Kyivan Academy (E-Journal) / Київська Академія
Not a member yet
101 research outputs found
Sort by
Білгородські митрополити і «черкаські звичаї»: книга та школа
Full text linkThe church history of the Russian-Ukrainian border is a significant area for research, in particular in the issue of the meeting of the Moscow Orthodox Church, which was intensively reformed, and the church structure of numerous immigrants to Slobodа Ukraine from the Kyiv Metropolis («Cherkasy» (Ukrainians)). The main ecclesiastical administrative formation in Sloboda Ukraine was the Bilgorod diocese, ruled by metropolitans in 1667–1721. In this case, the important features of the border are the presence of non-Moscow printing books and the emergence of schools.Already the first Bilgorod Metropolitan Theodosius brought 150 liturgical books to the center of the diocese from Moscow. But according to later data, Moscow books did not dominate in this space: a significant part of the books was from Kyiv, Lviv, and even Ostroh printing houses. The register of books of the Kuryazh monastery, published before the beginning of the 18th century, and other available registers testify to the coexistence of books of various printings in monastery book collections and churches.The «school tradition» of the establishment of schools at churches, similar to the Kyiv Metropolitanate, was also characteristic. The Bilgorod metropolitans did not bring their teachers from Moscow and apparently did not control the «cherkasy schools». These examples once again emphasize the heterogeneity of the borderline and the multiplicity of identities.Церковна історія російсько-українського прикордоння є значною цариною для досліджень, зокрема в питанні зустрічі Московської православної церкви, що її посилено реформували, і церковного устрою численних переселенців на Слобідську Україну з Київської митрополії. Основним церковним адміністративним утворенням на Слобідській Україні була Білгородська єпархія, керована митрополитами у 1667–1721 рр. Важливими рисами прикордоння видаються: наявність книжок немосковського друку та поява шкіл. Уже перший білгородський митрополит Феодосій привіз до центру єпархії з Москви 150 літургійних книжок. Але за пізнішими даними московські книжки не домінували на даному просторі: значна їх частина була з київської, львівської і навіть острозької друкарень. Реєстр книжок Курязького монастиря, виданих до початку XVIII ст., та інші доступні реєстри свідчать про співіснування книжок різного друку у монастирських книгозбірнях та церквах. Так само характерною була і «шкільна традиція» створення шкіл при церквах — як у Київській митрополії. Своїх учителів із Москви білгородські митрополити не привезли, а «черкаські школи», мабуть, не контролювали. Дані приклади вчергове підкреслюють неодноманітність прикордоння та множинність ідентичностей
Die Militarisierung der Heiligen in Vormoderne und Moderne, herausgegeben von Liliya Berezhnaya (Berlin: Duncker & Humblot 2020), 331 s. (Historische Forschungen, Band 122)
Full text linkReview: Die Militarisierung der Heiligen in Vormoderne und Moderne, herausgegeben von Liliya Berezhnaya (Berlin: Duncker & Humblot 2020), 331 s. (Historische Forschungen, Band 122)Огляд: Die Militarisierung der Heiligen in Vormoderne und Moderne, herausgegeben von Liliya Berezhnaya (Berlin: Duncker & Humblot 2020), 331 s. (Historische Forschungen, Band 122
Бібліотека професора Івана Самойловича (бл. 1737–1783): історична доля, книгознавча характеристика
Full text linkThe library of the teacher and gymnasiarch of the Kyiv-Mohyla Academy Ivan Samoilovych (c. 1737–1783) is a little-studied aspect of the history of the KMA and an extraordinary phenomenon in the domestic historical library science. Until now, it has not been the subject of independent historical and library research. Samoilovich was the teacher of rhetoric, poetics, and German. The main source base for the study of his library is the registration list concluded after the death of the owner in 1783, which numbered 1,147 items, and old prints which are now stored in the Vernadsky National Library of Ukraine in the department of libraries’ and historical collections and in the collections of the rare books department. The bibliographic analysis of the library fund showed that the composition of the book collection reflects the professional activity of the owner and the range of his intellectual interests. The topics of the books cover a wide range of interests: editions of grammars, dictionaries, works used for translations from Latin and German, works on public speaking, works by ancient authors and European humanists of the Renaissance, works on philosophy, logic, theology, natural sciences, medicine, general and church history, pedagogy, library affairs, and fiction.