Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
Bплив арттехнологій на емоційне благополуччя здобувачів базової середньої освіти
No full textThe article analyzes the impact of art technologies on the emotional well-being of students of basic secondary education. The relevance of the study is determined by the need to improve the educational process in response to modern challenges. One of the most effective ways to develop emotional and volitional, social, and even cognitive abilities is art. The article examines and distinguishes between the concepts of «art therapy» and «art pedagogy». It is noted that the implementation of art pedagogy in the classroom has a number of advantages because the teacher can take into account the individual characteristics of each student, select appropriate forms and directions of work and objectively analyze the feasibility of introducing certain technologies. The purpose, functions and forms of art pedagogy are defined.The article examines active and passive forms of artistic activity in the educational process. The analysis shows that drama therapy is the most effective approach, as acting involves active engagement with emotions, that allows to live them and develop behavioral patterns. It was also noted that puppet theater is a promising field of work with emotions, as it helps to work with emotions through a specific character, which makes this process more comfortable. It is emphasized that isotherapy is appropriate and effective in working with adolescents. This age is characterized by a tendency to hide their emotions, distrust of adults, and difficulties in expressing feelings. The visual arts allow to learn more about the emotional state of students unobtrusively and, if necessary, provide the required assistance. It is noted that in modern circumstances, educators should pay more attention to the potential of music in the educational process, in particular its ability to reduce stress. It is highlighted that technologies do not require large resources and can be easily integrated into any subject of the educational cycle. It is concluded that the combination of theater, music and art can significantly improve the emotional well-being of students.У статті проаналізовано вплив арттехнологій на емоційне благополуччя здобувачів базової середньої освіти. Актуальність дослідження визначається необхідністю удосконалення навчально-виховного процесу відповідно до викликів сьогодення. Зазначено, що одним із найефективніших способів розвитку емоційно-вольових, соціальних і навіть когнітивних навичок є мистецтво. Досліджено та розмежовано поняття «арттерапія» та «артпедагогіка». Зазначено, що впровадження артпедагогіки на уроках має низку переваг, оскільки вчитель може врахувати індивідуальні особливості кожного учня, вибрати відповідні форми, методи роботи та об’єктивно проаналізувати доцільність впровадження тих чи інших технологій. Визначено мету, функції та форми артпедагогіки.Також у статті досліджено активні та пасивні форми мистецької діяльності в навчально-виховному процесі. Аналіз показує, що драматерапія є найефективнішим напрямом роботи, оскільки акторська гра передбачає активну взаємодію з емоціями, що дозволяє проживати їх і виробляти поведінкові патерни. Також зазначено, що ляльковий театр є перспективним напрямком роботи з емоціями, оскільки він допомагає працювати з ними через конкретного героя, що робить цей процес більш комфортним. Наголошується, що ізотерапія є доцільною та ефективною у роботі з підлітками. Для цього віку характерна схильність до приховування емоцій, недовіра до дорослих, труднощі у вираженні почуттів.Образотворче мистецтво дозволяє ненав’язливо дізнатися про емоційний стан учнів і, за необхідності, надати необхідну допомогу. Зазначається, що в сучасних умовах педагоги повинні приділяти більше уваги можливостям музики в освітньому процесі, зокрема її здатності зменшувати стрес. Підкреслюється, що арттехнології не потребують великих ресурсів і можуть бути легко інтегровані в будь-який предмет навчального циклу. Зроблено висновок, що поєднання театру, музики та образотворчого мистецтва може значно покращити емоційне самопочуття студентів
Формування культури з енергоефективності та енергозбереження у майбутніх фахівців вищої педагогічної освіти
