Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
Місце перекладацької праці Станіслава Шевченка в українсько-польських культурних відносинах
No full textThe notion of Stanislav Shevchenko’s translation in ukrainian-polish cultural relationThe problem of Ukrainian-Polish relations in the field of culture as the most effective and mass form of communication has always aroused the interest of researchers. Cultural dialogue contributes to the cognition, national awareness, mutual enrichment and interpenetration of cultures. This applies to the greatest extent to the cultures of Ukraine and Poland, as it is proved by the centuries of common history of these countries. The proclamation of Ukraine’s independence and the victory of democratic forces in Poland, the establishment of relations between the countries at the level of strategic partnership were the impulse for historical coverage of various aspects of relations between the two countries based on their comprehensive study and analysis with a renewed Europe in the background. Stanislav Shevchenko’s translation occupies an important place among the literary achievements in Ukrainian-Polish cultural relations.Stanislav Shevchenko (poet, translator, member of the Writers’ Union of Ukraine) was born in 1947 in Chernihiv region, in the picturesque village of Hrabiv, Ichnia district. He graduated from the Faculty of Cybernetics of Taras Shevchenko National University of Kyiv (former Taras Shevchenko State University of Kyiv). Stanislav Shevchenko is an Honored Art Worker of Ukraine and Honored Worker of Polish Culture. The artist’s poetry masterpieces include ‘Seredyna Riky’ (‘Middle of the River’), ‘Vira i Sumniv’ (‘Faith and Doubt’), ‘Duma Kyparysa’ (‘Cypress Thought’), ‘Spiv Chuttia’ (‘Singing Sense’), ‘Blyz’ke i Nedosiazhne’ (‘Close and Unreachable’), ‘Zakon zberezhennia liubovi’ (‘The Law of Preservation of Love’), ‘Kvity nebesni zemnoi liubovi’ (‘Heavenly Flowers of Earthly Love’), ‘Pid suzir’iam pasiky’ (‘Under the Constellation apiaries’), ‘Dim dlia dushi’ (‘House for the soul’), ‘Nezryma hran’ (‘Invisible border’), etc. He is the author and host of several cultural programs of the National Radio Company of Ukraine, a laureate of Ukrainian and Polish literary prizes named after I. Nechuy-Levytsky, M. Rylsky, I. Koshelivets, V. Chumak, V. Gulevych, F. Karpinsky and A. Mickiewicz Institute.For more than twenty years Stanislav Shevchenko has been improving his translation skills by publishing essays on the works of Polish poets, participating in symposia and scientific sessions. He has been on internships several times at the two most important universities in Poland – Jagiellonian and Warsaw ones. In the early 1990s, he visited Roman Catholic priest Jan Twardowski, and later met Czeslaw Milosz and Ernest Brill. He received the consent of the Vatican to translate the poems of Pope John Paul II. In his ‘literary’ travels he crossed almost all Poland, getting acquainted with the most important artistic centers. Seeking to show Polish poetry not only in modern terms, he chose the nowadays creators, with a few exceptions, such as Stanislaw Grochowiak, who died in 1976.У сучасному світі назріла необхідність усунення різноманітних перешкод на шляху України та Польщі до рівноправного членства в європейській спів-дружності. Проблема українсько-польських зв’язків у галузi культури завжди викликала iнтерес дослiдникiв, адже саме через культурний дiалог вiдбува-ється нацiональне усвiдомлення, пiзнання, взаємопроникнення та взаємо-збагачення культур. У нашій статті висвітлюється специфіка художнього перекладу польської поезії, зокрема книги Антонія Мальчевського «Марія», виконаного Станіславом Шевченком українською мовою протягом остан-нього десятиліття.Перекладацька діяльність Станіслава Шевченка. займає вагоме місце се-ред літературних досягнень в українсько-польських культурних відносинах.Член Спілки письменників України Шевченко Станіслав – поет, перекладач, заслужений діяч мистецтв України, заслужений діяч польської культури; лауреат українських та польських літературних премій; автор та ведучий кількох культурних програм Національної радіокомпанії України.Станіслав Шевченко переклав та впорядкував дві двомовні антології сучас-ної польської поезії, також вибрані твори лауреатів Нобелівської премії Чес-лава Мілоша та Віслави Шимборської, вірші й поеми Кароля Войтили (Папи Римського Івана Павла ІІ), а також книги Антонія Мальчевського «Марія».Постать Антонія Мальчевського – представника «української школи» в польській поезії, поета-романтика, – донині привертає увагу вчених і викли-катиме, без сумніву, зацікавлення ще не в одного покоління дослідників його самобутньої творчості. Вищеназвана поема дала початок цілій школі в польській літературі ХІХ сторіччя, яка своє поетичне натхнення знаходила в Україні
