Clinical Pharmacy (E-Journal) / Клінічна фармація
Not a member yet
269 research outputs found
Sort by
Результати АВС-, VEN- та частотного аналізів фармакотерапії позалікарняної пневмонії у дітей в закладах охорони здоров’я
Get PDFThe comprehensive assessment of the real financial costs of pharmacotherapy of the community-acquired pneumonia in children in specific clinics of Kharkiv and Sumy has been carried out with the help of auxiliary pharmacoeconomic methods such as ABC-, VEN- and frequency analyses. In each clinic as many as 100 case histories with drug charts of patients with the community-acquired pneumonia at the age from 10 to 12 in each clinic have been analysed. The study duration was 6 months of 2012. It has been found that the main directions of pharmacotherapy in children in the clinic of Kharkiv and in the clinic of Sumy correspond to the Ukrainian clinical protocol of treating disease, but the assortment of the drugs prescribed, the number and the level of implementation of the formulary system in these clinics are different. According to the results of the “formal” VEN-analysis it has been determined that the majority of the drugs prescribed in both clinics (73.91% – Kharkov, 88.04% – Sumy) are present in the State formulary of Ukraine. With the help of the results of the integrated ABC/VEN/frequency analysis it has been found that these drugs are the most part of the doctors’ presciptions (82.78% – Kharkov, 86.55% – Sumy), the main sum of money (Kharkov – 92.37%, Sumy – 92.02%) for pharmacotherapy of the patients under study has been spent on these drugs. In general, the financial costs for pharmacotherapy of pediatric patients with the community-acquired pneumonia in the healthcare institutions studied in Kharkiv and Sumy can be considered to be rational and economically reasonable, but the approaches to pharmacotherapy require further correction in accordance with the State formulary of Ukraine.Проведена сравнительная комплексная оценка реальных финансовых затрат на фармакотерапию внебольничной пневмонии у детей в конкретных клиниках г. Харькова и г. Сумы с помощью вспомогательных фармакоэкономических методов – АВС-, VEN- и частотного анализов. В каждой клинике проанализировано по 100 историй болезни с листами назначений пациентов с внебольничной пневмонией в возрасте от 10 до 12 лет. Продолжительность исследования – 6 месяцев 2012 года. Установлено, что основные направления проведения фармакотерапии внебольничной пневмонии у детей в клинике г. Харькова и в клинике г. Сумы соответствуют украинскому клиническому протоколу лечения заболевания, но отличаются ассортиментом назначенных лекарственных препаратов, их количеством и уровнем внедрения формулярной системы в данных клиниках.По результатам «формального» VEN-анализа определено, что в обеих клиниках преимущественное большинство назначенных лекарственных препаратов (73,91% – г. Харьков, 88,04% – г. Сумы) присутствуют в Государственном формуляре Украины. С помощью интегрированного АВС/VEN/частотного анализа установлено, что указанные препараты составляют большую часть назначений врачей (82,78% – г. Харьков, 86,55% – г. Сумы) и на них потрачена основная часть денежных средств (г. Харьков – 92,37%, г. Сумы – 92,02%), связанных с фармакотерапией исследуемых пациентов. В целом финансовые затраты на фармакотерапию пациентов детского возраста с внебольничной пневмонией в исследуемых учреждениях здравоохранения г. Харькова и г. Сумы можно считать рациональными и экономически целесообразными, но подходы к фармакотерапии требуют дальнейшей коррекции в соответствии с Государственным формуляром Украины.Проведена порівняльна комплексна оцінка реальних фінансових витрат на фармакотерапію позалікарняної пневмонії у дітей у певних клініках м. Харкова та м. Суми за допомогою допоміжних фармакоекономічних методів – АВС-, VEN- та частотного аналізів. У кожній клініці проаналізовано по 100 історій хвороб з листами призначень пацієнтів з позалікарняною пневмонією віком від 10 до 12 років. Тривалість дослідження – 6 місяців 2012 року. Встановлено, що основні напрямки проведення фармакотерапії позалікарняної пневмонії у дітей в клініці м. Харкова та в клініці м. Суми відповідають українському клінічному протоколу лікування захворювання, але відрізняються асортиментом призначених лікарських препаратів, їх кількістю та рівнем впровадження формулярної системи в даних клініках. За результатами «формального» VEN-аналізу визначено, що в обох клініках переважна більшість призначених лікарських препаратів (73,91% – м. Харків, 88,04% – м. Суми) наявна в Державному формулярі України. За допомогою інтегрованого АВС/VEN/частотного аналізу встановлено, що зазначені препарати складають більшу частину лікарських призначень (82,78% – м. Харків, 86,55% – м. Суми) і на них витрачена основна частина грошових коштів (м. Харків – 92,37%, м. Суми – 92,02%), пов’язаних з фармакотерапією досліджуваних пацієнтів. У цілому фінансові витрати на фармакотерапію пацієнтів дитячого віку з позалікарняною пневмонією в досліджуваних закладах охорони здоров’я м. Харкова та м. Суми можна вважати раціональними та економічно доцільними, але підходи до фармакотерапії потребують подальшої корекції відповідно до Державного формуляра України
Вплив екстракту з листя артишоку польового на постнатальний розвиток потомства від самок щурів з алкогольною плацентарною дисфункцією
No full textThe experimental research of the artichoke (Cynara scolymus) leaves extract (ALE) influence on the postnatal development of the Ist generation rats born by female rats with the ethanol-induced placental dysfunction (PD) has been conducted. It has been found that the therapeutic and preventive regimen of ALE and the reference medicine Solcoseryl from the 14th to the 19th day of gestation (on the background of introduction of 40% ethanol solution in the dose of 4 g/kg) reduced the level of death in infant rats: ALE in 2.4 times and Solcoseryl in 1.6 times compared to the untreated control. The medicines studied caused a significant weight gain in rats compared to the control pathology group. From the 1st to 14th days of the experiment the weight gain caused by ALE was more significant. The difference in the efficacy of the medicines was not further observed. Introduction of ALE and Solcoseryl also promoted the correction of pathological deviations in the postnatal development of infant rats. Moreover, ALE showed a higher activity compared to Solcoseryl. Therefore, the data obtained allow to recommend ALE for the preventive correction of alcoholic embryopathy developed on the background of PD.