Scientific publications of the Nizhyn Gogol State University / Наукові видання Ніжинського державного університету імені Миколи гоголя
Not a member yet
1336 research outputs found
Sort by
Соціально-педагогічна підтримка формування безпечної поведінки підлітків у закладах освіти
Full text linkThe article highlights the relevance of the problem of developing safe behavior in adolescents. The purpose of the study is to characterize the features of socio-pedagogical support in shaping adolescents’ safe behavior, based on an analysis of its theoretical foundations. The author substantiates the essence of socio-pedagogical support as a direction of socio-pedagogical work carried out by school social pedagogues to promote safe behavior among adolescents. The research reveals the nature of socio-pedagogical support within the broader field of socio-pedagogical activity, outlining the principles and tactics that ensure its effectiveness. Socio-pedagogical support is aimed at assisting individuals in the process of socialization in order to unlock and develop their potential. In the modern school environment, such support is a crucial condition for preventing and responding to manifestations of risky behavior among students. Particular attention is paid to the component of "pedagogical support," which emphasizes working with children and young people on pedagogical principles. The article presents the scientific and theoretical foundations of socio-pedagogical support for the development of safe behavior in adolescents. It defines the purpose, content, and tactics of pedagogical support— protection, buffering, assistance, facilitation, and interaction. The author identifies and characterizes the core principles underlying socio-pedagogical support for adolescents in this domain. It is emphasized that socio-pedagogical work with adolescents regarding safe behavior should be based on active interaction between all participants, using interactive methods. In practice, effective methods include interactive games, role-playing, case studies (situation analysis), discussions, peer-to-peer approaches, training sessions, and others. Their effectiveness is enhanced through specific forms of work, such as educational trainings, game libraries, dance events, cultural, recreational, and sports activities, forum theater, flash mobs, and more. This set of forms, techniques, and organizational methods constitutes a comprehensive toolkit of socio-pedagogical support for fostering safe behavior among adolescents. The conclusions note that the study is not exhaustive but rather encourages further research into socio-pedagogical technologies for working with adolescents, as well as the study of socio-pedagogical conditions for the development of safe behavior among adolescents under martial law.Стаття висвітлює актуальність проблеми формування безпечної поведінки особистості. Мета статті – на основі аналізу сутності теоретичних основ соціально-педагогічної підтримки, охарактеризувати її особливості у формуванні безпечної поведінки підлітків. Автор статті обгрунтовує сутність соціально-педагогічної підтримки у формуванні безпечної поведінки підлітків як напряму соціально-педагогічної роботи соціального педагога закладу освіти. Дослідження розкриває сутність соціальнопедагогічної підтримки у сфері соціально-педагогічної діяльності. Визначає принципи й тактики її результативності. Соціально-педагогічна підтримка спрямована на надання допомоги особистості у процесі соціалізації з метою розкриття та розвитку її можливостей. У сучасній школі соціально-педагогічна підтримка формування безпечної поведінки підлітків виступає умовою попередження та вчасного реагування на прояви ризикованої поведінки учнів. Важливе значення у соціально-педагогічній підтримці відіграє така складова як «педагогічна підтримка», що акцентує увагу на роботі з дітьми та молоддю на педагогічних засадах. У статті представлені науково-теоретичні основи соціально-педагогічної підтримки формування безпечної поведінки підлітків. Визначено мету, зміст і тактики педагогічної підтримки: захист, буфер, допомога, сприяння, взаємодія. Автор виокремлює та характеризує основні принципи, на яких ґрунтується соціально-педагогічна підтримка підлітків у формуванні безпечної поведінки. Наголошено, що соціально-педагогічну роботу з підлітками щодо формування безпечної поведінки необхідно здійснювати на засадах активної взаємодії її суб’єктів з використанням інтерактивних методів. У практиці соціально-педагогічної діяльності такими методами себе зарекомендували: інтерактивна гра, рольова гра, метод кейсів (аналіз ситуацій), дискусія, обговорення, «рівний-рівному», тренінг та ін. Використання зазначених методів буде ефективним через використання відповідних форм роботи. До таких відносять: просвітницький тренінг, ігротека, танцювальний захід, культурно – розважального та спортивнооздоровчого характеру, форум-театр, флешмоб та ін. Сукупність зазначених форм, прийомів, методів організації діяльності в підлітковому середовищі визначено як комплекс засобів соціально-педагогічної підтримки з формування безпечної поведінки життя підлітків. У висновках зазначено, що проведене дослідження не є вичерпним, а спонукає до наступних наукових пошуків у напрямі технологій соціально-педагогічної роботи з підлітками у даному напрямі, вивчення соціально-педагогічних умов формування безпечної поведінки підлітків в умовах воєнного стану тощо
Інтерактивні методи навчання як засіб підвищення мотивації дітей з особливими освітніми потребами
