Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
ОРГАНІЗАЦІЯ ДИСТАНЦІЙНОГО ТА ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ НА ПЛАТФОРМІ MOODLE
No full textEducation technology that actively develops and improves nowadays allows for providing distance and blended learning. The decisive factors that contributed to this course of events in the world in general and in Ukraine, in particular, are the rapid development of information and communication technologies, quarantine restrictions related to COVID- 19, and the need to create safe conditions for education in war and post-war times. Нigh- quality e-courses development for support distance and blended learning is an important issue to support learning at an appropriate level. Moodle is the most common LMS system in Ukraine and the world. Nizhyn Mykola Gogol State University has been using this system for student training since 2012, initially as a pre-intermediate environment intended only for the placement of educational materials, and since the time of COVID-19 as a full-fledged learning management system. The Moodle learning management system facilitates the effective implementation of distance and blended learning in educational institutions, owing to its available resources and robust mechanisms for monitoring and evaluating learners educational activities. The paper highlights the main functionality of the Moodle system and indicates the criteria it satisfies. Moodle also provides the teacher with the opportunity to implement problem-based learning. The paper outlines the resources and activities available to teachers for each problem-based learning phase during course development. In this article, using the Moodle distance learning system as an example, possible methods of the organizational structure of e- courses, the advantages and disadvantages of topic and weekly formats, as well as features of user interaction within each of these formats are considered. Readers will receive recommendations for setting up the course for each of the every mentioned formats and learn in which situations it is appropriate to use them. The prospects for further research involve identifying the key components of an e-course and developing methodological recommendations for the utilization of learning management systems in the process of distance and blended learning in educational institutions. Сучасними освітніми технологіями, які в даний час активно розвиваються та вдосконалюються, є технології, що дозволяють забезпечувати дистанційне та змішане навчання. Визначальними чинниками, які сприяли такому ходу подій у світі в цілому та в Україні зокрема, є бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, карантинні обмеження пов язані з COVID-19 та необхідність створити безпечні умови навчання у воєнний та повоєнний час. У статті визначено проблему розробки якісних електронних курсів для забезпечення дистанційного та змішаного навчання. Коротко охарактеризовано сучасні освітні технології та зосереджено увагу на платформі дистанційного та змішаного навчання Moodle, яка є однією з найбільш популярних систем управління нав- чанням в Україні та світі, оскільки дозволяє створювати електронні курси, розміщувати навчальні матеріали та завдання, підтримувати зв язок із здобувачами незалежно від часу та їх місця знаходження, оцінювати роботи та вести журнал оцінювання. В роботі висвітлено основні функціональні можливості системи Moodle та вказано критерії, які вона задовольняє. Зосереджено увагу на проблемній-орієнтованості даної системи. Визначено ресурси та діяльності, які можуть бути використані викладачем при розробці курсу під час різних фаз проблемного навчання. Також на прикладі системи управління навчанням Moodle розглянуто можливі способи організаційної структури навчальних електронних курсів під час дистанційного та змішаного навчання. Основна увага зосереджена на двох форматах: тематичному (модульному) і тижневому. Визначено особливості створення та наповнення курсів для кожного з вищезгаданих форматі, переваги та недоліки даних форматів як для викладача, так і для студентів, а також особливості взаємодії користувачів в межах кожного з них. Читачі отримають рекомендації по налаштуванню курсу для тематичного та тижневого форматів і дізнаються, у яких ситуаціях їх доцільно використовувати та як підтримувати пізнавальну активність здобувачів освіти. Сформульовано перспективи подальших наукових пошуків щодо використання системи Moodle під час дистанційного та змішаного навчання
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ПОЗАШКІЛЬНОЇ СФЕРИ В УМОВАХ ВИЩОЇ ШКОЛИ
No full textThe author of the paper highlights and analyzes the problem of forming the professional competence of employees and teachers of out-of-school institutions in higher education. The purpose of the article is defined. The author emphasizes that in terms of the content of formal higher education, more and more attention is paid to the formation and development of competencies of future humanistic specialists, emphasizing the need to be able to learn continuously throughout life.