Проведено экспериментальное исследование влияния экстракта из листьев артишока полевого (ЭЛАП) на постнатальное развитие крысят I-го поколения, родившихся от самок с алкогольной плацентарной дисфункцией (АПД). Установлено, что ЭЛАП и препарат сравнения солкосерил на фоне введения самкам крыс 40% раствора этанола в дозе 4 г/кг в лечебно-профилактическом режиме с 14-го по 19-й день гестации способствовали снижению летальности крысят: ЭЛАП в 2,4 раза, а солкосерил в 1,6 раза по сравнению с нелеченными животными. Изучаемые препараты вызывали достоверное повышение массы тела крысят в сравнении с контрольной патологией. С 1-го по 14-й дни эксперимента прослеживался более значительный прирост в массе тела крысят под влиянием ЭЛАП. В дальнейшем разницы в действии препаратов не наблюдалось. Введение ЭЛАП и солкосерила также способствовало коррекции патологических отклонений в постнатальном развитии крысят. При этом ЭЛАП проявлял большую активность, чем солкосерил. Полученные данные позволяют рекомендовать ЭЛАП для применения в акушерстве с целью превентивной коррекции фетального алкогольного синдрома, который развивается на фоне АПД.Проведено експериментальне дослідження впливу екстракту з листя артишоку польового (ЕЛАП) на постнатальний розвиток щурів I-го покоління, народжених від самок з алкогольною плацентарною дисфункцією (АПД). Встановлено, що ЕЛАП та препарат порівняння солкосерил на тлі введення самкам щурів 40% розчину етанолу в дозі 4 г/кг в лікувально-профілактичному режимі з 14-го по 19-й день гестації сприяли зниженню летальності щурів: ЕЛАП в 2,4 рази, а солкосерил в 1,6 рази в порівнянні з нелікованими тваринами. Досліджувані препарати викликали вірогідне зростання маси тіла щурів в порівнянні з контрольною патологією. З 1-го по 14-й день експерименту прослідковувався більш значний приріст маси тіла щурів під впливом ЕЛАП. В подальшому різниці в дії препаратів не спостерігалося. Введення ЕЛАП та солкосерилу також сприяло корекції патологічних відхилень в постнатальному розвитку щурів. При даних умовах ЕЛАП проявляв більшу активність, ніж солкосерил. Отримані дані дозволяють рекомендувати ЕЛАП з метою використання в акушерстві для превентивної корекції фетального алкогольного синдрому, який розвивається на тлі АПД
Експериментальна оцінка впливу гідрохлоротіазиду на кислотно-лужний стан при обтяженій вагітності у щурів
Get PDFThis article presents the results of the study of acid-base balance in pregnant white rats with experimental metabolic acidosis. The experiments have been conducted on nonlinear female rats with reproducible metabolic acidosis caused by daily, during a month, administration of ammonium chloride in the dose of 4 mg/kg. To assess intensity of disorders the standard indices of the acid-base status (ABS) and gas exchange of the blood of animals have been determined with the help of the blood gas analyzer. One of the tasks of our research was to study the effect of thiazide diuretics of hydrochlorothiazide on performance of the acid-base homeostasis in pregnant female rats on the background of metabolic acidosis reproduced as an experiment. It has been found that the ABS shift in pregnant female rats against the background of administration of ammonium chloride in the earlier gestational period (13 days) corresponds to the figure of subcompensated metabolic acidosis, becoming more intense at the later stages of gestation (19 days) in the compensated form. The dose-dependent effect of hypothiazide on ABS of pregnant female rats in terms of reproduced metabolic acidosis has been revealed. It has been shown that administration of hydrochlorothiazide in the dose of 20 mg/kg in late gestation in rats with metabolic acidosis does not have a significant negative impact on ABS, while increase of the dose of hydrochlorothiazide up to 40 mg/kg leads to decompensated acidosis. The results obtained experimentally substantiate the acceptance of hydrochlorothiazide use in certain doses during complicated pregnancy in late gestosis, against the background of hypertension and the threat to life in pregnant women.Приведены результаты изучения кислотно-основного состояния (КОС) у беременных самок белых крыс при воспроизведении экспериментального метаболического ацидоза. Нарушение КОС вызывали ежедневным в течение месяца введением хлорида аммония в дозе 4 мг / кг массы интактным и беременным крысам самкам. Для оценки выраженности нарушений определяли стандартные показатели КОС и газообмена в крови животных с помощью кислотно-основного анализатора. В отдельной серии опытов исследовали влияние гипотиазида на состояние КОС беременных самок крыс на фоне метаболического ацидоза на поздних сроках гестации, соответствующих срокам риска для развития позднего гестоза у женщины. Установлено, что нарушения КОС у беременных крыс самок, смоделированные введением хлорида аммония, на раннем сроке гестации (13 суток) соответствуют картине субкомпенсированного метаболического ацидоза, усложняясь на позднем сроке гестации (19 суток) в компенсированную форму. Однократное введение гидрохлортиазида беременным самкам с отягощенной беременностью проявляется изменением показателей КОС, носящем дозозависимый характер. Показано, что введение гидрохлортиазида в дозе 20 мг/кг на позднем сроке гестации у крыс самок с метаболическим ацидозом не оказывает существенного негативного влияния на КОС. Применение гидрохлортиазида в дозе 40 мг / кг приводит к декомпенсации ацидоза, о чем свидетельствуют существенные сдвиги буферных систем крови и угнетение процессов утилизации кислорода. Полученные результаты экспериментально обосновывают приемлемость применения гидрохлортиазида при условии соблюдения определенного диапазона доз при отягощенной беременности при позднем гестозе, на фоне артериальной гипертензии и угрозе жизни беременных.Наведені результати вивчення кислотно-лужного стану (КЛС) у вагітних самиць білих щурів за умов відтворення експериментального метаболічного ацидозу. Зрушення КЛС за типом метаболічного ацидозу викликали щоденним протягом місяця введенням хлориду амонію в дозі 4 мг/кг маси вагітним щурам самицям. Для оцінки вираженості зрушень визначали стандартні показники КЛС та газообміну у крові тварин за допомогою кислотно-лужного аналізатора. В окремій серії дослідів досліджували вплив діуретика гіпотіазиду на стан КЛС вагітних самиць на тлі метаболічного ацидозу на пізніх термінах гестації, що відповідають терміну ризику для розвитку пізнього гестозу у жінки. Встановлено, що зрушення КЛС у вагітних щурів самиць, змодельоване введенням хлориду амонію, на ранньому терміні гестації (13 діб) відповідає картині субкомпенсованого метаболічного ацидозу, ускладнюючись на пізньому терміні гестації (19 діб) до компенсованої форми. Однократне введення гіпотіазиду вагітним самицям з обтяженою вагітністю позначається зміною показників КЛС, що носять дозозалежний характер. Показано, що введення гідрохлоротіазиду у дозі 20 мг/кг на пізньому терміні гестації у щурів самиць з метаболічним ацидозом не чинить суттєвого негативного впливу на КЛС. Застосування гідрохлоротіазиду у дозі 40 мг/кг призводить до декомпенсації ацидозу, про що свідчать суттєві порушення буферних систем крові та пригнічення процесів утилізації кисню. Отримані результати експериментально обґрунтовують прийнятність застосування гідрохлоротіазиду за умови дотримання визначеного діапазону доз під час обтяжливої вагітності при пізньому гестозі, на тлі артеріальної гіпертензії та при загрозі життю вагітних
