History of science and technology (Collection of scientific papers of the State University of Infrastructure and Technologies) / Історія науки і техніки (Збірник наукових праць Державного університету інфраструктури та технологій)
Not a member yet
447 research outputs found
Sort by
Етапи творчого шляху В. В. Підвисоцького (до 160-річчя від дня народження)
Get PDFThe article is dedicated to the memory of the outstanding Ukrainian pathologist, endocrinologist, immunologist V. V. Pidvysotskii. Stages of his creative path, the results of scientific and scientific-organizational activity are outlined. Information on the scientific school founded by him has been given. His portrait as a friendly, benevolent, all-round gifted person has been recreated.Статья посвящена памяти выдающегося отечественного патолога, эндокринолога, иммунолога В. В. Подвысоцкого. Очерчены этапы его творческого пути, результаты научной и научно-организационной деятельности. Приведены сведения относительно созданной им научной школы. Воссоздан его портрет как дружелюбного, доброжелательного, всесторонне одарённого человека.Стаття присвячена пам’яті видатного вітчизняного патолога, ендокринолога, імунолога В. В. Підвисоцького. Окреслено етапи його творчого шляху, результати наукової та науково-організаційної діяльності. Наведено відомості щодо заснованої ним наукової школи. Представлено його портрет як товариської, доброзичливої, всебічно обдарованої людини
Основные направления усовершенствования производства отечественных автомобилей в первой половине ХХ века
No full textВстановлено, що у першій половині ХХ ст. вітчизняними автомобіле-будівними заводами нагромаджено значний досвід з ремонту автомобілів та налагодження їх серійного виробництва. З’ясовано, що радянське автомобілебудування підійшло до нового етапу – масового виробництва автомобілів з використанням конвеєрів, спеціальних верстатів, автоматизованих ліній. Визначено, що для широкої автомобілізації СРСР були створені заводи, які працювали за високопродуктивними технологіями.It is set that in the first half of the ХХ-th century home motor industry plants have accumulated considerable experience in repairing of cars and adjusting their serial production. It is found out, that soviet motor industry has come to the new stage – mass production of cars with the use of conveyers, special machine-tools, automated lines. It was determined, that for wide motorization of the USSR factories that worked on high-performance technologies were created.Установлено, что в первой половине ХХ в. отечественными автомобилестроительными заводами накоплен значительный опыт по ремонту автомобилей и налаживании их серийного производства. Выяснено, что советское автомобилестроение подошло к новому этапу – массовому производству автомобилей с использованием конвейеров, специальных станков, автоматизированных линий. Определено, что для широкой автомобилизации СССР были созданы заводы, которые работали по высокопродуктивным технологиям
Основатели Киевского физико-математического общества: Михаил Петрович Авенариус (1835-1895)
Get PDFУ цій статті висвітлюється життєвий шлях та науково-педагогічна діяльність одного з засновників Київського фізико-математичного товариства Михайла Петровича Авенаріуса, який зробив великий внесок у розвиток фізики як на території України, так і за її межами. На основі архівних джерел, наукових публікацій та спогадів його колег та учнів було відтворено основні етапи його біографії та розглянуто його професійну кар’єру. Детально окреслено його роботу у Київському університеті Св. Володимира протягом 25 років та підсумовано його досягнення як науковця, педагога та популяризатора науки.This article highlights the life and work of the Kyiv outstanding physicist and educator Mikhailo Petrovich Avenarius, who made a great contribution to the development of physics education in Ukraine. Avenarius was one of the founders of Kyiv Physical-Mathematical Society. Based on archival sources, scientific publications and memoirs of his colleagues and students, the main stages of his biography have been restored and his professional career has been examined. His work at the Kyiv University of St. Vladimir has been detailed throughout 25 years, as well as his achievements as a scientist, teacher and popularizer of science.