Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
РЕАЛІЗАЦІЯ НАСТУПНОСТІ У ФОРМУВАННІ ПРОСТОРОВИХ УЯВЛЕНЬ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ТА УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
No full textThe subject matter of this paper is the problem of the implementation of the continuity in preschool and primary school education. The specifics of the implementation of the continuity principle in such a direction of a child's mathematical development as the formation of ideas of space and the ability to navigate in it are investigated in the article. According to the analysis of scholarly literature, spatial orientation is defined as a complex mechanism based on the processes of perception and representation. It is indicated that visual, auditory and motor analyzers participate in this process, the development of which in combination with life skills allows a child to navigate in space according to age. As a result of the academic research four levels in the structure of spatial ideas are represented in the paper. It is specified that in view of such a structuring the method of mastering ideas about space is determined and the skills of orientation in three- and two[1]dimensional space are formed. It underlined that the perception of space is of great importance for life practice, and for a primary school student it provides opportunities to master geometry, geography, construction, movement activities, etc. Due to the analysis of the State Standards of preschool and primary education, it was identified that the basis of teaching mathematics in the direction of familiarization with space involves the implementation of tasks related to the placement of objects, orientation on a plane and a sheet of paper, movements in space, and a number of others. It is stated in the article that the use of a wider range of special work methods is caused by the complication of work in primary school on orientation in space in relation to reading in drawing up schemes, plans as models of spatial arrangement. Preparation for mastering more complex tasks of spatial orientation by a future first-grader should be carried out already at the stage of senior preschool childhood, which is an aspect of ensuring continuity. A number of forms, methods, and means that characterize the modern practice of preschool education in the field of logical and mathematical development of children and their preparation for mastering spatial ideas and skills in primary school are explored in the article.У статті розкрито особливості реалізації принципу наступності у такому напрямі математичного розвитку дитини, як формування уявлень простору та умінь орієнтуватися у ньому. Зазначено, що просторове орієнтування є складним механізмом, в основі якого лежать процеси сприймання та уявлення. Вказано, що у даному процесі беруть участь зоровий, слуховий і руховий аналізатори, розвиненість яких у комплексі із життєвими навичками дозволяють дитині відповідно до віку орієнтуватися у просторі. З опорою на аналіз наукових джерел репрезентовано чотири рівні у структурі просторових уявлень. Вказано, що саме з урахуванням такої структурованості визначається методика опанування уявлень про простір та формуються навички орієнтування в три- та двомірному просторі. Наголошено, що сприйняття простору має велике значення для життєвої практики, а для учня початкової школи це надає можливості опанування геометрії, географії, конструювання, занять рухом тощо. З аналізу державних Стандартів дошкільної та початкової освіти визначено, що в основі навчання математики у напрямі ознайомлення з простором реалізуються завдання, пов’язані із розміщенням предметів, орієнтування на площині та аркуші паперу, переміщеннях у просторі та ряд інших. Ускладнення роботи в початковій школі з орієнтування у просторі стосовно читання у складання схем, планів як моделей просторового розміщення зумовлює використання більш широкого кола спеціальних методів роботи. Підготовка до засвоєння майбутнім першокласником більш складних завдань просторового орієнтування має здійснюватися на вже етапі старшого дошкільного дитинства, що є аспектом забезпечення наступності. Проаналізовано ряд форм, методів, засобів, які характеризують сучасну практику дошкільної освіти у галузі логіко-математичного розвитку дітей та їхньої підготовки до засвоєння просторових уявлень та умінь у початковій школі
ТЕОРЕТИКО-ПЕДАГОГІЧНА СКЛАДОВА В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ ІСТОРИКО-МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН
No full textThe strategy of renewal of higher education determines the liberation from the ideology of dogmatism, the expansion of the range of knowledge, the ability to preserve the heritage and reject outdated concepts before they turn into fetters on the path of development. Taking into account the European experience in Ukraine, at the current stage, the process of creating an appropriate scientific paradigm for national education is taking place due to a special vision of the socio-cultural changes taking place in our country. From this point of view, the professional development of the future teacher is a process of qualitative changes, which are designed to create conditions for the transition from formal and theoretical knowledge to practical abilities and skills, from ideas about the realities of artistic and pedagogical activity to creative professional thinking, the basis of which is acmeological growth of the level pedagogical culture and motivated need for professional self-improvement of teachers of historical