Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
Топос війни в сучасній українській комбатантській прозі
No full textThe paper deals with the problem of the literary development process during the war. The object of analysis is combatant prose, which would not exist without wars. The human culture is strongly shocked in war circumstances, that affect both society and the individuality, and this experience becomes the driving force for the emergence of art patterns that are inherent only in a certain time frame. Combatant literature is a phenomenon that appears after each war, but at the same time it is tied to an era that generates its own characteristics. The Russian-Ukrainian war, which began in 2014 as the Donbas War, was a tragedy that prompted its participants to begin describing their unique experiences as well. The paper states that the reasons for the appearance of combatants texts are more in the need for self-reflection than in the desire to write a work of art. In fact, it is not surprising that many of these texts are not entirely artistic. This is why a large number of texts are close to documentaries and are subjective in thoughts expression, and the dominant genre is that of diaries and memoirs.The main subject of the study is the topos of war in combatant prose, which is considered on the basis of the books written both by fighters who have no writing experience and by professional writers who participated in fight in the eastern Ukraine. Analysis of the texts showed that, despite the differences in writing experience, they have common features, which can be traced at the level of the war topos reflection. The study concluded that the topos of war in combatant prose also appeared as a space of change in addition to the space of trauma and death, by getting into it, the characters change both externally and internally, and the latest changes are irreversible.Стаття дотична до питання розвитку літературного процесу під час війни. Аналізу піддається об’єкт, який би не існував без воєн, а саме комбатантська проза. Людська культура функціонує таким чином, що сильні потрясіння, а тим більше такі, що мають вплив і на суспільство, і на окрему людину, стають рушієм для появи зразків мистецтва, прита-манних лише на певному часовому зрізі. Комбатантська література є одночасно феноменом, який з’являється після кожної війни, але разом з тим прив’язаний до епохи, яка породжує в ньому свої особливості. Росій-сько-українська війна, розпочата в 2014 році як Війна на Донбасі, стала трагедією, яка спонукала її учасників теж почати описувати свій унікаль-ний досвід. У статті зазначається, що причини появи текстів комбатан-тів скоріше полягають у потребі рефлексії, ніж у бажанні написати художній твір. Власне, немає нічого дивного в тому, що багато з цих робіт і не є в повній мірі художніми. Із цим пов’язується й велика кількість текстів, близьких до документальних, та їх суб’єктивність, а також жанровий акцент на щоденники та мемуари.Основним предметом дослідження є топос війни в комбатантській прозі, який розглядається на матеріалах книг бійців як без письменницького досвіду, так і професійних авторів, які брали участь у боях на сході Украї-ни. Аналіз текстів показав, що, попри різницю в письменницькому досвіді, вони мають спільні риси, які простежуються й на рівні відображення то-посу війни. У результаті дослідження зроблено висновок, що топос війни в комбатантській прозі, окрім простору травми та смерті, функціонує ще і як простір змін, адже, потрапляючи в нього, персонажі змінюються як зовні, так і внутрішньо, до того ж останні зміни є безповоротними
«But Fire thought she'd really rather be Water instead»:: Торі Еймос та її практика природного оповідання
No full textThis study closely examines Tori Amos’s practice of narration, and especially her lyrics, in the context of the integral organic co-agency / co-operation of the layers of American singer-songwriter’s musical-lyrical-performative language. The interpretation that this practice receives in the current research is that it is conceptually (and poetically) natural and containing the efficient (political) tool of natural introspection. As the analysis of Amos’s lyrics demonstrates the natural introspection in her oeuvre expands throughout spontaneously intuitive to considerately determinate gesture, as well as from self-observation to (com)prehension of the world. Such a non-hierarchical oscillation debases the deeply rooted understanding (at least what concerns the western tradition) of a (co)existence (at best) of a subject and a so-called environment; it actualizes, alternatively, the natural work (or, the work with the natural) outside the binary limitations, such as «internal-external». The subversive character of this work is guaranteed, as this study aims to show, through its instrumental and topological features. A poetically informed ecological labor (namely, the critically important practice of attending and of relationship-building) that is fully definitive of the singer-songwriter’s creative fact directs her to simultaneously address the natural topologically – as a result, Amos unpacks the natural introspection’s emancipatory potential. Following Elizabeth Grosz’s line of thinking on the entwining interaction of materiality and ideality the study offers a reading of the natural introspection as embodying the natural logic of becoming that continuously emancipates. The praxis of narration – as it is present in Tori Amos, a teller / singer of stories – appears as one on the plane of continuation and recreation of life.