History of science and technology (Collection of scientific papers of the State University of Infrastructure and Technologies) / Історія науки і техніки (Збірник наукових праць Державного університету інфраструктури та технологій)
Not a member yet
447 research outputs found
Sort by
«Очерки по истории ископаемых копытных» академика М.В. Павловой как феномен в мировой палеозоологической науке (конец XIX – нач. ХХ века)
No full textThe objective of the research is to reveal the main areas of research of Academician M. V. Pavlova in scientific works "Essay on the history of fossil ungulates" in the late nineteenth and early twentieth centuries, to show the contribution of these works to the world of palaeozoological science. The scientific novelty is that the life path and academic heritage of academician M. V. Pavlova was investigated in complex in the context of the development of Palaeozoology for the first time in Ukrainian historiography, and her scientific biography was reconstructed; the history of domestic palaeozoology is presented through the prism of M. V. Pavlova work and her scientific school; the published and handwritten works of the scientist were analyzed, which enabled to deepen the knowledge about the history of the national palaeozoological science and its influence on the development of world science. She demonstrated the importance of fossil mammal research for stratigraphic constructions. The founder of paleontology, as a scholarly discipline, is considered a prominent George Cuvier. Also, Paleontology and its section of Palaeozoology were created, such world-renowned scholars as Albert Godry, Otniel Marsh, Edward Cop, Volodymyr Kovalevsky, Melchior Neumire, Louis Dollo, Henry Osbourne, and others. To this galaxy of scientists-paleozoologist belongs also our compatriot, academician M. V. Pavlova (1854-1938). It was established that Maria Vasylivna Pavlova (in the girlhood M. V. Gortynskaya) is an entire era in the development of Palaeozoology. She is an outstanding specialist in the study of fossil mammals, the organizer and promoter of Palaeozoology Science. Maria Vasylivna is a world-class paleozoologist, a well-known specialist in scientific circles who was personally familiar with many prominent paleo scientists, for example, Albert Godri, who was her teacher at the Sorbonne, and with Henry Osborne she studied together at the same university, supported the connections with him all her life. The first woman-paleontologist, woman-professor, female academician in the Russian Empire, thanks to whom the domestic paleontology was allocated to independent biological science and which, with its research, laid the foundation for the development of paleontology (palaeozoology) in Ukraine. Works on the history of a large number of groups of fossil ungulates ended one of the cycles of M. V. Pavlova works, that showed the monophyletic development of most of the ungulates, the number of Tertiary and Quaternary faunas in the territory of the Russian Empire and in general in Ukraine.Мета дослідження – розкрити основні напрямки досліджень академіка М. В. Павлової у наукових працях «Нариси з історії викопних копитних» в кінці ХІХ на початку ХХ століть, показати внесок цих робіт у світову палеозоологічну науку. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській історіографії комплексно досліджено життєвий шлях та наукову спадщину академіка М. В. Павлової в контексті розвитку палеозоології та реконструйовано її наукову біографію; подано історію вітчизняної палеозоології крізь призму діяльності М. В. Павлової та її наукової школи; проаналізовано опубліковані та рукописні праці вченої, що дало змогу поглибити знання щодо історії вітчизняної палеозоологічної науки та її вплив на розвиток світової науки. Засновником палеонтології, як наукової дисципліни вважається видатний Жорж Кюв’є . Також творили палеонтологію та її розділ палеозоологію, такі всесвітньовідомі вчені, як Альбер Годрі, Отнієл Марш, Едвард Коп, Володимир Ковалевський, Мельхіор Неймайр, Луї Долло, Генрі Осборн та інші. До цієї плеяди вчених-палеозоологів належить і наша співвітчизниця, академік Всеукраїнської академії наук М. В. Павлова (1854-1938). Встановлено, що Марія Василівна Павлова (у дівоцтві М. В. Гортинська) – це ціла епоха в розвитку палеозоології. Адже вона – видатний фахівець із вивчення викопних ссавців, організатор та популяризатор палеозоологічної науки. Марія Василівна – палеозоолог світового рівня, знаний фахівець в наукових колах, яка була особисто знайома з багатьма видатними палеозоологами, наприклад, Альбером Годрі, який був її учителем в Сорбонні, а з Генрі Осборном вона вчилась разом в цьому ж університеті, підтримувала з ним зв’язок і листувалась все життя. Перша в Російській імперії жінка-палеонтолог, жінка-професор, жінка-академік, завдяки якій вітчизняна палеонтологія виділилась у самостійну біологічну науку і яка своїми дослідженнями заклала фундамент розвитку палеонтології (палеозоології) в Україні. Працями з історії великої кількості груп викопних копитних завершився один із циклів робіт М. В. Павлової, який показав монофілетичний розвиток більшості груп копитних, численність третинних і четвертинних фаун на території Російської імперії та загалом України. Вона засвідчила значущість досліджень викопних ссавців для стратиграфічних побудов.