Kyivan Academy (E-Journal) / Київська Академія
Not a member yet
101 research outputs found
Sort by
Дві Академії (про зв’язок між Українською академією наук та Київською духовною академією)
Get PDFThe document published here (a notification of the Ukrainian Academy of Sciences from 1919.06.02 to Mykola Biliashivskyi about his election as an academician; it is deposited at the National Museum of the History of Ukraine) is interesting for the addition made therein. This postscript informs about the place of the Historical and Philological Department and the Common Assembly of the UAS meetings. At that time, the meetings took place at Mykola Petrov’s flat, which was located in one of Kyiv Theological Academy buildings. More detailed explorations lets us resume that one of the first locations for the newly founded Academy of Sciences was the present-day Building 5 of the National University of Kyiv-Mohyla Academy in Voloska St., 8/5 in the upstairs flat.Документ, що тут публікується (повідомлення Української академії наук від 2 червня 1919 р. Миколі Біляшівському про обрання його академіком), зберігається у Національному музеї історії України. Він цікавий, зокрема, зробленою у ньому допискою, де вказано місце засідань Історично-філологічного відділу та Спільного Зібрання УАН. Ці зустрічі відбувалися на той час на квартирі Миколи Петрова в одній із будівель Київської духовної академії. Детальніший аналіз дозволяє уточнити, що однією із перших локацій, котру використовували для потреб нещодавно створеної Академії наук, був теперішній 5-й корпус Національного університету «Києво-Могилянська академія» на вул. Волоській, 8/5, а саме — його третій поверх
Невідома розвідка професора Київської духовної академії П. П. Кудрявцева про поховання у соборі Києво-Братського монастиря
Get PDFThis publication involves the scientific circulation of the manuscript of Kyiv Theological Academy Professor Peter Kudriavtsev, which is dedicated to the burials revealed in the underground of Epiphany cathedral of Kyiv Confraternal monastery in 1878–79. During replacement of the cathedral floor, the vicar of the monastery went down to the underground where he found burial of two before unknown persons. In one coffin there was miter. The other coffin, which appeared to be made of stone, was not opened and investigated. According to P. Kudriavtsev’s assumptions, in the first coffin Metropolitan of Gaza Paisios Ligarideswas was buried, a well-known church figure of the 17th century. The stone coffin could belong to Hetman Petro Sahaidachny. Both burials were been carried out in Confraternal monastery, before Epiphany Cathedral had even been built. Possibly, during building the cathedral both tombs got into a cathedral area (in its underground). These burials were never investigated and were lost during the cathedral destruction in 1935. P. Kudriavtsev has received the information on the specified burials from the expert on the Kyiv olden time not named in 1920th. Possibly, the presented text of the article represents the message made by Kudriavtsev on one of the sessions of the Commission of Kyiv and Right-bank Ukraine which operated at the Historical section of Ukrainian Academy of Sciences in 1924–1931. The manuscript has remained in the Archive of the Moscow Theological Academy.Публікація вводить до наукового обігу рукопис професора Київської духовної академії Петра Кудрявцева, присвячений похованням, що були виявлені у 1878–1879 р. під підлогою Богоявленського собору Києво-Братського монастиря. Під час заміни підлоги намісник монастиря спустився у підпомістя собору, де знайшов два раніше невідомих поховання. В одній труні було тіло у священному облаченні та митрі, другу труну, кам’яну, намісник вирішив не відкривати та не оглядати. Інформацію про ці поховання Петро Кудрявцев отримав від не названого ним знавця київської старовини у 1920-ті рр. За його припущенням, у першій із трун був похований відомий церковний діяч XVII ст. митрополит Газький Паїсій Лігарид, а кам’яна труна могла належати гетьманові Петру Сагайдачному. Обидва поховання було здійснено в Братському монастирі ще до спорудження мурованого Богоявленського собору. Ймовірно, під час будівництва собору обидві могили опинилися у його межах — у підпіллі. Ці поховання ніколи не досліджувалися та були втрачені під час знищення собору у 1935 р. Наведене у додатку повідомлення Кудрявцев зробив на одному із засідань Комісії Києва і Правобережної України, що діяла при Історичній секції Всеукраїнської Академії наук упродовж 1924–1931 рр. Рукопис нині зберігається в архіві Московської духовної академії