Видатні постаті Ніжинської вищої школи в контексті історії української етнолінгвістики
No full textThe paper deals with three outstanding figures from the history of Ukrainian culture of the 19th – early 20th centuries. This is Oleksiy Pavlovsky, the author of the first in history scientific grammar of the Ukrainian language (1818); Pylyp Morachevsky, the author of the first translation of the Gospel into Ukrainian (1859–1864); Fedir Vovk, the author of the first thorough ethnocultural monograph about the Ukrainian people in the European context (1918). Significant self-sacrificing work in the name of the future Ukrainian people and involvement in the Nizhyn Higher School unite their names. Their visions of Ukraine, understanding of the world context of Ukrainian culture determined their civic choice. The scientific and creative output of students and teachers of Nizhyn Higher School is changing the boundaries of philological regional studies. The significance of the Nizhyn ethnolinguistic scientific school in the context of the history of Ukrainian ethnolinguistics is revealed in the article.Статтю присвячено трьом видатним постатям історії української культури ХІХ – початку ХХ ст. Це Олексій Павловський – автор першої в історії української мови наукової граматики (1818 р.); Пилип Морачевський – автор першого перекладу Євангелія українською мовою (1859–1864 рр.); Федір (Хведір) Вовк – автор першої ґрунтовної етнокультурної моногра-фії про український народ у європейському контексті (1918 р.). Їх поєднує подвижницький, жертовний труд в ім’я майбутнього українського народу та причетність до Ніжинської вищої школи. Саме їхні візії України, розуміння світового контексту української культури зумовили їхній громадянський вибір. Науковий та творчий доробок вихованців та наставників Ніжин-ської вищої школи переростає межі філологічного краєзнавства. У статті задекларовано тезу щодо актуальності Ніжинської етнолінгвістичної наукової школи в контексті історії української етнолінгвістики
Музично-поетичний діалог Миколи Лисенка та Лесі Українки
No full textThe article illustrates how unfolded the musical-poetic dialogue of two iconic personalities in the musical and poetic artistic dimension of Ukraine, namely the founder of Ukrainian classical music, composer, pianist, conductor and public figure Mykola Lysenko and prominent writer, screenwriter, translator, public figure Lesya Ukrainian women. It also analyzes the common features of music and poetry, namely: sound, rhythm, dynamics, melody, they are designed to influence emotions and thought. Poem is also music, only expressed in words, and it requires the same musical hearing, a sense of harmony, rhythm, size, considered the process of creating musical works based on poetic text. The article pays special attention to the interpersonal relations of the two Ukrainian classics and traces their influence on their creative work. It is shown how the cooperation within the literary circle of Ukrainian youth «Pleiades», which gathered in the house of M. Lysenko, and the translation of poetry by Heine Lesya Ukrainka and the composer turned into a collection of solo songs, which are still in the curricula of vocal departments and higher music schools. It was found that the official beginning of creative cooperation can be considered thebeginning of 1888, when at the request of M. Lysenko quite young Lesya Ukrainka wrote a text for a mixed choir called «Mourning March» on the 27th anniversary of Taras Shevchenko’s death. It is shown that one of the most important missions in the cooperation of Mykola Lysenko and Lesia Ukrainka is not only the creation of new arias, but also the preservation of folk songs. The composer recreated at least three dozen authentic folk works from the voice of Lesya Ukrainka and her notebooks. Extremely interesting is the fact that the poetess herself was a good pianist, a student of M. Lysenko’s first wife Olga O’Connor.