Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ СФЕРИ ОСВІТИ
No full textThe article considers the pedagogical conditions for the formation of strategic thinking of future managers in the field of education, which are necessary and sufficient for the effective implementation of this process. The author identifies three main circumstances that ensure the effectiveness of the formation of strategic thinking of future leaders of education: the problem of learning; the project learning; the innovative learning. The author believes that learning through problem solving can replace mechanical mastery of a set of knowledge with a motivational cognitive search, which is based on awareness of the contradictions between the already known and unknown, activates cognitive interests and stimulates thinking. In this case, the problem of the educational process is a prerequisite for the formation of cognitive independence of the manager, the emergence of his mental activity, when the need to expand the search for new solutions, using such mental operations as analysis, comparison, synthesis and more. At the same time, the practical direction of the problem component of the educational process of training future managers should include finding a solution based on the analysis of a specific situation, evaluation of alternative ideas and proposals, risk forecasting, risk considerations and consequences of management decisions. According to the author, the implementation of various thematic projects plays a special role in the educational environment, as during their implementation awareness of their structural composition, features of resource provision, specifics of communicative interaction is formed, theoretical and practical experience is activated, creative potential of the future head of educational institution is revealed. Successful project development requires intensification of thinking in general and strategic in particular. Of particular importance for the development of strategic thinking of future managers in the field of education is design, which involves the implementation of consistently structured activities to solve a problem aimed at a long[1]term specific result, which has an objective and subjective novelty. The application of design in management expands the field of strategic thinking, as it requires a constructive creative search for new ways to develop educational institutions, fairways of safe movement of the organization in the space of socio-economic change to achieve new levels of success that will increase its competitiveness. due to improving the quality of education. And the innovativeness of learning changes the priorities of modern education, when the central aspect is the ability to work with information and use it in new unpredictable situations, which requires mastering the mechanisms of strategic thinking, creativity in complex professional situations, responsibility in management decisions, spiritual maturity.У статті розглядаються педагогічні умови формування стратегічного мислення майбутніх менеджерів сфери освіти, які є необхідними й достатніми для ефективного здійснення даного процесу. Автор виділяє три головних обставини, які забезпечують результативність формування стратегічного мислення майбутніх керівників освітньої сфери: проблемність навчання; проєктність навчання; інноваційність навчання. Автор вважає, що навчання через розв’язання проблемних ситуацій дає змогу замінити механічне опанування сукупністю знань на мотиваційний пізнавальний пошук, який спирається на усвідомлення суперечності між вже відомим і невідомим, активізує пізнавальні інтереси та стимулює мислення. У такому разі, проблемність освітнього процесу виступає передумовою формування пізнавальної самостійності менеджера, появи його мисленнєвої активності, коли розвивається потреба розширити область пошуку нових способів розв’язку, використовуючи такі розумові операції як аналіз, порівняння, синтез тощо. При цьому, практичне спрямування проблемного компонента освітнього процесу підготовки майбутніх управлінців має передбачати пошук того чи іншого рішення на основі аналізу конкретної ситуації, оцінки альтернативних ідей та пропозицій, прогнозування ризиків, врахування загроз та визначення наслідків управлінських рішень. Особливу роль в освітньому середовищі, на думку автора, грає виконання різнотематичних проєктів, оскільки під час їх виконання формується усвідомлення їх структурної композиції, особливостей ресурсного забезпечення, специфіки комунікативної взаємодії, активізується теоретичний та практичний досвід, розкривається творчий потенціал майбутнього керівника освітнього закладу. Успішна розробка проєкту потребує активізації мислення взагалі і стратегічного зокрема. Особливо важливим для розвитку стратегічного мислення майбутніх менеджерів сфери освіти виступає проєктування, яке передбачає здійснення послідовно структурованої діяльності з розв’язання певної проблеми, спрямованої на перспективний конкретний результат, що має об’єктивну та суб’єктивну новизну. Застосування проєктування в управлінській діяльності розширює поле стратегічного мислення, оскільки потребує проведення конструктивного творчого пошуку нових шляхів розвитку освітнього закладу, фарватерів безпечного руху організації у просторі соціально-економічних змін до досягнення нових щаблів успішності, які дадуть їй змогу підвищити свою конкурентоспроможність і зміцніти свої позиції за рахунок підвищення якості освіти. А інноваційність навчання змінює пріоритети сучасної освіти, коли центральним аспектом стає здатність працювати з інформацією та використовувати її в нових непередбачуваних ситуаціях, що потребує оволодіння механізмами здійснення стратегічного мислення, виявленням творчості у складних професійних ситуаціях, відповідальності у прийнятті управлінських рішень, духовної зрілості
ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІ У НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОМУ ВИХОВАННІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ І МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
No full textThe paper focuses on the topical problem concerning ensuring consistency in national and patriotic education among children of older preschool age and younger school students at New Ukrainian School (NUS). The article gives a brief outline describing the results of the analysis of the state legislative and regulatory framework on issues of ensuring consistency between preschool and primary education. Due to the examination of scholarly and pedagogical literature, the place of national and patriotic education in the educational process of preschool and primary school education institutions is determined. Academic approaches to defining the concept of "consistency" have been analyzed in the article. It is stated that consistency between preschool and primary levels is considered as an important condition for continuous education and upbringing of a child. That is why consistency is regarded as one of the conceptual foundations of national education, along with succession, perspective, continuity, etc. It is determined that the primary goal of national and patriotic education is to transfer to the young generation the spiritual and material culture of the Ukrainian people, their worldview values, mental settings, etc. The basics of educational work in a preschool institution and primary school for national and patriotic education are highlighted. The process of national and patriotic education should take into account the political and socio[1]economic realities of the country, have a proactive nature, and form in the minds of the young generation a national idea, a spiritually meaningful, reflective patriotism. It is indicated that the introduction of person-oriented, age-based, individual approaches to consistency will ensure a connection between the educational spaces of preschool and primary education, will contribute to their unification in the formation of an active patriotic position of the child.У статті проаналізовано проблему забезпечення наступності в національно-патріотичному вихованні дітей старшого дошкільного віку та учнів молодших класів НУШ. Коротко окреслено результати аналізу державної законодавчо-нормативної бази з питань забезпечення наступності між дошкільною та початковою ланками освіти. Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття «наступність». Вказано, що наступність є однією із концептуальних засад національної освіти, поряд з такими, як спадкоємність, перспективність, неперервність тощо. Наступність між дошкільною та початковою ланками розглядається як важлива умова безперервної освіти та виховання дитини. Визначено, яке місце посідає національно-патріотичне виховання в освітньо-виховному процесі закладу дошкільної освіти та початкової школи. Зазначено, що основною метою національно-патріотичного виховання є передача молодому поколінню духовної та матеріальної культури українського народу, його світоглядних цінностей, ментальних установ тощо. Процес національно-патріотичного виховання повинен ураховувати політичні та суспільно-економічні реалії країни, мати випереджувальний характер, формувати в свідомості молодого покоління національну ідею, духовно осмислений, рефелективний патріотизм. Висвітлено освітньої та виховної роботи у закладі дошкільної освіти та початковій школі з національно-патріотичного виховання. На основі здійсненого аналізу з проблеми наступності між ланками дошкільної та початкової освіти автором виділено ряд особливостей даного принципу щодо його забезпечення у процесі національно-патріотичного виховання. Вказано, що запровадження особистісно орієнтованого, вікового, індивідуального підходів до наступності забезпечить зв’язок між виховними просторами дошкільної та початкової освіти, сприятиме їх об’єднанню щодо формування активної патріотичної позиції дитини
ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ ДОШКІЛЬНИКІВ
No full textGeneralizations and conclusions about preschool children’s socialization represented in this article are the result of analyzing researchers and practitioners’ works on this issue. The author characterizes the structure of socialization, its relationship with educational and personal development, ways, means, and organizational forms of involving pupils in social relations; outlines pedagogical conditions for optimizing a child’s awareness of social reality and achieving the required level of social competence. Particular attention was given to studying such factors of socialization as mega-, macro-, meso and microfactors. Regarding mass information (mass media) as a significant socialization microfactor the researcher reasons out the opportunities of socialization by its means. The paper defines specific features of preschoolers’ socialization by means of mass media: globalization of information, mobility of its broadcast, relevance, target modeling, artistic expressiveness, emotionality and responsiveness of feedback. The study deals with such mass media as press, radio, television, computer, information and communication technologies, the Internet, commercials and focuses on their positive and negative impact on preschool children. The author points out qualities of the child’s personality, which are complexly formed as a psycho-age media phenomenon and analyzes the most important of them: quick and associative thinking; shallowness and stereotyping of thought structures; shallowness of interests; lack of subordination and communication problems; primitiveness of feelings and unceremonious behavior. Social competence is defined as a child’s willingness to effectively interact with the people around it in the system of interpersonal relations. The preschooler’s social experience in terms of media-developmental social environment is considered.