Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
Інтерпретаційна парадигма творчості В. Домонтовича
No full textThe stages of formation of the interpretation paradigm of Victor Domontovych’s artistic creativity, the person of particular abilities and talents, a bright intellectual figure in the Ukrainian science and literary world is represented in the article. Nowadays, of course, we have already an established academic version of this artist’s creativity reading, after all V. Domontovych is finally being studied in the profile classes of the high school. However the way to real Domontovych is still going on. The author’s concepts paradigm of artistic dominants vision of writer’s creativity covers several positions. First of all the article proposes to update Yu. Shereh-Shevelov’s views, who refers Domontovych to neoclassicists. The resorcher restores the process of this group formation and clearly fits Domontovych into this chronology, noting that V. Domontovych stays closer to the beginning to the group than for example M. Rylskiy and M. Drai-Khmara. M. Shkandriy codifies V. Domontovych as a avantgardist first of all because of the desire for changes and decanonization of classics and recognized authorities, formal experiments. Instead S. Pavlychko notes a certain affinity of V. Domontovych’s ideas and ideas of existentialism because the conflict of rational and irrational beginning in our consciousness takes the first place in the writer’s works. The researcher Yu. Zagoruiko focuses on the psychologization of novels and freudianism influences. V. Ageeva’s monograph and M. Hirnyak’s monograph, where the researcher examines the writer’s artistic legacy in the context of formation and development of modernism, in particular intellectual prose, become the most thorough modern studys of V. Domontovych creativity.У статті відображено етапність формування інтерпретаційної парадигми художньої творчості Віктора Домонтовича, людини виняткових здібностей і талантів, яскравої, інтелектуальної постаті в українському науковому й літературному світі. Станом на сьогодні, звичайно ж, маємо вже більш-менш усталену академічну версію прочитання художньої творчості цього митця, адже В. Домонтович нарешті вивчається у профільних класах старшої школи. Проте шлях до справжнього Домонтовича ще триває. Парадигма авторських концепцій бачення художніх домінант творчості письменника охоплює кілька позицій. У статті пропоновано актуалізувати погляди насамперед Ю. Шереха-Шевельова, який відносить Домонтовича до неокласиків. Зазвичай до неокласиків зараховують групу поетів – Максима Рильського, Миколу Зерова, Павла Филиповича, Освальда Бургардта (пізніше Юрія Клена) і Михайла Драй-Хмару. Проте дослідник реставрує процесуальність формування цієї групи і чітко вписує Домонтовича у цю хронологію, зазначаючи, що В. Домонтович стоїть ближче до початку групи ніж М. Рильський і М. Драй-Хмара. М. Шкандрій кодифікує В. Домонтовича як авангардиста насамперед через прагнення до зміни та деканонізації класики й визнаних авторитетів, формальні експерименти. Натомість С. Павличко відзначає певну спорідненість ідей В. Домонтовича з ідеями екзистенціалізму, адже на перше місце у творах письменника виходить конфлікт раціонального та ірраціонального начал у нашій свідомості. Дослідниця Ю. Загоруйко акцентує увагу на психологізації романів В. Домонтовича та впливах фройдизму. Найбільш розлогими сучасними дослідженнями творчості В. Домонтовича стали монографії В. Агеєвої та М. Гірняк, де дослідниці розглядають художній доробок письменника в контексті становлення й розвитку модернізму, зокрема інтелектуальної прози
Специфіка лексико-семантичного поля концепту «війна» в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»
No full textThe article is devoted to the study of peculiarities of the content, structure and means of objectification of the concept «war» within Alexander Dovzhenko’s film story. The research of the concept «war» revealed its complex artistically motivated semantic structure. The semantic content of the structure of the concept «war», identified on the basis of articles of lexicographical works, was defined as the baseline. The core of the concept is the semantic sphere of its name. The main linguistic objectifier of the analyzed concept in the Dovzhenko’s film story is the negatively marked lexical unit «war». Its semantic structure, which based on the artistically motivated individual-author components, belongs to the direct objectifiers of the nuclear concept. The specificity of the lexical-semantic field of the concept «war» was found in the fact of a large number of contextually actualized lexical units that reflect various negative features of war – «bloody crazy haziness» (A. Dovzhenko).