В этой статье освещается жизнь и деятельность выдающегося киевского физика и педагога М.П.Авенариуса, который оставил значительный след в формировании физической науки и образования на территории Украины. Рассмотрен его вклад в становление и работу Киевского физико-математического общества. На основанииі архивних источников, научных публикаций и воспоминаний его коллег и учеников было восстановлено основные этапы ейого биографии ита рассмотрено его профессиональную карьеру. Детально очерчено его работу ву Киевском университете Св. Владимира на протяжении 25 лет, а также подитожено его достижения как ученого, педагога и популяризатора науки
ОСОБЛИВОСТІ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ХІХ СТОЛІТТІ
Get PDFIt is set that in the ХІХ-st century an agrarian production on Ukrainian earth took place in accordance with development of productive forces of society, it’s socio-economic features and scientific and technical progress and was the base on generalization of priority scientific directions and distribution of branch scientific knowledge. It was determined, that the achievements of the Ukrainian scientists from development of effective menagement found the embodiment in practice of agricultural commodity producers, both squires and separate rural owners.Установлено, что в ХІХ веке аграрное производство на украинских землях происходило в соответствии с развитием производительных сил общества, его социально-экономических особенностей и научно-технического прогресса и основывалось на обобщении приоритетных научных направлений и распространении отраслевых научных знаний. Определено, что достижения украинских ученых по разработке эффективного ведения хозяйства нашли свое воплощение в практике сельскохозяйственных товаропроизводителей, как помещиков, так и отдельных сельских хозяев.Встановлено, що у ХІХ столітті аграрне виробництво на українських землях відбувалось відповідно до розвитку продуктивних сил суспільства, його соціально-економічних особливостей і науково-технічного прогресу та ґрунтувалось на узагальненні пріоритетних наукових напрямів і поширенні галузевих наукових знань. Визначено, що здобутки українських вчених з розроблення ефективного господарювання знайшли своє втілення у практиці сільськогосподарських товаровиробників, як поміщиків, так і окремих сільських господарів
ДОСВІД БОРОТЬБИ З ЕРОЗІЄЮ ҐРУНТІВ У ЗЕМЛЕРОБСТВІ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ (друга половина ХХ ст.)
Get PDFThe article deals with the content and main results of research on soil protection in research institutions of the western region of Ukraine in the second half of the 20th century. The basic scientific and methodical approaches to minimize the risk of erosion are revealed. The experience of designing and implementing schemes and projects of protection against erosion is generalized. Particular attention is paid to the development of agronomic measures to prevent soil erosion. Significant contribution of the development of mining protection, research institutes and stations has been mentioned.Рассмотрено содержание и основные результаты исследований по почвоохранной тематике в научно-исследовательских учреждениях западного региона Украины во второй половине ХХ ст. Раскрыто научно методические подходы к минимизации риска эрозии. Обобщенно опыт разработки и внедрения противоэрозийных мероприятий. Особенное внимание уделялось развитию агротехнических приемов борьбы с эрозией почв. Установлен весомый вклад в развитие почвозащитного земледелия научно-исследовательских институтов и станций.Розглянуто зміст і основні результати досліджень з ґрунтоохоронної тематики в науково-дослідних установах західного регіону України в другій половині ХХ ст. Виявлено науково-методичні підходи до мінімізації ризику ерозії. Узагальнено досвід розробки та впровадження протиерозійних заходів. Особлива увага приділялася розвитку агротехнічних прийомів боротьби з ерозією ґрунтів. Встановлено вагомий внесок у розвиток ґрунтозахисного землеробства науково-дослідних інститутів і станцій
Розвиток палеозоологічної науки в епоху перемоги еволюціонізму (1859-1895 рр.)