Get PDFThe article is devoted to the problem of forming a culture of energy efficiency and energy saving among future specialists of higher pedagogical direction in higher education institutions. The relevance and necessity of improving the quality of higher pedagogical education are substantiated for: providing pedagogical workers and students of higher educational institutions with professional knowledge, skills and qualities in the conditionsof the energy crisis in Ukraine; behavior in emergency situations, in particular in conditions of martial law.A model of forming a culture of energy efficiency and energy saving among future specialists of higher pedagogical direction is developed. The components of this model are substantiated. It is substantiated that in order to improve the quality of higher pedagogical education during the formation of a culture of energy efficiency and energy saving, it is necessary to consider the main characteristic factors: legal support;approaches, trends, promising directions; technologies, practices, methods of stimulating savings, etc.Among the factors of energy efficiency, the following factors are considered: education about energy efficiency; practical skills of rational use of resources; awareness of the impact of energy consumption on the environment; active participation in energy efficiency initiatives. Among the factors of energy conservation, the following are justified: education and awareness about energy conservation; responsibility for resources; use of energyefficienttechnologies; popularization of energy conservation, dissemination of environmental values; active participation in energy conservation activities. Attention is focused on: the close relationship between energy efficiency and energy conservation, common features and differences; the content of relevant factors that contribute to the successful mastery of students' formation of a culture of energy efficiency and energy conservation, inparticular in conditions of martial law and the energy crisis in Ukraine. The result of the model of formation of a culture of energy efficiency and energy conservation helps to trace and establish modern and new factors for improving the quality of higher pedagogical education in the future.Стаття пpисвячeна пpоблeмі формування культури з енергоефективності та енергозбереження у майбутніх фахівців вищої педагогічного спрямування у закладах вищої освіти. Обґpунтовано актуальність і необхідність удос-коналення якості вищої педагогічної освіти для забeзпeчення педагогічних працівників істуденів закладів вищої освіти професійних знань, вмінь і якостей в умовах енергетичної кризи України; поведінки в надзвичайних ситуаціях, зокрема в умовах воєнного стану.Pозpоблeна модeль формування культури з енергоефективності та енергозбереження у майбутніх фахівців вищої педагогічного спрямування. Обгрунтовано складові цієї модeлі. Обгрунтовано, що для удосконалення якості вищої педагогічної освіти під час формування культури з енергоефективності та енергозбереження необхідно розглянути основні характерні чинники: правове забезпечення; підходи, тенденції, перспективні напрями; технології, практики, методи стимулювання економії тощо.Серед чинників енергоефективності розглянуто такі чинники: освіта про енергоефективність; практичні навички раціонального використання ресурсів; усвідомлення впливу енергоспоживання на навколишнє середовище; активна участь в ініціативах з енергоефективності. Серед чинників енергозбереженняобґрунтовані наступні: освіта та інформованість про енергозбереження; відповідальність за ресурси; використання енергоефективних технологій; популяризація енергозбереження, поширення екологічних цінностей; активна участь у заходах з енергозбереження. Акцeнтовано увагу на: тісний взаємозв’язок міженергоефективністю та енергозбереженням, спільних рисах й відмінностях; зміст відповідних чинників, що спpияють успішному опануванню у студентів формуванню культури з енергоефективності та енергозбереження, зокрема в умовах воєнного стану і енергетичного кризу в Україні.Peзультат модeлі формування культури з енергоефективності та енергозбереження допомагає пpостeжити та встановити сучасні й нові чинники удосконалення якості вищої педагогічної освіти у майбутньому
Теоретичні аспекти формування проєктувальних компетентностей майбутнього вчителя
Get PDFThe article examines the theoretical aspects of the formation of design competencies of a future teacher in the context of modern requirements for professional pedagogical training. Taking into account the transformations in education associated with digitalization, orientation to a competency-based approach and the growth of the role of integrated knowledge, the teacher’s ability to qualitatively design the educational process is gaining particular importance. The study clarifies the conceptual and categorical apparatus of the topic, in particular, reveals the meaning of the term "design competencies", which is considered as an integrated complex of knowledge, skills, abilities, values and personal qualities that provide the ability to initiate, plan, implement and reflect on pedagogical projects. The main structural components of design competence are identified: cognitive, activity, motivational-value and reflexive.Special attention is paid to the analysis of pedagogical conditions that contribute to the effective formation of these competencies in future teachers: the organization of projectoriented learning, the integration of an interdisciplinary approach, the use of digital technologies, and the active involvement of students in creative and practical activities.The article also substantiates the role of the teacher as a facilitator of the educational process and a bearer of the values of project culture. It is concluded that the systematic introduction of project methods in the training of future teachers is a guarantee of their readiness for innovative activity in the conditions of the New Ukrainian School.