Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
Ніжинський період біографії Павла Первова (1878–1882)
Full text linkThe article examines the Nizhyn period in the life and work of Pavlo Dmytrovych Pervov (1860-1929), a well-known educator, philologist, Latinist, translator and publisher of works by ancient Greek authors. Based on archival materials from the collections of the Museum Complex of Mykola Gogol State University in Nizhyn and the Department for the Preservation of Documents of the State Archives of Chernihiv Region in Nizhyn, a set of documentary sources related to the future scholar's life and studies at the Prince Bezborodko Historical and Philological Institute was discovered. It was a time when, according to one of his classmates, Pavlo Dmytrovych managed ‘not only to preserve the sacred fire lit within the walls of his alma mater, but also, through his passionate love of science and his profession, to become not only an outstanding scientist, but also to remain a true human being.’ Being a man of complex destiny, he was able to reach the heights in various scientific fields thanks to his natural talents and hard work. The authors of the publication managed to find out the place and time of the scientist's birth, his social origin, which were previously unknown to the wider scientific community. The ‘Nizhyn’ period of Pavlo Pervov's life was a time of his formation as a researcher. Therefore, it was possible to uncover a number of interesting stories from his personal and student life, as well as trace the peculiarities of his relationships with teachers and fellow students. After receiving his diploma, he never returned to Nizhyn, but he maintained warm relations with his classmates, teachers, and the educational institution where he received his higher education and where he developed as a person, acquiring new character traits that helped him in his future life and scientific activities. At the institute, he made his first translations and wrote scientific works, which would be published after graduation.В статті розглянуто Ніжинський період життя і діяльності відомого освітянина, філолога, латиніста, перекладача та видавця творів давньогрецьких авторів Павла Дмитровича Первова (1860–1929 рр.). На основі архівних матеріалів з фондів Музейного комплексу Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя та фондів Відділу забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в місті Ніжині, було виявлено комплекс докумен тальних джерел, що пов’язані з періодом життя та навчання в стінах Історико філологічного інституту князя Безбородька майбутнього вченого. Це був час, де за словами одного з його однокурсників, Павлу Дмитровичу вдалося «не лише зберегти священний вогонь запаллений у стінах рідної alma mater, а й своєю пристрасною любов’ю до науки, своєї професі,ї стати не лише видатним вченим, а й залишитись справжньою людиною». Будучи людиною складної долі, він, завдяки своїм природнім талантам та наполегливій праці зміг досягти вершин у різних наукових галузях. Авторам публікації вдалося з’ясувати місце та час народження науковця, його соціальне походження, які до цього були не відомі широкому науковому загалу. «Ніжинський» періоду життя Павла Первова – час становлення його як дослідника. Тож вдалося виявити ряд цікавих сюжетів з його особистого та студентського життя, простежити особливості стосунків з викладачами та товаришами по навчанню. Після отримання атестату про закінчення інституту, він більше жодного разу не був у Ніжині, але підтримував теплі стосунки з однокурсниками, викладачами та навчальним закладом у якому здобув вищу освіту і де відбувалося його становлення як особистості, де він набув нових якостей свого характеру, які допомагали йому у подальшому житті та науковій діяльності. У інституті ним були зроблені перші переклади та написані наукові праці, що побачать світ вже після закінчення навчання
Інноваційні освітні технології у професійній підготовці майбутніх педагогів-хореографів у закладах вищої освіти
No full textDue to systemic transformations in choreographic education and the search for new educational technologies, the requirements for the professional training of future choreography teachers in Ukrainian higher education institutions have significantly increased. The article focuses on the key aspects of this training, emphasizing the importance of understanding choreography’s role in artistic and personal development, mastering both theoretical knowledge and practical skills, refining performance techniques alongside effective pedagogical strategies for working with younger generations. The study characterizes innovative approaches to training future dance teachers, emphasizing their close connection to both the practice of contemporary choreographic education and its established traditions. The study underscores that a fundamental objective of professional training is to cultivate both theoretical expertise and the applied skills required for continuous self-improvement and artistic growth. For this, specialized disciplines must be taught at a high intellectual and creative level, reflecting the expressive, humanistic, and transformative nature of dance. It is underlined that beyond acquiring knowledge and performance techniques, aspiring choreography educators must develop a deep understanding of their learning journey. The integration of innovative educational tools is presented as a crucial factor in shaping future professionals, enhancing their adaptability, artistic expression, and reflective thinking. Professional competence, mobility, critical engagement with choreographic trends, and the ability to navigate the complexities of artistic education are highlighted as key outcomes of effective training. The use of modern educational technologies in the preparation of choreography teachers should be viewed as an integrated process based on artistic and pedagogical communication. The creation of an educational environment that nurtures individuality, self-awareness, and creative expression is seen as vital to the formation of competent and forward-thinking dance professionals. By fostering such an approach, higher education institutions can ensure that future choreography teachers are well-equipped to inspire, guide, and innovate within the field.