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the development of Paleozoology science in the world in the era of the victory of evolutionism (1859-1895). Historical, comparative and biographical methods were used while making this article. It allowed to systematize and critically evaluate the used sources, to compare the assessment of the results of activities of different scientists, and to describe those works that contributed to the development of the science of Paleozoology. An analysis of the sources allowed an objective assessment of the contribution from the representatives of different countries to the development of the science of Paleozoology. The merits of our domestic zoologists in the marked process are shown. The multi-vector activity of the Kovalevskys brothers and M.V. Pavlova was analyzed in the context of the theory of evolution development. Based on the comparison of assessments made by different zoological scientists regarding the development of Paleozoology, the role of these scientists in solving evolutionary issues is shown. It is established that the development of the science of Paleozoology quickly found support from the evolutionists of the second half of the nineteenth century thanks to their personal contribution. This analysis enabled to draw the paths of development in both Paleozoology and Evolutionism in general. The victory of evolutionism was not simultaneous; this victory went a long and painful way of rejection and ruthless criticism. And it was the eminent scientists paleozoologists who played a significant role in the formation and strengthening of evolutionary theory in the world. They are such scholars as: Austrian geologist and paleontologist Melchior Neumayr, French paleontologist and geologist Albert Gaudry, Swiss zoologist and paleontologist Ludwig Rutimeyer, American naturalist, paleontologist and comparative anatomist Edward Соре, American paleontologist Othniel Marsh, German geologist, paleontologist and mineralogist Karl Zittel, American geologist and paleontologist Henry Osborn, and many others. The article analyzes the works of these scientists, thanks to which paleontology was able to separate from geology, since for a long time paleontology was a “helper”, “maid” of geology. This separation later contributed to the division of paleontology into paleozoology itself and paleobotany. The use of the biographical method made it possible to consider the persons of evolutionary paleozoologists as separate individuals, which made it possible to evaluate their contribution to the development of the theory of evolution, to re-evaluate their scientific achievements.Статья посвящена анализу развития науки палеозоологии в мире в эпоху победы эволюционизма (1859-1895 гг.). При подготовке данной статьи были применены исторический, компаративный и биографический методы, которые позволили систематизировать и критически оценить использованные источники, сравнить оценку результатов деятельности разных ученых, дать характеристику тех их работ, которые содействовали развитию науки палеозоологии. Анализ источников позволил дать объективную оценку вклада представителей разных стран в развитие науки палеозоологии. Показаны заслуги наших отечественных зоологов в отмеченном процессе. Проанализирована многовекторность деятельности братьев Ковалевских, М.В. Павловой в контексте развития теории эволюции. На основе сравнения оценок, сделанных разными учеными-зоологами относительно развития палеозоологии, показана роль этих ученых в решении эволюционных вопросов. Установлено, что благодаря их личному вкладу, развитие науки палеозоологии быстро нашло поддержку эволюционистов второй половины ХІХ в. Этот анализ позволил начертить пути развития как палеозоологии, так и эволюционизма в целом. Победа эволюционизма не была одномоментной, эта победа прошла долгий и болезненный путь неприятия и безжалостной критики. И именно выдающиеся ученые-палеозоологи сыграли значительную роль в становлении и укреплении эволюционной теории в мире. Это такие ученые как: австрийский геолог и палеонтолог Мельхиор Неймайр, французский палеонтолог и геолог Альбер Годри, швейцарский зоолог и палеонтолог Людвиг Рютимейер, американский натуралист, палеонтолог и сравнительный анатом Эдвард Коп, американский палеонтолог Отниел Марш, немецкий геолог, палеонтолог и минералог Карл Циттель, американский геолог и палеонтолог Генри Осборн и многие другие. В статье анализируются работы этих ученых, благодаря которым палеонтология смогла отсоединиться от геологии, так как долгое время палеонтология была «помощницей», «служанкой» геологии. Это отсоединение позже способствовало разделению палеонтологии на собственно палеозоологию и палеоботанику. Использование биографического метода позволило рассмотреть фигуры палеозоологов-эволюционистов как отдельных личностей, что дало возможность оценить их вклад в развитие теории эволюции, по-новому оценить их научные достижения.Стаття присвячена аналізу розвитку палеозоологічної науки у світі в епоху перемоги еволюціонізму (1859–1895 рр.). При підготовці даної статті було застосовано історичний, компаративний та біографічний методи, які дозволили систематизувати та критично оцінити використані джерела, порівняти оцінку результатів діяльності різних вчених, дати характеристику тих їхніх робіт, які сприяли розвитку палеозоологічної науки. Аналіз джерел дозволив дати об’єктивну оцінку внеску представників різних країн у розвиток палеозоологічної науки. Показано заслуги наших вітчизняних зоологів у означеному процесі. Проаналізовано багатовекторність діяльності братів Ковалевських, М.В. Павлової в контексті розвитку теорії еволюції. На основі порівняння оцінок, зроблених різними вченими-зоологами щодо розвитку палеозоології, показана роль цих вчених у вирішенні еволюційних питань. Встановлено, що завдяки їх особистому внеску, розвиток палеозоологічної науки швидко знайшов підтримку еволюціоністів другої половини ХІХ ст. Це дозволило накреслити шляхи розвитку як палеозоології, так і еволюціонізму загалом. Перемога еволюціонізму не була одномоментною, ця перемога пройшла довгий і болючий шлях неприйняття і безжальної критики. І саме видатні вчені-палеозоологи зіграли визначну роль у ствердженні та укріпленні еволюційної теорії в світі. Це такі вчені як: австрійський геолог і палеонтолог Мельхіор Неймайр, французький палеонтолог і геолог Альбер Годрі, швейцарський зоолог і палеонтолог Людвіг Рютімейєр, американський натураліст, палеонтолог та порівняльний анатом Едвард Коп, американський палеонтолог Отнієл Марш, німецький геолог, палеонтолог та мінералог Карл Ціттель, американський геолог і палеонтолог Генрі Осборн та багато інших. В статті аналізуються праці цих вчених, завдяки яким палеонтологія змогла відокремитися від геології, так як довгий час палеонтологія була «помічницею», «служницею» геології. Це відокремлення пізніше сприяло розділенню палеонтології на власне палеозоологію і палеоботаніку. Використання біографічного методу дозволило розглянути постаті палеозоологів-еволюціоністів як окремих особистостей, що дало можливість оцінити їх внесок в розвиток теорії еволюції, по-новому оцінити їх науковий здобуток
Museo naturale Улиссе Альдрованди и его роль на развитие естествознания в Европе в XVI ст.
