History of science and technology (Collection of scientific papers of the State University of Infrastructure and Technologies) / Історія науки і техніки (Збірник наукових праць Державного університету інфраструктури та технологій)
Not a member yet
447 research outputs found
Sort by
НАУКОВІ ПОШУКИ ІСТОРИЧНОГО ТОВАРИСТВА НЕСТОРА-ЛІТОПИСЦЯ В ГАЛУЗІ АРХЕОЛОГІЇ
Get PDFThe article is devoted to the history of field archaeological research of ongoing by the Historical Society of Nestor the Chronicler at the Kiev University of St. Vladimir (HSNC). The members of the Society were such famous scientists as V. B. Antonovich, S. Gamchenko. V. Zavitnevich and others. According to the Statute of the Society, its goal was to promote the development of historical science with all its subsidiary directions. One of the most important areas of the scientific activity of the Society was archaeological research. A significant place among the reports made at the meetings of the HSNC is occupied by publications on the results of field research and archaeological exploring or, as they were then called, archaeological excursions. Geographically, these studies covered practically the entire territory of the South of the Russian Empire. Significant excavations were carried out in Southern Bessarabia, Kyiv, Volyn and Poltava province and the Crimea. Activities of representatives of the Historical Society of Nestor the Chronicler in the II half of XIX century was marked by measures aimed at the formation and development of archeology as a historical science on the Ukrainian lands. This was reflected in the active field activities (excavations, exploration), numerous reports presented at the meetings of the Society. The archeologists, why were he members of the HSNC, did a lot introduce into the science unique material evidence that allowed us to restore the view of the past.Статья посвящена истории археологических исследований, проводимых Историческим обществом Нестора Летописца (ИОНЛ) при Киевском университете св. Владимира. Членами Общества были такие известные ученые как В. Б. Антонович, С. Гамченко. В. Завитневич и другие. В соответствии с Уставом Общества, его целью было способствовать развитию исторической науки со всеми вспомогательными науками. Одним из важнейших направлений научной деятельности Общества было проведение археологических исследований Значительное место среди докладов, сделанных на заседаниях ИОНЛ, занимают публикации о результатах раскопок. Географически эти исследования охватывали практически всю территорию Юга Российской империи. Значительные раскопки были проведены в Южной Бессарабии, Киеве, Волыни, Полтавской губернии и Крыма. Деятельность представителей Исторического общества Нестора Летописца во II половине XIX века ознаменовалась мерами, направленными на формирование и развитие археологии как исторической науки на украинских землях. Это нашло отражение в активных полевых мероприятиях (раскопки, исследования), многочисленных отчетах, представленных на заседаниях Общества. Археологи, которые входили в ИОНЛ, способствовали введению в научный оборот уникальных материальных доказательств, которые позволили нам восстановить картину прошлого.Стаття присвячена історії археологічних досліджень, що проводились Історичним товариством Нестора Літописця (ІТНЛ) при Київському університеті св. Володимира. Членами Товариства були такі відомі вчені як В. Б. Антонович, С. Гамченко. В. Завітневич та інші. Відповідно до Статуту Товариства, його метою було сприяти розвитку історичної науки з усіма допоміжними науками. Одним з найважливіших напрямів наукової діяльності Товариства було проведення археологічних досліджень Значне місце серед доповідей, зроблених на засіданнях ІТНЛ, займають публікації про результати розкопок. Географічно ці дослідження охоплювали практично всю територію Півдня Російської імперії. Значні розкопки були проведені в Південній Бессарабії, Києві, Волині, Полтавській губернії та Криму. Діяльність представників Історичного товариства Нестора Літописця в II половині XIX століття ознаменувалася заходами, спрямованими на формування та розвиток археології як історичної науки на українських землях. Це знайшло відображення в активних польових заходах (розкопки, дослідження), численних звітах, представлених на засіданнях Товариства. Археологи, які входили до ІТНЛ, сприяли введенню в науку унікальних матеріальних доказів, які дозволили нам відновити погляд на минуле
Історичний аналіз впливу діяльності С.Ю. Вітте на розвиток залізничного транспорту у Російській імперії
