Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
Карпологічні дослідження насіння рослин роду Scutellaria L.
No full textThe genus Scutellaria has about 476 species, which are distributed in temperate regions and tropical mountains, including Europe, North America and East Asia. In East Asia, some species of Scutellaria L. are widely used in traditional medicine, especially in China, Korea and Japan, due to their anti-inflammatory, antiviral and sedative properties. Morphological studies of the genus Scutellaria have focused only on the identification of the flower, so the discovery of additional characters can be used to identify plants of the genus Scutellaria. Carpological studies of the genus Scutellaria L. have shown that their fruits are characterized by both common and distinctive features. Thus, in all studied species of skullcap, a ventral ligule protrusion above the germinal root was found. In S. ovata, it is clearly outlined laterally along its entire length; in other species, it is shorter, outlined only at the tip, and smoothed in the upper part. These characters can be additional diagnostic at the genus level. Distinctive characters include: fruit shape; type of pericarp relief. The listed characters should be used as diagnostic at the species level. In plants of the species S. galericulata S. brevibracteata the shape of the erema is broadly oval, S. ovata, S. columnae – obovate. The macrorelief of the pericarp in S. serrata, S. brevibracteata, S. subvelutina, S. columnae, S. rubicunda – warty, in S. galericulata – papillary. The horseshoe-shaped roller around the fruit scar is well expressed in S. galericulata, S. columnae, S. rubicunda. In S. serrata the roller completely envelops the scar. S. subvelutina is characterized by a rather extensive pubescence with transparent covering hairs, in S. brevibracteata and S. columnae the covering hairs are arranged in tufts in the recesses of the periclinal surfaces of the warts. Other species are characterized by a slight pubescence.Більшість рослин видів Scutellaria є однорічними або багаторічними трав’янис тими рослинами які становлять інтерес завдяки своїм лікарським властивостя ми. У Східній Азії деякі види Scutellaria L. широко використовуються в традиційній медицині, особливо в Китаї, Кореї та Японії, завдяки своїм протизапальним, противірусним та заспокійливими властивостями. Рослини роду Scutellaria широко поширені в Європі, США та Східній Азії. Морфологічні дослідження роду Scutellaria зосереджені тільки на ідентифікації квітки, тому виявленні додаткові ознаки можуть бути використані для ідентифікації рослин роду Scutellaria. Карпологічне дослідження роду Scutellaria L. показало, що їхні плоди характери зуються як спільними, так і відмінними ознаками. Так, у всіх досліджених видів еремів виявлений вентральний язичковий виступ над зародковим корінцем. У S. ovata він чітко окреслений з боків по всій довжині; в інших видів коротший, окреслений лише на кінці, у верхній частині згладжений. Ці ознаки можуть бути додатковими діагностичними на рівні роду. До відмінних ознак належать: форма плодів; тип рельєфу оплодня. Перелічені ознаки слід використовувати як діагностичні на видовому рівні. У рослин видів S. galericulata S. brevibracteata форма ереми широкоовальна, S. ovata, S. columnae – оберненояйцеподібна. Макро рельеф оплодня у S. serrata, S. brevibracteata, S. subvelutina, S. columnae, S. rubicunda – бородавчатий, у S. galericulata – сосочкоподібний. Підковоподібний валик навколо плодового рубчика добре виражений у S. galericulata, S. columnae, S. rubicunda. У S. serrata валик огортає рубчик повністю. Для S. subvelutina харак терне доволі значне опушення прозорими криючими волосками, у S. brevibracteata та S. columnae криючі волоски розміщені пучечками у виїмках периклінальних поверхонь бородавок. Інші види характеризуються незначним опушенням
Всі «Оскари» українського кінематографа
No full textThe paper refers to the Academy of Motion Picture Arts and Sciences (Oscar) awards received by representatives of Ukraine. The first two Academy Awards of Ukrainian cinematography were awards in the so-called «technical» nominations. Anatoly Kokush, Yuri Popovsky and Alexey Zolotarev in 2006 received awards in the category Scientific and Engineering Award. The paper tells about the history of the technical nominations of the Academy Awards, the peculiarities of determining the winners and presenting the awards.
The first Ukrainian «Oscar» for a film was the Academy Award in 2024 of the film directed by M. Chernov «20 Days in Mariupol» in the nomination «Best Documentary Feature Film». The documentary film «20 Days in Mariupol» was created by a Ukrainian team consisting of war correspondent Mstyslav Chernov, photojournalist Yevhen Maloletka and producer Vasylysa Stepanenko in cooperation with the largest news agency in the United States of America, the Associated Press (AP), whose videographer was already Mstyslav Chernov at that time.