On the basis of modern psychological and pedagogical literature, the concept of "educational process of an out-of-school education institution" is revealed. The author emphasizes that in the paradigm of lifelong learning, formal higher education is seen as a starting point, where priorities in the requirements for employee competencies change over time. The author characterizes the understanding of the essence of the competency- based approach in education by the key definitions of "competence" and "competence", "professional competence" in social and pedagogical science and practice. The content of modern training in the chosen specialty is presented in the normative model of competence. The structural components of the professional competence of the future teacher of an extracurricular institution are highlighted and considered in the article, in particular, the knowledge, abilities and skills acquired during training and practical activities. The issue of increasing the professional competence of specialists, which is based on general (universal) competence, which is also important for the successful further professional activity of a higher education student in various fields of the chosen profession and for his/her personal development (growth), is actualized. Thus, the process of forming the professional competence of a future teacher of extracurricular education in higher education requires a comprehensive approach to solving this problem.Автор статті висвітлює та аналізує проблему формування професійної компетентності працівників, педагогів позашкільних закладів в умовах вищої школи. Визначена мета статті. Акцентована увага на тому, що у змісті формальної вищої освіти все більше уваги надається формуванню та розвитку компетентностей майбутніх спеціалістів гуманістичного спрямування, наголошено на необхідності вміти безперервно вчитися впродовж життя. На основі сучасної психолого-педагогічної літератури розкрито поняття «навчально-виховний процес закладу позашкільної освіти». Автор підкреслює, що в парадигмі навчання впродовж життя формальна вища освіта розглядається як відправна, де з часом змінюються пріоритети у вимогах до компетентностей працівників. Автором схарактеризовано розуміння сутності компетентнісного підходу в освіті ключових дефініцій «компетенція» і «компетентність», «професійна компетентність» в соціально-педагогічній науці й практиці. У статті визначено зміст сучасної підготовки за обраною спеціальністю представлено у нормативній моделі компетентності. Виділено та розглянуто структурні складові професійної компетентності майбутнього вчителя позашкільного закладу, зокрема знання, уміння та навички, що придбані під час навчання та практичної діяльності. Актуалізовано питання зростання професійної компетентності спеціалістів, яка базується на загальній (універсальній) компетентності, що також важлива для успішної подальшої професійної діяльності здобувача вищої освіти в різних сферах обраної професії та для його особистісного розвитку (зростання). Процес формування професійної компетентності майбутнього вчителя позашкільної освіти у вищій школі вимагає комплексного підходу до вирішення цієї проблеми, оскільки компетентність є ключовим аспектом підготовки висококваліфікованих педагогів у вищих навчальних закладах
НАУКОВІ РОДИНИ ПРОФЕСОРА ОЛЕКСАНДРА РОСТОВСЬКОГО: ПРЕДСТАВНИКИ, ЗДОБУТКИ
No full textThe paper focuses on the study of the scholarly families of Professor O. Ya. Rostovsky (years of life 1946–2016), a scholar-pedagogue of Nizhyn Mykola Gogol State University. The state of the development of the "scholarly family" definition is highlighted. The essence of the definition, its criteria in the context of the cause-and-effect relationship of a scholar’s life path and work, types of scholarly families are investigated. Common and different aspects in the definitions of "scholarly family" and "scholarly school" are emphasized. The article dwells on the need to research the topic in the context of systematization of existing works, materials for creating a source base on the achievements of art education researchers as an important informational and meaningful component of the branches of science in Ukraine. Thus, the definition of types of "scholarly families" of scholars-musicologists, cultural experts from scholarly institutions and institutions of higher education of Ukraine are provided. The state of development of the definition of "artistic families" in the context of today’s all-Ukrainian scholarly and practical conferences is considered for illustration. Theoretical forecasts have been made on the expediency of studying the families of philologists, historians of Nizhyn Mykola Gogol State University. Such concepts as family upbringing, scholarly communication, innovations of O. Ya. Rostovskyi’s followers are identified and characterized as factors of the definition of "scholarly family". The achievements of his successors in the systematic study of the problems of contemporary art education in Ukraine are analyzed. The definition of "scholarly family" as life creativity based on the worldview unity of social groups "parents, children", "dissertators", "colleagues-followers" is formulated for a systematic study of