Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
З історії формування поняття «нормотворчості» як складової моральної культури України ХІХ ст.
No full textFrom a historical point of view, M. Hrushevskyi, D. Doroshenko, M. Drahomanov, I. Krypyakevich, I. Ohienko, M. Semchyshyn and others addressed the spirituality of Ukrainian national culture in their works. The spiritual culture of Ukraine is considered by them in the all[1]Slavic and world context. Regarding the chronological limits specified in the paper, it should be noted that the 19th century marked as the era of the rise and flourishing of literature, fine arts, and music. It was at this time that works appeared that became a precious asset of the spiritual culture of mankind. Analyzing the development of culture during this period, it should first of all be noted that it was influenced by significant worldview and social changes. Worldviews of people of this era were formed under the direct influence of the principle of historicism, interest in historical sciences in the first half of the 19th century has grown tremendously. Historical societies are being formed in almost all European countries, museums are being founded, historical journals are being published, and national schools of historians are being formed. The school that developed in France during the Restoration (O. Thierry, O. Migne, F. Guizot) was more important among them. Thus, O. Thierry believed that historical science should not be a biography of the government, but a biography of the masses. In the 19th century the process of forming the scientific worldview of European man, which began in previous centuries, is completed. On the Ukrainian intellectual soil, the romantic idealization of the morality of the past is grafted and grows well in folk folklore culture (T. Shevchenko, P. Kulish, M. Maksymovych, M. Kostomarov, P. Yurkevich, O. Potebnia), who for the first time tried to highlight traits and moral features mentality of the Ukrainian people. The issues of popular rule-making are inextricably linked with the national characteristics of the moral culture of a nation that preserves itself. The appearance of interest in this issue has been traced in the scientific literature for a long time. It is possible to clearly date the appearance of interest in this issue. It can be seen especially vividly in those searches that have already been formed in literature and philosophy. Philosophical vision of the world was based on rationalized system concepts, loudly announcing itself as the «language of rationality», the feature of which is the vision in the center of existence of «human self». The paper highlights issues that are specifically related to the formation and formulation of the concept of «norm-making» on the example of the cultural history of Ukraine in the 19th century. Moral culture is analyzed as the real objectivity of human existence, and the historical and practical content of the cultural norm is considered.З історичної точки зору щодо духовності української національної культури зверталися у своїх працях М. Грушевський, Д. Дорошенко, М. Драгоманов, І. Крип’якевич, І.Огієнко, М. Семчишин та ін. Духовна культура України розглядається ними у загальнослов’янському та світовому контексті. Щодо хронологічних меж, які зазначені у статті, то слід відмітити, що ХІХ ст. позначене як доба піднесення і розквіту літератури, образотворчого мистецтва, музики. Саме в цей час з’являються твори, які стали дорогоцінним надбанням духовної культури людства. Аналізуючи розвиток культури за цей період, передусім слід зазначити, що на нього вплинули значні світоглядні та соціальні зміни. Світоглядні уявлення людини цієї доби формувалися під безпосереднім впливом принципу історизму, інтерес до історичних наук у першій половині ХІХ ст. надзвичайно зріс. Майже в усіх європейських країнах утворюються історичні товариства, засновуються музеї, починають видаватися історичні журнали, формуються національні школи істориків. Більш вагомішою серед них була школа, яка склалася у Франції в добу Реставрації ( О. Тьєррі, О. Міньє, Ф. Гізо). Так, О. Тьєррі вважав, що історична наука повинна бути не біографією влади, а біографією маси. У ХІХ ст. завершується процес формування наукового світогляду європейської людини, розпочатий у попередні століття. На українському інтелектуальному ґрунті прищеплюється і добре проростає романтична ідеалізація моралі минулого на народній фольклорній культурі (Т. Шевченко, П. Куліш, М. Максимович, М. Костомаров, П. Юркевич, О. Потебня), які вперше намагалися виділити риси та моральні особливості менталітету українського народу. Питання народної нормотворчості нерозривно пов’язані з національними особливостями моральної культури народу, який себе зберігає. Поява інтересу до цієї проблематики прослідковується в науковій літературі досить давно. Можна досить чітко датувати появу інтересу до цієї проблематики. Вона проглядається особливо яскраво в тих пошуках, які сформувалися вже у літературі та філософії. Філософське бачення світу спиралось на раціоналізовані системні концепції, голосно заявляючи про себе «мовою раціональності», особливістю якої є бачення в центрі буття «людської самості». У статті висвітлюються питання, які, саме, пов’язані з формуванням та формулюванням поняття «нормотворчості» на прикладі історії культури України ХІХ ст. Аналізується моральна культура як реальна об’єктивність людського буття та розглядається історико-практичний зміст культурної норми
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТІСНОГО ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ ДОШКІЛЬНИКА
