History of science and technology (Collection of scientific papers of the State University of Infrastructure and Technologies) / Історія науки і техніки (Збірник наукових праць Державного університету інфраструктури та технологій)
Not a member yet
447 research outputs found
Sort by
Сотрудничество с AEG в 1925–1928 гг. как первая форма научно-технических заимствований в электромашиностроении Украинской ССР
No full textScientific-technical borrowings are one of those types of scientific support for the work of industrial sectors, whose role in the conditions of exiting the crisis to acquiring the particular importance. Since the mid-1920s, they have become the main how of scientific support for the organization of the development of Ukrainian electric machine-building industry in the context of large-scale electrification of the country. That was due to the need for a quick withdrawal of this industry from the previous crisis in the absence in the Ukrainian SSR of its own scientific support system for the electric machine engineering. The first form of scientific-technical borrowings for the republican segment of the Soviet Union profile industry was the agreement between the State Electrotechnical Trust and the German electrotechnical company Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft on scientific-technical cooperation. The main objective of this act was to achieve at the lowest possible financial cost the fastest possible increase in productivity of the Kharkiv Electromechanical Plant. To do this, it was supposed using the American technologies for the production of electrical machines but implemented them on German technological equipment. Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft was the company that already made such it at the beginning of the twentieth century using the technologies of the General Electric Company. Moreover, in the pre-Soviet period, it made an attempt to hold a similar act at the Kharkiv Electromechanical Plant, which it owned in this time; however it ended in failure due to the revolutionary upheavals that began in Ukraine. Thus, the agreement concluded with the German company was a continuation of the same actions, what itself had begun, but, already in new historical realities. That is, the Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft actions were copied by the Soviet government, however, adapted to the Soviet way of organizing industrial production. Despite the fundamental difference between the latter and the working conditions of the Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft in Germany, the concentration of the parties precisely on the scientific and technical component of the project made it possible to achieve the expected result in full. However, at the same time, Ukrainian electric machine builders focused specifically on the speed of duplication of scientific-technical knowledge missed the opportunity to study the methodology for obtaining them. This became the reason that these scientific-technical borrowings did not become the proper basis for the formation of the scientific component of the scientific-technical potential of the domestic electric machine-building industry.Науково-технічні запозичення є одним з тих видів наукового забезпечення роботи промислових галузей, чия роль в умовах виходу з кризи набуває особливої значущості. З середини 1920-х років вони стали основним способом наукового супроводу організації розвитку українського електромашинобудування в умовах масштабної електрифікації країни. Це обумовлювалося необхідністю швидкого виведення галузі з попереднього кризового стану за відсутності в УСРР власної системи наукового забезпечення електромашинобудівної індустрії. Першою формою здійснення науково-технічних запозичень для українського сегменту союзної галузі став договір між Державним Електротехнічним трестом та німецькою електротехнічною фірмою Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft про науково-технічне співробітництво. Головною метою даного заходу стояло досягнення якомога більш швидкого збільшення продуктивності Харківського електромеханічного заводу за мінімальних фінансових витрат. Для цього передбачалося використати американські технології виробництва електричних машин, що втілювалися б на німецькому технологічному оснащенні. Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft була тією компанією, що вже втілила в себе такий прийом на початку ХХ ст., використовуючи технології General Electric company. Більше того, нею було здійснено спробу здійснити аналогічний захід на Харківському електромеханічному заводі, що належав їй у дорадянські часи. Однак вона завершилася невдачею через розпочаті на українських теренах революційні потрясіння. Таким чином, укладений з німецькою фірмою договір став продовженням нею ж розпочатих дій, проте в уже нових історичних реаліях. Тобто, радянським урядом було скопійовано заходи Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft, але адаптовані до радянського способу організації промислового виробництва. Не зважаючи на докорінну відміну останнього від умов роботи Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft у Німеччині, зосередження сторін саме на науково-технічній складовій проекту дозволило домогтися очікуваного результату в повному обсязі. Проте при цьому українськими електромашинобудівниками, зосередженими на швидкості дублювання науково-технічних знань, було упущено можливість вивчення методології їх отримання. Це стало причиною тому, що проведені науково-технічні запозичення не стали належним ґрунтом формування наукової складової науково-технічного потенціалу вітчизняного електро-машинобудування.Научно-технические заимствования являются одним из тех видов научного обеспечения работы промышленных отраслей, чья роль в условиях выхода из кризиса приобретает особую значимость. С середины 1920‑х годов они стали основным способом научного сопровождения организации развития украинского электромашиностроения в условиях масштабной электрификации страны. Это обуславливалось необходимостью быстрого вывода отрасли из предыдущего кризисного состояния при отсутствии в УССР собственной системы научного обеспечения электромашиностроительной индустрии. Первой формой осуществления научно-технических заимствований для республиканского сегмента союзной отрасли стал договор между Государственным Электротехническим трестом и немецкой электротехнической фирмой Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft о научно-техническом сотрудничестве. Главной целью данного мероприятия было достижение при минимальных финансовых затратах как можно более быстрого увеличения продуктивности Харьковского электромеханического завода. Для этого предполагалось использовать американские технологии производства электрических машин, реализуемые на немецком технологическом оборудовании. Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft была той компанией, которая уже осуществила у себя такой прием в начале ХХ века, используя технологии General Electric company. Более того, ею была сделана попытка проведения аналогичного мероприятия на принадлежавшем ей в досоветский период Харьковском электромеханическом заводе, которая закончилась неудачей из-за начавшихся на территории Украины революционных потрясений. Таким образом, заключенный с немецкой фирмой договор стал продолжением ею же начатых действий, однако уже в новых исторических реалиях. То есть, советским правительством были скопированы мероприятия Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft, адаптированные, однако, к советскому способу организации промышленного производства. Несмотря на коренное отличие последнего от условий работы Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft в Германии, сосредоточение сторон именно на научно-технической составляющей проекта позволило добиться ожидаемого результата в полном объеме. Однако при этом украинскими электромашиностроителями, сосредоточенными именно на скорости дублирования научно-технических знаний, была упущена возможность изучения методологии их получения. Это стало причиной тому, что проведенные научно-технические заимствования не стали должной основой формирования научной составляющей научно-технического потенциала отечественного электромашиностроения
Влияние решений съездов горнопромышленников на развертывание промышленной революции в Украине во второй четверти XIX в.