Get PDFУлісссе Альдрованді – видатний італійський дослідник природи, перший в історії повний професор природничих наук, який зробив суттєвий внесок в становлення музеїв і наукового природознавства та набув слави називатися “батьком природознавства”(за Карлом Ліннеєм). У статті наводяться розлогі відомості щодо біографії Альдрованді та складний шлях формування його наукових інтересів. Особлива увага у роботі приділяється маловідомій інформації щодо особливостей природничої колекції та унікального музею Альдрованді, які були досліджені автором особисто в університеті м.Болонья (Італія) у 2018 р. Музей, що був задуманий та створений Альдрованді, зберігся до цих пір практично у незмінному стані з невеликими втратами, хоча протягом часу був переміщений у різні установи частково або цілком. Опрацьовані нами каталоги колекцій, складені вченим, відтворюють прагнення вченого обліковувати, каталогізувати та класифікувати доступні йому натуралії, а також предмети іншого походження, які на його думку, відбивали значення природи у житті людини. Надано досить детальний огляд багатотомної (400 томів) ілюстрованої енциклопедії Альдрованді, підґрунтям для якої стала його колекція. Зазначено, що не зважаючи на передові на той час погляди та високу освіченість Альдрованді, в його творах поряд з науковими фактами наводяться наївні інтерпретації з описами фантастичних створінь — русалок, сфінксів, драконів та ін. Разом з цим, вчений бачив та відзначав межу між емпіричним дослідженням природи і його символічною інтерпретацією. Альдрованді був першим з вчених, хто залучив у природничу історію велику кількість власних і безпосередніх досліджень та зібрав наукову колекцію натуралій. Величність задуму, обсяг зібрань та масштабність наукових інтересів вченого вражала його сучасників, які визнавали museo naturale Альдрованді “найкращим кабінетом у Європі та найбільшим мікокосмом природи” того часу. Підкреслено, що колекція натуралій Альдрованді стала складовою частиною соціального та культурного контексту народження природничої історії як дисципліни. Відзначено також надзвичайно велике значення музею Альдрованді як популяризаційної установи, що пропонувала “премудрість” у формі, яка була придатна для сприйняття на той час для поширення наукової інформації.Ulisse Aldrovandi was a famous Italian naturalist, the first full professor in the history of natural sciences, who made a large contribution into the establishment of museums and the science of natural history in Europe. The paper presents detailed information on Aldrovandi’s biography and the tangled path of formation of his scientific interests. A special attention is paid to the little known information on features of Aldrovandi’s natural history collections and unique museum, which were studied by the author personally in the University of Bologna, Italy in 2018. The museum, which was conceived and created by Aldrovandi, has been preserved practically unchanged with only insignificant losses. Collection catalogues, complied by the scientist and analysed by us, show Aldrovandi’s ambition to account, catalogue, and classify available natural items and other objects that, in his opinion, reflect the role of nature in humans’ life. A detailed survey of Aldrovandi’s illustrated multi-volume (400 volumes) encyclopedia, which was based on his collections, is presented in the paper. It is highlighted that, despite Aldrovandi’s progressive views and high level of education, naive interpretations with descriptions of fantastic creatures such as mermaids, sphinxes, dragons and others are given in his works along with scientific facts. Nevertheless, the scientist saw and noted the boundary between empiric investigation of the nature and its symbolic interpretation. Aldrovandi was the first scholar who involved a large deal of original and direct research into natural history and gathered a scientific collection of natural items. The majesty of his plan, the volume of his collections and scientific interests impressed the scientist’s contemporaries, who acclaimed Aldrovandi’s Museo Naturale as “the best cabinet of Europe and the largest micro cosmos of nature” in that time. It is emphasised that Aldrovandi’s natural history collection became part of the social and cultural context of the emergence of natural history as a scientific discipline. The extremely huge role of Aldrovandi’s museum in popularisation is also noted, since it proposed “wisdom” for the spread of scientific information in forms appropriate for sensation at that time.