History of science and technology (Collection of scientific papers of the State University of Infrastructure and Technologies) / Історія науки і техніки (Збірник наукових праць Державного університету інфраструктури та технологій)
Not a member yet
447 research outputs found
Sort by
Плями крові в судово-медичній експертизі: Від візуального огляду до аналізу зразків та оцінки часу за допомогою ШІ
No full textBloodstains have long served as critical evidence in forensic investigations, providing insights into the timing and nature of violent crimes. This article traces the historical evolution of bloodstain analysis, from early visual inspection to the adoption of modern methods and technologies. Blood pattern analysis has now advanced into a systematic science and incorporated artificial intelligence technology, offering quantitative insights into the mechanisms of blood spatter. For age estimation of bloodstains, DNA analysis extracts temporal changes in genetic materials from degraded bloodstains. High-performance liquid chromatography further complemented bloodstain investigations by quantifying biochemical markers indicative of time since deposition. Spectroscopic methods, including Raman and infrared spectroscopy, have identified specific molecular vibrations associated with the temporal degradation of blood components, while optical techniques based on photon reflection, absorption, and fluorescence provide alternative pathways for estimating bloodstain age. Smartphone-based colorimetry has emerged as a cost-effective and portable solution, tracking the visible progression of blood color from bright red to dark brown over time. Moreover, hyperspectral imaging integrates imaging and spectroscopy, allowing spatially resolved age estimation by analyzing spectral data at the pixel level. This article highlights the historical progression and technological advancements that have shaped bloodstain analysis in forensic discipline. By integrating modern instrumentation with artificial intelligence technologies, the field continues to move closer to reliable on-site analysis. However, challenges such as environmental variability, substrate effects, and standardization remain. Continued research and validation are imperative to refine these methods and establish standardized protocols for forensic applications. This historical and technical overview underscores the transformative impact of interdisciplinary innovation on the evolution of bloodstain analysis, bridging the gap between laboratory research and practical forensic settings.Кров’яні плями давно служать важливим доказом у судово-медичних розслідуваннях, надаючи відомості про час та природу насильницьких злочинів. У статті прослідковується історичний розвиток аналізу кров’яних плям, від початкової візуальної інспекції до впровадження сучасних методів та технологій. Аналіз кров’яних плям тепер став системною наукою і інтегрував технології штучного інтелекту, надаючи кількісні відомості про механізми розбризкування крові. Для оцінки часу кров’яних плям використовується аналіз ДНК, який дозволяє виявити тимчасові зміни в генетичних матеріалах із деградованих плям крові. Високопродуктивна рідинна хроматографія доповнила дослідження кров’яних плям, кількісно визначаючи біохімічні маркери, що вказують на час з моменту їх відкладення. Спектроскопічні методи, зокрема раманівська та інфрачервона спектроскопія, виявили специфічні молекулярні вібрації, пов’язані з тимчасовою деградацією компонентів крові, тоді як оптичні методи на основі відбиття фотонів, абсорбції та флуоресценції пропонують альтернативні шляхи для оцінки віку кров’яних плям. Колориметрія на базі смартфонів стала економічно ефективним і портативним рішенням, відстежуючи видиму зміну кольору крові від яскраво червоного до темно-коричневого з часом. Більше того, гіперспектральна візуалізація поєднує візуалізацію і спектроскопію, дозволяючи оцінювати вік з просторовою роздільною здатністю, аналізуючи спектральні дані на рівні пікселів. У статті підкреслюється історичний розвиток та технологічні досягнення, які сформували аналіз кров’яних плям у судово-медичній дисципліні. Інтегруючи сучасне обладнання з технологіями ШІ, ця галузь наближається до надійного аналізу на місці. Проте існують проблеми, такі як варіативність середовища, вплив субстратів та стандартизація. Продовження досліджень та валідація є необхідними для вдосконалення цих методів і встановлення стандартизованих протоколів для судових застосувань. Цей історичний та технічний огляд підкреслює трансформуючий вплив міждисциплінарних інновацій на розвиток аналізу кров’яних плям, що поєднує дослідження в лабораторії та практичне застосування в судово-медичних умовах
Історія суцільнозварного мосту імені Євгена Патона
No full textThis article explores the history of science and technology through the lens of the design, fabrication, and long-term operational experience of the Evgeny Paton Bridge in Kyiv, the world’s first all-welded highway bridge. Completed in 1953 and named after prominent welding pioneer Academician Evgeny Paton, the bridge represented a milestone in civil engineering and Soviet technological ambition during the postwar reconstruction era. The study examines the scientific and technical foundations that enabled the transition from riveted to welded structures, highlighting advances in metallurgy, structural analysis, and welding technology developed. It also considers the bridge's fabrication process, which involved large-scale application of automatic submerged arc welding and innovative solutions to challenges related to joint integrity, fatigue resistance, and thermal stresses. Drawing on archival materials, technical publications, and historical records, the article situates the bridge within broader political, institutional, and economic contexts, analyzing its role as both a functional infrastructure project and a