Цель исследования – раскрыть основные направления исследований академика М. В. Павловой в научных трудах "Очерки по истории ископаемых копытных» в конце XIX начале ХХ веков, показать вклад этих работ в мировую палеозоологические науку. Научная новизна заключается в том, что впервые в украинской историографии комплексно исследованы жизненный путь и научное наследие академика М. В. Павловой в контексте развития палеозоологии и реконструировано ее научную биографию; подано историю отечественной палеозоологии сквозь призму деятельности М. В. Павловой и ее научной школы; проанализированы опубликованные и рукописные труды ученой, что позволило углубить знания по истории отечественной палеозоологической науки и ее влияние на развитие мировой науки. Основателем палеонтологии как научной дисциплины считается выдающийся Жорж Кювье. Также творили палеонтологию и ее раздел палеозоологию, такие всемирно известные ученые, как Альбер Годри, Отниел Марш, Эдвард Коп, Владимир Ковалевский, Мельхиор Неймайр, Луи Долло, Генри Осборн и другие. К этой плеяде ученых-палеозоологов относится и наша соотечественница, академик Всеукраинской академии наук М. В. Павлова (1854-1938). Установлено, что Мария Васильевна Павлова (в девичестве М. В. Гортынская) – это целая эпоха в развитии палеозоологии. Ведь она – выдающийся специалист по изучению ископаемых млекопитающих, организатор и популяризатор палеозоологической науки. Мария Васильевна – палеозоолог мирового уровня, известный специалист в научных кругах, которая была лично знакома со многими выдающимися палеозоологами, например, Альбером Годри, который был ее учителем в Сорбонне, а с Генри Осборном она училась вместе в этом же университете, поддерживала с ним связь и переписывалась всю жизнь. Первая в Российской империи женщина-палеонтолог, женщина-профессор, женщина-академик, благодаря которой отечественная палеонтология выделилась в самостоятельную биологическую науку и которая своими исследованиями заложила фундамент развития палеонтологии (палеозоологии) в Украине. Работами по истории большого количества групп ископаемых копытных завершился один из циклов работ М. В. Павловой, который показал монофилетическое развитие большинства групп копытных, многочисленность третичных и четвертичных фаун на территории Российской империи и в целом Украины. Она показала значимость исследований ископаемых млекопитающих для стратиграфических построений
Музеи естественных наук университетов Украины (XIX - начало ХХ вв.)
No full textOne of the most important tasks of the modern history of Biology is the study of natural museums work at universities, their influence on the development of world science and their importance in the process of training the relevant specialists. One of the tasks is to study the role of the personalities of prominent scholars who have made a significant contribution to the formation and development of natural science. The article is devoted to the analysis of the formation, development, and work of the university natural museums of Ukraine, the creation of collections, systematization of the collected material, equipment of specialized premises and buildings. On the basis of the analyzed sources, the work of university natural museums, the state of collections, their quantity, filling, and cost are highlighted. The names of scholars of museums, patrons who donated collections and people who sold their own collections to natural museums are given. The article reveals a rather long history of universities in Ukraine. The oldest of them, Lviv University, was created in 1661 on the basis of the Jesuit College. A number of universities appear in the nineteenth century. In 1805 Kharkiv University was opened, and then in 1834 Kyiv University. Later, in 1865, the Novorosiysk University was founded in Odesa on the basis of the Rishelie Lyceum; in 1875 the Chernivtsi University was opened on the basis of the seminary. Together with universities, natural museums are created, which were becoming centers of knowledge and research. Universities opened geological, mineralogical, zoological, botanical, paleontological museums with appropriate collections. During the writing of the article, the materials from reports on the state and work of Kharkiv, Novorosiysk, Kyiv and Lviv universities were used. The functions of museums at universities are considered. This is, first of all, the identification and selection of materials for collections, the study, systematization, organization of the registration and storage of museum collections and as a result the exhibition. The role of the use of museum collections for the training and education of future specialists is also considered. Not the last role is assigned to university museums as popularizers of a positive image of an educational institution, and hence prospective recruitment of a new generation of students. It can be said with certainty that the natural museums of Ukrainian universities of the 19th and early 20th centuries were advanced and in no way inferior to the university museums of Europe concerning the organization, collection, systematization and conducting of scientific research.Одним із актуальних завдань сучасної історії біології є вивчення діяльності природничих музеїв при університетах, їх вплив на розвиток світової науки та їх значення в процесі підготовки відповідних спеціалістів. Також одним із завдань є вивчення ролі персоналій видатних вчених, що зробили вагомий внесок в становлення та розвиток природничої науки. Стаття присвячена аналізу становлення, розвитку та діяльності університетських природничих музеїв України, створення колекцій, систематизації зібраного матеріалу, обладнання спеціалізованих приміщень та будівель. На основі проаналізованих джерел висвітлено роботу університетських природничих музеїв, стан колекцій, їх кількість, наповнюваність та вартість. Надаються імена наукових співробітників музеїв, меценатів, які дарували колекції та людей, які продавали свої власні колекції природничим музеям. В статті розкрито досить довгу історію університетів на території України. Найстаріший з них, Львівський, створено у 1661 році на базі єзуїтської колегії. Цілий ряд університетів з’являється