повзучий) та на 23-70 % в листках і на 20-68 % в коренях (мишій зелений). В ході онтогенезу зареєстровано інтенсифікацію активності пероксидази у листках і коренях досліджуваних рослин: в фазу віргінільну пирій повзучий (35 % і 25 %), мишій зелений (65,5 % і 50 %); в генеративну фазу пирій повзучий (35,5 % і 49,5 %), мишій зелений (67,5 % і 56,5 %); в субсенільну фазу пирій повзучий (46 % і 38,5 %), мишій зелений (59,5 % і 49 %). Найвищі значення ферментативної активності спостерігаються у рослин на дослідній ділянці біля ДМЗ. Показники активності каталази та пероксидази є важливими для моніторингу стану дерноутворюючих рослин у стресових умовах й їх стійкості до впливу забруднення повітря в міському середовищі. Виявлені зміни активності каталази та пероксидази можуть бути використані як надійні біомаркери для оцінки рівня забруднення міського середовища та екологічної стійкості рослинних угруповань. Збільшення активності антиоксидантних ферментів є одним із ключових механізмів адаптації рослин до хронічного впливу антропогенних факторів. Максимальні значення активності ферментів фіксуються у субсенільних особин, що підкреслює важливість антиоксидантного захисту на пізніх етапах розвитку. Найбільші відмінності між контрольними та дослідними рослинами спостерігаються у листках, що може бути пов’язано з інтенсивнішим впливом аерополютантів на листкову поверхню. Результати дослідження підтверджують доцільність використання Elytrigia repens (L.) Nevski та Setaria viridis (L.) Beauv як індикаторних видів для моніторингу стану урбофітоценозів
Генеза жанру української шкільної повісті в суспільному та літературному контексті 1930–1950-х років
No full textThis paper examines the genesis and development of the Ukrainian school story genre within the framework of Soviet literature from the 1930s to the 1950s. The research focuses on the key factors that influenced the emergence of the genre, including the external ideological stimulus provided by Soviet cultural policy, the absence of a pre-existing national tradition of school prose in Ukrainian literature, and the political context of the totalitarian state. The study outlines how the Ukrainian school story arose as a response to the demand for literature aimed at the ideological formation of the young generation, rather than as a result of organic literary evolution.
Particular attention is given to the specific features of the Ukrainian school story. These include its pronounced ideological saturation, the portrayal of school as a space of political struggle rather than personal development, the predominance of senior students as protagonists, and the depiction of children as active agents of societal transformation. Unlike in Russian Soviet literature, where school narratives often retained elements of humor, sentimentality, or adventurousness, Ukrainian works of this period were characterized by a more rigid ideological focus, heightened declarativity, and minimal narrative autonomy.
The paper also highlights the differences between Ukrainian and Russian school stories. In Ukrainian literature, the genre emerged «from a blank slate,» without the influence of earlier pre-revolutionary traditions such as the «institute novels» popular in Russian literature. Consequently, Ukrainian school stories exhibited more rigid adherence to ideological models, greater emphasis on demonstrating loyalty to the Soviet system, and stronger politicization of the child protagonist. While Russian authors could draw on a broader literary tradition and adapt to the ideological demands with greater flexibility, Ukrainian writers often compensated for the lack of historical continuity by intensifying the didactic and declarative elements in their works.
Ultimately, the author concludes that although Ukrainian school prose of the 1930s–1950s developed within the Soviet ideological framework and was often characterized by aesthetic and thematic limitations, it represented an independent and locally specific phenomenon. The Ukrainian school story captured a distinctive vision of Soviet childhood, marked by early politicization, civic mobilization, and the loss of traditional notions of carefree youth.У статті проаналізовано розвиток української шкільної повісті в контексті радянської літератури 1930–1950-х років. Автор дослідження окреслює основні чинники, що зумовили появу жанру: зовнішнє ідеологічне стимулювання радянською культурною політикою, відсутність органічної традиції існування шкільної прози в українській літературі, а також політичні реалії тоталітарної доби. З’ясовано, що українська шкільна повість виникла не як наслідок природного розвитку національної літератури, а як відповідь на потребу в літературному інструменті ідеологічного виховання молодого покоління.
