History of science and technology (Collection of scientific papers of the State University of Infrastructure and Technologies) / Історія науки і техніки (Збірник наукових праць Державного університету інфраструктури та технологій)
Not a member yet
447 research outputs found
Sort by
История и общая характеристика журнала «Инженерное Дело»
No full textThe article analyzes and summarizes the objectivity of reasons and prerequisites for a scientific-technical journal’s appearing on the territory of Transcaucasia at the beginning of the XXth century. Having studied a vast range of scientific materials the author has all the grounds to assert that the beginning of the XX th century demanded the appearance of a qualitatively new journal, which would keep a close watch on the national and foreign technique development and would promote implementing of new technical ideas in engineering and construction matters as well as participate in training of engineering technical talents, and primarily serve the progress in the field of national engineering. Applying the method of historical and scientific analysis in the article it is highlighted that the journal Engineering has focused constructive, creative, and organizational efforts on uniting around the editorial board the best creative forces. At various times, the editors of the journal were outstanding Russian scientists and engineers who, developing the problems of the country's technical development, sought to combine scientific and technical achievements of that society with achievements in the field of railway engineering and structural mechanics, thereby increasing the effectiveness of the journal and constantly strengthened ties with readers. It is noted that taken as a whole, the materials of the journal “Engineering Matters” vividly reflect the state of Russian and world science and technology of that time, tell us about the actual contribution of scientists, technicians, engineers and practitioners to the treasury of world science, make a decisive step towards bringing science to solving problems of industrialization of the national economy, develop a number of problems of capital industrial and transport construction, mechanization of mining operations, problems of improving the quality of industrial products. It has been proved that the creation of technical periodicals of the Caucasus branch of the Russian Technical Society was dictated by the requirements of Transcaucasia which acutely needed a quick and competent solution of technological challenges in upbringing scientific and technical staff.У статті проаналізовано та узагальнено об’єктивність причин та передумов виникнення науково-технічного журналу на території Закавказзя на початку ХХ століття. Опрацювавши велику кількість наукових матеріалів, автор має всі підстави стверджувати, що початок XX століття вимагав появи якісно нового журналу, який би постійно стежив за розвитком національної та зарубіжної техніки та сприяв впровадженню нових технічних ідей у галузі машинобудування та будівництва, а також брав участь у підготовці інженерно-технічних кадрів, і в першу чергу слугував прогресу у галузі національної техніки. Застосовуючи метод історично-наукового аналізу, висвітлено, що журнал «Инженерное дело» зосередив конструктивні творчо-організаційні зусилля на об’єднанні навколо редакції кращих творчих сил: редакторами журналу у різні часи були видатні російські науковці і інженери, які, розробляючи проблеми технічної розбудови країни, прагнули поєднання тогочасних науково-технічних здобутків суспільства з досягненнями в галузях залізничної техніки і будівельної механіки, тим самим збільшуючи ефективність журналу, постійно зміцнювали зв’язки з читачами. Зазначено, що узяті в цілому, матеріали журналу «Инженерное дело» яскраво віддзеркалюють тогочасний стан російської і світової науки і техніки, розповідають нам про дійсний внесок учених, техніків, інженерів і практиків у скарбницю світової науки, роблять рішучий крок на шляху залучення науки до вирішення завдань індустріалізації народного господарства, розробляють ряд проблем капітального промислового і транспортного будівництва, механізації гірничих робіт, проблем підвищення якості промислової продукції. Доведено, що створення технічної періодики Кавказького відділення Російського Технічного Товариства продиктовано вимогами Закавказзя, який гостро потребував швидкого та компетентного вирішення технологічних завдань у підготовці науково-технічних кадрів.В статье проанализированы и обобщены объективные причины и предпосылки возникновения научно-технического журнала на территории Закавказья в начале ХХ века. Изучив огромное количество научных материалов, автор имеет все основания утверждать, что начало XX века требовало появления качественно нового журнала, который бы постоянно следил за развитием национальной и зарубежной техники и способствовал внедрению новых технических идей в области машиностроения и строительства, а также участвовал в подготовке инженерно-технических кадров, и в первую очередь служил прогрессу в области национальной техники. Применяя метод историко-научного анализа, в статье освещено, что журнал «Инженерное дело» сосредоточил конструктивные, творческие, организационные усилия на объединении вокруг редакции лучших творческих сил: редакторами журнала в разное время были выдающиеся российские ученые и инженеры, которые, разрабатывая проблемы технического развития страны, стремились сочетать тогдашние научно-технические достижения общества с достижениями в области железнодорожной техники и строительной механики, тем самым увеличивая эффективность журнала, постоянно укреплял связи с читателями. Отмечено, что взятые в целом, материалы журнала «Инженерное дело» ярко отражают состояние российской и мировой науки и техники того времени, рассказывают нам о действительном вклад ученых, техников, инженеров и практиков в сокровищницу мировой науки, делают решительный шаг на пути привлечения науки к решению задач индустриализации народного хозяйства, разрабатывают ряд проблем капитального промышленного и транспортного строительства, механизации горных работ, проблем повышения качества промышленной продукции. Доказано, что создание технической периодики Кавказского отделения Русского Технического Общества продиктовано требованиями Закавказья, который остро нуждался в быстром и компетентном решении технологических задач и в подготовке научно-технических кадров
Научные исследования князя В.А. Кудашева по вопросу сохранению влаги почвы на Кирияковском опытном поле (1878–1888 гг.)
