History of science and technology (Collection of scientific papers of the State University of Infrastructure and Technologies) / Історія науки і техніки (Збірник наукових праць Державного університету інфраструктури та технологій)
Not a member yet
447 research outputs found
Sort by
История становления позитивной психотерапии, как отдельного направления психологии (вторая половина ХХ - начало ХХ в.)
Get PDFДля сучасної історичної науки актуальним завданням є дослідження історії становлення новітніх напрямків соціально-гуманітарних наук, зокрема у галузі психології. Стаття присвячена аналізу основних факторів, що призвели до конституювання позитивної психотерапії у самостійний напрямок сучасної психології. Методологічною базою роботи виступають методи класифікації та систематизації джерел, які дозволили узагальнити та систематизувати погляди на роль та місце позитивної психотерапії в психологічній науці, а також хронологічний, типологічний, порівняльні методи історичного пізнання, котрі дозволили виокремити певні етапи розвитку позитивної психотерапії на шляху від авторського психотерапевтичного методу Носрата Песешкяна до самостійного напрямку психології. Аналіз джерел дозволив дати об’єктивну оцінку діяльності Носрата Песешкяна (Nossrat Peseschkian) – німецького невролога, психіатра і психотерапевта іранського походження як засновника методу позитивної терапії та його внеску у розповсюдження та популяризацію методу. Встановлено, що завдяки особистому внеску Носрата Песешкяна позитивна психотерапія набула визнання з боку науковців як окремий напрямок психології, та багато послідовників серед практикуючих психологів і психотерапевтів. Представниками інших напрямків позитивна психотерапія позиціюється як гуманістична транскультурна психодинамична терапія, котра ґрунтується на позитивній концепції людської природи. Вона базується на трьох основних принципах: надії, балансу та консультації і є конфлікт-центрованою інтегративною короткостроковою терапією, котра дозволяє вирішувати психологічні проблеми особистості враховуючи культурні особливості пацієнтів. На сучасному етапі розвитку психологія як наука характеризується активною інтеграцією психологічних теорій у психотерапевтичну та консультаційну практику. Позитивну психотерапію слід розглядати як наочний приклад ефективності цієї тенденції і тому дослідження основних етапів становлення методу та його інституалізації як самостійного напряму психологічної науки є метою даної роботи.For the modern historical science, the actual task is to study the history of the becoming of new directions of social and humanitarian sciences, in particular in the field of psychology. The article is devoted to the analysis and systematization of the main events that led to the constitution of positive psychotherapy in an independent direction of modern psychology. Methodological basis of the work are methods of classification and systematization of sources, which allowed to generalize and systematize the main views on the role and place of positive psychotherapy in psychological science, as well as chronological, typological, comparative methods of historical knowledge, which allowed to distinguish the main stages of the development of positive psychotherapy on the path from the author psychotherapeutic method Nossrat Peseschkianto an independent direction of psychology. The analysis of the sources allowed us to give an objective assessment of Nosrat Peseschkian's activity of the German neurologist, psychiatrist and psychotherapist of Iranian origin as the founder of the method of positive therapy and its contribution to the dissemination and popularization of the method. It has been established that thanks to the personal contribution of Nosrat Peseschkian, positive psychotherapy has been recognized by scholars as a separate line of psychology, and it has many followers among practicing psychologists and psychotherapists. Among other areas, positive psychotherapy is positioned as humanistic transcultural psychodynamic therapy, which is based on the positive concept of human nature. It is founded on three main principles: hope, balance, and counseling, and is a conflict-centered, integrative short-term therapy that allows you to address the psychological problems of an individual taking into account the cultural characteristics of patients. At the present stage of development, psychology as a science is characterized by the active integration of psychological theories into psychotherapeutic and counseling practice. Positive psychotherapy should be regarded as an illustrative example of the effectiveness of this trend, and therefore the study of the main stages of the formation of the method and its institutionalization as an independent direction of psychological science is the purpose of this work.