У зв’язку із системними перетвореннями у хореографічній освіті, пошуками нових освітніх технологій значно підвищилися вимоги до фахової підготовки майбутніх викладачів хореографії у закладах вищої освіти України. У статті визначено основні завдання цієї підготовки, яка покликана забезпечити усвідомлення ролі хореографічного мистецтва в системі художнього і духовного розвитку особистості, засвоєння практичних та теоретичних основ хореографічної освіти, оволодіння виконавською технікою та методами роботи з підростаючим поколінням. Охарактеризовано інноваційні підходи до підготовки майбутніх педагогів-хореографів, які вбачаються у тісному зв’язку з практикою сучасної хореографічної освіти та її усталеними традиціями. Зазначено, що основні завдання фахової підготовки майбутніх викладачів хореографії – закласти теоретичні та практичні основи педагога-артиста, необхідні для подальшої самоосвіти та удосконалення професійної майстерності. Визначено, що це вимагає від вищої школи викладання фахових дисциплін на інтелектуальному, художньо-творчому рівні, що відповідає природі танцю, його гуманістичній та перетворюючій функції. У статті підкреслено, що майбутній педагог за роки навчання у закладах вищої освіти має не тільки оволодіти необхідними теоретичними знаннями та виконавськими уміннями, а й усвідомити шлях їх набуття. Виділено роль інноваційних технологій у формуванні та удосконаленні хореографічних знань, умінь і навичок, а також особистісних якостей майбутніх педагогів-хореографів. Наголошено, що професійна компетентність, мобільність та рефлексивне осмислення хореографічної дійсності є ключовими результатами такої підготовки. Використання сучасних освітніх технологій у процесі підготовки педагогів-хореографів має розглядатися як інтегрований процес, що базується на художньо-педагогічному спілкуванні. Створення умов для розкриття творчої індивідуальності, усвідомлення власних можливостей та прагнення до самореалізації є важливими складовими професійного становлення. Отже, формування висококваліфікованих педагогів-хореографів вимагає поєднання традиційних і новітніх методів навчання, що забезпечить їхню готовність до ефективної професійної діяльності
Рольова гра як інтерактивний метод розвитку мовленнєвої компетентності в говорінні на заняттях з англійської мови як іноземної у вищій школі
No full textThis article explores the potential of role-plays to improve oral interaction skills among junior English as a Foreign Language (EFL) learners enrolled in a higher language education program. The study is grounded in the theoretical foundations of interactive foreign language teaching technologies and the concept of communicative competence. The analysis revealed that role-plays when implemented strategically, can foster a supportive learning environment and promote the development of oral interaction subskills. Key recommendations for incorporating this interactive method include: (1) selecting engaging and relevant topics that resonate with students’ potential real-world experiences to heighten motivation and engagement; (2) utilizing role cards with clearly defined objectives and providing pre-task input on relevant vocabulary and grammar to empower students and reduce performance anxiety; (3) encouraging small group discussions before role-playing activities to create a safe space for practice and foster collaboration among learners; and (4) regularly incorporating role-playing into the curriculum to contribute to the ongoing development of speaking fluency, particularly dialogues, and collaborative communication skills. The article also presented sample activities designed for university-level EFL learners, covering topics such as introductions, making complaints, and personal experiences. These examples illustrate the practical application of the discussed method within the English as a foreign language lesson. In conclusion, this study’s findings suggest that the role-playing method aims to enhance oral interaction skills among EFL learners in higher education settings. By incorporating the recommendations outlined in this article, instructors can create a dynamic and engaging learning environment that fosters effective communication skill development. Further research is needed to explore the possibilities of using other interactive methods to develop EFL communicative competence in English as a foreign language lesson in higher language education students.