Kyivan Academy (E-Journal) / Київська Академія
Not a member yet
101 research outputs found
Sort by
Київська академія в подорожніх записках другої половини XVIIІ – середини ХІХ ст.
Full text linkDuring the second half of the 18th century, Kyiv gradually started attracting an increasingly bigger number of travellers, both from the Russian imperial centre and Western countries. In some cases, Kyiv could be the final destination of travel, but in most cases, it was only one of the stops on a journey toward the South, in particular to Crimea. Given the widespread interest of learned travellers in issues of the Enlightenment and education, Kyiv Academy could stir curiosity and arouse a desire to visit this institution. That said, motives of interest among Russian and Western travellers could vary; the former were attracted by Kyiv Academy because of its input into the development of education and sciences in Russia itself. Some travellers expressed admiration toward the educational institution and emphasised its role in the education of learned members of the high clergy and bureaucracy. They also stressed the fact of a relatively long history of the Academy that had to prove the long tradition of education and science in the Russian Empire. However, Western travellers visited the Academy because of their general interest in the state of education in the Russian Empire. With time these tendencies changed. In this paper, we study mentions of the Kyiv Academy in travelogues; in particular, we are interested in the issue of the changing character of these mentions during a long period from the 1760s to the mid-19th century, both in the framework of the history of travel literature and from the point of view of imperial control of knowledge.
Упродовж другої половини XVIII ст. Київ поступово приваблює дедалі більше мандрівників, передовсім з російського імперського центру, але також із західних країн. В окремих випадках Київ міг виступати головним місцем призначення подорожі, але здебільшого був одним із пунктів подорожі на південь, зокрема до Криму. У світлі зацікавлення освічених мандрівників питаннями Просвітництва й освіти Київська академія могла викликати їхній інтерес і бажання відвідати цей навчальний заклад. При цьому, мотиви зацікавлення російських і західних мандрівників бували різними: перших, не в останню чергу, Київська академія приваблювала завдяки її внескові у розвиток освіти й науки в самій Росії. Деякі мандрівники висловлювали захоплення навчальним закладом й усіляко наголошували на його внескові як у формування освічених кадрів для російського вищого духовенства й чиновництва, а також підкреслювали відносну давність закладу, що мало довести давність освітньо-наукової традиції в Російській імперії. Західні ж мандрівники відвідували Академію через загальний інтерес до стану освіти в Російській імперії. З часом ці тенденції почали змінюватися. У цьому дослідженні розглянуто згадки мандрівників про Академію: зокрема приділено увагу тому, як змінювався характер згадок упродовж тривалого періоду з 1760-х до середини ХІХ ст. як у контексті історії подорожньої літератури, так і з позиції імперського контролю над знаннями
Єдинороги нашого Середньовіччя. Писарі земських судів Руського та Подільського воєводств у 1434–1500 роках
Full text linkThe article analyzes the quantitative composition, qualifications, regions of origin, and work experience of scribes in the land courts of the Ruthenian and Podolian Voivodeships from 1434 to 1500. The Ruthenian Voivodeship included the land courts of Lviv, Przemyśl, Halych, and Sanok, while the Podolian Voivodeship encompassed the Kamyanets land courts. A unique feature of the Ruthenian Voivodeship was the visiting sessions of the Przemyśl land court in Przeworsk and, presumably, of the Lviv land court in Zhydachiv. This study revises, supplements, and clarifies the existing list of land scribes in these voivodeships, drawing on newly discovered data and a re-examination of all