Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНИЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
No full textThe author investigates the problem of competence teaching at Ukrainian Literature lessons. His attention is particularly drawn to nature studies competence, its contents, ways and methods of its formation. He underlines a specific role of such a subject as “Ukrainian Literature” in the solution of this task. Unlike such subjects as physics, biology, chemistry, geography, which are aimed at helping students to understand phenomena, laws and patterns of natural environment, literature is a subject which can lead students into human-made artistic-aesthetic and worldview space, where a central place is taken by images of natural realities.Besides, the author outlines main methods of nature studies competence formation by means of artistic expression. The directions of such activity are determined and a set of possible exercises during the organization of literature investigating and literature-creative work of students is revealed in the paper. Here belong in-depth examination of non-story elements (sceneries), the detection of peculiarities of artistic language imagery in the given descriptions, the comprehension of archetype structure of artistic thinking (the majority of archetypes are images of natural origin), studying the problem “human being and nature” on the basis of many works of literature, investigation of style influences and worldview orientations of national writers, which determine the tasks for the given natural phenomena. A special place is taken by the creative activity of students, i.e. making various descriptions of nature, their mediations over the problem of human being-nature interaction, based on the studied literature texts. The author undelines the importance of main ways of artworks analysis application, the role of eidetics and eurictics elements, the significance of the activization of students creative efforts.Автор статті активізує проблему компетентнісного навчання на уроках української літератури. Зокрема, його увага зосереджена на природничій компетентності, її змісті, шляхах і способах формування. Він підкреслює особливу роль навчальної дисципліни «українська література» у вирішення поставленої проблеми. На відміну від таких наук, як фізика, біологія, хімія, географія, що покликані знайомим учнів із явищами, законами й закономірностями природного довкілля, література – це той предмет, який може ввести учнів у створений людиною світоглядний та художньо-естетичний простір, де одне з центральних місць займають образи природних реалій. Крім того, автор матеріалу накреслює основні способи формування природничої компетентності засобами художнього слова. У науковому матеріалі встановлено напрямки такої діяльності, розкрито комплекс заходів, можливих під часорганізації літературно-дослідницької та літературно-творчої діяльності школярів. Сюди віднесено поглиблене опрацювання учнями позасюжетних елементів (пейзажів), виявлення особливостей мовно-художньої образності у відповідних описах, осягнення архетипної структури художнього мислення (більшість архетипів – образи природного походження), проблеми «людина і природа» на матеріалі багатьох літературних творів, стильових впливів та світоглядних орієнтирів вітчизняних письменників, які зумовлюють завдання, покладені на змальовані природні явища. Окреме місце виділено творчій діяльності школярів – виконанню різноманітних описів природи, роздумів над проблемами взаємодії людини і природи, виходячи із прочитаних літературних текстів. Автор наголошує при цьому на важливості використання основних шляхів аналізу художніх творів, елементів ейдетики та евристики, активізації творчих зусиль учнів
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЕТИКИ АНТРОПОНІМІВ У ПРОЦЕСІ ШКІЛЬНОГО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ПАНАСА МИРНОГО ТА ІВАНА БІЛИКА «ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?»
No full textThe article is devoted to the study of onomastic system of Panas Myrnyi s and Ivan Bilyk s socio-psycological novel “Do Oxen Roar When the Manger Is Full?”, in particular to one of anonymous group – literary-artistic anthroponyms. The peculiarities of the functioning of literary character s artistic proper denominations in the artistic work of realists Panas Myrnyi and Ivan Bilyk are in the center of the authors scientific attention. The functioning of the proper names, in particular literary anthroponyms, in texts of the school curriculum requires a special research and a development of the algorithm of educational actions for teacher of Ukrainian literature and students. Only general remarks on some elements of the macrostructure (indicative topics of lessons for studying image characters with the involvement of their proper names are formulated) and microstructure (kinds of educational activities using one s own proper denomination as a way of heroes characterizing are offered) are