У статті, внаслідок аналізу наукових досліджень і доробку фахівців-практиків щодо соціалізації дітей дошкільного віку, представлені узагальнення і висновки з проблеми соціалізації дитини дошкільного віку. Охарактеризована структура соціалізації, її взаємозв’язок з вихованням та розвитком особистості, шляхи, засоби, організаційні форми залучення вихованців у соціальні стосунки. Окреслені педагогічні умови оптимізації пізнавання дитиною соціальної дійсності та досягнення необхідного рівня соціальної компетентності. Проаналізовані фактори соціалізації: мега-, макро-, мезо-, мікро- фактори. Обґрунтовані можливості соціалізації засобами масової інформації (ЗМІ) як вагомого соціалізаційного мікрофактору. Визначені специфічні особливості соціалізації дітей дошкільного віку засобами масової інформації: глобалізації інформації, мобільності її трансляції, актуальнос[1]ті, цільового моделювання, художньої виразності, емоційності, оперативності зворотного зв’язку. Окреслені засоби масової інформації: пресу, радіо, телебачення, комп’ютер, інформаційно-комунікаційні технології, Інтернет, рекламу та їх позитивний і негативний вплив на дітей дошкільного віку. Визначені якості особистості дитини, що комплексно формуються як психо-віковий медіафеномен. Проаналізовані найбільш вагомі особистісні якості: швидке та асоціативне мислення; поверхневість і стереотипність мисленнєвих конструкцій; поверхневість інтересів; відсутність субординації та проблеми з комунікацією; примітивність почуттів і безцеремонність поведінки. Окреслена та обгрунтована сутність соціальної компетентності як готовності дитини ефективно взаємодіяти з людьми, які її оточують у системі міжособистісних стосунків. Розглядається соціальний досвід дитини дошкільного віку у контексті медіа[1]розвивального соціального середовища
РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОЇ СПРИЙНЯТЛИВОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ПЛАСТИЧНОГО ІНТОНУВАННЯ НА УРОКАХ МИСТЕЦТВА
No full textThe article is devoted to the study and clarification of the problem of the development of emotional receptivity in younger schoolchildren by means of plastic intonation in art classes. Summarizing the results of scientific and methodological research on the issues in question, the concept of "emotional perception" is considered i.e. a process that continues during the study and acquisition of works of musical art; "emotional susceptibility" is a specific individual property of each person. The essence of the definition of "emotional receptivity" is concretized as the individual ability of a junior high school student’s personality to emotionally react to music, feel the character and mood of a work of art, the ability to empathize, as well as to use emotional and figurative imagination, etc. The phasing of the introduction of plastic intonation has been determined: the stage of familiarization and formation of students’ ideas about the peculiarities of plastic self expression when exposed to a piece of music; the stage of acquiring experience and skills of "plastic" intonation; the creative and activity stage of students’ readiness to independently create the author’s improvisational plastic sketches. A complex of technologies and methods of implementing plastic intonation in music lessons is described, in particular, by V. Cohen’s technique named "mirror method" or "musical mirror method", whose essence is the reflection of the teacher’s movements by the students of the class (the teacher, as if in a mirror, reflects the content of the musical material, emotionally and plastically reproducing musical images). The potential of the method of plastic intonation is highlighted, which is designed to: activate and develop the students’ cognitive process, the process of musical perception; direct the natural motor activity of students in the desired emotional key in the form of optimization of the emotional-motor complex. The prospects of using plastic intonation in art lessons in general secondary education establishments are outlinedСтаття присвячена дослідженню та висвітленню проблеми розвитку емоційної сприйнятливості молодших школярів засобами пластичного інтонування на уроках мистецтва. Підсумовуючи результати науково-методичних досліджень з окресленої проблематики, розглянуто поняття: «емоційне сприйняття» – процес, який триває упродовж вивчення та пізнання творів музичного мистецтва; «емоційна сприйнятливість» – специфічна індивідуальна властивість кожного окремого індивіда. Конкретизовано сутність дефініції «емоційна сприйнятливість» як індивідуальну здатність особистості молодшого школяра до емоційної реакції на музику, відчуття характеру та настрою твору мистецтва, здатність до співпереживання, а також до емоційно-образної уяви тощо. Визначено поетапність впровадження пластичного інтонування: етап ознайомлення та формування уявлень учнів про особливості пластичного самовираження під музику; етап набуття досвіду та навичок «пластичного» інтонування; творчо-діяльнісний етап готовності учнів до самостійного створення авторських імпровізаційних пластичних етюдів. Описується комплекс технологій та методів впровадження пластичного інтонування на уроках музичного мистецтва, зокрема, методика В. Коен – «методика дзеркала», «метод музичних дзеркал», суть якої полягає у віддзеркаленні рухів вчителя учнями класу (педагог, наче у дзеркалі, відображає зміст музичного матеріалу, емоційно-пластично відтворюючи музичні образи). Висвітлено потенціал методу пластичного інтонування, який покликаний: активізувати та розвивати пізнавальний процес учнів, процес музичного сприйняття; скеровувати у потрібному емоційному ключі природну рухову активність учнів у вигляді оптимізації емоційно-моторного комплексу. Окреслено перспективу використання пластичного інтонування на уроках мистецтва у закладах загальної середньої освіти
ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ В ОРАТОРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
No full textOne of the main features of modern education is its development based on innovations.