available references to these officials. The article focuses on the earliest references to the scribes’ appointments in both voivodeships, their experience in governance or as scribes in other institutions, their educational background, regions of origin, and the frequency of references to their governance. Notably, given the shortage of qualified personnel, individuals from the Catholic Church, who often had the requisite knowledge of Latin, were recruited to fulfill governmental roles, thus combining zemstvo governance with their pastoral duties. A particularly remarkable figure is Mykolay from Pyashchytsi, a Kamyanets zemstvo scribe, who concurrently served as a personal scribe to the Starosta and as the Vogt of the Ruthenian community in Kamyanets. In the late Middle Ages, the skill of writing was rare in the Ruthenian territories of the Kingdom of Poland. Those who could draft Latin documents for courts where proceedings occurred in both Ruthenian and Polish were highly valuable.У статті проаналізовано кількісний склад, кваліфікацію, регіони походження та досвід роботи писарів земських судів Руського та Подільського воєводств у 1434–1500 рр. У Руському воєводстві це такі земські суди: Львівський, Перемишльський, Галицький та Сяноцький, а в Подільському – Кам’янецький. Специфікою Руського воєводства було існування виїзних сесій Перемишльського земського суду у Переворську та ймовірно Львівського у Жидачеві. В результаті дослідження переглянуто відомий на сьогодні перелік земських писарів у цих воєводствах, який вдалося доповнити та значно уточнити дякуючи залученню нових даних і перепрочитанню усіх доступних джерельних згадок про цих урядників. Виклад матеріалу у статті подано з урахуванням перших згадок про уряди земського писаря в обох воєводствах, досвіду урядування або ж роботи писарем в інших інституціях, місцю здобування освіти, регіону походження та згадок про урядування. Окремо звернуто увагу на те, що, з огляду на брак кваліфікованих кадрів, до виконання урядницьких функцій залучалися особи з середовища Католицької церкви, які мали відповідну кваліфікацію, насамперед знання латинської мови, та поєднували земські уряди з душпастирськими обов’язками. Винятковим явищем серед усього загалу писарів є випадок кам’янецького земського писаря Миколая з П’ящиць, що поєднував цей уряд з обов’язками особистого писаря старости, а ще й був війтом руської громади Кам’янця. Уміння писати на території руських воєводств Польського королівства у пізньому Середньовіччі було рідкісним фахом. Особи, що могли латинською мовою спорядити документи в судових установах, де дебати велися руською та польською мовами, були рідкісними та цінними фахівцями
Вчителі Юрія Хмельницького
Full text linkThe distribution of social roles in the learning process has long been based on the student’s demonstration of respect for his or her teacher, who is in a patronizing position as a mentor. Over time, the social context changes, but past experiences certainly leave their mark on people’s memories. While the friendly relationship between Bohdan Khmelnytskyi and his teacher is well-known in historiography, we know much less about the teachers of his son, Yuriy. Therefore, it is obvious that there is a need to close this gap.The historiography is dominated by the stereotype that Yuriy Khmelnytskyi studied at the Kyiv-Mohyla Academy. However, an analysis of source evidence shows that there is no particular reason to assert this possibility. Such assumptions appeared in Polish historical and literary texts to reflect the character’s specific traits. Then they migrated to the so-called «Cossack chronicles», and through them passed into scientific historical narratives.Among Yuriy Khmelnytskyi’s teachers, researchers usually mention Ioanikii Galiatowskyi and Hilarion Dobrodiashko. Moreover, since the nineteenth century, there is evidence of Havrylo Oleshkovych, who also taught the hetman’s son. All of them were monks, but they had different career