History of science and technology (Collection of scientific papers of the State University of Infrastructure and Technologies) / Історія науки і техніки (Збірник наукових праць Державного університету інфраструктури та технологій)
Not a member yet
447 research outputs found
Sort by
Зростання цифрових загроз: Історичний погляд на комп’ютерні віруси та кібербезпеку
No full textThe rapid evolution of computer viruses has intensified the need for advanced detection mechanisms. This study examines the historical progression of malware and explores the role of machine learning in enhancing cybersecurity defenses. By analyzing major incidents, such as the Morris Worm, ILOVEYOU virus, and WannaCry ransomware, this research highlights patterns in malware development and the increasing sophistication of cyber threats. Findings reveal that traditional signature-based detection methods struggle to keep pace with evolving malware, necessitating a shift toward machine learning-based approaches. Techniques such as anomaly detection, behavioral analysis, and deep learning models have proven effective in identifying previously unseen threats. This study underscores how machine learning enhances real-time threat detection by recognizing subtle patterns and adapting to new attack strategies. Furthermore, the results highlight the challenges of adversarial attacks, where malware is designed to evade detection by manipulating input data. The study emphasizes the need for robust machine learning frameworks capable of resisting such threats. Additionally, integrating AI-driven models with traditional security measures has been shown to improve detection accuracy and response time. By leveraging historical insights and emerging technologies, this research advocates for a proactive approach to cybersecurity. The findings reinforce the importance of continuous advancements in machine learning-driven threat detection to counter increasingly sophisticated cyberattacks.Стрімка еволюція комп’ютерних вірусів посилила необхідність у розробці передових механізмів виявлення загроз. Це дослідження розглядає історичний розвиток шкідливого програмного забезпечення та аналізує роль машинного навчання у вдосконаленні засобів кібербезпеки. Аналізуючи ключові інциденти, такі як хробак Морріса, вірус ILOVEYOU та програма-вимагач WannaCry, дослідження виявляє закономірності у розвитку шкідливих програм та зростаючу складність кіберзагроз. Результати показують, що традиційні методи виявлення, засновані на сигнатурах, не встигають за розвитком шкідливого програмного забезпечення, що зумовлює необхідність переходу до підходів, заснованих на машинному навчанні. Технології, такі як виявлення аномалій, поведінковий аналіз і моделі глибокого навчання, довели свою ефективність у розпізнаванні нових загроз. Це дослідження підкреслює, що машинне навчання підвищує ефективність виявлення загроз у реальному часі завдяки здатності розпізнавати тонкі закономірності та адаптуватися до нових стратегій атак. Крім того, результати висвітлюють виклики, пов’язані з атаками, що використовують методи протидії системам виявлення, коли шкідливе програмне забазпечення навмисно змінює вхідні дані, щоб уникнути розпізнавання. Дослідження наголошує на необхідності розробки стійких до таких атак машинних моделей. Також інтеграція моделей на основі штучного інтелекту з традиційними засобами кібербезпеки покращує точність виявлення загроз і швидкість реагування на них. Використовуючи історичні знання та новітні технології, це дослідження обґрунтовує необхідність проактивного підходу до кібербезпеки. Отримані результати підтверджують важливість безперервного вдосконалення методів виявлення загроз на основі машинного навчання для боротьби з дедалі складнішими кібератаками
Інновації автомобільних двигунів в Іспанії часів режиму Франко через Sociedad de Técnicos de Automoción (STA), 1949–1974
No full textIn Spain, there exists a lack of historical-sociological approaches to the professional association of engineers of all kinds in general, and automotive engineers in concrete, due to the absence of any academic trend or school interested in studying the professions. For this reason, the purpose of this article is to examine the technological changes and development of automobile engines manufactured in Spain during the Francoist regime, based on the innovations of professionals working in the Spanish automotive industry explained by themselves. We part from a theoretical framework stated by Cultural History reflections on collective imaginations, which understands them as a mental or conscious frame that can be studied by researchers, to the extent that they are shared between all people taking part in any kind of human group as an identity issue: in our case, the Spanish automotive engineers. In addition, the methodology chosen is the study of historical scientific press, where the review of 32 articles written by engineers for the journal Revista de la STA and published by the Sociedad de Técnicos de Automoción (STA) between 1949 and 1974, provides a glimpse of these people’s collective imagination as they describe their inventions and the entire procedure to achieve them, bringing to light successful discoveries, problems, ill-fated attempts and concerns of all kinds. During the years of Francoist autarky, automotive engineers grappled with the great challenge of overcoming financial adversity and scarce resources to physically produce their innovations in engines, whereas during the developmentalist period, which enjoyed better socio-economic conditions following the Economic Stabilisation Plan of 1959, they undertook new experiments to produce increasingly sophisticated innovations. In its own way, automotive engineers’ work was therefore essential in promoting economic growth in Francoist Spain, leaving behind the poverty of the 1940s and 1950s for the consumer society of the 1960s and 1970s. Ultimately, the article concludes how the Revista de la STA, used as an historical primary source throughout the research, demonstrated its complete preference for innovations promoted by engineers related to automotive state-owned companies, leaving aside those ones from private companies.