The premiere of the film «20 Days in Mariupol» took place in early 2023 at the American Sundance Independent Film Festival, where the film won the Audience Award. Then there were a number of nominations, prizes and awards, among which the BAFTA award from the British Academy of Television and Film Arts in the nomination «Best Documentary» should be highlighted as one of the most prestigious. The final chord of nominations and victories was the receipt of the Oscar statuette.У статті йдеться про нагороди кінопремії «Оскар», отримані представниками України. Першими двома перемогами української кінематографії стали нагороди в так званих «технічних» номінаціях, здобуті у 2006 році. А. Кокуш, Ю. Поповський та О. Золотарьов отримали тоді нагороди в категорії «Науково-інженерна премія». У публікації розповідається про історію технічних номінацій Academy Awards, особливості визначення переможців та вручення нагород. Першим же українським «Оскаром» саме за фільм стала перемога у 2024 році фільму режисера М. Чернова «20 днів у Маріуполі» в номінації «Найкращий повнометражний документальний фільм»
Етичні аспекти та загрози експертизи культурно-мистецьких проєктів
Full text linkThe article raises the issue of the epistemological (i.e., cognitive) validity of an expert forecast regarding the feasibility and success of an art project, especially when the project has not yet been implemented and has no tangible results, because unlike technical or social projects, it is not always amenable to linear evaluation. The authors analyze how the institutional integrity of the expert community affects the credibility of cultural policy in general and the results of grant competitions in particular. An overview of approaches to the ethical regulation of expertise in the European scientific and cultural context is provided, in particular on the basis of the Singapore Statement on Research Integrity and the European Code of Conduct for Research Integrity. The author proposes principles for the formation of ethics of peer review in the field of culture, aimed at increasing transparency, professionalism and responsibility of experts, namely the practice of anonymous peer review, declaration of conflicts of interest, and expansion of the expert council to include specialists from different artistic fields. The conclusions emphasize the need to develop national codes of ethics for cultural experts similar to those in the scientific field and to introduce institutional mechanisms for the prevention of ethical violations. Solving the problem of expert ethics in culture requires a comprehensive approach that combines regulatory, institutional, and educational regulation. The key tasks in the near future should be to form a public ethical framework for evaluating cultural and artistic projects, develop guidelines for the ethical behavior of experts, increase the transparency of competitive procedures, and introduce appeal mechanisms. A promising area for further research is the analysis of cases of successful and failed expertise in the cultural sector, as well as the study of foreign models of ethical self-regulation in expert communities.У статті порушується питання епістемологічної (тобто пізнавальної) обґрунтованості експертного прогнозу щодо реалізованості та успішності мистецького проєкту, особливо за умов, коли проєкт ще не реалізований і не має наочних результатів, адже на відміну від технічних або соціальних проєктів, не завжди піддається лінійній оцінці. Автори аналізують, як інституційна доброчесність експертного середовища впливає на довіру до культурної політики загалом та результати грантових конкурсів зокрема. Наведено огляд підходів до етичного регулювання експертизи у європейському науково-культурному контексті, зокрема на основі документів Singapore Statement on Research Integrity та European Code of Conduct for Research Integrity. Запропоновано принципи формування етики рецензування в сфері культури, орієнтовані на підвищення прозорості, фаховості та відповідальності експертів, а саме практики анонімного рецензування, декларування конфлікту інтересів, розширення складу експертної ради з урахуванням фахівців із різних мистецьких напрямів. У висновках підкреслено потребу в розробленні національних етичних кодексів для експертів у сфері культури аналогічно до наукової сфери та запровадженні інституційних механізмів превенції порушень етики. Розв’язання проблеми етики експертної діяльності в культурі вимагає комплексного підходу, що поєднує нормативне, інституційне та освітнє регулювання. Ключовими завданнями найближчого часу мають стати: формування публічної етичної рамки для оцінювання культурно-мистецьких проєктів, розроблення інструкцій з етичної поведінки експертів, підвищення прозорості конкурсних процедур та запровадження механізмів апеляції. Перспективним напрямом подальших досліджень є аналіз кейсів успішної та провальної експертизи в культурній сфері, а також вивчення зарубіжних моделей етичного саморегулювання в експертних спільнотах
Екологічний тренінг як ефективний засіб розвитку екологічної свідомості студентської молоді