У статті з’ясовано особливості змісту, структури та засобів об’єктивації концепту «війна» в межах однойменного поля. Аналіз імені концепту «війна» виявив його складну художньо вмотивовану семантичну структуру. Смислове наповнення структури концепту «війна», ідентифіковане на основі статей лексикографічних праць, у статті визначено базовим. Ядро концепту становить семантична сфера його імені. У кіноповісті основним мовним об’єктиватором аналізованого концепту є негативно маркована лексична одиниця «війна». Її семантична структура змодельована на основі художньо мотивованих індивідуально-авторських компонентів, які належать до безпосередніх об’єктиваторів ядерного концепту. Специфіку лексико-семантичного поля концепту «війна» вбачаємо в тому, що до нього може входити значна кількість контекстуально актуалізованих лексичних одиниць, які відображають найрізноманітніші негативні риси війни – «кривавої божевільної туманності» (О. Довженко)
Важливе текстологічне дослідження (Рецензія на монографію Олеся Федорука «Роман Куліша «Чорна рада»: історія тексту» / Український науковий інститут Гарвардського університету; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України; Наукове товариство імені Ш
No full textnan
Актуальна і новаторська книга (Рецензія на книгу Г. В. Самойленка «Микола Гоголь і Україна: енциклопедія» Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. В. Гоголя, 2020. 696 с.)
No full textnan
ОСОБЛИВОСТІ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕДІАЦІЇ
No full textThe article examines the features of conflict resolution through mediation. The goal of the article is to get acquainted with the stages of mediation, which are the key to aquality mediation process. The article uses descriptive methods and a method of analysis of scientific literature. The result of the study is the systematization of information about the stages of mediation. It is noted that the cases of successful conclusion of negotiations between the parties of the conflict in the format of mediation alone are the exception rather than the rule. The main reasons for this situation is the lack of a legally established mechanism of mediation and the lack of theoretical and practical research on this topic. Scientific novelty is that the problem of mediation has been further developed. Therefore, the problem of mediation is especially relevant in Ukraine today. It is noted that the purpose of mediation is to focus on reaching a mutual agreement, consensus, making a joint decision that will satisfy both parties of the conflict. It turns out that mediation has a well-organized sequence of steps that are mandatory for the success of its entire process. The practical significance is that the information presented in the article can be used in practical mediation. Traditionally, mediation consists of several stages, and each of the stages has its own specific goals and objectives. Mediation like negotiations begins with the development of a procedure, rules of procedure and determination of the sequence of work and responsibilities. This is done at the stage of entering into mediation. Then the next stage of mediation begins – the presentation of the parties. This is followed by a discussion on the development of issues of negotiations. If the result fails to agree on the issues to be discussed, the mediator uses a caucus and talks to the parties individually. After working out the issues, they move on to the following stages: discussions on drafting proposals and preparing a draft agreement. The final stage of mediation is withdrawal from mediation. Its main goal is to create an understanding among the parties of what they will do when the mediation is over.У статті досліджено особливості вирішення конфліктів за допомогою медіації. Зазначено, що випадки успішного завершення переговорів сторін конфлікту вформаті медіації поодинокі, це скоріше виняток, ніж правило. I головними причинами такої ситуації є відсутність законодавчо закріпленого механізму медіації та брак теоретичних i практичних досліджень стосовно цієї теми. Тому проблема медіації є особливо актуальною в Україні на сьогоднішній день. Зазначено, що метою медіації є орієнтування на досягнення обопільної згоди, консенсусу, прийняття спільного рішення, яке задовольнятиме обидві сторони конфлікту. З’ясовано, що медіація налічує чітко організовану послідовність кроків, які є обов’язковими для успішності всього її процесу. Традиційно медіація складається з декількох стадій, i кожна із стадій має свої конкретні цілі та завдання. Медіація, як i переговори, починається з розробки процедури, правил роботи та визначення послідовності роботи i відповідальності. Це робиться на стадії вступу в медіацію. Потім починається наступна стадія медіації – презентації сторін. Далі йде