History of science and technology (Collection of scientific papers of the State University of Infrastructure and Technologies) / Історія науки і техніки (Збірник наукових праць Державного університету інфраструктури та технологій)
Not a member yet
447 research outputs found
Sort by
Національна та академічна кар'єра видатного грецького агронома Іоанніса Пападакіса
No full textThis article reviews in depth life, works and spirit of the eminent Greek agriculturist Ioannis Papadakis. Primarily, it shows the way Papadakis, working mainly as a plant breeder from 1923, tackled the major problem of Greek agricultural history, namely the accomplishment of Greece’s wheat self-sufficiency, by inventing new, high-yielding, varieties of great adaptability to the adverse soil and climatic conditions of the country. The solution to this problem is regarded as an outstanding achievement of agricultural research and policy in Greece. However, today, judging in the comfort of time-distance from the events of the Mid-war period and in an effort to interpret the outcome of this exercise and its implications on the development of Greece’s agricultural economy, one could say that the pursued single-cultivation of wheat with a simultaneous decrease in the area devoted to growing of certain crops destined for forage or other animal feed resources, this had a negative effect as regards the imbalanced evolution of the various branches of agricultural production in favor of wheat. Therefore, this partial approach brought about a dramatic delay in the development of the animal production sector, contributing to the huge exchange deficit for importing animal products in contemporary Greece. Nevertheless, Ioannis Papadakis had received the mandate by the Hellenic State for achieving the country’s wheat self-sufficiency and in this respect was successful and worked for it impeccably. Furthermore, in 1947, after having been invited by Argentina to construct its ecological map, he emigrated permanently to that country. Papadakis had published (1938) in French the first of its kind book worldwide “Agricultural Ecology”. He was also invited to write the entry “Soils” in Encyclopaedia Britannica. He worked for Food and Agriculture Organization of the United Nations and studied agricultural questions in South America, West Africa, South-East Asia and elsewhere. He wrote research and review papers on several aspects of agriculture, including field crops, plant breeding, biometry, soil science, agricultural ecology as well as rural economy and policy. This article concludes with some of Papadakis’ thoughts, stemming from his own wisdom of experience, accumulated from his long service in Greece, Argentina and elsewhere in the world.Ця стаття глибоко розглядає життя, діяльність та особистість видатного грецького агронома Іоанніса Пападакіса. В основному вона показує, як Пападакіс, працюючи головним чином як селекціонер рослин з 1923 року, вирішував головну проблему грецької сільськогосподарської історії – досягнення самозабезпечення Греції пшеницею, шляхом винаходу нових, високоврожайних сортів, які мають велику адаптивність до несприятливих ґрунтових і кліматичних умов країни. Вирішення цієї проблеми вважається видатним досягненням сільськогосподарських досліджень і політики в Греції. Проте сьогодні, оцінюючи з відстані часу події міжвоєнного періоду і намагаючись інтерпретувати результати цього експерименту та його наслідки для розвитку сільського господарства Греції, можна сказати, що стрімке зростання однокультурного землеробства пшениці при одночасному зменшенні площ під вирощуванням інших культур, призначених для фуражу або інших кормових ресурсів для тварин, мало негативний вплив на незбалансований розвиток різних галузей сільськогосподарського виробництва на користь пшениці. Таким чином, цей частковий підхід призвів до драматичного затримання у розвитку сектора тваринництва, що спричинило великий обмінний дефіцит при імпорті тваринних продуктів у сучасній Греції. Однак Іоанніс Пападакіс отримав доручення від Грецької держави досягти самозабезпечення країни пшеницею і в цьому відношенні працював на високому рівні. Крім того, у 1947 році, після запрошення Аргентини побудувати її екологічну карту, він переїхав на постійне проживання до цієї країни. Пападакіс опублікував (1938) першу у світі книгу "Сільське господарство і екологія" французькою мовою. Його також запросили написати статтю "Ґрунти" у Енциклопедії Британніка. Він працював для Організації Об'єднаних Націй з питань харчування і сільського господарства та вивчав сільськогосподарські питання в Південній Америці, Західній Африці, Південно-Східній Азії та інших регіонах. Він написав дослідження і оглядові статті на різні теми сільського господарства, включаючи польові культури, селекцію рослин, біометрію, вчення про ґрунти, сільсько-господарську екологію, а також сільськогосподарську економіку і політику. Ця стаття завершується деякими думками Пападакіса, які випливають з його власного життєвого досвіду, накопиченого за довгу службу в Греції, Аргентині та інших країнах світу
Різьблені сволоки Гетьманщини
No full textThe article examines the carved support beams from the apartments of representatives of the families of the Cossack elders and the Orthodox clergy of the Hetmanate from the last quarter of the 17th till the end of 18th centuries. The creation of multi-ornamented support beams was a kind of confirmation of the social status of the owners of the houses and their artistic preferences, and an expression of the skill level of the master carvers of that time. The aim of the study is to analyze all the support beams of representatives of the Cossack elders and clergy of the 17th and 18th centuries known today and to achieve general undertanding regarding the specifics of these monuments of the material culture of the Hetmanate. For the first time in historiography, on the basis of information about the support beams preserved in museum collections and highlighted in scientific publications, a comprehensive general analysis of these monuments as a phenomenon of material culture was carried out. As a result of the analysis of information about 22 carved support beams of the 17th-18th centuries from the territory of the Hetmanate, it was concluded that the common features of these monuments are the presence (with some exceptions) of straight Orthodox crosses and inscriptions in the Church Slavonic language in the centers of the artefacts. In the ornamentation of the support beams, features characteristic of the late baroque and classicism can be traced. At the same time, both simpler and more richly decorated artefacts exist. The second group includes support beams from the houses of individual representatives of the Cossack elders. Each support beam was a visual manifestation of the owner's wealth and social status, and of their artistic preferences against the background of generally accepted cultural canons. At the same time, carved support beams are examples of the skill of Ukrainian master carvers of the early modern era, which need to be preserved for future generations. In general, the images on these products are permeated with Christian symbolism, although they also contain some symbols that occur in pagan sign systems.