Clinical Pharmacy (E-Journal) / Клінічна фармація
Not a member yet
269 research outputs found
Sort by
Підходи до використання кристалооптичного методу дослідження біологічних рідин
The article contains the summarized results of using the crystal optic method for studying biological fluids (in particular, oral fluid) with the purpose of diagnostics of pathological processes of the patient’s oral cavity, including the preclinical stage of development of the pathological process. The results of the study of changes in the crystal-forming ability of the oral fluid and its facies morphological pattern in patients when affecting therapeutically on the periodontal tissue with low-intensity light are presented. The effects of the prevention course for two types of radiation – polarized polychromatic and monochromatic red – have been compared. A positive dynamics of the facies morphological pattern and disappearance of pathological states markers, which may indicate the beneficial effect of low-intensity light on the periodontal condition, has been found. Recommendations on applying of a preventive remedy depending on the crystal-forming properties of the oral fluid are given. As the result of analysis of modern literature, it has been shown that the analysis of the morphological picture of the oral cavity fascias can be used as a specific marker to determine if it is expedient to use a particular type of preventive methods of microcirculatory disorders of the maxillofacial tissues and as a grounding of using preventive measures and estimation of their effectiveness.Обобщены результаты применения кристаллооптического метода исследования биологических жидкостей, в частности ротовой жидкости, с целью диагностики патологических процессов в полости рта пациентов, в том числе на доклинической стадии развития патологического процесса. В статье приведены результаты исследования изменений кристаллообразующей способности ротовой жидкости и морфологической картины ее фаций у пациентов при терапевтическом воздействии на ткани пародонта низкоинтенсивного светового излучения. Проведено сравнение результатов курса профилактики для двух типов излучения – полихроматического поляризованного и красного монохроматического. Обнаружена положительная динамика изменения морфологической картины фаций и исчезновение в них маркеров патологических состояний, что может свидетельствовать о благоприятном воздействии низкоинтенсивного светового излучения на состояние пародонта. Даны рекомендации по применению того или иного профилактического средства в зависимости от исходных кристаллообразующих свойств ротовой жидкости. Анализ современной литературы по данной теме показал, что морфологическая картина фаций ротовой жидкости может быть своеобразным маркером целесообразности использования того или иного метода профилактики расстройств микроциркуляции в тканях челюстно-лицевой области, обоснованием для проведения профилактических мероприятий и оценивания их эффективности.Узагальнені результати застосування кристалооптичного методу дослідження біологічних рідин, зокрема ротової рідини, з метою діагностики патологічних процесів у порожнині рота пацієнтів, у тому числі на доклінічній стадії розвитку патологічного процесу. У статті наведені результати досліджень змін кристалоутворювальної здатності ротової рідини та морфологічної картини її фацій у пацієнтів при терапевтичній дії на тканини пародонта низькоінтенсивного світлового випромінювання. Проведено співставлення результатів курсу профілактики для двох типів випромінювання – поліхроматичного поляризаційного та червоного монохроматичного. Виявлена позитивна динаміка зміни морфологічної картини фацій і зникнення в них маркерів патологічних станів, що може свідчити про сприятливий вплив низькоінтенсивного світлового випромінювання на стан пародонта. Надані рекомендації по застосуванню того або іншого профілактичного засобу в залежності від вихідних кристалоутворювальних властивостей ротової рідини. Аналіз сучасної літератури з даної теми показав, що морфологічна картина фацій ротової рідини може бути своєрідним маркером доцільності використання того чи іншого методу профілактики розладів мікроциркуляції в тканинах щелепно-лицьової області, обґрунтуванням для проведення профілактичних заходів та оцінювання їх ефективності
Оцінка фармакотерапії хворих на гіпотиреоз методами частотного, АВС-, VEN-аналізів
The article presents the results of a comprehensive clinical economic analysis of patients with the iodine deficiency syndrome and hypothyroidism. The study was conducted at the Regional Clinical Hospital of Ivano-Frankivsk. As it is evidenced by the results of frequency analysis, in total 244 prescriptions of 73 drugs – an average of five prescriptions per a medical history sheet were made for 47 patients. In most cases for the treatment of patients L-thyroxine (Berlin-Chemie AG, Germany), which 85% of patients received, was used. However, taken into account the great number of prescriptions for various drugs, L-thyroxine was prescribed only in 16.4% of cases in general. Besides the replacement therapy with L-thyroxine, patients mostly received treatment of concomitant diseases. The list of drugs, which cost was about 80% of the total cost of therapy (group A cost) was determined by the ABC-distribution method; the part of them was 18% in the total names of drugs. Group B was comprised of 31% of all medicines, which cost was 2034.19 UAH – 15% of the total cost of pharmacotherapy. The part of group C by cost was 6%, it contained the largest number of drugs – 37, which was 51%. The results of the combined ABC/VEN-analyses determined that the highest proportion of costs for the pharmacotherapy conducted fell to the drugs of group N being secondary by importance. Group E was represented by 12 drugs. And the necessary group V was represented only by three drugs (6.4%). The ABC/VEN-analyses conducted confirmed the conclusion of frequency analysis since expenditures were distributed irrationally concerning the importance of the drugs according to the clinical protocol. After the introduction of compulsory health insurance in Ukraine this state of distribution of expenses would be unacceptable.