Full text linkThe aim of the research was to theoretically substantiate the potential of environmental training as an effective means of developing environmental consciousness among university students, as well as to analyze the psychological mechanisms that ensure its influence on the cognitive, emotional-value and behavioral components of eco awareness. The article examines contemporary socio-environmental challenges caused by increasing anthropogenic pressure and the insufficient level of environmental responsibility among students, and analyses scientific approaches to the role of training technologies in environmental education. The positions of modern researchers regarding the significance of interactive methods, group interaction and activity-based formats in forming stable ecological attitudes are summarized. Based on the reviewed literature, it was revealed that environmental training creates favorable conditions for deeper assimilation of ecological knowledge through the activation of social learning processes, emotional-value identification and reflection, which contribute to the rethinking of value orientations and the development of motivation for environmentally responsible behavior. The paper analyses the recommended structure of environmental training, outlines the content of its stages, and describes ways to integrate cognitive, reflective and practical methods. Particular attention is paid to how the training format promotes active student engagement, deepens their understanding of environmental issues, and supports the development of intrinsic motivation for environmentally responsible actions. The research identifies the advantages of training-based approaches compared to traditional lecture or discussion formats and outlines possible limitations associated with motivational and organizational factors. It is substantiated that environmental training is a flexible and promising tool for enhancing environmental consciousness, capable of integrating knowledge, values and actions within a unified developmental process. Prospects for further research include the empirical evaluation of training program effectiveness and the investigation of long-term changes in students’ environmentally oriented behavioral practices.Метою роботи було теоретично обґрунтувати потенціал екологічного тренін гу як ефективного засобу розвитку екологічної свідомості студентської молоді та проаналізувати психологічні механізми, що забезпечують його вплив на когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий компоненти екосвідомості. У статті досліджено сучасні суспільно-екологічні виклики, зумовлені зростанням антропогенного навантаження й недостатнім рівнем екологічної відповідаль ності студентів, а також проаналізовано наукові підходи до ролі тренінгових технологій в екологічній освіті. Узагальнено позиції сучасних авторів щодо значущості інтерактивних методів, групової взаємодії та діяльнісних форм у формуванні стійких екологічних установок. На основі вивчених джерел виявлено, що екологічний тренінг створює умови для глибшого засвоєння екологічних знань завдяки активізації процесів соціального навчання, емоційно-ціннісної ідентифі кації та рефлексії, що сприяє переосмисленню ціннісних орієнтацій і формуванню мотивації до екологічно відповідальної поведінки. У роботі проаналізовано доціль ну структуру екологічного тренінгу, розкрито зміст його етапів та способи поєднання пізнавальних, рефлексивних і практичних методів. Особливу увагу приділено тому, як тренінговий формат сприяє активному залученню студен тів, поглибленню їхнього розуміння екологічних проблем та формуванню внутрішньої мотивації до екологічно відповідальних дій. Виявлено переваги тренінгового формату порівняно з традиційними лекційними та дискусійними заняттями, а також окреслено потенційні обмеження, пов’язані з мотиваційними та організаційними чинниками. Обґрунтовано, що екологічний тренінг є перспек тивним і гнучким інструментом підвищення екологічної свідомості, здатним забезпечити інтеграцію знань, цінностей і дій. Перспективами подальших досліджень визначено емпіричну перевірку ефективності тренінгових програм та вивчення довготривалих змін у поведінкових практиках студентів
Антибактеріальна терапія на основі синергізму у дітей з сепсисом, викликаним мультирезистентними організмами
Full text linkAntimicrobial resistance (AMR) is one of the greatest threats to the modern global health system, demanding urgent action both nationally and internationally. The spread of multidrug‑resistant Gram‑negative flora significantly complicates the management of infectious diseases, particularly in intensive care units where patients are often critically ill and require highly effective and rapid antibiotic therapy. The relevance of the problem is further increased by limited access to modern antibacterial agents in some countries– especially in Ukraine–as well as by the rising incidence of infections resistant to carbapenems, colistin, cephalosporins, and β‑lactam/β‑lactamase inhibitor combinations. The aim of this study was to assess the efficacy of synergistic combinations of antibacterial agents in treating sepsis caused by multidrug‑resistant flora in children of various ages admitted to the intensive care unit of the National Children’s Specialized Hospital «Okhmatdyt». The study included an analysis of 10 clinical cases of patients aged from 1 month to 17 years, who arrived in critical condition with confirmed septic processes caused by pathogens exhibiting multiple drug resistance. Both surgical and somatic patients were included. In all cases, bacteriological testing revealed multidrug‑ resistant pathogens, predominated by Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa, and Acinetobacter baumannii. To determine the optimal antibiotic combinations, the cross‑testing method (cross‑testing) and quantitative in vitro methods of assessing synergistic activity of antibacterial agents were used. During the study, several effective combinations were