No full textThe activity of the mining industry in the South of the Russian Empire, of which Ukraine was part at that time, is analyzed. It is noted that the rapid development of industry in the Russian Empire after the abolition of serfdom in 1861 opened up opportunities for investors to raise capital. Information is given about why Kharkiv became the center of investment life of mine owners, namely its good geographical location. Data on the number of inhabitants of the city and the number of trading institutions are provided. The stages in the formation of the mining industry of the South of the Russian Empire as a driving force for economic development in Ukraine are highlighted.The causes of weak coal sales from the Donbas and the development of the factory industry of Ukraine in the 1860s are analyzed. It is shown how these issues were resolved. In particular, mining congresses were organized to discuss and resolve these issues.It is shown how the decisions of mining congresses influenced the development of the country's economy at the end of the nineteenth century. Examples of issues discussed at these congresses are given. In particular, the congresses discussed – workers, higher and secondary specialized education, mining credit, insurance, the ratio of the mining industry to zemstvos and land taxation of enterprises of the mining industry, taxes, land relations, postal, telegraph and telephone traffic, passenger traffic in the Southern Russia area, duties, ports, marinas, navigable rivers and canals, shipbuilding and merchant shipping, export of mineral fuel abroad, construction of new railways, etc. It should be noted that the central issue discussed at almost all mining congresses was the question of tariffs, and this was not a coincidence, since it directly concerned the markets for industrialists without whom production could not be developed, and with it the intensification of the industrial revolution. Therefore, this problem, in one form or another, has arisen constantly.Information is provided on the number of such congresses, as well as on the creation of a permanent body, the Council of Miners of the South of the Russian Empire. It analyzes the so-called “coal crisis” and the role of major mining companies in the collusion. The monopolization of the market is considered. Emphasis is placed on the customs policy of the tsarist government. Speculation on temporary fuel difficulties is illustrated. It is noted that at the end of the 1890s, there were especially high rates of development of the Donbas coal industry. Special tariffs for the export of Donetsk coal abroad were introduced. Thus, in the last quarter of the 19th century, the mining and monopolization of the mining industry of the south of the Russian Empire were enlarged and monopolized.Аналізується діяльність гірничопромисловців півдня Російської імперії, частиною якої на той час була Україна. Наголошується, що бурхливий розвиток промисловості Російської імперії після скасування кріпацтва у 1861 р. відкрив можливості інвесторам для збільшення капіталу. Подано відомості про те чому саме Харків став центром інвестиційного життя гірничопромисловців. Надані дані про чисельність мешканців міста та кількість закладів торгівлі. Виокремлено етапи у формуванні гірничопромисловців Півдня Російської імперії як рушійної сили розвитку економіки в Україні. Показані причини слабкого збуту вугілля з Донбасу та розвиток фабрично-заводської промисловості України у 1860-ті. Показано, яким чином було вирішено ці проблеми. Зокрема, вказано, що саме для обговорення та вирішення цих питань було організовано з’їзди гірничопромисловців. Встановлено, яким чином рішення з’їздів гірничопромисловців впливали на розвиток економіки країни наприкінці ХІХ ст. Наведено приклади питань, що обговорювалися на цих з’їздах. Серед них: робітники, вища і середня спеціальна освіта, гірничопромисловий кредит, страхування, відношення гірничої промисловості до земств і земського оподаткування підприємств гірничозаводської промисловості, податки, земельні відносини, поштово-телеграфне і телефонне повідомлення і пасажирський рух у районі рудників і заводів півдня Росії, мита, порти, пристані, судноплавні річки і канали, суднобудування і торговельне мореплавство, експорт мінерального палива за кордон, будівництво нових залізниць і т.д. Треба зазначити, що питання тарифів обговорювалося практично на всіх гірничопромислових з'їздах. Це було не випадково, адже воно безпосередньо стосувалося ринків збуту для промисловців, без яких не могло розвиватися виробництво, а з ним й інтенсифікація промислової революції. Тому ця проблема, в тій чи іншій формі, виникала постійно. Подано інформацію про кількість таких з’їздів, а також створення постійно діючого органу – Ради з’їздів гірничопромисловців півдня Російської імперії. Здійснено аналіз так званої «вугільної кризи» та роль великих гірничопромисловців у зговорі. Розглянуто монополізацію ринку. Акцентується увага на митній політиці царського уряду, спекуляціях на тимчасових паливних труднощах. Наголошується, що на кінець 1890-х років припали особливо високі темпи вугільної промисловості Донбасу. Було запроваджено спеціальні тарифи для вивезення донецького вугілля за кордон. Таким чином в останні чверті ХІХ ст. відбулося укрупнення та монополізація гірничо-видобувальної галузі півдня Російської імперії.Анализируется деятельность горнопромышленников юга Российской империи, частью которой в то время была Украина. Отмечается, что бурное развитие промышленности Российской империи после отмены крепостного права в 1861 г. открыло возможности инвесторам для увеличения капитала. Представлены сведения о том, почему именно Харьков стал центром инвестиционного жизни горнопромышленников. Приведены данные о численности жителей города и количестве предприятий торговли. Выделены этапы формирования горнопромышленников Юга Российской империи как движущей силы развития экономики в Украине.Показаны причины слабого сбыта угля из Донбасса и развитие фабрично-заводской промышленности Украины в 1860-е. Приведена информация, каким образом было решено эти проблемы. В частности, указано, что именно для обсуждения и решения этих проблем было организовано съезды горнопромышленников.Определено, каким образом решения съездов горнопромышленников влияли на развитие экономики страны в конце XIX в. Приведены примеры вопросов, которые выносились на обсуждение на этих съездах. Среди них: рабочие, высшее и среднее специальное образование, горнопромышленный кредит, страхование, отношение горной промышленности к земствам и земское налогообложение предприятий горнозаводской промышленности, налоги, земельные отношения, почтово-телеграфное и телефонное сообщение, и пассажирское движение в районе рудников заводов юга России, пошлины, порты, пристани, судоходные реки и каналы, судостроение и торговое мореплавание, экспорт минерального топлива за рубеж, строительство новых железных дорог и т.д. Надо отметить, что вопрос тарифов обсуждался практически на всех горнопромышленных съездах. Это не было случайностью, ведь он непосредственно касался рынков сбыта для промышленников, без которых не могло развиваться производство, а с ним и интенсификация промышленной революции. Поэтому эта проблема в той или иной форме, возникала постоянно. Представлена информация о количестве таких съездов, а также создании постоянно действующего органа – Совета съездов горнопромышленников юга Российской империи. Проанализирован т.н. «угольный кризис» и роль крупных горнопромышленников в сговоре. Рассмотрена монополизация рынка. Акцентируется внимание на таможенной политике царского правительства. Спекуляция на временных топливных трудностях. Отмечается, что на конец 1890-х годов пришлись особенно высокие темпы угольной промышленности Донбасса. Были введены специальные тарифы для вывоза донецкого угля за границу. Таким образом, в последние четверти ХІХ в. произошло укрупнение и монополизация горнодобывающей области юга Российской империи
Академик Павлова Мария Васильевна (1854-1938): жизнь и научные труды
