Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
Дихотомія «герой/монстр» в античній та середньовічній парадигмі: до витоків західноєвропейського розуміння самотності
No full textThe paper explores one of the possible approaches to the diachronic conceptualisation of the phenomenon of loneliness in the history of Western thought. The suggested chronological starting point for the analysis is the Age of Antiquity. The key role in the understanding of loneliness is played by Aristotle’s notion of the super- or non/sub-human nature of solitude, which encodes the dichotomy of heroes and monsters. According to the author of the article, loneliness is the main poetic factor that determines the internal ontological connection within this binary opposition. The analysis indicates that the images of the hero and the monster are mutually determined and interdependent axiological poles of the Other. Both are characterised by such features as ambivalence and liminality, because they are always on the border of super- and non/sub[1]human. Thus, in the ancient myth discourse, heroes are mostly seen as descendants of gods, demigods, and monsters can be completely non-human or anthropomorphic, that is, occupy an intermediary position between human and non-human. The Middle Ages gradually adapted this dichotomy in the biblical context, linking the categories of super- and non/sub[1]humanity with approaching or, on the contrary, moving away from the transcendent. The paper argues that the common feature of the hero and the monster is their transgressiveness, rejection or violation of social norms, which establishes the otherness and, therefore, the loneliness of both. One of the major concepts in the formation of the hero is the motif of lonely death-self-sacrifice as the apotheosis of the superhuman part of their nature. For the monster, the crucial element is the modifications of space that is presented as marginal, antisocial and physically isolated, in contrast to the space of civilisation in which the hero functions.У статті представлено один із можливих підходів до концептуалізації феномену самотності в західній світоглядній парадигмі в діахронічному аспекті. Запропонованою хронологічною точкою відліку для аналізу постає доба Античності. Ключову роль у розумінні самотності відіграє теза Арістотеля про над- або не(до)-людську природу усамітнення, що кодує образну дихотомію героїв і монстрів. На думку автора статті, саме самотність є основним поетикальним фактором, що зумовлює внутрішній онтологічний зв’язок у межах зазначеної бінарної опозиції. Встановлено, що образи героя та монстра постають як взаємозумовлені та взаємозалежні аксіологічні полюси Іншого. Обидва характеризуються такими рисами як амбівалентність і лімінальність, адже повсякчас перебувають на межі над- і не(до)- людського. Так, в античному міфодискурсі герої здебільшого розглядаються як нащадки богів, напівбоги, а монстри можуть бути цілковито химерними або ж антропоморфними, себто займати проміжне становище між людиною і не-людиною. Доба Середньовіччя ж поступово адаптує цю дихотомію в біблійному контексті, пов’язуючи категорії над- і не(до)-людськості з наближенням чи, навпаки, віддаленням від трансцендентного. Визначено, що спільною для образів героя та монстра характеристикою також є трансгресивність, відкидання або порушення суспільних норм, яке фіксує інакшість, а отже, і самотність обох. Чільне місце у становленні героя посідає мотив самотньої смерті-самопожертви як апофеозу надлюдської частини його природи. Для монстра ж важливі модифікації простору, що постає як маргінальний, антисоціальний та фізично ізольований на відміну від простору цивілізації, у якому функціонує герой
ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПРОСВІТНИЦЬКОГО ТРЕНІНГУ ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ УСВІДОМЛЕНОГО БАТЬКІВСТВА
No full textModern society is constantly undergoing transformations which influence various aspects of life, particularly parental functions performed by young spouses. The article reveals the relevance of the topic concerning fostering conscious parenthood of young couples through the use of social and educational trainings. The research aim is to analyze the features of the social and educational training as a tool of forming conscious parenthood. The paper presents and analyzes the key aspects of a socio-psychological training, in particular, psychological and pedagogical aspects that contribute to the creation of a positive and conscious approach to the process of performing parental functions by young spouses. The article considers the results of studies that confirm the effectiveness of social and educational trainings in preparing young parents for the responsible challenges associated with the upbringing and development of their children. The distinctive features of social and educational trainings on conscious parenting are presented, including: focus on developing in parents (actual or potential) an awareness of the importance of their role and influence on children’s psychosocial development; emotional regulation, which consists in the development of emotional stability in parents and the formation of skills aimed at controlling negative emotions; focus on learning effective methods of communication with children, taking into account their age characteristics; formation of positive relationships between parents and children, promoting mutual understanding and support; taking into account gender differences in the upbringing of younger generations; application of practical exercises and tasks that help parents in using the knowledge gained in real family situations. The article highlights practical aspects of implementing trainings and provides recommendations for further research and development of programs for developing parenting skills. In general, social and educational trainings are presented in the article as a key factor in the formation of a positive and conscious approach to parenting.