Особливу увагу приділено виявленню характерних рис української шкільної прози: глибокій ідеологізованості, зображенню школи як простору соціального й політичного конфлікту, домінуванню старшокласників як центральних персонажів та конструюванню образу дитини як активного учасника суспільних перетворень. Українська шкільна повість цього періоду значно відрізнялася від російської шкільної літератури – насамперед відсутністю дореволюційних традицій, більшою ідеологічною жорсткістю, декларативністю та посиленою демонстрацією лояльності до радянської влади.
Автор статті порівнює особливості української та російської шкільної прози, акцентуючи на тому, що в українській літературі її формували практично «з чистого аркуша», у той час як російська література могла спиратися на традицію дореволюційних «інститутських романів» та вже усталених шкільних сюжетів. В українських творах політична роль дитини була надзвичайно підкресленою: юні персонажі змальовувалися як носії ідеологічної свідомості, здатні до громадянської активності, тоді як у російських творах зберігалися елементи гумору, пригоди та сентиментальності.
У підсумку зроблено висновок, що українська шкільна проза 1930–1950-х років, попри свою ідеологічну залежність і естетичну обмеженість, є самостійним і локально специфічним явищем. Вона фіксує унікальний досвід радянського дитинства в Україні, позначений ранньою політизацією, мобілізацією особистості та втратою традиційного уявлення про безтурботне дитинство
Семантичні типи порівняльних конструкцій за значенням об’єкта в романі Макса Кідрука «Доки світло не згасне назавжди»
No full textThe paper is the first to use the material from Max Kidruk’s novel «Until the Light Goes Out Forever» to identify and characterize semantic types of comparatives by the meaning of the object of comparison; describe lexical-semantic groups of these fields. It is found that the most productive are the lexemes of the semantic fields «inanimate nature», «emotion» and «animate nature «. It is noted that comparative constructions are an important component of the writer’s idiostyle.У статті вперше на матеріалі роману Макса Кідрука «Доки світло не згасне назавжди» виявлено та схарактеризовано семантичні типи компаративем за значенням об’єкта порівняння; описано лексико-семантичні групи цих полів. З’ясовано, що найпродуктивнішими є лексеми семантичних полів «нежива природа», «жива природа» та «емоція». Зазначено, що порівняльні конструкції є важливим складником ідіостилю письменника
Лінгвістичні та психолого-педагогічні аспекти підготовки вчителів і викладачів іноземних мов: інноваційні підходи
No full textThe aim of the article is a complex analysis of the linguodidactic and psychological-pedagogical aspects of training foreign language teachers in the context of modern trends in the educational process. Special attention is paid to integrating innovative methods and approaches aimed at the formation of teachers’ professional competence.
Methodology: Linguodidactic aspects providing a methodological basis for the defining of innovative approaches to teaching foreign languages demanded a thorough qualitative research of studies on modern communicative methods, project activities, the use of information and communication technologies (ICT), and interactive learning that prevail in the methodology of FL at the present stage. The psychological-pedagogical aspects of foreign languages teachers training in the light of modern trends involved the critical analysis of modern emotional intelligence development researches, as well as studies on creating a motivational environment, reflection, and management of the educational process.
Scientific novelty: The study proposes for the first time the integration of linguodidactics, psychological, and pedagogical aspects of foreign language teachers’ training that highlight innovative approaches to intercultural competence formation. The research paper emphasizes the need to form a critical thinking, reflective culture in teachers to provide their ability to self-regulate in a dynamic educational environment.
Conclusions: integration of modern linguodidactic and psychological-pedagogical approaches in training foreign language teachers contributes to their professional mobility, ability to self-development, and successful implementation in changing educational realities. Combining theoretical knowledge with practical skills contributes to improving the quality of educational services. The use of modern technologies, such as online resources, distance learning platforms, and mobile applications for language learning, is a key aspect of preparing teachers for work in the digital age.Мета статті: Комплексний аналіз лінгводидактичних та психолого-педагогічних аспектів підготовки викладачів іноземних мов у контексті сучасних тенденцій освітнього процесу. Особлива увага приділяється інтеграції інноваційних методів і підходів, спрямованих на формування професійної компетентності викладачів.
Методологія: Лінгводидактичні аспекти, що забезпечують методологічну основу для визначення інноваційних підходів викладання іноземних мов в сучасних умовах, вимагали ретельного якісного вивчення сучасних комунікативних методів, проектної діяльності, використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та інтерактивного навчання які панують у методиці навчання ІМ на сучасному етапі. Психолого-педагогічні аспекти підготовки викладачів іноземних мов у світлі сучасних тенденцій стали результатом критичного аналізу сучасних досліджень розвитку емоційного інтелекту, наукових праць зі створення мотиваційного середовища, рефлексії та управління освітнім процесом.
