Clinical Pharmacy (E-Journal) / Клінічна фармація
Not a member yet
269 research outputs found
Sort by
Вплив мелатоніну та N-ацетилцистеїну на стан орієнтовно-дослідницької активності щурів за умов експериментального цукрового діабету
Get PDFAn important task of modern medicine is the search and development of drugs that exhibit cerebroprotective properties in patients with type 1 diabetes mellitus.Aim. To study the effects of melatonin and N-acetylcysteine on the orientation research activity and anxiety of rats under conditions of the experimental diabetes mellitus.Materials and methods. Rats with induced diabetes mellitus received N-acetylcysteine (1.5 g/kg), melatonin (10 mg/kg), or their combination for 5 weeks. The “open field” test and “dark-light chamber” were used to study the orientation research activity and anxiety of rats.Results. The introduction of N-acetylcysteine, melatonin, and their combination contributed to an increase in the orientation research activity and a decrease of anxiety in rats with the experimental diabetes mellitus. In animals received pharmacotherapy the horizontal and vertical activity increased, the number acts of defecation and urination decreased in the “open field” test. The time of staying in the dark compartment of the chamber reduced, while the time of staying in the light compartment increased, animals moved and peeped out more often in the “dark-light chamber” test.Conclusions. N-acetylcysteine and melatonin in monotherapy and in combination improve glycemic control and the body weight of rats with the experimental type 1 diabetes mellitus, have a positive effect on the emotional (reduce the anxiety) and vegetative status, preventing disorders of the locomotor and orientation research activity.Важной задачей современной медицины является поиск и разработка лекарственных средств, проявляющих церебропротекторные свойства у больных сахарным диабетом 1 типа.Цель. Изучить влияние препаратов мелатонина и N-ацетилцистеина на ориентировочно-исследовательскуюактивность и тревожность крыс в условиях экспериментального сахарного диабета 1 типа.Материалы и методы. Крысы с индуцированным сахарным диабетом 1 типа получали N-ацетилцистеин (1,5 г/кг), мелатонин (10 мг / кг) или их комбинацию в течение 5-ти недель. Для изучения ориентировочно-исследовательской активности и тревожности крыс использовано тест «открытого поля», «темная-светлая камера».Результаты. Введение N-ацетилцистеина, мелатонина и комбинации препаратов способствовало увеличению ориентировочно-исследовательской активности и уменьшению тревожности крыс с экспериментальным сахарным диабетом. В животных, получавших фармакотерапию, росла горизонтальная и вертикальная активность, уменьшалось количество актов дефекации и уринации в тесте «открытого поля». Уменьшалось время пребывания в темном отсеке и увеличивалось в светлом отсеке установки, животные делали большее количество переходов, выглядываний в тесте «темная-светлая камера».Выводы. N-ацетилцистеин и мелатонин в монотерапии и в комбинации улучшают гликемический контроль и массу тела крыс с экспериментальным сахарным диабетом 1 типа, положительно влияют на эмоциональное (уменьшают тревожность) и вегетативное состояние, предупреждают нарушения локомоторной и ориентировочно- исследовательской активности.Важливим завданням сучасної медицини є пошук та розробка лікарських засобів, що виявляють церебропротекторні властивості у хворих на цукровий діабет 1 типу.Мета. Вивчити вплив препаратів мелатоніну та N-ацетилцистеїну на орієнтовно-дослідницьку активність і тривожність щурів за умов експериментального цукрового діабету 1 типу.Матеріали та методи. Щури з індукованим цукровим діабетом 1 типу отримували N-ацетилцистеїн (1,5 г/кг), мелатонін (10 мг/кг) або їх комбінацію впродовж 5-ти тижнів. Для вивчення орієнтовно-дослідницької активності та тривожності щурів використано тест «відкритого поля», «темна-світла камера».Результати. Введення N-ацетилцистеїну, мелатоніну та комбінації препаратів сприяло збільшенню орієнтовно-дослідницької активності та зменшенню тривожності щурів з експериментальним цукровим діабетом. У тварин, які отримували фармакотерапію, зростала горизонтальна та вертикальна активність, зменшувалася кількість актів дефекації та уринації в тесті «відкритого поля». Зменшувався час перебування в темному відсіку та зростав у світлому відсіку установки, тварини робили більшу кількість переходів, виглядувань у тесті «темна-світлакамера».Висновки. N-ацетилцистеїн та мелатонін у монотерапії та в комбінації покращують глікемічний контроль і масу тіла щурів із експериментальним цукровим діабетом 1 типу, позитивно впливають на емоційний (зменшують тривожність) та вегететивний стан, попереджують порушення локомоторної та орієнтовно-дослідницької активності
Можливості карбокситерапії при захворюваннях органів сечостатевої системи
Get PDFRecently carboxytherapy has been widely used for the treatment of many diseases, and it is associated with the high efficiency and low cost. Carboxytherapy as the method of treatment has been used for 70 years in the international medical practice and more than 50 years in aesthetic medicine. Aim. To substantiate the use of carboxytherapy as an innovative method of treatment for diseases of the urogenital system organs.Materials and methods. The analysis of scientific sources concerning the treatment of sexual dysfunction, erosion of the cervix, menopause, vulvovaginal atrophy, initial stages of the stress urinary incontinence, erectile dysfunction, and impotence was performed.Results. It has been determined that various variants of carboxytherapy can be used to obtain the antihypoxic, reparative-regenerative, spasmolitic, anti-inflammatory, analgesic and antioxidant effects in clinical practice as a result of the treatment. Patients with different pathologies of the urogenital system noted improvement in functioning of urogenital organs, release of pain, decrease in inflammation, mood stability, and good mental and physical performance. Therefore, the quality of life has been improved.Conclusions. Thus, CO2 can be considered as a unique medicinal product, and carboxytherapy as an alternative treatment for many diseases. В последнее время карбокситерапия широко применяется для лечения многих заболеваний, что связано с высокоэффективностью и дешевизной данного метода. Карбокситерапия как метод лечения используется на протяжении 70 лет в мировой медицинской практике и более 50 лет в эстетической медицине.Цель работы. Обоснование применения инновационного метода лечения – карбокситерапии при заболеваниях органов мочеполовой системы.