Для современной исторической науки актуальной задачей является исследование истории становления новейших направлений социально-гуманитарных наук, в частности в области психологии. Статья посвящена анализу и систематизации основных событий, которые привели к оформленню позитивной психотерапии в самостоятельное направление современной психологии. Методологической базой работы выступают методы классификации и систематизации источников, которые позволили обобщить и систематизировать основные взгляды на роль и место позитивной психотерапии в психологической науке, а также, хронологический, типологический, сравнительные методы исторического познания, которые позволили выделить основные этапы развития позитивной психотерапии на пути от авторского психотерапевтического метода Носсрата Песешкяна к самостоятельному направлению психологии. Анализ источников позволил дать объективную оценку деятельности Носсрата Песешкяна (Nossrat Peseschkian) немецкого невролога, психиатра и психотерапевта иранского происхождения как основателя метода позитивной психотерапии и его вклада в распространение и популяризацию метода. Установлено, что благодаря личному вкладу Носсрата Песешкяна позитивная психотерапия получила признание со стороны ученых как отдельное направление психологии, и много последователей среди практикующих психологов и психотерапевтов. Среди других направлений позитивная психотерапия позиционируется как гуманистическая транскультурная психодинамическая терапия, которая основывается на позитивной концепции человеческой природы. Она базируется на трех основных принципах: надежды, баланса и консультации и является конфликт-центрированной интегративной краткосрочной терапией, которая позволяет решать психологические проблемы личности учитывая культурные особенности пациентов. На современном этапе развития психология как наука характеризуется активной интеграцией психологических теорий в психотерапевтическую и консультационную практику. Положительную психотерапию следует рассматривать как наглядный пример эффективности этой тенденции и поэтому исследование основных этапов становления метода как самостоятельного направления психологической науки является целью данной работы
Передумови будівництва залізниць на території Закавказзя (друга половина XIX– початок XX століття)
Get PDFThe article analyzes and summarizes the prerequisites for the railways construction on the territory of Transcaucasia in the second half of the XIX-beginning of the XX century. In a convinc-ing manner the author proves that the Caucasus with its diverse, inexhaustible mineral re-sourceswas rightly considered one of the richest parts of the globe.Drawing on the experience and achievements of national science and technology, the author of the article has grounds to assert that the railway transport has always been and still is the most important branch of the national economy,the lifeblood of the Russian economy in general and in particular of the Caucasus.It was found that the construction of the Transcaucasian railway had been caused by a number of strate-gic, political and economic considerations and circumstances.It was proved that at the beginning of the XXth century the Caucasus railway network had eliminated the administrative and economic isolation of some regions in the Caucasus.The natural history of its development strengthened so-cial and territorial division of labor, led to an active economic and cultural rapprochement of peo-ples of Transcaucasia and Russia.В статье проанализированы и обобщены предпосылки строительства железных дорог на территории Закавказья во второй половине XIX- начале XIX века. Автор убедительно доказывает, что Кавказ со своими разнообразными, неисчерпаемыми минеральными богатствами не без оснований считался одним из самых богатых уголков земного шара. Опираясь на опыт и достижения отечественной науки и техники, автор статьи имеет основания утверждать, что важнейшей отраслью народного хозяйства, кровеносной системой экономики России в целом и в частности Закавказья был и остается до сих пор железнодорожный транспорт. Установлено, что строительство Закавказской железной дороги было вызвано целым рядом стратегических, политических и экономических соображений и обстоятельств. Доказано, что в начале XX века железнодорожная сеть Закавказья ликвидировала хозяйственно-экономическую замкнутость отдельных районов Закавказья. Естественный ход ее развития усилил общественное и территориальное разделение труда, привел к активному экономическому и культурному сближению народов Закавказья и России.У статті проаналізовано і узагальнено передумови будівництва залізниць на території Закавказзя у другій половині XIX – на початку XX ст. Авторка переконливо доводить, що Кавказ зі своїми різноманітними, невичерпними мінеральними багатствами не безпідставно вважався одним з найбагатших куточків земної кулі. Спираючись на досвід і надбання віт-чизняної науки і техніки автор статті має підстави стверджувати, що найважливішою галуззю народного господарства, кровоносною системою економіки Росії в цілому і зокрема Закавказзя був і залишається досі залізничний транспорт. Встановлено, що будівництво Закавказької залізниці було викликано цілою низкою стратегічних, політичних та економіч-них міркувань і причин. Доведено, що на початку XX ст. Закавказька залізнична мережа лік-відувала господарсько-економічну замкнутість окремих районів Закавказзя. Природний хід її розвитку посилив громадський і територіальний розподіл праці, призвів до активного еко-номічного та культурного зближення народів Закавказзя і Росії
Професор Павло Федорович Тушкан (Тушканов) (1867–1942): життя віддане аграрній науці й освіті України