identified, including colistin + tigecycline, fosfomycin + colistin, imipenem + fosfomycin, aztreonam + ceftazidime/avibactam, meropenem + tigecycline, and colistin + rifampicin. In each clinical case, the therapeutic regimen was based on the sensitivity test results of the isolates to the synergistic combinations, allowing avoidance of ineffective empirical therapy and achieving a rapid positive dynamic. A significant decrease in levels of inflammatory biomarkers–C‑reactive protein, procalcitonin, and interleukin‑6–was observed, indicating a reduction in systemic inflammatory response. For example, in the case of a patient with Acinetobacter baumannii and Pseudomonas aeruginosa, following the application of meropenem plus tigecycline, IL‑6 decreased from 848 pg/mL to 69.08 pg/mL, and procalcitonin dropped from 89.19 ng/mL to 0.43 ng/mL. In other cases, combinations of colistin with tigecycline or meropenem also provided positive clinical courses, normalization of inflammatory markers, and improvement in overall patient condition. The results obtained indicate advantages of the therapeutic approach based on assessment of synergistic action of antibiotics, especially under conditions in which standard antibacterial agents prove ineffective due to high levels of pathogen resistance. The method of selecting antibiotic therapy considering synergy enhances treatment efficacy. Such data are an essential component for rational prescribing of antibiotics in clinical practice, particularly in managing critically ill children suffering from severe infectious complications. In conclusion, the study results demonstrate the advisability of applying approaches founded on synergistic action of antibacterial agents in treating multidrug‑resistant infections in children. Use of such methodologies is especially relevant in resource‑limited environments where access to modern, costly antibiotics recommended by international protocols is lacking.Антимікробна резистентність (АМР) є однією з найбільших загроз сучасній глобальній системі охорони здоров’я, що вимагає термінових дій як на національному, так і на міжнародному рівнях. Поширення мультирезистентної грамнегативної флори значно ускладнює ведення інфекційних хвороб, зокрема у відділеннях інтенсивної терапії, де пацієнти часто перебувають у критичному стані, потребуючи високоефективної та швидкої антибактеріальної терапії. Актуальність проблеми зростає на тлі обмеженої доступності сучасних антибактеріальних препаратів в окремих країнах, зокрема в Україні, а також через зростання числа інфекцій, резистентних до карбапенемів, колістину, цефалоспоринів та комбінацій β-лактамів з інгібіторами β-лактамаз. Метою цього дослідження було оцінити ефективність застосування синергічних комбінацій антибактеріальних препаратів у лікуванні сепсису, викликаного мультирезистентною флорою, у дітей різного віку, які перебували у відділенні інтенсивної терапії НДСЛ «Охматдит». Дослідження включало аналіз 10 клінічних випадків у пацієнтів віком від 1 місяця до 17 років, що надійшли у важкому стані з підтвердженим септичним процесом, спричиненим патогенами з множинною лікарською стійкістю. До дослідження увійшли як пацієнти хірургічного, так і соматичного профілю. Всі випадки супроводжувалися бактеріологічним виявленням мультирезистентних збудників, серед яких домінували Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter baumannii. Для визначення оптимальної комбінації антибіотиків було застосовано метод перехресного тестування (cross-testing) та кількісні методи оцінки in vitro синергічної активності антибактеріальних засобів. У процесі дослідження були виявлені декілька ефективних комбінацій, зокрема: колістин + тігециклін, фосфоміцин + колістин, іміпенем + фосфоміцин, азтреонам + цефтазидим/авібактам, меропенем + тігециклін, колістин + рифампіцин тощо. У кожному клінічному випадку призначення лікування базувалося на результатах тестування чутливості збудників до синергічних комбінацій, що дало змогу уникнути неефективної емпіричної терапії та швидко досягти позитивної динаміки. Спостерігалося достовірне зниження рівнів С-реактивного білка, прокальцитоніну та інтерлейкіну-6, що свідчить про зменшення системного запального процесу. Наприклад, у випадку пацієнта з Acinetobacter baumannii та Pseudomonas aeruginosa після застосування комбінації меропенему з тігецикліном відзначалося зниження ІЛ-6 з 848 пг/мл до 69.08 пг/мл, а прокальцитонін – з 89.19 нг/мл до 0.43 нг/мл. В інших випадках комбінації колістину з тігецикліном або меропенемом забезпечили позитивну клінічну динаміку з нормалізацією рівнів запальних маркерів і покращенням загального стану пацієнтів. Отримані результати свідчать про переваги підходу до антибактеріальної терапії на основі тестування синергії, особливо в умовах, коли антибактеріальні препарати виявляються неефективними через високий рівень резистентності. Методика підбору антибактеріальної терапії з урахуванням синергічної дії дозволяє підвищити ефективність лікування. Такі дані є необхідною складовою для раціонального призначення антибіотиків у клінічній практиці, особливо при веденні критично хворих дітей з тяжкими інфекційними ускладненнями. У висновку, результати дослідження демонструють доцільність застосування підходів, заснованих на синергічній дії антибактеріальних препаратів, у лікуванні мультирезистентних інфекцій у дітей. Використання таких методик є особливо актуальним в умовах обмежених ресурсів, коли немає доступу до сучасних дороговартісних антибіотиків, рекомендованих міжнародними протоколами