Материалы и методы. Анализ литературы проводили путем обработки научных статей относительно лечения сексуальной дисфункции, эрозии шейки матки, климакса, вульвовагинальной атрофии, начальных стадий стрессового недержания мочи, эректильной дисфункции, импотенции.Результаты. Установлено, что в клинической практике используются различные варианты карбокситерапии для получения антигипоксического, репаративно-регенеративного, спазмолитического, противовоспалительного, анальгезирующего и антиоксидантного эффектов. В результате лечения пациенты с различными патологиями органов мочеполовой системы отмечали улучшение самочувствия, улучшение функционирования этих органов, устранение боли, воспаления, повышение настроения, умственной и физической работоспособности, а следовательно и качества жизни.Выводы. Таким образом, можно считать СО2 уникальным лекарственным средством, а карбокситерапию альтернативным методом лечения при многих заболеваниях.Останнім часом карбокситерапія широко застосовується для лікування багатьох захворювань, що пов’язано з високоефективністю і дешевизною даного методу. Карбокситерапія як альтернативний метод лікування використовується впродовж 70 років у світовій медичній практиці і більше 50 років в естетичній медицині. Мета роботи. Обґрунтування застосування інноваційного методу лікування – карбокситерапії при захворюваннях органів сечостатевої системи.Матеріали та методи. Аналіз літератури проводили шляхом опрацювання наукових статей щодо лікування сексуальної дисфункції, ерозії шийки матки, клімаксу, вульвовагінальної атрофії, початкових стадій стресового нетримання сечі, еректильної дисфункції, імпотенції.Результати. Встановлено, що в клінічній практиці використовуються різні варіанти карбокситерапії для отримання антигіпоксичного, репаративно-регенеративного, спазмолітичного, протизапального, аналгезуючого та антиоксидантного ефектів. У результаті пацієнти з різними патологіями органів сечостатевої системи відзначають поліпшення самопочуття, покращення функціонування цих органів, усунення болю, запалення, підвищення настрою, розумової і фізичної працездатності, а в цілому і якості життя.Висновки. Таким чином, можна вважати СО2 унікальним лікарським засобом, а карбокситерапію альтернативним методом лікування при багатьох захворюваннях.
Дослідження аналептичної активності похідних сірко- та азотовмісних гетероциклів на моделі тіопенталового наркозу
Get PDFThe range of the use of analeptics covers a number of urgent states (shock, collapse, anesthesia, asphyxia, hypoxia, bacterial intoxication with chemical compounds or drugs suppressing the CNS functions), i.e. almost all areas of urgent therapy of peacetime, military medicine and disaster medicine. However, over the past 50 years, their arsenal has not only been renewed, but even reduced to 6 drugs. This is because of the lack of standardized methods for assessing analeptic efficacy and the theoretical basis for their development.Aim. To search and study the promising substances with the analeptic effect among derivatives of sulfur- and nitrogen-containing heterocycles on the standardized model of thiopental narcosis.Materials and methods. The results of the experiment conducted confirm the adequacy of the method tested, which allows to compare the effect of original substances and classical analeptics on the central nervous system (CNS) and respiratory center (RC) objectively qualitatively and quantitatively (statistically reliably) by intraperitoneal administration of optimal doses: anesthesia (sodium thiopental); at the peak of anesthesia the classical analeptic sulfocamphocaine (SCC) for the first group of animals, the test substances for the second and third groups with the subsequent observation of the anesthesia sleep duration, the dynamics of the frequency of respiratory movements, the psychomotor state and the physiological functions of mice in anesthesia and after awakening.Results. It has been found that the optimal depth and duration of anesthesia is achieved by the intraperitoneal injection of 42 mg/kg of thiopental sodium. The most effective was the traditional analeptic SCC, which in the optimal dose (20 mg/kg) accelerated the awakening of animals by 35 %. Heterosides-21, -31 provided a reliable reduction in duration of anesthesia by 26.8 % and 24.4 % in the dose of 2 mg/kg. After introduction of the test substances the frequency of respiratory movements (RM) increased significantly (p < 0.05) for 10 min compared to the control group, reaching the maximum (85.3 DD/min) in the SCC group. It indicates its superiority in the rate of RC stimulation compared to both Heterosides, which with the concentration of 10 times less than SCC were statistically insignificantly inferior to it by 8.2 % and 10.6 %, respectively.Conclusions. The model of thiopental narcosis makes it possible to statistically reliably compare the effectiveness of classical drugs and original substances by the signs of the awakening effect on the CNS and RC; it can be recommended as a reference model for the purposeful search of analeptics. On the example of studying heterosides the adequacy of the screening model proposed and the prospects of derivatives of sulfur- and nitrogen-containing heterocycles for the search of effective analeptics have been confirmed.Диапазон использования аналептиков охватывает обширный ряд неотложных состояний (шок, коллапс, наркоз, асфиксия, гипоксия, бактериальная интоксикация отравления химическими соединениями или лекарствами, подавляющими функции ЦНС), то есть почти все сферы ургентной терапии мирного времени, военной медицины и медицины катастроф. При этом за последние 50 лет их арсенал не только не пополнялся, а даже сократился до 6 препаратов. Это обусловлено отсутствием стандартизированных методов оценки аналептической эффективности и теоретических основ их создания.Цель исследования – целенаправленный поиск перспективных субстанций с аналептическим действием среди производных серо- и азотсодержащих гетероциклов на стандартизированной модели тиопенталового наркоза.Материалы и методы. Результаты проведенного эксперимента подтверждают адекватность отработанной методики, позволяющей объективно качественно и количественно (статистически достоверно) сравнивать влияние оригинальных веществ и классических аналептиков на ЦНС и дыхательный центр (ДЦ) путем внутрибрюшинного введения оптимальных доз: наркозного средства (тиопентал натрия); на пике наркоза одной группе животных классического аналептика сульфокамфокаина (СКК), второй и третьей группам – исследуемых субстанций с последующим наблюдением продолжительности наркозного сна, динамики частоты дыхательных движений, психомоторного состояния и физиологических функций мышей в состоянии наркоза и после пробуждения.