Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
Наукові горизонти професора Г. В. Самойленка
No full textThe paper describes scientific achievements of an outstanding Ukrainian literary scholar, cultural studies expert, local historian, cultural historian, Doctor of Philology, professor, long-time dean of the Faculty of Philology and History and Philology, head of the department at Nizhyn Higher School, Hryhorii Vasylovych Samoilenko. It combines an analysis of main events of the scientist's life, his scientific activity and teaching work, characterizes professor’s main achievements, his contribution to the development of philology, history, art studies and education at Nizhyn Higher School for 55 years. The role of the scholar in the functioning of Gogol Studies Centre is defined, and his scientific achievements as the founder of Ukrainian Gogol studies at Nizhyn Higher School, as the head of the scientific and methodological centre ‘Regional Study of Polissia Culture’ are outlined; his contribution to the initiation and formation of the latest scientific and educational activities of higher education institutions in the field of literary and artistic regional studies is demonstrated.У статті схарактеризовано науковий доробок визначного українського літературознавця, культуролога, краєзнавця, історика культури, доктора філологічних наук, професора, багаторічного декана філологічного й історико-філологічного факультету, завідувача кафедри Ніжинської вищої школи Григорія Васильовича Самойленка. Поєднано аналіз головних подій життя вченого та наукової діяльності й викладацької праці, схарактеризовано основні здобутки Професора, його внесок у розвиток філологічної, історичної і мистецької науки й освіти в Ніжинській вищій школі упродовж 55 років. Визначено роль ученого у функціонуванні Гоголезнавчого центру, окреслено науковий доробок як фундатора українського гоголезнавства в Ніжинській вищій школі, як очільника науково-методичного центру «Регіональне вивчення культури Полісся»; внесок у започаткування та формування новітнього в науковій та освітній діяльності закладів вищої освіти напряму – літературно-мистецьке краєзнавство
Типологія жіночих характерів у романі Гаськи Шиян «За спиною»
No full textThe paper analyses the female characters in the novel «Behind the Back» by Haska Shyian. Despite the considerable attention to the text by readers (D. Krapyvenko, M. Riabchenko, E. Lakinskyi, M. Marchenko), critics (R. Kharchuk, K. Farbar, B. Pastukh) and scientists (T. Hrebenyuk, O. Pukhonska, O. Sydorenko, O. Yakobchuk, V. Nikolaienko, N. Herasymenko), there is no systematic analysis of female characters in the context of the problem of «woman and war», so the paper focuses on the study of the specifics of modelling and functioning of female characters, which are endowed with the secondary characters of the novel: a female volunteer (Olka), a traumatised widow (Ella), a financially secure woman (Sofka), a female refugee (Lera and a musician girl), a female emigrant (Marta’s mother). The article proves that the female characters represent a patriarchal woman-mother who is submissive to her husband (Olka), a woman who accepts the stereotypical role of a mother (Sofka), and characters who destroy the canonical image of a mother, a keeper, a hostess and are carriers of new roles (Ella, Lera, a musician, Marta’s mother). The analysis shows that Haska Shyian’s novel Behind the Back is a feminist work that addresses the problems of destroying stereotypical views of women during the war, motherhood, male violence, women’s bodies and sexuality, traumatic childhood, war trauma, and the passive attitude of the home front to the war in the East.У статті проаналізовано жіночі характери в романі Гаськи Шиян «За спиною». Незважаючи на значну увагу до тексту читачів (Д. Крапивенко, М. Рябченко, Є. Лакінський, М. Марченко), критиків (Р. Харчук, К. Фарбар, Б. Пастух) та літературознавців (Т. Гребенюк, О. Пухонська, О. Сидоренко, О. Якобчук, В. Ніколаєнко, Н. Герасименко) системного аналізу жіночих образів у контексті проблеми «жінка і війна» не зроблено, тому у статті увага зосереджена на дослідженні специфіки моделювання та функціонування жіночих характерів, якими наділені другорядні персонажі роману: жінка-волонтерка (Олька), травмована вдова (Елла), матеріально забезпечена жінка (Софка), жінка-переселенка (Лера та дівчина-музикантка), жінка-емігрантка (мама Марти). У статті доведено, що жіночі характери презентують патріархальну жінку-матір, яка покірна чоловікові (Олька), жінку, яка приймає стереотипну роль матері (Софка) та характери, які руйнують канонічний образ матері, берегині, господині і є носіями нових ролей (Елла, Лера, музикантка, мама Марти). Аналіз засвідчує, що роман Гаськи Шиян «За спиною» – твір феміністичного спрямування, у якому заявлені проблеми руйнування стереотипних поглядів на жінку під час війни, материнства, чоловічого насильства, жіночого тіла й сексуальності, травматичного дитинства, травми війни, пасивного ставлення тилу до війни на Сході
Концепт «свій/чужий» у романі Сергія Жадана «Інтернат»
No full textThe paper notes that in the novel «Internat [The Orphanage]» Serhii Zhadan depicts the Russian-Ukrainian war through the eyes of an average person who is used to avoiding social and political life in every possible way. The protagonist is Pavlo Ivanovych, a teacher of Ukrainian language and literature at a school in eastern Ukraine, but he is known as Pasha to everyone. He lives by the following principles: «I do not interfere in anything», «I do not support anyone», «it does not concern me». Pasha is used to living in an inner world he has created. He is a kind of man in a box. No wonder he constantly hides his head in the hood of his jacket. However, his inner comfort collapsed due to the war which had come to his homeland. Consequently, he has an urgent problem. He needs to go from the area of the railway station to the city occupied by militants to take his underage nephew from the orphanage. For the first time, Pasha has to take responsibility for the other person. In addition, he must finally decide who is his friend and foe.
