Clinical Pharmacy (E-Journal) / Клінічна фармація
Not a member yet
269 research outputs found
Sort by
Аналіз асортименту та соціально-економічної доступності гепатопротекторів в Україні
Get PDFHepatotropic drugs occupy an important place in the complex treatment of patients with chronic hepatitis and are used in hepatitis of various etiologies.Aim. To study the range and the index of social and economic availability of hepatoprotectors at the Ukrainian pharmaceutical market in dynamics within 2012-2015.Materials and methods. The solvency ratio was calculated.Results. During the study period there was an increase in the number of domestic drugs in Ukraine: from 84 trade names in 2012 to 100 trade names 2015. With the course of treatment by the minimum cost per a pack drugs weredivided into inaccessible (ursodeoxycholic acid, ornithine), medium available (arginine), and highly available (herbal medicines, silymarin).Conclusions. During the period of 2012-2015 the changes occurred in the range of hepatoprotectors. The number of domestic drugs increased, and number of import drugs left almost unchanged. Analysis of social and economic availabilityhas revealed that the vast number of drugs is medium available.Гепатопротекторы занимают важное место в комплексном лечении больных хроническим гепатитом и применяются при гепатитах различной этиологии.Цель. Исследование ассортимента и показателя социально-экономической доступности гепатотропных ЛП на украинском фармацевтическом рынке в динамике за 2012-2015 гг.Материалы и методы. Проводили расчет показателя адекватности платежеспособности.Результаты. В течение исследуемого периода в Украине наблюдали увеличение количества ЛП отечественного производства: с 84 ТН в 2012 гг. до 100 ТН в 2015 г. С расчетом на курс лечения по min стоимости за упаковку препараты были разделены на малодоступные: кислота урсодезоксихолиевая, орнитин; среднедоступные: аргинин; высокодоступные: растительные препараты, силимарин.Выводы. За исследуемый период 2012-2015 гг. произошли изменения в ассортименте гепатопротекторов. Увеличилось количество отечественных ЛС, почти в неизменном состоянии осталось количество импортных. Анализ соци-ально-экономической доступности показал, что подавляющее количество препаратов является среднедоступным.Гепатопротектори посідають важливе місце в комплексному лікуванні хворих на хронічний гепатит та застосовуються при гепатитах різної етіології.Мета. Дослідження асортименту та показника соціально-економічної доступності гепатотропних ЛП на українському фармацевтичному ринку в динаміці за 2012-2015 рр.Матеріали та методи. Проводили розрахунок показника адекватності платоспроможності.Результати. Протягом досліджуваного періоду в Україні спостерігали збільшення кількості ЛП вітчизняного виробництва: з 84 ТН у 2012 р. до 100 ТН у 2015 р. ЛП з розрахунком на курс лікування по min вартості за упаковку були розділені на малодоступні: кислота урсодезоксихолієва, орнітин; середньодоступні: аргінін; висодоступні: рослинні препарати, силімарин.Висновки. За досліджуваний період 2012-2015 рр. відбулися зміни в асортименті гепатопротекторів. Збільшилася кількість вітчизняних ЛЗ, а кількість імпортних залишалась майже в незміненому стані. Аналіз соціально-економічної доступності показав, що переважна кількість препаратів є середньодоступними
Стандартизована модель алкогольного наркозу для цілеспрямованого скринінгу аналептиків
Get PDFThe analysis of pathogenetic mechanisms of development of urgent conditions (anesthesia, asphyxia, hypoxia, shock, collapse, bacterial intoxication, poisoning by chemical compounds or drugs suppressing the function of the central nervous system) suggests that among urgent therapies analeptic drugs (AD) are of a paramount importance. At the same time, their assortment has not only been updated in the last 50 years, but reduced to 6 drugs. This situation is conditioned by the absence of the standard for selecting AD.Aim. To create a standard for selecting AD which can quantitatively (statistically reliable) evaluate both the level of the awakening effect in general and its mechanism (namely its analeptic action); compare and determine the priorities of further study of substances; create theoretical foundations for the purposeful search of AD and optimize the scientific research.Materials and methods. During the research the procedure of AD selection was developed experimentally. It consists in intraperitoneal introduction of the narcotic agent (ethanol) in the optimal dose; introduction of a classical analeptic sulfocamphocaine (SCC) in the standard dose at the peak of anesthesia to one group of mice, while the second group received the substance studied (Heterocide-31) with the subsequent recording of the anesthesia duration, dynamics of the frequency of respiratory movements, assessment of the psychomotor state and physiological functions of animals during anesthesia and after awakening assuming that in the course of the experiment the specific dose-time conditions for introduction of substances are observed.Results. The results of the study show that the maximum efficacy (18.2 %) was achieved by Heterocide-31 in the dose of 1 mg / kg, while the optimal dose of SCC (20 mg / kg) accelerated awakening of animals by 19.5 %. Thus, Heterocide-31 showed almost identical activity in the concentration of 20 times lower than SCC. The fact that after introduction of Heterocide-31 the respiratory rate (RR4) significantly increases (p <0.05) by 1.6 times already within the first minute compared to the control group, and the maximum (125) respiratory movements / min in the reference drug group is achieved only in 6 min (RR5) indicates the 6-fold advantage of Heterocide-31 by the rate of the respiratory center stimulation and allows referring the latter to a number of promising analeptics.Conclusions. The model of pharmacological screening proposed accelerates the purposeful search of original AD, has a complete novelty, originality, easy in repeatability, economic, environmental and humanistic advantages, namely it reduces time and the number of laboratory animals, the cost of experiments, increases the information value of the experiments. The method has been tested on heterosides and suggests that derivatives of sulfur and nitrogen-containing heterocycles are promising for the search of original AD having a significant advantage over classical analeptics.наркоз, асфиксия, гипоксия, бактериальная интоксикация, отравление химическими соединениями или лекарствами, подавляющими функции ЦНС) свидетельствует о том, что среди препаратов ургентной терапии аналептические препараты (АП) играют первостепенную роль. За 50 лет их ассортимент не только не обновлялся, но и сократился до шести наименований. Это обусловлено отсутствием стандарта для поиска АП.