Особливості роботи концертмейстера у закладах вищої освіти мистецького спрямування
Full text linkThe article deals with the peculiarities of the concertmaster's work in higher educational institutions of artistic orientation. In writing the article, the author used a historical and retrospective analysis of the scientific literature, as well as theoretical methods: synthesis, generalisation, and specification. The article analyses recent publications and research, which shows that this topic is of interest to such modern scholars as: Borshulyak A. M., Naumenko I. V., Kuznetsova O. A., Lavrentieva N. V., Pukhlyanko E. L., Sveshchynska N. V., Sidorova I. S., Strebkova D. V. and others. The author highlights the essence of the concept of "concertmaster": first violinist – a soloist of a symphony or opera orchestra, who, if necessary, can perform the functions of a conductor; musician leading one of the groups of an opera or symphony orchestra; pianist collaborating with ensemble or individual performers (instrumentalists, vocalists, ballet dancers, etc.) in the process of learning and performing parts or concert pieces. The content of this phenomenon is revealed. A historical overview of the creation and formation of the concept of "concertmaster" in the period from the XVII – early XIX centuries is offered. The differences between the concepts of "concertmaster" and "accompanist" are specified. In the article, the author emphasises the importance of the concertmaster's profession, its universality and multifunctionality. The paper reveals the functions of the concertmaster's activity, such as: psychological, pedagogical, creative and performing functions. In the publication, the author shares the opinion of the modern scientist T. D. Grinchenko, who believes that the activity of a concertmaster occupies an important place in the system of aesthetic education of each person, because it contributes to the education of the musical culture of listeners, the formation of true tastes for highly artistic examples of classical art. In the article, the author emphasises the importance of creative interaction and partnerships between the concertmaster and future vocalists in higher education institutions. The author specifies the skills and abilities that a modern concertmaster should possess, as well as the disciplines in which such a specialist should be knowledgeable. The paper emphasises the professional complex of qualities that a concertmaster should possess, including: love for concertmastering, a developed sense of partnership, empathy, etc. At the end of the article, the author draws a conclusion and reveals further research on this issue.У статті комплексно проаналізовано особливості професійної діяльності кон цертмейстера у вищих закладах освіти мистецького спрямування. Уточнено зміст поняття «концертмейстер», розкрито його функціонально-професійну специфіку та окреслено відмінності між поняттями «концертмейстер» і «аком паніатор». Здійснено історичний екскурс становлення концертмейстерства від доби Ренесансу до початку ХІХ століття, що дозволило окреслити еволюцію вимог до виконавця, його ролі у процесі ансамблевої взаємодії та розвитку техніки акомпанементу. У статті обґрунтовано поліфункціональний характер діяльності сучасного концертмейстера, що поєднує психологічні, педагогічні, виконавські та творчо інтерпретаційні складові. Визначено, що у закладах вищої освіти мистецького спрямування концертмейстер виконує роль не лише піаніста-ансамбліста, а й партнера, наставника та фасилітатора творчого процесу здобувачів вищої освіти. Розкрито зміст професійних умінь, необхідних для успішної роботи фахівця: володіння навичками читання з листа, транспозиції, добору на слух, імпровізації, стилістично коректного фортепіанного супроводу, інтерпретацій ної взаємодії з вокалістами й інструменталістами. На основі аналізу професійної практики деталізовано чотириетапну структуру підготовчої роботи концертмейстера: первинне аналітичне ознайомлення з партитурою, технічне опрацювання фортепіанної партії, ансамблева взаємодія з солістом та репетиційно-виконавське узгодження художньої концепції. Кон цертне виконання постає як підсумок професійного опрацювання твору концерт мейстером і солістом та передбачає високохудожнє втілення авторського задуму. Наголошено на важливості партнерських взаємин між концертмейс тером і здобувачами вищої освіти, що забезпечують ефективність творчого процесу та якість сценічної реалізації музичного твору. Наприкінці статті визначено ключові компетентності сучасного концертмейс тера й окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язаних із вивченням механізмів творчої взаємодії концертмейстера зі здобувачами першого (бакалав рського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти
Вплив та важливість фізичного виховання курсантів прикордонників під час війни