The study emphasises that the main character of Serhii Zhadan’s work endured three challenging days in January 2015, which had a significant impact on his consciousness. Pasha’s antipode is Nina. She is the director of the orphanage and has a fundamentally different worldview. Nina is not only interested in social and political life but also actively demonstrates her pro-Ukrainian position. She risks her life and is not afraid to challenge the militants who are trying to remove the national flag from the facade of the orphanage.
The study also draws attention to the fact that most of the characters in the novel have to pass the morality and humanity test. They usually face situations that require them to decide which side they are on - Good or Evil. The protagonist’s consciousness also undergoes a significant evolution. At the end of the story, Pasha renounces his «neutrality». He returns home. «Home» is not only in the sense of his house or the territory controlled by the Ukrainian army, but also in a more profound moral sense. He seems to have finally decided who is the friend and who is the foe.У статті наголошується, що у своєму романі «Інтернат» Сергій Жадан зображує російсько-українську війну очима пересічної людини, яка звикла всіляко сторонитися суспільно-політичного життя. Головний герой твору – учитель української мови і літератури однієї зі шкіл на сході України Павло Іванович, якого, проте, всі звуть просто Пашею. Він живе за принципом: я нікуди не вмішуюся, нікого не підтримую, мене це не стосується. Паша звик жити у створеному ним внутрішньому світі. Це така собі людина у футлярі.
Особлива увага зосереджена на тому, що Паша постійно ховає голову в капюшон своєї куртки – своєрідний кокон. Однак створений ним внутрішній комфорт несподівано руйнує війна, яка прийшла на його малу батьківщину, а відтак виникла невідкладна проблема: потрібно з району залізничної станції, де він мешкає, їхати до окупованого бойовиками міста, щоб забрати з інтернату неповнолітнього племінника. Отже, Паші чи не вперше в житті доводиться брати на себе відповідальність за іншу людину, до чого він не звик. Окрім того, йому потрібно нарешті визначитися, хто для нього «свій», а хто «чужий».
У розвідці акцентовано, що на долю центрального героя твору Сергія Жадана випали три непрості дні в січні 2015 року, які значною мірою вплинули на його свідомість. У функції Пашиного антипода виступає Ніна – директорка інтернату, у якої кардинально інший світогляд. Вона не тільки цікавиться суспільно-політичним життям, а й активно демонструє свою проукраїнську позицію. Ніна, ризикуючи своїм життям, не боїться наодинці кинути виклик бойовикам, котрі намагаються скинути із фасаду інтернату державний прапор.
Виявлено, що герої роману проходять іспит на моральність і людяність. Вони зазвичай потрапляють у ситуацію, коли потрібно визначитися: на чиєму вони боці – Добра чи Зла. Суттєва еволюція відбувається й у свідомості головного персонажа. У фіналі твору Паша фактично відмовляється від свого «нейтралітету». Він повертається додому. Додому не лише в сенсі до свого житла чи на територію, що під контролем української армії, а й у більш глибокому моральному аспекті. Він, здається, нарешті визначився, хто для нього «свій», а хто «чужий»
Культурно-історичні домінанти як чинник туристичного розвитку Чернігівщини
No full textThe paper analyzes the cultural and historical dominants of Chernihiv region as a key factor in shaping the region’s tourism appeal. Both tangible and intangible elements of cultural heritage are examined as valuable resources for the development of sustainable tourism practices. Particular emphasis is placed on the role of historical and architectural assets in constructing a recognizable tourist identity for the region. The current state of tourism infrastructure is assessed, along with the degree of visibility and promotion of key cultural and historical sites. Furthermore, the article outlines potential directions for their integration into thematic tourism routes. The Chernihiv region is presented as a territory with a unique cultural-historical landscape that requires a comprehensive approach to heritage preservation and the development of a coherent regional tourism brand.