and artistic disciplines. Solving the problem of effective training of future teachers-historians of culture for productive activities is closely related to the degree of development of their professionalism and the effectiveness of performing practical activities on the way to the search for their own mastery. After all, mastery is a category that characterizes a personality trait acquired with experience, a higher level of professional knowledge, abilities and skills, and a constant desire to reach the top. The theoretical and methodological basis of this article are theories of scientific knowledge, philosophical statements about the essence of art history and art in general, as a specific form of social consciousness and artistic knowledge of reality; the unity of theory and practice, general pedagogical principles and approaches in the conditions of humanitarianization of education, system-holistic, activity-based, axiological and personal-oriented, theoretical and methodical provisions of art education.Стратегія оновлення вищої освіти визначає вивільнення від ідеології догматизму, розширенням діапазону пізнання, умінням зберігати спадщину і відкидати застарілі концепції поки вони не перетворилися в окови на шляху розвитку. Із врахуванням європейського досвіду в Україні, на сучасному етапі, відбувається процес творення відповідної наукової парадигми щодо національної освіти через особливе бачення соціокультурних змін, які відбуваються в нашій країні. З цієї точки зору фаховий розвиток майбутнього викладача – це процес якісних змін, які покликані створити умови для переходу від формально-теоретичного знання до практичних умінь і навичок, від уявлень про реалії художньо-педагогічної діяльності до творчого професійного мислення, основою якого є акмеологічне зростання рівня педагогічної культури та вмотивована потреба у професійному самовдосконаленні викладачів історико-мистецьких дисциплін. Вирішення проблеми ефективної підготовки майбутніх викладачів-істориків культури до продуктивної діяльності щільно пов’язано з мірою розвитку їх професіоналізму та ефективності виконання практичної діяльності на шляху до пошуків власної майстерності. Адже майстерність – це категорія, що характеризує властивість особистості, набуту з досвідом, вищий рівень професійних знань, умінь та навичок, постійного прагнення до акме вершин. Теоретико-методологічною основою даної статті становлять теорії наукового пізнання, філософські положення про сутність історії мистецтв і мистецтва в цілому, як специфічної форми суспільної свідомості та художнього пізнання дійсності; єдність теорії і практики, загальнопедагогічні принципи та підходи в умовах гуманітаризації освіти, системно-цілісний, діяльнісний, аксіологічний та особистісно-орієнтовний, теоретичні і методичні положення мистецької освіти
Особливості партнерської взаємодії учасників освітнього процесу: ЗДО, початкова школа та сім’я
No full textThis article highlights an extremely urgent problem of modern education, which is related to the partnership interaction of participants in the educational process, in particular, a preschool education institution, an elementary school, and the family. The relevance of the above-mentioned research problem is substantiated. In the process of analyzing modern scientific literature, it was found that the conditions in which all social institutions are located are characterized by an extremely rapid rate of social, educational, political and economic changes, which significantly complicates their activities. Constant employment of parents reduces the effectiveness of the process of raising their children. As a result, trusting relationships between children and parents deteriorate. That is why it is necessary to find points of contact in the possible mutual assistance and cooperation of preschool education institution, primary school and family. Within the scope of consideration of the investigated problem, various sources of scientific literature, which have a psychological and pedagogical direction, were analyzed. As a result of such an analysis, it was determined that cooperation between a preschool and an elementary school occurs due to the interaction of teachers and effective communication in the learning process. This interaction consists of successive steps that provide a link between preschool and primary education. It is also determined that today’s reality requires that educational activities in a preschool institution be focused on preparing children for school, taking into account their future needs, as well as the teacher’s ability to adapt the educational process to the achieved level of development of older preschoolers. The acquired knowledge, abilities, skills and experience acquired in the preschool institution and in the family are aimed at active use in the educational process. The interest of preschool and primary school is in the child’s comfortable transition from one stage of education to another. The peculiarity of the pedagogical interaction is the joint solution of the tasks of the educational process between the family, the preschool institution and the school, taking into account its expediency and purposefulness, optimal mutual influences and interchangeability of all participants of the pedagogical process. This interactio n unites teachers, parents and children, contributing to their active mutual development.