History of science and technology (Collection of scientific papers of the State University of Infrastructure and Technologies) / Історія науки і техніки (Збірник наукових праць Державного університету інфраструктури та технологій)
Not a member yet
447 research outputs found
Sort by
Довга дорога додому: тенденції міграції українських дослідників у сучасному світі (1991‒2023 рр.)
No full textIn a modern world marked by intense migration processes, the analysis of the migration of Ukrainian scientists and their choice of destination countries, especially in the context of recent events in Ukraine, is an important subject of scientific research. This study examines migration trends among Ukrainian researchers in various historical periods from the early 1990s to the present. The research is based on the analysis of scientific literature for theoretical insights and previous studies, the use of statistical data from the State Statistics Service of Ukraine, the analysis of political, economic, and sociocultural contexts to understand migration factors, methods of observing real events and processes, and historical analysis to trace the evolution of migration processes. Factors influencing scientists' decisions regarding migration and their motivations, as well as destination countries, were analyzed in the article. Three key migration stages are highlighted: the post-Soviet period (1991–2012), the post-revolutionary period (2013–2021), and the period of full-scale war (2022 and onwards). The first stage, covering the years 1991–2012, was characterized by the outflow of scientists in search of economic opportunities and stability. Destination countries during this stage included the USA, Russia, Germany, Israel, Canada, and Poland. The second stage, from 2013 to 2021, was marked by deep social and political transformations in Ukraine following the Euromaidan Revolution and the annexation of Crimea by Russia. Scientists chose Germany, Canada, and Poland for academic collaboration and research funding.The third stage, which began in 2022 and continues to the present, is defined by the full-scale war in Ukraine. Scientists are leaving the country due to a sense of danger and military conflict. The primary migration destinations are EU countries, which offer opportunities for academic cooperation and safety. Prospects for further scientific research lie in the analysis of the historical roots of the migration of Ukrainian scientists, including the impact of events and reforms in Ukraine and the world on migration processes.У сучасному світі, який відзначається інтенсивними міграційними процесами, важливим об'єктом наукових досліджень є аналіз міграції українських науковців та їх вибору країни для переїзду, особливо в контексті останніх подій в Україні. У цьому дослідженні розглядаються тенденції міграції українських дослідників у різні історичні періоди від початку 1990-х років до сьогодення. Представлене дослідження ґрунтується на використанні аналізу наукової літератури для теоретичного уявлення та попередніх досліджень, використання статистичних даних із Державної служби статистики України, аналіз політичних, економічних і соціокультурних контекстів для розуміння факторів міграції, методи спостереження за реальними подіями та процесами, історичний аналіз для відстеження еволюції міграційних процесів. Було проаналізовано фактори, які впливають на рішення науковців щодо міграції та їхню мотивацію, а також країни призначення. У статті виділяються три ключові етапи міграції: пострадянський період (1991‒2012 роки), постреволюційний період (2013‒2021 роки) та період повномасштабної війни (2022 рік і до тепер). Перший етап, який охоплює 1991‒2012 роки, характеризувався відтоком науковців в пошуках економічних можливостей та стабільності. Країнами призначення на цьому етапі стали США, Росія, Німеччина, Ізраїль, Канада, Польща. Другий етап, з 2013 по 2021 рік, відзначився глибокими соціальними та політичними трансформаціями в Україні, після Революції Гідності та анексії Криму Росією, науковці обирали Німеччину, Канаду та Польщу для академічного співробітництва та фінансової підтримки досліджень. Третій етап, який розпочався у 2022 році та триває до сьогодення, визначений повномасштабною війною в Україні. Науковці залишають країну через відчуття небезпеки та військовий конфлікт. Основними напрямками міграції є країни ЄС, які надають можливості для академічного співробітництва та безпеки. Перспективи подальших наукових досліджень вбачаються в аналізі історичних коренів міграції українських науковців, включаючи вплив подій і реформ в Україні та в світі на міграційні процеси
