Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
Кросс-опусний «Вертер»: трансгресія образу героя Й. В. Гете
No full textJohann Wolfgang Goethe’s novel «The Suffering of Young Werther» is examined in the article from the point of view of its reinterpretation in secondary texts. The author draws attention to how a special secondary artistic world is formed on the basis of the original work, and what transformations are taking place with the image of the main character. Secondary texts form a special artistic world that can be called «cross-opus». The plot and hero of Goethe’s novel, as well as the motives, details, allusions associated with them, are encountered today not only in theater, cinema and other types of academic art, but also in popular culture. All the numerous references to the original text of Goethe not only testify to the continuing importance of this outstanding literary work for European culture, but allow us to trace the nature and peculiarities of its understanding by the public. There are certain characteristics of primary text and secondary texts. The original text is higher than its artistic and aesthetic qualities, more significant in terms of problems and ideological content. However, secondary texts are usually closer to the understanding and worldview of a real mass recipient, they are simpler, understandable and accessible. Secondary texts create a special artistic world, different from the original. These differences relate to the average reader and reflect precisely his tastes, beliefs, vision and understanding of the original text. Secondary works represent the artistic world created precisely by the recipient reader, since the reader and the mass society as a whole are at the same time the author of the secondary text. The cross-opus artistic world differs from the artistic world of the original work, but at the same time, the cross-opus artistic world has a certain integrity and its own characteristics. The cross-opuse`s artistic world is defined and shaped by the properties of mass culture. The prevailing artistic tastes and ideological attitudes matter. In the novel «The Suffering of Young Werther» by JW Goethe, a polyphony of motives, thoughts, ideas is presented. This work is immersed in deep cultural and historical ties. Unlike Goethe’s novel, the whole variety of his cross-opus transcriptions is focused on a single motive of unhappy, unrequited love that drives the hero to suicide. As a rule, there are no other psychological irritants and motivations. The complex, relief and multifaceted image created by J.W. Goethe is transformed in mass culture into a linear and «flat» imageof a romantic hero.Роман И. В. Гёте «Страдания юного Вертера» рассматривается в аспекте его интерпретаций во вторичных художественных текстах. Определяются особенности таких вторичных текстов, позволяющие определить их общую специфику. Показывается, что вторичные тексты образуют специфический и отличный от оригинального художественный мир, который автор называет кросс-опусным. Если роман И. В. Гёте представляет полифонию мотивов, мыслей, идей и является произведением, внедренным в глубокие культурно-исторические отношения, то все многообразие его кросс-опусных переложений сосредоточено на единственном, по сути, мотиве несчастной, безответной любви, приводящей героя к самоубийству. Созданный Гёте сложный, рельефный и многоплановый образ трансгрессирует в массовой культуре к «плоскому» в своей линейности романтическому герою, который лишается сакральности оригинала-прообраза.Роман Йоганна Вольфганга Гете «Страждання молодого Вертера» досліджується у статті з точки зору його переосмислення у вторинних текстах. Автор звертає увагу на те, як на основі оригінального первинного твору формується особливий вторинний кросс-опусний художній світ, та на те, які перетворення відбуваються з образом головного героя. Сюжет і герої роману Ґете, а також пов’язані з ними мотиви, деталі, алюзії зустрічаються сьогодні в театрі, кіно та інших видах академічного мистецтва, й навіть у масовій культурі. Усі численні посилання на первинний текст Ґете не лише свідчать про незмінну важливість цього видатного літературного твору для європейської культури, але й дають змогу простежити природу й особливості його розуміння публікою. Існують певні характерні особливості первинного тексту та вторинних текстів. Первинний текст, як правило, вищий за своїми художньо-естетичними якостями, більш значущий за проблематикою та ідейним змістом. Втім, вторинні тексти зазвичай ближчі до розуміння і світогляду реального масового реципієнта, вонипростіші, зрозуміліші та доступніші. Вторинні тексти створюють особливий художній світ, відмінний від оригіналу. Ці відмінності співвідносяться зі світосприйняттям пересічного читача і відображають саме його смаки, переконання, бачення та розуміння оригінального тексту. Вторинні твори представляють художній світ, створений саме читачем-реципієнтом, оскільки читач і масове суспільство в цілому є одночасно і автором вторинного тексту. Вторинні тексти формують особливий художній світ, який можна назвати «кросс-опусним». Кросс-опусний художній світ відрізняється від художнього світу первинного твору, але в той же час кросс-опусний художній світ має певну цілісність і свої особливості. Кросс-опусний художній світ визначається і формується властивостями масової культури. Мають значення панівні художні смаки та світоглядні установки. У романі «Страждання юного Вертера» Й. В. Ґете представлена поліфонія мотивів, думок, ідей. Цей твір занурений у глибокі культурно-історичні зв’язки. На відміну від роману Ґете, усе різноманіття його кросс-опусних транскрипцій зосереджено на єдиному мотиві нещасливого, нерозділеного кохання, що доводить героя до самогубства. Інших психологічних подразників і мотивацій, як правило, немає. Створений Й. В. Ґете складний, рельєфний і багатогранний образ у масовій культурі перетворюється у лінійний і «плоский» образ романтичного героя