Full text linkThe article explores the importance of interactive teaching methods in the context of working with children with special educational needs. The importance of creating an inclusive educational environment that can promote the development of cognitive, communicative and social skills in children with special educational needs is emphasized. The author analyzes the main interventions that include interactive approaches, such as group work, role-playing games, project activities, as well as the use of multimedia technologies that contribute not only to the educational process, but also to the emotional development of children. Particular attention is paid to the adaptation of educational materials and methods that take into account the diversity of children’s needs, as well as approaches to inclusive education in Ukraine that meet international standards and regulatory documents. The article also highlights the results of research confirming the effectiveness of interactive methods in forming positive motivation, developing critical thinking and independence in children with special educational needs. The scientific works are analyzed, confirming the importance of taking into account the individual characteristics of children when using interactive approaches in the educational process. The conclusions indicate that the use of interactive methods contributes to the creation of conditions for the maximum development of each child who needs special educational services, and is also an important factor in the formation of an inclusive culture in modern educational institutions. The purpose of the study is to investigate the impact of interactive teaching methods on the motivation of children with special educational needs (SEN) and to substantiate the effectiveness of their use in the learning process to activate cognitive activity, develop communication skills and social adaptation of children. The research methodology is based on a theoretical analysis of scientific approaches to the use of interactive teaching methods in working with children with SEN. The methodological basis is the systemic, activity and competency approaches, which allow us to consider interactive teaching as a means of activating cognitive activity and increasing the motivation of children with SEN. Results. The study found that interactive teaching methods have a significant impact on the motivation of children with SEN, as they allow creating conditions for more active participation in the educational process, increasing interest in tasks and developing independence. In particular, the use of group tasks, role-playing games and project activities allows children to better realize their capabilities, which contributes to their emotional and social development. Scientific novelty. The study expands the understanding of interactive methods as a means of increasing motivation for learning in children with SEN, focusing on their role in the development of communicative and social skills. For the first time, a comprehensive analysis of the effectiveness of interactive methods was conducted, taking into account the individual characteristics of children and their educational potential. The practical significance lies in the possibility of using the results by teachers working with children with SEN to develop individual educational programs, introduce interactive methods into the educational process, as well as in the training of specialists in the field of inclusive education. The proposed approaches will contribute to the creation of a favorable educational environment and increase the effectiveness of educational work with children with special educational needs.У статті досліджується значення інтерактивних методів навчання в контексті роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Підкреслюється важливість створення інклюзивного освітнього середовища, яке здатне сприяти розвитку пізнавальних, комунікативних та соціальних навичок у дітей, що мають особливі освітні потреби. Автор аналізує основні інтервенції, що включають інтерактивні підходи, такі як групова робота, рольові ігри, проектна діяльність, а також використання мультимедійних технологій, які сприяють не лише освітньому процесу, але й емоційному розвитку дітей. Особливу увагу приділено адаптації навчальних матеріалів і методів, що враховують різноманітність потреб дітей, а також підходам до інклюзивного навчання в Україні, що відповідають міжнародним стандартам та нормативно-правовим документам. У статті також висвітлено результати досліджень, що підтверджують ефективність інтерактивних методик у формуванні позитивної мотивації, розвитку критичного мислення та самостійності у дітей з особливими освітніми потребами. Аналізуються наукові роботи, що підтверджують важливість врахування індивідуальних особливостей дітей при застосуванні інтерактивних підходів в освітньому процесі. У висновках зазначено, що використання інтерактивних методів сприяє створенню умов для максимального розвитку кожної дитини, що має потребу в спеціальних освітніх послугах, а також є важливим фактором у формуванні інклюзивної культури у сучасних закладах освіти. Мета дослідження – дослідити вплив інтерактивних методів навчання на мотивацію дітей з особливими освітніми потребами (ООП) та обґрунтувати ефективність їх використання у процесі навчання для активізації пізнавальної діяльності, розвитку комунікативних навичок та соціальної адаптації дітей. Методологія дослідження ґрунтується на теоретичному аналізі наукових підходів до використання інтерактивних методів навчання у роботі з дітьми з ООП. Методологічною основою є системний, діяльнісний та компетентнісний підходи, які дозволяють розглянути інтерактивне навчання як засіб активізації пізнавальної діяльності та підвищення мотивації дітей з ООП. Результати. У ході дослідження було встановлено, що інтерактивні методи навчання мають значний вплив на мотивацію дітей з ООП, оскільки вони дозволяють створити умови для більш активної участі у освітньому процесі, підвищення інтересу до завдань та розвиток самостійності. Зокрема, застосування групових завдань, рольових ігор та проєктної діяльності дозволяє дітям краще усвідомлювати свої можливості, що сприяє їхньому емоційному та соціальному розвитку. Наукова новизна. Дослідження розширює уявлення про інтерактивні методи як засіб підвищення мотивації до навчання у дітей з ООП, акцентуючи увагу на їхній ролі у розвитку комунікативних та соціальних навичок. Вперше проведено комплексний аналіз ефективності інтерактивних методик з урахуванням індивідуальних особливостей дітей та їхнього освітнього потенціалу. Практична значимість полягає в можливості використання результатів педагогами, які працюють з дітьми з ООП, для розробки індивідуальних навчальних програм, впровадження інтерактивних методик у освітній процес, а також у підготовці фахівців у галузі інклюзивної освіти. Запропоновані підходи сприятимуть створенню сприятливого освітнього середовища та підвищенню ефективності освітньої роботи з дітьми з особливими освітніми потребами