Nowadays the great number of scientists are conducting the creative search for the innovative teaching methods that will ensure the effectiveness of the instructor’s speaking activity, his/her productive interaction with the audience, singularity and the interest of classes, and will make it possible to achieve thorough learning results in a short period of time.
The innovative teaching methods support the intensification and optimization of the educational process, stimulate the students’ activity, encourage them to search creatively, an active cognitive interest forming and promote the development of creative thinking.
The article analyzes the innovative teaching methods used by scientific and pedagogical workers in the educational process and proposes for consideration the methods used by the authors of the article in public speaking during the psychological and pedagogical disciplines teaching in a higher military educational institution. These methods are appealed to make educational sessions more interesting, to arouse the audience curiosity, to immerse the audience in a constructive communicative environment that ensures the development of soft skills, to show the diversity and singularity of the instructor’s approaches, to create situations of positive expectation for the studets an informative, personally oriented educational environment, a creative atmosphere, learning based on interest, conviction, attitude as higher motives. Most of them make it possible to control and evaluate the knowledge and educational achievements of the students, check the level of understanding and assimilation of the educational content, turn it from boring traditional surveys into the interesting cognitive game.
The methods proposed and described by us (the public speaking, question method, terminological dictation, express survey, preparing an answer plan, press conference, interview, essay based on a book, crossword, quest, practice-oriented testing, self- and mutual control method) not only diversify the educational process, but also develop the instructor him/herself.Однією з основних ознак сучасної освіти є її розвиток на основі інновацій. Сьогодні більшість учених здійснюють творчий пошук інноваційних методів навчання, що забезпечать ефективність ораторської діяльності викладача, продуктивну взаємодію з аудиторією, оригінальність і цікавість навчальних занять, дадуть змогу досягнути ґрунтовних результатів навчання за короткий проміжок часу.
Інноваційні методи навчання сприяють інтенсифікації та оптимізації освітнього процесу, стимулюють активність слухачів (курсантів, студентів), спонукають їх до творчого пошуку, формують активний пізнавальний інтерес, сприяють розвитку творчого мислення.
У статті проведено аналіз інноваційних методів навчання, що використо- вуються науково-педагогічними працівниками в освітньому процесі й запропоно- вано до розгляду методи, що застосовуються авторами статті в ораторській діяльності під час викладання психологічних і педагогічних дисциплін у вищому військовому навчальному закладі. Вони покликані зробити навчальні заняття цікавішими, викликати допитливість в аудиторії, занурити її в конструктивне комунікативне середовище, що забезпечує розвиток soft skills, показати різнома- нітність та оригінальність підходів викладача, створити ситуації позитивного очікування для слухачів (курсантів, студентів), інформаційне особистісно орієнтоване навчальне середовище, творчу атмосферу, навчання, в основі якого лежать інтерес, переконання, установка як вищі мотиви. Більшість із них дають змогу здійснювати контроль та оцінювання знань і навчальних досягнень слуха- чів (курсантів, студентів), перевірку рівня розуміння й засвоєння навчального контенту, перетворити його з нудних традиційних опитувань у цікаву пізна- вальну гру.
Запропоновані та описані нами методи (публічний виступ, метод запитань, термінологічний диктант, експрес-опитування, складання плану відповіді, прес- конференція, інтерв’ю, есе за книгою, кросворд, квест, тестування, орієнтоване на практику, метод само та взаємоконтролю) не лише урізноманітнюють освітній процес, а й збагачують самого викладача.