described in the article. The research suggests the involvement of the literary-artistic anthroponyms to the process of characterizing image characters through the prism of different variants of image-by-image way of analysis of the artistic work, in particular such as study of characters by the features of their inner world, by the development of the plot, by the system “challenge-response”, understanding of the value-target program, the psychology of characters actions, the status and role characteristics and the conceptual-image analysis. In general the scientific research is directed on the solving the question of the conceptual meaning of the most productive literary-fiction denominations – anthroponyms (personal names, surnames and nicknames) – in the process of integral characteristic of image characters of the realistic socio-psycological novel “Do Oxen Roar When the Manger Is Full?”. The basic approaches to the work with the characters proper names within the image-by-image and the verbal image ways of analysis of the artistic work; these are dictionary processing of the meanings of the proper denominations used in the literary texts with further comparison with their textual function.Статтю присвячено вивченню ономастичної системи соціально-психологічного роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?", зокрема одній із груп онімів – літературно-художнім антропонімам. У центрі наукового зацікавлення авторів – особливості функціонування власних художніх наймену- вань літературних персонажів у творчості реалістів Панаса Мирного та Івана Білика. Функціонування власних назв, зокрема літературних антропонімів, у текстах шкільної програми потребує спеціального дослідження та розробки алгоритму навчальних дій для вчителя української літератури й учнів. У статті описано лише загальні зауваги до окремих елементів макроструктури (сформульовано орієнтовні теми занять для вивчення образів-персонажів із залученням їхніх власних назв) та мікроструктури (запропоновано види навчальної діяльності з використанням власного найменування як засобу характеристики героїв) уроків із вивчення образів-персонажів художнього твору. Дослідження пропонує залучення літературно-художніх антропонімів до процесу характеристики образів-персонажів крізь призму різних варіантів пообразного шляху аналізу художнього твору, зокрема таких, як вивчення персонажів за рисами внутрішнього світу, за розвитком сюжету, за системою «виклик-відгук», осмислення ціннісно-цільової програми, психології вчинків героїв, статусно- рольова характеристика та концептуально-образний аналіз. У цілому наукове дослідження спрямовано на вирішення питання концептуаль- ного значення найпродуктивніших літературно-художніх найменувань – антропонімів (особових імен, прізвищ та прізвиськ) – у процесі цілісної характеристики образів-персонажів реалістичного соціально-психологічного роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Запропоновано базові підходи до роботи з особовими назвами персонажів у межах пообразного та словесно-образного шляхів аналізу художнього твору, а саме: словникове опрацювання значень власних найменувань, ужитих у літературних текстах, з подальшим порівнянням із їхньою текстуальною функцією
Оповідання-ідилії Ганни Барвінок у контексті української прози середини ХІХ ст
No full textThe article deals with the analysis of the prose work of Hanna Barvinok – one of the representatives of the folklore-ethnographic trend in Ukrainian romanticism. She chose to describe the fate of the simple Ukrainian woman, full of joys and troubles, as the main object of her artistic creativity. The thematic and problematic orientation of her works is clearly seen in their titles, such as: «There was no childhood – there will be no growth», «Flowers with tears, tears with flowers», etc. The article emphasizes that in the Ukrainian literature of the specified period one can find small narrative forms, the modality of which are correlated with an idyllic outlook on the world. Idylls themselves, as one of the oldest genres of the literature, is characterized by non-conflict essence, poeticization of nature and rural life. In Ukrainian literature, in this aspect, it is worth to consider the works of Panteleimon Kulish («The Tale of Old Times and Customs of Small Russia», «Girl’s Heart», «Orysia»), Hanna Barvinok («In Autumn Summer», «The Faithful Couple», «Misery is not without good», «Domontar»), Oleksa Storozhenko («Suzhena», «Prokip Ivanovych», «Dorosh»). The obvious idealization of old-world, cossacks and folk life in the bosom of nature can testify not only the individual worldview, ideological and aesthetic priorities and artistic and stylistic features of the creative practices of the above-mentioned novelists, but also the attempt to offer to the reader a kind of compensation for the lost social ties. Based on the presence of one or another content component, it is proposed to define the following types of idylls: love, family, old world and cossacks. As a result of the analysis of the prose in the middle of the 19th century, it can be argued that nostalgia for the lost national patriarchy until the end of the 19th century will echo in the works of a number of authors (for example, «Lyuboratsky» by Anatoliy Svidnytskyi).