Приведены результаты комплексного клинико-экономического анализа больных синдромом йодной недостаточности и гипотиреозом. Исследование было проведено на базе Областной клинической больницы г. Ивано-Франковска. Как свидетельствуют результаты частотного анализа, суммарно 47 пациентам было сделано 244 назначения 73 лекарственных средств – в среднем 5 назначений на одну медицинскую карточку. Чаще всего для лечения пациентов был использован L-тироксин (Берлин-Хеми, Германия), который получили 85% больных. Однако, учитывая большое количество назначений различных препаратов, L-тироксин занимал в общей совокупности назначений лишь 16,4%. Пациенты, кроме заместительной терапии L-тироксином, преимущественно получили лечение сопутствующих заболеваний. Методом АВС-распределения был определен перечень препаратов, стоимость которых составляла около 80% общей стоимости терапии (группа А по затратам), часть которых в совокупности наименований лекарственных средств составила 18%. Группу В составили 31% всех лекарственных средств, стоимость которых составляла 2034,19 грн – 15% от общей стоимости фармакотерапии. Часть группы С по затратам составляла 6%, она вмещала наибольшее количество препаратов – 37, что составило 51%. Результатами совместных АВС/VEN-анализов определено, что самая высокая часть расходов на проводимую фармакотерапию пришлась на препараты второстепенной группы N по важности. Группу Е составили 12 лекарственных средств. А необходимая группа V оказалась представлена лишь тремя препаратами (6,4%). Проведенные АВС/VEN-анализы подтвердили вывод частотного анализа, поскольку расходы распределились нерационально относительно важности препаратов согласно Клинического протокола. При введении обязательного медицинского страхования в Украине такое состояние распределения расходов будет неприемлемым.Наведені результати комплексного клініко-економічного аналізу хворих на синдром йодної недостатності та гіпотиреоз. Дослідження було проведено на базі Обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківська. Як свідчать результати частотного аналізу, сумарно 47 пацієнтам було зроблено 244 призначення 73 лікарських засобів – в середньому 5 призначень на одну медичну картку. Найчастіше для лікування пацієнтів був використаний L-тироксин (Берлін-Хемі, Німеччина), який отримали 85% хворих. Однак, враховуючи велику кількість призначень різних препаратів, L-тироксин займав у загальній сукупності призначень лише 16,4%. Пацієнти, крім замісної терапії L-тироксином, переважно отримали лікування супутніх захворювань. Методом АВС-розподілу було визначено перелік препаратів, вартість яких становила близько 80% загальної вартості терапії (група А за витратністю), частка яких у сукупності найменувань лікарських засобів становила 18%. Групу В склали 31% всіх лікарських засобів, вартість яких становила 2034,19 грн – 15% від загальної вартості фармакотерапії. Частка групи С за витратністю становила 6%, вона вміщувала найбільшу кількість препаратів – 37, що становило 51%. Результатами сумісних АВС/VEN-аналізів визначено, що найвища частка витрат на проведену фармакотерапію припала на препарати другорядної групи N за важливістю. Групу Е склали 12 лікарських засобів. А найнеобхідніша група V виявилася представленою лише трьома препаратами (6,4%). Проведені АВС/ VEN-аналізи підтвердили висновок частотного аналізу, оскільки витрати розподілилися нераціонально відносно важливості препаратів відповідно до Клінічного протоколу. При запровадженні обов’язкового медичного страхування в Україні такий стан розподілу витрат буде неприйнятним
Вплив ралейкіну на показники глюкозного гомеостазу нормоглікемічних щурів при глюкозному навантаженні
Diabetes mellitus (DM) remains the only noncontagious disease for today, which prevalence, according to the World Health Organization, has reached epidemic proportions. According to the results of recent research proinflammatory cytokines, namely interleukin-1 (IL-1), play an important role in the pathogenesis of both types of diabetes. Therefore, drugs that can inhibit the activity of IL-1 by suppressing its receptors, improve survival and normalize the functional activity of β-cells of the pancreas are promising anti-diabetic agents. The article presents the results of the pharmacological screening of hypoglycemic properties of receptor antagonist IL-1 raleukin obtained in the Research Institute of High-Purity Biopharmaceuticals (St. Petersburg) in normoglycemic rats under conditions of tolerance tests to carbohydrates. It has been found that in the intraperitoneal glucose tolerance test the antagonist of IL-1 raleukin shows a significant hypoglycemic effect in the doses of 7 and 10 mg/kg, i.e. it is a promising antidiabetic agent. In the oral glucose tolerance test raleukin in the dose of 7 mg/kg revealed the same hypoglycemic activity. This dose is a conditionally effective dose of the drug by the hypoglycemic effect; it can be used in further studies of anti-diabetic properties of raleukin. The results experimentally substantiate the high efficiency and expediency of IL-1 receptors blockade as one of the ways of correcting hyperglycemia in type 1 diabetes.Сахарный диабет (СД) на сегодня остается единственным неинфекционным заболеванием, распространенность которого, по данным Всемирной Организации Здравоохранения, носит характер эпидемии. По результатам современных исследований важную роль в патогенезе СД обоих типов играют провоспалительные цитокины, а именно, интерлейкин-1 (ИЛ-1). Поэтому препараты, способные тормозить активность ИЛ-1 за счет угнетения его рецепторов, повышать выживаемость и нормализовать функциональную активность β-клеток поджелудочной железы, являются перспективными антидиабетическими средствами. В статье приведены результаты фармакологического скрининга гипогликемических свойств антагониста рецепторов ИЛ-1 ралейкина, полученного в Санкт-Петербургском НИИ ОЧБП, у нормогликемических крыс в условиях тестов толерантности к углеводам. Определено, что во внутрибрюшинном тесте толерантности к глюкозе антагонист рецепторов ИЛ-1 ралейкин в дозах 7 и 10 мг/кг обнаружил достоверное гипогликемическое действие, т.