У статті проілюстровано, яким чином розгортався музично-поетичний діалог двох знакових особистостей у музичному і поетичному мистецькому вимірі України, а саме основоположника української класичної музики, композитора, піаніста, диригента і громадського діяча Миколи Лисенка та видатної письменниці, сценаристки, перекладачки, громадської діячки Лесі Українки. Також проаналізовано, які спільні риси мають музика і поезія, а саме: звук, ритм, динаміка, мелодика, вони покликані впливати на емоції та наштовхувати на думку. Вірш – це теж музика, тільки виражена словом, і для нього потрібен такий самий музичний слух, відчуттягармонії, ритму, розміру, розглянуто процес створення музичних творів на базі поетичного тексту. Особливу увагу в статті приділено міжособистісним стосункам двох українських класиків та простежено їхній вплив на їхній творчий доробок. Показано як співпраця у рамках літературного гуртка української молоді «Плеяда», який збирався в оселі М. Лисенка, й переклад поезії Г. Гейне Лесею Українкою та самим композитором обернулися створенням збірки солоспівів, що і сьогодні є в навчальних програмах вокальних відділень як середніх, так і вищих музичних шкіл. З’ясовано, що офіційним початком творчої співпраці можна вважати початок 1888 року, коли на замовлення М. Лисенка досить юна Леся Українка написала текст для мішаного хору під назвою «Жалібний марш» в 27 роковини смерті Тараса Шевченка. Показано, що однією із найважливіших місій у співпраці Миколи Лисенка та Лесі Українки є не лише створення нових арій, але й збереження народних пісень. З голосу Лесі Українки та її зошитів композитор відтворив щонайменше три десятки автентичних народних творів. Надзвичайно цікавим є той факт, що сама поетеса була гарною піаністкою, ученицею першої дружини М. Лисенка Ольги О’Коннор
Гоголівський колорит в сюжетній основі повісті «Сорочинський ярмарок»
No full textThe article for the first time in a systematic way reveals in Gogol’s novel «Sorochinsky Fair» the use of color in close connection with its semantic load since the adoption of Christianity in Russia and its consolidation in folk art and literature. The author of the article on specific examples of language structures in which different names of colors are used shows how Gogol uses these colors in a certain behavior of the characters of «Sorochyn Fair» and changes the semantics of color shades, or even replaces them with another color. Gogol uses not only a multifaceted range of different colors, but also their shades, which allowsyou to more vividly paint portraits of heroes, their clothes, but also the circumstances in which the action takes place.У статті вперше в систематизованому вигляді розкрито в повісті М. Гоголя «Сорочинський ярмарок» використання кольору в тісному взаємозв’язку з його смисловим навантаженням ще з часів прийняття християнства на Русі і закріплення його в народній творчості та художній літературі. Автор статті на конкретних прикладах мовних структур, у яких використані різні назви кольорів показує, як Гоголь користується цими кольорами за певної поведінки персонажів «Сорочинського ярмарку», і змінює семантику кольорових відтінків, а то і замінює іншим кольором. Гоголь використовує не лише багатогранну гамму різних кольорів, але й їх відтінків, що дає можливість яскравіше намалювати портрети героїв, їх одяг, але й обставини, в яких проходить дійство
Об’єктивація концептосфери «духовні цінності» в романі В. Винниченка «Заповіт батьків»