у ХІХ столітті. У 1805 році відкрито Харківський, а в 1834 році – Київський університети. Пізніше, у 1865 році в Одесі на базі Рішельєвського ліцею створено Новоросійський університет, у 1875 році на базі духовної семінарії відкривається Чернівецький університет. Разом з університетами створюються природничі музеї, які стають осередками знань та наукових досліджень. При університетах відкриваються геологічні, мінералогічні, зоологічні, ботанічні, палеонтологічні музеї з відповідними колекціями. Під час написання статті були використані матеріали звітів про стан та діяльність Харківського, Новоросійського, Київського та Львівського університетів. Розглянуто функції музеїв при університетах. Це, насамперед, виявлення і відбір матеріалів для колекцій, вивчення, систематизація, організація обліку та зберігання музейних колекцій і як підсумок – експонування. А також розглянута роль використання музейних колекцій для підготовки і виховання майбутніх фахівців. Не остання роль відводиться університетським музеям, як популяризаторам позитивного іміджу навчального закладу, а значить і перспективного набору нового покоління студентів. З впевненістю можна сказати, що природничі музеї університетів України ХІХ – початку ХХ століть були передовими і не поступалися університетським музеям Європи стосовно організації, збирання колекцій, їх систематизації та проведення наукових досліджень.Одной из актуальных задач современной истории биологии является изучение деятельности музеев естественных наук при университетах, их влияние на развитие мировой науки и их значение в процессе подготовки соответствующих специалистов. Также одной из задач является изучение роли персоналий выдающихся ученых, внесших весомый вклад в становление и развитие естественных наук. Статья посвящена анализу становления, развития и деятельности музеев естественных наук университетов Украины, созданию коллекций, систематизации собранного материала, оборудования специализированных помещений и зданий. На основе проанализированных источников освещается работа университетских музеев естественных наук, состояние коллекций, их количество, наполняемость и стоимость. Предоставляются имена научных сотрудников музеев, меценатов, которые дарили коллекции и людей, которые продавали свои собственные коллекции музеям естественных наук. В статье раскрыто достаточно длинную историю университетов на территории Украины. Самый старый из них, Львовский, основан в 1661 году на базе иезуитской коллегии. Целый ряд университетов появляется в XIX веке. В 1805 году открывается Харьковский, а в 1834 году – Киевский университеты. Позже, в 1865 году в Одессе, на базе Ришельевского лицея создан Новороссийский университет, в 1875 году на базе духовной семинарии открывается Черновицкий университет. Вместе с университетами создаются музеи естественных наук, которые становятся центрами знаний и научных исследований. При университетах открываются геологические, минералогические, зоологические, ботанические, палеонтологические музеи с соответствующими коллекциями. При написании статьи были использованы материалы отчетов о состоянии и деятельности Харьковского, Новороссийского, Киевского и Львовского университетов. Рассмотрены функции музеев при университетах. Это, прежде всего, выявление и отбор материалов для коллекций, изучение, систематизация, организация учета и хранения музейных коллекций и как итог – экспонирование. А также рассмотрена роль использования музейных коллекций для подготовки и воспитания будущих специалистов. Не последняя роль отводится университетским музеям, как популяризаторам положительного имиджа учебного заведения, а значит и перспективного набора нового поколения студентов. С уверенностью можно сказать, что музеи естественных наук университетов Украины XIX-начала ХХ веков были передовыми и не уступали университетским музеям Европы по организации, сбору коллекций, их систематизации и проведения научных исследований
Із історії вітчизняного авіабудування: маловідомі постаті
Get PDFThe article is devoted to the highlighting of some little-known data about people who made a significant contribution to the formation and development of national aircraft engineering. Some facts of biographies are published for the first time, the main pieces of works in the creation and production of aircraft by engineers and designers as A.O. Batumov, O. Y. Belolipetskyi, O. V. Bolbot, V.A. Domenikovskyi, M.S. Trunchenkov are described.В статье освещаются некоторые малоизвестные данные о людях, которые внесли ве-сомый вклад в становление и развитие отечественного авиастроения. Впервые публикуют-ся некоторые факты биографий и описываются основные наработки в деле создания и про-изводства самолетов таких инженеров и конструкторов как А. А. Батумов, А. Я. Белоли-пецкий, О. В. Болбот, В. А. Домениковский, Н. С. Трунченков.Стаття присвячена висвітленню деяких маловідомих даних про людей, які зробили вагомий внесок у становлення й розвиток вітчизняного авіабудування. Вперше оприлюднюються деякі факти біографій та описуються основні доробки у справі створення та виробництва літаків таких інженерів і конструкторів як А. О. Батумов, О. Я. Бєлолипецький, О. В. Болбот, В. А. Доменіковський, М. С. Трунченков
Павло Постишев: політичний ідеолог колгоспного дослідництва в УСРР/УРСР у 30-ті роки ХХ століття