Результаты. Установлено, что оптимальная глубина и продолжительность наркоза достигаются при внутрибрюшинном введении 42 мг/кг тиопентала натрия. Наиболее эффективным оказался традиционный аналептик СКК, который в оптимальной дозе (20 мг/кг) ускорял пробуждение животных на 35 %. Гетерозиды-21, -31 обеспечивали достоверное 26,8 % и 24,4 % сокращение продолжительности наркоза в дозе 2 мг/кг. После введения исследуемых веществ уже в течение 10 минут частота дыхательных движений (ДД) достоверно (p < 0,05) увеличивалась по сравнению с контрольной группой, достигая максимума (85,3 ДД/мин) в группе СКК, что свидетельствует о его преимуществе в скорости стимуляции ДЦ перед обоими гетерозидами, которые в концентрации в 10 раз меньшей, чем СКК статистически недостоверно уступали ему по активности соответственно на 8,2 % и 10,6 %.Выводы. Модель тиопенталового наркоза позволяет статистически достоверно сравнивать эффективность классических препаратов и оригинальных веществ по признакам пробуждающего влияния на ЦНС и дыхательный центр и может рекомендоваться в качестве стандарта для целенаправленного поиска аналептиков. На примере исследований гетерозидов подтверждены адекватность предлагаемой модели скрининга и перспективность производных серо- и азотсодержащих гетероциклов для поиска эффективных аналептиков.Діапазон використання аналептиків охоплює широкий ряд невідкладних станів (шок, колапс, наркоз, асфіксія, гіпоксія, бактеріальна інтоксикація отруєння хімічними сполуками або ліками, що пригнічують функції ЦНС), тобто майже усі сфери ургентної терапії мирного часу, військової медицини та медицини катастроф. Водночас за останні 50 років їх арсенал не тільки не поповнювався, а навіть скоротився до 6 препаратів. Це зумовлено відсутністю стандартизованих методів оцінки аналептичної ефективності і теоретичних основ їх створення.Мета дослідження – цілеспрямований пошук перспективних субстанцій з аналептичною дією серед похідних сірко- та азотовмісних гетероциклів на стандартизованій моделі тіопенталового наркозу. Матеріали та методи. Результати проведеного експерименту підтверджують адекватність відпрацьованої методики, що дозволяє об’єктивно якісно та кількісно (статистично достовірно) порівнювати вплив оригінальних речовин і класичних аналептиків на ЦНС і дихальний центр (ДЦ) шляхом внутрішньоочеревинного введення оптимальних доз: наркозного засобу (тіопенталу натрію); на піку наркозу одній групі тварин класичного аналептика сульфокамфокаїну (СКК); другій та третій – досліджуваних субстанцій (Гетерозиди-21, -31) з наступним спостереженням тривалості наркозного сну, динаміки частоти дихальних рухів, психомоторнорного стану та фізіологічних функцій мишей у стані наркозу та після пробудження.Результати. Встановлено, що оптимальна глибина і тривалість наркозу досягається при внутрішньоочеревинному введенні 42 мг/кг тіопенталу натрію. Найбільш ефективним виявився традиційний аналептик СКК, який в оптимальній дозі (20 мг/кг) прискорював пробудження тварин на 35 %. Гетерозиди-21, -31 забезпечували вірогідне (p<0,05) скорочення тривалості (26,8 % та 24,4 % відповідно) наркозу в дозі 2 мг/кг. Після введення досліджуваних речовин вже протягом 10 хвилин частота дихальних рухів (ДР) вірогідно (p < 0,05) збільшилась в порівнянні з контрольною групою, досягаючи максимуму (85,3 ДР/хв) в групі СКК, що свідчить про перевагу СКК за швидкістю стимуляції ДЦ перед обома гетерозидами, які в концентрації в 10 разів меншій за СКК статистично невірогідно поступалися йому за активністю лише на 8,2 % та 10,6 % відповідно.Висновки. Модель тіопенталового наркозу дозволяє статистично вірогідно порівнювати ефективність класичних препаратів та оригінальних речовин за ознаками пробуджуючого ефекту та впливу на ЦНС та дихальний центр і може рекомендуватися як стандарт для цілеспрямованого пошуку аналептиків. На прикладі досліджень гетерозидів підтверджені адекватність запропонованої моделі скринінгу та перспективність похідних сірко- та азотовмісних гетероциклів для пошуку ефективних аналептиків
Оцінка впливу препарату «Артритан» на морфофункціональний стан внутрішніх органів щурів за умов вивчення хронічної токсичності
Get PDFToday, there is a growing demand for products for a healthy lifestyle and among them for natural products: more than 80 % of the world’s population use drugs of the plant origin for therapeutic and/or prophylactic purposes.Aim. To study the effect of the drug “Arthritan” on the morphological structure of the internal organs of rats under the conditions of the chronic toxicity study.Materials and methods. The study of the chronic toxicity of the drug “Arthritan” was performed on 80 nonlinear white rats of both sexes with daily intragastric administration for 6 months. The histomorphological study of the internal organs was carried out using the standard methods of light microscopy.Results. Under the effect of the test drug “Arthritan” with chronic intragastric administration in all doses studied there are no significant changes in the morphofunctional state of the internal organs of rats, and it indicates the absence of the cardio-, hepato- and nephrotoxic action, as well as the negative effect on the central nervous, endocrine and immune systems, and characterizes this remedy as highly safe in prolonged use even in ultra-high doses.Conclusions. With chronic intragastric administration in rats for 180 days the drug “Arthritan” in the doses of 0.1, 0.2 and 0.5 ml/kg does not cause the death of animals, does not have a toxic effect on the general condition, behavior and dynamics of the body weight, does not cause significant differences in the indices of laboratory analyses of urine and blood, practically does not affect the functional state of the urinary and hepatobiliary systems of animals.На сегодня все интенсивнее растет спрос на продукты для здорового образа жизни и среди них на природные препараты: более 80 % населения планеты с лечебной и/или профилактической целью используют препараты растительного происхождения.Цель исследования. Экспериментальное изучение влияния препарата «Артритан» на морфологическую структуру внутренних органов крыс в условиях изучения хронической токсичности.Материалы и методы. Изучение хронической токсичности препарата «Артритан» проводили на 80 белых нелинейных крысах обоего пола при ежедневном внутрижелудочном введении в течение 6 месяцев. Гистоморфологическое изучение внутренних органов осуществляли с помощью стандартных методов световой микроскопии.