Наyкова стаття висвітлює надзвичайно актуальну проблему сучасної освіти, яка пов’язана із партнерською взаємодією учасників освітнього процесу, зокрема заклад дошкільної освіти, початкова школа та сім’я. Обґрунтовано актуальність вище зазначеної проблеми дослідження. У процесі аналізу сучасної наукової літе ратури з’ясовано, що умови, в яких знаходяться всі соціальні інституції, характе ризуються надзвичайно швидкою мірою соціальних, освітніх, політико-економіч них змін, що значно ускладнює їхню діяльність. Постійна зайнятість батьків знижує ефективність процесу виховання їхніх дітей. Як наслідок – відбувається погіршення довірливих стосунків дітей та батьків. Саме тому необхідно знайти точки дотику у можливій взаємодопомозі та співпраці закладу дошкільної освіти, початкової школи та сім’ї. У межах розгляду досліджуваної проблеми було проаналізовано різні джерела нау кової літератури, які мають психолого-педагогічне спрямування. У результаті такого аналізу було визначено, що співпраця між дошкільним закладом та почат ковою школою виникає завдяки взаємодії педагогів та ефективному спілкуванню у процесі навчання. Ця взаємодія складається з послідовних кроків, що забезпе чують зв’язок між дошкільною та початковою освітою. Також визначено, що сьогоднішня реальність вимагає, щоб освітня діяльність у дошкільному закладі була орієнтована на підготовку дітей до школи, враховуючи їх майбутні потреби, а також здатність вчителя адаптувати навчальний процес до досягнутого рівня розвитку старших дошкільників. Отримані знання, вміння, навички та досвід, набуті в дошкільному закладі та в сім’ї, спрямовані на активне використання у навчальному процесі. Зацікавлення дошкільного закладу та початкової школи полягає у комфортному переході дитини від одного етапу освіти до іншого. Особливість педагогічної взаємодії полягає в спільному вирішенні завдань освіт нього процесу між сім’єю, дошкільним закладом та школою, враховуючи його доцільність та цілеспрямованість, оптимальні взаємовпливи та взаємозаміну всіх учасників педагогічного процесу. Ця взаємодія об’єднує педагогів, батьків і дітей, сприяючи їхньому активному взаєморозвитку
Зображення соціально-економічних та культурних змін на Чернігівщині в публіцистиці періодичних видань краю (1985–1990)
No full textThe article examines the specifics of coverage of socio-economic and cultural transformations in Chernihiv region during the perestroika period (1985-1990) in the regional press. Based on the analysis of publications of leading regional newspapers «Desnianska Pravda», «Komsomolskyi Hart», «Chervonyi Prapor» and district editions, the main thematic areas of social changes representation, features of their journalistic comprehension and influence on public opinion formation are revealed. The study showed that the regional press of Chernihiv region became an important platform for public discussion of pressing problems and articulation of public sentiments. The pages of these publications reflected the painful issues of reforming the collective and state farm system, denationalization of property, price liberalization, and the development of private entrepreneurship. At the same time, publications addressed the problems of industrial decline, rising unemployment, and deterioration of social security. A separate layer of materials was dedicated to the processes of national-cultural revival, democratization of public life, and the formation of independent civic organizations.У статті досліджено специфіку висвітлення соціально-економічних та культурних трансформацій на Чернігівщині періоду перебудови (1985– 1990) у регіональній пресі. На основі аналізу публікацій провідних обласних газет «Деснянська правда», «Комсомольський гарт», «Червоний прапор» та районних видань розкрито основні тематичні напрями відображення суспільних змін, особливості їх журналістського осмислення та вплив на формування громадської думки. Дослідження показало, що регіональна преса Чернігівщини стала важливим майданчиком для публічного обговорення нагальних проблем та артикуляції суспільних настроїв. На шпальтах видань знайшли відображення болючі питання реформування колгоспно-радгоспної системи, роздержавлення власності, лібералізації цін, розвитку приватного підприємництва. Водночас публікації торкалися проблем занепаду промислових підприємств, зростання безробіття, погіршення соціального забезпечення. Окремий пласт матеріалів був присвячений процесам національно-культурного відродження, демократизації суспільного життя та становлення незалежних громадських організацій
Українська еротична новела кінця ХІХ – початку ХХ століть: «Поєдинок» Михайла Коцюбинського та інші тексти
No full textThe article examines Mykhailo Kotsyubynskyi’s short story «Duel» in the context of Ukrainian erotic short prose of the late 19th – early 20th centuries. Fine de siècle era short stories, in particular love and erotic, make the characters independent from the socio-economic conditions of their formation and becoming, demonstrate the sophistication of experiences and the nervous acuity of sensations, the writers’ high interest in intersex relations. This is evidenced by the works of Panas Myrnyi and I. Franko, Marko Cheremshyna and L. Martovych, H. Khotkevych and V. Vynnychenko, M. Cherniavskyi and M. Mohylianskyi, Olha Kobylianska and A. Krymskyi... Short stories by these and other writers are combined in the anthology of erotic short prose «Ukrainian Decameron» and «Secret Adventure». An erotic work is characterized by such basic features as an emphasis on physicality, the skill of conveying sexual emotions, love feelings and sexual attraction, an element of innuendo, incompleteness of the plot. Erotic themes are developed in Ukrainian literature in combination with serious psychological