Get PDFApplying the method of historical and scientific analysis, the role of Pavlo Petrovich Postyshev as a political ideologist of a collective farm research in the USSR in the 30s of the XX century has been highlighted. His contribution to the development of research collective farm on the territory of the USSR has been analyzed and presented, in particular as the organizer of the houses-laboratories - new structural units of branch science for the needs of agricultural production in the Soviet village.Применяя метод историко-научного анализа, освещена роль Павла Петровича Постышева, как политического идеолога колхозного опытничества в УССР / УССР в 30-е годы ХХ века. Проанализирован и представлен его вклад в развитие колхозного опытного дела на территории УССР, в частности как организатора хат-лабораторий – новых структурных единиц отраслевой науки для нужд сельскохозяйственного производства советской деревни.Застосовуючи метод історико-наукового аналізу, висвітлено роль Павла Петровича Постишева, як політичного ідеолога колгоспного дослідництва в УСРР/УРСР у 30-ті роки ХХ століття. Проаналізовано та представлено його внесок у розвиток колгоспної дослідної справи на території УРСР, зокрема як організатора хат-лабораторій – нових структурних одиниць галузевої науки для потреб сільськогосподарського виробництва радянського села
ВНЕСОК ПРОФЕСОРА Н.Б. ВЕРНАНДЕР У СТВОРЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ І НОМЕНКЛАТУРИ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ
Get PDFThe article reveals one of the important achievements of the national soil science in the 1930s – creation of classification and nomenclature of soils of Ukraine. With application in the study of the principles of objectivity, historicism, as well as actual historical methods (problem-chronological, personification, biographical, etc.), it was found out, new soil typology was developed based on creative developments employees Ukrainian Research Institute socialist agriculture, including Professor N.B. Vernander. In the present characterization of soil types soil formation factors, geographical factors and partly physical and chemical properties of soils are prevalent. The recommendations of scientists concerning methods of rational use and improvement of soil fertility are generalized.В статье раскрыто одно из важных достижений отечественного почвоведения в 30-х гг. ХХ в. - создание классификации и номенклатуры почв Украины. С применением в исследовании принципов объективности, историзма, а также собственно исторических методов (проблемно-хронологического, персонификации, биографического и др.) установлено, что новую типологизацию почв разработали на основе творческих наработок сотрудники Украинского НИИ социалистического земледелия, в том числе профессора Н.Б. Вернандер. В представленной характеристике типов почв преобладают факторы почвообразовательных процессов, географический фактор, а также частично физико-химические свойства почв. Представлен обзор рекомендаций ученых относительно способов рационального использования и улучшения плодородия почв.У статті розкрито один із важливих здобутків вітчизняного ґрунтознавства у 30-х рр. ХХ ст. – створення класифікації і номенклатури ґрунтів України. Із застосуванням у дослідженні принципів об’єктивності, історизму, а також власне історичних методів (проблемно-хронологічного, персоніфікації, біографічного та ін.) з’ясовано, що нову типологізацію ґрунтів було розроблено на основі творчих напрацювань співробітників Українського НДІ соціалістичного землеробства, зокрема і професора Н.Б. Вернандер. У представленій характеристиці типів ґрунтів превалюють фактори ґрунтотворного процесу, географічний чинник, а також частково фізико-хімічні властивості ґрунтів. Узагальнено рекомендації науковців стосовно способів раціонального використання та покращення родючості ґрунтів
ВИКОРИСТАННЯ ЗАХИСНИХ ТАРИФІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ В ХІХ СТОЛІТТІ
Get PDFThe article covers the problematic issues of protectionism and introduction of railroad protective tariffs and the problem of introducing protective railway tariffs for the development of industry and agriculture as to limiting imports of industrial goods and granting of privileges to their own producers. Also in the article the issue of creating protective barriers and changes in railway policy, as well as its reform, is being discussed.В статье поднимаются проблемные вопросы протекционизма и ввод железнодорожных защитных тарифов, а также рассматривается вопрос введения защитных железнодорожных тарифов в развитие промышленности и сельского хозяйства, по ограничению импорта промышленных товаров и предоставления льгот собственным производителям. Обсуждается вопрос о создании защитных барьеров и изменения железнодорожной политики, а также ее реформирования.У статті піднімаються проблемні питання протекціонізму і введення залізничних захисних тарифів, а також розглядається питання введення захисних залізничних тарифів в розвиток промисловості та сільського господарства, щодо обмеження імпорту промислових товарів та надання пільг власним виробникам. Обговорюється питання про створення захисних бар’єрів та зміни залізничної політики, а також її реформування
РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ, ЯК НАУКИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