Целью наших исследований стало создание стандарта для отбора АП, что позволяет количественно (статистически достоверно) оценить как уровень пробуждающего эффекта в целом, так и его механизм (именно долю аналептического действия); сравнение и определение приоритетов дальнейшего изучения субстанций; создание теоретических основ целенаправленного поиска АП и оптимизирование научных исследований.Материалы и методы. В ходе исследования экспериментально отработана методика отбора АП: внутрибрюшинное введение в оптимальной дозе наркотизирующего средства (этанола); введение на пике наркоза одной группе мышей стандартной дозы классического аналептика (сульфокамфокаина), а второй – исследуемых субстанций (гетерозида-31) с последующей фиксацией продолжительности наркоза, динамики частоты дыхательных движений, оценки психомоторного состояния и физиологических функций животных в наркозе и после пробуждения при условии, что в ходе эксперимента соблюдены конкретные дозо-временные условия введения веществ. Результаты исследования показывают, что максимальная эффективность (18,2 %) достигалась гетерозидом-31 в дозе 1 мг/кг, в то же время оптимальная доза СКК(20 мг/кг) ускоряла пробуждение животных на 19,5 %. Таким образом, гетерозид-31 в концентрации в 20 раз меньше, чем у СКК проявлял почти одинаковую активность. Тот факт, что после введения Гетерозида-31 уже на протяжении первой минуты частота дыхания (ЧД4) достоверно (p<0,05) увеличивается в 1,6 раз по сравнению с контрольной, а максимум (125) дыхательных движений/минуту в группе препарата сравнения достигается только через 6 минут (ЧД5) свидетельствует о 6-ти кратном преимуществе гетерозида-31 по скорости стимуляции дыхательного центра и позволяет отнести последний к ряду перспективных аналептиков.Выводы. Предложенная модель фармакологического скрининга ускоряет целенаправленный поиск оригинальных АП, имеет полную новизну, оригинальность, легкость при воспроизведении, экономические, экологические и гуманистические преимущества: уменьшает количество времени и лабораторных животных, стоимость опытов, увеличивает информативность экспериментов. Методика апробирована на гетерозидах и свидетельствует, что производные серо- и азотсодержащих гетероциклов являются перспективными для поиска оригинальных АП, имеющих значительное преимущество по сравнению с классическими аналептиками.Аналіз патогенетичних механізмів розвитку невідкладних станів (шок, колапс, наркоз, асфіксія, гіпоксія, бактеріальна інтоксикація, отруєння хімічними сполуками або ліками, що пригнічують функції ЦНС) свідчить, що серед препаратів ургентної терапії аналептичні препарати (АП) відіграють першорядну роль. За 50 років їх асортимент не тільки не оновлювався, але і скоротився до шести найменувань. Це обумовлено відсутністю стандарту для пошуку АП.Метою наших досліджень стало створення стандарту для відбору АП, що дозволяє кількісно (статистично достовірно) оцінити як рівень пробуджуючого ефекту в цілому, так і його механізм (саме частку аналептичної дії); порівняння і визначення пріоритетів подальшого вивчення субстанцій; створення теоретичних основ цілеспрямованого пошуку АП та оптимізація наукових досліджень.Матеріали та методи. В ході дослідження експериментально відпрацьована методика відбору АП: внутрішньоочеревинне введення в оптимальній дозі наркотизуючого препарату (етанолу); введення на піку наркозу одній групі мишей стандартної дози класичного аналептика (сульфокамфокаїну), а другій – досліджуваної субстанції (гетерозиду-31) з наступною фіксацією тривалості наркозу, динаміки частоти дихальних рухів, оцінки психомоторного стану і фізіологічних функцій тварин у наркозі і після пробудження за умови, що в ході експерименту дотримані конкретні дозо-часові умови введення речовин.Результати дослідження свідчать, що максимальна ефективність (18,2 %) досягалася гетерозидом-31 в дозі 1 мг/кг, в той же час оптимальна доза СКК (20 мг/кг) прискорювала пробудження тварин на 19,5 %. Таким чином, субстанція гетерозид-31 у концентрації в 20 разів менше, ніж у СКК виявляла майже однакову активність. Той факт, що після її введення вже впродовж першої хвилини частота дихання (ЧД4) достовірно (p <0,05) збільшується в 1,6 рази в порівнянні з контрольною групою, а максимум (125) дихальних рухів/хвилину в групі препарату порівняння досягається тільки через 6 хвилин (ЧД5) свідчить про 6-ти кратну перевагу Гетерозиду-31 за швидкістю стимуляції дихального центру і дозволяє віднести останній до ряду перспективних аналептиків.Висновки. Запропонована модель фармакологічного скринінгу прискорює цілеспрямований пошук оригінальних АП, має повну новизну, оригінальність, легкість при відтворенні, економічні, екологічні та гуманістичні переваги: скорочує кількість часу і лабораторних тварин, зменшує вартість дослідів, збільшує інформативність експериментів. Методика апробована на гетерозидах і свідчить, що похідні сірко- і азотовмісних гетероциклів є перспективними для пошуку оригінальних АП, які мають значну перевагу в порівнянні з класичними аналептиками
Дослідження впливу нових рослинних лікарських засобів на функціональний стан шлунково-кишкового тракту
Get PDFA high prevalence of hepatobiliary system disorders among the population was the key factor for development of combined herbal medicinal products with the hepatoprotective action, namely Hepafisan capsules, Phytovenol capsules,Polyherbagastrin granules and Hepatropin granules. The composition of new medicinal products includes plants that positively affect digestive processes (milkthistle fruit, milk-govan root; common fumitory grass, horse chestnut seed, common licorice root, corn silk from styles, wheat middlings, and common oat fruit), they are also used in hepatitis and cholecystitis.Aim. To study the possible effect of Hepafisan capsules, Phytovenol capsules, Polyherbagastrin granules and Hepatropin granules on the GIT motor activity and the gastric secretory function.Materials and methods. The study of the effect on the GIT peristalsis (gastric evacuation function and intestinal motor activity) was performed using the method of Sticknay J. S. et al. on male mice, and the study of the effect on the gastric juice secretion was performed by the method of Andrieieva, N. I. and Sharova, S. D. on male rats.Results. The results obtained showed that introduction of the medicinal products studied did not increase the intestinal peristalsis and had no effect on the gastric secretory function and acidity of the gastric juice.Conclusions. Introduction of Hepafisan capsules, Phytovenol capsules, Polyherbagastrin granules, Hepatropin granules to animals has no effect on the GIT motor activity and does not change the gastric secretory function and acidity of the gastric juice in animals.