Get PDFThe researcher comprehensively revealed the life fate and creative achievements of Pavlo F. Tushkan (Tushkanov) (1867–1942) for the first time. He completely analyzed scientist’s achieve-ments in the field of formation and development of agricultural science and education in Ukraine. During 1894-1899 and 1927-1934 Poltava occupied a special place among them.In the first period, he is an assistant to the director of the Poltava experimental field and the secretary of the Poltava Society of Agriculture, and in the second, he is a professor and founder, the first head of the De-partment of Agriculture of the Poltava Agricultural Institute. The author proved the decisive role of the scientist in the organization of agricultural education during the Ukrainian Revolution (1917–1919) and agricultural experimental work through the Agricultural Scientific Committee of Ukraine (1921–1927) and the Ukrainian Academy of Agricultural Sciences (1934–1936). In addition, the researcher pronounced Pavlo F. Tushkan’s social and political activity in the field of archeology.Впервые всесторонне раскрыто жизненную судьбу и творческие достижения Павла Федоровича Тушкана (Тушканова) (1867–1942). Детально проанализированы его наработки на ниве становления и развития аграрной науки и образования в Украине. Среди них особое место занимает Полтавщина в 1894–1899 и 1927–1934 гг. В первый период он – помощник директора Полтавского опытного поля и секретарь Полтавского общества сельского хозяйства, а во второй – профессор и основатель, первый заведующий кафедры земледелия Полтавского сельскохозяйственного института. Доказана определяющая роль ученого в организации аграрного образования во времена Украинской революции (1917–1919) и сельскохозяйственного опытного дела по линии Сельскохозяйственного научного комитета Украины (1921–1927), и Всеукраинской академии сельскохозяйственных наук (1934–1936). Констатирована общественная и политическая деятельность П.Ф. Тушкана на ниве археологии.Уперше всебічно розкрито життєву долю та перебіг творчих звитяг Павла Федоровича Тушкана (Тушканова) (1867–1942). Детально проаналізовано його напрацювання на ниві становлення й розвитку аграрної науки та освіти в Україні. Серед них особливе місце посідає Полтавщина протягом 1894–1899 та 1927–1934 рр. У перший період він – помічник директора Полтавського дослідного поля та секретар Полтавського товариства сільського господарства, а у другий – професор і фундатор, перший завідувач кафедри землеробства Полтавського сільськогосподарського інституту. Доведена визначальна роль ученого в організації галузевої освіти в часи Української революції (1917–1919) та сільськогосподарської дослідної справи по лінії Сільськогосподарського наукового комітету України (1921–1927) і Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук (1934–1936). Констатована громадська й політична діяльність П.Ф. Тушкана на ниві археології
Еволюція застосування системи обробітку ґрунту за методом Т. С. Мальцева в УРСР у 1954-1955 роках
Get PDFBasic conformities to law and tendencies of application of the system of till of soil have been set after the method of Terentij Semen Maltsev in Ukraine in 1954–1955. The role of the collective farm experimental stations has been reflected in the productive experiments execution and research establishments in realization of the ground and agrochemical researches in relation to efficiency of application of the system of till of soil without dumps in sowing of different agricultural cultures of Steppe, Forest-Steppe and Polesye of Ukraine.Установлены основные закономерности и тенденции применения системы обработки почвы по методу Терентия Семеновича Мальцева в УССР в 1954–1955 годах. Отражена роль колхозных опытных станций в реализации производственных опытов и научно-исследовательских учреждений в осуществлении почвенных и агрохимических исследований относительно эффективности применения системы безотвальной обработки почвы в посевах различных сельскохозяйственных культур Степи, Лесостепи и Полесья УССР.Встановлено основні закономірності та тенденції застосування системи обробітку ґрунту за методом Терентія Семеновича Мальцева в УРСР у 1954–1955 роках. Висвітлено роль колгоспних дослідних станцій у виконанні виробничих дослідів та науково-дослідних установ у здійсненні ґрунтових та агрохімічних досліджень щодо ефективності застосування системи безполицевого обробітку ґрунту у посівах різних сільськогосподарських культур Степу, Лісостепу та Полісся УРСР
Еволюційні погляди С.А. Подолинського та І.Я. Франка