В Іспанії спостерігається нестача історико-соціологічних підходів до аналізу професійних об’єднань інженерів загалом, а особливо автомобільних інженерів. Це пов’язано з відсутністю академічних шкіл або напрямів, зацікавлених у вивченні професій. Саме тому метою цієї статті є дослідження технологічних змін і розвитку автомобільних двигунів, що вироблялися в Іспанії за часів режиму Франко, на основі інновацій, створених фахівцями іспанської автомобільної промисловості, описаних ними самими. Наше дослідження спирається на теоретичну основу культурної історії та її підходів до колективної уяви, що розуміється як ментальна або свідома структура, яку можна досліджувати настільки, наскільки вона поділяється членами певної людської спільноти й стосується їхньої ідентичності – у нашому випадку, іспанських автомобільних інженерів. Обрана методологія полягає в аналізі історичної наукової преси: розгляд 32 статей, написаних інженерами для журналу Revista de la STA і опублікованих Sociedad de Técnicos de Automoción у 1949–1974 роках, дозволяє зазирнути у колективну уяву цих фахівців. У своїх публікаціях вони описують власні винаходи та процеси, що до них призвели, висвітлюючи як успішні відкриття, так і проблеми, невдалі спроби та різні занепокоєння. У роки франкістської автаркії автомобільні інженери стикалися з великими труднощами – фінансовими обмеженнями та браком ресурсів – у процесі реалізації своїх інновацій. Натомість у період розвитку, що настав після економічного стабілізаційного плану 1959 року та відзначався кращими соціально-економічними умовами, вони змогли перейти до експериментів з більш складними технологіями. У такий спосіб діяльність автомобільних інженерів зробила суттєвий внесок в економічне зростання Іспанії за часів Франко, допомагаючи подолати злидні 1940–1950-х років і забезпечити перехід до споживацького суспільства 1960–1970-х. Зрештою, стаття робить висновок, що журнал Revista de la STA, використаний у дослідженні як історичне джерело, демонструє явну прихильність до інновацій, створених інженерами, пов’язаними з державними автомобільними компаніями, нехтуючи при цьому розробками з приватного сектора
Міжнародні зв’язки та наукова комунікація Імператорського Новоросійського університету в останній третині ХІХ століття: Контекст розвитку природознавства
No full textThe article is devoted to the study of international relations and forms of scientific communication of natural scientists of the Imperial Novorossiya University in the last third of the 19th century. The work traces how scientists and teachers gradually integrated into the European research and academic space, using a number of channels ‒ from translations of Western European literature and adaptation of methodologies to participation in international congresses and academic mobility programs. The authors analyze the role of the “Notes of the Novorossiya Society of Natural Scientists” as an institutional platform for the dissemination of scientific results, which combined the publication of local research with an orientation to the needs of the European scientific community. The publication regularly published articles with summaries in foreign languages, which facilitated interaction with foreign colleagues. The practice of exchanging copies with foreign libraries was also revealed, which made the “Notes” an important channel of scientific communication between Odesa and leading centers in Europe. Special attention was paid to the participation of Odesa scientists in international congresses on Biology, Medicine, and Zoology in Berlin, Paris, and Geneva. Their reports reflected the results of research on the Black Sea, as well as cooperation with German and French scientific schools. This contributed to increasing the prestige of the university, recognition of Odesa scientists in the European academic community, and transformation of the university into an important center of science in the region. The authors studied the processes of academic mobility of teachers and students. Teachers trained in laboratories in Berlin and Paris, mastering new experimental methods, which were later used in Odesa. Students had the opportunity to undergo internships at European zoological stations and in scientific clinics, which contributed to raising the level of their future dissertation research. At the same time, the university hosted foreign scientists, whose lectures and seminars broadened the worldview of the academic community and contributed to integration into international intellectual processes. A special place in the work is occupied by the analysis of translation activities and the influence of Western European methodologies. It is shown that the translations of the works of Ch. Darwin, E. Haeckel, R. Virchow, C. Bernard, and J. Charcot, carried out in particular by the Odesa publishing house “Mathesis”, contributed to the spread of modern concepts and the formation of academic terminology. This not only improved the quality of the educational process but also formed multilingualism as a feature of the university's scientific culture. The conclusions emphasize that international relations and scientific communication were key factors in the formation of the Imperial Novorossiya University as a regional center of natural sciences with European characteristics. The experience of Odesa in the last third of the 19th century showed that integration into the international scientific space was ensured by combining local research practices with global trends and the wide use of channels of intellectual exchange.Стаття присвячена дослідженню міжнародних зв’язків та форм наукової комунікації вчених-природознавців Імператорського Новоросійського університету в останній третині ХІХ століття У роботі простежено, як науковці та викладачі поступово інтегрувалася у європейський дослідницький та академічний простір, використовуючи низку каналів – від перекладів західноєвропейської літератури та адаптації методологій до участі у міжнародних конгресах і програм академічної мобільності. Автори аналізують роль “Записок Новоросійського товариства дослідників природи” як інституційного майданчика поширення наукових результатів, що поєднував публікацію локальних досліджень із орієнтацією на потреби європейської наукової спільноти. У виданні регулярно публікувалися статті з резюме іноземними мовами, що полегшувало взаємодію з зарубіжними колегами. Також виявлено практику обміну примірниками із зарубіжними бібліотеками, що робило “Записки” важливим каналом наукової комунікації між Одесою та провідними центрами Європи. Окрему увагу приділено участі одеських учених у міжнародних конгресах з біології, медицини та зоології в Берліні, Парижі та Женеві. У їхніх доповідях відображалися результати досліджень Чорного моря, а також співпраця з німецькими й французькими науковими школами. Це сприяло підвищенню престижу університету, визнанню одеських учених у європейській академічній спільноті та перетворенню університету на важливий центр науки в регіоні. Авторами