 
Барокова своєрідність у творах письменників Чернігівської літературної школи XVII ст.
No full textIn the paper on the basis of wide scientific and factual material the main features of the functioning in Chernihiv in the 2nd half of the 17th c. of a special litetature school (which included L. Baranovych, I. Haliatovskyi, I. Velychkovksyi, D. Tuptalo, L. Krshchonovych) are for the first time revealed: 1) the availability of the vivid personality, which united other writers; 2) their active part in the civil life of Ukraine; 3) thematic and genre proximity of their works and their national specificity; 3) the common creative method, i.e. baroque, which determined the style and methodological orientation of their creative work; 5) the availability of a special publishing house, which contributed to the popularization of writers’ works. A particular attention is paid to the thematic richness of the works, which was closely related to the life of society at that time, the heroic struggle of the Ukrainian people, the Cossacks against the Turks, Tatars, Polish nobility and Russian troops for national independence, for the peace on earth. A considerable attention is paid to the baroque style, which permeates the entire creativity of Chernihiv school writers, to the different types of thinking of the authors, and to the wealth of framing the text forms. The significance of the creative work of representatives of the Chernihiv Literary School and of their creative method for the further development of Ukrainian literature of the 18th century is indicatedУ статті на широкому науковому та фактичному матеріалі розкриті основні ознаки функціонування у другій половині XVII ст. у Чернігові літературної школи, до якої входили Л. Баранович, І. Галятовський, І. Орновський, І. Величковський, Д. Туптало, Л. Крщонович, уперше визначені її основні ознаки: 1) наявність яскравої особистості, яка об’єднала навколо себе інших письменників; 2) їх активна участь у громадському житті України; 3) тематична і жанрова спільність їх творів та національна самобутність; 4) єдиний творчий метод – бароко, який визначав стильову та методологічну спрямованість їх творчості; 5) наявність видавничої бази, що сприяла популяризації творів письменників. Особливо увага звернена на тематичне багатство творів, яке було тісно пов’язане з життям суспільства того часу, героїчною боротьбою українського народу, козаків з турками, татарами, польською шляхтою та військами Московії за національну незалежність, за твердження миру на землі. Значна увага приділена стилю бароко, яким пронизана вся творчість чернігівчан, різним типам мислення авторів та багатству форм обрамлення тексту. Указано на значення творчості представників Чернігівської літературної школи, їх творчого методу на подальший розвиток української літератури XVIIІ ст
ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ВАЖЛИВА ІНТЕГРАЛЬНА ЯКІСТЬ ОСОБИСТОСТІ СУЧАСНОГО ВИХОВАТЕЛЯ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
No full textThe article reveals an extremely urgent problem that concerns emotional intelligence as an important integral quality of the personality of a modern preschool teacher. A lot of scientific literature has been analyzed, and in the process of analysis, scientific approaches to the researched issues have been singled out. Different concepts of emotional intelligence are considered, the connection between emotional intelligence and the managerial qualities of the teacher of a preschool education institution is identified and substantiated.
Various scientific approaches (similar and different) to defining the content and essence of the concept of "emotional intelligence" have been analyzed. In the process of theoretical analysis, it was found that emotional intelligence is the ability to differentiate positive and negative emotions and feelings, as well as the presence of theoretical knowledge about ways to change one’s emotional state from negative to positive.
It was determined that emotional intelligence reflects the connection between cognitive abilities and personal qualities of a person. It was found that the process of forming emotional intelligence is influenced by various factors: cognitive abilities, ideas about emotions, features of emotionality. Emotional intelligence as an integrative personality quality has internal and external components.
It is substantiated that a high level of development of emotional intelligence among preschool education specialists is an important condition for their professional activity, as it ensures the establishment of effective, comfortable communicative, emotional and social relationships with children of preschool age. It was determined that children of preschool age are characterized by instability of the emotional sphere. That is why it is necessary for a preschool teacher to be able to understand and competently perceive the feelings and emotions of preschoolers, while finding a way out of emotionally difficult situations.
It was found that the emotional intelligence of modern preschool education specialists is an integral personal formation, at the same time, a professional quality that is necessary for obtaining high results of professional activity.