Вплив блокатора рецепторів ангіотензину ii валсартану на рівень циркулюючих ендотеліальних прогеніторних клітин у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного генезу в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу
No full textReduction of circulating endothelial progenitor cells (EPCs) are considered as strong and robust biomarkers for prediction of cardiovascular outcomes in both chronic heart failure and diabetic populations. The aim of this study was to assess the effect of angiotensin II receptor blocker valsartan on the circulating level of endothelial progenitor cells in patients with ischemic chronic heart failure and type two diabetes mellitus (T2DM). The study population was structured retrospectively after determining coronary artery disease by multispiral computed tomography / contrast enhanced angiography in 126 subjects with chronic heart failure. Blood samples were taken at baseline before valsartan given and in 52 weeks after study entry. Endothelial progenitor cell populations were phenotyped by flow cytofluorimetry by means of monoclonal antibodies labeled with fluorochromes. Proangiogenic circulating EPCs were identified as CD45-CD34+. CD133, СD309 (VEGFR2), and Tie-2 antigens were also determined to identify subpopulations of EPCs coexpressing CD14 antigen. All subjects were distributed into two cohorts depending on daily doses of valsartan. Low (80-160 mg daily orally) and high doses (240-320 mg daily orally) of valsartan were used, and they were adjusted depending on achievement of the blood pressure level less than 140/80 mm Hg. The finding may suggest that the positive effect of valsartan on the endothelial function might be implemented by involving EPCs in reparative processes of vasculature in subjects with ischemic chronic heart failure with T2DM and thereby to improve the long-term prognosis in this patient population. The change from baseline in CD34+ subset of EPCs (frequencies and absolute values) was not significantly different between treatment cohorts. There was a significant increase of the circulating level of CD14+CD309+cells in two patient cohorts. But more prominent change of CD14+CD309+cells was observed in subjects who were given valsartan in high daily doses when compared with persons who were included into the cohort with low daily doses of the drug (P<0.05). Therefore, both frequencies and absolute values in CD14+CD309+Tie2+ were increased significantly in patients who were treated with high doses of valsartan only. A positive influence of angiotensin II receptor blocker valsartan in escalation doses on bone marrow-derived EPCs phenotyped as CD14+CD309+ and CD14+CD309+Tie2+ in patients with ischemic chronic heart failure and T2DM has been found.Снижение циркулирующих эндотелиальных клеток-предшественников (ЭКП) рассматривается в качестве прогностического биомаркера сердечно-сосудистых исходов у пациентов с хронической сердечной недостаточностью и сахарным диабетом 2 типа. Целью данного исследования была оценка эффекта блокатора рецепторов ангиотензина ІІ валсартана в отношении циркулирующего уровня ЭКП у больных с хронической сердечной недостаточностью ишемического генеза в сочетании с сахарным диабетом 2 типа. После подтверждения ИБС с помощью мультиспиральной компьютерной томографии/ангиографии с контрастным усилением или рентгеноконтрастной коронарографией в исследование было ретроспективно включено в 126 пациентов с ХСН в сочетании с сахарным диабетом 2 типа. Все пациенты были распределены на две когорты в зависимости от суточной дозы валсартана. Были использованы низкие (80-160 мг в день) и высокие (240-320 мг в день) дозы валсартана, скорректированные в зависимости от достижения уровня АД менее 140/80 мм рт. Период наблюдения составил 52 недели. Изменение общего количества CD34+ ЭКП в двух группах пациентов на протяжении периода наблюдения не носила статистически значимого характера. Имело место существенное повышение уровня циркулирующих CD14+CD309+ ЭКП к концу 52 недели терапии в двух группах больных. Однако более выраженная динамика отмечалась у пациентов, получающих валсартан в высоких суточных дозах. Таким образом, валсартан оказывал отчётливый дозозависимый эффект в отношении циркулирующего уровня проангиогенных ЭКП с фенотипами CD14+CD309+ и CD14+CD309+Tie2+, тогда как пул CD34+ ЭКП не претерпевал существенных изменений на протяжении всего периода наблюдения. Таким образом, блокатор рецепторов ангиотензина ІІ валсартан оказывает дозозависимое позитивное влияние на количество циркулирующих эндотелиальных прогениторных клеток костномозгового происхождения, фенотипированных как CD14+CD309+ и CD14+CD309+Tie2+ у больных с ХСН ишемического генеза в сочетании с СД 2 типа.Зниження циркулюючих ендотеліальних клітин-попередників (ЕКП) розглядається як прогностичний біомаркер серцево-судинних подій у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю і цукровим діабетом 2 типу (ЦД). Метою даного дослідження була оцінка ефекту блокатора рецепторів ангіотензину II валсартану щодо циркулюючого рівня ЕКП у хворих з хронічною серцевою недостатністю ішемічного ґенезу в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу. Після підтвердження ІХС за допомогою мультиспіральної комп’ютерної томографії/ангіографії з контрастним посиленням або рентгеноконтрастною коронарографією в дослідження було ретроспективно включено 126 пацієнтів з ХСН в поєднанні з ЦД 2 типу. Всі пацієнти були розподілені на дві когорти залежно від добової дози валсартану. Були використані низькі (80-160 мг на день) і високі (240-320 мг на день) дози валсартану, які були скореговані залежно від досягнення рівня АТ менше 140/80 мм рт. ст. Період спостереження складав 52 тижні. Зміна загальної кількості CD34+ ЕКП у двох групах пацієнтів протягом періоду спостереження не носила статистично значимого характеру. Спостерігалося суттєве підвищення рівня циркулюючих CD14+CD309+ ЕКП до кінця 52 тижня терапії у двох групах хворих. Однак більш виражена динаміка відзначалася у пацієнтів, які отримували валсартан у високих добових дозах. Таким чином, вміст валсартану чинив виразний дозозалежний ефект щодо циркулюючого рівня проангіогенних ЕКП з фенотипами CD14+CD309+ і CD14+CD309+Tie2+, тоді як пул CD34+ ЕКП не зазнавав істотних змін протягом всього періоду спостереження. Отже, блокатор рецепторів ангіотензину ІІ валсартан чинить дозозалежний позитивний вплив на кількість циркулюючих ендотеліальних прогеніторних клітин кістковомозкового походження, фенотипованих як CD14+CD309+ і CD14+CD309+Tie2+ у хворих з ХСН ішемічного генезу в поєднанні з ЦД 2 типу