Способи відтворення художнього тексту в україномовному перекладі В. Сосюри (на прикладі поеми А. Блока «Дванадцять»)
No full textCompliance with the requirements for translation (accuracy, conciseness, clarity, literary quality) is considered on the examples of the Ukrainian-language text of A. Blok’s poem «The Twelve». It has been established that the requirement for clarity in the presentation of the original text for translation is met in part, the perception of a poetic text is complicated, sometimes it allows for double interpretation. The choice of linguistic means for reproducing the original text (content and form) often does not correspond to the original, V. Sosyura additionally introduces negatively marked words, uses an antonymic translation.Analyzed are the technical methods of reproduction of a literary text used by V. Sosyura, replacement and omission. The role of an adaptive strategy for translating a poetic text is revealed. The adaptation of A. Blok’s poem to Ukrainian culture and foreign language conditions is carried out with the help of a complex of transformative actions taken by the translator. The parameters of translation adequacy are determined arbitrarily, the vector of adaptation is set by the translator subjectively, through the perception and deep understanding of the source text, which leads to the use of the corresponding ransformations in the translation. The possibilities of the changes made by the translator to preserve the narrative and lyricism of the poem in the Ukrainian translation have been studied: lexical changes (displacement, selection of an equivalent) are designed to preserve the content of the poetic text and reproduce the rhyme. Replacement of the word of the target language often occurs through semantic development, when the translator deduces the meaning of the word from the original meaning in a logical way; stylistic changes are associated with the choice of an appropriate way to translate a language unit, the search for an equivalent, the selection of phraseological units; syntactic changes imply permutations or omissions of the members of the sentence and the replacement of the type of sentence, the change in the emotional coloring of the syntactic unit, which leads to the transition of the exclamation sentence to the declarativeone (syntactic transposition – the exclamation sentence is built as a declarative one).В статье соблюдение требований к переводу (точность, лаконичность, ясность, литературность) на примерах украиноязычного текста поэмыА. Блока «Двенадцать». Установлено, что требование ясности изложения текста оригинала к переводу соблюдено частично, восприятие поэтического текста усложнено, иногда допускает двоякое толкование. Выбор языковых средств для воспроизведения исходного текста (содержания и формы) часто не соответствует оригиналу, В. Сосюра дополнительно вводит негативно маркированные слова, использует антонимический перевод. Проанализированы технические способы воспроизведения художественного текста, использованные В. Сосюрой, замена и опущение. Раскрыта роль адаптивной стратегии перевода поэтического текста. Адаптация поэмы А. Блока к украинской культуре и иноязычным условиям осуществляется с помощью комплекса трансформативно предпринимаемых переводчиком действий. Параметры адекватности перевода определяются произвольно, вектор адаптации устанавливается переводчиком субъективно, через восприятие и глубокое понимание исходного текста, что ведёт к задействованию в переводе соответствующих трансформаций. Изучены возможности внесенных переводчиком изменений для сохранения повествовательности и лиричности поэмы в украиноязычном переводе: лексические изменения (смещение, подбор эквивалента) призваны сохранить содержание поэтического текста и воспроизвести рифму. Замена слова языка перевода часто происходит через смысловое развитие, когда значение слова переводчик выводит из исходного значения логическим путём; стилистические изменения связаны с выбором целесообразного способа перевода языковой единицы, поиском эквивалента, подбором фразеологизма; синтаксические изменения предполагают перестановки или опущение членов предложения и замену типа предложения, изменение эмоциональной окраски синтаксической единицы, что приводит к переходу восклицательного предложения в повествовательное (синтаксическая транспозиция – восклицательное предложение построено как повествовательное).