Бібліотека викладача і гімназіарха Києво-Могилянської академії Івана Самойловича (бл.1737–1783) є малодослідженою сторінкою історії академічної бібліотеки та цікавим явищем у вітчизняному історичному бібліотекознавстві. Дотепер вона не стала об’єктом самостійних історико-бібліотекознавчих досліджень. Головною джерельною базою для вивчення історії бібліотеки викладача риторики, поетики, німецької мови Івана Самойловича є реєстр книжок, укладений після смерті власника у 1783 р., який налічував 1147 позицій, і стародруки, що нині зберігаються в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій і у колекціях відділу стародруків та рідкісних видань. Книгознавчий аналіз бібліотечного фонду продемонстрував, що склад книгозбірні віддзеркалює професійну діяльність власника та коло його інтелектуальних зацікавлень. Тематика книжок охоплює широке коло інтересів: граматики, словники, твори, що їх використовували для перекладів з латинської та німецької мов, праці, присвячені ораторській майстерності, видання творів античних авторів і європейських гуманістів доби Відродження, праці з філософії, логіки, богослів’я, природничих наук, медицини, загальної і церковної історій, педагогіки, бібліотечної справи, художня література
Бібліотека львівського єзуїтського колегіуму та її доля після ліквідації Товариства Ісуса
Full text linkThe Library of the Jesuit college in Lviv is known as the biggest and best-equipped library in the city. It was founded at the beginning of the 17th century, and after one hundred years, there were approximately 12,000 books. But there was a huge loss of books after a great fire in 1734. After that Jesuits restored their book collection. Historiography says that there were approximately 10,000 books in the library at the time of the dissolution of the Society of Jesus.
Unfortunately, it is impossible to verify the information about 10,000 books because historians still cannot find an old catalogue of the library. In the article, the author analyzes manuscript III 12719 from the National Library in Warsaw. The author proves that this manuscript is the catalogue of the library of the Jesuit college in Lviv. This catalogue was created in 1774, after the dissolution of the Jesuits. Its author was a former Jesuit monk, Stanisław Chmielowski, who was assigned by Austrian authority to create catalogues of the libraries of the abolished Jesuit colleges. According to this catalogue, the Jesuit library consisted not of 10,000 books but of 5,000. It corresponds to the information from Ludwik Grzebień, the author of the best known research about the Jesuit libraries in the Polish-Lithuanian Commonwealth.
After 1713, the Jesuit library in Lviv was still functioning. Due to the order of Vienna’s authority, the Jesuit library was turned into a public library. It was the first public library in the city. At the same time, the library arranged an educational process in schools in the city. As stated by inscriptions in the catalogue, teachers, clergy, and civil servants were the readers of the library. In 1784, the former Jesuit library became a part of the Lviv University Library.Книгозбірню колегіуму єзуїтів у Львові традиційно вважають найбільшою та найкраще укомплектованою бібліотекою міста. Її було засновано на початку XVII ст., і вже через століття вона нараховувала близько 12 тис. книг. Хоч велика пожежа 1734 р. нанесла значних втрат бібліотеці, єзуїти відновили книжкове зібрання: кількість томів у ньому на момент ліквідації Товариства Ісуса, як припускають, могла сягати близько 10 тисяч. На жаль, це припущення неможливо перевірити, бо досі не знайдено поточного каталогу бібліотеки. У даній статті проаналізовано каталог (рукопис III.12719 з Національної Бібліотеки у Варшаві), укладений колишнім єзуїтом Станіславом Хмельовським за дорученням австрійської влади 1774 р. вже після ліквідації Товариства. Наведений тут перелік засвідчує, що у бібліотеці було не 10, а 5 тис. книг. Це корелюється з інформацію Людвіка Ґжебеня — автора найповнішого на сьогодні дослідження єзуїтських бібліотек на теренах Речі Посполитої.