common problems of art education in Ukraine. У статті визначено наукові родини професора О. Я. Ростовського (роки життя 1946–2016), вченого-педагога Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Акцентовано увагу на стані розробки дефініції «наукова родина». Висвітлено її сутність, критерії в контексті причинно-наслідкового зв’язку життєвого шляху та праці науковця, висвітлено типи наукових родин. Наголошено на спільних та відмінних аспектах в дефініціях «наукова родина» й «наукова школа». У статті також зауважено про потребу дослідження теми в контексті систематизації наявних праць, матеріалів для створення джерельної бази про досягнення науковців-дослідників мистецької освіти як важливої інформаційно-смислової складової галузей науки України. У контексті даної проблематики наведено приклади про визначення видів «наукових родин» вчених-музикознавців, культурологів з наукових закладів та закладів вищої освіти України. Розглянуто для ілюстрації стан розробки дефініції «мистецькі родини» в контексті всеукраїнських науково-практичних конференцій сьогодення. Зазначено, що основу змістовно-смислової трактовки дефініції «наукова родина» складають родинно-сімейна спорідненість у спільному проживанні соціальної групи людей, під час якого формуються характер та особистісні якості. Зроблено наукові прогнози на доцільності вивчення родин науковців-філологів, істориків Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Визначено та охарактеризовано родинно-сімейне виховання, наукові комунікації зі здобувачами, інновації послідовників О. Я. Ростовського як чинники дефініції «наукова родина». Проаналізовано здобутки його наступників у системному дослідженні проблематики сьогоденні мистецької освіти України. Сформульовано визначення дефініції «наукова родина» як життєтворчість на основі світоглядної єдності соціальних груп «батьки, діти», «дисертанти», «колеги-послідовники» для системного дослідженні спільної проблематики мистецької освіти України
Поет і художник XVII ст. Лаврентій Крщонович
No full textUkrainian history demonstrates that in the 17th – at the beginning of the 18th centuries Ukrainian people had to fight for the independence of their country against Tatars, Poland and M oscovia. This struggle was reflected in the literary art of this historical period. Many issues which were touched in the literature of the epoch are still important for our time.
The author studies the creative work of such underinvestigated figure of the 2nd half of the 17th c. as Lavrentii Krshchonovych on the social and cultural background of the time. His life is presented in the context of publishing house and literature school in Chernihiv, which functioned under supervision of Lazar Baranovych, the archbishop of Chernihiv and Novhorod-Siverskyi.
The attention is also drawn to L. Krshchonovych’s activity as the head of Chernihiv publishing house in Yeletskyi monastery, as a prominent artist-decorator of numerous books and as an author of various panegyrics and dedications to L. Baranovych, I. Mazepa, colonel I.
Obydoskyi, etc., which are characterized by baroque imagery, symbolics and stylistics.
The paper also deals with the ecclesial activity of L. Krshchonovych as the archimandrite of Yeletskyi monastery, with the completion by him of Trinity cathedral (begun by Lazar Baranovych), and with the originality of his manual in rhetoric, which was the first one in Ukraine.Багатовікова історія України засвідчує, що ще від далеких часів, зокрема XVII – поч. XVIII ст., український народ виборював свою державну незалежність у кривавих боях з татарами, польською шляхтою та московитами.
Усе це знайшло своє відображення в художній літературі того історичного часу. Багато проблем, які висвітлювалися в ній, співзвучні і нашому часові.
У статті на суспільно-культурному тлі розглядається творчість одного із малодосліджених літературно-культурних діячів другої половини XVII ст. – Лаврентія Крщоновича. Його життя подається в контексті діяльності друкарні та літературної школи в Чернігові, які функціонували під керівництвом архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича.
Звернена також увага на діяльність Л. Крщоновича як керівника друкарні в Єлецькому монастирі та як видатного художника-оформлювача багатьох видань, а також письменника, який писав різні панегірики та присвяти, зокрема Л. Барановичу, І. Мазепі, полковнику І. Обидовському та ін., для яких характерна барокова образність, символіка та стилістика.
У статті розглянута також церковна діяльність Л. Крщоновича як архімандрита Єлецького монастиря, добудова ним Троїцького собору, розпочатого Л. Барановичем, а також своєрідність написаного ним першого підручника з риторики
РЕЦЕНЗІЯ на монографію «І на оновленій землі… (Межигір’я та Нові Петрівці в історико-суспільному та культурному вимірах)» доктора філологічних наук, професора кафедри літератури, методики її навчання, історії культури та журналістики Ніжинського державно
No full textМонографія доктора філологічних наук, професора кафедри літератури, методики її навчання, історії культури та журналістики Г. В. Самойленка є історико-культурним дослідженням одного з найдавніших регіонів Київщини та охоплює його неперервний етап розвитку від XV ст. до сучасного періоду..