Get PDFВисвітлено науковий внесок князя В.О. Кудашева в питання збереження вологи ґрунту, визначення оптимального методу та строку його обробітку. Наведено конкретний план застосування агрозаходів, запропонований В.О. Кудашевим спрямований на оптимізацію фізичних параметрів ґрунту, для отримання сталих врожаїв озимини в умовах недостатнього зволоження. Він відмічав, що не потрібно розпушувати ґрунт, поки не встановиться суха погода або ґрунт не просохне до можливості його розпушення. Він рекомендував не боронити після оранки, а також при переорюванні обов’язково її робити глибше за попередню і не застосовувати боронування. При застосуванні останнього агрозаходу не звертати увагу на інтенсивне зростання бур’янів на парах, оскільки в роки з високою кількістю опадів вони послаблюють шкідливий вплив надлишку дощів на пари. Таким чином, з одного боку, механічно послаблювалося ущільнення ґрунту від дощу, а це небагато-немало: при 400 мл опадів – 300 тис. пудів на десятину; а з іншого боку, фактично відбувалося осушення ґрунту. Ним було встановлено, що найкращі умови для збереження ґрунтової вологи досягаються в разі мілкого, а не глибокого обробітку ґрунту: всупереч широко розповсюдженій думці – мілко оброблені ґрунти при настанні несприятливих умов витрачають не лише ґрунтову вологу, але і багато корисних речовин ґрунту; для кращого збереження та більшого накопичення вологи, одержання вищого врожаю озимих надзвичайно важливими є ранні строки підготовки ґрунту в парах; чорний пар – не найкращий спосіб підготовки поля під сівбу озимих; використання сидеральних культур під озимі в літніх парах пов’язане з додатковим висушуванням, а тому не може бути перспективним для Полтавської губернії. Дослідник застерігав щодо надто ранніх термінів сівби озимих, аргументуючи тим, що перерослі рослини не витримують усієї сукупності кліматичних негараздів осені, зими і особливо ранньої весни. Він наголошував, що ті ж самі умови, те ж тепло і волога точнісінько якнайкраще сприяють також безмежному розмноженню різноманітних рослинних паразитних організмів, що негативно впливають на кількість та якість урожаїв. Крім того, князь В.О. Кудашев також встановив, що для збереження вологи ґрунту всі наступні агротехнічні заходи з обробки озимого поля для посіву озимих рослин необхідно підпорядкувати принципу збереження ґрунтової вологи, а це означає – в міру відновлення у розрихленому ґрунті озимого поля її капілярної будови, новими розпушеннями знищувати нові капіляри її верхнього шару, прискорюючи цим настання моменту стиглості ґрунту до дня посіву насіння.The scientific contribution of рrince V.O. Kudashev on soil moisture preservation, determination aimed at optimizing the physical parameters of the soil, for obtaining the stable harvests of winter crops in conditions of insufficient moisture. A specific plan for agro-measures applying was proposed by V.O. Kudashev and it is predicted an optimizing the physical parameters of the soil, to obtain sustainable winter crops in conditions of insufficient moisture. He noticed that it is not necessary to loose the soil until dry weather is established or the soil does not dry up to the possibility of its loosening. He recommended not to defend after plowing, as well as during rooting it is necessary to do it deeper than the previous one and not use harrowing. When applying the last agro-measure, we should not pay attention to the intensive growth of weeds in fallow, because in years with high rainfall, they mitigate the harmful effects of excess rain on steam. Thus, on the one hand, the consolidation of soil from the rain was mechanically weakened, and this is not much: at 400 ml of precipitation – 300 thousand pounds per tithing; but on the other hand, the deposition of soil actually took place. It has been established that the best conditions for preserving soil moisture are achieved in the case of shallow, rather than deep cultivation of soil: in spite of the widespread opinion that softly cultivated soils, when adverse conditions occur, spend not only soil moisture but also a lot of useful soil substances; to better preserve and to accumulate more moisture, the early harvesting of soil in fallow is too important for obtaining a higher winter crop; black fallow are not the best way to prepare a field for sowing winter; The use of seedlings under winter conditions in summer fallow is associated with additional drying, and therefore can’t be promising for the Poltava province. The researcher warned against too early terms of winter sowing, arguing that overgrown plants can’t withstand the entire set of climatic problems in autumn, winter and especially early spring. He stressed that the same conditions, the same heat and moisture precisely contribute to the infinite reproduction of various plant parasitic organisms, which negatively affects the quantity and quality of crops. In addition, Prince V.O. Kudashev also found that to maintain soil moisture, all subsequent agrotechnical measures to treat the winter field for the sowing of winter plants subordinate to the principle of preservation of soil moisture, which means – with the restoration of the burrowing ground of the winter field of its capillary structure, new looseness to destroy the new capillaries of its upper layer, adjusting the onset of the moment of ripeness of the soil to the day of sowing of seeds.