Kyivan Academy (E-Journal) / Київська Академія
Not a member yet
101 research outputs found
Sort by
Васіляускєне, Алдона. Литва–Україна: релігія, наука, культура в діяльності вільнюських ченців-василіян / Vasiliauskiene, Aldona. Lietuva–Ukraina: religija, mokslas, kultūra vilniaus vienuolių bazilijonų veikloje (Львів: Місіонер, 2021), 1112 с.
Full text linkBook review: Valentyna Shandra. Vasiliauskiene, Aldona. Lytva–Ukraina: relihiia, nauka, kultura v diialnosti vilniuskykh chentsiv-vasyliian / Vasiliauskiene, Aldona. Lietuva–Ukraina: religija, mokslas, kultūra vilniaus vienuolių bazilijonų veikloje (Lviv: Misioner, 2021), 1112 s.Рецензія: Валентина Шандра. Васіляускєне, Алдона. Литва–Україна: релігія, наука, культура в діяльності вільнюських ченців-василіян / Vasiliauskiene, Aldona. Lietuva–Ukraina: religija, mokslas, kultūra vilniaus vienuolių bazilijonų veikloje (Львів: Місіонер, 2021), 1112 с
Іменний покажчик авторів та їхніх публікацій у «Київській Академії», вип. 1–19 (уклали Тетяна Якусик та Максим Яременко)
Full text linkUt unum sit: стосунки Риму і Константинополя на сторінках руських історичних наративів XVII ст.
Full text linkAs it is broadly known, the history of the Church began to be one of the most potent elements in Early-modern controversial literature. Ruthenian polemical writings were not an exception; both Uniate and Orthodox authors broadly used facts of Church history considering themselves as the continuators of the Kyivan Christianity. Understanding historical narrative as a logically consistent sequence of events with implicit causal relations, this article presents the analysis of the appearance and transformation of two important historical narrations: on a Great Schism and on the Unity of Florence. Both historical narratives were written with polemical purposes and are closely connected with each other. Playing with names, dates, and sources, Ruthenian early-modern intellectuals in more or less skillful ways tried to give a historical overview of the relations between Rus, Constantinople, and Rome.The medieval Byzantine and Slavic polemical traditions were not reliable anymore. A different attitude to historiographical authorities provoked the shift of the hierarchy of the quoted sources. Ruthenian tradition, represented by the hagiographical texts and Russian Chronograph, is mostly quoted by the Uniate authors, not by orthodox ones. For them it is the most important historical proof that their own historical choice — the Union with Rome — does not contradict but continues the faith of their fathers: Kyiv metropolitans of the pre-Mongolian era.Історія Церкви стала одним із найпотужніших елементів у конфесійній літературі Раннього Нового часу. Руські полемічні твори не були винятком; як уніатські, так і православні автори широко використовували факти церковної історії, вважаючи себе продовжувачами київського християнства. Розуміючи історичний наратив як логічну послідовність подій з неявними причинно-наслідковими зв’язками, я збираюся проаналізувати появу і трансформацію двох важливих історичних наративів: про розкол Церкви та про Флорентійську унію. Обидві історичні оповіді написано з полемічною метою і тісно пов’язано між собою. Граючи з іменами, датами та джерелами, руські церковні автори Раннього Нового часу намагалася дати історичний огляд взаємин між Руссю, Константинополем та Римом. Середньовічна візантійська та слов’янська полемічні традиції вже не були надійними джерелами для цього. Інше ставлення до історіографічних авторитетів спровокувало зміщення ієрархії цитованих джерел. Руська традиція, представлена агіографічними текстами та руським хронографом, цитується переважно уніатськими авторами, а не православними. Для них це найважливіший історичний доказ того, що їхній власний історичний вибір — унія з Римом — не суперечить, а продовжує віру їхніх предків: київських митрополитів домонгольської доби
Качур, Ірина. Діяльність родини Шліхтинів (1755–1785) у контексті приватного книговидання Львова XVIII століття. Монографія-каталог (Львів: ЛННБ України ім. В. Стефаника, 2021), 450 с.: іл.