Get PDFThe article is devoted to the activity of Serhii Yuliyovych Witte (Vitte) (1849-1915) – an outstanding statesperson and reformer. The authors make an analysis and evaluation of the activity of S.Yu. Witte focused on the development of rail transport in the Russian Empire in general and of his activity on the post of Minister of Ways of Communication, in particular. The carried studies allowed the authors to systematize and critically assess the sources describing the impact of S.Yu. Witte for the development of rail transport in the Russian Empire, as well as to depict the stages of life and professional activity of S.Yu. Witte in this direction. The authors prove that the main achievements of S.Yu. Witte to develop rail transport in the Russian Empire should be considered the following: the purchase of private railways and the concentration of the main railways network in the hands of the state; the construction of new railways on public funds; the transformation of the railway industry into a stable, profitable one; the settlement and further development of customs and tariff systems; the beginning of the construction of the Great Siberian Route. The article traces the main achievements of S.Yu. Witte as the Minister of Ways Communication of the Russian Empire. In the article it is shown that as a result of the step-by-step introducing of railway control and financial reform, which lasted for a decade, S.Yu. Witte managed to create an effective system of control over the public and private sectors of railways. The scope of the influence of S.Yu. Witte for the economic and political development of the Russian Empire is determined. The literary sources analysis suggests that S.Yu. Witte's policy was subordinated to the sole goal of: the industrialization of the state, the successful development of the economy of the Russian Empire, without affecting the political system, without changing anything in the state administration of the country. The analysis allowed the authors to state that it was S.Yu. Witte who attained coordinated and clear actions of the two most important departments of the Russian Empire – the Ministry of Ways of Communication and the Ministry of Finance – since they were the most interested in the construction of rail transport. Only through the coordination of the activities of these governmental structures, attained by S.Yu. Witte, it became possible to overcome the unprofitability of rail transport, which ultimately helped to stabilize the financial situation of the Russian Empire in general.Статья посвящена деятельности Сергея Юльевича Витте (1849-1915 гг.) - выдающегося государственного деятеля, реформатора. Выполнен анализ и дана оценка деятельности С.Ю. Витте, которая была направлена на развитие железнодорожного транспорта в Российской империи в целом, и на посту министра путей сообщения, в частности. Проведенные исследования позволили систематизировать и критически оценить источники, посвященные влиянию деятельности С.Ю. Витте на развитие железнодорожного транспорта в Российской империи, а также воспроизвести этапы жизненного пути и профессиональной деятельности С.Ю. Витте в этом направлении. Установлено, что главными достижениями С.Ю. Витте в направлении развития железнодорожного транспорта в Российской империи следует считать следующие: выкуп частных железных дорог и концентрацию главной сети железных дорог в руках государства; строительство новых железных дорог за государственные средства; преобразование железнодорожного хозяйства в стабильно прибыльную отрасль; наладку и дальнейшее развитие таможенной и тарифной систем; начало сооружения Великого Сибирского Пути. Прослежено за основными достижениями С.Ю. Витте на посту министра путей сообщения Российской империи. Показано, что в результате поэтапного проведения железнодорожной контрольно-финансовой реформы, которая продолжалась в течение целого десятилетия, С.Ю. Витте удалось создать эффективно действующую систему контроля над государственным и частным секторами железных дорог. Установлено масштабы влияния С.Ю. Витте на экономическое и политическое развитие Российской империи. Анализ литературных источников свидетельствует о том, что политика С.Ю. Витте была подчинена единственной цели: осуществить индустриализацию государства, добиться успешного развития экономики Российской империи, не затрагивая политической системы, ничего не меняя в государственном управлении страны. Анализ позволил установить, что именно С.Ю. Витте добился скоординированных, четких действий наиболее заинтересованных в развитии железнодорожного транспорта двух важнейших ведомств Российской империи - Министерства путей сообщения и Министерства финансов. Только благодаря координации деятельности этих правительственных структур, проведенной С.Ю. Витте удалось преодолеть убыточность железнодорожного транспорта, что в результате способствовало стабилизации финансового состояния Российской империи в целом.Стаття присвячена діяльності Сергія Юлійовича Вітте (1849–1915 рр.) – видатного державного діяча, реформатора. Виконаний аналіз та дана оцінка діяльності С.Ю. Вітте, яка була спрямована на розвиток залізничного транспорту у Російській імперії загалом, та на посаді міністра шляхів сполучення, зокрема. Проведені дослідження дозволили систематизувати та критично оцінити джерела, присвячені впливу діяльності С.