Сучасне суспільство постійно зазнає трансформацій, що впливають на різні аспекти життя, зокрема і на виконання батьківських функцій молодим подружжям. У науковій статті розкрито актуальність теми формування усвідомленого батьківства молодого подружжя через застосування соціально-просвітницьких тренінгів. Метою дослідження є аналіз особливостей соціально-просвітницького тренінгу як засобу формування усвідомленого батьківства. Представлено та проаналізовано ключові аспекти соціально-психологічного тренінгу, зокрема, психологічні та педагогічні аспекти, які сприяють створенню позитивного та усвідомленого підходу до процесу виконання батьківських функцій молодим подружжям. В статті розглядаються результати досліджень, які підтверджують ефективність соціально-просвітницьких тренінгів у підготовці молодих батьків до відповідальних викликів, пов’язаних із вихованням та розвитком своїх дітей. Представлено відмінні риси соціально-просвітницьких тренінгів з усвідомленого батьківства, серед яких: спрямованість на розвиток у батьків (реальних чи потенційних) усвідомлення важливості своєї ролі та впливу на психосоціальний розвиток дітей; емоційна регуляція, яка полягає у розвитку у батьків емоційної стабільності та вироблення навичок контролю негативних емоцій; орієнтація на вивчення ефективних методів спілкування з дітьми, враховуючи їх вікові особливості; формування позитивних відносин між батьками та дітьми, сприяння взаєморозумінню та підтримці; урахування гендерних відмінностей у вихованні підростаючих поколінь; застосування практичних вправ та завдань, які допомагають батькам використовувати отримані знання в реальних сімейних ситуаціях. У статті висвітлюються практичні аспекти впровадження тренінгів та надаються рекомендації для подальших досліджень та розвитку програм з формування батьківських навичок. Загалом, соціально-просвітницькі тренінги у статті представлено як ключовий чинник у формуванні позитивного та усвідомленого підходу до батьківства
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА З СУБ’ЄКТАМИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
No full textThe article considers an important problem – the preparation of future primary school teachers for pedagogical partnership with the subjects of the educational process. The necessity and expediency of consideration of this issue has been updated. The approaches of scientists to various aspects of the mentioned topic were analyzed and it was determined that the issue of training future primary school teachers for pedagogical partnership with the subjects of the educational process was not sufficiently reflected in the scientific literature. The approaches of modern scientists to the understanding of the concept of "partnership pedagogy" and the principles of successful organization of this process have been studied. Based on the characteristics of the essence and principles of partnership interaction, we focus on them as starting points and criteria for evaluating the effectiveness of pedagogical partnership and its quality. We assign an important role in the acquisition of competence in the organization of the educational process on the basis of partnership pedagogy to the process of professional training of future primary school teachers. Briefly characterized educational discipline "Pedagogy of partnership and supervision", the purpose of which is the formation of future masters of primary education, primary school teachers of professional competences in designing the organization of future professional activities with other subjects of the educational process of primary school (students, parents, teachers, after-school institutions education, public organizations) on the basis of partnership pedagogy; act as a supervisor in the establishment of partnership interaction with all subjects of the educational process of the primary school. Effective methods of organizing the interaction between the teacher and students have been defined and substantiated, which include more participatory methods, which are considered as the direct participation of the teacher in the process of development of students through feedback aimed at achieving the individual development of each subject of the educational process. The importance of the principles on which the educational process is organized is emphasized. Among the main principles of effective training of future primary school teachers for partnership interaction with the subjects of the educational process, we included voluntariness, long-termism and mutual responsibility.