Освещен научный вклад князя В.А. Кудашева в вопрос сохранения влаги почвы, определение оптимального метода и срока его обработки. Приведен конкретный план применения агромероприятий, предложенный В.А. Кудашевым направленный на оптимизацию физических параметров почвы, для получения устойчивых урожаев озимых в условиях недостаточного увлажнения. Он отмечал, что не нужно рыхлить почву, пока не установится сухая погода или почва не просохнет до возможности ее разрыхления. Он рекомендовал не бороновать после вспашки, а также при повторной вспашке обязательно ее делать глубже предыдущей и не применять боронование. При использовании этого агромероприятия не обращать внимание на интенсивный рост сорняков на парах, так как в годы с высоким количеством осадков они ослабляют вредное воздействие избытка дождей на пары. Таким образом, с одной стороны, механически ослаблялось уплотнение почвы от дождя, а это немного-немало: при 400 мл осадков – 300 тыс. пудов на десятину; а с другой стороны, фактически происходило осушение почвы. Им было установлено, что лучшие условия для сохранения почвенной влаги достигаются при мелкой, а не глубокой обработки почвы: вопреки широко распространенному мнению – мелко обработанные почвы при наступлении неблагоприятных условий тратят не только грунтовую воду, но и много полезных веществ почвы; для лучшего сохранения и большего накопления влаги, получения большего урожая озимых очень важны ранние сроки подготовки почвы в парах; черный пар – не лучший способ подготовки поля под посев озимых; использование сидеральных культур под озимые в летних парах связано с дополнительным высушиванием, а потому не может быть перспективным для Полтавской губернии. Исследователь предостерегал относительно слишком ранних сроков посева озимых, аргументируя тем, что переросшие растения не выдерживают всей совокупности климатических неурядиц осени, зимы и особенно ранней весной. Он подчеркивал, что те же условия, то же тепло и влага точно также хорошо способствуют безграничному размножению различных растительных паразитных организмов, которые негативно влияют на количество и качество урожаев. Кроме того, князь В.А. Кудашев также установил, что для сохранения влаги почвы все последующие агротехнические мероприятия по обработке озимого поля для посева озимых растений нужно подчинить принципу сохранения почвенной влаги, а это значит — по мере восстановления в разрыхлённой почве озимого поля ее капиллярного строения, новыми разрыхлениями уничтожать новые капилляры ее верхнего слоя, ускоряя этим наступление момента спелости почвы до дня посева семян
П.П. Мельников: життя та діяльність
Get PDFThe article highlights life and work activity of Russian engineer, the scientist in the field of transport, general-lieutenant, the first Minister of Railway Transport of the Russian Empire Pavel Petrovych Melnykov (1804–1880). The main stages of his life and activity, in particular, his contribu-tion to the railway network construction in the Russian Empire, the role in the development of rail transport, in particular in the development of locomotive and car building are shown in chronological order. The scientist critically studied the best achievements of foreign scientific and technical thought and through his researches made a significant contribution to the global transport science.В статье освещаются жизнь и деятельность русского инженера, ученого в области транспорта, генерал-лейтенанта, первого министра путей сообщения Российской империи Павла Петровича Мельникова (1804 – 1880). В хронологической последовательности осве-щаются основные этапы его жизни и деятельности, в частности его заслуги в строитель-стве сети железных дорог Российской империи, роль в развитии железнодорожного транс-порта, в частности в развитии паровозо- и вагоностроения. Ученый критически изучал лучшие достижения зарубежной научно-технической мысли и своими исследованиями сде-лал весомый вклад в мировую транспортную науку.У статті висвітлюються життя та діяльність російського інженера, вченого в галузі транспорту, генерал-лейтенанта, першого міністра шляхів сполучення Російської імперії Па-вла Петровича Мельникова (1804 – 1880). У хронологічній послідовності висвітлюються осно-вні етапи його життя та діяльності, зокрема його заслуги у будівництві мережі залізниць Російської імперії, роль у розвитку залізничного транспорту, зокрема у розвитку паровозо- та вагонобудування. Учений критично вивчав кращі досягнення зарубіжної науково-технічної думки і своїми дослідженнями зробив вагомий внесок у світову транспортну науку
В.М. ЛІГІН (1846–1900), ЯК ІСТОРИК НАУКИ І ТЕХНІКИ