Full text linkReview: Kachur, Iryna. Diialnist rodyny Shlikhtyniv (1755–1785) u konteksti pryvatnoho knyhovydannia Lvova XVIII stolittia. Monohrafiia-kataloh (Lviv: LNNB Ukrainy im. V. Stefanyka, 2021), 450 s.: il. .Огляд: Качур, Ірина. Діяльність родини Шліхтинів (1755–1785) у контексті приватного книговидання Львова XVIII століття. Монографія-каталог (Львів: ЛННБ України ім. В. Стефаника, 2021), 450 с.: іл
Альмес, Іван. Від молитви до освіти: Історія читання ченців Львівської єпархії XVII–XVIII ст. (Львів: Український католицький університет 2021), 588 с. (Серія «Київське християнство», т. 26)
Full text linkReview: Almes, Ivan. Vid molytvy do osvity: Istoriia chytannia chentsiv Lvivskoi yeparkhii XVII–XVIII st. (Lviv: Ukrainskyi katolytskyi universytet 2021), 588 s. (Seriia «Kyivske khrystyianstvo», t. 26)Огляд: Альмес, Іван. Від молитви до освіти: Історія читання ченців Львівської єпархії XVII–XVIII ст. (Львів: Український католицький університет 2021), 588 с. (Серія «Київське християнство», т. 26
Pietrzkiewicz, Iwona. Kultura książki w zakonach męskich Wielkiego Księstwa Litewskiego XV–XVIII wieku (Kraków: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego, 2019), 447 s.
Full text linkPietrzkiewicz, Iwona. Kultura książki w zakonach męskich Wielkiego Księstwa Litewskiego XV–XVIII wieku (Kraków: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego, 2019), 447 s.Pietrzkiewicz, Iwona. Kultura książki w zakonach męskich Wielkiego Księstwa Litewskiego XV–XVIII wieku (Kraków: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego, 2019), 447 s
Нові подробиці біографії Стефана Калиновського
Full text linkThere is no specific study about Stephan Kalynovskyi, and the texts written about him contain many mistakes. This article presents the biography of Kalynovskyi, including the following stages of his life: student and professor at the Kyiv Academy, archimandrite of the Zaikonospassky Monastery, rector and professor at the Moscow Academy, archimandrite of the Alexander Nevsky Lavra, member of the Synod, bishop of Pskov, archbishop of Novgorod. In this article, attention is paid to his relations with students and brethren of monasteries, as well as to his intellectual heritage (philosophical course, Bible translation, his library). The sources portray Kalynovskyi as an innovative teacher because he was one of the first at the Kyiv Academy to teach Greek language, history in the course of rhetoric and ethics in the course of philosophy, and also as an organizer of educational institutions. At the same time, he was a very conflict person. His philosophical course, taught at the Kyiv Academy, was copied verbatim from the philosophical course of the French author Franciscus le Rées.Про Стефана Калиновського досі немає окремої розвідки, а в тих текстах, де про нього написано, трапляється велика кількість помилок. У цій статті обговорено біографію Калиновського, зокрема окремі щаблі його життя: студент і викладач Київської академії, архимандрит Заіконоспаського монастиря, ректор і викладач Московської академії, архимандрит Александро-Невської лаври, член Синоду, єпископ Псковський, архиєпископ Новгородський. Увагу приділено його взаєминам зі студентами та братією, а також інтелектуальній спадщині: філософському курсу, перекладові Біблії та особистій книгозбірні. Калиновський постає в джерелах як викладач-новатор, адже він одним із перших у Київській академії викладав грецьку мову, історію в курсі риторики та етику в курсі філософії, а також як організатор навчальних закладів. Водночас він був вельми конфліктною особою. Його філософський курс, прочитаний в КМА, дослівно списаний у французького автора Франсуа ле Ре
Вірогідне, можливе та малоймовірне про студентські роки Григорія Сковороди
Full text linkTo this day the biography of young man Hryhorii Skovoroda is mostly a set of assumptions and conjectures than history about his life based on more or less authentic facts. Even the year of the philosopher’s birth is not as obvious as it is commonly supposed. Excessive trust in the specific work of Mykhailo Kovalynskyi about Skovoroda attempts to adjust those up to thinker’s time sources to much later information of Kovalynskyi’s work harm the critical study of Hryhoriy Savych’s biography. In this article on the basis of both well-known and new facts the established historiographical statements about the time of Skovoroda’s birth and education are revised or questioned. He could not start his studies at the Kyiv-Mohyla Academy before 1738/39 and completed them, most likely, no later than January 1750. It seems the gap in Hryhorii’s studying because of his singing in the court chapel lasted longer than scholars assumed before.