е. он является перспективным противодиабетическим средством. В пероральном тесте толерантности к глюкозе такую же гипогликемическую активность проявил ралейкин в дозе 7 мг/кг. Эта доза является условно-эффективной дозой препарата по гипогликемическому действию и может быть использована в дальнейших исследованиях антидиабетических свойств ралейкина. Результаты экспериментально обосновывают высокую эффективность и целесообразность блокады рецепторов ИЛ-1 как одного из путей коррекции гипергликемии при СД 1 типа.Цукровий діабет (ЦД) на сьогодні залишається єдиним неінфекційним захворюванням, поширеність якого, за даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, носить характер епідемії. За даними сучасних досліджень важливу роль у патогенезі ЦД обох типів відіграють прозапальні цитокіни, а саме, інтерлейкін-1 (ІЛ-1). Тому препарати, здатні гальмувати активність ІЛ-1 за рахунок пригнічення рецепторів ІЛ-1, підвищувати виживаність та нормалізувати функціональну активність β-клітин підшлункової залози, є перспективними антидіабетичними засобами. У статті наведені результати фармакологічного скринінгу гіпоглікемічних властивостей антагоніста рецепторів ІЛ-1 ралейкіну, отриманого у Санкт-Петербурзькому НДІ ОЧБП, у нормоглікемічних щурів в умовах тестів толерантності до вуглеводів. Визначено, що у внутрішньоочеревинному тесті толерантності до глюкози антагоніст рецепторів ІЛ-1 ралейкін в дозах 7 та 10 мг/кг виявив достовірну гіпоглікемічну дію, тобто він є перспективним антидіабетичним засобом. У пероральному тесті толерантності до глюкози теж найбільшу гіпоглікемічну активність виявив ралейкін у дозі 7 мг/кг. Ця доза є умовно-ефективною дозою препарату за гіпоглікемічною дією та може бути використана у подальших дослідженнях антидіабетичних властивостей ралейкіну. Результати експериментально обґрунтовують високу ефективність і доцільність блокади рецепторів інтерлейкіну-1 як одного із шляхів корекції гіперглікемії при ЦД 1 типу
Сучасні підходи до мультивекторного пошуку перспективних рослинних об’єктів для нових лікарських засобів
The work is devoted to possible approaches concerning the search of promising plant objects for creating new medicines and their use by the example of herbal collections for dental practice. 110 prescriptions of folk and traditional medicine used for the treatment of inflammatory diseases of parodontium and the mucous membrane of the oral cavity have been chosen and analyzed. The belonging of herbal components of the collections studied to the families of Asteraceae (16.39%), Rosaceae (11.48%), Lamiceae (9.02%), and Apiaceae (6.56%) has been determined. The number of herbal compositions in prescriptions has been calculated and according to the results the dominance of the group with 4-6 ingredients has been revealed. Analyzing the plants in prescriptions according to the type of the raw material it has been found that in compositions of herbal collections the overground parts, such as herbs (30.15%) and leaves (17.65%), are dominant types of the raw material. In collections studied according to the rating of usage the most frequently used plants are garden sage, wild chamomile, oak, calendula, St. John’s wort, sedge, stinging nettle, thyme, common yarrow, common origanum, wild rose. For the indicated list of medicinal plants stable combinations with other species of plants represented schematically have been grouped. The ways of conducting the research together with the data obtained concerning the search of promising plants that can be used for scientific evidence of the compositions of multicomponent medicines based on the medicinal plant raw material intended for drug therapy of a number of pathological conditions, particularly inflammatory stomatological diseases, have been outlined.Представленная работа посвящена отображению возможных подходов к поиску перспективных растительных объектов для создания новых лекарственных средств растительного происхождения и их реализации на примере сборов для стоматологической практики. Из источников народной и официальной медицины отобраны и проанализированы 110 прописей, используемых в лечении воспалительных заболеваний пародонта и слизистой оболочки полости рта. Установлена принадлежность растительных компонентов исследуемых сборов к семействам Астровые (16,39%), Розовые (11,48%), Яснотковые (9,02%), Сельдерейные (6,56%). Рассчитано число растительных составляющих в прописях и по результатам подсчетов выявлено преобладание группы с количеством ингредиентов 4-6. При рассмотрении растений в композициях относительно вида сырья отмечено, что в составе сборов чаще прописаны надземные части (трава – 30,15%, листья – 17,65%). В исследуемых сборах по рейтингу применяемости определены 11 наиболее распространенных ингредиентов: шалфей лекарственный, ромашка лекарственная, дуб обыкновенный, календула лекарственная, зверобой продырявленный, аир обыкновенный, крапива двудомная, тимьян обыкновенный, тысячелистник обыкновенный, душица обыкновенная, шиповник. Для установленного перечня лекарственных растений сгруппированы постоянные сочетания с другими растительными компонентами в пределах одного сбора, которые представлены схематично. Указанные пути проведения исследований совместно с полученными данными по поиску перспективных растений могут быть использованы для научного обоснования составов многокомпонентных лекарственных препаратов на основе лекарственного растительного сырья, предназначенных для фармакотерапии ряда патологических состояний, в частности воспалительных стоматологических болезней.