symbol of Soviet scientific progress. The operational history of the bridge over more than seven decades is reviewed, emphasizing its structural resilience, maintenance practices, and the lessons learned that influenced later bridge engineering within the USSR and globally. It reflects on the interplay between scientific experimentation and practical engineering solutions, demonstrating how theoretical research was actively tested and validated through real-world implementation. The bridge’s continued use into the 21st century provides a living laboratory for studying the long-term behavior of welded steel structures under dynamic loading and environmental stressors. In doing so, the article underscores the enduring relevance of historical technological achievements for current infrastructure policy, materials science, and engineering education. The Paton Bridge thus serves as a compelling case study in the evolution of large-scale welded construction and the ways in which technological innovation is embedded in broader historical narratives.У цій статті досліджується історія науки і техніки крізь призму проектування, виготовлення та багаторічного досвіду експлуатації мосту імені Євгена Патона в Києві, першого у світі суцільнозварного автомобільного мосту. Завершений у 1953 році та названий на честь видатного піонера зварювання академіка Євгена Патона, міст став віхою в цивільному будівництві та радянських технологічних амбіціях під час повоєнної відбудови. У дослідженні розглядаються науково-технічні основи, які дозволили перехід від клепаних до зварних конструкцій, з акцентом на досягненнях у металургії, структурному аналізі та технології зварювання. Також розглядається процес виготовлення мосту, який включав широкомасштабне застосування автоматичного дугового зварювання під флюсом та інноваційні рішення для вирішення проблем, пов'язаних з цілісністю з'єднань, опором втомі та термічними напруженнями. Спираючись на архівні матеріали, технічні публікації та історичні записи, стаття розглядає міст у ширшому політичному, інституційному та економічному контексті, аналізуючи його роль як функціонального інфраструктурного проекту та символу радянського наукового прогресу. У статті розглядається історія експлуатації мосту протягом понад семи десятиліть, з акцентом на його конструкційної стійкості, методах обслуговування та отриманих уроках, які вплинули на подальше мостобудування в СРСР та в усьому світі. У статті розглядається взаємодія між науковими експериментами та практичними інженерними рішеннями, демонструючи, як теоретичні дослідження активно перевірялися та перевірялися шляхом реального впровадження. Подальше використання мосту в 21 столітті забезпечує живу лабораторію для вивчення довгострокової поведінки зварних сталевих конструкцій під динамічним навантаженням та стресовими факторами навколишнього середовища. Роблячи це, стаття підкреслює незмінну актуальність історичних технологічних досягнень для сучасної інфраструктурної політики, матеріалознавства та інженерної освіти. Таким чином, міст Патона служить переконливим прикладом еволюції великомасштабних зварних конструкцій та способів, якими технологічні інновації вбудовуються в ширші історичні наративи
Огляд історії розвитку систем наддуву поршневих авіаційних двигунів
No full textThe subject of the article is a review of the most important facts from the development of supercharging systems for piston aircraft engines from the beginnings of aviation to the present day, with particular emphasis on the period of dominance of piston engines in aviation, i.e. the first half of the 20th century. The work focuses on design solutions developed over the years that had a direct impact on engine operating indicators, altitude characteristic and therefore on aircraft performance. Moreover, in the first chapters it shows the reasons for using supercharging in aviation resulting from the unfavorable altitude characteristics of naturally aspirated engines, low-altitude engines or engines equipped with simple non-altitude superchargers systems. The aim of the article is to comprehensively outline the topic of supercharging piston aircraft engines, including, apart from the history of development, also its prospects. The text was prepared on the basis of literature and primarily on the basis of collected source material such as catalogues, archival publications and catalogue data sets. They allow not only to learn about the solutions used, but also to assess and analyze their impact on the engine's functionality. By learning about the altitude characteristics or operating indicators of an engine, it is possible to assess the usefulness of the design solutions used in its supercharging system. Such work requires not only the work of a historian who relies on source materials to learn about the past, but also the technical knowledge of an engineer who can interpret specific development trends in the construction of machines such as engines and their impact on their operating indicators. This approach allows not only to describe the past, but also to learn about development trends over the years. The analysis of historical constructions and operational indicators is often omitted in science because it requires working at the interface of two disciplines, both technical and historical. However, it is important for the development of the history of technology, because it concerns its central subject, i.e. the technical objects themselves.