Special attention is given to the analysis of transformative processes in the regional tourism sector influenced by two global crises: the COVID-19 pandemic (2020–2021) and the full-scale military aggression of the Russian Federation, which began on February 24, 2022. The paper explores how these factors have significantly reshaped the structure, priorities, and formats of tourism initiatives in the region. It discusses the decline of traditional forms of tourism (such as sightseeing, festivals, and international travel) alongside the growing relevance of alternative approaches, including localized tourism, volunteer tourism, and memorial tourism aimed at preserving and interpreting sites of wartime memory and national resistance. Within this context, tourism initiatives are interpreted as tools for social recovery, the reinforcement of local identity, and the development of new formats of engagement between cultural heritage and the contemporary narrative of Ukrainian resilience.
The paper also presents examples of successful local initiatives (such as festivals and regional history programs), explores opportunities for digital presentation of cultural heritage sites, and outlines prospects for building a regional tourism brand grounded in the historical identity of Chernihiv region.У статті проаналізовано культурно-історичні домінанти Чернігівщини як ключовий чинник формування туристичної привабливості регіону. Здійснено аналіз матеріальних і нематеріальних елементів культурної спадщини, що становлять ресурс для формування сталих туристичних практик. Акцентовано увагу на значенні історико-архітектурного надбання у формуванні туристичного іміджу регіону. Розглянуто сучасний стан туристичної інфраструктури, рівень популяризації ключових культурно-історичних об’єктів, а також окреслено напрями їх подальшої інтеграції до тематичних туристичних маршрутів. Чернігівщина розглядається як регіон із унікальним культурно-історичним ландшафтом, який вимагає комплексного підходу до збереження та створення позитивного туристичного іміджу.
Особливу увагу в дослідженні приділено аналізу трансформаційних процесів у туристичній сфері Чернігівської області під впливом двох глобальних кризових факторів – пандемії COVID-19 (2020–2021 рр.) та повномасштабної військової агресії Російської Федерації, що розпочалася 24 лютого 2022 року. У статті простежено, які суттєві зміни в структурі, пріоритетах і формах реалізації туристичних ініціатив у регіоні спричинили ці чинники. Зокрема, охарактеризовано процеси згортання традиційних форм туризму (екскурсійного, фестивального, міжнародного) та водночас окреслено активізацію альтернативних підходів, таких як розвиток локалізованих туристичних практик, волонтерського туризму, а також меморіального туризму, спрямованого на збереження та осмислення місць воєнної пам’яті й національного спротиву. У цьому контексті туристичні ініціативи розглядаються як інструмент соціального відновлення, укріплення локальної ідентичності та формування нових форматів взаємодії між культурною спадщиною і сучасним наративом української стійкості.