Get PDFThe main purpose of the article is the coverage of the little-known facts of scientific activity of V.M. Lihin (1846-1900). A talented scientist and educator, an active social person, his work on mechanics and mathematics is widely known, but his works on the history of science and technology have not become widely publicized in the nineteenth century and almost lost during the twentieth century. Modern historical science has not considered this part of the scientific heritage of the mechanic from Odesa. Some scholar's works are presented for the first time.Главной целью статьи является освещение малоизвестных фактов научной деятельности В.Н. Лигина (1846-1900). Талантливый ученый и педагог, активный общественный деятель, широко известны его труды по механике и математике, но его труды по истории науки и техники не получили широкой огласки в XIX в. и почти утраченны в течение ХХ в. Современная историческая наука не рассматривала эту часть научного наследия одесского механика. Некоторые труды ученого представленны впервые.Головною метою статті є висвітлення маловідомих фактів наукової діяльності В.М. Лігіна (1846-1900). Талановитий вчений та педагог, активний громадський діяч, широко відомі його праці з механіки та математики, але його праці з історії науки та техніки не набули широко розголосу в ХІХ ст. та майже втрачені протягом ХХ ст. Сучасна історична наука не розглядала цю частину наукового спадку одеського механіка. Деякі праці науковця представленні вперше
ВИТИНАНКА В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ВІЗУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
Get PDFOn the basis of research of silhouette, artistic expressiveness of design from a paper, cultural and historical and project pre-conditions of works in this technique, it is necessary to consider silhouette as means of graphic expressiveness and to ground the value of this technique for creation of works with more unusual effects and features, that will stimulate to the free associations in an art and in a design. It costs to pay attention artists, designers to creative possibilities of silhouette, as for today small researches from this range of problems, and exhibitions, use of this technique in the design of interiors, graphic design, editions of catalogues from silhouette not to a full degree represent development of this type of decorative art. A research aim consists in that, to investigate, to analyze development of technique of silhouette, educe and distinguish the personal touches of artistically-expressive forms of silhouette, that stimulate to the free associations in the context of visual culture of Ukraine. Silhouette forms the complex of feeling and opinions of people. If the educator value of other forms of public consciousness carries partial character, then a visual culture in silhouette influences complex in opinion and heart, and there is not such to the corner of human spirit, that it would not touch the influence.В статье раскрываются вопросы значения художественной выразительности вырезанки, моделирования из бумаги, культурно-исторических и проектных предпосылок работ в этой технике. В статье рассмотрено вырезанку как средство графической выразительности в искусстве, дизайне и обосновано значение техники вырезанки для создания работ с более необычными эффектами и особенностями, что стимулирует к свободным ассоциациям в визуальной культуре. Вырезанки по своим характеристикам разделяются на: силуэтные и ажурные; сложные из нескольких элементов и одиночные; комбинированные. Вырезанка стала наибольшим генератором искусства орнамента, как наименее зависима от ограничения в технике изготовления и как такая, что презентует сакральную схему орнамента. Столетиями развивалось два направления орнаментики: геометризация форм и их природное отображение. Сегодня мало исследований этой проблематики, а выставки, использование в дизайне интерьеров, графическом дизайне, издания каталогов вырезанок не в полной мере отображают развитие этого вида декоративного искусства, поэтому стоит обратить внимание художников, дизайнеров на творческие и технические возможности вырезанки в дальнейших перспективах дизайна.У статті розкриваються питання значення художньої виразності витинанки, моделювання з паперу, культурно-історичних і проектних передумов робіт у цій техніці. В дослідженні розглянуто витинанку як засіб графічної виразності в мистецтві, дизайні і обґрунтовано значення техніки витинанки для створення робіт з більш незвичними ефектами та особливостями, що стимулює до вільних асоціацій у візуальній культурі. Витинанки за своїми особливостями поділяються на: силуетні і ажурні; складні з декількох елементів і одинарні; комбіновані. Витинанка стала найбільшим генератором мистецтва орнаменту, як найменш залежна від обмеження у техніці виконання і як така, що репрезентує сакральну сферу орнаменту. Століттями розвивалося два основні типи орнаментики, а саме: геометризація форм та їх природне відтворення. На сьогоднішній день мало досліджень з цієї проблематики, а виставки, використання в дизайні інтер’єрів, графічному дизайні, видання каталогів з витинанками не повною мірою відображають розвиток цього виду декоративного мистецтва, тому варто звернути увагу митців, дизайнерів до творчих можливостей витинанки
1-й ВСЕРОСІЙСЬКИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ З’ЇЗД У ДІЯЛЬНОСТІ ТА ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ Б.К. ЄНКЕНА