Get PDFThe article is devoted to the evolutionary views analysis of S. A. Podolynskyi and I.Ya. Franco. These scientists were among the first to respond on Charles Darwin’s theory of organic evolution in Ukraine. It has been shown that their scientific ideas were much ahead of their time and in the crucible of the struggle for evolutionary theory they weren’t always understandable to contemporaries. Especially it is necessary to note ecological and economic concept of S. A. Podolynskyi, who highlighted for descendants the issue of the labor role in solar energy distribution. His work “Citizenship and the theory of Darwin” (1880) is being analyzed in details. I. Ya. Franco was a vivid propagandist of the Darwinism in Western Ukraine. His article “Dumas on Evolution in the History of Humanity” (1882) and “The Creation of the World” (1912) are being considered in details.Статья посвящена анализу эволюционных взглядов С. А. Подолинского и И. Я. Франко. Эти ученые одними из первых отозвались в Украине на учение Ч. Дарвина об эволюции органического мира. Показано, что их научные идеи значительно опередили свое время и в горниле борьбы за эволюционную теорию не всегда были понятными современникам. Особенно следует отметить эколого-экономическую концепцию С. А. Подолинского, которая осветила для потомков вопрос о роли труда в распределении солнечной энергии. Детально анализируется его труд «Громадивство и теория Дарвина» (1880). В Западной Украине ярким пропагандистом дарвинизма был И. Я. Франко. Детально рассматриваются его статьи «Думы об эволюции в истории человечества» (1882) и «Сотворение мира» (1912).Стаття присвячена аналізові еволюційних поглядів С.А. Подолинського та І.Я. Франка. Ці вчені одними з перших відгукнулися в Україні на вчення Ч. Дарвіна про еволюцію органічного світу. Показано, що їх наукові ідеї значно випередили свій час і в горнилі боротьби за еволюційну теорію не завжди були зрозумілими сучасникам. Особливо слід відзначити еколого-економічну концепцію С.А. Подолинського, яка висвітлила для нащадків питання про роль праці в розподілі сонячної енергії. Детально аналізується його праця «Громадівство і теорія Дарвіна» (1880). В Західній Україні яскравим пропагандистом дарвінізму був І.Я. Франко. Детально розглядаються його статті «Думи про еволюцію в історії людства» (1882) та «Сотверення світу» (1912)
Л.С. ЛЕБЕДЯНСЬКИЙ: УЧАСТЬ У СТВОРЕННІ ВАНТАЖНОГО ПАРОВОЗУ СЕРІЇ ФД
Get PDFThe article describes the freight steam FD locomotive creation process and the participation of the designer L.S. Lebedyanskyi in the creation of that locomotive. Moreover, the article reviews the technical characteristics of the main locomotive`s parts and the process of their gradual upgrade. Furthermore, the article describes the usage of the freight steam FD locomotives on the former Soviet Union`s railways and reveals the information about the amount of those steam locomotives and the years of their creation.В данной статье описывается процесс создания грузового паровоза серии ФД. При помощи анализа литературы посвященной паровозостроению в статье собраны факты про новый паровоз, а также его технические характеристики. Кроме того, статья рассказывает об участии конструктора Л.С. Лебедянского в проектировании и модернизации грузового паровоза серии ФД. К тому же, в статье подается информация о количестве и годах производства грузовых паровозов серии ФД. Статья указывает на важность проекта грузового паровоза серии ФД как для железной дороги бывшего Советского Союза в целом, так и для дальнейшей деятельности конструктора Л.С. Лебедянского в частности. У даній статті описується процес створення вантажного паровозу серії ФД. За допомогою аналізу літератури присвяченої паровозобудуванню у статті зібрано факти щодо нового паровозу, а також, його технічні характеристики. Крім того, стаття висвітлює участь конструктора Л.С. Лебедянського у проектуванні та модернізації вантажного паровозу серії ФД. На додачу, у статті подається інформація щодо кількості та років випуску вантажних паровозів серії ФД. Стаття вказує на важливість проекту вантажного паровозу серії ФД як для залізниці колишнього Радянського Союзу в цілому, так і для подальшої діяльності конструктора Л.С. Лебедянського зокрема
Архітектурні споруди маяків України: від найдавніших часів до сьогодення
Get PDFIn the article the author considers peculiarities of structural arrangements of lighthouses in Ukraine since times of the first lighthouse to appear on the territory of Ukraine till present, traces when and how they have been improved and which innovations have been implemented. During the research the author used methods of historicism, chronological sequence of giving the material. The author considers scientist-engineers’ key achievements in building lighthouses in different periods. Special emphasis is laid on key historical events that lead to the development or decay of lighthouses designing. The author describes first lighthouses built by Cossacks, determines major conditions for lighthouses creation and functioning. Short description of all types of lighthouse structures, namely lighthouses made of stone, metal, wood and so on, is given in the article. First metal and ferroconcrete structures of lighthouses are considered in detail. Dr. Pots' tubular pile, one of the highest in Europe unique hyperboloid Stanislav-Adzhigolskiy lighthouses, designed by famous engineer V. Shukhov, Dzharilgach lattice lighthouse designed by G. Eiffel followers, and first in Ukraine ferroconcrete Ozharskiy lighthouse, designed by engineers K. Piatnytskyi and Baryshnikov, known also as designers of first funiculars in Ukraine are among them. These lighthouses became vivid examples of Ukrainian engineering and some of them are protected by the state. Key problems, designing engineers with while looking for the best structural