Результаты. Под влиянием тестового препарата «Артритан» при хроническом внутрижелудочном введении во всех исследуемых дозах не происходит каких-либо значимых изменений в морфофункциональном состоянии внутренних органов крыс, что свидетельствует об отсутствии кардио-, гепато- и нефротоксического действия, а также негативного влияния на состояние центральной нервной, эндокринной и иммунной систем, что характеризует данное средство как высокобезопасное при длительном применении даже в сверхвысоких дозах.Выводы. При хроническом внутрижелудочном введении у крыс в течение 180 суток препарат «Артритан» в дозах 0,1, 0,2 и 0,5 мл/кг не вызывает гибели животных, не оказывает токсического влияния на общее состояние, поведение и динамику массы тела, не вызывает достоверных различий в показателях лабораторных анализов мочи и крови, практически не влияет на функциональное состояние мочевыделительной и гепатобилиарной систем животных.На теперішній час все інтенсивніше зростає попит на продукти для здорового способу життя і зокрема на природні препарати: понад 80 % населення планети з лікувальною та/або профілактичною метою використовують препарати рослинного походження.Мета дослідження. Експериментальне вивчення впливу препарату «Артритан» на морфологічну структуру внутрішніх органів щурів за умов вивчення хронічної токсичності.Матеріали та методи. Вивчення хронічної токсичності препарату «Артритан» проводили на 80 білих нелінійних щурах обох статей при щоденному внутрішньошлунковому введенні впродовж 6 місяців. Гістоморфологічне вивчення внутрішніх органів здійснювали за допомогою стандартних методів світлової мікроскопії.Результати. Під впливом тестового препарату «Артритан» при хронічному внутрішньошлунковому введенні у всіх досліджуваних дозах не відбувається будь-яких значимих змін у морфофункціональному стані внутрішніх органів щурів, що свідчить про відсутність кардіо-, гепато- та нефротоксичної дії, а також негативного впливу на стан центральної нервової, ендокринної та імунної систем, що характеризує даний засіб як високобезпечний при тривалому застосуванні навіть у надвисоких дозах.Висновки. При хронічному внутрішньошлунковому введенні у щурів впродовж 180 діб препарат «Артритан» у дозах 0,1, 0,2 та 0,5 мл/кг не викликає загибелі тварин, не чинить токсичного впливу на загальний стан, поведінку та динаміку маси тіла, не викликає достовірних відмінностей у показниках лабораторних аналізів сечі та крові, практично не впливає на функціональний стан сечовидільної та гепатобіліарної систем тварин
Біологічно активні речовини як наноструктури: біохімічний аспект
Get PDFBiologically active substances of an organism, colloids, and ion channels are nanosized. This is due to the fact that natural materials are characterized by an optimal structure that determines the maximum performance of their characteristic function with the minimal energy expenses. During millions of years of evolution the nature has developed an economical principle of constructing biological structures providing an effective and expedient relationship between their atoms, molecules, cells and organs, in particular strength, resistance, ability to interact with other objects, constant functioning of a huge number of not only organic, but also inorganic structures. In the process of evolution the irrational macro-, micro- and nanostructures or inefficiently functioning systems gradually disappeared as nature cannot use materials or processes that require the unreasonable energy expenses. The study of natural nanotechnologies in living systems is important since they are involved in physiological, biochemical, immunological processes of the body. The study of these unique characteristics of nanoparticles will allow developing new technologies for use in engineering, biology, medicine, physiology, agriculture, and other branches of the human activity. For physicians, pharmacologists, toxicologists, and pharmacists it is extremely important to determine the relationship between biochemical, physiological, and immunological processes in the human organism acting on the basis of nanoscale biologically active substances.Биологически активные вещества организма, коллоиды, ионные каналы имеют наноразмеры. Это объясняется тем, что природные материалы характеризуются оптимальной структурой, которая обусловливает максимальное выполнение свойственной им функции с минимальными затратами энергии. Природа за миллионы лет эволюции разработала экономный принцип построения биологических структур, который обеспечивает эффективное и целесообразное соотношение их атомов, молекул, клеток и органов, в частности, прочность, силу, стойкость, возможность взаимодействия с другими объектами, постоянное функционирование огромного количества не только органических, но и неорганических структур. В процессе эволюции нерациональные макро-, микро- и наноструктуры или неэффективно функционирующие системы постепенно исчезали, так как природа не может использовать материалы или процессы, требующие необоснованных затрат энергии. Изучение природных нанотехнологий в живых системах имеет важное значение, ведь последние задействованы в физиологических, биохимических, иммунологических процессах организма. Исследование этих уникальных характеристик наночастиц позволит разработать новые технологии для использования в технике, биологии, медицине, физиологии, лекарствоведении, сельском хозяйстве и других сферах деятельности человека. Для медиков, фармакологов, токсикологов, провизоров крайне важно установить взаимосвязь между биохимическими, физиологическими, иммунологическими процессами в организме человека, обусловленными наноразмерностью биологически активных веществ.Біологічно активні речовини організму, колоїди, іонні канали мають нанорозміри. Це пояснюється тим, що природні матеріали характеризуються оптимальною структурою, яка зумовлює максимальне виконання властивої їм функції з мінімальними витратами енергії. Природа за мільйони років еволюції розробила економний принцип побудови біологічних структур, який забезпечує ефективне та найдоцільніше співвідношення їх атомів, молекул, клітин і органів, зокрема, міцність, силу, стійкість, можливість взаємодії з іншими об’єктами, постійне функціонування величезної кількості не тільки органічних, а й неорганічних структур. У процесі еволюції нераціональні макро-, мікро- та наноструктури або неефективно функціонуючі системи поступово зникали, так як природа не може використовувати матеріали або процеси, що вимагають необґрунтованих затрат енергії. Вивчення природних нанотехнологій у живих системах має важливе значення, адже останні задіяні у фізіологічних, біохімічних, імунологічних процесах організму. Дослідження цих унікальних характеристик наночастинок дозволить розробити нові технології для використання у техніці, біології, медицині, фізіології, лікознавстві, сільському господарстві та в інших сферах діяльності людини. Для медиків, фармакологів, токсикологів, провізорів вкрай важливо встановити взаємозв’язок між біохімічними, фізіологічними, імунологічними процесами в організмі людини, зумовленими нанорозмірністю біологічно активних речовин