Порівняння курсових доз протиглаукомних препаратів у DDD /на рік/ на 1 хворого та їх вартості для вибору ефективного та економічно доступного лікування
Get PDFThe aim of the study was to determine the need in antiglaucoma drugs in non-monetary and monetary terms per a patient for one year of treatment using the ATC/DDD methodology. The theoretical value of monotherapy for one patient per year has been calculated using DDD for the group of drugs S01E – “Antiglaucoma agents and miotics” set by the WHO. The analysis of the results has allowed to distinguish three groups of antiglaucoma drugs depending on the cost of the annual monotherapy: domestic products of “S01E D01 – Timolol” group – less than 100,00 hrn per year per a patient, timolol of foreign manufacturers and drugs of “S01E B – Parasympathomimetics” group – 100,00 to 1000,00 hrn. The cost of treatment with carbonic anhydrase inhibitors, prostaglandin analogues and combined drugs ranges from 1 to 3,5 thousand hrn per year. The results obtained have shown that patients who use “Xalatan” (0.005% eye drops, 2.5 ml vials No.3) have the lowest demand in antiglaucoma eye drops in physical terms. However, in monetary terms the need for this drug is 1656,37 hrn per year. The inverse relationship is observed for “Pilocarpine” (1% eye drops 5 ml) and “Pilocarpine” (eye drops 10 mg/ml 5 ml). The need for physical terms t is the highest (29,2 vials per a patient a year), while the cost per a patient a year in monetary terms is only 165,27 hrn and 186,30 hrn, respectively.Работа посвящена определению потребности в противоглаукомных лекарственных средствах в натуральном и денежном измерении в расчете на 1 пациента на год лечения с помощью АТС/DDD методологии. Учитывая установленные ВОЗ DDD для исследуемой группы препаратов S01E – «Противоглаукомные средства и миотики», мы рассчитали теоретическую стоимость монотерапии для одного пациента в год. Проведенный анализ полученных результатов позволил выделить три группы противоглаукомных препаратов в зависимости от стоимости годовой монотерапии: отечественные препараты группы «S01E D01 – Тимолол» – менее 100,00 грн в год на одного пациента; препараты тимолола зарубежных фирм-производителей и препараты группы «S01E B – Парасимпатомиметики» – от 100,00 до 1000,00 грн. Стоимость терапии ингибиторами карбоангидразы, аналогами простагландинов и комбинированными препаратами составляет от 1 до 3,5 тыс. грн в год. Полученные результаты показали, что наименьшую потребность в противоглаукомных глазных каплях в натуральном измерении имеют пациенты, применяющие «Ксалатан» (капли глазные 0,005% флаконы по 2,5 мл №3). Однако в денежном выражении потребность в данном препарате составляет 1656,37 грн/год. Обратная зависимость наблюдается для препаратов «Пилокарпин» (капли глазные 1% 5 мл) и «Пилокарпин» (капли глазные 10 мг/мл 5 мл флаконы №1). Потребность в натуральном измерении является самой высокой (29,2 упаковки на пациента в год), в то время как расходы для одного пациента в течение года в денежном эквиваленте составляют лишь 165,27 грн и 186,30 грн соответственно.Робота присвячена визначенню потреби в протиглаукомних лікарських засобах у натуральному і грошовому вимірах у розрахунку на 1 пацієнта на рік лікування за допомогою АТС/DDD методології. Враховуючи встановлені ВООЗ DDD для досліджуваної групи препаратів S01E – «Протиглаукомні засоби та міотики», ми розрахували теоретичну вартість монотерапії для одного пацієнта на рік. Проведений аналіз отриманих результатів дозволив виділити три групи протиглаукомних препаратів у залежності від вартості річної монотерапії: вітчиз- няні препарати групи «S01E D01 – Тимолол» – менше 100,00 грн на рік на одного пацієнта; препарати тимололу зарубіжних фірм-виробників і препарати групи «S01E B – парасимпатоміметики» – від 100,00 до 1000,00 грн на рік. Вартість терапії інгібіторами карбоангідрази, аналогами простагландинів і комбінованими препаратами становить від 1 до 3,5 тис. грн на рік. Отримані результати показали, що найменшу потребу в протиглаукомних очних краплях у натуральному вимірі мають пацієнти, які застосовують «Ксалатан» (краплі очні 0,005% флакони по 2,5 мл №3). Однак у грошовому вираженні потреба в цьому препараті становить 1656,37 грн/рік. Зворотна залежність спостерігається для препаратів «Пілокарпін» (краплі очні 1% 5 мл) і «Пілокарпін» (краплі очні 10 мг/мл 5мл флакони №1). Потреба в натуральному вимірі є найвищою (29,2 упаковки на пацієнта на рік), в той час як витрати для одного пацієнта протягом року в грошовому еквіваленті становлять лише 165,27 грн і 186,30 грн відповідно
Вплив діакамфу гідрохлориду на вміст кортизолу в крові щурів із моделлю цукрового діабету на тлі іммобілізаційного стресу
No full textThe aim of our study was to determine the effect of diacamph hydrochloride, an original antihyperglycemic drug, on the cortisol content in the blood of animals with a combined model of diabetes mellitus and chronic stress. The experiment was performed on mature male rats. Diabetes mellitus of the 1-st type was modelled by a single injection of alloxan monohydrate (150 mg/kg subcutaneously) and chronic immobilization stress was induced by putting the animals into tight boxes for 16 hours daily over 15 days period beginning from the 11-th day after alloxan injection. It has been found that the concentration of cortisol in the blood plasma of animals of the control pathology group increased essentially as compared to the intact control group. The concentration increased from 77.51 ng/mol to 421.65 ng/mol, i.e. became 5.4 times higher (p<0.001). It indicates intensity of corticosteroid-mediated mechanisms of stress-response behaviour against the background of modelled diabetes mellitus. Taking contrainsular properties of corticosteroids into account such effect of prolonged immobilization against the background of diabetes mellitus should be considered to be particularly unfavourable. Diacamph hydrochloride (intraperitoneal injections of 25 mg/kg daily) not only reduced glycemia, but also was likely to decrease the blood cortisol content to 172.0 ng/ml on the average as compared to the value in the control pathology group (p<0.001). Bemithyl, a classical actoprotector, used as a reference drug (intraperitoneal injections of 50 mg/kg daily) was found to be statistically significantly inferior to diacamph hydrochloride (p<0.001) as it decreased the cortisol concentration only to 253.35 ng/ml on the average. The results testify stress-protective properties of diacamph hydrochloride under diabetes mellitus conditions and substantiate the prospects of its further studying as a potential adaptogenic and stress-protective drug. The mechanism of diacamph hydrochloride action is associated with its effect on endocrinous mechanisms of stress reaction.