Бібліотека Унівської Свято-Успенської Лаври: Стародруки, рідкісні видання і рукописи: Каталог, уклав Юрій Ясіновський; Інститут церковної музи- ки Українського католицького університету; Свято-Успенська лавра Студійського уставу в Уневі (Львів: Видавництв
Get PDFA review of Бібліотека Унівської Свято-Успенської Лаври: Стародруки, рідкісні видання і рукописи: Каталог, уклав Юрій Ясіновський; Інститут церковної музики Українського католицького університету; Свято-Успенська лавра Студійського уставу в Уневі (Львів: Видавництво Львівської Політехніки, 2017), 295 с.Унівська Свято-Успенська лавра навряд чи потребує представлення, адже на сьогодні — це один із найбільших чернечих греко-католицьких духовних центрів України. Тож зрозумілим є інтерес до книжки, в якій описано сучасну лаврську бібліотеку. Укладачем такого каталога став відомий музикознавець, джерелознавець, медієвіст, книгознавець та бібліограф давніх пам’яток, доктор мистецтвознавства Юрій Ясіновський. Упорядкований ним каталог містить коротку передмову, основну каталожну частину, іменний та географічний покажчики, покажчик літургійних книг і Святого Письма та 30 ілюстрацій. Основна, бібліографічна частина праці обіймає опис 2 363 рукописів, стародруків та рідкісних видань ХІХ–ХХ ст. Кожну з цих груп виділено, згідно з часом та способом створення книжок, окремими позначками. Розміщено описи, наскільки вдалося зрозуміти, згідно з інвентарним каталогом чинної збірки
Проблема intellectio і verbum mentis у трактатах «De anima» Інокентія Ґізеля і «De corpore animato» Йосифа Волчанського
Get PDFThe article provides a comparative analysis of the mental word concepts in the works of two Kyiv-Mohyla Academy professors: Innocent Gizel and Joseph Volchansky. The analysis is based on the Latin-language handwritten treatises by these authors: «De anima» Gizel (1646–1647) and «De corpore animato» Volchansky (1715). The authors’ concepts of intellectual cognition are examined in the context of the European scholastic tradition. It is found out that understanding of intellectual cognition by Innocent Gisel and Joseph Volchansky differ significantly. The concept of Gisel is noted by an eclectic character and combines elements of the Thomistic, Scottistic, and Surazian interpretations, and Volchansky is guided by F. Suares and F. DeOvideo.У статті здійснено порівняльний аналіз концепцій ментального слова (verbum mentis) могилянських професорів Інокентія Ґізеля і Йосифа Волчанського. Аналіз спирається на латинськомовні рукописні трактати «De anima» Ґізеля (1646–1647 рр.) і «De corpore animato» Волчанського (1715–1717 рр.). Запропоновані тут концепції інтелектуального пізнання розглядаються у контексті західної схоластичної традиції. З’ясовано, що розуміння інтелектуального пізнання Інокентієм Ґізелем і Йосифом Волчанським суттєво відрізнялися. Концепція Ґізеля відзначається еклектичним характером і поєднує в собі елементи томістичної, скотистичної і суаресіанської інтерпретацій, тоді як Волчанський орієнтується на Франсиско Суареса та Фансиско де Овієдо
Сковородіана: труднощі читання, або що приховують і що повідомляють тексти
Get PDFThe article analyzes variants of interpretation of Skovoroda’s philosophical works as models of reading, and argues that the interpretation variability depends on the assumptions about the latent in the works, including the attitudes to texts, the subject, and the research goals. The latent (hidden intentionally or unintentionally) requires explication and consequent representation in each research project and takes different forms in each case. There are two alternative approaches to defining the latent. Some researchers use the ability of texts to convey more than the author has conceived, and by the way of juxtaposing the «details» provide evidence of historical and philosophical identification of the theory (the place of a thinker in the history of philosophical thought), reveal the facts of connection of the ideas with the historical epoch (Baroque, Enlightenment, Romanticism) and the personal life of the thinker. In this case, the text reads beyond the author’s will, since it was not conceived as the source of such information. An alternative approach is to adhere to the will of the author and treat the text as a meaningful and complete message, which has the necessary tools for successful communication. The latter approach is based on the trust to the text and its author, while the first one is based on distrust and trying to reduce the author to an object. The comparison of these approaches, as well as the recommendations of Hryhoryi Skovoroda himself («Zhena Lotova») concerning the interpretation of Biblical texts, draws attention to the role of experience and the figure of the author in the reading process. Biography in this context really allows to construct the author as the source of the message and to actualize the ethical component in relation to him. The analysis is based on certain theoretical constructs: latent in a text (H. U. Gumbrecht), intentional and unintentional revelations (K. Ginzburg), historical experience (F. R. Ankersmit).By comparing the role and significance of both approaches it is impossible to indicate preferences one of them, but it makes it possible to see differences between readers and researchers.У статті проаналізовано варіанти інтерпретації філософських творів Сковороди як певні моделі читання та доведено, що мінливість тлумачень залежить від припущень про латентне у творах, серед іншого, про ставлення до тексту, автора і предмета дослідження. Латентне (приховане умисно або неумисно) вимагає експлікації та подальшої репрезентації, але в кожному конкретному випадку воно визначається по-різному. Існують два альтернативні підходи до визначення латентного. Одні дослідники використовують здатність текстів передавати більше, ніж задумав автор, і шляхом зіставлення «деталей» здійснюють історико-філософську контекстуалізацію теорії (місце мислителя в історії філософської думки), здобувають свідчення про зв’язок ідей філософа з історичною епохою та з його особистим життям. У цьому випадку текст промовляє поза волею автора, оскільки він не був задуманий як джерело інформації такого типу. Альтернативним підходом є дотримання волі автора і ставлення до тексту як авторського та завершеного повідомлення, що містить усі необхідні інструменти для успішної комунікації. Перший підхід ґрунтується на недовірі та намаганні редукувати автора тексту до об’єкта, другий спирається на довіру до тексту та його автора. Порівняння обох підходів, а також рекомендації самого Григорія Сковороди («Жена Лотова») щодо тлумачення біблійних текстів спрямовують аналіз на розкриття ролі досвіду та постаті автора у процесі читання. Біографія мислителя у цьому контексті дозволяє конституювати автора як джерело повідомлення і актуалізувати етичний аспект у ставленні до його творів. Запропонований у цій статті аналіз ґрунтується на таких теоретичних побудовах: латентне у тексті (Г. Г. Гумбрехт), навмисні і непередбачувані одкровення (К. Гінзбурґ), історичний досвід (Ф. Р. Анкерсміт). Порівняння двох підходів не дає підстав для висновку про абсолютні переваги одного з них, однак дає змогу побачити певні відмінності між читачами та дослідниками
The Oxford Handbook of Early Modern Theology, 1600–1800, ed. by Ulrich L. Lehner, Richard A. Muller, A. G. Roeber (New York: Oxford University Press, [2016]), xv + 668 p.
Get PDFA review of The Oxford Handbook of Early Modern Theology, 1600–1800, ed. by Ulrich L. Lehner, Richard A. Muller, A. G. Roeber (New York: Oxford University Press, [2016]), xv + 668 p.Вивчення історії релігійної культури на українських теренах ранньомодерного часу передбачає ознайомленість, принаймні у загальних рисах, із тогочасним теологічним дискурсом. Загальне впровадження до основних тенденцій, напрямів, особливостей ранньомодерної католицької та протестантської теологій акумульовано у рецензованому «підручному компендіумі», який вийшов друком у рамках відомої серії Оксфордського університету «Oxford Handbook». Упорядниками видання є професор релігійної історії та історичної теології Ульріх Леенер (Університет Маркетта, США), проф. Річард Мюллер (Теологічна семінарія Кальвіна, США) та проф. Ентоні Ґреґ Роебер (Пенсильванський державний університет, США). Особливу увагу привертає проф. Ульріх Леенер, який впродовж останніх років опублікував концептуальні монографії про ченців епохи Просвітництва, монастирські в’язниці ранньомодерного часу та декілька праць, присвячених католицькому Просвітництву