No full textThe new realities of life and obtaining professional education under martial law have made changes to the organization of the education and physical education system. In modern conditions of full-scale war, physical education of border guard cadets is becoming especially relevant. This article examines the impact of physical training on combat readiness, psychological stability and general health of military personnel. Based on the analysis of modern training methods and the experience of military conflicts, in particular, the main components of effective physical training are highlighted. Systematic and purposeful physical education helps to increase endurance, strength, flexibility and coordination, which is critically important for performing official tasks in conditions of increased stress and physical exertion. Physical training also contributes to the development of psychological stability, since regular physical activity helps to reduce stress levels, improve mood and the general psychological state of cadets. In addition, physical activity is an important factor in the prevention of various diseases, which helps to preserve the health of military personnel even in conditions of combat operations. Special attention is paid to the role of teamwork during physical training, which helps to strengthen military brotherhood and improve the interaction of the unit. The article emphasizes that effective physical education should be comprehensive, include a variety of exercises and techniques, and also take into account the individual characteristics of each cadet. The involvement of modern technologies, such as simulators and interactive training equipment, can significantly improve the results of training. Thus, physical education of border guard cadets is an integral part of their preparation for performing official tasks and protecting the state during warНові реалії життя та здобуття фахової освіти в умовах воєнного стану внесли зміни в організацію системи навчання та фізичного виховання. У сучасних умовах повномасштабної війни, фізичне виховання курсантів-прикордонників набуває особливої актуальності. Ця стаття досліджує вплив фізичної підготовки на бойову готовність, психологічну стійкість та загальне здоров’я військовослужбовців. На основі аналізу сучасних тренувальних методик і досвіду військових конфліктів, зокрема, висвітлено основні компоненти ефективної фізичної підготовки. Систематичне та цілеспрямоване фізичне виховання сприяє підвищенню витривалості, сили, гнучкості та координації, що є критично важливим для виконання службових завдань в умовах підвищеного стресу та фізичних навантажень. Фізичні тренування також сприяють розвитку психологічної стійкості, оскільки регулярні фізичні навантаження сприяють зменшенню рівня стресу, покращують настрій та загальний психологічний стан курсантів. Крім того, фізична активність є важливим фактором профілактики різноманітних захворювань, що сприяє збереженню здоров’я військовослужбовців навіть в умовах бойових дій. Особлива увага приділяється ролі командної роботи під час фізичних тренувань, що сприяє зміцненню військового братства та покращує взаємодію підрозділу. Актуальність цієї теми зумовлена необхідністю вдосконалення системи фізичного виховання для підвищення бойової готовності прикордонників. В умовах війни важливо не лише підтримувати фізичну форму, але й використовувати фізичні вправи як інструмент психологічного відновлення та збереження морального духу особового складу. Метою цієї статті є виокремлення основних елементів ефективної фізичної підготовки та акцентування на значущості систематичного підходу до фізичного виховання для підвищення бойової готовності та успішного виконання службових завдань у складних бойових обставинах. У статті підкреслюється, що ефективне фізичне виховання має бути комплексним, включати різноманітні вправи та методики, а також враховувати індивідуальні особливості кожного курсанта. Залучення сучасних технологій, таких як симулятори та інтерактивні тренажери, може значно покращити результати підготовки. Таким чином, фізичне виховання курсантів-прикордонників є невід’ємною складовою їх підготовки до виконання службових завдань та захисту держави під час війни
Особливості використання методики LEGO для ефективного навчання дробів учнів початкових класів
No full textThe article focuses on the importance and effectiveness of using the LEGO method in teaching fractions in primary school. It is determined that one of the main tasks of modern education is to improve its quality and the stimulation of cognitive interest and creative skills of school students, which can be achieved through interactive learning methods, among which LEGO technology plays an important role. It is highlighted in the paper that the positive impact of using LEGO is confirmed by the research of modern scholars in the field of pedagogy and psychology, who note that the LEGO constructor promotes the development of creative, research skills, improves learning through play. Therefore, LEGO constructors have become an important tool in education, which is actively used in preschools and primary schools. It is emphasized that important aspects of LEGO technology are interactivity and playfulness. It helps children get to know the world around them through cognitive play, develop spatial thinking and hand motility. During the classes LEGO is used to model real life situations, which makes learning fractions accessible and interesting for school students. The LEGO method for teaching fractions is based on the principles of practical orientation, interactivity and a game approach. LEGO construction kits allow you to visualize fractions through the modeling of concrete objects, which contributes to a better understanding of abstract mathematical concepts. The article also describes key features of LEGO activities, such as the ability to develop multiple skills at once, the ability to adapt activities to the needs of students, and the ability to repeat to improve skills. LEGO technology is reviewed in the article as part of STEAM education, which contributes to the comprehensive development of students. It is noted that the use of the LEGO method is based on several general approaches: visualization of fractions, game learning, problem-based learning and support of individual learning, which helps to develop logical thinking, mathematical skills and creativity, and also improves motor and speech abilities of children. To recap, using LEGO technology in the educational process is an effective tool for teaching fractions and has a big role in creating an exciting and effective learning environment for younger students.