Предметом статті є огляд найважливіших фактів з історії розвитку систем наддуву поршневих авіаційних двигунів – від зародження авіації до сьогодення, з особливим акцентом на період домінування поршневих двигунів в авіації, тобто першу половину ХХ століття. У роботі зосереджено увагу на конструктивних рішеннях, які були розроблені протягом років і мали безпосередній вплив на експлуатаційні показники двигунів, висотні характеристики, а отже, й на льотно-технічні характеристики літаків. У перших розділах також висвітлюються причини використання наддуву в авіації, що випливають з несприятливих висотних характеристик атмосферних двигунів, двигунів малої висоти або двигунів, оснащених простими системами не висотного наддуву. Метою статті є всебічне окреслення теми наддуву поршневих авіаційних двигунів, включаючи не лише історію розвитку, а й перспективи цієї технології. Публікацію підготовлено на основі літератури, а передусім – на основі зібраного джерельного матеріалу, такого як каталоги, архівні публікації та каталогові бази даних. Вони дозволяють не лише ознайомитися із реалізованими рішеннями, але й оцінити та проаналізувати їх вплив на функціональність двигуна. Знання висотних характеристик чи експлуатаційних показників двигуна дає змогу оцінити доцільність впроваджених конструктивних рішень у його системі наддуву. Подібна робота вимагає не лише історичних досліджень, що спираються на джерела, а й технічних знань інженера, здатного інтерпретувати конкретні тенденції розвитку конструкцій машин, зокрема двигунів, та їх вплив на експлуатаційні показники. Такий підхід дозволяє не лише описати минуле, а й виявити тенденції розвитку протягом років. Аналіз історичних конструкцій і експлуатаційних показників часто ігнорується в науці, оскільки вимагає роботи на стику двох дисциплін – технічної та історичної. Проте він є важливим для розвитку історії техніки, оскільки стосується її центрального об’єкта – технічних засобів
Рух у кіно, як етап розвитку кінематографу
No full textThe development of moving images is a multi-layered abstraction of movement in visual space, based on optical, mechanical, photographic and theoretical innovations. Each stage contributed to the creation of modern cinema in its technical and conceptual forms. The main aim of this study is to identify and analyze how scientific and technical discoveries in the fields of optics, physiology of vision, mechanics and chemistry became the basis for the emergence of a new art form – cinema, and also to show how the interaction of science, technology, culture and society contributed to the formation of a completely new system of visual thinking and mass communication. The article analyzes the history of the emergence of moving images – from optical toys of the 19th century to modern digital cinema. The emphasis is on technical, psychophysiological and technological development, as well as on modern directions that continue the evolution. The ideal “frame–interval–frame” (blackout, break) was a breakthrough in the 19th century, but it was digital technologies that gave freedom to the narrative, mixing frames in real time, adding intellectual processing and visual effects. The subject of the study was the study of the formation of scientific, technical and cultural prerequisites that led to the emergence of cinematography as a result of the evolution of knowledge about visual perception and technologies for fixing and reproducing dynamic images. Particular attention was focused on research in the field of physiology of vision, in particular on the phenomenon of persistence of visual image, which explained the illusion of movement between individual frames. The influence of technical achievements on the development of optical devices that simulated image movement, as well as the analysis of experiments with chronography, was considered. The study paid special attention to the invention of recording and projection devices. All this was considered in the context of socio-cultural and commercial processes, such as the emergence of cinemas, fair screenings, and the formation of cinema as a public spectacle. Thus, the subject of the study is not only the technical inventions themselves, but also the deeper processes of interaction of science, technology and culture, which together led to the emergence of a new means of mass communication – cinema.Розвиток рухомих зображень - це багатошарова абстракція руху у візуальному просторі, що базувалася на оптичних, механічних, фотографічних та теоретичних новаціях. Кожен етап сприяв створенню сучасного кіно в його технічних та концептуальних формах. Основна мета даного дослідження полягає в тому, щоб виявити й проаналізувати, як наукові і технічні відкриття в галузях оптики, фізіології зору, механіки та хімії стали основою для виникнення нового виду мистецтва - кінематографу, а також показати, як взаємодія науки, технології, культури й суспільства сприяла формуванню цілком нової системи візуального мислення та масової комунікації. У статті проаналізовано історію виникнення рухомого зображення - від оптичних іграшок XIX століття до сучасного цифрового кінематографа. Акцент зроблено на технічному, психофізіологічному та технологічному розвитку, а також на сучасних напрямах, які продовжують еволюцію. Ідеальний «кадр–інтервал–кадр» (затемнення, перерва) був проривом у XIX ст., але саме цифрові технології дали свободу розповіді, змішуючи кадри в реальному часі, додаючи інтелектуальні обробки й візуальні ефекти. Предметом дослідження було вивчення формування наукових, технічних і культурних передумов, що зумовили виникнення кінематографа як результату еволюції знань про зорове сприйняття та технологій фіксації й відтворення динамічного зображення. Особливу увагу було зосереджено на дослідженнях у галузі фізіології зору, зокрема на явищі персистенції зорового образу, яке пояснювало ілюзію руху між окремими кадрами. Розглянуто вплив технічних досягнень на розвиток оптичних приладів, які моделювали рух зображення, а також аналіз експериментів із хронографією. У дослідженні окрему увагу приділено винайденню апаратів для запису та проєкції. Усе це розглянуто в контексті соціокультурних і комерційних процесів, таких як виникнення кінотеатрів, ярмаркових показів, формування кіно як публічного видовища. Таким чином, предметом дослідження є не лише самі технічні винаходи, а й глибші процеси взаємодії науки, техніки та культури, які спільно призвели до виникнення нового засобу масової комунікації - кінематографа