Наукова новизна: У дослідженні вперше пропонується інтеграція лінгводидактичних, психологічних та педагогічних аспектів підготовки викладачів іноземних мов на основі інноваційних підходів формування міжкультурної компетентності. У науковій праці наголошується на необхідності формування критичного мислення, рефлексивної культури у викладачів для забезпечення їх здатності до саморегуляції в динамічному освітньому середовищі.
Висновки: Інтеграція сучасних лінгводидактичних та психолого-педагогічних підходів у підготовці викладачів іноземних мов сприяє їхній професійній мобільності, здатності до саморозвитку та успішній реалізації у мінливих освітніх реаліях. Поєднання теоретичних знань із практичними навичками сприяє підвищенню якості освітніх послуг. Використання сучасних технологій, таких як онлайн-ресурси, платформи дистанційного навчання та мобільні додатки для вивчення мов, є ключовим аспектом підготовки викладачів до роботи в цифрову епоху
Юр’їв день у народних традиціях українців і південних слов’ян
No full textThe paper deals with the study of the specifics of celebrating one of the most famous spring holidays – St. George’s Day – in the folk traditions of Ukrainians and some South Slavic peoples. In particular, attention is focused on the person of St. George and the key stages of his life, which contributed to the formation of the image of this saint among the mentioned Slavic peoples, the history of the holiday’s origin, the specificity of its name in Ukraine and in the culture of the southern Slavs, and natural features associated in the popular imagination with the celebration of St. George’s Day.
Proverbs, sayings, and folk signs that the people associate with this spring holiday are briefly mentioned, in particular, signs associated with the animal and bird world, with weather conditions (rain, snow, wind), with field work and preparation for the harvest, behavioural customs of men and women, as well as mystical and demonic ideas about the holiday among the mentioned peoples. In the paper, the author refers to the works of foreign researchers from South Slavic lands, in particular from Serbia, North Macedonia, Bulgaria, etc., who addressed the specifics of the celebration of St. George’s Day.
Separately, the article analyzes the specifics of the celebration of St. George’s Day in separate South Slavic regions. In addition, the focus of attention is also on the performance of festive ritual songs, in particular from the standpoint of problems of poetics, musical originality and specifics of performance, emphasis is placed on the use of fixed expressions, the specifics of the figurative system.Стаття присвячена дослідженню специфіки відзначення одного з найвідоміших весняних свят – Юр’єва дня – у народних традиціях українців і в окремих південнослов’янських народів. Також у фокусі уваги перебуває звернення до реалій святкування Юр’єва дня у деяких жанрах (легенди і балади) народної творчості українців і південних слов’ян. Зокрема, увага зосереджується на особі св. Юрія і ключових етапах його життя, які посприяли формуванню іміджу цього святого у згаданих слов’янських народів, історії виникнення свята, специфіці його назви в Україні та в культурі південних слов’ян, особливостях, пов’язаних у народній уяві із святкуванням дня св. Юрія. Побіжно згадуються прислів’я, приказки і народні прикмети, які в народі асоціюються із цим весняним святом, зокрема, прикмети, пов’язані із тваринним і пташиним світом, із погодними умовами (дощем, снігом, вітром), із польовими роботами і підготовкою до жнив, поведінкові звичаї чоловіків і жінок, а також містичні і демонічні уявлення про свято у згаданих народів.
У статті авторка звертається до праць зарубіжних дослідників з південнослов’янських земель, зокрема з Сербії, Північної Македонії, Болгарії тощо, які зверталися до особливостей святкування Юр’єва дня.
Окремо у статті аналізується специфіка відзначення свята Юр’єва дня в окремих південнослов’янських регіонах. Окрім того, у фокусі уваги також опиняється і виконання святкових обрядових пісень, зокрема і з позицій проблем поетики, музичної своєрідності та специфіки виконання, наголос робиться на використанні сталих виразів, специфіки образної системи
Лялька-мотанка в контексті народних традицій і сучасних культурних практик
No full textThe paper presents a comprehensive interdisciplinary study of the motanka doll as one of the leading symbols of Ukrainian traditional culture. Attention is paid to the deep meanings that have formed around this artifact over the centuries, as well as to its transformation across various historical and cultural contexts. The multi-faceted role of the motanka doll is examined in the spiritual, ritual, social, and cultural life of the Ukrainian people – from the pre-Christian period, when it was an essential component of sacred practices, to the present day, where the doll assumes new significance as an element of national identity, a symbolic talisman, a piece of folk decorative and applied art, and an object of ethnographic interest.