Get PDFThe article covers a separate stage in the scientific biography of Boris Karlovich Yenken – one of the founders of social agronomy, his contribution to the organization and building of agricultural researches, development of their directions and methods for the further development of agrarian science. The scientific work of B.K. Yenken during his work at the Kharkiv Breeding Station and his participation in the 1st All-Russian Agricultural Congress. The place and role of the scientist in the formation of contemporary theoretical and methodological foundations in social agronomy, breeding and seed production are shown.В статье освещается отдельный этап научной биографии Бориса Карловича Енкена – одного из основоположников общественной агрономии, его вклад в организацию и построение сельскохозяйственных исследований, разработку их направлений и методов для дальнейшего развития аграрной науки. Отражены научные разработки Б.К. Енкена во время его работы на Харьковской селекционной станции и его участие в 1-м Всероссийском сельскохозяйственном съезде. Отображается место и роль ученого в формировании современных теоретико-методологических основ в общественной агрономии, селекции и семеноводстве.В статті висвітлюється окремий етап наукової біографії Бориса Карловича Єнкена – одного з фундаторів суспільної агрономії, його внесок в організацію і побудову сільськогосподарських досліджень, розробку їх напрямів і методів для подальшого розвитку аграрної науки. Відображено науковий доробок Б.К. Єнкена під час його роботи на Харківській селекційній станції та його участь у 1-му Всеросійському сільськогосподарському з’їзді. Визначено місце і роль вченого у формуванні сучасних теоретико-методологічних засад у суспільній агрономії, селекції та насінництві
НАУКОВИЙ ДОРОБОК П.І. ГАВСЕВИЧА (1883–1920) ТА ВІТЧИЗНЯНЕ ДОСЛІДНИЦТВО З КУЛЬТУРИ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
Get PDFThe method of historical and scientific analysis highlights the contribution of the organizer of domestic research on the culture of medicinal plants, a scientist, an outstanding personality – P.I. Gavsevich. His scientific and popular scientific works were devoted to the creation in 1916 of the specialized branch research institute ‒ the plantation of medicinal plants in Lubny in the Poltava region (now – the Experimental station of medicinal plants of the Institute of Agro-ecology and Nature Management of the National Academy of Sciences of Ukraine). Some biographical information obtained from archival documents is given.Методом историко-научного анализа освещен вклад организатора отечественного исследователя по культуре лекарственных растений, ученого, незаурядной личности ‒ П.И. Гавсевича. Проанализированы его научные и научно-популярные работы, посвященные созданию им в 1916 г. специализированной отраслевой исследовательской институции – плантации лекарственных растений в Лубнах на Полтавщине (ныне ‒ Опытная станция лекарственных растений Института агроэкологии и природопользования НААН). Приведены биографические сведения, полученные из архивных документов.Методом історико-наукового аналізу висвітлено внесок організатора вітчизняного дослідництва з культури лікарських рослин, ученого, непересічної особистості – П.І. Гавсевича. Проаналізовано його наукові й науково-популярні роботи, присвячені створенню ним у 1916 р. спеціалізованої галузевої дослідної інституції ‒ плантації лікарських рослин у Лубнах на Полтавщині (нині – Дослідна станція лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування НААН). Наведено деякі біографічні відомості, отримані із архівних документів
Вчений у галузі електротехніки – професор В.Л. Бенін (до 100-річчя зі дня народження)
Get PDFThe work is devoted to the study of life, scientific, methodological and educational activities of the professor of the Kharkov Polytechnic Institute Volodymyr Lvovych Benin. In preparing the article, historical and biographical methods were applied, in order to gradually review the stages of life and evaluate the results of a scientist's activity. Нistoriographical analysis of publications V.L. Benin in the context of the dynamics of his scientific work also was made.The analysis of sources and the used archival materials made it possible to objectively evaluate the contribution of the scientist to the development of the industry of automatic regulation, control and statistical power conversion of large power plants, the creation of new measurement circuits and devices while regulating the rotation speed of hydroelectric turbines. It is shown that in the first post-war years his work under the direction of Professor A.L. Matvieiev in the Kharkov electrical laboratory, which at that time was a part of the Institute of Electrical Engineering of the Ukrainian Academy of Sciences, was of great importance for the restoration of the country's energy potential and led to a few technological developments in the energy industry. The result of this work was the defense of V.L. Benin's dissertation under the guidance of an outstanding scientist and innovator S. О. Lebediev. The further scientific activities of V.L. Benin is already in KPI, first of all, as an associate professor of the department of power stations, and then as the head of several important topics and developments in the field of diagnostics and control of diesel generator sets, already at the stage of working on a doctoral dissertation. The talent of V.L. Benin as a teacher and leader, on the example of his students and colleagues, who continued their research, started under his leadership. In the status of the head of the department of theoretical framework of electrical engineering, ethodical and pedagogical contribution of Volodymyr Lvovych in the development and formation of basic discipline for all electrical specialties KhPI was reviewed. His many years of teaching experience allowed him to