Місце соціально-емоційних навичок у професійній діяльності викладача мистецьких дисциплін
No full textThe topic of socio-emotional intelligence is currently relevant in the whole world due to its capacity to manage conflicts and deal with unpredictable situations that may provoke impulsive actions and decisions. Emotional instability in society is a problem resolution of which addresses various challenges faced by individuals and humanity at both social and systemic levels. The article highlights that the overlapping functions of social and emotional intelligence have led to their recent treatment as inseparable concepts. Socio-emotional intelligence refers to an individual’s ability to recognize, understand, control, and effectively express their own emotions, as well as to demonstrate empathy and establish and maintain healthy interpersonal relationships. An art discipline teacher, much like the art disciplines themselves (music, painting, sculpture, theater, cinema, choreography, architecture, and literature), is responsible for dealing with emotional uncertainty and fostering emotional comfort and intelligence through their professional activities and the outcomes of those activities (such as a musical or choreographic performance, painting, film, theatrical production, etc.). The article identifies a set of socio-emotional skills essential for art discipline teachers, including self-awareness (the ability to understand and analyze one’s own emotions, thoughts, and values, and their impact on behavior in various situations); self-control (the ability to regulate one’s emotions and thoughts across situations and manage them to achieve set goals); social awareness (the ability to understand others, show empathy, and communicate with tolerance); relationship-building (the ability to establish and maintain healthy, close contact with others, involving communication culture, open dialogue, active listening, trust, collaboration, compromise, leadership, teamwork, and problem-solving); and responsible decision-making (the capacity to make effective decisions and behave appropriately in various situations).Питання соціально-емоційного інтелекту є наразі актуальним у всьому світі через спроможність його врегульовувати конфлікти та непередбачувані ситуа ції, які можуть викликати в людини необдумані вчинки та дії. Емоційна нестабіль ність у соціумі – проблема, вирішення якої зумовлює подолання багатьох викликів як окремої особистості, так і людства на соціальному та системному рівнях. У статті зазначено, що спільність функцій соціального та емоційного інте лекту призвела до того, що ці види інтелекту останнім часом розглядають нероздільно. Соціально-емоційний інтелект – це здатність людини розпізнавати, розуміти, контролювати та ефективно виражати власні емоції, а також виявляти емпатію, будувати та підтримувати здорові міжособистісні стосунки. Викладач мистецьких дисциплін, як і самі мистецькі дисципліни (музика, живопис, скульптура, театр, кіно, хореографія, архітектура та література), покликаний урегульовувати емоційну невизначеність, сприяти емоційному комфорту та інтелігентності через свою професійну діяльність та через продукт своєї професійної діяльності (виконання музичного чи хореографічного твору, живопису, кінострічки, театральної постановки тощо). Визначено перелік соціально-емоційних навичок викладача мистецьких дисциплін, серед яких самосвідомість (здатність розуміти й аналізувати власні емоції, думки, цінності та усвідомлювати їх вплив на поведінку в різних ситуаціях); самоконтроль (здатність контролювати власні емоції й думки в різних ситуаціях та вміння управляти ними з метою досягнення поставлених цілей); соціальна обізнаність (здатність зрозуміти іншу людину, проявляти емпатію, дотриму ючись толерантності у спілкуванні); побудова стосунків з іншими людьми (здатність встановлювати й підтримувати тісний, здоровий контакт з іншими людьми. Вона включає: комунікативну культуру, відкрите спілкування, вміння слухати іншого, довіру, співпрацю, компроміс, лідерство, роботу в команді, розв’язання проблем); відповідальне прийняття рішень (здатність приймати ефективні рішення й поводитись відповідно до ситуації)
Педагогічна діяльність викладачів університетів у контексті формування та оцінювання візуальної субкомпетентності майбутніх учителів математики
No full textThe article considers issues related to the visualization of educational material in the context of teaching mathematics, with an emphasis on its importance for modern pedagogical practice. The introduction of the concept of "visual subcompetence" is announced, which is defined as the integrative ability of a teacher to use visual means to facilitate the perception and assimilation of mathematical concepts by students. Approaches to the formation and assessment of visual subcompetence of future mathematics teachers as an integral component of their professional training, which meets the requirements of the competency-based approach in education, are considered. Certain approaches to the assessment of visual subcompetence are proposed, which involve the use of quantitative and qualitative methods. The article proposes to take into account the level of spatial thinking, analytical perception of visual information and the ability to creatively use visual means in the educational process, which contribute to the development of students’ visual-figurative thinking. In order to assess the levels of development of visual competence, such aspects as visual thinking, which includes the creation of graphic images; visual argumentation to substantiate ideas; reproduction of visual concepts as the