У статті досліджено потенціал використання рольових ігор як ефективного методу розвитку умінь англомовного говоріння, зокрема діалогічного мовлення, в студентів молодших курсів, які вивчають англійську мову як іноземну в закладах вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю англійської мови в Україні та трансформаціями, що відбуваються у вищій освіті, які вимагають якісної підготовки фахівців з іноземної мови. Метою статті є характеристика інтерактивного методу «рольова гра» та демонстрація можливостей його застосування для розвитку іншомовних навичок студентів молодших курсів. У роботі використано комплекс взаємопов’язаних теоретичних методів: аналіз, синтез та систематизація наукових джерел для визначення теоретичних підходів до організації навчання усного мовлення за допомогою рольових ігор; порівняльний метод для уточнення сутності наукових дефініцій; метод проєктування та оцінювання інформаційної релевантності для розробки етапів впровадження рольових ігор на лабораторних заняттях з практики усного та писемного мовлення. Емпіричну базу дослідження склали педагогічні спостереження, консультації з колегами та аналіз практичного досвіду. У статті розглянуто визначення та ключові характеристики інтерактивних технологій навчання іноземних мов, особливу увагу приділено методу рольової гри як одному з ефективних засобів розвитку іншомовної комунікативної компетентності. Проаналізовано різні підходи до визначення поняття «рольова гра» та її відмінності від симуляцій. На основі аналізу наукової літератури та практичного досвіду авторами сформульовано рекомендації щодо ефективного використання рольових ігор на лабораторних заняттях з англійської мови, зокрема: вибір цікавих та релевантних для студентів тем, використання карток з чітко визначеними ролями та завданнями, проведення підготовчих вправ для активізації необхідної лексики та граматики, створення сприятливої атмосфери для спілкування та співпраці. У статті також представлено приклади рольових ігор, розроблених авторами для студентів, які вивчають англійську мову як іноземну, що охоплюють такі теми, як знайомство, висловлення скарг та обговорення особистих досягнень. Ці приклади ілюструють практичне застосування методу в освітньому процесі. Результати дослідження підтверджують ефективність використання рольових ігор для розвитку діологічного мовлення студентів-початківців. Запропоновані рекомендації можуть допомогти викладачам створювати динамічне та цікаве навчальне середовище, що сприяє розвитку комунікативних вмінь. Перспективи подальших досліджень вбачаються у вивченні можливостей використання інших інтерактивних методів для формування іншомовної комунікативної компетентності студентів
Професійна компетентність концертмейстера класичного танцю: розвиток та саморозвиток
No full textThe article explores the development of professional competence in classical dance accompanists by examining the rhythmic interplay between music and the plasticity of ballet exercises. It introduces an original approach to achieving continuity in choreographic combinations by integrating extramusical rhythmic elements from the metric (ancient) system of versification into the accompanist’s repertoire. This method highlights the rhythmic correlation between the three upbeat notes, which stimulate fluid movement, and the core rhythms of ballet technique. Particular attention is given to the isometric alignment of musical and plastic textures, which plays a crucial role in the accompanist’s professional practice. The study examines the application of ancient rhythms such as paeon, iamb, trochee, and complex logaedic structures in shaping the rhythmic framework of choreographic accompaniment. The research aims to identify effective methods for synthesizing "word-music-dance," a fundamental principle of accompaniment in classical ballet. The article also discusses the potential for rhythmic variation within different musical meters, enhancing the adaptability of accompaniment for exercises at the barre, center work, jumps, and pointe technique. By emphasizing the importance of conscious rhythmic organization, the study underscores how a well-structured approach can improve both the accompanist’s professional skills and the overall efficiency of classical dance training. Additionally, the impact of timbral characteristics on dancers’ perception of rhythm is explored. The role of dynamic accents and articulation in fostering a musical-dialogue between the accompanist and performers is highlighted. This approach not only enhances the quality of the training process but also cultivates dancers’ musical sensitivity. In conclusion, the study advocates for an interdisciplinary approach to training ballet accompanists, emphasizing the integration of musical, rhythmic, and choreographic knowledge. By developing these competencies in tandem, accompanists can contribute more effectively to the artistic and pedagogical aspects of classical dance, elevating both the rehearsal process and the performance experience.У статті розглядається питання розвитку професійної компетентності концертмейстера класичного танцю через дослідження ритмічної взаємодії музики та пластичних рухів балетного екзерсису. Запропоновано авторський підхід до розкриття безперервності хореографічної комбінації шляхом інтеграції позамузичних ритмічних елементів метричної (античної) системи віршування в концертмейстерський репертуар. Такий підхід дозволяє виявити закономірності ритмічного сполучення трьох затактових нот як стимулюючого фактора пластичних рухів із відповідними ритмами основних балетних елементів. Особлива увага приділяється ізометричному узгодженню пластично-музичної тканини, що відіграє ключову роль у професійній діяльності концертмейстера класичного танцю. Розглянуто застосування античних ритмів, таких як пеан, ямб, хорей, а також складних логаедів у побудові ритмічної структури хореогра фічного супроводу. Запропоноване дослідження спрямоване на пошук ефектив них методів синкретичного поєднання «слова-музики-танцю», що є основополож ним принципом концертмейстерської практики. Визначено можливості ритмічного варіювання в межах різних музичних розмірів, що дозволяє досягти гнучкості в адаптації музичного супроводу до специфіки екзерсисів біля станка, на середині залу, у стрибкових комбінаціях та роботі на пуантах. Отже, стаття акцентує увагу на важливості усвідомленого підходу до ритмічної організації музичного матеріалу, що сприяє підвищенню рівня профе сійної компетентності концертмейстера та ефективності навчального процесу в класичному танці. Окремо розглядається вплив тембральних характеристик музичного супроводу на сприйняття ритмічної структури хореографічних комбінацій. Визначено роль динамічних акцентів та артикуляційних особливостей у формуванні музично танцювального діалогу між концертмейстером і виконавцями. Такий підхід дозволяє не лише підвищити якість навчального процесу, а й сприяє розвитку чутливості до музики у майбутніх танцівників. У підсумку, автор підкреслює значення міждисциплінарного підходу до підготовки концертмейстерів класичного танцю, що базується на поєднанні музичної, ритмічної та хореографічної компетентностей