paths. A review of the biographies of each of them allows us not only to make a judgment about their teaching in the hetman’s house but also to see whether they later crossed paths with their former student.Galiatowskyi and Oleshkovych were under the protection of Lazar Baranovych. They were both later used as agents of influence in dealing with Yuriy Khmelnytskyi. In 1676, the former was asked by Hetman Ivan Samoilovych to appeal to his former student to give up his political ambitions. In 1661, Bishop Methodius engaged the latter in negotiations with Yuriy in order to persuade the hetman to return to the rule of the Moscow tsar. Dobrodiyashko, on the other hand, was a monk of the Pechersk Monastery. Therefore, he was most likely influenced by Innokentiy Gizel. However, he later left his monastery and found refuge in St. Sophia Monastery under the protection of Bishop Methodius. In this situation, he spoke extremely negatively about his former student for refusing to obey the Moscow tsar and praised the deeds of his new benefactor. By that time, however, Khmelnytskyi had already relinquished his hetman’s powers.Віддавна розподіл соціальних ролей у навчальному процесі передбачає засвідчення учнем поваги до вчителя, який перебуває у патрономічній позиції наставника. Згодом соціальний контекст може змінитися, однак минулий досвід, безумовно, залишає слід у пам’яті людини. Якщо про приязні взаємини Богдана Хмельницького зі своїм вчителем добре відомо в історіографії, то про вчителів його сина Юрія відомо набагато менше.Cтереотип щодо навчання Юрія Хмельницького в Києво-Могилянській академії є доволі поширеним, однак аналіз джерельних свідчень показує, що підстав упевнено твердити це немає. Такі припущення з’явилися в польських історико-літературних текстах для виопуклення специфічних рис особистості Юрія Хмельницького, далі перекочували до так званих «козацьких літописів», а звідти — в наукові історичні наративи. Серед його вчителів дослідники зазвичай згадують Йоаникія Ґалятовського та Іларіона Добродіяшка. Більш того, ще з ХІХ ст. походить відоме свідчення про Гавриїла Олешковича, який нібито також навчав гетьманського сина. Всі вони були ченцями, хоч їхній кар’єрний зріст протікав по-різному. Біографія кожного з них дозволяє не лише судити про їхнє викладання у гетьманському домі, але й поглянути, чи вони згодом перетиналися зі своїм колишнім учнем.Ґалятовський та Олешкович перебували під протекцією Лазаря Барановича, і їх обох згодом пробували використати як своєрідних агентів впливу у спілкуванні з Юрієм Хмельницьким. Першого у 1676 р. гетьман Іван Самойлович попросив звернутися до колишнього учня із закликом відмовитися від політичних амбіцій, другого у 1661 р. залучив до переговорів із Юрієм єпископ Мефодій, щоб переконати гетьмана повернутися під зверхність московського царя. Натомість Добродіяшко був ченцем Києво-Печерського монастиря, тож, найімовірніше, перебував під впливом Інокентія Ґізеля, однак згодом покинув цю обитель та знайшов притулок у Софійському монастирі під захистом єпископа Мефодія. У такій ситуації він украй негативно відгукувався про свого колишнього учня за відмову коритися московському цареві та вихваляв свого нового благодійника. Утім, Хмельниченко на той час уже склав гетьманський уряд
Білоус, Наталія. За крок до вічності. Мешканці міст Волині у світлі тестаментів кінця XVI — XVII століть (Київ: Видавничий дім «Простір», 2021), 536 с.: іл.
Full text linkBook review: Leonid Tymoshenko. Bilous, Nataliia. Za krok do vichnosti. Meshkantsi mist Volyni u svitli testamentiv kintsia XVI–XVII stolit (Kyiv: Vydavnychyi dim «Prostir», 2021), 536 s.: il.Рецензія: Леонід Тимошенко. Білоус, Наталія. За крок до вічності. Мешканці міст Волині у світлі тестаментів кінця XVI — XVII століть (Київ: Видавничий дім «Простір», 2021), 536 с.: іл
Ivanov, Andrey V. A Spiritual Revolution. The Impact of Reformation and Enlightenment in Orthodox Russia (Madison: The University of Wisconsin Press, 2020), xv, 363 pp.