Particular emphasis is placed on the source-based aspect of the study. For the first time, 16th-century act books are analyzed in detail, containing references to the use of dolls in Easter rituals, particularly in the context of inter-village conflicts caused by the wearing of «kukly» (dolls). These excerpts from documentary sources are regarded as valuable ethnographic evidence that not only confirms the doll’s active presence in traditional ritual practices, but also allows for the reconstruction of the sociocultural background of its use in both everyday and ceremonial life.
A separate focus is placed on interpreting the image of the motanka doll within the phenomenon of double faith – a synthesis of pre-Christian and Christian worldviews manifested in rituals, everyday practices, and folklore beliefs. The analysis of this fusion of traditions provides deeper insight into the evolution of the doll’s symbolism, its sacred function, and its modern reinterpretation.
The observations summarized in the article are significant for further research into Ukrainian cultural heritage and for the popularization of traditional culture in educational, museum, and public spaces.У статті здійснено комплексне міждисциплінарне дослідження образу ляльки-мотанки як одного з провідних символів української традиційної культури. Звернено увагу на глибинні смисли, що формувалися навколо цього артефакту протягом століть, а також на його трансформацію в різних історико-культурних контекстах. Розглянуто багатоаспектну роль ляльки-мотанки у духовному, обрядовому, соціальному та культурному житті українського народу – від дохристиянської доби, коли вона була важливою складовою сакральних практик, до сучасного періоду, у якому лялька набуває нового значення як елемент національної ідентичності, символічний оберіг, витвір декоративно-ужиткового мистецтва та об’єкт етнографічного зацікавлення.
Особливу увагу зосереджено на джерелознавчому аспекті дослідження. Уперше детально проаналізовано актові книги XVI століття, що містять згадки про участь ляльок у великодніх обрядах, зокрема в контексті міжсільських конфліктів, спричинених носінням «кукол». Наведені фрагменти із документальних джерел розглядаються як цінні етнографічні свідчення, які не лише підтверджують активне побутування ляльки в традиційній обрядовості, а й дозволяють реконструювати соціокультурне тло її використання в повсякденному та ритуальному житті.
Окремий акцент зроблено на осмисленні образу ляльки-мотанки в контексті феномену подвійної віри – як синтезу дохристиянських та християнських світоглядних моделей, що виявляється в обрядах, побутових практиках та фольклорних уявленнях. Аналіз поєднання цих двох традицій дозволяє глибше зрозуміти еволюцію символіки ляльки, її сакральну функцію та сучасне переосмислення.
Узагальнені у статті спостереження мають значення для подальших досліджень української культурної спадщини, а також для популяризації традиційної культури в освітньому, музейному та громадському просторах
Викладання та уроки гімнастики у Ніжинській гімназії при Історико-філологічному інституті князя Безбородька (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)
Full text linkThe article is devoted to the study of the issue of introducing gymnastics as an academic discipline in the gymnasium at the Prince Bezborodko Historical and Philological Institute. The authors note the peculiarity that gymnastics was introduced as an academic discipline, which was supposed to quickly bring practical results (to form a trained and numerical reserve for the active army). he introduction of gymnastics in secondary schools was one of the steps of the secondary education reform carried out in the Russian Empire in 1871. Initially, the discipline was introduced as optional, but from the beginning of the 20th century, gymnastics classes were introduced into the permanent school schedules. Since the 1880s, gymnastics, as a purely physical education discipline, has included elements of initial military training. That is why, due to the lack of teaching staff, military personnel were invited to conduct gymnastics lessons, which could not but affect the level of teaching. The specificity of the Nizhyn Gymnasium was its “classical” direction in teaching, when graduates were prepared to enter the Institute with knowledge of ancient languages. That is why there was noticeable resistance from the Institute leadership to the introduction of gymnastics (and a number of other subjects) as mandatory. Another “minus” on the way to introducing gymnastics was the lack of a specially equipped room for physical exercises. The management of the educational institution repeatedly tried to solve this problem in various ways, but due to a number of reasons (mainly lack of funds) they were unable to achieve positive results. The authors of the scientific study conclude that due to a number of objective reasons, financial difficulties, the cumbersomeness and overburdening of the bureaucratic system of the empire, which was tasked with implementing new educational innovations, and the reluctance to change the established system of education in the regions, gymnastics “did not take root” in secondary educational institutions of the empire. The Nizhyn Gymnasium was not an exception here, although its practical experience should be taken into account in further scientific research on this topic.