Після 1773 р. бібліотека львівських єзуїтів надалі функціонувала. За рішенням віденської влади її перетворили на публічну — першу книгозбірню такого типу в місті. Водночас вона забезпечувала навчальний процес в освітніх закладах, що діяли у Львові. Нею користувалися вчителі, духовенство та чиновники, про що свідчать записи у рукописі III.12719. Від 1784 р. колишня єзуїтська бібліотека стала частиною книгозбірні Львівського університету
Віддзеркалення актуальної богословської проблематики в стінописах лаврської школи першої третини XVIII ст.
Full text linkThe article discusses the most significant monumental paintings of the Dormition Cathedral and Trinity Gate Church of Kyiv-Pechersk Lavra created in the first third of the 18th century. They are сonsidered in the context of the most important trends of spiritual and cultural life of the Hetmanate. The author concentrates attention on the important details that characterize the system of painting in those temples and underlines the close connection between fresco images marked by the inscriptions with the church literature of that time. Besides, among the results of the research there is the point that the Holy Liturgy is the most significant theme in the theological program of paintings of both Lavra temples.It is noted that the topic of the Holy Liturgy became one of the central themes in Ukrainian theology of the second half of the 17th century. Sharp disputes between Kyiv and Moscow theological circles were concentrated on the very moment of the Holy Liturgy associated with Eucharistic Transubstantiation. The author mentions publications of the Ukrainian Orthodox printing houses of that time, which covered that issue, and underlines a number of discrepancies in other dogmatic moments found in Kyiv and Moscow publications.Lavra school monumental ensembles of the first third of the 18th century are presented as a reflection of this topic. We believe that the idea of a figurative display of the liturgical ceremony on the walls of the altar first appeared in the paintings of the Dormition Cathedral of Kyiv-Pechersk Lavra. Thus, the way was paved for the topic that has become traditional and lasted like that over the century. The analysis of the preserved project of baroque paintings of the Great Church, available images of the Trinity Gate Church, and inscriptions makes it possible to say that the ideological and artistic content of Lavra school monumental paintings of the first third of the 18th century reflected the most relevant ideas of that time. Among them one could mention sharp theological disputes over the moment of Eucharistic Transubstantiation that typified the second half of the 17th century.У статті розглянуто найпоказовіші монументальні ансамблі лаврської школи першої третини XVIII ст., розписи Великої Успенської і Троїцької надбрамної церков Києво-Печерської лаври, в контексті актуальних тенденцій духовного й культурного життя Гетьманщини. Простежено тісний зв’язок зображень і супровідних написів у системі розписів цих храмів із тогочасною церковною літературою. З’ясовано, що найбільш акцентованою в богословській програмі розписів обох лаврських храмів була тема Св. Літургії, яка з другої половини XVII ст. набула особливої гостроти в українському богослов’ї. Предметом гострої богословської полеміки Києва та Москви було питання про момент таїнства Літургії, у який здійснюється Євхаристичне пересуществлення. Залучено тогочасні видання українських православних друкарень, що висвітлювали цю проблематику. Зауважено також низку розбіжностей між київськими й московськими працями у тлумаченні інших догматичних питань.