Представлена робота присвячена відображенню можливих підходів до пошуку перспективних рослинних об’єктів для створення нових лікарських засобів рослинного походження та їх реалізації на прикладі зборів для стоматологічної практики. Із джерел народної та офіційної медицини було відібрано і проаналізовано 110 прописів, які використовуються при лікуванні запальних захворювань пародонтуа і слизової оболонки порожнини рота. Встановлено належність рослинних компонентів зборів, що досліджувалися, до родин Айстрові (16,39%), Розові (11,48%), Ясноткові (9,02%), Селерові (6,56%). Розраховано число рослинних складових у прописах, за результатами підрахунків виявлено домінування групи з кількістю інгредієнтів 4-6. При розгляді рослин у композиціях за видом сировини відзначено, що у складі зборів частіше прописані надземні частини (трави – 30,15%, листя – 17,65%). У досліджуваних зборах за рейтингом вживаності визначено 11 найбільш поширених інгредієнтів: шавлія лікарська, ромашка лікарська, дуб звичайний, нагідки лікарські, звіробій звичайний, лепеха звичайна, кропива дводомна, чебрець звичайний, деревій звичайний, материнка звичайна, шипшина звичайна. Для означеного переліку лікарських рослин згруповані сталі поєднання з іншими рослинними компонентами в межах одного збору, які представлені схематично. Наведені шляхи проведення досліджень разом з одержаними даними щодо пошуку перспективних рослин можуть бути використані для наукового обґрунтування складів багатокомпонентних лікарських препаратів на основі лікарської рослинної сировини, призначених для фармакотерапії ряду патологічних станів, зокрема запальних стоматологічних хвороб
Кількісне визначення біологічно активних речовин з антимікробною дією у шлункових зборах
Herbal teas with the astringent, anti-inflammatory, antihemorragic, reparative and antimicrobial activity are often used for treatment of gastric diseases. Two teas have been suggested – gastric tea and gastric tea No.3. Gastric tea consists of chamomile flowers, yarrow herb, calendula flowers, St. John’s wort herb and peppermint leaves. Gastric tea No.3 contains buckthorn bark, nettle leaves, peppermint leaves, valeriana rhizomes with roots and sweetflag rhizomes. Gastric herbal teas can be used for a long time for treating chronic gastro-intestinal system diseases and as a complex treatment of acute pathology. Biologically active compounds of these teas contain essential oils, tannins, flavonoids, hydroxycinnamic acids, compounds of the terpenoid origin and mineral elements. The results of quantitative determination of essential oil and the amount of polyphenolic compounds in gastric tea and gastric tea No.3 are given; these specific classes of compounds exactly show the antimicrobial activity. The quantitative content of essential oil was determined with the help of hydrodistillation, and the content of the amount of polyphenolic compounds – by spectrophotometry. According to the results obtained the essential oil content in gastric tea was 0.85%, in gastric tea No.3 – 0.98%. The polyphenolic compounds content in gastric tea was 7.46%, in gastric tea No.3 – 8.34%. This particular content of the biologically active substances determines the antimicrobial activity of gastric teas. The data obtained shows the prospects for further research of the biologically active substances of gastric teas revealing the antimicrobial activity.Для лечения желудочных заболеваний применяют растительные сборы, которые проявляют вяжущую, противовоспалительную, антигеморрагическую, репаративную и антимикробную активность. Нами предложены два сбора – желудочный и желудочный сбор №3. В состав желудочного сбора входят ромашки цветки, тысячелистника трава, календулы цветки, зверобоя трава, мяты перечной листья. В состав желудочного сбора №3 входят крушины кора, крапивы листья, мяты перечной листья, валерианы корневища с корнями, аира корневища. Желудочные сборы можно использовать длительное время при хронических заболеваниях пищеварительной системы и комплексном лечении острых патологий. В состав биологически активных веществ компонентов сборов входят эфирные масла, дубильные вещества, флавоноиды, гидроксикоричные кислоты, соединения терпеновой природы, минеральные элементы. Приведены результаты определения количественного содержания эфирного масла и суммы полифенольных соединений в желудочном сборе и желудочном сборе №3, потому что именно эти классы биологически активных веществ проявляют антимикробную активность. Количественное содержание эфирного масла определяли методом перегонки с водяным паром, количественное содержание суммы полифенольных соединений – методом спектрофотометрии. По результатам проведенных экспериментов содержание эфирного масла в желудочном сборе составило 0,85%, в желудочном сборе №3 – 0,98%. Количественное содержание полифенольных соединений в желудочном сборе – 7,46%, в желудочном сборе №3 – 8,34%. Такое содержание изучаемых биологически активных веществ обусловливает антимикробную активность желудочных сборов. Полученные данные свидетельствуют о перспективности дальнейших исследований биологически активных веществ желудочных сборов, которые проявляют антимикробную активность.Для лікування шлункових захворювань застосовують рослинні збори, які виявляють в’яжучу, протизапальну, антигеморагічну, репаративну та антимікробну активність. Нами запропоновано два збори – шлунковий та шлунковий збір №3. До складу шлункового збору входять ромашки квітки, деревію трава, нагідок квітки, звіробою трава, м’яти перцевої листя. До складу шлункового збору №3 входять крушини кора, кропиви листя, м’яти перцевої листя, валеріани кореневища з коренями, лепехи кореневища. Шлункові збори можна використовувати тривалий час при хронічних захворюваннях травної системи та у комплексному лікуванні гострих патологій. До складу біологічно активних речовин компонентів зборів входять ефірна олія, дубильні речовини, флавоноїди, гідроксикоричні кислоти, сполуки терпенової природи, мінеральні елементи. Наведені результати визначення кількісного вмісту ефірної олії та суми поліфенольних сполук у шлунковому зборі та шлунковому зборі №3, оскільки саме ці класи біологічно активних сполук виявляють антимікробну активність. Кількісний вміст ефірної олії визначали методом перегонки з водяною парою, кількісний вміст суми поліфенольних сполук – методом спектрофотометрії. За результатами проведених експериментів вміст ефірної олії для шлункового збору складав 0,85%, для шлункового збору №3 – 0,98%. Кількісний вміст поліфенольних сполук для шлункового збору сягав 7,46%, для шлункового збору №3 – 8,34%. Такий кількісний вміст досліджуваних біологічно активних речовин зумовлює антимікробну активність шлункових зборів. Отримані дані свідчать про доцільність подальших досліджень біологічно активних речовин шлункових зборів, які виявляють антимікробну активність