У студії в контексті нерозривної органічної співдієвості / співдіяльності рівнів музично-лірично-перформативної мови Торі Еймос пильно розгляда-ється специфіка оповідної практики американської авторки-виконавиці кінця ХХ – початку ХХІ століття, і зокрема її лірична складова. Цю практику пропонована розвідка інтерпретує як концептуально (та поетикально) природну й таку, що містить в якості дієвого (політичного) інструменту природну інтроспекцію. Остання у доробку Еймос, як виявляє аналітика лірики, розгортається у площині від спонтанно-інтуїтивного до виважено-рішучого жесту, а також від самоспоглядання до шанобливого (с)прийнят-тя світу. Подібне неієрархічне коливання підважує глибоко вкорінене у за-хідній традиції уявлення про, в кращому разі, (спів)існування суб'єкта та так званого навколишнього середовища, й актуалізує натомість роботу із природним за межами бінарних позначень на кшталт «внутрішнє-зовнішнє». Субверсивність такої роботи гарантована, як намагається продемонстру-вати ця розвідка, її специфічними інструментальними та топологічними характеристиками. Зокрема, поетикально убезпечена екологічна праця (йдеться про критичну важливість практики дослухання та вибудовуван-ня стосунків), яка всуціль означує творчий факт музикантки, воднораз наснажує її звернення до природного як до топосу, у висліді чого Еймос розкриває емансипаторний потенціал природної інтроспекції. Остання, будучи розглянута у студії з посиланням на міркування Елізабет Ґрос щодо найпотаємнішої та найтіснішої інтеракції матеріальності та ідеальності, втілює природну логіку триваючого й продовжуваного ста-новлення, що емансипує. Практика ж оповідання, у варіанті розповідачки / співачки історій Торі Еймос, утверджується в її якості природної практи-ки продовження / відтворення життя
Популярне поетичне: поезія та поп-музика авторок-виконавиць
No full textThis study broadly locates itself within the discussion of the «high» poetic and its «low» realizations in the domain of popular culture and popular music. The problematization of such a binarization as limiting enables a revelatory view of the emancipation of the poetic in the popular (which, in fact, empowers a poetic practice) and invites a «recollection» of the agency of the word in its relation to music. Addressing the singer-songwriter tradition as inherently containing an efficient collaboration of poetic and musical (that ensures its special place in popular culture and popular music), this present speculation draws from the importance of an author’s positionality for the genre – a positionality that may be regarded in terms of in-betwenness. Embracing the possibility of deepening such an analytic (and, namely, the event of insistence on the intermediary author’s status), this study attends to the voices of women singer-songwriters who have been active on pop scene since the beginning of the 1990s. Their work considerably widens the genre «language» and methodand proves impelling in guaranteeing the singer-songwriter tradition from conventionalization – one of their creative instruments being the agency of the poetic. The singer-songwriters’ lyrics demonstrate the characteristics of «poetry» as defined by Audre Lorde and may be analyzed as a «vital» praxis in imagining the possible. In this respect, it is a creative practice that is definitive for the genre, for the industry, and for the society. Rooted in the material,corporeal, mundane, a poetic imagination of the possible actualized in the lyrics of the singer-songwriters debases a quasi-romantic elevation of the poetic and highlights the surpassing of the «lack» of language (that has been so long associated with the «feminine»). A reflection on the features, conditions and goals of the work performed by «women’s» popular poetic, as well as a reflection on the potentiality of this work, must consider the popularity (hence, the impact and power) of the singer-songwriters’ creative practice. Their poetic realized in a form of a popular song (i.e., in collaboration with musical and performative «languages») presents a reactualization and a contemporary reinvention of the rituality of the word.