Статтю присвячено аналізу прозового доробку Ганни Барвінок – однієї із репрезанток фольклорно-етнографічної течії в українському романтизмі. Основним об’єктом художньої творчості вона обрала долю простої української жінки, сповнену радощами і бідами. Тематично-проблемне спрямування її творів яскраво засвідчують їх назви, як-от: «Не було змалку – не буде й до’станку», «Квітки з сльозами, сльози з квітками» тощо. У статті закцентовано наявність в українській літературі зазначеного періоду малих оповідних форм, модальність яких співвідноситься із ідилічним світовідчуттям. Самі ж ідилії як один із найдавніших жанрів літератури вирізняються безконфліктністю, поетизацією природи й сільського життя. В українській літературі в цьому аспекті варто розглядати твори Пантелеймона Куліша («Повесть о старых временах и обычаях малороссийских», «Дівоче серце», «Орися»), Ганни Барвінок («Восени літ-о», «Вірна пара», «Лихо не без добра», «Домонтар»), Олекси Стороженка («Сужена», «Прокіп Іванович», «Дорош»). Очевидна ідеалізація старосвітського, козацького й простонародного життя на лоні природи може свідчити не тільки про індивідуальні світоглядні, ідейно-естетичні пріоритети й художньо-стильові особливості творчих практик названих вище прозаїків, а й про спробу запропонувати читачеві своєрідну компенсацію втрачених суспільних зв’язків. Виходячи із наявності того чи іншого змістового складника, пропоную виокремлювати такі типи ідилій: любовні, родинні, старосвітські й козацькі. У результаті проведеного аналізу прози середини ХІХ ст. можна стверджувати, що ностальгія за втраченою національною патріархальністю аж до кінця ХІХ ст. відлунуюватиме у творах низки авторів (наприклад, «Люборацькі» Анатолія Свидницького)
Повсякдення дворянства Лівобережної України середини ХІХ ст. (за матеріалами родинного епістолярію Пантелеймона та Олександри Куліш)
No full textThe article studies the everyday space of the social elite of Left Bank Ukraine in the middle of the 19th century. The topic of the research is determined by the anthropocentrism of modern humanitarian knowledge, the actualization of the personal dimension of historical processes. The intelligence source base is the private epistolary of Panteleimon Kulish, Oleksandra Bilozerska-Kulish, Nadiya Bilozerska-Zabila, Viktor Bilozersky and Mykola Zabila. The time frame of the study coincides chronologically with the period of P. Kulish’s exile in Tula (1847– 1850), spatially - conditionally limited to St. Petersburg, Kyiv, and Tula, where the main correspondents lived at that time. Research methods: problem-chronological, comparative[1]historical, logical, historical-genetic. The thematic direction and content of the family correspondence of the Kulish-Bilozerskiis were analyzed within the scope of the research, focusing on family life, intellectual environment, leisure and other aspects of the everyday regional community. The essence of individual daily intellectual, cultural, economic and mental practices of the left-bank nobility is revealed. Traditional forms of leisure of the social elite are reflected in the private epistolary: home music making, painting, sculpture, reading, learning foreign languages, etc. Manifestations of original personal hobbies - electroplating and carpentry were studied. Covering the topics of health, education, religious activities, domestic religiosity, issues of decency and morality followed. Attention is focused on changing the mental and worldview attitudes of the noble community. An attempt was made to outline the future prospects of the problem. A conclusion is made about the significant informational potential of the epistolary materials of the Kulish-Bilozersky family as a source of the history of the everyday life of social elite of Left Bank Ukraine in the middle of the 19th century.У статті вивчається простір повсякдення соціальної еліти Лівобережної України середини ХІХ ст. Тема дослідження обумовлена антропоцентризмом сучасного гуманітарного знання, актуалізацією особистісного виміру історичних процесів. Джерельною базою розвідки є приватний епістолярій Пан[1]телеймона Куліша, Олександри Білозерської-Куліш, Надії Білозерської-Забіли, Віктора Білозерського та Миколи Забіли. Часові рамки дослідження хронологічно співпадають з періодом тульського заслання П. Куліша (1847–1850 рр.), просторові – умовно обмежені Петербургом, Києвом, та Тулою, де на той час мешкали основні кореспонденти. Методи дослідження: проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, логічний, історико-генетичний.