У статті досліджено різьблені сволоки з помешкань представників родин козацької старшини та православного духовенства Гетьманщини останньої чверті 17‒18 ст. Створення багатоорнаментованих сволоків було своєрідним підтвердженням соціального статусу власників будинків, їх мистецьких уподобань та вираженням рівня майстерності тогочасних майстрів-різьбярів. Метою дослідження є аналіз усіх відомих на сьогодні сволоків представників козацької старшини та духовенства 17‒18 ст. та створення узагальнюючої картини щодо специфіки цих пам’яток матеріальної культури Гетьманщини. Вперше в історіографії на основі відомостей про збережені нині в музейних фондах та висвітлені в наукових публікаціях сволоки здійснено комплексний узагальнюючий аналіз цих пам’яток як явища матеріальної культури. В результаті аналізу інформації про 22 різьблений сволок 17‒18 ст. з території Гетьманщини зроблено висновок про те, що спільними рисами цих пам’яток є наявність (за окремими винятками) по центрах виробів прямих православних хрестів, написів церковно-слов’янською мовою. В орнаментації сволоків прослідковуються риси, характерні для доби пізнього бароко та класицизму. Притому виокремлюються простіше і багатше декоровані вироби. До другої групи відносяться сволоки з хат окремих представників козацької старшини. Кожен сволок являвся візуальним проявом заможності та соціального статусу господаря, його мистецьких уподобань на фоні загальноприйнятих культурних канонів. Паралельно, різьблені сволоки – приклади майстерності українських майстрів-різьбярів ранньомодерної доби які потребують збереження для наступних поколінь. Загалом зображення на цих виробах пронизані християнською символікою, хоча й містять окремі символи, що зустрічалися в язичницьких знакових системах
PREFACE
Get PDFThis volume brings together a diverse collection of research studies, each reflecting critical inquiries into historical, scientific, cultural, and philosophical topics. The works presented here showcase the contributions of scholars who delve into the intersections of their disciplines, offering fresh perspectives and fostering a deeper understanding of the complexities of human endeavor and its implications for contemporary and future developments.
The issue begins with an article in which the author explores of French language instruction in Galicia (1867–1939) sets the stage by examining the pedagogical evolution from grammar-translation and text-based methods to the direct method. The study demonstrates that while the earlier period was dominated by translation-based approaches emphasizing grammar and textual analysis, the later adoption of the direct method marked a significant shift towards practical language use, particularly in speaking and writing. Through a historical-analytical approach, the authors illustrate how educational reform aligned with linguistic theories and psychological principles of the time. This transition marked a shift towards communicative competence and cultural integration, establishing a foundation for modern approaches to language teaching.
In economics, the exploration of planning paradigms provides an analytical framework for understanding the socio-economic processes that shaped historical and contemporary thought. The results of the next study showed the main driving force of the genesis is a change in the level of environmental stability, the degree of socio-economic processes predictability and the level of uncertainty in their future development. The study identifies three dominant paradigms - neoclassical, neo-institutional, and evolutionary - emphasizing their relevance in addressing uncertainty, environmental instability, and the interplay between theory and practice. These findings highlight the adaptability required for effective economic planning in an increasingly interconnected world.
The contributions of Ukrainian scientists to the development of the Tselinograd State Medical Institute during the 1960s offer an inspiring narrative of academic exchange and institutional growth. The authors focus on the pioneering work of Dr. Viktor Rafailovich Faitelberg-Blank and Dr. Maria Vasilievna Kropelnitskaya, whose innovative approaches to medical education and research shaped scientific schools and advanced pedagogical methodologies. This study underscores the enduring impact of knowledge transfer across borders.
The investigation of natural and mathematical publications in the Dnipro region during the late 19th and early 20th centuries highlights their role in transforming teaching methodologies into a formalized science. By analyzing journals and publishing activities, the study traces the development of methodological schools and the integration of practical and experimental approaches into educational practices. This research reveals the foundations of educational technology as a distinct discipline.
The history of cryotechnology in reproductive medicine provides a compelling account of how advances in cryobiology revolutionized fertility preservation and assisted reproductive technologies. Tracing key milestones, the authors highlight how breakthroughs in cryopreservation - from sperm to oocytes and embryos - have transformed possibilities for family planning and fertility treatments. Given the critical role of cryotechnologies in modern reproductive medicine, this article delves into the historical context of these developments, exploring the key breakthroughs that have shaped this field. The authors conducted an in-depth analysis of existing literature, drawing on a wide range of scientific databases to highlight the global impact of cryobiology on the current successes in reproductive medicine. Furthermore, the article presents the results of the authors' own research and practical experience in the field of reproductive cryobiology, with a particular focus on the application of these technologies in Ukraine. Ethical considerations, technological challenges, and future applications of cryotechnology are also addressed, offering a holistic view of its significance in modern healthcare.
The philosophical dimension of this volume is represented by an analysis of Karl Popper's critical rationalism. By tracing the development of Popper's ideas - from his principle of falsification in the philosophy of science to his critique of historicism and advocacy for open societies - the study demonstrates the continued relevance of his thought in addressing contemporary challenges of democracy and authoritarianism.
A historical examination of ophthalmology in the Dutch East Indies (1900–1942) focuses on the establishment of specialized medical facilities in response to prevalent eye health issues. Using archival materials and spatio-temporal analysis, the study highlights the regional expansion of ophthalmology services and their role in advancing public health. This work underscores the importance of institutional development in addressing medical challenges and promoting specialization.
Technological innovation is further explored on the development of electromagnetic torpedo tubes at the Kharkiv Electromechanical Plant (1936–1938). The provides a historical account of Soviet experimentation with electromagnetic systems for submarine torpedo launching, reflecting the challenges of integrating theoretical possibilities into practical solutions.
The next study of lasers for countering UAVs provides insight into the rapid technological evolution in defense systems. The development of unmanned aerial vehicles has prompted the need to develop alternative and innovative countermeasures. These methods may range from the usage of interceptor drones to the application of concentrated energy beams. This paper examines the progress and known uses of laser technology in the context of combating unmanned aerial vehicles. In order to deepen and systematize knowledge about the development of laser applications in the military field, a systematic bibliographic analysis of scientific papers and popular publications on the development of both laser technologies and unmanned aerial vehicles over the past century was conducted. The work offers a historical perspective and examines contemporary strategies for integrating laser technology into countermeasures against emerging threats.