Синергія багатокритеріальної діагностики для збереження культурної спадщини та відновлення зниклої спадщини: Історичне дослідження в науці, техніці та археології
No full textThe urgent need to preserve cultural heritage is starkly evident in contemporary society, particularly poignant in Morocco where its rich cultural legacy faces unprecedented threats. The rapid forces of urbanization and relentless economic development have converged, resulting in the alarming devaluation and irreversible degradation of a substantial portion of this invaluable heritage. Within this disconcerting backdrop, certain remarkable vestiges have managed to endure the ravages of time. One such exemplar is the Marinid Madrasa, an architectural marvel from the 4th century, nestled within the Chellah archaeological site in Rabat, Morocco. Beyond its physical grandeur, the Madrasa plays a pivotal role as a conduit between the past and the future, facilitating the transmission of cultural heritage to generations yet unborn. This paper embarks on a multidisciplinary journey, employing advanced techniques such as terrestrial photogrammetry, numerical modeling, and specialized archaeological characterization, to undertake comprehensive diagnostic study processes. The convergence of these diverse methodologies lays a robust foundation for a holistic diagnostic study. This endeavor serves not only academic curiosity but becomes the cornerstone upon which strategies for compatible conservation and restoration interventions are erected. In the intricate interplay between historical preservation and the imperatives of progress, these methodologies form a bridge. This bridge links the architectural magnificence of the Madrasa with the imperatives of safeguarding it in a rapidly changing world. The ultimate aspiration of this multidisciplinary approach is twofold: to ensure the enduring protection of the Marinid Madrasa and other archaeological remnants against the erosive forces of time and urban development, and to forge a narrative that sensitively navigates the challenges posed by preserving cultural heritage in the face of modernity. In this endeavor, advanced technologies are interwoven with a profound recognition of the historical, social, and cultural significance of these sites, ultimately charting a course that not only conserves architectural brilliance but also honors the profound stories they encapsulate across the epochs.Нагальна потреба збереження культурної спадщини на сучасному етапі розвитку суспільства стає надзвичайно важливою, особливо гостро в Марокко, де його багата культурна спадщина стикається з непередбачуваними загрозами. Швидкі сили урбанізації та нескінченного економічного розвитку зіткнулися, що призвело до тривожної депреціації та необоротного погіршення стану значної частини цієї безцінної спадщини. У цьому контексті деяким видатним пам’яткам вдалося витримати плив часу. Одним з таких зразків є Маринідська медресе, архітектурне диво 4 століття, розташоване на території археологічного об'єкту Шелла у Рабаті, Марокко. Поза своєю фізичною величчю, медресе відіграє ключову роль як канал між минулим та майбутнім, сприяючи передачі культурної спадщини нащадкам, які ще народяться. Ця робота розпочинає багатодисциплінарну подорож, використовуючи передові техніки, такі як земельна фотограметрія, числове моделювання та спеціалізована археологічна характеризація, для проведення комплексного діагностичного дослідження. Злиття цих різноманітних методик створює міцну основу для всебічного діагностичного дослідження. Ці зусилля будуть слугувати не лише академічній цікавості, але й стануть кутовим каменем, на якому будуються стратегії сумісних консерваційних та реставраційних втручань. У складній взаємодії між збереженням історичного спадку та імперативами прогресу ці методики утворюють міст. Цей міст зв'язує архітектурну велич медресе з необхідністю збереження її в швидкозмінному світі. Остаточною метою цього багатодисциплінарного підходу є: забезпечити довготривалий захист Маринідської медресе та інших археологічних залишків від руйнівних сил часу та міського розвитку, а також сформувати наратив, що чутливо реагує на виклики збереження культурної спадщини перед сучасністю. У цьому зусиллі передові технології переплітаються з глибоким визнанням історичного, соціального та культурного значення цих місць, нарешті, прокладаючи шлях, який не лише зберігає архітектурний блиск, але й вшановує глибокі історії, які вони вміщують через епохи
Металеві прикраси з курганного некрополя білозерської культури Чорнянка (11–10 ст. до н. е.)