досліджені процеси академічної мобільності викладачів і студентів. Викладачі стажувалися в лабораторіях Берліна й Парижа, засвоюючи нові експериментальні методи, які згодом застосовувалися в Одесі. Студенти мали можливість проходити практику на європейських зоологічних станціях та в наукових клініках, що сприяло підвищенню рівня їхніх майбутніх дисертаційних досліджень. Водночас університет приймав закордонних учених, чиї лекції й семінари розширювали світогляд академічної спільноти та сприяли інтеграції в міжнародні інтелектуальні процеси. Особливе місце в роботі займає аналіз перекладацької діяльності та впливу західноєвропейських методологій. Показано, що переклади творів Ч. Дарвіна, Е. Геккеля, Р. Вірхова, К. Бернара та Ж. Шарко, здійснені зокрема одеським видавництвом “Матезіс”, сприяли поширенню сучасних концепцій і становленню академічної термінології. Це не лише підвищувало якість навчального процесу, але й формувало багатомовність як ознаку наукової культури університету. Методологічну основу статті становлять історико-генетичний, порівняльно-історичний, контент-аналіз та просопографічний підхід. Джерельна база включає архівні документи, університетські звіти, публікації “Записок Новоросійського товариства дослідників природи”, а також сучасні українські й зарубіжні дослідження з історії науки. У висновках наголошено, що міжнародні зв’язки й наукова комунікація були ключовими факторами становлення Імператорського Новоросійського університету як регіонального осередку природознавства з європейськими характеристиками. Досвід Одеси останньої третини ХІХ ст. засвідчив, що інтеграція в міжнародний науковий простір забезпечувалася поєднанням локальних дослідницьких практик із глобальними тенденціями та широким використанням каналів інтелектуального обміну
Історія появи, розвитку та вдосконалення швидкісних залізниць: Технічні, соціально-економічні та культурні аспекти
No full textThe article deals with a comprehensive historical and analytical study of the formation and evolution of high-speed railway transport as one of the key technological and sociocultural transformations of modern society. The aim of the article is to reveal historical patterns of formation, technical evolution and socio-cultural significance of high-speed railway transport in a global context. The authors aim to show how the desire for speed became not only an engineering challenge, but also a driver of economic, urban and civilisational modernisation. An interdisciplinary approach combining historical-technical, comparative and socio-economic analysi has been used. Such a combination is justified by the essence of high-speed railways. They are not just a transport technology, but a phenomenon that combines material engineering, state policy, the culture of speed, and human perceptions of space and time. For this reason, the logic of the study is not limited to a list of technical facts, but aims to show how an engineering idea gradually became a social reality. The source base includes peer-reviewed scientific publications, technical reports from railway companies, documents from international organisations, and contemporary research on the history of transport and engineering. The technical background of high-speed rail transport has been analysed since 19th-century railways to post-war projects of the mid-20th century, including Japan’s Shinkansen system, France’s TGV and Germany’s ICE, as well as the subsequent development of a global high-speed railway network in China, Europe and other countries. The article combines technical, engineering, socio-economic, and cultural-civilisational approaches. It is shown that high-speed railway is not only an infrastructural phenomenon but also a social one, shaping mobility, urbanisation, regional integration, and environmental sustainability. The latest innovations of the 21st century: magnetic levitation, Hyperloop systems, and digitalisation, determining the transition to the era of energy-intelligent mobility have been considered separately. It has been concluded that the history of high-speed railway transport reflects the overall evolution of engineering thought, public policy and the culture of speed, which is transforming humanity's understanding of space, time and steady development.У статті представлено комплексне історико-аналітичне дослідження становлення та еволюції високошвидкісного залізничного транспорту як однієї з ключових технологічних і соціокультурних трансформацій модерного суспільства. Метою статті є виявлення історичних закономірностей формування, технічної еволюції та соціально-культурного значення високошвидкісного залізничного транспорту у глобальному контексті. Автори прагнуть показати, як прагнення до швидкості стало не лише інженерним викликом, а й рушієм економічної, урбаністичної та цивілізаційної модернізації. Застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує історико-технічний, порівняльний та соціально-економічний аналіз. Таке поєднання виправдане самою природою високошвидкісних залізниць. Вони не є лише транспортною технологією, це явище, що поєднує матеріальну інженерію, державну політику, культуру швидкості й людське уявлення про простір і час. Саме тому логіка дослідження не зводиться до переліку технічних фактів, а прагне показати, як інженерна ідея поступово перетворювалась на соціальну реальність. Джерельну базу становлять рецензовані наукові публікації, технічні звіти залізничних компаній, документи міжнародних організацій та сучасні дослідження з історії транспорту й інженерії. Проаналізовано технічні витоки швидкісного руху від залізниць XIX століття до післявоєнних проєктів середини ХХ ст., зокрема японської системи Shinkansen, французької TGV та німецької ICE, а також подальше розгортання глобальної мережі високошвидкісного залізничного транспорту у Китаї, Європі та інших країнах. Стаття поєднує техніко-інженерний, соціально-економічний і культурно-цивілізаційний підходи. Показано, що високошвидкісна залізниця виступає не лише інфраструктурним, а й соціальним феноменом, який формує мобільність, урбанізацію, регіональну інтеграцію та екологічну стійкість. Окремо розглянуто новітні інновації XXI ст. ‒ магнітну левітацію, системи Hyperloop та цифровізацію, що визначають перехід до епохи енергоінтелектуальної мобільності. Зроблено висновок, що історія високошвидкісного залізничного транспорту є відображенням загальної еволюції інженерної думки, державної політики та культури швидкості, яка трансформує уявлення людства про простір, час і сталий розвиток
Історія розвитку архітектури театру: (V ст. до н.е. – початок ХХ ст.)