У статті також наведено приклади успішних локальних ініціатив (фестивалі, краєзнавчі програми), розглянуто можливості цифрової репрезентації об’єктів культурної спадщини й окреслено перспективи побудови регіонального туристичного бренду на основі історичної ідентичності Чернігівщини
Інтонація як один із найважливіших засобів акторської майстерності в педагогічній практиці
Get PDFThe article explores intonation as a key element in creating expressive stage performance and an artistic-emotional character in a solo dramatic play, where the actor combines verbal, non-verbal, and spatial techniques. It focuses especially on the unique nature of solo performances, underlining how intonation serves as the primary tool for conveying meaning, emotions, and subtext, working together with staging, physical movement, and the rhythm of the text. Various perspectives on intonation are examined, considering it both as vocal melody and as a complex phenomenon encompassing multiple aspects. The article examines how intonational elements contribute to shaping a stage monologue, where various factors-such as the motif, intention, text, discourse, and psychological impact on the audience-combine to create a complex, multi-layered character. It also highlights the vocal features of the actor’s speech style, including aspects like pitch variation, tempo and rhythm, as well as timbral and acoustic qualities. The concept of the “logosphere” is considered in the paper as a cultural and spiritual space of language, where silence, pauses, and spoken words interact to create a unique expressive quality on stage. It is explored how an actor uses intonational techniques, emotional expressiveness, and timbral nuances to craft a cohesive artistic performance that deeply influences the audience’s emotions and perception. The study also addresses the actor’s methodological and technical work, including the creation of the vocal score for the performance and the use of varied timbres and melodic patterns to differentiate characters. It discusses selecting dialects and rhythmic-melodic structures to enhance emotional depth and psychological authenticity in the monologue. It is noted that mastering a wide range of intonational nuances enables a rich and multifaceted portrayal of the artistic character, fostering a natural and powerful connection between the actor and the audience. Overall, the study emphasizes how careful vocal and intonational work forms the foundation for powerful and emotionally resonant theatrical storytelling.У статті досліджується інтонація як провідний чинник формування сценічної виразності та художньо-емоційного образу в драматичній моновиставі, де актор поєднує вербальні, невербальні та просторові засоби. Особлива увага приділяється специфіці моновистави, де інтонація стає центральним інструментом передачі сенсу, емоцій і підтексту, взаємодіючи з мізансценуванням, пластикою та ритмом тексту. Розглядаються різні підходи до розуміння інтонації: як мелодики голосу, так і комплексного феномену, що включає різні аспекти. У статті охарактеризовано роль інтонаційних компонентів у створенні сценічного монологу, де параметри мотиву, інтенції, тексту, дискурсу та психологічного впливу на глядача формують багатошарову структуру образу. Висвітлюються голосові характеристики мовного стилю актора, включно зі звуковисотними, темпо-ритмічними та тембрально-акустичними особливостями. Висвітлюється значення логосфери як культурно-духовного простору слова, де взаємодіють мовчання, пауза та слово, створюючи неповторну сценічну виразність. Проаналізовано, як актор за допомогою інтонаційно-методичних, емоційно-експресивних і тембрових засобів формує цілісну художню композицію, що забезпечує вплив на емоції та сприйняття глядача. Узагальнено актуальні тенденції сценічної мови, які характеризуються високою темпо-ритмічною та емоційною рухомістю, комбінацією вербальної і фізичної дії, використанням ритмізованої прози і т. д. Досліджуються також методичні та технічні аспекти роботи актора: формування голосової партитури вистави, варіативність тембру та мелодики для різних персонажів, підбір діалектів і ритміко-мелодичних структур, а також забезпечення максимальної емоційної насиченості і психологічної достовірності монологу. Підкреслено, що опанування інтонаційною палітрою відкриває можливості глибокого та багатогранного розкриття художнього образу та забезпечує органічну взаємодію між актором і глядачем. У статті надано комплексний огляд характеристик сценічного мовлення актора моновистави, підсумовано підходи до інтонаційної та голосової роботи і визначено їхнє значення для створення цілісного художнього образу в сучасному театрі
Музей-лабораторія «Homo Sovieticus» як інституція формування соціальної пам’яті