Значительная распространенность среди населения заболеваний гепатобиллиарной системы стала предпосылкой для разработки комбинированных фитопрепаратов гепатопротекторного действия – капсул «Гепафисан», «Фитовенол», гранул «Полигербагастрин», «Гепатропин». В состав новых средств входят растения, позитивно влияющие на процессы пищеварения (плоды расторопши, корни одуванчика лекарственного, трава дымянки лекарственной, семена каштана конского обыкновенного, корневища солодки голой, рыльца кукурузы, отруби пшеничные, плоды овса посевного ), их также применяют при гепатите и холецистите.Цель – изучение возможного влияния капсул «Гепафисан», «Фитовенол», гранул «Полигербагастрин», «Гепатропин» на двигательную активность ЖКТ и секреторную функцию желудка.Материалы и методы. Изучение влияния на перистальтику ЖКТ (эвакуаторную функцию желудка и моторную активность кишечника) проведено методом Sticknаy J.S. с соавт. на мышах самцах, а изучение влияния на секрецию желудочного сока – по методу Андреевой Н. И. и Шаровой С. Д. на крысах самцах.Результаты. Согласно полученным результатам введение исследуемых средств не повышало перистальтику кишечника, не влияло на секреторную функцию желудка и кислотность желудочного сока.Выводы. Введение животным капсул «Гепафисан», «Фитовенол», гранул «Полигербагастрин» и «Гепатропин» не влияет на двигательную активность ЖКТ и не изменяет секреторную функцию желудка и кислотность желудочного сока у животных.Значна поширеність серед населення захворювань гепатобіліарної системи стала передумовою для розробки комбінованих фітозасобів гепатопротекторної дії – капсул «Гепафісан», «Фітовенол», гранул «Полігербагастрин», «Гепатропін». До складу нових засобів входять рослини, що позитивно впливають на процеси травлення (плоди розторопші, коріння кульбаби лікарської, трава рутки лікарської, насіння гіркокаштану звичайного, коріння солодки голої, стовпчики з приймочками кукурудзи, висівки пшеничні, плоди вівса посівного), їх також застосовують при гепатиті і холециститі.Мета – вивчення можливого впливу капсул «Гепафісан», «Фітовенол», гранул «Полігербагастрин», «Гепатропін» на рухову активність ШКТ та секреторну функцію шлунка.Матеріали та методи. Вивчення впливу на перистальтику ШКТ (евакуаторну функцію шлунка та моторну активність кишечника) проведене за методом Sticknаy J. S. із співавт. на мишах самцях, а вивчення впливу на секрецію шлункового соку – за методом Андрєєвої Н. І. і Шарової С. Д. на щурах самцях.Результати. Згідно з отриманими результатами введення досліджуваних засобів не підвищувало перистальтику кишечника, не впливало на секреторну функцію шлунка та кислотність шлункового соку.Висновки. Введення тваринам капсул «Гепафісан», «Фітовенол», гранул «Полігербагастрин» і «Гепатропін» не впливає на рухову активність ШКТ та не змінює секреторну функцію шлунка та кислотність шлункового соку у тварин
Дослідження гострої токсичності топічної комбінації з глюкозаміном і кетопрофеном у формі крем-гелю
Get PDFSafety of new drugs is the most important criteria for the study, and it is determined by the analysis of acute toxicity. When determining acute toxicity the adverse effects of drugs are described in their single use or multiple administrations in a short period of time.Aim. To determine the toxicity class of a new topical combination containing 5.0 % glucosamine hydrochloride and 2.0 % in the form of a cream-gel or cutaneous application and intragastric introduction.Materials and methods. The studies were carried out in accordance with EC Directive 86/609 EEC. The cutaneous application of the combination was in the range of doses from 43 to 22600 mg/kg. The object studied was used in the dose range from 500 to 5000 mg/kg in intragastric introduction. The behavior of animals and their survival were observed within 14 days.Results. During the observation after cutaneous application there was no mortality, changes in the common life cycle of rats and the skin irritation. In intragastric introduction of the combination its LD50 was higher than 5000 mg/kg.Conclusions. Therefore, the study of acute toxicity of the combination has shown the absence of mortality in rats at the maximum allowable doses for cutaneous application and intragastric introduction. This fact indicates a low toxicity of the G/K cream-gel, and it gives the possibility to refer the combination studied to the category of relatively harmless substances.Введение. Безопасность новых лекарственных средств является наиболее важным критерием для исследования и определяется с помощью анализа острой токсичности. При постановке острой токсичности описываются побочные эффекты лекарственных средств при их однократном воздействии или множественных введениях в течение короткого периода времени.Цель исследования. Целью данного исследования стало определение класса токсичности новой топической комбинации, содержащей 5,0 % глюкозамина гидрохлорида и 2,0 % кетопрофена в форме крем-геля при накожной аппликации и внутрижелудочном введении.Материалы и методы. Все исследования были проведены в соответствии с директивой ЕС 86/609 ЕЕС. Накожная аппликация комбинации соответствовала диапазону доз от 43 до 22600 мг/кг. При внутрижелудочном введении исследуемый объект применялся в диапазоне доз от 500 до 5000 мг/кг. Выживание животных и их поведение фиксировали на протяжении 14 дней.Результаты. При наблюдении после накожного применения комбинации не было зафиксировано летальности среди животных, изменений в общем жизненном цикле крыс и накожных высыпаний. При внутрижелудочном введении комбинации ее LD50 была больше чем 5000 мг/кг.Выводы. Следовательно, исследование острой токсичности комбинации показало отсутствие летальности животных при максимально допустимых дозах для ее накожной аппликации и внутрижелудочного введения. Этот факт свидетельствует о низкой токсичности исследуемой комбинации и дает возможность отнести ее к категории относительно безопасных веществ.Безпека нових лікарських засобів є найбільш важливим критерієм для дослідження і визначається за допомогою аналізу гострої токсичності. При постановці гострої токсичності описуються побічні ефекти лікарських засобів при їх одноразовому або множинних введеннях впродовж короткого періоду часу.Мета дослідження. Метою даного дослідження стало визначення класу токсичності нової топічної комбінації, що містить 5,0 % глюкозаміну гідрохлориду та 2,0 % кетопрофену у формі крем-гелю при нашкірній аплікації і внутрішньошлунковому введенні.Матеріали та методи. Всі дослідження були проведені відповідно до директиви ЄС 86/609 ЕЕС. Нашкірна аплікація комбінації відповідала діапазону доз від 43 до 22600 мг/кг. При внутрішньошлунковому введенні досліджуваний об’єкт застосовувався в діапазоні доз від 500 до 5000 мг/кг. Виживання тварин і їх поведінка були зафіксовані впродовж 14 діб.Результати. При спостереженні після зовнішнього застосування комбінації не було відмічено летальності серед тварин, змін у загальному життєвому циклі щурів і нашкірних висипань. При внутрішньошлунковому введенні комбінації її LD50 було більше за 5000 мг/кг.Висновки. Отже, дослідження гострої токсичності комбінації показало відсутність летальності тварин при максимально допустимих дозах для її нашкірної аплікації і внутрішньошлункового введення. Цей факт свідчить про низьку токсичність досліджуваної комбінації і дає можливість віднести її до категорії відносно нешкідливих речовин