Lectio Orthodoxorum: Книжкові зібрання православних монастирів Львівської єпархії наприкінці XVI — у XVII столітті
Get PDFThe problem of the «readers’ canon» representation in the Ukrainian Orthodox monasteries in the Early Modern period is studied by examining the libraries of the Krekhiv, St. Onuphrius in Lviv, Pidhirci and Terebovlya monasteries in the Lviv Eparchy. The book culture of the monasteries of the “Kyivan tradition” is considered in comparison with the book culture of the Catholic monasteries in the Polish-Lithuanian Commonwealth. In general, the mentioned libraries were small in comparison with the Catholic monastery libraries; for example, the largest one in Krekhiv consisted of approximately 100 volumes. Lectio Orthodoxorum is represented, besides liturgical books, by the thematic “triad” of patristic, hagiography, and preaching literature. And it does not look peculiarly, because similar literature was in Russian or Bulgarian Orthodox monastery libraries. For instance, Bulgarian monastery libraries mostly consisted of manuscript liturgical books, collections of sermons, etc. However, the same monasteries under consideration, such as Basilian in the 18th Century, were completely different according to the thematic review. Additionally, Lectio Orthodoxorum was almost entirely composed of literature in Cyrillic. Only a few books were in Latin or in Polish. It means that the monasteries under study were not examples of so called «Polonica Orthodoxe», and the monks were not the part of contemporary Latin respublica litterarum. «Secular», and especially ancient literature, which was considered fundamental for a Westernoriented humanistic educational system, was lacking in the mentioned monasteries, and so were the books in Latin. This presents an indirect evidence about the degree and kind of education of those monks. It also suggests that, in general, the monks in these monasteries did not need a larger or more differentiated kind of literature. The liturgical cycle in the monasteries determined all their monastic life, and they were basically focused on prayer: intellectual activity, including reading of books, was probably beyond their scope and needs.Здійснено спробу з’ясувати «читацький канон» та охарактеризувати книжкову культуру православних монастирів ранньомодерного часу київської традиції на прикладі чотирьох обителей Львівської єпархії — Крехівської, Львівської Святоонуфріївської, Підгорецької та Теребовельської. Вибір цих монастирів зумовлено станом джерельної бази, а основними джерелами слугували «списки книг», що їх зазвичай подавали в інвентарних описах. Усі досліджені книжкові зібрання були невеликими за обсягом порівняно з тогочасними католицькими кляшторами, зокрема, найбільше з-поміж відомих, крехівське, налічувало лише бл. 100 томів. Lectio Orthodoxorum монахів Львівської єпархії XVII ст. — це, окрім богослужбових книг, своєрідна «тріада»: святоотцівська духовно-аскетична спадщина, житійна (агіографічна) та проповідницька література. Практично немає античної спадщини — творів давньогрецьких та давньоримських авторів, на вивченні яких базувалась гуманістична система освіти, у тому числі в церковних релігійних закладах. Це опосередковано говорить або про освітній рівень ченців, або, можливо, про відсутність «практичної» потреби у такій лектурі — на відміну від обителей, при яких діяли навчальні осередки. Чи це може бути одним зі свідчень того, що для насельників досліджуваних монастирів основним залишалось молитовне життя, а не «інтелектуальна» праця? Чи такий склад і невеликі обсяги книжкових зібрань можуть виступати одним із арґументів для розгляду цих монастирів як місць, де панував lex orandi, натомість інтелектуальна діяльність, зокрема анґажованість у читання, не видавалася необхідною? Відповідь на ці питання вимагає подальших досліджень
Волощенко, Станіслав. Колекція Митрополита Володимира (Сабодана): рукописи, стародруки і рідкісні видання. Каталог (Київ: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира, 2017), 504 с., іл.