Historiographic works on the history of cinema play an important role in preserving knowledge about the development of this art form. They not only document the key stages of the evolution of cinema, but also provide an opportunity to analyze it as a cultural phenomenon that is closely intertwined with the history of mankind. Historiographic works on the history of cinema cover the study of the development of cinema as an art, a means of communication and an industry. They reflect various aspects of its formation: socio-cultural influences, technological breakthroughs, genre transformations and the role of cinema in a historical context. However, a thorough analysis of historiographic sources on the study of the history of the evolution of cinema in the context of considering the stages of the development of science and technology has not been carried out before. The aim of the next study is to investigate the state, completeness and reliability of the study of the history of the development of cinema in the context of considering the stages of the development of science and technology, based on the analysis of historiographic sources, the achievements of predecessors, and modern methodology. The objective of this article is to analyze historiographical sources that consider the magic lantern, the camera obscura, and the shadow play as key precursors to cinema.
Together, these contributions reflect the richness of interdisciplinary inquiry, showcasing the interconnectedness of historical, scientific, and philosophical developments. They demonstrate how individual efforts and collective advancements contribute to shaping modern understanding across various fields.
This volume aims to inspire scholars and practitioners alike, providing a platform for dialogue and collaboration. As we face the challenges of the 21st century, the insights offered here serve as a reminder of the enduring value of inquiry, innovation, and reflection in driving progress and enriching our shared intellectual heritage.This volume brings together a diverse collection of research studies, each reflecting critical inquiries into historical, scientific, cultural, and philosophical topics. The works presented here showcase the contributions of scholars who delve into the intersections of their disciplines, offering fresh perspectives and fostering a deeper understanding of the complexities of human endeavor and its implications for contemporary and future developments.
The issue begins with an article in which the author explores of French language instruction in Galicia (1867–1939) sets the stage by examining the pedagogical evolution from grammar-translation and text-based methods to the direct method. The study demonstrates that while the earlier period was dominated by translation-based approaches emphasizing grammar and textual analysis, the later adoption of the direct method marked a significant shift towards practical language use, particularly in speaking and writing. Through a historical-analytical approach, the authors illustrate how educational reform aligned with linguistic theories and psychological principles of the time. This transition marked a shift towards communicative competence and cultural integration, establishing a foundation for modern approaches to language teaching.
In economics, the exploration of planning paradigms provides an analytical framework for understanding the socio-economic processes that shaped historical and contemporary thought. The results of the next study showed the main driving force of the genesis is a change in the level of environmental stability, the degree of socio-economic processes predictability and the level of uncertainty in their future development. The study identifies three dominant paradigms - neoclassical, neo-institutional, and evolutionary - emphasizing their relevance in addressing uncertainty, environmental instability, and the interplay between theory and practice. These findings highlight the adaptability required for effective economic planning in an increasingly interconnected world.
The contributions of Ukrainian scientists to the development of the Tselinograd State Medical Institute during the 1960s offer an inspiring narrative of academic exchange and institutional growth. The authors focus on the pioneering work of Dr. Viktor Rafailovich Faitelberg-Blank and Dr. Maria Vasilievna Kropelnitskaya, whose innovative approaches to medical education and research shaped scientific schools and advanced pedagogical methodologies. This study underscores the enduring impact of knowledge transfer across borders.
The investigation of natural and mathematical publications in the Dnipro region during the late 19th and early 20th centuries highlights their role in transforming teaching methodologies into a formalized science. By analyzing journals and publishing activities, the study traces the development of methodological schools and the integration of practical and experimental approaches into educational practices. This research reveals the foundations of educational technology as a distinct discipline.
The history of cryotechnology in reproductive medicine provides a compelling account of how advances in cryobiology revolutionized fertility preservation and assisted reproductive technologies. Tracing key milestones, the authors highlight how breakthroughs in cryopreservation - from sperm to oocytes and embryos - have transformed possibilities for family planning and fertility treatments. Given the critical role of cryotechnologies in modern reproductive medicine, this article delves into the historical context of these developments, exploring the key breakthroughs that have shaped this field. The authors conducted an in-depth analysis of existing literature, drawing on a wide range of scientific databases to highlight the global impact of cryobiology on the current successes in reproductive medicine. Furthermore, the article presents the results of the authors' own research and practical experience in the field of reproductive cryobiology, with a particular focus on the application of these technologies in Ukraine. Ethical considerations, technological challenges, and future applications of cryotechnology are also addressed, offering a holistic view of its significance in modern healthcare.
The philosophical dimension of this volume is represented by an analysis of Karl Popper's critical rationalism. By tracing the development of Popper's ideas - from his principle of falsification in the philosophy of science to his critique of historicism and advocacy for open societies - the study demonstrates the continued relevance of his thought in addressing contemporary challenges of democracy and authoritarianism.
A historical examination of ophthalmology in the Dutch East Indies (1900–1942) focuses on the establishment of specialized medical facilities in response to prevalent eye health issues. Using archival materials and spatio-temporal analysis, the study highlights the regional expansion of ophthalmology services and their role in advancing public health. This work underscores the importance of institutional development in addressing medical challenges and promoting specialization.
Technological innovation is further explored on the development of electromagnetic torpedo tubes at the Kharkiv Electromechanical Plant (1936–1938). The provides a historical account of Soviet experimentation with electromagnetic systems for submarine torpedo launching, reflecting the challenges of integrating theoretical possibilities into practical solutions.
The next study of lasers for countering UAVs provides insight into the rapid technological evolution in defense systems. The development of unmanned aerial vehicles has prompted the need to develop alternative and innovative countermeasures. These methods may range from the usage of interceptor drones to the application of concentrated energy beams. This paper examines the progress and known uses of laser technology in the context of combating unmanned aerial vehicles. In order to deepen and systematize knowledge about the development of laser applications in the military field, a systematic bibliographic analysis of scientific papers and popular publications on the development of both laser technologies and unmanned aerial vehicles over the past century was conducted. The work offers a historical perspective and examines contemporary strategies for integrating laser technology into countermeasures against emerging threats.