Аналіз ефективності використання різних трикомпонентних схем ерадикації helicobacter pylori у дітей з деструктивними змінами слизової оболонки дванадцятипалої кишки
The study was conducted in the gastroenterological department of Donetsk City Children Clinical Hospital No. 1. The study involved 120 children aged 12-17 years old with erosive and ulcerative changes in the duodenal mucosa on the background of Helicobacter pylori persistence. All patients were divided into four groups of comparison. Patients of group I received omeprazole + amoxicillin + nifuratel, group II – amoxicillin + clarithromycin + colloidal bismuth subcitrate, group III – omeprazole + clarithromycin + nifuratel, group IV – omeprazole + clarithromycin + amoxicillin. The efficiency of different methods of Helicobacter pylori eradication in children with duodenal ulcer and erosive bulbitis has been studied. None of the schemes of anti-HP therapy used allows to achieve Helicobacter pylori elimination in 100% of the cases in children with destructive changes of duodenal mucosa. It has been found that the combination of clarithromycin and amoxicillin with omeprazole or colloidal bismuth subcitrate allows to achieve eradication of Helicobacter pylori in 80% of cases in children with erosive and ulcerative changes in the duodenal mucosa. It is necessary to develop new, combined, more effective schemes for the treatment of erosive-ulcerative changes in the duodenal mucosa, which would be available and safe for application in pediatric practice.В условиях гастроэнтерологического отделения Городской детской клинической больницы №1 г. Донецка обследовано 120 детей с эрозивно-язвенными изменениями слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки на фоне персистенции Helicobacter pylori в возрасте от 12 до 17 лет. Все пациенты были разделены на четыре группы сравнения. Пациенты I группы в качестве антихеликобактерной терапии получали омепразол + амоксицил- лин + нифурател, II группы – амоксициллин + кларитромицин + коллоидный субцитрат висмута, III группы – омепразол + кларитромицин + нифурател, IV группы – омепразол + кларитромицин + амоксициллин. Изучена эффективность различных схем антихеликобактерной терапии в лечении детей с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки и эрозивным бульбитом. Ни одна из использованных схем антихеликобактерной терапии не позволяет добиться эрадикации Helicobacter pylori у детей с деструктивными изменениями слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки в 100% случаев. Установлено, что комбинация антибактериальных препаратов кларитромицина и амоксициллина в сочетании с омепразолом либо колоидным субцитратом висмута позволяет добиться эрадикации Helicobacter pylori в 80% случаев у детей с эрозивно-язвенными изменениями слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки. Необходимым является разработка новых комбинированных, более эффективных схем лечения эрозивно-язвенных изменений слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки, которые были бы доступны и безопасны для применения в педиатрической практике.В умовах гастроентерологічного відділення Міської дитячої клінічної лікарні №1 обстежено 120 дітей з ерозивно-виразковими змінами слизової оболонки дванадцятипалої кишки на тлі персистенції Helicobacter pylori віком від 12 до 17 років. Усі пацієнти були розділені на чотири групи порівняння. Пацієнти I групи в якості антихелікобактерної терапії отримували омепразол + амоксицилін + ніфурател, ІІ групи – амоксицилін + кларитро- міцин + колоїдний субцитрат вісмуту, III групи – омепразол + кларитроміцин + ніфурател, IV групи – омепразол + кларитроміцин + амоксицилін. Вивчена ефективність використання різних трикомпонентних схем антихелікобактерної терапії у лікуванні дітей з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки та ерозивним бульбітом. Жодна з використаних схем антихелікобактерної терапії не дозволяє домогтися ерадикації Helicobacter pylori у дітей з деструктивними змінами слизової оболонки дванадцятипалої кишки у 100% випадків. Встановлено, що використання комбінації антибактеріальних препаратів кларитроміцину та амоксициліну у поєднанні з омепразолом або колоїдним субцитратом вісмуту дає змогу досягнути ерадикації Helicobacter pylori у 80% випадків у дітей з ерозивно-виразковими змінами слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Необхідною є розробка нових комбінованих, більш ефективних схем лікування ерозивно-виразкових змін слизової оболонки дванадцятипалої кишки, які були б доступні і безпечні для застосування в педіатричній практиці
Вплив івабрадину на показники лейкограми та лейкоцитарних індексів у хворих із серцевою недостатністю: результати дворічного спостереження
Heart failure (HF) is a consequence of various heart diseases. Approximately 1%-2% of the adult population in developed countries has HF, with the prevalence rising to ≥ 10% among persons of 70 years old or older. Ivabradine is the first member of a new group of drugs, the specific heart rate-lowering agents, to be introduced into clinical practice for treating HF. But its effect on the leukogram is sill unclear. The aim of the work was to study dynamics of the leukogram and leukocyte indexes during long-term treatment with Ivabradine in patients with the heart failure syndrome of ischemic genesis. We observed of 35 patients with stable angina II-III FC (CCS) with HF II-III FC (NYHA). All patients were randomized into two groups: 14 patients received the basic therapy medicines; the rest of 21 patients (the second group) additionally received Ivabradine. The leukogram was analyzed and leukocyte indexes were calculated during 2 years of observation. Additional prescription of Ivabradine has shown the insignificant decrease of the lymphocyte count in 2 years of treatment. It has been found that the lymphocyte count increases in patients of the basic group, and, as a consequence, the indexes of ICNL, ICN/ML decrease. Thus, Ivabradine has an additional immunotropic effect for lymphocyte count, the mechanism of which is unclear and requires further research.