У статті розглянуто дотримання вимог перекладу (точність, лаконічність, ясність, літературність) на прикладах україномовного тексту поеми А. Блока«Дванадцять». Установлено, що вимогу ясності викладу тексту оригіналу до перекладу дотримано частково, сприйняття поетичного тексту ускладнено, іноді допускається подвійне тлумачення. Вибір мовних засобів для відтворення вихідного тексту (змісту та форми) часто не відповідає оригіналу, В. Сосюра додатково вводить негативно марковані слова, використовує антонімічний переклад. Проаналізовано технічні способи відтворення художнього тексту, використані В. Сосюрою, заміна та опущення. Розкрито роль адаптивної стратегії перекладу поетичного тексту. Адаптація поеми А. Блока до української культури та іншомовних умов виконується за допомогою комплексу трансформативних дій, до якихвдається перекладач. Параметри адекватності перекладу визначаються довільно, вектор адаптації встановлюється перекладачем суб’єктивно через сприйняття і глибоке розуміння вихідного тексту, що веде до використання в перекладі відповідних трансформацій. Вивчено можливості внесених перекладачем змін для збереження оповідності та ліричності поеми в українськомовному перекладі: лексичні зміни (зміщення, добір еквівалента) покликані зберегти зміст поетичного тексту й відтворити риму. Заміна слова мови перекладу часто відбувається через смисловий розвиток, коли значення слова перекладач виводить із вихідного значення логічним шляхом; стилістичні зміни пов’язані з вибором доцільного способу перекладумовної одиниці, пошуком еквівалента, добором фразеологізму; синтаксичні зміни передбачають перестановки або опущення членів речення та заміну типу речення, зміну емоційного забарвлення синтаксичної одиниці, що призводить до переходу окличного речення в розповідне (синтаксична транспозиція – окличне речення побудоване як розповідне)
СОЦІАЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ ЯК ПІДХІД ЕФЕКТИВНОЇ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДІ: (ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)
No full textThe formation of a healthy lifestyle of youth is one of the main objectives of Ukraine’syouth policy. The strategy of forming the population’s attitude to a healthy way of life is animportant aspect of social prevention. The use of social marketing as an approach to theformation and implementation of social prevention strategies significantly increases theeffectiveness of preventive measures. Social marketing focuses on the social context ofdecision-making and the use of theoretical methods to analyse the mechanisms ofinteraction in the public space. Current theoretical approaches to the explanation ofhuman behaviour are the basis for the development of strategies aimed at the formationof a healthy way of life. These strategies are based on theories that explain changes inhuman behaviour, such as theories of deliberate action, planned behaviour, the theory ofsocial learning, and others.Applying social marketing strategies involves the social environment and consumers’orientations analysis, the audience analysis and audience segmentation strategy, etc.Relevant theoretical concepts provide interpretation on behavioural decisions andbehavioural patterns changes. Correspondingly social marketing utilizes variety ofresearch approaches into the programs’ efficiency and their advanced testing, analysis ofchannels for developing distribution systems and advertising campaigns. Somecommercial marketing techniques are applicable for the social marketing purpose. Amongothers are analysis of the target audience, identifying goals of desired behaviouralchanges, adaptation of messages and adaptation of strategies such as branding tofacilitate the adoption and maintenance of safe behaviour in the health sector. The basicprinciples of social marketing can be seen as the messages targeted on the behaviourrelevant to healthy lifestyle should be different at different stages of program’ planning andimplementation. Social marketing is used for the development and implementation ofprograms that contribute to a change in behaviour to socially beneficial, especially in thearea of public health.Формування здорового способу життя молоді – одна з основних орієнтацій молодіжної політики України. Стратегія формування орієнтацій населення на здоровий спосіб життя є важливим аспектом соціальної профілактики. Запро- вадження соціального маркетингу як підходу до формування та реалізації стратегії соціальної профілактики суттєво підвищує ефективність профілак- тичних заходів. Соціальний маркетинг робить акцент на соціальному контексті прийняття рішень та використанні теоретичних надбань аналізу механізмів взаємодії в суспільному просторі. Існуючі теоретичні підходи до пояснення поведінки людей є основою для розробки стратегій, орієнтованих на формування здорового способу життя. Такі стратегії базуються на теоріях, що пояснюють зміну поведінки людей таких, як теорії обдуманої дії, планованої поведінки, теорію соціального навчання та інші. Використання соціального маркетингу передбачає аналіз соціального середови- ща та орієнтацій споживачів, аналіз аудиторії та стратегії сегментації ауди- торії, використання теоретичних концептів, що описують поведінкові рішення та зміни поведінкових моделей, використання різних форм дослідження ефек- тивності програм і їх попереднього тестування, аналіз каналів для розробки систем розподілу і рекламних кампаній. Соціальний маркетинг використовує такі комерційні маркетингові методи, як аналіз цільової аудиторії, визначення цілей бажаних змін поведінки, адаптація повідомлень та адаптація стратегій, таких як брендинг, для сприяння прийняттю та підтримці безпечної поведінки у сфері здоров’я. Серед основних базових принципів соціального маркетингу можна виділити усвідомлення того, що повідомлення про поведінку, безпечну для здоров’я, мають бути різні на різних етапах планування та реалізації програм, які орієнтовані на формування здорового способу життя. Соціальний маркетинг використовується для розробки та впровадження програм, що сприяють зміні поведінки на соціально корисну, особливо в сфері громадського здоров’я