У статті розглядається важливість та ефективність використання методики LEGO у навчанні дробів у початковій школі. Наголошується на необхідності розвитку пізнавальних та творчих здібностей учнів. Визначено, що одним із основних завдань сучасної освіти є стимулювання пізнавального інтересу, що можна досягти через інтерактивні методи навчання, серед яких LEGO технологія відіграє важливу роль. Згідно з аналізом психолого-педагогічної літератури, LEGO-конструктори стали важливим інструментом в освіті, який активно використовується у дошкільних закладах та початковій школі. Позитивний вплив використання LEGO підтверджується дослідженнями сучасних науковців, які зазначають, що конструктор LEGO сприяє розвитку творчих, дослідницьких навичок, покращує навчання через гру. У статті підкреслено, що LEGO допомагає дітям через пізнавальну гру знайо митися з навколишнім світом, розвивати просторове мислення та моторику рук. Важливими аспектами є інтерактивність, ігровий характер та можливість використання LEGO для моделювання реальних ситуацій, що робить навчання дробів доступним і цікавим для учнів. Методика LEGO в навчанні дробів базується на принципах практичної спрямованості, інтерактивності та ігрового підходу. LEGO-конструктори дозволяють візуалізувати дроби через моделювання конкретних об’єктів, що сприяє кращому розумінню абстрактних математичних понять. У статті також описані основні характеристики LEGO-завдань, такі як можливість розвитку кількох навичок одночасно, адаптація завдань під потреби учнів і можливість повторення для покращення навичок. У статті розглянуто LEGO-технологію як частину STEAM-освіти, що сприяє всебічному розвитку учнів. Зауважено, що використання методики LEGO базується на кількох загальних підходах: візуалізація дробів, ігрове навчання, проблемне навчання і підтримка індивідуального навчання, що допомагає розвивати логічне мислення, математичні навички та креативність, а також покращує мовленнєві здібності дітей. Автором обґрунтовується важливість LEGO-технології у навчальному процесі як ефективного інструменту для викладання дробів і підкреслює її роль у створенні захоплюючого і ефективного навчального середовища для молодших школярів
Цілі та програмні результати навчання здобувачів вищої освіти спеціальності середня освіта (Історія та громадянська освіта) в контексті професійного стандарту вчителя
No full textThe article discusses the key aspects of forming the goals and programme outcomes of higher education for students majoring in Secondary Education (History and Civic Education) in the context of the current requirements of the professional teacher standard and other regulations. The author analyses the state of higher education in Ukraine, in particular the lack of standards for this speciality, and emphasises the need to update educational programmes in accordance with the professional standard. The purpose of the article is to define the objectives and learning outcomes for the bachelor’s and master’s levels of this speciality. To achieve this goal, the method of document analysis is used to determine the regulatory requirements for educational programmes. The article presents an analysis of teacher competences according to the professional standard, including twelve supercompetences and forty-two competences. Based on this, the author compiles a list of professional and general competences that meet the requirements of the professional standard for teachers and other regulations. Particular attention is paid to the adaptation of the programme learning outcomes in accordance with the National Qualifications Framework, since the professional standard contains an excessive number of outcomes (two hundred and ninety-one units), which complicates their application. Specific learning outcomes for both levels of higher education and tables of correspondence between competences and programme outcomes are proposed. The conclusions emphasise that the study results allowed to identify key goals and programme learning outcomes for higher education students majoring in Secondary Education (History and Civics) based on the professional teacher standard, the National Qualifications Framework and other regulatory documents. Prospects for further research are to expand the list of programme learning outcomes and objectives by engaging stakeholders, analysing successful educational programmes of foreign higher education institutions and collaborating with industry experts.