No full textThe article analyzes the stages of formation and development of theater architecture (from antiquity to 1900) in accordance with the evolution of culture, historical, social and economic development of human society. A description of the technologies of the theater building of different eras, its design and construction norms are presented. The authors made an attempt to explain the evolution of architectural styles of theater buildings from ancient times to modern times. It helps to understand the influence of cultural, technological and social factors on architectural decisions. The impact of the development of architectural styles in the construction of theaters of different eras on cultural heritage is also considered. The authors emphasize the need for a comprehensive coverage of the importance of considering the architectural features of theater buildings as part of the cultural heritage of various peoples and eras. For this purpose, the authors reviewed architectural masterpieces that have become symbols of their cities or countries. The authors separately considered the issue of technical progress in the construction of theaters at different times. This part of the article is devoted to explaining the technological innovations that influenced theater architecture, such as improved acoustics, lighting, and construction methods. Also, the authors of the article reviewed modern trends in the use of materials and energy-efficient solutions. The article analyzes the relationship between the development of theater architecture and social aspects, such as changes in audience tastes, the role of theater in society, and the reflection of political and cultural trends in buildings. The authors of the article attempted to determine the influence of theater architecture on modern architecture and society. In particular, an overview of the influence of the heritage of outstanding architects of theater buildings and their contribution to the development of architecture in general is made. The article shows that the expansion of the typological structure of the architecture of various theaters created the prerequisites for a variety of compositional schemes and a fundamentally different presentation of architectural tasks. Different city-building conditions, typological foundations and individual characteristics of the theater led to the appearance of new buildings that contrast in their structure, style and means of artistic expression. Historical experience shows that theater architecture is as inexhaustible as theater art, as inexhaustible and complex multi-meaning concept of theater.У статті здійснено аналіз етапів становлення та розвитку архітектури театру (від давнини до 1900 року) у відповідності з еволюцією культури, історичним, соціальним і економічним розвитком людського суспільства. Представлено опис технологій театральної будівлі різних епох, її норм проектування і будівництва. Авторами виконана спроба пояснення еволюції архітектурних стилів театральних будівель від давніх часів до сучасності. Це допомагає розуміти вплив культурних, технологічних та соціальних чинників на архітектурні рішення. Розглянуто також вплив розвитку особливостей архітектурних стилів у будівництві театрів різних епох на культурну спадщину. Авторами наголошується про необхідність всебічного висвітлення важливості розгляду архітектурних особливостей театральних будівель, як частини культурної спадщини різних народів та епох. З цією метою авторами здійснено огляд архітектурних шедеврів, які стали символами своїх міст або країн. Окремо авторами розглянуто питання технічного прогресу при будівництві театрів у різні часи. Ця частина статті присвячена поясненню технологічних інновацій, які вплинули на архітектуру театру, такі як покращення акустики, освітлення та конструкційні методи. Також авторами статті виконано огляд сучасних тенденцій у використанні матеріалів та енергоефективних рішень. У статті виконано аналіз зв'язку між розвитком архітектури театру та соціальними аспектами, такими як зміни у смаках глядачів, роль театру у суспільстві, та відображення політичних та культурних тенденцій у будівлях. Авторами статті виконана спроба визначення впливу архітектури театру на сучасну архітектуру та суспільство. Зокрема, зроблено огляд впливу спадщини видатних архітекторів театральних будівель та їхній внесок у розвиток архітектури загалом. У статті показано, що розширення типологічної структури архітектури різних театрів створило передумови для розмаїття композиційних схем і принципово відмінної постановки архітектурних завдань. Різні градобудівельні умови, типологічні основи і індивідуальні особливості театру призвели до появи нових споруд, які контрастні за своєю структурою, стилістикою і засобами художнього вислову. Історичний досвід свідчить про те, що театральна архітектура така ж невичерпна, як і театральне мистецтво, як невичерпне і складне багатозначуще поняття театру
Українські вчені в Цілиноградському Державному Медичному Інституті: Внесок в освіту і науку (1960-ті роки)
No full textThe article examines the work, scientific achievements, and contribution of Doctor of Medical Sciences, Professor Viktor Rafailovich Faitelberg-Blank and Candidate of Medical Sciences, Associate Professor Maria Vasilievna Kropelnitskaya to the development of the Tselinograd State Medical Institute in the 1960s. Authors used the methods of microhistory and comparative historical analysis to achieve the goal of the study, which made it possible to comprehensively reveal the activities of scientists and organizers of medical education V. R. Faitelberg-Blank and M. V. Kropelnitskaya in the Virgin Land. The authors used archival funds and documents, and brief historiographical reviews during the research. For the first time, a set of sources have been introduced into scientific circulation that allow a new look and an objective assessment of the activities of Ukrainian scientists at the Tselinograd Medical Institute. Based on documentary materials from the State Archives of Astana, information from the surviving personal files of V. R. Faitelberg-Blank and