Full text linkBook review: Iannis Carras. Ivanov, Andrey V. A Spiritual Revolution. The Impact of Reformation and Enlightenment in Orthodox Russia (Madison: The University of Wisconsin Press, 2020), xv, 363 pp.Рецензія: Iannis Carras. Ivanov, Andrey V. A Spiritual Revolution. The Impact of Reformation and Enlightenment in Orthodox Russia (Madison: The University of Wisconsin Press, 2020), xv, 363 pp
Гравюри Григорія Левицького, пов’язані з Києво-Могилянською академією
Full text linkThe publication attempts to analyse the engravings of the prominent Ukrainian master Hryhorii Levytskyi and his contacts with the Kyiv-Mohyla Academy. The article presents biographical information about the master, including his probable education at the Academy.A group of so-called engraved theses dedicated to Kyivan leaders is analysed. Attention is paid to the analysis of a previously unknown engraving depicting the Virgin Mary and Divine Infant. The frame of this engraving was used in the decoration of the title page of Mytrofan Dovhalevskyi’s manuscript lectures on poetics of 1736.The reattribution of the frame prompted a more thorough review of other examples of engraved copperplate frames in Levytskyi’s creative heritage, including the so-called «frame for theatre posters» of 1735 and the engraving used for the title of «The Journey to Jerusalem» 1751 by Serapion Kadianov-Mnozhynskyi. Both of these frames are not separate works but were made to illustrate panegyric texts of the academic circles, which were either not printed or not discovered and require further research. Similarly, the unsigned engraving, depicting the Epiphany, on the back of the title of «The Journey to Jerusalem» is probably made by Levytskyi and was intended to illustrate a text related to the Academy. The correct spelling of the surname of the author of «The Journey to Jerusalem», Serapion Kadian (or Kadianov)-Mnozhynskyi, was established. Also, by analogy, a version of the toponymic origin of the engraver Hryhorii Levytskyi’s surname was proposed.The study of the engravings in the context of the history of their use traces Hryhorii Levytskyi’s contacts with the Kyiv-Mohyla Academy, its teachers and students, including Hilarion Negrebetskyi, Mytrofan Dovhalevskyi, Mykhailo Kozachynskyi, Sylvester Kuliabka, Damian Halakhovskyi, Ambrose Negrebetskyi, Serapion Mnohynynskyi Kadyanov, Yosyp Narodovskyi, and others. It is also recorded that the cultural environment of the time, which functioned around the Academy and to which H. Levytskyi belonged, was united thanks to the efforts of its patron and developer, Kyiv Metropolitan Raphael Zaborovsky.В публікації здійснено спробу на основі аналізу гравюр визначного українського майстра Григорія Левицького простежити його контакти з Києво-Могилянською академією. Подано біографічні відомості про майстра, зокрема про його ймовірне навчання в Академії. Обговорено групу гравійованих тез, присвячених київським очільникам. Приділено увагу невідомій досі гравюрі із зображенням Богородиці з Богонемовлям, рамку від якої було використано для оформлення титулу рукописного курсу поетики Митрофана Довгалевського 1736 р. Вивчено й інші частини у складі збірника, де її було опубліковано.Переатрибуція рамки спонукала ретельніше переглянути й інші гравійовані мідеритні рамки у творчому доробку Левицького, серед яких т. зв. «рамка для театральних афіш» 1735 р. та гравюра, використана для титулу «Путника в Єрусалим» Серапіона Кадянова-Множинського 1751 р. Обидві ці рамки було виконано для ілюстрування панегіричних текстів академічного кола, які або не друкувалися, або їх досі не виявлено — так само, як і непідписану гравюру Богоявлення на звороті титулу «Путника в Єрусалим», що, вірогідно, належала різцю Григорія Левицького й призначалася для ілюстрування тексту, пов’язаного з Академією. Вдалося встановити правильне написання прізвища автора «Путника в Єрусалим» Серапіона Кадяна (Кадянова)-Множинського. Також за аналогією пропонується версія топонімічного походження прізвища гравера Григорія Левицького.При дослідженні гравюр у контексті історії їх побутування простежено контакти Григорія Левицького з Києво-Могилянською академією, її викладачами й учнями, серед яких Іларіон Негребецький, Митрофан Довгалевський, Михайло Козачинський, Сильвестр Кулябка, Даміан Галяховський, Амвросій Негребецький, Серапіон Множинський Кадянов, Йосип Народовський та інші. Зафіксовано, що тодішнє культурне середовище, що функціонувало довкола Академії і до якого належав Григорій Левицький, гуртувалося завдяки зусиллям її покровителя Київського митрополита Рафаїла Заборовського
Релігійна контроверза «Книжечки у шести розділах» Василя Суразького: нові мотиви і старі упередження