Get PDFA review of Колекція Митрополита Володимира (Сабодана): рукописи, стародруки і рідкісні видання. Каталог. Волощенко, Станіслав. (Київ: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира, 2017), 504 с., іл.Позитивною тенденцією останніх років стала поява друкованих каталогів приватних зібрань стародруків. Завдяки цьому наукова громадськість отримує інформацію про книги, які досі перебували поза науковим обігом, а тимчасом у приватних колекціях можуть зберігатися як примірники з цікавою історією, так і видання, відсутні у вітчизняних бібліотеках. Колекція рукописів, стародруків та книжкових раритетів, що її представлено у праці, про яку піде мова, засвідчує широке коло інтелектуально-духовних зацікавлень та любов до книги покійного митрополита Володимира Сабодана, тож її каталог є гідним внеском у вшанування пам’яті видатного діяча Церкви
Знали ли книжники Киевской митрополии испанскую схоластику: к постановке проблемы
Get PDFThe article is an attempt to discover the «Spanish trace» in the seventeenth-century theological thought of the Metropolitanate of Kyiv by using the instruction on the administration of the church sacraments (Russ. «Nauka o sedmi tainah cerkovnyh») published in Vilnius in 1617/18 as a part of an «Agenda» («Trebnik») und the first printed Orthodox manual on moral theology «Piece to man with God» (Russ. «Myr s Bogom cheloviku», Kyiv 1669). «Nauka» was a compilation from «Summa casuum conscientiae» composed by the Spanish Jesuit Francisco de Toledo (1534–1596). Vilna’s compilers resorted to both a literal translation of significant portions of the Toledo’s text and to a repetition of separate fragments close to the Latin original; but also supplemented the fragments borrowed from «Summa» with descriptions of church rituals, quotations from the Church Fathers, canons of the Ecumenical and Local Councils, from civil legal sources. Despite the fact that «Nauka» was created in Uniate circles, it was also widely spread among the adherents of the Orthodox Church. It was through this Vilna’s compilation that certain fragments of «Summa» came into «Myr s Bogom». But it is quite obvious that the compiler of «Myr s Bogo» also directly appealed to the work of de Toledo, especially in the interpretation of the seven deadly sins and in the arguments about alms. Both «Nauka» and «Myr s Bogom» served as a source for a hand-written compilation by Evfimi Chudovski on the church sacraments, which also contributed to the dissemination of de Toledo’s work in the Moscovite tradition.Статья представляет собой попытку обнаружить «испанский след» в богословской мысли Киевской митрополии XVII в. на примере наставлений об отправлении церковных таинств («Наука о седми тайнахъ церковных» в составе виленского Требника 1617–1618 гг.) и первого православного печатного пособия по моральному богословию («Мир с Богом человеку». Киев, 1669). Одним из источников для «Науки» стало сочинение испанского иезуита Франсиско де Толедо (1534–1596)) «Summa de Instructione Sacerdotum» (известное также как «Summa casuum conscientiae»), в основу которого был положен курс по моральной теологии в Collegium Romanum в Риме. Составители виленской «Науки» прибегали не только к буквальному переводу значительных порций текста испанского иезуита и близкому к оригиналу пересказу отдельных фрагментов, но также дополнили заимствованные из де Толедо фрагменты рассуждениями о церковных ритуалах, цитатами из отеческой традиции, из канонов Вселенских и Поместных соборов, из гражданских правовых памятников. Несмотря на то, что виленская «Наука» вышла из униатских кругов, она получила широкое распространение и среди православных: именно посредством данного памятника отдельные фрагменты сочинения де Толедо попали в «Мир с Богом человеку». Но при этом совершенно очевидно, что в толковании семи смертных грехов и в рассуждениях о милостыни заметно прямое обращение составителей «Мира с Богом» к сочинению де Толедо. Оба памятника Киевской митрополии послужили впоследствии источником для рукописной компиляции о таинствах московского книжника Евфимия Чудовского, который, таким образом, способствовал распространению «Суммы» де Толедо и в московской традиции
Посольство Лазаря Барановича до Москви в 1684 р.: подарунки, прохання та інші видатки
Get PDFThe paper offers the materials of Lazar Baranovych’s embassy to Moscow in 1684. This is the first publication of the documents. They include three letters of Baranovych to tsars Ivan and Peter Alekseyevich, the regent Sophia Alekseyevna and Prince Vasilii Vasil’evich Golitsyn; their replies; records of expenditures, and the record of a court case about the robbery of the envoys. The letters mostly concern themselves with books that Baranovych’s envoys brought to Moscow and some favors that the archbishop expected in return. The material informs us about the circulation of books in the early 1680, diplomatic gift-giving and networking. The documents also serve as a fine example of office administration concerning Moscow-Ukrainian relations.У статті пропонуються матеріали посольства Лазаря Барановича до Москви в 1684 році. Це перше видання документів, серед яких: три листи Барановича до царів Івана та Петра Олексійовичів, регента Софії Олексіївни, принца Василія Голіцина та їхні відповіді, кошторис видатків на посольство в Москві та список пожалуваних дарів, а також судовий матеріал про пограбування посольства на зворотньому шляху з Москви. З листів дізнаємося про книжки, які були привезені посольством до Москви, та про прохання пожертв на Чернігівську архієпископію. Матеріал є джерелом для розуміння циркуляції книг в першій половині 1680-х років, дипломатичного дарообміну та протоколу. Опосередковано матеріал вказує на клієнтальні зв’язки та пошук патронату