No full textThe flat cemetery near the village of Chornyanka, Kakhovka district, Kherson region, is one of the largest row grave fields of the Late Bronze Age archaeological culture of Bilozerka in the northern Black Sea region. The cultural and chronological location of the Chornyanka burial ground was determined on the basis of an analysis of the main features of the funerary constructions, ceremonies and equipment. The established date of its functioning is the 11th‒10th century BC. 24 graves were identified and investigated. Most contained grave goods: pottery, bone and bronze tools, jewellery of bronze, bone, agate, mother-of-pearl, chitin and glass. This paper presents the results of metallographic and X-ray spectral analysis of bronze jewellery from Chornyanka cemetery: pins, temple rings and earrings. It presents and describes the characteristic microstructures of the metal finds. In addition, the process of production of various metal objects was investigated. Several chemical and metallurgical groups stand out in the spectral analyses of metals from Chornianka: Сu-Sn; Сu-Sn-As; Сu-As(Sn) and possibly remelting. Correlation diagrams of the characteristic pairs of elements are also given. In all the analyses, arsenic is present in tenths of a per cent. There is also a stable presence of an impurity such as antimony, mostly in tenths of a per cent, with concentrations in two cases reaching whole per cent. This means that they were probably included in the original ores. Some scientists believe that this feature is characteristic of the metallurgy of the Greater Caucasus. The results are compared with similar analyses from another cemetery of the Bilozerka Culture – Shyroke. Despite the general similarity and tradition, it is possible to highlight some differences in metalworking in both Bilozerka cemeteries (Chornyanka and Shyroke). Jewellery was made not only by casting. It was also forged with the help of mandrels. In addition, some products were made by welding several metal strips. Most researchers pay attention to the influence of the cultures of the Northwest region on the Bilozerka culture. Metalworking is traditionally thought of as having a Volga-Urals orientation. In this article, we propose to take into account new data on the chemical composition of metal and technology, which testify to the contacts of the Bilozerka culture with the Caucasus.Рівнинний могильник біля села Чорнянка Каховського району Херсонської області є одним з найбільших ґрунтових могильників Білозерської археологічної культури доби пізньої бронзи у Північному Причорномор'ї. Культурно-хронологічне місце могильника Чорнянка було визначено на основі аналізу основних особливостей поховальних конструкцій, обряду та інвентарю. Встановлена дата його функціонування – 11–10 ст. до н. е. Виявлено та досліджено 24 поховання. Більшість з них містили поховальний інвентар: кераміку, кістяні та бронзові знаряддя праці, прикраси з бронзи, кістки, агату, перламутру, хітину та скла. У статті представлено результати металографічного та рентгеноспектрального аналізу бронзових прикрас з могильника Чорнянка: шпильок, скроневих кілець та сережок. Представлено та описано характерні мікроструктури металевих знахідок. Крім того, досліджено процес виробництва різних металевих предметів. У спектральному аналізі металів з Чорнянки виділено кілька хіміко-металургійних груп: Сu-Sn; Сu-Sn-As; Сu-As(Sn) і, можливо, переплав. Також наведено кореляційні діаграми характерних пар елементів. У всіх аналізах арсен присутній у десятих частках відсотка. Також стабільно присутня така домішка, як сурма, переважно в десятих частках відсотка, причому в двох випадках її концентрація сягає цілих відсотків. Це означає, що вони, ймовірно, входили до складу вихідних руд. Деякі вчені вважають, що ця особливість характерна для металургії Великого Кавказу. Результати порівнюються з аналогічними аналізами з іншого могильника Білозерської культури – Широке. Незважаючи на загальну схожість і традиції, виділяються деякі відмінності в металообробці на обох білозерських могильниках (Чорнянка та Широке). Прикраси виготовлялися не тільки методом лиття. Його також кували за допомогою оправки. Крім того, деякі вироби виготовлялися шляхом зварювання кількох металевих смуг. Більшість дослідників звертають увагу на вплив культур Північно-Західного регіону на Білозерську культуру. Про металообробку існує традиційна уява її волго-уральської орієнтації. У даній статті пропонується взяти до уваги нові дані вивчення хімічного складу металу і технології, які свідчать також і про контакти білозерської культури з Кавказо
Review of the monograph: I. O. Demuz. Intellectual biography of Petro Yanuarovych Stebnytskyi (1862‒1923) – public figure, book publisher, publicist: monograph. Pereyaslav (Kyiv region): Dombrovska Ya. M., 2022. 356 pp. ISBN 978-617-7747-62-7
Get PDFReview of the monograph: I. O. Demuz. Intellectual biography of Petro Yanuarovych Stebnytskyi (1862‒1923) – public figure, book publisher, publicist: monograph. Pereyaslav (Kyiv region): Dombrovska Ya. M., 2022. 356 pp. ISBN 978-617-7747-62-7Review of the monograph: I. O. Demuz. Intellectual biography of Petro Yanuarovych Stebnytskyi (1862‒1923) – public figure, book publisher, publicist: monograph. Pereyaslav (Kyiv region): Dombrovska Ya. M., 2022. 356 pp. ISBN 978-617-7747-62-
Огляд розвитку адитивних технологій металів