gradually develop this course, improve certain chapter, supplement individual tasks and expand the laboratory practice of the department. It has also been established that thanks to the many years of hard work by V.L. Benin as a part of the scientific and methodical commission of the Ministry of Higher Education of the USSR, since 1975, the department of TFEE of KPI has become the main department of the Kharkov University Center of theoretical electrical engineeringРабота посвящена исследованию жизненного пути, научной, методической и педагогической деятельности профессора Харьковского политехнического института Владимира Львовича Бенина. При подготовке статьи были использованы исторический и биографический методы, с целью последовательного рассмотрения жизненных этапов и оценки результатов деятельности ученого, а также историографический анализ публикаций В.Л. Бенина в контексте динамики его научной работы. Анализ источников и использованные архивные материалы позволили объективно оценить вклад ученого в развитие отрасли автоматического регулирования, управления и статистического преобразования мощности крупных энергетических установок, создание новых измерительных схем и приборов при регулировании скорости вращения турбин гидроэлектростанций. Показано, что в первые послевоенные годы его работа под руководством профессора А.Л. Матвеева в Харьковской электролаборатории, которая в то время была в составе института электротехники АН УССР, имела большое значение для восстановления энергетического потенциала страны и привела к ряду технологических разработок в энергетической отрасли. Результатом этой работы стала защита В.Л. Бениным кандидатской диссертации под руководством выдающегося ученого-новатора С.А. Лебедева. Поэтапно рассмотрена дальнейшая научная деятельность В.Л. Бенина уже в ХПИ, прежде всего, в качестве доцента кафедры электрических станций, а затем как руководителя нескольких важных тематик и разработок в области диагностирования и управлению дизель-генераторными установками, уже на этапе работы над докторской диссертацией. Раскрыт талант В.Л. Бенина как педагога и руководителя, на примере его учеников и коллег, которые продолжили свои научные исследования, начатые под его руководством. В качестве заведующего кафедрой теоретических основ электротехники, рассмотрены методический и педагогический вклад Владимира Львовича в развитие и становление базовой дисциплины для всех электротехнических специальностей ХПИ - теоретических основ электротехники. Его многолетний опыт преподавания позволил постепенно развить этот курс, усовершенствовать отдельные разделы, дополнить индивидуальные задания и расширить лабораторный практикум кафедры. Также установлено, что благодаря многолетней упорной работе В.Л. Бенина в составе научно-методической комиссии Минвуза УССР, с 1975 года кафедра ТОЭ ХПИ стала опорной кафедрой Харьковского вузовского центра по теоретической электротехники.Робота присвячена дослідженню життєвого шляху, наукової, методичної та педагогічної діяльності професора Харківського політехнічного інституту Володимира Львовича Беніна. При підготовці статті було використано історичний та біографічний методи, з метою поступового розгляду етапів життя та оцінки результатів діяльності вченого, а також історіографічний аналіз публікацій В.Л. Беніна в контексті динаміки його наукової роботи. Аналіз джерел та залучені архівні матеріали дали змогу об’єктивно оцінити вклад вченого в розвиток галузі автоматичного регулювання, управляння та статистичного перетворення потужності великих енергетичних установок, створенні нових вимірювальних схем та приладів при регулюванні швидкості оберту турбін гідроелектростанцій. Показано, що в перші післявоєнні роки його робота під керівництвом професора А.Л. Матвєєва в Харківській електролабораторії, яка на той час була в складі інституту електротехніки АН УРСР, мала велике значення для відновлення енергетичного потенціалу країни та призвела до низки технологічних розробок в енергетичній галузі. Результатом цієї роботи став захист В.Л. Беніним кандидатської дисертації під керівництвом видатного вченого-новатора С.О. Лебедєва. Поетапно розглянута подальша наукова діяльність В.Л. Беніна вже у ХПІ, спочатку, як доцента кафедри електричних станцій, а потім як керівника декількох важливих тематик та розробок в галузі діагностування та управляння дизель-генераторними установками, вже на етапі роботи над докторською дисертацією. Розкрито талант В.Л. Беніна як педагога та керівника, на прикладі його учнів та колег, які продовжили свої наукові дослідження, розпочаті під його керівництвом. Вже в статусі завідувача кафедри теоретичних основ електротехніки, розглянуто методичний та педагогічний вклад Володимира Львовича в розвиток та становлення базової дисципліни для усіх електротехнічних спеціальностей ХПІ - теоретичних основ електротехніки. Його багаторічний досвід викладання дав змогу поступово розвити цей курс, удосконалити окремі розділи, доповнити індивідуальні завдання та розширити лабораторний практикум кафедри. Також встановлено, що завдяки багаторічній наполегливій праці В.Л. Беніна в складі науково-методичної комісії Мінвузу УРСР, з 1975 року кафедра ТОЕ ХПІ стала опорною кафедрою Харківського вузівського центру з теоретичної електротехніки
Харківський період діяльності професора П.Ф. Тушкана (1934-1942 рр.)