У межах розвідки проаналізовано тематичну спрямованість та сюжетне наповнення сімейного листування Кулішів-Білозерських, акцентовано на родинний побут, інтелектуальне оточення, дозвілля та інші аспекти повсякдення регіональної спільноти. Розкрито сутність окремих щоденних інтелектуальних, культурних, господарських та ментальних практик лівобережного дворянства. Розглянуто відображені в приватному епістолярії традиційні форми дозвілля соціальної еліти: домашнє музикування, живопис, скульптура, читання, вивчення іноземних мов тощо. Досліджено вияви оригінальних особистих захоплень – гальванопластики та столярного ремесла. Прослідковано висвітлення тем здоров’я, виховання, благочинної діяльності, побутової релігійності, питань пристойності та моралі. Зосереджено увагу на зміні ментальних та світоглядних установок дворянської спільноти. Здійснено спробу окреслити подальші перспективи проблематики. Зроблено висновок про значний інформаційний потенціал епістолярних матеріалів родини Кулішів-Білозерських як джерела з історії повсякдення соціальної еліти Лівобережної України середини ХІХ ст
Інформаційний потенціал листування Ганни Барвінок для вивчення біографії П. Куліша
No full textThe article is dedicated to identifying the informational potential and significance of Hanna Barvinok’s correspondence for highlighting and supplementing P. Kulish’s biography. The epistolary of O. Kulish is an important and valuable source of information, the careful study of which will make it possible to reproduce little-known pages from the life of the author of «Black Council». The purpose of the investigation is to analyze archival documents stored in the funds of libraries, museums and archives of Ukraine and which are related to the names of the spouses P. and O. Kulish. Object of research: epistolary, diary, memories, archival documents of P. Kulish and O. Kulish. Thanks to the involvement of Hanna Barvinok’s epistolary in the scientific work, P. Kulish appears to the recipient not only as a creative person who is selfless and obsessed with working on the Ukrainian word, but also as a caring and loving man who embodies «everything worldly». Thanks to the involvement of Hanna Barvinok’s epistolary in the scientific work, P. Kulish appears to the recipient not only as a creative person who is selfless and obsessed with working on the Ukrainian word, but also as a caring and loving man who embodies «everything worldly». O. Kulish, after her husband’s death, corresponded with a large number of her husband’s correspondents, a cultural and social center of that time. In particular, it is I. Pulyuy, I. Shrag, M. Pavlyk, book M. Shakhovskyi, E. Timchenko, M. Lobodovskyi, N. Kobrynska, N. Bilozerska, B. Grinchenko and others. In her letters, Hanna Barvinok noted that P. Kulish translated fifteen plays by V. Shakespeare into Ukrainian. The writer’s wife contributed in every way, including financially, and involved the public in commemorating P. Kulish: holding an annual memorial service, creative evenings in memory of P. Kulish, publishing the writer’s epistolary and creative heritage, making photocopies, portraits of P. Kulish and postcards. This is also evidenced by the intention to build educational centers (nursery, two-year school), naming the university after P. Kulish, and a named scholarship for talented and intelligent students who would continue Kulish’s workСтаття присвячена виявленню інформаційного потенціалу та значення листування Ганни Барвінок для висвітлення і доповнення біографії П. Куліша. Епістолярій О. Куліш є важливим і цінним інформаційним джерелом, ретельне дослідження якого дасть змогу відтворити маловідомі сторінки з життя автора «Чорної ради». Мета розвідки – проаналізувати архівні документи, що зберігаються у фондах бібліотек, музеїв та архівів України і які дотичні до імені подружжя П. та О. Куліш. Об’єкт дослідження: епістолярій, щоденник, спогади, архівні документи П. Куліша та О. Куліш. Предмет дослідження: склад, зміст, особливості та інформаційна цінність епістолярних документів П. та О. Куліш. Завдяки залученню до наукової роботи епістолярію Ганни Барвінок, П. Ку[1]ліш постає перед реципієнтом не лише як творча особистість, що самовіддана і одержима у роботі над українським словом, а й як турботливий і люблячий чоловік, що уособлює в собі «усе мирське». О. Куліш, після смерті чоловіка, листувалася з великою кількістю кореспондентів свого чоловіка, тогочасним культурно-громадським осередком. Зокрема, це й І. Пулюй, І. Шраг, М. Павлик, кн. М. Шаховський, Є. Тимченко, М. Лободовський, Н. Кобринська, Н. Білозерська, Б. Грінченко та ін. У листах Ганна Барвінок зазначала, що П. Куліш зробив переклад українською мовою п’ятнадцяти драм В. Шекспіра. Дружина-письменниця всіляко, зокрема й фінансово сприяла й залучала громадськість до вшанування пам’яті П. Куліша: проведення щорічної панахиди, творчих вечорів пам’яті П. Куліша, видання епістолярної та творчої спадщини письменника, виготовлення фотокопій, портретів П. Куліша та листівок. Про це також свідчать наміри побудови освітніх осередків (ясла, дворічна школа), іменування університету іменем П. Куліша, іменна стипендія для талановитих і розумних студентів, які би продовжили Кулішеві справи. На прикладі поданого епістолярного матеріалу в підсумку підкреслено актуальність епістолярного доробку П. Куліша для української культури та нинішньої політичної ситуації (повномасштабного вторгнення РФ на території незалежної і суверенної України)
ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОВІДНОСИН У ДІАДІ «МАТИ-ДИТИНА» І ДИНАМІКА «ОБРАЗУ МАТЕРІ» В ПСИХО-АНАЛІТИЧНІЙ ПЕДАГОГІЦІ ДОНАЛЬДА ВІННІКОТТА
No full textThe article explains the concept of the British psychoanalyst, pediatrician and teacher Donald Winnicott regarding the special functions of the mother in early relations with the baby. Together with Anna Freud and Melanie Klein, he is considered to be the most influential representative of the European psychoanalytic pedagogy. A conceptual model of the earliest emotional development of a child is presented. It is shown that in the early stages after birth, the baby cannot be considered as an independent subject, but only in the «mother-child» dyad. In this regard, D. Winnicott introduces the concepts of «ideal» mother, «bad» mother, and «good enough» mother, which are very important for pedagogy. In the first months after the birth of a child, a «good enough» mother is in a state of «primary maternal anxiety» – this is a state of excessive, hyperbolized sensitivity, which creates conditions for the comprehensive disclosure of the child’s developmental tendencies and stimulates the first emotional impulses. It has been proved that a «good enough» mother should not only protect, satisfy basic (vital) needs, show care and love, but also allow the child to feel the effects of frustrations (special emotional states when the child, facing any obstacles, cannot achieve their goals and satisfy desires or needs), which are a prerequisite for normal child development. Only by facing frustrations does the child learn the reality of the outside world. It is shown that the mother not only creates the physical body of the child, bearing it in the womb, but also fundamentally influences the development of the «Ego»/«Self» of her newborn child. The process of personalization takes place thanks to maternal care, special support – «holding». Unlike the «good enough» mother, the «ideal» and «bad» mother form a false «Ego»/«Self» structure in the child. A «bad» mother does not establish a holding, thus forcing the child to prematurely adapt to a reality for which the child is not yet ready – he needs support. The «ideal» mother also contributes to the creation of a false «Ego»/«Self», she establishes a holding, but then does not let the child go, this forms infantilism in the child. Using D. Winnicott’s psychoanalytical concept, we offer psychological and pedagogical recommendations that will help to establish a relationship with the child. The recommendations will be useful not only for young parents and teachers, but also to pediatricians.У статті експліковано концепцію британського психоаналітика, педіатра та педагога Дональда Віннікотта щодо особливих функцій матері в ранніх відносинах із немовлям. Разом із Анною Фройд та Мелані Кляйн він вважається найвпливовішим представником європейської психоаналітичної педагогіки. Представлено концептуальну модель найбільш раннього емоційного розвитку дитини. Показано, що на ранніх етапах після народження немовля неможливо розглядати як самостійний суб’єкт, а тільки в діаді «мати-дитина». У зв’язку з цим Д. Віннікотт вводить дуже важливі для педагогіки поняття «ідеальна» мати, «погана» мати, «достатньо хороша» мати. У перші місяці після народження дитини «достатньо хороша» мати перебуває у стані «первинної материнської стурбованості» – це стан надмірної, гіперболізованої чутливості, який створює умови для всебічного розкриття тенденцій розвитку дитини та стимулює перші емоційні спонукання. Доведено, що «достатньо хороша» мати має не тільки захищати, задоволь- няти базові (вітальні) потреби, проявляти турботу і любов, а й дозволяти дитині відчувати дію фрустрацій (особливих емоційних станів, коли дитина, стикаючись з будь-якими перешкодами, не може досягти своїх цілей та задовольнити бажання або потреби), які є передумовою нормального дитячого розвитку. Тільки зіштовхуючись із фрустраціями, дитина пізнає реальність зовнішнього світу. Показано, що мати не лише фізично створює тіло дитини, виношуючи її в утробі, а й фундаментально впливає на розвиток «Ego»/«Я» своєї новонародженої дитини. Процес персоналізації відбувається завдяки материнській турботі, особливій підтримці – «холдингу». На відміну від «достатньо хорошої» матері, «ідеальна» та «погана» мати формують у дитини хибну (фальшиву) структуру «Ego»/«Я». «Погана» мати не встановлює холдинг, таким чином, змушує дитину передчасно адаптуватися до реальності, до якої дитина ще не готова – їй потрібна підтримка. «Ідеальна» мати теж сприяє створенню хибного «Ego»/«Я», вона встановлює холдинг, але потім не відпускає дитину, це формує в дитини інфантилізм. Використовуючи психоаналітичну концепцію Д. Віннікотта, нами запропоновані психолого-педагогічні рекомендації, які допоможуть налагодити стосунки з дитиною. Рекомендації будуть корисними не тільки молодим батькам і педагогам, а й лікарям-педіатрам
ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЄКТІВ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ КУРСУ «СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ»
No full textThe article reveals the essence of the definition of "project method", "project activity". The proposed author’s definition of the teacher’s project activity, which is a decision- making activity that is expressed in the organized activity of all subjects of the educational process with the aim of creating and implementing a project of the desired educational process, promotes self-projection activity and self-realization throughout life. The authors prove that the project method, as a modern teaching technology, is very effective in higher education, in particular, during the study of the course "Modern approaches to teaching technological and artistic educational fields in primary school", the application of which contributes to the formation of professional competence, significantly increases cognitive interest, educational and cognitive activity, deepens and expands professional knowledge, improves skills and abilities of independent work, research activity, critical thinking, creative abilities of future primary school teachers. In the course of the scientific search, it was established that the implementation of the project method and project technology forms in students of higher education the ability to work with various sources of information, independent activity, develops their creative independence. A teacher’s mastery of the project methodology in our time is one of the indicators of the teacher’s professionalism, which should ensure the activity of all subjects of the educational process in order to create and implement the project of the desired educational process, self-projecting activity and self-realization throughout life. The conditions for the effectiveness of the application of the project method are outlined: the presence of an important problem that requires an independent search for information; practical significance of project activity results; structuring project activity; use of research methods; active independent activity of education seekers; the material result of the project activity. The structure of projects in the field of technological and artistic education is proposed: preparatory stage, design stage, technological stage, effective stage, reflective stage.У статті розкрито сутність дефініції «метод проєктів», «проєктна діяльність». Запропоноване авторське визначення поняття проєктної діяльності учителя, яка є діяльністю з прийняття рішень, що виражається в організованій діяльності усіх суб’єктів освітнього процесу з метою створення та реалізації проєкту бажаного освітнього процесу, сприяє самопроєктувальній діяльності та самореалізації упродовж життя. Автори доводять, що метод проєктів, як сучасна технологія навчання, є дуже ефективним у ЗВО, зокрема під час вивчення курсу «Сучасні підходи до навчання технологічної та мистецької освітньої галузі в початковій школі», застосування якого сприяє формуванню професійної компетентності, істотно підвищує пізнавальний інтерес, навчально-пізнавальну активність, поглиблює та розши- рює фахові знання, вдосконалює уміння та навички самостійної роботи, дослідницької діяльності, критичного мислення, творчих здібностей майбутніх учителів початкових класів. У ході наукового пошуку установлено, що упровадження методу проєктів та проєктної технології формує у здобувачів вищої освіти уміння роботи з різними джерелами інформації, самостійної діяльності, розвиває їх творчу самостійність. Володіння учителем проєктною методикою у наш час – один из показників професіоналізму вчителя, який повинен забезпечувати діяльність усіх суб’єктів освітнього процесу з метою створення та реалізації проєкту бажаного освітньо- го процесу, самопроєктувальної діяльності та самореалізації упродовж життя. Окреслено умови ефективності застосування методу проектів: наявність важливої проблеми, яка вимагає самостійного пошуку інформації; практична значущість результатів проєктної діяльності; структурування проєктної діяльності; використання дослідницьких методів; активна самостійна діяльність здобувачів освіти; матеріальний результат проєктної діяльності. Запропоновано структуру проєктів з технологічної і мистецької освітньої галузі: підготовчий етап, конструкторський етап, технологічний етап, результативний етап, рефлексивний етап
ЧИТАННЯ АНГЛОМОВНИХ ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ ЯК НЕВІД ЄМНА СКЛАДОВА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ЗВО