Поведінкові та нейротропні ефекти налоксону у мишей
Get PDFThe methodological recommendations describe various methods for research of the physical dependence development. Most of them recommend provocation using a naloxone injection as the way to induce the withdrawal symptoms and the following evaluation of the animals’ behavior. However, the current methodological recommendations do not give any comments about the effects of naloxone in provoking the withdrawal syndrome that can be mistakenly interpreted as signs of abstinence.Aim. To study the effects of naloxone in the open field test, the rotarod-test and its ability to cause specific signs of the withdrawal syndrome in mice.Materials and methods. The study was carried out on random bred mice in two stages. At the first stage, the initial indicators of the animals’ behavior in the open field test, as well as coordination of movements and the muscle tone in the rotarod-test, were examined. At the second stage, the similar studies were performed after injection of naloxone in the doses of 5 mg/kg and 10 mg/kg. Additionally, the state of mice was studied for the purpose of revealing the specific signs of withdrawal.Results. It has been found that the administration of naloxone caused certain changes in the state of mice (development of blepharoptosis and head shakes) and a decrease in all open field test subtests at the second stage of the experiment.Conclusions. The study has shown the ability of naloxone to cause certain changes of the state in mice that can be mistakenly interpreted as “recessive” signs of abstinence. The dose-dependent sedative effect of naloxone in the open field test has been proven; therefore, it should also be taken into account in psychopharmacological studies.Методические рекомендации описывают различные методики исследования возможности развития физической зависимости, большинство из которых рекомендует провокацию налоксоном в широком диапазоне доз как способ индукции абстинентного синдрома и дальнейшее исследование поведения животных. Однако действующие методические рекомендации не дают никаких комментариев относительно собственных эффектов налоксона при провокации синдрома отмены, которые могут ошибочно трактоваться как проявления абстиненции.Цель исследования. Изучить собственные эффекты налоксона в тесте открытого поля, ротарод-тесте и его способность вызывать специфические признаки, характерные для абстинентного синдрома. Материалы и методы. Исследование проведено на рандомбредних мышах в два этапа. На первом этапе исследовали исходные показатели поведения животных в тесте открытого поля, а также координацию движений и мышечный тонус в ротарод-тесте. На втором этапе проводили аналогичные исследования на фоне введения доз налоксона 5 мг/кг и 10 мг/кг. Дополнительно изучали состояние мышей на предмет развития специфических признаков абстиненции. Результаты. На фоне введения налоксона у животных развивались определенные изменения состояния (вздрагивания головы, блефароптоз) и наблюдалось уменьшение всех субтестов теста открытого поля в повторном эксперименте. Выводы. Проведенное исследование показало способность налоксона вызывать у мышей определенные изменения состояния, которые могут ошибочно трактоваться как «рецессивные» признаки абстинентного синдрома. Доказано дозозависимое седативное влияние налоксона в тесте открытого поля, что также следует принимать во внимание в психофармакологических исследованиях.Методичні рекомендації описують різноманітні методики дослідження можливості розвитку фізичної залежності, більшість яких рекомендує провокацію налоксоном у широкому діапазоні доз як спосіб індукції абстинентного синдрому та подальше дослідження поведінки тварин. Але чинні методичні рекомендації не дають жодних коментарів щодо власних ефектів налоксону при провокації синдрому відміни, які можуть бути помилково трактовані як прояви абстиненції.Мета дослідження. Дослідити власні ефекти налоксону у тесті відкритого поля, ротарод-тесті та його здатність викликати специфічні ознаки, характерні для абстинентного синдрому.Матеріали та методи. Дослідження проведене на рандомбредних мишах у два етапи. На першому етапі досліджували вихідні показники поведінки тварин у тесті відкритого поля, а також координацію рухів та м’язовий тонус у ротарод-тесті. На другому етапі проводили аналогічні дослідження на тлі введення доз налоксону 5 мг/кг та 10 мг/кг. Додатково вивчали стан мишей на предмет розвитку специфічних ознак абстиненції.Результати. На тлі введення налоксону у тварин розвивались певні зміни стану (здригання голови, блефароптоз) та спостерігалось зменшення всіх субтестів тесту відкритого поля під час повторного досліду.Висновки. Проведене дослідження виявило здатність налоксону викликати у мишей певні зміни стану, що можуть бути помилково трактовані як «рецесивні» ознаки абстинентного синдрому. Доведено дозозалежний седативний вплив налоксону у тесті відкритого поля, що також варто брати до уваги у психофармакологічних дослідженнях
Шляхи удосконалення терапії дітей, хворих на ешерихіоз, інфікованих вірусом Епштейна-Барра
Get PDFPathogenic escherichia in young children remains one of the main factors of bacterial lesions of the gastrointestinal tract. Aim. To study the effectiveness of the use of interferons in the treatment of escherichiosis in children infected with Epstein-Barr virus (EBV).Materials and methods. At the premises of the Regional Children Infectious Clinical Hospital of Kharkiv a comparison of dynamics of the clinical and laboratory parameters of 68 children aged 1-3 years old with a moderate form of escherichiosis and infected with EBV (inactive persistent form) was performed. The first group consisted of 47 children whose treatment was carried out according to the generally accepted schemes; the second group was 21 children receiving recombinant interferon alfa-2 in the complex therapy in the age-related doses twice a day for 5 days.Results. Significant difference within the time of fever preservation (4.73±0.37 versus 3.25 ± 0.21 days, p<0.01) and disappearance of the general intoxication symptoms (4.02 ± 0.29 vs. 2.24 ± 