No full textThe article is devoted to the study of dedicated contribution of academician Mariia Vasylivna Pavlova (Gortynskaya) in the development of Paleozoology Science. It is noted that her research was carried out in several directions including studying the causes of extinction of animals in the past geological epochs, investigating the remains of fossil elephants, rhinos, tapirs, notartiodactyls and artiodactyls, describing the remains of mammals in Tiraspol gravel. M. V. Pavlova described hipparions and horses, found mainly in the southern regions of Ukraine and the Crimea. By this new material she proved that horses had originated from American protogippus. The idea of a single trunk development of horses both the Old and New World caused objections, especially in America, as in Europe, there were no finds of ancient forms of horse series – anchitheriinae and protogippus. M. V. Pavlova consistently sought them in Eurasia, and in 1903 she discovered the remains of the bones of the limbs of these ancient horses. Analysis of the scientific heritage of Academician M. V. Pavlova, an outstanding national paleoscientist, a specialist in evolutionary theory, an organizer of Paleozoology science and a teacher, makes it possible to understand the processes of development of national biological science. She takes one of the places of honor in the world of paleontological science. Her name is associated with the development of Paleozoology science of late XIX – the first third of the twentieth century and the scientific outlook on the development of various Paleozoology concepts, laws and ideas. It suggests the urgency and necessity of this research. Its relevance is also caused by significant civil and scientific value of a person M. V. Pavlova in Paleozoology science, the lack of special comprehensive study of her life, scientific, organizational and administrative activities in the history of science, the need to create the most objective biography of M. V. Pavlova, the analysis of creative works and the importance of the introduction of solid scientific use of new sources and facts. Scientific activities of Pavlova as the scientific leader and founder of scientific school and her contribution in Paleozoology science has been marginally disclosed yet.Дана стаття присвячена висвітленню внеску академіка Марії Василівни Павлової (Гортинської) в розвиток палеозоологічної науки. Наголошується, що свої дослідження вона здійснювала за кількома напрямами: вивчала причини вимирання тварин у минулих геологічних епохах, досліджувала викопні рештки слонів, носорогів, тапірів, непарнокопитних і парнокопитних, описала рештки ссавців Тираспільського гравію. М. В. Павлова описала гіппаріонів і коней, знайдених в основному в південних областях України та Криму. На цьому новому матеріалі вона довела, що коні походять від американського протогіппуса. Уявлення про єдиний стовбур розвитку коневих Старого і Нового Світу викликало заперечення, особливо в Америці, тому що у Європі були відсутні знахідки давніх форм коневого ряду – анхітерія і протогіппуса. М. В. Павлова вперто шукала їх у Євразії, і у 1903 р. виявила рештки кісток кінцівок цих давніх коней. Аналіз наукової спадщини академіка М. В. Павлової – видатного вітчизняного палеозоолога, фахівця в галузі еволюційної теорії, організатора палеозоологічної науки і педагога – робить можливим розуміння процесів розвитку вітчизняної біологічної науки. Вона посідає одне з почесних місць у світовій палеонтологічній науці. З її ім’ям пов’язаний розвиток палеозоологічної науки наприкінці ХІХ – першої третини ХХ століть і наукового світогляду стосовно розвитку різних палеозоологічних концепцій, законів та ідей. Це дозволяє стверджувати про актуальність і необхідність проведення даного дослідження. Його актуальність зумовлена також значним громадянським і науковим значенням постаті М. В. Павлової в палеозоологічній науці, відсутністю в історії науки спеціального комплексного дослідження її життя, наукової, організаційної та адміністративної діяльності, необхідністю створення максимально об’єктивної біографії М. В. Павлової, аналізу її творчого доробку, а також важливістю введення до наукового обігу масиву нових джерел і фактів. Досі було мало розкрито діяльність М. В. Павлової як наукового лідера та засновника наукової палеозоологічної школи, її внеску в палеозоологічну науку.Данная статья посвящена освещению вклада академика Марии Васильевны Павловой (Гортынской) в развитие палеозоологической науки. Отмечается, что свои исследования она осуществляла по нескольким направлениям: изучала причины вымирания животных в прошлых геологических эпохах, исследовала ископаемые останки слонов, носорогов, тапиров, непарнокопытных и парнокопытных, описала остатки млекопитающих Тираспольского гравия. М. В. Павлова описала гиппариона и лошадей, найденных в основном в южных областях Украины и Крыму. На этом новом материале она доказала, что лошади произошли от американского протогиппуса. Представление о едином стволе развития лошадиных Старого и Нового Света вызвало возражения, особенно в Америке, потому что в Европе отсутствовали находки древних форм лошадиного ряда – анхитерия и протогиппуса. М. В. Павлова упорно искала их в Евразии, и в 1903 обнаружила останки костей конечностей этих древних лошадей. Анализ научного наследия академика М. В. Павловой – выдающегося отечественного палеозоолога, специалиста в области эволюционной теории, организатора палеозоологической науки и педагога – делает возможным понимание процессов развития отечественной биологической науки. Она занимает одно из почетных мест в мировой палеонтологической науке. С ее именем связано развитие палеозоологической науки в конце XIX – первой трети ХХ века и научного мировоззрения по развитию различных палеозоологических концепций, законов и идей. Это позволяет утверждать об актуальности и необходимости проведения данного исследования. Его актуальность обусловлена также значительным общественным и научным значением фигуры М. В. Павловой в палеозоологической науке, отсутствием в истории науки специального комплексного исследования её жизни, научной, организационной и административной деятельности, необходимостью создания максимально объективной биографии М. В. Павловой, анализа ее творчества, а также важности введения в научный оборот массива новых источников и фактов. До сих пор была мало раскрыта деятельность М. В. Павловой как научного лидера и основателя научной палеозоологической школы, ее вклада в палеозоологическую науку
Этапы технологического совершенствования процесса непрерывного литья железоуглеродистых и медных заготовок
No full textIn the article there are presented the stages of improvement of the process of continuous casting. It is revealed, that at the each stage of technological improvement of the process of continuous casting, the damage parameters of billets were reduced. Improvement of the process of continuous casting leads to the improvement of the mechanical properties of the billets and the performance of continuous casting machines. The first stage is shown as the process of transition of the number of experimental developments into quality, during which the casting of billets passed from an unstable process to a stable one. The second stage is characterized by the creation of new improved continuous casting processes. So, besides the existing machines of the vertical type, radial, curvilinear and horizontal casting machines were invented. By the end of the twentieth century, this technological process reached the limit of the possibilities for increasing the quality of performs, and the productivity of continuous casting machines. It is shown that the third stage is intended for continuous casting of copper alloys and is based on the influence of the frequency of the movement of the billets and the reverse movement of the perform during overcoming the static friction force. It was determined that for the frequency of movement of billets made of copper alloys, which are in the range of 2.5 ... 7.5 min-1, the direction of its movement during overcoming the static friction affects the mechanical properties of the billet. The fourth stage - causes an increase in the mechanical properties of the billet due to the use of inertia forces in the alternating movement of the billet. It was revealed that at the fourth stage the mechanical properties of the billets increased most effectively, and the linear performance increased from 0.4 ... 0.8 to 2.5 ... 4.0 m/min, and in some cases to 5.0 ... 7.0 m/min.У статті представлені етапи вдосконалення процесу безперервного лиття. Виявлено, що на кожному етапі технологічного вдосконалення процесу безперервного лиття відбувалося зниження параметра пошкоджуваності заготовки. Удосконалення процесу безперервного лиття дозволило на кожному етапі підвищити механічні властивості заготовки і продуктивність машин безперервного лиття. Перший етап, показаний як процес переходу кількості експериментальних напрацювань в якість, при якому лиття заготовок перейшло з нестабільного процесу в стабільний. Другий етап охарактеризований створенням нових удосконалених процесів безперервного лиття. Так, крім існуючих машин вертикального типу були винайдені машини радіального, криволінійного та горизонтального лиття. До кінця ХХ століття цей варіант технологічного процесу вийшов на межу можливостей зростання якості заготовок і продуктивності машин безперервного лиття. Показано, що третій етап, призначений для безперервного лиття мідних сплавів і, був заснований на впливі частоти руху заготовки та реверсивного руху заготовки під час подолання сили тертя спокою. Визначено, що для частоти руху заготовок з мідних сплавів, що знаходиться в інтервалі 2,5...7,5 хв-1 на механічні властивості заготовки впливає напрямок її руху під час подолання сили тертя спокою. Четвертий етап – обумовлює підвищення механічних властивостей заготовки за рахунок використання сил інерції при знакозмінному русі заготовки. Виявлено, що на четвертому етапі найбільш ефективно зросли механічні властивості заготовок, а лінійна продуктивність підвищилася від 0,4...0,8 м/хв до 2,5...4,0 м/хв, а в деяких випадках до 5,0...7,0 м/хв.