ДО СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ «НАУКОВА ШКОЛА»
No full textThe article informs about the theoretical foundations of the concept of "scientific school". Despite the interest of modern scientists in this topic, it is studied somewhat fragmentarily, rarely covering the theoretical foundations, instead focusing on the description of certain scientific schools and the results of their activities. We do not intend to negate the results of these scientific searches, but we concentrate on looking at the issue from a different angle, seeing the meaning of the conducted research precisely in supplementing and systematizing the theory of this concept. To do this, we collected and analyzed the views of scientists, found points of view that coincided, and based on them proposed a general definition of "scientific school". For a deeper understanding, we outlined the functions performed by a scientific school in the process of its activity (according to S. Honcharenko), as well as markers that identify the scientific community as a school (according to V. Yevtukh). The concept of "scientific[1]pedagogical school" is highlighted as a special type of scientific school and the criteria for its definition are indicated. The founding documents of the leading higher education institutions in Ukraine were analyzed, which makes it possible to talk about their own scientific schools nurturing, which is established by the relevant internal statutes. Accordingly, it was established that there are scientific-pedagogical schools, which focus on educating the next generation of scientists through their scientific support during the process of learning and obtaining a scientific degree through mentoring and guidance while writing academic papers. They are the most typical for the activities of educational institutions. While conducting our research, we’ve found the key role of an individual as a leader of a scientific school, its head and founder, a charismatic scientist who is able to introduce successors to a scientific paradigm where his own teaching exists and where he seeks to develop both himself and a circle of followers.У статті висвітлюються теоретичні підвалини поняття «наукова школа». Встановлено, що попри інтерес сучасних науковців до даної теми, вона є вивченою дещо фрагментарно, не завжди охоплюючи саме теоретичний аспект, натомість фокусуючись на розгляді конкретних наукових шкіл та результатів їх діяльності. Ми не маємо на меті знівелювати результати цих наукових пошуків, проте концентруємось на розгляді питання під іншим кутом, вбачаючи сенс проведеного дослідження саме у доповненні та систематизації теорії даного поняття. Для цього нами було зібрано та проаналізовано погляди вчених, виведено точки зору, що збігаються та на їх основі запропоновано узагальнююче визначення дефініції «наукова школа». Для більш глибокого розуміння нами було окреслено функції, що виконуються науковою школою у процесі її діяльності (за С. Гончаренком), а також маркери, завдяки яким можна ідентифікувати наукову спільноту як школу (за В. Євтухом). Виділено поняття «науково-педагогічна школа», як особливий вид наукової школи та вказано критерії для її визначення. Проаналізовано установчі документи провідних закладів вищої освіти України, що дає змогу говорити про плекання ними власних наукових шкіл, що закріплюється відповідними положеннями. Відповідно, встановлено, що для діяльності закладів освіти найбільш притаманними є саме науково-педагогічні школи, що зосереджуються на вихованні наступної генерації науковців шляхом їх наукового супроводу в процесі навчання та здобуття наукового ступеня через наставництво та керівництво написанням академічних робіт. У процесі проведення нашого дослідження було з’ясовано ключову роль особистості як лідера наукової школи, її керівника та засновника, харизматичного науковця, що здатен ввести наступників до наукової парадигми, у якій існує власне його вчення та у якій він прагне розвивати як себе, так і коло послідовників
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ ДІТЕЙ 5–6 РОКІВ ЗАСОБАМИ ПРЕДМЕТНО-ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
No full textThe article deals with the problem of forming the basics of organization in preschool children (5–6 years old) by means of subject-practical activities. It is emphasized that at present the issue of educating preschoolers to be organized is a component of the most general task of preschool education – personality development and education of preschool children’s personal qualities. In the article, the author points out the main components, criteria and indicators of the development of organization of children aged five to six, according to which an empirical methodology was developed. At the same time, the emphasis is placed on the general indicators of organization of children aged 5–6, which are emphasized in the study: the ability to do things on their own in the course of performing tasks, to independently overcome difficulties on the way to the goal, and not to ask for help unnecessarily. In the empirical study, the author recorded that a significant proportion of preschoolers (38 %) are characterized by an average level of organization, which is manifested in their subject-practical activities, 34 % of children aged five to six are characterized by a low level of organization. The smallest number of preschoolers aged five to six years with high (10 %) and optimal (18 %) levels of organization in subject-practical activities were found. In general, it is noted that 72 % of children of the senior group of IPE are characterized by an insufficient degree of organization in subject-practical activities. The author, studying the educational influences of teachers of preschool educational institutions on the formation of organization, concluded that teachers do not adequately understand the potential of subject-practical activities for the development of organization of senior preschoolers and therefore use it rather limitedly in the educational process. It is also noted that teachers have an incomplete and one-sided understanding of the essence of the organization of children aged 5–6 years, which prevents them from organizing pedagogical interaction with older preschoolers, focused on the education and development of their organization in subject-practical activities, the indicators of which are independence, initiative, perseverance, expectation of success, and concentration. At the same time, very few teachers interact in this context with parents of senior pupils. Parents’ educational influence on the formation of organization in children aged 5-6 cannot be called systemic. The vast majority of adults are not interested in children’s ability to organize their own subject and practical activities. However, 40 percent of parents are interested in fostering organization in their children by encouraging them to engage in independent subject matter activities. At the same time, a very small number of surveyed parents of children aged 5–6 are willing to cooperate with educators in the context of the educational process. Based on the results of the study, it was concluded that it is necessary to optimize the process of forming the organization of children of five to six years old in subject-practical activities.У статті розглядається проблема формування у дітей дошкільного віку (5– 6 років) основ організованості засобами предметно-практичної діяльності. Наголошується, що наразі питання виховання у дошкільників організованості є складовим найбільш загального завдання дошкільної освіти – розвитку особистості та виховання у дітей дошкільного віку особистісних якостей. У статті автор вказує на основні компоненти, критерії та показники розвиненості організованості дітей п’яти-шести років, згідно з якими було розроблено емпіричну методику. Разом з тим, зроблено акцент на загальних показниках організованості дітей 5–6 років, на які звертається увага у дослідженні: здатність обходитися своїми силами у ході виконання завдань, самостійно долати труднощі на шляху до мети, не звертатися без потреби за допомогою. У емпіричному дослідженні авторка зафіксувала, що значна частина дошкільників (38 %) характеризується середнім рівнем розвиненості організованості, який проявляється у їх предметно-практичній діяльності, 34 % дітей п’яти-шести років властивий низький рівень організованості. Найменше виявлено дошкіль[1]ників п’яти-шести років з високим (10 %) і оптимальним (18 %) рівнями сформованості організованості у предметно-практичній діяльності. В цілому відмічено, що 72 % дітей старшої групи ЗДО характеризуються недостатньою мірою сформованості організованості у предметно-практичній діяльності. Авторка, вивчаючи виховні впливи педагогічних працівників ЗДО на формування організованості, дійшла висновку, що вихователі не зовсім чітко розуміють потенціал предметно-практичної діяльності для розвитку організованості старших дошкільників і тому використовують її досить обмежено в освітньому процесі. Також відмічено, що для педагогів властиве неповне й однобічне розуміння сутності організованості дітей 5–6 років, що перешкоджає їм організувати педагогічну взаємодію зі старшими дошкільниками, зорієнтовану на виховання і розвиток у них організованості у предметно-практичній діяльності, показниками якої є незалежність, ініціативність, наполегливість, очікування успіху, зібраність. При цьому зовсім незначна частина педагогів взаємодіють у цьому контексті з батьками вихованців старшої групи. Виховний вплив батьків на формування організованості у дітей 5–6 років не можна назвати системним. Переважна більшість дорослих не цікавиться вміннями дітей організовувати власну предметно-практичну діяльність. Проте 40 % батьків виявляють інтерес у вихованні організованості у своїх дітей, заохочуючи їх до самостійної предметно-практичної діяльності. Разом із тим, зовсім невелика кількість опитаних батьків дітей 5–6 років налаштована на співпрацю із вихователями у контексті освітнього процесу. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок щодо необхідності оптимізації процесу формування організованості дітей п’яти-шести років у предметно-практичній діяльності
Біблійний вимір роману Паоло Коельо «Алхімік»