0.35, p<0.01) were determined. According to the ultrasound study normalization of defecation (5.91 ± 0.22 vs. 4.34 ± 0.29 days, p<0.01) and elimination of signs of the parenchymal liver reaction (5.94 ± 0.39 vs. 4.15 ± 0.50 days, p<0.05), as well as mezadenite phenomena (8.67 ± 0.86 vs. 6.19 ± 0.77 days, respectively, p<0.05) were statistically significant in children of the first group. The positive effect of interferon therapy on the parameters of the clinical blood analysis was manifested in the faster normalization of the amount of leukocytes and ESR (7.55 ± 0.61 vs. 5.44 ± 0.48 days, p<0.05). In general, duration of patient’s staying at hospital in children of the first group was 10.64 ± 0.53 days, while in the second group it was 8.09 ± 0.36 days, p<0.01.Conclusions. The use of recombinant interferon alfa-2 in the complex therapy of escherichiosis in children infected with EBV positively affects the regression of clinical manifestations, accelerates normalization of the laboratory and instrumental indices, and reduces duration of patient’s staying at hospital.Патогенные эшерихии у детей раннего возраста остаются одним из основных факторов бактериального поражения желудочно-кишечного тракта. Цель работы – изучение эффективности применения интерферонов в комплексной терапии эшерихиоза у детей, инфицированных ВЭБ.Материалы и методы. На базе областной детской инфекционной клинической больницы г. Харькова проведено сопоставление динамики клинико-лабораторных показателей 68 детей 1-3 лет, больных среднетяжелой формой эшерихиоза и инфицированных ВЭБ. Первую группу составили 47 детей, лечение которых проводили по общепринятым схемами, вторую – 21 пациент, в комплексной терапии которых использовали рекомбинантный интерферон альфа-2 в возрастных дозах 2 раза в сутки в течение 5 суток.Результаты. Определена достоверная разница в сроках сохранения лихорадки (4,73 ± 0,37 против 3,25 ± 0,21 суток, р<0,05) и исчезновение симптомов общей интоксикации (4,02 ± 0,29 против 2,24 ± 0,35, р<0,05). У детей первой группы ранее происходила нормализация стула (5,91 ± 0,22 против 4,34 ± 0,29, р<0,05) и исчезновение признаков паренхиматозной реакции печени по данным ультразвукового исследования (5,94 ± 0,39 против 3,43 ± 0,30, р<0,05). Положительное влияние интерферонотерапии на показатели клинического анализа крови определялось в быстрой нормализации количества лейкоцитов и СОЭ (7,55 ± 0,61 против 5,44 ± 0,48 суток, р<0,05). Сроки пребывания в стационаре детей первой группы составили 10,64 ± 0,53 суток, в то время как второй – 8,09 ± 0,36 суток, р<0,05.Выводы. Применение в комплексной терапии эшерихиоза у детей, инфицированных ВЭБ, рекомбинантного интерферона альфа-2 положительно влияет на регрессию клинических проявлений, ускоряет нормализацию лабораторно-инструментальных показателей, сокращает сроки пребывания больных в стационаре.Патогенні ешерихії у дітей раннього віку залишаються одним із основних чинників бактеріального ураження шлунково-кишкового тракту. Мета роботи – вивчення ефективності застосування інтерферонів у комплексній терапії ешерихіозу у дітей, інфікованих вірусом Епштейна-Барра (ВЕБ).Матеріали та методи. На базі обласної дитячої інфекційної клінічної лікарні м. Харкова проведене співставлення динаміки клініко-лабораторних показників 68 дітей віком від 1 до 3 років, хворих на середньотяжку форму ешерихіозу та інфікованих ВЕБ. Першу групу склали 47 дітей, лікування яких проводили за загальноприйнятими схемами, другу – 21 пацієнт, у комплексній терапії яких використовували рекомбінантний інтерферон альфа-2 у вікових дозах 2 рази на добу впродовж 5 діб.Результати. Визначено вірогідну різницю у строках збереження лихоманки (4,73±0,37 проти 3,25±0,21 доби, р<0,05) і зникнення симптомів загальної інтоксикації (4,02±0,29 проти 2,24±0,35 відповідно у групах, р<0,05). У дітей першої групи раніше відбувалась нормалізація випорожнень (5,91±0,22 проти 4,34±0,29 доби, р<0,05) і зникнення ознак паренхіматозної реакції печінки за даними ультразвукового дослідження (5,94±0,39 проти 3,43±0,30 діб, р<0,05). Позитивний вплив інтерферонотерапії на показники клінічного аналізу крові виявлявся у швидшій нормалізації кількості лейкоцитів і ШОЕ (7,55±0,61 проти 5,44±0,48 діб, р<0,05). У цілому строки перебування дітей першої групи у стаціонарі склали 10,64±0,53 доби, в той час як другої – 8,09±0,36 доби, р<0,05. Висновки. Застосування в комплексній терапії ешерихіозу у дітей, інфікованих ВЕБ, рекомбінантного інтерферону альфа-2 позитивно впливає на регресію клінічних проявів, прискорює нормалізацію лабораторно-інструментальних показників, скорочує строки перебування хворих у стаціонарі
Вплив похідного 2-бензамідо-2-(2-оксоіндолін-3-іліден) оцтової кислоти на активність процесів ліпопероксидації та стан антиоксидантного захисту при хронічній гіпобаричній гіпоксії
Get PDFHypoxia is a typical pathological process developing due to the decreased concentration of oxygen in the organism or in the particular tissues and organs, as well as disturbances of oxygen utilization during biological oxidation.Aim. To determine the antihypoxic and antioxidant activity of the ZNM derivative of 2-benzamido-2-(2-oxoindolin-3-iliden) acetic acid in the brain and blood plasma of rats under the conditions of chronic hypobaric hypoxia (CHH) by the indicators of the lipid peroxidation processes activity and the state of the antioxidant defense.Materials and methods. The studies were conducted under the conditions of CHH modeled by the standard method. The ZNM substance in the dose of 15 mg/kg and the reference drug mexidol in the dose of 100 mg/kg were injectedintraperitoneally starting from the 14th day of the experiment 30 min prior to the hypoxia simulation. Results. In the group of animals treated with ZNM a significant decrease in the content of malondialdehyde in the blood plasma and brain structures (by 1.2 and 1.1 times, respectively), as well as in the content of oxidative modified proteins (by 1.2 times in the blood plasma and 1.4 times in the brain tissue) was observed. The content of ceruloplasmin in theblood plasma decreased by 1.7 times; the content of SH-groups increased by 3.1 times; the catalase activity increased by 1.2 times in the blood plasma, and by 1.9 times in brain homogenates. The reduced glutathione level in brain homogenates increased by 1.4 times; the glutathione peroxidase activity significantly increased by 2.1 times in the blood plasma and by 1.3 times in brain homogenates compared to the model pathology group.Conclusions. It has been found that both mexidol and the ZNM substance demonstrate a significant antioxidant activity under the conditions of CHH by stabilizing the balance between prooxidant and antioxidant systems of the body in rats, and it is particularly important in oxidative stress caused by chronic hypoxia.