В статье представлены этапы совершенствования процесса непрерывного литья. Выявлено, что на каждом этапе технологического совершенствования процесса непрерывного литья происходило снижение параметра повреждаемости заготовки. Усовершенствование процесса непрерывного литья позволило на каждом этапе повысить механические свойства заготовки и производительность машин непрерывного литья. Первый этап показан как процесс перехода количества экспериментальных наработок в качество, при котором литье заготовок перешло из нестабильного процесса в стабильный. Второй этап охарактеризован созданием новых усовершенствованных процессов непрерывного литья. Так, кроме существующих машин вертикального типа были изобретены машины радиального, криволинейного и горизонтального литья. К концу ХХ столетия данный вариант технологического процесса вышел на предел возможностей роста качества заготовок и производительности машин непрерывного литья. Показано, что третий этап, предназначенный для непрерывного литья медных сплавов, был основан на влиянии частоты движения заготовки и реверсивного движения заготовки во время преодоления силы трения покоя. Определено, что для частоты движения заготовок из медных сплавов, находящейся в интервале 2,5…7,5 мин-1 на механические свойства заготовки влияет направление ее движения во время преодоления силы трения покоя. Четвертый этап – обуславливает повышение механических свойств заготовки за счет использования сил инерции при знакопеременном движении заготовки. Выявлено, что на четвертом этапе наиболее эффективно возросли механические свойства заготовок, а линейная производительность повысилась от 0,4…0,8 м/мин до 2,5…4,0 м/мин, а в некоторых случаях до 5,0…7,0 м/мин
Очерк жизни и деятельности В.М. Лигина (1846-1900)
No full textThe article deals with the facts of the life and work of the prominent Odessa scientist, doctor of mechanics, professor of the Novorossiisk University Valerian Lihin (1846-1900). At the present stage of development of the history of science and technology, a comprehensive analysis of the scientific work of V. Lihin, presented in the field of mechanics and mathematics, while work in other directions remained beyond the curiosity of historians. The role of Lihin in the organization of the scientific school of theoretical and applied kinematics is shown. As a teacher, Valerian Mykolayovych formed a new approach to teaching applied mechanics, constantly emphasizing the important influence of this science on the development of technical progress and the industrial complex of the economy. And his activities in the number of scientific, technical and charitable societies are almost unknown. Thus, Valerian Lihin was a member and held management positions in the three most famous scientific and technical societies of Odessa. Their influence on the socio-economic development of the city and region is analyzed. The basic directions of activity of Lihin in the structure of the Association are established and their expediency from the point of view of historical retrospective is considered. Particular attention is paid to the Odessa branch of the Russian Technical Society, which Lihin has been managing for 15 years. This time has become a period of intensive and extensive development, and its activity has actively contributed to the development of the city and the economic prosperity of the region. Equally important, in our opinion, is the research and organizational work of Valerian Lihin in the Society of Naturalists, which contributed to the dissemination of the results of his research work in broad circles. Also the work of a scientist within the Society of Horticulture is noted, where he demonstrated his talent as an organizer of the educational process. The gardening school, created on the initiative of Lihin, contributed to the transformation of Odessa into a flowered garden among the steppe. The article highlights his role in the organization and development of special technical education in the South of Ukraine. It was this talent that contributed to his rapid career growth.В статті розглянуто факти життя та діяльності видатного одеського науковця, доктора механіки, професора Новоросійського університету Валеріана Лігіна. На сучасному етапі розвитку історії науки і техніки, комплексний аналіз наукової діяльності В. Лігіна, представлений в галузі механіки та математики, в той час, як робота в інших напрямках залишилась поза межами цікавості істориків. Показано роль Лігіна в організації наукової школи теоретичної та прикладної кінематики. Як педагог, Валеріан Миколайович сформував новий підхід до викладання прикладної механіки, постійно наголошуючи на важливий вплив цієї науки на розвиток технічного прогресу та промислового комплексу економіки. А його діяльність в складі чисельних науково-технічних та благодійних товариств є майже не відомою. Так, Валеріан Лігін був членом та займав керівні посади в 3 найвідоміших науково-технічних товариствах Одеси. Проаналізовано їх вплив на соціально-економічний розвиток міста та регіону. Встановлено основні напрямки діяльності Лігіна в складі Товариств та розглянуто їх доцільність з точки зору історичної ретроспективи. Особливу увагу приділено Одеському відділенню Російського технічного товариства, яким Лігін керував впродовж 15 років. Цей час став періодом інтенсивного та екстенсивного розвитку, а його діяльність активно сприяла розбудові міста та економічному процвітанню регіону. Не менш важливими, на нашу думку, є науково-дослідна та організаційна роботи Валеріана Лігіна в складі Товариства Природознавців, що сприяла поширенню результатів його дослідницької роботи в широких колах. Також розглянута робота науковця в складі Товариства Садівництва, де проявив себе його талант, як організатора освітнього процесу. Школа садівництва, створена за ініціативи Лігіна сприяла перетворенню Одеси на квітучий сад серед степу. В статті висвітлено його ролі в організації та розвитку спеціальної технічної освіти на Півдні Україні. Саме цей талант сприяв його стрімкому кар’єрному зростанню.В статье рассмотрены факты жизни и деятельности выдающегося одесского ученого, доктора механики, профессора Новороссийского университета Валериана Лигина. На современном этапе развития истории науки и техники, комплексный анализ научной деятельности В. Лигина, представленный в области механики и математики, в то время, как работа в других направлениях осталась за пределами интереса историков. Показана роль Лигина в организации научной школы теоретической и прикладной кинематики. Как педагог, Валериан Николаевич сформировал новый подход к преподаванию прикладной механики, постоянно подчеркивая важное влияние этой науки на развитие технического прогресса и промышленного комплекса экономики. А его деятельность в составе многочисленных научно-технических и благотворительных обществ почти неизвестной. Так, Валериан Лигин был членом и занимал руководящие должности в 3 самым известных научно-технических обществах Одессы. Проанализировано их влияние на социально-экономическое развитие города и региона. Установлены основные направления деятельности Лигина в составе обществ и рассмотрены их целесообразность с точки зрения исторической ретроспективы. Особое внимание уделено Одесскому отделению Русского технического общества, которым Лигин руководил в течение 15 лет. Это время стало периодом интенсивного и экстенсивного развития, а его деятельность активно способствовала развитию города и экономическому процветанию региона. Не менее важными, по нашему мнению, является научно-исследовательская и организационная работы Валериана Лигина в составе Общества естествоиспытателей, которая способствовала распространению результатов его исследовательской работы в широких кругах. Также рассмотрена работа ученого в составе Общества Садоводства, где проявил себя его талант, как организатора образовательного процесса. Школа садоводства, созданная по инициативе Лигина способствовала превращению Одессы в цветущий сад в степи. В статье освещена его роль в организации и развитии специального технического образования на Юге Украины. Именно этот талант способствовал его стремительному карьерному росту
Вклад академика И. Г. Александрова в развитие гидротехники (на примере научных и инженерных подходов к проблемам ирригации Туркестана)