No full textThe problem of preservation and development of personal health in children of older preschool age is extremely relevant for several reasons: the formation of a modern preschooler in the conditions of war; the practical absence of research in this direction in domestic psychology and pedagogy; the existence of a pedagogical practice request for diagnostic and educational technologies for the formation of preschoolers’ ability to self[1]determine, realize their potential, self-improvement and defend their own dignity. The article is devoted to the disclosure of the conceptual foundations of the research, the definition of the content of the category "personal health of preschoolers", the disclosure of criteria for assessing the degree of its formation in children 5–7 years old, the description of the author’s typology of the development of the studied phenomenon, the justification of the psychological and pedagogical conditions for the preservation and development of personal health investigated. Methods: analysis and generalization of data from philosophical, psychological and pedagogical sources on the investigated problem; theoretical modeling for the construction of diagnostic research methods; observations, individual conversations. The results. The most significant author’s finalization of the conducted research includes: creation of conceptual foundations and definition of the content and structure of the category "personal health of a preschooler"; characteristics of criteria, indicators and components for determining the degree and features of personal health development of a 5–7-year-old child; development of a diagnostic methodology for the study of the peculiarities of the processes of self-determination, self-realization, self-development and self-defense in preschool childhood; qualitative and quantitative processing of empirical data; creation of the author’s typology of preservation and development of personal health in older preschool children, which includes four defined types: constructive-harmonious, constructive-fragmentary, destructive-aggressive, conforming-infantile; characteristics of the characteristics of the 5–7-year-old subjects’ manifestation of a conscious attitude to their own life activities and the process of self-improvement; determination of the psychological and pedagogical conditions for increasing the effectiveness of the educational process in preschool education, aimed at activating consciousness and healthy activity, which produce the realization of personal potential, self-regulation of actions and behavior, and the achievement of life success. Originality. For the first time: the research concept of the process of preservation and development of personal health of older preschool children, based on the subject paradigm, was developed; the content and structure of the leading category are defined; diagnostic procedures aimed at studying the specifics of personal health development in preschool age are characterized; the criteria for evaluating the features of the formation of self-concepts (organism, mental life, social behavior, moral actions) and value attitude towards one’s own "I" in children aged five to seven years are described; an author’s typology of personal health of preschoolers was created; psychological-pedagogical conditions for optimizing the educational process in secondary education are determined, aimed at the acquisition and successful implementation of the experience of a full-fledged life by the researched. Conclusions. During the study of the phenomenon of personal health of children of older preschool age, conceptual principles were developed, which were based on the perception of a 5–7-year-old child as an active subject of his own life; the main life trends on which the life success of a growing individual is based are analyzed: the ability to self- determine, the ability to realize one’s potential, the inclination to self-development and self-improvement, the child’s ability to protect one’s own territory and dignity. The developed author’s typology includes the following types: constructive-harmonious, constructive-fragmentary, destructive-aggressive, conforming-infantile. It is proven that the representatives of each type differ among themselves in the features of the manifestation of a conscious and active attitude to life; openness of relations with the surrounding world and interest in one’s own state of mind; the ability to self-determine, productively realize one’s abilities, self-improvement and defend one’s rights. The psychological-pedagogical conditions for optimizing the life of preschoolers in preschools are argued, which include: deepening and expanding children’s ideas about the main life trends that guarantee success (self-determination, self-realization, self-development, self[1]defense); promoting the development of self-confidence and fostering reflection; maintaining the balance of the child’s inner and outer life; with the help of pedagogical evaluation, to reduce personal health to the highest human values.