Стаття присвячена вивченню питання запровадження гімнастики як навчальної дисципліни у гімназії при Історико-філологічному інституті князя Безбородька. Автори відмічають ту особливість, що гімнастика вводилась як навчальна дисципліна, яка повинна була швидко принести практичні результати (сформувати підготовлений та численний резерв для діючої армії). Введення гімнастики у середніх навчальних закладах було одним із кроків реформи середньої освіти, що проводилась у Російській імперії у 1871 р. Спочатку дисципліна запроваджувалась як необов’язкова, але вже з початку ХХ ст. заняття гімнастикою були введені у сталі розклади шкіл. З 80-х рр. ХІХ ст. до гімнастики, як виключно фізкультурної дисципліни були включені елементи початкової військової підготовки. Саме тому, за браком викладацьких кадрів, для ведення уроків гімнастики запрошувались квадрові військові, що не могло не позначитись на рівень викладання. Специфікою Ніжинської гімназії був її «класичний» напрямок у вивчені дисципліні, коли випускники готувались до вступу в Інститут із знаннями давніх мов. Саме тому з боку керівництва Інституту був помітний супротив, щодо введення гімнастики (та ряду інших предметів) як обов’язкової. Ще одним «мінусом» на шляху запровадження гімнастики була відсутність спеціально облаштованого приміщення для фізичних вправ. Керівництво навчального закладу неодноразово, у різні способи намагалося вирішити цю проблему, але через нестачу коштів так і не спромоглося отримати позитивні результати. Автори наукового дослідження приходять до висновку, що через певні об’єктивні причини: фінансові труднощі, громіздкість та переобтяження бюрократичної системи імперії, на яку було покладено втілення нових освітніх нововведень у життя та небажання змінювати усталену систему виховання на місцях – гімнастика «не прижилась» у середніх навчальних закладах імперії. Ніжинська гімназія не була виключенням, хоча її практичний досвід варто враховувати у подальших наукових пошуках цієї тематики
Метод emdr у терапії посттравматичних стрессових розладів: теоретичний огляд та перспективи застосування в Україні
Full text linkThe article is devoted to a comprehensive analysis of the theoretical foundations and empirical substantiation of the use of the Eye Movement Desensitization and Reprocessing (EMDR) method in the context of psychological rehabilitation of persons affected by the consequences of the armed conflict in Ukraine. Particular attention is paid to the physiological mechanisms of action of EMDR, which, through the restoration of neuronal homeostasis, significantly reduce the symptoms of post-traumatic stress disorder (PTSD) and other traumatic reactions. The paper analyzes the prevalence of post-traumatic stress disorder (PTSD) among different population groups - military personnel, civilians, children, etc. The study focuses on the influence of war factors and socio-economic depression, which induce significant neurobiological changes that lead to dysregulation of neurotransmission. The key pathophysiological mechanisms in this case are hyperactivation of the amygdala, hippocampal atrophy, and impaired synaptic plasticity. It is noted that 20-30% of veterans, 10-15% of internally displaced persons, and a significant proportion of children demonstrate symptoms of PTSD, which requires effective neuromodulatory therapeutic approaches. The theoretical foundations of EMDR, developed by Francine Shapiro, are based on the idea of processing traumatic memories through bilateral stimulation (BS), which activates corticothalamic connections, modulates activity between the cerebral hemisphere,s and promotes desensitization of pathological memories stored in a network of synapses in the limbic system. The method includes eight phases – from history taking to reappraisal of the results – and is recognized by the WHO and the American Psychological Association as effective for the treatment of PTSD through the stimulation of long-term potentiation (LTP) and an increase in the level of brain-derived neurotrophic factor (BDNF). Analysis of modern literature confirms the high neurophysiological effectiveness of EMDR, which reaches 70-80% reduction of symptoms after 6-12 sessions, surpassing traditional methods such as