Синдром сердечной недостаточности (СН) является следствием сердечно-сосудистых заболеваний. Распространенность составляет от 3-5% до 10%. Современные модели СН подтверждают роль иммунной системы в развитии и прогрессировании синдрома. Ивабрадин – современный препарат для лечения ишемической болезни сердца и СН. Ещё не изучен эффект препарата в отношении иммунитета и показателей лейкограммы в частности. Целью исследования было изучение динамики показателей лейкограммы и лейкоцитарных индексов у больных с СН при длительном лечении ивабрадином. Обследованы 35 больных со стабильной стенокардией ФК ІІ-ІІІ (CCS) и синдромом СН ІІ-ІІІ ФК (NYHA). Определено общее количество лейкоцитов, их субпопуляции, рассчитаны лейкоцитарные индексы. У больных с СН основной группы отмечали увеличение общего количества лимфоцитов и как следствие – уменьшение индексов ИСНЛ, ИСН/МЛ. Увеличение количества лимфоцитов при СН может быть результатом активности воспалительного процесса. В группе дополнительного лечения ивабрадином отмечали тенденцию к уменьшению количества лимфоцитов в крови. Таким образом, ивабрадин характеризуется дополнительным иммуномодулирующим действием, механизм которого неизвестен.Синдром серцевої недостатності (СН) є наслідком серцево-судинних захворювань. Поширення складає від 3-5% до 10%. Сучасні моделі СН підтверджують роль імунної системи в розвитку та прогресуванні синдрому. Івабрадин – сучасний препарат для лікування ішемічної хвороби серця та СН. Ще не вивчені впливи препарату на імунітет та показники лейкограми. Метою роботи було вивчення динаміки показників лейкограми та лейкоцитарних індексів у хворих із СН під впливом тривалого використання івабрадину. Обстежені 35 хворих на стабільну стенокардію ФК ІІ-ІІІ (CCS) із СН ІІ-ІІІ ФК (NYHA). Визначена загальна кількість лейкоцитів у периферійній крові, їх субпопуляції, обчислені лейкоцитарні індекси. У хворих із СН основної групи відмічали збільшення абсолютного числа лімфоцитів у крові і як наслідок – зменшення індексів ІСНЛ та ІСН/МЛ. Збільшення кількості лімфоцитів може бути свідченням активності запального процесу. В групі додаткового призначення івабрадину спостерігали тенденцію до зменшення кількості лімфоцитів. Таким чином, івабрадин характеризується додатковим імуномодулюючим ефектом, механізм якого потребує подальшого вивчення
Дослідження гепатопротекторної активності сухого екстракту трави маренки запашної
Sweet woodruff (Asperula odorata L.) of Rubiaceae Juss. family is not officinal plant, which is used in folk medicine as a sedative, diuretic and choleretic agent. The hepatoprotective activity of a dry extract of sweet woodruff herb has been determined experimentally on the model of the acute toxic liver damage in rats. It has been found that the extract of sweet woodruff in the dose of 25 mg/kg reduces the intensity of lipid peroxidation, normalizes biochemical indicators of the animal blood and the liver homogenate to the level of intact animals, decreases toxic effects of tetrachlormethane. Moreover, the activity of ALT and AST in the blood serum decreases by 2.2 and 2.1 times, respectively; the cholinesterase activity increases by 13%, the level of TBA-reagents in the blood serum and the liver tissue decreases by 1.3 and 1.6 times, respectively, compared to the control group of animals. To confirm the results of the research the study of the histological structure of the liver of the experimental animals has been carried out. While studying the histology of the liver in treated animals the degenerative changes and the phenomenon of structural degradation and signs of severe hemodynamic disorders have not been detected. By its hepatoprotective action the sweet woodruff extract is practically not inferior to the reference drug Silibor.Ясменник душистый Asperula odorata L. семейства мареновые Rubiaceae Juss. – неофицинальное растение, которое в народной медицине используется как седативное, мочегонное, желчегонное средство. Экспериментально на модели острого токсического поражения тетрахлорметаном печени крыс установлено гепатопротекторную активность сухого экстракта травы ясменника душистого. Выявлено, что экстракт ясменника душистого в дозе 25 мг/кг снижает интенсивность процесса перекисного окисления липидов у животных, доводит биохимические показатели крови и гомогената печени до уровня интактных животных, снижая токсическое действие тетрахлорметана. При этом активность АлАТ и АсАТ в сыворотке крови снижается в 2,2 и 2,1 раза соответственно; активность холинэстеразы возрастает на 13%; уровень ТБК-реактантов в сыворотке крови и ткани печени снижается в 1,3 и 1,6 раза соответственно по сравнению с контрольной группой животных. Для подтверждения результатов проведено изучение гистологического строения печени исследуемых животных. При исследовании гистологической картины печени у леченых животных исследуемой группы дистрофические изменения и явления деструкции структурной организации элементов органа, признаков выраженных расстройств гемодинамики не были выявлены. По степени гепатопротекторного действия экстракт ясменника душистого практически не уступает препарату сравнения «Силибору».Маренка запашна Asperula odorata L. родини маренові Rubiaceae Juss. – неофіцинальна рослина, яка в народній медицині застосовується як седативний, сечогінний, жовчогінний засіб. Експериментально на моделі гострого токсичного ураження тетрахлорометаном печінки щурів встановлено гепатопротекторну активність сухого екстракту трави маренки запашної. Виявлено, що екстракт маренки запашної в дозі 25 мг/кг знижує інтенсивність процесу перекисного окиснення ліпідів у піддослідних тварин, доводить біохімічні показники крові та гомогенату печінки до рівня інтактних тварин, зменшуючи токсичну дію тетрахлорометану. При цьому активність АлАТ та АсАТ в сироватці крові знижується в 2,2 та 2,1 рази відповідно; активність холінестерази зростає на 13%; рівень ТБК-реактантів у сироватці крові та тканині печінки знижується в 1,3 та 1,6 рази відповідно в порівнянні з контрольною групою тварин. Для підтвердження результатів проведено вивчення гістологічної будови печінки дослідних тварин. При вивченні гістологічної картини печінки у лікованих тварин досліджуваної групи дистрофічні зміни та явища деструкції структурної організації елементів органу, ознаки виражених розладів гемодинаміки виявлені не були. За ступенем гепатопротекторної дії екстракт маренки запашної практично не поступається препарату порівняння «Силібору»