Key words: emotions, emotional intelligence, personality, teacher, structure of emotional intelligence, emotional contact, self-awareness, management of emotions.У статті розкрито актуальну проблему, яка стосується емоційного інтелекту як важливої інтегральної якості особистості сучасного вихователя закладу дошкільної освіти. Проаналізовано багато наукової літератури, у процесі аналізу виокремлено наукові підходи до досліджуваної проблематики. Розглянуто різні концепції емоційного інтелекту, виявлено та обґрунтовано зв’язок між емоційним інтелектом та управлінськими якостями особистості вихователя закладу дошкільної освіти.Проаналізовано різні наукові підходи (подібні та відмінні) до визначення змісту та сутності поняття «емоційний інтелект». У процесі теоретичного аналізу було з’ясовано, що емоційний інтелект являється здатністю диференціювати пози-тивні та негативні емоції і почуття, а також наявність теоретичних знань щодо способів зміни власного емоційного стану з негативного на позитивний.Визначено, що емоційний інтелект відображає зв’язок когнітивних здібностей й особистісних якостей людини. З’ясовано, що на процес формування емоційного інтелекту впливають різні фактори: когнітивні здібності, уявлення про емоції, особливості емоційності. Емоційному інтелекту як інтегративній якості особистості притаманні внутрішні та зовнішні компоненти.Обґрунтовано, що високий рівень розвитку емоційного інтелекту у фахівців дошкільної освіти є важливою умовою їх професійної діяльності, оскільки він забезпечує налагодження ефективних комфортних комунікативних, емоційних і соціальних взаємозв’язків з дітьми дошкільного віку. Визначено, що діти дошкільного віку характеризуються нестійкістю емоційної сфери. Саме тому необхідно, щоб вихователь дошкільного закладу був здатним розуміти і компетентно сприймати почуття й емоції дошкільників, в то час знаходити вихід іземоційно складних ситуацій.З’ясовано, що емоційний інтелект сучасних фахівців дошкільної освіти являється інтегральним особистісним утворенням, разом з тим, професійною якістю, яка необхідна для отримання високих результатів професійної діяльності.Ключові слова: емоції, емоційний інтелект, особистість, педагог, структура емоційного інтелекту, емоційний контакт, самосвідомість, управління емоціями
ВТІЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ ІВАНА ЗЯЗЮНА У КОНЦЕПЦІЇ РЕФОРМИ «НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА»
No full textThe presented article analyzes the scientific and pedagogical ideas of Academician Ivan Zyazyun, which were reflected in the conceptual provisions of the "New Ukrainian School" (NUS). Analyzing the scientific works of the scientist, we came to the conclusion that a significant number of his pedagogical ideas form the basis of the conceptual provisions of the NUS and had an impact on educational changes in Ukraine. The problem mentioned by us is insufficiently covered in scientific sources and needs careful research. The scientific novelty consists in revealing the common ground between the teacher’s ideas and the conceptual provisions of the "New Ukrainian School" reform. Attention is focused on ideas that we think are important. Among the main competencies is fluency in the state language, cultural competence, mathematical competence, competence in the field of natural sciences, engineering and technology, information and communication competence, lifelong learning, civic and social competencies, entrepreneurship, and financial literacy. The study presents examples of the teacher’s ideas reflected in the competencies of the NUS reform It was found that among the many scientific works and research of domestic scientists, which became the basis of the educational reform "New Ukrainian School" and are implemented in modern educational institutions, an important place belongs to the pedagogical ideas of Ivan Zyazyun. The scholar’s pedagogical heritage is permeated with the ideas of the competence approach in education. His scientific theoretical and practical developments meet the requirements of today and the conceptual foundations of the NUS. The scientist argues their relevance both from a pedagogical and aesthetic, psychological, philosophical, and economic point of view. The new challenges of the state-building processes in Ukraine require a meaningful renewal of the education system as a leading factor in the development of society and man, its further improvement, successful life activities, and undisputed provision of access to quality education. We see the prospect of future research in the study of Ivan Zyazyun’s pedagogical ideas in the direction of organizing the education of children with special educational needs.