Дослідження впливу комбінації кверцетину з похідними глюкозаміну на перебіг мембранозного ураження нирок в експерименті
Get PDFThe search for effective and affordable drugs for the treatment of chronic kidney disease (CKD) is an important problem in modern medicine. Development of CKD leads to imminent renal failure, disability of patients and the loss of social activity. Today most patients with CKD do not have the opportunity to receive the specialized medical care in Ukraine.Aim. To study experimentally the effect of the combination of quercetin and glucosamine derivatives on the course of the membranous kidney damage in rats.Materials and methods. The studies were performed on the model of doxorubicin nephropathy in 60 rats. In animals the urine was studied; the kidney mass ratio, the glomerular filtration rate and the urea blood level were determined.Results. In the course of the study it was shown that under the effect of the combination of quercetin and glucosamine derivatives studied there was a significant decrease of the level of proteinuria, the kidney mass ratio, blood urea and an increase of the GFR index. It indicates normalization of the functional state of the kidneys. At the same time, by the degree of its effect the combination was superior to the activity of the reference drugs – quercetin and lespefril.Conclusions. The combination of quercetin with glucosamine derivatives studied under the conditions of the doxorubicin nephropathy development in rats has a pronounced nephroprotective effect and is a promising drug for correction of chronic kidney disease.Поиск эффективных и доступных средств лечения хронической болезни почек (ХБП) – важная проблема современной медицины. Развитие ХБП приводит к неминуемой почечной недостаточности, инвалидизации больных и потере социальной активности. На сегодняшний день в Украине большинство больных ХБП не имеют возможности получить специализированную медицинскую помощь.Цель исследования. Экспериментальное изучение влияния комбинации кверцетина с производными глюкозамина на течение мембранозного поражения почек у крыс.Материалы и методы. Исследования проведены на модели доксорубициновой нефропатии на 60 крысах. У животных проводили изучение мочи, определяли массовый коэффициент почек, скорость клубочковой фильтрации и содержание мочевины в крови.Результаты. В ходе исследования было показано, что под влиянием исследуемой комбинации кверцетина с производными глюкозамина наблюдалось достоверное уменьшение уровня протеинурии, массового коэффициента почек, мочевины крови и увеличение показателя СКФ, что свидетельствует о нормализации функционального состояния почек. При этом по степени влияния исследуемая комбинация превосходила активность препаратов сравнения кверцетина и леспефрила.Выводы. Исследуемая комбинация кверцетина с производными глюкозамина в условиях развития доксорубициновой нефропатии у крыс оказывает выраженное нефропротекторное действие и является перспективным средством коррекции хронической болезни почек.Пошук ефективнихта доступнихзасобівлікування хронічної хвороби нирок (ХХН) – важлива проблема сучасної медицини. Розвиток ХХН призводить до неминучої ниркової недостатності, інвалідизації хворих та втрати соціальної активності. На теперішній час в Україні більшість хворих на ХХН не може отримати спеціалізовану медичну допомогу. Мета дослідження. Експериментальне дослідження впливу комбінації кверцетину з похідними глюкозаміну на перебіг мембранозного ураження нирок у щурів.Матеріали та методи. Дослідження проводили на моделі доксорубіцинової нефропатії на 60 щурах. У тварин проводили дослідження сечі, визначали масовий коефіцієнт нирок, швидкість клубочкової фільтрації та вміст сечовини у крові.Результати. У ході дослідження було показано, що під впливом дослідної комбінації кверцетину з похідними глюкозаміну спостерігалось вірогідне зменшення рівня протеїнурії, масового коефіцієнту нирок, сечовини крові та збільшення показника ШКФ, що свідчить про нормалізацію функціонального стану нирок. При цьому за ступенем впливу дослідна комбінація перевершувала активність препаратів порівняння кверцетину та леспефрилу.Висновки. Дослідна комбінація кверцетину з похідними глюкозаміну за умов розвитку доксорубіцинової нефропатії у щурів чинить виражену нефропротекторну дію та є перспективним засобом корекції хронічної хвороби нирок
Вплив розподілу мометазону фуроату в емульсіях на його протизапальну дію
Get PDFAim. To study distribution of mometasone furoate (MF) in emulsions of the 1st (o/w) and 2nd (w/o) types with different excipients, as well as to conduct a comparative experimental study of the anti-inflammatory effect of 0.1 % creams of MF with these emulsions as a vehicle.Materials and methods. When studying its solubility, distribution between phases and solubilization by surfactant micelles the method of liquid chromatography was used for assay of MF; optical microscopy was used for determination of the disperse system type. The anti-inflammatory activity was studied on the dextran-induced rat paw edema and aerosol-induced rat paw edema.Results. The solubility of MF in various hydrophilic and lipophilic solvents, distribution between the liquid paraffin and the hydrophilic solvent hexylene glycol–water (8:2), as well as solubilization by micelles of surfactants have been studied, it allows to predict the disperse state, distribution and localization of MF in emulsions of type 1 and 2, which are the vehicles for soft dosage forms. The dispersed state of MF in emulsions of type 1 and 2 has been confirmed by optical microscopy. The anti-inflammatory activity of 0.1 % Mometasone cream (a vehicle – o/w emulsion where MF is mostly in the form of a suspension) and 0.1 % Elocom® cream (a vehicle – w/o emulsion where MF is mostly dissolved in a dispersed hydrophilic phase) was studied. It has been determined that the dynamics of the anti-inflammatory effects (AE) for both drugs differs depending on the type of inflammatory edema; however, both drugs compared have a similar dynamics of AE under conditions of the same edema. It indicates that the type and concentration of glucocorticosteroid is a determining pharmaceutical factor for AE dynamic. Under conditions of the dextran-induced rat paw edema there is a pronounced tendency towards a higher AE in case of 0.1 % Mometasone cream (a vehicle – o/w emulsion) compared to 0.1 % Elocom® cream (a vehicle – w/o emulsion). It indicates the impact of differences in the pharmaceutical factors of these drugs on the efficiency of their anti-inflammatory activity. In the conditions of an aerosol-induced rat paw edema AE of 0.1 % Mometasone cream (a vehicle – o/w emulsion) basically corresponds to AE of 0.1 % Elocom® cream (a vehicle – w/o emulsion).Conclusions. According to the results of the research the cream with MF and the o/w emulsion as a vehicle should be used in the acute phase of the inflammatory process accompanied with exudation, while the cream or ointment with the w/o emulsion as a vehicle – for the treatment of chronic dermatoses accompanied with a dry skin.