Вивчення теоретичних аспектів формування проєктувальних компетентностей майбутнього вчителя є надзвичайно актуальним, оскільки відповідає потребам освітньої реформи, тенденціям європейської інтеграції та запитам сучасного суспільства до інноваційної особистості педагога. У статті розглядаються теоретичні аспекти формування проєктувальних компетентностей майбутнього вчителя в контексті сучасних вимог до професійної педагогічної підготовки. З урахуванням трансформацій в освіті, що пов’язані з діджиталізацією, орієнтацією на компетентнісний підхід та зростанням ролі інтегрованих знань, здатність педагога до якісного проєктування освітнього процесу набуває особливої значущості.У дослідженні уточнено понятійно-категоріальний апарат теми, зокрема розкрито зміст терміна «проєктувальні компетентності», що розглядається як інтегрований комплекс знань, умінь, навичок, цінностей та особистісних якостей, які забезпечують здатність до ініціації, планування, реалізації та рефлексії педагогічних проєктів. Виокремлено основні структурні компоненти проєктувальної компетентності: когнітивний, діяльнісний, мотиваційно-ціннісний та рефлексивний.Особлива увага приділяється аналізу педагогічних умов, які сприяють ефективному формуванню цих компетентностей у майбутніх учителів: організація проєктно орієнтованого навчання, інтеграція міждисциплінарного підходу, застосування цифрових технологій та активне залучення студентів до творчої і практичної діяльності.У статті також обґрунтовано роль викладача як фасилітатора навчального процесу та носія цінностей проєктної культури. Зроблено висновок, що систематичне впровадження проєктних методик у підготовку майбутніх педагогів є запорукою їхньої готовності до інноваційної діяльності в умовах Нової української школи
Умови формування професійних переконань майбутніх педагогів-хореографів у процесі фахової підготовки у закладах вищої освіти
Get PDFIn recent years, Ukraine’s system of higher choreographic education has been markedly reshaped in response to evolving cultural and educational strategies. As the field of arts education enters a new phase of development, there is a growing demand for choreography professionals who embody both creative individuality and advanced expertise. In this context, the issue of forming the professional culture of future choreography educators becomes particularly relevant, with the system of professional beliefs being one of its key components.The article highlights that the professional culture of a choreography teacher is considered as an integrated and personally shaped concept, based on the combination of three closely interrelated components: pedagogical, professional, and general cultural. These elements do not operate in isolation but exist in constant interaction, mutual influence, and interdependence, forming the ideological and value-based foundation of pedagogical practice.A dance educator interprets and responds to new professional knowledge through the lens of their personal and professional beliefs. The formation of such beliefs is primarily achieved by enriching future choreographers with professional knowledge and performance skills that shape their intellectual and emotional attitude toward this knowledge as meaningful and true. This process also involves developing stable professional views and confidence in the correctness of one’s ideas and actions. An essential factor is fostering an internal motivation for choreographic activity, aligned with the learner’s personal value system. In this way, a holistic integration of knowledge, belief, and practical action is achieved – an indicator of a well-developed professional identity in a future dance educator.It is noted that the key conditions for the development of professional beliefs in future educators include a conceptual, dialectical, and thorough approach to professional training; the use of educational technologies for proving and disproving, as well as for the argumentation and critique of methodological principles; achieving a unity between reasoning and belief during the process of mastering professional knowledge; and aligning the content of professional training with practical work experience.