Переговори щодо створення великого телескопа: Випадок Чехословаччини
No full textIn the late 1950s and early 1960s, the Astronomical Institute of the Czechoslovak Academy of Sciences undertook a long, complicated journey towards obtaining a 2-m refractor comparable to the largest instruments in the world, inaugurating it during the XIIIth General Assembly of the International Astronomical Union held on August 22‒31, 1967 in Prague. The journey can be reconstructed from archival materials and recorded memories of the witnesses. What made this situation unique is the fact that two very similar telescopes were ordered at roughly the same time for the Czechoslovak Socialist Republic and the Azerbaijan SSR; those telescopes were developed in parallel to reduce costs, becoming the second and third in the Zeiss series of 2-m universal telescopes. The astronomical institutes of CSSR and AzSSR had to negotiate and compromise their requirements, and in addition, because constructing a large telescope and bringing it into service takes many years, anticipate future developments in the relevant fields as well as requirements for equipment and configuration. Successful completion of this international project required a high number of negotiations between astronomers from both institutions, the instrument manufacturer VEB Zeiss Jena, the highest levels of the state administrations, the Czechoslovak foreign trade company KOVO, and multiple other corporations from CSSR and the GDR involved in the construction and delivery of the telescope, its dome, and associated equipment. The project understandably experienced issues such as misunderstandings and delays, which all those actors had to deal with. The outcome of this early effort is a telescope that, following numerous modernisations, is still used for research in today’s Czech Republic. This paper explores this early history of this telescope – from the first suggestions to the delivery and construction in the observatory of the Astronomical Institute of the CSAS in Ondřejov – with particular attention to the negotiations among key actors and to their personal reflections and memories of the process.Наприкінці 1950-х та на початку 1960-х років Астрономічний інститут Чехословацької академії наук розпочав довгу й складну роботу над отриманням двометрового рефрактора, співставного з найбільшими телескопами світу. Телескоп було урочисто введено в експлуатацію під час XIII Генеральної асамблеї Міжнародного астрономічного союзу, що проходила 22–31 серпня 1967 р. у Празі. Цей процес можна відтворити за архівними матеріалами та записаними спогадами очевидців. Унікальність ситуації полягала в тому, що два дуже подібні телескопи були замовлені майже одночасно для Чехословацької Соціалістичної Республіки та Азербайджанської РСР. Їх розробляли паралельно, щоб знизити витрати, і вони стали другим і третім у серії універсальних 2-метрових телескопів Zeiss. Астрономічні інститути ЧССР та АзССР мали погоджувати й узгоджувати свої вимоги. Додатковою складністю було те, що створення та введення в експлуатацію великого телескопа триває багато років, тому потрібно було передбачати майбутній розвиток відповідних галузей, а також вимоги до оснащення та конфігурації. Успішне завершення цього міжнародного проєкту вимагало великої кількості переговорів між астрономами обох інститутів, виробником інструментів VEB Zeiss Jena, вищими рівнями державного управління, чехословацькою зовнішньоторговельною компанією KOVO та численними підприємствами з ЧССР і НДР, залученими до будівництва та постачання телескопа, його купола й супутнього обладнання. Очікувано, проєкт супроводжувався низкою проблем – непорозумінь, затримок тощо, з якими всім учасникам довелося мати справу. Результатом цих ранніх зусиль став телескоп, який, після численних модернізацій, досі використовується для наукових досліджень у сучасній Чеській Республіці. У статті розглядається рання історія цього телескопа – від перших пропозицій до його постачання й монтажу в обсерваторії Астрономічного інституту ЧСАН в Ондржейові – з особливою увагою до переговорів між ключовими учасниками, а також до їхніх особистих рефлексій і спогадів про цей процес
Розвиток української механіки: Контекст наукових публікацій харківських вчених ХІХ століття
No full textThis study presents a comprehensive historiographical and content analysis of the development of Ukrainian mechanics in the 19th century, examining scientific publications by Kharkiv scientists through a historical lens. Special attention is paid to the institutional and intellectual contribution of Kharkiv University and Kharkiv Institute of Technology, which together created a unique scientific ecosystem that promotes both theoretical and applied research in the field of mechanics. The study uses an interdisciplinary methodology that combines a historical approach, a content analysis of primary sources, and bibliometric methods to track thematic trends, terminological evolution, and the dynamics of scientific communication. The results of the study indicate that during the 19th and early 20th centuries, Kharkiv emerged as a significant scientific center in the Russian Empire and Eastern Europe. Theoretical mechanics at Kharkiv University flourished thanks to the work of prominent scientists such as O. M. Lyapunov, V. A. Steklov, and I. D. Sokolov, who laid the foundations of modern stability theory, nonlinear dynamics, and mathematical modeling of mechanical systems. At the same time, Kharkiv Institute of Technology developed applied mechanics under the leadership of V. L. Kyrpychov and his colleagues, innovators in research in the field of strength of materials, structural engineering, machine design, and industrial technologies. The