Цель работы. Исследование возможного распределения мометазона фуроата (МФ) в эмульсиях 1 и 2 рода с разным составом вспомогательных веществ, а также сравнительное экспериментальное изучение противовоспалительного действия 0,1 % кремов МФ на основе таких эмульсий.Материалы и методы. Для количественного определения МФ при изучении его растворимости, распределения между фазами и солюбилизации мицеллами ПАВ использовали метод жидкостной хроматографии, а для определения типа дисперсной системы – метод оптической микроскопии. Эффективность противовоспалительного действия препаратов исследовали на моделях декстранового и аэросильного воспаления стопы крыс.Результаты. Исследована растворимость МФ в различных гидрофильных и липофильных растворителях, распределение между вазелиновым маслом и гидрофильным растворителем гексиленгликоль – вода (8:2) и солюбилизация мицеллами ПАВ, что позволяет прогнозировать дисперсное состояние, распределение и локализацию МФ в эмульсиях 1 и 2 рода, являющихся основами для мягких лекарственных средств. Дисперсное состояние МФ в эмульсиях 1 и 2 рода подтверждено методом оптической микроскопии. Исследована эффективность противовоспалительного действия препаратов Мометазон крем 0,1 % на основе эмульсии 1 рода, в которой МФ находится преимущественно в виде суспензии, и препарата Элоком® крем 0,1 % на основе эмульсии 2 рода, в которой МФ находится в виде раствора в дисперсной гидрофильной фазе. Установлено, что динамика противовоспалительных эффектов (ПЭ) для обоих препаратов отличается в зависимости от типа воспалительного отёка, однако сравниваемые препараты характеризуются сходной динамикой ПЭ в условиях одного и того же отёка. Это свидетельствует о том, что определяющим фармацевтическим фактором для динамики ПЭ является тип и концентрация глюкокортикостероида. При декстрановом воспалении наблюдается выраженная тенденция к более высокому ПЭ препарата Мометазон крем 0,1 % на основе эмульсии 1 рода сравнительно с препаратом Элоком® крем 0,1 %, что свидетельствует о влиянии различий в фармацевтических факторах этих препаратов на эффективность их противовоспалительного действия. В условиях более длительного (аэросильного) воспаления препарат Мометазон крем 0,1 % на основе эмульсии 1 рода оказывает ПЭ, который в целом соответствует ПЭ препарата Элоком® крем 0,1 % на основе эмульсии 2 рода.Выводы. По результатам исследований крем с МФ на основе эмульсии 1 рода следует применять в острой фазе воспалительного процесса, сопровождающейся экссудацией, а крем или мазь на основе эмульсии 2 рода – при хронических дерматозах, сопровождающихся сухостью кожи. Мета роботи. Дослідження можливого розподілу мометазону фуроату (МФ) в емульсіях 1 і 2 роду з різним складом допоміжних речовин, а також порівняльне експериментальне вивчення протизапальної дії 0,1 % кремів МФ на основі таких емульсій.Матеріали та методи. Для кількісного визначення МФ при вивченні його розчинності, розподілу між фазами і солюбілізації міцелами ПАР використовували метод рідинної хроматографії, а для визначення типу дисперсної системи – метод оптичної мікроскопії. Ефективність протизапальної дії препаратів досліджували на моделях декстранового і аеросильного запалення стопи щурів.Результати. Досліджено розчинність МФ в різних гідрофільних і ліпофільних розчинниках, розподіл між вазеліновим маслом і гідрофільним розчинником гексиленгліколь – вода (8:2) і солюбілізацію міцелами ПАР, що дозволяє прогнозувати дисперсний стан, розподіл і локалізацію МФ в емульсіях 1 і 2 роду, які є основами для м’яких лікарських засобів. Дисперсний стан МФ в емульсіях 1 і 2 роду підтверджено методом оптичної мікроскопії. Досліджено ефективність протизапальної дії препаратів Мометазон крем 0,1 % на основі емульсії 1 роду, де МФ знаходиться переважно у вигляді суспензії, і препарату Елоком® крем 0,1 % на основі емульсії 2 роду, де МФ знаходиться у вигляді розчину в дисперсній гідрофільній фазі. Встановлено, що динаміка протизапальних ефектів (ПЕ) для обох препаратів відрізняється у залежності від типу запального набряку, однак порівнювані препарати характеризуються подібною динамікою ПЕ в умовах однакового набряку. Це свідчить про те, що визначальним фармацевтичним фактором для динаміки ПЕ є тип і концентрація глюкокортикостероїду. При декстрановому запаленні спостерігається виражена тенденція до більш високого ПЕ препарату Мометазон крем 0,1 % на основі емульсії 1 роду порівняно з препаратом Елоком® крем 0,1 %, що свідчить про вплив відмінностей у фармацевтичних факторах цих препаратів на ефективність їх протизапальної дії. В умовах більш тривалого (аеросильного) запалення препарат Мометазон крем 0,1 % на основі емульсії 1 роду виявляє ПЕ, який в цілому відповідає ПЕ препарату Елоком® крем 0,1 % на основі емульсії 2 роду.Висновки. За результатами досліджень крем з МФ на основі емульсії 1 роду слід застосовувати в гострій фазі запального процесу, що супроводжується ексудацією, а крем або мазь на основі емульсії 2 роду – при хронічних дерматозах, що супроводжуються сухістю шкіри
Викладання клінічної фармації в Болгарії в межах міжнародного обміну за програмою ERASMUS+: перший досвід