Інтеграція технології CLIL у викладання англійської мови та зарубіжної літератури: переваги та виклики
No full textThis study examines the integration of Content and Language Integrated Learning (CLIL) in teaching English and World Literature as an innovative pedagogical approach. The primary objective is to analyze the distinctive features of the CLIL methodology and its potential application at Nizhyn Mykola Gogol State University. The study aims to synthesize theoretical and practical insights, evaluate the core components of CLIL, and identify its advantages and challenges in higher education. It highlights both the theoretical underpinnings and practical applications of CLIL, emphasizing its dual focus on content and language proficiency. The paper discusses the implementation of CLIL in Ukrainian higher education, including experiences from various institutions and participation in international projects. The benefits of CLIL such as enhancing linguistic and intercultural competencies, critical thinking, and analytical skills are highlighted. Professional teacher training, the problem of designing educational materials, and infrastructure requirements are raised as challenges. The research introduces the ‘4Cs’ framework of CLIL – content, communication, cognition, and culture and proposes a model for integrating CLIL into the course of World Literature. This model emphasizes the simultaneous development of language, literary, cognitive, and sociocultural competencies. Practical teaching strategies, such as team teaching and project-based tasks, are suggested to optimize the application of CLIL. The novelty lies in the exploration of interdisciplinary teaching methods, integration peculiarities of English language instruction with World Literature. The study also provides a detailed framework for implementing CLIL within the Ukrainian higher education system. By presenting recommendations and teaching models, this research offers valuable insights for educators seeking to integrate language and content teaching effectively. The proposed strategies, including task-based activities and bilingual approaches, aim to enhance students’ academic and professional competencies. The paper outlines the potential for further research into CLIL’s role in professional education for students of the Humanities.У статті проаналізовано впровадження технології інтегрованого навчання змісту та мови (CLIL) у викладання англійської мови та зарубіжної літератури як інноваційного підходу. Подано аналіз наукової літератури з проблеми досліджен ня. Особливу увагу приділено аналізу впровадження CLIL у вищій освіті України, зокрема в контексті досвіду окремих закладів та їх участі у міжнародних проєктах. Висвітлено переваги інтегрованого підходу для формування мовної та мовленнєвої компетентності, міжкультурної комунікації, критичного мислення та аналітичних навичок студентів. Розглянуто виклики впровадження CLIL у закладах вищої освіти, пов’язані із спеціальною підготовкою висококваліфіко ваних викладачів, створенням навчальних матеріалів та ресурсів, рівнем мате ріально-технічного забезпечення для створення сприятливих умов навчання. Описано ключові принципи моделі «4Cs» (зміст, комунікація, когніція, культура), які є основою інтеграції CLIL в освітній процес. Представлено модель реалізації елементів CLIL у курсі зарубіжної літератури, що забезпечує одночасний розвиток мовних, мовленнєвих, літературних, когнітивних та соціокультурних компетентностей, що дозволяє студентам не лише вдосконалювати знання з іноземної мови, але й глибше пізнавати літературні твори. Практичне значення статті полягає у запропонованих рекомендаціях для викладачів, що включають приклади завдань, таких як аналіз текстів в оригіналі, використання проєктної діяльності та парного викладання. Показано, що часткова інтеграція CLIL дозволяє адаптувати методику до умов вітчизняної вищої освіти, забезпечуючи поступовий перехід до ширшого її впровадження. Особливу увагу приділено викликам впровадження даної методики, зокрема, підготовці викладачів, ство ренню навчальних програм та вдосконаленню технічної бази. У висновках окрес лено перспективи подальших досліджень у напрямі розробки методичних матеріалів для українських університетів, адаптації CLIL до гуманітарних дисциплін та оцінки його впливу на якість професійної підготовки студентів
Теоретичні аспекти підготовки перекладачів у контексті сучасних освітніх викликів