У статті розглядається важлива проблема – підготовка майбутніх учителів початкових класів до педагогічного партнерства з суб’єктами освітнього процесу. Актуалізовано необхідність і доцільність розгляду даного питання. Проаналізовано підходи науковців до різних аспектів означеної теми та визначено, що питання підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного партнерства з суб’єктами освітнього процесу не знайшло свого відображення у науковій літературі достатньою мірою. Досліджено підходи сучасних науковців до розуміння поняття «педагогіка партнерства» та принципів успішної організації даного процесу. Виходячи з характеристики сутності та принципів партнерської взаємодії ми орієнтуємось на них, як на вихідні положення і критерії оцінюючи ефективність педагогічного партнерства і його якість. Важливу роль у набутті компетентності з організації освітнього процесу на засадах педагогіки партнерства ми покладаємо на процес професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів. Коротко схарактеризована навчальна дисципліна «Педагогіка партнерства та супервізії» метою вивчення якої є формування у майбутніх магістрів початкової освіти, вчителів початкових класів професійних компетентностей щодо проєктування організації майбутньої професійної діяльності з іншими суб’єктами освітнього процесу початкової школи (учнями, батьками, педагогами, закладами позашкільної освіти, громадськими організаціями) на засадах педагогіки партнерства; виступати супервізором у налагодженні партнерської взаємодії з усіма суб’єктами освітнього процесу початкової школи. Визначено та обґрунтовано ефективні методи організації взаємодії викладача та здобувачів, до яких віднесено більш партисипативні методи, що розглядаються як безпосередня участь викладача у процесі розвитку здобувачів освіти через зворотний зв’язок що спрямований на досягнення індивідуального розвитку кожного суб’єкта освітнього процесу. Підкреслено важливість принципів на яких організовується освітній процес. До основних принципів ефективної підготовки майбутніх учителів початкових класів до партнерської взаємодії з суб’єктами освітнього процесу ми віднесли добровільність, довготривалість та взаємну відповідальність
КОМПЕТЕНТНІСНЕ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ КОНЦЕПТИ
No full textThe article has been devoted to the problem of realization of the competence approach in the educational process of primary school. The methodological aspects of organizing competence-based learning for primary school students have been outlined. Attention has been focused on improving the lesson in the context of the competence approach, which is associated with the fulfillment of general requirements, such as: logicality of all stages of cognitive activity; optimal implementation of didactic principles and methods; creation of conditions for productive cognitive activity of students; taking into account their interests and abilities; motivation and activation of various spheres of personality development of primary schoolchildren; formation of independent learning skills; connection with the child’s life. It has been found that a modern lesson focused on the implementation of a competency[1]based approach has the following features: rationalization of information content; reasonable combination of various forms, methods, tools and techniques of teaching; correlation of collective class work with independent and individual activities of students, etc. It has been established that optimal conditions for intersubjective interaction of students are created when using interactive forms and methods of teaching. In interactive learning, students gain experience of active cooperation with others, learn to perceive and evaluate the thoughts and actions of partners, express their own ideas, justify and defend their position, develop the ability to reflect, self-regulate their emotional states. It has been proved that one of the important factors in the successful implementation of a competency-based approach to teaching is the teacher’s readiness for such activities. The focus of the primary school teacher’s activity should be the creation of favorable conditions for the development of students’ cognitive independence, critical thinking, the ability to creatively produce new knowledge, ideas, ways of doing things and implement them in practice. It has been concluded that the implementation of a competency-based approach to teaching junior schoolchildren will be successful provided that all components of the educational process are comprehensively ensured, in particular: a clear definition of learning objectives, selection of appropriate learning content, updating the educational and methodological support of the educational process, the use of effective methods, techniques and forms of organizing educational activities, as well as appropriate professional training of teachers.