Historiographic works on the history of cinema play an important role in preserving knowledge about the development of this art form. They not only document the key stages of the evolution of cinema, but also provide an opportunity to analyze it as a cultural phenomenon that is closely intertwined with the history of mankind. Historiographic works on the history of cinema cover the study of the development of cinema as an art, a means of communication and an industry. They reflect various aspects of its formation: socio-cultural influences, technological breakthroughs, genre transformations and the role of cinema in a historical context. However, a thorough analysis of historiographic sources on the study of the history of the evolution of cinema in the context of considering the stages of the development of science and technology has not been carried out before. The aim of the next study is to investigate the state, completeness and reliability of the study of the history of the development of cinema in the context of considering the stages of the development of science and technology, based on the analysis of historiographic sources, the achievements of predecessors, and modern methodology. The objective of this article is to analyze historiographical sources that consider the magic lantern, the camera obscura, and the shadow play as key precursors to cinema.
Together, these contributions reflect the richness of interdisciplinary inquiry, showcasing the interconnectedness of historical, scientific, and philosophical developments. They demonstrate how individual efforts and collective advancements contribute to shaping modern understanding across various fields.
This volume aims to inspire scholars and practitioners alike, providing a platform for dialogue and collaboration. As we face the challenges of the 21st century, the insights offered here serve as a reminder of the enduring value of inquiry, innovation, and reflection in driving progress and enriching our shared intellectual heritage
Історія розвитку технологій 3D друку та їх використання у світовій художній кераміці
No full textThe article is devoted to the study of the history of the emergence and development of additive technologies in world artistic ceramics. The article analyzes information on the history of the emergence of additive technologies. The principle of operation of 3D printing equipment, features of its use, the most common areas of use and materials used in 3D printing have been considered. An analysis of the specifics of the technical characteristics of 3D printers and technologies for 3D printing with ceramic masses has been shown that the use of ceramic materials as raw materials for 3D printing is a progressive trend due to the emergence of the possibility of forming ceramic objects and products that are practically indestructible reproduction and replication using traditional methods. In this article, the authors have been analyzed the advantages and disadvantages of manufacturing ceramic products by 3D printing. It has been established that the main difference between the production of three-dimensional plastic or metal elements and ceramic elements is the main feature of the ceramic manufacturing technology, namely that the printout is not a ceramic product before firing in the oven, that is, without firing, it is simply an element printed from clay materials (that is, such a printout before firing is called the "green part" – an unprocessed element). Currently, there are no 3D printers that can immediately produce ready-made ceramic products, all elements printed from ceramic materials require drying and firing. But, despite this nuance, printers that print with clay materials are called ceramic 3D printers. As 3D printing can accurately realize the creative thinking of artists and designers, 3D printing technology is increasingly used in the creation of ceramic products and contemporary ceramic works. The authors of the article emphasize that three-dimensional printing with clay provides ceramists with completely new opportunities for creating ceramic products with a complex configuration, texture, etc. Ceramic artists from all over the world are already actively using this technology in their work. Therefore, part of the study is devoted to examples of the use of 3D printing technology in world artistic ceramics, as well as to the description and analysis of the most interesting achievements in this direction of creativity, according to the authors.Стаття присвячена вивченню історії виникнення та розвитку адитивних технологій, що застосовуються у світовій художній кераміці. Авторами проведено аналіз інформації стосовно способів отримання виробів шляхом пошарового нарощування матеріалу, розглянуто принцип дії обладнання для 3D-друку, визначено особливості його використання, перераховано найпоширеніші галузі, в яких застосовуються ці технології та матеріали. Здійснений аналіз технічних характеристик 3D-принтерів та технологій друку керамічними масами, показав, що використання цих матеріалів в якості сировини для 3D-друку є прогресивною тенденцією, яка надає можливість формувати керамічні об'єкти та вироби, які практично не піддаються відтворенню та тиражуванню за допомогою традиційних методів. У дослідженні зосереджено увагу на перевагах та недоліках виготовлення керамічних виробів способом 3D-друку, а також встановлено факт відмінності між виробництвом тривимірних пластикових або металевих елементів і керамічних об’єктів. Ця відмінність зумовлена особливістю технології виготовлення кераміки, оскільки роздрукований предмет не є керамічним продуктом до випалу в печі, тобто без випалу – це просто елемент, надрукований із глиняних матеріалів (така роздруківка до випалу називається «зеленою частиною» – необробленим елементом). Наразі не існує 3D-принтерів, які могли б одразу продукувати готові керамічні вироби – всі елементи, надруковані з керамічних матеріалів, потребують сушіння та випалу, не зважаючи на це, принтери, які друкують глиняними матеріалами називають керамічними 3D-принтерами. Оскільки 3D-друк може точно реалізувати творчий задум художників і дизайнерів, технологія такого друку все частіше використовується у створенні керамічних виробів і сучасних керамічних арт-об’єктів. Автори статті наголошують на тому, що тривимірний друк глиною надає художникам-керамістам абсолютно нові необмежені можливості створення керамічних виробів складної конфігурації, з різноманітною фактурою та тональними розтяжками, тож наразі керамісти усього світу почали активно застосовувати цю технологію у своїх творчих практиках. Значну частину дослідження присвячено прикладам використання технології 3D-друку провідними фахівцями світової художньої кераміки, а також фіксації та аналізу найбільш цікавих, на думку авторів, здобутків цього сучасного та інноваційного творчого напрямку
Викладання французької мови у Галичині (1867–1939): Аналіз навчальних планів, програм та методик