Цель исследования заключалась в определении влияния оригинального антигипергликемического препарата диакамфа гидрохлорида на содержание кортизола в крови животных с комбинированной моделью сахарного диабета и хронического стресса. Эксперимент выполнен на взрослых крысах-самцах. Сахарный диабет I типа моделировали аллоксана моногидратом (150 мг/кг подкожно однократно), хронический иммобилизационный стресс – помещением животных в тесные пеналы на 16 суток ежедневно в течение 15 дней, начиная с 11 дня после введения аллоксана. Установлено, что концентрация кортизола в плазме крови животных группы контрольной патологии значительно возрастает относительно интактного контроля – в среднем с 77,51 нг/мл до 421,65 нг/мл, то есть в 5,4 раза (p<0,001). Это свидетельствует о напряженности обусловленных кортикостероидами механизмов течения стресс-реакции на фоне модельного сахарного диабета. С учетом контринсулярных свойств кортикостероидов такой эффект длительной иммобилизации на фоне сахарного диабета следует считать особенно неблагоприятным. Диакамфа гидрохлорид (25 мг/кг внутрибрюшинно ежедневно) не только уменьшал гликемию, но и достоверно снижал содержание кортизола в крови в среднем до 172,0 нг/ мл (p<0,001 по сравнению с показателем группы контрольной патологии). Препарат сравнения классический актопротектор бемитил (50 мг/кг внутрибрюшинно ежедневно) статистически значимо уступал диакамфа гидрохлориду (p<0,001), уменьшая концентрацию кортизола в среднем лишь до 253,35 нг/мл. Результаты свидетельствуют о стресспротекторных свойствах диакамфа гидрохлорида в условиях сахарного диабета и обосновывают перспективность его дальнейшего изучения как потенциального адаптогенного и стресспротекторного средства. Механизм действия диакамфа гидрохлорида связан с его влиянием на эндокринные механизмы стресс-реакции.Мета дослідження полягала у визначенні впливу оригінального антигіперглікемічного препарату діакамфу гідрохлориду на вміст кортизолу в крові тварин із комбінованою моделлю цукрового діабету та хронічного стресу. Експеримент виконано на дорослих щурах самцях. Цукровий діабет І типу моделювали алоксану моногідратом (150 мг/кг підшкірно одноразово), хронічний іммобілізаційний стрес – розміщенням тварин у тісних пеналах на 16 год щодня протягом 15 діб, починаючи з 11 дня після введення алоксану. Встановлено, що концентрація кортизолу в плазмі крові тварин групи контрольної патології значно зростає відносно інтактного контролю – у середньому з 77,51 нг/мл до 421,65 нг/мл, тобто у 5,4 рази (p<0,001). Це свідчить про напруженість зумовлених кортикостероїдами механізмів перебігу стрес-реакцій на тлі модельного цукрового діабету. З урахуванням контрінсулярних властивостей кортикостероїдів такий ефект тривалої іммобілізації на тлі цукрового діабету слід вважати особливо несприятливим. Діакамфу гідрохлорид (25 мг/кг внутрішньоочеревинно щоденно) не тільки зменшував глікемію, але й вірогідно знижував вміст кортизолу в крові в середньому до 172,0 нг/мл (p<0,001 відносно показника групи контрольної патології). Препарат порівняння класичний актопротектор бемітил (50 мг/кг внутрішньоочеревинно щоденно) статистично значуще поступався діакамфу гідрохлориду (p<0,001), зменшуючи концентрацію кортизолу в середньому лише до 253,35 нг/мл. Результати свідчать про стреспротекторні властивості діакамфу гідрохлориду в умовах цукрового діабету та обґрунтовують перспективність його подальшого вивчення як потенційного адаптогенного та стреспротекторного засобу. Механізм дії діакамфу гідрохлориду пов’язаний із його впливом на ендокринні механізми стрес-реакції
Корекція доксорубіциніндукованої гепатотоксичності похідними глюкозаміну та їх комбінаціями з кверцетином в експерименті на щурах
Get PDFThe article presents the results of the pharmacological study of glucosamine derivatives and their combinations with flavonoid quercetin as correctors of hepatotoxicity of anthracycline antibiotics, particularly doxorubicin. As the test compounds substances of glucosamine hydrochloride in conventionally therapeutic doses of 50 mg/kg, and the combination of aminosugars of glucosamine hydrochloride and N-acetylglucosamine with flavonoid quercetin in the ratio of 3:1 equivalent to glucosamine hydrochloride in a conventionally therapeutic dose of 82 mg/kg have been studied. Quercetin was used in the dose of 20.5 mg/kg as a reference medicine. To assess the degree of liver damage and severity of the hepatoprotective activity of the objects selected a number of biochemical parameters (the level of TBA-reactants of the serum and the liver homogenate, the activity of indicator enzymes of ALT, AST cytolysis, the content of the total protein, glucose, urea in the serum) have been determined; the the histomorphologic study of liver tissue has been conducted. According to the experimental results it has been found that all tested compounds have the ability to reduce the toxic effects of doxorubicin in relation to the liver. With respect to overall rating of the parameters studied a combination of aminosugars of glucosamine hydrochloride and N-acetylglucosamine with quercetin has shown the most significant hepatoprotective effect, and it can be explained by a synergistic action of its individual components directed to inhibition of free radical processes and cytolysis, inhibition of inflammation, urea formation function, protein synthesis in the liver, normalization of the carbohydrate metabolism and decrease of hypoplastic changes in the liver tissue. The results of the study experimentally substantiate the use perspectiveness of a combination of aminosugars of glucosamine hydrochloride and N-acetylglucosamine with quercetin for pharmacological correction of toxic effects of anthracycline antibiotics during anticancer therapy.