No full textHistory of science and technologies as a branch of scientific knowledge is aimed at studying the most significant ideas of prominent scientists and practitioners and their influence on the world science development and the technologies’ advancing. In the opinion of the authors of the article, one of such figures of the early twentieth century is Academician I. H. Aleksandrov. Historical and scientific analysis of life and activity of I. H. Aleksandrov as a scientific theoretician, engineer, a science organizer is of high topicality due to the scale and versatility of his scientific contribution. Scientific creative work of I. H. Aleksandrov can be divided into five main directions of development of science and technologies: hydraulic engineering, hydropower, geographic zoning, railway transport and irrigation. In the context of the development of hydraulic engineering and hydropower, I. H. Aleksandrov had world-class achievements that glorified national science. But till recent years I. H. Aleksandrov is mostly recognized as the designer and one of the constructors of the Dnipro hydroelectric power station near Zaporizhzhia (1927-1932) (he prepared a project and directed the construction of the largest hydroelectric power station in Europe at that time) or as a creator and developer of the methodology for economic zoning of the Soviet Union. Other achievements and ideas of Academician I. H. Aleksandrov are rarely mentioned in the scientific papers and researches. The article concludes that the breadth of scientific and technical interests of I. H. Aleksandrov was the result both of his individual abilities and of the thorough theoretical and practical training received by a young engineer I. H. Aleksandrov from the highly qualified teaching staff of the Moscow Higher Technical School and the Moscow Engineering School of the Office of the Ways of Communications. I. H. Aleksandrov’s gigantic working capability played an important role in his life as well. Great number of sources showed that occupying different positions, I. H. Aleksandrov participated in solving complex technical issues of contemporary epoch, and his scientific interests had always been in the context of the tasks of the engineering and science of his time. I. H. Aleksandrov initiated scientific discussions on the construction of ports and canals, in his work he contributed in every way to the development of home industry in general, and to hydraulic engineering in particular. The authors assert that the modern view on the scientific heritage of I. H. Aleksandrov in the context of the development of hydraulic engineering, hydropower and rail transport unambiguously acknowledges that in a concentrated-generalized form ideas, theories and concepts, put forward and scientifically grounded by Academician I. H. Aleksandrov almost a hundred years ago, even today contribute to the development of scientific and technological process.Історія науки та техніки як галузь наукових знань спрямована на вивчення найбільш значущих ідей видатних вчених та практиків та їхній вплив на просування цих технологій та світовий розвиток науки. На думку авторів статті, однією з таких фігур початку ХХ століття є академік І. Г. Александров. Історичний та науковий аналіз життя та діяльності І. Г. Александров як наукового теоретика, інженера, організатора науки вирізняється високою актуальністю завдяки масштабності та універсальності його наукового внеску. Науково-творчу роботу І. Г. Александрова можна розділити на п’ять основних напрямків розвитку науки і технологій: гідротехнічне будівництво, гідроенергетика, географічне районування, залізничний транспорт та зрошення. У контексті розвитку гідротехніки та гідроенергетики І. Г. Александров мав досягнення світового рівня, які прославляли національну науку. Але до останніх років І. Г. Александров здебільшого визнаний проектантом і одним із будівельників Дніпровської ГЕС поблизу Запоріжжя (1927-1932) (він підготував проект і керував будівництвом найбільшої на той час в Європі гідроелектростанції) або ж як творцем та розробником методології економічного районування Радянського Союзу. Інші досягнення та ідеї академіка І. Г. Александрова рідко згадують у наукових працях та дослідженнях. У статті робиться висновок, що широта науково-технічних інтересів І. Г. Александров була результатом як його індивідуальних здібностей, так і ретельної теоретичної та практичної підготовки, яку отримав молодий інженер І. Г. Александров від висококваліфікованого викладацького складу Московського вищого технічного училища та Московського інженерного училища Управління шляхів сполучення. Гігантська працездатність І. Г. Александрова також відіграла важливу роль у його житті. Велика кількість джерел показала, що займаючи різні посади, І. Г. Александров брав участь у вирішенні складних технічних завдань сучасної йому епохи, а його наукові інтереси завжди були в контексті завдань інженерії та науки того часу. І. Г. Александров ініціював наукові дискусії щодо будівництва портів і каналів, у своїй роботі він всіляко сприяв розвитку вітчизняної промисловості загалом, та гідротехніки зокрема. Автори стверджують, що сучасний погляд на наукову спадщину І. Г. Александрова у контексті розвитку гідротехніки, гідроенергетики та залізничного транспорту однозначно визнає, що в концентровано-узагальненому вигляді ідеї, теорії та концепції, висунуті та науково обґрунтовані академіком І. Г. Александровим майже сто років тому навіть сьогодні сприяють розвитку науково-технічного процесу.История науки и техники как отрасль научного знания направлена на изучение наиболее значимых идей выдающихся ученых и практиков и их влияния на развитие мировой науки и развитие технологий. По мнению авторов статьи, одним из таких деятелей начала ХХ века является академик И. Г. Александров. Историко-научный анализ жизни и деятельности И. Г. Александрова как научного теоретика, инженера, организатора науки имеет высокую актуальность благодаря масштабности и универсальности его научного вклада. Научно-творческую работу И. Г. Александрова можно разделить на пять основных направлений развития науки и техники: гидротехника, гидроэнергетика, географическое районирование, железнодорожный транспорт и ирригация. В контексте развития гидротехники и гидроэнергетики у И. Г. Александрова были достижения мирового уровня, которые прославляли отечественную науку. Но до последних лет И. Г. Александров в основном известен как проектировщик и один из строителей Днепровской ГЭС под Запорожьем (1927-1932) (он подготовил проект и руководил строительством крупнейшей на то время гидроэлектростанции в Европе) или как создатель и разработчик методологии экономического зонирования Советского Союза. Другие достижения и идеи академика И. Г. Александрова редко упоминаются в научных работах и исследованиях. В статье делается вывод о том, что широта научно-технических интересов И. Г. Александрова была результатом, как его индивидуальных способностей, так и основательной теоретической и практической подготовкой, полученной молодым инженером И. Г. Александровым от высококвалифицированного профессорско-преподавательского состава Московского высшего технического училища и Московского инженерного училища Управления путей сообщения. Гигантская работоспособность И. Г. Александрова сыграла важную роль и в его жизни. Множество источников показали, что занимая разные должности, И. Г. Александров участвовал в решении сложных технических вопросов современной эпохи, и его научные интересы всегда были в контексте задач техники и науки его времени. И. Г. Александров инициировал научные дискуссии о строительстве портов и каналов, в своей работе он всячески способствовал развитию отечественной промышленности в целом и гидротехнике в частности. Авторы утверждают, что современный взгляд на научное наследие И. Г. Александрова в контексте развития гидротехники, гидроэнергетики и железнодорожного транспорта однозначно признает, что в концентрированно-обобщенном виде идеи, теории и концепции, которые выдвигаются и научно обосновываются академиком И. Г. Александровым почти сто лет назад, даже сегодня способствуют развитию научно-технического процесса
Развитие метеорной астрономии в Одесском университете в период независимости Украины
No full textThe article using the methods of bibliographic and source study analysis and systems approach highlights the state and main trends in the development of meteor astronomy in Odessa during the time of independent Ukraine. At the beginning of the 21st century, continuous meteor patrol was restored at the Odessa Astronomical Observatory, which was intensively conducted at the Observatory during Soviet times. It was based on the use of the television and telescopic method, which was used in the CIS for the first time. The advantages of using the television telescopic method in comparison with the photographic and radar methods for solving the fundamental problems of meteor astronomy are noted. The text gives valuable information on the features of continuous meteor patrols at the observation station Kryzhanovka and the work of the expeditionary automatic meteor patrol on Snake Island (Odessa region, Ukraine). The methods of conducting telescopic television observations and processing observational material developed by Odessa researchers are considered. The main directions of meteoric studies conducted in the Odessa Astronomical Observatory using television meteor patrol materials were determined. Studying the physics of meteoric phenomena, obtaining exact coordinates of individual meteor radiant, spectral observations of meteors, studying double and multiple meteors, studying the structure and density of meteoric dust particles, solving interaction problems meteor showers with the Earth’s atmosphere, statistics of meteor phenomena in the Earth’s atmosphere are the main directions of meteoric studies of Odessa Astronomical Observatory. The scientific potential of Yu. M. Gorbanev in the field of meteor astronomy of, the leader of the meteoric group, O. V. Holubaieva, the head of the meteor's television patrol at the Kryzhanovka observation station in 2003-2011, as well as participation in the meteor research S. H. Kimakovskyi, I. I. Kimakovskyi, S. V. Podlesniak, I. A. Stognieieva, L. A. Saresta, A. F. Prinzykov, V. A. Shestopalov, etc are noted. Conclusions are drawn about the importance of conducting meteoric research for the development of fundamental and applied science.