No full textThe article is devoted to the analysis of qualitative and quantitative characteristics of objectifiers of the conceptosphere of spiritual values, means of verbalization of a number of subconcepts and their contextual features in the novel by Volodymyr Vynnychenko. The focus is on the comprehension of the system of modifications of semantic plans of lexical units and their compatibility in the literary text. The proposed publication substantiates specific cases of assessing the moral qualities of the characters, reveals the author’s intentions regarding the axiological and emotional dimensions of lexemes friendship,happiness, love, hope, joy, help, respect, will, etc. It has been proved that in the writer’s novel lexical units with usually positive semantic plans neutralize their positive semantics, and negatively valued contextually determined semantic dimensions usually exceed twice the positive ones.Статтю присвячено аналізові якісних і кількісних характеристик об’єктиваторів концептосфери духовні цінності, засобів вербалізації низкисубконцептів та їх контекстуальних особливостей у романі Володимира Винниченка. Увагу зосереджено на осмисленні системи модифікацій семантичних планів лексичних одиниць та їх сполучуваності у художньому тексті. У пропонованій публікації обґрунтовано специфічні випадки оцінювання моральних якостей персонажів, розкрито авторські інтенції щодо аксіологічно-емотивних вимірів лексем «дружба», «щастя», «любов»,«надія», «радість», «допомога», «пошана», «воля» тощо. Доведено, що в романі письменника лексичні одиниці із узуально позитивнооціннимисемантичними планами нейтралізують свою позитивну семантику, а негативнооцінні контекстуально зумовлені семантичні виміри зазвичайудвічі перевищують позитивні
ДИДАКТИЧНІ ІГРИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ
No full textThe play component is an intrinsic part of the learning process as a whole which increases its effectiveness. However, there is a need to conceptualize its role and possible applications based on the nature of literature as a school subject. The author of its articles draws on the extensive practical experience reflected in specialized journals and aims to theorise the didactic role of play in the context of key learning activities during literature lessons. Based on the creative and research literary activities performed by students, he outlines the ways of using play while keeping in mind the objectives of different ways of working with literary material. The article presents a broad spectrum of play activities used in the context of event-based, composition-based, chronotope-based, image-based, problem- and theme-based, ideational and conceptual, philosophical, genre-oriented as well as structural and stylistic analyses of literary works. Therefore, play activities are aligned with the nature of the subject. Literary play, as the author argues, always follows the logic of the abovementioned ways of learning literature which define the content, the goal, and the order of activities performed by students. This is how play helps develop the various literary competencies of students, such as structuring the plot of a literary text; investigating its development, identifying the order of events and cause-and-effectrelationships; observing and detailing compositional elements and chronotope formations; studying psychological characteristics of character images and ways of creating characters; analysing in depth the language of a text; identifying literary works on a similar theme; demonstrating awareness of genre formation and the stylistic nature of literary works.гровий компонент – невід’ємна частина навчального процесу в цілому, яка підвищує його ефективність. Проте існує необхідність осмислити йогоособливості та способи застосування, виходячи зі специфіки літератури як дисципліни шкільного циклу. Автор статті, спираючись на численні практичні напрацювання, наявні у фаховій періодиці, ставить перед собою завдання здійснити теоретичне обґрунтування дидактичної ролі гри в процесі застосування основних видів навчальної діяльності, які можливі на роках літератури. Взявши за основу літературно-дослідницьку та літературно-творчу роботу школярів, він окреслює способи використання гри, усвідомлюючи завдання, які стоять перед кожним зі шляхів опрацювання художнього матеріалу. У статті представлено достатньо широкий спектр ігрової діяльності в межах подієвого, композиційного, хронотопного, пообразного, словесно-образного, проблемно-тематичного, ідеаційно-концептуального, філософського, жанрового та структурно-стильового шляхів аналізу художніх творів, таким чином узгоджено її особливості із власне предметною специфікою навчального процесу. Сюжет літературної гри, за версією автора статті, завжди зумовлений логікою названих шляхів вивчення літератури, які визначають зміст, мету, послідовність дій, які виконують школярів. У такий спосіб гра допомагає розвивати такі суто літературознавчі компетенції учнів: структурувати сюжет літературного тексту, досліджувати його розвиток, виявляти в ньому подієву послідовність та причиново-наслідкові зв᾽язки, деталізувати композиційні частини та хронотопні утворення, здійснювати відповідні спостереження над ними, вивчати психологічні особливості образів персонажів, засоби творення героїв, заглиблюватися в мовну тканину тексту, установлювати тематично споріднені літературні твори, демонструвати знання із жанроутворення та стильової природи мистецтва слова
З ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ ГРИГОРІЯ ВЕРЬОВКИ: МЕТОДИ, УЧНІ, ТРАДИЦІЇ
No full textThe article considers some little-known aspects of the biography and creative and pedagogical activity of the outstanding Ukrainian choirmaster, composer, folklorist, music teacher and public figure H. H. Veryovka, born in Chernihiv region. It is emphasized that the formation of his creative personality was based on national musical traditions and was processed in the historical and cultural context of the Ukrainian Renaissance on the first third of the XX century. In the further conditions of the political pressure of the Soviet ideological system, which was destructive for the national culture, the artist managed to preserve certain aesthetic and moral guidelines, which determined the peculiarities of his creative and pedagogical activity. The influence of the H. Veryovka and E.Skrypchynska artistic couple in the formation of the Choir Conducting Department traditions of the Kyiv Conservatory is noted. E.Skrypchynska’s creative figure was the embodiment of deep academic knowledge and broad artistic erudition. H. Veryovka’s methods of musical and pedagogical work were based on imitation of traditions of professional and folk singing, acquisition and improvement of creative experience and conducting skills in practical activity. In hisclassroom there was an atmosphere of careful, inspired attitude to the performed musical works. The luminaries’ work resalts were the education of a cohort of talented students, who also became legendary figures of Ukrainian choral art. The article highlights the creative figures of famous choral conductors, graduates of the Kiev Conservatory, who have made an outstanding contribution to the development of Ukrainian musical art. In the creative and pedagogical activity of outstanding artists P. Muravskyi – longtime leader of the conservatory student choir, L. Venedyktov – a unique opera choirmaster and teacher,V. Kolesnyk – a talented musician and organizer, an active promoter of Ukrainian music on the West, there is a deep understanding of H. Veryovka’s creative method, the continuation of the traditions he started. The pedagogical heritage of H. Veryovka and E. Skrypchynska, the traditions of education of choral conductors created by them at the Kyiv Conservatory was important for the development of modern Ukrainian choral culture.У статті розглянуто деякі маловідомі аспекти біографії і творчо-педагогічної діяльності народженого на Чернігівщині видатного українського хормейстера, композитора, фольклориста, педагога і музично-громадського діяча Г. Г. Верьовки. Проаналізовано обставини становлення його творчої особистості, що відбувалася на ґрунті вітчизняних музичних традицій в історико-культурному контексті українського Відродження першої третини XX століття. В подальших умовах руйнівного для національної культури політичного тиску радянської ідеологічної системи митець зумів зберегти певні естетичні та моральні орієнтири, що визначили особливості його творчої і педагогічної діяльності. Відзначено вплив мистецького подружжя Г. Верьовки та Е. Скрипчинської у становленні та формуванні традицій диригентсько-хорового факультету Київської консерваторії. Творча постать Е. Скрипчинської була уособленням глибоких академічних знань та широкої мистецької ерудиції. Методи музично- педагогічної роботи Г.