No full textThis study investigates the evolution of French language teaching methodologies in Galicia from 1867 to 1939, with a particular focus on the transition from the grammar-translation and text-translation methods to the direct method. Utilizing a historical-analytical approach, the research draws upon a wide range of primary sources, including educational curricula, pedagogical reports, and theoretical works by contemporary educators. The study reveals that the early period of French language instruction in Galicia was dominated by methods that prioritized the systematic mastery of grammar through deductive learning, where reading and translating texts played a central role. Writing has been seen as the ultimate goal of language acquisition, while speaking was often relegated to a secondary position. However, a significant shift occurred by the end of the 19th century, influenced by contemporary linguistic theories such as Neogrammarianism and psychological principles like Gestalt psychology. These new approaches emphasized the importance of oral communication, the contextual understanding of language, and the integration of cultural knowledge into language instruction. The direct method, which emerged during this period, aimed to teach French in a more practical and communicative manner, encouraging students to speak the language from the outset and use it in everyday situations. Despite the shift towards the direct method, the study notes that some traditional practices, such as the use of the native language for explaining grammatical concepts, continued to persist. This research concludes that the evolution of French language teaching in Galicia was characterized by a gradual but profound transformation towards more communicative and student-centered approaches, which laid the groundwork for modern language pedagogy in the region. The findings contribute to a deeper understanding of the historical development of language teaching methods and suggest areas for further research, particularly in the long-term impacts of these pedagogical shifts on contemporary language education practices.У дослідженні розглянуто еволюцію методик викладання французької мови у Галичині з 1867 по 1939 рік, з особливим акцентом на перехід від граматико-перекладного та текстово-перекладного методів до прямого методу. Використовуючи історико-аналітичний підхід, дослідження ґрунтується на широкому спектрі первинних джерел, включаючи навчальні програми, педагогічні звіти та теоретичні праці сучасних педагогів. Дослідження показує, що на початковому етапі викладання французької мови в Галичині домінували методи, які надавали перевагу систематичному оволодінню граматикою через дедуктивне навчання, де основну роль відігравали читання та переклад текстів. Письмо розглядалося як кінцева мета оволодіння мовою, тоді як усному мовленню часто відводилося другорядне місце. Однак наприкінці XIX століття відбувся значний зсув, під впливом тогочасних лінгвістичних теорій, таких як неограматизм, та психологічних принципів, як-от гештальт-психологія. Ці нові підходи наголошували на важливості усного спілкування, контекстуального розуміння мови та інтеграції культурних знань у викладання мови. Прямий метод, що виник у цей період, мав на меті навчати французької мови у більш практичний та комунікативний спосіб, заохочуючи учнів говорити мовою з самого початку та використовувати її в повсякденних ситуаціях. Незважаючи на перехід до прямого методу, дослідження відзначає, що деякі традиційні практики, такі як використання рідної мови для пояснення граматичних понять, продовжували зберігатися. У дослідженні доходимо висновку, що еволюція викладання французької мови в Галичині характеризувалася поступовою, але глибокою трансформацією у напрямі до більш комунікативних і орієнтованих на учня підходів, що заклало основу сучасної методики викладання французької мови в регіоні. Отримані результати сприяють глибшому розумінню історичного розвитку методів викладання мов і вказують на напрямки для подальших досліджень, особливо щодо довгострокових наслідків цих педагогічних змін на сучасні практики викладання мов
«Критичний раціоналізм» Карла Поппера: Шлях до свободи і демократії
No full textIn the history of science, there are known cases when people come into life whose vocation is to make a series of discoveries, which then change the scientific views of entire generations. The name of the philosopher Karl Popper became world-famous during his lifetime, because the achievements of this scientist impress with the originality and boldness of ideas, a high level of scientific knowledge and the scale of world perception. The article is devoted to the analysis of the life and activities of the outstanding philosopher and sociologist of the 20th century. Karl Raimund Popper, who was best known for his scientific works on the methodology and philosophy of science, as well as social and political philosophy. It is shown that his logical concept of the growth of scientific knowledge, which he began to develop in the 20s of the 20th century became the basis for the creation of the principle of falsification, which he proposed as a criterion for demarcation between science and pseudoscience. It is noted that in the following logical and methodological works of the scientist, a transition is observed in the field of scientific research of the scientist from logical and methodological problems of epistemology or the theory of scientific knowledge to the general theory of knowledge and evolutionary epistemology, as well as a transition from already obtained results to socio-political problems. The process of formation of the theory of critical rationalism was highlighted, which was that any theory, hypothesis, scientific knowledge should be as objective as possible and not depend on the opinion of individual people or communities. An analysis of the scientist's works in the field of social philosophy was carried out, which were based on the concepts of scientific knowledge and cognition developed by him. It has been studied that such a concept as "historicism" takes an important part in the formation of a totalitarian society, and the utopian ideas of Marxism, socialism and communism only lead to the inhibition of the development of any society. K. Popper's position on this issue is highlighted. The difference between an open and a closed society, which is traced in the scientist's scientific heritage, is reflected. And the impact of K. Popper's scientific heritage on the modern realities of Ukraine and the entire democratic world in the conditions of an international armed conflict is also determined.В історії науки відомі випадки, коли з’являлися люди, покликання яких – зробити ряд відкриттів, які потім змінюють наукові погляди цілих поколінь. Ім’я філософа Карла Поппера стало всесвітньо відомим ще за його життя, адже досягнення цього вченого вражають оригінальністю та сміливістю ідей, високим рівнем наукових знань та масштабністю світосприйняття. Стаття присвячена аналізу життя та діяльності видатного філософа та соціолога ХХ століття Карла Раймунда Поппера, який був найбільш відомий своїми науковими роботами з методології та філософії науки, а також соціальної та політичної філософії. Показано, що його логічна концепція зростання наукового знання, яку він почав розвивати в 20-х роках ХХ століття, стала основою для створення принципу фальсифікації, який він запропонував як критерій розмежування науки і псевдонауки. Зазначається, що в наступних логіко-методологічних працях вченого спостерігається перехід у сфері наукового пошуку вченого від логіко-методологічних проблем гносеології чи теорії наукового пізнання до загальної теорії пізнання та еволюційної гносеології, а також перехід від уже отриманих результатів до соціально-політичних проблем. Висвітлено процес формування теорії критичного раціоналізму, яка полягала в тому, що будь-яка теорія, гіпотеза, наукове знання повинні бути максимально об’єктивними і не залежати від думки окремих людей чи спільнот. Проведено аналіз праць вченого в галузі соціальної філософії, в основу яких покладено розроблені ним концепції наукового знання та пізнання. Досліджено, що таке поняття як «історизм» бере важливу участь у формуванні тоталітарного суспільства, а утопічні ідеї марксизму, соціалізму та комунізму призводять лише до гальмування розвитку будь-якого суспільства. Висвітлено позицію Карла Раймунда Поппера з цього питання. Відображено різницю між відкритим і закритим суспільством, яка простежується в науковій спадщині вченого. А також визначено вплив наукової спадщини Карла Раймунда Поппера на сучасні реалії України та всього демократичного світу в умовах міжнародного збройного конфлікту