Full text linkThe study of «The Book in Six Chapters» in the context of texts and phenomena of the Renaissance, Reformation, and Counter-Reformation shows that it was dependent on the atmosphere of changes that prevailed at the time. The Jesuit authors’ historical excursions into the Church’s past and the course of the councils seem to have a broader connotation. The appeal to the grievances and the influence of the Roman pontiffs during the councils testified to the growing importance of public debate and the revival of political life. At the same time, the importance of documents and legal practices, which were also evident in the testimonies of past events, increased. Vasyl Surazhsky tried to respond to such challenges by looking for counter-arguments and sources to counter his Catholic and Protestant opponents. The most significant was his creation of the concept of Jerusalem as the centre of Christendom, the source of faith, and faith. Jerusalem was designated as the symbolic centre of Christianity in the face of the decline of Constantinople. Surazhsky developed the criticisms of the Latins, accusing them of Jewish influences. The influence of the Reformation on the religious controversy by Surazhsky is also researched. The use of iconographic materials to study the treatises of Ukrainian authors, which reflects the peculiarities of the Orthodox doctrine, seems fruitful.Контекстуальне вивчення «Книжиці в шести розділах», з урахуванням текстів і явищ епохи Відродження, Реформації та Контрреформації, показує залежність її від атмосфери змін, яка панувала в той час. Історичні екскурси єзуїтських авторів у минуле Церкви та перебіг соборів мають ширший підтекст. Апеляція до скарг і вплив римських понтифіків під час соборів свідчили про зростаюче значення публічних дебатів і пожвавлення політичного життя. Водночас зростало значення документів і правових практик, які також були очевидними у свідченнях про минулі події. Василь Суразький намагався відповісти на такі виклики, шукаючи контраргументи та джерела, щоб протистояти своїм католицьким і протестантським опонентам. Найбільш значущим було створення ним концепції Єрусалима як центру християнства, джерела віри та віри. Єрусалим був визначений як символічний центр християнства в умовах занепаду Константинополя. Суразький розвинув критику латинників, звинувачуючи їх у юдейських впливах. Також досліджено вплив Реформації на релігійну полеміку Суразького. Плідним видається використання іконографічних матеріалів для вивчення трактатів українських авторів, які відображають особливості православного віровчення
Георадарне сканування та історична інтерпретація місця розташування Богоявленського собору Києво-Братського монастиря
Full text linkIn 2021, we performed a ground penetrating radar survey at the place of the Epiphany Cathedral of the Kyiv Confraternal Monastery, destroyed in 1936, in order to precisely locate its foundations. The collection and analysis of archival information from open sources was carried out, which became the basis for the interpretation of the results of geophysical measurements. Publications and written testimonies of archaeologists who personally saw the foundations of the Cathedral became especially valuable. The set of historical data covers the period from 1615, that is, from the beginning of the construction of the wooden Epiphany Church, the predecessor of the Cathedral, to the present day. Original documents, blueprints, stock sources, photographs, and cartographic materials of the 17th––19th centuries, as well as historical works of the 19th–21st centuries, were analyzed. The information about the construction, restoration after the fire, functioning, and destruction of the Cathedral, as well as about the construction on its site in the 20th century, archaeological research in the 20th–21st centuries was generalized. Ground penetrating radar survey revealed the best-preserved group of foundations of the western wall of the Cathedral, which are proposed for archaeological excavations.У 2021 р. нами було виконано георадарне сканування місця розташування знищеного у 1936 р. Богоявленського собору Києво-Братського монастиря з метою точної локалізації його фундаментів. Проведений збір і аналіз архівної інформації з відкритих джерел став підґрунтям для інтерпретації результатів геофізичних вимірювань. Особливо цінними виявились публікації та письмові свідчення археологів, які особисто бачили фундаменти собору. Сукупність збережених історичних даних охоплює період від 1615 р., тобто від початку будівництва дерев’яної Богоявленської церкви, попередниці собору, донині. Мова про оригінальні документи, кресленики, фондові джерела, фотографії та картографічні матеріали ХVII–XIX ст., а також історичні праці XIX–XXI ст., що узагальнюють інформацію про спорудження, відновлення після пожежі, функціонування та руйнування собору, а також про будівництво на його місці у XX ст. й про археологічні дослідження XX–XXI ст. Георадарне сканування показало найкращу збереженість групи фундаментів західної стіни собору, які і пропонуються для археологічного дослідження