and mental problems. Eros (broader – sexuality) in the human being is closely connected with ethos, i. e. the cultural and behavioural foundations of the individual, which, on the one hand, form his sexual constitution and influence it; on the other hand, a person’s sexuality, his temperament, and erotic-intimate requests become latent rather than visible manifestations of his ethos. This is how an erotic work differs from a pornographic one, which depicts a sexual act for its own sake. «Duel» by Mykhailo Kotsiubynskyi is a psychological short story with an erotic plot, which raises the problems of relationships within the limits of a love triangle. The work outlines the sexual constitution of each of the characters: a strong, powerful and thirsty woman who is able to resolve a scandalous situation in her favour; an inexperienced and complex lover who fell under the spell of a woman; and a compliant, impersonal and completely indifferent man, who long ago lost interest in intimate relationships.У статті розглянуто новелу Михайла Коцюбинського «Поєдинок» у контексті української еротичної малої прози кінця ХІХ – початку ХХ століть. Новелістика епохи fine de sièclе, зокрема й любовно-еротична, унезалежнює персонажів від соціально-економічних умов формування й становлення, демонструє витонченість переживань і нервову загостреність відчуттів, високий інтерес письменників до міжстатевих стосунків. Про це свідчать твори Панаса Мирного й І. Франка, Марка Черемшини та Л. Мартовича, Г. Хоткевича й В. Винниченка, М. Чернявського й М. Могилянського, Ольги Кобилянської та А. Кримського… Новели цих та інших письменників об’єднано в антології еротичної малої прози «Український Декамерон» і «Таємна пригода». Еротичному творові притаманні такі основні ознаки, як акцентація на тілесності, майстерність передавання сексуальних емоцій, любовні почуття та сексуальний потяг, елемент недомовлености, незавершености сюжету. Еротичну тематику розроблено в українському письменстві в сукупності з поважними психологічно-ментальними проблемами. Ерос (ширше – сексуальність) у людському єстві тісно пов’язаний із етосом, тобто культурно-поведінковими засадами особистости, котрі, з одного боку, формують її сексуальну конституцію й впливають на неї; з іншого – сексуальність людини, її темперамент та еротично-інтимні запити стають латентними, а не раз і видимими виявами її етосу. Тим еротичний твір відрізняється від порнографічного, котрий зображає сексуальний акт заради нього самого. «Поєдинок» Михайла Коцюбинського – психологічна новела з еротичним сюжетом, котра порушує проблеми стосунків у межах любовного трикутника. Твір окреслює сексуальну конституцію кожного з персонажів: сильної, владної й спраглої жінки, яка здатна вирішити скандальну ситуацію на свою користь; недосвідченого й закомплексованого коханця, який потрапив під вдалу жінки; й поступливого, безличного та цілком індиферентного чоловіка, котрий давно втратив інтерес до інтимних стосунків
Педагогічний транслінгвізм: на прикладі початкової школи Баварії
No full textThe article deals with the implementation of pedagogical translingualism in the educational process of primary school in Germany. The emphasis is placed on the problems of schools in migrant countries such as Germany. The possibilities of using pedagogical translingualism to support Ukrainian children and promote multilingualism among all students are identified. Based on the analysis of the results of numerous studies in English- and German-speaking countries, positive conclusions are drawn regarding school inclusion and the socio-emotional development of students. It has been determined that primary schools in Bavaria are a center of a combination of different cultures and languages, where linguistic heterogeneity is also constantly growing and becoming even greater due to various factors, including the warin Ukraine. Therefore, monolingual culture in today's schools should be carefully studied. The article emphasizes the relevance of the issue of concepts that promote the integration of children from migrant backgrounds and recognize the multilingualism of students as a learning resource. Based on the idea that each person has a unique, individual language repertoire consisting of different language experiences, and that educational translation aims to recognize all students' languages, as well as on the analysis of the current situation, it is concluded that primary schools have insufficient resources, such as teachers or translators who speak the native language. A large number of primary schools in Bavaria do not even have a concept of taking into account the different language needs of their students. On the basis of methodological and practical work in the field of translingualism, a manual has been developed that should be seen as a source of inspiration for working with Ukrainian children. At the same time, it can be used as a tool for promoting multilingualism for all children and using linguistic heterogeneity to organize cooperative learning.