Get PDFIn 2015, political economy, as a science, dates back 400 years since the emergence and the beginning of its formation, as a separate science. This is a sufficient period for making general conclusions, but these conclusions are ambiguous. Political economy, as science was formed as a result of historical development of the initial economic relations - socially divided labor, which is the subject of studying political economy. The main historical stages of the development of political economy as a science in Ukraine are revealed, the objective foundations of the existence of periods of its de actualization and new actualization, аnd a place in the system of economic sciences, the unity and difference between the subjects and methods of political economy and other components of economic theory.В 2015 году политической экономии исполняется 400 лет со времен ее возникновения и начала становления как отдельной науки. Это достаточный срок для того, чтобы делать обобщающие выводы но эти выводы неоднозначны. Политическая экономия как наука сформировалась в результате исторического развития исходного экономического отношение – совместно-разделенной труда, является предметом изучения политической экономии. Раскрыты основные исторические этапы развития политической экономии как науки в Украине объективные основы существования периодов ее деактуализации и новой актуализации, место в системе экономических наук, единство и различие предметов и методов политической экономии и других составляющих экономической теории.У 2015 році політичній економії виповнюється 400 років з часів її виникнення та початку становлення, як окремої науки. Це достатній термін для того, щоб робити узагальнюючі висновки але ці висновки неоднозначні. Політична економія, як наука сформувалася в результаті історичного розвитку вихідного економічного відношення – спільно-розділеної праці, що є предметом вивчення політичної економії. Розкрито основні історичні етапи розвитку політичної економії як науки в Україні, об’єктивні основи існування періодів її деактуалізаціі і нової актуалізації, місце в системі економічних наук, єдність і відмінність предметів і методів політичної економії та інших складових економічної теорії
Розвиток інституту механіки ім. С.П. Тимошенко НАН України (1941-1968)
Get PDFThe chronological sequence of the main stages of the development of Institute of Mechanics of the Ukrainian National Academy of Sciences named after S.P. Тymoshenko and process of its scientific directions formation during 1941-1968 are depicted in this article. The data of the structure and trends of the institute activities, theoretical and experimental researches, relations with industry and personnel training are represented. At the end of 1968 at Institute of mechanics the following departments functioned: a rheology (H.M. Savin), thermoelasticity and thermoрlasticity (A.D. Kovalenko), loudspeakers and stability of continuous environments (O. M. Huz), construction mechanics of thin-walled designs (I. Ya. Amiro), pilot studies of designs (P.S. Polyakov), plastic deformations in designs (A.I. Strelbytska), plasticity of materials (M.I. Cherniak), computing methods (Ya.M. Hryhorenko), theory of fluctuations (V.O. Kononenko), hydroelasticity (M.O. Kilchevskyi), physics and technology (S.V. Malashenko), experimental methods of a research of fluctuations (M.P. Hotyaintsev), mechanics of composite environments (H.A. Vanin), methods of calculations and designing of products from composite materials (O.A. Horoshko), modeling of designs from composite materials (V.Р. Besonov), a research of properties of new materials (I.I. Ishchenko), static durability (F.P. Beliankin), fatigue of designs (M.E. Harf), dynamics and firmness of the movement (A.N. Holubentsev). Over time reorganization and merges of some subsections was carried out. Scientific activity of institute was directed to development of fundamental research of mechanics of the solid deformed body and the general mechanics which have applied value, and participation in the solution of practical tasks. At the same time works were conducted at such main scientific directions: in the field of basic scientific research (the mechanic (statics, dynamics and stability) of elements of designs and materials at complex (power, thermal electromagnetic, etc.) influences; analytical mechanics, nonlinear fluctuations of systems of bodies and multiphase environments) in the field of applied research works (development of methods of calculations and means of a research of objects of the new equipment, development of methods of designing and creation of skilled products from high-strength composite materials, development of methods and technical means of program tests for fatigue of materials and natural elements of designs taking into account features of their operation. The powerful kernel of the Kyiv school of mechanics which concentrated and developed the activity at Institute of mechanics is created. В этой статье в хронологической последовательности отображены основные этапы развития Института механики им. С.П. Тимошенко НАН Украины, процесс формирования его научных направлений в период 1941-1968 гг. Приведены данные о структуре и направлениях деятельности института, теоретических и экспериментальных исследований, связи с промышленностью и подготовку кадров. В конце 1968 г. в Институте механики функционировали следующие отделы: реологии (Г.Н. Савин), термоупругости и термопластичності (А.Д. Коваленко), динамики и устойчивости сплошных сред (А.Н. Гузь), строительной механики тонкостенных конструкций (И.Я. Амиро), экспериментальных исследований конструкций (П.С. Поляков), пластических деформаций в конструкциях (А.И. Стрельбицкая), пластичности материалов (Н.И. Черняк), вычислительных методов (Я.Г. Григоренко), теории колебаний (В.О. Кононенко), гидроупругости (Н.А. Кильчевский), физико-технический (С.В. Малашенко), экспериментальных методов исследования колебаний (М.II. Хотяинцев), механики композиционных сред (Г.А. Ванин), методов расчетов и конструирования изделий из композиционных материалов (О.А. Горошко), моделирование конструкций из композиционных материалов (В.Г. Бесонов), исследование свойств новых материалов (И.И. Ищенко), статической прочности (Ф.П. Белянкин), усталости конструкций (М.Э. Гарф), динамики и стойкости движения (А.