Студія розгортається у полі дискусії про «високе» поетичне та його «низькі» реалізації у царині популярної культури, і, зокрема, популярної музики. Проблематизація подібної бінаризації як обмежувальної не лише уможливлює розгляд емансипації поетичного у популярному (котре підсилює поетичну практику), а й спонукає до «пригадування» дієвості слова у його поєднанні із музикою. Звертаючись до традиції авторів-виконавців /авторок-виконавиць (singer-songwriter) як такої, що від початку виявляє потужну співдію поетичного із музичним (чим забезпечує собі особливемісце у популярній культурі та популярній музиці), студія застановляється на важливості для жанру позиціональності авторської постаті, котра, по суті, є проміжною. Поглибити подібну аналітику, виявити результати наполягання на проміжному статусі, випадає завдяки приділенню уваги голосам авторок-виконавиць, які активно працюють на поп-сцені із початку 1990-х років. Їхня робота, що значно розширює жанрові «мову» та метод, є ефективною у тому числі й щодо убезпечення традиції singer-songwriter від конвенціоналізації, адже одним із їхніх творчих інструментів стає витворюване ними дієве поетичне. Пісенна лірика авторок-виконавиць демонструє ознаки «поезії», визначеної у термінах Одрі Лорд, і спонукає до її розгляду як дієвої (і «життєво необхідної») практики з уяви про здійсненне. У цьому сенсі вона є творчою практикою, значущою і жанрово, й індустріально (будучи викличною по відношенню до умов жіночого існування в індустрії популярної культури), і в широкому соціальному полі. Закорінена у матеріальне, тілесне, повсякденне, поетична уява про здійсненне, явлена у пісенній ліриці авторок-виконавиць, підважує квазіомантичне піднесення поетичного й увиразнює шляхи подолання «нестачі» мови (що занадто довго позначала «жіноче»). Розмірковування про ознаки, умови та цілі роботи популярного «жіночого» поетичного, а також і про її потенційність, з необхідністю враховує популярність (а отже, впливовість та силу) творчої практики авторок-виконавиць. Їхнє поетичне, зреалізоване у формі популярної пісні (тобто у співдії із музичною та перформативними «мовами»), реактуалізує та сучасно перевинаходить ритуальну дієвість слова
ОСОБЛИВОСТІ ОПАНУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ РОБОТИ З МУЛЬТИМЕДІЙНИМИ ЗАСОБАМИ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
No full textThe article is devoted to the problem of mastering the technologies of working withmultimedia tools in computer science lessons by junior schoolchildren. The authoremphasizes that today information and communication technologies have become anintegral part of our lives. Its open up a huge range of opportunities to enrich theeducational process in a modern school. One of such information technology tools ismultimedia and mastering the technology of working with multimedia tools in computerscience lessons (and in primary school in particular) is becoming increasingly important.Multimedia provides a system of integrated interaction of visual and audio effects underthe control of interactive software using modern hardware and software in a single digitalreproduction. A special place among them is occupied by a multimedia presentation,which has significant advantages in the educational process: it allows you to organize andstore information, simplifies work during the demonstration of visual material, allows it todetail, vary, increase interest in learning and more. With the help of a multimediapresentation, it is possible to ensure the successful perception and assimilation ofinformation by students by combining the message of educational material with itspresentation. Mastering the technology of working with a multimedia presentation shouldbegin at an early school age. This is evidenced by the relevant educational statedocuments (State Standard of Primary Education, Standard programs of primary school).The teacher has to solve several tasks: to give younger students some theoreticalfoundations on the essence of a multimedia presentation, to acquaint them with theprogram of creating and editing presentations, to teach them to create and demonstrateslide presentations. Mastering a multimedia presentation in computer science lessons inprimary school makes it easier for primary school students to learn the laws, develops theability to operate with images – to summarize, compare, transform and transform them.