Ю. Вітте на розвиток залізничного транспорту у Російській імперії, а також відтворити етапи життєвого шляху та професійну діяльність С.Ю. Вітте у цьому напрямку. Встановлено, що головними досягненнями С.Ю. Вітте у напрямку розвитку залізничного транспорту у Російській імперії слід вважати наступні: викуп приватних залізниць і концентрацію головної мережі залізниць у руках держави; будівництво нових залізниць на державні кошти; перетворення залізничного господарства на стабільну прибуткову галузь; налагодження і подальший розвиток митної і тарифної систем; початок спорудження Великого Сибірського Шляху. Простежено за основними здобутками С.Ю. Вітте на посаді міністра шляхів сполучення Російської імперії. Показано, що в результаті поетапного проведення залізничної контрольно-фінансової реформи, яка тривала протягом цілого десятиріччя, С.Ю. Вітте, вдалося створити ефективно діючу систему контролю над державним і приватним секторами залізниць. Встановлено масштаби впливу С.Ю. Вітте для економічного і політичного розвитку Російської імперії. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що політика С.Ю.Вітте була підпорядкована єдиній меті: здійснити індустріалізацію держави, добитися успішного розвитку економіки Російської імперії, не зачіпаючи політичної системи, нічого не змінюючи в державному управлінні країни. Аналіз дозволив встановити, що саме С.Ю. Вітте домігся скоординованих, чітких дій найбільш зацікавлених у розбудові залізничного транспорту двох найважливіших відомств Російській імперії – Міністерства шляхів сполучення та Міністерства фінансів. Лише завдяки координації діяльності цих урядових структур, здійсненої С.Ю. Вітте, вдалося подолати збитковість залізничного транспорту, що в результаті сприяло стабілізації фінансового стану Російської імперії в цілому
Академік Всеволод Арутюнович Лазарян (1909‒1978) ‒ вчений, педагог, організатор науки і освіти (до 110-річчя від дня народження)
Get PDFThis article depicts the main stages of life, research and scientific, scientifically-organizational, pedagogic and public activity of the outstanding national scholar in the area of mechanics and railway transport, National Ukrainian prize-winner, academician of the Academy of Sciences of Ukraine - Vsevolod Arutyunovich Lazarian. This article indicates that he is the author of more than 300 published works in the field of mechanics- monographs, articles, manuals, and more than 20 invention certificates and patents. The theoretical studies of transitional modes of trains of V. A. Lazarian has always been supported by experimental research in trains and staging in test laboratories for experiments on electronic models of rolling stock.The work of V. A. Lazarian is also essential for practice, in which transition modes of motion of complex mechanical systems are investigated, with elements in the form of capacities, which are partially filled with liquid. The results of studies of transitional modes of trains are described and summarized in the monograph V. A. Lazarian"Investigation of Unspecified Traffic Train Mode", as well as in a number of articles. The great importance to theory and practice had the creation of V. A. Lazarian the theory of stability of motion of rail vehicles. Relying on the results of fundamental research of O. M. Liapunov in the direction of stability of movement, V. A. Lazarian has developed and used a number of methods for studying the stability of the movement of rail carriages. These methods allowed not only to develop engineering methods for assessing the stages of stability of the existing types of rolling stock, but also to put and solve the problem of finding such parameters of vehicles, in which their motion is stable in a given range of speeds. And these studies were supported by well-established experiments. 1972-1973 years under the guidance of V.A. Lazarian tests of a high-speed wagon-lab were carried out, during which for the first time in the former USSR the speed of rail transport was reached 250 km/h. Parameters of the spring suspension of the tested wagon-lab were determined earlier by V.А. Lazarian and his students on the basis of the developed theory of the stability of movement of rail carriage. They were such that the carriage movement, as it turned out from the theory, proved to be stable throughout the range of speeds. There was also a series of special experiments in which a high-speed wagon-lab with some structural changes was used. The results of these experiments convincingly confirmed the main provisions of the theory.