shapes of lighthouses, as well as building materials for them are determined in the article. Great attention was paid to not only strength and stability of the structure under adverse weather conditions, but also to cost-efficiency, accessibility for delivery and mounting and durability of the structure. In addition to that, the author touches upon current problems and perspectives of lighthouses creation in Ukraine, taking into account achievements and miscounts of the past. At the current stage of lighthouses construction, important role has introduction of laser beacons to create laser lighthouses as well as equipping lighthouses with modern monitoring and controlling navigational equipment. Importance of issues related to operational readiness of navigational equipment and introduction of systems used for monitoring navigational situation as well as means of traffic handling are highlighted in the article.Автор рассматривает особенности конструкций маяков в Украине от появления первых маяков до сегодняшнего дня, прослеживает их совершенствование, внедрение инноваций. При написании статьи использовались методы историзма, хронологической последовательности изложения материала. Также в статье рассматриваются основные достижения в маячном строительстве ученых-инженеров в разные периоды. Делается акцент на ключевых исторических событиях, которые стали в основе развития или упадка маячного дела. Дается краткая характеристика появления первых маячных сооружений запорожских казаков. Определяются основные условия для сооружения и функционирования маяков. Автор кратко определяет все типы маячных конструкций, в частности, каменные, металлические, деревянные и др. Подробно рассматриваются первые металлические и железобетонные маячные конструкции. Среди них: трубчатая свая доктора Поттса, уникальные гиперболоидные Станислав-Аджигольские маяки, одни из самых высоких в Европе, созданные выдающимся инженером В.Г. Шуховым, сетчатый Джарылгачский маяк, созданный учениками Г. Эйфеля и первый в Украине железобетонный Ожарський маяк, разработанный инженерами К.М. Пятницким и А.А. Барышниковым, известными также как проектировщики первых фуникулеров в Украине. Упомянутые маяки стали яркими примерами украинского инженерного искусства, некоторые из них охраняются государством. Также определяются основные проблемы, с которыми сталкивались инженеры-проектировщики при поиске наиболее удачных форм маячных конструкций, а также строительных материалов для них. Обращалось внимание не только на прочность и устойчивость конструкций к погодным условиям, но и на экономичность, доступность доставки и сбора конструкций. Отдельно автор акцентирует внимание на проблемах и перспективах современного маячного строительства Украины, учитывая достижения и просчеты прошлого. Важную роль в развитии современного маячного строительства играет введение лазерных маяков, а также оснащение маячных сооружений новейшими технологиями мониторинга и контроля над навигацией. Особого внимания заслуживают вопросы эксплуатационной готовности средств навигационного оборудования, а также внедрение систем наблюдения за надводной обстановкой и средствами навигационного оборудования с целью регулирования движения судов.Автор розглядає особливості конструкцій маяків України від появи перших маяків до сьогодення, простежує їх вдосконалення, впровадження інновацій. Під час написання статті використовувались методи історизму, хронологічної послідовності викладу матеріалу. Також в статті розглядаються основні досягнення в маяковому будівництві вчених-інженерів в різні періоди. Робиться акцент на ключових історичних подіях, які стали в основі розвитку або занепаду маякового будівництва. Дається коротка характеристика появі перших маякових споруд запорозьких козаків. Визначаються основні умови для спорудження та функціонування маяків. Автор коротко окреслює всі типи маякових конструкцій, зокрема, кам’яні, металеві, дерев’яні та ін. Детально розглядаються перші металеві та залізобетонні маякові конструкції. Серед них трубчаста паля доктора Потса, унікальні гіперболоїдні Станіслав-Аджигольські маяки, одні із найвищих в Європі, створені видатним інженером В.Г. Шуховим, сітчастий Джарилгацький маяк, створений учнями Г. Ейфеля та перший в Україні залізобетонний Ожарський маяк, розроблений інженерами К.М. Пятницьким та О.О. Баришніковим відомими також як проектувальники перших фунікулерів в Україні. Згадані маяки стали яскравими прикладами українського інженерного мистецтва, деякі з них охороняються державою. Також визначаються основні проблеми, з якими стикалися інженери-проектувальники під час пошуку найбільш вдалих форм маякових конструкцій, а також будівельних матеріалів для них. Зверталась увага не лише на міцність і стійкість конструкцій до погодних умов, але й на економічність, доступність доставки та збору конструкцій. Окремо автор зосереджує увагу на проблемах і перспективах сучасного маякового будівництва України, враховуючи здобутки і прорахунки минулого. Важливу роль у розвитку сучасного маякового будівництва відіграє запровадження лазерних маяків, а також оснащення маякових споруд новітніми технологіями моніторингу та контролю за навігацією. Важливого значення набули питання експлуатаційної готовності засобів навігаційного обладнання, а також запровадження систем спостереження за надводною обстановкою та засобами навігаційного обладнання з метою регулювання руху суден