Історія еволюції проблемного методу викладання та навчання
No full textThe article focuses on the development of the problem-solving method in the history of Pedagogy both in theory and practice. The manuscript purpose is to characterize the history of problem-solving teaching and learning ideas development and instigate and inform their progress and implementation in higher education teaching practice in the second half of the 20th century. The methods used during the research were 1) methods of the theoretical level (analysis, synthesis, generalization) for clarifying the definition of the notion, singling out the shifts in the underlying ideas of the problem-solving method throughout human history, specifying the application of the problem-solving teaching method at universities in the second half of the previous century; 2) methods of historical research (historiographical, chronological, logical-historical, historical-typological) for characterizing the development of problem-solving teaching ideas in historical aspect, and determining their essential manifestations. The research results have revealed that problem-solving teaching and learning is perceived as the process of solving cognitive and practical problems by students stimulating their creative and mental activity and promoting their active participation in learning. The problem-solving teaching method that originated in ancient Greece was based on the ideas of famous historical figures and pedagogical practice of progressive educators and has made a long way in its advancement. The paper novelty lies in presenting the generalization of the problem-solving teaching and learning ideas historic evolution in education, in determining the problem-solving method ideas development stages based on the key elements of the given method, covering the structure of thought processes, stages of cognitive development, the significance of the problem situation in thinking and learning, the impact of problem-solving on one’s intellectual potential, in tracing the problem-solving method use in higher education in the second part of the last century. The great potential of problem-solving teaching method was extensively exploited in higher education training practice. Problem-solving teaching and learning ideas and accumulated pedagogically valuable experience of their implementation in higher education provide a valuable theoretical framework and teaching means for future specialists’ intellectual and professional competence ensuring and raising higher education quality.У статті розглядається розвиток проблемного методу в історії педагогіки як у теорії, так і на практиці. Метою рукопису є охарактеризувати історію розвитку ідей проблемного викладання та навчання, а також з’ясувати та проаналізувати їх впровадження й використання в практиці викладання у закладах вищої освіти у другій половині XX століття. При проведенні дослідження використано методи: 1) теоретичного рівня (аналіз, синтез, узагальнення) для уточнення визначення поняття, виділення змін в основних ідеях проблемного методу протягом історичного суспільного розвитку, висвітлення застосування методу проблемного навчання в університетах у другій половині минулого століття; 2) методи історичного дослідження (історіографічний, хронологічний, логіко-історичний, історико-типологічний) для характеристики розвитку ідей проблемного навчання в історичному аспекті, визначення їх сутнісних проявів. Результати дослідження виявили, що проблемне навчання сприймається як процес розв’язання студентами пізнавальних і практичних задач, що стимулює їх творчу та розумову діяльність, сприяє активній участі у навчанні. Проблемний метод навчання, що виник в Стародавній Греції, був розроблений на основі наукових розвідок і педагогічної практики відомих історичних діячів і прогресивних педагогів і пройшов довгий шлях у своєму розвитку. Новизна роботи полягає в узагальненні історичної еволюції ідей проблемного викладання та навчання в освіті, запропонованій періодизації їх розвитку на основі ключових положень методу, що охоплюють структуру мисленнєвої діяльності, важливість проблемних ситуацій у процесах мислення і навчання, вплив вирішення навчальних проблем на інтелектуальний розвиток, у висвітленні досвіду впровадження проблемного методу у вищій освіті другої половини ХХ ст. Великий потенціал проблемного методу широко використовується у викладацькій та навчальній практиці вищої освіти. Ідеї проблемного викладання та навчання та накопичений педагогічно цінний досвід їх реалізації у вищій освіті створюють цінну теоретичну базу та засоби навчання для формування інтелектуальної та професійної компетентності майбутніх спеціалістів, що забезпечує та підвищує якість вищої освіти
Прусський синій пігмент: Поєднання історичної палітри із сучасними інноваціями
No full textThis comprehensive review explores the multifaceted realm of Prussian Blue, a pigment with a rich history and varied applications tracing its origins, artistic applications, and chemical properties. Beginning with its origins as a laboratory creation, the paper traces its evolution into a revered pigment in the artistic world. The review explores the electronic transitions responsible for Prussian Blue's deep blue hue, shedding light on the intricate chemistry behind its vivid coloration. Additionally, the pivotal role of iron ions in determining the pigment's properties is examined in detail, highlighting the importance of precise composition in achieving desired color characteristics. Challenges in the reintegration of Prussian Blue into conservation and restoration projects are also explored, emphasizing the importance of careful preservation techniques to maintain the pigment's integrity and vibrancy. The review discusses the pigment's lightfastness and stability, addressing common issues such as fading and discoloration over time. A notable phenomenon of bronzing particularly associated with Chinese Blue has been characterized by the appearance of yellow or brown hues on the surface of the pigment, that has puzzled artists and conservators for centuries. The review delves into the underlying causes of bronzing, examining factors such as environmental conditions, pigment composition, and application techniques. The review explores the pigment's interactions with other blues and whites, offering insights into the spectrum of shades achievable through careful color mixing and layering techniques. The paper revisits the perennial debate surrounding the permanence of Prussian Blue. While some argue for its enduring stability and longevity, others point to instances of fading and discoloration