Донині біографія молодого Григорія Сковороди — це переважно набір припущень, здогадок, а не зіпертий на більш-менш достовірні факти життєпис. Навіть рік народження філософа не є таким очевидним, як заведеноо вважати. Надмірна довіра до специфічного твору Михайла Ковалинського про Сковороду, намагання «підлаштувати» сучасні мислителеві джерела під значно пізнішу інформацію його учня шкодять критичному дослідженню біографії Григорія Савича. У цій статті на основі відомих, а також нових фактів переглянуто чи поставлено під сумнів усталені твердження про час народження та навчання Сковороди. Він не міг розпочати студії у Києво-Могилянській академії раніше 1738/39 н. р., а завершив їх, найвірогідніше, не пізніше січня 1750 р. Перерва в науці, пов’язана зі співом у придворній капелі, також, схоже, тривала довше, ніж заведено вважати
Між біографією і пропагандою: Михайло Козачинський та його «Журналъ или описанїе лѣтъ и преславныхъ, высокоторжественныхъ побѣдъ блаженныя и вѣчнодостойныя памяти Петра Великого, отца Отечествїя, перваго імператора всероссійскаго» (1744)
Full text linkThe article focuses on a little-known literary work about Peter I which was composed by a Ukrainian poet, philosopher, and professor of the Kyivan Academy, Mykhailo Kozachynsky (1699–1755). This poetic biography was entitled «Journal or Description of the Years and the Glorious as well as Solemn Victories of the Blessed and Everlasting Memory Peter the Great, Pater Patriae, the First All-Russian Emperor». It was appended to a trilingual panegyric «Augustissimae ac Invictissimae Imperatrici» of the same authorship written in honor of the Empress Elizabeth’s of Russia visit to Kyiv in August-September 1744. The panegyric, the «Journal», a shortened edition of a dramatic play along with a poem and a canto formed a complex of works, which were published in the Kyiv-Pechersk printing house. One more of Kozachynsky’s related poem appeared in Wroclaw on the same occasion.The textual analysis of the «Journal» demonstrates that the author dealt with Feofan Prokopovych’s eulogies that glorified Peter I and were released in Kyiv and Saint-Petersburg throughout 1709–1725, namely «Panegyricvs de celeberrima et paene inavdita victoria qvam Pertvs Primva», «The Word to praise the Poltava Battle», «The Word on the Burial of the Most Illustrious Sovereign Peter the Great» and «The Word to Praise the Blessed and Everlasting Memory Peter the Great». In addition, Kozachynsky borrowed facts about the Great Northern War mostly from the so-called «The Mars’s Book» and then poetically reworked them. Such a richly illustrated collection of reports on the course of military affairs was published for the first time shortly after 1713 and later underwent several reprints.Taken in general, the context in which the «Journal» and the corresponding series of Mykhailo Kozachynsky’s works appeared reveals clearly that the Ukrainian elite of that time pursued the only goal to utilize Elizabeth’s arrival to Ukraine as an opportunity to lobby for the urgent issue of the restoration of the hetmanship. The splendor of the meeting with the special glorification of the Empress’s father served therefore as a propaganda tool to achieve this goal.У статті зосереджено увагу на малознаному творі українського поета, філософа, професора Київської Академії Михайла Козачинського (1699–1755), присвяченому Петрові І. Це віршована біографія, названа «Журналъ или описанїе лѣтъ и преславныхъ, высокоторжественныхъ побѣдъ блаженныя и вѣчнодостойныя памяти Петра Великого, отца Отечествїя, перваго імператора всероссійскаго». Вона слугувала додатком до тримовного панегірика «Аѵгустѣйшей, непобѣдимой імператріцѣ», написаного Козачинським на честь відвідин Єлизаветою Петрівною Києва й Академії у серпні-вересні 1744 р. Панегірик із «Журналом», синопсис драматичної вистави, вірші й кант, які становлять цілісний комплекс, було надруковано Києво-Печерською типографією. Ще один вірш Михайла Козачинського з тієї ж нагоди з’явився у Вроцлаві.Текстологічний аналіз «Журналу» переконує, що автор мав справу з творами Теофана Прокоповича, котрі уславляли Петра І. Йдеться зокрема про «Панегѵрікос или слово похвалное о преславной над войсками свѣйскими побѣдѣ», «Слово похвалное о баталїи Полтавской», «Слово на погребенїе всепресвѣтлѣйшаго державнѣйшаго Петра Великаго» та «Слово на похвалу бл[а]женныя и вѣчнодостойныя памяти Петра Великаго», видрукувані у Києві та Санкт-Петербурзі протягом 1709–1725 рр. Водночас фактографічний матеріал про події Великої Північної війни, що його літературно опрацював Козачинський, походив із так званої «Книги Марсової». Таку багато ілюстровану збірку реляції про хід воєнних справ уперше опублікували невдовзі після 1713 р., а потім неодноразово перевидавали.Загалом контекст появи «Журналу» і відповідного циклу праць Михайла Козачинського доводить, що тогочасна українська еліта мала на меті головне: використати приїзд Єлизавети Петрівни як нагоду пролобіювати відновлення гетьманства. Відтак пишнота зустрічі з особливим прославлянням імператрициного батька слугувала пропагандистським засобом для досягнення поставленої мети