Статтю присвячено проблемі реалізації педагогічного транслінгвізма в освітньому процесі початкової школи в Німеччині. У статті розглянуто проблеми школи в країнах мігрантів, таких як Німеччина, які характеризуються як місця, де поєднуються різні культури та мови. З’ясовано, що мовна гетерогенність у початкових школах також постійно зростає і стає ще більшою через війну в Україні. Тому одномовна культура в сьогоднішніх школах повинна бути ретельно вивчена. Зроблено акцент на актуальності питання про концепції, які сприяють інтеграції дітей мігрантського походження та визнають багатомовність учнів як навчальний ресурс. Проаналізовано підхід педагогічної транлінгвістики для підтримки українських дітей та сприяння багатомовності серед усіх учнів. Проведено аналіз результатів численних досліджень в англомовних і німецькомовних країнах, на основі якого зроблено позитивні висновки щодо інклюзії в школі та соціально-емоційного розвитку учнів. Подано методи створення багатомовного та мультикультурного навчального середовища, а також організації уроків з вивченням мови з урахуванням Баварської навчальної програми PLUS. Зроблено висновок щодо доцільності використання спеціальних роздаткових матеріалів. На основі методичної роботи в галузі транслінгвістики розроблено посібник, який слід розглядати як джерело натхнення для роботи з українськими дітьми. Водночас зазначено, що це слід розглядати як інструмент сприяння багатомовності для всіх дітей і використання мовної неоднорідності як можливості організації спільного навчання. Керуючись ідеєю, що кожна людина має унікальний, індивідуальний мовний репертуар, який складається з різних мовних переживань, а навчальний переклад ставить за мету розпізнавати всі мови учнів, поставити під сумнів мовні ієрархії та сприяти багатомовності для всіх дітей, зроблено виновок, що початкові школи мають недостатні ресурси, такі як викладачі чи перекладачі, які розмовляють рідною мовою. Велика кількість початкових шкіл у Баварії навіть не мають концепції щодо різних мовних потреб учнів
День вишиванки – еволюція свята від культурного заходу регіонального значення до всесвітнього дня вишиванки
No full textVyshyvanka Day is a holiday that unites Ukrainians all over the world and glorifies our culture and traditions. Vyshyvanka Day was founded in 2006 by L. Voronyuk, then a student of Chernivtsi Fedkovych National University. She suggested to her fellow students to choose one day and all come together to classes in vyshyvanka. At first, several dozen students came to the university in embroidered clothes. Then some teachers joined the campaign, and over the years the holiday became more and more popular. In 2024, the holiday fell on May 16. World Embroidery Day is also celebrated annually on the third Thursday of May. This international holiday is designed to preserve ancient folk traditions of creating and wearing ethnic embroidered Ukrainian clothes. On this day, Ukrainians all over the world unite in one idea and demonstrate that they have their own self-identification and national code. This day reminds of one’s national and civic position, cultural education and spiritual awareness. On the basis of the analysis of various factual material of Ukrainian and foreign origin, it has been proven that for Ukrainians, embroidery is a deep symbol of national identity, a sign of self-expression of our people, its ethnic brand. Vyshyvanka is a national symbol uniting those who support their Motherland with their hearts and souls, respect rich traditions of the Ukrainian people and glorify priceless cultural heritage on the territory of our country and far beyond its borders. It transmits these national values from the older generations of Ukrainians to the young. This phenomenon ensures the continuity of Ukrainianness throughout the world. For the first time, the special role of vyshyvanka as an indicator of the national identity of Ukrainians abroad is investigated - both for the classic diaspora and for the modern, new wave of emigrants provoked by the current Russian military aggression against Ukraine. Particular emphasis is placed on the participation of children of Ukrainians abroad in numerous events on the occasion of World Vyshyvanka Day and calendar holidays, such as St. Nicholas, Christmas, Easter, etc. So, Ukrainian history, culture and holidays of our compatriots abroad cannot be imagined without Ukrainian vyshyvanka. Against the background of the formation and crystallization of the globalized Ukrainian ethnic space as a result of the mass emigration of Ukrainian residents to 150 foreign countries because of the modern full-scale phase of the Russian-Ukrainian war with its single Ukrainian linguistic universe, there is logically an increased scientific interest in studying and highlighting the role of Ukrainian vyshyvanka in the formation and preservation of the national identity of Ukrainians, including those abroad, which explains the relevance of submitted study.День вишиванки – це свято, яке об’єднує українців усього світу і прославляє нашу культуру та традиції. День вишиванки у 2006 році заснувала Л. Воронюк, тодішня студентка Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Вона запропонувала своїм колегам-студентам обрати один день і всім разом прийти на заняття у вишиванці. Спочатку у вишитому одязі до університету прийшли кілька десятків студентів. Потім до акції долучилися деякі викладачі, а з роками свято ставало дедалі популярнішим. У 2024 році свято випало на 16 травня. Всесвітній день вишиванки відзначають щорічно також у третій четвер травня. Це міжнародне свято покликане зберегти давні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. У цей день по всьому світу українці об’єднуються в одній ідеї і демонструють, що мають власну самоідентифікацію та національний код. Цей день нагадує про свою національну та громадянську позицію, культурну освіченість та духовну свідомість. На основі аналізу різноманітного фактологічного матеріалу українського та зарубіжного походження доведено, що вишиванка для українців – глибинний символ національної ідентичності, ознака самовираження нашого народу, його