No full textThe study aims to analyze the essential components of modern translators’ professional training, focusing on legal literacy, technological competence, and social skills development. The research employs systematic and analytical approaches to examine the current state of translator training, combining theoretical analysis of educational practices with practical observations of professional translators’ needs. The study utilizes comparative analysis of existing training programmes and professional requirements in the translation industry. The research identifies several critical aspects of translator training that require enhancement. First, the study reveals the necessity of introducing specialized legal courses focusing on intellectual property rights, professional accreditation, and legal aspects of translation services. Second, it establishes the importance of developing technological competences, particularly in using specialized software, electronic resources, and translation tools. Third, the research emphasizes the significance of soft skills development in preventing professional burnout and facilitating effective teamwork in translation projects. The study introduces a comprehensive approach to translator training that integrates legal, technological, and socio-psychological components. It proposes a novel framework for developing professional competences that extends beyond traditional linguistic and translation skills. The research findings provide a foundation for curriculum development in translator training programmes. The proposed recommendations can be implemented in higher education institutions to enhance the quality of translator training and better prepare specialists for modern market demands. The study also offers practical guidelines for developing diagnostic tools to assess various professional competences.У статті досліджується проблема модернізації професійної підготовки перекла дачів в умовах євроінтеграції України та зростаючих вимог до якості перекла дацьких послуг. Особлива увага приділяється аналізу додаткових компетент ностей, які стають все більш затребуваними на сучасному ринку праці, але часто залишаються поза межами традиційних освітніх програм. Метою дослідження є обґрунтування необхідності впровадження нових компонен тів у систему професійної підготовки перекладачів і розробка рекомендацій щодо їх практичної реалізації. Методологія дослідження базується на комплексному аналізі сучасних вимог до професійної діяльності перекладачів, вивченні практичного досвіду фахівців галузі та систематизації існуючих підходів до підготовки перекладацьких кадрів. У результаті дослідження визначено ключові напрями вдосконалення професійної підготовки перекладачів: формування правової грамотності щодо захисту інтелектуальної власності та професійної акредитації; розвиток технологічної компетентності у використанні спеціалізованого програмного забезпечення й електронних ресурсів; розвиток соціальних навичок для ефективної командної роботи та запобігання професійному вигоранню. Наукова новизна полягає у розробці інтегрованого підходу до підготовки перекла дачів, який враховує сучасні тенденції розвитку галузі та забезпечує формування професійної компетентності на основі збалансованого поєднання лінгвістичної, правової, технологічної та соціально-психологічної складових. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх безпосе реднього використання для оновлення освітніх програм підготовки перекладачів, розробки нових навчальних дисциплін і вдосконалення методики професійної підготовки фахівців перекладацької галузі
Соціально-виховна робота з формування особистості в умовах літніх канікул
No full textA question which is related to organization of a socialeducate work from forming of personality in the conditions of summer vacations is considered in the article. An author examines forming of personality of teenager through the many-sided process of development of individual, social, moral qualities which determine his conduct, becoming as a subject of activity, member of society, citizen. In the article emphasized problem of forming for student’s young people of not only knowledges but also necessary from point of social order of vital kompetentnostey: vital position, reasons of realization of own potential, self-perfection and samorozvitku of leader qualities of young personality. Joint activity, collaboration and productive intercourse of children and adults, is richly in content organized is the most effective instrument of civil, democratic, patriotic education – basic priority in realization of youth policy in Ukraine. An author underlines that socially – an educate work in a summer period must be saturated, but also at the same time instrumental in weakening and harmonious development of child in a prirodnemu environment. The problem of organization of rest, making healthy, employment of children and teenagers, in a vacation period is settled through operating in a country network establishments of rest and making healthy for children, which provide employment of children after interest and prevent the phenomena of neglect; enable to continue an educate process of school, develop the creative capabilities of personality, form the personal world view. The theoretical analysis of aspects of a socialeducate work is carried out enables to draw conclusion, that efficiency of education depends on the level of motivational base of personality, aggregate of its necessities, as internal factors of activity. Conformities to law of the socialeducated work – it proof, ob’’ektivno existing zv’’yazki in education, realization of which is instrumental in providing of socialization in society and efficiency of development of personality of teenager.