No full textThis work is devoted to the study of the progress in various areas of additive manufacturing technology usage - from the first theories of layer-by-layer manufacturing to modern additive manufacturing technologies. Additive manufacturing technologies are some of the most rapidly developing sectors of manufacturing, maintaining significant interest of the scientific community due to the their represent of both an alternative manufacturing method for existing structures, as well as opening up opportunities for the development of new structures with structural complexity unattainable for traditional technologies. During historical review of the development and implementation of various technological processes in additive manufacturing for metals, a gap in compiling a comprehensive picture of the general development of additive manufacturing technologies in metallurgy was discovered. For a better understanding and systematization of knowledge about additive manufacturing, on top of answering a number of common questions about these technologies, an analysis of publicly known knowledge about their historical applications in the leading countries of the world was conducted. A number of additive manufacturing technologies were considered, such as Wire-Arc Additive Manufacturing, Selective Laser Sintering, Selective Laser Melting, Electron Beam Melting, and Laser-Engineered Net Shaping. The study focused on the developments carried out by various countries of the world in the 20th and 21st centuries by scientists from such countries as the USA, the United Kingdom, France, Germany, Japan, Canada, the USSR and others. The main documents for the initial research efforts for each family of additive manufacturing processes and various applications of these technologies - from topography and stereolithography to modern medicine with the aerospace industry ‒ were reviewed; their main findings, breakthroughs and challenges were discussed. An analysis and classification of previous studies that focus on the development of various technological processes and their implementation was carried out. As a result of the analysis, a systematized approach to the creation of a comprehensive scheme for the development of additive technologies related to the development of technologies in various directions was proposed.Дана робота присвячена вивченню прогресу та сфер використання технологій адитивного виробництва – від перших теорій пошарового виробництва до сучасних технологій. Технології адитивного виробництва – одні з найбільш стрімко розвиваючихся та зберігають значний інтерес наукової спільноти через те, що вони представляють собою як альтернативний шлях виготовлення для існуючих конструкцій, так і відкривають можливості до розробки нових конструкцій з комплексністю структури, недосяжною для традиційних технологій. Оглядаючи історію розвитку та впровадження різних технологічних процесів адитивного виробництва для металів, було знайдено, що існує пробіл у складанні комплексної картини загального розвитку технологій адитивного виробництва у металургії. Для кращого розуміння та систематизації знань про адитивного виробництва, а також для відповіді на ряд розповсюджених питань щодо даних технологій, було проведено аналіз публічно відомих знань, щодо їх історичних застосувань у провідних країнах світу. Було розглянуто ряд таких технологій адитивного виробництва, як дугове з використанням дроту адитивне виробництво, селективне лазерне спікання, селективне лазерне плавлення, електронно-променеве плавлення, а також лазерне сітчасте формування. Дослідження фокусувалось на розробках, що проводились різними країнами світу в 20 та 21 століттях вченими таких країн, як США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Канада, СРСР та інших. Було розглянуто основні документи для початкових дослідницьких зусиль для кожного сімейства процесів адитивного виробництва та різних застосувань даних технологій – від топографії та стереолітографії, до сучасної медицини з авіакосмічною індустрією, обговорено їх основні висновки, прориви та проблеми. Було проведено аналіз та класифікацію робіт, які розглядають розвиток різних технологічних процесів та їх впровадження. У результаті проведеного аналізу було запропоновано систематизований підхід до створення комплексної схеми розвитку адитивних технологій, пов’язаних з розвитком технологій у різних руслах
Аналіз історії створення та вдосконалення засобів індивідуального натільного захисту: від бронзових обладунків до сучасних бронежилетів
No full textIn this article, using real historical examples, the authors tried to trace the evolution of personal protective equipment. This has made it possible to perform a comparative historical analysis of the development of scientific research and industrial technologies, which made it possible to manufacture specific personal protective equipment in a certain historical period. Also in this review article, the authors have analyzed the stages of modern technologies that are currently used in the manufacture of various types of bulletproof vest. And given that the overwhelming majority of authors of publications devoted to the history of the creation of bulletproof vests write that: the bulletproof vest does not have a specific inventor, in this review article the authors also talk about specific, undeservedly forgotten now, the creators of the world's first officially patented prototypes of bulletproof vests for the police and VIP-persons, at the beginning of the 20th century, who stood at the origins of the bulletproof vest industry. With the development of the industrial revolution and technological progress, new materials and production technologies have appeared, allowing the creation of more effective bulletproof vest. Bulletproof vest has become lighter and more effective over time, thanks to the use of new materials such as Kevlar, aramid fibers and ceramics. Thus, the history of the development of bulletproof vest includes the contribution of many scientists, engineers and inventors who have contributed to the improvement of protective armor over the years. In the article, the authors show that modern realities put forward new requirements for quality, weight and functional characteristics for design engineers and manufacturers of bulletproof vest. The authors of the article analyze the main directions in which research work is currently underway to improve bulletproof vests. The authors of the article show that in different countries of the world there are different standards and classifications for bulletproof vest. Each standard usually has its own classification, which determines the level of protection of bulletproof vest against specific types of threats, such as bullets, shrapnel or stab wounds. Therefore, the task of developing a single standard for modern bulletproof vest is important.