етнічний бренд. Вишиванка – це національний символ, що об’єднує тих, хто серцем і душею вболіває за свою Батьківщину, поважає багаті традиції українського народу, прославляє безцінні культурні надбання на теренах нашої країни та далеко за її межами. Вона передає ці національні цінності від старших поколінь українців до молодих, чим забезпечується континуїтет українства в усьому світі. Вперше досліджена особлива роль вишиванки як індикатора національної ідентичності закордонних українців – як для класичної діаспори, так і для сучасної, нової, хвилі емігрантів, спровокованої нинішньою російською військовою агресією проти України. Окремий наголос робиться на участі дітей закордонних українців у проведенні численних заходів, а саме: Всесвітнього дня вишиванки, Дня святого Миколая, Різдва, Великодня тощо. Отже, українську історію, культуру та свята наших співвітчизників за кордоном неможливо уявити без української вишиванки. На тлі формування й кристалізації глобалізованого українського етнічного простору як результат масової еміграції мешканців України до 150 зарубіжних країн унаслідок сучасної повномасштабної фази російсько-української війни з його єдиним українським мовним всесвітом, логічно виникає і підвищений науковий інтерес до вивчення й висвітлення ролі української вишиванки у формуванні та збереженні національної ідентичності українців, у тому числі і зарубіжжя, чим пояснюється актуальність пропоно[1]ваного досліджен
«Глухий кут» історії в романі-антиутопії Тараса Антиповича «Хронос»: футурологічні прогнози і пророцтва
No full textFuturological Prognoses and Prophecies The paper deals with the futurological concept of anti-utopia novel «Chronos» by Taras Antypovych, which was expressed with the help of prognostic and enlightenment approaches for the depiction of the future. The author of scientific investigation intends to analyse comprehensively the artistic picture of the novel, to distinguish different aspects of the prognosis, made by the writer. He underlines that scientific and technical progress of the 20th and 21st centuries has become the main driving force to the creation of artistic versions, with such an idea as a keynote: the discovery of new technological possibilities can substantially alter human life, affecting both our physical and spiritual being. The carried out analysis helped to define T. Antypovych’s views on the future, the image of which is determined by rapid development of technologies, which can lead, according to the artist, to the «dead end» of human history and hopelessness, which possess apocalypse’s characteristics. Such situation is, in writer’s version, a result of human mind’s work, of its domination over morality and ethics. Therefore, on one hand, the novel’s author predicts rather significant changes in different areas of life: science, medicine, economical, justice and military sectors, in social and political processes. On the other hand, he speaks about man’s dehumanization, de[1]aestheticization of our life, the prevalence of material over spiritual, the degradation of culture. The writer points out that there will be a great problem when humanity will not see any rational way out of the situation. This is why novel’s ending is characterized by enlightenment intentions. T. Antypovych uses the image of God as of the only One, Who can lead out of the history’s «dead end». This leads in the novel to the appearance of the image of a priest, who possesses superpowers and is marked by Supreme Providence. It corresponds with the psychological peculiarities of historical crisis perception: in desperate situation people lose faith in themselves, often form religious and mystical picture of the future, they are inclined to seek salvation not in their own decisions, but in providence.Статтю присвячено футурологічній концепції роману-антиутопії Тараса Антиповича «Хронос», вираженій із допомогою прогностичних та провісницьких підходів до змалювання майбутнього. Автор наукового дослідження намагається проаналізувати всю повноту художньої картини, створеної в романі, виділити різні аспекти здійсненого письменником прогнозу. Він підкреслює, що науково-технічний прогрес, який мав місце в ХХ і ХХІ століттях став основним поштовхом до появи художніх версій, лейтмотивом яких є думка: винайдення нових технологічних можливостей може докорінно змінити життя людей, уплинути як на фізичне, так і на духовне буття. Здійснений аналіз допоміг окреслити погляд Т. Антиповича на майбутнє, образ якого визначено стрімким розвитком біотехнологій, що в результаті, на думку митця, може завести людство в «глухий кут» історії – безвихідь, позначену рисами апокаліпсису. Така ситуація є, за версією письменника, результатом роботи людського розуму, його домінуванням над морально-етичним началом. Тому, з одного боку, автор роману прогнозує достатньо широкі зміни в різних галузях життя: науці, медицині, економічній, судовій та військовій сферах, у суспільно-політичних процесах. З іншого – він говорить про дегуманізацію людини, деестетизацію її життя, превалювання фізичного над духовним, занепад культури. Письменник підкреслює: великою проблемою буде те, що людство не бачитиме раціонального виходу із ситуації, у яку потрапить. Тому фінал роману позначений провісницькими інтенціями. Т. Антипович використовує образ Бога як єдиного, хто може вивести з «глухого кута» історії. Із цією метою в романі з’являється образ священника, наділеного надвластивостями, провідника, позначеного Вищим Промислом. Це відповідає психологічним особливостям сприйняття історичної кризи: у ситуації безвиході люди втрачають надію на власні сили, часто формують релігійно-містичну картину майбутнього, схильні шукати порятунок не у власних рішеннях, а в провидінні