Get PDFThe article is a report on the first experience of delivering lectures in clinical pharmacy by the Ukrainian teachers of the National University of Pharmacy in the countries of the European Union. The opportunity was provided thanks to the European Program ERASMUS+. In accordance with the requirements of the Program the National University of Pharmacy agreed to exchange specialists with the University of Medicine named after Professor Paraskev Stoyanov (Varna, Bulgaria), and within a four-day stay at the University 8 hours of lectures on the following topics were delivered: “The place and the role of clinical pharmacy in the modern healthcare system”, “Innovative and generic drugs: advantages and disadvantages”, “Clinical pharmacology and pharmaceutical care of NSAIDs: what is new?” and “Herbal drugs and modern medicine”.The choice of the topics for lectures was not accidental. The lectures presented are the result of the teamwork of the staff of the Department of Clinical Pharmacology and Clinical Pharmacy of the NUPh. These topics are key, motivational and essential for the subject among more than 50 lectures on clinical pharmacy, clinical pharmacology, and pharmaceutical care delivered at the Department.The article substantiates the necessity of the international exchange of the experience of the Ukrainian pharmaceutical education in the field of clinical pharmacy with foreign colleagues, describes the main content of lectures, notes the key issues posed in them.Статья представляет собой отчет о первом опыте чтения лекций по клинической фармации украинскими преподавателями Национального фармацевтического университета в странах Евросоюза. Возможность была предоставлена благодаря европейской программе ERASMUS+. В соответствии с требованиями программы Национальный фармацевтический университет заключил договоренность об обмене преподавателями с Медицинским университетом имени профессора Параскева Стоянова (г. Варна, Болгария), и в рамках четырехдневного пребывания на базе университета было прочитано 8 часов лекций следующей тематики: «Место и роль клинической фармации в современной системе здравоохранения», «Инновационные и генерические препараты: преимущества и недостатки», «Клиническая фармакология и фармацевтическая опека НПВП: что нового?» и «Препараты растительного происхождения и современная медицина». Выбор тематики лекций не случаен. Представленные лекции – это результат командной работы коллектива кафедры клинической фармакологии и клинической фармации НФаУ. Из более 50 лекций по клинической фармации, клинической фармакологии, фармацевтической опеке, которые читаются на кафедре, эти темы являются ключевыми, мотивационными, задающими тон дисциплинам.Статья обосновывает необходимость международного обмена опытом украинского фармацевтического образования в области клинической фармации с зарубежными коллегами, описывает основное содержание лекций, отмечает ключевые вопросы, поставленные в них.Стаття являє собою звіт про перший досвід читання лекцій з клінічної фармації українськими викладачами Національного фармацевтичного університету в країнах Євросоюзу. Можливість була надана завдяки європейській програмі ERASMUS+. Відповідно до вимог програми Національний фармацевтичний університет уклав домовленість про обмін викладачами з Медичним університетом імені професора Параскева Стоянова (м. Варна, Болгарія), і в рамках чотириденного перебування на базі університету було прочитано 8 годин лекцій наступної тематики: «Місце і роль клінічної фармації в сучасній системі охорони здоров’я», «Інноваційні та генеричні препарати: переваги та недоліки», «Клінічна фармакологія і фармацевтична опіка НПЗП: що нового?» та «Препарати рослинного походження і сучасна медицина».Вибір тематики лекцій не є випадковим. Представлені лекції - це результат командної роботи колективу кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації НФаУ. З понад 50 лекцій з клінічної фармації, клінічної фармакології, фармацевтичної опіки, які читаються на кафедрі, ці теми є ключовими, мотиваційними, які задають тон дисциплінам.Стаття обґрунтовує необхідність міжнародного обміну досвідом української фармацевтичної освіти в галузі клінічної фармації з зарубіжними колегами, описує основний зміст лекцій, відзначає ключові питання, поставлені в них
Перспективи застосування в клінічній медицині комплексу артишоку та часнику
Get PDFToday herbal medicines become more and more popular in the world due to their inherent advantages over drugs of the chemical origin. A long historical experience of application, the high safety profile, its complex action, as well as the possibility of the long-term use without significant side effects cause an increase in their consumption around the world. At the same time, the practice of using herbal medicines is significantly hindered by the lack of scientific information about their mechanisms of action, potential adverse reactions, contraindications and interactions with other drugs and food. The publication considers scientometric data on the possible use of medicines based on leaves of artichoke and garlic in the clinical medicine. The existing information based on the preclinical and clinical studies has been analyzed. Particular attention is paid to the results of controlled clinical trials. The attention is drawn to very good tolerability and safety of herbal medicines from artichoke and garlic, which, in particular, allows their use in children, geriatric patients, pregnancy, etc. The conclusion has been made that these medicines have significant prospects for widespread use, and the existing scientific data allow their wide clinical use separately and in combination with a variety of diseases and pathological conditions.Препараты растительного происхождения приобретают в современном мире все большую популярность в силу присущих им преимуществ по сравнению с лекарствами химического происхождения. Длительный исторический опыт применения, высокий профиль безопасности, комплексность действия и возможность длительного применения без существенных побочных явлений обусловливают рост их потребления по всему миру. В то же время практика использования растительных препаратов существенно сдерживается недостаточным объемом научных сведений об их механизмах действия, потенциальных побочных реакциях, противопоказаниях и взаимодействии с другими препаратами и пищей. В публикации рассмотрены наукометрические данные о возможностях применения в клинической медицине препаратов на основе листьев артишока посевного и чеснока. Проанализирована существующая информация, базирующаяся на доклинических и клинических исследованиях. Особое внимание уделено результатам контролируемых клинических исследований. Обращается внимание на очень хорошую переносимость и безопасность растительных препаратов из артишока и чеснока, что в частности позволяет их применение у детей, геронтологических больных, при беременности и т. п. Делается вывод, что упомянутые препараты имеют значительные перспективы для широкого применения, а существующие научные данные позволяют их широкое клиническое использование отдельно и в комбинации при целом ряде заболеваний и патологических состояний.