Монументальні ансамблі лаврської школи першої третини XVIII ст. аналізуються як віддзеркалення цієї проблематики. Наголошено, що вперше ідею образного відображення літургійного обряду на стінах вівтаря було втілено у розписах Великої Успенської церкви Києво-Печерської лаври, і це започаткувало тематику, яка на протязі століття стала тради-ційною. На підставі зіставлення збереженого проєкту барокових розписів Великої церкви і наявних зображень Троїцької надбрамної церкви, а також супровідних написів, стверджується, що ідейно-художній зміст монументальних розписів лаврської школи першої третини XVIII ст. віддзеркалив найактуальніші ідеї свого часу, зокрема, гостру богословську полеміку другої половини XVII ст. про момент здійснення Євхаристичного пересуществлення
Тимошенко, Леонід. Руська релігійна культура Вільна: Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI — перша третина XVII ст.) (Дрогобич: Коло, 2020), 796 с.: іл.
No full textTymoshenko, Leonid. Ruska relihiina kultura Vilna: Kontekst doby. Oseredky. Literatura ta knyzhnist (XVI — persha tretyna XVII st.): monohrafiia (Drohobych: Kolo, 2020), 796 s.: il.Тимошенко, Леонід. Руська релігійна культура Вільна: Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI — перша третина XVII ст.) (Дрогобич: Коло, 2020), 796 с.: іл
The Renaissance as a Process: the Transformation in Orthodox Church Painting in the Polish-Lithuanian Commonwealth
Full text linkThe Ruthenian Orthodox art in the Polish-Lithuanian Commonwealth in the sixteenth century opened itself to the influences of Western European culture. The article is devoted to а description and analysis of this phenomenon. Although for most of the seventeenth century no work emerged that was pure enough in terms of its style that it could be termed а fully Renaissance work, this fact does not mean that there wasn’t any Renaissance at all. Here the Renaissance was not а style, an epoch, or а period, but а process that unfolded over two centuries, without а strictly defined beginning and end.The Ruthenian Orthodox art in the Polish-Lithuanian Commonwealth in the sixteenth century opened itself to the influences of Western European culture. The article is devoted to а description and analysis of this phenomenon. Although for most of the seventeenth century no work emerged that was pure enough in terms of its style that it could be termed а fully Renaissance work, this fact does not mean that there wasn’t any Renaissance at all. Here the Renaissance was not а style, an epoch, or а period, but а process that unfolded over two centuries, without а strictly defined beginning and end
Перелік професорів та студентів Житомирської академії 1790 р.
Full text linkThe history of educational institutions that operated on the Right Bank of Ukraine in the 18th century is almost unexplored. In part, this can be explained by the lack of sources that could shed light on this aspect of Ukraine’s history. Considering this, the list of students and teachers of the Zhytomyr Academy, which is included in the register of the Roman Catholic population of the Kyiv Voivodeship, is unique. The source provides a list of students and teachers of the local educational institution by name and their ages. The vast majority of students came from noble backgrounds. Many of them belonged to noble families that settled in the Kyiv region and neighboring voivodeships in previous centuries.The list of students and professors of the Zhytomyr Academy is published with the preservation of the original format (table), the spelling is presented without changes, and the language of the source has not been modernized.Історія навчальних закладів, які діяли на Правобережній Україні у XVIII ст., майже невивчена, що пояснюється, серед іншого, й браком відповідних джерел. З огляду на це видається унікальним перелік студентів та викладачів Житомирської академії, який входить до перепису римо-католицького населення Київського воєводства 1790 р., де наведено поіменний список студентів та викладачів цього навчального закладу із вказанням їхнього віку. Переважна більшість учнів була вихідцями зі шляхти, причому дехто з них належав до родин, які мешкали на Київщині та в прилеглих воєводствах ще в попередні століття.Список учнів та професорів Житомирської академії публікується зі збереженням оригінального формату (таблиці), орфографію подано без змін, мова джерела не модернізувалася