M. V. Kropelnitskaya, the main stages of their formation as scientists and teachers in the territory of Ukraine, as well as the reasons for their appearance in Kazakhstan to work at the medical institute have been specified. The activities of V. R. Faitelberg-Blank as the founder of the Department of Pathological Physiology contributed to forming a scientific school that received recognition in Kazakhstan. Also he was engaged in the general development of the problems of “physiology and pathology of digestion”. Despite the short time of V. R. Faitelberg-Blank's work at the institute (1965–1967), he was one of the first scientists at the university who contributed to instilling in his colleagues’ scientific skills of experimental work with animals. The article focuses on the fact that the scientist's many years of experience led to the development of long-term scientific interests of the department in the study of functional and somatic muscles and the gastrointestinal tract under static load and exposure to high-frequency physical agents. V. R. Faitelberg-Blank laid the traditions of teaching students, which has become the foundation for the training of qualified medical personnel in Kazakhstan. The authors have proved the enormous role of M. V. Kropelnitskaya in the formation of the Department of Internal Diseases Propaedeutics, which received recognition as a scientific school engaged in the study of specific methods of treating patients with pathologies of internal organs. M. V. Kropelnitskaya paid students great attention to the study of many physiological processes in norm and pathology. For the first time at the university, she accompanied theoretical material with a demonstration of patients during classes and gave relevant clinical examples. In conclusion, a resume has been made about the enormous contribution of the scientific and pedagogical heritage of V. R. Faitelberg-Blank and M. V. Kropelnitskaya to the development of medical education in virgin Kazakhstan.У статті об'єктом вивчення стали питання трудової діяльності, наукових досягнень та вкладу доктора медичних наук, професора Віктора Рафаїловича Файтельберг-Бланк та кандидата медичних наук, доцента Марії Василівни Кропельницької у становленні Цілиноградського державного медичного інституту у 1960-ті роки. Для досягнення мети дослідження було використано методи мікроісторії та порівняльно-історичного аналізу, що дозволили всебічно розкрити діяльність вчених та організаторів медичної освіти В. Р. Файтельберг-Бланк та М. В. Кропельницької у Цілинному краї. Дано характеристику архівних фондів та документів, на основі яких було написано статтю, короткий історіографічний огляд дослідженої теми. Вперше в науковий обіг було запроваджено комплекс джерел, які дозволяють по-новому поглянути та дати об'єктивну оцінку діяльності українських вчених у Цілиноградському медичному інституті. На основі документальних матеріалів Державного архіву міста Астани, відомостей із особистих справ В. Р. Файтельберг-Бланк та М. В. Кропельницькій, уточнено основні етапи їх становлення як науковців та педагогів на території України, а також причини появи у Казахстані для роботи в медичному інституті. Діяльність В. Р. Файтельберг-Бланк як засновника кафедри патологічної фізіології сприяла формуванню наукової школи, що здобула визнання в Казахстані та займалася спільною розробкою проблем «фізіологія та патологія травлення». Незважаючи на нетривалий час роботи В. Р. Файтельберг-Бланк в інституті (1965–1967), він одним із перших вчених вишу сприяв прищепленню колегам наукових навичок експериментальної роботи з тваринами. У статті акцентується увага на тому, що багаторічний досвід вченого призвів до розробки довгострокових наукових інтересів кафедри з вивчення функціональних та соматичних м'язів та шлунково-кишкового тракту під час статистичного навантаження та дії високочастотними фізичними агентами. Показано, що В. Р. Файтельберг-Бланк вдалося закласти традиції навчання студентів, які стали фундаментом підготовки кваліфікованих медичних кадрів у Казахстані. Автори довели величезну роль М. В. Кропельницької у формуванні кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, що здобула визнання як наукової школи, яка займалася вивченням спеціальних методів лікування хворих із патологіями внутрішніх органів. М. В. Кропельницька приділяла велику увагу вивченню студентами багатьох фізіологічних процесів у нормі та патології. Вперше у виші на заняттях вона супроводжувала теоретичний матеріал демонстрацією хворих, наводила відповідні клінічні приклади. Наприкінці зроблено висновки про величезний внесок науково-педагогічної спадщини В. Р. Файтельберг-Бланк та М. В. Кропельницької у становленні медичної освіти у цілинному Казахстані
Органічна фотовольтаїка: Подорож у часі, досягнення та майбутні можливості
No full textThis comprehensive study explores the realm of organic photovoltaics, a pivotal green energy technology, tracing its journey from early theoretical concepts to its current status as a promising avenue for sustainable energy production. The research meticulously examines the series of developmental milestones in the conversion of solar energy into electrical power, with a specialized focus on the evolution, technological advancements, and the inherent challenges faced by organic solar cells. Delving into the foundational aspects of organic photovoltaics, this paper reviews the initial discovery and subsequent enhancements in material science that have significantly influenced the efficiency and practicality of organic solar cells. It provides a detailed analysis of the various organic materials used over the years, including small molecules and polymers, discussing their light-absorbing capabilities, charge transport properties, and the innovative engineering behind the architectures of organic photovoltaic devices. A substantial portion of the study is dedicated to highlighting the unique advantages of organic photovoltaics, such as their lightweight nature, flexibility, and potential for low-cost production through roll-to-roll processes. These benefits are juxtaposed with the current