ability to reconstruct content; critical analysis of images to assess their relevance; construction of content through the integration of visual and verbal data are considered. The importance of visual subcompetence for effective teaching of mathematical disciplines is indicated, in particular its role and its place in the general structure of pedagogical competence as part of information competence that integrates digital skills. Three levels of development of visual subcompetence are identified and described, indicating their characteristics for further planning of training. Prospects for improving assessment methods are outlined, in particular through the integration of digital technologies, interactive platforms, and cloud services, which is designed to contribute to improving the quality of professional training of future mathematics teachers, adapting education to modern standards and students’ needs.У статті розглядаються питання, пов’язані з візуалізацією навчального мате ріалу в контексті викладання математики, з акцентом на її значення для сучасної педагогічної практики. Анонсовано введення поняття «візуальна субкомпе тентність», яке визначається як інтегративна здатність педагога застосо вувати візуальні засоби для полегшення сприйняття та засвоєння учнями математичних понять. Розглянуто підходи до формування та оцінювання візуальної субкомпетентності майбутніх учителів математики як невід’ємної складової їхньої професійної підготовки, що відповідає вимогам компетент нісного підходу в освіті. Запропоновано певні підходи до оцінювання візуальної субкомпетентності, що передбачають використання кількісних та якісних методів. У статті пропонується враховувати рівень просторового мислення, аналітичного сприйняття візуальної інформації та здатність до креативного використання візуальних засобів у навчальному процесі, що сприяють розвитку наочно-образного мислення учнів. З метою оцінювання рівнів сформованості візуальної компетентності розглядаються такі аспекти як візуальне мислення, що охоплює створення графічних образів; візуальна аргументація для обґрунту вання ідей; відтворення візуальних концепцій як уміння реконструювати зміст; критичний аналіз зображень для оцінки їхньої доречності; конструювання змісту через інтеграцію візуальних і вербальних даних. Указано значення візуальної субкомпетентності для ефективного викладання математичних дисциплін, зокрема її роль та її місце в загальній структурі педагогічної компетентності як частини інформаційної компетентності, що інтегрує цифрові навички. Виокрем лено та описано три рівня сформованості візуальної субкомпетентності із зазначенням їхніх характеристик для подальшого планування підготовки. Окреслено перспективи вдосконалення методик оцінювання, зокрема шляхом інтеграції цифрових технологій, інтерактивних платформ, хмарних сервісів, що покликано сприяти підвищенню якості професійної підготовки майбутніх учителів математики, адаптуючи освіту до сучасних стандартів і потреб учнів
Ознайомлення дітей дошкільного віку із соціумом як важлива складова гармонійного розвитку особистості
No full textThis research article deals with the extremely topical issue of modern preschool education, which is related to the familiarization of preschoolers with society as an important condition for the harmonious development of the individual. The relevance of the above research problem is substantiated. In the process of analyzing the modern scientific literature, it is found that this issue has been studied by domestic and foreign scholars. It has been found that a preschool institution, as an important social and pedagogical institution, is an integral part of continuous education. It is aimed at the successful socialization of preschool children as a key social institution, helping them to gain social experience and enter the system of social relations. As part of the consideration of the problem under study, various sources of scientific literature that have a psychological and pedagogical orientation were analyzed. As a result of this analysis, it was determined that the process of familiarizing preschool children with the social environment in modern preschool institutions should be based on the principles of humanistic pedagogy and the subjective-activity approach, which differ significantly from outdated pedagogical principles. The key principle of humanistic, personality[1]oriented pedagogy is freedom combined with responsibility, which stems from the basic idea of forming an independent, socially active person who expresses his or her individuality. Different scientific approaches to the definition of the concept of «familiarization of preschoolers with society» are also considered. It is determined that this concept covers the development of communication skills, the formation of basic ideas about social relations, as well as familiarization with cultural traditions and norms of behavior. The purpose of this process is to prepare the child for effective social interaction and adaptation in society, which contributes to the harmonious development of the individual. The peculiarity of the process of familiarizing preschoolers with society is that it affects the harmonious development of the child’s personality. Harmonious personality development is generally understood as the process of personality formation and growth during different stages of life, each of which has its own specific features. This concept is an important element of humanistic psychology, pedagogy, education and youth policy.