У статті розкрито зміст феномену «особистісного здоров’я», під яким розуміється зріла особистість, яка характеризується комфортним станом відносин з собою та світом, сприятливим для її успішного самовизначення, самореалізації, саморозвитку та самозбереження. Повноцінне особистісне здоров’я засвідчується балансом індивідуальних потреб та соціальної спрямованості дошкільника та дозволяє дитині стати самодостатньою, набути внутрішнього погляду та усвідомити життєві орієнтири. Схарактеризовано концепцію розвитку психологічно здорової особистості у дошкільному дитинстві. Розкрито важливий аспект особистісної зрілості дитини – розвиток ціннісного ставлення до самої себе. Ціннісно ставитися до себе, означає усвідомлювати свою значущість для рідних, поважати себе, відстоювати власну гідність. Виділено особливості самовизначення у дошкільному дитинстві: уміння дитини самовизначатися, приймати власні рішення, здійснювати самостійні вибори великою мірою визначаються її здатністю орієнтуватися, аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Розроблено критерії та показники, за якими визначено рівні сформованості психологічно здорової особистості дошкільника. Критеріями оцінки виступив комплекс з чотирьох основних життєво необхідних зростаючій особистості умінь: добре орієнтуватися та доцільно самовизначатися; здатності повноцінно реалізовувати свій потенціал; схильності до саморозвитку, праці над собою, самовдосконалення та вироблення базових якостей особистості; турбота про самозбереження, захисну поведінку, відстоювання особистої території. Описано авторську типологію особистісного здоров’я дошкільника, до складу якої увійшли чотири основні типи: конструктивно-гармонійний, конструктивно-фрагментарний, деструктивно-агресивний, конформно-інфантильний. Визначено основні психолого-педагогічні умови оптимізації освітнього процесу ЗДО, спрямованого на забезпечення особистісного здоров’я дошкільників, до яких віднесено: поглиблення та розширення уявлень дітей про основні життєві тенденції (самовизначення, самореалізація, саморозвиток, самозахист); сприяння розвитку довіри до себе, до своїх можливостей; підтримка балансу проявів внутрішнього і зовнішнього життя дитини; з допомогою педагогічної оцінки піднести особистісне здоров’я до найвищих людських цінностей
Розвиток просторового мислення школярів на уроках української літератури
No full textUkrainian literature as an art of the word and as a subject has a significant potential for inner development of secondary general education school students. The formation of various types of thinking, including space one, which characterizes every person who uses it in everyday life and professional activity, also belongs here. Artistic picture of the world, which schoolchildren face, possesses a number of space characteristics (topographical and temporal) that may become a basis (a plan, a scheme, directions of developments) for the analysis of a piece of fiction. The author intends to reveal educational algorithms that can both contribute to the comprehension of artistic material and activate intellectual processes that provide the development of schoolchildren’s ideas about space on the basis of pictures, created by artists. The chronotopic analysis as a basic kind of activity is fundamental for the author, it is combined with other ways of literature sources study according to the tasks, assigned by the authors of school curricula. Regarding its application, the scientist proposes a number of various kinds of mental activity: the establishment of spatial boundaries of the depicted, the defining of space-time elements, their description, the awareness of semantic marking, artistic role in the system of image structure of the text, conceptual orientation of the written, genre- and style-making. The author believes that investigations, which are based on the space lines made by the writer with the intention of artistic worldview formation, are the most prolific for the study of many works of fiction. The vectors of artistic thinking of writers, according to the author, exist either in the boundaries of the completed singular space-time (the majority of works of fiction depicting only one certain historical or biographical period) or between different space formations, which are necessary for the writers in order to establish static or dynamic connections between depicted historical epochs and to reveal thereby their own view of patterns of the development of Ukrainian people or even the whole humanity.Українська література як мистецтво слова й навчальна дисципліна має значний потенціал, необхідний для внутрішнього розвитку учнів середньої загальноосвітньої школи. Ідеться про формування різних типів мислення, зокрема просторового, яким володіє кожна людина й використовує в повсяк денному житті, професійній діяльності. Художня картина світу, яку опанову ють школярі, наділена низкою просторових характеристик (часових і топографічних), які можуть стати основою (планом, схемою, напрямками опрацювання) в процесі аналізу літературного твору. У статті вибудувано навчальні алгоритми, які, з одного боку, сприяють осмисленню художнього матеріалу, а з іншого – активізують ті інтелектуальні процеси, які забезпе чують розвиток просторових уявлень учнів на основі відповідних картин, створених митцями. За основу взято хронотопний аналіз як базовий вид діяльності, поєднаний з іншими шляхами опрацювання літературних джерел залежно від завдань, поставлених учителем та учнями авторами шкільних програм. У контексті його застосування запропоновано комплекс видів розумової діяльності, як-от: установлення просторових рамок зображеного, визначення елементів часопростору, їх опис, усвідомлення семантичного маркування, художньої ролі в системі образної структури тексту, концеп туального спрямування написаного, жанро- та стилеутворення. Автор статті вважає, що для значної кількості літературних творів продуктив ними є дослідження, оперті на просторові лінії, прокладені письменниками з метою формування художньої картини світу. Вектори творчого мислення митців слова, на його думку, існують або в межах завершеного одиничного часопростору (більшість літературних творів, у яких зображено окремий історичний чи біографічний період), або між різними просторовими утворен нями, які необхідні, щоб установити статичні або динамічні зв’язки між змальованими історичними епохами й у такий спосіб виявити закономірності розвитку українського народу чи й усього людства. Усе це можна просте жити на матеріалі багатьох епічних та драматичних текстів, уключених до шкільної програми