ПРОСВІТА БАТЬКІВ ЯК УМОВА ПІДВИЩЕННЯ ЇХ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ЕФЕКТИВНОЇ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ТА СІМ’Ї
No full textThe article raises an extremely important issue for today, which is related to the educationand upbringing of parents raising preschool children. The relevance of the above researchproblem is substantiated. It was found that the present, which is characterized byextremely rapid pace of social, educational, scientific, economic and political changes,has a detrimental effect on the social environment in general, and high employment ofparents – on the process of raising preschool children in particular. As a result, therelationship between children and parents deteriorates, creating a barrier tocommunication, trust, mutual understanding, and mutual support. Constant employmentof adults separates them from the essence of the problems of development and educationand from the opportunity to improve their own level of pedagogical knowledge and skills.It is the period of preschool childhood that requires close contact and interaction betweenchildren and parents.As part of the consideration of the problem of parental education, the sources of scientificliterature of psychological and pedagogical orientation were analyzed. In the process ofanalyzing the scientific literature, different approaches to the definition of "adulteducation", "pedagogical education and parental education" were considered, and thecontent of the concept of "pedagogical culture of parents" was clarified. The main tasks ofpsychological and pedagogical education and upbringing of parents raising preschoolchildren were also identified. It was found that there are many objective reasons thatdetermine the need to intensify pedagogical education and training of parents. One of themain reasons is identified, which is the need to transfer to parents effective practicalexperience in the development, education and training of preschool children.Based on the study of psychological and pedagogical literature, it was determined thatadult education and parental education is the main condition for improving theirpedagogical culture and the effectiveness of partnership between preschool and family. Itwas found that the process of pedagogical education contributes to the enrichment ofparents’ knowledge about the peculiarities of preschool children, their basic needs andpotential opportunities, as well as practical skills in organizing the process of development,education and training of the child.У межах статті піднімається надзвичайно актуальна проблема для сучасності, яка пов’язана із освітою та просвітою батьків, які виховують дітей дошкільного віку. Обґрунтовано актуальність вищезазначеної проблеми дослідження. З’ясова- но, що сьогодення, яке характеризується надзвичайно швидким темпом соціальних, освітніх, наукових, економічних та політичних змін, згубно вплива- ють на соціальне середовище загалом, а висока зайнятість батьків – на процес виховання дітей дошкільного віку зокрема. Внаслідок цього погіршуються сто- сунки між дітьми та батьками, утворюється бар’єр у спілкуванні, довірі, взаєморозумінні, взаємопідтримці. Постійна зайнятість дорослих відмежовує їх від суті проблем розвитку та виховання та від можливості підвищити власний рівень педагогічних знань та умінь. Саме період дошкільного дитинства потре- бує тісного контакту та взаємозв’язку дітей із батьками. У межах розгляду проблеми батьківської просвіти було проаналізовано джерела наукової літератури психолого-педагогічного спрямування. У процесі аналізу наукової літератури було розглянуто різні підходи до визначення понять «освіта дорослих», «педагогічна освіта та просвіта батьків», та уточнено зміст понят- тя «педагогічна культура батьків». Також було визначено основні завдання психолого-педагогічної освіти та просвіти батьків, які виховують дітей дошкіль- ного віку. З’ясовано, що існує багато об’єктивних причин, які визначають необхідність активізації педагогічної освіти та навчання батьків. Виокремлено одну із найголовніших причин, яка полягає у необхідності передачі батькам ефек- тивного практичного досвіду розвитку, виховання і навчання дітей-дошкільників. На основі вивчення психолого-педагогічної літератури було визначено, що освіта дорослих та просвіта батьків є основною умовою підвищення їх педагогічної культури та ефективності партнерської взаємодії закладу дошкільної освіти та сім’ї. З’ясовано, що процес педагогічної просвіти сприяє збагаченню знань батьків про особливості розвитку дітей дошкільного віку, їх базові потреби та потенційні можливості, а також практичних умінь та навичок щодо організації процесу розвитку, виховання та навчання особистості дитини зазначеного віку
ЛАНДАМАТИКА У ФОРМУВАННІ ЛІТЕРАТУРНО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ ШКОЛЯРІВ