Верьовки спиралися на наслідування традицій професійного і народного співу, набуття та вдосконалення творчого досвіду і диригентських навичок у практичній діяльності. В його класі панувала атмосфера дбайливого, натхненного ставлення до виконуваних музичних творів. Плодами праці корифеїв стало виховання когорти талановитих учнів, які також вже стали легендарними постатями українського хорового мистецтва. У статті висвітлено творчі постаті знаних хорових диригентів, випускників Київської консерваторії, які зробили непересічний вклад у розвиток українськогомузичного мистецтва. У творчій та педагогічній діяльності видатних митців П. Муравського – багаторічного керівника консерваторського студентського хору, Л. Венедиктова – унікального оперного хормейстера і педагога, В. Колесника – талановитого музиканта й організатора, активного пропагувача української музики на Заході, відчувається глибинне осмислення досвіду навчання у Г. Верьовки, продовження започаткованих ним традицій. Педагогічна спадщина Г. Верьовки та Е. Скрипчинської, створені ними традиції виховання хорових диригентів у Київській консерваторії відіграли вагому роль у розвитку сучасної української хорової культури
Психологічний портрет фатальної жінки в романі Ф. М. Достоєвського «Гравець»
No full textThe article considers the problem of representation of the psychological portrait of a fatal woman in the novel «Gambler» by F. M. Dostoevsky. The choice of the study was made due to the desire to analyze the image of the heroine of Dostoevsky’s novel at the intersection of literary studies, psychology and culturology, that is extremely interesting and relevant in modern humanities. The purpose of the article is to make a psychological analysis of the fatal woman in the novel «Gambler», to find out the peculiarities of her psychology and motivation of her behavior, to analyze the details of the portrait through the prism of man’s reception, and to determine the characteristic features of the psychotype of the «fatal woman» in Dostoevsky’s interpretation. The following methods were used in the study: comparative-historical, biographical, psychoanalytic, that contributed to the disclosure of the specifics of the of the heroine’s character. The erotic-bodily nature of the heroine’s portrayal in the man’s reception with coverage of somatic details is noted. The characteristic features of the psychotype of «fatal woman» are specified: attracting the attention of several men, the ability to manipulate them, inscrutability, cruelty of heart, impulsiveness, hysteria. Dostoevsky’s heroine appears in the center of several love triangles. Usually arrangement of characters is built with the help of the opposition: «a brilliant man» – «an impossible». The first triangle of De Grie – Paulina – Alexei Ivanovich is complemented with the money subject and playing roulette. The second triangle is opposed to it: Astley – Paulina – Alexei Ivanovich where feelings prevail. And finally, the third: De Grie – Pauline – Astley, in which the Frenchman appears as the Other, an idealized subject, with the help of whom the fatal woman completes her own images puriously. Therefore, the loss of the Frenchman is perceived by her as a loss of stability of her own identity, which she can’t have with anyone else.У статті розглядається проблема репрезентації психологічного портрету фатальної жінки в романі Ф. М. Достоєвського «Гравець». Вибір дослідженнябув обумовлений прагненням проаналізувати образ героїні роману Достоєвського на перетині літературознавства, психології та культурології, що є надзвичайно цікавим і актуальним у сучасній гуманітаристиці. Мета статті – зробити психологічний аналіз фатальної жінки в романі «Гравець», з’ясувати особливості її психології й мотивації поведінки, проаналізувати деталі портрету крізь призму чоловічої рецепції, а також визначити характерні ознаки психотипу «фатальної жінки» в інтерпретації Достоєвського. В роботі використані такі методи: порівняльно-історичний, біографічний, психоаналітичний, що сприяло розкриттю специфіки характеру героїні Достоєвського. Відзначається еротично-тілесний характер портретування героїні в чоловічій рецепції з висвітленням соматичних деталей. Виділяються характерні особливості психотипу «фатальної жінки»: привертання уваги кількох чоловіків, уміння ними маніпулювати, загадковість, жорстокість серця, імпульсивність, істеричність. Героїня Достоєвського постає в центрі кількох любовних трикутників. Зазвичай розстановка героїв вибудовується за допомогою опозиції: «блискучий чоловік» – «неможливий». Перший трикутник Де-Гріє – Поліна – Олексій Іванович доповнюється темою грошей і гри на рулетці. Йому протиставлений другий трикутник: Астлей – Поліна – Олексій Іванович, де превалюють почуття. І, нарешті, третій: Де-Гріє – Поліна – Астлей, в якому француз постає як Інший, ідеалізований суб’єкт, за рахунок якого фатальна жінка ілюзорно добудовує власний образ. Тому втрата француза сприймається нею як втрата стабільності власної ідентичності, яку вона не може здобути з будь-ким іншим