Улисссе Альдрованди - выдающийся итальянский естествоиспытатель, первый в истории полный профессор естественных наук, который сделал существенный вклад в становление музеев и научного естествознания в Европе и приобрел славу «отцп естествознания (по Карлу Линнею). В статье приводятся обширные сведения из биографии Альдрованди и отслдеживается сложный путь формировании его научных интересов. Особое внимание в работе уделяется малоизвестной информации об особенностях научной коллекции и музея Альдрованди,с которыми автор ознакомилась лично в университете г.Болонья (Италия) в 2018г. Музей, задуманный и созданный Альдрованди, сохранился до сих пор практически в малоизмененном виде, хотя претерпел множество перемещений целиком или частично. Обработанные нами каталоги коллекций, составленные ученым, демонстрируют стремления автора к учету, каталогизации и классификации доступных ему натуралий и других предметов, которые по его мнению могли отражать значение и место природы в жизни человека. Представляется довольно детальный обзор многотомной (ок 400 томов) иллюстрированной энциклопедии Альдрованди, основой для написания которой стала научная коллекция натуралий автора. Отмечено, что несмотря на высокий уровень образованности и передовые взгляды Альдрованди, в его произведениях рядом с научными фактами сосуществуют наивные интерпретации с описанием фантастических персонажей ─ русалок, сфинксов, драконов и т. д. Вместе с тем, ученый отличал границу меежду имерическим исследованием природы и ее символической интерпретацией. Альдрованди был первым, кто привлек в естественную историю обльшое количество собственных и непосредственных исследований и целенаправленно собрал огромную коллекцию натуралий. Величие задуманного, количество и качество коллекций и масштабность научных интересов поражала современников Альдрованди, его музей был признан «наилучшим кабинетом в Европе и наибольшим микрокосмом природы» того времени. Подчеркивается, что научное наследие Альдрованди стало составной чвастью социального и культурного контекста рождения естественной истории как науки. Отмечено также огромное значение музея Альдрованди как популяризационной институции, которая предлагала «премудрость» в форме, возможной для восприятия в то время форме и служила распространению истинных научных знаний
Олена Гіберман (Кареєва), Ніна Шаргей та їх вплив на зміни в біографії Ю.В. Кондратюка (О.Г. Шаргея): на основі аналізу архівних документів
Get PDFThe article is devoted to the theme of returning to the history of science and technology of the real name of the Ukrainian scientist, one of the pioneers of the theory of astronautics, as well as an inventor, engineer in the construction of grain storage facilities, elevators and wind power Yu.V. Kondratyuk (O.G. Shargey).The circumstances that put the scientist before the need to take the name of another person and to sign his scientific and engineering developments are analyzed. On the basis of information from archival documents not yet entered into scientific circulation, the facts of the biography and the role played by O.P. Giberman (Kareyeva) and N.G. Shargey in this pro-cess and in the disclosure of the secret of the name change by Yury Kondratyuk (Olexander Shargey) are considered.Статья посвящена теме возвращения в историю науки и техники настоящего имени Ю.В. Кондратюка (А.И. Шаргея) – украинского ученого, одного из пионеров теории космо-навтики, а также изобретателя, инженера в области строительства зернохранилищ, эле-ваторов и ветроэнергетики. Анализируются обстоятельства, которые поставили ученого перед необходимостью взять имя другого человека и им подписывать свои научные и инже-нерные разработки. На основе сведений из не введенных ранее в научный оборот архивных документов рассматриваются факты биографии и роль, которую сыграли в этом процессе и в раскрытии тайны смены имени близкие Юрия Кондратюка (Александра Шаргея) Е.П. Гиберман (Кареева) и Н.И. Шаргей.Стаття присвячена темі повернення в історію науки і техніки справжнього імені Ю.В. Кондратюка (О. Г. Шаргея) - українського вченого, одного з піонерів теорії космонавтики, а також винахідника, інженера в галузі будівництва зерносховищ, елеваторів та вітроенергетики.Аналізуються обставини, які поставили вченого перед необхідністю взяти ім'я іншої людини і їм підписувати свої наукові та інженерні розробки.На основі відомостей з не введених раніше до наукового обігу архівних документів розглядаються факти біографії і роль, яку відіграли в цьому процесі і в розкритті таємниці зміни імені близькі Юрія Кондратюка (Олександра Шаргея) О.П. Гіберман (Кареєва) і Н.Г. Шаргей