No full textThe article touches upon the problem of landamatics which is defined as an area ofpsychology that focuses on thinking algorithms as well as the algorithmic structure ofhuman activity, including that which regards the organisation of learning process inschool. However, each school subject is characterised by its own regularities ofstudents’ development, therefore algorithms of the teacher’s and the children’sactivities differ according to the subject.This paper argues for an application of landamatics in the process of developingstudents’ literature research skills. The author reflects on how to adapt the regularitiesidentified in this area of psychology to the completion of subject-specific tasks, oneof which is concerning students individual work (observation, analysis, generalisation)based on literary texts. To this end, the paper considers the general requirementssuggested by landamatics scholars, as well as the special features of literatureresearch, including already existing approaches to literary texts analysis.It is mentioned in the article that any work of art is associated with mathematical logic,which forms its integrity and provides artistic completeness and thus, the first aspectincludes identifying stages (successive steps) of activities (thinking processes), theunderstandability of each stage to the students, their repetition during lessons and athome, the use of mnemonic aids as well as relatively similar materials that use thesame research algorithm. The second aspect is no less important, consisting inadapting the regularities of landamatics to using the event-based, the thematic, thephilosophical, the ideational-conceptual, the structural-stylistic and the genre-basedways of analysing literary works. The abovementioned ideas are the main focus ofthe paper.Ландаматика – напрямок розвитку психології, пов’язаний із дослідженням алго- ритмів мислення, а також із забезпеченням алгоритмічної структури людської діяльності, зокрема й тієї, що стосується організації навчального процесу в школі. Проте кожна освітня дисципліна має свої фахові закономірності розвитку учнів, а тому алгоритми поведінки вчителя та дітей є не схожими під час про- ведення різних уроків. У поданій статті автор вирішує проблему застосування ландаматики в процесі розвитку літературно-дослідницьких умінь школярів. Він розмірковує над тим, як адаптувати закономірності, вироблені в межах названого напрямку психології, до вирішення суто предметних завдань, одне з яких – формування здатності учнів виконувати самостійну роботу (спостереження, аналіз, узагальнення) на мате- ріалі художніх творів. Для цього в статті враховані загальні вимоги, запропо- новані представниками ландаматики, а також особливості літературно-дослід- ницької діяльності, зокрема застосування відомих у шкільній практиці шляхів аналізу літературних джерел. До першого аспекту належать: встановлення етапів (послідовних кроків) виконуваних дій (розумових операцій), зрозумілість кожного етапу для школярів, їх неодноразова повторюваність на уроках і в домашніх умовах, використання відповідних схем (пам’яток), а також відносно однотипних матеріалів, для опрацювання яких використовується той самий алгоритм дослідження. Проте важливим є й другий аспект, який полягає в тому, щоб закони ландаматики були адаптовані до особливостей застосування подіє- вого, композиційного, хронотопного, пообразного, словесно-образного, проблем- но-тематичного, філософського, ідеаційно-концептуального, структурно- стильового та жанрового шляхів аналізу літературних творів. Названі моменти і є основним предметом розгляду в науковій статті
ВПЛИВ СІМ’Ї НА ВИХОВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
No full textThe article highlights the problem of the influence of the family environment on theeducation of independence of preschool children. The aim of the article is to analyze andsubstantiate the educational potential of the family in upbringing independence of
preschool children. The concept of "independence" in the article is considered within theintegrative approach and interpreted as an integrated quality of a personality, and its roleis shown in combining different personal manifestations, the general focus on internalmobilization of all human forces, resources and means to implement the chosen programof action without assistance. It is noted that independence of a preschooler in itsdevelopment reaches different stages depending on age, system of requirements for achild by adults, conditions of upbringing in the preschool institution and the family.It is stated that a family is the most important factor influencing education of the child’spersonality, and in particular, his/her independence. The role of parents in thedevelopment of children’s independence is emphasized and the conditions for increasingindependence in the family are analyzed. It is proved that parents should use differentcombinations of methods, techniques and tools that have a comprehensive impact on achild.As the pedagogical culture of many modern parents remains relatively low, it is importantto establish a close relationship between educators and parents. Therefore, attention isfocused on improving the pedagogical competence of parents – a purposeful process ofknowledge confirmation in parents’ minds, methods of activity and behavior, assessmentsthat effectively help to solve the problem of educating preschoolers’ independence. Themain content of this work is determined: informing parents about the essence, importanceof the child’s independence and features of its manifestation by boys and girls; formationof the parents’ subjective position concerning education of the child’s independence;promoting the acquisition of parents’ skills to develop a positive attitude and interest of achild to various activities, to stimulate the manifestations of the child’s independence inbehavior and in various activities.