Get PDFThe article examines the "Homo Sovieticus" museum-laboratory as an institution for shaping social memory in contemporary Ukrainian society. It defines the role of social memory within the structure of collective memory and outlines its key functions: compensatory, stabilizing, and initiative-driven. The study demonstrates that museums, alongside libraries and archives, serve as critical tools for reconstructing and constructing social memory. However, unlike these institutions, museums not only preserve and present cultural heritage but also create a space for living dialogue between generations. The article analyzes the impact of decommunization on the transformation of museum practices in Ukraine and the development of new approaches to interpreting the Soviet past. It emphasizes that state museums largely adhere to the principle of victimization, focusing on the repressive aspects of the Soviet era, while local initiatives, particularly university museums, offer broader opportunities for interpreting Soviet experiences through everyday life. In this context, the "Homo Sovieticus" museum-laboratory at Nizhyn Gogol State University emerges as an innovative form of museum work. The process of creating the museum, its conceptual foundations, and its exhibition structure are explored. Particular attention is given to the installation of "four rooms," which recreate the daily life of various social groups across different chronological periods of the USSR’s existence. The study shows that the key themes of the exhibition halls (memory of the Holodomor, the phenomenon of fear among the intelligentsia, the dual life of students, and the consumerist mentality of workers) aim to critically reflect on the Soviet legacy. The interactive nature of the exhibitions is highlighted, enabling visitors to engage directly with the exhibits and become co-participants in the museum’s narrative. The article concludes that the "Homo Sovieticus" museum-laboratory serves as an effective platform for intergenerational communication and critical reinterpretation of the Soviet past, contributing to the formation of social memory and national identity amid contemporary societal challenges.У статті розглядається музей-лабораторія «Homo Sovieticus» як інституція формування соціальної пам’яті в сучасному українському суспільстві. Визначено місце соціальної пам’яті у структурі колективної пам’яті та окреслено її ключові функції: компенсаторну, стабілізуючу та ініціативну. Показано, що музеї поряд із бібліотеками та архівами є важливими інструментами реконструкції та конструювання соціальної пам’яті, однак на відміну від них вони забезпечують не лише збереження й презентацію культурної спадщини, а й створюють простір живого діалогу між поколіннями. Аналізується вплив процесу декомунізації на трансформацію музейної сфери в Україні та формування нових підходів до осмислення радянського минулого. Наголошено, що державні музеї значною мірою реалізують принцип віктимізації, зосереджуючи увагу на репресивних аспектах радянської доби, тоді як локальні ініціативи, зокрема університетські музеї, надають ширші можливості для інтерпретації радянського досвіду через повсякденність. У цьому контексті музей-лабораторія «Homo Sovieticus» Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя постає як інноваційна форма музейної роботи. Розкрито процес створення музею, його концептуальні засади та експозиційну структуру. Зокрема, увагу зосереджено на інсталяції «чотирьох кімнат», які відтворюють побут різних соціальних груп у різні хронологічні періоди існування СРСР. Показано, що ключові ідеї експозиційних залів (пам’ять про Голодомор, феномен страху інтелігенції, подвійне життя студентства, споживацький менталітет робітників) спрямовані на критичне осмислення радянського спадку. Підкреслюється інтерактивний характер експозицій, що дозволяє відвідувачам безпосередньо взаємодіяти з експонатами та ставати співучасниками музейного наративу. Зроблено висновок, що музей-лабораторія «Homo Sovieticus» є ефективним майданчиком для міжпоколіннєвої комунікації та критичного переосмислення радянського минулого, сприяє формуванню соціальної пам’яті й національної ідентичності в умовах сучасних суспільних викликів
Мистецько-освітня парадигма творчості академіка Олега Тимошенка: ніжинській контент
Get PDFThe article researches the artistic and educational paradigm of the work by O. S. Tymoshenko, conductor-choirmaster, Doctor of Art History, Professor of the Department of Choral Conducting, People’s Artist of Ukraine. The importance of the polyvector creativity of Academician Tymoshenko, who was the rector of the Kyiv State Conservatory from 1983 to 2004, for the development of choral culture and art in Ukraine is emphasized. The artist’s influence on the development of the festival and competition movement in the regions of the country is characterized as a factor in the musical and aesthetic education of participants-competitors of different ages in choral school, students, folk, academic, amateur, and amateur groups. The significance of the artistic and educational paradigm is presented as a model for emulation by the students and followers of the Maestro’s choral school. Various genres of publications and online materials about choral creativity – as a spiritual calling for Tymoshenko, who is both a scholar and rector, as well as a moderator of innovative projects at the Conservatory, in radio studios, and on Ukrainian Central Television – are analyzed. The article describes the dynamics of the artist’s creative work in relation to family upbringing traditions, the innate cultural and psychological traits of Ukrainians, and their deep-rooted affinity for musical expression through singing and instrumental performance. A number of art projects in which