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
No full textThe article is devoted to the professional training of future specialists in preschool education in modern conditions. The urgency of the study is related to the reform of higher education, amendments to the laws of Ukraine "On Preschool Education", "On Higher Education", approval of new standards of higher education, changing approaches to organizing the educational process in higher education institutions. State documents are regulated, which regulate modern requirements for compulsory learning outcomes and competencies of preschool students, priority tasks of training future educators in higher education institutions on a modern basis.Aspects of scientific research on this issue are determined. The scientific views on defining the essence of the concept of "professional training of future educators" which means a specially organized educational process aimed at forming in future professionals a high level of readiness for effective implementation of professional activities in preschool education.The content of training of future specialists of preschool education is revealed; competency approach, which provides a target orientation of the process of training future teachers to master general and special competencies, the importance of practical training for the formation of professional competence, based on the ability to apply theoretical knowledge in practice. The peculiarities of professional training taking into account the requirements of the standards are highlighted: updating the content, methods, means and forms of organization of the educational process in higher education institutions; providing a competence approach in the formation of general and special competencies necessary for future professional activity; development of social skills (soft skills) that promote self-development and career growth of the future teacher, interests and needs, personal aspirations; application of innovative technologies of conducting classes taking into account the principles of student-centered learning; creation of an individual educational trajectory through the individual choice of students of academic disciplines in the amount provided by law; establishing fruitful cooperation with employers.Стаття присвячена професійній підготовці майбутніх фахівців дошкільної освіти в сучасних умовах. Актуальність дослідження пов’язана із реформуванням вищої освіти, внесенням змін до законів України «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту», затвердженням нових стандартів вищої освіти, зміною підходів до організації освітнього процесу в закладах вищої освіти. Виділено державні документи, в яких регламентовано сучасні вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей здобувачів дошкільної освіти, пріоритетні завдання підготовки майбутніх вихователів у закладах вищої освіти на сучасних засадах.Визначено аспекти наукових досліджень з даної проблематики. Проаналізовано наукові погляди щодо визначення сутності поняття «професійна підготовка майбутнього вихователя» під яким розуміється спеціально організований освітній процес, спрямований на формування в майбутніх фахівців високого рівня готовності до ефективного здійснення професійної діяльності в галузі дошкільної освіти.Розкрито зміст підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; компетентнісний підхід, що передбачає цільову орієнтацію процесу підготовки майбутнього педагога на засвоєння загальних та спеціальних компетентностей, значення практичної підготовки для формування професійної компетентності, що ґрунтується на здатності застосовувати теоретичні знання на практиці.Виділено особливості професійної підготовки з урахуванням вимог стандартів: оновлення змісту, методів, засобів і форм організації освітнього процесу в закладах вищої освіти; забезпечення компетентнісного підходу у формуванні загальних та спеціальних компетентностей, необхідних для майбутньої професійної діяльності; розвиток соціальних навичок (soft skills), що сприяють саморозвитку та кар’єрному росту майбутнього педагога, інтересів та потреб, особистісних прагнень; застосування інноваційних технологій проведення занять з урахуванням принципів студентоцентрованого навчання; створення індивідуальної освітньої траєкторії через індивідуальний вибір здобувачами навчальних дисциплін в обсязі, передбаченому законодавством; налагодження плідної співпраці із роботодавцями
ІНВЕНЦІЯ ЯК ДИДАКТИЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПОЛІФОНІЧНОГО МИСЛЕННЯ
No full textThe article is devoted to the analysis of the musical genre of invention as a didactic model of the polyphonic thinking formation. A retrospective interpretation of the genre of invention alongside with the role and significance of its mastery in the process of musical learning are presented. The author refers to J.S. Bach’s inventions as a standard and a sample of the didactic model and analyzes various performing editions of Bach inventions, in particular by K. Cherny, F. Buzoni, where the analysis of the musical form, performance instructions on texture, application, dynamics and decoding of melismas are presented, and a variety of didactic methods contributing to the development of students’ musical abilities and formation of their polyphonic thinking are offered.
Important and valuable is the comprehension of the Bach’s preface to inventions which is addressed to young performers. The composer advises to learn to play two and three independent voices, seeking singing in voice guidance, and most importantly to get an incentive for creativity.