У статті розглянуто питання, яке пов’язане з організацією соціально-виховної роботи з формування особистості в умовах літніх канікул. Автор розглядає формування особистості підлітка через багатогранний процес розвитку індивідуальних, соціальних, моральних якостей, що визначають його поведінку, становлення як суб’єкта діяльності, члена суспільства, громадянина. У статті робиться наголос на проблемі формування в учнівської молоді не тільки знань, а й необхідних з точки зору соціального замовлення життєвих компетентностей: життєвої позиції, мотивів реалізації власного потенціалу, самовдосконалення та саморозвитку лідерських якостей молодої особистості. Змістовно організована спільна діяльність, співпраця і продуктивне спілкування дітей і дорослих є найдієвішим інструментом громадянського, демократичного, патріотичного виховання – основним пріоритетом у реалізації молодіжної полі тики в Україні. Автор підкреслює, що соціально-виховна робота в літній період має бути насиченою, але й водночас сприяти розслабленню та гармонійному розвитку дитини в природньому середовищі. Проблема організації відпочинку, оздоровлення, зайнятості дітей та підлітків у канікулярний період вирішується через діючу в країні мережу закладів відпочинку та оздоровлення для дітей, які забезпечують зайнятість дітей за інтересом та запобігають явищам бездо глядності; дають змогу продовжувати виховний процес школи, розвивати творчі здібності особистості, формувати особистий світогляд. Здійснений теоретичний аналіз аспектів соціально-виховної роботи дає змогу зробити висновок, що ефективність виховання залежить від рівня мотиваційної бази самої особистості, сукупності її потреб, як внутрішніх чинників діяльності. Закономірності соціально-вихованої роботи – це стійкі, об’єктивно існуючи зв’язки у вихованні, реалізація яких сприяє забезпеченню соціалізації у суспільство та ефективності розвитку особистості підлітка
Цифрова компетентність як основа цифрової готовності майбутніх учителів інформатики до професійної діяльності
Full text linkThe article analyzes the problem of developing digital competence as a key factor of digital readiness of future computer science teachers for professional activity in the context of educational digital transformation. Digital competence is considered as an integrative construct that encompasses a system of knowledge, skills, and value orientations necessary for the effective use of information and communication technologies in pedagogical practice, as well as for the integration of innovative digital tools into the educational process. It is emphasized that digital readiness is not limited to technical literacy but also involves pedagogical flexibility, the ability for critical thinking, creative application of ICT, and responsible adherence to the principles of digital security and ethics. The article reveals modern scientific approaches and regulatory guidelines for the development of teachers’ digital competences (in particular DigCompEdu and UNESCO recommendations), which define the requirements for the professional training of bachelor’s degree students majoring in Secondary Education (Computer Science). The main barriers to the digitalization of the educational process are identified: insufficient technical infrastructure, underdeveloped methodological support, limited access to modern educational platforms, low readiness to implement mobile and cloud technologies, and the need for systemic support from the state and educational institutions. Special attention is paid to the potential of using cloud services (Google Workspace for Education, Moodle), mobile applications (Kahoot!, Plickers, ClassDojo), and BYOD technologies in the training of future computer science teachers. The expediency of modernizing educational programs, developing practice-oriented courses, introducing specialized training in digital pedagogy, and upgrading the material and technical base of higher pedagogical institutions is substantiated. The importance of partnership between universities and secondary schools aimed at testing digital tools in real educational settings is underlined. It is concluded that the digital readiness of future computer science teachers is a comprehensive result of professional training, motivation, and practical experience in ICT application, which ensures their ability to act effectively in the information society and respond to the challenges of the digital age.У статті здійснено аналіз проблеми формування цифрової компетентності як провідного чинника цифрової готовності майбутніх учителів інформатики до здійснення професійної діяльності в умовах цифрової трансформації освіти. Цифрова компетентність розглядається як інтегративне утворення, що охоплює систему знань, умінь і ціннісних орієнтацій, необхідних для результатив ного використання інформаційно-комунікаційних технологій у педагогічній практиці, а також для інтеграції інноваційних цифрових інструментів в освітній процес. Показано, що цифрова готовність не зводиться лише до технічної обізнаності, а передбачає наявність педагогічної гнучкості, здатності до критичного мислення, творчого застосування ІКТ та відповідального дотриман ня принципів цифрової безпеки й етики. Розкрито сучасні наукові підходи та нормативно-правові орієнтири щодо розвитку цифрових компетентностей педагогів (зокрема DigCompEdu та рекомендації UNESCO), що визначають вимоги до професійної підготовки здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності Середня освіта (Інформатика). Виокремлено головні бар’єри цифровізації освітнього процесу: недостатній рівень технічного забезпечення, нерозвиненість методич ного супроводу, обмежений доступ до сучасних освітніх платформ, низький рівень готовності до впровадження мобільних і хмарних технологій, а також потребу у системній підтримці з боку держави та закладів освіти. Особливу увагу приділено потенціалу використання хмарних сервісів (Google Workspace for Education, Moodle), мобільних застосунків (Kahoot!, Plickers, ClassDojo) та технологій BYOD у процесі підготовки майбутніх учителів інформатики. Обґрунтовано доцільність модернізації освітніх програм, розроблення практико орієнтованих курсів, упровадження спеціалізованих тренінгів із цифрової педаго гіки, а також оновлення матеріально-технічної бази закладів вищої педагогічної освіти. Наголошено на важливості партнерської взаємодії університетів і закладів загальної середньої освіти з метою апробації цифрових інструментів у реальних освітніх умовах. Зроблено висновок, що цифрова готовність майбутніх учителів інформатики є комплексним результатом освітньо-професійної підготовки, мотивації та досвіду практичного застосування ІКТ, що забезпечує їхню здатність ефективно діяти в умовах інформаційного суспільства та відповідати викликам цифрової епохи