Get PDFThe way of life and creative victories of P.F. Tushkan, his achievements in the field of formation and development of agrarian science in Ukraine are analyzed. Among them, the Kharkiv period occupies a special place during which the scientist worked as a senior researcher of the All-Ukrainian Academy of Agricultural Sciences (1934-1936), and in 1936 he was freelance to the Ukrainian Research Institute of Socialist Agriculture, where he worked on the scientific task «Drought and their impact on the crops of the Ukrainian SSR». He argued that taking measures to deal with drought is not necessary when it came, but in advance. According to research results P.F. Tushkan forms a publication, which, based on the recommendations of the Institute and the РCCLA of the Ukrainian SSR, was decided to publish after receiving expert reviews. After their getting, the book was revised, but the Institute was not able to print it. The treatment of Pavlo Fedorovych to the president of VASKHNIL, and later on May 24, 1940, to the Presidium of VUAN, in order to facilitate a review of the book and its publication, were not successful. Almost a year later, on August 20, 1941, the scientist appealed to the leadership of the Ukrainian Research Institute for Socialist Agriculture, with a request to publish his article «Agricultural drought and their study» and at the same time wrote a letter to the academician of the Academy of Sciences of the USSR and VASGNIL O.N. Sokolovskyi concerning the promotion of his long-term research work on the study of drought in the press. After studying the publication, Sokolovskyi gave a conclusion to P.F. Tushkan in which he noticed the importance and usefulness of publishing a book for specialists. In October 1941, the scientist appealed to the Ukrainian Research Institute of Socialist Agriculture with a desire to transfer the materials of his work on the study of droughts in the Ukrainian SSR, but as a result of the invasion of the German troops to Kharkov, the Institute did not have time to evacuate and their fate remained unknown. The health of Pavlo Fedorovich has deteriorated significantly owing to the exhaustion of malnutrition, which in turn provoked paralysis of the heart and in the winter of 1942 the scientist died. Now, once the pioneering discovery of the world dimension is made by P.F. Tushkan, in connection with the fact that droughts in the steppes of Ukraine are of a periodic nature and associated with solar activity, has become axiomatic, but its authorship belongs to others.Раскрыто жизненный путь и творческие победы П.Ф. Тушкана. Проанализированы его наработки на ниве становления и развития аграрной науки в Украине. Среди них особое место занимает Харьковский период на протяжении которого ученый работал старшим научным сотрудником Всеукраинской академии сельскохозяйственных наук (1934-1936 гг.), 1936 – принят внештатно в Украинский научно-исследовательский институт социалистического земледелия, где работал над научным заданием «Засухи и их влияние на урожай УССР». Он утверждал, что принимать меры по борьбе с засухами нужно не тогда, когда она наступила, а заранее. По результатам исследований П.Ф. Тушкан формирует издание, по рекомендациям Института и НКЗД УССР было решено его опубликовать после получения рецензий специалистов. После их получения ученым было доработано книгу, однако Институт был не в состоянии ее напечатать. Обращение Павла Федоровича к президенту ВАСХНИЛ, а затем 24 мая 1940 г. в Президиум ВУАН с целью поспособствовать в получении рецензии на книгу и ее печати не увенчалось успехом. Почти через год, 20 августа 1941 г. ученый обратился к руководству Украинского научно-исследовательского института социалистического земледелия с просьбой опубликовать его статью «Сельскохозяйственные засухи и их изучение» и одновременно написал письмо академику АН УССР и ВАСХНИЛ А.Н. Соколовскому по содействию в продвижении в печати своей многолетней научной работы по изучению засухи. А.Н. Соколовский после ознакомления с изданием предоставил заключение П.Ф. Тушкану в котором он отметил важность и полезность опубликования книги для специалистов. В октябре 1941 г. ученый обратился к Украинскому научно-исследовательскому институту социалистического земледелия с желанием передать материалы своей работы по исследованию засухи в УССР, но в результате вторжения немецких войск в Харьков, Институт не успел эвакуироваться и их судьба осталась неизвестна. Здоровье Павла Федоровича значительно ухудшилось вследствие истощения от недоедания, что в свою очередь спровоцировало паралич сердца и зимой 1942 г. ученый умер. Теперь, когда-то пионерское открытие мирового масштаба сделано П.