У цій статті на реальних історичних прикладах автори спробували простежити еволюцію засобів індивідуального захисту. Це дало змогу виконати порівняльний історичний аналіз процесу розвитку наукових пошуків та промислових технологій, які дозволяли у певний історичний період виготовляти конкретні засоби індивідуального натільного захисту. Також у цій оглядовій статті автори проаналізували етапи сучасних технологій, які використовуються на сьогоднішній день при виготовленні різних видів бронежилетів. І враховуючи, що в переважній більшості автори публікацій присвячених історії створення бронежилетів пишуть, що бронежилет не має конкретного винахідника, в цій оглядовій статті автори також розповіли про конкретних, незаслужено забутих нині, творців найперших у світі офіційно запатентованих прототипів бронежилетів для поліції та VIP-персон, на початку XX століття, які стояли біля витоків галузі створення бронежилетів. З розвитком промислової революції та технологічним прогресом, з'явилися нові матеріали та технології виробництва, що дозволяють створювати більш ефективні бронежилети. З часом бронежилети стали все більш легкими та ефективними завдяки використанню нових матеріалів, таких як кевлар, арамідні волокна та кераміка. Таким чином, історія розвитку бронежилетів включає внесок безлічі вчених, інженерів та винахідників, які вносили свій внесок у вдосконалення захисної броні протягом багатьох років. У статті автори показують, що сучасні реалії висувають перед інженерами-конструкторами та виробниками бронежилетів нові вимоги до якості, ваги та функціональних характеристик. Автори статті аналізують основні напрямки, за якими на сьогодні ведуться науково-дослідні роботи з удосконалення бронежилетів. Автори статті показали, що у різних країнах світу існують різні стандарти та класифікації для бронежилетів. Кожен стандарт зазвичай має свою класифікацію, яка визначає рівень захисту бронежилету від конкретних видів загроз, таких як кулі, уламки або ножові удари. Тому важливим є завдання розробки єдиного стандарту для сучасних бронежилетів
Електрифікація шахтової промисловості в долині Кінта: Роль компанії "Гідроелектроенергетична компанія ''Річка Перак" (1927‒1940)
No full textElectricity, first introduced in Colonial Malaya as early as the 1890s, and by the 1920s became the major source of power in the tin-mining industry. Surprisingly, despite its vital role in the economy, electricity has received little attention in Malaysian historiography. In the country’s main tin-mining center, Kinta Valley, Perak, the Perak River Hydro-Electric Power Company with its head-office in London, played a significant role in supplying electricity for mine operator. Since early 1920s, British Government aimed to develop hydroelectric power by building dams on the Perak River. They viewed the Perak River as an important source of hydroelectric power for electrifying Colonial Malaya especially for tin mining-industry. Financial constraints forced the British Government, however, to hand over responsibilities to the PRHEPC. This article aims to identify how PRHEPC managed the development of electricity supply facilities and its significance to the tin miners in the Kinta Valley before 1940. The PRHEPC diversified its energy facilities development strategies to guarantee electricity supply to mine operators covering a wide area. Their ability to exploit the Perak River through the construction of a large-capacity hydroelectric station and the strategy to combine steam generation and grid supply systems allowed the PRHEPC to effectively supply electricity to a large number of mine operators in the Kinta Valley. The development was financially beneficial to the power companies because this capital-saving approach allowed them to generate electricity at a far lower price than the fossil fuel power stations for their consumers. Cheap energy allowed mine operators to minimize the cost of the tin mining operation, particularly the sector shifted from labour-intensive to a capital-intensive business strategy. To dominate the tin mining sector, the operators greatly invested in modernizing mining methods through utilization of machinery such as the high-cost dredges. It was therefore imperative for mine operators to obtain cheap energy to offset the cost of investments. This case study clearly displayed the development of the tin mining sector in Kinta Valley was not merely influenced by electricity use, but also its economical generation through hydroelectric.Електрику почали впроваджувати в колоніальній Малайзії вже з 1890-х років, а до 1920-х вона стала основним джерелом енергії в гірничій промисловості з видобутку олова. Дивно, що, незважаючи на її важливу роль у економіці, електроенергетика отримала мало уваги в історіографії Малайзії. У головному центрі гірництва олова країни, у долині Кінта в Пераку, компанія "Гідроелектроенергетична компанія ''Річка Перак" зі штаб-квартирою в Лондоні відігравала значну роль у постачанні електроенергії гірничим операторам. З початку 1920-х років британський уряд планував розвивати гідроенергетику, будуючи греблі на річці Перак. Вони вважали річку Перак важливим джерелом гідроенергії для електрифікації колоніальної Малайзії, особливо для гірничої промисловості. Фінансові обмеження, однак, змусили британський уряд передати відповідальність компанії "Гідроелектроенергетична компанія ''Річка Перак". Ця стаття спрямована на визначення того, як "Гідроелектроенергетична компанія ''Річка Перак" керувала