Стаття присвячена проблемі опанування молодшими школярами технологій роботи з мультимедійними засобами на уроках інформатики. Автор наголошує, що сьогодні інформаційно-комунікаційні технології стали невід’ємною частиною нашої життєдіяльності. Величезний діапазон можливостей вони відкривають для збагачення освітнього процесу в сучасній школі. Одним з таких інформаційно- технологічних засобів є мультимедіа і опанування технологій роботи з мульти- медійними засобами на уроках інформатики (і в початковій школі у тому числі) стає все більш актуальним. Мультимедіа забезпечує систему комплексної взаємодії візуальних та аудіоефектів під управлінням інтерактивного програм- ного забезпечення з використанням сучасних технічних і програмних засобів в одному цифровому відтворенні. Особливе місце серед них посідає мультимедійна презентація, яка має значні переваги в освітньому процесі: дає змогу упорядко- вувати та зберігати інформацію, спрощує роботу під час демонстрації наочного матеріалу, уможливлює його деталізацію, варіювання, підвищує інтерес до навчання тощо. За допомогою мультимедійної презентації можна забезпечити успішне сприйняття та засвоєння учнями інформації шляхом поєднання повідом- лення навчального матеріалу з його унаочненням. Оволодіння технологіями роботи з мультимедійною презентацією треба починати вже у молодшому шкільному віці. Про це свідчать відповідні освітні державні документи (Державний стандарт початкової освіти, Типові програми початкової школи). Вчитель має розв’язати декілька завдань: дати молодшим школярам певні теоретичні основи щодо сутності мультимедійної презентації, познайомити їх з програмою ство- рення та редагування презентацій, навчити створювати та демонструвати слайдові презентації. Опанування мультимедійної презентації на уроках інформа- тики в початковій школі полегшує учням молодшого шкільного віку засвоєння закономірностей, розвиває вміння оперувати образами – узагальнювати, порівнювати, перетворювати та трансформувати їх
СТРУКТУРНО-КОМПОНЕНТНИЙ АНАЛІЗ ФЕНОМЕНУ «КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ МЕНЕДЖЕРА» У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ
No full textThe urgency of the problem of formation of competitiveness of future managers in theprocess of their professional training is substantiated in the article. The problem ofcompetition and competitiveness, which was introduced in the field of economics,management and production, over time, due to the strengthening of its humanisticcontext, has received wide and comprehensive coverage in the field of education. Therelevance of the study is due to the dynamic development of the education sector, whichrequires highly qualified competitive professionals capable of effective action at the levelof world standards.The author made a theoretical analysis of the main approaches to understanding thenature and components of «competitiveness». It is noted that "competitiveness of themanager of education» is a multilevel integrated personal education, characterized by aset of values, personally and professionally significant qualities, basic knowledge, skillsand abilities and is designed for all spheres of life and provides future leaders withcompetitive advantages, educational activities for creative self-realization.As a result of the analysis, the author summarizes the existing approaches and considersthe studied phenomenon as a four-component phenomenon, the components of whichare: motivational-value, cognitive, activity and personality-reflexive components.Motivational and value component determines the value orientation and motivation of theindividual to self-development, covers the motivation for professional growth and reflectsthe value orientations of the individual. The cognitive component is characterized by thepossession of a system of knowledge necessary for the effective performance ofprofessional tasks; understanding the essence, content, goals and objectives ofprofessional activity; awareness of methods and ways of performing management tasks.The activity component is characterized by the ability of future managers in the field ofeducation to use the acquired knowledge in solving professional problems; ability to adaptto new situations, justify and make decisions for independent professional tasks. Thepersonality-reflexive component determines the suitability for the chosen profession andis characterized by the presence and level of formation of priority professional andpersonal qualities that affect the ability of future professionals in the field of education tocompete.У статті обґрунтовано актуальність проблеми формування конкурентоспро-можності у майбутніх менеджерів у процесі їх професійної підготовки. Авторомздійснена систематизація наукових уявлень про конкурентоспроможністьмайбутнього фахівця. Проведено аналіз різних підходів до визначення понять«конкурентоздатність», «конкурентоспроможність фахівця», визначено сут-ність поняття «конкурентоспроможність менеджера сфери освіти».Здійснено теоретичний аналіз основних підходів до розуміння сутності такомпонентного складу «конкурентоспроможності». У результаті проведеногоаналізу авторка узагальнює існуючі підходи і розглядає досліджуваний феномен якчотирьохкомпонентне явище, складовими якого є: мотиваційно-ціннісний, когні-тивний, діяльнісний та особистісно-рефлексивний компоненти. Установлено,що мотивайційно-ціннісний компонент передбачає професійно спрямовануорієнтацію магістрів на управлінську діяльність; наявність мотивів та цінніснихустановок, що спонукають їх до самоактуалізації, самоствердження, сформо-ваність позитивної настанови на різні види соціально значущої активності.