Статтю присвячено проблемі реалізації компетентнісного підходу в освітньому процесі початкової школи. Окреслено методичні аспекти організації компетентнісного навчання молодших школярів. Акцентовано увагу на вдосконаленні уроку в контексті компетентнісного підходу, що пов’язано із виконанням загальних вимог, таких як: логічність усіх етапів пізнавальної діяльності; оптимальне впровадження дидактичних принципів і методів; створення умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів; врахування їхніх інтересів та здібностей; мотивація й активізація різних сфер розвитку особистості молодшого школяра; формування навичок самостійного навчання; зв’язок із життям дитини. З’ясовано, що сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу, має такі ознаки: раціоналізація інформаційного наповнення; розумне поєднання різних форм, методів, засобів і прийомів навчання; співвіднесення колективної роботи класу з самостійною та індивідуальною діяльністю учнів тощо. Встановлено, що оптимальні умови для міжсуб’єктної взаємодії учнів створюються при застосуванні інтерактивних форм і методів навчання. При інтерактивному навчанні учні набувають досвіду активної співпраці з іншими, вчаться сприймати й оцінювати думки та дії партнерів, висловлювати власні ідеї, обґрунтовувати й відстоювати свою позицію, розвивають здатність до рефлексії, саморегуляції своїх емоційних станів. Доведено, що одним із важливих чинників успішного запровадження компетентнісного підходу в навчанні є готовність вчителя до такої діяльності. Орієнтиром діяльності вчителя початкових класів має стати створення сприятливих умов для розвитку в учнів пізнавальної самостійності, критичного мислення, здатності творчо продукувати нові знання, ідеї, способи діяльності та реалізовувати їх у практичній діяльності. Зроблено висновок, що реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів буде успішною за умови комплексного забезпечення усіх складників освітнього процесу, зокрема: чіткого визначення цілей навчання, добору відповідного змісту навчання, оновлення навчально-методичного забезпечення освітнього процесу, використання ефективних методів, прийомів та форм організації навчальної діяльності, а також відповідної професійної підготовки вчителя
ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
No full textThe article deals with an important scientific problem – the formation of research competence of future primary school teachers. The necessity and expediency of consideration of this issue has been updated. Approaches to understanding the concepts of competence and competence are summarized, the concept of research competence of the future primary school teacher is analyzed, which is considered as a quality integrative dynamic personality formation, determined by knowledge in the field of conducting pedagogical research, attitude to this form of activity, as well as readiness and skills to organize appropriate research activities of elementary school students in further professional activities. The main structural components of the research competence of future elementary school teachers were studied and summarized, in our work we focused on the following components: motivational-value, informative, activity-behavioral, evaluative-reflective. The ways of forming the research competence of future primary school teachers are defined and substantiated, which include: research work as an integral element of the educational process, which is interconnected, but corresponds to a clear logic at both levels of higher education (educational and research activity through teaching special disciplines); scientific and research work carried out in extracurricular time (science circles, research groups); c) scientific and organizational events (conferences, webinars); development and implementation of various types of projects (social, research, search). The principles of the organization of scientific research work of the winners are characterized: maximum inclusion in the educational process of primary classes and the university; specificity and relevance of the topic; modern scientific level of its implementation in practical activity; gradual complication of research tasks and topics from course to course, from level to level; creativity in solving tasks and the creative nature of research work. Forms of organization of educational and research work of applicants, which we use to form research competence and methods of effective organization of this activity, have been determined.У статті розглядається важлива наукова проблема – формування дослідницької компетентності майбутніх учителів початкових класів. Актуалізовано необхідність і доцільність розгляду даного питання. Узагальнено підходи до розуміння понять компетентність та компетенція, проаналізовано поняття дослідницька компетентність майбутнього вчителя початкових класів, яке розглядаємо як якісне інтегративне динамічне утворення особистості, що визначається знаннями у сфері проведення педагогічних досліджень, ставленням до цієї форми діяльності, а також готовністю та вміннями організовувати відповідну дослідницьку діяльність учнів початкових класів у подальшій професійній діяльності. Досліджено та узагальнено основні структурні компоненти дослідницької компетентності майбутніх учителів початкових класів, у своїй роботі ми орієнтувались на такі компоненти: мотиваційно-ціннісний, інформаційнозмістовий, діяльнісно-поведінковий, оцінювально-рефлексивний. Визначено та обґрунтовано шляхи формування дослідницької компетентності майбутніх учителів початкових класів до яких увійшли: науково-дослідна робота як невід’ємний елемент освітнього процесу, яка є взаємопов’язаною, але відповідає чіткій логіці на обох рівнях здобуття вищої освіти (навчально-дослідницька діяльність через викладання спеціальних дисциплін); науково-дослідна робота, що здійснюється у позанавчальний час (наукоів гуртки, дослідницькі групи); в) науково-організаційні заходи (конференції, вебінари); розробка та реалізація різних видів проєктів (соціальні, дослідницькі, пошукові). Схарактеризовано принципи організації науково-дослідної роботи здобувачів: максимальна включеність в освітній процес початкових класів та університету; конкретність та актуальність тематики; сучасний науковий рівень її виконання у практичній діяльності; поступове ускладнення дослідних завдань та тематики від курсу до курсу, від рівня до рівня; креативність у вирішенні завдань та творчий характер науково-дослідної роботи. Визначено форми організації навчально-дослідницької роботи здобувачів, які ми використовуємо для формування дослідницької компетентності та методи ефективної роганізації даної діяльності