Гипоксия – типовой патологический процесс, возникающий при пониженном содержании кислорода в организме или отдельных тканях и органах, а также при нарушении утилизации кислорода в процессе биологического окисления.Цель. Целью исследования стало установление антигипоксантной и антиоксидантной активности производного 2-бензамидо-2(2-оксоиндолин-3-илиден) уксусной кислоты ZNM в головном мозге и плазме крови крысв условиях хронической гипобарической гипоксии (ХГГ) по показателям активности процессов липопероксидации и состояния антиоксидантной защиты у крыс.Материалы и методы. Исследования проводились в условиях ХГГ, которую моделировали по стандартной методике. Вещество ZNM в дозе 15 мг/кг и препарат сравнения мексидол в дозе 100 мг/кг вводили внутрибрюшинно, начиная с 14 суток моделирования гипоксии за 30 мин до начала сеанса.Результаты. В группе животных, которым вводили исследуемое вещество ZNM, наблюдали достоверное снижение содержания малонового диальдегида как в плазме крови, так и в структурах головного мозга (соответственно в 1,2 раза и в 1,1 раза), а также содержание продуктов окислительной модификации белков (для плазмы крови – в 1,2 раза, а для ткани головного мозга – в 1,4 раза). Содержание церулоплазмина в плазме крови уменьшилось в 1,7 раза, а содержание SH-групп увеличилось в 3,1 раза. При этом активность каталазы в плазме крови повысилась в 1,2 раза, а в гомогенатах головного мозга – в 1,9 раза. Содержание глутатионавосстановленного в гомогенатах головного мозга повысилось в 1,4 раза, а активность глутатионпероксидазы повысилась в плазме крови в 2,1 раза, а в гомогенатах – в 1,3 раза.Выводы. Итак, установлено, что вещество ZNM существенно не уступает действию мексидола при ХГГ по антигипоксантным и антиоксидантным свойствам, а также способствует нормализации прооксидантно-антиоксидантного баланса в плазме крови и головном мозге крыс.Гіпоксія – типовий патологічний процес, що виникає при зниженому вмісті кисню в організмі або окремих тканинах і органах, а також при порушенні утилізації кисню в процесі біологічного окиснення.Мета. Метою дослідження стало встановлення антигіпоксантної та антиоксидантної активності похідного 2-бензамідо-2(2-оксоіндолін-3-іліден) оцтової кислоти ZNM в головному мозку та плазмі крові щурів за умовхронічної гіпобаричної гіпоксії (ХГГ) за показниками активності процесів ліпопероксидації та стану антиоксидантного захисту у щурів.Матеріали та методи. Дослідження проводились за умов ХГГ, яку моделювали за стандартною методикою. Речовину ZNM у дозі 15 мг/кг та препарат порівняння мексидол у дозі 100 мг/кг вводили внутрішньоочеревинно, починаючи з 14 доби моделювання гіпоксії за 30 хв до початку сеансу.Результати. У групі тварин, яким вводили досліджувану речовину ZNM, спостерігали достовірне зниження вмісту малонового діальдегіду як у плазмі крові, так і в структурах головного мозку (відповідно в 1,2 рази та в1,1 рази), а також вміст продуктів окиснювальної модифікації білків (для плазми крові – в 1,2 рази, а для тканини головного мозку – в 1,4 рази). Вміст церулоплазміну в плазмі крові зменшився в 1,7 рази, а вміст SH-групзбільшився в 3,1 рази. При цьому активність каталази в плазмі крові підвищилась в 1,2 рази, а в гомогенатах головного мозку – в 1,9 рази. Вміст глутатіону відновленого у гомогенатах головного мозку підвищився в 1,4 рази, а активність глутатіонпероксидази підвищилась в плазмі крові в 2,1 рази, а в гомогенатах – в 1,3 рази.Висновки. Отже, встановлено, що речовина ZNM суттєво не поступається дії мексидолу при ХГГ щодо антигіпоксантних та антиоксидантних властивостей, а також сприяє нормалізації прооксидантно-антиоксидантного балансу в плазмі крові та головному мозку щурів
Циркадіанні особливості антиоксидантних та мембранопротекторних властивостей глутаргіну в умовах гострого хронодетермінованого парацетамолового гепатиту
Get PDFHepatobiliary system diseases take a leading position among diseases of the gastrointestinal tract. One of the main groups of drugs used for their treatment is hepatoprotectors. Active development of chronophysiology, chronopatology and chronopharmacology creates the possibility of determining chronoportraits of drugs. Considering the latter it allows significantly optimizing the pharmacotherapy.Aim. To assess the circadian dependence of the antioxidant and membrane-protective activity of glutargin. The choice of the drug as the object of our study was made due to its frequent use in clinical practice.Materials and methods. The study was conducted on the model of acute paracetamol-induced hepatitis in the following chronosimulated mode: in the morning (09.00), in the daytime (15.00), in the evening (21.00) and at night (03.00). The dose of paracetamol in the experiment was 1000 mg/kg in rats. Glutargin was administered in the therapeutic and preventive mode in the dose of 135 mg/kg, i.e. an hour before administration of paracetamol and 2 hours after it.Results. The study conducted revealed the peculiarities of dysinchronosis of the prooxidant-antioxidant balance and the activity of cytolysis markers depending on the period of the day, in which paracetamol-induced hepatitis was simulated; it allowed determining the peculiarities of their correction with glutargin. The most distinct decrease in the AlAT and AsAT activity when using glutargin was observed against the background of night and day simulation of hepatitis. It is probably due to the circadian peculiarities of antioxidant and membrane-stabilizing properties of this drug.Conclusions. The circadian regulation peculiarities of prooxidant-antioxidant balance obtained with glutargin against the background of paracetamol-induced hepatitis should be considered when developing a comprehensive chronoportrait of this drug.Заболевания гепатобилиарной системы занимают лидирующие место среди заболеваний органов желудочно-кишечного тракта. Одной из основных групп препаратов, используемых для их лечения, являются гепатопротекторы. Активное развитие хронофизиологии, хронопатологии и хронофармакологии создает возможность определения хронопортретов препаратов. Учитывая последние, можно существенно оптимизировать фармакотерапию.Именно поэтому целью данного исследования была оценка суточной зависимости проявления антиоксидантной и мембранопротекторной активности глутаргина. Выбор данного препарата как объекта наших исследований обусловлен частым его использованием в клинической практике.Материалы и методы. Исследования проведены на модели острого парацетамолового гепатита, моделированного в хронодетерминированном режиме: в утренний (09.00), дневной (15.00), вечерний (21.00) и ночной (03.00) периоды суток. Доза парацетамола в эксперименте составляла 1000 мг/кг. Глутаргин в дозе 135 мг/кг вводили в лечебно-профилактическом режиме, то есть за 1 час до и через 2 час после введения парацетамола.