Передумови заснування колегіуму Товариства Ісуса у Львові
Full text linkThe article describes the preconditions for the establishment of the collegium of the Society of Jesus in Lviv in the second half of the 16th century. By analyzing the existing sources and studies on the history of the Jesuit order, it is relatively easy to notice a significant bias in favour of studying their educational activities. At the same time, almost no studies exist which could illustrate the development of the facility itself in the context of the events of those times. Hence, there is a great number of terminological and factual inconsistencies, as well as the interpretation of Jesuits’ activity only in terms of their educational work. In this regard, the aim of this article is to make an attempt to research the preconditions for the establishment of the facility of the Society of Jesus in Lviv as based on the existing sources. Moreover, the main goal of this article is to establish the objectives and plans of the order to establish a local facility in Lviv on the basis of the sources. The sources published by the order itself play a significant role in addressing the issue. Firstly, these are the statutory documents of the Jesuits — the Formulas of the Institute of the Society of Jesus (consist of apostolic letters issued by Pope Paul III and Pope Julius III) and the Constitution of the Society of Jesus. Due to these documents, certain terminological issues may be clarified in the first place, as well as the functioning mechanism of Jesuit facilities. The epistolary heritage of the order is of no less importance: in particular, the one where the ongoing cases of that time are addressed. After analyzing the already published documents, it can be noted that the order had completely separate plans to develop their network, and teaching different sciences to children was not their only aim. Instead, the Polish-Lithuanian Commonwealth was considered to be a territory for missionary work and further movement to the East.
Furthermore, the plans to establish a facility of the order with a status of the college in Lviv can be traced long before the official invitation of the first monks to Lviv. Considerable attention is paid to the interpretation of the notion of “college,” which is important for understanding the motives of the establishment of the Society of Jesus facility in Lviv and explains its further activity. On the basis of the results obtained in the article, necessary conclusions are made in order to conduct further studies. Статтю присвячено розгляду передумов формування колегіуму Товариства Ісуса у Львові в другій половині XVI ст. Аналізуючи студії з історії Товариства єзуїтів, легко зауважити помітний ухил в сторону досліджень їхньої освітньої діяльності, натомість практично немає праць, які б ілюстрували розвиток певного осередку в контексті тогочасних подій. Звідси — велика кількість термінологічних і фактографічних неточностей, зокрема трактування діяльності єзуїтів лише з перспективи освітньої складової. З огляду на це, метою даної статті є спроба розглянути передумови формування осередку Товариства у Львові. Завдання статті — реконструювати за джерелами мотиви й плани самих єзуїтів при заснуванні даного осередку. Вагому роль у розгляді цього питання відіграють матеріали, що ними керувалося Товариство: передусім статутні документи — Формули Інституту Товариства Ісуса (які складаються з апостольських листів, виданих папами Павлом ІІІ та Юлієм ІІІ) та Конституції Товариства Ісуса. Завдяки ним можна уточнити низку термінологічних питань, а також сам механізм функціонування єзуїтських осередків. Не менш важливою є й пістолярна спадщина, дотична поточних на той час справ. Зокрема, аналізуючи документи, можна зауважити, що Товариство мало самостійні плани щодо розбудови власної мережі, а також не ставило за мету лише навчання дітей. Приміром, Річ Посполиту розглядали як територію, придатну для місіонерства та подальшого руху на Схід. Окрім того, простежуються плани заснування львівського осередку в статусі колегії задовго до офіційного запрошення перших монахів до міста. Значну увагу в статті приділено трактуванню поняття «колегіум», важливого для розуміння мотивів заснування осередку у Львові та пояснення його подальшої діяльності