Культура особистісно-професійного самовираження майбутніх педагогів: сутність та умови розвитку
No full textCivilizational trends in the development of modern society make new demands on educators responsible for training future teachers. The effectiveness of their functioning in today’s complex world actualizes the need to form a self-sufficient individual in a higher educational institution who possesses the necessary culture and is able to construct and implement the optimal way of learning and development based on his individual essence. The relevance of the problem of development of the culture of self-expression among future teachers is due to its insufficient development by domestic psychologists and teachers, the limitation of attempts to characterize it as a personal phenomenon with appropriate typological characteristics. The article reveals the conceptual principles, content of the leading categories, criteria and components of the culture of self-expression, levels of formation of this personal phenomenon, psychological and pedagogical conditions for optimizing the educational process in higher education institutions. Methods: analysis and generalization of data from philosophical, psychological and pedagogical sources on the investigated problem; theoretical modeling for the construction of diagnostic research methods; observation, survey, simulation of experimental situations. The results. The author’s significant work includes: theoretical justification of the research concept; definition of the content and structure of the concept "culture of personal and professional self-expression of the future teacher"; development of criteria for assessing the degree of formation of the specified phenomenon, its indicators and components; creation of a complex methodology of ascertaining experiment; qualitative and quantitative processing of empirical data; description of the author’s typology of personal and professional self-expression of future specialists in the preschool sphere, which included five levels: spiritually oriented, personal, subject, point and destructive; characteristics of the characteristics of the 5–7-year-old subjects’ manifestation of a conscious attitude to their own life activities and the process of self-improvement; determination of psychological and pedagogical conditions for increasing the effectiveness of the educational process in preschool education, aimed at activating consciousness and healthy activity, which produce the realization of personal potential, self-regulation of actions and behavior, and the achievement of life success. Originality. For the first time: the conceptual approach to the problem of developing a culture of personal and professional self-expression of future specialists, based on the subject paradigm, is theoretically substantiated; the content and structure of the integral concept are defined; criteria for assessing the degree of formation of the culture of personal and professional self-expression of student youth have been developed; a diagnostic methodology for determining the specifics of the development of the specified personal phenomenon was created; the author’s typology was characterized, which included five types that were distinguished by a system of dominant values; developed a system of psychological and pedagogical conditions for optimizing the educational process in higher education institutions, aimed at the development of a life-giving self[1]image, acquisition of activity planning skills and creativity as a basic quality. Conclusions. The cultural phenomenon of personal and professional self-expression of future specialists in the preschool sphere is understood as the student’s readiness for continuous professional development, conscious manifestation of one’s own essential strengths, full self-realization of one’s personality, the ability to project the trajectory of one’s personal and professional growth, act as a conscious subject of life and a designer of further educational routes, as a person oriented towards culture as a value. The criteria, indicators, components and levels of formation of the culture of personal and professional self-expression of future preschool education specialists were determined, which included: spiritually oriented, personal, subject, basic and destructive levels. It has been established that representatives of each level differ among themselves in terms of organization, achievement motivation, communicative tolerance, and creativity. The psychological-pedagogical conditions conducive to improving the cultural indicators of personal and professional self-expression of student youth, their realization of their desire for personal growth, the meaningfulness of pedagogical work, the implementation of subject functions in professional activities, and the design of their further educational routes are substantiated.