У даній наyковій статті розглядається надзвичайно актуальна проблема сучасної дошкільної освіти, яка пов’язана із ознайомленням дошкільників із соціумом, як важлива умова гармонійного розвитку особистості. Обґрунтовано актуальність вище зазначеної проблеми дослідження. У процесі аналізу сучасної наукової літератури з’ясовано, що дана проблематика досліджувалась вітчизняними та зарубіжними науковцями. З’ясовано, що дошкільний заклад, як важлива соціально-педагогічна установа, є складовою частиною неперервної освіти. Він спрямований на успішну соціалізацію дітей дошкільного віку як ключовий соціальний інститут, допомагаючи їм отримати соціальний досвід та вступити в систему соціальних відносин. У межах розгляду досліджуваної проблеми було проаналізовано різні джерела наукової літератури, які мають психолого-педагогічне спрямування. У результаті такого аналізу було визначено, процес ознайомлення дітей дошкільного віку із соціальним середовищем у сучасних дошкільних закладах має здійснюватися на основі принципів гуманістичної педагогіки та суб’єктно-діяльнісного підходу, що істотно відрізняються від застарілих педагогічних принципів. Ключовим принципом гуманістичної, особистісно орієнтованої педагогіки є свобода, поєднана з відповідальністю, що випливає з основної ідеї – формування самостійної, соціально активної особистості, яка виражає свою індивідуальність. Також розглянуто різні наукові підходи до визначення поняття «ознайомлення дошкільників із соціумом». Визначено, що дане поняття охоплює розвиток комунікативних навичок, формування базових уявлень про соціальні відносини, а також ознайомлення з культурними традиціями та нормами поведінки. Метою такого процесу є підготовка дитини до ефективної соціальної взаємодії та адаптації в суспільстві, що сприяє гармонійному розвитку особистості. Особливістю процесу ознайомлення дошкільників із соціумом є те, що він впливає на гармонійний розвиток особистості дитини. Гармонійний розвиток особистості загалом розуміється як процес формування та зростання особистості протягом різних етапів життя, кожен з яких має свої специфічні риси. Це поняття є важливим елементом гуманістично орієнтованої психології, педагогіки, освіти та молодіжної політики
Готовність майбутніх вихователів до використання фізкультурно-оздоровчих технологій у роботі з дошкільниками
No full textThe article substantiates the importance of ensuring the readiness of future educators to use technologies for preserving and strengthening health in working with preschoolers. An analytical justification of the importance of using physical and health-promoting technologies in working with preschoolers and the positive impact that is determined for strengthening children's health is provided. The essence of the concepts of "readiness", "technology", "health-preserving technologies", "physical and health-promoting technologies" is revealed. The interpretation of the concept of "readiness of future educators to use physical education and health technologies" is proposed, which is considered as a systemic quality of the personality as a future educator. It is acquired in the process of his professional training in a higher education institution and is associated with conducting physical education and health work with preschoolers in a preschool education institution. The essence of the teacher's physical education and health competence is analyzed and its place in the professional training of future educators is considered. Based on the results of scientific research, theoretical aspects of training future educators to introduce physical education and health technologies in work with preschoolers are revealed. The role of mandatory educational components of the educational program for training future educators, in particular, – professional methods, as well as disciplines of free choice of students, - in ensuring their readiness to practically implement the health paradigm in professional activities is indicated. It is noted that the professional training of future educators in a higher education institution will be more effective if modern, well-thought-out methodological and instructional tools are selected. The positive significance of pedagogical practice in terms of acquiring by future educators the skills of conducting physical education and health-improving activities and the practical implementation of relevant technologies is determined. It is emphasized that the acquisition by future educators of knowledge and skills in the design and application of physical education and health-improving technologies will contribute to the formation of health-preserving competence in preschoolers.У статті обґрунтовано важливість забезпечення готовності майбутніх вихователів до використання технологій збереження та зміцнення здоров’я у роботі з дошкільниками. Надано аналітичне обґрунтування важливості використання фізкультурно-оздоровчих технологій у роботі з дошкільниками та позитивний вплив, який визначається для зміцнення здоров’я дітей. Розкрито сутність понять «готовність», «технологія», «здоров’язбережувальні технології», «фізкультурно-оздоровчі технології». Запропоновано тлумачення поняття «готовність майбутніх вихователів до застосування фізкультурнооздоровчих технологій», яке розглядається як системна якість особистості майбутнього педагога, що набувається у процесі його фахової підготовки у закладі вищої освіти та пов’язана з проведенням фізкультурно-оздоровчої роботи з дошкільниками у закладі дошкільної освіти. Проаналізовано сутність фізкультурно-оздоровчої компетентності педагога та розглянуто її місце у фаховій підготовці майбутніх вихователів. На основі результатів наукових пошуків розкрито теоретичні аспекти підготовки майбутніх вихователів до запровадження фізкультурно-оздоровчих технологій у роботі з дошкільниками. Вказано на роль обов’язкових освітніх компонентів освітньої програми підготовки майбутніх вихователів, зокрема, – фахових методик, а також дисциплін вільного вибору студентів, – щодо забезпечення їхньої готовності практично реалізовувати оздоровчу парадигму у професійній діяльності. Зазначено, що професійна підготовка майбутніх вихователів у закладі вищої освіти буде більш ефективною за умови добору сучасного, продуманого методичного та інструктивного інструментарію. Визначено позитивне значення педагогічної практики щодо набуття майбутніми вихователями умінь проведення фізкультурно-оздоровчих заходів та практичної реалізації відповідних технологій. Наголошено на тому, що опанування майбутніми вихователями знаннями, уміннями щодо проєктування та застосування фізкультурно-оздоровчих технологій буде сприяти формуванню у дошкільників здоров’язбережувальної компетентності