Н. Голубенцев). Со временем осуществлялась реорганизация и слияния некоторых подразделов. Научная деятельность института была направлена на разработку фундаментальных вопросов механики твердого деформированного тела и общей механики, которые имеют прикладное значение, и участие в решении практических задач. При этом работы велись у таких основных научных направлений: в области фундаментальных научных исследований (механика (статика, динамика и устойчивость) элементов конструкций и материалов при сложных (силовых, тепловых электромагнитных и др.) влияниях; аналитическая механика, нелинейные колебания систем тел и многофазных сред). в области прикладных научно-исследовательских работ( разработка методов расчетов и средств исследования объектов новой техники, разработка методов конструирования и создание опытных изделий из высокопрочных композиционных материалов, разработка методов и технических средств программных испытаний на усталость материалов и натурных элементов конструкций с учетом особенностей их эксплуатации. Сформировано мощное ядро киевской школы механиков, которое сосредоточилось и развернуло свою деятельность в Институте механики.У цій статті в хронологічній послідовності відображено основні етапи розвитку Інституту механіки ім. С.П. Тимошенко НАН України, процес формування його наукових напрямків у період 1941-1968 рр.. Наведено дані про структуру й напрямки діяльності інституту, теоретичних і експериментальних досліджень, зв'язки із промисловістю та підготовку кадрів. Наприкінці 1968р. в Інституті механіки функціонували наступні відділи: реології (Г.М. Савін), термопружності і термопластичності (А.Д. Коваленко), динаміки й стійкості суцільних середовищ (О.М. Гузь), будівельної механіки тонкостінних конструкцій (І.Я. Амиро), експериментальних досліджень конструкцій (П.С. Поляків), пластичних деформацій у конструкціях (О.І. Стрельбицька), пластичності матеріалів (М.І. Черняк), обчислювальних методів (Я.М. Григоренко), теорії коливань (В.О. Кононенко), гідропружності (М.О. Кільчевский), фізико-технічний (С.В. Малашенко), експериментальних методів дослідження коливань (М.П. Хотяїнцев), механіки композиційних середовищ (Г.А. Ванин), методів розрахунків і конструювання виробів з композиційних матеріалів (О.А. Горошко), моделювання конструкцій з композиційних матеріалів (В.Г. Бесонов), дослідження властивостей нових матеріалів (І.І. Іщенко), статичної міцності (Ф.П. Белянкін), утоми конструкцій (М.Е. Гарф), динаміки й стійкості руху (О.М. Голубенцев). Згодом здійснювалася реорганізація й злиття деяких підрозділів. Наукова діяльність інституту була спрямована на розробку фундаментальних питань механіки твердого деформівного тіла й загальної механіки, що мають прикладне значення, і участь у розв'язку практичних завдань. При цьому роботи велись в таких основних наукових напрямків: в області фундаментальних наукових досліджень (механіка (статика, динаміка й стійкість) елементів конструкцій і матеріалів при складних (силових, теплових електромагнітних і ін.) впливах; аналітична механіка, нелінійні коливання систем тіл і багатофазних середовищ). в області прикладних науково-дослідних робіт (розробка методів розрахунків і засобів дослідження об'єктів нової техніки, розробка методів конструювання й створення досвідних виробів з високоміцних композиційних матеріалів, розробка методів і технічних засобів програмних випробувань на утому матеріалів і натурних елементів конструкцій з урахуванням особливостей їх експлуатації). Сформовано потужне ядро київської школи механіків, яке зосередилося і розгорнуло свою діяльність в Інституті механіки
Виготовлення гусеничних машин на Харківському тракторному заводі (середина ХХ – початок ХХІ ст.)
Get PDFThe Kharkov Tractor Plant was and remains the leading center of tractor construction in Ukraine. An important activity of this enterprise was the release of tracked vehicles for both the national economy and military needs. For more than half a century, the plant developed unique tracked vehicles, which were constantly improved thanks to the fruitful activities of the design bureau of the enterprise and individual inventors. This applies not only to civilian tracked vehicles, but also military equipment. It is noted that the creation of tracked vehicles equipment on the territory of Kharkov began before the emergence of the Kharkov tractor plant, but this enterprise played a significant role in the manufacture of this type of machines. During the studied period there was a gradual evolution of samples of tracked vehicles equipment, its continuous improvement made it possible to reach a sufficiently high level of production. In order to improve detailed analysis tracked vehicles process analysis and comparison of different models of machines. This made it possible to reveal how the technical indicators changed and to trace the gradual evolution of this type of machines. In preparing the work, a method of comparative analysis and systematization of available information on the manufacture of tracked vehicles at the Kharkov Tractor Plant was used. The influence of individual designers and inventors on the development and improvement of models of tracked vehicles was also noted. Particular attention is paid to the peculiarities of engines used for both types of tracked vehicles, as well as the continuous improvement of agricultural crop tractors. Analysis of some types of engines it possible to investigate what kind engines were more suitable for use in tracked vehicles. It was specified that in order to separate the design and production of equipment for military purposes from agricultural tractors, two separate design bureaus were created. This has allowed to focus on the features of each type of technology.