У статті висвітлюється проблема впливу сімейного середовища на виховання самостійності дитини дошкільного віку. Метою статті є аналіз та обґрунту- вання виховного потенціалу сім’ї у вихованні самостійності дітей дошкільного віку. Поняття «самостійність» у статті розглядається у межах інтегратив- ного підходу і трактується як інтегрована якість особистості, а її роль виявля- ється в об’єднанні різних особистісних проявів, загальному спрямуванні на внутрішню мобілізацію усіх сил людини, ресурсів та засобів для здійснення обраної програми дій без сторонньої допомоги. Зазначено, що самостійність дошкільника у своєму розвиткові досягає різних стадій залежно від віку, від системи вимог, які висуваються перед дитиною дорослими, від умов виховання у дошкільному закладі та сім’ї. Вказано, що сім’я є найважливішим фактором, який впливає на виховання особистості дитини, і, зокрема, її самостійності. Наголошується на ролі батьків у розвитку самостійності дітей та проаналізовано умови виховання самостій- ності в сім’ї. Доведено, що для виховання самостійності дитини батькам варто використовувати різні поєднання методів, прийомів та засобів, які здійснюють комплексний вплив на дитину. Оскільки педагогічна культура багатьох з нинішніх батьків залишається на досить низькому рівні, важливим є налагодження тісного взаємозв’язку вихова- телів із батьками. Тому акцентовано увагу на підвищенні педагогічної компе- тентності батьків – цілеспрямованому процесі затвердження в свідомості батьків знань, способів діяльності і поведінки, оцінок, які допомагають ефектив- но вирішувати завдання виховання у дошкільників самостійності. Визначено основний зміст цієї роботи: інформування батьків про сутність, значення самостійності дитини та особливості її прояву хлопчиками та дівчатками; формування у батьків суб’єктної позиції щодо виховання самостійності дитини; сприяння набуттю батьками навичок розвивати позитивне ставлення і інтерес дитини до різних видів діяльності, стимулювати прояви самостійності дитини в поведінці, різних видах діяльності
Андрій Розумовський і Батурин
No full textThe article examines the life path of Andrey Kirillovich Razumovsky, son of the last hetmanof Ukraine, outstanding diplomat of the Russian Empire of the late XVIIIth – early XIXthcenturies, long-term Russian ambassador in Vienna. Particular attention is paid to therelations of Andrey Razumovsky with Baturin, the former hetman capital, where his father’sestate (Kirill Grigoryevich Razumovsky) was located. The article analyzes his economicactivities and uses materials from biographical research about Andrei Razumovsky (first ofall the multivolumed work Alexander Alexeyevich Vassil’chikov «The Razumovsky family»),his published correspondence, pictorial sources, topographic surveys. The conclusion wasmade about the significant contribution of this figure to the history of Baturin.Key words: Andrey Kirillovich Razumovsky, diplomacy, Baturin, Hetmanate, RussianEmpire, Vienna.У статті розглянуто життєвий шлях Андрія Кириловича Розумовського,сина останнього гетьмана України, видатного дипломата Російськоїімперії кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст., багаторічного російського посла уВідні. Особливу увагу приділено зв’язкам Андрія Розумовського з Батури-ном, колишньою гетьманською столицею, де був розташований маєтокйого батька, Кирила Григоровича Розумовського. Здійснено аналіз йогогосподарської діяльності. Використано матеріали біографічних дослі-джень про Андрія Розумовського (насамперед, п’ятитомну працю Олек-сандра Олексійовича Васильчикова «Семейство Разумовских»), його опуб-ліковане листування, зображувальні джерела, топографічні дослідження.Зроблено висновок про вагомий внесок цього діяча в історію Батурина
Кримський ханат на сторінках «Українського історичного журналу»
No full textThe article analyzes the specifics of coverage of the history of the Crimean Khanate in the«Ukrainian Historical Journal» («UHJ») from 1957 to 2017. The author focuses on topics thatwere studied by historians of Crimea and makes an overview of the content and number ofpublications concerning specific periods of the existence of the UHJ. In particular, the maintrends of articles on the Crimean Khanate during the Soviet period and after reestablishment ofUkrainian independence in 1991 are highlighted. So, the article shows the problem of the lackof research on the history of the Crimean Khanate in the Soviet Union because of the pressureof state ideology, which accused the Crimean Tatar people of collaborating with the Nazisduring the Second World War. As a result, the history of Crimea was under a taboo, whichnegatively affected the scientific development of the mentioned topic. The article alsodemonstrates data about the main topics from the history of Crimea, about which scientists wrote in the indicated period. The author demonstrates that the study of the Crimean Khanatetook place exclusively from the angle of its relationship with the Cossacks or the Moscowkingdom, namely through the prism of wars and confrontations of the 16–17th centuries. Then,an analysis of the changes in the problems of articles devoted to the history of Crimea causedby the reforms of the second half of the 1980s is carried out. in the USSR. The article notes asharp increase in the number of publications that affect the history of the Crimean Khanate.After that, the author reviews publications of the 1990s and 2000s. The reasons for changes inthe number of studies of this problem and their focus from the political history of Crimea to thehistory of everyday life, mentality, and religion are revealed. A quantitative analysis ofpublications is carried out, which demonstrates fluctuations in the interest of the scientificcommunity in the subject of the Crimean Khanate. Based on the latter, the authordemonstrates a surge in research related to medieval Crimea after 2014 caused by theoccupation of the peninsula by Russia.