observed in historical artworks. The manuscript navigates these conflicting perspectives, providing an understanding of Prussian Blue's permanence in different contexts. Prussian Blue stands as a testament to the symbiotic relationship between science and art, where its molecular structure and vibrant shades continue to inspire both chemists in laboratories and artists in studios. The Prussian Blue emerges as a captivating convergence of art and chemistry that has left an indelible mark on laboratory benches and artists' canvases. The unique interplay of ferric and ferrous ions, not only renders a deep blue color but also makes it sensitive to the variation of its environment. The interplay of its refractive index, bronzing tendencies, and tinting strength shapes its artistic applications, influencing the vibrant hues it contributes to diverse palettes. The permanence paradox surrounding Prussian Blue underscores the importance of precision in its preparation. As artists mix and blend, the pigment unveils its versatility, playing a pivotal role in color harmonies and shade variations. Beyond its role in art, Prussian Blue finds diverse applications in medicinal and industrial contexts. From its use as an antidote for heavy metal poisoning to its incorporation into high-performance materials such as batteries and sensors, Prussian Blue continues to demonstrate its versatility and utility in modern society. The review highlights these varied applications, showcasing Prussian Blue's enduring relevance and evolution beyond its historical roots.Цей комплексний огляд досліджує багатогранний світ прусського синього, пігменту з багатою історією та різноманітними застосуваннями, простежуючи його походження, художнє використання та хімічні властивості. Починаючи з його походження як лабораторного винаходу, стаття відслідковує його еволюцію до пігменту, шанованого у світі мистецтва. Огляд досліджує електронні переходи, відповідальні за глибокий синій колір прусського синього, проливаючи світло на складну хімію його яскравого забарвлення. Крім того, детально розглядається важлива роль іонів заліза у визначенні властивостей пігменту, підкреслюючи важливість точної композиції для досягнення бажаних колірних характеристик. Також досліджуються проблеми повторного використання прусського синього у консерваційних і реставраційних проектах, наголошуючи на важливості ретельних методів збереження для підтримки цілісності та яскравості пігменту. У статті розглядається світлостійкість і стабільність пігменту, вирішуючи загальні проблеми, такі як вицвітання та зміна кольору з часом. Характеризується явище бронзування, особливо пов'язане з китайським синім, що проявляється у вигляді жовтих або коричневих відтінків на поверхні пігменту, яке здавна спантеличувало художників і реставраторів. Огляд занурюється у підстави бронзування, вивчаючи такі фактори, як умови навколишнього середовища, склад пігменту та техніки нанесення. Стаття досліджує взаємодію пігменту з іншими відтінками синього та білого, пропонуючи уявлення про спектр відтінків, досяжних завдяки ретельному змішуванню та технікам нашарування кольору. Робота знову піднімає давню дискусію щодо довговічності прусського синього. Хоча деякі дослідники стверджують про його стійкість і тривалість, інші вказують на випадки вицвітання та зміни кольору, які спостерігаються в історичних творах мистецтва. Рукопис розглядає ці суперечливі погляди, даючи розуміння сталості прусського синього у різних контекстах. Прусський синій стоїть як свідчення симбіотичних відносин між наукою і мистецтвом, де його молекулярна структура та яскраві відтінки продовжують надихати як хіміків у лабораторіях, так і художників у студіях. Прусський синій виникає як захоплюючий перетин мистецтва і хімії, залишаючи незабутній слід як в лабораторних дослідженнях, так і на художніх полотнах. Унікальна взаємодія іонів заліза не тільки надає глибокий синій колір, але й робить його чутливим до зміни навколишнього середовища. Взаємодія показника його заломлення, тенденцій до бронзування і фарбувальної здатності, формує його художні застосування, впливаючи на яскраві відтінки, які він додає до різних палітр. Парадокс довговічності прусського синього підкреслює важливість точності в його підготовці. Коли художники його змішують, пігмент виявляє свою універсальність, відіграючи ключову роль у колірній гармонії та варіаціях відтінків. Крім своєї ролі у мистецтві, прусський синій знаходить різноманітне застосування у медичних та промислових контекстах. Від його використання як антидоту для отруєння важкими металами до включення у високоефективні матеріали, такі як батареї та сенсори, прусський синій продовжує демонструвати свою універсальність та корисність у сучасному суспільстві. Огляд висвітлює ці різноманітні застосування, демонструючи тривалу актуальність і еволюцію прусського синього поза його історичним корінням
Парадигми планування через економічну історію
No full textPlanning has always been an essential part of scientific and practical activities, driven by the need for purposeful development in science, technology and society. The paper focuses on the study of the development of planning in the context of the history of economics and economic thought. The purpose of the paper is to study the formation of planning paradigms throughout economic history as a reflection of the features of the socio-economic processes that dominated from the late 19th century to the early 21st century. To achieve this purpose, general scientific (analysis, synthesis, induction and deduction, generalization of literary sources) and special (historical-retrospective, chronological, historical-typological, historical-systemic) methods were used. The results of the study showed the main driving force of the genesis is a change in the level of environmental stability, the degree of socio-economic processes predictability and the level of uncertainty in their future development. The historical process of the formation of planning paradigms divided into three periods of dominance: I. The dominance of the neoclassical paradigm (from the late 19th century to the 1970s); II. The dominance of the neo-institutional paradigm (from the late 1970s to the late 1980s); III. The dominance of the evolutionary paradigm (from the late 1980s to the early 21st century). The formation of the neoclassical paradigm was due to the development of capitalism in Europe and was based on the assumption of socio-economic processes dynamics predictability. It allowed the use of optimization planning by continuing established trends into the future. The need to consider the current and future conditions of institutions and their impact on the activities of the economic agents (entrepreneurs, companies, states) led to the formation of a neo-institutional planning paradigm. Recognition of the environmental instability led to the formation of an evolutionary planning paradigm based on considering the trends in the changing world and their dynamics, as well as the ability of economic agents to adequately respond (adapt) to them. One of the main factors in the formation of new planning paradigms was the deepening of the gap between planning theory and practice. As a result, it was impossible to obtain reliable long-term forecasts. One of the features of the genesis of planning paradigms is the parallel use, which allows ensuring their development considering the socio-economic processes that have developed.