В статье освещаются основные этапы жизни, научно-исследовательская, научно-организационная, педагогическая и общественная деятельность выдающегося отечественного ученого в области механики и железнодорожного транспорта, лауреата Государственной премии Украины, академика НАН Украины Всеволода Арутюновича Лазаряна. В статье отмечается, что он автор более 300 печатных работ в области механики - монографий, статей, учебных пособий, а также более 20 авторских свидетельств и патентов. Свои теоретические исследования переходных режимов движения поездов В.А. Лазарян всегда подкреплял экспериментальными исследованиями в поездах и постановкой в испытательных лабораториях для экспериментов на электронных моделях подвижного состава. Существенное значение для практики имеют также труды В.А. Лазаряна, в которых исследуются переходные режимы движения сложных механических систем, содержащих элементы в виде емкостей, которые частично заполняются жидкостью. Результаты исследований переходных режимов движения поездов представлены и обобщены в монографии В.А. Лазаряна «Исследование неустановленных режимов движения поездов», а также в ряде статей. Большое значение для теории и практики имеет создание В.А. Лазаряном теории устойчивости движения рельсовых транспортных средств. Опираясь на результаты фундаментальных исследований А.М. Ляпунова в направлении устойчивости движения, В.А. Лазарян разработал и использовал ряд методов исследования устойчивости движения рельсовых экипажей. Эти методы разрешили не только выработать инженерные способы оценки стадий устойчивости движения существующих видов подвижного состава, но также поставить и решить задачу исследования таких параметров транспортных средств, в которых их движение устойчивое в заданном диапазоне скоростей. И эти исследования подкреплялись широко поставленными экспериментами. 1972-1973 годы под руководством В.А. Лазаряна были осуществлены испытания скоростного вагона-лаборатории с реактивной тягой, при которых впервые в СССР была достигнута скорость движения рельсового транспорта 250 км/ч. Параметры рессорного подвешивания испытуемого вагона-лаборатории были определены ранее В.А. Лазаряном и его учениками на основе разработанной теории устойчивости движения рельсовых экипажей. Они были такими, что движение экипажа, как следовало из теории, оказался устойчивым во всем диапазоне скоростей движения. Была проведена также серия специальных опытов, в которых использовался скоростной вагон-лаборатория с некоторыми конструктивными изменениями. Результаты этих опытов убедительно подтвердили основные положения теории.У статті висвітлюються основні етапи життя, науково-дослідна, науково-організаційна, педагогічна і громадська діяльність видатного вітчизняного вченого у сфері механіки і залізничного транспорту, лауреата Державної премії України, академіка АН України Всеволода Арутюновича Лазаряна. У статті зазначається, що він автор понад 300 друкованих праць в галузі механіки ‒ монографій, статей, навчальних посібників, а також понад 20 авторських свідоцтв і патентів. Свої теоретичні дослідження перехідних режимів руху поїздів В.А. Лазарян завжди підкріплював експериментальними дослідженнями в поїздах і постановкою у випробувальних лабораторіях для експериментів на електронних моделях рухомого складу. Суттєве значення для практики мають також праці В.А. Лазаряна, в яких досліджуються перехідні режими руху складних механічних систем, які містять елементи у вигляді ємностей, які частково заповнюються рідиною. Результати досліджень перехідних режимів руху поїздів викладені та узагальнені в монографії В.А. Лазаряна «Дослідження невстановлених режимів руху поїздів», а також у низці статей. Велике значення для теорії і практики має створення В.А. Лазаряном теорії стійкості руху рейкових транспортних засобів. Опираючись на результати фундаментальних досліджень О.М. Ляпунова в напрямку стійкості руху, В.А. Лазарян розробив і використав низку методів дослідження стійкості руху рейкових екіпажів. Ці методи дозволили не лише виробити інженерні способи оцінки стадій стійкості руху існуючих видів рухомого складу, а й поставити і вирішити завдання вишукування таких параметрів транспортних засобів, за яких їх рух стійкий у заданому діапазоні швидкостей. І ці дослідження підкріплювалися широко поставленими експериментами. 1972‒1973 роками під керівництвом В.А. Лазаряна були здійснені випробування швидкісного вагона-лабораторії з реактивною тягою, під час яких вперше в колишньому СРСР була досягнута швидкість руху рейкового транспорту 250 км/год. Параметри ресорного підвішування випробуваного вагона-лабораторії були визначені раніше В.А. Лазаряном та його учнями на основі розробленої теорії стійкості руху рейкових екіпажів. Вони були такими, що рух екіпажу, як виходило з теорії, виявився стійким в усьому діапазоні швидкостей руху. Була проведена також серія спеціальних дослідів, в яких використовувався швидкісний вагон-лабораторія з деякими конструктивними змінами. Результати цих дослідів переконливо підтвердили основні положення теорії
Деятельность Аджамской опытной станции в контексте организации научного обеспечения северной степи Украины (1912-1932 гг.)