Директори (ректори) вищих технічних навчальних закладів кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. – плеяда визначних учнів та соратників професора В. Л. Кірпічова
Get PDFThe organizational activities of the students and followers of the first director of the KhPTI and the KPI, Professor V. Kirpichev are highlighted in the article. The scientist's contribution to the training of the academic teaching staff and Managerial Human Resources for higher technical school is clarified. The principles by which he was guided in their selection have been indicated. The scale of the scientist's activity influencing on the general progress of technical education and science in the second half of the XIX – beginning of the XX century has been established.В статье освещена организационная деятельность учеников и последователей первого директора ХПТИ и КПИ профессора В. Л. Кирпичева. Выяснено вклад ученого в подготовку профессорско-преподавательских и управленческих кадров для высшей технической школы. Указано на принципы, которыми он руководствовался при их подборе. Установлено мас-штабность влияния деятельности ученого на общий прогресс технического образования и науки во второй половине XIX – начале ХХ в.У статті висвітлено організаційну діяльність учнів та послідовників першого дирек-тора ХПТІ та КПІ професора В. Л. Кірпічова. З’ясовано внесок ученого у підготовку профе-сорсько-викладацьких та управлінських кадрів для вищої технічної школи. Вказано на прин-ципи, якими він керувався при їхньому підборі. Встановлено масштабність впливу діяльності вченого на загальний поступ технічної освіти і науки у другій половині ХІХ – початку ХХ ст
Наталя Осадча-Яната (1891–1982): сторінки біографії
Get PDFThe article is devoted to the study of the life and activities of the wife and friend of the prominent Ukrainian scientist-botanist Oleksandr Aloizovych Yanata – Natalia Osadcha-Yanata. The role of this woman in the development of Ukrainian science, culture and education was shown, as well as its contribution to the study of the problems of the development of the botanical nomenclature and the terminology of medicinal plants. Osadcha-Yanata's scientific work began after graduating from the Faculty of Physics and Mathematics of the Kiyv higher women’s courses. The significance of Natalia’s acquaintance with her future husband O. A. Yanata on the formation of her scientific interests and further work in the fields of science is stressed. The data on the activity of a scientist in the commission on the preservation of monuments of nature and antiquity of the Crimean Society of amateurs and researchers of nature, it’s role in the implementation of the Ukrainian language into all spheres of public life is given. The importance of Natalia’s work as the secretary of the terminological commission of the botanical section of the Ukrainian Scientific Society, and then her role in the development of native terminology in academic institutions is emphasized. The periodization of N. Osadcha-Yanata’s scientific activity is proposed, the foreign stage of her work after leaving abroad is outlined. The contribution of N. Osadcha-Yanata to the creation of the manuscript of the dictionary of the botanical nomenclature, as well as the preparation of the fundamental works “Ukrainian Botanical Terminology” and “Ukrainian Botanical nomenclature” are shown. Unfortunately, these researches have not been published. The facts, which prove the devotion of N. Osadcha-Yanata to the scientific work, are presented. So, even after his husband was repressed in 1933, all his work was banned, and Natalia herself was dismissed from work, she continued studying the plant life of Ukraine. This activity Osadcha-Yanata also continued after her forced emigration (first to West Germany, and later to the United States). The article tells about the difficult life of Ukrainian emigrant scholars, as well as their devotion to science, which helped to continue research activities far from the Motherland. In particular, materials collected by N. Osadcha-Yanata in Ukraine were published almost 40 years later as a monograph entitled “Ukrainian Folk Names of Plants”. And many of her manuscripts are still stored in the Archives of Columbia University.