limitations of organic photovoltaic technology, including comparatively lower efficiency and lifespan issues, to present a balanced perspective on the current state of organic photovoltaic development. Furthermore, the paper explores the environmental impact of organic solar cells, emphasizing their role in reducing carbon footprint and dependency on fossil fuels. It assesses the lifecycle analyses of organic photovoltaics, from manufacturing to disposal, to underscore their potential as an eco-friendly alternative to traditional photovoltaic technologies. In addressing the future prospects of organic photovoltaics, the research outlines the ongoing efforts in material innovation, device engineering, and scalability challenges. It discusses the role of interdisciplinary collaboration in overcoming the technical hurdles and enhancing the commercial viability of organic photovoltaics. The potential for integration of organic photovoltaics s into the urban landscape, wearable technology, and portable power sources is also explored, highlighting the versatile applications of organic solar cells in meeting the diverse energy needs of the modern world. In conclusion, this paper not only provides a thorough historical overview and current state analysis of organic photovoltaics but also forecasts the exciting advancements on the horizon. By identifying the critical factors for the success of organic photovoltaics and proposing strategic directions for future research, this study contributes valuable insights into the ongoing quest for renewable energy solutions. It calls for increased investment and research focus on organic photovoltaics as a key player in the global transition towards a sustainable and energy-efficient future.Це комплексне дослідження присвячене сфері органічної фотовольтаїки, ключової технології зеленої енергії, простежуючи її шлях від ранніх теоретичних концепцій до її поточного статусу перспективного шляху для сталого виробництва енергії. Дослідження прискіпливо вивчає низку етапів розвитку перетворення сонячної енергії в електричну, зосереджуючись на еволюції, технологічному прогресі та внутрішніх проблемах, з якими стикаються органічні сонячні елементи. Заглиблюючись у фундаментальні аспекти органічної фотовольтаїки, у цій статті розглядаються початкові відкриття та подальші вдосконалення в матеріалознавстві, які суттєво вплинули на ефективність і практичність органічних сонячних елементів. Вона містить детальний аналіз різноманітних органічних матеріалів, які використовувалися протягом багатьох років, включаючи малі молекули та полімери, обговорюється їх здатність поглинати світло, властивості транспортування носіїв заряду та інноваційні технології, що лежать в основі архітектури пристроїв органічної фотовольтаїки. Значна частина дослідження присвячена висвітленню унікальних переваг органічної фотоелектричної енергії, таких як їхня легкість, гнучкість і потенціал для недорогого виробництва за допомогою процесів «рулон-на-рулон». Ці переваги поєднуються з поточними обмеженнями технології органічної фотовольтаїки, включаючи порівняно нижчу ефективність і проблеми зі строком експлуатації, щоб представити збалансовану перспективу поточного стану розвитку органічної фотовольтаїки. Крім того, у статті досліджується вплив органічних сонячних елементів на навколишнє середовище, підкреслюється їхня роль у зменшенні викидів вуглецю та залежності від викопного палива. Вона оцінює життєвий цикл органічної фотовольтаїки, від виробництва до утилізації, щоб підкреслити їхній потенціал як екологічної альтернативи традиційним фотоелектричним технологіям. Вирішуючи майбутні перспективи органічної фотовольтаїки, дослідження окреслює поточні зусилля в області інновацій матеріалів, розробки пристроїв і викликів масштабованості. У ньому обговорюється роль міждисциплінарного співробітництва в подоланні технічних перешкод і підвищенні комерційної життєздатності органічних фотовольтаїчних пристроїв. Також досліджується потенціал для інтеграції органічної фотовольтаїки в міський ландшафт, переносні технології та портативні джерела живлення, підкреслюючи різноманітність застосування органічних сонячних елементів для задоволення різноманітних енергетичних потреб сучасного світу. На завершення, ця стаття не лише надає ретельний історичний огляд та аналіз поточного стану органічної фотоелектричної енергії, але й прогнозує захоплюючі досягнення на горизонті. Визначаючи критичні фактори успіху органічної фотовольтаїки і пропонуючи стратегічні напрямки для майбутніх досліджень, це дослідження вносить цінний внесок у постійні пошуки рішень для відновлюваних джерел енергії. Воно закликає до збільшення інвестицій і зосередженості на дослідженнях органічної фотоелектричної енергії як ключового гравця в глобальному переході до сталого та енергоефективного майбутнього
Історія кріотехнологій у репродуктивній медицині: Від випадковості до стабільності
No full textThe article provides an overview of the historical milestones in cryobiology, a scientific field that has found widespread practical application in reproductive medicine. Cryotechnologies have revolutionized assisted reproductive technologies, offering invaluable tools for the storage, protection, and management of reproductive cells such as sperm, oocytes, and embryos. The technology began with the first successful attempts at sperm cryopreservation, which not only demonstrated the possibility of preserving male gametes but also inspired a wave of research aimed at developing cryopreservation protocols for more sensitive and complex biological entities, including oocytes and preimplantation embryos. Cryopreservation has become a crucial component of fertility preservation, offering new opportunities for individuals and couples facing medical treatments that could compromise their reproductive potential, as well as providing options for delaying parenthood. Given the critical role of cryotechnologies in modern reproductive medicine, this article delves into the historical context of these developments, exploring the key breakthroughs that have shaped this field. The authors conducted an