Алгебраїчні дослідження в роботах членів Київського фізико-математичного товариства в перші роки його існування
Get PDFThe article is devoted to the review, analysis and systematization of the generalization of materials that characterize the development of algebraic research and teaching of algebra at the beginning of the life of the University of St. Vladimir in Kyiv. Particular attention was paid to the research of the members of the Kyiv Physical and Mathematical Society, as the most active faculty of natural sciences scientists of the time in Kyiv. Historical, systematic and biographical methods were used to prepare the work, which allowed to systematize, classify and evaluate the sources used, compare the evaluation of the results of the members of the Kyiv Physical and Mathematical Society with various authors, highlight the main directions and state of coverage of the topic, as well as the results of other historians of science, review previous work on this issue and clearly identify issues that have not been resolved. The analysis of the sources allowed the author to give an objective assessment of the contribution of members of the society to the development of algebra and methods of teaching it. It was shown that despite the lack of trained specialists and other problems, the level of teaching of this discipline was quite high. Various researches of Kyiv mathematicians are analyzed. It was shown that algebra was one of the most popular directions of the mathematicians of the Kyiv university, although not the most effective one. On the basis of comparison of the characteristics of various researchers who studied the work of the Kyiv Physical and Mathematical Society, his role in creating a system of higher mathematical education in the territory of Ukraine is shown. It was established that due to the personal contribution of the members of the society, the foundations for the future Kyiv algebraic school were laid. Detailed works on the algebra of the time printed in Kyiv are considered in detail. It was shown that the society itself became the center around which the most active scholars and teachers met, in which the directions of research of the Kyiv mathematicians were formed. It should also be noted that the company's activities contributed to the birth of the Kyiv Mathematical School.Статья посвящена рассмотрению, анализу и систематизированному обобщению материалов, характеризующих состояние развития алгебраических исследований и преподавания алгебры в начале существования Университета Св. Владимира в Киеве. Особое внимание было уделено исследованиям членов Киевского физико-математического общества, как наиболее активной ячейки ученых естественных дисциплин того времени в Киеве. При подготовке работы были использованы исторический, систематический и биографический методы, которые позволили систематизировать, классифицировать и оценить использованные источники, сравнить оценку результатов деятельности членов Киевского физико-математического общества различными авторами, выделить главные направления и состояние освещения темы, а также результаты других историков науки, рассмотреть предыдущие работы по данной проблематике и четко определить вопросы, которые остались нерешенными. Анализ источников позволил дать объективную оценку вклада членов общества в развитие алгебры и методы ее преподавания. Показано, что несмотря на нехватку подготовленных специалистов и другие проблемы уровень преподавания данной дисциплины был достаточно высоким. Проанализирована разноплановость исследований киевских математиков. Показано, что алгебра была одним из самых популярных направлений работы математиков Киевского университета, хотя и не самым результативным. На основе сравнения характеристик различных исследователей, изучавших работу Киевского физико-математического общества, показана его роль в создании системы высшего математического образования на территории Украины. Установлено, что благодаря личному вкладу членов общества были заложены основы для будущей Киевской алгебраической школы. Подробно рассмотрены основные работы по алгебре того времени, которые были напечатаны в Киеве. Показано, что именно общество стало тем центром, вокруг которого собирались наиболее активные ученые и преподаватели, в котором формировались направления исследований киевских математиков. Также следует отметить, что деятельность общества способствовала зарождению Киевской математической школы.