Огляд досліджень ефективності магнітно-резонансної томографії для вимірювання черепа людини
No full textThe article analyzes and summarizes current research on the use of magnetic resonance imaging for craniometric (cephalometric) analysis to identify key aspects in evaluating its effectiveness. In the first half of the 2000s, researchers focused on studying the basic capabilities of MRI for craniometry, establishing its ability to reliably identify classical craniometric points and sutures. An important milestone was the introduction of the new MRI sequence «Black Bone» as a non-ionizing alternative to CT for three-dimensional cephalometry. In the late 2010’s – early 2020’s, significant progress was made in evaluating MRI for craniometry. Comparison of MRI with lateral cephalometric radiographs (LCR) revealed no significant differences between measurements, confirming the possibility of accurate cephalometry using MRI without ionizing radiation. Research by A. Urshottle and colleagues demonstrated high geometric accuracy and reproducibility of cephalometric measurements based on 3 Tesla MRI, highlighting the potential of MRI for accurate 3D cephalometric analysis. MRI showed a number of advantages compared to traditional methods, including the ability to obtain additional information about soft tissues. The method allows studying age-related changes in brain volume and shape, changes in diploe thickness and skull size. The clinical application of MRI in craniometry is expanding, including studying the effects of gender, race, and craniometric indicators on velopharyngeal anatomy and planning orthodontic treatment. Promising directions of development include the UTE MRI method and 3D cephalometric measurement methods based exclusively on MRI. The effectiveness and accuracy of measurements are increasing due to the automation of MRI image analysis. Overall, MRI is recognized as a reliable alternative to X-ray methods, especially for repeated examinations of young patients. However, it is necessary to optimize protocols and reduce the cost of MRI for widespread clinical implementation in craniometry. It is expected that the role of MRI in craniometry will grow due to the development of technologies and analysis methods, opening new possibilities for diagnosis and treatment planning in various fields of medicine.У статті проаналізовано та узагальнено сучасні дослідження щодо застосу вання магнітно-резонансної томографії для краніометричного (цефалометрич ного) аналізу, щоб визначити ключові аспекти в оцінюванні її ефективності. У першій половині 2000-х рр. дослідники зосередилися на вивченні базових можли востей МРТ для краніометрії, встановивши її здатність надійно визначати класичні краніометричні точки та шви. Важливим етапом стало представлення нової послідовності МРТ «Чорна кістка» як неіонізуючої альтернативи КТ для тривимірної цефалометрії. У пізніх 2010-х – ранніх 2020-х рр. було досягнуто значного прогресу в оцінці МРТ для краніометрії. Порівняння МРТ з боковими цефалометричними рентгенограмами (БЦР) не виявило значущих відмінностей між вимірюваннями, підтвердивши можливість точної цефалометрії за допомо гою МРТ без використання іонізивного випромінювання. Дослідження А. Юершот та й колег продемонструвало високу геометричну точність і відтворюваність цефалометричних вимірювань на основі МРТ при 3 Тесла, підкресливши потен ціал МРТ для точного 3D цефалометричного аналізу. МРТ показала низку переваг порівняно з традиційними методами, зокрема можливість отримувати додаткову інформацію про м’які тканини. Метод дає змогу вивчати вікові зміни об’єму та форми мозку, зміни товщини диплое й розмірів черепа. Розширюється клінічне застосування МРТ в краніометрії, включаючи вивчення впливу статі, раси й краніометричних показників на велофарингеальну анатомію та плану вання ортодонтичного лікування. Перспективними напрямками розвитку є метод UTE МРТ та методи 3D цефалометричних вимірювань, засновані виключ но на МРТ. Ефективність і точність вимірювань зростає завдяки автоматизації аналізу МРТ-зображень. Загалом МРТ визнано надійною альтернативою рентге нівським методам, особливо для повторних обстежень молодих пацієнтів. Проте необхідно оптимізувати протоколи та знижувати вартість МРТ для широкого клінічного впровадження в краніометрії. Очікується, що роль МРТ в краніометрії зростатиме завдяки розвитку технологій і методів аналізу, відкри ваючи нові можливості для діагностики та планування лікування в різних галузях медицини
Методичне забезпечення дослідження пізнавальної активності підлітків у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку
Full text linkThe purpose of the article is to provide a scientific justification of the methodological support for studying adolescents’ cognitive activity in children’s health and recreation institutions as a specific non-formal educational environment, as well as to determine approaches to its comprehensive pedagogical diagnosis within the framework of a pedagogical experiment. The relevance of the issue is determined by the growing role of non-formal education in adolescent personality development, the need to support cognitive activity during vacation periods, and the insufficient elaboration of methodological foundations for its study in health and recreation institutions. The methodological framework of the research is based on systemic and structural-functional approaches, the principles of the theory of cognitive activity, motivation, and self-regulated learning, as well as general scientific and special methods of pedagogical research. Within the ascertaining stage of the pedagogical experiment, a combination of quantitative and qualitative methods was proposed and applied, including questionnaires, testing, pedagogical observation, expert assessment, analysis of the products of cognitive activity, and self-assessment, which ensured a multidimensional analysis of the phenomenon under study. The article substantiates the structure of adolescents’ cognitive