analysis highlights the notable synergy between the two institutions, reflected in inter-institutional training, joint research efforts, and the formation of powerful scientific schools. The publication activity of Kharkiv mechanical scientists showed a wave-like trend, reaching a peak between 1880 and 1905, driven by the demands of industrialization and international scientific integration. This period marked a paradigm shift from isolated intellectual efforts to systematic, collaborative scientific production. This article argues that the legacy of Kharkiv mechanical science lies not only in the creation of advanced theoretical constructs, but also in the institutionalization of technical education and research, which significantly contributed to the modernization of Ukrainian and Eastern European engineering sciences. The conclusions drawn from this study offer a deeper understanding of the processes of knowledge production, transfer, and adaptation in the context of scientific globalization of the 19th century. The results of the study show that institutional cooperation between Kharkiv University and the Technological Institute contributed to the creation of a unique scientific ecosystem, which ensured the effective development of mechanics as a scientific discipline. The article reveals the importance of this process for the further formation of Ukrainian technical thought in the 20th century and emphasizes the significance of the legacy of Kharkiv scientists in the global context of the history of science.Це дослідження пропонує комплексний історіографічний та контент-аналіз розвитку української механіки у ХІХ столітті крізь призму наукових публікацій харківських вчених. Особлива увага приділяється інституційному та інтелектуальному внеску Харківського університету та Харківського технологічного інституту, які разом утворили унікальну наукову екосистему, що сприяє як теоретичним, так і прикладним дослідженням у галузі механіки. У дослідженні використовується міждисциплінарна методологія, що поєднує історичний підхід, контент-аналіз першоджерел та бібліометричні методи для відстеження тематичних тенденцій, термінологічної еволюції та динаміки наукової комунікації. Результати дослідження показують, що протягом ХІХ та початку ХХ століть Харків став важливим науковим центром Російської імперії та Східної Європи. У Харківському університеті теоретична механіка процвітала завдяки роботам видатних вчених, таких як О. М. Ляпунов, В. А. Стєклов та І. Д. Соколов, які заклали основи сучасної теорії стійкості, нелінійної динаміки та математичного моделювання механічних систем. Одночасно Харківський технологічний інститут розвивав прикладну механіку під керівництвом В. Л. Кирпичова та його колеги, новатори досліджень у галузі міцності матеріалів, конструкційної інженерії, проектування машин та промислових технологій. Аналіз підкреслює помітну синергію між двома установами, що відображається в міжінституційному навчанні, спільних дослідницьких зусиллях та формуванні потужних наукових шкіл. Публікаційна активність харківських вчених-механіків демонструвала хвилеподібну тенденцію, досягши піку між 1880 і 1905 роками, зумовлену вимогами індустріалізації та міжнародної наукової інтеграції. Цей період ознаменував зміну парадигми від ізольованих інтелектуальних зусиль до системного, спільного наукового виробництва. У цій статті стверджується, що спадщина харківської механічної науки полягає не лише у створенні передових теоретичних конструкцій, але й в інституціоналізації технічної освіти та досліджень, що значною мірою сприяло модернізації українських та східноєвропейських інженерних наук. Висновки, отримані в результаті цього дослідження, пропонують глибше розуміння процесів виробництва, передачі та адаптації знань у контексті наукової глобалізації 19-го століття. Результати дослідження засвідчують, що інституційна співпраця між Харківським університетом і Технологічним інститутом сприяла створенню унікальної наукової екосистеми, яка забезпечила ефективний розвиток механіки як наукової дисципліни. Стаття розкриває важливість цього процесу для подальшого формування української технічної думки у ХХ столітті та підкреслює значущість спадщини харківських учених у глобальному контексті історії науки
Порівняльний аналіз середньовічних грузинських та європейських медичних трактатів і засобів
No full textThe practice of medicine in Georgia has its roots in antiquity and is deeply intertwined with the medical traditions of ancient Greece and Rome. This rich scientific heritage is clearly reflected in early medieval Georgian medical traditions. In medieval Georgian historical writings contain specialized medical texts and treatises, demonstrating the advanced state of medical knowledge at the time. Among these texts, the 11th-century Georgian medical text Ustsoro Karabadini (“Incomparable Medical Handbook”) holds particular significance as an original Georgian medical treatise incorporating not only Georgian medical expertise but also insights from both ancient and medieval European medical traditions. The parallels between this text and Western European medical treatises are apparent from the very beginning. The text incorporates the Hippocratic and Galenic concept of the four humors, outlining the ailments linked to each humor and their respective treatments. Additionally, Ustsoro Karabadini offers health recommendations based on seasonal changes, describing the challenges the human body faces throughout the year and providing guidance on overcoming illness and maintaining proper nutrition. The treatise also includes noteworthy insights into pregnancy, gender prediction, and childcare practices. It places particular emphasis on a balanced diet, detailing the appropriate consumption of plant- and animal-based foods. A notable section is dedicated to the medicinal benefits of wine, a subject deeply ingrained in both