in-depth analysis of existing literature, drawing on a wide range of scientific databases to highlight the global impact of cryobiology on the current successes in reproductive medicine. Furthermore, the article presents the results of the authors' own research and practical experience in the field of reproductive cryobiology, with a particular focus on the application of these technologies in Ukraine. The review underscores the challenges and opportunities that have emerged throughout the history of cryopreservation, as well as ongoing efforts to improve and optimize these methods to further enhance infertility treatment outcomes. The discussion also addresses ethical and logistical considerations related to cryopreservation, particularly in the context of long-term storage and future use of cryopreserved materials. As cryobiology continues to evolve, its integration into reproductive medicine will undoubtedly lead to further innovations, making it a cornerstone of infertility treatment and reproductive health worldwide.Стаття містить огляд історичних віх кріобіології, наукової галузі, яка знайшла широке практичне застосування в репродуктивній медицині. Кріотехнології зробили революцію в допоміжних репродуктивних технологіях, надаючи безцінні інструменти для зберігання, захисту та управління репродуктивними клітинами, такими як сперматозоїди, ооцити та ембріони. Технологія почалася з перших успішних спроб кріоконсервування сперматозоїдів, які не тільки продемонстрували можливість зберігання чоловічих статевих клітин, але й надихнули хвилю досліджень, спрямованих на розробку протоколів кріоконсервації більш чутливих і складних біологічних об’єктів, включаючи ооцити та передімплантаційні ембріони. Кріоконсервування стало важливим компонентом збереження фертильності, пропонуючи нові можливості для окремих осіб і пар, які стикаються з медичним лікуванням, яке може поставити під загрозу їхній репродуктивний потенціал, а також надаючи варіанти для відстрочення батьківства. Враховуючи критичну роль кріотехнологій у сучасній репродуктивній медицині, ця стаття заглиблюється в історичний контекст цих подій, досліджуючи ключові прориви, які сформували цю сферу. Автори провели поглиблений аналіз існуючої літератури, спираючись на широкий спектр наукових баз даних, щоб підкреслити глобальний вплив кріобіології на сьогоденні успіхи репродуктивної медицини. Крім того, у статті представлено результати власних досліджень та практичний досвід авторів у галузі репродуктивної кріобіології з особливим акцентом на застосуванні цих технологій в Україні. Огляд підкреслює проблеми та можливості, які виникали протягом історії кріоконсервації, а також поточні зусилля щодо вдосконалення та оптимізації цих методів для подальшого покращення результатів лікування безпліддя. Обговорення також стосується етичних і матеріально-технічних міркувань, пов’язаних із кріоконсервуванням, зокрема в контексті тривалого зберігання та майбутнього використання кріоконсервованих матеріалів. Оскільки кріобіологія продовжує розвиватися, її інтеграція в репродуктивну медицину, безсумнівно, призведе до подальших інновацій, зробивши її наріжним каменем лікування безпліддя та репродуктивного здоров’я в усьому світі
Буковина як частина Австро-Угорської імперії та її соціально-економічний розвиток напередодні будівництва залізниці
No full textThis article examines how the socio-economic conditions in Bukovyna influenced the formation and development of the railway network in the region. It explores whether these processes aligned with the global trends of the time. Based on the analysis of scientific literature, memoirs, and archival materials, it was found that the topic of the formation and functioning of the railway network in Bukovyna had not been systematically studied. It was revealed that the Austrian authorities, by turning Bukovyna into an internal colony of the Habsburg Empire, kept the region in the position of a raw material appendage and a market for the industry of the empire's central provinces. The tariff, customs, credit, and tax systems introduced by the imperial government supported this process, acting in the interests of Austro-Hungarian capital. The development of the railway network was aimed at ensuring the economic interests of the empire, which affected the socio-economic development of Bukovyna. In particular, the construction of railways improved the transport infrastructure, leading to increased trade and higher volumes of raw material and goods transportation. However, this development had a dual nature. On one hand, it promoted economic growth and modernization of the region, but on the other hand, it intensified Bukovyna's dependence on the central provinces of the empire, limiting its economic autonomy and the development of local industry. The article also analyzes the impact of railway construction on the social aspects of life in Bukovyna. The railway became an important factor in migration, contributing to urbanization and the growth of the working class. However, at the same time, social tensions increased due to the unequal distribution of economic benefits and the intensification of local population exploitation. The conclusions of the article emphasize the need for further research to fully understand the impact of railway development on Bukovyna in the context of the Austro-Hungarian Empire and to compare these processes with similar developments in other parts of the world.