the artist participated as the chairman of the Jury, moderator, and organizer are presented. The importance of the artist’s communication with teachers-musicians, performers, vocalists, instrumentalists, choirmasters, such as L. Yu. Shumska – a representative of the Maestro choral school, a follower of his artistic and educational projects in the field of developing the art of choral music in Nizhyn, large and small cities of Ukraine, and Western European countries is emphasized: for example, concert and performing work with the youth choir "Svitych" of the Nizhyn Higher School. The concept of ‘Nizhyn content’ is explored in the context of the ‘Nizhyn Choir Fest’, ‘Nizhyn Music Fest’, and the international junior competition of musical and performing arts named after Academician O. S. Tymoshenko, initiated by L. Yu. Shumskaya and held in Nizhyn.У статті висвітлено мистецько-освітню парадигму творчості О. С.Тимошенкадиригента-хормейстера, доктора мистецтвознавства, професора кафедри хорового диригування, народного артиста України. Наголошено на значимості полівекторної творчості Тимошенка-академіка, у 1983–2004 рр. – ректора Київської державної консерваторії для розвитку хорової культури й мистецтва в Україні. Охарактеризовано вплив митця на розвиток фестивально-конкурсного руху в регіонах країни як чинника музично-естетичного виховання учасниківконкурсантів різновікових хорових шкільних, студентських, народних, академічних, аматорських, самодіяльних колективів. Аргументовано значення мистецькоосвітньої парадигми-прикладу для наслідування студентам-послідовникам хорової школи Маестро. Проаналізовано різножанрові видання, публікації, матеріали з інтернет-сайтів про хорову творчість як духовну потребу Тимошенка-науковця, управлінця-ректора, модератора інноваційних проектів в Консерваторії, в радіостудіях, Центральному телебаченні України. Представлено динаміку творчої праці митця у взаємозв’язку з традиціями родинного виховання, генетично ментальними рисами українців тяжіння до музичної творчості, до співу, гри на інструментах. Наведено ряд мистецьких проектів, в яких митець брав участь як голова Журі, модератор та організатор. Наголошено на значимості комунікацій митця з викладачами-музикантами, виконавцями вокалістами, інструменталістами, хормейстерами, як-от Л. Ю Шумська – представниця хорової школи Маестро, послідовниця його мистецько-освітніх проектів в царині розвитку мистецтва хорової музики в Ніжині, великих, малих містах України, країн Західної Європи: як-то концертно-виконавська творчість з молодіжним хором «Світич» Ніжинської вищої школи. Виокремлено дефініцію «ніжинський контент» в контексті проведення в Ніжині ініційованих Л. Ю. Шумською міжнародного юніорського конкурсу музично-виконавської майстерності імені академіка О. С. Тимошенка», фестивалів «Ніжин-хор-фест», «Ніжин-муз-фест»
Формування толерантного вчителя початкових класів у контексті майбутньої професійної діяльності
Get PDFThe formation of a tolerant primary school teacher is one of the key conditions for successful pedagogical activity in the modern educational space. In the context of the diversity of personal, sociocultural, and intellectual characteristics of primary school students, the teacher must possess a high level of tolerance, empathy, and communicative competence. The article highlights the importance of tolerance as a crucial professional quality of the future teacher, analyzes the main approaches to its development in the process of pedagogical training, and outlines promising directions for improving this process.The authors highlight the modern interpretation of tolerance, which involves the ability to live in peace and harmony, respecting diversity and recognizing the value of every individual, showing tolerance towards each person, their positions, beliefs, the ability to defend one’s rights and freedoms without violating the rights and freedoms of others, and being ready for constructive dialogue and understanding between people according to their views and behavior as the foundation of civilized relationships. The article emphasizes that tolerance is not an innate trait, but a skill that can and should be developed throughout education and professional activity.The factors influencing the effectiveness of preparing a tolerant teacher are highlighted.These are flexibility and multicultural orientation of the content of curricula and programs of higher education institutions, integration of academic courses as well as the use of interactive teaching and educational technologies based on competency-based, comparative, humanistic, cultural, synergetic, student-centered, and activity-oriented approaches.The authors also emphasize that in the context of educational reform in Ukraine, the issue of an inclusive approach in the training of primary school teachers deserves special attention.The results of the research can be used in the process of improving programs for preparing primary school teachers.Формування толерантного вчителя початкових класів є однією з ключових умов успішної педагогічної діяльності в сучасному освітньому просторі. В умовах розмаїття особистісних, соціокультурних та інтелектуальних особливостей учнів початкової школи педагог повинен володіти високим рівнем толерантності, емпатії та комунікативної компетентності. Стаття висвітлює значення толерантності як важливої професійної якості майбутнього вчителя, аналізує основні підходи до її розвитку у процесі педагогічної підготовки та визначає перспективні напрями вдосконалення цього процесу.