Georgian and European traditions, where it was closely associated with daily life and sacred significance of Christian rituals. The analysis of these treatises clearly demonstrates that, similar to Europe, Georgia developed agricultural practices, particularly the cultivation of vines and cereals. Historical and archaeological research confirms that the tradition of cultivating grapevines and wheat in the Caucasus region dates back to the Neolithic era. The Georgian territory is considered one of the oldest centers of viticulture and wheat cultivation. An analysis of medical treatises reveals that prolonged engagement with these agricultural practices both in the Georgian and broader European contexts contributed to the discovery of similar medicinal properties associated with these crops. A comparative analysis of Ustsoro Karabadini and European medical treatises suggests that Georgian medicine was significantly influenced by both European and ancient (Greek-Roman) medical traditions, sharing many common characteristics with them.Практика медицини в Грузії має корені в давнину та тісно пов’язана з медичними традиціями стародавньої Греції та Риму. Це багате наукове надбання яскраво відображене у ранніх середньовічних грузинських медичних традиціях. У середньовічних грузинських історичних джерелах містяться спеціалізовані медичні тексти та трактати, які свідчать про високий рівень медичних знань того часу. Серед цих текстів особливе значення має грузинський медичний текст XI століття «Уццоро Карабадіні» («Неперевершений медичний довідник»), що є оригінальним грузинським медичним трактатом, який поєднує як грузинський медичний досвід, так і знання з давньої та середньовічної європейської медичних традицій. Паралелі між цим текстом і західноєвропейськими медичними трактатами очевидні з самого початку. Текст містить Гіпократівсько-Галенівську концепцію чотирьох темпераментів, описуючи хвороби, пов’язані з кожним із них, та відповідні методи лікування. Додатково «Уццоро Карабадіні» пропонує рекомендації щодо здоров’я, засновані на сезонних змінах, описуючи виклики, з якими стикається людське тіло протягом року, а також даючи поради щодо подолання хвороб і правильного харчування. Трактат також містить важливі відомості про вагітність, визначення статі дитини та практики догляду за немовлятами. Особлива увага приділяється збалансованій дієті, де детально описано правильне вживання рослинної та тваринної їжі. Відзначається також розділ, присвячений лікувальним властивостям вина - темі, глибоко вкоріненій як у грузинській, так і в європейській традиціях, де вино тісно пов’язувалося з повсякденним життям та сакральним значенням християнських ритуалів. Аналіз цих трактатів чітко демонструє, що подібно до Європи, Грузія розвивала сільськогосподарські практики, особливо культивацію винограду та зернових культур. Історичні та археологічні дослідження підтверджують, що традиції вирощування винограду та пшениці на Кавказі сягають неолітичної епохи. Територія Грузії вважається одним із найдавніших центрів виноградарства та землеробства. Аналіз медичних трактатів показує, що тривале залучення цих аграрних практик як у грузинському, так і в ширшому європейському контексті сприяло відкриттю подібних лікувальних властивостей, пов’язаних з цими культурами. Порівняльний аналіз «Уццоро Карабадіні» та європейських медичних трактатів свідчить, що грузинська медицина була суттєво під впливом як європейських, так і давньогрецько-римських медичних традицій, поділяючи з ними багато спільних рис
Історія електрифікації Ташкента у 1914–1918 роках
No full textAfter the colonization of the Turkestan region by the Russian empires in the second half of the 19th century, the tsarist authorities chose the city of Tashkent as the political, administrative and military center of the entire region. This was primarily due to Tashkent's trade and economic superiority over other cities, and secondly, the city's location in the central part of the country and its strategic importance. Although the industrial sectors were poorly developed, work began on the construction of power plants to illuminate the city streets and operate small manufacturing enterprises. The main focus was on Russian and foreign capital, and the initial projects were not implemented due to the bureaucratic system. Although the number of power plants operating in Tashkent increased somewhat in 1914–1917, they were used only for lighting buildings and streets of social importance, not for industrial purposes. By 1914, the Russian Empire ranked 8th in the world in terms of electricity production, with 14 kWh of electricity per capita in the central parts of the empire, while in Tashkent this figure was only 1 kWh per capita, indicating that the metropolis's attention and fundamental interests were directed to other things, rather than the development of the city's socio-economic sectors. Although the participation of the Russian Empire in the First World War gave impetus to the increase in production in the food, textile, and military industries, there were no noticeable changes in the energy sector. In particular, although attention was somewhat increased in Tashkent in 1914–1918 to the construction of power plants, financial difficulties for investors and the complex political changes of the time negatively affected the number of people at the helm of this work, which led to the postponement of planned work. Economically, Tashkent and its surroundings, as an industrial-agrarian region, have the potential to introduce various infrastructure systems, have vast natural raw material reserves, and have all the conditions for the construction of hydroelectric power stations, but these natural opportunities have not been fully utilized.