Планування було, є і буде найважливішою складовою наукової та практичної діяльності людей, що пов'язано з необхідністю здійснення цілеспрямованого розвитку науки, техніки, суспільства. Стаття присвячена дослідженню розвитку планування в контексті історії економіки та економічної думки. Метою статті є дослідження формування парадигм планування протягом економічної історії як відображення особливостей соціально-економічних процесів, що домінували з кінця ХІХ століття та до початку ХХІ століття. Для досягнення поставленої мети використовувалися загально наукові (аналіз, синтез, індукція та дедукція, узагальнення літературних) і спеціальні (історико-ретроспективний, хронологічний, історико-типологічний, історико-системний методи) методи. Результати дослідження показали, що основною рушійною силою генезису є зміна ступеня передбачуваності соціально-економічних процесів та рівня невизначеності їх майбутнього розвитку. Історичний процес формування парадигм планування поділяється на три періоди домінування: І. Неокласичної парадигми (з кінця ХІХ ст. до 1970-х років); ІІ. Неінституційна парадигма ((з кінця 1970-х до кінця 1980-х років); ІІІ. Еволюційної парадигми (з кінця 1980-х років до початку ХХІ ст.). Формування неокласичної парадигми було обумовлено розвитком капіталізму в Європі та засноване на припущенні про передбачуваність динаміки соціально-економічних процесів. Це дозволяло здійснювати оптимізаційне планування шляхом продовження у майбутнє тенденцій, які склалися у минулому. Необхідність розгляду поточного та майбутнього стану інституцій та їх впливу на діяльність економічних агентів (підприємців, компаній, держави) обумовила формування неоінституційної парадигми планування. Визнання нестабільності середовища привело до формування еволюційної парадигми планування, заснованої на врахуванні тенденцій у навколишньому середовищі, що змінюється, та їх динаміки, а також можливості економічних агентів адекватно реагувати (адаптуватися) на них. Одним з основних факторів формування нових парадигм планування стало поглиблення розриву між теорією і практикою планування, наслідком чого була неможливість отримання достовірних перспективних прогнозів при використанні загально вживаного інструментарію прогнозування. Однією з особливостей формування парадигм планування є паралельне використання, що дозволяє забезпечити їх розвиток з урахуванням соціально-економічних процесів, що склалися
Академік Всеукраїнської академії наук Петро Михайлович Супруненко: Життя та діяльність
No full textThe article updates the most significant information about the outstanding scientist-mechanic and railwayman of the first third of the 20th century Academician of the All-Ukrainian Academy of Sciences Petro Mykhaylovych Suprunenko (1893–1938). It is proven that his activities in the field of railway development are a significant contribution to the development of world science and technology. The main scientific works of the scientist and engineer are devoted to important problems of transport mechanics. He paid special attention to locomotive and wagon construction (he was a wagon designer). Wagons were built on the basis of a large amount of experimental material, which at one time received significant public resonance and scientific and technical recognition. It is emphasized that P. M. Suprunenko was one of the first railway engineers who proposed a scientific analysis of the interaction of the track with the rolling stock of railways. The article notes that today P. M. Suprunenko is mentioned very little, only fragments of his biography are described, only some of his scientific works are characterized. In the Institute of Transport Mechanics of the All-Ukrainian Academy of Sciences headed by him, the following research was successfully developed under his leadership: methodological problems of transport mechanics were highlighted in order to comprehensively solve the tasks of modernization of the railway industry; research of non-stationary dynamic processes of interaction of rolling stock (train) with the track system (especially the study of the resonance phenomenon); research of the theory of calculations of locomotive traction on railway tracks in order to optimize elements of transport mechanics and increase their efficiency, etc. The article describes in detail each of these areas of research by P. M. Suprunenko. In general, his research focused on problems of railway transport. In the field of train traction theory, P. M. Suprunenko created a number of new methods for graphical integration of differential equations of train motion, paid significant attention to improving existing ones and creating new devices designed to measure the characteristics of various processes occurring in rolling stock and tracks. The scientist's achievements in the initial period of railway transport construction in Ukraine, especially on the South-Western Railways, are confirmed. The article shows that the role of P. M. Suprunenko was in his scientific work as an "idea generator" and a leading theorist in combination with engineering activities.У статті актуалізовано найбільш значні відомості про видатного вченого-механіка і залізничника першої третини ХХ ст., академіка Всеукраїнської академії наук Петра Михайловича Супруненка (1893–1938). Доведено, що його діяльність у сфері розвитку залізничної справи є вагомим внеском у розвиток світової науки і техніки. Основні наукові праці вченого та інженера присвячені важливим проблемам транспортної механіки. Особлива увага приділялася ним паровозному і вагонному будівництву (був конструктором вагонів). Будувалися вагони на основі великої кількості експериментального матеріалу, які у свій час отримали значний суспільний резонанс і науково-технічне визнання. Наголошено, що П. М. Супруненко був одним з перших інженерів-залізничників, хто запропонував науковий аналіз взаємодії колії з рухомим складом залізниць. У статті зазначається, що сьогодні про П. М. Супруненка згадують дуже мало, описуються лише фрагменти його біографії, характеризуються тільки окремі його наукові праці. В очолюваному ним Інституті транспортної механіки Всеукраїнської академії наук за його керівництва успішно розвивалися наступні дослідження: висвітлювалися методологічні проблеми транспортної механіки з метою комплексного розв’язання завдань модернізації залізничної галузі; дослідження нестаціонарних динамічних процесів взаэмодії рухомого складу (поїзда) з системою колії (особливо вивчення явища резонансу); дослідження теорії розрахунків тяги локомотивів на залізничних коліях з метою оптимізації елементів транспортної механіки та підвищення їх ефективності тощо. У статті детально характеризується кожен з цих напрямів досліджень П. М. Супруненка. Загалом його дослідження сконцентрувалися на проблемах залізничного транспорту. У галузі теорії тяги поїздів П. М. Супруненко створив низку нових методів графічного інтегрування диференціальних рівнянь руху поїздів, приділяв значну увагу вдосконаленню існуючих та створенню нових приладів, призначених для вимірювання характеристик різних процесів, що протікають в рухомому складі та колії. Підтверджено доробок вченого у початковому періоді будівництва залізничного транспорту в Україні, особливо на Південно–Західних залізницях. У статті показано, що роль П. М. Супруненка полягала в його науковій праці як «генератора ідей» та провідного теоретика в поєднанні з інженерною діяльністю