Зазначено, що когнітивний компонент визначає, відображає знання сутності тазакономірностей управлінської діяльності, знання щодо самооцінки та самопіз-нання свого професійного потенціалу. Діяльнісний компонент передбачаєсформованість умінь пізнавального, комунікативного та регулятивного харак-теру, що визначають успішність конкурентоспроможної поведінки. Особистісно-рефлексивний компонент визначає вміння аналізувати результати власноїдіяльності, об’єктивно оцінювати власний рівень управлінської діяльності,управляти саморозвитком та професійним зростанням
ЕКСКУРСІЇ ЯК ЗАСІБ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСАД ХУДОЖНЬОГО КРАЄЗНАВСТВА У ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
No full textThe article considers the problem of using the principles of art local lore in the modernpractice of preschool education. It is pointed out that each of the Ukrainian regions has itsown historical and cultural uniqueness, which should be embedded in the content ofeducational work with children and youth. The essence and interrelation of the concepts«local lore», «ethnography» and «artistic local lore» are revealed. By establishing ahierarchy of these concepts, it is determined that artistic local lore is an integral part ofgeneral local lore as a science, has a complex nature, its own object and subject of study.It is pointed out that artistic local lore has great cognitive and educational opportunities,orienting the individual in the process of its interaction with the objects of artistic heritageof the native land on the activation of internal mechanisms in formation spiritual values ofthe individual.It is proved that in preschool education work with children has an ethnographic direction,providing more generalized data on the culture of Ukraine and somewhat reducing theamount of information about the uniqueness of the culture of the native land for children.The essence of artistic local lore as a process of studying, mastering, preserving,developing and spreading the values of artistic culture of the native land is analyzed. Theauthors emphasize that art and local lore work is a certain system, for the implementationof which the teacher should clearly define its content and organizational components.Excursion as a method and form of local lore work is characterized. The classification ofexcursions is offered and the specifics of art and local lore excursions are considered.Some issues concerning the formation and development of the tour as a form oforganization of educational work in the educational institution are outlined. Thecontribution of some scientists to the development of methods for conducting excursionswith preschoolers in kindergarten is revealed.A number of requirements for conducting art and local history excursions with children ina preschool institution have been identified. It is indicated to what extent the agecharacteristics of preschoolers should be taken into account in terms of their involvementin excursions.У статті розглядається проблема використання засад художнього краєзнав-ства у сучасній практиці закладів дошкільної освіти. Вказано на те, що кожен ізрегіонів України має свою історико-культурну неповторність, що має бутизакладеним у зміст освітньої та виховної роботи з дітьми та молоддю. Здійсненоаналіз, розкрито сутність та взаємозв’язок понять «краєзнавство», «народо-знавство» та «художнє краєзнавство». Шляхом встановлення ієрархії данихпонять визначено, що художнє краєзнавство є невід’ємною складовою загальногокраєзнавства як науки, має комплексний характер, власний об’єкт та предметдослідження. Вказується на те, що художнє краєзнавство має великі пізнавальніта виховні можливості, орієнтуючи особистість у процесі її взаємодії із об’єктамихудожньої спадщини рідного краю на активізацію внутрішніх механізмів станов-лення духовних цінностей особистості.Доведено, що у закладі дошкільної освіти робота з дітьми має народознавчеспрямування, надаючи більш узагальнені дані стосовно культури України й дещозменшуючи при цьому обсяг інформації про своєрідність культури рідного длядітей краю. Проаналізовано сутність художнього краєзнавства як процесувивчення, засвоєння, збереження, розвитку та поширення цінностей художньоїкультури рідного для людини краю. Авторами наголошується, що художньо-краєзнавча робота є певною системою, для реалізації якою педагогу слід чітковизначати його змістову та організаційну складові.Схарактеризовано екскурсію як метод і форму краєзнавчої роботи. Запро-поновано класифікацію екскурсій та визначено специфіку художньо-краєзнавчихекскурсій. Окреслено окремі питання стосовно становлення й розвитку екскурсіїяк форми організації навчальної та виховної роботи у закладі освіти. Розкритовнесок окремих вчених у розбудову методики проведення екскурсій з дошкіль-никами у дитячому садку.Визначено низку вимог щодо проведення художньо-краєзнавчих екскурсій з дітьмиу закладі дошкільної освіти. Вказано, якою мірою мають ураховуватися віковіособливості дошкільників щодо залучення їх до екскурсійних заходів