Приведены результаты фармакологического изучения производных глюкозамина и их комбинаций с флавоноидом кверцетином в качестве корректоров гепатотоксичности антрациклиновых антибиотиков, в частности доксорубицина. В качестве исследуемых соединений изучались субстанции глюкозамина гидрохлорида в условно терапевтической дозе 50 мг/кг и комбинация аминосахаров глюкозамина гидрохлорида и N-ацетилглюкозамина с флавоноидом кверцетином в соотношении 3:1 в пересчете на глюкозамина гидрохлорид в условно терапевтической дозе 82 мг/кг. В качестве препарата сравнения использовали кверцетин в дозе 20,5 мг/кг. Для оценки степени поражения печени и выраженности гепатотропного действия выбранных объектов определяли ряд биохимических показателей (уровень ТБК-реактантов сыворотки крови и гомогената печени, активность индикаторных ферментов цитолиза АлАТ, АсАТ, содержание общего белка, глюкозы, мочевины в сыворотке крови), а также проводили гистоморфологическое исследование ткани печени. По результатам опыта установлено, что все исследуемые соединения проявили способность к уменьшению токсических проявлений доксорубицина по отношении к печени. По суммарному рейтингу исследованных показателей наиболее значимое гепатотропное действие проявила комбинация аминосахаров глюкозамина гидрохлорида и N-ацетилглюкозамина с кверцетином, что может объясняться синергическим действием ее отдельных компонентов, направленным на ингибирование свободнорадикальных процессов и цитолиза, угнетение воспаления, восстановление мочевинообразующей, белоксинтезирующей функций печени, нормализацию углеводного обмена и уменьшение гипопластических изменений в ткани печени. Результаты исследования экспериментально обосновывают перспективность использования комбинации аминосахаров глюкозамина гидрохлорида и N-ацетилглюкозамина с кверцетином для фармакокоррекции токсических эффектов антрациклиновых антибиотиков при проведении противоопухолевой терапии.Наведені результати фармакологічного вивчення похідних глюкозаміну та їх комбінацій з флавоноїдом кверцетином у якості коректорів гепатотоксичності антрациклінових антибіотиків, зокрема доксорубіцину. В якості досліджуваних сполук вивчались субстанції глюкозаміну гідрохлориду в умовно-терапевтичній дозі 50 мг/кг та комбінація аміноцукрів глюкозаміну гідрохлориду і N-ацетилглюкозаміну з флавоноїдом кверцетином у співвідношенні 3:1 в перерахунку на глюкозаміну гідрохлорид в умовно-терапевтичній дозі 82 мг/кг. У якості препарату порівняння використовували кверцетин у дозі 20,5 мг/кг. Для оцінки ступеня ураження печінки та вираженості гепатотропної дії обраних об’єктів визначали низку біохімічних показників (рівень ТБК-реактантів сироватки крові та гомогенату печінки, активність індикаторних ферментів цитолізу АлАТ, АсАТ, вміст загального білка, глюкози, сечовини у сироватці крові), а також проводили гістоморфологічне дослідження тканини печінки. За результатами досліду встановлено, що всі досліджувані сполуки проявили здатність до зменшення токсичних проявів доксорубіцину по відношенню до печінки. За сумарним рейтингом досліджених показників найбільш значущу гепатотропну дію виявила комбінація аміноцукрів глюкозаміну гідрохлориду і N-ацетилглюкозаміну з кверцетином, що може пояснюватися синергічною дією її окремих компонентів, спрямованою на інгібування вільнорадикальних процесів і цитолізу, пригнічення запалення, відновлення сечовиноутворюючої, білоксинтезуючої функцій печінки, нормалізацію вуглеводного обміну та зменшення гіпопластичних змін у тканині печінки. Результати дослідження експериментально обгрунтовують перспективність використання комбінації аміноцукрів глюкозаміну гідрохлориду і N-ацетилглюкозаміну з кверцетином для фармакокорекції токсичних ефектів антрациклінових антибіотиків при проведенні протипухлинної терапії
Сучасні проблеми захворюваності та клініко-епідеміологічні особливості перебігу псоріазу у хворих харківського регіону
No full textThe data on the current state and the major trends of the psoriasis morbidity in the Kharkiv region have been given in the article. It has been noted that psoriasis takes one of the leading places among the chronic diseases of the skin and it is not only medical, but also social and economic problem. A discrepancy between the official and the actual data on the prevalence of psoriasis in Ukraine has been proven. It has been determined that data about visits to medical preventive institutions do not reflect the actual number of patients. As a result of the structural analysis of patients by age of the dermatosis occurence it has been determined that almost 90% of the psoriasis patients took ill at the age less than 50 years, i.e. in the most able-bodied age, and 35% of the patients became ill in their teens. It confirms the social and economic significance of the disease. The widespread forms of psoriasis, including Psoriasis vulgaris, and its the most serious complications – psoriatic erythroderma, psoriasis arthropica, generalized pustular psoriasis have been determined. The main problems concerning the incidence of psoriasis in the Kharkiv region have been analyzed and generalized, as well as the main directions of improvement of medical and social care for patients have been identified.Приведены данные о современном состоянии и основных тенденциях заболеваемости псориазом в Харьковском регионе и отмечено, что псориаз занимает одно из лидирующих мест среди хронических заболеваний кожи и является не только медицинской, но и социально-экономической проблемой. Доказано несоответствие офи- циальных и фактических данных о распространенности псориаза в Украине и установлено, что данные обращений в лечебно-профилактические учреждения не отражают реального количества больных. В результате структурного анализа больных по возрасту появления дерматоза установлено, что почти 90% пациентов заболели в возрасте до 50 лет, то есть в наиболее трудоспособном возрасте, а у 35% больных псориаз начался в возрасте до 20 лет, что подтверждает социальную и экономическую значимость заболевания. Определены наиболее распространенные формы псориаза, в том числе псориаз обычный и наиболее тяжелые его формы – псориатическая эритродермия, артропатический псориаз, генерализованный пустулезный псориаз. Проанализированы и обобщены основные проблемы заболеваемости псориазом в Харьковском регионе, а также определены основные направления совершенствования медико-социальной помощи больным.Наведені дані щодо сучасного стану та основних тенденцій захворюваності на псоріаз у Харківському регіоні і відзначено, що псоріаз посідає одне з лідируючих місць серед хронічних захворювань шкіри і є не лише медичною, а й соціально-економічною проблемою. Доведена невідповідність офіційних та фактичних даних щодо поширеності псоріазу в Україні та зауважено, що дані звернень до лікувально-профілактичних закладів не відображають реальної кількості хворих. За результатами структурного аналізу хворих за віком, коли з’явились ознаки дерматозу, встановлено, що майже 90% пацієнтів захворіли у віці до 50 років, тобто у найбільш працездатному віці, а у 35% хворих псоріаз розпочався у віці до 20 років, що підтверджує соціальну та економічну значущість захворювання. Визначені найбільш розповсюджені форми псоріазу, зокрема псоріаз звичайний та найбільш важкі його форми – псоріатична еритродермія, артропатичний псоріаз, генералізований пустульозний псоріаз. Проаналізовані та узагальнені основні проблеми захворюваності на псоріаз у Харківському регіоні, а також визначені основні напрямки удосконалення медико-соціальної допомоги хворим