Результаты. Проведенные исследования позволили установить особенности десинхронозов прооксидантно-антиоксидантного баланса и активности маркеров цитолиза в зависимости от времени суток, когда моделировали острый парацетамоловый гепатит, и установить суточные особенности их коррекции глутаргином. Наиболее выраженное снижение активности АлАТ и АсАТ при применении глутаргина наблюдалось на фоне ночного и дневного моделирования гепатита, что, вероятно, связано с циркадианными особенностями проявления антиоксидантных и мембраностабилизирующих свойств этого препарата.Выводы. Выявленные циркадианные особенности регулирования прооксидантно-антиоксидантного баланса глутаргином на фоне парацетамолового гепатита следует учитывать при разработке комплексного хронопортрета этого препарата. Захворювання гепатобіліарної системи посідають провідне місце серед захворювань органів шлунково-кишкового тракту. Однією з основних груп препаратів, що застосовуються для їх лікування, є гепатопротектори. Активний розвиток хронофізіології, хронопатології та хронофармакології створив можливість встановлення хронопортретів препаратів. Врахування останніх дозволить суттєво оптимізувати фармакотерапію. Саме тому мета даного дослідження – оцінка циркадіанної залежності антиоксидантної та мембранопротекторної активності глутаргіну. Вибір даного препарату як об’єкта наших досліджень зумовлений його частим застосуванням у клінічній практиці. Матеріали та методи. Дослідження проведене на моделі гострого парацетамолового гепатиту, змодельованого у хронодетермінованому режимі: у ранковий (09.00), денний (15.00), вечірній (21.00) та нічний (03.00) періоди доби. Доза парацетамолу в експерименті складала 1000 мг/кг. Глутаргін уводили в дозі 135 мг/кг у лікувально-профілактичному режимі, тобто за 1 год до та через 2 год після введення парацетамолу. Результати. Проведені дослідження дозволили виявити особливості десинхронозів прооксидантно-антиоксидантного балансу та активності маркерів цитолізу в залежності від періоду доби, в який моделювали парацетамоловий гепатит, та встановити добові особливості їх корекції глутаргіном. Найбільш виразне зменшення активності АлАТ і АсАТ при застосуванні глутаргіну спостерігалося на тлі нічного та денного моделювання гепатиту, що, ймовірно, пов’язано з циркадіанними особливостями прояву антиоксидантної та мембраностабілізуючої активності цього препарату. Висновки. Виявлені циркадіанні особливості регулювання прооксидантно-антиоксидантного балансу глутаргіном на тлі парацетамолового гепатиту слід враховувати при розробці комплексного хронопортрету цього препарату
Вплив нанохрому цитрату на осмотичну резистентність мембран еритроцитів крові щурів з експериментальним цукровим діабетом
Get PDFDiabetes mellitus (DM) is a serious medical and social problem because of its wide spread in the world and a steady tendency to increase the number of patients. Aim. To study the effect of nanochromium citrate on osmotic resistance of erythrocyte membranes of animals with diabetes mellitus.Materials and methods. The study was performed on 18-month laboratory male rats. Diabetes mellitus was caused by dexamethasone (0.125 mg/kg, subcutaneously during 14 days). Nanochromiun citrate (NCC) was introduced into the stomach (0.01 mg/kg during 14 days). Permeability of erythrocyte membranes (the erythrocyte osmotic stability) was detected by the erythrocyte resistance in the mixture of isotonic solutions of urea and sodium chloride with their different volumetric composition. The osmotic hemolysis degree (%) was measured by photocolorimetry in relation to the optic density of the standard urea solution. The erythrocyte membrane osmotic resistance (EMOR) – (% of hemolyzed cells) was compared with the similar index in the control intact animals. The glucose level in the blood was measured by a glucometer.Results. In animals with the experimental DM in addition to the elevated glucose level in the blood to 14.2 ± 0.4 mmol/L the percentage of hemolyzed erythrocytes increased by 8.2-2.3 times compared to the control according to the increased concentration of urea in the solution. The increased permeability of erythrocyte membranes resulting in the reduced osmotic resistance of erythrocytes and their hemolysis is indicative of lipid peroxide oxidation (LPO) activation and decrease in activity of the antioxidant defense system in animals with DM. Introduction of NCC in DM reduced the glucose level in the blood to 6.6±0.4 mmol/L and increased EMOR considerably, and it indicates the presence of NCC membrane-protective properties.Conclusions. In case of the experimental (dexamethasone) DM the erythrocyte membrane osmotic resistance decreases, destructive processes are activated, resulting in their accelerated destruction. NCC decreases the glucose level in the blood of animals with DM and increases osmotic resistance of erythrocyte membranes.Сахарный диабет (СД) – серьезная медико-социальная проблема, поскольку характеризуется широким распространением в мире и постоянной тенденцией к увеличению количества больных.Цель роботы. Изучить влияние нанохрома цитрата на осмотическую резистентность мембран эритроцитов у животных с сахарным диабетом.Материалы и методы. Работа выполнена на 18-месячных лабораторных крысах-самцах. СД вызывали дексаметазоном (0,125 мг/кг, п/к, 14 суток). Нанохрома цитрат (НХЦ) вводили в желудок (0,01 мг/кг, 14 суток). Проницаемость эритроцитарных мембран (осмотическая стойкость эритроцитов) определяли по стойкости эритроцитов в смеси изотонических растворов мочевины и натрия хлорида в их разном объемном содержании. Степень осмотического гемолиза эритроцитов (%) определяли фотоколориметрически по отношению к оптической плотности эталонного раствора мочевины. Осмотическую резистентность мембран эритроцитов (ОРМЭ) – (% гемолизированных клеток) сравнивали с аналогичным показателем у контрольных (интактных) животных. Уровень глюкозы в крови определяли глюкометром.Результаты. У животных с экспериментальным (дексаметазоновым) СД наряду с увеличением содержания глюкозы в крови до 14,2±0,4 ммоль/л процент гемолизированых эритроцитов по сравнению с контролем увеличился в 8,2-2,3 раза пропорционально увеличению концентрации мочевины в растворе. Увеличение у животных с СД проницаемости эритроцитарных мембран, которое вызывало снижение осмотической стойкости эритроцитов и их гемолиз, свидетельствует об активации ПОЛ и снижении активности систем антиоксидантной защиты. Введение НХЦ при СД уменьшило содержание глюкозы в крови до 6,6±0,4 ммоль/л и существенно повысило ОРМЭ, что свидетельствует о наличии у НХЦ мембранопротекторных свойств.