ВПЛИВ НАВЧАЛЬНИХ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ІНТЕРЕСІВ НА СВІДОМИЙ ВИБІР НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ 014 СЕРЕДНЯ ОСВІТА ТА 053 ПСИХОЛОГІЯ У НІЖИНСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ МИКОЛИ ГОГОЛЯ
No full textIn this article is described the actual problem of the experiment of educational andprofessional interests of the first year of studying students, their intensions and plans forfuture, with confidence in their future profession. The author insists that there no workedout ways of the sense of the self-determination psychologists and Future teachers forsecondary education, the forming of their professional competence. Making psychologicaland pedagogical analysis of the literature must be noticed that educational andprofessional interests of the first year of studying students will help to understand the mottoof their entering the educational establishment, determine «narrow places” in vocationalguidance and in professional selection of the future psychologists and teachers; will help to see the perspectives of such work; do necessary things for their preparation. With thehelp of this experiment is established that the positive and emotional attitude of thepsychologist’s profession is not added by the real peculiarities and difficult problems, withwhich the practical psychologist connects every day. The interest and readiness to workwith the people are not always added by the real experience of a such kind of work. Inmost cases is marked potency not as real activity. The most of the students connect theirfuture profession with their own problems, but it can’t be a strong motto in attitude to thepsychologist’s profession. As to such problems are developed some recommendationswhich can be used in the process of education in higher school. It is very important that atschools appear the optional lessons of pedagogic and psychology. At such lessons thepupils would have opportunities to learn practice in communication with people andconnection between the establishments of higher and secondary schools.У статті розглядається актуальна проблема дослідження навчальних тапрофесійних інтересів студентів-першокурсників, їх намірів та планів нанайближче майбутнє, впевненості у свідомому і обдуманому виборі професії.Автором наголошено, що до цього часу не розроблено єдиного підходу до зміступрофесійного самовизначення психологів та майбутніх вчителів закладівсередньої освіти, формування їх профорієнтаційної компетентності. На основіаналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що вивчення навчаль-них та професійних інтересів здобувачів вищої освіти першого року навчаннядозволить з’ясувати мотиви їх вступу на навчання, визначити «вузькі місця» упрофорієнтаційній роботі і профвідборі майбутніх психологів та вчителів,допоможе краще побачити перспективи такої роботи, її ще нереалізовані резер-ви, здійснити необхідні корективи у їх підготовку. За допомогою проведеногодослідження встановлено, що позитивне емоціональне ставлення до професіїпсихолога не доповнюється знанням про реалії особливостей та складностіцього виду діяльності, ті проблеми, з якими постійно стикається практичнийпсихолог. Інтерес, готовність до роботи з людьми далеко не завжди доповню-ється хоч би елементарним досвідом такої роботи, це швидше позначенняпотенцій, ніж реалій діяльності. Значна частина студентів зв’язує свою майбут-ню професію із власними особистими проблемами, які не можуть бути сильним ідієвим мотивом у тривалому ставленні до професії психолога. На основівстановлених особливостей навчальних та професійних інтересів розробленорекомендації щодо їх врахування в навчальному процесі у вищій школі. Підкресленоважливість появи в школах факультативних навчальних дисциплін педагогіки тапсихології, на яких учні мали б можливість ознайомитися з навичками практичноїроботи з людьми, розвивати в себе комунікативні уміння, та постійної взаємодіїзакладів середньої і вищої освіти, наступності і послідовності у цій роботі
Культурний код італійського міста в романі Д. Брауна «Інферно»
No full textThe article based on D. Brown’s novel "Inferno" examines the problem of the Italian cultural code related to the topos of Florence and Venice cities. The process of creating the urban text is traced, its constituent elements are determined, which represent significant historical and cultural values and create the originality and uniqueness of the cultural code of each city.