У статті розкрито сутність культури особистісно-професійного самовираження майбутніх педагогів, яка розглядаэться як складний інтегрований феномен. Зазначено, що сформованість культури самовираження засвідчується особливостями, способами і результатами самостійно організованої професійної діяльності, які набувають для майбутнього педагога значущості та відповідають його інтересам. Визначено концептуальні засади дослідження, уточнено зміст основних категорій, описано комплексну методику вивчення інтегративного феномену. Розроблено критерії, показники, компоненти та схарактеризовано рівні сформованості культури самовираження майбутніх вихователів дошкільної сфери. Основними критеріями оцінки міри сформованості культури самовираження виступили: організованість, мотивація досягнення, комунікативна толерантність, креативність. Описано авторську типологію культури самовираження, до складу якої віднесено такі пам’ять рівнів її розвитку: духовно орієнтований, особистісний, суб’єктний, базовий та деструктивний. Визначено основні психолого-педагогічні умови оптимізації освітнього процесу у ЗВО, спрямовані на ефективний розвиток культури особистісно-професійного самовираження майбутніх педагогів. В якості основних виступили: розвиток у майбутніх вихователів ЗДО життєдайного Я-образу, адекватної самооцінки; вправляння в уміннях планувати, організовувати, регулювати, контролювати та оцінювати самостійну професійну діяльність; заохочення проявів творчої фантазії, креативності, здатності варіювати засоби досягнення мети; гумані[1]зація взаємодії з дошкільниками, формування ціннісного ставлення до них
Показники лейкограми у працівників освітньої галузі на другому році пандемії COVID-19
No full textProfessional diseases in the field of education are characterized by various disorders due to the constant presence of psychological tension and strain on the vocal and locomotor apparatus. Currently, the number of work-related stress and emotional burnout is increasing all over the world. To overcome this phenomenon, timely diagnosis of stress manifestations among employees of various groups, in particular, in the field of education, is necessary. Recently, it is worth considering the presence of additional stress caused by the COVID-19 pandemic. Sporadic school closures and the shift to online teaching during the pandemic have led to significant changes in teachers’ workloads and may have exacerbated other stressful impacts. The purpose of our study is to analyze leukogram indicators as potential biomarkers of health impairment in the second year of the COVID-19 pandemic in persons working in the educational sector. Blood tests were performed on 45 teaching staff of secondary education institutions in Cherkasy and Cherkasy district, aged 26-52, who underwent routine medical examinations during the second year of the COVID-19 pandemic at the Cherkasy Central District Hospital. There were no cases of COVID-19 in the majority of those examined. The control group was formed by students of the Cherkasy National University without signs of acute or chronic diseases. In persons working in the field of education, signs of stress were found, manifested by a redistribution of leukogram indicators. This is, in particular, a decrease in the relative number of lymphocytes among educators of the second mature age compared to control indicators and indicators in the subgroup of the first mature age; an increase in the relative and absolute number of band neutrophils compared to the control in the first mature age educators. Particularly pronounced stress-induced changes in natural resistance were observed among educators of the second mature age, some of them are signs of mobilization of inflammatory processes and hypersensitivity reactions. For correct conclusions regarding the share of stress impact caused by quarantine conditions due to the COVID-19 pandemic, it is necessary to compare the data with the indicators of the population of other professional categoriesПрофесійні захворювання у галузі освіти характеризуються різноманітними порушеннями унаслідок постійної психологічної напруги і навантаження голосового та опорно-рухового апарату. Зараз у всьому світі зростає число стресів та емоційного вигорання, пов’язаних з роботою. Для подолання такого явища необхідна вчасна діагностика проявів стресу серед співробітників різних груп, зокрема, й у галузі освіти. Останнім часом варто враховувати наявність додаткового стресу, зумовленого пандемією COVID-19. Спорадичні закриття шкіл і перехід до онлайн-викладання під час пандемії призводили до значних змін у роботі вчителів і могли посилити інші стресові впливи. Мета нашого дослідження – проаналізувати показники лейкограми, як потенційні біомаркери порушення стану здоров’я на другому році пандемії COVID-19, в осіб, котрі працюють в освітній галузі. Аналіз крові проведено у 45 педагогічних працівників закладів середньої освіти м. Черкаси та Черкаського району віком 26-52 років, котрі проходили планові медичні огляди на другому році пандемії COVID-19 на базі КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради. В анамнезі обстежених не було випадків захворювання на COVID-19. Контрольну групу сформували студенти Черкаського національного університету без ознак гострих чи хронічних хвороб. В осіб, котрі працюють в галузі освіти, виявили ознаки стресового впливу, що проявляються перерозподілом показників лейкограми. Це, зокрема, зниження в освітян другого зрілого віку відносної кількості лімфоцитів порівняно з контрольними показниками та показниками у підгрупі першого зрілого віку; підвищення порівняно з контролем у освітян першого зрілого віку відносної та абсолютної кількості паличкоядерних нейтрофілів. Особливо виражені стрес-індуковані зміни природної резистентності спостерігалися серед освітян другого зрілого віку, окремі з них є ознаками мобілізації запальних процесів та реакцій гіперчутливості. Для коректних висновків щодо частки стресового впливу, зумовленого умовами карантину унаслідок пандемії COVID-19, потрібно порівняти дані з показниками населення інших професійних категорій