Вища хореографічна освіта України завдяки новій культурній та освітній політиці впродовж останнього десятиліття зазнала значних змін. Сучасний етап розвитку мистецької освіти потребує підготовки фахівців хореографії, які б поєднували у собі творчу індивідуальність і високий професіоналізм. Зміст професійної культури викладача хореографії як особистісно опосередкованого утворення складає єдність трьох взаємопов’язаних компонентів: педагогічного, фахового, загальнокультурного, які взаємопроникають і взаємозумовлюють один одного. Означені компоненти складають професійні переконання майбутнього викладача хореографії, адже повірити в істинність знань можна лише спираючись на педагогічні, фахові та естетичні знання у їх єдності. Крізь призму своїх переконань викладач сприймає і оцінює нову професійну інформацію.Головний шлях формування професійних переконань полягає у збагаченні здобувачів-хореографів фаховими знаннями і виконавськими уміннями, значущими для їх інтелектуально-емоційного ставлення до цих знань та умінь як до істинних; виробленні стійких професійних поглядів, упевненості у правильності своїх думок і дій; вихованні професійних потреб, які спонукають до хореографічної діяльності у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями; досягненні органічної єдності фахових знань, професійних переконань і практичної дії. Найсуттєвішими умовами для формування професійних переконань майбутніх педагогів ми вважаємо: концептуальність, діалектичність і ґрунтовність фахової підготовки; використання у освітньому процесі освітніх технологій доведення і спростування, аргументації і критики методичних положень; досягнення єдності доведення і віри у процесі засвоєння фахових знань; наближення змісту фахової підготовки до виробничої практики
Зміни біохімічних показників крові під впливом COVID-19 у пацієнтів з нетиповою відповіддю
No full textIn the article, a comparative analysis of the biochemical parameters of the blood of patients under the influence of COVID-19 was carried out, including fibrin, activated recalcification time, prothrombin time, percentage of prothrombin according to Kwik, activated partial thromboplastin time. Characteristics common to the "typical response" of the human body to the effects of the SARS-CoV-2 virus and the variant of the atypical response among patients with COVID-19 are considered. The characteristics that are common to the "typical response" of the human body to the action of the virus are considered SARS-CoV-2 and the "atypical response” for the conditional “second risk group” among patients with COVID-19. It has been demonstrated that in patients with a "typical response" in the first three stages of the disease, there is a decrease in the activated recalcification time, but within the reference values: the lowest value corresponds to the peak of the disease and is (51,08±3,58) s, which indicates an acceleration of the blood coagulation process. Based on the data obtained, it is shown that in the first three stages of the disease, an increase in activated recalcification time is observed for patients with an atypical response: its highest value corresponds to the appearance of symptoms of the disease and is (83,12±4,16) s. It is described that the prothrombin time, which reflects the speed of blood coagulation, acquires the greatest value at the peak of the disease and is (96,21±4,81) ± % for "typical response" and (100,21±6,01) % for patients with an atypical response. It is substantiated that during the first three stages of the disease, the value of the activated partial thromboplastin time during the "typical response" gradually decreases compared to the stage of the appearance of symptoms, approaches the lower limit of reference values during the peak of the disease and is (23,08±1,85) s, which is due to the complex interaction between the SARS-CoV-2 virus, the immune system and blood coagulation factors. It is revealed that for patients with an atypical response the level of activated partial thromboplastin time gradually increases in the first stages of the disease and reaches its greatest value at the stage of the epic of the disease, which is (34,17±2,05) s. It is noted that the percentage of prothrombin according to Kwik, which allows to evaluate the external blood coagulation pathway, reflects the activity of the prothrombin complex, reaches the upper limit at the stage of the appearance of symptoms as during the "typical response" and during the an atypical response, which respectively constitutes (115,21±6,91)%, (116,25±5,81) %. У статті проведено порівняльний аналіз біохімічних показників крові пацієнтів під впливом COVID-19, серед яких фібрин, активований час рекальцифікації, про тромбіновий час, відсоток протромбіну за Квіком, активований частковий тром бопластиновий час. Розглянуто характеристики, які є загальними для «типової відповіді» організму людини на дію вірусу SARS-CoV-2 та варіанту нетипової відповіді серед пацієнтів, хворих на COVID-19. Продемонстровано, що у пацієнтів з «типовою відповіддю» на перших трьох етапах захворювання спостерігається зменшення активованого часу рекальцифікації, але в межах референтних зна чень: найменше значення відповідає піку захворювання та становить (51,08±3,58) с, що вказує на прискорення процесу згортання крові. На основі одер жаних даних показано, що на перших трьох етапах захворювання для пацієнтів із нетиповою відповіддю спостерігається збільшення активованого часу рекальци фікації: його найбільше значення відповідає появі симптомів захворювання та становить (83,12±4,16) с. Описано, що протромбіновий час, який відображає швидкість згортання крові, найбільшого значення набуває на піку захворювання та становить (96,21±4,81) % для «типової відповіді» та (100,21±6,01) % для пацієнтів з нетиповою відповіддю. Обґрунтовано, що протягом перших трьох етапів захворювання значення активованого часткового тромбопластинового часу під час «типової відповіді» поступово зменшується порівняно з етапом появи симптомів, наближається до нижньої межі референтних значень під час піку захворювання та становить (23,08±1,85) с, що обумовлено складною взаємодією між вірусом SARS-CoV-2, імунною системою та факторами згортан ня крові. Показано, що у пацієнтів з нетиповою відповіддю рівень активованого часткового тромбопластинового часу поступово збільшуються на перших етапах захворювання та найбільшого значення досягає на етапі епіку захворювання, що становить (34,17±2,05) с. Зазначено, що відсоток протром біну за Квіком, який дозволяє оцінити зовнішній шлях згортання крові, відображає активність протромбінового комплексу, досягає верхньої межі на етапі появи симптомів як у пацієнтів з «типовою відповіддю», так і у пацієнтів з нетиповою відповіддю, і відповідно становить (115,21±6,91) % та (116,25±5,81) %
Моральне становлення особистості майбутнього вчителя в умовах професійної підготовки
Get PDFThis article explores the important issue of the moral development of future educators as a fundamental aspect of their personal and professional growth. In the context of ongoing social and cultural transformations, the role of education extends beyond preparing competent specialists – it also involves nurturing morally mature individuals capable of ethical decision-making, humanistic engagement, and responsible conduct in their professional roles. Drawing on a theoretical analysis of relevant literature, the paper examines core concepts such as morality, moral culture, and moral consciousness within the framework of pedagogical activity. Morality is considered both a form of social consciousness and a reflection of personal moral experience that shapes a teacher’s behavioral patterns and value orientations. Besides, the study reviews various scholarly approaches to understanding the phenomenon of a teacher’s moral development. Particular emphasis is placed on the integration of ethical, emotional, and value-based components into the training of future teachers. Moral culture is not viewed as a product of theoretical knowledge alone, but as the outcome of a purposeful process of personal development, supported by a positive moral and psychological climate in the educational environment. The article highlights moral culture as a core attribute that defines a teacher’s relationships with students, colleagues, the profession, and society. Moreover, the moral sphere of the teacher is presented as a dynamic system that requires continuous reflection, reinforcement, and support throughout the entire educational trajectory. The findings underscore the need for a comprehensive system of moral education that spans all levels of the educational process and actively engages both institutional and individual resources. Moral culture is thus presented as a multidimensional phenomenon essential to enhancing the quality of educational practice and fostering a more humanistically oriented society. This approach contributes to the formation of a teacher’s professional identity rooted in ethical principles and self-reflection.У статті висвітлено актуальну проблему морального становлення майбутнього педагога як важливої складової його особистісного та професійного зростання. Особлива увага приділяється тому, що в умовах сучасних соціокультурних трансформацій система освіти покликана не лише сформувати компетентного фахівця, а й виховувати морально зрілу особистість, здатну до гуманістичної взаємодії, усвідомленого етичного вибору та відповідального виконання професійних обов’язків. На основі теоретичного аналізу наукової літератури розглянуто ключові поняття «мораль», «моральна культура», «моральна свідомість» у контексті педагогічної діяльності. Визначено, що мораль виступає одночасно як форма суспільної свідомості і як прояв особистісного морального досвіду, що формує поведінкові та ціннісні орієнтації педагога. У статті проаналізовано наукові підходи до розуміння феномену морального розвитку вчителя. Особливу увагу приділено необхідності інтеграції етичного, емоційного та ціннісного компонентів у процесі підготовки майбутніх педагогів. Вказано, що формування моральної