Формування культурної компетентності учнів закладів загальної середньої освіти на уроках
No full textScientific research is devoted to solving the problem of forming students’ cultural competence, which is relevant for modern general secondary education. The social significance of the problem of cultural development of children and youth is outlined, a number of regulatory documents of the state and world level are analyzed in terms of their cultural impact on the ongoing progress of mankind. The leading trends of domestic education regarding the cultural development of the personality, the specifics of the competence approach to the formation of the culture of students in the conditions of the educational process in institutions of general secondary education have been determined. An analysis of the scientific works of scholars from various fields of humanitarian knowledge was carried out regarding the essence of the key concepts: "culture", "personal culture", "cultural competence", the author’s interpretation of the term "cultural competence of students of general secondary education institutions" is proposed. The pedagogical significance of art and artistic activity for the formation of students’ cultural competence has been scientifically substantiated. The statement about the potential of integrated art lessons as a unique environment for solving the outlined pedagogical problem is emphasized. The integrative aspects of art lessons are revealed, the mechanisms of influence on the student’s personality of various types of arts and forms of artistic activity are highlighted. The technological toolkit for the formation of cultural competence of students in integrated art lessons is suggested. Algorithms for the organization of the process of perception of works of art, analysis-interpretation of the artistic content of art samples, options for the application of integrative technologies, problem-based learning technologies, interactive, game technologies in the process of forming the cultural competence of students of general secondary education institutions are determined. Means of activating search and cognitive interest in the study of culture, strengthening of emotional response to works of art studied in class, support of creative initiative of students in various types of artistic activity are outlined. The main vectors of the teacher’s pedagogical attention have been determined to ensure the effectiveness of the process of forming the cultural competence of students in the lessons of the Art integrated course in general secondary education institutions.Наукову розвідку присвячено вирішенню актуальної для сучасної загальної серед ньої освіти проблеми формування культурної компетентності учнів. Окреслено суспільну значущість проблеми культурного розвитку дітей і молоді, проаналізовано низку нормативних документів державного та світового рівня на предмет ролі культури у прогресивному поступі людства. Визначено провідні тенденції вітчизняної освіти щодо культурного розвитку особистості, специфіку компетентнісного підходу до формування культури учнів в умовах освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти. Здійснено аналіз наукових праць вчених різних галузей гуманітарного знання щодо сутності ключових понять: «культура», «культура особистості», «куль турна компетентність», запропоновано авторське тлумачення терміну «культурна компетентність учнів закладів загальної середньої освіти». Науково обґрунтовано педагогічну значущість мистецтва й мистецької діяльності для формування культурної компетентності учнів. Акцентується твердження щодо потенціалу інтегрованих уроків мистецтва як унікального середовища для вирішення окресленої педагогічної проблеми. Розкрито інтегративну специфіку уроків мистецтва, увиразнено механізми впливу на особистість учня різних видів мистецтв та форм мистецької діяльності. Висвітлено технологічний інструментарій формування культурної компетент ності учнів на інтегрованих уроках мистецтва. Визначено алгоритми організації процесу сприйняття мистецьких творів, аналізу-інтерпретації художньо-образ ного змісту зразків мистецтва, варіанти застосування інтегративних техно логій, технологій проблемного навчання, інтерактивних, ігрових технологій у процесі формування культурної компетентності учнів закладів загальної середньої освіти. Окреслено засоби активізації пошуково-пізнавального інтересу до вивчення культури, посилення емоційного відгуку на твори мистецтва, що вивчаються на уроці, підтримки творчої ініціативи учнів у різних видах мистець кої діяльності. Визначено основні вектори педагогічної уваги вчителя для забезпечення ефек тивності процесу формування культурної компетентності учнів на уроках інтегрованого курсу «Мистецтво» у закладах загальної середньої освіти