Ф. Тушканом о том, что засухи в степях Украины имеют периодический характер и связаны с солнечной активностью, стало аксиомой, но его авторство принадлежит уже другим.Розкрито життєвий шлях і творчі звитяги П.Ф. Тушкана. Проаналізовано його напрацювання на ниві становлення й розвитку аграрної науки в Україні. Серед них особливе місце посідає Харківський період впродовж якого учений працював старшим науковим співробітником Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук (1934-1936 рр.), 1936 р. – прийнятий позаштатно до Українського науково-дослідного інституту соціалістичного землеробства, де працював над науковим завданням «Посухи і їх вплив на врожаї УРСР». Він стверджував, що приймати заходи по боротьбі з посухами потрібно не тоді, коли вона настала, а завчасно. За результатами досліджень П.Ф. Тушкан формує видання, яке за рекомендаціями Інституту та НКЗС УРСР було вирішено опублікувати після отримання рецензій фахівців. Після їх отримання вченим було доопрацьовано книгу, однак Інститут був не в змозі її надрукувати. Звернення Павла Федоровича до президента ВАСХНІЛ, а згодом 24 травня 1940 р. до Президії ВУАН з метою посприяти отриманню рецензії на книгу та її друку не увінчалися успіхом. Майже через рік, 20 серпня 1941 р. вчений звернувся до керівництва Українського науково-дослідного інституту соціалістичного землеробства з проханням опублікувати його статтю «Сільськогосподарські посухи і їх вивчення» та одночасно написав листа академіку АН УРСР та ВАСГНІЛ О.Н. Соколовському щодо сприяння в просуванні у друці своєї багаторічної наукової роботи з вивчення посухи. О.Н. Соколовський після ознайомлення з виданням надав заключення П.Ф. Тушкану в якому він відмітив важливість та корисність опублікування книги для фахівців. У жовтні 1941 р. вчений звернувся до Українського науково-дослідного інституту соціалістичного землеробства з бажанням передати матеріали своєї роботи з дослідження посухи в УРСР, але внаслідок вторгнення німецьких військ до Харкова, Інститут не встиг евакуюватися і їхня доля залишилася не відома. Взимку 1942 р. здоров’я Павла Федоровича значно погіршилося внаслідок виснаження від недоїдання, що в свою чергу спровокувало параліч серця і вчений помер. Тепер, колись піонерське відкриття світового виміру зроблене П.Ф. Тушканом стосовно того, що посухи в степах України мають періодичний характер та пов’язані з сонячною активністю, стало аксіомою, але його авторство належить вже іншим
Професор М.В. Винокуров про розвиток вагонного парку вітчизняних залізниць
Get PDFThe article is devoted to the vision by professor М. V. Vinokurov the process on development of the railways wagon park in the Russian empire and soviet time (up to 1960). All aspects of con-structing freight wagons and passenger carriages are shown chronologically. М. V. Vinokurov de-fined directions in the development of carriages constructions. Further development and improve-ment of railway transport included foremost radical reconstruction of traction - replacement of locomotives by electric locomotives and diesel engines. On this basis the rearmament of all railway transport industries was carried out, including wagon and carriage facilities.Статья посвящена показу видения профессором М. В. Винокуровым процесса развития вагонного парка железных дорог Российской империи и советского времени (до 1960 г.). Хронологически освещаются все аспекты строительства грузовых и пассажирских вагонов. М. В. Винокуров определил направления в развитии конструкций вагонов. Дальнейшее разви-тие и усовершенствование железнодорожного транспорта включали у себя прежде всего коренную реконструкцию тяги – замену паровозов электровозами и тепловозами. На этой основе осуществлялось перевооружение всех отраслей железнодорожного транспорта, в том числе и вагонного хозяйства.Стаття присвячена показу бачення професором М.В. Винокуровим процесу розвитку вагонного парку залізниць Російської імперії та радянського часу (до 1960 р.). Хронологічно висвітлюються усі аспекти будівництва вантажних та пасажирських вагонів. М.В. Винокуров визначив напрямки в розвиткові конструкцій вагонів. Подальший розвиток і удосконалення залізничного транспорту включали в себе перш за все корінну реконструкцію тяги – заміну паровозів електровозамими і тепловозами. На цій основі здійснювалося переозброєння усіх галузей залізничного транспорту, в тому числі вагонного господарства