No full textThe article examines the biblical code of Paolo Coelho’s most famous novel The Alchemist. The author of the article finds biblical images and motifs and also examines their functioning in the work. The content of the article calls into question the traditional interpretation of «The Alchemist» as a book written for religious people. Contrary to popular ideas about the work, the investigation proves that the postmodern reception of biblical images and motifs in Coelho’s novel consists in refuting the biblical narrative. The author of the article believes that the functioning of biblical elements in «The Alchemist» resembles the alchemical practice of appealing to the Holy Scriptures. In the novel «The Alchemist» Coelho strips biblical images of their original sacred semantics and fills them with profane meaning. Saint James (Santiago) refuses to serve God for the sake of wandering. Jesus reveals the secret of earthly treasures in Santiago’s prophetic dream. The Old Testament high priest Melchizedek shows the hero the way to earthly treasures for a reward. The sacred Urim and Thummim become attributes of divination. The desert is transformed from a sacred space of communication with the Creator to a place conquered by man, and the church becomes a sheepfold. Using the Bible, Paolo Coelho embodies an idea that contradicts biblical belief. The Gospel parable about Martha and Mary, which is the epigraph of the work, is used by the writer as a means of double encoding of the novel. At first glance, the writer does not doubt the theocentricity of the world and the determining role of the Creator’s will in it. However, in the novel, Coelho emphasizes the divine nature of man not in the biblical sense as created in the image of the Creator, but on the contrary as capable of directing God’s will. «The Alchemist» is completely devoid of the ethical guidelines of the Bible. While the biblical creed in both the Jewish and Christian traditions sees the purpose of man in achieving spiritual perfection, the novel promotes the acquisition of material goods by man. According to the author of the article, the study of the biblical code in the novel «The Alchemist» demonstrates the declaration of Paolo Coelho’s anthropocentric value system. The author of the article believes that the phenomenon of the popularity of this work is explained by the great demand for these ideas in the modern world.У статті розглянуто біблійний вимір найвідомішого роману Паоло Коельо «Алхімік». Автор статті віднаходить біблійні образи і мотиви та досліджує їх функціонування у творі. Зміст статті ставить під сумнів традиційне тлумачення «Алхіміка» як книги, написаної для віруючих людей. На противагу поширеним уявленням про твір розвідка доводить, що постмодерна рецепція біблійних образів і мотивів у романі Коельо полягає у спростуванні біблійного наративу. Автор статті вважає, що функціонування біблійних елементів у «Алхіміку» нагадує алхімічну практику апеляції до Святого Письма. У романі «Алхімік» Коельо позбавляє біблійні образи первісної сакральної семантики і наповнює їх профанним змістом. Святий Яків (Сантьяго) відмовляється служити Богові заради мандрів. Ісус відкриває таємницю про земні скарби у пророчому сні Сантьяго. Старозавітний первосвященник Мелхиседек за винагороду вказує герою шлях до земних скарбів. Священні Урім і Тумім стають атрибутами ворожби. Пустеля з сакрального простору спілкування з Творцем перетво[1]рюється на місце, підкорене людиною, а церква стає кошарою для вівців. Послуговуючись Біблією, Паоло Коельо втілює ідею, яка суперечить біблійному віровченню. Євангельська притча про Марфу і Марію, що є епіграфом твору, застосовується письменником як засіб подвійного кодування роману. На перший погляд, письменник не висловлює сумнів щодо теоцентричності світу і визначальної ролі у ньому волі Творця. Однак у романі Коельо підкреслює божественну природу людини не в біблійному сенсі як створену за подобою Творця, а навпаки як здатну скеровувати Божу волю. «Алхімік» геть позбавлений етичних настанов Біблії. Тоді як біблійне віровчення і в юдейській, і в християнській традиціях вбачає призначення людини у досягненні духовної досконалості, у романі пропагується набуття людиною матеріальних благ. Дослідження біблійного виміру роману «Алхімік» демонструє декларування Паоло Коельо антропоцентричної системи цінностей. Автор статті вважає, що феномен популярності твору пояснюється великим попитом на ці ідеї у сучасному світі
Українське мовознавство в іменах Ніжинської вищої школи