Роль інсулінорезистентності хворих із серцевою недостатністю зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка
The serum levels of TNF-α, Gal-3 in patients with heart failure with preserved systolic function (HFPSF) with and without insulin resistance (IR) and type 2 diabetes mellitus (T2DM) and their relationship have been investigated. Seventy-two patients (39 males and 33 females; the average age is 62.1±9.2 years old) with HFPSF of ischemic genesis, EF LV > 45% with and without concomitant IR and T2DM were examined. The content of Gal-3, TNF-α and insulin were measured in the serum by ELISA according to the manufacturer’s instructions. The Homeostasis Model Assessment (HOMA) index was calculated as a measure of IR at fasting state (IR=fasting glucose . fasting insulin/22.5), after that the patients were divided into three groups: 30 patients with HFPSF and IR, 31 patients with HFPSF and T2DM and 11 patients with HFPSF and without T2DM and IR. Spearman’s correlation analysis and Kruskal-Wallis test were used. All statistical tests were 2-tailed, and p<0.05 was considered statistically significant. The results obtained showed that Gal-3, TNF-α and insulin levels in patients with HF and IR were significantly higher than in patients with HF without IP and T2DM and patients with HF and T2DM (p<0.05, p<0.05 and p<0.0001, respectively). The association between Gal-3 level and the ratio of transmitral flow peak velocities (E/A) (r = -0.272; p<0.05); the serum TNF-alpha levels (r = 0.610; p<0.001); insulin levels (r = 0.331; p<0.01); the value of HOMA index (r = 0.293; p<0.02) was found. Significant relationships of the serum Gal-3 and serum TNF-α levels in patients with HF and IR and patients with HF and T2DM was also revealed. The reliability of difference in the strength of relationship was searched. Analysis has shown that the strength of the serum level relationship of TNF-α and Gal-3 increases from patients with HF and IR (r = 0.520) to patients with HF and T2DM (r = 0.709) (prr<0.05).Изучены уровни сывороточных ФНО-α и Гал-3 у пациентов с сердечной недостаточностью с сохраненной систолической функцией на фоне ИР и СД 2 типа и без него, а также их связи. Обследовано 72 пациента (39 мужчин и 33 женщины, средний возраст 62,1 ± 9,2 лет) с СН и сохраненной фракцией выброса левого желудочка ишемического генеза, ФВ ЛЖ >45%, на фоне ИР и СД 2 типа. В сыворотке крови методом ИФА определяли содержание галектина-3, ФНО-α и инсулина в соответствии с инструкциями изготовителя. Для оценки степени инсулинорезистентности использовался гомеостатический индекс ИР (HOMA-IR), рассчитываемый по формуле: HOMA-IR = глюкоза натощак (ммоль/л) х инсулин натощак (мкЕд/мл) / 22,5), после чего в зависимости от наличия ИР пациенты были распределены на три подгруппы. Статистическая обработка проводилась при помощи статистического пакета SPSS 17.0. При сравнении выборок использовали непараметрический критерий Краскела-Уоллеса. Для установления взаимосвязи применяли многофакторный корреляционный анализ с использованием рангового коэффициента корреляции Спирмена (rs). Статистически значимыми считались различия данных и корреляция между данными при р<0,05. В результате проведенного исследования было установлено, что сывороточные концентрации галектина-3, ФНО-α и инсулина у больных с СН и ИP были достоверно выше, чем в группах больных с СН без ИР и СД и больных с СН и СД (р<0,05 р<0,05 и р<0,0001, соответственно). Установлена ассоциация между уровнем галектина-3 и величиной соотношения пиковых скоростей трансмитрального кровотока (Е/А) (r = -0,272, р<0,05); сывороточным уровнем ФНО-α (r = 0,610, р<0,001); уровнем инсулина (r = 0,331, р<0,01); величиной индекса НОМА (r = 0,293, р<0,02). Также выявлены достоверные взаимосвязи уровня Гал-3 с сывороточными уровнями ФНО-α в группе больных с СН на фоне ИР и СН на фоне СД, проведен поиск достоверности разницы сил связи. Анализ продемонстрировал, что сила связи сывороточного уровня ФНО-α и галектина-3 возрастает от больных с ИР (r = 0,520) до пациентов с СД (r = 0,709) (prr<0,05).Вивчені рівні сироваткових ФНО-α, сироваткового Гал-3 у пацієнтів із серцевою недостатністю зі збереженою систолічною функцією на тлі інсулінорезистентності та ЦД 2 типу та без нього та їх зв’язки. Обстежено 72 пацієнтів (39 чоловіків і 33 жінки, середній вік 62,1 ± 9,2 років) з СН зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка ішемічного ґенезу, ФВ ЛШ > 45%, на тлі ІР і ЦД 2 типу. В сироватці крові методом ІФА визначали вміст галектину-3, ФНП-α та інсуліну відповідно до інструкцій виробника. Для оцінки ступеня ІР використовувався гомеостатичний індекс ІР (HOMA-IR), що розраховувався за формулою: HOMA-IR = глюкоза натще (ммоль/л) х інсулін натще (мкЕД/мл) / 22,5), після чого залежно від наявності ІР пацієнти були розподілені на три підгрупи. Статистична обробка даних проводилась за допомогою статистичного пакету SPSS 17.0. При порівнянні вибірок використовували непараметричний критерій Краскела-Уоллеса. Для встановлення взаємозв’язку застосовували багатофакторний кореляційний аналіз з використанням рангового коефіцієнта кореляції Спірмена (rs). Статистично значущими вважалися відмінності даних і кореляція між даними при р<0,05. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що сироваткові концентрації галектину-3, ФНП-α, інсуліну у хворих із СН та ІР були достовірно вищими, ніж у групах хворих із СН без ІР та ЦД та хворих із СН та ЦД (р<0,05, р<0,05 і р<0,0001, відповідно). Встановлена асоціація між рівнем галектину-3 і величиною співвідношення пікових швидкостей трансмітрального кровоплину (Е/А) (r = -0,272; р<0,05); пряму залежність з сироватковим рівнем ФНП (r = 0,610; р<0,001); з рівнем інсуліну (r = 0,331; р<0,01); величиною індексу НОМА (r = 0,293; р<0,02). В свою чергу, сироватковий рівень ФНП мав пряму залежність малої сили з індексом НОМА (r = 0,259; р<0,05). Також виявлені достовірні взаємозв’язки рівня Гал-3 з сироватковими рівнями ФНП у групі хворих із СН на тлі ІР та СН на тлі ЦД, проведено пошук вірогідності різниці сил зв’язку. Аналіз продемонстрував, що сила зв’язку сироваткового рівня ФНП з галектином зростає від хворих з ІР (r = 0,520) до пацієнтів із ЦД (r=0,709) (prr<0,05)
Вплив інтерлейкіну-33 на проліферацію первинних легеневих фібробластів
Interleukin (IL)-33 is a multifunctional cytokine that belongs to the IL-1 cytokine family and expressed by multiple organs and cell types. Recent studies have showed that IL-33 plays an etiological role in several fibrotic disorders and may be involved in the pathogenesis of chronic respiratory diseases. It has been reported that IL-33–induced cutaneous fibrosis is associated with the increased fibroblast proliferation and altered expression of extracellular matrix-modifying genes. However, the role of IL-33 in regulating of functions of lung fibroblasts remains unclear. In the present study we examined the effect of IL-33 on proliferation of human lung fibroblasts. Five primary lines of normal adult human lung fibroblasts were cultured for 3-7 days in the presence of increasing concentrations of IL-33. We have observed that normal human lung fibroblasts responded in a dose-dependent manner to treatment with recombinant human IL-33 by increasing proliferation rates 1.5- to 2.3 fold compared to the non-stimulated control. The maximum effect of IL-33 on fibroblast proliferation was observed in the cytokine concentrations range from 2 ng/ml to 100 ng/ml. These results suggest that IL-33 may play an important role in the regulation of the human lung fibroblast proliferation. Human lung fibroblasts activated by IL-33 may act as effector cells not only in the pathogenesis of lung diseases, but also in lung remodeling processes.Интерлейкин 33 (IL-33, interleukin 33) – многофункциональный цитокин, принадлежащий к семейству провоспалительного интерлейкина 1 (IL-1) и обладающий иммунорегуляторными свойствами. IL-33 стимулирует выработку провоспалительных цитокинов различными по происхождению клетками организма и может функционировать в качестве негистонового ДНК-связывающего белка, стабилизирующего формирование нуклеосомы. IL-33 экспрессируется в различных органах и тканях. Основными источниками данного цитокина являются эндотелиальные и эпителиальные клетки. IL-33, вовлечен в развитие кардиоваскулярных заболеваний, бронхиальной астмы, ревматоидного артрита, болезни Крона, гипертрофии и гиперплазии тканей. Известно, что данный цитокин играет ключевую роль в этиологии и патогенезе некоторых фиброзных заболеваний (системного склероза, фиброза печени, фиброза кожи). Установлено, что IL-33-индуцированный фиброз кожи связан с усиленной пролиферацией фибробластов и измененной экспрессией генов внеклеточного матрикса. В то же время роль IL-33 в регуляции функциональной активности легочных фибробластов остается неизвестной. Целью настоящего исследования являлось изучение влияния рекомбинантного человеческого IL-33 на пролиферацию нормальных фибробластов легких человека. Пять первичных линий нормальных фибробластов легких человека культивировали в течение 3-7 дней в присутствии возрастающих концентраций IL-33. Установлено, что рекомбинантный человеческий IL-33 дозозависимо стимулирует пролиферацию нормальных легочных фибробластов. Было установлено, что после стимуляции легочных фибробластов IL-33 наблюдалось повышение активности пролиферации в 1,5-2,3 раза по сравнению с интактным контролем. Максимальный стимулирующий эффект ИЛ-33 на пролиферацию фибробластов наблюдался в концентрации от 2 до 100 нг/мл. Полученные результаты свидетельствуют о важной роли ИЛ-33 в регуляции пролиферации фибробластов легких человека.Інтерлейкін 33 (IL-33, interleukin 33) – багатофункціональний цитокін, який належить до сімейства прозапального інтерлейкіну 1. IL-33 стимулює продукцію прозапальних цитокінів різними за походженням клітинами організму і може функціонувати як негістоновий ДНК-зв’язуючий білок, який стабілізує формування нуклеосоми. IL-33 експресується в різних органах і тканинах. Основними джерелами даного цитокіну є ендотеліальні і епітеліальні клітини. IL-33 залучений у розвиток кардіоваскулярних захворювань, бронхіальної астми, ревматоїдного артриту, хвороби Крона, гіпертрофії і гіперплазії тканин. Даний цитокін відіграє ключову роль в етіології і патогенезі деяких фіброзних захворювань (системного склерозу, фіброзу печінки, фіброзу шкіри). Відомо, що IL-33-індукований фіброз шкіри пов’язаний з посиленою проліферацією фібробластів і зміненою експресією генів позаклітинного матриксу. У той же час роль ІЛ-33 в регуляції функціональної активності легеневих фібробластів залишається невідомою. Метою дослідження було вивчення впливу ІЛ-33 на проліферацію фібробластів легень людини. П’ять первинних ліній нормальних легеневих фібробластів культивували протягом 3-7 діб у присутності зростаючих концентрацій IL-33. Встановлено, що рекомбінантний людський IL-33 дозозалежно стимулює проліферацію нормальних легеневих фібробластів. Так, встановлено підвищення активності проліферації фібробластів в 1,5-2,3 рази після стимуляції з IL-33 в порівнянні з інтактним контролем. Максимальний стимулюючий ефект IL-33 на проліферацію фібробластів спостерігався в концентрації від 2 до 100 нг/мл. Отримані результати свідчать про важливу роль IL-33 в регуляції проліферації фібробластів легень людини