The contribution of Ukrainian composers in the field of piano polyphonic repertoire is mentioned, which is rather scarce in the genre of invention among the modern authors.
The lack of present-day polyphonic inventions prompted the modern composer Olena Spilioti to create a cycle of polyphonic inventions.
The article provides theoretical and musical analysis of the author’s cycle of inventions. It is emphasized that mastering the work will develop not only the technical skills of budding pianists, but also form their polyphonic thinking. The composer offers freedom in choosing the sequence of performing the inventions and encourages musicians to perform them either separately, or to combine two plays into micro-cycles.
The cycle of invention has a special principle of construction, where odd plays are minor, and even plays are major. The author’s advice on changing the sequences of inventions will create a new character of the cycle and a musical image. This will ensure the intensification of the creative process and motivate the musicians to provide their own performance interpretations. The composer uses various polyphonic techniques: imitation, presentation of the theme in inverse and expansion, stretches. Some inventions can be attributed to the form of a fugue, the mastery of which will prepare young performers for working with more complex polyphonic works.Стаття присвячена аналізу жанру інвенція як дидактичної моделі формування поліфонічного мислення. Висвітлено ретроспективу тлумачення жанру інвенція.
Наголошується на ролі та значенні його опанування у процесі музичного навчання. Автор звертається до інвенцій Й. С. Баха як до еталону та зразку дидактичної моделі. Аналізує різні виконавські редакції бахівських інвенцій, зокрема К. Черні, Ф. Бузоні, у яких висвітлюється розбір музичної форми, надаються виконавські вказівки щодо фактури, аплікатури, динаміки, розшифровки мезілмів, пропонуються різноманітні дидактичні методи, які сприяють розвитку музичних здібностей учнів та формуванню їх поліфонічного мислення.
Важливим та цінним є осмислення бахівської короткої анотації інвенцій, що адресована юним виконавцям, у якій композитор радить навчатися грати два та три самостійних голоси, домагаючись співучості у голосоведенні, і головне отримати стимул до творчості.
Згадується доробок українських композиторів у царині фортепіанного поліфоніч- ного репертуару, особливо зауважується на нечисленність звернення сучасних авторів до жанру інвенція. Відтак відчувається нагальна потреба поповнення виконавського і дидактичного репертуару саме в цьому жанрі. Це спонукало сучасного композитора О. Спіліоті до створення поліфонічного циклу інвенцій.
У статті надається теоретичний та музично-образний аналіз авторського циклу інвенцій. Наголошено на тому, що опанування твору розвиватиме не лише технічні навички піаністів, а й формуватиме їх поліфонічне мислення. Компо- зитор пропонує виконавську свободу у виборі послідовності інвенцій. Заохочує виконуючи їх як окремо, так і об’єднавши по дві п’єси – мікро-цикли.
Цикл інвенцій має особливий принцип побудови, де непарні п’єси мінорні, а парні – мажорні. Авторська порада щодо зміни послідовностей інвенцій створить новий характер циклу та музичний образ. Це забезпечить активізацію творчого процесу та мотивуватиме власні виконавські інтерпретації. Композитор використовує різні поліфонічні прийоми – імітація, виклад теми в оберненні та розширенні, стрети. Деякі інвенції можна віднести до форми фуги, опанування яких підготує юних виконавців до осягнення більш складних поліфонічних творів
ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОЦІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У КОНТЕКСТІ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ОСВІТИ
No full textThe article is devoted to the study of the possibilities of using digital technologies for the formation of socio-cultural competence in the process of teaching a foreign language. It has been established that the widespread use of digital technologies helps to increase the efficiency of the educational process, accessibility for all its participants, at the same time they provide effective integration into the foreign language environment and adaptation to the culture of the country, which language is studied, increasing motivation to learning foreign languages, etc. These aspects are priority areas for the modernisation of the education sector, which determines the relevance of this study. The article analyses various interpretations of the term «socio-cultural competence» and generalises that it is based on a cultural community that allows to understand and perceive the norms and values of another socio-cultural community freely. The stages of formation of socio-cultural competence (motivational, informative, memorialisation, activation) are presented. A number of online applications are considered and the possibilities of their use at different stages of a foreign language lesson are demonstrated. Effective forms and methods of forming socio-cultural competence are analysed. A survey among higher education applicants was conducted to determine their attitude to the feasibility of using digital technologies to develop socio-cultural competence in the process of teaching a foreign language. The generalised results have shown that the vast majority of respondents are mostly positive about the benefits of using digital technologies (online applications, learning platforms, etc.) to improve foreign language competences, including socio- cultural competence. Higher education applicants see the importance of gaining socio- cultural competence in order to form an idea of cultural diversity and a successful intercultural dialogue.