Переносимість різних варіантів фармакотерапії аліскіреном і небівололом у хворих на гіпертонічну хворобу
Get PDFIt has been proven that monotherapy with aliskiren (150-300 mg/day) and nebivolol (5-10 mg/day) provides hypertensive patients of stage II (essential hypertension) with effective decline of office systolic (SP) and diastolic (DP) blood pressure values to normotonic ones at the end of week 4 of their treatment. The use of combined therapy (aliskiren 150 mg/day + nebivolol 5 mg/day) effectively reduces the indicators of SP and DP at the end of week 2 of their treatment. It has been shown that when conducting different pharmacotherapies (aliskiren 150-300 mg/day; nebivolol 5-10 mg/day; aliskiren 150 mg/day + nebivolol 5 mg/day) none of patients discontinued the treatment due to “unsatisfactory” tolerability for the 8 week period. Neither “unsatisfactory” nor “satisfactory” tolerability of treatment was registered for any variant. The same number of patients in the groups assessed tolerability as “excellent” and “good”. There was no statistically significant difference of distribution of the patients’ assessment of the treatment tolerability for all groups of comparison (p>0.05). From 16.3% to 20.0% of patients of all groups experienced different complaints within 8 weeks of treatment. The rate of complaints was insignificant, once or twice per month, and it was nearly the same during the whole period of treatment. There were no statistically significant changes of the rate at different stages of treatment (p>0.05). In all cases the complaints of the patients of all groups were the following: “headache”, “fatigability”, and “nausea”, “dry cough” and “sleep disturbances”. These complaints were recurrent and didn’t affect the patients. There was no need to stop the treatment due to the side effects. All the patients’ complaints were foreseen because they were stated by the manufactures as the side effects. During the whole study the forms of statistical account of all side effects #137-y were filled out and submitted to the Department of Post-registration Supervision of the State Expert Centre of the Ministry of Health of Ukraine. There were no statistically significant differences of the parameters during the analysis of variance. These results prove that the changes revealed have the random disposition and are not regular, i.e. the results belong to one parent universe.Монотерапия алискиреном (150-300 мг/сут.) и небивололом (5-10 мг/сут.) у больных гипертонической болезнью (ГБ) II стадии обеспечивает эффективное снижение показателей офисного систолического (САД) и диастолического (ДАД) артериального давления до нормотонических значений к концу 4 недели лечения. Использование комбинированной терапии (алискирен 150 мг/сут. + небиволол 5 мг/сут.) обеспечивает эффективное снижение показателей САД и ДАД к концу 2 недели лечения. Продемонстрировано, что при проведении различных вариантов фармакотерапии (алискирен 150-300 мг/сут.; небиволол 5-10 мг/сут.; алискирен 150 мг/сут. + небиволол 5 мг/сут.) в течение 8 недель никому из больных ГБ не было отменено лечение по причине его «неудовлетворительной» переносимости. «Неудовлетворительная» или «удовлетворительная» переносимость лечения не отмечались ни при одном его варианте. Одинаковое количество больных в группах оценивало переносимость лечения на «отлично» и «хорошо». Статистически значимого различия распределения значений оценок больными переносимости терапии для всех групп сравнения не выявлено (p > 0,05). От 16,3% до 20,0% больных всех групп в течение 8 недель лечения отмечали те или иные жалобы. Частота возникновения жалоб была незначительной – 1-2 раза в месяц и практически не увеличивалась на протяжении всего лечения. Статистически значимого изменения их частоты на разных этапах лечения не выявлено (p > 0,05). Во всех случаях жалобы, отмечающиеся больными всех групп, были следующими: «головная боль», «повышенная утомляемость», «тошнота», «сухой кашель» и «нарушение сна». Эти жалобы носили периодический характер и не причиняли беспокойства больным. Случаев необходимости отмены лечения вследствие побочных эффектов ЛС не было. Все жалобы, описанные больными, ожидаемые, поскольку заявлены производителями как побочные эффекты. В ходе проведения исследования на все побочные эффекты были заполнены учетно-статистические формы 137-у и направлены в отдел послерегистрационного надзора Государственного экспертного центра МЗ Украины. При проведении дисперсионного анализа статистически значимых различий показателей не выявлено. Это означает, что все обнаруженные изменения носят случайный, а не закономерный характер, то есть результаты принадлежат одной генеральной совокупности.Монотерапія аліскіреном (150-300 мг/добу) і небівололом (5-10 мг/добу) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії забезпечує ефективне зниження показників офісного систолічного (САТ) і діастолічного (ДАТ) артеріального тиску до нормотонічних значень наприкінці 4 тижня лікування. Використання комбінованої терапії (аліскірен 150 мг/добу + небіволол 5 мг/добу) забезпечує ефективне зниження показників САД і ДАД наприкінці 2 тижня лікування. Продемонстровано, що при проведенні різних варіантів фармакотерапії (аліскірен 150-300 мг/добу; небіволол 5-10 мг/добу; аліскірен 150 мг/добу + небіволол 5 мг/добу) впродовж 8 тижнів у жодного хворого на ГХ не було її скасування через «незадовільну» переносимість лікування. «Незадовільна» і «задовільна» переносимість лікування не наголошувалася при жодному його варіанті. Однакова кількість хворих у групах оцінювала переносимість лікування на «відмінно» і «добре». Статистично значимої відмінності розподілу значень оцінок хворими переносимості терапії для всіх груп порівняння не виявлено (p > 0,05). Від 16,3% до 20,0% хворих із усіх груп впродовж 8 тижнів лікування висловлювали ті або інші скарги. Частота виникнення скарг була незначною – 1-2 рази на місяць і практично не збільшувалася впродовж всього лікування. Статистично значущої зміни їх частоти на різних етапах лікування не виявлено (p > 0,05). У всіх випадках скарги, які висловлювали хворі всіх груп, були наступними: «головний біль», «підвищена стомлюваність», «нудота», «сухий кашель» і «порушення сну». Ці скарги носили періодичний характер і не завдавали незручностей хворим. Випадків необхідності відміни лікування через побічні ефекти ЛЗ не було. Всі скарги, описані хворими, очікувані, оскільки заявлені виробниками як побічні ефекти. В ході проведення дослідження на всі побічні ефекти були заповнені обліково-статистичні форми 137-о і направлені у відділ післяреєстраційного нагляду Державного експертного центру МОЗ України. При проведенні дисперсійного аналізу статистично значущих відмінностей показників не виявлено. Це означає, що всі виявлені зміни носять випадковий, а не закономірний характер, тобто результати належать одній генеральній сукупності