Ведущим центром тракторостроения в Украине был и остается Харьковский тракторный завод. Важным направлением деятельности этого предприятия стал выпуск гусеничной техники как для народного хозяйства, так и для военных нужд. За более чем полувековой период на заводе разработаны уникальные гусеничные машины, которые постоянно совершенствовались благодаря плодотворной деятельности конструкторского бюро предприятия и отдельных изобретателей. Это касается не только гусеничных машин гражданского назначения, но и военной техники. Отмечено, что создание гусеничной техники на территории Харькова началось еще до появления Харьковского тракторного завода, однако именно это предприятие сыграло значительную роль в изготовлении такого типа машин. В течение исследуемого периода происходила постепенная эволюция образцов гусеничной техники, постоянное совершенствование ее позволило выйти на достаточно высокий уровень производства. С целью подробного анализа процесса совершенствования гусеничной техники проведен анализ и сопоставление различных образцов машин. Это позволило выявить, как менялись технические показатели и проследить постепенную эволюцию такого типа машин. При подготовке работы были использованы метод сравнительного анализа и систематизации имеющейся информации о изготовления гусеничной техники на Харьковском тракторном заводе. Отмечено также влияние отдельных конструкторов и изобретателей на развитие и усовершенствование моделей машин с гусеничным движителем. Особое внимание уделено особенностям двигателей, которые применяли для гусеничных машин обоих типов, а также постоянному совершенствованию гусеничных тракторов сельскохозяйственного назначения. Анализ некоторых типов двигателей позволил исследовать, какие именно двигатели были более подходящими для применения на гусеничных машинах. Указано, что с целью отделения конструирования и производства техники для военных нужд от тракторов сельскохозяйственного назначения, было создано два отдельных конструкторские бюро. Это позволило сосредоточиться на особенностях каждого из типов техники, проследить постепенное изменение каждого вида машин, что положительно повлияло на их развитие.Провідним центром тракторобудування в Україні був і залишається Харківський тракторний завод. Важливим напрямом діяльності цього підприємства став випуск гусеничної техніки як для народного господарства, так і для військових потреб. За більш, ніж півстолітній період на заводі розроблено унікальні гусеничні машини, які постійно удосконалювалися завдяки плідній діяльності конструкторського бюро підприємства та окремих винахідників. Це стосується не лише гусеничних машин цивільного призначення, а й військової техніки. Відзначено, що створення гусеничної техніки на території Харкова розпочалося ще до появи Харківського тракторного заводу, проте саме це підприємство відіграло значну роль у виготовленні такого типу машин. Протягом досліджуваного періоду відбувалася поступова еволюція зразків гусеничної техніки, постійне удосконалення її дало змогу вийти на достатньо високий рівень виробництва. З метою докладного аналізу процесу удосконалення гусеничної техніки проведено аналіз та співставлення різних зразків машин. Це дало змогу прослідкувати, як саме змінювалися технічні показники та простежити поступову еволюцію такого типу машин. Під час підготовки роботи було використано метод порівняльного аналізу та систематизації наявної інформації стосовно виготовлення гусеничної техніки на Харківському тракторному заводі. Зазначено також вплив окремих конструкторів та винахідників на розвиток та удосконалення моделей машин з гусеничним рушієм. Окрему увагу приділено особливостям двигунів, що застосовували для гусеничних машин обох типів, а також постійному вдосконаленню гусеничних тракторів сільськогосподарського призначення. Аналіз деяких типів двигунів дав змогу дослідити, які саме двигуни були більш придатними для застосування на гусеничних машинах. Вказано, що з метою відокремлення конструювання та виробництва техніки для військових потреб від тракторів сільськогосподарського призначення, було створено два окремі конструкторські бюро. Це дало змогу зосередитися на особливостях кожного з типів техніки, прослідкувати поступову зміну кожного виду машин, що позитивно вплинуло на їх розвиток
Громадська та науково-практична діяльність професора В.Є. Тімонова
Get PDFThe article highlights the social, scientific, organizational and practical activities of Vsevolod Yevhenovych Timonov – a well-known railway engineer, hydraulic engineer, railway worker and constructor of ports and water routes. The knowledge and experience acquired by national scientists in the United States on the construction of canals and international forums were later successfully used in practical work in tsarist Russia V.Ie. Timonov and V.Ie. Lokhvytskyi participated in the reconstruction of a number of waterways of the country directly by the implementation while dredging works. The experience of foreign countries, primarily the United States, influenced the views of local hydraulic engineers. Massive remedial works, for example, on the Mississippi River, made it possible to increase its depth. That is why V.Ie. Timonov, who was well acquainted with such experience, became a strong supporter of the use of dredging technology on navigable rivers and theoretically proved the possibility and feasibility of using dredgers to provide the necessary depth for navigation. Thus, the foreign experience was directed by local engineers to the practical course of their activities. V.Ie. Timonov had an impeccable record. The diverse activities of the scientist testify the recognition of his authority in the scientific and administrative circles of the Ministry of Communications. Wherever he applied his knowledge and qualifications of an engineer, these were the most important areas of state policy in the field of water transport and hydraulic engineering. V.Ie. Timonov is the founder of the original direction in the construction industry, one of the founders of the doctrine of ports, the