The genre specificity of Brown’s work as a novel – a tourist guide is determined, in which the urban cultural text (Florentine, Venetian) is presented as a kind of name-dropping, stringing together the names of notable cultural sights and the names of prominent citizens.Landscape, genetic, material-cultural and spiritual-cultural elements are distinguished in the process of researching the cultural code of each city. The time-space code of Florence is associated with the period of the late Middle Ages and the Renaissance. Characteristic elements of the conceptosphere of the Florentine myth are singled out in the description of the urban topos: motifs of the stone, the garden, the tower, and time. The spiritual sphere includes urban legends, historical legends, personal myths, among which Dante Alighieri occupies a prominent place.The gastronomic code, representing the names of Italian cuisine dishes as the result of a separate nation’s accumulation of material experience, is considered separately.It is noted in the study of the Venetian cultural code, that Brown’s novel uses the "signatures of the city" (T. Tsyvian) of the world Venetian: water, firmament, toponyms, architectural structures, characters, historical and cultural realities. The topos of the city is related to the Middle Ages: the rule of the Doges, the influence of Byzantine culture, which affected the eclecticism of architectural structures. The spiritual sphere is represented by elements of hagiography, Christian symbols that represent the Venetian identity.У статті на матеріалі роману Д. Брауна «Інферно» розглядається проб-лема італійського культурного коду, пов’язаного з топосом міст Флорен-ція і Венеція. Простежується процес вибудовування міського тексту, визначаються його складові елементи, які репрезентують знакові історико-культурні цінності й створюють оригінальність і неповтор-ність культурного коду кожного міста.Визначається жанрова специфіка браунівського твору як роману – ту-ристичного путівника, в якому міський культурний текст (флорентій-ський, венеційський) подається як своєрідний name-dropping, нанизування назв визначних культурних пам’яток та імен видатних містян.В процесі дослідження культурного коду кожного міста виділяються лан-дшафтний, генетичний, матеріально-культурний і духовно-культурний елементи. Часопросторовий код Флоренції пов’язаний з періодом пізнього Середньовіччя і добою Відродження. В описі міського топосу виокрем-люються характерні елементи концептосфери флорентійського міфу: мотиви каменю, саду, вежі, часу. Духовна сфера включає міські легенди, історичні перекази, персональні міфи, серед яких чільне місце посідає особистість Данте Аліг’єрі.Окремо розглядається гастрономічний код, який репрезентує назви страв італійської кухні і є наслідком накопичення матеріального досвіду окремої нації.В дослідженні венеційського культурного коду відзначається, що в романі Брауна використовуються «сигнатури міста» (Т. Цив’ян) світової вене-ціани: вода, твердь, топоніми, архітектурні споруди, персонажі, історичні та культурні реалії. Топос міста пов’язаний з добою Середньовіччя: прав-ління дожів, вплив візантійської культури, що позначилось на еклектиці архітектурних споруд. Духовна сфера представлена елементами агіо-графії, християнськими символами, які репрезентують венеційську ідентичність
Колекція Й. Ф. Паєвського у зібранні мінцкабінету юридичного ліцею князя Безбородько у Ніжині
No full textThe paper deals with the problems related to the processes of functioning of the Münzkabinett in Nizhyn Higher School. The focus is on the problem of filling the numismatic collection funds with new collections and individual exhibits. The object of the study is a collection of coins and medals, collected by Law Lyceum Professor J.F. Payevsky and "donated" by him to the lyceum, at the request of the management. Throughout its existence, the Münzkabinett was in the status of a non-independent institution. It had not any permanent special room, a separate staff, no funds were allocated for its maintenance. During the entire period, only one fact of allocation of funds for the purchase of new exhibits is recorded. The author concludes that during the specified period, a