Стаття присвячена вивченню можливостей використання цифрових технологій для формування соціокультурної компетентності у процесі навчання інозем- ної мови. Встановлено, що широке використання цифрових технологій сприяє підвищенню ефективності освітнього процесу, доступності для усіх його учасників, водночас вони забезпечують ефективній інтеграції в іншомовне середовище та адаптації до культури країни, мова якої вивчається, підвищенню мотивації до вивчення іноземних мов тощо. Дані аспекти є пріоритетними напрямами модернізації освітньої галузі, що й визначає актуальність даного дослідження. Проаналізовано різні тлумачення терміну «соціокультурна компетентність» та узагальнено, що його основою є культурна спільність, яка дозволяє вільно розуміти та сприймати норми і цінності іншої соціокультурної спільноти. Представлено етапи формування соціокультурної компетентності (мотиваційний, інформативний, меморизація, активізація). Розглянуто низку онлайн-застосунків та продемонстровано можливості їх використання на різних етапах уроку іноземної мови. Проаналізовано ефективні форми та методи формування соціокультурної компетентності. Проведено опитування у формі анкетування серед здобувачів вищої освіти з метою виявлення їх ставлення щодо доцільності застосування цифрових технологій для формування соціокультурної компетентності у процесі навчання іноземної мови. Узагальнені результати засвідчили, що переважна більшість респондентів здебільшого позитивно оцінює переваги використання цифрових технологій (онлайн-застосунків, навчальних платформ тощо) задля удосконаленні іншомовних компетентностей, зокрема соціокультурної. Здобувачі вищої освіти вбачають важливість набуття соціокультурної компетентності задля формування уяви про культурне різноманіття та ведення успішного міжкультурного діалогу
Ганна Барвінок в освітленні літературної критики доби раннього Модерну
No full textThis article examines how Hanna Barvinok’s prose was perceived in literary criticism during the early 20th century. It clarifies the circumstances that sparked interest in the writer, explores different attitudes towards her work among various literary camps, and highlights the gradual development of the modern understanding of «ethnography» in relation to national art perspectives. The research is based on a receptive-aesthetic approach to criticism, which acts as a mediator between fiction writing and the public, as well as between classics and modern literature, and traditional and innovative stylistic currents. Borys Hrinchenko was among the first to draw attention to Hanna Barvinok’s stories with his publications prior to the fortieth anniversary of her career’s commencement. Later, analytical and conceptual interpretations by Oleksandr Hrushevskyi, Dmytro Doroshenko and Lyudmyla Starytska-Chernyakhivska emerged. The magazine «Ukrainian Khata» invited the writer to collaborate, and neo-romantic critics, particularly the Khatians, reinterpreted her work, guiding contemporaries towards the rich traditions of national art. The artistic qualities of Hanna Barvinok’s prose attracted critics and the public alike. Modernists, especially the Khatians, recognized the artistic and worldview elements within the poetess’s portrayal of female destiny, which had been underestimated by earlier critics and contemporaries. These qualities were worthy of assimilation and further development in modern art. The naturalness and refined forms of the first-person narrative, the lyrical quality of the storytelling, and the feminine, sensitive, and thoughtful perception of the world resonated with the aesthetic needs and contemporary trends of the time. Examining the reception of Hanna Barvinok’s work leads to the conclusion that the Modern era was characterized not only by a departure from positivism but also by a deliberate embrace of certain romantic traditions in national writing.У статті досліджено сприйняття прози Ганни Барвінок у літературній критиці початку ХХ ст. Зокрема, з’ясовано обставини спалаху зацікавлення постаттю письменниці, висвітлено розбіжності між різними літературними таборами у ставленні до її творчості і поступове вироблення модерного розуміння «етнографізму» у світлі перспектив національного мистецтва. Дослідницька основа цієї розвідки – рецептивно-естетичний підхід до критики як посередниці між красним письменством і публікою, класикою і сучасною літературою, традиційними і новаторськими стильовими течіями. Першу хвилю уваги до оповідань Ганни Барвінок підняв Борис Грінченко публікаціями до сорокаліття від початку її творчості. Згодом появилися аналітичні і концептуальні інтерпретації Олександра Грушевського, Дмитра Дорошенка, Людмили Старицької-Черняхівської. Часопис «Українська Хата» запросив письменницю до співпраці, а хатянські критики-неоромантики переосмислювали її творчість крізь призму національного самоусвідомолення, орієнтуючи сучасників на багатющі традиції національного мистецтва. Критику і публіку вабили мистецькі якості прози Ганни Барвінок. Модерністи, особливо хатяни, звертали увагу на недооцінені попередниками і сучасниками стилістичні і світоглядні риси співачки жіночої долі, які, на їхнє переконання, були варті засвоєння й дальшого розвитку в новітньому мистецтві. Природність і витончені форми першоособової нарації, пісенність і ліричність оповідного мовлення, по-жіночому чутливе і вдумливе світовідчуття виявилися суголосними з естетичними потребами і новітніми віяннями модерної доби. Вивчення рецепції творчості Ганни Барвінок тодішньою критикою веде до висновку: для доби Модерну властиве не тільки відмежування від позитивізму, а й свідоме апелювання до певних, переважно романтичних, традицій, як-от «філософія серця», естетизм, індивідуаліз
Мотронівка в долі Пантелеймона Куліша і Ганни Барвінок Самойленко Г. В. Пантелеймон Куліш і Ганна Барвінок: доля, Україна, любов (мотронівський період життя і творчості): монографія. Ніжин: НДУ імені Миколи Гоголя. 2021. 174 с.