Get PDFУ процесі досліджень визначено, що однією з головних передумов становлення сільськогосподарського дослідництва в північній частині Херсонської губернії було вирішення питання поліпшення використання земель, обумовленого безконтрольним розорюванням цілини та недотриманням сівозмін, що впливало на зниження родючості чорнозему. Серед головних завдань Аджамської дослідної станції, що започаткувала свою діяльність у 1912 році. був пошук кращих методів культури рільництва в умовах північної частини Херсонської губернії. Дане завдання вирішувалося шляхом вивчення впливу чистих та зайнятих парів на формування урожайності зернових та кормових культур та обґрунтування оптимальних строків сівби, норм висіву та внесення різних доз органічних та мінеральних добрив. Встановлено, що відмінними особливостями діяльності Аджамської дослідної станції від аналогічних дослідницьких установ України були: вузькоспеціалізований напрямок досліджень; невелика чисельність наукових підрозділів та працівників; розташування зони північного Степу України на межі кількох крупних губерній (Херсонська, Київська, Катеринославська, Полтавська, Подільська), що в першій третині XX ст. обумовлювало часті зміни адміністративного підпорядкування. Наукова діяльність Аджамської дослідної станції ґрунтувалася на вивченні впливу на врожайність озимих, ярих та кормових культур різних попередників, методів та строків посіву, системи догляду за посівами, сортового асортименту сільськогосподарських культур. Крім цього, проводилися дослідження із застосування в посівах органічних та мінеральних добрив, вивчався ряд маловідомих та малопоширеними рослин, здійснювалося випробування сільськогосподарських машин та обладнання, зокрема тих, що вироблялися Єлисаветградським заводом братів Ельворті. Головними висновками відділу рільництва, зробленими за результатами проведених досліджень у 1912-1931 рр. стало ствердження про те, що чистий пар є найкращим засобом підвищення врожайності озимих зернових культур, при тому, що глибина пару не має істотного значення для посіву озимих культур, а органічне добриво – потужний засіб підвищення врожайності с.-г. культур. Розповсюдження та популяризація результатів наукових досліджень відділом застосування Аджамської дослідної станції було одним із перших кроків на шляху переведення сільського господарства регіону на наукове забезпечення.In the process of researches, it was established that one of the main premises for the becoming of an agricultural experimental business in the northern part of Kherson province was solving the issue of improving use of lands caused by uncontrolled destruction of virgin lands and non-observance of crop rotations, which affected black soil fertility. Among the main tasks of the Adzhams`ka Experimental Station, which began its activity in 1912, was the search for the best methods of field culture in the conditions of the northern part of the Kherson province. The solution of these problems was carried out by studying the effect of black and cropped fallow on the formation of productivity of grain crops and fodder crops and justifying the optimal time for sowing, seeding rates and applying different doses of organic and mineral fertilizers. It has been established that the distinctive features of activity of the Adzhams`ka Experimental Station from similar research institutions of Ukraine were: a highly specialized areas of researches; a small number of scientific departments and workers; the location of the zone of the northern Steppe of Ukraine on the verge of several large provinces (Kherson, Kiyv, Katery`noslavs`k, Poltava, Podil`s`k), which in the first third of the XX century caused frequent changes in administrative subordination. The scientific work of the Ajamskaya Experimental station was based on the study of the influence on winter, spring and fodder crops of various predecessors, methods and terms of sowing, cropping systems, varietal assortment of agricultural crops. Beside, researches were carried out on the application of organic and mineral fertilizers, were studied the number of little known and infrequent plants , and testing of agricultural machinery and equipment, in particular those produced by the Yelisavetgrad Plant of Elvorti brothers. The main conclusions of the department of field crop cultivation, which were made on the results of the experiments in 1912-1931 became the statement that black fallow was the best way to increase the yield of winter grain crops, despite the fact that the depth of the fallow was not essential for sowing of winter crops, and organic fertilizer was a powerful mean of increasing the yield of agricultural crops. The dissemination and popularization of the research results by the application department of the Adzhams`ka Experimental Station was one of the first steps towards the transfer of agriculture in the region to scientific support.