collection of coins and medals stored in the Münzkabinett did not play any role in the educational, educational and scientific process. However, the existence of the numismatic cabinet contributed to the prestige of the educational institution. In trying to avoid criticism from numerous officials, the Lyceum Board was to buy a private collection in order to increase numismatic exposure. The purchased collection did not solve the task and did not turn the Münzkabinett into a separate, independent research institution. The collection, which J. Payevsky collected for many years was eventually partially lost. The items of the collection were not rare, although it included a number of interesting and valuable exhibits. The existence of a separate description of this collection allows the researchers to partially reproduce its contents, to find out the time of its purchase and its fate. Payevsky himself, who did not want to donate his collection without any payment to the Lyceum Münzkabinett, was very quickly retired.Стаття присвячена розгляду проблем, що пов’язані з процесами функціону-вання мінцкабінету у Ніжинській вищій школі. Основна увага зосереджена на проблемі наповнення фондів нумізматичного зібрання новими колекціями та окремими експонатами. Об’єктом дослідження є колекція монет та медалей, зібрана професором Юридичного Ліцею Й. Ф. Паєвським та «передана» ним, на вимогу керівництва вишу. Мінцкабінет протягом всьо-го часу свого існування перебував у статусі не самостійної установи. Він не мав постійного приміщення, окремого штату, на його утримання не виділялись кошти. За весь досліджуваний період зафіксований лише єдиний факт виділення коштів для придбання нових експонатів. Автор доходить висновку, що протягом означеного періоду колекція монет та медалей, що зберігалась у мінцкабінеті не відігравала ніякої ролі у навчально-виховному, освітньому та науковому процесі. Разом з тим саме існування нумізма-тичного кабінету позначалось на престижності навчального закладу. Намагаючись уникнути критики з боку чисельних чиновницьких перевірок, правління Ліцею вдалося до купівлі приватної колекції, для того щоб збільшити нумізматичну експозицію. Придбана колекція не вирішила поставленого завдання і не перетворила мінцкабінет на окрему, самос-тійну науково-дослідну установу. Колекція, яку Й. Паєвський збирав значні роки, дуже швидко осіла у запасниках мінцкабінету, а з часом була частко-во втрачена. Колекція не представляла собою музейної рідкості, хоча і включала ряд цікавих та цінних експонатів. Існування окремого опису даної колекції дозволяє дослідникам частково відтворити її склад, з’ясува-ти час її придбання та її долю. Сам Паєвський, який не захотів без-коштовно передавати свою колекцію у мінцкабінет Ліцею, дуже швидко був відправлений на пенсію
Згадуємо викладача та науковця: (до 100-річчя від дня народження Л.Г. Керенцевої)
No full textThe paper is dedicated to the 100th anniversary of the birth of Larysa Hnativna Kerentseva, who was working for 20 years at Russian Language Department of our University. Her life path was not an easy one, which was common for the people of her generation. But, despite all the troubles of life, she was a sincere, empathetic person, a principled and demanding teacher, a good and reliable friend. In the memory of her students Larysa Hnativna remained forever as a teacher for whom philology was not a mere "higher school subject", but a matter of life. Though she was not a religious person, she always lived according to the biblical commandments: «Do not offend!», «Help!», «Be merciful!».Стаття присвячена 100-річчю від дня народження Лариси Гнатівни Керенцевої, яка впродовж 20 років працювала на посаді доцента кафедри російської мови нашого університету. Доля не була до неї поблажливою, як і до багатьох представників її покоління. Але, не зважаючи на всі життєві негаразди, вона була щирою, чуйною людиною, принциповим та вимогливим викладачем, добрим і надійним другом. У пам’яті своїх вихованців Лариса Гнатівна назавжди залишилась учителем, для якого філологія була не «предметом викладання», а справою життя. Не будучи людиною релігійною, вона завжди жила за біблійними заповідями: «Не ображай!», «Допоможи!», «Будь милосердним!