культури не обмежується лише теоретичними знаннями, а є результатом цілеспрямованого особистісного розвитку здобувача освіти та створення сприятливих умов для реалізації морально-психологічного клімату в навчальному середовищі. Авторами підкреслено, що моральна культура педагога є ключовою характеристикою, що визначає його ставлення до учнів, колег, професії та суспільства загалом. У статті також наголошується, що ефективне моральне становлення майбутнього вчителя можливо лише за наявності цілісної системи морального виховання, що охоплює різні рівні освітнього процесу і передбачає активне залучення як інституцій, так і особистісних ресурсів. Моральна культура майбутнього педагога розглядається як комплексний феномен, що є важливою передумовою підвищення якості освітньої діяльності і розвитку гуманістично орієнтованого суспільства. Такий підхід забезпечує формування професійної ідентичності педагога, що ґрунтується на етичних засадах і здатності до саморефлексії
Соціально-емоційне навчання дошкільників в грі: досвід впровадження технології в освітній процес дошкільного закладу
Get PDFThe article explores theoretical and practical perspectives on how play supports socialemotional learning in preschoolers, drawing on both national and international experience. Play is presented as the leading activity in early childhood and one of the most thoroughly studied means, methods, and forms of children’s development and education. Drawing on recent studies by researchers from The LEGO Foundation, the paper adopts a holistic approach on play, emphasizing its five defining features: joyful, meaningful, socially interactive, actively engaging, and motivating. This view highlights play as a powerful context for teacher-child interaction and for fostering children’s holistic development by integrating the physical, social, cognitive, emotional, and creative domains, supported by research evidence on the effectiveness of such innovative approaches as social-emotional learning through play. It is outlined in the article that self-awareness, self-regulation, social awareness, interpersonal skills, and responsible decision-making relate to contemporary approaches to understanding key foundations of child development. Building on insights from Danish practices of using play in children’s learning and upbringing, we identify and analyze five core characteristics of play – agency, joy, meaning, social interaction, and active engagement. These are the key elements of children’s interaction with peers and adults in the play context. The study empirically examined preschool teachers’ proficiency in applying socialemotional learning through play and confirmed the need to develop a structured approach to optimize this practice. In line with contemporary psychological and pedagogical research, and based on the work of The LEGO Foundation in Ukraine, a partial program of social-emotional learning for preschoolers, «Veseli Druzi» («Happy Friends»), has been studied and implemented in preschool institutions as a modern methodological tool for integrating social-emotional learning through play into the educational process. Complementing this initiative, a training seminar for educators, «Pedagogy of Play in Preschool Education», has also been introduced. The article discusses the experience of adopting these initiatives in Nizhyn preschools.У статті обґрунтовано теоретичні і прикладні аспекти сучасного вітчизняного і зарубіжного досвіду соціально-емоційного навчання дошкільників в грі. Охарактеризовані педагогічні можливості гри як провідної діяльність дитини у дошкільному віці та як найбільш вивчених і досліджених в якості засобу, методу, форми, прийому розвитку і виховання дітей. Проаналізовані сучасні дослідження науковців спільноти The LEGO Foundation щодо гри на основі наскрізного підходу. Гра як активність дітей, представлена п’ятьма характеристиками (гра радісна, значуща, соціальна, мотивуюча, активна), що забезпечує нове розширене розуміння і тлумачення її сутності та можливостей у взаємодії педагога з дітьми у їх всебічному розвитку у єдності фізичної, соціальної, когнітивної, емоційної, креативної сфер. Науково підтверджено ефективність взаємодії зазначених сфер всебічного розвитку дитини шляхом застосування інноваційної технології – соціально-емоційного навчання дитини в грі. Пояснені сучасні підходи до тлумачення основ розвитку дитини: її самоусвідомлення, самоконтроль, суспільна свідомість, соціальні навички, відповідальне прийняття рішень. На основі вивчення відповідного датського досвіду використання гри у розвитку і вихованні дитини, нами окреслені й проаналізовані її п’ять основних характеристик: агентність, радість, значущість, соціальна взаємодія, мотивація й активна залученість, що є, одночасно, важливими складовими взаємодії дитини з однолітками і дорослими у грі. Практично вивчені рівні сформованості володіння педагогами технологією соціально-емоційного навчання дошкільників в грі та підтверджена необхідність розробки системи роботи з її оптимізації. Відповідно до сучасних психолого-педагогічних досліджень та the LEGO Foundation в Україні, вивчено та впроваджено в освітній процес ЗДО парціальну програму соціально-емоційного навчання дошкільників «Веселі Друзі» в якості сучасного навчально-методичного інструментарію для реалізації в освітньому процесі дошкільного закладу методики соціально-емоційного навчання дошкільника в грі та відповідний семінар-практикум для вихователів «Педагогіка гри у ЗДО». Особливості впровадження цього досвіду у ЗДО міста Ніжина, представлені у статті