No full textThe article is devoted to the history of the development of Ukrainian linguistics at Nizhyn University in the context of the century – old functioning of the linguistics department (1922– 2022), in particular: the Ukrainian language department (until 2019), the Ukrainian language department and its teaching methods (2019–2022), Department of the Ukrainian language, methods of its teaching and translation (from 2022), reviews of the scientific work of the members of the department and their scientific and pedagogical activities. It was revealed that the scientific and pedagogical team of the Ukrainian language department for many years directed its efforts to the development and establishment of the Ukrainian literary language, its acquisition of state status. It was found that the linguistic studies of the members of the department cover a wide range of topical issues of Ukrainian linguistics. The dominant role belongs to the scientific works of the members of the department, dedicated to the current problems of Ukrainian linguistics and Ukrainian linguistic didactics. Key positions are occupied by studies on the Ukrainian language – its state status, system organization, current state of development, origin and history, structure, functioning, its dialects, language culture, language and politics, interlingual contacts, relationships with other languages, history of its research etc. It was found that the members of the department in recent decades focused the greatest attention on the study of Ukrainian linguistics in the aspect of text linguistics, linguistic stylistic approaches to systematic descriptions of language units of different levels used in the works of Ukrainian writers of different times and genres, most often those whose life or creative biography is connected with Polissia, with Chernihiv Oblast. Members of the department published a significant percentage of scientific works on Ukrainian linguistics in the journal «Literature and Culture of Polissia»Статтю присвячено історії розвитку українського мовознавства в Ніжинській вищій школі в контексті столітнього функціонування мовознавчої кафедри (1922–2022 рр.), зокрема: кафедри української мови (до 2019 року), кафедри української мови та методики її навчання (2019–2022 рр.), кафедри української мови, методики її навчання та перекладу (від 2022 року), оглядові наукового доробку членів кафедри та їхньої науково-педагогічної діяльності. Виявлено, що науково-педагогічний колектив кафедри української мови упродовж багатьох років спрямовував свої зусилля на розвиток й утвердження української літературної мови, набуття нею державного статусу. З’ясовано, що лінгвістичні студії членів кафедри висвітлюють широкий спектр актуальних питань українського мовознавства. Домінувальна роль належить науковим працям членів кафедри, присвяченим актуальним проблемам українського мовознавства та української лінгво-дидактики. Ключові позиції посідають студії про українську мову – її державний статус, системну організацію, сучасний стан розвитку, походження та історію, структуру, функціонування, її діалекти, мовну культуру, мову і політику, міжмовні контакти, взаємозв’язки з іншими мовами, історію її досліджень та ін. Виявлено, що найбільшу увагу члени кафедри в останні десятиріччя зосереджували на вивченні українського мовознавства в аспекті лінгвістики тексту, лінгвостилістичних підходів до системних описів різнорівневих мовних одиниць, використовуваних у різночасових і різножанрових творах українських письменників, найчастіше тих, чия життєва або творча біо[1]графія пов’язана з Поліссям, із Чернігівщиною. Значний відсоток наукових праць з українського мовознавства члени кафедри опублікували в часописі «Література та культура Полісся»
ГІДНІСТЬ: ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ У ДОШКІЛЬНОМУ ДИТИНСТВІ
No full textThe introduction of a personally oriented paradigm into pedagogical practice actualizes the need for an in-depth study of the phenomenon of dignity, which is evidenced by the progressive personal growth of a child. An excursion into the psychological and pedagogical literature gives reasons to state the lack of theoretical and experimental domestic research devoted to the study of dignity as an important and complex personal phenomenon. This especially applies to early ontogenesis, when the foundations of self[1]awareness in general, such as its emotional and value component, such as self-attitude, are laid. It is time to clarify the content of the leading category, develop criteria for assessing the degree and features of the development of dignity at the stage of preschool childhood, create a typology of dignified behavior of a child of 5-7 years of age, substantiate the pedagogical conditions for optimizing the educational process in the family and preschool education institution. The purpose of the article: clarifying the content and structure of dignity as an integral characteristic of the personality, determining the criteria and indicators of its development in a child of older preschool age, characterizing the types of dignity and the conditions for optimizing the educational process aimed at developing the self-esteem of a 5-7-year-old child in the family and preschool institution education Methods: analysis and generalization of data of philosophical and psychological – pedagogical literature on the researched problem; theoretical modeling for construction of diagnostic research methods; observations, individual conversations. The results. The main results of the study include: a) the interpretation of dignified behavior as corresponding to a high level of personality development, adequate to life challenges, important for self-realization and progressive development of the "I"; b) definition of dignity as a basic personality quality, which is manifested in a respectful