У поданій статті проаналізовано науково-педагогічні ідеї академіка Івана Зязюна, що знайшли відображення у концептуальних положеннях «Нової української школи». Акцентовано увагу на тих, які на нашу думку, зважаючи на сучасні освітні виклики, є важливими. Серед основних компетентностей виділено: вільне володіння державною мовою, культурна компетентність, математична компетентність, компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій, інформаційно-комунікаційна компетентність, навчання впродовж життя, громадянські та соціальні компетентності, підприємливість та фінансова грамотність. У дослідженні представлено приклади ідей педагога, що відображені у компетентностях реформи «Нова українська школа». Наголошуємо, що педагогічна спадщина вченого пронизана ідеями компетентнісного підходу в освіті. Його наукові теоретичні і практичні доробки відповідають вимогам сьогодення й концептуальним засадами НУШ. Учений аргументує їх актуальність як з педагогічної, так і з естетичної, психологічної, філософської та економічної точки зору. Зазначена нами проблема висвітлена у наукових джерелах недостатньо і потребує ретельного дослідження. Наукова новизна полягає у розкритті спільного між ідеями педагога та концептуальними положеннями реформи «Нова українська школа», що має гарантувати рівний доступ до якісної освіти дітей різних категорій. Науковий інтерес викликає вчення академіка про посилення уваги до забезпечення рівних прав для навчання дітей з різними можливостями у розвитку, інших культур, цінностей, вірувань. Науковець акцентує на необхідності приймати відмінності учнів та їхніх потреб, толерантності. На нашу думку, такі якості потрібні у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Під час активного запровадження інклюзивної форми навчання та особливої уваги до реформування освіти дітей з особливими освітніми потребами, що передбачає «Нова українська школа», цей напрям педагогічної спадщини потрібно ретельно досліджувати. Отож перспективу майбутніх досліджень вбачаємо у вивченні педагогічних ідей Івана Зязюна у напрямку організації освіти дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з порушеннями функцій опорно-рухового апарату. З’ясовано, що серед багатьох наукових праць, досліджень вітчизняних вчених, що стали основою освітньої реформи «Нова українська школа» та упроваджуються у сучасних закладах освіти, важливе місце належить педагогічним ідеям Івана Зязюна
ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ НА ЗАНЯТТЯХ У ЗДО
No full textThe article deals with the problem concerning the pedagogical potential of didactic games and the specifics of their use in classes in preschool education. The theoretical base of the paper comprises the analysis of research on the problem of didactic games in preschool education institutions and the conclusions of practicing specialists.
The essence of the didactic game is considered in the article as a modern and recognized method of teaching and raising children, which integrates developmental and educational functions in the game situation and allows solving various educational tasks.
The following functions of didactic games are characterized in the paper: activation of educational and cognitive activities of children, their cognitive sphere; the development of children’s positive motivation to study, the improvement of working capacity. Examining the pedagogical possibilities of the didactic game is carried out by considering its structure and its mandatory components.
The educational functions of game rules, game actions, control over their implementation, and the final result are analyzed in the article. The importance of the unity of the didactic game structural components as a condition for optimizing children’s cognitive and practical activities is proved. The criteria for the classification of didactic games are determined.
It is found out that there is no single, clear and comprehensive classification of didactic games. Thus, the analysis of existing classifications is carried out: by educational content, cognitive activity of children, game actions and rules, organization and relationships of children, by the role of the educator; by fixed and hidden rules.
The stages of didactic games implementation are considered in the article: preparation for conducting a didactic game, its implementation, analysis. There is a substantiated need to adhere to their sequence and specifics of implementation, which ensures high efficiency of the educational process in a preschool institution. Therefore, possibilities of using different types of didactic games in everyday life and in classes are explored.
Prospects for further research regarding the use of didactic games in children’s independent game activities with the aim of forming their social competence areУ статті, завдяки аналізу досліджень проблеми дидактичної гри у ЗДО і висновків фахівців-практиків, представлений педагогічний потенціал дидактичних ігор та особливості їх використання на заняттях у ЗДО. Обґрунтована сутність дидактичної гри як сучасного і визнаного методу навчання і виховання дітей, що інтегрує освітню, розвивальну і виховну функції в ігровій ситуації та дозволяє розв’язувати різноманітні освітні завдання.
Охарактеризовані наступні функції дидактичних ігор: активізація навчально- пізнавальної діяльності дітей, їх пізнавальної сфери; розвиток позитивної мотивації дітей до навчання, підвищення працездатності.
Розгляд педагогічних можливостей дидактичної гри здійснено з врахуванням її структури, обов’язковими компонентами якої є: навчальне і виховне завдання, ігрові дії, правила, результат.
Проаналізовані освітні функції ігрових правил, ігрових дій, контролю за їх виконанням, кінцевого результату. Доведена важливість єдності структурних компонентів дидактичної гри як умови оптимізації пізнавальної та практичної діяльності дітей.