Клітинні культури озимої пшениці (Triticum aestivum L.) як модельна система для вивчення динамічного метаболізму індикаторів
No full textRandom changes, especially stress, cause plants to undergo significant metabolic and structural modifications. Most of these are adaptive responses that make the organism more suited to new conditions. Salinisation is the most harmful abiotic stress. In the case of severe stress, the effectiveness of the genotype’s vital functions becomes apparent over a long period of time. Cell culture allows us to avoid problems: physiological, biochemical, and other changes that occurred due to the stressor. The aim of this study was to analyse the content of free proline and protein in different cell cultures of wheat varieties subjected to prolonged osmotic stress. However, the accumulation of this osmolyte alone cannot serve as an indicator of successful adaptation. Under conditions of severe stress, which significantly limits the availability of external trophic and energy resources, proline can act as a reserve source of nitrogen and carbon. Therefore, the Pro pool in cells subjected to prolonged stress can change significantly. When studying the dynamics of changes in wheat plants, we found that the level of proline in callus cells in the Volodarka variety decreased as stress pressure increased, and the synchronous decrease in amino acid content during prolonged salt stress in the Zolotokolos and Smuglyanka varieties was 18.3 ± 3.4% and 21.4 ± 4.6%, respectively. In wheat, reserve proteins (gliadin and glutenin) belong to this category of proteins. In wheat grains, they account for 75-85% of the total protein composition; the gliadin/glutenin ratio depends on the specific variety or genotype of the plant. In addition, these proteins are rich in arginine and glutamine. The remaining part of the endosperm proteins consists of albumins and globulins, many of which have enzymatic activity. We observed a significant depletion of the protein pool, independent of the type of salinity. Since glutenin is also enriched with proline, the increase in the content of this amino acid in cells during salinisation could be the result of their hydrolysis. Indirect evidence of this may be the decrease in osmolyte content on the 25th day. The progressive decline in glutenin reserves led to a decrease in proline.Випадкові зміни, особливо стреси рослини демонструють істотні метаболічні та структурні модифікації. Переважна їх частина є адаптивними реакціями, які роблять організм більш пристосованим до нових умов. Засолення є найбільш шкодочинними абіотичними стресами. У випадку дії жорсткого стресу ефективність життєдіяльності генотипу стає очевидною через тривалий проміжок часу. Клітинна культура дозволяє уникнути проблем: фізіологічні, біохімічні, та інші зміни, які відбулись на дію стресора. Метою даного дослідження був аналіз вмісту вільного проліну та білку у різних клітинних культур сортів пшениці, які піддавали тривалим осмотичним стресам. Однак, накопичення даного осмоліта, саме по собі, ще не може служити показником успішної адаптації. В умовах жорсткого стресу, істотно обмежує доступність зовнішніх трофічних і енергетичних ресурсів, пролін може виступати резервним джерелом азоту і вуглецю. Тому пул Pro в клітинах, що піддаються дії тривалого стресу, може істотно змінюватися. При дослідженні динаміки змін в рослинах пшениці ми встановили, що рівень проліну в клітинах калюсу у сорту Володарка знизився в процесі посилення стресового тиску, а синхронне спадання змісту амінокислоти при тривалому сольовому стресі у культури сортів Золотоколоса та Смуглянка склало, відповідно 18,3 ± 3,4% і 21,4 ± 4,6%. У пшениці, до категорії таких протеїнів відносяться запасні білки (гліадин і глютенін). У зерні пшениці вони становлять 75-85% загального протеїнового складу; при цьому співвідношення гліадин/глютенін залежить від конкретного сорту чи генотипу рослини. Крім того, ці білки багаті аргініном і глутаміном. Частина, що залишилася білків ендосперму доводиться на альбуміни і глобуліни, багато з яких мають ферментної активністю. Нами спостерігалося істотне виснаження білкового пулу, незалежне від типу засолення. Так як глютенін також збагачені проліном, то зростання вмісту цієї амінокислоти в клітинах при засоленні могло бути наслідком їх гідролізу. Непрямим свідченням може бути зниження змісту осмоліту на 25-у добу. Прогресуюча спад резерву глютенінів приводила до зменшення пролина
Показники центральної гемодинаміки та інтегративних гемодинамічних індексів у меланхоліків та флегматиків