Автори виділяють сучасне трактування толерантності, що полягає в умінні жити в мирі й злагоді, поважаючи різноманіття та визнаючи цінність кожної людини, терпимість до кожного, його позицій, вірувань, здатність до обстоювання своїх прав та свобод, не порушуючи прав та свобод інших, готовність до конструктивного діалогу та порозуміння з людьми згідно з їхніми поглядами і поведінкою як основою цивілізованих стосунків. У статті акцентується увага на тому, що толерантність є не вродженою рисою, а навичкою, яку можна і потрібно розвивати протягом навчання та професійної діяльності.Виділено фактори ефективності підготовки толерантного вчителя, а саме: гнучкість та полікультурна спрямованість змісту навчальних планів і програм закладів вищої освіти, інтеграція навчальних курсів, використання інтерактивних технологій навчання і виховання на основі компетентнісного, порівняльного, гуманістичного, культурологічного, синергетичного, особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів.Автори також наголошують, що в умовах реформування освіти в Україні особливої уваги заслуговує питання інклюзивного підходу у підготовці вчителів початкових класів.Результати дослідження можуть бути використані у процесі вдосконалення програм підготовки вчителів початкових класів
Ліпідний профіль та ступінь окисленної модифікації ліпопротеїнів у пацієнтів з акне
No full textLipids play an important role in the pathogenesis of acne. Changes in lipid composition, in particular changes in the ratio of saturated and unsaturated lipids, as well as changes in the activity of pro- and antioxidant systems, can transform lipids into immunostimulants in the development of acne. The aim of the work was to study the lipid profile and the degree of oxidative modification of lipoproteins in patients with acne. The study included 86 female patients with acne aged 18 to 40 years. The control group consisted of 30 practically healthy individuals of the corresponding age and sex. All patients were divided into 3 groups according to GAGS: mild - 20 patients (23%), moderate - 48 patients (56%) severe - 18 patients (21%). In patients with moderate and severe course of the disease, the level of total cholesterol increases by 16-17 % compared with the control. Triglyceride levels increase by 40 % in patients with moderate and severe disease. LDL-C levels increase by 21 % in patients with severe disease compared to patients with mild disease. HDL-C levels decrease by 30 %, 30 %, and 32 % in patients with mild, moderate, and severe acne. In patients with acne, atherogenic coefficient increases with increasing disease severity – by 72 %, 91 %, and 94 % in mild, moderate, and severe disease, respectively. The content of free radical protein oxidation products in the atherogenic lipoprotein fraction (LDL + VLDL) of patients with acne increases by 40 % and 24 % in patients with moderate and severe disease, respectively. At the same time, the value of the index of peroxidative modification of atherogenic lipoproteins (LDL+VLDL) increases in patients with acne with moderate and severe course by 27 %. At the same time, the content of free radical oxidation products of proteins in HDL increases in mild, moderate and severe course by 23 %, 36 % and 29 %, respectively. The study showed that patients with acne have altered levels of lipid profile indicators, in particular, an increase in the level of total cholesterol, triglycerides, LDL-C and a decrease in HDL-C, although most of them are within the reference values. At the same time, atherogenic coefficient in patients with acne increases to the upper limit of normal and slightly exceeds it. At the same time, patients with acne have an increased content of free radical oxidation products of lipids and proteins in lipoprotein fractions (LDL+VLDL, HDL), which may be a risk factor for the development of the atherosclerotic process.Ліпіди відіграють важливу роль у патогенезі акне. Зміни складу ліпідів, зокрема зміна співвідношення насичених та ненасичених ліпідів, а також зміна активності про- і антиоксидантних систем можуть перетворювати ліпіди на імуностимуля тори при розвитку акне. Метою роботи було вивчення ліпідного профіля та ступеня окисної модифікації ліпопротеїнів у пацієнтів з акне. У дослідження було включено 86 пацієнтів жіночої статі з акне віком від 18 до 40 років. Контрольну групу складали 30 практично здорових осіб відповідного віку та статі. Всі пацієнти були розділені за GAGS на 3 групи: легкий перебіг – 20 пацієнтів (23 %), помірний перебіг – 48 пацієнтів (56 %) важкий перебіг – 18 пацієнтів (21 %). У пацієнтів з помірним та важким перебігом захворювання рівень загального холестеролу зростає на 16-17 % порівняно з контролем. Рівень тригліцеридів зростає у пацієнтів із помірним і важким перебігом на 40 %. У пацієнтів з важким перебігом захворювання рівень ХС-ЛПНЩ зростає на 21 % порівняно з пацієн тами з легким перебігом. Рівень ХС-ЛПВЩ у пацієнтів з акне з легким, помірним та важким перебігом знижується на 30 %, 30 % і 