No full textThe purpose of the publication is to reveal the theoretical prerequisites for teaching to read English belles-lettres texts in the process of learning a foreign language at the University. In order to achieve the goal, the author makes a detailed review of the relevant knowledge that a student should have for successful reading activities, namely: aesthetic, literary, linguistic, stylistic and sociocultural. Special attention is paid to the analysis of abilities and skills that ensure understanding of linguistic-speech design, subject and semantic content of the work. The author singles out general textual skills that ensure the processing of information at the language level, understanding content information and its interpretation, and specific skills that provide the opportunity to operate with aesthetic, sociocultural, literary, linguistic and stylistic knowledge and terms. Based on the research, study and generalization of the modern scientific source base, the paper reveals the concept of "reading competence" and analyzes its components: communicative, cognitive and operational. In addition, the author of the article defines and considers the levels of understanding literary texts, thanks to which reading competence is actualized. The first level is semantic that involves the formation of skills related to the understanding of explicit information. The second one is metasemiotic, which provides for the development of reading skills "between the lines" and depends on background knowledge of students. The third level is metametasemiotic that includes the ability to understand the ideological content of the work, the essence of the conflict and the author s position. To achieve the main goals of teaching students to read English works of fiction, the author emphasizes the need to consider both general didactic and special principles. The implementation of these principles is possible when certain methodological requirements are met: the formation of students ability to conduct a dialogue with the text; the selection of works, which content is of certain interest to students; the gradual increase of existing reading norms; taking into account the level of students reading competence. It is concluded that all these theoretical prerequisites for teaching students to read fiction in English are an integral part of the entire process of learning a foreign language. Мета публікації – розкрити теоретичні передумови навчання читання англомовних художніх текстів у процесі вивчення іноземної мови у ЗВО. Для досягнення мети автором зроблено детальний огляд відповідних знань, якими повинен володіти студент для успішного здійснення діяльності читання, а саме: естетичних, літературознавчих, лінгвостилістичних, країнознавчих, лінгвокраїнознавчих. Особлива увага приділяється аналізу вмінь та навичок, які забезпечують розуміння мовного та мовленнєвого оформлення, предметного змісту, смислового змісту твору. Автор виокремлює навички, пов язані з технічним аспектом читання, які забезпечують безпосередній акт сприймання графічних знаків та співвіднесення їх з відповідним значенням лексичних одиниць та граматичних конструкцій, а також специфічні навички використання естетичних, літературознавчих, лінгвостилістичних, країнознавчих та лінгвокраїнознавчих знань. Також автор особливу увагу приділяє характеристиці умінь, необ- хідних для здійснення діяльності читання іншомовних художніх творів, а саме: загальнотекстових, що забезпечують переробку інформації на мовному рівні, розуміння змістової інформації та її осмислення, і специфічних, які дають можливість оперувати естетичними, соціокультурними, літературознавчими, лінгвостилістичними знаннями та термінами. На основі дослідження, вивчення та узагальнення сучасної наукової джерельної бази, у статті розкривається поняття «читацька компетенція» та аналізу- ються її складові: комунікативна, когнітивна, операційна. До того ж, автором статті визначено та розглянуто рівні розуміння художніх текстів, завдяки яким актуалізується читацька компетенція: семантичний, що передбачає сформованість умінь, пов язаних із розумінням експліцитної інфор- мації, метасеміотичний, який завбачує розвиток умінь читання «між рядками» і залежить від фонових знань студентів, та метаметасеміотичний, що включає уміння розуміти ідейний зміст твору, суть конфлікту, авторську позицію. Для досягнення основних цілей навчання читання студентів художніх творів автор наголошує на необхідності врахування як загальнодидактичних, так і спеціальних принципів навчання, реалізація яких можлива за умови дотримання певних методичних вимог: формування уміння студентів вести діалог з текстом, відбір творів, зміст яких становить певний інтерес для студентів, поступове збільшення існуючих норм читання, урахування індивідуальних особливостей студентів, які корелюють з рівнем розвитку їх читацької компетенції. Робиться висновок про те, що всі ці теоретичні передумови навчання студентів читання художньої англомовної літератури є невід ємною складовою усього про- цесу навчання іноземної мови. 
ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКО-СЦЕНІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ХОРЕОГРАФІЇ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
No full textIt is underlined in the paper that changes in various spheres of social life led to significant modifications in the system of organization and functioning of higher education. This caused an increase in the role and importance of universities as the main centers of science and education, capable of maintaining an inextricable connection between teaching and research activities and ensuring the training of highly qualified specialists. It is noted that the modernization of domestic education and its entry into the European space puts forward new requirements for the training of specialists. Thus, not only the amount of knowledge and practical skills obtained by graduates of higher education institutions is of great importance, but also the formation of the ability to operate them in the future choreographic career. It is highlighted in the article that the rapid development of art education requires the training of choreography teachers who combine creative individuality and high performing professionalism. That is why the search for effective modern scientific-methodical approaches to training and the process of their professional formation is relevant, namely the study of the peculiarities of the formation of choreographers performing and stage skills during professional training. The article also characterizes the concepts of "skill", "stage performance skill", "professional skill of a choreographer". It was emphasized that the realization of the importance of choreographic art in the system of culture and education led to the opening of the programme subject area "Choreography" in higher education institutions of Ukraine. It became necessary to improve the system of professional training of future choreography specialists who are able to skillfully combine thorough professional knowledge with stage performance and pedagogical skills and armed with appropriate scientific and creative work to attract children and youth to the richness of choreographic culture.Зміни, що відбулися у різних сферах суспільного життя, призвели до значних зрушень у системі організації та функціонування вищої освіти. Це обумовило підвищення ролі і значення університетів як основних осередків науки і освіти, здатних підтримувати нерозривний зв язок між викладанням і дослідницькою діяльністю та забезпечити підготовку висококваліфікованих спеціалістів. У статті зазначено, що українська педагогічна система перебуває на етапі кардинальних змін і характеризується інтегративними процесами по зближенню з освітніми системами країн зарубіжжя. Модернізація вітчизняної освіти та її входження в європейський простір висуває нові вимоги до підготовки фахівців. Сьогодні важливим є не тільки об єм знань та практичних умінь, які отримуються випускниками закладів вищої освіти, а й формування в них вміння ними оперувати, зокрема в хореографічній освітній галузі. Новітній етап розвитку мистецької освіти вимагає підготовки таких викладачів хореографії, які б поєднували у собі творчу індивідуальність та високий виконавський професіоналізм. Саме тому є актуальним пошук обґрунтованих, сучасних науково-методичних підходів до навчання та процесу їх професійного становлення, а саме дослідження особливостей формування виконавсько-сценічної майстерності хореографів під час фахової підготовки. У статті висвітлено поняття «майстерність», «сценічно-виконавська май- стерність», «професійна майстерність хореографа». Наголошено, що усвідомленням значущості хореографічного мистецтва у системі культури та освіти стало відкриття спеціальності «Хореографія» у закладах вищої освіти України, що викликало потребу в удосконаленні системи професійної підготовки майбутніх фахівців хореографії, здатних уміло поєднувати ґрунтовні професійні знання із сценічно-виконавськими та педагогічними навичками та вміннями; озброєних відповідним науковим та творчим доробком задля залучення дітей та юнацтва до багатства хореографічної культури
Мова як ключовий лінгвоментальний образ поетичної картини світу Сергія Жадана (на матеріалі збірки «Скрипниківка»)
No full textSerhiy Zhadan (Based on the Material from the Collection «Skrypnikivka») In the article, for the first time, on the material of Serhiy Zhadan’s new poetry collection «Skrypnikivka», the peculiarities of the structuring of the image of the native language are revealed and characterized, its functioning in the chronological limits of «before» and «after» is revealed. It was found that the dominant representatives of the most diverse intonations of the sound of the Ukrainian word in the analyzed collection are the lexical-semantic paradigms of lexemes speech (with derivatives – more than 80 word usages), voice, word, sound, letter, sound, speaking, singing, etc. and a number of proper linguistic terms (mostly from the field of phonetics and graphics), as well as individual literary terms.
It has been established that the lexemes language, word and voice represent the modern life of language, objectify language and speech concepts (phenomena) belonging to the linguistic sphere, through the prism of temporal and local dimensions of the present military time, individual authorial understanding and tropeic modeling of the poetic image of language. In Serhiy Zhadan’s artistic picture of the world, the native language became a key symbol of eternal life, spiritual unity, national code, a manifestation of the author’s active linguistic awareness and true patriotism.У статті вперше на матеріалі нової поетичної збірки Сергія Жадана «Скрипниківка» виявлено та схарактеризовано особливості структурування образу рідної мови, розкрито її функціонування в хронологічних межах «до» і «після». З’ясовано, що домінантними репрезентантами найрізноманітніших інтонацій звучання українського слова в аналізованій збірці є лекси- ко-семантичні парадигми лексем «мова» (із похідними – понад 80 слововживань), «голос», «слово», «звук», «літера», «звучання», «говоріння», «співання» тощо та низка власне лінгвістичних термінів (здебільшого зі сфери фонетики та графіки), а також поодинокі літературознавчі терміни.
Встановлено, що лексеми «мова», «слово» та «голос» репрезентують сучасне життя мови, об’єктивують мовні й мовленнєві поняття (явища), належні до лінгвістичної сфери, крізь призму темпоральних і локальних вимірів воєнного сьогодення, індивідуально-авторського осмислення та тропеїчного моделювання поетичного образу мова. У художній картині світу Сергія Жадана рідна мова постала ключовим символом вічного життя, духовного єднання, національного коду, виявом авторської активної лінгвосвідомости й справжнього патріотизму