Визначені критерії класифікації дидактичних ігор, з урахуванням керівництва грою педагогом та особливостями організації діяльності дітей.
Встановлена відсутність єдиної, чіткої і вичерпної класифікації дидактичних ігор.
Здійснений аналіз існуючих класифікацій за навчальним змістом, пізнавальною діяльністю дітей, ігровими діями і правилами, організацією і взаєминами дітей, за роллю вихователя; фіксованими і прихованими правилами.
Розглянуті етапи реалізації дидактичних ігор: підготовка до проведення дидактичної гри, її проведення, аналіз. Обґрунтована необхідність дотримання їх послідовності та особливостей реалізації, що забезпечує високу ефективність освітнього процесу у дошкільному закладі.
Досліджені можливості використання різних видів дидактичних ігор у повсякден- ному житті та на заняттях.
Сформульовані перспективи подальших наукових пошуків щодо використання дидактичної гри у самостійній ігровій діяльності дітей з метою формування у них соціальної компетентності.
 
НАУКОВА ШКОЛА ПРОФЕСОРА О. Я. РОСТОВСЬКОГО
No full textThe article informs about the scientific achievements of Doctor of Pedagogical Sciences, Professor O. Ya. Rostovskyi, his contribution to the development of music pedagogy in Ukraine and the scientific school on the theory and methods of music education headed by him. A detailed review of the scientist innovative approaches in education was made, including the principle of musical education of children based on national culture following, researching the problem of music education humanizing, a significant contribution to the study and systematization of the history of Ukrainian and Western European music pedagogy, the implementation of choreography as a specialty of study at the pedagogical institute, work on the problems of isolation of musical and pedagogical education and school musical pedagogy and proposed ways to overcome difficulties. The vision and evaluation of the scientific school by leading scientists of relevant fields is presented: researcher of scientific schools of artistic direction O. M. Oleksyuk, researcher of regional contexts and dimensions of cultural creativity O. A. Kavunnyk, researchers of the Nizhyn Higher School history H. V. Samoilenko and O. G. Samoilenko. The results of scientific research of the music education laboratory, which was the core and prototype of O. Ya. Rostovsky’s scientific school, are presented. The innovations of the scientist, presented in the dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Pedagogical Sciences on the topic "Pedagogical bases of managing the process of musical perception of schoolchildren" are considered in detail. The topics of candidate theses that were written and defended under the leadership of O. Ya. Rostovsky by his students and followers are considered and analyzed, the commonality and consistency of their topics is established. It is determined that such an approach further leads to the expansion of the scientific paradigm in which the school exists and the accumulation of valuable scientific knowledge increasing, which distributors are the representatives of the scientific school.У статті висвітлюється науковий доробок доктора педагогічних наук, профе- сора О. Я. Ростовського, його внесок у розвиток музичної педагогіки України та очолювану ним наукову школу з теорії та методики музичної освіти. Зроблено детальний огляд на інноваційні підходи науковця в освіті, серед яких слідування принципу музичного виховання дітей на основі національної культури, дослі- дження проблеми гуманізації музичної освіти, значний внесок у вивчення та систематизацію історії вітчизняної та західноєвропейської музичної педагогіки, впровадження хореографії як спеціальності навчання у педагогічному інституті, робота над проблемами ізоляції музично-педагогічної освіти та шкільної музичної педагогіки та пропоновані шляхи подолання труднощів. Представлено бачення та оцінку наукової школи від провідних науковців дотичних галузей: дослідниці наукових шкіл мистецького спрямування О. М. Олексюк, дос- лідниці регіональних контекстів та вимірів культуротворчості О. А. Кавунник, дослідників історії Ніжинської вищої школи Г. В. Самойленка та О. Г. Самойленка. Подано результати наукових пошуків лабораторії музичної освіти, що була ядром та прототипом наукової школи О. Я. Ростовського. Детально розглянуто інновації науковця, представлені у дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук на тему «Педагогічні основи керу- вання процесом музичного сприймання школярів». Розглянуто та проаналізовано тематику кандидатських дисертацій, що були написані й захищені під керівницт- вом О. Я. Ростовського його учнями та послідовниками, встановлено спільність та послідовність їх тематик, що у подальшому веде до розширення наукової парадигми, в якій функціонує школа та накопичення все більшої кількості цінних наукових знань, носіями та розповсюджувачами яких є представники наукової школи