Full text linkModern biomedical science directs its research to the study of the correlations between local and general characteristics of the human body, namely, various relationships between physiological functions and individual characteristics: body constitution, activity of the central nervous system (type of higher nervous activity), which creates a foundation for predicting adaptive and compensatory reactions and reactivity of physiological processes occurring in the whole organism. Scientific publications of recent years contain information that characterizes changes in central hemodynamics indicators depending on body constitution, pathophysiological processes and states, and adaptive reactions. Modern biomedical science directs its research to the study of the correlations between local and general characteristics of the human body, namely, various relationships between physiological functions and individual characteristics: body constitution, activity of the central nervous system (type of higher nervous activity), which creates a foundation for predicting adaptive and compensatory reactions and reactivity of physiological processes occurring in the whole organism. Scientific publications of recent years contain information that characterizes changes in central hemodynamics indicators depending on body constitution, pathophysiological processes and states, and adaptive reactions. The purpose of our study is to conduct a comparative analysis of central hemodynamic indicators and integrative hemodynamic indices in melancholic and phlegmatic individuals. Our study involved a group of volunteers totaling 90 people (male and female 51 % and 49 %, respectively), whose average age was 21.5±1.2 years. The first group consisted of 45 people with a melancholic type of higher nervous activity, the second group consisted of 45 people with a phlegmatic type of higher nervous activity. All volunteers gave written consent to participate in our study. The type of higher nervous activity was determined using a test questionnaire. The state of central hemodynamics was determined by the following indicators: heart rate, average duration of the cardiac cycle, blood pressure (systolic and diastolic), pulse pressure, mean arterial pressure, systolic blood volume, minute blood volume, second blood volume, cardiac index, circulatory efficiency coefficient, left ventricular work capacity, Robinson index, Kerdo vegetative index, total peripheral vascular resistance. The work was performed in accordance with bioethical standards in compliance with the relevant principles of the Helsinki Declaration of Human Rights, the Council of Europe Convention on Human Rights and Biomedicine, and relevant laws of Ukraine. The values of diastolic blood pressure, Robinson index and total peripheral vascular resistance in phlegmatics were significantly higher compared to melancholics by 4.8 mmHg; 4.5 u.o.; 74 u.o. respectively. The values of minute blood volume, blood circulation efficiency coefficient and Kerdo vegetative index in phlegmatics were significantly lower compared to melancholics by 125.5 ml/min; 261.3 u.o.; 0.5 u.o. respectively. Phlegmatics have more stable functional and physiological regulatory systems compared to melancholics, which may indicate a high resistance to the effects of endogenous and exogenous factors on the body compared to melancholics.Сучасна медико-біологічна наука спрямовує свої дослідження на вивчення співвідношень локальних та загальних характеристик організму людини, а саме різноманітним взаємозв’язкам між фізіологічними функціями та індивідуальними особливостями: конституція тіла, діяльність центральної нервової системи (тип вищої нервової діяльності), що створює фундамент для прогнозування адаптаційно-компенсаторних реакцій та реактивності фізіологічних процесів, які протікають в цілісному організмі. Наукові публікації останніх років містять інформацію, яка характеризує зміни в показниках центральної гемодинаміки залежно від конституції тіла, патофізіологічних процесів та станів, адаптаційних реакцій. Саме показник діяльності серцево-судинної системи на фоні різноманітних фізіологічних реакцій (фізичні та розумові навантаження, стан основних нервових процесів, діяльність вищих відділів центральної нервової системи) виступають об’єктивними індикаторами, які характеризують адаптаційні можливості та резерви, а також ступінь пристосованості організму до дії ендогенних та екзогенних факторів середовища. Метою нашого дослідження є проведення порівняльного аналізу показників центральної гемодинаміки та інтегративних гемодинамічних індексів у меланхоліків та флегматиків. В нашому досліджені взяла участь група волонтерів загальною кількістю 90 осіб (чоловічої та жіночої статі 51 % та 49 % відповідно), середній вік яких становив 21,5±1,2 рік. Перша група 45 осіб з меланхолічним типом ВНД, друга група 45 осіб з флегматичним типом ВНД. Всі волонтери давали письмову згоду на участь в нашому досліджені. Тип вищої нервової діяльності визначали за допомогою тестового-опитувальника. Стан показників центральної гемодинаміки визначали за такими показниками: частота серцевих скорочень, середня тривалість серцевого циклу, артеріальний тиск (систолічний та діастолічний), пульсовий тиск, середній артеріальний тиск, систолічний об’єм крові, хвилинний об’єм крові, секундний об’єм крові, серцевий індекс, коефіцієнт економічності кровообігу, потужність роботи лівого шлуночка серця, індекс Робінсона, вегетативний індекс Кердо, загальний периферійний опір судин. Робота виконувалась у відповідності до біоетичних норм з дотриманням відповідних принципів Гельсінської декларації прав людини, Конвенції ради Європи про права людини і біомедицини та відповідних законів України. Величини діастолічного артеріального тиску, індексу Робінсона та загального периферійного опору судин у флегматиків була достовірно більшою в порівняні з меланхоліками на 4,8 мм.рт.ст.; 4,5 у.о.; 74 у.о. відповідно. Значення хвилинного об’єму крові, коефіцієнту економічності кровообігу та вегетативний індекс Кердо у флегматиків були достовірно менші в порівняні з меланхоліками на 125,5 мл/хв; 261,3 у.о.; 0,5 у.о. відповідно. Флегматики мають більш стійкі функціонально-фізіологічні регуляторні системи в порівняні з меланхоліками, що може вказувати на високу резистентність до впливу ендогенних та екзогенних факторів на організм в порівнянні з меланхоліками