No full textЦе не просто монографія за жанром. Це насичене цікавими розвідками літературознавче дослідження, написане з великою пошаною й любов’ю до його героїв – словесних орачів на важкій українській ниві Пантелеймона Куліша і Ганни Барвінок.Спочатку автор ставив за мету описати Мотро¬нівку як культурне гніздо Чернігівщини. Але ґрунтовно опрацювавши 63 наукові джерела, доктор філологічних наук, професор Григорій Самойленко значно розширив рамки задуманого. Він увів у контекст імена й події, які наочно представляють нам українське культурне життя ХІХ початку ХХ століття..
Гетеротопія художнього простору у горорі
No full textLoci in Stephen King’s fiction gives its readers goosebumps. However, it’s not their fearfulness that helps to achieve such an effect. In King’s works, every day, familiar spaces appear to be a common background for plot events. Frequently, they turn out to be endowed with several unusual properties. Reflecting on the Overlook Hotel in The Shining (1977), King persuades that hotel rooms per se cause fear. Plenty of apparently safe places – for example the library – may also strike fear into the hearts. Indeed, the library becomes the quintessence of horror in King’s novella The Library Policeman, first published in his collection Four Past Midnight (1989).
The nature of fictional spaces in horror can be explained by their heterotopic characteristics.
Heterotopia’s deep concentration on oppositions and its ability to combine them within the same physical space brings the concept together with the horror genre. Therefore, this paper aims to explore the fictional space of heterotopia in Stephen King’s horror.
To explore the library representation in King’s story, we referred to surveys by American researchers Gary and Mary Radfords, along with the primary sources by Michel Foucault.
To sum up, referring to the heterotopic spaces in horror helps its fictional worlds to stay connected to the readers’ real world. This feature is particularly important, as it allows the horror to fulfill its main function – effective. Besides, heterotopias are related to the transformation of subjectivity. Heterotopic spaces seem to resonate with the space of protagonists’ consciousness and memory while bringing out traumatic or painful experiences, obsessive aspirations, and desires. At the same time, we conclude that the concept of heterotopia is relevant to the metafictional properties of horror fiction.Від зображених Стівеном Кінґом локусів мурашки йдуть по шкірі. Проте, такий ефект досягається не завдяки страхітливості декорацій. У творах американського письменника тлом для сюжетних подій часто постають буденні, звичні простори, які наділені низкою незвичних властивостей.
Розмірковуючи над локусом готелю «Оверлук» у романі «Сяйво» («The Shining», 1977), автор зауважує: «…номери готелів зазвичай самі по собі викликають страх, чи не так?». У художньому світі горорів Кінґа страх можуть викликати й інші, здавалось б, цілком безпечні місця – скажімо, бібліотека. Саме вона і стає квінтесенцією жаху в оповіданні «Бібліотечний поліцейський» («The Library Policeman»), яке було вперше опубліковане у збірці «Чотири після півночі» («Four Past Midnight», 1989).
Експлікувати природу художніх просторів у горорі можуть їхні гетеротопні властивості. Зосередженість гетеротопії на опозиціях, здатність поєднувати їх у межах одного фізичного простору стає єднальною ланкою із горором. Відтак, мета цієї статі – дослідити художній простір гетеротопії у жахах Стівена Кінґа, окреслити його специфіку.