32 %. У пацієнтів з акне коефіцієнт атерогенності зростає із зростанням важкості захворювання – за легкого, помірного і важкого перебігу відповідно на 72 %, 91 % і 94 %. Вміст продуктів вільнорадикального окислення білків в атерогенній фракції ліпопро теїнів (ЛПНЩ + ЛПДНЩ) пацієнтів з акне зростає у пацієнтів з помірним і важким перебігом відповідно на 40 % і 24 %. Разом з цим величина індексу перекисної модифікації атерогенних ліпопротеїнів (ЛПНЩ+ЛПДНЩ) зростає у пацієнтів з акне з помірним і важким перебігом на 27 %. При цьому вміст продуктів вільно радикального окислення білків в ЛПВЩ зростає за легкого, помірного і важкого перебігу відповідно на 23 %, 36 % і 29 %. В результаті дослідження показано, що у пацієнтів з акне спостерігаються змінені рівні величин показників ліпідного профілю, зокрема зростання рівня загального холестеролу, тригліцеридів, ХС ЛПНЩ та зниження ХС-ЛПВЩ, хоча більшість із них знаходяться в межах референтних значень. При цьому КА у пацієнтів з акне зростає до верхньої межі норми і дещо її перевищує. Разом з цим у пацієнтів з акне спостерігається зростання вмісту продуктів вільнорадикального окислення ліпідів та білків у фракціях ліпопротеїнів (ЛПНЩ+ЛПДНЩ, ЛПВЩ), що може бути фактором ризику розвитку атеросклеротичного процесу
Введення обов’язкових занять з фізичної культури в установах Ніжинської Вищої школи
No full textThe article considers the problem related to the mandatory introduction of physical education classes for students of various educational institutions that existed as part of the Nizhyn Higher School at the end of the 19th and the beginning of the 20th centuries. A number of unsuccessful attempts by the leadership of Prince Bezborodek’s Institute of History and Philology to spread physical education classes among students are analyzed. The directorate of the institute planned to build a new sports hall, establish sports group work, introduce a permanent position of a gymnastics teacher to the staff list of the institute and purchase new sports equipment. Due to a number of subjective reasons, the lack of funding, the lack of support for this initiative from the capital’s leadership, and the lack of understanding by the majority of professors and teaching staff of the need for physical development of students, this initiative of the director of the Letius Institute remained an unfeasible project. Political and revolutionary events that covered Ukraine in 1917-1921. did not give an opportunity to resolve this issue. The power of the Bolsheviks returned to him, but with great delay. Only in the early 1930s. 20th century based on purely utilitarian considerations, the new government introduced physical education as a compulsory subject for all institutions of higher education by order. The leadership of Soviet Ukraine, copying Moscow’s measures, issued its directives for implementation on the ground. They did not envisage, as it was before the revolution, the pluralism of opinions of teachers and specialists "on the ground", but were implemented by strict team methods. The main emphasis was placed on the military and sports training of students as future soldiers and commanders of the Red Army. Such administrative methods of introducing a new discipline led to the elimination of an individual approach to the training of students, and put a sign of equality between sports, health, physical education and military training.У статті розглянута проблема пов’язана із обов’язковим запровадженням занять з фізичної культури для студентів різних освітніх установ, що існували в складі Ніжинської Вищої школи в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Проаналізовано ряд невдалих спроб керівництва Історико-філологічного інституту князя Безбородька поширити заняття фізкультурою серед студентів. Дирекція інституту планувало побудувати нову спортивну залу, налагодити спортивну гурткову роботу, ввести до штатного розпису інституту постійну посаду викладача гімнастики та закупити новий спортивний інвентар. В силу ряду суб’єктивних причин, нестачі фінансування, відсутність підтримки даної ініціативи з боку столичного керівництва та нерозуміння більшістю представників професорсько-викладацького складу необхідності фізичного розвитку студентства, ця ініціатива директора інституту Леціуса, так і залишилась нездійсненним проектом. Політикореволюційні події, що охопили Україну в 1917–1921 рр. не дали можливості вирішити дане питання. До нього повернулась влада більшовиків, але з великим запізненням. Тільки на початку 30-х рр. ХХ ст. виходячи з суто утилітарних міркувань, нова влада у наказному порядку впровадила фізкультуру як обов’язковий предмет для всіх закладів вищої освіти. Керівництво Радянської України, копіюючи заходи Москви, видало свої директиви для виконання на місцях. Вони не передбачали, як це було до революції, плюралізму думок викладачів та спеціалістів «на місцях», а запроваджувались жорсткими командними методами. Головний наголос робився на військово-спортивній підготовці студентів, як майбутніх солдат та командирів Червоної армії. Такі адміністративні методи запровадження нової дисципліни призвели до ліквідації індивідуального підходу при підготовці студентів, й поставили знак рівності між спортом, здоровієм, фізкультурою та військовою підготовко