дискусія з вироблення питань для переговорів. Якщо в результаті не вдається узгодити питання, які необхідно обговорити, медіатор застосовує кокус i розмовляє зі сторонами індивідуально. Після вироблення питань переходять до наступних стадій: дискусії з вироблення пропозицій та підготовки проєкту угоди. Завершальною стадією медіації є вихід з медіації. Основна її мета – створити розуміння у сторін, що вони будуть робити, коли медіація закінчиться. Отже, медіація – це інноваційний спосіб вирішення конфліктів у сучасному світі. Основним позитивним ефектом використання медіації є те, що після її завершення сторони чітко знають, що результат, до якого вони прийшли, був вироблений безпосередньо ними. У кожної зі сторін конфлікту, що вирішений за допомогою медіації, не залишиться відчуття, що її опонент отримав більше, ніж інша сторона. Оскільки, як зазначалося вище, випадки успішного завершення переговорів у форматі медіації в Україні на сьогоднішній день поодинокі, залишається потреба у подальшому вивченні цієї теми
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ
No full textThe article in the process of analysis of philosophical, scientific and pedagogical literature reveals the requirements of the New Ukrainian school for teacher training,namely: the formation of a new type of teacher, the need to have good training, which depends on certain personality traits, possess qualities (have organizational skills, be fully developed, optimistic, have a love of life, develop sensitivity, treat people humanely and think creatively). It has been found that the modern teacher must constantly work on himself, learn quickly, master new technologies, change instantly to meet the fleeting demands of society. It is gradually ceasing to be a source of knowledge, and should teach the younger generation to organize the process of learning The purpose of the study was to determine the professional competencies of future teachers of the New Ukrainian School during pedagogical practice. The research was carried out in the interdisciplinary space of humanities. To achieve this goal, theoretical research methods were used – general scientific: analysis, synthesis, classification, comparison, comparison and generalization; specific scientific: study of legal documents for the training of teachers, terminological analysis of scientific and pedagogical literature to compare different approaches to solving the problem of research, system-structural method to clarify the relationship and interaction of structural elements of pedagogical practice. As a result, it was found that the main professional competencies of future teachers, which are formed in the process of pedagogical practice, include: the implementation of long-term and current planning of the content of all types of work; definition and realization in interrelation of developing and educational tasks, use of various receptions of psychological and pedagogical action taking into account individual features of children; reasonable choice and application of methods, forms and techniques during classes. It was revealed for the first time that the professional training of future teachers of the New Ukrainian School should be aimed at developing the ability to learn independently, self-improvement, because he is expected to be professional in his activities, responsible and creative attitude to his work. It is in the process of practice that contradictions between the available and necessary stock of knowledge are revealed, which acts as a driving factor of continuous self-education.У статті у процесі аналізу філософської, науково-педагогічної літератури виявлено вимоги Нової української школи до професійної підготовки вчителя, асаме: формування педагога нового типу, необхідність мати добру професійну підготовку, яка залежить від певних якостей особистості, володіти якостями(володіти організаторськими здібностями, бути всебічно розвинутим, володіти оптимізмом, мати любов до життя, розвивати чуйність, гуманно ставитисядо людей та творчо мислити). З’ясовано, що сучасний учитель має постійно працювати над собою, швидко вчитися, опановувати нові технології, миттєвозмінюватися, щоб відповідати швидкоплинним вимогам суспільства. Він поступово перестає бути джерелом знань, а має навчити молоде поколінняорганізовувати процес засвоєння знань Мета дослідження полягала у визначенні професійних компетентностей майбутніх учителів Нової української школи під час проходження педагогічноїпрактики. Дослідження здійснювалося у міждисциплінарному просторі гуманітарних дисциплін. Для досягнення поставленої мети було застосовано теоретичні методи дослідження – загальнонаукові: аналіз, синтез, класифікація, зіставлення, порівняння та узагальнення; конкретнонаукові: вивчення