Біографія Михайла Івченка: питання достовірності джерел та їх верифікація
No full textThe paper focuses on the problem of verifying the biographical data of Mykhailo Ivchenko. This research is based on an analysis of the writer’s own autobiographical testimonies, archival materials, and reference publication entries. The author highlights key discrepancies in M. Ivchenko’s accounts of his own life, comparing his various autobiographies, and reveals contradictions regarding, in particular, his year of birth, literary debut, educational circumstances, and experiences of political pressure. Special attention is given to the question of Ivchenko’s year of birth, which ranges between 1890 and 1882 in different documents, certificates, party membership cards, and even the judicial records of the so-called Spilka Vyzvolennia Ukrainy (Union for the Liberation of Ukraine) trial. In some documents, the date is even corrected by hand. Relying on official records, first and foremost the parish register, the author proves that 1890 (widely recognized and formally established in scholarly tradition) is correct. At the same time, the study considers the possibility that the writer consciously altered his autobiographical data.The conclusions of the study emphasize the importance of a critical approach to the study of biographical sources, as well as taking into account the historical context and political circumstances when reconstructing writers’ life stories.Статтю присвячено проблемі верифікації біографічних відомостей про Михайла Івченка. Дослідження ґрунтується на аналізі його свідчень у власних автобіографіях, архівних матеріалів і публікацій у довідкових виданнях. Автор висвітлює ключові розбіжності у викладі письменником власного життєпису, зіставляючи автобіографії, і виявляє суперечності, зокрема щодо року народження, літературного дебюту, обставин навчання, та політичного тиску.
Окрему увагу приділено питанню дати народження М. Івченка, яка варіюється між 1890 і 1882 роками в різних документах, посвідченнях, партійних квитках та навіть судових матеріалах справи так званої Спілки визволення України, а в окремих документах дата взагалі виправлена. Спираючись на офіційні записи, насамперед метричну книгу, автор доводить, що загальновизнаний і формально закріплений у науковій традиції все-таки 1890 р. є коректним. Водночас досліджується можливість свідомого коригування автобіографічних даних самим письменником.
Висновки дослідження підкреслюють важливість критичного підходу до вивчення біографічних джерел, необхідність врахування історичного контексту та політичних обставин при реконструкції життєписів письменників
«Більшовизація» у підручникотворенні та дитячій книзі на сторінках журналу «Дитячий рух» (1925–1934)
No full textThe paper examines the process of «Bolshevization» in Textbook Creation and Children’s Books of the 1920s-30s on the basis of publications in the magazine «Ditiachyi Rukh» («Children’s Movement»). The conditions under which new ideological guidelines penetrate child psychology are outlined. It is noted that the main task of the editorial board of the magazine was to highlight methodological recommendations on the communist education of the younger generation, to assist the leaders of the children’s movement in self-education and solving «painful issues» that would arise in the course of implementing the foundations of the ideology of the then Bolshevik system. Publications were monitored, which raised issues regarding the provision of textbooks to schools, their creation and the development of children’s literature. The resource of the electronic library of the V. Karazin Kharkiv National University was used for the analysis.
The contributors to the journal «Ditiachyi Rukh» note an excessively high level of Bolshevization of children’s books and the press. In particular, there is a removal of fairy tales from children’s use, the absence of emotional uplift, stories of living people, experiences of artistic images, and a low level of design of children’s books. The way out of this situation was seen in changing the subject matter to natural, geographical, and historical aspects of the development of society, and introducing children to classic works of world literature.