У статті аналізується специфіка висвітлення історії Кримського ханатув «Українському історичному журналі» у період з 1957 по 2017 рр. Авторкакоротко висвітлює історію становлення УІЖ, досліджує специфіку ви-світлення історії Криму у публікаціях 1960-х рр., зміну тематики та кіль-кості статей, присвячених історії Кримського ханату у 1970-х рр. Уроботі наголошується на існуванні табу на висвітлення історії кримськихтатар до початку 1960-х рр., виокремлюються причини цього явища.Крім цього, у дослідженні виділяються основні тренди статей, присвяче-них Кримському ханату протягом 1970-х рр., які заклали фундаментрадянської історичної парадигми по відношенню до цього сегментуісторичної науки. На основі кількісного аналізу публікацій «Українськогоісторичного журналу» висвітлюється збільшення інтересу до історіїКримського ханства з боку наукової спільноти, а також поступове збіль-шення можливостей для проведення відповідних досліджень. Статтярозкриває специфіку процесу змін у тематиці та кількості публікацій уперіод Перебудови, який зменшив вплив ідеології на суспільно-політичнежиття в СРСР. Дослідження розповідає про становлення нового поглядуна історію Кримського ханату у 1990-х, яке відбулося завдяки поступовоївідмови від радянської ідеології. На основі контент-аналізу публікацій удослідженні аналізуються складові історіографічної парадигми часів неза-лежної України по відношенню до історії Криму, які проявилися протягом2000-х рр. Авторка висвітлює процес стрімкого збільшення інтересу доісторії Криму після його окупації Російською Федерацією, який відобра-зився на кількості та тематиці статей відповідного спрямування в«УІЖ». Зокрема, у статті констатується принциповий перегляд концеп-туальних засад висвітлення історії Кримського ханату після 2014 р
Музичні осередки Чернігово-Сіверського краю: імена, події, творчі колективи, репертуар (до 100-річчя Музичного товариства імені М. Д. Леонтовича)
No full textThe study of music centers of Chernihiv-Siversky region in the context of the leadingmusical and public organization of the Ukrainian Renaissance – M. D. Leontovych MusicSociety (1921–1931) – opens wide opportunities for scientific research of hitherto unknownpages of the history of musical culture of Ukraine in XX century. Although the emergence ofmusic centers in this period was due to a certain historical event and created in these landsafter the tragic news on the death of the famous composer Mykola Leontovych, this processbegan long time before they received legal status as the members of the Society as itsChernihiv and Pryluky branches. Establishment of the branches of the Leontovych Societywas associated with increasing the level of musical culture of the republic and was aimed toorganize the process of unification of the Ukrainian people around the idea of nationalrevival. All members of the Leontovych Society (not only the Pryluky and Chernihivbranches) had a responsible mission to be pioneers and reformers of musical culture incities and villages, which at the time of the formation of the new Soviet art appeared to bethe most important and difficult task. and coordinated work of each member of LeontovychSociety, at the beginning of 1927 as its parts throughout Ukraine it was opened, registeredand operated 69 branches and music centers, including about 930 members and 1013musical organizations consisting of professional musicians and amateurs, who presentedthe school and student, peasant and workers’ choirs and ensembles, the chamber, brass,folk orchestras, etc.The history of the Leontovych Society’s activity turned out to be a kind of challenge to fateand a conscious putting on the altar of building the musical culture of Soviet Ukraine of thebest human abilities, knowledge and strength, which became an unsurpassed example ofthe civic service to its people. The archival heritage of the Music Society named after MDLeontovych, preserved in the Fund № 50 of the Manuscript Institute of the National Libraryof Ukraine named after VI Vernadsky, was and is a unique document of Ukrainian history,which will forever remain for descendants an exclusive source of the information nationalpast of Ukraine in many spheres of science, art and culture as a spiritual monument of ourcountry.Дослідження музичних осередків Чернігово-Сіверського краю в контекстідіяльності провідної музично-громадської організації доби Українського від-родження – Музичного товариства імені М. Д. Леонтовича (1921–1931) –відкриває широкі можливості для наукового пошуку наукових сюжетів не-знаних до сьогодні сторінок історії музичної культури України ХХ сторіччя.Хоча виникнення музичних осередків у зазначений період обумовлювалосяпевною історичною подією й активізувалося на цих землях після трагічноїзвістки про загибель славетного композитора Миколи Леонтовича, роз-почався цей процес задовго до отримання ними юридичного статусу чле-на Товариства у складі Чернігівської і Прилуцької філій. Організація філійнавколо Товариства Леонтовича було пов’язано з тогочасним рівнем му-зичної культури республіки і ставило за мету організацію процесу єднанняукраїнського народу навколо ідеї національного відродження. На долю всіхчленів Товариства Леонтовича (не тільки Прилуцької та Чернігівськоїфілій) випала відповідальна місія бути першопрохідцями і реформаторамимузичної справи у містах і селах, що в часи становлення нового радян-ського мистецтва виявилося завданням найважливішим і найскладнішим.