У статті розглядаються ключові аспекти формування цілей та програмних результатів навчання здобувачів вищої освіти спеціальності «Середня освіта (історія та громадянська освіта)» в контексті сучасних вимог професійного стандарту вчителя та інших нормативних актів. Автор аналізує стан вищої освіти в Україні, зокрема відсутність стандартів для цієї спеціальності, й наго лошує на необхідності оновлення освітніх програм відповідно до професійного стандарту. Метою статті є визначення цілей та результатів навчання для бакалаврського та магістерського рівнів зазначеної спеціальності. Для досягнення цієї мети використано метод аналізу документів, що дозволяє визначити нормативні вимоги до освітніх програм. У статті представлено аналіз компетентностей вчителя згідно з професійним стандартом, включаючи 12 надкомпетентностей і 42 компетентності. На основі цього автор формує перелік фахових і загальних компетентностей, що відпові дають вимогам професійного стандарту вчителя та інших нормативних актів. Особлива увага приділяється адаптації програмних результатів навчання відпо відно до Національної рамки кваліфікацій, оскільки професійний стандарт містить надмірну кількість результатів (291 одиницю), що ускладнює їх застосу вання. Запропоновано конкретні результати навчання для обох рівнів вищої освіти та таблиці відповідностей між компетентностями й програмними результатами. У висновках підкреслюється, що результати дослідження дозволили визначити ключові цілі та програмні результати навчання для здобувачів вищої освіти спеціальності «Середня освіта (історія та громадянська освіта)» на основі професійного стандарту вчителя, Національної рамки кваліфікацій та інших нормативних документів. Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні переліку програм них результатів навчання та цілей шляхом залучення стейкхолдерів, аналізу успішних освітніх програм зарубіжних закладів вищої освіти та співпраці з експертами галузі
Особливості інтеграції мистецтва і трудового навчання в початковій школі
No full textThe article examines the features of the integration of art and labor training in primary school in the context of educational reform under the concept of the New Ukrainian School (NUS). The relevance of the integrated approach as an effective means of forming creative, practical and aesthetic competencies of younger schoolchildren is determined and the factors of relevance of the integration of art and labor training in primary school are outlined: the NUS educational reform, the development of key competencies, the formation of aesthetic and practical values, an individual approach, cultural education. Pedagogical approaches to the integration of art and labor training are analyzed, namely: a project-oriented approach, integration through thematics, the method of problem-based learning, a game approach, the use of folk art, the creation of interdisciplinary projects, the use of modern technologies. Attention is focused on the aspects that make the implementation of integrated training successful, these are the creation of a favorable educational environment, taking into account age characteristics, the use of integrated teaching methods. Effective methods are highlighted that will help to combine art and labor training: project activities, interdisciplinary connections, game-based learning, use of folk traditions. The pedagogical conditions for the successful integration of art and labor training are substantiated: methodical readiness of the teacher, the presence of an integrated learning environment, project and activity-based learning, orientation to the individual characteristics of students, the formation of key competencies, the use of folk traditions, reflection and self-assessment. The advantages of integration for the harmonious development of students are outlined. The integration of art and labor training in the formation of key competencies of younger schoolchildren is appropriate, since it contributes to the comprehensive development of the child’s personality and meets modern educational standards and will allow achieving the main goal of the National School of Arts – the upbringing of a competent, creative and independent personality capable of lifelong learning.У статті розглянуто особливості інтеграції мистецтва і трудового навчання в початковій школі в умовах реформування освіти за концепцією Нової української школи. Визначено актуальність інтегрованого підходу як ефективного засобу формування творчих, практичних та естетичних компетентностей молодших школярів та окреслено фактори актуальності інтеграції мистецтва і трудо вого навчання в початковій школі: освітня реформа НУШ, розвиток ключових компетентностей, формування естетичних і практичних цінностей, індиві дуальний підхід, культурне виховання. Проаналізовано педагогічні підходи до інтеграції мистецтва та трудового навчання, а саме: проєктно-орієнтований підхід, інтеграція через тематику, метод проблемного навчання, ігровий підхід, використання народного мистецт ва, створення міждисциплінарних проєктів, використання сучасних технологій. Акцентовано увагу на аспектах, які роблять впровадження інтегрованого навчанняуспішним, це – створення сприятливого освітнього середовища, враху вання вікових особливостей, використання інтегрованих методів навчання. Виділено ефективні методи, які допоможуть об’єднати мистецтво і трудове навчання: проєктна діяльність, міждисциплінарні зв’язки, ігрова форма навчання, використання народних традицій. Обгрунтовано педагогічні умови успішної інтеграції мистецтва і трудового навчання: методична готовність вчителя, наявність інтегрованого навчально го середовища, проектна та діяльнісна форма навчання, орієнтація на індивіду альні особливості учнів, формування ключових компетентностей, використання народних традицій, рефлексія і самооцінка. Окреслено переваги інтеграції для гармонійного розвитку учнів. Інтеграція мистецтва і трудового навчання у формуванні ключових компетент ностей молодших школярів є доцільною, оскільки це сприяє всебічному розвитку особистості дитини і відповідає сучасним освітнім стандартам та дозволить досягти основної мети НУШ – виховання компетентної, творчої та самостійної особистості, здатної до навчання протягом життя