It has been proven that proposed political and ideological clichés are gradually being introduced into children’s and educational literature, new heroes are being created, historical events are being interpreted in a new way, new rituals and symbols are being introduced, designed to convey to the new generation the conviction that the party played an extremely important role in the fate of their country and in the development of all mankind.У статті розглянуто процес «більшовизації» у підручникотворенні та дитячій книзі 1920–30-х рр. крізь призму публікацій журналу «Дитячий рух». Окреслено умови, за якими у дитячу психологію проникають нові ідеологічні настанови. Зазначено, що основним завданням редколегії журналу було висвітлення методичних рекомендацій щодо комуністичного виховання підростаючого покоління, допомога керівникам дитячого руху в самоосвіті та вирішенні «болючих питань», які з’являться у ході втілення основ ідеології тогочасної більшовицької системи. Проведено моніторинг публікацій, у яких піднімалися питання щодо забезпечення шкіл підручниками, їх створення та розвитку дитячої літератури. Для аналізу використано ресурс електронної бібліотеки Харківського національного університету ім. В. Каразіна.
Дописувачі журналу «Дитячий рух» відзначають надто високий рівень більшовизації дитячої книги та преси. Зокрема, спостерігається усунення з дитячого вжитку казок, відсутність емоційного піднесення, історій жи-вих людей, переживань художнього образу, низький рівень оформлення дитячої книжки. Вихід з цього становища вбачався у зміні тематики на природничий, географічний, історичний аспекти розвитку суспільства, знайомством дітей з класичними творами світової літератури.
Доведено, що у дитячу та навчальну літературу поступово вносяться запропоновані політичні та ідеологічні кліше, створюються нові герої, по-новому інтерпретуються історичні події, вносяться нові ритуали та символи, покликані донести до нового покоління переконання, що партія зіграла надзвичайно важливу роль у долі їх країни та у розвитку всього людства
Теоретико-методологічне обґрунтування поняття емоційної стійкості дитини в педагогічному контексті
Get PDFThe article presents a theoretical and methodological analysis of the main approaches to defining the concept of children’s emotional resilience in the pedagogical context and highlights the interdisciplinary nature of this phenomenon. Scientific concepts developed by national and international researchers are systematized, revealing different perspectives on emotional resilience: from its interpretation as an internal resource of a child’s psychological development to its understanding as an integrative personal characteristic that ensures the preservation of psychological balance under stressogenic influences. The necessity of an interdisciplinary approach to interpreting this concept is emphasized in order to achieve a holistic understanding of its essence, since the integration of various scientific perspectives makes it possible to determine the key conditions for developing emotional resilience within the educational process. It is stressed that emotional resilience is one of the leading factors in successful socialization, the formation of life competencies, the preservation of mental health, and the overall harmonious development of the personality. The results of the conducted analysis provide a theoretical foundation for further empirical research and for the development of practical tools aimed at improving pedagogical strategies for fostering emotional resilience in children. The proposed provisions hold practical significance for creating emotionally safe educational environments and pedagogical practices that will contribute to the development of children’s skills in self-regulation, adaptation, and positive world perception, which are essential for full-fledged functioning and personal well-being in the face of contemporary social challenges.У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз основних підходів до визначення поняття «емоційна стійкість дитини» в педагогічному контексті. Проведено систематизацію наукових концепцій вітчизняних та зарубіжних дослідників, що дозволяє окреслити мультидисциплінарний характер цього феномену. Розглянуто різноманітні трактування емоційної стійкості як здатності дитини адекватно регулювати власні емоційні стани, зберігати психологічну рівновагу під впливом стресогенних факторів та ефективно адаптуватися до змінних життєвих обставин та акцентовано увагу на важливості поєднання психологічних та педагогічних підходів для глибшого розуміння сутності емоційної стійкості, що є ключовим чинником формування здорової особистості і забезпечення успішної соціалізації дитини. Результати аналізу слугують теоретичною базою для подальших емпіричних досліджень та розробки ефективних педагогічних стратегій, спрямованих на формування й розвиток емоційної стійкості в освітньому процесі