В процессе исследований установлено, что одной из главных предпосылок становления сельскохозяйственного опытного дела в северной части Херсонской губернии было решение вопроса улучшения использования земель, обусловленного бесконтрольным разорением целинных земель и несоблюдением севооборотов, что сказывалось на снижении плодородия чернозема. Среди главных задач Аджамской опытной станции, что начала свою деятельность в 1912 году, был поиск лучших приемов полевой культуры в условиях северной части Херсонской губернии. Решение этих проблем осуществлялось путем изучения влияния чистого и занятого пара на формирование урожая зерновых и кормовых культур и обоснования оптимальных сроков сева, норм высева и внесения разных доз органических и минеральных удобрений. Установлено, что отличительными особенностями деятельности Аджамской опытной станции от подобных исследовательских учреждений Украины были: узкоспециализированное направление исследований; небольшая численность научных подразделений и работников; расположение зоны северной Степи Украины на грани нескольких крупных губерний (Херсонская, Киевская, Катеринославска, Полтавская, Подольская), что в первой трети XX ст. обуславливало частые изменения административного подчинения. Научная деятельность Аджамской опытной станции основывалась на изучении влияния на урожайность озимых, ярых и кормовых культур различных предшественников, методов и сроков посева, системы ухода за посевами, сортового ассортимента сельскохозяйственных культур. Кроме этого, проводились исследования по применению в посевах органических и минеральных удобрений, изучался ряд малоизвестных и малораспространённых растений, осуществлялось испытание сельскохозяйственных машин и оборудования, в частности тех, которые производились Елисаветградским заводом братьев Эльворти. Главными выводами отдела полеводства, что были сделанные по результатам проведённых опытов у 1912-1931 гг. стало утверждение того, что чистый пар является наилучшим средством повышения урожайности озимых зерновых культур, при том, что глубина пара не имеет существенного значения для посева озимых культур, а органическое удобрение - мощное средство повышения урожайности с.-г. культур. Распространение и популяризация отделом применения Аджамской опытной станции результатов научных исследований стало одним из первых шагов на пути перевода сельского хозяйства региона на научное обеспечение
Зародження знань про елементи органічного землеробства в Україні
Get PDFIt has been set that the origin of knowledge ont elements of organic agriculture on the territory of modern Ukraine was founded in time of neolith and was extended by an old agricultural trypillia culture. It has been defined that Trypillia inhabitants had applied three-field crop rotations of grain-pairs systems of agriculture, where grain-growing cereals and leguminous cultures were diversified and brought in organic fertilizers. With the development of organic agriculture for the additional entering of organic substance into soil grin manure cultures on a green fertilizer were grown and the straw of wheat for ploughing was used.Установлено, что зарождение знаний об элементах органического земледелия на территории современной Украины основано во время неолита и расширено давней земледельческой трипольской культурой. Определено, что трипольцы применяли трехпольные севообороты зерно-паровой системы земледелия, в которых чередовали зерновые колосовые и бобовые культуры и вносили органические удобрения. С развитием органического земледелия для дополнительного поступления органического вещества в почву выращивали сидеральные культуры на зеленое удобрение и использовали солому пшеницы для запахивания.Встановлено, що зародження знань про елементи органічного землеробства на території сучасної Українизапочатковано у добу неоліту та розширено давньою землеробською трипільською культурою. Визначено, що трипільці застосовували трипільні сівозміни зерно-парової системи землеробства, в яких чергували зернові колосові та бобові культури і вносили органічні добрива. З розвитком органічного землеробства для додаткового надходження органічної речовини у ґрунт вирощували сидеральні культури на зелене добриво та використовували солому пшениці для заорювання
Українські попередники ідеї глибинної екології