У статті з використанням методів бібліографічного й джерелознавчого аналізу та системного підходу висвітлено стан і основні тенденції розвитку метеорної астрономії в Одесі у часи незалежної України. Показано, що на початку ХХІ століття в Одеській астрономічній обсерваторії було відновлено безперервне метеорне патрулювання, яке інтенсивно проводилося в обсерваторії у радянські часи. Базувалося воно на застосуванні телевізійно-телескопічного методу, що був використаний на території СНД вперше. Відзначено переваги застосування телевізійного телескопічного методу у порівнянні з фотографічним та радіолокаційним методами для вирішення фундаментальних задач метеорної астрономії. Подано інформацію про особливості проведення безперервного метеорного патрулювання на спостережній станції Крижанівка та про роботу експедиційного автоматичного метеорного патруля на острові Зміїний (Одеська обл., Україна). Розглянуто розроблену одеськими дослідниками методику проведення телескопічних телевізійних спостережень і обробки спостережного матеріалу. Визначено основні напрями метеорних досліджень, що проводяться в Одеській астрономічній обсерваторії за матеріалами телевізійного метеорного патрулювання: вивчення фізики метеорних явищ, отримання точних координат індивідуальних радіантів метеорів, спектральні спостереження метеорів, вивчення подвійних і кратних метеорів, вивчення структури і щільності метеорних пилових частинок, розв’язання завдань взаємодії метеорних потоків з атмосферою Землі, статистика метеорних явищ у земній атмосфері. Відзначено науковий доробок у галузі метеорної астрономії Ю. М. Горбаньова – керівника метеорної групи, О. В. Голубаєва – завідувача телевізійного метеорного патруля на спостережній станції «Крижанівка» у 2003-2011 роках, а також участь у проведенні метеорних досліджень С. Р. Кімаковського, І. І. Кімаковської, С. В. Подлесняк, І.О. Стогнєєвої, Л. О. Сареста, О.Ф. Князькової, В. О. Шестопалова та ін. Зроблено висновок про важливість проведення метеорних досліджень для розвитку фундаментальної та прикладної науки.В статье с использованием методов библиографического и источнико-ведческого анализа и системного подхода освещено состояние и основные тенденции развития метеорной астрономии в Одессе во времена независимой Украины. Показано, что в начале XXI века в Одесской астрономической обсерватории было восстановлено непрерывное метеорное патрулирование, которое интенсивно проводилось в обсерватории в советские времена. Базировалось оно на примении телевизионно-телескопического метода, который был использован на территории СНГ впервые. Отметим лишь преимущества применения телевизионного телескопеческого метода по сравнению с фотографическим и радиолокационным методами для решения фундаментов ментальных задач метеорной астрономии. Представлена информация об особенностях непрерывного метеорного патрулирования на наблюдательной станции Крыжановка и о работе экспедиционного автоматического метеорного патруля на острове Змеиный (Одесская обл., Украина). Рассмотрена разработанная одесскими исследователями методика проведения телескопических телевизионных наблюдений и обработки наблюдательного материала. Определены основные направления метеорных исследований, проводимых в Одесской астрономичний обсерватории по материалам телевизионного метеорного патрулирования: изучение физики метеорных явлений, получение точных координат индивидуальных радиантов метеоров, спектральные наблюдения метеоров, изучение двойных и кратных метеоров, изучение структуры и плотности метеорных пылевых частиц, решение задач взаимодействия метеорных потоков с атмосферой Земли, статистика метеорных явлений в земной атмосфере. Отмечено научный потенциал в области метеорной астрономии Ю.М. Горбанева - руководителя метеорной группы, А.В. Голубаева – заведующего телевизионного метеорного патруля на наблюдательной станции «Крыжановка» в 2003-2011 годах, а также участие в проведении метеорных исследований С.Р. Кимаковского, И. И. Кимаковской, С. В. Подлесняка, И. А. Стогнеевой, Л. А. Сареста, А. Ф. Князькова, В. А. Шестопалова и др. Сделан вывод о важности проведения метеорных исследований для развития фундаментальной и прикладной науки
Развитие техники железнодорожного транспорта в Российской империи во второй половине XIX в.
No full textThe article is devoted to the consideration of the features on the development of railways and railway engineering in the second half of the ХІХ th century. It is well known that railway transport in European countries emerged in the eighteenth century, and the nineteenth century was a period of rapid development of raiway systems, railway technology and the creation of operation technologies. The author of the article shows that the development of railway transport engineering in the Russian Empire began in the 30s of the XIX century and went on at a rapid pace. It is clear that foreign technology was used at first, and foreign technology thought was significantly influenced by technology. As the whole policy of the tsarist government was aimed at reducing the country’s dependence on potential opponents, the idea of forming a Corps of national transport engineers was greatly supported. Among its graduates were such well-known engineers as P. P. Melnykov, M. I. Lypyn, V. P. Sobolevskyi, M. A. Beleliubskyi, D. I. Zhuravskyi and others who managed to create a national scientific school in the field of railway transport. Almost all problems were solved independently without the help of foreign specialists. Among them, according to the author, the most significant were “Track bed structure”, “The development of signalling systems, centralization and block signal system” and “The development of rolling stock”. Based on the analysis of a large number of sources, the author concludes, that in the second half of the nineteenth century the development of industry in the Russian Empire went through capitalist reforms. Expansion of domestic and foreign markets, active domestic and foreign trade led to the need to develop means of communication. The railways proved to be the most powerful and economically effective. They connected different regions, places of production and consumption, facilitating, speeding up and reducing the cost of delivery of raw materials and goods. In the 60-80’s of the XIX century there was a significant increase of the railway network. The construction was mainly carried out at the expense of private joint stock companies. During that period, foreign specialists who were not interested in the qualitative development of the Russian railway network played a major role in the construction and management of the railway tracks. With the increasing demand for this new type of transportation, there was a need for technical modernization of the entire industry.Стаття присвячена розгляду особливостей розвитку залізниць та залізничного обладнання у другій половині ХІХ століття. Добре відомо, що залізничний транспорт у європейських країнах виник у XVIII ст., а ХІХ століття було періодом швидкого розвитку залізничних систем, залізничної технології та створення експлуатаційних технологій. Автор статті показує, що розвиток техніки залізничного транспорту в Російській імперії розпочався в 30-х роках XIX століття і проходив швидкими темпами. Зрозуміло, що спочатку використовувались іноземні технології, і іноземна технічна думка суттєво впливала на технологію. Оскільки вся політика царського уряду була спрямована на зменшення залежності країни від потенційних опонентів, ідея утворення Інституту корпусу інженерів шляхів сполучення отримала велику підтримку. Серед його випускників були такі відомі інженери, як П. П. Мельников, М. І. Липин, В. П. Соболевський, М. А. Белелюбський, Д. І. Журавський та інші, яким вдалося створити національну наукову школу у галузі залізничного транспорту. Майже всі проблеми вирішувались самостійно без допомоги іноземних фахівців. Серед них, на думку автора, найбільш значущими були «Верхня будова колії», «Розвиток систем сигналізації, централізації та блокування» та «Розвиток рухомого складу». На основі аналізу великої кількості джерел автор робить висновок про те, що у другій половині ХІХ століття розвиток промисловості в Російській імперії пройшов шляхом капіталістичних реформ. Розширення внутрішнього та зовнішнього ринків, активна внутрішня та зовнішня торгівля спричинили необхідність розвитку засобів зв’язку. Залізниці виявилися найбільш потужними та економічно ефективними. Вони з’єднували різні регіони, місця виробництва та споживання, полегшуючи, прискорюючи та скорочуючи витрати на доставку сировини та товарів. У 60-80-х роках XIX століття відбулося значне зростання залізничної мережі. Будівництво в основному велося за рахунок приватних акціонерних товариств. У цей період велику роль у будівництві та управлінні залізничними коліями відігравали іноземні спеціалісти, які не були зацікавлені у якісному розвитку російської залізничної мережі. Зі збільшенням попиту на цей новий вид транспорту виникла потреба в технічній модернізації всієї галузі.