нормативно-правових документів щодо підготовки педагогічних кадрів, термінологічний аналіз науково-педагогічної літератури для порівняння різних підходів до розв’язання проблеми дослідження, системно-структурний метод для з’ясування взаємозв’язку та взаємодії структурних елементів педагогічної практики. В результаті з’ясовано, що до основних професійних компетентностей майбутніх учителів, що формуються у процесі проходження педагогічної практики, належать: здійснення перспективного і поточного планування змісту усіх видів роботи; визначення і реалізація у взаємозв'язку розвиваючих та виховних завдань, використання різноманітних прийомів психолого-педагогічної дії з урахуванням індивідуальних особливостей дітей; обґрунтований вибір і застосування методів, форм і прийомів під час проведення занять. Уперше виявлено, що професійна підготовка майбутнього вчителя Нової української школи повинна бути націлена на формування умінь самостійно вчитися, самовдосконалюватися, адже від нього чекають професіоналізму в діяльності, відповідального та творчого ставлення до своєї праці. Саме в процесі практики виявляються суперечності між наявним і необхідним запасом знань, що виступає рушійним чинником безперервної самоосвіти
Літургійна творчість Артемія Веделя: музикознавчий та інтерпретаційно- виконавський аспекти
No full textThe article is dedicated to the culturological analysis of the sacral-practical area of the creative heritage of the outstanding Ukrainian composer of the second half of the XVIII century Artemіy Lukyanovich Vedel (1767–1808). The main focus of the publication is on aspects related to the liturgical work of A. Vedel, and in particular, the liturgy of St. John Chrysostom in C-major, which, unlike the more famous autograph liturgy in E-major, has never been performed in full. This convinces of the need to introduce this work by A. Vedel in the domestic and European music space with the appropriate art assessment and experimental-creative presentation, carried out in accordance with modern requirements of concert and choral performance, which determines the relevance of research. The purpose of the article is to analyze the peculiarities of A. Vedel's liturgical work from the point of view of musicological and interpretive-performing parameters. The source base of the research is based on various scientific works related to the researched problems. Scientific and practical value. The results obtained in the process of research can be used in the preparation of various theoretical and musicological research and performing art projects.Об’єктом статті є жанр літургії в музичній спадщині видатного українського композитора Артемія Веделя (1767–1808). Охарактеризовано музикознавчий та інтерпретаційно-виконавський аспекти жанру в контексті української сакральної музики другої половини XVIII ст. Висвітленосакрально-богослужбові ареали Літургії в мистецькій спадщині композитора. Означено актуальність статті у контексті мистецтвознавчих критеріїв, музикознавчих, інтерпретаційно-виконавських параметрів з наведенням оцінок експериментально-творчої презентації творів. Наведено джерельну базу дослідження крізь призму різнопрофільних наукових праць з даної проблематики та виокремлено їх науково-практичну цінність. Розкрито етапи формування художньо-стильової індивідуальності Артемія Веделя на основі інтелектуально-емоційного та мистецького досвіду митця, залежно від впливу домінуючих суспільних настроїв та естетичних уподобань. Виокремлено 1776–1787 роки – період навчання композитора в Києво-Могилянській академії як найважливіші із вказаних етапів у кристалізації підвалин творчого світосприйняття митця, характерних рис його мистецького феномену. Висвітлено значущсть отриманих результатів для використання в різнопрофільних теоретико-музикознавчих дослідженнях, виконавських мистецьких проєктах. Для прикладів проведення культурологічного аналізу обрані Літургія св. Іоанна Златоуста С-dur, яка ще жодного разу не була виконана в повному обсязі, та літургія Es-dur. Охарактеризовано компаративно-стильовий текстологічний аналіз літургій Es-dur і С-dur з визначенням значної різниці в самій концептуальній масштабності задуму щодо його тенденції до поглибленої психологізації в розкритті індивідуально-психологічного й релігійно-філософського змісту. У площині інтонаційно-лексичного, ладо-гармонічного та фактурного розвитку визначено гнучкий баланс між традиційними музичними стереотипами та актуальними елементами тогочасної західноєвропейської композиційної лексики. Аргументовано необхідність уведення вказаного твору А. Веделя у вітчизняний та європейський музичний простір
Напоминание соотечественникам. (Рецензія на книгу Г. В. Самойленка «Микола Гоголь і Україна: енциклопедія». Ніжин: НДУ ім. М. В. Гоголя, 2020. 696 с.)