founder of the theory of the structure of hydraulic structures, the developer of the doctrine of port infrastructure and improvement of navigability of the great years, the historian of science and technology. Vsevolod Yevhenovych took one of the honorary places in the world of hydraulic engineering, water and partly rail transport. Established on the basis of his numerous and original works, as well as the works of his students, the patterns in the problems developed by him, made a significant contribution to the further development of hydraulic engineering, not only in our country, but also in the world. In the light of his original beliefs, he analyzed the previously accumulated scientific material and showed it in a new and correct coverage. His works, his ideas, theories and views revealed before the hydraulic engineering unprecedented opportunities previously available.В статье освещается общественная, научно-организационная и практическая деятельность Всесволода Евгеньевича Тимонова - известного нженера путей сообщения, гидротехника, железнодорожника, строителя портов и водно-транспортных путей. Знание и опыт, приобретенные отечественными учеными в Соединенных Штатах на строительстве каналов и во время международных форумов, позже успешно использовались ими в практической деятельности в царской России. В.Е. Тимонов и В.Е. Ляхницкий участвовали в реконструкции ряда водно-транспортных путей страны непосредственно осуществлением землечерпательных работ. Опыт зарубежных стран, и в первую очередь США, повлиял на взгляды отечественных гидротехников. Большие исправительные работы, например, на реке Миссисипи, позволили увеличить ее глубину. Вот почему В. Е. Тимонов, который был хорошо знаком с подобным опытом, стал убежденным сторонником использования технологии дноуглубительных работ на реках судоходности и теоретически обосновал возможность и целесообразность использования землечерпательных снарядов для обеспечения, необходимых судоходству, транзитных глубин. Таким образом, зарубежный опыт был направлен отечественными инженерами в практическое русло их деятельности. Послужной список В. Е. Тимонова очень удивляет. Разнообразная деятельность ученого свидетельствует о признании его авторитета в научных и административных кругах Министерства путей сообщения. Где бы он не применял свои знания и квалификацию инженера, это были наиболее важные участки государственной политики в отрасли водного транспорта и гидротехники. В.Е. Тимонов - основатель оригинального направления в портостроительстве, один из основоположников учения о портах, основатель учения о строении гидросооружений, разработчик учения о портовой инфраструктуре и улучшения судоходности крупных рек, историк науки и техники. Всеволод Евгеньевич занимает одно из почетных мест в мировой гидротехнической науке, водном и частично железнодорожном транспорте. Установленные им, на основании своих многочисленных и оригинальных работ, а также работ его учеников, закономерности в проблемах, разрабатываемых им, сделали весомый вклад в дальнейшее развитие гидротехнического дела не только в нашей стране, но и в мире. В свете своих оригинальных убеждений он подверг анализу накопленный ранее научный материал и показал его в новом и правильном освещении. Его труды, его идеи, теории и взгляды раскрыли перед гидротехникой невиданные ранее широкие возможности.У статті висвітлюється громадська, науков-організаційна та практична діяльність Всеволода Євгеновича Тімонова – відомого нженера шляхів сполучення, гідротехніка, залізничника та будівничого портів і водно-транспортних шляхів. Знання та досвід, набуті вітчизняними вченими у Сполучених Штатах на будівництві каналів та під час міжнародних форумів, пізніше успішно використовувалися ними у практичній діяльності в царській Росії. В.Є. Тімонов і В.Є. Лохвицький брали участь в реконструкції низки водно-транспортних шляхів країни безпосередньо здійсненням землечерпальних робіт. Досвід зарубіжних країн, і в першу чергу США, вплинув на погляди вітчизняних гідротехніків. Великі виправні роботи, наприклад, на річці Міссісіпі, дозволили збільшити її глибину. Ось чому В.Є. Тімонов, який був добре знайомий з подібним досвідом, став переконаним прибічником використання технології днопоглиблювальних робіт на суднохідних ріках і теоретично обгрунтував можливість і доцільність використання землечерпальних снарядів для забезпечення, необхідних судплавству, транзитних глибин. Таким чином, зарубіжний досвід був спрямований вітчизняними інженерами у практичне русло їхньої діяльності. Послужний список В.Є. Тімонова дуже вражає. Різноманітна діяльність вченого свідчить про визнання його авторитету в наукових і адміністративних колах Міністерства шляхів сполучення. Де б він не застосовував свої знання і кваліфікацію інженера, це були найбільш важливі ділянки державної політики в галузі водного транспорту та гідротехніки. В.Є. Тімонов – засновник оригінального напрямку в портобудівництві, один із основоположників вчення про порти, фундатор вчення про будову гідроспоруд, розробник вчення про портову інфраструктуру та покращення судноплавності великих рік, історик науки і техніки. Всеволод Євгенович займає одне з почесних місць у світовій гідротехнічній науці, водному та частково залізничному транспорті. Встановлені ним, на підставі своїх численних і оригінальних праць, а також праць його учнів, закономірності в проблемах, розроблюваних ним, зробили вагомий внесок в подальший розвиток гідротехнічної справи не тільки у нашій країні, але й у світі. У світлі своїх оригінальних переконань він піддав аналізові накопичений раніше науковий матеріал і показав його в новому і правильному висвітленні. Його праці, його ідеї, теорії і погляди розкрили перед гідротехніками небачені раніше широкі можливості