Статья посвящена рассмотрению особенностей развития железных дорог и железнодорожного оборудования во второй половине XIX века. Хорошо известно, что железнодорожный транспорт в европейских странах возник в XVIII в., а XIX век было периодом быстрого развития железнодорожных систем, железнодорожной технологии и создания эксплуатационных технологий. Автор статьи показывает, что развитие техники железнодорожного транспорта в Российской империи начался в 30-х годах XIX века и проходил быстрыми темпами. Понятно, что сначала использовались иностранные технологии, и иностранная техническая мысль существенно влияла на технологию. Поскольку вся политика царского правительства была направлена на уменьшение зависимости страны от потенциальных оппонентов, идея создания Института корпуса инженеров путей сообщения получила большую поддержку. Среди его выпускников были такие известные инженеры, как П. П. Мельников, Н. И. Липин, В. П. Соболевский, М. А. Белелюбский, Д. И. Журавский и другие, которым удалось создать национальную научную школу в области железнодорожного транспорта. Почти все проблемы решались самостоятельно без помощи иностранных специалистов. Среди них, по мнению автора, наиболее значимыми были «Верхнее строение пути», «Развитие систем сигнализации, централизации и блокировки» и «Развитие подвижного состава». На основе анализа большого количества источников автор делает вывод о том, что во второй половине XIX века развитие промышленности в Российской империи прошло путем капиталистических реформ. Расширение внутреннего и внешнего рынков, активная внутренняя и внешняя торговля вызвали необходимость развития средств связи. Железные дороги оказались наиболее мощными и экономически эффективными. Они соединяли разные регионы, места производства и потребления, облегчая, ускоряя и сокращая расходы на доставку сырья и товаров. В 60-80-х годах XIX века произошел значительный рост сети железных дорог. Строительство в основном велось за счет частных акционерных обществ. В этот период большую роль в строительстве и управлении железнодорожными путями играли иностранные специалисты, которые не были заинтересованы в качественном развитии российской железнодорожной сети. С увеличением спроса на этот новый вид транспорта возникла необходимость в технической модернизации всей отрасли
Значение Общества испытателей природы при Харьковском университете (1869-1930) в развитии научных исследований и популяризации научных знаний в Украине
No full textThe article reveals the importance of the Naturalists Society at Kharkiv University in the development of scientific research and the popularization of scientific knowledge in Ukraine. Social, economic, political processes that occur today in Ukraine actualize historical memory and direct historical science to comprehend the scientific processes that took place in Ukraine in ancient times. The reconstruction of scientific Ukraine in the second half of the 19th and early 20th centuries would be incomplete without an indication of the role and importance of the Naturalists Society at Kharkiv University. The author proves that the activity of the Society was versatile, large-scale, imbued with high scientific ideas and democratic tendencies. It is stated that the effectiveness of this activity was ensured by the active work of the most prominent figures of science, culture, education, namely: V. M. Arnoldi, P. I. Biletskyi, O. A. Hrosheim, O. V. Hurov, V. Ya. Danylevskyi, A. M. Krasnov, I. F. Levakovskyi, O. V. Nahornyi, O. M. Nikolskyi, Ya. V. Roll, M. M. Somov, P. P. Sushkin, V. I. Taliev, L. S. Tsenkovskyi, O. V. Chernaуa, V. O. Yaroshevskyi. In particular, the role of scientists in deployment of a wide range of floristic, faunistic, geological and geographical researches as in the territory of provinces of the Kharkov educational district, and it is far beyond its limits is shown. It is emphasized that thanks to the fruitful activity of members of society considerable scientific results which promoted the development of many branches of domestic natural sciences were received. It was a company with an effective organizational structure and program of activities; it achieved outstanding results both in applied research and in the popularization of science. The Society was one of the channels for ensuring the interconnection of science and society. It acted as a certain social institute, which envisaged conducting active communication activity both within the Society and beyond. Besides, training of future generations of scientists was carried out at a high level, which testified to another feature of the Society as a social institute and a phenomenon in the system of science. The author provides little-known information about the Society, specifies evaluations and conclusions, which relate to separate parts of the scientific and popularizing activity of the Society.В статті розкривається значення Товариства дослідників природи при Харківському університеті в розвитку наукових досліджень і популяризації наукових знань в Україні. Соціальні, економічні, політичні процеси, які відбуваються сьогодні в Україні актуалізують історичну пам’ять і спрямовують історичну науку до осмислення наукових процесів, які розгорталися на теренах України в минулі часи. Реконструкція наукового життя в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст. була б неповною без окреслення ролі та значення товариства дослідників природи при Харківському університеті. Авторка доводить, що діяльність Товариства була багатогранною, широкомасштабною, пронизаною високими науковими ідеями і демократичними тенденціями. Вказано, що ефективність цієї діяльності забезпечувалась активною працею найвизначніших діячів науки, культури, освіти, а саме: В. М. Арнольді, П. І. Білецького, О. А. Гросгейма, О. В. Гурова, В. Я. Данилевського, А. М. Краснова, І. Ф. Леваковського, О. В. Нагорного, О. М. Нікольського, Я. В. Ролла, М. М. Сомова, П. П. Сушкіна, В. І. Талієва, Л. С. Ценковського, О. В. Черная, В. О. Ярошевського. Зокрема, висвітлюється роль вчених у розгортанні широкого спектру флористичних, фауністичних, геологічних і географічних досліджень, як на території губерній Харківського навчального округу, так і далеко за його межами. Підкреслюється, що завдяки плідній діяльності членів товариства були отримані значні наукові результати, які сприяли розвитку багатьох галузей вітчизняного природознавства. Товариство було організацією з ефективною організаційною структурою і програмою діяльності, досягло непересічних результатів як у дослідженнях прикладного характеру, а також у популяризації науки. Товариство було одним із каналів забезпечення взаємозв’язку науки і суспільства. Воно виступало як певний соціальний інститут, який передбачав ведення активної комунікаційної діяльності як у середині Товариства, так і за його межами. Крім того, на високому рівні здійснювалась підготовка майбутніх поколінь учених, що свідчило про ще одну рису Товариства як соціального інституту й феномену в системі науки. Авторка наводить маловідому інформацію про Товариство, уточнює і конкретизує оцінки і висновки, які стосуються окремих сторін наукової і популяризаційної діяльності Товариства. В статье раскрывается значение Общества испытателей природы при Харьковском университете в развитии научных исследований и популяризации научных знаний в Украине. Социальные, экономические, политические процессы, которые происходят сегодня в Украине актуализируют историческую память и направляют историческую науку на осмысление научных процессов, которые происходили на Украине в прошлое время. Реконструкция научной жизни в Украине второй половины 19 – начала 20 века была бы неполной без указания роли и значения общества испытателей природы при Харьковском университете. Автор доказывает, что деятельность Общества была многогранной, широкомасштабной, пронизанной высокими научными идеями и демократическими тенденциями. Указано, что эффективность этой деятельности обеспечивалась активным участием выдающихся деятелей науки, культуры, образования, а именно: В. М. Арнольди, П. И. Белецкого, А. А. Гроссгейма, А. В. Гурова, В. Я. Данилевского, А. Н. Краснова, И. Ф. Леваковского, О. В. Нагорного, А. Н. Никольского, Я. В. Ролла, Н. Н. Сомова, П. П. Сушкина, В. И. Талиева, Л. С. Ценковского, А. В. Черная, В. А. Ярошевского. В частности, показана роль ученых в разворачивании широкого спектра флористических, фаунистических, геологических и географических исследований, как на территории губерний Харьковского учебного округа, так и далеко за его пределами. Подчеркивается, что благодаря плодотворной деятельности членов общества были получены значительные научные результаты, которые способствовали развитию многих отраслей отечественного естествознания. Общество было организацией с эффективной организационной структурой и программой деятельности, достигло весомых результатов в исследованиях прикладного характера, а также в популяризации науки. Общество было одним из каналов обеспечения взаимосвязи между наукой и обществом. Оно выступало как некий социальный институт, который предусматривал ведение активной коммуникационной деятельности как в самом Обществе, так и за его пределами. Кроме того, на высоком уровне осуществлялась подготовка будующих поколений ученых, что свидетельствовало о еще одной характеристике Общества как социального института и феномена в системе науки. Автор подает малоизвестную информацию об Обществе, уточняет и конкретизирует оценки и выводы, которые касаются отдельных сторон научной и популяризационной деятельности Общества.  