РАРИТЕТНА СКЛАДОВА ФЛОРИ РЕГІОНАЛЬНОГО РІВНЯ БАСЕЙНУ РІЧКИ УДАЙ
No full textThe article informs about the list of rare plant species of the Udai River catchment area at the regional level (Poltava and Chernihiv regions). It was established that the current list of regionally rare plant species of the studied region consists of 109 species. Among them, the most numerous is the group of species belonging to the department Magnoliophyta – 99 species (90,75 %), the departments Pinophyta, Lycopodiophyta, Equisetophyta and Polypodiophyta are also represented. According to nature protection status, among the species, the "rare" group (78; 71,5 %) and the "vulnerable" group (24; 22 %) prevail. The state of protection coverage of populations of rare species indicates that the majority of populations of regionally rare species in the studied region are covered by protection. They are protected in the territories of the objects of the nature reserve network of Chernihiv and Poltava regions. Reference territories for the preservation of populations of regionally rare species of the basin are the following objects: National nature parks "Ichnyanskyi" and "Pyryatynskyi", reserves of national importance "Dorogynskyi" (Prylutsky district) and "Chervonoberezhya" (Pyryatynskyi district).Стаття інформує про перелік рідкісних видів рослин басейну річки Удай регіонального рівня (Полтавська та Чернігівська область). Встановлено, що сучасний список регіонально рідкісних видів рослин досліджуваного регіону складає 109 видів. Серед них найчисельнішою є група видів, що належить до відділу Magnoliophyta – 99 видів (90,75 %), також представлені відділи Pinophyta, Lycopodiophyta, Equisetophyta та Polypodiophyta. За природоохоронним статусом, серед видів переважає група «рідкісні» (78; 71,5 %) та група «вразливі» (24; 22 %). Стан охопленості охороною популяцій рідкісних видів, засвідчує про те, що більшість популяцій регіонально рідкісних видів досліджуваного регіону охоплені охороною. Вони охороняються на територіях об’єктів природно-заповідної мережі Чернігівської та Полтавської областей. Еталонними територіями збереження популяцій регіонально рідкісних видів басейну є такі об’єкти: Національні природні парки «Ічнянський» та «Пирятинський», заказники загальнодержавного значення «Дорогинський» (Прилуцький р-н) та «Червонобережжя» (Пирятинський р-н)
МОГИЛЬНИК ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ БОРОМЛЯ (ЗА ДАНИМИ ЕТНІЧНОЇ КРАНІОСКОПІЇ)
No full textAnthropological material is generally considered a reliable historical source for the study of ethnogenesis and ethnic history of peoples. This article presents, for the first time, cranioscopical (non-metric) features of skulls from the Roman-period Boromlia burial ground (Chernyakhiv culture) in the Trostianets district of Sumy Oblast, Ukraine. The cranial material from the burial ground is preserved in the collections of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine. The author personally examined 23 skulls and their fragments from the burials. The aim of the article is to introduce new cranioscopical data into scientific circulation, provide a general characteristic of the sample from the village of Boromlya (Sumy Oblast), and determine the features of the studied group based on the results of ethnic cranioscopy. General scientific (analysis and synthesis), anthropological, and statistical methods were employed. To determine the features of the studied male and female skulls, a cranioscopical program is used, which includes five features first investigated by O. G. Kozintsev. The sixth feature, supraorbital openings, was independently proposed by Y. Dodo and T. V. Tomashevich. According to the presented program, the skulls are examined together, without dividing them into male and female series. Frequencies of cranioscopical features in the cranial series of the Boromlya Chernyakhiv culture are presented for the first time. Based on the data of ethnic cranioscopy, it is established that the skulls from the ground burials of the Boromlya burial ground in Northern Ukraine, which represent the population of the Chernyakhiv culture of the 4th–6th centuries AD, are characterized by a moderate frequency of supraorbital openings. Analogies are observed in the group of skulls from the 3rd–4th centuries AD in Western Ukraine at Chernelyv-Rusky. It is determined that, based on the feature of suborbital pattern type II, the studied sample belongs to southern Europids, similar to the Chernelyv-Rusky sample. The difference between these groups lies mainly in the occipital index, with the western series being more Europid.