розвитком електропостачання та його значення для гірників у долині Кінта до 1940 року. "Гідроелектроенергетична компанія ''Річка Перак" диверсифікувала стратегії розвитку енергетичних об'єктів, щоб гарантувати постачання електроенергії гірничим операторам на великій території. Їх здатність експлуатувати річку Перак через будівництво гідроелектростанції великої потужності та стратегія поєднання систем генерації пари і мережевих систем дозволили "Гідроелектроенергетична компанія ''Річка Перак" ефективно забезпечувати електроенергією велику кількість гірничих операторів у долині Кінта. Розвиток був фінансово вигідним для енергетичних компаній, оскільки цей капіталозберігаючий підхід дозволив їм генерувати електроенергію за значно нижчою ціною, ніж станції на кам'яному вугіллі для їхніх споживачів. Дешева енергія дозволила гірничим операторам мінімізувати витрати на видобуток олова, особливо коли сектор перейшов від праце-інтенсивної до капіталомісткої стратегії бізнесу. Для домінування в гірничому секторі оператори вкладали значні інвестиції в модернізацію методів видобутку за допомогою використання машин, таких як високовартісні екскаватори. Тому було надзвичайно важливо для гірничих операторів отримувати дешеву енергію для компенсації витрат на інвестиції. Цей кейс показав, що розвиток гірничого сектору в долині Кінта був важливим не лише використанням електрики, але й її економічним виробництвом за допомогою гідроелектрики
Корабельна техніка, рабство, репатріація та повітряний транспорт: безперервність і зміни
No full textThe Trans-Atlantic Slave Trade, which occurred between the fifteenth and nineteenth centuries, displaced Africans and people of African descent into the New World. The trade affected and influenced several aspects of the world economy, boosting the economies of participating countries and creating what would become the African diaspora. While several elements of the trade have gained recognition in scholarship, ships, as the single most important medium of transportation for African slaves, have received little attention. We contribute to the discourse by placing ships at the center of discussion by highlighting the relevance and importance of this human and cargo carriage as a vehicle of slavery. We also paid attention to air transportation in the era of voluntary repatriation of people of African descent back to Africa for tourism, business and to pay homage to the motherland. We achieved these objectives through the use of written sources. These included books, journal articles and relevant sites and databases relating to the history of science, technology and slavery among others. The research highlights, among others, the following: the invention of ships has changed the course of world history. It has been the single most tremendous medium of transportation responsible for transporting millions of Africans into Europe and the New World creating the African Diaspora. The era of sailing and the cruise period have offered man the opportunity to navigate oceans and seas that were hitherto uncharted. It also ensured that trade relations between and among countries were solidified. Beginning in the XIV century when ships used rudders that ran on shallow waters, trade was organized on as small scale between countries. The fifteenth century became a significant date in the history of ship building as there was an improvement in sea faring and oceanic navigation. The double-ended ship gave way for full-rigged ships. An even greater milestone was achieved in the eighteenth century when the steam was invented. This period produced fast sailing ships which were less costly and it greatly influenced the triangular trade which had begun some two centuries earlier. Трансатлантична работоргівля, що відбувалася від XV до XIX століть, перемістила африканців та людей африканського походження в Новий Світ. Торгівля вплинула на різні аспекти світової економіки, збагачуючи економіки країн-учасниць та створюючи те, що згодом стане африканською діаспорою. Хоча деякі аспекти работоргівлі набули визнання в наукових дослідженнях, кораблі, як найважливіший засіб транспорту для африканських рабів, отримали мало уваги. Ми вносимо свій внесок у дискусію, поставивши кораблі в центр дослідження, виділивши значення та важливість цього засобу перевезення людей і вантажу як засобу рабства. Ми також звернули увагу на повітряний транспорт у епоху добровільної репатріації людей африканського походження назад до Африки для туризму, бізнесу та віддання шани батьківщині. Ми досягли цих цілей за допомогою письмових джерел, таких як книги, наукові статті, а також веб-сайти та бази даних, що стосуються історії науки, технології та рабства, серед іншого. Дослідження підкреслює, серед іншого, наступне: винайдення кораблів змінило хід світової історії. Це був єдиний найпотужніший транспортний засіб, відповідальний за транспортування мільйонів африканців до Європи та Нового Світу, створюючи африканську діаспору. Епоха вітрильного спорту та круїзний період дали людині можливість плавати в океанах і морях, які досі були незвіданими. Це також забезпечило зміцнення торгових відносин між країнами. Починаючи з XIV століття, коли кораблі використовували керма, які рухалися по мілководдю, торгівля між країнами була організована в дуже невеликих масштабах. П'ятнадцяте століття стало знаменною датою в історії суднобудування, оскільки відбулося вдосконалення морського плавання та океанської навігації. Корабель з подвійним торцем поступився місцем судам з повним оснащенням. Ще більша віха була досягнута у вісімнадцятому столітті, коли була винайдена пара. У цей період виготовляли швидкохідні вітрильні кораблі, які були менш дорогими, і це значно вплинуло на трикутну торгівлю, яка почалася приблизно два століття до цього
Діяльність професора Томаша Рильського (1838‒1924) у зародженні та розвитку випробувань землеробських машин другої половини XIX ст.