Выводы. При экспериментальном (дексаметазоновом) СД понижается осмотическая резистентность мембран эритроцитов, активируются деструктивные процессы, что ускоряет их гемолиз. НХЦ уменьшает уровень глюкозы в крови животных с СД и повышает осмотическую резистентность мембран эритроцитов. Цукровий діабет (ЦД) – серйозна медико-соціальна проблема, оскільки характеризується значним поширенням у світі та сталою тенденцією до збільшення кількості хворих. Мета роботи – дослідити вплив нанохрому цитрату на осмотичну резистентність мембран еритроцитів крові тварин при цукровому діабеті.Матеріали та методи. Робота виконана на 18–міс. лабораторних щурах-самцях. Цукровий діабет викликали дексаметазоном (0,125 мг/кг, п/шк,14 діб). Нанохрому цитрат (НХЦ) вводили в шлунок (0,01 мг/кг, 14 діб). Проникність еритроцитарних мембран (осмотична стійкість еритроцитів) визначали за стійкістю еритроцитів до суміші ізотонічних розчинів сечовини і натрію хлориду з їх різним об’ємним вмістом. Ступінь осмотичного гемолізу (%) вимірювали фотоколориметрично по відношенню до оптичної щільності еталонного розчину сечовини. Осмотичну резистентність мембран еритроцитів (ОРМЕ) – (% гемолізованих клітин) порівнювали з аналогічним показником у контрольних інтактних тварин. Рівень глюкози крові визначали за допомогою глюкометра.Результати. У тварин з експериментальним ЦД поряд зі збільшенням рівня глюкози в крові до 14,2 ± 0,4 ммоль/л відсоток гемолізованих еритроцитів порівняно з контролем зріс у 8,2-2,3 рази відповідно до збільшення концентрації сечовини в розчині. Підвищення проникності еритроцитарних мембран, що призвело до зниження осмотичної стійкості еритроцитів та їх гемолізу, свідчить про активацію ПОЛ і зниження активності систем антиоксидантного захисту у тварин з ЦД. Уведення НХЦ при ЦД зменшило вміст глюкози в крові до 6,6±0,4 ммоль/л і значно підвищило ОРМЕ, що свідчить про наявність у НХЦ мембранопротекторних властивостей.Висновки. При експериментальному (дексаметазоновому) ЦД знижується осмотична резистентність мембран еритроцитів, активуються деструктивні процеси, що призводить до їх прискореного руйнування. НХЦ зменшує рівень глюкози в крові тварин з ЦД і підвищує осмотичну резистентність мембран еритроцитів.
Клініко-економічний аналіз різних стратегій лікування гемофілії А
Get PDFAlthough hemophilia A is a rare disease, its treatment is costly, and expenses are mainly related to the cost of factor VIII concentrates.Aim. To evaluate the clinical and economic feasibility of rFVIIa (NovoSeven®) for the treatment of patients with hemophilia A compared to the schemes based on the use of APCC (Feiba).Matherials and methods. Clinical and economic analysis was conducted by the “total cost of illness” method using modeling by building a “decision tree”. This study identifies only the direct costs of pharmacotherapy. The cost of a vialof each of the concentrates analyzed meets the declared value as of December 2016.Results. The analytical model of the “decision tree” was designed to calculate the costs for the outpatient treatment of mild and moderate bleedings. Due to higher clinical efficacy the use of rFVIIa as the first-line therapy saves 32 % to 42 % in the treatment of a patient; in the conditions of the modern Ukrainian pharmaceutical market it is from UAH 170,326.4 to UAH 252,990.4 (with an adapted variant of therapy) and UAH 291,743.1 in the basic variant. When using rFVIIa as the first-line therapy the costs for life appeared to be lower by approximately 10 % than when taking APCC.Conclusions. The use of NovoSeven® is more feasible economically and allows both to improve outcomes and to spend financial resources more efficiently to treat these patients.Хотя гемофилия является редким заболеванием, лечение ее проявлений дорогостоящее, а расходы в основном связаны со стоимостью препаратов концентратов факторов свертывания крови.Цель – оценка клинико-экономической целесообразности применения rFVIIa (препарата НовоСевен®) для лечения пациентов с гемофилией по сравнению со схемами, основанными на применении АРСС (препарата Фейба).Материалы и методы. Клинико-экономический анализ проведен методом «общая стоимость заболевания» с использованием моделирования путем построения дерева решений. В данном исследовании определялись только прямые расходы на фармакотерапию. Стоимость упаковки каждого из рассматриваемых препаратов отвечала заявленной цене по состоянию на декабрь 2016 года.Результаты. Аналитическая модель «дерева решений» разработана для расчета расходов на амбулаторное лечение легких и умеренных кровотечений. За счет более высокой клинической эффективности использование rFVIIa в качестве первой линии терапии позволяет сэкономить от 32 % до 42 % при лечении одного пациента в условиях современного украинского фармацевтического рынка и составляет от 170326,4 грн до 252990,4 грн (при адаптированном варианте терапии) и 291743,1 грн при базовом варианте. При использовании rFVIIa в качестве первой линии терапии ниже оказались расходы на протяжении жизни – примерно на 10 % ниже, чем при использовании АРСС.Выводы. Применение препарата НовоСевен® экономически более целесообразно и позволяет как улучшить результаты лечения, так и более рационально расходовать денежные ресурсы на лечение этих больных.Хоча гемофілія є рідкісним захворюванням, його лікування є високовартісним, а витрати в основному пов’язані із вартістю препаратів концентратів факторів згортання крові.Мета роботи – оцінка клініко-економічної доцільності застосування rFVIIa (препарат НовоСевен®) для лікування пацієнтів з гемофілією у порівнянні зі схемами, що ґрунтуються на застосуванні АРСС (препарат Фейба).Матеріали та методи. Клініко-економічний аналіз проведено методом «загальна вартість захворювання» з використанням моделювання шляхом побудови дерева рішень. У даному дослідженні визначалися лише прямівитрати на фармакотерапію. Вартість упаковки кожного з аналізованих препаратів відповідала задекларованій ціні станом на грудень 2016 року.Результати. Аналітична модель «дерева рішень» розроблена для розрахунку витрат на амбулаторне лікування легких та помірних кровотеч. За рахунок більш високої клінічної ефективності використання rFVIIa в якостіпершої лінії терапії дозволяє зекономити від 32 % до 42 % при лікуванні одного пацієнта, що в умовах сучасного українського фармацевтичного ринку складає від 170326,4 грн до 252990,4 грн (при адаптованому варіанті терапії), та до 291743,1 грн при базовому варіанті. При використанні rFVIIa в якості першої лінії терапії нижчими виявилися витрати протягом усього життя – приблизно на 10 % нижче, ніж при використанні АРСС.Висновки. Застосування препарату НовоСевен® є економічно більш доцільним і дозволяє як покращити результати лікування, так і більш раціонально витрачати грошові ресурси на лікування цих хворих