Антропологічний матеріал, як правило, вважається надійним історичним джерелом у вивченні етногенезу та етнічної історії народів. У статті вперше подаються краніоскопічні (неметричні) ознаки на черепах із могильника Боромля римського часу (черняхівська культура) (Тростянецький район Сумської обл.). Краніологічний матеріал з могильника зберігається у фондах Інституту археології Національної академії наук України. Автор особисто дослідив 23 черепа та їх фрагменти з поховань. Мета статті – ввести в науковий обіг нові краніоскопічні дані, дати загальну характеристику вибірки з с. Боромля (Сумської обл.). Визначити особливості досліджуваної групи за результатами етнічної краніоскопії. Було використано загальнонаукові (аналіз і синтез), антропологічні та статистичні методи. Для визначення особливостей досліджуваних чоловічих і жіночих черепів використовується краніоскопічна програма, котра включає п’ять ознак, які вперше дослідив О. Г. Козінцев. Шосту ознаку – надорбітні отвори – незалежно один від одного запропонували Й. Додо та Т. В. Томашевич. За наведеною програмою черепи розглядаються спільно, без поділу на чоловічу та жіночу серії. Вперше подаються частоти краніоскопічних ознак у краніологічній серії черняхівської культури Боромля. За даними етнічної краніоскопії встановлено, що черепи з ґрунтових поховань Північної України могильника Боромля, котре залишило населення черняхівської культури IV–VI ст. н. е., характеризується помірною частотою надорбітних отворів. Аналогії спостерігаються в групі черепів ІІІ–ІV ст. н. е з заходу України – Чернелів Руський. Визначено, що за ознакою підорбітний візерунок типу II досліджувана вибірка належить до південних європеоїдів, як і вибірка Чернелів-Руський. Відмінність цих груп полягає переважно тільки в потиличному індексі, за яким західна серія більш європеоїдна
Епізоди передісторії кінематографу: камера-обскура та «привид Пеппера»
No full textThe publication discusses two technical inventions based on optical illusions that relate to the prehistory of cinema: the camera obscura and the effect called «Pepper’s trick». If cinema is technically based on photography, then the prototype of the camera, in turn, was the camera obscura (Latin for «dark room»). From a technical point of view, a camera obscura is the simplest camera, sometimes with the addition of a periscope to project the image downwards, at an angle of 90° to the horizontal. The camera obscura was often used by artists, and large camera obscura was often built to entertain the public. Among such examples are the large camera obscura in the Scottish capital Edinburgh and the camera obscura in the German city of Mülheim an der Ruhr, which now houses the Museum of the Prehistory of Cinema. Another interesting technology in the context of the prehistory of cinema was the optical illusion technique called «Pepper’s Ghost». This technique was invented by G. Dirks, and it was first used in a theatrical performance and further popularized by D. Pepper. For this illusionistic technique, a room invisible to the audience, completely painted black, must be located below the theatrical stage. A large sheet of glass is also needed, which is installed at an angle of approximately 45° between the stage and the audience. The actor, who plays the role of a ghost, is in that darkened room below the stage. When this black space is illuminated by specially selected light sources, the actor’s figure is brightly illuminated. And since only objects (figures) that reflect light are reflected in the glass, only the actor’s figure is reflected in the glass panel tilted at an angle in front of the stage. This creates the optical effect of a ghostly image, a three-dimensional flickering ghost, which, as it seems to the audience from the hall, is supposedly on the stage. By manipulating light, figures and objects can appear or disappear, they can seem to gradually melt and become transparent, or smoothly transform from one object to another. Nowadays, this illusionistic technique is often used as a special effect in theaters, amusement parks, concerts, in cinema. In particular, the special effect «Pepper’s ghost» was used in the 1990 best-selling film «Home Alone» directed by John Hughes in an episode in which the thief Harry, who broke into Kevin’s house, is burned on the head by a blowtorch.У статті йдеться про два технічні винаходи, які базуються на оптичних (візуальних) ефектах і які стали певними кроками у наближенні до появи кінематографу. Якщо найважливішою технологічною основою синематографу братів Люм’єрів стала фото-графія, то прообразом самої фотокамери була камера-обскура. «Привид Пеппера», зі своєї сторони, став важливим етапом практичної реалізації ідеї рухомих віртуальних сценічних образів та об’єктів
Формування моральних ставлень дітей 5–6 років у закладі дошкільної освіти та сім’ї
No full textThe article deals with the problem of forming the foundations of moral attitudes in preschool children (5-6 years old) in the context of interaction between preschool education institutions and families. It is emphasized that currently the issue of educating preschoolers’ moral attitudes is an important component of preschooler’s personality development, in particular, the formation of the child’s moral and value sphere. In the article, the author points out the main components, criteria and indicators of the development of moral attitudes of children aged five to six, according to which an empirical methodology was developed. At the same time, the emphasis is placed on the most specific indicators of the morality of children aged 5-6 and their attitude to: a) other people (honesty, sincerity, friendliness, meekness); b) themselves (independence, sociability, which, according to children’s perceptions, includes cheerfulness and energy in relationships); c) phenomena in