В аналізі локусу бібліотеки в оповіданні «Бібліотечний поліцейський» ми покладаємося на теорію гетеротопії Мішеля Фуко, а також на напра- цювання американських дослідників Ґері та Мері Редфордів.
Є підстави вважати, що простір гетеротопії дозволяє горору утримувати зв’язок між реальним світом читача і фікційним світом художнього твору.
Ця властивість гетеротопії є визначальною, адже дозволяє горору реалізувати його головну функцію – афективну. Крім того, гетеротопії пов’язані з трансформацією суб’єктивності. Гетеротопні простори ніби резонують із простором свідомості і пам’яті протагоністів та оприявнюють їхній травматичний досвід, болісні переживання, нав’язливі прагнення і бажання.
Ми також вважаємо, що концепція гетеротопії виявляється продуктивною принагідно до метафікційних властивостей горору
Особовий фонд Плевако Миколи Антоновича у ЦДАМЛМ України як джерело досліджень регіональної культурної спадщини (на прикладі Сумщини)
No full textThe article examines the issue of resource potential for further research of the regional historical and cultural heritage of the personal fund of the Ukrainian scientist, public figure, literary critic and bibliographer Plevako Mykola Antonovych (1890–1941), which is kept in the Central State Archive-Museum of Literature and Art of Ukraine. As a result of the analysis of the content of the personal archival fund, the following information blocks were singled out: autobiographies, biographical notes, samples of works, including original documents (autobiographies, congratulatory addresses, memories); photographs, sets of postcards with images of Ukrainian writers; documents and materials of preparatory work for the publication of «Dictionary of Ukrainian Writers»; documents and materials of preparatory work for the publication of «Textbooks of Ukrainian Literature»; private correspondence; materials of official and public activities of individuals.
The main scientific and methodological approaches to the use and research of sources of personal origin are considered, and their features are also indicated. Considerable attention is paid to documents that can expand the understanding of the life and creative path of persons whose lives and activities have received high social recognition, or citizens whose documents have valuable information for society.
It has been proven that materials for biographical research can cause the greatest interest, since these documents reflect the life positions of a certain person, reveal his spiritual life or certain everyday moments. Documents that provide a detailed description of important historical events are definitely a valuable source, which will also be a good reason to analyze the mood in society at a certain time. The source base is also expanded by documents that provide an opportunity to assess the intellectual heritage of prominent figures of Ukraine.
The publication of documents from the personal fund of M. A. Plevako expands the source base and provides an opportunity for new research; the results of working with such documents are valuable for displaying information unknown to the general public or local residents; the considered materials represent the region in a new way. However, the subjective nature of such documents should also be taken into account.
У статті досліджується питання ресурсного потенціалу для подальших досліджень регіональної історико-культурної спадщини особового фонду українського вченого, громадського діяча, літературознавця і бібліографа Плевако Миколи Антоновича (1890–1941), що зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України. У результаті аналізу змісту особового архівного фонду було виокремлено наступні інформаційні блоки: автобiографiї, бiографiчнi довiдки, зразки творів, серед яких оригінальні документи (автобіографії, вітальні адреси, спогади); фотографії, комплекти поштових листiвок з зображенням українських письменників; документи та матерiали пiдготовчої роботи до видання «Словника українських письменникiв»; документи та матерiали пiдготовчої роботи до видання «Хрестоматiї з української лiтератури»; приватне листування; матеріали службової та громадської діяльності окремих осіб.
Розглянуто основні науково-методологічні підходи до використання й дослідження джерел особового походження, а також зазначено їх особливості. Значну увагу приділено документам, що можуть розширити уявлення про життєвий і творчий шлях осіб, життя і діяльність яких отримали високе суспільне визнання, або громадян, чиї документи мають цінну інформацію для суспільства.
Доведено, що найбільший інтерес можуть викликати матеріали для біографічних досліджень, оскільки саме ці документи відображають життєві позиції певної особи, розкривають її духовне життя чи певні побутові моменти. Безумовно цінним джерелом є документи, у яких подано докладний опис важливих історичних подій, що також стане гарним приводом для аналізу настроїв у суспільстві в певний час. Джерельну базу розширюють також документи, що надають можливість оцінити інтелектуальну спадщину визначних діячів України.
Оприлюднення документів з особового фонду Плевако М. А. розширить джерельну базу та дасть змогу для нових досліджень; результати роботи з такими документами є цінними для відображення невідомої широкому загалу чи жителям ОТГ інформації; розглянуті матеріали по-новому репрезентують регіон. Проте варто враховувати й суб’єктивний характер таких документів