Методологія створення ректальних лікарських засобів для лікування захворювань передміхурової залози
Get PDFThe methodology of creating the suppositories for the treatment of prostate diseases has been grounded. Benign prostatic hyperplasia (BPH) and chronic prostatitis are among the most common urologic diseases in men. In recent years, at the pharmaceutical market a lot of drugs – prostate protectors of both domestic and foreign production have appeared; among them the prominent place is occupied by α-adrenoblockers, and phytotherapeutic drugs. One way to solve the problem of effective treatment of prostate diseases is the use of suppositories, which have a number of significant advantages over other dosage forms. At present there are no medicines with α-adrenoblockers and herbal compositions with plant extracts in the form of suppositories at the pharmaceutical market. To provide the efficacy and safety of suppositories all pharmaceutical factors affecting the drug quality should be theoretically and experimentally grounded. They are the nature and amount of the base, physical and chemical properties of active substances and excipients (solubility, dispersion degree, trace element composition), structural and mechanical properties and equipment. To ensure the therapeutic efficacy of the drug the biopharmaceutical research on the release of active substances from different suppository bases is important, as well as the comparison of active substances accumulation in the blood and prostate after oral and rectal administration. Thus, using the general methodological approach to pharmaceutical development the authors have grounded the methodology and made the plan of experimental studies on creation of rectal suppositories based on synthetic and natural substances for the treatment of prostate diseases, which in the future may be the drugs of choice at the domestic pharmaceutical market.Обоснована методология создания суппозиториев для лечения заболеваний предстательной железы. Доброкачественная гиперплазия предстательной железы (ДГПЖ) и хронический простатит являются одними из наиболее распространенных урологических заболеваний мужчин. За последние годы на фармацевтическом рынке появилось большое количество препаратов-простатопротекторов как отечественного, так и зарубежного производства, среди которых ведущее место занимают α-адреноблокаторы и фитотерапевтические препараты. Одним из путей решения проблемы эффективного лечения заболеваний предстательной железы является применение суппозиториев, которые имеют ряд весомых преимуществ по сравнению с другими лекарственными формами. На сегодня на фармацевтическом рынке полностью отсутствуют лекарственные препараты с α-адреноблокаторами и фитокомпозиции с растительными экстрактами в форме суппозиториев. Для обеспечения высокой эффективности и безопасности суппозиториев необходимо теоретически и экспериментально обосновать все фармацевтические факторы, которые влияют на качество лекарственного препарата. Это природа и количество основы, физико-химические свойства действующих и вспомогательных веществ (растворимость, степень дисперсности, микроэлементный состав), структурно-механические характеристики и оборудование. Для обеспечения терапевтической эффективности лекарственного препарата важное значение имеют биофармацевтические исследования по высвобождению действующих веществ из разных суппозиторных основ, а также сравнение накопления действующих веществ в крови и предстательной железе при пероральном и ректальном введении. Таким образом, авторами статьи на основании общего методического подхода к фармацевтической разработке обоснована методология и составлен план экспериментальных исследований создания ректальных суппозиториев на основе синтетических и природных веществ для лечения заболеваний предстательной железы, которые в перспективе могут стать препаратами выбора на отечественном фармацевтическом рынке.Обґрунтовано методологію створення супозиторіїв для лікування захворювань передміхурової залози. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) і хронічний простатит є одними з найбільш поширених урологічних захворювань чоловіків. За останні роки на фармацевтичному ринку з’явилось багато препаратів-простатопротекторів як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва, серед яких чільне місце посідають α-адреноблокатори і фітотерапевтичні препарати. Одним зі шляхів вирішення проблеми ефективного лікування захворювань передміхурової залози є використання супозиторіїв, які мають низку вагомих переваг у порівнянні з іншими лікарськими формами. На сьогодні на фармацевтичному ринку повністю відсутні лікарські препарати з α-адреноблокаторами і фітокомпозиції з рослинними екстрактами у вигляді супозиторіїв. Для забезпечення високої ефективності та нешкідливості супозиторіїв слід теоретично та експериментально обґрунтувати всі фармацевтичні фактори, які впливають на якість лікарського препарату. Це природа і кількість основи, фізико-хімічні властивості діючих і допоміжних речовин (розчинність, ступінь дисперсності, мікроелементний склад), структурно-механічні характеристики та обладнання. Для забезпечення терапевтичної ефективності лікарського препарату важливе значення мають біофармацевтичні дослідження з вивільнення діючих речовин з різних супозиторних основ, а також порівняння накопичення діючих речовин в крові та передміхуровій залозі при пероральному та ректальному введенні. Таким чином, авторами статті на підставі загального методичного підходу до фармацевтичної розробки обґрунтовано методологію та складено план експериментальних досліджень щодо створення ректальних супозиторіїв на основі синтетичних і природних речовин для лікування захворювань передміхурової залози, які у перспективі мають стати препаратами вибору на вітчизняному фармацевтичному ринку