No full textThe aim of the study is a comprehensive assessment of the activity, scientific and creative achievements of Professor Tomasz Nikodem Ścibor-Rylski in the development of the field of testing agricultural machines in the second half of the 19th century. To achieve the aim of the study, the principles of historicism, scientificity and objectivity of coverage of historical phenomena and events were used based on the application of the historical-scientific method, methods of analysis and generalization. For the first time, a number of archival documents were introduced into scientific circulation, which shed light on the scientist's activities in the field of testing agricultural machines. In the article, based on archival data, the available creative work of the scientist, the main stages of his activity in the issue of the origin and formation of tests of agricultural machines and tools are updated. The activities of Professor T. Rylski contributed to the birth of the scientific foundations of agricultural tests, the formation of the principles of rational use of agricultural equipment by farmers of the Austro-Hungarian Empire. The professor's long-term participation in various agricultural exhibitions and competitions led to the laying of the foundations for the creation of the first agricultural testing station in Dublyany on the territory of western Ukraine. Justifying the need to create a test station, T. Rylski relies on the importance of the transition from the "exhibition" method of testing agricultural machines to testing at specialized stations. The scientist believed that it is the scientific approach to testing that will contribute to increasing the efficiency of the use of agricultural equipment and reducing errors during its operation. The formation of the Dublyany Higher Agricultural School, as a powerful scientific and testing center on the territory of modern Ukraine and Poland, is connected with the scientist's name. The creative heritage of T. Rylski indicates his invaluable contribution to the emergence of the scientific foundations of agricultural equipment testing. Therefore, it is precisely the absence of a special comprehensive study of scientific, creative and organizational activity of a scientist in the historiography of science and technology that determines the relevance of this study.Метою дослідження є комплексна оцінка діяльності, наукових та творчих звитяг професора Томаша Сцібора-Рильського (польською мовою Tomasz Nikodem Ścibor-Rylski) у розвитку справи випробувань землеробських машин у другій половині ХІХ століття. Для досягнення поставленої мети дослідження використано принципи історизму, науковості та об’єктивності висвітлення історичних явищ та подій на основі застосування історико-наукового методу, методів аналізу та узагальнення. До наукового обігу уперше введено ряд архівних документів, котрі проливають світло на діяльність вченого у галузі випробувань землеробських машин. У статті на основі архівних даних, наявного творчого доробку вченого актуалізовано основні етапи його діяльності у питанні зародження та становлення випробувань землеробських машин і знарядь. Діяльність професора Т. Рильського сприяла зародженню наукових основ землеробських випробувань, формуванню принципів раціонального використання сільськогосподарського устаткування фермерами Австро-Угорської імперії. Багаторічна участь професора у різноманітних сільськогосподарських виставках та конкурсах призвела до закладення основ для створення першої на території західної України сільськогосподарської випробувальної станції у Дублянах. Обґрунтовуючи необхідність створення випробувальної станції Т. Рильський спирається на важливість переходу від «виставкового» способу випробування землеробських машин до випробування на спеціалізованих станціях. Вчений вважав, що саме науковий підхід до випробувань сприятиме підвищенню ефективності використання землеробського устаткування, зменшенню помилок при його експлуатації. З іменем науковця пов’язане становлення Вищої рільничої школи у Дублянах, як потужного наукового та випробувального осередку на території сучасних України та Польщі. Творча спадщина Т. Рильського вказує на його неоціненний внесок у зародження наукових основ випробування землеробського обладнання. Тому, саме відсутність спеціального комплексного дослідження наукової, творчої та організаційної діяльності вченого в історіографії науки і техніки зумовлює актуальність даного дослідження
До питання історії будівництва металевих мостів у 20 столітті з використанням технології зварювання
No full textThe history of bridge construction is an important part of historical knowledge. Developments in bridge construction technology reflect not only engineering advances, but also social, economic and cultural aspects of society. Engineers and scientists faced unique challenges when designing and building bridges depending on the technological level of the era, available materials and the needs of society. This process may reflect technological progress, changes in transportation needs, and cultural and social changes. The purpose of this article is to briefly review key moments and stages in the history of metal bridge construction using welding technology in the 20th century. The history of the development of the construction of metal bridges using welding goes back a little over 100 years. The short period from the construction of the first welded bridges to their first disasters led to the need to analyze the