Після колонізації регіону Туркестан Російською імперією в другій половині 19 століття, царські власті обрали місто Ташкент політичним, адміністративним та військовим центром усього регіону. Це було обумовлено передусім торгово-економічною перевагою Ташкента над іншими містами, а також його розташуванням у центральній частині країни та стратегічним значенням. Хоча промислові сектори були слабо розвинуті, розпочалися роботи зі створення електростанцій для освітлення міських вулиць та обслуговування малих виробничих підприємств. Основну увагу було приділено російському та іноземному капіталу, але початкові проекти не були реалізовані через бюрократичну систему. Хоча кількість електростанцій у Ташкенті зросла дещо в період 1914–1917 років, вони використовувалися лише для освітлення будівель та вулиць соціального значення, а не для промислових цілей. До 1914 року Російська імперія займала 8-е місце у світі за обсягом виробництва електричної енергії, з 14 кВт·год електрики на душу населення в центральних районах імперії, в той час як у Ташкенті цей показник складав лише 1 кВт·год на душу населення, що свідчить про те, що увага і основні інтереси метрополії були спрямовані на інші речі, а не на розвиток соціально-економічних секторів міста. Хоча участь Російської імперії в Першій світовій війні сприяла збільшенню виробництва в харчовій, текстильній та військовій промисловості, помітних змін в енергетичному секторі не відбулося. Зокрема, хоча в Ташкенті у 1914–1918 роках дещо збільшилася увага до будівництва електростанцій, фінансові труднощі для інвесторів та складні політичні зміни того часу негативно вплинули на кількість осіб, що були на чолі цих робіт, що призвело до відтермінування запланованих робіт. Економічно Ташкент та його околиці, як промислово-аграрний регіон, мали потенціал для впровадження різних інфраструктурних систем, мали великі природні ресурси сировини та всі умови для будівництва гідроелектростанцій, але ці природні можливості не були використані в повному обсязі
Пневматика, акустика та цифровий звук: Орган в історії науки і техніки
No full textThis article analyzes the historical development of the organ as a complex technological system whose evolution reflects successive transformations in scientific knowledge, materials, and engineering practices from antiquity to the digital age. The study employs a combined methodology of historical textual analysis, examination of archaeological and material evidence, and interpretation through the technological-systems approach, supported by modern acoustical and engineering research. The results demonstrate that each major stage in organ history corresponds to a distinct scientific and technological environment. The Hellenistic hydraulis reveals early applications of pneumatic and hydraulic regulation grounded in the mechanical theories of Ctesibius and described by Vitruvius, while Roman and Byzantine adaptations illustrate how metalworking, woodworking, and empirical acoustics shaped early organ design. The medieval period shows a shift toward large wooden structures, the refinement of tin-lead alloys, and the emergence of elaborate tracker mechanisms suited to the architectural acoustics of Romanesque and Gothic churches. Renaissance and early modern developments link organ building to the rise of mathematical acoustics, with theorists such as Zarlino and Mersenne providing conceptual explanations for pitch, scaling, and harmonic structure that informed workshop practice. During the Industrial Revolution, machine tools, standardized materials, and pneumatic assist devices enabled unprecedented increases in size, reliability, and mechanical complexity, while nineteenth-century acoustical science, particularly the work of Helmholtz, clarified the physical basis of pipe tone. Electrification in the late nineteenth and twentieth centuries reshaped organ control systems, separating console and pipes, introducing electromagnetic actions, and integrating the organ into broader electromechanical networks. The second half of the twentieth century and the early twenty-first century reveal the growing influence of electronics, digital sampling, physical modeling, CNC manufacturing, and hybrid designs that combine traditional pipes with computational sound generation. Taken together, these findings show that the organ evolved not through the replacement of old technologies by new ones but through their continuous accumulation, reinterpretation, and integration within changing scientific paradigms. The article concludes that the organ’s two-millennia history offers a distinctive case study for understanding long-term interactions between scientific knowledge, material innovation, and technological continuity.У статті проаналізовано історичний розвиток органа як складної технологічної системи, розвиток якої відображає послідовні зміни в наукових знаннях, матеріалах та інженерних практиках від античності до цифрової доби. У дослідженні використовується комбінована методологія історичного текстового аналізу, вивчення археологічних та матеріальних свідоцтв, а також інтерпретації за допомогою технологічно-системного підходу, підкріпленого сучасними акустичними та інженерними дослідженнями. Результати показують, що кожен основний етап в історії органу відповідає певному науково-технічному середовищу. Елліністичний «гідравліс» розкриває раннє застосування пневматичного та гідравлічного регулювання, заснованого на механічних теоріях Ктесібія та описаного Вітрувієм, у той час як римські та візантійські адаптації ілюструють, як металообробка, деревообробка та емпірична акустика сформували ранній дизайн органу. У середньовічний період спостерігається перехід до великих дерев'яних конструкцій, удосконалення сплавів олова та свинцю та поява складних механізмів стеження, адаптованих до архітектурної акустики романських та готичних соборів. Епоха Відродження та ранній Новий час пов'язують створення органів з розвитком математичної акустики. Такі теоретики, як Царліно та Мерсенн, запропонували концептуальні пояснення