Стаття присвячена розгляду, аналізу та систематизованому узагальненню матеріалів, які характеризують стан розвитку алгебраїчних досліджень та викладання алгебри на початку існування Університету Св. Володимира в Києві. Особливу увагу було приділено дослідженням членів Київського фізико-математичного товариства, як найбільш активного осередку науковців природничих дисциплін того часу в Києві. При підготовці роботи було застосовано історичний, систематичний та біографічний методи, які дозволили систематизувати, класифікувати та оцінити використані джерела, порівняти оцінку результатів діяльності членів Київського фізико-математичного товариства різними авторами, виділити головні напрямки та стан висвітлення теми, а також результати інших істориків науки, оглянути попередні роботи з даної проблематики та чітко визначити питання, які залишилися нерозв’язаними. Аналіз джерел дозволив дати об’єктивну оцінку внеску членів товариства у розвиток алгебри та методи її викладання. Показано, що незважаючи на нестачу підготованих фахівців та інші проблеми рівень викладання даної дисципліни був досить високим. Проаналізована різноплановість досліджень київських математиків. Показано, що алгебра була одним з найбільш популярних напрямків роботи математиків Київського університету, хоча й не самим результативним. На основі порівняння характеристик різних дослідників, що вивчали роботу Київського фізико-математичного товариства, показана його роль у створенні системи вищої математичної освіти на території України. Встановлено, що завдяки особистому внеску членів товариства було закладено основи для майбутньої Київської алгебраїчної школи. Докладно розглянуто основні роботи з алгебри того часу, що були надруковані в Києві. Показано, що саме товариство стало тим центром, навколо якого збиралися найбільш активні науковці та викладачі, в якому формувались напрямки досліджень київських математиків. Також слід відмітити, що діяльність товариства сприяла зародженню Київської математичної школи
Внесок професора В.Є. Тімонова у будівництво та експлуатацію морських портів та гідроспоруд
Get PDFThe article deals with the life and activity of V.Ye. Timonov - a prominent Russian scientist-engineer of ways of communications, in particular, considers his contribution to construction and exploitation of marine ports and hydraulic structures. His researches on Odesa marine port and port of Libava have been highlighted in detail. His scientific works were of great interest after be-ing published, especially those touching upon the breakwaters’ construction by means of artificial concrete arrays (first erected on the coast of the Baltic sea by V.Ye. Timonov), as well as those de-scribing organization of the first ground suction works. V.Ye. Timonov being a young engineer was invited for work in «Commission on arranging commercial ports» of Ministry of ways of communi-cations. Analyzing the data on port’s construction in Vladyvostok, yet being built, and the data on already existing and intensively functioning port in Mykolaiv, V.Ye. Timonov came to the conclu-sion about possibilities to improve considerably the turnover of goods in Mykolaiv’s port without charges on constructing new mooring and coastal structures. For this purpose he suggested to im-prove work of moorages, coastal and floating faucets and port elevator. A scientist advised to com-bine necessarily all measures and plans designed and aimed at the development of Odesa and Kherson ports.Статья посвящена жизни и деятельности выдающегося российского ученого-инженера путей сообщения В. Е. Тимонова, в частности его вкладу в строительство и экс-плуатацию морских портов и гидросооружений. Детально освещаются его исследования Одесского морского порта и порта г. Либавы. После появления публикаций его научных трудов, особенно тех, которые касались строительства молов из искусственных бетонных массивов, которые сам В. Е. Тимонов впервые сооружал на побережье Балтийского моря, как и организации первых землевсасывающих работ, его, как молодого инженера, пригласили для работы в «Комиссии по устрйству коммерческих портов» Министерства путей сооб-щения. Анализируя данные о строительстве порта во Владивостоке, который еще только начал строиться, и данные об уже существующем и интенсивно работающем порте в Ни-колаеве, В. Е. Тимонов пришел к заключению о возможностях значительно улучшить грузо-оборот Николаевского порта без расходов на строительство новых причальных и берего-вых сооружений. Для этого он предлагает улучшить работу причалов, береговых и плавучих кранов и портового элеватора. Ученый советует обязательно связывать все мероприятия, которые проектировались, с перспективой развития Одесского и Херсонского портов.Стаття присвячена життю та діяльності видатного російського вченого-інженера шляхів сполучення В.Є. Тімонова, зокрема його внеску у будівництво та експлуатацію мор-ських портів та гідроспоруд. Детально висвітлюються його дослідження Одеського морсь-кого порту, та порту м. Лібави. Після появи публікацій його наукових праць, особливо тих, що стосувалися будівництва молів із штучних бетонних масивів, які сам В.Є. Тімонов впер-ше споруджував на узбережжі Балтійського моря, як і організації перших землевсмоктува-льних робіт, його, як молодого інженера, запросили для роботи в «Комісії з улаштування комерційний портів» Міністерства шляхів сполучення. Аналізуючи дані про будівництво порту у Владивостоці, який ще тільки почав будуватися, і дані про вже існуючий та інтен-сивно працюючий порт в Миколаєві, В.Є. Тімонов дійшов висновку про можливості значно покращити вантажообіг Миколаївського порту без витрат на будівництво нових причальних і берегових споруд. Для цього він пропонує покращити роботу причалів, берегових і пла-вучих кранів і портового елеватора. Вчений радить обов’язково пов’язувати усі заходи, що проектувалися, з перспективою розвитку Одеського і Херсонського портів