human society (hard work). At the same time, it has been documented that most children aged 5-6 value sociability, sincerity, friendliness and meekness, which are the fundamental virtues in the moral sense of preschoolers aged 5-6. In the empirical study, the author recorded that a significant number of preschoolers (48%) are characterized by a low level of moral attitudes, which is manifested in their statements and views, 38% of children aged five to six are characterized by an average level of moral attitudes. The lowest number of older preschoolers with a high level of moral attitudes was found – 14%. In general, it was found that 86% of children in the senior group of IPEs are characterized by an insufficient degree of formation of moral attitudes as the main formations of the child’s moral and value sphere. The author, studying the educational influence of teachers of preschool educational institutions on the formation of moral attitudes of children aged 5-6, concluded that teachers are poorly oriented in the goals and objectives of the moral development of children aged 5-6, insufficiently seek information on this issue from state regulatory documents, and almost never use the achievements of their colleagues, recommendations of methodological associations, publications in the pedagogical press. At the same time, it has been determined that cooperation with parents of preschoolers is poorly organized, which definitely has a negative impact on the formation of the content of moral attitudes in children aged 5-6. The educational influence of parents of pupils on the formation of moral attitudes of children aged 5-6 also has its own characteristics. In particular, adults showed quite systematic knowledge in the field of moral principles. However, only a small part of them communicates with their son or daughter on the topics of moral attitudes towards the world, reads them relevant literature, and seeks to demonstrate truly moral actions by their own example. At the same time, a significant number of parents ignore educational influences on children aged 5-6, arguing that knowledge should be formed in kindergartens and schools. Based on the results of the empirical study, it is concluded that it is necessary to optimize the process of forming moral attitudes of children aged five to six to the world around them.У статті розглядається проблема формування у дітей дошкільного віку (5– 6 років) основ моральних ставлень особистості у контексті взаємодії закладу дошкільної освіти та сім’ї. Наголошується, що наразі питання виховання у дошкільників моральних ставлень є вагомим компонентом розвитку особистості дошкільника, зокрема становлення морально-ціннісної сфери дитини. У статті авторка вказує на основні компоненти, критерії та показники розвиненості моральних ставлень дітей п’яти – шести років, згідно з якими було розроблено емпіричну методику. Разом із тим, зроблено акцент на найбільш специфічних показниках моральності дітей 5-6 років та їх ставленні до: а) інших осіб (чесність, щирість, доброзичливість, лагідність); б) самого себе (самостійність, комунікабельність, що містить у собі, згідно уявлень дітей, веселість й енергійність у стосунках); в) явищ у людському соціумі (працьовитість). Разом із тим, зафіксовано, що більшість дітей 56 років цінують комунікабельність, щирість, доброзичливість і лагідність, які і є основоположними чеснотами у моральному сенсі дошкільників 5–6 років. У емпіричному дослідженні авторка зафіксувала, що значна частина дошкільників (48 %) характеризується низьким рівнем сформованості моральних ставлень, який проявляється у їх висловлюваннях, поглядах, 38 % дітей п’яти-шести років властивий середній рівень вихованості моральних ставлень. Найменше виявлено старших дошкільників з високим рівнем сформованості моральних ставлень – 14 %. Загалом, з’ясовано, що 86 % дітей у старшій групі ЗДО характеризуються недостатньою мірою сформованості моральних ставлень як основних утворень морально-ціннісної сфери дитини. Авторка, вивчаючи виховні впливи педагогічних працівників ЗДО на формування моральних ставлень дітей 5–6 років, дійшла висновку, що вихователі слабо орієнтуються у меті й завданнях морального розвитку дітей 5–6 років, у недостатній мірі звертаються за інформацією щодо цієї проблеми до державних нормативних документів, майже не використовують досягнення своїх колег, рекомендації методичних об’єднань, публікації у педагогічній пресі. Разом із тим, визначено, що слабкою мірою організована співпраця з батьками дошкільників, що безумовно негативно впливає на формування змісту моральних ставлень у дітей 5–6 років. Виховні впливи батьків вихованців на формування моральних ставлень дітей 5– 6 років також мають свої особливості. Зокрема дорослі показали достатньо системні знання у сфері моральних принципів. Проте лише незначна їх частина спілкується з сином чи донькою на теми моральних ставлень до світу, читає їм відповідну літературу, прагне демонструвати на власному прикладі дійсно моральні вчинки. При цьому, значна частина батьків ігнорують виховні впливи щодо дітей 5–6 років, обґрунтовуючи це тим, що знання мають формувати у дитсадках і школах. За результатами проведеного емпіричного дослідження зроблено висновок щодо необхідності оптимізації процесу формування моральних ставлень дітей п’яти-шести років до навколишнього світу