activity as an integrative personal characteristic and distinguishes its content-intellectual, motivational semantic, activity-operational, and evaluative-reflective aspects. A system of criteria and indicators for diagnosing each aspect has been developed, enabling a comprehensive assessment of the level of cognitive engagement, initiative, independence, and reflexivity of adolescents in non-formal types of activity. A level-based characterization of the formation of cognitive activity is proposed, encompassing high, medium, and low levels and reflecting qualitative differences in the manifestation of the studied phenomenon. The scientific novelty of the study lies in the development and systematization of methodological tools for diagnosing adolescents’ cognitive activity with regard to the specificity of children’s health and recreation institutions, as well as in expanding the understanding of the potential of the non-formal educational environment for adolescents’ cognitive development.Метою статті є наукове обґрунтування методичного забезпечення дослідження пізнавальної активності підлітків у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку як специфічному неформальному освітньому середовищі, а також визначення підходів до її цілісної педагогічної діагностики в умовах педагогічного експерименту. Актуальність проблематики зумовлена зростанням ролі нефор мальної освіти у розвитку особистості підлітка, необхідністю підтримки пізнавальної активності в період канікул та недостатньою розробленістю методичних засад її дослідження у закладах оздоровлення та відпочинку. Методологічну основу дослідження становлять системний і структурно функціональний підходи, положення теорії пізнавальної діяльності, мотивації та саморегуляції навчання, а також загальнонаукові й спеціальні методи педагогіч них досліджень. У межах констатувального етапу педагогічного експерименту запропоновано використано поєднання кількісних і якісних методів, зокрема анкетування, тестування, педагогічне спостереження, експертне оцінювання, аналіз продуктів пізнавальної діяльності та самооцінювання для багатовимір ного аналізу досліджуваного феномену. У статті обґрунтовано структуру пізнавальної активності підлітків як інтегративної особистісної характерис тики та виокремлено її змістово-інтелектуальний, мотиваційно-смисловий, активнісно-операційний і оціночно-рефлексивний аспекти. Розроблено систему критеріїв і показників діагностики кожного з аспектів, що дозволяє комплексно оцінювати рівень пізнавальної залученості, ініціативності, самостійності та рефлексивності підлітків у неформальних видах діяльності. Запропоновано рівневу характеристику сформованості пізнавальної активності, яка охоплює високий, середній і низький рівні та відображає якісні відмінності прояву досліджуваного феномену. Наукова новизна роботи полягає у розробленні та систематизації методичного інструментарію діагностики пізнавальної актив ності підлітків з урахуванням специфіки дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, а також у розширенні уявлень про можливості неформального освітнього середовища щодо пізнавального розвитку підлітків
Виховання дошкільника як суб’єкта успішної життєдіяльності
Full text linkThe article reveals the essence of the process of educating a preschool child as a subject of successful life activity in the context of the modern paradigm of personality-oriented preschool education. The necessity of reorienting pedagogical practice from a formal instructional model to a humanistic one, centered on the child as an active participant in his or her own development, capable of choice, self-expression, and responsibility for personal actions, is substantiated. The purpose of the article is to identify and substantiate the organizational and pedagogical conditions that ensure the effectiveness of the process of educating preschoolers as subjects of successful life activity. The analysis of recent research and publications on this issue emphasizes aspects of the general problem that have not yet been sufficiently explored. Based on a theoretical analysis of psychological and pedagogical sources, the essence of the concepts «subject», «child’s subjectivity», and «preschool child as a subject of successful life activity» is clarified. It is established that the development of subjectivity occurs through the child’s active interaction with adults and peers, provided that cognitive activity, initiative, and independence are supported. The main organizational and pedagogical conditions for educating preschool children as subjects of successful life activity are determined: creating a personality-oriented developmental environment; introducing interactive educational technologies that stimulate the child’s active position; ensuring subject–subject interaction between educator and child; and fostering partnership cooperation between preschool institutions and families. The implementation of these conditions contributes to the formation of a positive self-concept, confidence, self development ability, and constructive social interaction in children. The results of the research have practical significance for improving the pedagogical process in preschool institutions and can be applied in the professional training of future educators.У статті розкрито сутність процесу виховання дошкільника як суб’єкта успіш ної життєдіяльності в контексті сучасної парадигми особистісно орієнтованої дошкільної освіти. Обґрунтовано необхідність переорієнтації педагогічної прак тики з формально-навчальної моделі на гуманістичну, у центрі якої перебуває дитина як активний учасник власного розвитку, здатна до вибору, самовира ження і відповідальності за власні дії. Метою статті визначено обґрунтування організаційно-педагогічних умов, що забезпечують ефективність процесу вихо вання дошкільника як суб’єкта успішної життєдіяльності. Здійснено аналіз останніх досліджень і публікацій з означеної проблеми, акцентовано увагу на раніше не виділених аспектах загальної проблеми. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічних джерел конкретизовано сутність понять «суб’єкт», «суб’єктність дитини», «дошкільник як суб’єкт успішної життєдіяльності». З’ясовано, що становлення суб’єктності відбува ється у процесі активної взаємодії дитини з дорослими й однолітками, за умови підтримки її пізнавальної активності, ініціативності та самостійності. Визначено основні організаційно-педагогічні умови виховання дошкільника як суб’єкта успішної життєдіяльності: створення особистісно орієнтованого розвивального середовища; упровадження інтерактивних технологій виховання, що стимулюють активну позицію дитини; забезпечення суб’єкт-суб’єктної взаємодії між педагогом і вихованцем; партнерська співпраця закладу дошкільної освіти і сім’ї. Наголошено, що реалізація зазначених умов сприяє формуванню у дітей позитивного ставлення до себе, довіри до власних сил, здатності до саморозвитку й конструктивної соціальної взаємодії. Результати дослідження мають практичне значення для вдосконалення педаго гічного процесу в закладах дошкільної освіти та можуть бути використані при підготовці майбутніх вихователів
Сутність і компонентна структура полістилістичної компетентності здобувачів у процесі бандурного музикування
Full text linkThe article is dedicated to the research and considering the essence and component structure of polystylistical competency of the students in the process of bandura music making. Such notions are considered as: “competency”, “competency paradigm”. Here is characterized the essence of the definition of “polystylistical competency” of the student in bandura music making as integrative occupation skill that enables the identification of genre and stylistic peculiarities of music works as the background of effective solving of artistic, pedagogical and performative tasks concerning emotional, intellectual, artistic and reflective comprehension of stylistic syncretism in the time-space and historical and cultural contexts on the basis of formed personal occupational resources. We identified the complex of components of polystylistical competency of the students in the process of bandura music making, showed their essence and made an analysis of every component which are the following: Motivational and valuational component: personal and valuational attitude and interest of the students to mastering the music styles, phenomenon of polystylistics in the process of bandura music making; motivation to active educational and musical creative activity. Cognitive and contextual component: basis of necessary knowledge of the students about the composers of different epochs and their work; collection of historical and theoretical knowledge about different music styles, genre peculiarities, artistic trends as well as concerning polystylistic tendencies. Interpretation and adaptation component: performing and interpretative potential of creative personality of the student, his self-presentation and self-realization in the role of the interpreter in the process of verbal and artistic interpretation of polystylistic music work; creative usage in bandura music making of different elements of polystylistics: adaptation, collage, citing and allusion. Reflective and explicative component: creative reflection of the reached level of the professional competence of future teachers of bandura and their understanding of the importance of the polystylistics in bandura music making. It was outlined the perspective of the research of the chosen problem by the searching of the effective pedagogical conditions, musical and pedagogical technologies and models for forming the polystylistical competency of the students in the process of bandura music making.Стаття присвячена дослідженню і висвітленню сутності та компонентної структури полістилістичної компетентності здобувачів у процесі бандурного музикування. Розглянуто поняття: «компетентність», «компетентнісна пара дигма». Схарактеризовано сутність дефініції «полістилістична компетент ність» здобувача у бандурному музикуванні як інтегративну фахову здатність, що забезпечує ідентифікацію жанрово-стильових особливостей музичних творів як підґрунтя ефективного розв’язання художньо-педагогічних і виконавських задач щодо емоційно-інтелектуального, мистецько-рефлексивного осягнення стильо вого синкретизму у часово-просторовому й історико-культурному контекстах на основі сформованих особистісно-фахових ресурсів. Визначено компонентну структуру полістилістичної компетентності здобува чів у процесі бандурного музикування, висвітлено їх сутність та здійснено аналіз кожного компонента, а саме: Мотиваційно-ціннісний компонент висвітлює особистісно-ціннісне ставлення здобувачів до опанування музичних стилів, феномену полістилістики у процесі бандурного музикування; прагнення здобувачів до активної мистецько-освітньої музично-творчої діяльності. Когнітивно-контекстуальний компонент: базис необхідних знань здобувачів щодо особливостей стилістики музичних творів композиторів різних епох у контексті їх творчої манери; сукупність історико-теоретичних знань щодо різних жанрово стильових особливостей, художніх напрямів, зокрема у контексті полістилістич них тенденцій Інтерпретаційно-адаптивний компонент розкриває виконавсько-інтерпретацій ний потенціал творчої особистості здобувача, його самопрезентація та само реалізація у ролі інтерпретатора в процесі вербально-художнього трактування полістилістичного музичного твору; творче використання у бандурному музику ванні різних елементів полістилістики: адаптації, колажу, цитування, алюзії. Рефлексивно-експлікаційний компонент забезпечує рефлексію досягнутого рівня професійної компетентності майбутніх викладачів бандури, сприяє висвітленню взаємозв’язків між авторським задумом, стилістикою й виконавським втіленням та усвідомлення значущості полістилістики як чинника еволюції художньо виразних засобів бандурного музикування. Окреслено перспективу дослідження обраної проблематики, через пошук ефек тивних педагогічних умов, музично-педагогічних технологій та педагогічних моделей для формування полістилістичної компетентності здобувачів в процесі бандурного музикування