Get PDFOn the basis of the analysis of the working text “Human work and its relation to the energy distribution” the author of article supports the opinion of modern researchers that S. Podolinsky’s ideas published in his work (1880) had been foreseen by V. Vernadsky’s noosphere concept, I.Prigozhin’s synergetic approaches and A. Naess’s deep ecology.На основе анализа текста работы «Труд человека и его отношение к распределению энергии» автор статьи солидаризуется с современными исследователями относительно идей С. Подолинского, опубликованных в его работе (1880) как предтечи ноосферной концепции В. Вернадского, синергетических подходов И. Пригожина и глубинной екологии А. Нейса.На підставі аналізу тексту роботи «Труд человека и его отношение к распределению энергии» автор статті підтримує погляд сучасних дослідників щодо ідей С. Подолинського, опублікованих в роботі (1880), як передтечі ноосферної концепції В. Вернадського, синергетичних підходів І. Пригожина та глибинної екології А. Нейса
Професор М. А. Кравченко – організатор дослідної справи в тваринництві УРСР
Get PDFContribution of Doctor of Agricultural Sciences, Professor M. Kravchenko in the formation of Department of Cattle Industry of Kyiv Experimental Livestock Station "Terezine" and Department of Breeding Work of Central Research Station of Farm Animal Artificial Insemination (Brovary) was highlighted. His research developments on breeding improving of Simmental, Black-and-White and White-Headed Ukrainian breeds of cattle, which were the most widespread in their service area were summarized. The effectiveness of breed improvement actions proposed by M. Kravchenko to increase the profitability of the domestic cattle industry in the Ukrainian SSR of 50-80-s of the XX century was proven.Освещен вклад доктора сельскохозяйственных наук, профессора Н.А.Кравченко в становление отдела скотоводства Киевской опытной станции животноводства «Терезино» и отдела племенной работы Центральной опытной станции искусственного осеменения сельскохозяйственных животных (г. Бровары). Обобщены его научные разработки по селекционно-племенному совершенствованию симментальской, черно-пестрой и белоголовой украинской пород большого рогатого скота, которые были наиболее распространенные в зоне их обслуживания. Доказана эффективность предложенных Н. А. Кравченко мероприятий породного совершенствования для увеличения рентабельности отрасли отечественного скотоводства в УССР 50–80-х годов ХХ ст.Висвітлено внесок доктора сільськогосподарських наук, професора М. А. Кравченка в становлення відділу скотарства Київської дослідної станції тваринництва «Терезине» та відділу племінної роботи Центральної дослідної станції штучного осіменіння сільськогосподарських тварин (м. Бровари). Узагальнено його наукові розробки з селекційно-племінного вдосконалення симентальської, чорно-рябої та білоголової української порід великої рогатої худоби, що були найбільш поширені в зоні їх обслуговування. Доведено ефективність запропонованих М. А. Кравченком заходів породного вдосконалення для зростання рентабельності галузі вітчизняного скотарства в УРСР 50–80-х років ХХ ст
Історія розвитку Львівського автомобільного заводу – одного з потужних виробників комунального транспорту в Україні
Get PDFThe history of development of the Lviv car plant – one of powerful producers of public-service transport in Ukraine was found out. It is proved that one of priority directions on an enterprise is the introduction of computer-aided and application of the newest methods of optimization of technological processes designs for the receipt of exactness, productivity and economy of making at providing of high operating properties and reliability of work of cars.Выяснена история развития Львовского автомобильного завода – одного из мощных производителей коммунального транспорта в Украине. Установлено, что одним из приоритетных направлений на предприятии является внедрение систем автоматизированного проектирования и применения новейших методов оптимизации технологических процессов для получения точности, производительности и экономичности изготовления при обеспечении высоких эксплуатационных свойств и надежности работы автомобилей.З’ясовано історію розвитку Львівського автомобільного заводу – одного з потужних виробників комунального транспорту в Україні. Встановлено, що одним з пріоритетних напрямів на підприємстві є впровадження систем автоматизованого проектування і застосування новітніх методів оптимізації технологічних процесів для отримання точності, продуктивності та економічності виготовлення при забезпеченні високих експлуатаційних властивостей і надійності роботи автомобілів
Система впровадження наукових розробок аграрної науки на українських землях від аптекарських городів до колгоспних дослідних станцій (XVIII ст. – 50-ті роки ХХ ст.)