Препарати рослинного походження набувають у сучасному світі все більшої популярності через властиві їм переваги порівняно з ліками хімічного походження. Тривалий історичний досвід застосування, високий профіль безпеки, комплексність впливу і можливість тривалого застосування без істотних побічних явищ обумовлюють ріст їх споживання у всьому світі. Але практика використання рослинних препаратів суттєво стримується недостатнім обсягом наукових відомостей щодо способу їх дії, потенційних побічних реакцій, протипоказань і взаємодії з іншими препаратами та їжею. В публікації розглянуті наукометричні дані щодо можливостей застосування в клінічній медицині препаратів на основі листя артишоку посівного та часнику. Проаналізована існуюча інформація, що базується на доклінічних та клінічних дослідженнях. Особлива увага приділена результатам контрольованих клінічних досліджень. Звертається увага на дуже добру переносимість та безпеку рослинних препаратів з артишоку та часнику, що зокрема дозволяє їх застосування у дітей, геронтологічних хворих, при вагітності тощо. Зроблений висновок, що згадані препарати мають значні перспективи до широкого застосування, а існуючі наукові дані дозволяють їх широке клінічне використання окремо та у комбінації при цілій низці захворювань та патологічних станів
Вивчення антиексудативної дії комбінованого крем-гелю з глюкозаміну гідрохлоридом, хондроїтину сульфатом, камфорою та ментолом в експерименті
Get PDFOsteoarthritis (OA) is a severe degenerative-dystrophic joint disease. Treatment of OA should be complex with the use of painkillers, anti-inflammatory and chondroprotective agents. The original combined cream-gel with glucosamine hydrochloride, chondroitin sulfate, camphore and menthol meets these requirements.Aim. To study the anti-exudative effect of the original combined cream-gel.Materials and methods. The anti-exudative effect of the cream-gel was studied on the models of exudative inflammation caused by carrageenin (1 % solution), zymosan (2 %), histamine (0.25 %) and serotonin (0.5 %) in rats.Results. The presence of the expressed anti-excudative effect on different inflammatory models by the level of antiinflammatory activity has been proven: carrageenan – 43.71 %, zymosanic – 32.83 %, serotonin – 24.04 %, histamine – 38.4 %. The results of studying the effect of the cream-gel under research on the inflammatory process with a predominantly exudative component on the models of acute carrageenan, zymosan, histamine, serotonin edema in experimental animals indicate the presence of an anti-exudative component in the cream-gel studied; it is somewhat inferior to the anti-inflammatory effect of diclofenac sodium. Based on the results of the experiments conducted it can be assumed that the anti-inflammatory effect is due to effect on the activity of pro-inflammatory biologically active substances – prostaglandins and leukotrienes, as well as the presence of membrane-stabilizing properties in the components of the cream-gel.Conclusions. The presence of the anti-exudative action together with the data on the antinociceptive and chondroprotective action given in our previous works will promote to increase the effectiveness of treatment of such a serious joint disease as OA.Остеоартроз (ОА) – тяжелое дегенеративно-дистрофическое заболевание суставов. Лечение ОА должно быть комплексным с использованием обезболивающих, противовоспалительных и хондропротекторных средств. Данным требованиям отвечает оригинальный комбинированный крем-гель, содержащий глюкозамина гидрохлорид, хондроитина сульфат, камфору и ментол. Целью работы стало изучение антиэкссудативного действия оригинального комбинированного крем-геля.Материалы и методы. Антиэкссудативное действие крем-геля изучали на моделях экссудативного воспаления, вызванного каррагенином (1 % раствор), зимозаном (2 %), гистамином (0,25 %) и серотонином (0,5 %) на крысах.Результаты. Доказано наличие выраженного антиэкссудативного действия на разных моделях воспаления по уровню противовоспалительной активности: каррагенинового – 43,71 %, зимозанового – 32,83 %, серотонинового – 24,04 %, гистаминового – 38,4 %. Результаты изучения влияния исследуемого крем-геля на воспалительный процесс с преимущественно экссудативным компонентом на моделях острого каррагенинового, зимозанового, гистаминового, серотонинового отеков у экспериментальных животных свидетельствуют о наличии у исследуемого крем-геля выраженного антиэкссудативного компонента, который несколько уступает противовоспалительному действию диклофенака натрия. По результатам проведенных экспериментов можно предположить, что противовоспалительное действие реализуется путем влияния на активность провоспалительных биологически активных веществ – простагландинов и лейкотриенов, а также наличие мембраностабилизирующих свойств у компонентов крем-геля.Выводы. Наличие антиэкссудативного действия вместе с приведенными нами в предыдущих работах данными об антиноцицептивном и хондропротекторном действии будет способствовать повышению эффективности лечения такого тяжелого заболевания суставов как ОА.Остеоартроз (ОА) – важке дегенеративно-дистрофічне захворювання суглобів. Лікування ОА повинно бути комплексним із застосуванням знеболювальних, протизапальних та хондропротекторних засобів. Таким вимогам відповідає оригінальний комбінований крем-гель, до складу якого входять глюкозаміну гідрохлорид, хондроїтину сульфат, камфора та ментол. Метою роботи стало вивчення антиексудативної дії оригінального комбінованого крем-гелю.Матеріали та методи. Антиексудативну активність крем-гелю оцінювали на моделях ексудативного запалення, викликаного карагеніном (1 % розчин), зимозаном (2 %), гістаміном (0,25 %) і серотоніном (0,5 %) на щурах.Результати. Доведено виразний антиексудативний ефект на різних моделях запалення за рівнем протизапальної активності: карагеніновий – 43,71 %, зимозановий – 32,83 %, серотоніновий – 24,04 % та гістаміновий – 38,4 %. Результати вивчення впливу досліджуваного крем-гелю на перебіг запального процесу з переважним ексудативним компонентом на моделях гострого карагенінінового, зимозанового, гістамінового та серотонінового набряків у експериментальних тварин свідчать про виражений антиексудативний компонент протизапального ефекту, який дещо поступається протизапальній дії НПЗП диклофенаку натрію. За результатами проведених експериментів можливим механізмом протизапальної дії комбінованого досліджуваного кремгелю виступає вплив на активність прозапальних білологічно активних речовин – простагландинів та лейкотрієнів, а також мембраностабілізувальна дія компонентів крем-гелю.Висновки. Наявність антиексудативної дії поряд з наведеними нами в попередніх роботах даними щодо антиноцицептивної та хондропротекторної дії буде сприяти підвищенню ефективності лікування такого важкого захворювання суглобів як остеоартроз