Паисий Лигарид в Киеве
Full text linkPaisios Ligaridis, Metropolitan of Gaza and famous theologian, died in Kyiv in 1678. All his belongings, consisting of books, manuscripts, liturgical implements and vestments, as well as of some luxury objects, were immediately inventoried by the authorities. The Tsar ordered Ligaridis’ properties to be given to fund his posthumous commemoration to the Bratsky monastery in Kyiv, where the hierarch had spent his last days. However, the metropolitan’s inheritance was claimed almost immediately by the Patriarch of Jerusalem Dositheus II, who objected to such a “dispersion” of properties belonging to one of his suffragan metropolitan bishops. For many years Dositheus II strove to retrieve Ligaridis’ belongings and manuscripts, writing to Moscow and to Kyiv, until his representative, Archimandrite Chrysanthe, was shown some of the Metropolitan’s writings while he was visiting Kyiv. The ultimate fate of Ligarides’ library, still conserved in Kyiv at the end of the 17th century, remains unclear: his manuscripts and books left no traces either in the 18th-century inventories of Kyivan libraries, nor in the collections of manuscripts and books of the Patriarchate of Jerusalem and of the Metochion tou Panagiou Taphou. Especially sought-after, from the times of Patriarch Dositheus until now, has been a volume purported to have contained Patriarch Photius’ then unknown homilies on the 860 Rus’ attack against Constantinople. The whereabouts of this rare manuscript which Ligaridis brought from Moscow to Kyiv remains unknown. However, the edition of the inventory of Païsios Ligarides’ disappeared belongings conserved in the Russian State Archive of Ancient Acts offers valuable new information on his vanished book and manuscript collection, as well as lifestyle.Паисий Лигарид, митрополит Газы и знаменитый богослов, скончался в Киеве в 1678 г. Местные власти незамедлительно позаботились о том, чтобы сделать опись всего оставшегося после его смерти имущества: книг, рукописей, литургических принадлежностей, облачений и даже некоторых предметов роскоши. По царскому указу принадлежавшие Лигариду вещи должны были отойти Киевскому Братскому монастырю, где владыка провел последние месяцы жизни, для его церковного поминовения. Но почти сразу появился и иной претендент на имущество митрополита — иерусалимский патриарх Досифей II, протестовавший против подобного «расточения» того, что ранее принадлежало одному из находящихся в его юрисдикции архиереев. Досифей II в своих письмах в Москву и Киев долгое время настаивал на том, чтобы имущество Лигарида было возвращено Иерусалимской церкви. Посланец патриарха, архимандрит Хрисанф, во время своего пребывания в Киеве видел рукописи газского владыки, которые, таким образом, сохранялись там еще в конце XVII в. Однако попытки проследить судьбу митрополичьей библиотеки остаются безуспешными: ее следов так и не удалось обнаружить ни в описях киевских библиотек XVIII в., ни в книжных и рукописных собраниях Иерусалимского патриархата и Подворья Святого Гроба. Особый интерес со времени патриарха Досифея и до сих пор вызывал список неизвестных во времена Лигарида гомилий о нашествии русов на Константинополь в 860 г., но судьбу этого примечательного манускрипта, привезенного митрополитом из Москвы в Киев, выяснить так и не удалось. Подготовленный к изданию текст описи пропавшего имущества и библиотеки Паисия Лигарида из Российского государственного архива древних актов дает новые ценные свидетельства о его несохранившихся рукописях и библиотеке, а также о повседневной жизни греческого архиерея
Метафора як інструмент наукового пізнання. Рецензія на монографію: Федорак, Назар. Вінець і Вирій українського Бароко. Сім наближень до Григорія Сковороди (Харків: Акта, 2020), 172 с.
Full text linkReview: Metaphor as a Means of Scientific Cognition. Monograph review: Fedorak, Nazar. Vinets i Vyrii ukrainskoho Baroko. Sim nablyzhen do Hryhoriia Skovorody (Kharkiv: Akta, 2020), 172 s.Рецензія: Метафора як інструмент наукового пізнання. Рецензія на монографію: Федорак, Назар. Вінець і Вирій українського Бароко. Сім наближень до Григорія Сковороди (Харків: Акта, 2020), 172 с