Get PDFThe prerequisites of introduction and realization of demonstrative and collective experiences, ranging from the XVIII century to the early 60’s of the last century primarily on Ukrainian lands were considered on a wide historiographical basis. The formation and improvement of organizational forms, that led to the emergence of the so-called collective farm research work in March 1934, primarily, to meet the needs of the collective and state farms construction in the USSR were disclosed through the course of legislative decisions. There have been revealed their most famous achievements in the field of agricultural science. It is proved, that the methodological basis for activity of the original organizational structure of kolkhoz research work – houses- laboratories in the pre-war period, was a broad study of capabilities of the theory of vernalization developed by T.D. Lysenko, and in the 50’s XX century - systems of cultivation by T.S. Maltsev’s method through collective farm research stations set up in all regions of Ukraine. The contribution of some prominent scholars in the development of organizational approaches and later in theorizing and deployment introduction of the latest achievements of domestic agricultural science under different systems of government was highlighted. A periodization of the evolution of institutional framework of collective experimentation is proposed.На широкой историографической основе рассмотрены причины возникновения и проведения показательных, демонстрационных и коллективных опытов, начиная с XVIII в. до начала 60-х годов прошлого века, прежде всего на украинских землях. Через ход законодательных решений раскрыто становление и совершенствование системы организационных форм, которые привели к появлению в марте 1934 г. так называемого колхозного опытного дела, прежде всего для удовлетворения потребностей колхозно-совхозного строительства в СССР. Раскрыты самые известные их достижения на ниве аграрной науки. Доказано, что методологической основой в довоенный период для деятельности первоначального организационного построения колхозного опытного дела – хат-лабораторий стало широкое изучение прежде всего возможностей разработанной Т. Д. Лысенко теории яровизации, а в 50-х гг. ХХ в. – системы обработки почвы способом Т. С. Мальцева через колхозные опытные станции, созданные во всех областях Украины. Рассмотрен вклад отдельных выдающихся ученых в зарождение организационных подходов, а затем в теоретизацию и развертывание системы внедрения новейших достижений отечественной аграрной науки при различных системах власти. Предложена периодизация эволюции организационных основ колхозного экспериментаторства.На широкій історіографічній основі розглянуто передумови появи та проведення показових, демонстраційних та колективних дослідів, починаючи із XVIII ст. до початку 60-х років минулого століття, насамперед на українських землях. Через перебіг законодавчих рішень розкрито становлення та удосконалення системи організаційних форм, що привели до появи у березні 1934 р. так званої колгоспної дослідної справи, насамперед для задоволення потреб колгоспно-радгоспного будівництва в СРСР. Розкрито найвідоміші їх здобутки на ниві аграрної науки. Доведено, що методологічною основою у довоєнний період для діяльності первісної організаційної побудови колгоспної дослідної справи – хат-лабораторій стало широке вивчення насамперед можливостей розробленої Т. Д. Лисенком теорії яровизації, а у 50-х рр. ХХ ст. – системи обробітку ґрунту способом Т. С. Мальцева через колгоспні дослідні станції, створені у всіх областях України. Розглянуто внесок окремих видатних учених у зародження організаційних підходів, а згодом у теоретизацію та розгортання системи впровадження новітніх здобутків вітчизняної аграрної науки за різних систем влади. Запропоновано періодизацію еволюції організаційних основ колгоспного експериментаторства
Розвиток зоологічних досліджень на Соловецькій біологічній станції (1881–1899)
Get PDFThe article describes the formation and development of the Solovetskyi station on the White Sea (Russian Empire 1881–1899.), and the activities of the St. Petersburg and Kharkov society of naturalists. It reveals hydrobiological and ecological aspects of the existence of a marine fauna, and hydrological questions. The article also depicts contribution of the outstanding scientist Nikolai Petrovich Wagner (1829–1907), who studied the fauna of the White Sea on the Solovetsky Islands and whose efforts resulted in founding of the first ever biological station in the Russian North (1881).В статье описываются становление и развитие Соловецкой станции на Белом море (Российская империя 1881–1899 гг.), деятельность Петербургского и Харьковского обществ естествоиспытателей. Раскрываются гидробиологические и экологические аспекты существования морской фауны, а также вопросы гидрологии. Показан вклад выдающегося зоолога Николая Петровича Вагнера (1829–1907), который изучал фауну Белого моря на Соловецких островах и благодаря стараниям которого, была основана первая на Русском Севере биологическая станция (1881).У статті описуються становлення та розвиток Соловецької станції на Білому морі (Російська імперія 1881-1899 рр.), діяльність Петербурзького і Харківського товариств дослідників природи. Розкриваються гідробіологічні і екологічні аспекти існування морської фауни, а також питання гідрології. Показано внесок видатного зоолога Миколи Петровича Вагнера (1829–1907), який вивчав фауну Білого моря на Соловецьких островах і завдяки старанням якого, була заснована перша на Російській Півночі біологічна станція (1881)