Статья посвящена исследованию жизни и деятельности жены и соратницы выдающегося украинского ученого-ботаника Александра Алоизовича Янаты - Натальи Осадчей-Янате. Показана роль, которую сыграла эта женщина в развитии украинской науки, культуры и образования, а также ее вклад в изучение проблем разработки ботанической номенклатуры и терминологии лекарственных растений. Научную деятельность Осадчая-Яната начала после окончания физико-математического факультета Киевских высших женских курсов. Раскрыто значение знакомства Натальи с будущим мужем А. А. Янатой на формирование ее научных интересов и дальнейшую работу на научном поприще. Приведены данные о деятельности ученой в комиссии по охране памятников природы и старины Крымского общества любителей и исследователей природы, ее роль во внедрении украинского языка во все сферы общественной жизни. Подчеркнута важность работы Натальи секретарем терминологической комиссии ботанической секции Украинского научного общества, а затем – ее роль в разработке отечественной терминологии в академических учреждениях. Предложена периодизация научной деятельности Н. Осадчей-Янаты, выделен зарубежный этап ее работы после выезда за границу. Показан вклад Н. Осадчей-Янаты в создание рукописи словаря ботанической номенклатуры, а также в подготовку фундаментальных работ "Украинская ботаническая терминология" и "Украинская ботаническая номенклатура", которые, к сожалению, так и не были опубликованы. Приведены факты, которые свидетельствуют о преданности Н. Осадчей-Янаты научному делу. Так, даже после того, когда в 1933 г. ее муж был репрессирован, все его наработки попали под запрет, а сама Наталья была уволена с работы, она, тем не менее, продолжила изучение растительного мира Украины. Эту деятельность Осадчая-Яната продолжила и после вынужденной эмиграции (сначала - в Западную Германию, а затем - в США). Рассказывается о нелегкой жизни украинских ученых-эмигрантов, а также об их преданности науке, которая помогла им продолжить исследовательскую деятельность далеко от Родины. В частности, собранные в Украине материалы Н. Осадчей-Янате почти через 40 лет удалось опубликовать в виде монографии "Украинские народные названия растений". А немало ее рукописей до сих пор хранится в архиве Колумбийского университета.Статтю присвячено дослідженню життя та діяльності дружини і соратниці видатного українського вченого-ботаніка Олександра Алоїзовича Янати – Наталі Осадчій-Янаті. Показано роль, яку відіграла ця жінка у розвитку української науки, культури та освіти, а також її внесок до вивчення проблем розробки ботанічної номенклатури та термінології лікарських рослин. Наукову діяльність Осадча-Яната розпочала після закінчення фізико-математичного факультету Київських вищих жіночих курсів. Розкрито значення знайомства Наталі з майбутнім чоловіком О. А. Янатою на формування її наукових інтересів і подальшу роботу на теренах науки. Наведено дані про діяльність вченої в комісії з охорони пам’ятників природи та старовини Кримського товариства любителів і дослідників природи, її роль у впровадженні української мови в усі сфери громадського життя. Підкреслено важливість роботи Наталі секретарем термінологічної комісії ботанічної секції Українського наукового товариства, а потім – її роль у розробці вітчизняної термінології в академічних установах. Запропоновано періодизацію наукової діяльності Н. Осадчої-Янати, виокремлено зарубіжний етап її роботи після виїзду за кордон. Показано внесок Н. Осадчої-Янати у створення рукопису словника ботанічної номенклатури, а також у підготовку фундаментальних робіт «Українська ботанічна термінологія» та «Українська ботанічна номенклатура», які, на жаль, так і не були опубліковані. Наведено факти, що свідчать про відданість Н. Осадчої-Янати науковій справі. Так, навіть після того, коли у 1933 р. її чоловіка було репресовано, усі його напрацювання потрапили під заборону, а саму Наталю було звільнено з роботи, вона продовжила вивчення рослинного світу України. Цю діяльність Осадча-Яната провадила і після вимушеної еміграції (спочатку – до Західної Німеччини, а згодом – до США). Розповідається про нелегке життя українських вчених-емігрантів, а також про їхню відданість науці, яка допомогла продовжити дослідницьку діяльність далеко від Батьківщини. Зокрема, зібрані в Україні матеріали Н. Осадчій-Янаті вдалося опублікувати майже через 40 років у вигляді монографії «Українські народні назви рослин». А чимало її рукописів і досі зберігається в архіві Колумбійського університету