висоти звуку, масштабування та гармонійної структури, які вплинули на практику роботи у майстернях. Під час промислової революції верстати, стандартизовані матеріали та пневматичні допоміжні пристрої сприяли безпрецедентному збільшенню розмірів, надійності та складності механізмів, тоді як акустична наука ХІХ століття, зокрема роботи Гельмгольця, прояснила фізичну основу звуку труби. Електрифікація кінця XIX і XX століть перетворила системи управління органом, розділивши пульт управління та труби, ввівши електромагнітні механізми та інтегрувавши орган у ширші електромеханічні мережі. Друга половина XX століття та початок XXI століття демонструють зростаючий вплив електроніки, цифрового семплювання, фізичного моделювання, виробництва на станках з ЧПУ та появу гібридних конструкцій органів, що поєднують традиційні труби з обчислювальною генерацією звуку. У сукупності ці результати показують, що орган розвивався не шляхом заміни старих технологій новими, а шляхом їхнього постійного накопичення, переосмислення та інтеграції в рамках змінних наукових парадигм. У статті робиться висновок про те, що двохтисячолітня історія органу є унікальним прикладом для розуміння довгострокової взаємодії наукових знань, інновацій у галузі матеріалів та технологічної спадкоємності
Мегапроект з інноваційної трансформації системи селекції рослин для підвищення продуктивності та врожайності (друга половина ХХ століття)
No full textThe purpose of the article is to reconstruct the events and analyze the scientific activities of the geneticist Oleksii Sozinov (1930–2018) aimed at the development of agricultural science in Ukraine. Particular attention is paid to the creation and development of the phytotron at the All-Union Breeding and Genetic Institute (now the Breeding and Genetic Institute - National Center for Seed and Variety Studies) in the second half of the twentieth century. The innovative transformation of the plant breeding system initiated by O. Sozinov, aimed at increasing the productivity and yield of agricultural crops, is studied. The use of methods of microhistory and comparative historical analysis allowed to reveal more deeply the scientific contribution of the scientist and his influence on the development of breeding science and technology. Based on the processing of archival materials, a set of sources was first introduced into scientific circulation, which allows us to rethink the importance of the developments of O. Sozinov and his colleagues in the creation and functioning of the phytotron. The analysis of documentary materials of the State Archives of Odesa Region and other sources allowed to expand the understanding of the use of phytotron technologies in breeding activities and their impact on agricultural science and crop yields. The contribution of O. Sozinov to the development of scientific research in the field of breeding and genetics, in particular the introduction of advanced experimental methods and the use of phytotron for research on grain crops, is outlined. It is proved that the scientist's many years of experience in plant breeding and genetics became the basis for the formation of long-term scientific directions in this field. The experimental approaches he introduced contributed to the innovative transformation of the breeding system, which ensured a significant increase in crop productivity and yield. It is concluded that the scientific achievements of O. Sozinov not only laid the foundation for further research, but also determined the prospects for the development of the industry for decades to come. The use of the phytotron has significantly expanded the possibilities of studying the influence of various factors on plant growth and development, which, in turn, has contributed to the creation of new highly productive varieties.Метою статті є реконструкція подій та аналіз наукової діяльності вченого-генетика Олексія Олексійовича Созінова (1930–2018), спрямованої на розвиток сільськогосподарської науки в Україні. Особливу увагу приділено створенню та розвитку фітотрону у Всесоюзному селекційно-генетичному інституті (нині – Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення) у другій половині ХХ ст. Досліджено ініційовану О. Созіновим інноваційну трансформацію системи селекції рослин, спрямовану на підвищення продуктивності та врожайності сільськогосподарських культур. Використання методів мікроісторії та порівняльно-історичного аналізу дозволило глибше розкрити науковий внесок ученого та його вплив на розвиток селекційної науки і технологій. На основі опрацювання архівних матеріалів уперше введено в науковий обіг комплекс джерел, що дозволяють переосмислити значення розробок О. Созінова та його колег у створенні й функціонуванні фітотрону. Аналіз документальних матеріалів Державного архіву Одеської області та інших джерел дав змогу розширити уявлення про застосування фітотронних технологій у селекційній діяльності та їхній вплив на аграрну науку й підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Окреслено внесок О. Созінова у розвиток наукових досліджень у галузі селекції та генетики, зокрема впровадження передових експериментальних методів і використання фітотрону для досліджень зернових культур. Доведено, що багаторічний досвід ученого у сфері селекції та генетики рослин став основою для формування довгострокових наукових напрямів у цій галузі. Запроваджені ним експериментальні підходи сприяли інноваційній трансформації системи селекції, що забезпечило суттєве підвищення продуктивності та врожайності сільськогосподарських культур. Зроблено висновок, що наукові здобутки О. Созінова не лише заклали фундамент для подальших досліджень, а й визначили перспективи розвитку галузі на десятиліття вперед. Використання фітотрону значно розширило можливості дослідження впливу різних факторів на ріст і розвиток рослин, що, своєю чергою, сприяло створенню нових високопродуктивних сортів