attitude towards oneself, self-esteem, independent and confident behavior, sincerity and adequacy of self-evaluation judgments, ability to argue and defend one’s position, striving to show and develop the best qualities in oneself; c) development of criteria assessment of the peculiarities of the development of dignity in preschool age, which were demonstrated by a complex of skills: to realize one’s natural and acquired abilities, to support oneself in difficult and stressful situations, to provide oneself with a safe personal space; d) development of the author’s typology of dignity, which unites and characterizes such behavior strategies typical for children of 5-7 years as self-sufficient, self-loving, egocentric and indifferent; e) substantiation of pedagogical conditions for optimizing the educational process in a preschool education institution, the most important of which were: enrichment of preschoolers’ ideas about healthy dignity and its importance for a successful life; the formation of self-interest, the ability to analyze one’s actions, qualities, achievements and evaluate them adequately; training in the ability to constructively influence oneself, control and regulate behavior and emotions; providing an opportunity to assert oneself in socially approved and acceptable ways, to achieve success in activities. Originality. For the first time: the subject of pedagogical research was the dignity of an older preschool child as a personal phenomenon, which is evidenced by his ability to realize his natural potential in the best way, instrumentally and emotionally support himself in a difficult situation, create a safe personal space and defend his right to it. The completeness and degree of formation of the specified skills served as criteria for evaluating the peculiarities of the development of self-esteem in children aged 5-7 years. The author’s typology of the studied phenomenon is substantiated and characterized, and four types of behavior of preschoolers in situations of moral choice are distinguished – self-sufficient, selfish, egocentric and indifferent. Pedagogical conditions for optimizing the educational process in a preschool education institution, aimed at fostering a sense of self-worth as a personal integral, have been determined. Conclusions. A shortage of domestic studies focused on the peculiarities of the development of dignity in early ontogeny was recorded. The relevance of the problem of raising self-esteem among children of older preschool age as the ability to realize their own capabilities in socially approved and acceptable ways, to support themselves in situations of encountering difficulties, to show independence and confidence in their own abilities, to control and regulate behavior and emotional state, to defend the space- I and personal position. The criteria for evaluating the peculiarities of upbringing in older preschool children’s self-esteem were: the ability to realize one’s natural and life-acquired potential; the ability to instrumentally and emotionally support oneself in a difficult situation; the ability to create a safe personal space, to defend one’s position, to resist external destructive influences. The types of behavior of preschoolers in difficult situations are characterized: self-sufficient, selfish, egocentric and indifferent. The conditions for optimizing the educational process aimed at the development of dignity in children aged 5–7 years as a basic personality quality are recognized as: enriching ideas about the meaning and role of dignity in life, practicing the ability to support oneself in a difficult situation, constructively influence behavior and emotions, control and to regulate their actions and deeds; correctly defend your rights, position, personal space.Розкрито суть феномену «власна гідність», який кваліфіковано як особистісний інтеграл, показник прогресивного розвитку, що засвідчується активною за формою та моральною за змістом життєвою позицією дитини дошкільного віку, умінням конструктивно реалізовувати свій потенціал, поводитися самостійно й впевнено, досягати успіху у чесний спосіб, аргументувати незгоду та коректно відстоювати власну точку зору у спілкуванні з оточуючими людьми. Визначено критерії оцінки міри та особливостей розвитку гідності дітей 5–7 років, основними з яких слугували такі уміння: самовиражатися та самореалізовуватися у соціально прийнятний спосіб; довіряти власному досвіду, підтримувати себе у складній ситуації; відстоювати простір-Я, чинити опір руйнівним впливам. Описано авторську типологію гідності, схарактеризовано особливості свідомості та поведінки самодостатніх, самолюбних, егоцентричних та індиферентних дітей. Обгрунтовано педагогічні умови оптимізації виховного процесу у закладі дошкільної освіти з метою розвитку в дітей 5–7 років елементарних форм власної гідності. До них віднесено: збагачення уявлень дошкільників про гідність та її роль в житті; формування інтересу до власної особистості та самоаналізу; розширення інструментарію самовпливу, саморегуляції та самоконтролю; створення ситуацій успіху, вправляння дітей в в уміннях аргументувати та відстоювати власну думку