Завдяки консолідованій, відповідальній і злагодженій праці кожного членаМТЛ, на початок 1927 року у складі МТЛ по всій території України буловідкрито, зареєстровано і діяло 69 філій та музичних осередків, що налі-чували близько 930 членів і 1013 музичних організацій з числа професійнихмузикантів і аматорів, котрі виступали у складі шкільних та студент-ських, селянських й робітничих хорів і ансамблів, камерних, духових,народних оркестрів тощо.Історія діяльності Товариства виявилася своєрідним викликом долі і свідо-мим покладанням на олтар будівництва музичної культури радянськоїУкраїни найкращих людських здібностей, знань і сил, що стала непере-вершеним прикладом громадянського служіння своєму народові. Архівнаспадщина Музичного товариства імені М Д. Леонтовича, збережена у Фонді № 50 Інституту рукопису Національної бібліотеки України іменіВ. І. Вернадського, була і є унікальним документом української історії, щоназавжди залишиться для нащадків ексклюзивним інформаційним джере-лом дослідження вітчизняного минулого України у багатьох сферах науки,мистецтва і культури як духовна пам’ятка нашої країни
ПОСТАТЬ СПРАВЖНЬОГО КОМАНДИРА-ЛІДЕРА
No full textThe Russo-Ukrainian war intensified the issue of leadership among officers andcommanders, encouraged them to show their best qualities and show a high level ofprofessionalism on the battlefield. The article deals with the portrait of a true commanderleader,clarifies his/her main characteristics and skills that ensure the effectiveimplementation of military and professional tasks and leadership of subordinatepersonnel, in particular in combat situations. A true commander-leader, capable of leading personnel, making difficult decisions and acting effectively in the face of challenges andthreats, motivating subordinates to purposeful actions and heroic deeds, today is a symbolof faith, trust and victory.A true commander-leader is described as a combatant who is always close to his men inbattle, is tested in battle, and able to overcome fear and failure of subordinates,strengthens their mental stability, instills in them faith in victory, purposefully moves tosuccess, achieving tactical and strategic goals with his team. The ability of thecommander-leader to work under conditions of uncertainty and new challenges, inparticular during hostilities, possession of undisputed leadership qualities, oratory isdescribed.It has been found that a true commander-leader is able to train new leaders, he knowsand understands that the success of a combat mission is not only the result of hiscommand of the unit, but also the work of the entire team. It is proved that the commanderleaderbears full responsibility and makes effective decisions, enjoys considerable respectamong subordinates and is fully committed to his work.The article gives examples of real commander-leaders who today successfully managepersonnel on the battlefield and lead Ukraine step by step to victory. It is emphasized thatthe commander’s possession of these qualities and skills allows an officer to be aneffective leader and leader in a military unit, to form a team led by him in order to ensuresuccessful combat missions, including in direct threat to life and health of servicemen.Російсько-українська війна активізувала питання лідерства серед офіцерів,командирів, спонукала прояву ними своїх найкращих якостей і показу високогорівня професійної підготовленості на полі бою. У статті окреслено портретсправжнього командира-лідера, з’ясовано його основні властивості та вміння, щозабезпечують ефективне виконання військово-професійних завдань та керів-ництво підлеглим особовим складом, зокрема в бойових умовах. Справжній коман-дир-лідер, здатний вести за собою особовий склад, приймати складні рішення йефективно діяти в умовах викликів і загроз, спонукати підлеглих до цілеспрямо-ваних дій та здійснення героїчних вчинків, на сьогодні є символом віри, довіри йперемоги.Справжнього командира-лідера охарактеризовано як воїна, який завжди поруч зісвоїми бійцями в бою, проходить випробування боєм, уміє долати страх і невдачіпідлеглих, зміцнює їх психічну стійкість, вселяє в них віру в перемогу, цілеспря-мовано рухається до успіху, досягаючи з командою тактичних та стратегічнихцілей. Виокремлено вміння командира-лідера працювати в умовах невизначеностій з новими викликами, зокрема під час бойових дій, володіння беззаперечнимилідерськими якостями, ораторським мистецтвом.З’ясовано, що справжній командир-лідер здатен підготувати нових лідерів, вінзнає та розуміє, що успіх бойового завдання є не лише результатом йогокомандування підрозділом, а й роботи всієї команди. Доведено, що командир-лідернесе цілковиту відповідальність і приймає ефективні рішення, користуєтьсязначною повагою серед підлеглих та повноцінно віддається своїй діяльності.У статті наведено приклади справжніх командирів-лідерів, які сьогодні успішнокерують особовим складом на полі бою й крок за кроком ведуть Україну доперемоги. Наголошено, що володіння командиром зазначеними якостями тавміннями дають змогу офіцеру бути ефективним керівником і лідером увійськовому підрозділі, формувати команду, яка на чолі з ним забезпечує успішневиконання бойових завдань, зокрема в умовах прямої загрози життю та здоров’ювійськовослужбовців