possible causes of these destructions. As the analysis performed showed, catastrophic destruction most often occurred under the influence of several factors, as well as a combination of external adverse influences and the internal “unpreparedness” of the structure for them. The above examples indicate that an irrational choice of steel could be both an independent cause causing brittle failure of structures, and an aggravating factor in the presence of structural violations, thermal stresses and welding defects. Over the years, bridge manufacturing technologies have been improved in different countries, and new steels and materials for their welding have been developed. Thanks to the use of carbon, low-alloy and alloy steel, designers abandoned the brutal “railroad-type” beam trusses and today metal bridges with graceful and beautiful silhouettes powerfully stride across the water surface, mountains and valleys. They became real attractions of megacities and country landscapes, and builders were able to successfully solve numerous technical and economic problems. An important contribution to the development of global bridge construction using welding technologies was made by the team of the Institute of Electric Welding of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR under the leadership of Academician Evgeny Oskarovych Paton. The team of the Institute of Electric Welding of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, introducing welding into bridge construction, carefully checked the results and monitored the behavior of structures. A new grade of steel was created that was resistant to the formation of brittle and fatigue cracks, its welding technology was developed, a technology for installation welding of vertical sheets with forced formation of a seam was developed, and suitable welding materials were selected. At the time of construction in 1953, the Kyiv Evgeny Paton Bridge across the Dnipro River was the largest all-welded bridge in Europe, all seams of which, including assembly ones, were made for the first time using automatic and semi-automatic welding. In addition, the presence of large similar blocks in the design of the Evgeny Paton Bridge made it possible to mechanize assembly and welding operations and organize an in-line method for their production at the factory and installation, which improved the quality of welding work and reduced its labor intensity.Історія будівництва мостів є важливою частиною історичного знання. Розвиток технології будівництва мостів відбиває як інженерні досягнення, так й соціальні, економічні та культурні аспекти суспільства. Інженери та вчені, проектуючи та будуючи мости, стикалися з унікальними викликами залежно від технологічного рівня епохи, доступних матеріалів та потреб суспільства. Цей процес може бути відображенням технологічного прогресу, змін у транспортних потребах, а також культурних та соціальних змін. Метою цієї статті є короткий огляд ключових моментів та етапів історії будівництва металевих мостів з використанням технології зварювання у 20 столітті. Історія розвитку будівництва металевих мостів із застосуванням зварювання налічує трохи більше 100 років. Невеликий період від будівництва перших зварних мостів, до перших катастроф, призвів до необхідності аналізу можливих причин цих руйнувань. Як показав виконаний аналіз, катастрофічні руйнування найчастіше відбувалися під дією кількох факторів, а також при поєднанні зовнішніх несприятливих впливів та внутрішньої «неготовності» конструкції до них. Наведені приклади свідчать про те, що нераціональний вибір сталі може бути як самостійною причиною, що викликає крихке руйнування конструкцій, так і погіршуючим фактором за наявності конструктивних порушень, термічних напружень і дефектів зварювання. За ці роки у різних країнах було вдосконалено технології виготовлення мостів, розроблено нові сталі та матеріали для їх зварювання. Завдяки використанню вуглецевої, низьколегованої та легованої сталі проектувальники відмовилися від брутальних балкових ферм «залізничного типу» і сьогодні металеві мости з витонченими та красивими силуетами потужно крокують через водну гладь, гори та долини. Вони стали справжніми визначними пам'ятками мегаполісів та заміських ландшафтів, а будівельники змогли успішно вирішити численні технічні та економічні завдання. Важливий внесок у розвиток світового мостобудування із застосуванням технологій зварювання зробив колектив Інституту електрозварювання Академії наук УРСР під керівництвом академіка Євгена Оскаровича Патона. Колектив Інституту електрозварювання Академії наук УРСР, впроваджуючи зварювання у мостобудування, виконував ретельну перевірку результатів та вів спостереження за поведінкою конструкцій. Було створено нову марку сталі, стійку до утворення крихких і втомних тріщин, відпрацьовувалась технологія її зварювання, розроблялася технологія монтажного зварювання вертикальних листів із примусовим формуванням шва, підбиралися відповідні зварювальні матеріали. На момент побудови у 1953 році, київський Міст імені Євгена Патона через річку Дніпро був найбільшим у Європі цільнозварним мостом, усі шви якого, включаючи монтажні, вперше виконали за допомогою автоматичного та напівавтоматичного зварювання. Крім того, наявність великих однотипних блоків у конструкції Моста імені Євгена Патона дозволило механізувати складально-зварювальні операції та організувати потоковий метод їх виготовлення на заводі та монтажі, що підвищило якість зварювальних робіт та знизило їх трудомісткіст