cognitive behavioral therapy in speed, due to the normalization of hippocampal and prefrontal cortex activity recorded using functional magnetic resonance imaging (fMRI). The prospects for the use of EMDR in Ukraine are considered, taking into account the limited access to psychotherapy services (3-4 specialists per 100 thousand population) and the need to train new personnel. The method is adapted to crisis conditions, which makes it promising for the treatment of PTSD in veterans, children, and civilians in front-line areas. However, implementation faces barriers: a shortage of certified therapists, insufficient funding, and limited infrastructure for neuroimaging. The authors analyze development strategies and local training programs, ways of cooperation with international organizations, and the creation of crisis centers with an emphasis on neurophysiological rehabilitation. The article emphasizes the importance of further research into the neurophysiological effectiveness of EMDR in long-term rehabilitation, including monitoring changes in synaptic plasticity and neurogenesis, as well as integration with other neuromodulatory approaches. The conclusions indicate the significant potential of the method for restoring the mental health of Ukrainians, but emphasize the need for further implementation of the method in education, the creation of infrastructure for neuroimaging, and the popularization of therapy, taking into account neurophysiological features.Стаття присвячена комплексному аналізу теоретичних засад та емпіричного обґрунтування застосування методу десенсибілізації та переробки за допомогою рухів очей (Eye Movement Desensitization and Reprocessing, EMDR) у контексті психологічної реабілітації осіб, постраждалих від наслідків збройного конфлікту в Україні. Особливу увагу приділено фізіологічним механізмам дії EMDR, що через відновлення нейронального гомеостазу суттєво зменшують симптоми пост травматичного стресового розладу (ПТСР) та інших травматичних реакцій. У роботі проаналізовано поширеність посттравматичних стресових розладів (ПТСР) серед різних груп населення – військових, цивільних осіб і дітей тощо. Дослідження акцентує увагу на впливі факторів війни та соціально-економічної депресії, які індукують значні нейробіологічні зміни, що призводять до дисрегуляції нейротрансмісії. Ключовими патфізіологічними механізмами при цьому є гіперак тивація амігдали, атрофія гіпокампа та порушення синаптичної пластичності. Зазначається, що 20-30% ветеранів, 10-15% внутрішньо переміщених осіб та значна частина дітей демонструють симптоми ПТСР, що потребує ефектив них нейромодуляційних терапевтичних підходів. Теоретичні основи EMDR, розробленого Френсін Шапіро, базуються на ідеї переробки травматичних спогадів через білатеральну стимуляцію (БС), яка активує кортикоталамичні зв’язки, модулює активність між мозковими півкулями і сприяє десенсибілізації патологічних спогадів, що зберігаються в мережі синапсів у лімбічній системі. Метод включає вісім фаз – від збору анамнезу до переоцінки результатів – і визнаний ВООЗ та Американською психологічною асоціацією як ефективний для лікування ПТСР через стимуляцію довготривалих потенціацій (LTP) і підвищення рівня нейротрофічного фактора мозку (BDNF). Аналіз сучасної літератури підтверджує високу нейрофізіологічну ефективність EMDR, яка сягає 70-80% зниження симптомів після 6-12 сеансів, перевершуючи за швидкістю традиційні методи, такі як когнітивно-поведінкова терапія, завдяки нормалізації активності гіпокампа та префронтальної кори, зафіксованій за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (fMRI). Перспективи застосування EMDR в Україні розглядаються з урахуванням обмеженого доступу до психотерапевтичних послуг (3-4 спеціалісти на 100 тисяч населення) та необхідності підготовки нових кадрів,. Метод адаптований до кризових умов, що робить його перспективним для лікування ПТСР у ветеранів, дітей і цивільних у прифронтових зонах. Однак впровадження стика ється з бар’єрами: дефіцит сертифікованих терапевтів, недостатнє фінансу вання та обмежена інфраструктура для нейровізуалізації. Автори аналізують стратегії розвитку та локальні навчальні програми, шляхи співпраці з міжнародними організаціями та створення кризових центрів із акцентом на нейрофізіологічну реабілітацію. Стаття підкреслює важливість подальших досліджень нейрофізіологічної ефективності EMDR у довготривалій реабілітації, включаючи моніторинг змін у синаптичній пластичності та нейрогенезі, а також інтеграцію з іншими нейромодуляційними підходами. Висновки вказують на значний потенціал ме тоду для відновлення психічного здоров»я українців, але наголошують на необхідності подальшого впровадження методу у освіту, створення інфраструк тури для нейровізуалізації та популяризацію терапії з урахуванням нейрофізіоло гічних особливостей