Правотворча діяльність Київського юридичного товариства в галузі залізничного транспорту
No full textThe research of the scientific heritage of the Kyiv Law Society, which worked at the Kyiv University of St. Vladimir in the second half of the XIX and early XX centuries, is of current relevance within the framework of civil society development in Ukraine. The variety of its scientific directions speaks of the tireless desire of the members of the Society to improve the national legislation, to solve a number of legal problems and to promote the development of legal science in the Ukrainian lands. This article investigates the problems in the field of railway transport to have been actively discussed at the meetings of the Kyiv Law Society. The main steps in the creation of a unified railway legislation in the Russian Empire in the second half of the XX century, which was mandatory for all railways in the country, are outlined. The role of the Commission for the Study of Railways in Russia of E. T. Baranov, which was created to study the state of railways in the country, has been considered. It is shown that the Commission consisted of leading scientists and public figures of the country – A. F. Koni, S. Yu. Vitte, А.А. Vendrykh, М.М. Annienkov and others. It has been stated that the main purpose of the Commission's activity was to collect the necessary materials from foreign and domestic railway and judicial practice, which could be studied as much as possible with the participation of representatives of science, trade, military affairs and industry, with the purpose of creating the General Statute of Railways of the Russian Empire, which became the first codified source of law precisely in the railway business. It has been shown how the KLS took part in this process. The speeches of individual scientists such as O. F. Kistiakivskyi, D. I. Pikhno, M. Ye. Krainskyi, A. H. Dolzhanskyi, O. F. Kvachevskyi who spoke on the problems of railway jurisprudence, put forward their proposals, discussed the possibilities of appropriate changes in the development of the railway industry and held discussions at the meetings of the Society have been analyzed. In addition, the history on the creation of the General Statute of Railways, its content and significance for the railway business in the Russian Empire, which became the first step in the formation of a unified legal field on the entire network of national railways, have been revealed.Дослідження наукової спадщини Київського юридичного товариства, яке працювало в Київському університеті Св. Володимира у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., на сьогодні носить актуальний характер рамках розвитку громадянського суспільства в Україні. Різноманітність його наукових напрямків говорить про невтомне бажання членів Товариства вдосконалити вітчизняне законодавство, вирішити низку юридичних проблем і сприяти розвиткові юридичної науки на українських землях. У даній статті досліджено, які проблеми в галузі залізничного транспорту активно розглядалися на засіданнях Київського юридичного товариства. Висвітлено основні кроки у створенні єдиного залізничного законодавства в Російській імперії в другій половині ХІХ ст., яке було обов’язковим до виконання усіма залізницями країни. Розглянуто роль Комісії з вивчення залізничної справи в Росії Е. Т. Баранова, яку було створено з метою вивчення питання про стан залізничної справи в країні. Показано, що до складу Комісії входили провідні вчені і громадські діячі країни – А. Ф. Коні, С.Ю. Вітте, А.А. Вендрих, М.М. Аннєнков та інші. Зазначено, що основною метою діяльності Комісії було зібрання необхідних матеріалів з іноземної і вітчизняної залізничної і судової практики, які можна було б максимально вивчити за участі представників науки, торгівлі, військової справи і промисловості з метою створення Загального статуту залізниць Російської імперії, який став першим кодифікованим джерелом права саме у залізничній справі. Відображено, як КЮТ приймало участь у даному процесі. Проаналізовано виступи окремих вчених на засіданнях Товариства – О. Ф. Кістяківського, Д. І. Піхна, М. Є. Країнського, А. Г. Должанського, О. Ф. Квачевського з проблем залізничної судової практики, в яких вони вносили свої пропозиції, обговорювали можливості відповідних змін у у рамках розвитку залізничної галузі і вели дискусії. Крім того, розкрито історію створення Загального статуту залізниць, його зміст і значення для залізничної справи Російської імперії, що стало першим кроком у формуванні єдиного правового поля на усій мережі вітчизняних залізниць.Исследование научного наследия Киевского юридического общества, которое работало в Киевском университете Св. Владимира во второй половине XIX - начале ХХ в., сегодня носит актуальный характер в рамках развития гражданского общества в Украине. Разнообразие его научных направлений говорит о неутомимом желании членов Общества усовершенствовать отечественное законодательство, решить ряд юридических проблем и способствовать развитию юридической науки на украинских землях. В данной статье исследованы проблемы в области железнодорожного транспорта, которые активно рассматривались на заседаниях Киевского юридического общества. Освещены основные шаги в создании единого железнодорожного законодательства в Российской империи во второй половине XIX в., которое было обязательным к исполнению всеми железными дорогами страны. Рассмотрена роль Комиссии по изучению железнодорожного дела в России Е. Т. Баранова, которая была создана с целью изучения вопроса о состоянии железнодорожного дела в стране. Показано, что в состав Комиссии входили ведущие ученые и общественные деятели страны - А. Ф. Кони, С. Ю. Витте, А. А. Вендрих, М. М. Анненков и другие. Указано, что основной целью деятельности Комиссии был сбор необходимых материалов по иностранной и отечественной железнодорожной и судебной практике, которые можно было бы максимально изучить с участием представителей науки, торговли, военного дела и промышленности с целью создания общего устава железных дорог Российской империи, который стал первым кодифицированным источником права именно в железнодорожной деле. Запечатлено, как КЮО принимало участие в данном процессе. Проанализированы выступления отдельных ученых на заседаниях Общества - А. Ф. Кистяковского, Д. И. Пихно, М. Е. Краинского, А. Г. Должанского, А. Ф. Квачевского по проблемам железнодорожной судебной практики, в которых они вносили свои предложения, обсуждали возможности соответствующих изменений в в рамках развития железнодорожной отрасли и вели дискуссии. Кроме того, раскрыта история создания Общего устава железных дорог, его содержание и значение для железнодорожного дела Российской империи, что стало первым шагом в формировании единого правового поля по всей сети российских железных дорог