No full text-
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ВИКЛАДАННЯ ГРИ НА ФОРТЕПІАНО
No full textThe article studies the main methodological issues of the process of learning to play the piano. The nature of educational principles is covered and the possibilities of overcoming them are analyzed. The defining directions, content and forms of organization of learning in the piano class are substantiated. The state of musical-instrumental training is theoretically outlined through the prism of synthesis and interconnection of practical classes, goals, tasks and own pedagogical experience of the teacher. The defining aspects of instrumental and performance training are presented, which require special attention and methodical analysis of the problems inherent in the educational work in the piano class. The main points of this issue that need further study are highlighted.Features of defining stages of work in a class of a musical instrument are represented. Possible methodological options and approaches to the implementation of educational tasks are proposed, which include a wide range of different forms and methods of teaching. The issues of a qualitative approach to conducting classes on the main instrument (piano) are emphasized. The author states that the general – educational and musical development of the individual depends on stable, systematic educational and pedagogical work, development of independence, improvement and raising the level of qualification of the teaching staff of the educational institution in which he studies. The author insists that the result of the hard work of the teacher will be productive only if the student works regularly and responsibly. The synthesis of all areas of educational activity will provide appropriate results in goals achieving in the piano class.У статті розглядаються основні методичні питання процесу навчання гри у класі фортепіано. Висвітлюється сутність освітніх засад та аналізуютьсяможливості їх подолання. Обґрунтовуються визначальні напрями, зміст та форми організації навчання у класі фортепіано. Теоретично окреслюється стан музично-інструментальної підготовки крізь призму синтезу та взаємозв’язку практичних занять, мети, завдань та власного педагогічного досвіду викладача. Представлено визначальні аспекти інструментально-виконавської підготовки, що вимагають окремої уваги та методичного аналізу проблем, притаманних навчальній роботі у класі фортепіано. Висвітлено основні моменти даної проблематики, що потребують подальшого вивчення. Представлено особливості визначальних етапів роботи у класі музичного інструменту. Пропонуються можливі методичні варіанти й підходи здійснення освітніх завдань, що включають широке коло різноманітних форм та методів навчання. Виокремлюються питання якісного підходу щодо проведення занять з основного інструмента (фортепіано). Автор констатує, що загально освітній та музичний розвиток особистостізалежить від стабільної, систематичної навчально-педагогічної роботи, розвитку самостійності, удосконалення та підвищення рівня кваліфікації викладацького складу того навчального закладу, у якому він навчається. Автор наполягає, що результат наполегливої праці викладача буде плідним тільки за умови регулярної роботи та відповідального ставлення учня до предмета, фортепіано зокрема. Синтез усіх напрямів навчальної діяльності надасть відповідні результати у досягненні поставлених завдань у класі фортепіано
Прагматика односкладних безособових речень із прислівниковими предикатами стану в малій прозі Євгена Гуцала
No full textThe article is devoted to the analysis of the expressive and text-forming potential of one-member impersonal sentences with adverbial predicates of state in the short prose of Yevhen Hutsalo. The focus is on the comprehension of the deep interrelation between the applied structural-semantic models and the author’s pragmatics. It was found out that the actualization of one-member constructions that express physical, physiological and emotional states, mental experiences of individuals, as well as the state of the environment, is primarily due to the linguistic means, the need for emotional and evaluative expressiveness of the utterance, modelling informative types and forms of speech, implementation of the dominant philosophical - aesthetic principles of the artist, first of all lyricism, psychologism, the author's analytical method, in which the linguistic personality is focused on their own inner world, their feelings, experiences, axiological fixation of pictures of the environment, impressions of their visual, acoustic or tactile perception.Статтю присвячено аналізові експресивного й текстотвірного потенціалу односкладних безособових речень із прислівниковими предикатамистану в малій прозі Євгена Гуцала. Увагу зосереджено на осмисленні глибинних взаємозв’язків між ужитими структурно-семантичними моделямита авторською прагматикою. З’ясовано, що актуалізація односкладних конструкцій, які виражають фізичні, фізіологічні й емоційні стани, психічніпереживання осіб, а також стани навколишнього середовища, зумовлена мовними можливостями, потребою емоційно-оцінного увиразнення висловлення, утілення домінантних філософсько-естетичних засад митця, передусім ліризму, психологізму, авторського аналітичного начала, заякого мовна особистість зосереджена на власному внутрішньому світі, своїх відчуттях, переживаннях, на аксіологічній фіксації картин довкілля,вражень від його візуального, акустичного чи тактильного сприйняття