УКРАЇНСЬКЕ КОРІННЯ ПРОФЕСОРА В.О. СОКОВИЧА, ЯК ОСНОВА ЙОГО НАУКОВОГО ТА СУСПІЛЬНОГО СВІТОГЛЯДУ
Get PDFThe article gives an overview of the origin of the family, the childhood, the acquisition of secondary education and the start of education at the higher school of the outstanding Ukrainian railway scientist, the founder of the scientific school "Organization of Railway Transportation" Volodymyr Sokovich. The biography of his father, Olexandr Sokovich (1840-1886), a well-known Ukrainian teacher, teacher of mathematics, physics and geography, author of a number of textbooks and teaching aids on these subjects, the head of several real colleges and the Belotserkovsky Gymnasium is highlighted. Particular mention is made of membership of O. Sokovich in the South-Western Division of the Russian Geographical Society, which became the center of the scientific and socio-cultural life of Kiyv and Ukraine of its time. It was also determined that his elder brother Evgen Sokovich (1864 - 1946) played a decisive role in the choice of the future scientist for the railway worker. which later, in the period of existence of the Ukrainian People's Republic, became Minister of Railways of its government. A number of facts of his activity are highlighted in this post. The period of training of Volodymyr Sokovich in the Second Kyiv Gymnasium is analyzed, the natural inclination of the schoolboy to exact sciences is noted - especially to mathematics. In connection with which, he began to receive higher education at the Physics and Mathematics Faculty of Kyiv University of St. Volodymyr, and only then entered the St. Petersburg Institute of Railway Engineers. Summarizing the work, we can state that the article identifies the reasons that gave the impetus for the formation of an outstanding scientific personality of the Doctor of Technical Sciences, Professor Volodymyr Sokovich.В статье дан обзор происхождения рода, детства, получение среднего образования и начала обучения в высшей школе выдающегося украинского ученого-железнодорожника, основателя научной школы "Организация железнодорожных перевозок" Владимира Александровича Соковича. Освещена биография отца - Александра Антоновича Соковича (1840 -1886), достаточно известного в свое время украинского педагога, преподавателя математики, физики и географии, автор ряда учебников и учебных пособий по указанным предметам, руководителя нескольких реальных училищ и Белоцерковской гимназии. Особо упомянуто о членстве А.А. Соковича в Юго-Западном отделе Русского географического общества, который стал центром научной и общественно-культурной жизни Киева и Украины своего времени. Также определено, что решающую роль в выборе будущим ученым профессии железнодорожника сыграл его старший брат Евгений Александрович Сокович(1864 – 1946). который в дальнейшем, в период существования Украинской Народной Республики стал министром путей сообщения ее правительства. Указан ряд фактов его деятельности на этом посту. Проанализирован период обучения Владимира Соковича во Второй киевской гимназии, отмечена природная склонность гимназиста к точным наукам - особенно к математике. В связи с чем, высшее образование он начал получать на физико-математическом факультете Киевского университета Св. Владимира, а уже затем поступил в Санкт-петербургский Институт инженеров путей сообщения. Обобщая работу можно констатировать, что в статье выявлены причины, которые дали толчок для формирования незаурядной научной личности доктора технических наук, профессора В.А. Соковича.У статі дано огляд родового походження, дитинства, здобуття середньої освіти та початку навчання у вищій школі видатного українського вченого-залізничника, засновника наукової школи "Організація залізничних перевезень" Володимира Олександровича Соковича. Висвітлено біографію його батька Олександра Антоновича Соковича (1840 -1886) – досить відомого у свій час українського освітянина, викладача математики, фізики і географії, автора низки підручників та навчальних посібників з зазначених предметів, керівника кількох реальних училищ та Білоцерківської гімназії. Окремо наголошено на членстві О.А. Соковича у Південно-Західному відділі Російського географічного товариства, що став центром наукового та суспільно-культурного життя Києва та України того часу. Також визначено, що вирішальну роль у виборі майбутнім ученим професії залізничника відіграв його старший брат Євген Олександрович Сокович (1864 – 1946). який в подальшому, у період існування Української Народної Республіки став міністром шляхів сполучень її уряду. Надано низку фактів його діяльності на цій посаді. Проаналізовано період навчання Володимира Соковича у Другій київській гімназії, наголошено на природній схильності гімназиста до точних наук – особливо до математики. У зв'язку з чим, вищу освіту він почав здобувати на фізико-математичному факультеті Київського університету Св. Володимира, а вже потім вступив до Санкт-Петербурського Інституту інженерів шляхів сполучень. Загалом можна констатувати, що у статті виявлено причини, що надали поштовх для формування непересічної наукової особистості доктора технічних наук, професора В.О. Соковича