Специфіка запозичень-англізмів у сучасній українській мові (на прикладі використання цифрових технологій у фінансово-економічній сфері (за матеріалами інтернет-ЗМІ))
No full textThis paper analyses structural semantic and functional peculiarities of new English borrowings, exemplified by the use of digital technologies in the sphere of finance and economy, and their adoption into the language of Internet media. It is pointed out, that due to globalization and integration processes, borrowings from American English have become a major source of neologism emergence in different languages, including Ukrainian, and their intensive adoption is happening, in the first place, due to Internet media, which are dynamic and open to innovations. Thus, English terms are quickly adopted, they leave the term system, become determinologized, and enter general use. It is accentuated, that at present direct borrowings, including a phonemic copying of the foreign word, a phonetic morphological variant of which enters the recipient language and at the same time preserves the features of the source language, are the most productive way of replenishing the Ukrainian vocabulary. It was noticed, that in the process of semantic adoption of the borrowing from another language, a complication of its semantic structure may take place (some lexical units extend their scope) or, vice versa, a simplification of it (in other lexical units the meaning of the word becomes narrower compared with the source language). New borrowings include one-word units, composite words and abbreviations. Some of the neolexemes have formed developed word building families in Ukrainian. Nouns are predominant among all borrowings, because they enter the recipient language together with the referent or concept, which they name, and are adopted immediately. Lexical semantic analysis of English borrowings, including a thematic group of digital money nominations, has demonstrated a trend towards universalization and internationalization of the Ukrainian vocabulary.У статті проаналізовано структурно-семантичні та функційні особливості новітніх запозичень-англізмів на прикладі використання цифровихтехнологій у фінансово-економічній сфері та 141 їх засвоєння в мові інтернет-ЗМІ. Зазначено, що завдяки глобалізаційним та інтеграційнимпроцесам запозичення з англійської мови (її американського варіанта) стали основним способом виникнення неологізмів, а часто й інтернаціоналізмів у різних мовах, і в українській зокрема, інтенсивне засвоєння яких відбувається в першу чергу завдяки інтернет-медіа, що характеризуються динамічністю й відкритістю до інновацій. Таким чином, термінианглізми швидко адаптуються, детермінологізуються, вийшовши за межі терміносистеми, і функціонують у загальномовному вжитку. Підкреслено, що на сучасному етапі найпродуктивнішим способом поповнення словникового складу української мови є прямі запозичення, коли відбувається фонематичне копіювання іншомовного слова, фонетично- орфологічний варіант якого відразу проникає до мови-реципієнта, при цьому зберігаючи ознаки мови-продуцента. Відзначено, що в процесі семантичного засвоєння іншомовного слова може відбуватися ускладнення його семантичної структури (деякі лексичні одиниці розширюють змістовий обсяг поняття) або, навпаки, спрощення (інші – звужують значення слова порівняно з мовою-продуцентом). З-поміж новітніх запозичень зафіксовано однослівні одиниці, композити та абревіатури. Деякі із неолексем утворили потужні словотвірні гнізда на українському ґрунті. Частиномовно серед запозичень переважають іменники, оскільки вони входять до мови-реципієнта разом із реалією або поняттям, що називають, і відразу ж засвоюються. Лексико-семантичний аналіз запозичень-англізмів, зокрема тематичної групи назв цифрових грошей, продемонстрував тенденцію до універсалізації та інтернаціоналізації словникового складу української мови