Дана стаття досліджує, як соціально-економічні умови в Буковині вплинули на формування та розвиток залізничної мережі в Австро-Угорській імперії. Авторами статті досліджено, чи відповідали ці процеси світовим тенденціям того часу. На основі аналізу наукової літератури, мемуарів та архівних матеріалів виявлено, що тема формування та функціонування залізничної мережі на Буковині не була систематично досліджена. З'ясовано, що австрійська влада, перетворивши Буковину на внутрішню колонію Габсбурзької імперії, утримувала регіон в положенні сировинного додатку та ринку збуту для промисловості центральних провінцій імперії. Впроваджені урядом Габсбурзької імперії тарифні, митні, кредитні та податкові системи підтримували цей процес, діючи в інтересах Австро-Угорського капіталу. Розбудова залізничної мережі була спрямована на забезпечення економічних інтересів імперії, що вплинуло на соціально-економічний розвиток Буковини. Зокрема, будівництво залізниць сприяло поліпшенню транспортної інфраструктури, що призвело до активізації торгівлі та збільшення обсягів перевезень сировини та товарів. Однак цей розвиток мав двосторонній характер. З одного боку, він сприяв економічному зростанню та модернізації регіону, але з іншого ‒ посилював залежність Буковини від центральних провінцій Австро-Угорської імперії, обмежуючи її економічну самостійність та розвиток місцевої промисловості. Авторами статті також проаналізовано вплив залізничного будівництва на соціальні аспекти життя населення Буковини. Встановлено, що залізниця стала важливим чинником міграції, сприяла урбанізації та зростанню чисельності робітничого класу. Однак водночас зростала соціальна напруга, пов'язана з нерівномірним розподілом економічних благ та посиленням експлуатації місцевого населення Буковини. Висновки статті підкреслюють необхідність подальших досліджень для повного розуміння впливу залізничного розвитку на Буковину в контексті Австро-Угорської імперії та порівняння з аналогічними процесами в інших частинах світу
Основи офтальмології в Голландській Ост-Індії: Погляд на розподіл перших офтальмологічних медичних закладів (1900-1942)
No full textThis research examines the development of ophthalmology as a medical specialty in the Dutch East Indies between the years 1900 and 1942. The research is focus on the establishment of ophthalmology medical facilities, consist of ophthalmology hospitals, departments of ophthalmology, and ophthalmology outpatient clinics. The methods used in this research are a literature review of archival documents and spatio-temporal analysis. The primary source of archival documents for this study are the Medical Journal for the Dutch East Indies (Geneeskundig Tijdschrift voor Nederlandsch-Indie), Communications from the Civil Medical Service (Mededeelingen van den Burgerlijk Geneeskundige Dienst), Communications from the Public Health Service (Mededeelingen van den Dienst der Volksgezondheid), and Kolonial Verslaag. A spatio-temporal analysis was conducted to look at the distribution of medical facilities over time, using a phase division into three periods: 1900‒1910, 1901‒1930, and 1931‒1942. This research indicates that the establishment of ophthalmology medical facilities was a response to the prevalence of eye health problems in the Dutch East Indies during the nineteenth century. During the period between 1900 and 1910, a notable advancement in ophthalmology occurred with the establishment od ophthalmology hospital. These facilities were predominantly concentrated in Java, particularly in cities that served as administrative centers, such as Bandung and Semarang. From 1911 to 1930, the number of medical facilities increased with the establishment of departments of ophthalmology in hospital and ophthalmology outpatient clinics. The construction of medical facilities commenced in Sumatra, particularly in Padang and Perbaoengan. In contrast, the medical facilities constructed during the period between 1931 and 1942 were exclusively outpatient clinics. The findings indicate that the early ophthalmology medical facilities were concentrated in Java and Sumatra. Additionally, this study delves into the diagnostic and therapeutic measures employed by ophthalmologists to address a spectrum of eye diseases. Based on these findings, it can be inferred that the establishment of ophthalmology medical facilities in the Dutch East Indies signified the acceptance of ophthalmology as a specialized field dedicated to advancing public health and encouraged further research into eye diseases and their treatment.
Це дослідження аналізує розвиток офтальмології як медичної спеціальності в Голландській Ост-Індії в період з 1900 по 1942 роки. Дослідження зосереджується на утворенні офтальмологічних медичних закладів, зокрема офтальмологічних лікарень, відділів офтальмології та офтальмологічних амбулаторій. Методи, що використовуються у дослідженні, включають огляд літератури архівних документів та просторово-часовий аналіз. Основними архівними джерелами є «Медичний журнал Голландської Ост-Індії» (Geneeskundig Tijdschrift voor Nederlandsch-Indie), «Повідомлення цивільної медичної служби» (Mededeelingen van den Burgerlijk Geneeskundige Dienst), «Повідомлення служби громадського здоров’я» (Mededeelingen van den Dienst der Volksgezondheid) та Kolonial Verslaag. Просторово-часовий аналіз був проведений для оцінки розподілу медичних закладів у часі, поділивши їх на три періоди: 1900‒1910, 1911‒1930 та 1931‒1942 роки. Це дослідження показує, що створення офтальмологічних медичних закладів стало відповіддю на поширені проблеми захворювань очей у Голландській Ост-Індії в дев’ятнадцятому столітті. У період між 1900 і 1910 роками відбувся значний розвиток офтальмології з відкриттям офтальмологічних лікарень. Ці заклади здебільшого були сконцентровані на Яві, особливо в адміністративних центрах, таких як Бандунг і Семаранг. З 1911 по 1930 роки кількість медичних закладів зросла завдяки створенню офтальмологічних відділень у лікарнях та офтальмологічних амбулаторій. Будівництво медичних закладів розпочалося також на Суматрі, особливо в містах Паданг і Пербаунган. На відміну від цього, медичні заклади, створені в період з 1931 по 1942 роки, були виключно амбулаторними клініками. Результати вказують на те, що ранні офтальмологічні медичні заклади були зосереджені на Яві та Суматрі. Окрім цього, у дослідженні розглядаються діагностичні та терапевтичні заходи, які офтальмологи використовували для лікування широкого спектра захворювань очей. Згідно з цими дослідженнями, можна зробити висновок, що створення офтальмологічних медичних закладів у Голландській Ост-Індії свідчило про визнання офтальмології як спеціалізованої галузі, присвяченої розвитку громадського здоров’я, а також стимулювало подальші дослідження захворювань очей та їх лікування